Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
И$ быs по плᲇненїи і^и^л~вњ, и^ по ѓ^пђстᲇнїи і^ерsли'мли. сњде і^еремїя плача, и^ пла'кася” пла'чь се'и по і^ерsли'мњ” и^ рече. А$лефъ” Ка'ко сњде е^диn гра'де, ё^мно'женыи люDми. бы'сть ја^ко вдови'ца, ё^мно'женыи въ странах#. владя'и страна'ми, бысть повине'нъ”
1
Як самотньо сидить місто, колись багатолюдне! воно стало, як удова; великий між народами, князь над областями зробився данником.
2
Бе'тъ” Плача пла'кася в но'щи, и^ слеꙁы е^го на лани'тђ е^го. и^ нњсть ё^тњша'юща е^го, эT всњхъ любящихъ е^го. вс^и дрђжа'щеся с ни'мᲆ эTвръго'шася е^го, и^ бы'ша е^мђ вра'ѕи”
2
Гірко плаче він уночі, і сльози його на щоках його. Немає у нього утішника з усіх, що любили його; усі друзі його зрадили його, зробилися ворогами його.
3
Ги'мель” Пресели'ся і^ё'да эT смиренїя е^го, и^ эT мно'жесᲄва рабо'ты е^го. сᲇде в# странаX и^ не ѓ^брњте поко'я. вс^и женђще'и е^го пости'гнђша и& среди сᲄђжа'ющиX.
3
Іуда переселився з причини біди і тяжкого рабства, оселився серед язичників, і не знайшов спокою; усі, хто переслідував його, наздогнали його у тісних місцях.
4
да'летъ” Пђтїе сїѓ'ни рыда'ша, ја%ко нњсть ходя'щихъ по нихъ въ празDникъ. вс^я вра'та е^го погђблена, жерцы е^го възды'шют#, дњви'цы е^го ведо'мы, и^ са'мъ ѓ^горчева'я въ себњ`”
4
Путі Сиону ремствують, тому що немає паломників на свято; усі ворота його запустіли; священики його зітхають, дівчата його сумні, гірко і йому самому.
5
Ге” Бы'ша стђжа'ющеи е^мђ въ ꙁача'ло. и вра'ѕи е^го гоб#ꙁъствђ'ютᲆ. ја%ко г~ь смири и&, мно'жествоM нече'стїя е^го. младе'нцы е^го эTи^доша плњне'ни преD лицемъ стђжа'ющаго”
5
Вороги його стали на чолі, вороги його благоденствують, тому що Господь наслав на нього горе за безліч беззаконь його; діти його пішли у полон попереду ворога.
6
Ва'фъ” И$ эTја%ся эT дщерїи сїѓ'ня вся` лњпота ея`. бы'ша кня'ѕи е^го, ја%ко ѓ%вни не и^мђщеи па'жити. и^ хожDа'хђ не съ крњпостїю преD лице'мъ гоня'щаго”
6
І відійшла від дочки Сиону вся її пишність; князі її — як олені, що не знаходять пасовища; знесилені вони пішли попереду погонича.
7
Заи%нъ” Помянђ і^ерsлиM дн~и смиренїя свое^го, и дн~и безако'нїя свое^го, и^ вс^я похо'ти своа, е^же и^мња'ше во' дн~и прьвыя. е^гда` въпаде въ рђ'цњ стђжа'ющаго, и^ не бњ` помага'ющаго е^мђ. видњвше вра'ѕи е^го посмња'шася въ преселе'нїе е^го”
7
Згадав Єрусалим, у дні бідування свого і страждань своїх, про всі коштовності свої, які були у нього у минулі дні, тоді як народ його впав від руки ворога, і ніхто не допомагає йому; вороги дивляться на нього і глузують з його субот.
8
Гетъ” Грњхомъ съгрњши` і^ерsли'мъ, того ра'ди въ мятежᲆ бы'сть. вс^и славя'щеи е^го смириша и&, ви'дњша б^о сраM е^го. се'и же въздыха'я ѓ^братися воспятᲆ”
8
Тяжко згрішив Єрусалим, за те і зробився огидним; усі, хто прославляв його, дивляться на нього з презирством, тому що побачили наготу його; і сам він зітхає і відвертається назад.
9
Тетъ” Нечистота е^го преD нога'ма е^го, не поменђ послDњнихъ свои^хъ. и^ снесе пресилная, и^ нњсть и^же ё^тњшиT и&” ви'ждь г~и смиренїе мое, ја%ко въꙁвели'чися вра'гъ”
9
На подолі у нього була нечистота, але він не думав про майбутнє своє, і тому надзвичайно принизився, і немає в нього утішителя. «Зглянься, Господи, на біду мою, бо ворог звеличився!»
10
І$ѓ^дъ” Рђ'кђ свою протре стђжа'яи на вся` ё^твари е^го, видњ б^о страни въшеDша въ ст~ыню е^го. и%мже повелњхъ не внити въ собо'ръ тво'и”
10
Ворог простяг руку свою на все, найдорогоцінніше для нього; він бачить, як язичники входять у святилище його, про яке Ти заповів, щоб вони не вступали у зібрання Твоє.
11
ка'фъ” Вс^и лю'дїе е^го въꙁдышђще, и%щђтᲆ хлњ'ба. да'ша драга'а своа вᲆ пищђ, ја%ко ѓ^брати'ти дш~ђ. ви'ждь г~и, и^ знамена'и ја%ко быX нечиствова'нъ”
11
Весь народ його зітхає, шукаючи хліба, віддає коштовності свої за їжу, щоб підкріпити душу. «Зглянься, Господи, і подивися, як я принижений!»
