Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
И$ і'де а^вимеле'хъ сн~ъ і^е^ровоа'мль въ сикемъ, къ бра'тїи мт~ре свое'я. и^ рече к ни'мъ и^ къ всемђ` племе'ни до'мђ эTц~а мтр~и свое^я гл~юще”
1
Авимелех, син Ієроваалів, пішов у Сихем до братів матері своєї і говорив їм і всьому племені батька матері своєї, і сказав:
2
Гл~ите с^е въ ё%ши всњм# мђжеM сикиMскимъ, чт^о бл~жїе вамъ с^е ли` и^же владњти ва'ми, ѓ~, мђж'ь вс^и сн~ове і^е^роваа'мли, и^л^и владњти ваM мђж'ђ е^ді'номђ, и^ помяни'те ја%ко ко'сть ва'ша и^ пло'ть ва'ша е^смь а%зъ”
2
скажіть усім жителям сихемським: що краще для вас, щоб володіли вами всі сімдесят синів Ієроваалових, чи щоб володів один? і згадайте, що я кість ваша і плоть ваша.
3
И$ гл~аша бра'тїа мт~ри е^го ѓ^ немъ, въ ё%ши всњ'хъ мђжь сике'м#скъ, вс^я словеса` с^и. и^ ё^клони'ся срDце и^х# въ слDњ а^вимеле'ха, реко'ша б^о ја^ко бра'тъ на'шъ е^сть”
3
Брати матері його сказали всі ці слова його жителям сихемським; і прихилилося серце їхнє до Авимелеха, бо говорили вони: він брат наш.
4
И$ даша е^мђ ѓ~, сребре'никъ эT до'мђ ваа'ла, фериџа. и^ ная` и%ми а^вимеле'хъ мђже'въ млады'хъ и^ лњ'пыхъ. и^ хожда'хђ въ слDњ е^го”
4
І дали йому сімдесят сиклів срібла з дому Ваалверифа; Авимелех найняв за них бездільних і свавільних людей, які й пішли за ним.
5
И$ прїиде в доM эTц~а свое^го въ е^џра'џђ, і^ изби` бра'тїю свою сн~ы е^ровоа'левы, ѓ~, мђжъ на ка'мени е^ді'номъ. толико ѓ^ста` і^ѓ^а^џа'мъ сн~ъ і^ѓ^ровоа'ль мнїи съкры' бо ся”
5
І прийшов він у дім батька свого в Офру й убив братів своїх, сімдесят синів Ієроваалових, на одному камені. Залишився тільки Іофам, молодший син Ієроваалів, тому що сховався.
6
И$ собра'шася вс^и мђж'и сике'м#стїи. и весь до'мъ маа'ловъ. и^ шеDше и^ поста'виша а^вимеле'ха цр~емъ, ё^ вала'ня ста'нђ и^же в сики'мехъ”
6
І зібралися всі жителі сихемські і весь дім Милло, і пішли і поставили царем Авимелеха біля дуба, що поблизу Сихема.
7
И$ повњ'даша с^е и^ѓ^а'џамђ. и^ шеD ст^а на вр'ъхъ горы` газири'н#. и^ въздви'же гла'съ свои и^ възва` рече и^мъ. послђша'ите мене` мђж'и сики'м#стїи, да и^ васъ ё^сли'шитъ б~ъ”
7
Коли розповіли про це Іофаму, він пішов і став на вершині гори Гаризим і, піднесши голос свій, кричав і говорив їм: послухайте мене, жителі Сихема, і послухає вас Бог!
8
И$дђщ'и и^до'ша дре'ва і^и^збра'ти себњ` цр~я. и^ рњша масли'чинњ бђ'ди наM цр~ь”
8
Пішли колись дерева помазати над собою царя і сказали маслиновому дереву: царюй над нами.
