Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Бы'сть же е^гда` преста` гл~ати. разгнњ'вася ѓ^лофе'рнъ ја%ростїю ве'лїею ѕњ'ло, рече къ а^хїѓ'рђ.
1
Коли затих шум навколо зібрання, Олоферн, воєначальник війська ассирійського, сказав Ахиору перед усім народом іноплемінників і всіх синів Моава:
2
ја%ко пррoчествоваl е^си намъ рекђщи и^же лю'ди і^и^л~евы защитя'тся эT б~а свое^го. а^зъ покажђ тебњ, ја%ко нњ'сть б~ъ то'кмо навходоносо'ръ.
2
хто ти такий, Ахиоре, з найманцями Єфрема, що напророкував нам сьогодні і сказав, щоб ми не воювали з родом Ізраїльським, тому що Бог їх захищає? Хто ж Бог, як не Навуходоносор? Він пошле свою силу і зітре їх з лиця землі, — і Бог їхній не спасе їх.
3
е^гда` побїемъ и^хъ всњхъ ја%ко чл~ка е^ді'наго”
3
Але ми, раби його, вразимо їх, як одну людину, і не встояти їм проти сили наших коней.
4
и^ ве'сь і^и^л~ь с тобо'ю погђбле'нїемъ расточа'тся” И$ позна'еши ја%ко навходоносо'ръ г~ь е^сть все'и земли`.
4
Ми розтопчемо їх; гори їхні уп’ються їхньою кров’ю, рівнини їхні наповняться їхніми трупами, і не стане стопа ніг їхніх проти нашого лиця, але загибеллю загинуть вони, говорить цар Навуходоносор, господар усієї землі. Тому що він сказав, — і не даремні будуть слова повелінь його.
5
5
А ти, Ахиоре, найманцю Аммона, який висловив слова ці в день неправди твоєї, від цього дня не побачиш більше обличчя мого, доки я не помщуся цьому народові, який прийшов з Єгипту.
6
Тогда` и^ т^ы с ними, а^сљ=рїискимъ мече'мъ поги'бнеши, е^гда ме'чь воя мое^го про'идеT срDце твое, и^ прободе'нъ паде'ши, междђ ја%звеныхъ людїи і^и^л~ьтьскиX.
6
Коли ж я повернуся, меч війська мого і натовп слуг моїх пройде по ребрах твоїх, — і ти упадеш між пораненими їхніми.
7
7
Раби мої відведуть тебе в нагірну країну і залишать в одному з міст на висотах,
8
и^ не въста'неши бо'ле до'ндеже и^стреби'шися с ни'ми”
8
і ти не помреш там, доки не будеш з ними знищений.
9
Па'ки же а^ще пррoчествотвое и%стинно ча'еши не и^змњни'тся лице твое, и^ блњ'дость и^же ѓ%бразъ твои въздержи'тъ эTи^деT эT тебе, а^ще словеса` моя` сїа мни'ши и^спо'лнитися не мо'гђтъ” И$ позна'еши и^же вкђ'пњ с ни'ми сїа и^скђси'ши. зане` эT сего ча'са тњмъ лю'демъ съдрђжи'шися. да когда` досто'ины мое^го меча` мђ'ки въспрїе'млютъ, тогда` и^ т^ы вкђ'пњ м#ще'ніеM да поDлежи'ши”
9
Якщо ж ти сподіваєшся в серці твоєму, що вони не будуть взяті, то нехай не спадає лице твоє. Я сказав, і жодне зі слів моїх не пропаде.
10
Тогда` повелњ` ѓ^лофе'рнъ рабо'мъ свои^мъ да пои^маютъ а^хїѓ'ра, и^ ведђтъ е^го въ' градъ веџђлїю, и^ предадђтъ е^го в рђ'ки сн~овомъ і^и^л~евыM”
10
І наказав Олоферн рабам своїм, які стояли в наметі його, взяти Ахиора, відвести його у Ветилую і віддати в руки синів Ізраїля.
11
И$ взя'ша е^го раби` ѓ^лофе'рновы, и^до'ша чрезъ по'ле”
11
Раби його схопили і вивели його за стан на поле, а із середовища рівнини піднялися в нагірну країну і прийшли до джерел, що були під Ветилуєю.
12
И$ е^гда же когда` приближа'хђся къ гора'мъ, и^зыидо'ша проти'въ и^хъ пра'щницы”
12
Коли побачили їх жителі міста на вершині гори, то взялися за зброю свою і, вийшовши за місто на вершину гори, усі чоловіки-пращники охороняли вхід свій і кидали в них камінням.
13
Тїи же ё^клоня'ющися на страны горы`, и^ привяза'ша а^хїѓ'ра къ дре'вђ рђка'ма и^ нога'ма, и^ та'ко свя'зана эT ве'рвиць ѓ^ста'виша е^го, и^ ѓ^брати'шася къ господи'нђ свое^мђ”
13
А вони, підійшовши під гору, зв’язали Ахиора і, залишивши його кинутим біля підошви гори, пішли до свого господаря.
