¹

Єгда' же ё^слы'шаша вс^и во'и а^сљ=рїистїи ѓ^лофе'рна ё^сњче'на.

¹

Коли ті, що були в наметах, почули про те, що сталося, то збентежилися,

²

эTи%де ё'мъ и^ совTњ эT ниX, и^ толи'котрепетоM стра'хоM содви'гнени. бњ'гъство в защищенїе прїемлюще. та'ко да ни е^ді'нъ гл~аше съ и%скренимъ своиM, н^о ё^клони'вше главы и^ ѓ^ста'виша вс^я, и^збњжати тща'хђся эT е^вре'и, и^хже въѓ^рђже'ныхъ противђ себе прїити` слы'шаша. бњго'ша по пђтеX по'льскихъ и^ стезя'хъ хо'лъм#скихъ.

²

і напав на них страх і тремтіння, і жоден з них не залишився на очах ближнього, але усі вони кинулися тікати по усіх дорогах рівнини і нагірної країни.

³

ви'дящи б^о сн~ове і^и^л~еви бњгђщихъ въслњдоваша и^хъ, трђбя'ще въ трђбы и^ въпїяхђ въ слњдъ и^хъ.

³

І ті, що розташувалися табором у нагірній країні біля Ветилуї, також кинулися тікати. Тоді сини Ізраїля, кожен із них войовничий чоловік, погналися за ними.

⁴

посла' же і^ѓ^сїя послы` по всњмъ гра'домъ и^ странаM і^и^л~евыM

⁴

Озія послав у Ветомасфем, Виваю, Ховаю і Холу і в усі краї ізраїльські, щоб сповістити про те, що звершилось, і щоб усі погналися за ворогами для знищення їх.

⁵

а^сљ=рїяне же не сое^дине'ни бњжа'хђ стреM гла'въ. сн~ве же і^и^л~еви е^ді'номысльно погоня'щи порази'ша всњхъ, и^хже постиго'ша. и^ вся'ка страна` и^ гра'дъ и^збра'нны ю%ноша посла` въ слњдъ и^хъ, и^ пости'гше и^хъ и^зби'ша я& мече'мъ, и^ прїидо'ша на кра'и предњлъ свои^хъ.

⁵

Як тільки почули про це сини Ізраїля, усі дружно напали на них і вражали їх до Хови; також і ті, що прийшли з Єрусалима і з усієї нагірної країни, тому що їм сповіщено було про те, що́ трапилося у стані ворогів їхніх, і з Галаада і Галилеї, з усіх боків наносили їм велику поразку, доки вони не пройшли за Дамаск і за межі його.

⁶

ѓ^ста'вшїи же въ веџђлїи гра'ди, възыидо'ша на станы` а^сљрїискїя. и^ плњнъ и^ коры'сти бњжа'щихъ во'и взя'ша, и^ ѓ^богати'шася ѕњло.

⁶

Інші жителі Ветилуї напали на стан ассирійський, розграбували його і дуже збагатилися.

⁷

ѓ^долњвшїи же ѓ^брати'шася ко веџђлїи, вся' же плњне'наа иX взя'ша съ собо'ю. та'ко ја%ко не бњ числа` ѓ^вца'мъ и^ ско'томъ и^ всњмъ дви'жђщимся, эT ма'ла даже и^ до вели'ка вси ѓ^богатњша эT плњне'нїя и^х#.

⁷

А сини Ізраїля, які повернулися після ураження, оволоділи рештою; і села і селища в нагірній країні і на рівнині одержали велику здобич, тому що її була дуже велика кількість.

⁸

и^ѓ^а^ки'м# же а^рхїере'и эT і^ерsлима прїиде въ веџђлїю съ всњми презви'теры свои^ми. ви'дњти і^ю^ди'џъ,

⁸

Великий священик Іоаким і старійшини синів Ізраїлевих, які жили у Єрусалимі, прийшли подивитись, яке благо сотворив Господь для Ізраїля, і бачити Юдиф і вітати її.

⁹

ѓ^на' же е^гда и^зы'иде противђ и^хъ. блsвиша ю& вси` е^ді'ногла'сно рекђщи. ты` е^си похва'ла і^ерsлимђ, ты` весе'лїе і^и^л~ю, ты` че'сть людїи нашихъ.

⁹

Як тільки вони ввійшли до неї, то всі одностайно благословили її і сказали їй: ти велич Ізраїля, ти велика радість Ізраїля, ти велика слава нашого роду.

¹⁰

ты` сътвори'ла е^си ѕњло мђжески, и^ ё^крњпле'но е^сть срDце твое. ја^ко чистотђ` възлюбила е^си, и^ по мђжи своеM и%ного не вњси” Того ради и^ рђка` гн~я ё^крњпи` т^я, и^ бђдеши блsвена въ вњки” И$ рече весь по'лкъ, бђди т^о бђди.

¹⁰

Усе це ти зробила твоєю рукою; ти зробила добро Ізраїлю, і нехай благоволить до нього Бог; будь же благословенна від Господа Вседержителя на вічний час. І увесь народ сказав: нехай буде!

¹¹

въ три'десятих же днехъ е^два` со'браны сђть користи во'и а^сљ=рїискихъ, людми` і^и^л~евыми. вся' и^же бяхђ ѓ^лофе'рнова, эT злата и^ сребра` и^ ѓ^дњя'нїе свњтло и^ ка'менїе драгое и^ вся сосђды и^ строе'нїе, сїя вся эTда'ша лю'дїе і^ю^диџи.

¹¹

Народ грабував табір протягом тридцяти днів, і Юдифі віддали намет Олоферна і усі срібні сосуди і постелі і чаші і все начиння його. Вона взяла, поклала на мула свого, запрягла колісниці свої і склала це на них.

¹²

¹²

І збіглися всі жінки ізраїльські бачити її, і благословляли її і склали із себе для неї хор; а вона взяла у свої руки оповиті виноградним листям жезли і дала жінкам, які були з нею,

¹³

и^ та'ко вси сн~ове і^и^л~еви ра'довахђся съ жена'ми и^ ча'ды, и^гра'юще въ ѓ^рга'ны и^ гђсли”

¹³

і поклали на себе оливкові вінки — вона і ті, що були з нею. Вона йшла попереду всього народу в хорі і вела за собою всіх жінок; за нею йшли всі чоловіки ізраїльські, озброєні, з вінками і з урочистими піснями на своїх устах.

¹⁴

Тогда` и^ю^ди'џъ похвали г~а, и^ въспњ пњ'снь сїю рекђщи.

¹⁴

Юдиф почала перед усім Ізраїлем подячну пісню, і увесь народ підспівував цю пісню.