Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
И бы'сть въ е^ді'нъ эT дн~їи ѓ^нXњ оу^чя'щђ е^мђ люди в# цр~кви, и^ бл~говњствђющђ” Прїидо'шя сщ~е'нницы и^ кни'жницы съ ста'рцы,
1
(Зач. 99) І бисть во єди́н от дній о́ніх, уча́щу Єму́ лю́ди в це́ркві і благовіству́ющу, прийдо́ша свяще́нници і кни́жници со ста́рці
2
и^ рњшя к немђ гл~юще. рцы намъ коею` ѓ'бластїю сїа твори'ши; и^ли кт^о е^сть давыи тебњ вла'сть сїю;
2
і рі́ша к Нему́, глаго́люще: рци нам, ко́єю о́бластію сія́ твори́ши, іли́ кто єсть да́вий Тебі́ власть сію́?
3
эTвњща'в же реq к ниM. въпрошђ вы и^ а^зъ е^ді'ного словесе`, и^ рцњте м^и,
3
Отвіща́в же рече́ к ним: вопрошу́ ви і Аз єди́наго словесе́, і рці́те Мі:
4
кр~ще'нїе і^ѓ^а'нново. съ нб~се л^и б^њ; и^ли эT чл~къ”
4
креще́ніє Іоа́нново с небесе́ ли бі, іли́ от челові́к?
5
ѓ^ни' же помышляхђ к себњ гл~юще. ја%ко а^ще реqмъ съ нб~се. речеT, почт'о ђбо не вњровасте е^мђ;
5
Они́ же помишля́ху в себі́, глаго́люще, я́ко а́ще рече́м: с небесе́, рече́ть: почто́ у́бо не ві́ровасте єму́?
6
а^ще ли же речеM эT чл~къ, вс^и лю'дїе ка'менїемъ побїют н^ы” И$звњстно бо еs ѓ^ і^ѓа'ннᲇ, ја%ко пррoкъ бњ”
6
А́ще ли же рече́м: от челові́к, всі лю́діє ка́менієм побію́ть ни, ізві́стно бо бі о Іоа́нні, я́ко проро́к бі.
7
И$ эTвњща'шя, не вњмы эTкђ'дђ”
7
І отвіща́ша: не ві́ми отку́ду.
8
І$с~ же рече и%мᲆ. ни а^ꙁᲆ гл~ю ва'мᲆ, коею ѓ^бластїю сїа творю”
8
Ісу́с же рече́ їм: ні Аз глаго́лю вам, ко́єю о́бластію сія́ творю́.
9
НачяT же к людеM гл~ати при'тчю сїю. чл~къ нњкы= насади виногра'дъ, и^ вда'стъ е^го дњ'лателемъ, и^ эTи^де на лњта мно'га”
9
(Зач. 100) Нача́т же к лю́дем глаго́лати при́тчу сію́: челові́к ні́кий насади́ виногра́д, і вдаде́ єго́ ді́лателем, і оти́де на лі́та мно́га.
10
И$ въ время посла` к дњ'лателемъ, ра'бъ, да эT плода виногра'да дадя'ть е^мђ” дњлателе же би'вше е^го, посла'шя то'щь.
10
І во вре́м'я посла́ к ді́лателем раба́, да от плода́ виногра́да даду́ть єму́; ді́лателі же би́вше єго́, посла́ша тща.
11
и^ приложи посла'ти дрђгїи ра'бъ” ѓ^ни же и^ того би'вше, и^ доса'жDьше е^мђ, посла'шя то'щь”
11
І приложи́ посла́ти друга́го раба́; они́ же і того́ би́вше і досади́вше єму́, посла́ша тща.
12
И$ приложи посла'ти тре'тїи. ѓ^ни' же и^ того оу^ја^ꙁвльше, и^згна'ша”
12
І приложи́ посла́ти тре́тіяго; они́ же і того́ уя́звльше ізгна́ша.
13
Рече же господи'нъ виногра'да. чт^о сътворю; послю` сн~а мое^го въꙁлюбленнаго, е^да ка'ко сего видњ'вше, оу^срамл'яются”
13
Рече́ же господи́н виногра́да: что сотворю́? Послю́ си́на моєго́ возлю́бленнаго, єда́ ка́ко, єго́ ви́дівше, усрам'я́ться.
14
Видњвше же е^го дњлателе, мы'шляхђ к себᲇ гл~юще, се'и е^сть наслњдникъ, прїидњте оу^бїемъ е^го, да на'ше бђдетъ достоя'нїе”
14
Ви́дівше же єго́ ді́лателе, ми́шляху в себі́, глаго́люще: сей єсть наслі́дник, прийді́те, убіє́м єго́, да на́ше бу́деть достоя́ніє.
15
И$ і^ꙁвеDше е^го вонъ и^ꙁ виногра'да, оу^би'шя. чт^о оу^бо сътвори'т# и%мъ господи'нъ виногра'да;
15
І ізве́дше єго́ вон із виногра́да, уби́ша. Что у́бо сотвори́ть їм господи́н виногра́да?
