¹

Отше'д#шимъ же и^мъ тогда` вни'де і^ю^ди'џъ въ мл~твениk свои. и^ ѓ^блече'ся въ вре'тище посы'па пе'пелъ на главђ` свою. и^ паде` ни'ць преD гм~ъ въпїяше рекђщи.

¹

А Юдиф упала на лице, посипала голову свою попелом і скинула із себе веретище, в яке була одягнена; і тільки-но воскурили у Єрусалимі, в домі Господньому, вечірній фіміам, Юдиф гучним голосом воззвала до Господа і сказала:

²

г~и бж~е эTц~а моеh симеѓ'на и^же да'лъ е^си е^мђ ме'чь, въ ѓ^тъм#ще'нїе и^ноплеме'нникомъ, и^же растлители бы'ша въ ск#ве'рности свое'и. и^ ѓ^бнажи'ша пло'ть дв~ы въ стђдъ.

²

Господи Боже батька мого Симеона, якому Ти дав у руку меч на помсту іноплемінникам, які відкрили утробу діви для образи, оголили стегно для ганьби й осквернили утробу для посоромлення! Ти сказав: нехай не буде цього, а вони зробили.

³

³

І за те Ти віддав князів їхніх на убивання, постіль їхню, яка бачила звабу їхню, обагрив кров’ю і вразив рабів поруч з володарями і володарів на тронах їхніх,

⁴

и^ да'лъ е^си же'ны иX въ плњне'нїе. и^ дще'ри и^хъ в пои^ма'нїе. и^ весь плњнъ на разделе'нїе рабо'мъ твоиM и^же ревнова'ли ре'вность твою. помози' ми молю' тя г~и бж~е мои мнњ вдови'цњ.

⁴

і віддав дружин їхніх на розкрадання, дочок їхніх у полон і всю здобич на розподіл між синами, улюбленими Тобою, які возревнували Твоєю ревністю, погребували оскверненням крови їх, і закликали Тебе на допомогу. Боже, Боже мій, почуй мене, вдову!

⁵

ты' бо сътвори'лъ е^си преQняя. і^ и'на потњхъ помы'слилъ е^си

⁵

Ти створив те, що було раніше цього, і це і наступне за цим, і тримав у розумі теперішнє і грядуще, і, що помислив Ти, те й звершилося;

⁶

и^ бы'сть сїе е^же реклъ е^си” Вси` б^о пђтїе твои` ё^гото'вани сђть, и^ твои` сђдбы` въ твое^мъ провњдњнїи поста'вилъ е^си.

⁶

що визначив, те й з’явилося і сказало: ось я. Бо всі путі Твої готові, і суд Твій Тобою передбачений.

⁷

ё'зри на станы` а^сљ=рїискїя нн~њ” ЈА/коже нњкогда при'зрњлъ е^си на плъки е^гљ=пет#скїя е^гда` за рабы` твои'ми ѓ^рђжнїи теча'хђ. надњю'щися в колесњхъ и^ въ ко'нницњхъ свои^хъ, и^ въ множествњ брани'телеи. н^о при'зрњлъ е^си на во'я и^хъ. и^ тмы` ё^медли'ша иX, и^ потопи` и^хъ бе'з#дна, и^ во'ды покры'ша и^хъ” Тако да бђдђтъ и^ тїи г~и бж~е. и^же надњ'ются на мно'жество свое`, и^ в колесњхъ свои^хъ. и^ во вса'дницњхъ и^ въ стрњла'хъ своиX и^ в сђлицахъ сла'вятся” И$ невњ'дяT ја%коты` е^си г~ь б~ъ нашъ, и^же сокрђши'ши бра'ни эT нача'ла,

⁷

Ось, ассиріяни збільшилися в силі своїй, пишаються конем і вершником, марнославляться силою піших, сподіваються і на щит і на спис і на лук і на пращу, а не знають того, що Ти — Господь, Який сокрушає вíйни.

⁸

и^ г~ь ё^бо и%мя е^сть тебњ” Възъдви'гни мы'ш#цђ твою` ја^ко эT нача'ла, и^ съкрђши си'лђ и^хъ в си'лњ твое'и” да паде'тъ крњпость и^хъ въ гнњвњ твое^мъ. и^же ѓ^бњща'ются ѓ^скверъни'ти ст~ая твоя. и^ погђби'ти завњтъ и%мени твое^го, и^ эTја%ти мечем# свои^мъ ро'гъ прsтла твое^го.

⁸

Господь — ім’я Тобі; сокруши ж їхню могутність силою Твоєю, і знищ їхню силу гнівом Твоїм, бо вони замислили осквернити святилище Твоє, насміятися з мирної оселі імені слави Твоєї і залізом розтрощити ріг Твого жертовника.

⁹

сътвори` г~и да мечемъ и%стовымъ е^го, горды'ня эTсњче'тся,

⁹

Поглянь на звеличування їхнє, пошли гнів Твій на голови їхні, дай удовиній руці моїй міцність на те, що задумала я.

¹⁰

и^ да ё^ло'вится ѓ^чи'ма свои'ма на' мя. и^ да ё^ја^зви'ши е^го лњ'пыми гл~ъми ё'стъ мои^хъ. да'и же м^и въ срDци дръзнове'нїе, да ё^ничижђ` того си'лђ, и^ ѓ^бращђ` е^го. Бђдетъ б^о сїе въ па'мять и%мени твое^мђ, е^гда рђка же'ньска ё^бїетъ е^го.

¹⁰

Вустами хитрощів моїх урази раба перед вождем, і вождя — перед рабом його, і скруши гординю їхню рукою жіночою;

¹¹

нњсть б^о въ мно'жествњ си'ла твоя г~и, ни в ко'нехъ си'лныхъ во'ля твоя, ниy го'рдїи эT нача'ла ё^годи'ша тебњ. н^о смире'ннїи и^ кротцїи всегда` тебњ ё^годи'ша

¹¹

бо не у численності сила Твоя і не в могутніх могутність Твоя; але Ти — Бог смиренних, Ти — помічник принижених, заступник немічних, покровитель упалих духом, спаситель безнадійних.

¹²

моле'нїеM” Бж~е нб~семъ и^ творче во'дъ. и^ г~и всего сътворе'нїя. ё^слы'ши м^я бњднђю моля'щђся, и^ твое'я си'лныя млsти ча'ющи.

¹²

Так, так, Боже батька мого і Боже спадщини Ізраїля, Владико неба і землі, Творче вод, Царю усякого створіння Твого! Почуй молитву мою,

¹³

въспомяни` г~и на завњтъ твои. и^ да'и слово въ ё^ста` моя`, и^ въ срDци мое^мъ совњтъ ё^крњпи`, да до'мъ твои въ ст~ыни пребываеT.

¹³

зроби слово моє і хитрість мою раною і виразкою для тих, які задумали жорстоке проти завіту Твого, святого дому Твого, висоти Сиону і дому спадщини синів Твоїх.

¹⁴

и^ вс^и ја^зы'цы позна'ютъ ја%коты` е^си б~ъ е^ді'нъ, и^ нњсть и%наго развњ тебе”

¹⁴

Напоум увесь народ Твій і всяке плем’я, щоб бачили вони, що Ти — Бог, Бог усякої могутности і сили, і немає іншого захисника роду Ізраїлевого, крім Тебе.