Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
начни'те г~ђ въ тиMпа'нњхъ, по'ите б~ђ нашемђ въ кимъвалXњ, въспо'ите е^мђ пњснь но'вђ. ра'дђитеся преD ниM, и^ призываите и^ мя е^го”
1
І сказала Юдиф: почніть Богу моєму на тимпанах, співайте Господу моєму на кимвалах, злагоджено співайте Йому нову пісню, возносьте і закликайте ім’я Його;
2
Гь~ сокрђша'а бра'ни, г~ь и^мя е^го. и^же поста'ви станы своа посреd людїи своиX, е^же и^зба'вити на'съ эT рђ'кђ всњхъ вра'гъ на'шиX”
2
тому що Він є Бог Господь, Який сокрушає війни, тому що Він ополчився за мене серед народу і вивів мене від руки моїх переслідувачів.
3
Прїиде а^сђръ эT горъ эT сњ'вера, въ мно'жествњ крњ'пости свое^я. е^гоже мно'жество ё^ста'ви рњ'ки и^ ко'ни и^хъ покры'ша ё^до'лїя”
3
Прийшов Ассур з гір півночі, прийшов з міріадами війська свого, і безліч їх загатили воду в джерелах, і кіннота їх покрила пагорби.
4
Рече же съжгђ` предњ'лы моя`, и^ ю'ноша моа ё^би'ти мече'мъ, и^ младе'нцы мои` дати въ расхище'нїе, и^ дв~ы въ плњне'нїе”
4
Він сказав, що краї мої спалить, юнаків моїх мечем знищить, грудних немовлят кине об землю, малих дітей моїх віддасть на розкрадання, дів моїх полонить.
5
Но б~ъ всемогїи запя е^мђ, и^ предалъ е^го в рђ'цњ женњ, и^ посрами е^го”
5
Але Господь Вседержитель подолав їх рукою жінки.
6
ЈА/ко не паде си'лныи и^хъ эT ю%ноши, а^ни сн~ове крњпча'ишихъ рђ'къ порази'ша е^го, а^ни велицыи гига'нти ста'ша проти'вђ е^мђ. н^о и^ю^ди'џъ дщи мерарина в лњпотњ лица свое^го ё^ја^зви е^го”
6
Не від юнаків упав сильний їх, не сини титанів уразили його, і не рослі велетні налягли на нього, але Юдиф, дочка Мерарії, красою лиця свого погубила його;
7
Съвлече'ся ѓ^дњя'нїа вдо'въства, и^ ѓ^блече'ся въ ѓ^дњя'нїе весе'лїя, в ра'дость сн~омъ і^и^л~евыM. пома'за лице свое ма'стїю,
7
тому що вона для звеличення тих, що бідували в Ізраїлі, зняла із себе одяг удівства свого, помазала лице своє запашною мастю,
8
и^ съплете власы главы` свое^я поD ми'трђ на прелще'нїе е^го,
8
прикрасила волосся своє головним убором, одягла для зваблення його лляний одяг.
9
плесни'цы е^я` въсхити'ша ѓ%чи е^го. красота` е^я` ё^лови дш~ђ е^го. и^ эTсњче мече'мъ главђ` е^го”
9
Її сандалії зачарували погляд його, і краса її полонила душу його; меч пройшов по шиї його.
10
Оу^страши'шася лю'дїе прьстїи крњ'пости е^я, и^ лю'дїе меDстїи дерзости е^я`”
10
Перси жахнулися від відваги її, і ми́дяни розгубилися від сміливости її.
11
Тогда` възопи'ша по'лки а^сирїистїи, внегда` ја^ви'шася смире'нїи мои` погиба'юще жа'ждею.
11
Тоді вигукнули смиренні мої, — і вони злякалися; немічні мої, — і вони знітилися; піднесли голос свій, — і вони кинулися тікати.
12
сн~ове ю%нотъ поби'ша и^хъ, и^ ја%ко ѓ%трокъ бњжа'щихъ закла'ша и^хъ, і^ и^згибо'ша въ ѓ^полче'нїи преD лицемъ г~а б~а мое^го.
12
Сини молодих дружин кололи їх і, як дітям рабів-утікачів, наносили їм рани; вони загинули від ополчення Господа мого.
13
пњ'снь въспоеM влDцњ г~ђ пњснь но'вђ пои^мъ б~ђ на'шемђ” А$дона'и г~ь вели'къ е^си т^ы, и^ пресвњтелъ в си'лњ, е^гоже ѓ^долњти никтоже мо'жетъ.
13
Заспіваю Господу моєму пісню нову. Великий Ти, Господи, і славний, дивний силою і непереможний!
