Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Гл~аше же и^ при'тчю к нимъ, како подоба'етᲆ всегда моли'тися, и^ не стђжати с^и,
1
Глаго́лаше же і при́тчу к ним, ка́ко подоба́єть всегда́ моли́тися і не стужа́ти (сі),
2
гл~я” Сђдїа б^њ нњ'кїи в# нњ'коемъ гра'дњ, б~а не боа'ся, и^ чл~къ не сраMля'ася”
2
глаго́ля: (Зач. 88) судія́ бі ні́кий в ні́коєм гра́ді, Бо́га не боя́ся і челові́к не срамля́яся.
3
Вдова же нњ'каа б^њ въ градњ том#, и^ прихожDаше к немђ гл~ющи, эTм#сти` мене эT съпр'ъника мое^го.
3
Вдова́ же ні́кая бі во гра́ді том; і прихожда́ше к нему́, глаго́лющи: отмсти́ мене́ от сопе́рника моєго́.
4
и^ не хотя'ше на до'лꙁњ времени” Послᲇди же рече в себњ. а^ще и^ б~а не боюся, и^ чл~къ не срамля'юся,
4
І не хотя́ше на до́лзі вре́мені. Посліди́ же рече́ в себі́: а́ще і Бо́га не бою́ся, і челові́к не срамля́юся,
5
н^о ꙁане твориT м^и трђды вдови'ца сїа, эTмщђ еа` да не доконца` приходящи ꙁастоитъ мене`”
5
но зане́ твори́ть мі труди́ вдови́ця сія́, отмщу́ єя́, да не до конця́ приходя́щи застої́ть [труди́ть] мене́.
6
Рече же г~ь. слы'шите, что` сђдїи неправдњ гл~ет#.
6
Рече́ же Госпо́дь: сли́шите, что судія́ непра́вди глаго́леть?
7
б~ъ же не и'мать ли сътвори'ти эTмщенїе и^ꙁ#бра'нᲆныхъ свои'хъ, въпїющихъ к немђ дн~ь и^ нощь, и^ длᲆготрьпитъ ѓ% ниX;
7
Бог же не і́мать ли сотвори́ти отмще́ніє ізбра́нних Свої́х, вопію́щих к Нему́ день і нощ, і долготерп'я́ о них?
8
гл~ю вамъ. ја%ко сътворитъ эTм#щенїе и^хъ в#ско'рњ” ѓ^ба'че сн~ъ члчsкїи пришеD, оу^бо ѓ^брящетъ л^и с^и вњрђ на ꙁемли;
8
Глаго́лю вам, я́ко сотвори́ть отмще́ніє їх вско́рі. Оба́че Син Челові́чеський прише́д у́бо обря́щеть ли (сі) ві́ру на землі́?
9
рече же и^ къ дрђгым# оу^пова'ющимъ събо'ю, ја%ко сђть правеDници, и^ оу^ничижа'ющихъ про'чихъ, при'тчю сїю”
9
Рече́ же і ко други́м упова́ющим собо́ю, я́ко суть пра́ведници, і унічижа́ющим про́чих, при́тчу сію́:
10
Чл~ка дв^а внидо'ста въ цр~ковь помоли'тися. е^ді'нъ фарисе'й, а^ дрђгїи мытарь.
10
(Зач. 89) челові́ка два внидо́ста в це́рков помоли́тися: єди́н фарисе́й, а други́й мита́р.
11
фарисе'й же ста'въ, си'це в себњ моля'шеся, бж~е хвалђ` тебњ въздаю`, ја%ко нњсмь ја%коже про'чїи чл~цы. хи'щницы непра'ведъницы, прелюбодњ'е, и^л^и ја^коже се'й мытарᲆ.
11
Фарисе́й же став, си́це в себі́ моля́шеся: Бо́же, хвалу́ Тебі́ воздаю́, я́ко нісьм я́коже про́чії челові́ци, хи́щници, непра́ведници, прелюбоді́є, іли́ я́коже сей мита́р;
12
пощђся дв^а кра'ты в сђбо'тђ, десяти'нђ даю всего е^ли'ка притяжђ”
12
пощу́ся двакра́ти в субо́ту, десяти́ну даю́ всего́ єли́ко притяжу́.
13
Мытаr же и'здале'че стоя`, не хотя` н^и ѓ^чїю възвести на' нб~о, н^о біа'ше пе'р#си своа` гл~я, б~е млsтивъ бђди мн^њ грњшномђ”
13
Мита́р же іздале́ча стоя́, не хотя́ше ні о́чію возвести́ на не́бо; но, бія́ше пе́рси своя́, глаго́ля: Бо́же, ми́лостив бу́ди мні, грі́шнику!
