Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
И$ бы'сть е^гда` слы'ша сїя словеса` і^ю^ди'џъ в#дови'ца, и^же б^њ дщи мера'рина, сн~а и^доћова, сн~а і^ѓ'сифля. сн~а ѓсїина, сн~а е^лаи^на, сн~а и^а^мино'рова, сн~а гедеѓ'нова, сн~а раџаи'мова, сн~а а^хи'това, сн~а меlхїева сн~а е^на'нова, сн~а венаџа'нова, сн~а салаџїи^лева, сн~а симеѓ'нова, сн~а рђви'мова”
1
У ці дні почула Юдиф, дочка Мерарії, сина Окса, сина Йосифа, сина Озиїла, сина Елкія, сина Ананії, сина Гедеона, сина Рафаїна, сина Акифона, сина Ілія, сина Елиава, сина Нафанаїла, сина Саламиїла, сина Саласадая, сина Ієіля.
2
И$ мђж'ъ е^я` бы'сть манаси'съ, и^же ё%мре въ дн~и жа'твы ја^чме'ня”
2
Чоловік її Манассія, з одного з нею коліна і племені, помер під час жнив ячменю;
3
Настоя'ше б^о наD привяза'ющая рђкоя'ти в по'ли. и^ прїиде зно'и на главђ` е^го, и^ ё%мре въ бетђлїи гра'дњ свое^мъ, и^ погребе'нъ быs т^ђ съ эTц~ы свои^ми”
3
тому що, коли він стояв у полі біля тих, що в’язали снопи, спека вдарила його у голову, — і він зліг у постіль і помер у своєму місті Ветилуї; його поховали з батьками його на полі між Дофаїмом і Валамоном.
4
Бњ же і^ю^ди'џъ ѓ^ста` жена` е^го вдови'цею ё^же лњта тр^и и^ мsць, ѕ~.
4
І вдовувала Юдиф у своєму дому три роки і чотири місяці.
5
и^ на вы'ш#ше до'мђ свое^го сътвори'ла себњ та'ино жили'ще, в не'м#же съ ѓ^трокови'цами свои^ми затворе'на живя'ше” І$ и^мњ'ющи на чре'слњхъ свои^хъ вре'тище,
5
Вона зробила для себе на покрівлі дому свого намет, поклала на стегна свої веретище, і був на ній одяг удівства її.
6
постя'шеся вс^я дн~и живота` свое^го, кро'мњ сђбо'ты, и^ новомњ'сячїя. и^ празDниk до'мђ і^и^л~ева”
6
Вона постилась усі дні удівства свого, крім днів перед суботами і субот, днів перед новомісяччями і новомісяч, і свят і торжеств дому Ізраїлевого.
7
Бњ же лњ'па ѓ^бразоM ѕњ'ло, е'иже мђ'жъ свои ѓ^ста'вилъ бога'тьства мно'га, и^ домоча'дцы ё^мно'жены, и^ ѓ^держа'нїе, воло'въ и^ ѓ^вецъ и^ ста'дъ мно'гихъ по'лна”
7
Вона була красива на вигляд і дуже приваблива поглядом; чоловік її Манассія залишив їй золото і срібло, слуг і служниць, худобу і поля, чим вона і володіла.
8
И$ б^њ сїя въ все'мъ сла'вна, ја%ко боя'шеся г~а б~а ѕњ'ло. не бњ и^же кт^о г~леT ѓ^ не'и сло'во ѕл^о”
8
І ніхто не докоряв їй злим словом, тому що вона була дуже богобоязка.
9
Сїя б^о е^гда` слы'ша ја%ко ѓ^сїа сщ~енникъ ѓ^бњща` по пяти дн~ехъ преда'ти гра'дъ,
9
Почула вона про лихі слова народу проти начальника, тому що вони стали слабкодухими через нестачу води, почула Юдиф і про всі слова, які сказав їм Озія, як він поклявся їм через п’ять днів здати місто ассиріянам,
10
и^ посла` къ презви'теромъ хабри и^ харми.
10
і послала вона служницю свою, яка розпоряджалася всім її майном, запросити Озію, Хаврина і Хармина, старійшин її міста.
11
и^ прїидо'ша къ не'и, и^ рече и^мъ, чт^о е^сть с^е и^же и^зво'ли и^ѓ^сїя, да предаs граD а^сирїѓ^мъ, а^ще ли межDђ пяти дн~їи не прїидетъ вамъ по'мощь.
