Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
И въста'вше вс^е мно'жество и^хъ” Ведо'шя е^го къ пилатђ”
1
І піднялася вся громада їхня, і повели Його до Пилата.
2
Нача'ша же нань ва'дити гл~юще. сего` ѓ^брњто'хомъ раꙁ#враща'юща ја%ѕы'къ нашъ, и^ въꙁбраня'юща кесаре'ви дань даа'ти, гл~юща себе х~а цр~я быти”
2
І почали звинувачувати Його, кажучи: ми знайшли Цього, Який розбещує народ наш і забороняє давати податок кесареві, називаючи Себе Христом Царем.
3
Пилат же вᲆпроси` е^го гл~я. ᲄы^ ли е^си цр~ь и^оу^де'ѓM; ѓ%н же эTвњщавъ рече е^мђ, т^ы гл~еши”
3
Пилат запитав Його: Ти Цар Юдейський? Він же сказав йому у відповідь: ти кажеш.
4
Пила'т же рече къ а^рхїере'ѓM и^ наро'дђ. никое'а же ѓ^брњтаю вины` в# чл~цњ семъ”
4
Пилат сказав первосвященикам і народові: ніякої провини я не знаходжу в Чоловікові Цьому.
5
ѓ^ни же крњпля'хђся гл~юще, ја%ко раꙁ#враща'етъ лю'ди, оу^ча по все'й и^оу^де'и” наченъ эT галиле'а, до ꙁдњ`”
5
Але вони наполягали, кажучи, що Він розбещує народ, навчаючи по всій Юдеї, починаючи від Галилеї і аж до цього місця.
6
Пила'т же слы'шавъ галиле'ю, въпроси`, а^ще чл~къ галиле'анинъ е^сть.
6
Пилат, почувши про Галилею, запитав: хіба Він галилеянин?
7
раꙁђмњвъ ја%ко эT ѓ'бласти и%родовы е^сть, посла` е^го къ и'родђ, сђщђ и^ томђ въ і^ерsли'мњ в тыи` дн~и”
7
І, довідавшись, що Він з области Іродової, послав Його до Ірода, який у ці дні теж був у Єрусалимі.
8
И/род же видњвъ і^с~а, радъ бысть ѕњло. бњ б^о жела'а эT мно'га вре'мене ви'дњти е^го, ꙁане слы'шаше мно'га ѓ^ немъ, и^ надњ'ашеся ꙁнаменїе н'њкое ви'дњти эT него быва'емо.
8
Ірод же, побачивши Ісуса, дуже зрадів, бо давно вже хотів Його бачити, тому що багато чув про Нього і сподівався побачити від Нього яке-небудь знамення.
9
въпраша'ше же е^го словесы` мно'гы, ѓ%нᲆ же ничесоже эTвњщава'ше е^мђ”
9
І ставив Йому багато запитань, але Він нічого не відповідав йому.
10
Стоа'хђ же а^рхїере'е и^ кни'жницы прилњжно ва'дяще нань”
10
Первосвященики ж і книжники стояли і наполегливо звинувачували Його.
11
Оу^кори'в же е^го и%родъ с во'и` свои'ми, и^ порђга'вся, ѓ^бл'ък# е^го в ри'ꙁђ свњтлђ, въз#врати е^го к# пила'тђ”
11
Але Ірод зі своїми воїнами, зневаживши Його і познущавшись з Нього, вдягнув Його у світлий одяг і повернув Його до Пилата.
12
Бы'ста же с^и дрђ'га и%роD же и^ пила'тъ в# то'й дн~ь съ собо'ю, прежDе б^о бњста вра'ждђ и^мђща междђ собо'ю”
12
І стали від того дня Ірод і Пилат друзями, бо раніше мали ворожнечу між собою.
13
Пила'т же съꙁва` а^рхїере'я и^ кня'ѕя и^ люди,
13
Пилат же, скликавши первосвящеників і начальників та народ,
14
рече к нимъ. приведо'сте м^и чл~ка сего, ја^ко раꙁ#враща'юща люди. и^ с^е а^зъ пред вами и^стяꙁавъ, ни е^ді'ноа ѓ^брњта'ю в# чл~цњ сем# вины`, ја^же на'нь ва'дите.
