Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
По си'х же ја%ви` г~ь і^ и^нњхъ сеDмъдесятъ, и^ посла` и^хъ по двњма предъ лицемъ свои'мъ, въ всякъ грDа и^ мњсто, ја%може хотяше самъ и^ти`”
1
Після того обрав Господь і інших сімдесят учеників і послав їх по двоє перед Собою до кожного міста і місцевості, куди Сам хотів іти.
2
Гл~аше же к нимъ. жатва оу^бо мно'га, дњл'ателїи же ма'ло” Моли'теся оу^бо господи'нђ жа'твњ, да и^ꙁведетъ дњлателя на жа'твђ свою`”
2
І сказав їм: жниво велике, а женців мало; тож благайте Господаря жнива, щоб вислав женців на жниво Своє.
3
И$дњте, с^е а^ꙁъ посыла'ю в^ы ја%ко а^гньця, посредњ влъко'въ”
3
Ідіть! Я посилаю вас, як ягнят між вовків.
4
Не носи'те влага'лищя, ни пи'ры, ни сапоги. и никогоже на пђти цњлђите”
4
Не беріть ні мішка, ні торби, ні взуття, і нікого в дорозі не вітайте.
5
Во'нь же ащ'е домъ вни'дете, пе'рвње гл~ите, ми'ръ до'мђ семђ.
5
В який дім увійдете, спочатку кажіть: мир дому цьому.
6
и^ а^ще оу^бо бђ'детъ т^ђ сн~ъ ми'ра, почи'етъ на немъ ми'ръ вашь. а%ще ли же, н^и, к вамъ въꙁ#врати'тся”
6
І якщо буде там син миру, то спочине на ньому мир ваш, а коли ні, то до вас повернеться.
7
В то'м же домђ пребыва'ите, ја%дђщ'е и^ пїю'ще ја%же сђть оу^ нихъ. досто'инъ б^о е^сть дњ'латель м#ꙁды` своеа`” Не преходи'те и^ꙁ' домђ в# домъ”
7
В тому ж домі перебувайте, їжте і пийте те, що в них є, бо робітник вартий винагороди своєї. Не переходьте з дому в дім.
8
И$ вонже а^ще граD входите, и^ прїе'млютᲆ вы^. ја%ди'те преDлага'емаа вамъ,
8
І в яке тільки місто прийдете і приймуть вас, їжте, що вам подадуть.
9
и^ і^сцњли'те недђж'ныа и^же сђть в немъ, и^ гл~ите и^мъ. прибли'жися на в^ы црsтвїе божїе”
9
І зціляйте недужих, що знаходяться в ньому, і кажіть їм: наблизилось до вас Царство Боже.
10
Во'нже а%ще граD входите, и^ не прїе'млютъ васъ, и^ꙁ#шеDше на распђтїя е^го рцњте,
10
Якщо ж прийдете в якесь місто і не приймуть вас, то, вийшовши на перехрестя його, скажіть:
11
и^ прахъ прилњпшїи насъ эT града ва'шего эTтряса'емᲆ ваM. ѓ^баче с^е вњдите, ја^ко прибли'жися на вы` црsтвїе бж~їе”
11
і порох, що прилип до нас з вашого міста, обтрушуємо вам; але знайте, що наблизилося до вас Царство Боже.
12
Гл~ю вамъ, ја%ко содомляномъ в# дн~ь то'и эTраDнње бђ'детъ, неже гра'дђ томђ”
12
Кажу ж вам, що содомлянам у день той відрадніше буде, ніж місту тому.
13
Го'ре тебњ хоразинъ. го'ре тебњ виџсаи'да. ја%ко а'ще в# тљ=рњ и^ сидо'нњ бышя си'лы были бы'вшая в# ва'ю, дре'вле оу^бо въ вре'тищи и^ пе'пелњ сњдя'ще пока'ялися быша.
13
Горе тобі, Хоразине, горе тобі, Вифсаїдо, бо якби у Тирі та Сидоні сталися ті чудеса, які були у вас, то давно б вони, сидячи у веретищі й попелі, покаялися.
14
ѓ^ба'че тљ=рђ и^ сидо'нђ эTраDнње бђ'детъ на сђдњ, неже ва'ма”
14
Однак Тиру і Сидону відрадніше буде на суді, ніж вам.
15
И$ т^ы капернаоу^ме, и^же до нб~съ въꙁнесыися, до а'да ниꙁведе'шися”
15
І ти, Капернауме, що піднісся до неба, до пекла зійдеш.
