Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Бњхђ же приближа'ющеся е^мђ вс^и мытарїе и^ грᲇшницы посл'ђшати е^го”
1
Всі митарі і грішники наближалися до Нього, щоб послухати Його.
2
И$ ропта'хђ фарїсе'е и^ кни'жницы гл~юще. јако се'й грњшникы прїе'млеT, и^ с ни'ми ја^стъ”
2
І нарікали фарисеї та книжники, кажучи: Він приймає грішників і їсть з ними.
3
Рече же к нимъ приTчю сїю гл~я.
3
Але Він розповів їм таку притчу:
4
кїи чл~къ эT васъ и^мы` ст^о ѓ'вецъ, и^ погђбль е^ді'нђ эT нихъ. не ѓ^ста'витᲆ ли^ девятьдесяᲄъ и^ девяT в# пђсты'ни, і^ и'детъ в# слњдъ поги'бᲆшаа до'ндеже ѓ^брящетъ ю&;
4
який чоловік з вас, маючи сто овець і загубивши одну з них, не залишить дев’яносто дев’ять у пустелі і не йде за загубленою, доки не знайде її?
5
и^ ѓ^брњтъ възлага'етъ на рамњ свои` радђяся”
5
І, знайшовши її, з радістю візьме на плечі свої.
6
И$ пришеD в домъ съзываеT др'ђгы и^ съсњды гл~я и^мъ. радђитеся со мною`, ја%ко ѓ^брњтохъ ѓ^вцђ мою поги'бшђю”
6
І, прийшовши додому, скликає друзів і сусідів, кажучи їм: порадійте зі мною; я знайшов вівцю мою загублену.
7
Гл~ю вамъ, ја%кота'ко ра'дость бђ'детъ на нб~си. ѓ^ е^ді'ноM грњшницњ ка'ющемся, нежели^ ѓ^ девятьдесятихъ и^ девять пра'ведъникъ, и^же не требђюT покаа'нїа”
7
Кажу вам, що так на небесах більше буде радости за одного грішника, що кається, ніж за дев’яносто дев’ять праведників, які не потребують покаяння.
8
И$ли^ каа` жена` и^мђщи десяT драXмъ, а^ще погђбитъ е^ді'нђ дра'хмђ. не в#жиꙁа'етъ л^и свњти'лника, и^ помететъ хра'минђ, і^ и'щетъ прилњжъно, до'ндеже ѓ^бря'щетъ;
8
Або яка жінка, маючи десять драхм*, якщо загубить одну драхму, не запалює світильник, і не замітає кімнату, і шукає старанно, доки не знайде,
9
и^ ѓ^брњтши съꙁыва'етъ дрђгы'ня и^ със'њды гл~ющи. радђитеся со мно'ю, ја%ко ѓ^брњтохъ драхъмђ поги'бшђю”
9
а знайшовши, покличе подруг і сусідок і скаже: порадійте зі мною, бо я знайшла загублену драхму.
10
Тако гл~ю вамъ, радость быва'етъ преD а^гг~лы бж~їи, ѓ^ е^ді'номъ грњшницњ ка'ющимъся”
10
Такою, кажу вам, буває радість у ангелів Божих за одного грішника, що покаявся.
11
Рече же. чл~къ нњкїи и^мњ` дв^а сн~а.
11
Ще сказав: один чоловік мав двох синів.
12
и^ рече ю^нњишїи е^ю` эTц~ђ. ѓ^ч~е, дажDь м^и досто'йнђю часть и^м'њнїа. и раꙁдњли и%ма и^мњ'нїе.
12
І сказав молодший з них батькові: батьку, дай мені частину майна, що належить мені. І батько розділив між ними майно.
13
и^ не по мно'ѕXњ дн~еX събравъ вс^е мнїи сн~ъ, эTи^де на сᲄранђ дале'че, и^ т^ђ расточи и^мњнїе свое, живы` блђ'дно.
13
Через кілька днів молодший син, зібравши все, пішов у далекий край і там розтратив своє майно, живучи розпусно.
14
и^жди'вшђ же е^мђ вс^е, бысть глаD крњ'покъ на странњ то'й, и^ то'й начатъ лиша'тися.
14
Коли ж він усе розтратив, настав великий голод у тій країні, і він почав бідувати.
15
и^ шеD прилњпися е^ді'номђ эT жи'тель тоа` страны. и^ посла` е^го на се'ла своя` пасти` свинїя.
15
І пішов, пристав до одного з жителів тієї країни; а той послав його на свої поля пасти свиней.
16
и^ жела'ше насы'тити чре'во свое` эT рожецъ, ја%же ја^дя'хђ свинїя. и^ никтоже даа'ше е^мђ”
16
І він радий був насититися стручками, які їли свині, але ніхто не давав йому.