14
сказав їм: ви привели до мене Чоловіка Цього, який ніби розбещує народ; і ось я перед вами допитав і не знайшов Чоловіка Цього винним ні в чому з того, в чому ви звинувачуєте Його.
15
н^о ни и%родъ. посла'хъ б^о е^го к немђ, и^ с^е ничтоже смр~ти досто'йно съᲄворе'но е^сть ѓ^ неM”
15
Й Ірод теж, бо я послав Його до нього, і нічого, вартого смерти, Він не вчинив.
16
Покаꙁавъ оу^бо е^го эTпђщђ”
16
Отже, покаравши Його, відпущу.
17
Нђждђ же и^мя'ше на вся` пра'ꙁникы эTпђщати и^мъ е^ді'ного”
17
А йому і треба було заради свята відпустити їм одного в’язня.
18
Въꙁъпи'шя же вс^и наро'ди, гл~юще. возми` сего, эTпђсти же намъ вара'в#вђ.
18
Але весь народ почав кричати: візьми Цього, відпусти ж нам Варавву!
19
и^же б^њ ꙁа нњкђю крамолђ бы'вшђю въ' градњ и^ оу^бїисᲄво, в#ве'рженъ в темни'цђ”
19
А той за якийсь вчинений у місті бунт і вбивство був посаджений до в’язниці.
20
Па'ки же пилатъ въꙁ#гласи` хотя эTпђстити і^с~а”
20
Пилат знову підвищив голос, бажаючи відпустити Ісуса.
21
ѓ^ни же въꙁ#глашя'хђ гл~юще, распни` распни` е^го”
21
Але вони кричали: розіпни, розіпни Його!
22
ѓ%нᲆ же третицею рече к ни'мъ, что` б^о зл^о сътвори се'й; ничесоже досто'йна смр~ти ѓ^брњтохъ ѓ^ немъ. покаꙁа'въ оу^бо е^го эTпђщђ”
22
Він утретє сказав їм: яке ж зло Він учинив? Я нічого, вартого смерти, не знайшов у Ньому; отже, покаравши Його, відпущу.
23
ѓ^ни же прилежа'хђ гла'сы вели'кими, прося'ще е^го на распя'тїе. и^ оу^стоа'хђ гла'си иX, и^ а^рхїере'йстїи”
23
Але вони продовжували з великим криком вимагати, щоб Він був розп’ятий; і перемогли крики їхні і первосвящеників.
24
Пила'т же посђди быти проше'нїю и^хъ.
24
І Пилат присудив, щоб було за проханням їхнім.
25
эTпђсти же и^же ꙁа крамолђ и^ оу^бїиство всажDе'наго в темни'цђ, е^гоже прошя'хђ, і^с~а же предав# воли и^х#.
25
І відпустив їм ув’язненого за бунт і вбивство, якого вони просили; Ісуса ж віддав на їхню волю.
26
и^ ја^ко поведо'ша е^го, емше си'мона нњ'кое^го кирине'а грядђща с# села`, възложишя нань крsтъ носи'ти по і^с~њ”
26
І коли повели Його, то, затримавши якогось Симона киринеянина, що йшов з поля, поклали на нього хрест, щоб ніс за Ісусом.
27
И$дя'ше же в# слњдъ е^го нароD мно'гъ людїи, и^ жены`, ја%же и^ пла'кахђся и^ рыда'хђ е^го”
27
І йшло за Ним дуже багато народу і жінок, які плакали і ридали за Ним.
28
ѓ^бращь же ся к нимъ і^с~, рече. дщеря і^ерsли'мъскы, не пла'чите ѓ^ мнњ, ѓ^баче себе пла'чите, и^ чядъ ва'шихъ.
28
Ісус же, обернувшись до них, сказав: дочки єрусалимські! Не плачте за Мною, а плачте за собою і за дітьми вашими.
