Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
И$ ізыидо'ша вс^и сн~ве і^и^л~еви, и^ събра'шася ве'сь со'ньмъ ја%ко е^ді'нъ мђж'ъ. эT да'на и^ до вирса'вїа, и^ земля` галааDска къ гв~и ё^ маси'џе”
1
І вийшли всі сини Ізраїлеві, і зібралася вся громада, як одна людина, від Дана до Вирсавії, і земля Галаадська перед Господом у Массифу.
2
И ста'ша старњ'ишины всњ'хъ людїи и^ вся` племе'на і^и^л~ева в со'нмњ людїи бж~їиX. у~, ты'сящь мђж'ъ пњшиX въздви'гнђщихъ ѓ^рђжїа”
2
І зібралися [перед Господом] начальники всього народу, всі коліна Ізраїлеві, на зібрання народу Божого, чотириста тисяч піших, що оголюють меч.
3
И$ слы'шаша сн~ове венїами'ни, ја%ко и^зыидо'ша сн~ове і^и^л~евы въ маси'џъ, и^ реко'ша сн~ове і^и^л~евы гл~ите гд^њ бы'сть ѕло'ба сїя”
3
І сини Веніамінові почули, що сини Ізраїлеві прийшли в Массифу. І сказали сини Ізраїлеві: скажіть, як відбувалося це зло?
4
И$ эTвњща` мђж'ъ левљ=тинъ, мђж'ъ жены` ё^мо'реныя гл~я, въ гаваѓ'нњ венїами'нњ. прїидо'хъ а%зъ и^ жени'ма моя` прележа'ти”
4
Левит, чоловік тієї убитої жінки, відповів і сказав: я з наложницею моєю прийшов ночувати в Гиву Веніамінову;
5
И$ въста'ша на' мя мђ'жи гаваѓDстїи. и^ ѓ^быидо'ша м^я въ дворњ` но'щїю. и^ хотњш'а м^я ё^би'ти и^ жени'мђю мою ѓ^би'дњша, и^ ѓ^брђга'ша и^ ё%мре.
5
і повстали на мене жителі Гиви й оточили через мене дім уночі; мене мали намір убити, і наложницю мою замучили, [наглумившись над нею,] так, що вона померла;
6
И$ взяX женђ` свою и^ раздроби'хъ ю&. и^ послаX ю& въ вся` предњ'лы прича'стїа і^и^л~ева, ја%ко сътвори'ша безђ'мїе въ і^и^л~и”
6
я взяв наложницю мою, розрізав її і послав її в усі області володіння Ізраїлевого, тому що вони зробили беззаконня і соромітну справу в Ізраїлі;
7
Се^ вс^и вы` сн~ове і^и^л~евы дадњте и^мъ сло'во и^ совњт'ъ”
7
ось усі ви, сини Ізраїлеві, розгляньте цю справу і вирішіть тут.
8
И$ въста'ша вс^и лю'дїе ја%ко е^ді'нъ мђ'жъ гл~юще. не эTи%детъ мђж'ъ въ хра'мъ сво'и. и^ не ё^кло'нимся въ доM на'шь”
8
І повстав весь народ, як одна людина, і сказав: не підемо ніхто в намет свій і не повернемося ніхто в дім свій;
9
И$ нн~њ сло'во с^е сътвори'мъ гаваѓ'нђ. да взы'идемъ на ню` по жре'бїю,
9
і ось що ми зробимо нині з Гивою: [підемо] на неї за жеребом;
10
и^ да по'имемъ по, і~, мђж'ъ, эT р~, въ всњ'хъ племе'нехъ і^и^л~евыX, и^ р~, эT ты'сящи. и^ Wа. эT тмы`” И$ ти` да и^дђтъ в#зяти бра'шно лю'демъ на съвръше'нїе и^сходя'щимъ. въ гава'ю венїами'ню. и^ сътворя'тъ е^мђ по всемђ` съгрњше'нїю и^же сътвори` въ і^и^л~и”
10
і візьмемо по десять чоловік зі ста від усіх колін Ізраїлевих, по сто від тисячі і по тисячі від десяти тисяч, щоб вони принесли харчові припаси для народу, який піде проти Гиви Веніамінової, покарати її за соромітну справу, яку вона зробила в Ізраїлі.