9
И$ рече и^мъ масли'чина. и^л^и ѓ^ста'вивши сы'тость свою`, е^же въ мнњ` просла'ви б~ъ и^ чл~цы. да и^дђ` владњти древа'ми”
9
Маслина сказала їм: чи залишу я жир мій, яким ушановують богів і людей і чи піду блукати по деревах?
10
И$ реко'ша древа` смо'кви, прїиди и^ црsтвђи наD на'ми”
10
І сказали дерева смоковниці: йди ти, царюй над нами.
11
И$ рече иM смо'кви, ѓ^ста'вивши свою сладость и^ плоD сво'и бл~гыи, да и^дђ` владњти древа'ми”
11
Смоковниця сказала їм: чи залишу я солодкість мою і гарний плід мій і чи піду блукати по деревах?
12
И$ реко'ша древа` к виногра' дђ. прїиди и^ бђ'ди наM цр~ь”
12
І сказали дерева виноградній лозі: йди ти, царюй над нами.
13
И$ рече иM винограD ѓ^ста'вивши л^и вино` свое и^ весе'лїе члчsко. да и^дђ` владњти древа'ми”
13
Виноградна лоза сказала їм: чи залишу я сік мій, який веселить богів і людей, і чи піду блукати по деревах?
14
И$ посеM реко'ша вс^и древа` те'рьнїю. прїиди и^ бђ'ди намъ цр~ь”
14
Нарешті сказали всі дерева терну: йди ти, царюй над нами.
15
И$ реq те'рнїе къ древаM. а^ще по и%стиннњ и^збира'ете себњ` цр~я мене`. т^о прїидњте и^ внїи'дњте поD сњ'нь мою`. а^ще ли же н^и т^о и^зы'де ѓ%гнь и^зъ те'рнїа и^ попалиT вс^я ке'дры лива'нъскыя”
15
Терен сказав деревам: якщо ви дійсно поставляєте мене царем над собою, то йдіть, спочивайте під тінню моєю; якщо ж ні, то вийде вогонь з терну і спалить кедри ливанські.
16
И$ нн~њ а%ще по и%стин#нњ и^ по съвръше'нїю творите`, поставля'юще а^вимеле'ха цр~емъ. и^ а'ще е^сте добро` сътвори'ли съ і^ѓ^ровоа'моM и^ з до'момъ е^го. и^ а'ще по эTда'нїи рђкы` е^го сътвори'сте е^мђ”
16
Отже, дивіться, чи істино і чи справедливо ви зробили, поставивши Авимелеха царем? І чи добре ви зробили з Ієроваалом і домом його, і чи відповідно до його благодіянь вчинили ви?
17
Поне'же вое^ва` эTц~ъ мо'и по ваs и^ дава'ше дш~ђ свою проти'вђ. і^ и^зба'ви ваs эT рђкы` мадїа'мля”
17
За вас батько мій воював, не щадив життя свого і визволив вас від руки мадіанитян;
18
Вы же въста'сте на до'мъ эTц~а мое^го дне'сь, и^зби'сте сн~ове е^го. ѓ~, мђжъ на е^ді'номъ ка'мени, и^ поста'висте цр~ем# а^вимеле'ха, сн~а рабы` е^го наD мђжи сики'мски ја%ко бра'тъ ва'шъ е^сть”
18
а ви тепер повстали проти дому батька мого, й убили сімдесят синів батька мого на одному камені, і поставили царем над жителями сихемськими Авимелеха, сина рабині його, тому що він брат ваш.
19
І$ а'ще по и%стин#нњ с^е и^ по соверше'нїи сътвори'сте, съ и^е^ровоа'ломъ и^ до'моM е^го дне'сь, блsвени в^ы бђ'дете и^ весе'ли, ѓ^ а^вимеле'сњ и^ тои ѓ^ ва'съ”
19
Якщо ви нині за істиною і за правдою вчинили з Ієроваалом і домом його, то [нехай буде на вас благословення і] радуйтеся за Авимелеха, і він нехай радується за вас;
20
А$ще ли же н^и да и^зы'иде ѓ%гнь и^з# а^вимеле'ха и^ попали'тъ мђжа сикиMски, и^ до'мъ маа^ло'нь и^ посе'м# да и^зы'иде ѓ%гнь эT мђжъ сики'мскиX, и^ эT до'мђ моа^ло'ня, и^ попали` а^вимеле'ха”
20
якщо ж ні, то нехай вийде вогонь від Авимелеха і нехай спалить жителів сихемських і весь дім Милло і нехай вийде вогонь від жителів сихемських і від дому Милло, і нехай попалить Авимелеха.