11
Вони прийшли, — і вона сказала їм: вислухайте мене, начальники жителів Ветилуї! не праве слово ваше, яке ви сьогодні сказали перед народом, і поклали клятву, яку вирекли між Богом і вами, і сказали, що здасте місто нашим ворогам, якщо цими днями Господь не допоможе нам.
12
и^ кто е^сте в^ы и^же и^скђша'ете г~а б~а.
12
Хто ж ви, що спокушали сьогодні Бога і стали замість Бога посередині синів людських?
13
13
Ось, ви тепер випробовуєте Господа Вседержителя, але ніколи нічого не довідаєтеся;
14
и^ нњ'сть сїе сло'во и^же млsть призовеT, н^о на'ипаче ја%рость въз#бђ'дитъ, и^ гнњ'въ вож#же'т#”
14
тому що вам не осягнути глибини серця у людині і не зрозуміти слів думки її: як же випробуєте ви Бога, який створив усе це, і пізнаєте розум Його, і зрозумієте думку Його? Ні, брати, не прогнівляйте Господа Бога нашого!
15
Положи'сте в^ы вре'мя млsти гн~я, и к воли ва'шеи дн~ь поста'вили е^сте е^мђ” Но^ ја%же тръпе'ливъ е^сть г~ь, сего ради пока'емся того. и^ эTпђще'нїя е^го и^злїя'нїемъ сле'знымъ и^спро'симъ.
15
Тому що коли Він не захоче допомогти нам у ці п’ять днів, то Він має владу захистити нас у які завгодно Йому дні, або вразити нас перед лицем ворогів наших.
16
не м#сти'тъ г~ь б~ъ та'ко ја%ко чл~къ, ни гнњ'вается ја%ко сн~ъ чл~чь”
16
Не віддавайте ж у заставу рад Господа Бога нашого: Богу не можна погрожувати, як людині, не можна і вказувати Йому, як синові людському.
17
И$ сего ра'ди смири'мъ е^мђ` дш~и на'ши, и^ дх~омъ съкрђше'ннымъ и^ смире'ннымъ слђжа'ще е^мђ, речеM же съ пла'чемъ г~ђ б~ђ, да по во'ли свое'и сътво'ритъ с на'ми млsть свою`. да ја%ко съскорбле'но е^сть срDце на'ше въ го'рдости и^хъ, та'коже да на'шиM смире'нїемъ ё^тњшимся.
17
Тому, очікуючи від Нього спасіння, будемо закликати Його до себе на допомогу, і Він почує голос наш, якщо це Йому буде угодно.
18
ја%ко нњсмы послњдовали грњхђ эTц~ъ на'шиX, и^же ѓ^ста'виша б~а свое^го, и^ поклони'шася богоM чю'ждимъ”
18
Бо не було у родах наших, і немає в даний час ні коліна, ні племені, ні народу, ні міста в нас, які кланялися б богам рукотворним, як було в давні дні,
19
Є$гоже ра'ди грњха да'ни сђть въ погђбле'нїе меча` и^ въ расхище'нїе, и^ въ стыдњ'нїе врагомъ свои^мъ”
19
за що батьки наші віддані були мечу і пограбуванню і впали великим падінням перед нашими ворогами.
20
Мы' же и%ного б~а не вњмы кромњ е^го, по'ждемъ смире'нне ё^тњшенїя е^го,
20
Але ми не знаємо іншого Бога, крім Нього, а тому і сподіваємося, що Він не знехтує нас і нікого з нашого роду.
21
21
Бо з нашим полоном упаде і вся Юдея, і святині наші будуть розграбовані, і Він стягне осквернення їх від уст наших,
22
и^ възы'щеT кровь нашђ эT ја^звле'нїа вра'гъ на'шихъ. и^ сми'ритъ вс^и ја^зы'цы, е^ли'цы въста'ютъ на' ны.
22
і вбивство братів наших і полон землі і спустошення спадщини нашої поверне на нашу голову серед народів, якими ми будемо поневолені, і будемо на спокусу і ганьбу серед тих, які оволодіють нами;
23
и' сътвори'тъ и^хъ безъ чести г~ь б~ъ на'шъ”
23
тому що рабство не послужить нам на честь, але Господь Бог наш поставить його у нечестя.
24
И$ нн~њ бра'тїя в^ы и^же е^сте презви'тери въ лю'дехъ бж~їихъ, на ваs възы'щTђся дш~а и^хъ” Сего ради ва'шими прещенїи въздви'гнете срDца и^хъ,
24
Отже, брати, покажімо братам нашим, що від нас залежить життя їхнє, і на нас утверджуються і святині, і дім Господній, і жертовник.