14
Гл~ю вамъ, ја^ко сни'де се'й ѓ^пра'вданъ в домᲆ свой, паче ѓ^ного” ЈА/ко всякъ възносяи`ся смири'тся. смиряаи` же себе, вᲆзнесеTся”
14
Глаго́лю вам, я́ко сни́де сей оправда́н в дом свой па́че о́наго: я́ко всяк вознося́йся смири́ться, смиря́яй же себе́ вознесе́ться.
15
Приношахђ же к немђ и^ младенця, да и^хъ ко'снется. видњвше же оу%чн~цы ꙁапрњтиша иM.
15
(Зач. 90) Приноша́ху же к Нему́ і младе́нці, да їх ко́снеться; ви́дівше же ученици́ запрети́ша їм.
16
і^с~ же призвавъ иX, гл~а. ѓ^ста'вите дњтїи приходи'ти къ мнњ, и^ не брани'те иM. та'ковыхъ б^о е^сть црsтвїе бж~їе”
16
Ісу́с же призва́в їх, глаго́ла: оста́віте діте́й приходи́ти ко Мні і не брані́те їм; такови́х бо єсть Ца́рствіє Бо́жиє.
17
А$ми'нь б^о гл~ю вамъ. и%же а^ще не прїиметъ црsтвїя бж~їа ја%ко ѓ^троча`, не и%мать вни`ти в н^е”
17
Амі́нь бо глаго́лю вам: і́же а́ще не при́йметь Ца́рствія Бо́жия, я́ко отроча́, не і́мать вни́ти в не.
18
И/ въпроси` е^го нњ'кїи княѕь, гл~я. оу^чи'телю бл~гі'и, что` сътворивъ животъ вњ'чный наслњдъствђю;
18
(Зач. 91) І вопроси́ Єго́ ні́кий князь, глаго́ля: Учи́телю благи́й, что сотвори́в, живо́т ві́чний наслі́дствую?
19
Рече же е^мђ і^с~. что` м^я гл~еши бл~га; никтоже бл~гъ, токмо е^ді'нъ б~ъ.
19
Рече́ же єму́ Ісу́с: что М'я глаго́леши бла́га, нікто́же благ, то́кмо єди́н Бог.
20
за'повњди вњси`; не прелюбы` твори. не оу^бїи. не оу^кради. не лжесвњдњтельствђи. чти` эTц~а твое^го и^ мт~ере твою”
20
За́повіді ві́си: не прелю́би твори́, не уби́й, не укради́, не лжесвиді́тельствуй, чти отця́ твоєго́ і ма́тер твою́.
21
ѓ^н же рече, вс^я сїа съхранихъ эT ю'ности моеа`”
21
Он же рече́: вся сія́ сохрани́х от ю́ности моєя́.
22
Слы'шав же сїа і^с~, рече е^мђ. е^ще е^ді'ного не докоnчалъ е^си. вся е^ли'ка и%маши прода'ждь, и^ разда'и ни'щимъ, і^ и^мњти и'маши съкровище на нб~си. и^ гряди в# слDњ мене.
22
Сли́шав же сія́, Ісу́с рече́ єму́: єще́ єди́наго не доконча́л єси́: вся, єли́ка і́маши, прода́ждь і разда́й ни́щим, і імі́ти і́маши сокро́вище на небесі́; і гряди́ вослі́д Мене́.
23
ѓ%н же слы'шавъ с^е, приско'рбенъ бысть, бњ` б^о бога'тъ ѕњло`.
23
Он же сли́шав сіє́, приско́рбен бисть, бі бо бога́т зіло́.
24
видњв# же е^го і^с~ приско'рбна бывша, рече. ка'ко неоу^добь и^мђщеи` богаTство, в# црsтвїе бж~їе вни'дђтъ”
24
Ви́дів же єго́ Ісу́с приско́рбна би́вша, рече́: ка́ко не удо́б іму́щії бога́тство в Ца́рствіє Бо́жиє вни́дуть;
25
Оу^до'бње б^о е^сть велбђ'дђ сквоѕњ и^глинњ оу^ши проити`, неже бога'тђ в# црsтвїе бж~їе вни'ти”
25
удо́біє бо єсть вельбу́ду сквозі́ іглині́ у́ші пройти́, не́же бога́ту в Ца́рствіє Бо́жиє вни́ти.
26
Рњшя же слы'шавшеи`, т^о кт^о мо'жетъ сп~сенъ бы'ти;
26
Рі́ша же сли́шавшії: то кто мо́жеть спасе́н би́ти?
27
ѓ%н# же рече. невъзмо'жная эT чл~къ, възможна сђтъ эT б~а”
27
Он же рече́: невозмо́жная у челові́к возмо́жна суть у Бо́га.
28
Рече же петр#. с^е м^ы ѓ^ста'вихомъ вс^я, и^ потебњ и^до'хомъ”
28
Рече́ же Петр: се ми оста́вихом вся і по Тебі́ ідо́хом.