21
И$ эTи%де и^ѓ^а^џа'мъ и^ пробњже, і^ и'де въ ви'рђ, и^ всели'ся т^ђ, эT лица` а^вимеле'ха бра'та свое^го”
21
І побіг Іофам, і втік і пішов у Беер, і жив там, ховаючись від брата свого Авимелеха.
22
И$ ѓ^блада` а^вимеле'хъ въ і^и^л~и, г~ лњта”
22
Авимелех же царював над Ізраїлем три роки.
23
И$ посла` б~ъ дх~ъ ѕоl межDђ а^вимеле'хоM, и^ междђ` мђжи сики'м#скими. и^ погордњш'а мђжи` сики'мъстїи а^вемеле'хомъ”
23
І послав Бог злого духа на Авимелеха і на жителів Сихема, і не стали підкорятися жителі сихемські Авимелеху,
24
ЈА/ко да възы'детъ эTмще'нїе. о~, сн~овъ и^е^ровоа^и'ль. и^ кро'ви иX да възло'жатъ на а^вимеле'ха бра'та и^хъ, и^же ё^би'въ и^хъ. и^ на мђжа сики'м#ски и^же ё^крњпи'ша рђцњ е^го. ё^би'ти бра'тїю свою”
24
щоб у такий спосіб звершилася помста за сімдесят синів Ієроваалових, і кров їхня повернулася на Авимелеха, брата їхнього, який убив їх, і на жителів сихемських, які укріпили руки його, щоб убити братів своїх.
25
И$ поста'виша на'нь мђжи сики'мстїи поDса'ды. на връсњ'хъ го'рскиX. и^ разграбля'хђ вс^я и^дђщая к ни'мъ на пђти`. и^ повњ'дахђ с^е а^вимеле'хђ”
25
Жителі сихемські посадили проти нього в засідку людей на вершинах гір, які грабували кожного, хто проходив мимо них по дорозі. Про це донесено було Авимелеху.
26
И$ по се'мъ прїиде гаа'лъ сн~ъ а^ве'довъ и^ бра'тїа е^го. и^ прїидо'ша в# сики'мђ. и^ ё^пова'ша на'нь мђжи` сики'мстїи”
26
Прийшов же і Гаал, син Еведів, з братами своїми в Сихем, і ходили вони по Сихему, і жителі сихемські поклалися на нього.
27
І$ и^зыдо'ша на село`. и^ ѓ^бъи^ма'ша виногра'ды своя`. і^ и^згнета'хђ и^ сътвори'ша ли'ки. и^ ходи'ша въ хра'мъ бого'въ свои^хъ. и^ ја%ша и^ пи'ша, кленђще а^вимеле'ха”
27
І вийшли в поле, і збирали виноград свій, і давили в точилах, і справляли свята, ходили в дім бога свого, і їли і пили, і проклинали Авимелеха.
28
И$ рече гаа'дъ сн~ъ а^ве'довъ. чт^о е^сть а^вимеле'хъ. и^л^и чт^о е^сть сн~ъ сђхе'мовъ, ја%ко да рабо'тае^мъ е^мђ. нњ'сть л^и се'и сн~ъ и^е^рова'ль, и^ зеё%ль. и^же е^сть страQ е^го да слђжиM лђ'чше мђжеM е^мо'ра эTц~а сђхе'мля. и^ почто и^ма'мы рабо'тати е^мђ”
28
Гаал, син Еведів, говорив: хто Авимелех і що Сихем, щоб ми служили йому? Чи не син він Ієроваалів, і чи не Зевул головначальник його? Служіть краще нащадкам Еммора, батька Сихемового, а йому чому ми повинні служити?