14
Сн~ове же і^и^л~еви и^сходя'ще эT веџђлїа, прїидо'ша къ немђ, и^ разрњши'вше е^го приведо'ша въ веџђлїю, и^ поста'виша е^го посреd людїи въпраша'ющи. чт^о е^сть ве'щь сїа и^же свя'зана а^сљ=рїане ѓ^ста'виша т^я”
14
Сини ж Ізраїля, які вийшли зі свого міста, зупинилися над ним і, розв’язавши його, привели у Ветилую, і представили його начальникам свого міста,
15
Въ дн~ехъ сихъ бя'хђ т^ђ нача'лницы, і^ѓ^сїя сн~ъ ми'хоv, эT колњ'на симеѓ'нова, и^ хармїа и^же и^менованъ гоџонїель,
15
якими були у ті дні Озія, син Михи з коліна Симеонового, Хаврій, син Гофониїла, і Хармій, син Мелхиїла.
16
посредњ ста'рецъ и^ посредњ всњхъ людїи”
16
Вони скликали всіх старійшин міста, і збіглися на зібрання усі юнаки їхні і дружини, і поставили Ахиора серед усього народу свого, й Озія запитав його про те, що трапилося.
17
А$хїѓ'ръ повњ'да вс^я и^же эT ѓ^лофе'рна въпрошенъ быs, и^ ка'ко лю'дїе ѓ^лофе'рновы хотя'хђ того ради словеси` ё^би'ти е^го, і^ и'м#же ѓ%бразомъ то'и ѓ^лофе'рнъ разгнњ'вася, повелњ` е^го сея ра'ди вины преда'ти лю'демъ і^и^л~ьтьскимъ. да е^гда` ѓ^долњ'етъ сн~овоM і^и^л~евоM. тогда` и^ мене` а^хїѓ'ра разли'чными повелњ` погђби'ти мђ'ками, сего ра'ди и^же реко'хъ, б~ъ нбsныи защити'тель и^хъ е^сть”
17
Він у відповідь переказав їм слова зібрання Олофернового й усі слова, які він висловив серед начальників синів Ассура, і всі гордовиті слова Олоферна про дім Ізраїля.
18
Є$гда же а^хїѓ'ръ вс^я сїя възвњсти, ве'сь по'лкъ па'дъ на лице` кла'няющеся г~ђ б~ђ, и^ ѓ'бщимъ скорбњ'нїемъ и^ пла'чемъ е^ді'нодђшно мл~твы своя` г~ђ б~ђ възлїа'ша, гл~ющи”
18
Тоді народ упав, поклонився Богу і воззвав:
19
Ги~ б~е нб~си и^ зеMли` ё^зри` горды'ню и^хъ, и^ при'зри на на'ше смире'нїе, и^ лице` ст~ымъ твоиM воньми`, и^ ја%ви ја%ко не ѓ^ста'виши надњ'ющихся на' тя, а^ смири` надњ'ющихся ѓ^ себњ и^ эT свое'я си'лы славящися”
19
Господи, Боже Небесний! подивися на їхню гординю і помилуй смиренність роду нашого, і зглянься на лице освячених Тобі у цей день.
20
Сконча'ша б^о плаq и^ мл~твђ и^же ве'сь дн~ь моли'шася, и^ ё^тњшиша а^хїѓ'ра рекђщи. б~ъ эTц~ъ на'шиX е^гоже т^ы си'лђ проповњ'да, то'и тебњ сїя да'сть въздая'нїя, да и^хъ на'ипаче т^ы погибель ё%зриши” Є$гда б^о г~ь б~ъ на'шъ вда'сть сїю свободђ рабо'мъ свои^мъ, бђ'детъ и^ с тобо'ю г~ь б~ъ и^ посредњ насъ, ја%ко го'дњ тебњ, та'ко съ твои^ми всњми, и^ живе'ши с на'ми”
20
І втішили Ахиора і похвалили його.
21
Тогда` ѓ^сїя е^гда` сконча'ся совњтъ, прїя` е^го в до'мъ свои, и^ сътвори` вече'рю ве'лїю, и^ съзва'нымъ всњмъ презви'теромъ вкђ'пњ, и^споlненомъ поще'нїемъ ё^крњпи'шася” Посе'мъ па'ки съзва'ни вс^и лю'дїе всю` но'щъ моли'шася въкђ'пњ прося'ще по'мощи эT г~а б~а і^и^л~ева”
21
Потім Озія взяв його із зібрання у свій дім і зробив бенкет для старійшин, — і цілу ніч ту вони закликали Бога Ізраїлевого на допомогу.