14
тебњ слђжитъ все творе'нїе твое. ја%ко рече и^ бы'ша посла дх~ъ свои и^ създа'шася. и^ нsњ противля'ющагося гла'сђ твое^мђ”
14
Нехай працює для Тебе усяке створіння Твоє: бо Ти сказав, — і звершилося; Ти послав Духа Твого, — і влаштувалося, — і немає нікого, хто протистав би гласові Твоєму.
15
Горы эT ѓ^снова'нїя дви'гнђтся съ водами, ка'менїе ја%ко во'скъ раста'етъ преD лице'мъ твои^мъ”
15
Гори з водами зрушаться з основ, і камені, як віск, розтануть від імені Твого, але до тих, хто боїться Тебе, Ти благомилостивий.
16
И$ боя'щїи же ся тебе г~и, вели'цы бђдђт# преD тобо'ю вы'нђ”
16
Мала всяка жертва для пахощів, і всякий жир незначний для всепалення Тобі, але той, хто боїться Господа, завжди великий.
17
Го'ре ја^зы'кђ въста'ющемђ на лю'ди моя`. г~ь ё^бо всемогїи эTмще'нїе възда'стъ и^мъ. и^ въ дн~ь сђдныи посњти'тъ и^хъ, дая` ѓ%гнь и^ че'рвь въ пло'ть и^хъ, да жгђщися терпя'тъ въ вњ'ки”
17
Горе народам, які повстають на рід мій: Господь Вседержитель помститься їм у день суду, пошле вогонь і черву на їхні тіла, — і вони будуть відчувати біль і плакати вічно.
18
И$ бы'сть по ѓ^долњ'нїи, и^ вси лю'дїе снидо'шаs въ і^ерsлимъ поклони'тися г~ђ б~ђ” И$ а'бїе по ѓ^чище'нїи принесо'ша всясож#же'нїя, и^ жрътвы ѓ^бњща'нїя”
18
Коли прийшли в Єрусалим, вони поклонилися Богу, і, коли народ очистився, піднесли всепалення свої і добровільні жертви свої і дари свої.
19
И$ю^ди'џъ же вся съсђды бра'нныя ѓ^лофе'рновы ја%же да'ша е'и людїе, и^ завњсђ ю%же сама взя` даде` въ прокля'тїе вњчнаго въспомина'нїя”
19
Юдиф же принесла всі сосуди Олоферна, які віддав їй народ, і завісу, яку вона взяла зі спальні його, віддала в жертву Господу.
20
И$ бы'ша лю'дїе веселя'щеся ра'достїю по чи'нђ ст~ыхъ, и^ три мsцы ра'дость сего ѓ^долњ'нїя празнова'ша съ и^ю^ди'џою”
20
Народ веселився у Єрусалимі перед святилищем три місяці, і Юдиф перебувала з ними.
21
По днехъ же сиX е^ді'нъ ко'жDо ѓ^брати'ся въ своя си” И ю^ди'џъ вели'ка бы'сть въ виџђлїи и^ просла'вися и%мя ея` въ все'и земли` і^и^л~евњ”
21
Але після цих днів кожен повернувся у край свій, а Юдиф вирушила у Ветилую, де залишалася в маєтку своєму, і була у свій час славною по всій землі.
22
Поне'же дана` бы'сть е'и чистота къ красотњ е^я`, и^ не позна` мђж'а во вся дн~и живота свое^го, по ё^мертвїи манасеи мђж'а е^я`”
22
Багато хто бажав її, але чоловік не пізнав її у всі дні її життя з того дня, як чоловік її Манассія помер і відійшов до народу свого.
23
И$ въ дн~и пра'здника хожда'ше съ вели'кою сла'вою” Пребы'сть же в домђ мђж'а свое^го лњтъ, р~е, и^ ѓ^ста'ви а%брђ рабђ` свою` свобоDнђ” И$ ё'мре і^ё^ди'џъ и^ погребе'на со мђж'емъ своиM въ виџђлїи”
23
Вона придбала велику славу і постаріла в домі чоловіка свого, проживши до ста п’яти років, і відпустила служницю свою на волю. Вона померла у Ветилуї, і поховали її в печері чоловіка її Манассії.
24
И$ пла'кашася е^я` вси лю'дїе, з~, дн~їи”
24
Дім Ізраїля оплакував її сім днів. Маєток же свій раніше смерти своєї вона розділила між родичами Манассії, чоловіка свого, і між близькими з роду свого.
25
Въ всњхъ же дн~ехъ живота` е^я`, не бысть смђща'ющаго людїи і^и^л~евыхъ” Но и^ по смр~ти е^я лњта многа” дн~ь же пра'зDника сего ѓ^долњ'нїа эT е^вре'и в число` ст~ымъ дн~емъ прие'млется, и^ празнђется и^ми да'же и^ до днесь”
25
І ніхто більше не страшив синів Ізраїля у дні Юдифі і багато днів після смерти її.