29
И$ ктоже с^е да'сть да бђ'дђтъ лю'дїе сїи въ рђ'кђ мое^ю. и^ преставлю` а^вимеле'ха, и^ рече`, къ а^вимеле'хђ ё^мно'жи си'лђ твою`, і^ и^зы'иди”
29
Якби хто дав народ цей у руки мої, я прогнав би Авимелеха. І сказано було Авимелеху: примнож військо твоє і виходь.
30
И$ ё^слы'ша с^е зеё%ль кня'ѕь гра'да, словеса` гаа^ла сн~а а^ве'дова. и^ разгнњ'вася ја%ростїю”
30
Зевул, начальник міста, почув слова Гаала, сина Еведового, і запалав гнів його.
31
И$ посла` послы` къ а^вимеле'хђ съ ле'стїю гл~я. с^е гаа^дъ сн~ъ а^ве'довъ, и^ бра'тїа е^го прїидо'ша в# сики'мђ. и^ сїи въставля'ютъ на' тя граD”
31
Він хитрим способом відправляє послів до Авимелеха, щоб сказати: ось, Гаал, син Еведів, і брати його прийшли в Сихем, і ось, вони підбурюють проти тебе місто;
32
И$ нн~њ въста'ни но'щїю т^ы, и^ вс^и лю'дїе тво'и с тобо'ю. и^ поDсњди` до заё%трїя ё^ селе`”
32
отже, встань уночі, ти і народ, який знаходиться з тобою, і постав засідку в полі;
33
И$ е^гда` бђ'дет# да'но, ја%ко възы'деT слн~це, ѓ^бђтрњ'ю и^ протягни'ся къ гра'дђ. и^ а^ще то'й са'мъ и^ лю'дїе и^же с ниM и^зы'дђтъ к тебњ. т^о сътвори'ши е^мђ ја^коже а%ще возмо'же рђка` твоя”
33
вранці ж, при сходженні сонця, встань рано і підійди до міста; і коли він і народ, який з ним, вийдуть до тебе, тоді роби з ними, що може рука твоя.
34
И$ въста` а^вимелеX и^ вс^и лю'дїе и^же с ни'мъ но'щїю. и^ поDсњдоша в сики'мњ, на д~, ча'сти”
34
І встав уночі Авимелех і весь народ, який знаходився з ним, і поставили в засідку біля Сихема чотири загони.
35
И$ бы'сть заё%тра і^ и^зы'де гаа'лъ сн~ъ а^ве'довъ. и^ ст^а преD вра'ты гра'дђ. и^ въста` а^вимеле'хъ и^ лю'дїе и^же с ниM эT поDса'ды”
35
[Вранці] Гаал, син Еведів, вийшов і став біля воріт міських; і встав Авимелех і народ, який був з ним, із засідки.
36
И$ видњ` гаа^л# сн~ъ а^ве'доv лю'ди. и^ рече к# зеё%лю. с^е нароD людїи и^схо'дитъ съ ве'рхъ го'рских^. и^ рече к немђ зеё%ль, стњ'ню дђбра'вы ты` ви'диши ја^ко мђжа”
36
Гаал, побачивши народ, говорить Зевулу: ось, народ спускається з вершини гір. А Зевул сказав йому: тінь гір тобі здається людьми.
37
И$ приложи` е^ще` гаа'лъ гл~ати. и^ рече се лю'ди и^схо'дятъ эT высоты` земля`. и^ поlкъ е^ді'нъ и^де'тъ эT пђти` дђбра'в#ска ви'дящимъ”
37
Гаал знову говорив і сказав: ось, народ спускається з узвишшя, і один загін іде від дуба Меонним.
