Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
По си'х же ја%ви` г~ь і^ и^нњхъ сеDмъдесятъ, и^ посла` и^хъ по двњма предъ лицемъ свои'мъ, въ всякъ грDа и^ мњсто, ја%може хотяше самъ и^ти`”
1
(Зач. 50) По сих же яви́ Госпо́дь і іні́х се́дьмдесят і посла́ їх по двіма́ пред лице́м Свої́м во всяк град і мі́сто, а́може хотя́ше Сам іти́;
2
Гл~аше же к нимъ. жатва оу^бо мно'га, дњл'ателїи же ма'ло” Моли'теся оу^бо господи'нђ жа'твњ, да и^ꙁведетъ дњлателя на жа'твђ свою`”
2
глаго́лаше же к ним: жа́тва у́бо мно́га, ді́лателей же ма́ло; молі́теся у́бо Господи́ну жа́тві, да ізведе́ть ді́лателі на жа́тву Свою́.
3
И$дњте, с^е а^ꙁъ посыла'ю в^ы ја%ко а^гньця, посредњ влъко'въ”
3
Іді́те! Се Аз посила́ю ви я́ко а́гнці посреді́ волко́в.
4
Не носи'те влага'лищя, ни пи'ры, ни сапоги. и никогоже на пђти цњлђите”
4
Не носі́те влага́лища, ні пи́ри, ні сапо́г і ні кого́же на путі́ цілу́йте.
5
Во'нь же ащ'е домъ вни'дете, пе'рвње гл~ите, ми'ръ до'мђ семђ.
5
Во́ньже а́ще дом вни́дете, пе́рвіє глаго́літе: мир до́му сему́;
6
и^ а^ще оу^бо бђ'детъ т^ђ сн~ъ ми'ра, почи'етъ на немъ ми'ръ вашь. а%ще ли же, н^и, к вамъ въꙁ#врати'тся”
6
і а́ще у́бо бу́деть ту син ми́ра, почи́єть на нем мир ваш; а́ще ли же ні — к вам возврати́ться.
7
В то'м же домђ пребыва'ите, ја%дђщ'е и^ пїю'ще ја%же сђть оу^ нихъ. досто'инъ б^о е^сть дњ'латель м#ꙁды` своеа`” Не преходи'те и^ꙁ' домђ в# домъ”
7
В том же дому́ пребива́йте, яду́ще і пію́ще, я́же суть у них; досто́їн бо єсть ді́латель мзди своєя́; не преході́те із до́му в дом.
8
И$ вонже а^ще граD входите, и^ прїе'млютᲆ вы^. ја%ди'те преDлага'емаа вамъ,
8
І во́ньже а́ще град вхо́дите, і приє́млють ви, яді́те предлага́ємая вам;
9
и^ і^сцњли'те недђж'ныа и^же сђть в немъ, и^ гл~ите и^мъ. прибли'жися на в^ы црsтвїе божїе”
9
і ісцілі́те неду́жния, і́же суть в нем, і глаго́літе їм: прибли́жися на ви Ца́рствіє Бо́жиє.
10
Во'нже а%ще граD входите, и^ не прїе'млютъ васъ, и^ꙁ#шеDше на распђтїя е^го рцњте,
10
І во́ньже а́ще град вхо́дите, і не приє́млють вас, ізше́дше на распу́тія єго́, рці́те:
11
и^ прахъ прилњпшїи насъ эT града ва'шего эTтряса'емᲆ ваM. ѓ^баче с^е вњдите, ја^ко прибли'жися на вы` црsтвїе бж~їе”
11
і прах, прилі́пший нам от гра́да ва́шего, оттряса́єм вам. Оба́че сіє́ ві́діте, я́ко прибли́жися на ви Ца́рствіє Бо́жиє.
12
Гл~ю вамъ, ја%ко содомляномъ в# дн~ь то'и эTраDнње бђ'детъ, неже гра'дђ томђ”
12
Глаго́лю вам, я́ко Содо́мляном в день той отра́дніє бу́деть, не́же гра́ду тому́.
