Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
И$ с^е зако'нъ гн~ь ѓ^ престђпле'нїи, и^же е^сть ст~аа ст~ыX”
1
Ось закон про жертву за провину: це велика святиня;
2
На мњ'стњ на не'мже закала'ютъ вс^есъж#же'нїе, да зако'лютъ ѓ^ве'нъ и^же престђпле'нїя ради преD гм~ъ, а^ кро'вь да пролию'тъ ѓ%крsтъ стоя'ла ѓ^л#таря,
2
жертву за провину слід заколоти на тому місці, де заколюється всепалення, і кров’ю її кропити жертовник з усіх боків;
3
и^ ве'сь тђ'къ е^го да принесе'тъ эT него`. и^ чресла` и^ тђ'къ покрыва'ющїи ё^тро'бђ” І$ ве'сь тђ'къ и^же въ ё^тробњ
3
той, хто приносить, повинен представити з неї весь жир, курдюк і жир, що вкриває нутрощі,
4
и^ ѓ'бњ и^сте'си и^ тђ'къ и^же на не'ю, і^ и^же на стегнђ`. и^ по'вразъ јатренїи съ и^сте'сами да эTи'метъ я&,
4
і обидві нирки і жир, який на них, що на стегнах, і сальник, що на печінці; з нирками нехай він відокремить це;
5
и^ принесеT я& жре'цъ къ ѓ^лтарю, приносъ въ воню` бл~гово'нїа г~ђ престђпле'нїа б^о ра'ди е^сть”
5
і спалить це священик на жертовнику в жертву Господу: це жертва за провину.
6
Вся'къ мђж'ескъ по'лъ эT жре'цъ да ја%стъ я& на мњ'стњ ст~њ да ја%дя'тъ ю& поне'же б^о ст~аа ст~ыX еs”
6
Вся чоловіча стать священичого роду може їсти її; на святому місці слід їсти її: це велика святиня.
7
ЈА/коже грњха` ра'ди, та'ко и^ престђпле'нїа ра'ди зако'нъ, е^ді'нъ и%мать, жре'цъ и^же мо'лится ѓ^ не'мъ, е^мђ да бђ'детъ”
7
Як про жертву за гріх, так і про жертву за провину закон один: вона належить священикові, який очищає через неї.
8
І$ жре'цъ принося'и вс^ясъж#же'нїя чл~ча, ко'жа вс^есъж#же'нїя, е^же прино'ситъ ѓ%нъ е^мђ` да бђдетъ”
8
І коли священик приносить чиюсь жертву всепалення, шкіра від жертви всепалення, яку він приносить, належить священикові;
9
И$ вся'ка тре'ба ја%же сътвори'тся в пещи`, и^ вся'ка е^же твори'тся на ѓ%гнищи, и^л^и въ сковрадњ`, жер#цђ и^же прино'сиT ю&, томђ` да бђдеT”
9
і всяке приношення хлібне, яке печене в печі, і всяке приготоване у горщику або на сковороді, належить священикові, який приносить його;
10
И$ вс^я тре'ба съпря'жена съ е^ле'ѓмъ, и^ ја%же не съпря'жена, всњмъ сн~омъ а^а^ро'нимъ комђжDо ра'вно да бђдеT”
10
і всяке приношення хлібне, змішане з єлеєм і сухе, належить усім синам Аароновим, як одному, так і іншому.
11
Сїи зако'нъ тре'бы ми'рны, ю%же принесђтъ г~ђ.
11
Ось закон про жертву мирну, яку приносять Господу:
12
а%ще ё^б^о похвале'нїа раd принесђтъ ю&. и^ да принесе'тъ съ тре'бою похвале'нїа хлњ'бы, эT мђки` пшени'чны пря'жены въ і^е^ле'ю, и^ ѓ^прњ'сноки пома'заны е^ле'ѓмъ. и^ мђкђ` пшени'чнђ съ е^леѓмъ
12
якщо хто в подяку приносить її, то при жертві подяки він повинен принести прісні хліби, змішані з єлеєм, і прісні коржі, помазані єлеєм, і пшеничне борошно, просякнуте єлеєм, хліби, змішані з єлеєм;
13
съ хлњбы прњсными. да принесеT даръ е^го, съ требою тре'бы похвале'нїа сп~се'ннаго
13
крім коржів, нехай він приносить у приношення своє квасний хліб, при мирній жертві подячній;
14
и^ да принесе'тъ эT него` е^ді'нъ эT всњ'хъ да'ръ свой ё^ча'стїе г~ђ, жерцђ` възлива'ющемђ кро'вь же'ртвы сп~се'ныя томђ` да бђ'детъ,
14
одне що-небудь з усього приношення свого нехай принесе він для возношення Господу: це належить священикові, який кропить кров’ю мирної жертви;
15
и^ мя'са тре'бы похвале'нїй ми'рныхъ томђ` да бђдеT” Во'нже дн~ь принесется, да и^зъја%стъся, да не ѓ^ста'неT эT нея` на ё%трїа”
15
м’ясо мирної жертви подяки слід з’їсти в день приношення її, не слід залишати від нього до ранку.