11
И$ събра'шася вс^и мђж'и і^и^л~евы къ гра'дђ, ја%ко е^ді'нъ мђж'ъ эT граD и^сходя'ще”
11
І зібралися всі ізраїльтяни проти міста одностайно, як одна людина.
12
И$ распђсти'ша племе'на і^и^л~евы, мђж'и въ вс^е племя` венїами'не. гл~юще чт^о е^сть ѕло'ба с^и бы'в#шая въ ва'съ”
12
І послали коліна Ізраїлеві в усе коліно Веніамінове сказати: яка це мерзенна справа зроблена у вас!
13
И$ нн~њ дади'те мђж'и безако'нни и^же въ гава'и сн~овъ велїа'ловыхъ, и^ да ё^мо'риM и^хъ, и^ ѓ^чи'стимъ ѕл^о эT і^и^л~я. и^ не и^зво'лиша сн~ове венїами'ни послђшати гла'са бра'тїи свое^я сн~овъ і^и^л~евъ”
13
Видайте розбещених тих людей, що у Гиві; ми умертвимо їх і викорінимо зло з Ізраїля. Але сини Веніамінові не хотіли послухати голосу братів своїх, синів Ізраїлевих;
14
Но^ събра'шася сн~ове венїами'ни эT гра'довъ и^хъ в гава'ю, и^зы'ити на по'лкъ сн~овъ і^и^л~евъ”
14
а зібралися сини Веніамінові з міст у Гиву, щоб піти війною проти синів Ізраїлевих.
15
И$ съчто'шася сн~ове венїами'ни эT гра'да в то'и дн~ь. к~, и^ е~, ты'сящь мђж'ъ въздви'гнђщихъ ѓ^рђж'їа кро'мњ живђщихъ в гава'ле.
15
І налічилося у той день синів Веніамінових, тих, що зібралися з міст, двадцять шість тисяч чоловік, що оголюють меч; крім того, з жителів Гиви нараховано сімсот добірних;
16
и^же съчте'ся, з~, соT, и^ к~, мђж'ъ и^збра'нныX эT всXњ люде'и. ѓ^бое^мђ хђдо'жни сїи вс^и пра'щницы ме'щђще ка'менїе къ вла'сђ и^ не грњша'юще”
16
з усього народу цього було сімсот чоловік добірних, які були лівші, і всі ці, кидаючи з пращ камені у волосину, не кидали мимо.
17
И$ всXњ мђже'и і^и^л~евъ съчте'ся ра'звњ сн~овъ венїами'новыX. у~, ты'сящь мђж'ъ възвDиза'ющихъ ѓ^рђж'їе, и^ вс^и сїи мђ'жи во'ини”
17
Ізраїльтян же, крім синів Веніамінових, нарахували чотириста тисяч чоловік, які оголюють меч; усі вони були здатні до війни.
18
И$ въста'ша възыидо'ша в# веџи'ль и^ въпраша'ша ё^ б~а. и^ реко'ша сн~ове і^и^л~еви, кт^о эT наs възы'идеT въже'мъ пр'ьвое, въе^ва'ти съ сн~ьми венїами'новыми. и^ реq г~ь і^ю'да да възы'идетъ въ нача'токъ”
18
І встали і пішли в дім Божий, і запитали Бога і сказали сини Ізраїлеві: хто з нас першим піде на війну із синами Веніаміна? І сказав Господь: Іуда [піде] попереду.
19
И$ въста'ша сн~ове і^и^л~еви заё%тра, и^ въпоlчи'шася в гаваѓ'на”
19
І встали сини Ізраїлеві вранці і розташувалися станом біля Гиви;
20
І$ и^зы'иде ве'сь мQђ. і^и^л~евъ на' брань съ венїами'номъ. и^ ѓ^полчи'шася на венїами'на мђж'и і^и^л~евы на' брань въ гава'ю”
20
і виступили ізраїльтяни на війну проти Веніаміна, і стали сини Ізраїлеві в бойовий порядок біля Гиви.