25
да въспомина'ютъ на и^скђше'нїе эTц~ъ на'шихъ. и^скђше'ни сђще и^спра'вяT слђженїе г~ђ б~ђ свое^мђ.
25
За все це подякуємо Господу Богу нашому, Який випробовує нас, як і батьків наших.
26
воспомина'юще памяTни быти на сїе ка'ко эTц~ъ наj а^враа'мъ и^скђшенъ е^сть” И$ по мно'ѕXњ скђшенїихъ дрђгъ бж~їи нареqся Та'коже і^саа'къ, і^ и^а'ковъ, и^ мољ=сїи и^ вс^и любя'щїи г~а б~а по мно'ѕњхъ и^скђшенїихъ и^зыидо'ша эT ми'ра въ вњрњ”
26
Згадайте, що́ Він зробив з Авраамом, чим спокушав Ісаака, що́ було з Яковом у Сирській Месопотамії, коли він пас овець Лавана, брата матері своєї:
27
Тїи же и^же и^скђшенїя не прїя'ша, съ стра'хомъ гн~имъ, и^ нетръпњнїи свое^мъ, в поношенїе роп#танїе свое приноси'ли преD гм~ъ и^стреблени сђть эT гђби'теля и^ эT змїи погибо'ша” Сего ради и^ м^ы не м#стиMся сихъ ра'ди ве'щеи и^хже тръпиM. н^о мня'щи за грњхи наши сїя стра'жDемъ и^ боиMся страда'нїа малњ'иша сђть ја%звы бж~їя. и^же прїидо'ша раби е^го къ на'шемђ и^справле'нїю, а^ не погђбленїю.
27
як їх спокушав Він не для катування серця їх, так і нам не мститься, а тільки для напоумлення карає Господь тих, хто наближається до Нього.
28
и^ рече и^ѓ^сїя и^ презви'тери, вс^я и^же гл~ала е^си и%стинна сђть. и^ нњсть въ словесњхъ твоиX н^и е^ді'но хђленїе”
28
Озія сказав їй: усе, що ти сказала, сказала від доброго серця, і ніхто не буде противитися словам твоїм,
29
29
бо не з сьогоднішнього тільки дня відома мудрість твоя, але від початку днів твоїх весь народ знає розум твій і добрі почуття твого серця.
30
30
Але народ знеміг від спраги і примусив нас зробити так, як ми сказали їм, і зобов’язав нас клятвою, якої ми не порушимо.
31
Нн~њ б^о моли за насъ, ја%ко жена` ст~а е^си, и^ бл~гочестива.
31
Помолись же за нас, бо ти жінка побожна, і Господь пошле дощ для наповнення водосховищ наших, і ми більше не будемо знемагати від спраги.
32
и^ рече и^мъ і^ю^ди'џъ, вњсте б^о ја%ко эT б~а сђть ја%же рекоX” Та'коже і^ и^скђси'те, эT' бг~а л^и сђть сїя, ја%же помы'слихъ сътвори'ти” И$ моли'теся да крњпокъ сътвори'тъ г~ь б~ъ совњтъ мо'и”
32
Юдиф сказала їм: послухайте мене, — і я зроблю діло, яке пронесеться синами роду нашого в роди родів.
33
Ста'ните в^ы ё^ забра'ла но'щи сея, и^ а'зъ и^зыдђ съ а'брою мое'ю. и^ моли'теся, да ја%ко рекли е^сте, въ дн~и пять да посњтиT г~ь лю'ди своа і^и^л~я”
33
Станьте в цю ніч біля воріт, — а я вийду з моєю служницею, і протягом днів, після яких ви вирішили віддати місто нашим ворогам, Господь відвідає Ізраїля моєю рукою.
34
Вы' же не хо'щђ да пои%щете дња'нїе мое. и^ доколњ не эTвњща'ю ва'мъ ничт^о и%но, сътвори'те то'кмо мл~твђ за' мя къ г~ђ б~ђ на'шемђ”
34
Тільки не розпитуйте про мій намір, тому що я не скажу вам, доки не звершиться те, що́ я маю намір зробити.
35
И$ рече к не'и ѓ^сїя нача'лниk і^ё^де'и. и^ди` въ ми'ре, и^ г~ь бђдетъ с тобо'ю, въ эTм#щенїе вра'гомъ на'шимъ,
35
І сказав їй Озія і начальники: йди з миром, і Господь Бог перед тобою на помсту ворогам нашим!
36
и^ ѓ^браща'ющися эTи^до'ша эT не'я”
36
І вийшли з намету її і пішли до полків своїх.