13
Го'ре тебњ хоразинъ. го'ре тебњ виџсаи'да. ја%ко а'ще в# тљ=рњ и^ сидо'нњ бышя си'лы были бы'вшая в# ва'ю, дре'вле оу^бо въ вре'тищи и^ пе'пелњ сњдя'ще пока'ялися быша.
13
Го́ре тебі́, Хорази́не, го́ре тебі́, Вифсаї́до, я́ко а́ще в Ти́рі і Сидо́ні би́ша си́ли би́ли би́вшия в ва́ю, дре́вле у́бо во вре́тищі і пе́пелі сідя́ще покая́лися би́ша;
14
ѓ^ба'че тљ=рђ и^ сидо'нђ эTраDнње бђ'детъ на сђдњ, неже ва'ма”
14
оба́че Ти́ру і Сидо́ну отра́дніє бу́деть на суді́, не́же ва́ма.
15
И$ т^ы капернаоу^ме, и^же до нб~съ въꙁнесыися, до а'да ниꙁведе'шися”
15
І ти, Капернау́ме, і́же до небе́с вознеси́йся, до а́да низведе́шися.
16
Слђшааи` васъ, мене` слђш'аетъ. и эTмњтааи`ся васъ, мене эTмњта'ется. эTмњта'аи` же ся мене, эTмᲇта'ется посла'вшаго м^я”
16
(Зач. 51) Слу́шаяй вас, Мене́ слу́шаєть, і отмета́яйся вас, Мене́ отмета́ється; отмета́яйся же Мене́, отмета́ється Посла́вшаго М'я.
17
Въз#врати'шя же ся сеDмьдесятъ с ра'достїю гл~юще, г~и, и^ бњ'си повинђются наM ѓ^ и'мени твоемъ”
17
Возврати́шася же се́дьмдесят с ра́достію, глаго́люще: Го́споди, і бі́си повину́ються нам о і́мені Твоє́м.
18
Рече же и^мъ. видњхъ сатанђ ја%ко молнїю с# нб~се спаDша”
18
Рече́ же їм: ви́діх сатану́ я́ко мо́лнію с небесе́ спа́дша.
19
Се^ даю` вамъ власть настђпати на змїю` и^ на скорпїю', и^ на всю` си'лђ вражїю. ничесоже васъ вреди'тъ”
19
(Зач.) Се, даю́ вам власть наступа́ти на змію́, і на скорпі́ю, і на всю си́лу вра́жию; і нічесо́же вас вреди́ть.
20
ѓ^баче ѓ^ семъ не радђитеся, ја%ко дђ'си ваM повинђю'тся. радђите же ся ја%ко и^мена` вашя напи'сана сђть на нб~сеX”
20
Оба́че о сем не ра́дуйтеся, я́ко ду́сі вам повину́ються; ра́дуйтеся же, я́ко імена́ ва́ша напи́сана суть на небесі́х.
21
В то'и часъ възра'довася дх~омъ і^с~, и^ рече. и^сповњдаю ти ся эTч~е, г~и нб~си и^ ꙁемли`, ја%ко оу^таи'лъ е^си сїа эT премђ'дрђхъ и^ раꙁђм'ныхъ, и^ эTкрылъ е^си т^а младе'нцемᲆ. е'й эTч~е, ја%кота'ко бысть бл~говоле'нїе преD тобо'ю”
21
В той час возра́довася ду́хом Ісу́с і рече́: іспові́даютіся, О́тче, Го́споди небесе́ і землі́, я́ко утаї́л єси́ сія́ от прему́дрих і разу́мних, і откри́л єси́ та младе́нцем; єй, О́тче, я́ко та́ко бисть благоволе́ніє пред Тобо́ю.
22
И/ ѓ^бра'щся къ оу^чн~икомъ, рече. вся` мн^њ преда'на бы'ша эT ѓ^ц~а мое^го. и^ никтоже вњсть кт^о е^сть сн~ь, то'кмо эTц~ь. и^ кт^о е^сть эTц~ь, то'кмо сн~ь; и^ е^мђже а^ще хо'щетъ сн~ь эTкры'ти.