16
прїидет# и^ погђби'тъ дᲇл'ателя сїа, и^ вда'сть винограD и^нњмъ” Слы'шавше же, реко'шя, да не бђ'детъ”
16
При́йдеть і погуби́ть ді́лателі сія́, і вдасть виногра́д іні́м. Сли́шавше же реко́ша: да не бу́деть!
17
ѓ%н же вᲆзрᲇвъ на ни'хъ, рече. чт^о оу^бо пи'саное с^е; Ка'мень, е^гоже небрего'шя ѕи'жDђщеи`, се'и бысть въ главђ ю#глђ”
17
Он же воззрі́в на них, рече́: что у́бо пи́саноє сіє́: ка́мень, єго́же небрего́ша зи́ждущії, сей бисть во главу́ у́гла?
18
Всякъ падыи` на ка'мени томъ, съкрђши'тся. а^ на не'мже падетъ, сᲆтрыетъ е^го”
18
Всяк пади́й на ка́мені том, сокруши́ться, а на не́мже паде́ть, стри́єть єго́.
19
И/ взыска'шя а^рхїере'е и^ кни'жницы. въꙁложити на'нь рђцњ в то'и чаs, и^ оу^боя'шася народа. раꙁђмњша бо, ја^ко к ниM при'тчю сїю рече”
19
(Зач. 101) І взиска́ша архієре́є і книжни́ци возложи́ти Нань ру́ці в той час, і убоя́шася наро́да; разумі́ша бо, я́ко к ним при́тчу сію́ рече́.
20
И$ съблюDше, посла'шя ла'ятеля. творяще себе пра'веDники быти, да и^мђтъ е^го въ словеси, въ е^же преда'ти е^го начя'льствђ и^ ѓ%бласти и^ге'монови”
20
І наблю́дше посла́ша ла́ятелі [наві́тников], притворя́ющих себе́ пра́ведники би́ти, да і́муть Єго́ в словесі́, во є́же преда́ти Єго́ нача́льству і о́бласті іге́монові.
21
И$ въпроси'шя е^го` гл~юще. оу^чи'телю. вњм'ы ја%ко пра'во гл~еши и^ оу^чи'ши, и^ не на лица зри'ши, н^о въ и%стинђ пђти бж~їю оу^чи'ши.
21
І вопроси́ша Єго́, глаго́люще: Учи́телю, ві́ми, я́ко пра́во глаго́леши і учи́ши, і не на лиця́ зри́ши, но воі́стину путі́ Бо́жию учи́ши;
22
досто'ит ли на'мъ кесаре'ви да'нъ даяти, и^ли ни`;
22
досто́їть ли нам ке́сареві дань дая́ти, іли́ ні?
23
Раꙁђмњв# же и^хъ лђка'вство, рече к ни'мъ. что` м^я и^скђшя'ете;
23
Разумі́в же їх лука́вство, рече́ к ним: что М'я іскуша́єте?
24
покажи'те м^и ца'тђ. чїи' и%мать ѓ^браZ и^ наDписа'нїе; эTвњща'вше же реко'шя, кесаревъ”
24
Покажі́те Мі ца́ту [дина́рій]: чий і́мать о́браз і надписа́ніє? Отвіща́вше же реко́ша: ке́сарев.
25
ѓ%н же рече и^м#. вᲆꙁдади'те оу^б^о, ја%же кесаре'ва, кесаре'ви. и^ ја%же бж~їа, бв~и”
25
Он же рече́ їм: воздаді́те у́бо, я́же ке́сарева, ке́сареві, і я́же Бо́жия, Бо́гові.
26
И$ не мого'ша ꙁазрњти гл~а е^го преD людми. и^ диви'вшеся ѓ^ эTвњтњ е^го, оу^молчя'шя”
26
І не мого́ша зазрі́ти глаго́ла Єго́ пред людьми́; і диви́шася о отві́ті Єго́, і умолча́ша.
27
Пристђпи'шя же нњ'цыи` эT саDдђке'и, гл~ющеи` въскр~се'нїю не бы'ти. въпраша'хђ е^го
27
(Зач. 102) Приступи́ша же ні́ції от саддуке́й, глаго́лющії воскресе́нію не би́ти, вопроша́ху Єго́,
28
гл~юще. оу^чи'телю, мољ=си написа на'мъ. а^ще комђ бра'тъ оу%мретъ. и^мы` женђ. и^ то'и бесчя'денъ оу^мретъ, да бра'тъ е^го, пои'меT женђ`, и^ въста'витъ сњмя бра'тђ своемђ”
28
глаго́люще: Учи́телю, Моїсе́й написа́ нам: а́ще кому́ брат у́мреть іми́й жену́, і той безча́ден у́мреть, да брат єго́ по́йметь жену́ і возста́вить сі́м'я бра́ту своєму́.
29
СеDмь оу^бо бра'тїя б^њ, и^ первыи поя'тъ женђ, оу^мре бесчя'денъ.
29
Седьм у́бо бра́тій бі, і пе́рвий поя́т жену́, у́мре безча́ден;
30
и^ поя'тъ вт'орыи женђ`, и^ то'и оу^мре бесчя'денъ.
