Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Сн~ове же і^и^л~еви кля'шася въ маси'џњ гл~юще, мђжъ эT наs да не да'сть венїа^ми'нђ дще'ре свое^а в# женђ`”
1
І поклялися ізраїльтяни в Массифі, говорячи: ніхто з нас не віддасть дочки своєї синам Веніаміна заміж.
2
И$ прїидоша лю'ди въ веџи'ль. и сњдњша тђ до' вечера преD гм~ъ. и^ въз#двиго'ша глsа свои, и^ пла'кашеся пла'чемъ ве'лїимъ” И$ реко'ша
2
І прийшов народ у дім Божий, і сиділи там до вечора перед Богом, і підняли голосне волання, і сильно плакали,
3
въскђю г~и б~е і^и^л~евъ, бы'сть си'це дне'сь въ і^и^л~и. е^же эTлђчи'ся эT і^и^л~я племя` е^ді'но”
3
і сказали: Господи, Боже Ізраїлів! для чого трапилося це в Ізраїлі, що не стало тепер у Ізраїля одного коліна?
4
И$ бы'сть наё%трїя ѓ^бђт'рњша лю'дїе. и^ съгради'ша т^ђ ѓ^лта'рь. и^ възнесо'ша вс^есъж#же'нїе сп~сенїя” И$ реко'ша сн~ове і^и^л~ви
4
На другий день устав народ вранці, і спорудили там жертовник, і принесли всепалення і мирні жертви.
5
кт^о е^сть и^же не възше'лъ въ собо'ръ эT всњхъ племе'нъ і^и^л~ь къ г~ђ. ја^ко вели'ка кля'тва бя'ше, не вшеDшим# къ г~ђ въ маси'џъ, гл~юще да и^змрTђ смр~тїю”
5
І сказали сини Ізраїлеві: хто не приходив на зібрання перед Господом з усіх колін Ізраїлевих? Бо велике прокляття було проголошено на тих, які не прийшли перед Господом у Массифу, і було сказано, що ті віддані будуть на смерть.
6
И$ жалњша сн~ове і^и^л~еви ѓ^ венїа^ми'нњ бра'те своеM. и^ реко'ша и^ ѓ^сњ'чено днsе е^ді'но племя` эT і^и^л~я”
6
І зласкавилися сини Ізраїлеві над Веніаміном, братом своїм, і сказали: нині відсічене одне коліно від Ізраїля;
7
Чт^о сътво'римъ ѓ^ста'вшихъ ѓ^ жена'хъ. а^ мы` кля'хомся гм~ъ, не да'ти и^мъ эT дще'рїи на'шихъ в жены`”
7
як вчинити нам з тими, що залишилися з них, стосовно дружин, коли ми поклялися Господом не давати їм дружин з дочок наших?
8
И$ реко'ша кт^о е^сть е^ді'нъ эT племе'ни і^и^л~евъ, и^же не взы'и^де къ гв~и въ маси'џъ. и^ с^е не прїиде нї е^ді'нъ в полкъ эT а^ви'съ галаа'довыхъ в со'ньмъ”
8
І сказали: чи немає кого з колін Ізраїлевих, хто не приходив перед Господом у Массифу? І виявилося, що з Іависа галаадського ніхто не приходив перед Господом у стан на зібрання.
9
И$ съгляда'ша людїи и^ с^е не бя'ше т^ђ мђжа, эT живђщихъ въ а^ви'сњ галаа'довњ”
9
І оглянули народ, і ось, не було там жодного з жителів Іависа галаадського.
10
И$ посла'ша та'мо со'ньмъ Wв~і мђжъ си'лы. и^ заповњ'даша и^мъ гл~юще, и^дњте і^ и^збїите живђщая въ а^ви'сњ галаа'довњ, ѓ^рђжїемъ же'ны и^ наро'ди”
10
І послала туди громада дванадцять тисяч чоловік, чоловіків сильних, і дали їм наказ, говорячи: йдіть і знищіть жителів Іависа галаадського мечем, і жінок і дітей;
11
Се же сътвори'те всемђ` мђжескђ по'лђ, и^ все'и женњ` позна'вшеи ло'же мђжеско, побїите. А$ дв~цњ живи'те и^ сътвори'ша та'ко”
11
і ось що зробіть: усякого чоловіка і всяку жінку, що пізнала ложе чоловікове, піддайте закляттю, [а дівчат залишайте живими. І зробили так].
12
И$ ѓ^брњто'ша эT живђщихъ въ и^а^ви'се галаа'довњ. у~, дв~ць дв~ою, ја%же не позна'ша ложа мђжеска. и^ приведо'ша я& в по'лчище в сило'мъ, и^же е^сть в земли` ханаа'нњ”
12
І знайшли вони між жителями Іависа галаадського чотириста дівчат, які не пізнали ложа чоловікового, і привели їх у стан у Силом, що в землі Ханаанській.
13
И$ посла` весь со'нмъ. и^ гл~аша къ сн~омъ вениа^ми'новыM. и^же в камы'цњ рем#мо'ни. и^ призва'ша и& съ ми'ромъ”
13
І послала вся громада переговорити із синами Веніаміна, які були в скелі Риммоні, і оголосила їм мир.