38
И$ рече к немђ зеё%ль гдњ сђтъ нн~њ ё^ста` твоя` гл~щаа чт^о е^сть а^вимеле'хъ да рабо'тае^мъ е^мђ. не се л^и сђть лю'дїе ја%же ты` ё^кори`. и^зы'ди ё^бо нн~њ и^ въполчи'ся проти'вђ е^мђ”
38
І сказав йому Зевул: де вуста твої, які говорили: «хто Авимелех, щоб ми служили йому?» Це той народ, який ти зневажав; виходь тепер і воюй з ним.
39
І$ и^зы'де гаа'дъ преD мђжи сикиMски, и^ ста` проти'вђ а^вимеле'хђ”
39
І пішов Гаал попереду жителів сихемських і воював з Авимелехом.
40
И$ прогна` и& а^вимеле'х#, ѓ%н#же пробњгнђ эT лица` е^го. и^ падо'ша ја^зве'нїи мно'ѕи до вра'тъ граDныX”
40
І погнався за ним Авимелех, і побіг він від нього, і багато впало убитих до самих воріт міста.
41
И$ ѓ^бита` а^вимеле'хъ въ а^ри'мњ. зеё%ль же и^згна` гаа'ла и^ бра'тїю е^го да не живђтъ в# сихе'мђ”
41
І залишився Авимелех в Арумі, а Гаала і братів його Зевул вигнав, щоб вони не жили в Сихемі.
42
И$ бы'сть наё%трїя и^зыдо'ша лю'дїе на' поле. и^ повњ'даша а^вимеле'хђ”
42
На другий день вийшов народ у поле, і донесли про це Авимелеху.
43
И$ поя` лю'дїе и^ раздњли` на тр^и ча'сти и^ заста'ви поDсадђ на селњ` и^ ви'дњ. и^ с^е лю'дїе и^схожда'хђ и^з гра'да. и^ въста` на' ня і^ и^зби` и^хъ”
43
Він узяв свій народ і розділив його на три загони і поставив у засідку в полі. І, побачивши, що народ вийшов з міста, повстав на них і побив їх.
44
А$вимелеX же и^ старњ'ишины ја%же с ни'мъ протяго'шася, и^ ста'ша ё^ вра'тъ гра'да. а^ дв^њ ча'сти пролїа'шася на вс^я ја^же на селњ` і^ и^зби` я&”
44
Тим часом як Авимелех і загони, які були з ним, підійшли і стали біля воріт міських, інші два загони напали на всіх, хто був у полі, й убивали їх.
45
А$вимеле'х же добыва'ше гра'да ве'сь дн~ь то'и, и^ взя` гра'дъ и^ лю'ди и^же в не'мъ. и^зби` и^ разори'ша гра'дъ и^ посњ'я в# не'мъ со'ль”
45
І бився Авимелех з містом увесь той день, і взяв місто, і перебив людей, які були в ньому, і зруйнував місто і засіяв його сіллю.
46
И$ ё^слы'шаша с^е вс^и мђжи столпа` сихе'мля и^ внидо'ша въ тве'рдь до'мђ бога веџи'ль вери'џъ”
46
Почувши про це, всі, хто був у вежі сихемській, пішли у вежу капища Ваал-Верифа.
47
И$ повњда'ша а^вимеле'хђ, ја%ко събра'шася та'мо вс^и мђжи столпа` сики'мска”
47
Авимелеху донесли, що зібралися там усі, хто був раніше у вежі сихемській.
48
И$ взы'де а^вимеле'хъ в горђ` е^л#моновђ. са'мъ и^ вси лю'дїе и^же с ни'мъ. и^ взя` а^вимеле'хъ секи'рђ в рђкђ свою и^ ё^сњче сно'пъ вњтвїя эT дре'ва. и^ воздви'же и& и^ положи` на ра'мђ свою. и^ рече лю'деM и^же с ни'мъ. чт^о ви'дњсте м^я творя'ща. сътвори'те и^ вы` ско'ро ја%коже і^ а'зъ”
48
І пішов Авимелех на гору Селмон, сам і весь народ, який був з ним, і взяв Авимелех сокири із собою і нарубав сучків з дерев, і поклав на плечі свої, і сказав людям, які були з ним: ви бачили, що я робив; скоріше робіть і ви те саме, що я.