16
А/ще ли мл~твђ во'лнђю даръ свои принесе'тъ, во'нже дн~ь же'ртвђ свою` принесе'тъ въ то'и да ся и^зја%стъ и^ на ё%трїе,
16
Якщо ж хто приносить жертву за обітницею, або від ревности, то жертву його слід їсти в день приношення, і на другий день те, що залишиться від неї, їсти можна,
17
и^ ѓ^ста'вшее мяs ѓ^лтарьныX до дн~е тре'тїаго на ѓ^гни да съж#жеTся.
17
а що залишилося від жертовного м’яса до третього дня, треба спалити на вогні;
18
А/ще ли ја^ды'и ја%сть эT мя'съ, въ дн~ь третїи не прїимеTся принося'щемђ ю&, не и^ въмњни'тся е^мђ, ѓ^скверне'нїе бо е^сть. и^ дш~а ја^же а'ще ја%стъ эT ниX грXњ прїиметъ,
18
якщо ж будуть їсти м’ясо мирної жертви на третій день, то вона не буде благоприємна; хто її принесе, тому ні у що не буде ставитися: це осквернення, і хто буде їсти її, той понесе на собі гріх;
19
и^ мя'са ја%же а%ще ся приткнђт'ъ къ всемђ` нечи'стђ, да ся не ја'дяT, н^о на ѓ^гни` да съжгђтся, и^ вся'къ чи'стыи да не ја%стъ мя'са”
19
м’яса цього, якщо воно доторкнеться до чого-небудь нечистого, не слід їсти, але треба спалити його на вогні; а м’ясо чисте може їсти всякий чистий;
20
И$ дш~а ја%же а%ще ја%стъ эT мя'са тре'бы сп~се'ныя ја%же е^сть г~ђ, и^ нечистота` е^го на не'мъ, погђби'тся дш~а ѓ^на` эT людїи свои^хъ”
20
якщо ж яка душа, маючи на собі нечистоту, буде їсти м’ясо мирної жертви Господньої, то знищиться душа та з народу свого;
21
І$ дш~а ја%же а%ще приткнеTся къ вся'кои ве'щи нечи'стњи. и^л^и эT нечистоты` чл~ча, и^л^и эT четвероно'гихъ нечи'стыX, и^ вся'кои ѓ^скверне'нњи нечистотњ, и^ ја^стъ эT мя'са тре'бы сп~се'нїя и^же е^сть гн~я, погђби'тся дш~а т^а эT людїи своиX”
21
і якщо яка душа, доторкнувшись до чого-небудь нечистого, до нечистоти людської, або до нечистої худоби, або до якого-небудь нечистого плазуна, буде їсти м’ясо мирної жертви Господньої, то знищиться душа та з народу свого.
22
І$ рече г~ь къ мољ=сїю гл~я,
22
І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
23
рц^ы сн~омъ і^и~левыM рекїи, всего` тђ'ка говя'жа, и^ ѓ'вча, и^ ко'зїа, да не ја%сте,
23
скажи синам Ізраїлевим: ніякого жиру ні з вола, ні з вівці, ні з козла не їжте.
24
и^ тђ'къ мертвечи'ненъ и^ ѕвњроја%дныи да сътвориTся на все` дњ'ло, въ ја%де'нїихъ же да ся не ја%стъ.