29
ја%ко с^е дн~їе' гря'дђт#, в ня'же рекђт#. блаже'ны непло'ды, и^ оу^тро'бы ја%же не родишя, и^ съсци`, и^же не дои'шя”
29
Бо ось надходять дні, коли скажуть: блаженні неплідні, і утроби, які не родили, і груди, які не годували!
30
тогда на'чнђтъ гл~ати горамъ, падњте на' ны. и^ хлъмо'мъ, покры'ите н^ы.
30
Тоді почнуть говорити горам: упадіть на нас! І пагорбам: покрийте нас!
31
ꙁане а^ще в сђ'ровњ дре'вњ сїа творятъ, в сђ'сњ что` б'ђдетъ;
31
Бо коли із зеленим деревом таке роблять, то що ж буде з сухим?
32
Ведя'хђ же і^ и'на дв^а ѕлодњя' с ни'мъ оу^би'ти.
32
Вели і двох злочинців з Ним, щоб убити.
33
и^ е^гда прїидо'ша на мњсто, нарица'емое ло'бное, т^ђ распя'шя е^го, и^ злодњя'. ѓ%вого оу^бо ѓ^дес'нђю, а^ дрђга'го ѓ^шђю”
33
І коли прийшли на місце, що зветься Лобним, тут розп’яли Його і злочинців, одного з правого, а другого з лівого боку.
34
І$с~ же гл~аше, ѓч~е эTпђсти` и^мъ, не вњдятъ б^о что` творятъ” Раздњля'ющеи` же риѕы е^го, мета'хђ жр'ебїа.
34
Ісус же говорив: Отче, прости їм, бо не відають, що чинять. А ті, що ділили одяг Його, кидали жереб.
35
и^ стоя'хђ лю'дїе зряще” Рђгахђ же ся и^ кн~ѕи с ни'ми гл~юще, и^ныя сп~се`, да сп~се'тъ и^ себе`. а^ще то'й е^сть х~с бж~їи и^ꙁ#бра'нныи”
35
І стояли люди і дивилися. Насміхалися ж разом з ними і начальники, кажучи: інших спасав; нехай спасе Себе, якщо Він Христос, Божий обранець.
36
Рђга'хђ же ся е^мђ и^ во'ини пристђпа'юще, и^ ѓ^цеT придњюще е^мђ,
36
Глузували з Нього і воїни, підходячи та підносячи Йому оцет,
37
и^ гл~ахђ. а^ще ты е^си цр~ь и^оу^де'йскъ, сп~си'ся самъ”
37
і казали: якщо Ти Цар Юдейський, спасися Сам.
38
Бњ же и^ написа'нїе напи'сано над ни'мъ, пи'смены е%ллин#скыми, и^ ри'м#скыми, и^ е^вре'йскыми. се'й е^сть цр~ь и^оу^де'йскъ”
38
І був над Ним напис, написаний письмом грецьким, римським і єврейським: «Цей є Цар Юдейський».
39
Є$ді'н же эT ѓ^бњше'ною ѕлодњ'ю хђля'ше е^го, гл~я. а^ще т^ы е^си х~с, сп~си себе и^ на'ю”
39
Один з розіп’ятих злочинців хулив Його, говорячи: якщо Ти Христос, спаси Себе і нас.
40
эTвᲇща'в же дрђгїи, прњща'ше е^мђ, гл~я. ни ли т^ы бои'шися б~а, ја%ко в# то'мже ѓ^сђженъ е^си;
40
Озвався і другий, і докоряв тому, і казав: чи ти не боїшся Бога, коли й сам на те саме засуджений?
41
и^ м^ы оу^бо въ пра'вдђ. досто'йная б^о по дњло'мъ на'ю вᲆспрїе'млевњ, се'й же ни е^ді'ного ꙁл^а сътвори`”
41
І ми засуджені справедливо, бо достойне за діла наші одержали; а Він нічого лихого не вчинив.