21
И$зыидо'ша сн~ове венїами'нови, иZ гаваѓ'на. і^ и^зби'ша въ і^и^л~и в то'и дн~ь. Wк~в, мђж'ъ на земли`”
21
І вийшли сини Веніамінові з Гиви і поклали в той день двадцять дві тисячі ізраїльтян на землю.
22
И$ ё^крњпи'ся ве'сь мђж'ъ і^и^л~евъ. и^ приложи'ша сни'тися в поlкъ на мњ'сто и^де'же снидо'шася въ дн~ь пр'ьвыи”
22
Але народ Ізраїльський підбадьорився, і знову стали в бойовий порядок на тім місці, де стояли минулого дня.
23
И$ възыидо'ша сн~ове і^и^л~еви, и^ пла'кашася преD гм~ъ до' вечера. и^ въпраша'ша г~а гл~юще. а^ще прило'жимъ е^ще` пристђпи'ти в поlкъ къ сн~омъ венїами'ниM бра'та на'шего. и^ реq г~ь възы'идете к ни'мъ”
23
І пішли сини Ізраїлеві, і плакали перед Господом до вечора, і запитували Господа: чи вступати мені ще у війну з синами Веніаміна, брата мого? Господь сказав: ідіть проти нього.
24
И$ прїидо'ша сн~ове і^и^л~еви къ сн~омъ венїами'немъ, въ дн~ь, в~.
24
І підступили сини Ізраїлеві до синів Веніаміна на другий день.
25
і^ и^зыидо'ша сн~ове венїами'ни проти'вђ и^мъ, эT гаваѓ'на въ дн~ь, в~. і^ и^зби'ша е^ще` эT сн~овъ і^и^л~евъ. Wи~і, мQђ на зеMли`. сїи вс^и въздвизающе ѓ^рђж'їе”
25
Веніамін вийшов проти них з Гиви на другий день, і ще поклали на землю із синів Ізраїлевих вісімнадцять тисяч чоловік, що оголюють меч.
26
И$ в#зыидо'ша в#си сн~ове і^и^л~еви и^ вс^и лю'дїе въ веџи'ль и^ пла'кашася, и^ сњдоша преD гм~ъ, и^ пости'шася в# то'и дн~ь даже къ ве'черђ.
26
Тоді всі сини Ізраїлеві і весь народ пішли і прийшли в дім Божий і, сидячи там, плакали перед Господом, і постились у той день до вечора, і принесли всепалення і мирні жертви перед Господом.
27
и^ възнесо'ша вс^есъж#же'нїе сп~сенїя в то'и дн~ь преD гм~ъ и^ т^ђ ковче'гъ завњта гн~я. в т^ы дн~и,
27
І запитували сини Ізраїлеві Господа [у той час ковчег завіту Божого знаходився там,
28
и^ џинее'съ сн~ъ е^лїа^за'ровъ, сн~а а^а^ро'ня, преDстоя` преD нимъ в ты дн~и” И$ въпраша'ше сн~ове і^и^л~евы гл~юще. а^ще прило'жимъ в#зыити` е^ще на по'лкъ къ сн~омъ венїа^ми'неM. брата на'шего. и^л^и ѓ^ста'вимъ” И$ рече г~ь в#зыидњте, ја%ко ё'тро даM я& в рђки ваша”
28
і Финеєс, син Єлеазара, сина Ааронового, стояв перед ним]: чи виходити мені ще на війну із синами Веніаміна, брата мого, чи ні? Господь сказав: ідіть; Я завтра віддам його в руки ваші.
29
И$ поDста'виша сн~ове і^и^л~евы поDса'дђ ѓ%крsтъ гаваѓ'на”
29
І поставив Ізраїль засідку навколо Гиви.
30
И$ взыидо'ша сн~ове і^и^л~еви къ сн~омъ венїа^ми'немъ въ дн~ь тре'тїи и^ въпоlчи'шася на гаваѓ'на ја%ко е^ді'ною, и^ е^ді'ною”
30
І пішли сини Ізраїлеві на синів Веніаміна на третій день і стали в бойовий порядок перед Гивою, як раніше.