24
Жир з мертвого і жир з роздертого звіром можна вживати на всяку справу; а їсти не їжте його;
25
вся'къ ја%ды'и тђ'къ эT скота`, и^же принесе'те эT ниX даръ г~ђ, погђби'тся дш~а т^а эT людїи своиX,
25
тому що, хто буде їсти жир з худоби, що приноситься в жертву Господу, знищиться душа та з народу свого;
26
и^ всея` кро'ви да не ја%сте, въ всњхъ селе'нїиX ва'шихъ, и^ эT скота` и^ эT пти'цъ.
26
і ніякої крови не їжте в усіх оселях ваших ні з птахів, ні з худоби;
27
и^ вс^я дш~а а%ще ја^стъ кро'вь погђби'тся дш~а т^а эT людїи своиX”
27
а хто буде їсти яку-небудь кров, знищиться душа та з народу свого.
28
І$ рече г~ь къ мољ=сїю гл~я,
28
І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
29
да реqши сн~омъ і^и~левыM рекїи. принося'и тре'бы сп~се'нїа г~ђ, да принесе'тъ да'ръ свои г~ђ, эT тре'бы сп~се'нїя”
29
скажи синам Ізраїлевим: хто представляє мирну жертву свою Господу, той з мирної жертви частину повинен принести для приношення Господу;
30
Рђцњ же е^го да принесе'та прино'съ г~ђ, тђ'къ и^же на' грђдехъ, и^ по'вразъ ја%тренїи, да да принесеT я&, ја^коже възложи я& преD г~ь.
30
своїми руками повинен він принести в жертву Господу: жир із грудьми повинен він принести [і сальник на печінці], потрясаючи грудьми перед лицем Господнім;
31
и^ да възложи'тъ жре'цъ тђ'къ и^же на' грђдехъ, на ѓ^лтарь, а^ грђди да бђдTђ а^а^ро'нђ и^ сн~омъ е^го,
31
жир спалить священик на жертовнику, а груди належать Ааронові й синам його;
32
и^ ра'мо десно'е да ся даст# ё^ча'стїе же'рцђ, эT тре'бъ сп~сенїи ва'шихъ”
32
і праве плече, як возношення, з мирних жертв ваших віддавайте священикові:
33
И$ приносящемђ же кро'вь сп~сенђю и^ тђкъ, эT сн~овъ а^а^ро'новыX томђ да бђ'детъ ра'мо десно'е ё^ча'стїе.
33
хто з синів Ааронових приносить кров із мирної жертви і жир, тому і праве плече в частку;
34
грђди възложе'нїя, ра'мо же ё^ча'стїя взя'хъ эT сн~овъ і^ил~въ, эT тре'бъ сп~сеныхъ ва'шихъ, и^ да'хъ я& а^а^ро'нђ же'рцђ и^ сн~омъ е^го въ закоn вњ'чныи, эT сн~овъ і^ил~въ”
34
бо Я беру від синів Ізраїлевих з мирних жертв їхніх груди потрясання і плече возношення, і віддаю їх Аарону священику і синам його у вічну частку від синів Ізраїлевих.
35
Сїе пома'занїе а^а^ро'нђ, и^ помаза'нїе сн~омъ е^го эT прино'съ гн~ь, во'нже дн~ь приведе'тъ я& жрњти г~ђ,
35
Ось частина Аарону і частина синам його з жертв Господніх від дня, коли вони стануть перед Господом для священнодійства,
36
ја%коже заповњда` г~ь, да'ти и%мъ” Во'ньже дн~ь помаза' я& эT сн~овъ і^ил~въ, зако'нъ вњчный в ро'ды и^хъ”
36
яку повелів Господь давати їм від дня помазання їх від синів Ізраїлевих. Це вічна постанова в роди їх. —
37
Се'и зако'нъ вс^есож#же'ныX и^ тре'бы за грњхи`. и^л^и за престђпле'нїе, и^л^и съверше'нїю тре'бы сп~сенїа,
37
Ось закон про всепалення, про приношення хлібне, про жертву за гріх, про жертву за провини, про жертву посвячення і про жертву мирну,
38
ја^коже заповњда` г~ь мољ=сїю, на горњ сина'истњй” Во'н#же дн~ь заповњда` сн~омъ і^ил~вымъ, приноси'ти да'ры своя` прDе г~а, въ пђсты'ни сина'истњй”
38
який дав Господь Мойсею на горі Синаї, коли повелів синам Ізраїлевим, у пустелі Синайській, приносити Господу приношення їх.