16
Слђшааи` васъ, мене` слђш'аетъ. и эTмњтааи`ся васъ, мене эTмњта'ется. эTмњта'аи` же ся мене, эTмᲇта'ется посла'вшаго м^я”
16
Хто слухає вас, той Мене слухає, і хто зневажає вас, той Мене зневажає, а хто зневажає Мене, той зневажає Того, Хто послав Мене.
17
Въз#врати'шя же ся сеDмьдесятъ с ра'достїю гл~юще, г~и, и^ бњ'си повинђются наM ѓ^ и'мени твоемъ”
17
Сімдесят учеників повернулися з радістю і говорили: Господи, і біси коряться нам в ім’я Твоє.
18
Рече же и^мъ. видњхъ сатанђ ја%ко молнїю с# нб~се спаDша”
18
Він же сказав їм: Я бачив сатану, що, як блискавка, впав з неба.
19
Се^ даю` вамъ власть настђпати на змїю` и^ на скорпїю', и^ на всю` си'лђ вражїю. ничесоже васъ вреди'тъ”
19
Ось даю вам владу наступати на змій, і на скорпіонів, і на всяку силу вражу; і ніщо не зашкодить вам.
20
ѓ^баче ѓ^ семъ не радђитеся, ја%ко дђ'си ваM повинђю'тся. радђите же ся ја%ко и^мена` вашя напи'сана сђть на нб~сеX”
20
Однак тому не радійте, що духи вам коряться; а радійте тому, що імена ваші записані на небесах.
21
В то'и часъ възра'довася дх~омъ і^с~, и^ рече. и^сповњдаю ти ся эTч~е, г~и нб~си и^ ꙁемли`, ја%ко оу^таи'лъ е^си сїа эT премђ'дрђхъ и^ раꙁђм'ныхъ, и^ эTкрылъ е^си т^а младе'нцемᲆ. е'й эTч~е, ја%кота'ко бысть бл~говоле'нїе преD тобо'ю”
21
У той час зрадів духом Ісус і сказав: славлю Тебе, Отче, Господи неба і землі, що Ти утаїв це від премудрих та розумних і відкрив те дітям. Так, Отче, бо таке було Твоє благовоління.
22
И/ ѓ^бра'щся къ оу^чн~икомъ, рече. вся` мн^њ преда'на бы'ша эT ѓ^ц~а мое^го. и^ никтоже вњсть кт^о е^сть сн~ь, то'кмо эTц~ь. и^ кт^о е^сть эTц~ь, то'кмо сн~ь; и^ е^мђже а^ще хо'щетъ сн~ь эTкры'ти.
22
І, звернувшись до учеників, сказав: усе передав Мені Отець Мій; і ніхто не знає, хто є Син, тільки Отець; і хто є Отець, знає тільки Син і той, кому Син хоче відкрити.
23
и^ ѓ^бра'щся къ оу^чн~комъ е^ді'нъ рече” Блаже'нњ ѓ%чи ви'дящеи` ја%же ви'дите.
23
І, звернувшись до учеників, сказав їм осібно: блаженні очі, які бачать те, що ви бачите!
24
гл~ю б^о вамъ, ја%ко мно'ѕи пррoцы и^ цр~їе въсхотњшя ви'дњти, ја%же в^ы ви'дите, и^ не ви'дњша. и^ слы'шати, ја%же слы'шите, и^ не слы'шашя”
24
Бо кажу вам, багато пророків і царів бажали б бачити те, що ви бачите, та й не побачили, і чути, що ви чуєте, та й не почули.
25
И/ се ꙁако'нникъ нњк'їи въста`, и^скђша'а е^го и^ гл~я. оу^чт~лю, чт^о сътвори'въ животъ вњчныи наслњдђю;
25
І ось один законник встав і, спокушаючи Його, сказав: Учителю, що зробити мені, щоб успадкувати життя вічне?
26
ѓ%н же рече к немђ. в# ꙁако'нњ чт^о пи'сано е^сть; ка'ко чтеши;
26
Він же сказав йому: в законі що написано? Як читаєш?
27
ѓ%н же эTвњщавъ рече. въꙁлю'биши г~а б~а твое^го эT всего срDца твое^го, и^ эT всеа` дш~а твоеа`, и^ всею` крњпостїю твоею`, и^ всMњ помышле'нїемъ твои'мᲆ. и^ бли'жняго свое^го ја%ко самᲆ себе`”
27
Він сказав у відповідь: люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всім розумом твоїм, і ближнього твого — як самого себе.
28
Рече же е^мђ. пра'во эTвњща`, с^е сътвори`, и^ жи'въ бђ'деши”
28
Ісус сказав йому: правильно ти відповідав; так роби — і будеш жити.
