Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
И$ бы'сть въ ты` дн~и не бња'ше цр~я въ і^и^л~и, и^ бы'сть мђж# левљ=тинъ живы'и въ стра'не горы` е^фрњмовы, и^ поя` себњ` женђ` поDло'жницђ эT виџлеѓ'ма і^ю'дина”
1
У ті дні, коли не було царя в Ізраїля, жив один левит на схилі гори Єфремової. Він узяв собі наложницю з Вифлеєма Юдейського.
2
И$ разгнњ'вася на'нь подло'жница е^го. и^ эTи^де эT не'го въ до'мъ эTц~а свое^го. и^ въ виџлеѓ'мъ і^ю'динъ. и^ б^њ та'мо, д~, мцsы”
2
Наложниця його посварилася з ним і пішла від нього в дім батька свого у Вифлеєм Юдейський і була там чотири місяці.
3
И$ въста` мђж'ъ е^я`, і^ и'де въ слњ'дъ е^я`, гл~ати въ срDце е^я`. да намо'виT ее` себњ`, и^ да приведе'тъ е^я` па'ки къ себњ`. и^ ѓ^тро'къ е^го с ни'мъ бы'сть, и^ дво'е ѓ^сля'тъ. си же въведе и& в доM эTц~а свое^го.
3
Чоловік її встав і пішов за нею, щоб поговорити до серця її і повернути її до себе. З ним був слуга його і пара ослів. Вона ввела його в дім батька свого.
4
и^ ви'дњ е^го эTц~ъ ѓ^трокови'цы и^зы'иде з весе'лїемъ въ срњте'нїе е^го” И$ ё^дръжа` и& те'сть е^го эTц~ъ ѓ^трокови'ца, пребы'сть с ни'мъ, г~, дн~и и^ ја%ша и^ пи'ша. и^ прележа т^ђ”
4
Батько цієї молодої жінки, побачивши його, з радістю зустрів його, і затримав його тесть його, батько молодої жінки. І пробув він у нього три дні; вони їли і пили і ночували там.
5
И$ бы'сть въ дн~ь, д~, ѓ^бђтрњ'вши заё'тра и^ въста`, и^ сїи поити`. и^ реq эTц~ъ ѓ^трокови'ца к зятю свое^мђ, ё^твръди` срDце твое` ё^ло'мъками хлњ'ба. и^ посе'мъ и%дете”
5
На четвертий день встали вони рано, і він встав, щоб іти. І сказав батько молодої жінки зятеві своєму: підкріпи серце твоє шматком хліба, і потім підете.
6
И сDњше ѓ%ба и^ ја%ста в#кђ'пњ и^ пи'ста. и^ рече эTц~ъ ѓ^трокови'ца к мђж'ђ. и^ди` нн~њ и^ преспи`, и^ воZбл~жа'етъ срDце твое`”
6
Вони залишилися, і обоє разом їли і пили. І сказав батько молодої жінки чоловікові тому: залишися ще на ніч, і нехай повеселиться серце твоє.
7
И$ въста` мђ'жъ пои^ти` и^ задръжа` е^готе'сть е^го, и^ прележа` та'мо”
7
Чоловік той устав, було, щоб іти, але тесть його ублагав його, і він знову ночував там.
8
И$ въста'лъ ра'но. въ, е~, дн~ь, да идетъ. и^ ре'клъ эTц~ъ ѓ^трокови'ца ё^моцни` ё^б^о срDце твое` хлњ'бомъ, и^ пото'мъ да и%дешъ. и^ та'ко задръжа е^го до'н#деже преклони'ся дн~ь и^ ја%ли и^ пи'ли ѓ%ба”
8
На п’ятий день устав він вранці, щоб іти. І сказав батько молодої жінки тієї: підкріпи серце твоє [хлібом], і забаріться, доки схилиться день. І їли обоє вони [і пили].
9
И$ ё^ста'лъ мђжъ да и%детъ са'мъ и^ жени'ма е^го с ни'мъ и^ ѓ'трокъ е^го. и^ реq е^мђ те'сть е^го эTц~ъ ѓ^троковица. с^е нн~њ скончава'ется дн~ь на' вечеръ и^ прележи зд^њ. и^ въз#бл~жа'етъ срDце твое`. и^ ѓ^бђтрњ'ете ё%тро въ пђть ва'шъ, и^ эTи'деши въ хра'мъ сво'и”
9
І встав той чоловік, щоб іти, сам він, наложниця його і слуга його. І сказав йому тесть його, батько молодої жінки: ось, день схилився до вечора, ночуйте, будь ласка; ось, день незабаром закінчиться, ночуй тут, нехай повеселиться серце твоє; завтра рано встанете в дорогу вашу, і підеш у дім твій.