30
і поя́т втори́й жену́, і той у́мре безча́ден;
31
и^ тре'тїи поя'тъ ю&. та'кожDе же и^ вс^и сеDмь І$ не ѓ^ста'виша чядъ, и^ оу^мро'шя.
31
і тре́тій поя́т ю; та́кожде же і всі седьм, і не оста́виша чад, і умро́ша;
32
послњжDе же всњх#, оу^мре и^ жена`.
32
по́сліжде же всіх у́мре і жена́;
33
въ воскреше'нїе оу^бо, кото'раго и^хъ бђ'детъ жена`; сеDмь бо и^мњшя ю& женђ”
33
в воскресе́ніє у́бо, кото́раго їх бу́деть жена́? Седьм бо імі́ша ю жену́.
34
И$ эTвњща'въ рече и^мъ і^с~. сн~ове вњ'ка сего, же'нятся и^ посага'юT.
34
І отвіща́в рече́ їм Ісу́с: си́нове ві́ка сего́ же́няться і посяга́ють;
35
а^ сподо'бльшеи`ся вᲇкъ ѓ^нъ оу^лђчиᲄи, и^ въскресе'нїе е^же эT мр~твыхъ, н^и же'нятся н^и посага'ютъ,
35
а сподо́бльшіїся вік он улучи́ти і воскресе́ніє, є́же от ме́ртвих, ні же́няться, ні посяга́ють;
36
ни оу^мрети бо ктомђ мо'гђть. ра'вни б^о сTђ а%гг~лоM, и^ сн~ове сђть бж~їи, въскр~се'нїя сн~ове сђще”
36
ні умре́ти бо ктому́ мо́гуть; ра́вні бо суть а́нгелом, і си́нове суть Бо́жії, воскресе́нія си́нове су́ще.
37
А$ ја%коже въста'юT мр~твїи, и мољ=си ска'за при кђпи'нњ, ја%коже гл~етъ г~а б~а а^враа'мля, и^ б~а і^са'акова, и^ б~а і^а'ковля.
37
А я́ко востаю́ть ме́ртвії, і Моїсе́й сказа́ при купині́, я́коже глаго́леть Го́спода Бо́га Авраа́мля і Бо́га Ісаа́кова і Бо́га Іа́ковля.
38
б~ъ же нњсть мр~твыхъ, н^о живыхъ. вси` б^отомђ жи'ви сђть”
38
Бог же ність ме́ртвих, но живи́х; всі бо Тому́ жи́ві суть.
39
эTвњща'вше же нњцыи эT кни'жникъ, реко'ша. оу^чителю, добрњ рече”
39
Отвіща́вше же ні́ції от кни́жник реко́ша: Учи́телю, до́брі рекл єси́.
40
Ктомђ же не смњ'ахђ е^го въпроси'ти ничесоже” Рече же к нимъ.
40
Ктому́же не смі́яху Єго́ вопроси́ти нічесо́же. Рече́ же к ним:
41
ка'ко гл~ютъ х~а сн~а двDва быти”
41
ка́ко глаго́лють Христа́ Си́на Дави́дова би́ти?
42
самъ б^о двDъ гл~етъ в# кні'ѕњ ўало'мъстњй. рече г~ь гв~и мое^мђ, сњди ѓ^деснђю мене,
42
Сам бо Дави́д глаго́леть в кни́зі псало́мстій: рече́ Госпо́дь Го́сподеві моєму́: сіди́ одесну́ю Мене́,
43
до'ндеy положђ врагы` твоя подножїе нога'ма твои'ма;
43
до́ндеже положу́ враги́ Твоя́ подно́жіє нога́ма Твої́ма.
44
двDъ оу^бо г~а е^го нарицаеT, и^ ка'ко сн~ь е^мђ е^сть;
44
Дави́д у́бо Го́спода Єго́ нарица́єть, і ка́ко Син єму́ єсть?
45
Слы'шащим же всњм'ъ лю'деM, рече оу^чн~комъ свои'мъ.
45
(Зач. 103) Сли́шащим же всім лю́дем, рече́ ученико́м Свої́м:
46
внемлњте себњ эT кни'жникъ, хотя'щихъ ходи'ти въ ѓ^деждахъ, и^ любя'щихᲆ цњлованїя на тръжищыхъ, и^ преDсᲇданїя на со'нмищихъ, и преждезванїя на вечерях#”
46
внемлі́те себі́ от кни́жник, хотя́щих ходи́ти во оде́ждах, і лю́б’ящих цілова́нія на то́ржищих і предсіда́нія на со́нмищих, і преждевозлежа́нія на ве́черях;
47
И$же снњда'ютъ до'мы в#дови'цъ, и^ виною далече мо'лятся. сїи прїимђтᲆ ли'шше ѓ^сђжде'нїе”
47
і́же сніда́ють до́ми вдови́ць, і вино́ю дале́че мо́ляться [і лицемі́рно на до́лзі мо́ляться]; сі́ї при́ймуть ли́шше осужде́ніє.