17
в# себе же пришеD, рече. колико нае'мникомъ эTц~а мое^го и^збываютъ хлњбы, а^ꙁ же гла'домъ ги'блю;
17
Опам’ятавшись, він сказав: скільки наймитів у батька мого мають надлишок хліба, а я вмираю з голоду;
18
в#ставъ и^дђ къ эTц~ђ мое^мђ, и^ рекђ е^мђ. ѓ^ч~е, съгрњшиX на' нб~о и^ преD тобо'ю,
18
встану, піду до батька мого і скажу йому: батьку! Згрішив я перед небом і перед тобою
19
и^ оу^же нњсмь досто'инъ нарещися сн~ъ твой, сътвори` м^я ја%ко е^ді'ного эT нае'мникᲆ твоиX.
19
і вже недостойний зватися твоїм сином; прийми мене як одного з наймитів твоїх.
20
и^ в#ставъ и%де къ эTц~ђ свое^мђ” Є$ще же е^мђ далече сђщђ, оу^зрњ е^го эTц~ъ е^го, и^ милъ е^мђ бысть. и^ текъ нападе` на вы'ю е^го, и^ ѓ^блобыза` е^го”
20
Встав і пішов до батька свого. І коли він був ще далеко, батько побачив його і переповнився жалем; побіг і, кинувшись йому на шию, цілував його.
21
Рече же е^мђ сн~ъ. ѓ^ч~е, съгрњшихъ на' нб~о и^ преD тобо'ю, и^ оу^же нњсмь досто'инъ нарещися сн~ъ твой”
21
Син же сказав йому: батьку! Я згрішив перед небом і перед тобою і вже недостойний зватися твоїм сином.
22
Речеy эTц~ъ к# рабомъ свои'мъ. и^знесњте ѓ^де'ждђ пе'рвђю, и^ ѓ^блецᲇте е^го, и^ дади'те пр'ъстень на' рђкђ е^го, и^ сапогы на' ноѕњ.
22
А батько сказав рабам своїм: принесіть найкращий одяг і вдягніть його, і дайте перстень на руку його і взуття на ноги;
23
и^ приведъше теле'цъ оу^пита'нныи, ꙁаколи'те, и^ ја%дъше весели'мся,
23
і приведіть відгодоване теля, і заколіть; будемо їсти і веселитися!
24
ја%ко сн~ъ мой се'й мр~твᲆ б^њ, и^ ѓ^живе. і^ и^зги'блъ б^њ, и^ ѓ^брᲇтеся. и^ нача'шя весели'тися”
24
Бо син мій оцей був мертвий і ожив, пропав і знайшовся. І почали веселитися.
25
Бњ же сн~ъ е^го ста'рњи на селњ`. и^ ја%ко гряды` прибли'жися к# до'мђ, слы'ша пњнїа и^ ли'кы.
25
А старший син його був у полі; і коли, повертаючись, наблизився до дому, почув музику та співи та радощі;
26
и^ призвавъ е^ді'ного эT ѓ^трокъ, въпраша'ше, чт^о оу^бо сїя сђтъ.
26
і, покликавши одного із слуг, запитав: що це таке?
27
ѓ%н же рече е^мђ. ја^ко братъ ᲄвой прїиде, и^ закла эTц~ъ твой телецъ оу^пита'нны=, ја^ко здра'ва е^го прїа'тъ”
27
Той же сказав йому: брат твій прийшов; і батько твій заколов відгодоване теля, бо прийняв його здоровим.
28
Раз#гнњ'вав же ся, и^ не хотяше вни'ти” эTц~ъ же е^го и^ꙁ#шед# моля'ше е^го”
28
Він розгнівався і не схотів увійти. Батько ж його, вийшовши, кликав його.
29
ѓ^н же эTвњщавъ, рече эTц~ђ. с^е толи'ко лњтъ рабо'таю тебњ, и^ николиже за'повњди твоя престђпихъ, и^ мн^њ николиже далъ е^си козляте, да съ дрђгы свои'ми въꙁвесели'лъся быхᲆ”
29
Але він сказав у відповідь батькові: ось я стільки років служу тобі і ніколи заповіді твоєї не переступав, але ти ніколи не дав мені й козляти, щоб мені повеселитися з друзями моїми.
30
Є$гда же сн~ъ твой се'й. и^зњдыи твое и^мњнїе с# любодᲇйцами, прїиде, ꙁакла` е^мђ телецъ пито'мыи”
30
Коли ж цей син твій, що змарнував добро своє з блудницями, прийшов, ти заколов для нього відгодоване теля.
31
ѓ^н же рече е^мђ, чядо, т^ы всегда со мною е^си, и^ вся моя, твоя сђть.
31
Він же сказав йому: сину, ти завжди зі мною, і все моє — твоє.
32
възвесели'ти же ся и^ въꙁрадовати подоба'ше, ја%ко браT твой се'й мр~твъ б^њ, и^ ѓ^живе. і^ и^зги'блъ б^њ и^ ѓ^брњтеся”
32
Веселитися ж і радіти треба тому, що брат твій оцей був мертвий і ожив, пропав і знайшовся.