12
Ла'медъ” Вс^и и^же къ вамᲆ проходя'щеи пђть да ся ѓ^бра'тятъ и^ да ви'дят#. а^ще е^сть бо'лњзнь, ја%ко болњꙁнь моя`. поне'же и^ꙁбра` м^я ја^ко винограD, ја^коy гл~а г~ь въ дн~ь ја^рости свое'я”
12
Нехай не буде цього з вами, усі, хто проходить цим шляхом! погляньте і подивіться, чи є хвороба, як моя хвороба, яка осягла мене, яку наслав на мене Господь у день великого гніву Свого?
13
Мемъ” С высоты свое'я и^спђсти ѓ%гнь въ кости моя`. и^ наё^чи м^я, и^ препя` сњти нога'мъ мои'мъ, и^ ѓ^брати м^я въспятъ. да'сть м^я г~ь вᲆ погђбленїе ве'сь дн~ь болњꙁнђю'щь”
13
З висоти послав Він вогонь у кістки мої, і він оволодів ними; розкинув сіті для ніг моїх, перекинув мене, зробив мене бідним і сумуючим кожного дня.
14
Нђнъ Оу^бђди'ся и%го на нечествова'нїа моа` въ рђ'кђ мое'ю, съплетошася и^ възыидо'ша на вы'ю мою`. эTнемо'жеся въ мнњ крњпость моя, ја%ко даде г~ь въ рђкђ мое'ю болњꙁнь и^ не воꙁмогђ ста'ти”
14
Ярмо беззаконь моїх зв’язано у руці Його; вони сплетені і піднялися на шию мою; Він послабив сили мої. Господь віддав мене до рук, з яких не можу піднятися.
15
Самехъ” Эtя` вс^я крњп#кия моа` г~ь эT среды мое'я. приꙁва` на мя го'дъ, ја%коже съкрђшити и^ꙁбра'нныя моа`. точило и^ꙁбра` г~ь дв~ицы дщери і^ё'динᲇ” А$и'нъ” Сего ради а^зъ пла'чю,
15
Усіх сильних моїх Господь повалив серед мене, скликав проти мене зібрання, щоб знищити юнаків моїх; як у точилі, потоптав Господь діву, дочку Іуди.
16
и^ ѓ'чи мои` и^ꙁлїасᲄњ во'дђ. ја%ко ё^далися эT мене ё^тᲇша'яи м^я и^ ѓ^браща'ай дш~ђ мою и^ погибо'ша сн~ве мои` ја%ко воZможе враh.
16
Про це плачу я; око моє, око моє виливає води, бо далеко від мене утішитель, який оживив би душу мою; діти мої розорені, тому що ворог переміг.
17
Фе” Въздњ рђцњ свои` сїѓнъ, и^ нњсть иже ё^тњшитъ и&. ꙁаповњ'да г~ь на і^а'кова, ѓ'крsтъ е^го враги` е^го. и^ бы'сть і^ерsлимъ ја%ко ѓ^скверне'на кровоточе'нїемъ в# нихъ”
17
Сион простягає руки свої, але утішителя нема йому. Господь дав повеління про Якова ворогам його оточити його; Єрусалим зробився мерзотою серед них.
18
Ца'ди” Пра'веденъ е^сть г~ь, ја%ко ё^ста` е^го ѓгорчих#. слы'шите ё^бо вси лю'дїе, и^ ви'дњте бо'лњꙁнь мою. двц~а моя и^ ю'ноты эTи^до'ша плњнены”
18
Праведний Господь, бо я непокірливим був слову Його. Послухайте, усі народи, і подивіться на хворість мою: діви мої та юнаки мої пішли у полон.
19
Ко'фъ” Позва'хъ и^зволеныя моя, и^ тїи же преѓ^бњдиша м^я. жръцы мои` и^ сᲄа'рцы мои` во' градњ ѓ^скђдњша, ја%ко въꙁыска'ша пи'щђ себњ да ё^крњпяT дш~а своя, и^ не ѓбрњто'ша”
19
Кличу друзів моїх, але вони обманули мене; священики мої і старці мої гинуть у місті, шукаючи їжі собі, щоб підкріпити душу свою.
20
Ре'шъ” Ви'ждь г~и ја%ко пекђся, и^ ё^троба моя смяте'ся въ мнњ. и^ превратиs срDце мое, ја%ко горести и^сполниXся. внњ погђби` мечь, а^ в# домђ смр~ть”
20
Зглянься, Господи, бо мені прикро, хвилюються у мені нутрощі, серце моє перевернулося у мені за те, що я вперто противився Тобі; ззовні зробив бездітним мене меч, а доми — як смерть.
21
Ши'нъ” Слы'шаша ё^бо въꙁдыха'нїе мое, и^ нњсть ё^тњшителя мнњ. вс^и вра'ѕи мои ё^слы'шавше зла'я моя, и^ пора'довашася, ја%ко т^ы сᲆтвориl е^си. приведи` дн~ь ё^тњше'нїя, и^ бђдђтᲆ подо'бни м^и”
21
Почули, що я стогну, а утішителя у мене немає; почули всі вороги мої про біду мою і зраділи, що Ти зробив це: о, якби Ти повелів настати дню, прореченому Тобою, і вони стали б подібними до мене!
22
Та'фъ” Да прїидетъ все беꙁако'нїе и^хъ преD тя. и^ погђби` и^хъ ја%коже и^ мене ради всњхъ грњховъ мои^хъ. ја%ко многа сђть стенанїя моя, и^ срDце мое скорби'тъ”
22
Нехай постане перед лице Твоє вся злоба їх; і вчини з ними так само, як Ти вчинив зі мною за всі гріхи мої, бо тяжкі стогони мої, і серце моє знемагає.