10
И$ не и^зво'ли мђж'ъ прележа'ти. и^ въста'въ эTи'де. и^ прїиде да'ждь пря'мо е^вђ'сђ, и^ се'и еs і^ерsли'мъ. и^ с ни'мъ дво'е ѓ^сля'тъ съ бре'мены. и^ жени'ма е^го с ни'мъ”
10
Але чоловік не погодився ночувати, встав і пішов; і прийшов до Ієвуса, що нині Єрусалим; з ним пара нав’ючених ослів і наложниця його з ним.
11
И$ е^гда` прїидо'ша и^ до е^вђ'съ дн~ь же преклони'ся къ ве'черђ ѕњло, и^ реq ѓ%трок# к господи'нђ свое^мђ. ходи` ё^бо да ся съврати'мъ въ граD се'и и^е^вђ'съ да прележи'мъ т^ђ”
11
Коли вони були біля Ієвуса, день уже дуже схилився. І сказав слуга господарю своєму: зайдемо в це місто ієвусеїв і заночуємо в ньому.
12
И$ реq к немђ` господи'нъ е^го. не съврати'мся въ граD чю'жь, и^же нњ'сть эT сн~овъ і^и^л~евъ. н^о да мине'мъ до гаваѓ'на”
12
Господар його сказав йому: ні, не підемо в місто іноплемінників, які не з синів Ізраїлевих, але дійдемо до Гиви.
13
И$ реq къ ѓ%трокђ си. ходи` да пристђ'пимъ къ е^ді'номђ эT мњ'ста гаваѓ'ньскаго. да прележи'мъ в# гаваѓ'нњ и^л^и в ра'мњ”
13
І сказав слузі своєму: дійдемо до одного з цих місць і заночуємо в Гиві або в Рамі.
14
И$ минђша и& прїидо'ша, и^ за'иде слн~це бли'зъ гаваѓ'на, и^же е^сть венїами'нь”
14
І пішли, і йшли, і зайшло сонце біля Гиви Веніамінової.
15
И$ съврати'шася та'мо вънисти` прележа'ти въ гаваѓ'нъ. и^ въшеDше сњ'де на сте'гнаX. и^ не бы'сть мђж'а въводя'щаго и^хъ в до'мъ прележа'ти”
15
І повернули вони туди, щоб піти заночувати в Гиві. І прийшов він і сів на вулиці в місті; але ніхто не запрошував їх у дім для ночівлі.
16
И$ с^е мђж'ъ ста'рь и^зы'иде съ дњ'ла свое^го эT по'ля въ ве'черъ, и^ се'и мђ'жъ эT горы` е^фрњ'мля. ѓ^бњтова'ше же въ гаваѓ'нњ. мђж'и же граDстїи сн~ове венїами'ни”
16
І ось, іде один старий з роботи своєї з поля ввечері; він був родом з гори Єфремової і жив у Гиві. Жителі ж місця цього були синами Веніаміновими.
17
И$ възвеD ѓ%чи свои` видњ` мђж'а пђт'ника на сте'гнахъ граDныX, и^ реq мђж'ђ ста'рецъ ка'мо и%деши эTкђ'дђ л^и гряде'ши”
17
Він, піднявши очі свої, побачив перехожого на вулиці міській. І сказав старий: куди йдеш? і звідки ти прийшов?
18
И$ реq к немђ` прїидо'хомъ эT виџлеѓ'ма і^ю'дина і^ и'демъ даже до коне'цъ горы е^фрњмля эTкђ'дђ а%зъ е^смь. и^ ходиX до виџлеѓ'ма і^ю'дина. и^ нн~њ и^дђ` в доM сво'и, и^ нњ'сть никто'же в#веды'и м^я в до'мъ”
18
Він сказав йому: ми йдемо з Вифлеєма Юдейського на гору Єфремову, звідки я; я ходив у Вифлеєм Юдейський, а тепер іду до дому Господа; і ніхто не запрошує мене в дім;
19
А$ пле'вы и^ пи'ща ѓ^сля'тоM на'шимъ е^сть. и^ мн^њ хлњ'бъ и^ вино` е^сть. и^ ѓ^трокови'цы и^ ѓ'трокђ, и^ рабо'мъ нњ'сть скDђно никое^я ве'щи”
19
у нас є і солома і корм для ослів наших; також хліб і вино для мене і для раби твоєї і для цього слуги є в рабів твоїх; ні у чому немає нестатку.
20
И$ реq сїи мђ'жђ ста'ръ ми'ръ тебњ`. и^ недоста'токъ тво'и на мнњ`. ѓ^баq на сте'гнахъ не ля'зи.
20
Старий сказав йому: будь спокійним: весь нестаток твій на мені, тільки не ночуй на вулиці.
21
и^ в#веде и& в доM сво'и и^ преDложи ѓ^сля'томъ е^го пи'щђ. и^ сиM ё^мы` но'ѕњ. и^ ја^до'ша и^ пи'ша”
21
І ввів його в дім свій і дав корм ослам [його], а самі вони обмили ноги свої і їли і пили.