29
ѓ%н же рече и^мᲆ. а^ми'нь гл~ю вамъ, ја%ко никтоже е^сть и^же ѓ^ста'витъ домъ, и^л^и родителя, и^ли братїю, и^ли сестры, и^лї женђ`, и^ли чя'да, црsтвїа ради бж~їа,
29
Он же рече́ їм: амі́нь глаго́лю вам, я́ко нікто́же єсть, і́же оста́вить дом, іли́ роди́телі, іли́ бра́тію, іли́ се́стри, іли́ жену́, іли́ ча́да, Ца́рствія ра́ди Бо́жия,
30
и^же не прїиметъ мно'жицею въ вре'мя с^е, и^ в# вњкъ грядђщїи живоT вњ'чныи”
30
і́же не при́йметь мно́жицею во вре́м'я сіє́, і в вік гряду́щий живо́т ві́чний.
31
Пое'м же ѓ'банадесяте, рече к ниM. с^е въсходимъ въ і^е^рsли'мъ, и сконча'ются вс^я пи'саннаа пррoкы ѓ% сн~њ чл~честњ.
31
(Зач. 92) Поє́м же обана́десяте ученики́ Своя́, рече́ к ним: се восхо́дим во Ієрусали́м, і сконча́ються вся пи́санная проро́ки о Си́ні Челові́честі;
32
предадятъ бо е^го ја%ѕы'комъ, и^ порђга'ются е^мђ, и^ оу^корятᲆ е^го, и^ ѓ^плю'ютъ е^го,
32
предадя́ть бо Єго́ язи́ком, і поруга́ються Єму́, і укоря́ть Єго́, і оплюю́ть Єго́,
33
и^ би'вше оу^бїю'тъ е^го, и^ в# третїи дн~ь въскрsнетъ”
33
і би́вше убію́ть Єго́; і в тре́тій день воскре́снеть.
34
И$ тїи ничесоже эT сихъ разђмњшя. и^ б^њ гл~ъ се'й съкровенъ эT ни'хъ, и^ не разђмњвахђ гл~емыхъ”
34
І ті́ї нічесо́же от сих разумі́ша; і бі глаго́л сей сокрове́н от них, і не разуміва́ху глаго́лемих.
35
Бы'сть же е^гда прибли'жишася въ і^е^ри'хонъ, слњпецᲆ нњкїи сњдя'ше при пђти, прося`.
35
(Зач. 93) Бисть же єгда́ прибли́жишася во Ієрихо́н, сліпе́ць ні́кий сідя́ше при путі́ прося́;
36
слы'шав же наро'дъ ми'моходящъ, въпрашаше что` оу^бо е^сть с^е”
36
сли́шав же наро́д мимоходя́щ, вопроша́ше: что у́бо єсть се?
37
Повњ'даша же е^мђ, ја^ко і^с~ назарянинъ ми'мохо'диT”
37
Пові́даша же єму́, я́ко Ісу́с Назаряни́н мимохо́дить.
38
И$ въз'пи` гл~я. і^с~е сн~е двDвъ пом~лђи^ м^я”
38
І возопи́, глаго́ля: Ісу́се Си́не Дави́дов, поми́луй м'я.
39
И$ преDи^дђщеи` преща'хђ е^мђ, да оу^млъчи'тъ” ѓ%н же паче мно'жае въпїаше, сн~е двDвъ, поми'лђй м^я”
39
І предиду́щії преща́ху єму́, да умолчи́ть; он же па́че мно́жає вопія́ше: Си́не Дави́дов, поми́луй м'я.
40
Став же і^с~, повелњ привести е^го к# себњ” Прибли'ж#шђ же ся е^мђ к немђ. вᲆпроси` е^го
40
Став же Ісу́с повелі́ привести́ єго́ к Себі́; прибли́жшуся же єму́ к Нему́, вопроси́ єго́,
41
гл~я. чт^о хо'щеши да ти сътворю; ѓ^н же' рече. г~и, да проꙁрю.
41
глаго́ля: что хо́щеши, да ті сотворю́? Он же рече́: Го́споди, да прозрю́.
42
і^с~ же рече е^мђ прозри`, вњра ᲄвоа сп~се' т^я.
42
Ісу́с же рече́ єму́: прозри́; ві́ра твоя́ спасе́ тя.
43
и^ а'бїе прозрњ. и^ в# слњдъ е^го и^дяше, сла'вля б~а” И$ вс^и лю'дїе ви'дњвше, възда'шя хвалђ` бв~и”
43
І а́біє прозрі́, і вслід Єго́ ідя́ше, сла́в'я Бо́га. І всі лю́діє ви́дівше возда́ша хвалу́ Бо́гові.