22
І обра́щся ко ученико́м, рече́: вся Мні предана́ би́ша от Отця́ Моєго́; і нікто́же вість, кто єсть Син, то́кмо Оте́ць; і кто єсть Оте́ць, то́кмо Син, і єму́же а́ще хо́щеть Син откри́ти.
23
и^ ѓ^бра'щся къ оу^чн~комъ е^ді'нъ рече” Блаже'нњ ѓ%чи ви'дящеи` ја%же ви'дите.
23
(Зач. 52) І обра́щся ко ученико́м, єди́н [осо́б] рече́: блаже́нні о́чі ви́дящії, я́же ви́дите!
24
гл~ю б^о вамъ, ја%ко мно'ѕи пррoцы и^ цр~їе въсхотњшя ви'дњти, ја%же в^ы ви'дите, и^ не ви'дњша. и^ слы'шати, ја%же слы'шите, и^ не слы'шашя”
24
Глаго́лю бо вам, я́ко мно́зі проро́ци і ца́ріє восхоті́ша ви́діти, я́же ви ви́дите, і не ви́діша, і сли́шати, я́же сли́шите, і не сли́шаша.
25
И/ се ꙁако'нникъ нњк'їи въста`, и^скђша'а е^го и^ гл~я. оу^чт~лю, чт^о сътвори'въ животъ вњчныи наслњдђю;
25
(Зач. 53) І се, зако́нник ні́кий воста́, іскуша́я Єго́ і глаго́ля: Учи́телю, что сотвори́в, живо́т ві́чний наслі́дую?
26
ѓ%н же рече к немђ. в# ꙁако'нњ чт^о пи'сано е^сть; ка'ко чтеши;
26
Он же рече́ к нему́: в зако́ні что пи́сано єсть? Ка́ко чте́ши?
27
ѓ%н же эTвњщавъ рече. въꙁлю'биши г~а б~а твое^го эT всего срDца твое^го, и^ эT всеа` дш~а твоеа`, и^ всею` крњпостїю твоею`, и^ всMњ помышле'нїемъ твои'мᲆ. и^ бли'жняго свое^го ја%ко самᲆ себе`”
27
Он же отвіща́в рече́: возлю́биши Го́спода Бо́га твоєго́ от всего́ се́рдця твоєго́, і от всея́ душі́ твоєя́, і все́ю крі́постію твоє́ю, і всім помишле́нієм твої́м, і бли́жняго своєго́ я́ко сам себе́.
28
Рече же е^мђ. пра'во эTвњща`, с^е сътвори`, и^ жи'въ бђ'деши”
28
Рече́ же єму́: пра́во отвіща́л єси́; сіє́ сотвори́, і жив бу́деши.
29
ѓ%н же хотя ѓ^пра'вдитися самъ, рече къ і^с~ђ. и^ кто` е^сть бли'жнїи мой;
29
Он же хотя́ оправди́тися сам, рече́ ко Ісу́су: і кто єсть бли́жній мой?
30
эTвњщав же і^с~, рече” Чл~къ нњ'кїи схожDа'ше эT і^е^рлsи'ма въ і^е^рихонъ, и^ в раꙁбо'йникы впаде, и^же съвле'кше е^го, и^ ја%звы въꙁложи'вше эTи^до'шя, ѓ^ста'вльше е^лњ жи'ва сђща”
30
Отвіща́в же Ісу́с рече́: челові́к ні́кий схожда́ше от Ієрусали́ма во Ієрихо́н, і в разбо́йники впаде́, і́же совле́кше єго́, і я́зви возло́жше отидо́ша, оста́вльше єдва́ жи́ва су́ща.
31
по слђ'чаю же сщ~е'нникъ нњкїи схожда'ше пђте'мъ тњмъ, и^ видњв# е^го, мимои'де”
31
По слу́чаю же свяще́нник ні́кий схожда́ше путе́м тім, і ви́дів єго́, мимоі́де.