31
И$зыидо'ша сн~ове венїа^ми'ни проти'вђ людеM, и^ протяго'шася и^з гра'да. и^ нача'ша ё^бива'ти людїи ё^ја%звле'ныхъ. ја^ко прь'вое и^ второ'е на пђти`, и^же е^сть е^ді'н# сходя'и въ веџи'ль, а^ дрђгїи въ гава'и. ја%ко л~, мђжъ въ і^и^л~и”
31
Сини Веніамінові виступили проти народу і віддалилися від міста, і почали, як раніше, вбивати з народу на дорогах, з яких одна йде до Вефиля, а друга до Гиви полем, і вбили до тридцяти чоловік з ізраїльтян.
32
И$ реко'ша сн~ве венїа^ми'ни, па'даютъ преD нами ја%ко и^ пре'жде. сн~ове же і^и^л~еви реко'ша. побњ'гнемъ д^а я& и^зведемъ и^з гра'да на пђти” И$ сътвори'ша та'ко
32
І сказали сини Веніамінові: вони падають перед нами, як і раніше. А сини Ізраїлеві сказали: побіжимо від них і відволічемо їх від міста на дороги. [І зробили так.]
33
и^ вс^и мђжи і^и^л~еви въста'ша эT мњста свое^го. и^ снидо'шася въ валаџама'рњ. поDса'да же і^и^л~ева и^зы'иде эT мњста свое^го. эT за'пада гава'и”
33
І всі ізраїльтяни встали зі свого місця і вишикувалися у Ваал-Фамарі. І засідка Ізраїлева кинулася зі свого місця із західного боку Гиви.
34
И$ прїиде проти'вђ гаваеM, і~, ты'сящъ мђжъ и^збра'нныхъ эT всего і^и^л~я, и^ по'лкъ ё^силенъ. сиy не разђмњша ја%ко постиза'етъ я& ѕл^о”
34
І прийшли до Гиви десять тисяч чоловік добірних з усього Ізраїлю, і почався жорстокий бій; але сини Веніаміна не знали, що має бути їм біда.
35
И$ поби` г~ь венїа^ми'на преD сн~ы і^и^л~евыми, и^ рас#сы'паша сн~ве і^и^л~ви эT венїа^ми'на в то'и дн~ь Wк~е, и^ р~, мђж# и^ сїи вс^и воZдвиза'юще ѓ^рђжїе”
35
І вразив Господь Веніаміна перед ізраїльтянами, і поклали в той день ізраїльтяни з синів Веніаміна двадцять п’ять тисяч сто чоловік, які оголювали меч.
36
И$ ви'дњша сн~ове венїа^ми'ни, ја^ко и^зби'ша и^хъ. и^ да'ша мњ'сто сн~ове і^и^л~еви венїа^ми'нђ. ја%ко ё^пова'ша поDса'дамъ и^же поDсади'ша ё^ гава'и”
36
Коли сини Веніаміна побачили, що вони розбиті, тоді ізраїльтяни поступилися місцем синам Веніаміна, бо сподівалися на засідку, яку вони поставили біля Гиви.
37
И$ подви'жеся поDсњд# і^ и^зыиде в гава'ю и^ начаша трђби'ти і^ и^зби'ша весь граD ѓ%стрїемъ меча`”
37
Засідка ж поспішила і кинулася до Гиви, і вступила і вразила все місто мечем.
38
І$и^л~ьтяне же и^мњхђ зна'менїе со поDсњдомъ е^гда` за'жгђтъ граD мђж# же принесъ ме'чь къ поDса'де. на зна'менїе, да запа'ляT и ды'мъ да ё^мно'жится и^з гра'да”
38
Ізраїльтяни поставили із засідкою умовним знаком до нападу дим, що піднімається з міста.