49
И$ ё^сњко'ша вс^и лю'дїе вњтвїя, и^ взя'ша и^ пои^до'ша въ слњ'дъ а^вимеле'ха. и^ възложи'ша на тверди'ль. и^ запали'ша ѓ%нњхъ тверди'ль ѓ^гне'мъ. і^ и^змро'ша вс^и лю'дїе столпа` сики'м#ска до, Wа~. мђже'и и^ женъ”
49
І нарубав кожен з усього народу сучків, і пішли за Авимелехом, і поклали до вежі, і спалили за допомогою їх вежу вогнем, і померли всі, хто був у вежі сихемській, близько тисячі чоловіків і жінок.
50
И$ посе'мъ и%де а^вимеле'хъ въ џиви'с#, и^ ѓ^бся'де е^го и^ взя` е^го”
50
Потім пішов Авимелех у Тевец і обложив Тевец і взяв його.
51
Сто'лпъ же б^њ тве'рдъ средњ града и^ вбњгнђша т^ђ вс^и мђжа и^ же'ны, и^ вс^я старњ'ишины гра'да. и^ заключи'шася сами же и^ в#зыидо'ша на възгражде'нїе столпа`”
51
Посеред міста була міцна вежа, і втекли туди всі чоловіки і жінки і всі жителі міста, і замкнулися і зійшли на покрівлю вежі.
52
И$ прїиде а^вимелехъ до столпа`. и^ сђпротиви'стася е^мђ. и^ пристђпи` а^вимеле'хъ до вра'тъ столпђ`, запали'ти е^го хотя` ѓ^гнемъ”
52
Авимелех прийшов до вежі й оточив її і підійшов до дверей вежі, щоб спалити її вогнем.
53
И$ све'рже жена` е^ді'на и^зло'моk жерно'вныи, на главђ` а^вимеле'хђ. и^ съкрђши` е^мђ тњмя”
53
Тоді одна жінка кинула уламок жорна на голову Авимелеху і проломила йому череп.
54
И$ възопи` ско'ро а^вимеле'хъ къ ѓ%трокђ нося'щемђ сосђды е^го. и^ рече е^мђ и^звлеци` ме'чъ твои и^ ё^бїи мя. да не рекђт# ја%ко жена` ё^би` е^го. и^ прободе` и& ѓ%трокъ е^го, и^ ё'мре т^ђ”
54
[Авимелех] негайно покликав отрока, зброєносця свого, і сказав йому: оголи меч твій і умертви мене, щоб не сказали про мене: жінка убила його. І проколов його отрок його, і він помер.
55
И$ ви'дњша мђжи і^и^л~ьсти ја%ко ё^же ё%мре а^вимелеX. и^ эTи'де ко'иждо на свое мњ'сто”
55
Ізраїльтяни, бачачи, що помер Авимелех, пішли кожен у своє місце.
56
И$ эTда` б~ъ ѕл^о а^вимеле'хђ ја%же сътвори` эTцђ свое^мђ. и^же ё^би'въ, ѓ~. бра'тїя свое^я”
56
Так воздав Бог Авимелеху за злодіяння, які він зробив батькові своєму, убивши сімдесят братів своїх.
57
Та'коже и^ вс^я ѕло'бы мђжїи сихе'мль, и эTда` б~ъ на главђ` и^хъ. и^ взы'иде на' ня кля'тва. и^ѓ^а^џе'ма, сн~а і^е^рова'ля”
57
І всі злодіяння жителів сихемських повернув Бог на голову їх; і спостигло їх прокляття Іофама, сина Ієроваалового.