14
И$ ѓ^брати'ся венїа^ми'нъ къ сн~омъ і^и^л~евыM в т^о вре'мя, и^ да'ша иM сн~ове і^и^л~еви же'ны ја^же жи'во съхра'нше эT дще'реи а^ви'с#съ галаа'дова. и^ ё^годи'ша и^мъ та'ко,
14
Тоді повернулися сини Веніаміна [до ізраїльтян], і дали їм [ізраїльтяни] дружин, яких залишили в живих з жінок Іависа галаадського; але виявилося, що цього було недостатньо.
15
и^ лю'дїе же ё^мили'шася ѓ^ венїа^ми'нњ. ја^ко сътвори` г~ь разлђче'нїе в племе'нехъ і^и^л~евыхъ”
15
Народ же жалкував за Веніаміном, що Господь не зберіг цілости колін Ізраїлевих.
16
И$ реко'ша ста'рцы со'нма чт^о сътво'римъ ѓ^ста'вшимъ ѓ^ жена'хъ. ја%ко поги'бе эT венїа^ми'на жена`”
16
І сказали старійшини громади: що нам робити з тими, що залишилися, стосовно дружин, бо знищені жінки у Веніаміна?
17
И$ ка'ко бђ'детъ прича'стїе ё^цњлњвшихъ эT вениа^ми'на. да не поги'бнетъ племя` эT і^и^л~я”
17
І сказали: спадкоємна земля нехай залишається синам Веніаміна, які вціліли, щоб не зникло коліно від Ізраїля;
18
А$ м^ы не возмо'жемъ да'ти иM же'нъ эT дще'рїи нашиX ја%ко кля'шася сн~ове і^и^л~еви гл~юще, про'клятъ дая` женђ` венїа^ми'нђ”
18
але ми не можемо дати їм дружин з дочок наших; тому що сини Ізраїлеві поклялися, говорячи: проклятий, хто дасть дружину Веніаміну.
19
И$ реко'ша с^е пра'здникъ г~ђ в сило'мњ эT дн~їи въ дн~ь. и^же е^сть эT сњвера къ веџи'лю, на въсто'къ сл~нцђ ё^ пђти` въсходя'щаго, эT веџи'ля в сихе'мъ, и^ эT юга лево'ны”
19
І сказали: ось, щороку буває свято Господнє у Силомі, що на північ від Вефиля і на схід від дороги, яка веде від Вефиля в Сихем, і на південь від Левони.
20
И$ заповњ'даша сн~омъ вениа^ми'немъ гл~юще. и^дњте и^ пресњди'те въ виногра'дњхъ”
20
І наказали синам Веніаміна і сказали: підіть і засядьте у виноградниках,
21
И$ смотри'те а^ще и^зы'дђтъ дще'ри живђщихъ в сило'мњ, пляса'ти въ ли'ки да и^зы'дете и^з виногра'да и^ да въсхи'тите мђжъ женђ` себњ эT дще'рїи сило'мль. да эTи'дете на' землю венїа^ми'ню”
21
і дивіться, коли вийдуть дівчата силомські танцювати в хороводах, тоді вийдіть з виноградників і захопіть собі кожен дружину з дівчат силомських і йдіть у землю Веніамінову;
22
И$ е^гда` бђдетъ прїидђтъ эTц~ы и^хъ и^ бра'тїя и^хъ прњтися к на'мъ. и^ речемъ иM поми'лђите я&. ја^ко нњсть мђжъ поја%лъ жены` своея в# по'лце, ја%ко м^ы нњ'смы дали` и^мъ же'нъ. ја%ко не съгрњши'сте”
22
і коли прийдуть батьки їхні, або брати їхні зі скаргою до нас, ми скажемо їм: простіть нас за них, бо ми не взяли для кожного з них дружини на війні, і ви не дали їм; тепер ви винні.
23
И$ сътвори'ша та'ко сн~ове венїа^ми'ни. и^ поя'ша же'ны по числђ иX эT пля'шђщиX ја%же въсхити'ша эTи^до'ша, и^ възврати'шася въ прича'стїе свое. и^ съграdша гра'ды, и^ всели'шася в ни'хъ”
23
Сини Веніаміна так і зробили, і взяли дружин за числом своїм з тих, що були у хороводі, яких вони викрали, і пішли і повернулися в наділ свій, і побудували міста і стали жити в них.
24
И$ эTи^до'ша эTтђдђ сн~ове і^и^л~еви в т^о вре'мя, и^ мђжъ въ племя` свое и^ в роD свои і^ и^зы'де эTтђдђ мђж# въ прича'стїе свое” И$ в ты` дн~и не бя'ше цр~я въ і^и^л~и, и^ мђжъ е^же ё^го'дно преD ѓ^чи'ма творя'ше”
24
У той же час ізраїльтяни розійшлися звідти кожен у коліно своє й у плем’я своє, і пішли звідти кожен у наділ свій.