22
И$ е^гда възвесели'ся срDце и^хъ. и^ с^е мђ'жи граDстїи сн~ове безако'н#никъ. ѓ^быидо'ша дво'ръ и^ бїюще въ две'ри. и^ рњша господи'нђ до'ма ста'рцђ гл~ющи и^зведи` мђ'жа и^же вни'де в доM тво'и. да позна'емъ е^го”
22
Тоді як вони розвеселили серця свої, ось, жителі міста, люди розпусні, оточили дім, стукали в двері і говорили старому, господареві дому: виведи чоловіка, який увійшов у дім твій, ми пізнаємо його.
23
И$зы'иде к ни'мъ господи'нъ до'мђ и^ реq и^мъ. н^и бра'тїа мои` не сътвори'те ѕл^а. въшеDшђ мђж'ђ семђ` в до'мъ мо'и. и^ не сътвори'те безђ'мїя сего`”
23
Господар дому вийшов до них і сказав їм: ні, брати мої, не чиніть зла, коли чоловік цей ввійшов у дім мій, не робіть цього безумства;
24
Се^ дщи моя` дв~ою, и^ жени'ма е^го да и^зведђ` ѓ%бњ и^ ѓ^би'дњте я&. и^ сътвори'те и%ма по блгsти ѓ%чїю ва'шею. а^ мђж'ђ не сътвори'те ника'коже безђ'мїя сего`”
24
ось у мене дочка дівчина, і в нього наложниця, виведу я їх, смиріть їх і робіть з ними, що вам завгодно; а з чоловіком цим не робіть цього безумства.
25
И$ не и^зво'лиша мђж'и послђш'ати е^го. и^ е'мъ мђж'ъ жени'мђю е^го і^ и^зведе ю& к ниM и^ позна'ли ю&. и^ бы'ша с нею вс^ю но'щь до' свњта. и^ эTпђсти'ша ю& е^гда` въсходи ден#ни'ца”
25
Але вони не хотіли слухати його. Тоді чоловік узяв свою наложницю і вивів до них на вулицю. Вони пізнали її, і глумилися над нею всю ніч до ранку. І відпустили її з появою зорі.
26
И$ прїиде жени'ма къ заё%трїю. и^ паде ё^ две'рїи вра'тныхъ, дворђ мђж'а и^деже бя'ше мђж'ъ е^я`.
26
І прийшла жінка перед появою зорі, і впала біля дверей дому тієї людини, у якої був господар її, і лежала до світла.
27
и^ въста` господи'н# е^я` заё%тра эTвръзе две'ри хра'мђ, і^ и^зы'иде поити` въ пђть свои, и^ с^е жени'ма е^го лежа'ше, и^ рђ'цњ е^я` на преDдве'рїю”
27
Господар її встав зранку, відчинив двері дому і вийшов, щоб іти в дорогу свою: і ось, наложниця його лежить біля дверей дому, і руки її на порозі.
28
И$ реq к не'и въста'ни да и%демъ, и^ не эTвњща` е^мђ бя'ше б^о ја%ко мр~тва, и^ възложи` ю& на ѓ^сля`, и^ въста` мQђ и^ по'иде на мњ'сто свое`”
28
Він сказав їй: вставай, підемо. Але відповіді не було, [тому що вона померла]. Він поклав її на осла, встав і пішов у своє місце.
29
И$ прїиде в# доM сво'и, и^ взя` но'жъ и^ е'мъ жени'мђ свою, и^ раздроби ю& по ко'стеM е^я` на, в~і, ча'стїи, и^ посла` ю& въ вся` племе'на і^и^л~я”
29
Прийшовши в дім свій, він узяв ніж і, взявши наложницю свою, розрізав її за членами її на дванадцять частин і послав в усі краї Ізраїлеві.
30
И$ бы'ша вс^и ви'дяще ю&, и^ реко'ша, ја%ко нњ'сть бы'ло н^и ви'дњно си'це, эT дн~е ше'ствїа сн~ов# і^и^л~ь эT земля` е^гљ=пеTски, да'же до дне'сь, и^ заповњ'да мђже'мъ иXже посла` гл~ющи си'це гл~ите къ всемђ` і^и^л~ю вон#ми'те себњ` с^е ё^ста'вите в^ы са'ми ѓ^ се'мъ совњтъ и^ гл~ите”
30
Всякий, хто бачив це, говорив: не бувало і не бачено було подібного до цього від дня виходу синів Ізраїлевих із землі Єгипетської до цього дня. [Посланим же від себе людям він дав наказ і сказав: так говоріть усьому Ізраїлю: чи бувало коли подібне до цього?] Зверніть увагу на це, порадьтеся і скажіть.