42
и^ гл~аше і^с~ови. помяни` м^я г~и, е^гда прїидеши въ црsтвїи с^и”
42
І сказав Ісусові: пом’яни мене, Господи, коли прийдеш у Царство Твоє!
43
И$ рече е^мђ і^с~. а^ми'нь гл~ю ᲄебњ, днsе со мно'ю бђ'деши в раи`”
43
І сказав йому Ісус: істинно кажу тобі: сьогодні ж будеш зі Мною в раю.
44
Бњ же часъ ја%ко шестыи, и^ тм^а бысть по все'й ꙁемли`, до часа` девя'таго.
44
Було ж близько шостої години*, і настала темрява по всій землі аж до години дев’ятої.
45
и^ помр'ьче сл~нце, и^ ꙁавᲇса цр~ко'внаа раZдра'ся посредњ”
45
І сонце затьмарилось, і завіса в храмі роздерлася посередині.
46
И$ въз#глашь гла'соM ве'лїем# і^с~, рече. эTч~е, в рђцњ твои` предаю дх~ъ мой, и^ сїа рекъ, и^ꙁ#дъше”
46
Скрикнувши гучним голосом, Ісус сказав: Отче, у Твої руки віддаю дух Мій. І, сказавши це, віддав дух.
47
Видњв же со'тникъ бы'вшее, просла'ви б~а гл~я. въи'стинђ чл~к# се'й пра'веденъ б^њ”
47
Сотник же, побачивши, що сталося, прославив Бога і сказав: воістину Чоловік Цей був праведний.
48
И$ вс^и пришеDшеи` наро'ди на поꙁо'ръ се'й, ви'дяще быва'ющая, бїю'ще пр'ъси своа, въꙁ#враща'хђся”
48
І весь народ, який зійшовся на це видовище, побачивши, що сталося, повертався, б’ючи себе в груди.
49
Стоя'хђ же вс^и ѕна'емїи е^го и^ꙁдале'че, и^ жены` спослњдъствова'вᲆшая е^мђ эT галиле'а, зря'ще сихъ”
49
Всі ж, хто знав Його, і жінки, які прийшли з Ним з Галилеї, стояли віддалік і дивилися на це.
50
И$ се мђжъ, и%менемъ и^ѓ'сифъ, совњтникъ сы'й, мђжъ бл~гъ и^ пра'ведеn,
50
І ось один чоловік на ім’я Йосиф, що був радником*, чоловік благий і праведний,
51
се'й не б^њ пристаl совњтђ и^ дњ'лђ иX, эT а^римаџе'а гра'да и^оу^де'йска, и^же ча'яше и^ то'й црsтвїа бж~їа.
51
який не брав участи у раді і справі їхній, з Аримафеї, міста юдейського, який і сам сподівався Царства Божого,
52
се'й пристђ'пль к пила'тђ проси` тњло і^с~ово.
52
прийшов до Пилата і просив тіло Ісусове.
53
и^ сне'мъ е& ѓ^бвитъ плащаницею, и^ положи е& въ' г'робњ и^ꙁ#сњченњ, в немᲆже не бњ` никᲄоже нико'гдаже положеn”
53
І, знявши Його, обгорнув плащаницею і поклав Його у гробі, висіченому в скелі, де ще ніхто ніколи не був покладений.
54
И$ дн~ь б^њ пято'къ, и^ сђбо'та свита'ше.
54
День той був п’ятниця, і надходила субота.
55
въ слDњ же шеDшая жены`, ја%же бᲇхђ пришли с нимъ эT галиле'а, видњшя гробъ, и^ ја%ко положено бысть тᲇло е^го”
55
Слідом же йшли жінки, які прийшли з Ісусом з Галилеї, і бачили гріб, і як покладено було тіло Його.
56
Въꙁ#вращьше же ся оу^гото'ваша а^рома'ты и^ мљ=ро, и^ в сђбо'тђ оу^бо оу^млъча'шя по' ꙁаповњди”
56
Повернувшися, вони наготували пахощі та миро і в суботу нічого не робили, за заповіддю.