39
Є$гда б^о възврати'ся і^и^л~ь въ ра'ть. венїа^ми'н же нача` ё^бива'ти ја%звенныX въ і^и^л~и, до, л~, мђж# ја%ко реко'ша, пакы паде'нїемъ падђтъ преD на'ми. ја%коже и^ прь'выи по'лкъ”
39
Отже, коли ізраїльтяни відступили з місця бою, і Веніамін почав уражати й убив ізраїльтян до тридцяти чоловік і говорив: «знову падають вони перед нами, як і в попередньому бою»,
40
Є$гда' же ја%ви'ся ѓ%гнь и^сходя` эT гра'да и^ сто'лпъ ды'менъ, и^ ѓ^зрњся вениа^миn за ся, и^ с^е в#зы'иде скоnча'нїе гра'дђ до нб~си”
40
тоді почав підніматися з міста дим стовпом. Веніамін озирнувся назад, і ось, дим від усього міста піднімається до неба.
41
Мђж# же і^и^л~евъ возврати'ся. и^ разбего'шася сн~ве венїа^ми'ни. ви'дњша б^о ја%ко возвраща'шеся на него ѕл^о”
41
Ізраїльтяни повернулися, а Веніамін злякався, тому що побачив, що прийшла його загибель.
42
И$ эTбњго'ша преD сн~ы і^и^л~евыми на пђти` пђсты'ня, поlк же подви'гнђлъся на' ня. і^ и^же эT гра'да бїя'хђ я& средњ себе`”
42
І побігли вони від ізраїльтян по дорозі до пустелі; але військо переслідувало їх, і ті, що виходили з міст, убивали їх там;
43
И$ побива'хђ венїа^ми'на, и^ гна'ша за пя'тъ е^мђ до гава'я, безъ эTпочива'нїа, и^ потопта'ша и^хъ даже проти'вђ гаваѓ'на на восто'къ сл~нцђ”
43
оточили Веніаміна, і переслідували його до Менухи й уражали до самого східного боку Гиви.
44
И$ падо'ша эT венїа^ми'на, Wи~і, мђж#. и^ си вс^и и^ мђжи си'лни”
44
І упало з синів Веніаміна вісімнадцять тисяч чоловік, людей сильних.
45
И ѓ^зрњ'вшеся ѓ^ста'вшеи% и^ пробњго'ша въ пђсты'ню къ камы'кђ рем#мо'ню. и^ собира'хђ и^хъ ја%ко ѓ^ставшее эT вина` по стеѕяM, Wе~, мQђ и^ гна'ша въ слDњ и^хъ до гаваа'да. і^ и^зби'ша эT ниX, Wв~, мђж#”
45
[Ті, що залишилися,] повернулися і побігли до пустелі, до скелі Риммона, й убили ще [ізраїльтяни] на дорогах п’ять тисяч чоловік; і гналися за ними до Гидома і ще вбили з них дві тисячі чоловік.
46
И$ бысть всњхъ мђжъ паDшихъ эT венїа'ми'на въ то'и дн~ь, Wк~е, мђжеи въздвиза'ю^щиX ѓ^рђжїе, всиy с^и мђжи си'лнїи”
46
Усіх же синів Веніамінових, які упали в той день, було двадцять п’ять тисяч чоловік, які оголювали меч, і всі вони були людьми сильними.
47
И$ ѓ^зрњшася ѓ^ста'вшїи, и^ въбњго'ша въ пђсты'ню къ камы'кђ рем#мо'ню, х~, мQђ. и^ сњдњша въ камы'цњ реMмо'ни, д~, мsцњ”
47
І повернулися [ті, що залишилися,] і втекли в пустелю, до скелі Риммона, шістсот чоловік, і залишалися там у кам’яній горі Риммоні чотири місяці.
48
Сн~ове же і^и^л~еви воZврати'шася къ сн~омъ венїа^ми'неM” і^ и^зби'ша я& ѓ^рђжїемъ эT града вн^е. и^ скотъ и^ вс^е е^же ѓ^брњте'ся въ всXњ гра'дехъ, и^ гра'ды вс^я ѓ^брTњшаја%ся и^зожго'ша ѓ^гнемъ”
48
Ізраїльтяни ж знову пішли до синів Веніамінових і вразили їх мечем, і людей у місті, і худобу, й усе, що тільки зустрічалося [у всіх містах], і все, що знаходилося на дорозі міста, спалили вогнем.