29
ѓ%н же хотя ѓ^пра'вдитися самъ, рече къ і^с~ђ. и^ кто` е^сть бли'жнїи мой;
29
Він же, бажаючи виправдати себе, сказав Ісусові: а хто ж мій ближній?
30
эTвњщав же і^с~, рече” Чл~къ нњ'кїи схожDа'ше эT і^е^рлsи'ма въ і^е^рихонъ, и^ в раꙁбо'йникы впаде, и^же съвле'кше е^го, и^ ја%звы въꙁложи'вше эTи^до'шя, ѓ^ста'вльше е^лњ жи'ва сђща”
30
На це Ісус сказав: один чоловік ішов з Єрусалима до Єрихона і потрапив до рук розбійників, які зняли з нього одяг, поранили його і відійшли, залишивши його ледве живого.
31
по слђ'чаю же сщ~е'нникъ нњкїи схожда'ше пђте'мъ тњмъ, и^ видњв# е^го, мимои'де”
31
Випадково один священик проходив тією дорогою і, побачивши його, пройшов мимо.
32
Та'кожDе же и^ леввиT бывъ на томъ мњ'стњ, пришеD и^ видњвъ, ми'мои'де”
32
Так само і левит, що був на тому місці, підійшов, подивився і пройшов мимо.
33
Самаряни'нъ же нњ'кто гряды'и` прїиде наD него, и^ видњ'въ е^го млsрдова.
33
Якийсь же самарянин, проїжджаючи, натрапив на нього і, побачивши його, змилосердився;
34
и^ пристђ'пль ѓ^бяꙁа` стрђ'пы е^го, въꙁлива'я ма'сло и^ вино`. всади'в# же е^го на свой скотъ, приведе е^го в# гости'нницђ, и^ прилежа` е^мъ”
34
і, підійшовши, перев’язав йому рани, поливши оливою і вином; і, посадивши його на свого осла, привіз його до заїжджого двору і потурбувався про нього;
35
И/ наоу'трїа и^ꙁ#шедъ, и^ꙁем# дв^а сре'бреника дастъ гости'нникђ. и^ рече е^мђ, прилежи` е^мᲆ. и^ е^же а'ще прїиждиве'ши, а^ꙁъ е^гда въꙁ#вращђся въꙁдамъ т^и”
35
а на другий день, відходячи, вийняв два динарії, дав господареві заїжджого двору і сказав йому: подбай про нього; і якщо витратиш на нього більше, я, коли повертатимусь, віддам тобі.
36
Кт^о оу^бо эT тXњ трїехъ бли'жнїи мни'тъ ти ся бы'ти в#паDшемђ в раꙁбо'иникы;
36
Отже, кого з тих трьох вважаєш ти ближнім того, хто потрапив до рук розбійників?
37
ѓ%н же рече, сътвори'выи` млsть с нимъ” Рече же е^мђ і^с~. и^ди` и^ т^ы твори` та'кожDе”
37
Він сказав: того, який змилосердився над ним. Тоді Ісус сказав йому: іди і ти роби так само.
38
Бы'сть же ходя'щемъ и'мъ, и^ самъ вни'де в# ве'сь нњ'кђю. жена же нњ'каа` и'менемъ марџа прїа'тъ е^го в# домъ свой.
38
Коли вони йшли, прийшов Він до одного села; тут жінка на ім’я Марфа прийняла Його у свій дім.
39
и^ сестра` е'й б^њ нарицаемаа ма'рїа, ја^же и^ сњдъши при' ногђ і^с~овђ, слы'шаше сло'во е^го”
39
У неї була сестра, що звалася Марією, котра сіла біля ніг Ісуса і слухала слово Його.
40
Ма'рџа же млъвяше ѓ^ мно'ѕњ слђж'бњ. ста'вши же рече. г~и, небреже'ши ли, ја%ко сесᲄра` моа` е^ді'нђ м^я ѓ^ста'ви слђжи'ти; рци` оу^бо е'й, да м^и помо'жетъ”
40
Марфа ж клопоталася про велике частування і, підійшовши, сказала: Господи, чи Тобі байдуже, що сестра моя покинула мене одну слугувати? Скажи їй, щоб допомогла мені.
41
эTвњща'в же і^с~, рече` е'й. ма'рџа ма'рџа пече'шися, и^ млъ'виши ѓ^ мно'ꙁњ.
41
Ісус же сказав їй у відповідь: Марфо! Марфо! Ти турбуєшся і клопочешся про багато що.
42
е^ді'но же е^сть на потре'бђ. ма'рїа же бл~гђю часть и^ꙁбра^, ја%же не эTи'мет#ся эT нея`”
42
А потрібне ж тільки одне; Марія ж благу обрала частку, яка не відніметься від неї.