32
Та'кожDе же и^ леввиT бывъ на томъ мњ'стњ, пришеD и^ видњвъ, ми'мои'де”
32
Та́кожде же і леви́т, бив на том мі́сті, прише́д і ви́дів, мимоі́де.
33
Самаряни'нъ же нњ'кто гряды'и` прїиде наD него, и^ видњ'въ е^го млsрдова.
33
Самаря́нин же ні́кто гряди́й, при́йде над него́, і ви́дів єго́, милосе́рдова;
34
и^ пристђ'пль ѓ^бяꙁа` стрђ'пы е^го, въꙁлива'я ма'сло и^ вино`. всади'в# же е^го на свой скотъ, приведе е^го в# гости'нницђ, и^ прилежа` е^мъ”
34
і присту́пль обв'яза́ стру́пи єго́, возлива́я ма́сло і вино́: всади́в же єго́ на свой скот, приведе́ єго́ в гости́нницю, і приліжа́ єму́;
35
И/ наоу'трїа и^ꙁ#шедъ, и^ꙁем# дв^а сре'бреника дастъ гости'нникђ. и^ рече е^мђ, прилежи` е^мᲆ. и^ е^же а'ще прїиждиве'ши, а^ꙁъ е^гда въꙁ#вращђся въꙁдамъ т^и”
35
і нау́трія ізше́д, ізе́м два сре́бреника, даде́ гости́ннику, і рече́ єму́: приліжи́ єму́; і, є́же а́ще прийждиве́ши, аз єгда́ возвращу́ся, возда́м ті.
36
Кт^о оу^бо эT тXњ трїехъ бли'жнїи мни'тъ ти ся бы'ти в#паDшемђ в раꙁбо'иникы;
36
Кто у́бо от тіх тріє́х бли́жній мни́ттіся би́ти впа́дшему в разбо́йники?
37
ѓ%н же рече, сътвори'выи` млsть с нимъ” Рече же е^мђ і^с~. и^ди` и^ т^ы твори` та'кожDе”
37
Он же рече́: сотвори́вий ми́лость с ним. Рече́ же єму́ Ісу́с: іди́ і ти твори́ та́кожде.
38
Бы'сть же ходя'щемъ и'мъ, и^ самъ вни'де в# ве'сь нњ'кђю. жена же нњ'каа` и'менемъ марџа прїа'тъ е^го в# домъ свой.
38
(Зач. 54) Бисть же ходя́щим їм, і Сам вни́де в весь ні́кую; жена́ же ні́кая і́менем Ма́рфа прия́т Єго́ в дом свой.
39
и^ сестра` е'й б^њ нарицаемаа ма'рїа, ја^же и^ сњдъши при' ногђ і^с~овђ, слы'шаше сло'во е^го”
39
І сестра́ єй бі нарица́ємая Марі́я, я́же і сі́дши при ногу́ Ісу́сову, сли́шаше сло́во Єго́.
40
Ма'рџа же млъвяше ѓ^ мно'ѕњ слђж'бњ. ста'вши же рече. г~и, небреже'ши ли, ја%ко сесᲄра` моа` е^ді'нђ м^я ѓ^ста'ви слђжи'ти; рци` оу^бо е'й, да м^и помо'жетъ”
40
Ма́рфа же мо́лвяше о мно́зі слу́жбі, ста́вши же рече́: Го́споди, не бреже́ши ли, я́ко сестра́ моя́ єди́ну м'я оста́ви служи́ти? Рци у́бо єй, да мі помо́жеть.
41
эTвњща'в же і^с~, рече` е'й. ма'рџа ма'рџа пече'шися, и^ млъ'виши ѓ^ мно'ꙁњ.
41
Отвіща́в же Ісу́с рече́ єй: Ма́рфо, Ма́рфо, пече́шися і мо́лвиши о мно́зі,
42
е^ді'но же е^сть на потре'бђ. ма'рїа же бл~гђю часть и^ꙁбра^, ја%же не эTи'мет#ся эT нея`”
42
єди́но же єсть на потре́бу; Марі́я же благу́ю часть ізбра́, я́же не оти́меться от нея́.