Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Въ еді'нђ же эT сђботъ, ѕњло` ра'но, прїидо'шя на' гробᲆ” нося'ще ја%же оу^гото'ваша а^рома'ты” И$ дрђгыа с ни'ми.
1
Першого ж дня після суботи, дуже рано, несучи наготовані пахощі, вони прийшли до гробу, і разом з ними деякі інші.
2
ѓ^брњтошя же ка'мень эTвале'нъ эT гроба.
2
Знайшли ж, що камінь був відвалений від гробу.
3
и^ вшеDше не ѓ^брњто'ша телесе г~а і^с~а”
3
І, увійшовши, не знайшли тіла Господа Ісуса.
4
И$ бысть недомыслящимся и^мъ ѓ^ семъ” И$ с^е мђж'а дв^а ста'ста в нихъ, в ри'ꙁахъ бли'щащиXся”
4
Коли ж вони не могли зрозуміти цього, ось два мужі стали перед ними в одежах блискучих.
5
Пристра'шнамъ же бы'вшамъ и^мъ, и^ покло'ншимъ лиця` на' ꙁеMлю. реко'ста к ни'мъ” Чт^о и%щете жива'го с мр~твыми;
5
Налякалися вони і схилилися обличчям до землі, а ті сказали їм: чого шукаєте Живого між мертвими?
6
нњсть зд^њ, н^о въста. помянњте ја%коже гл~а вамъ е^ще` сыи` в галиле'и`,
6
Нема Його тут, Він воскрес. Згадайте, як Він говорив вам, коли був ще в Галилеї,
7
гл~я. ја%ко подоба'ет# сн~ђ чл~чьскомђ пре'данђ бы'ти. в рђцᲇ чл~къ грњш'ник#, и^ про'пятђ бы'ти, и^ тре'тїи дн~ь въскрsнђти.
7
кажучи, що Синові Людському належить бути виданому до рук людей-грішників, і бути розп’ятим, і на третій день воскреснути.
8
и^ помянђшя гл~ы е^го”
8
І згадали слова Його.
9
И$ въꙁвра'щшеся эT гроба, въꙁвњсти'шя вс^я сїа е^ді'номђнадесяте, и^ всњмъ про'чиM”
9
І, повернувшись від гробу, сповістили про все те одинадцятьох і всіх інших.
10
Бњша же магдалы'ни ма'рїа, и^ і^ѓа'нна, и^ ма'рїа і^а'ковля, и^ про'чая с ни'ми, ја%же гл~ахђ къ а^пsломъ сїа.
10
То були Магдалина Марія, й Іоанна, і Марія Яковова, та інші з ними, які сказали про це апостолам.
11
и^ ја%ви'шася преD ни'ми ја%ко лж^а гл~и и^хъ, и^ не вњр'овахђ имъ”
11
І здалися їм слова їхні неправдивими, і вони не повірили їм.
12
Петръ же въста'въ тече` къ' гробђ. и^ прини'кь, видњ` ри'зы е^ді'ны лежа'ща. эTи'де в себњ` дивяся бы'вшемђ.
12
Петро ж, уставши, побіг до гробу і, нахилившись, побачив самі тільки ризи, що лежали, і пішов назад, дивуючися з того, що сталося.
13
И$ с^е дв^а эT ниX бњ'ста и^дђщ'я в то'иже дн~ь, в# ве'сь, эTстоа'щђ стадїи шестьдесяT эT і^е^рsли'ма, е^иже и^м'я е^ммаоу^съ.
13
Того ж дня двоє з них йшли в село, що було стадій* за шістдесят від Єрусалима і звалося Еммаус.
14
и^ т^а бесњ'доваста к себњ` ѓ^ всњхъ сихᲆ приклю'чшихся.
14
І розмовляли між собою про всі ці події.
15
и^ бысть бесњд'ђющема и%ма и^ сᲆвопрашаю^щимася” И$ саM і^с~ прибли'жися и^дя'ше с ни'ма,
15
І коли вони розмовляли і міркували між собою, Сам Ісус, наблизившись, пішов з ними.
16
ѓ%чиy ею` дръжа'стася да е^го не позна'ета.
16
Але очі їхні були стримані, так що вони не впізнали Його.
17
реq же к ни'ма. чт^о сђть словеса` сїа, ѓ^ ниXже стязаетася к себњ` и^дђща, и^ е'ста дряXл'а;
17
Він же сказав до них: про що ви сперечаєтесь між собою, ідучи, і чим ви засмучені?
18
эTвњща'в же е^діn, е^мyђ и%мя клеѓ%па, рече` к немђ`. т^ы ли е^діn прише'леw е^си въ е^рsлиM, и^ не оу^вњ'дњ бы'вшиX в неM въ' дн~и сїа;
18
Один з них, на ім’я Клеопа, сказав Йому у відповідь: невже Ти, один з тих, що прийшли до Єрусалима, не знаєш, що сталося в ньому цими днями?
19
и^ реq и%ма. кыиX; ѓ^на же рњ'ста е^мђ, ја%же ѓ^ і^с~њ наꙁаряни'нњ, и^же бысть мђж'ъ пррoкъ, си'ленъ дњ'ломъ и^ сло'вомъ, преD бг~омᲆ, и^ всњ'ми люDми”
19
І сказав їм: що саме? Вони відповіли Йому: про Ісуса Назарянина, Який був мужем-пророком, сильним ділом і словом перед Богом і всіма людьми.
20
Ка'ко преда'шя е^го а^рхїе^ре'е и^ кня'ѕи на'ши на ѓ^сђжденїе сме'рти, и^ распя'ша е^го”
20
Як видали Його первосвященики і начальники наші для засудження на смерть і розіп’яли Його.
21
Мы^ же надња'хомся, ја%ко се'и е^сть хотя` и^ꙁба'вити і^и^л~я” Но^ и^ наD всњ'ми си'ми, тре'тїи с^е дн~ь и%мать днесь, эTнелиже сїа бы'ша”
21
Ми ж сподівалися, що Він є Той, Хто має визволити Ізраїль, до того ж сьогодні вже третій день, як усе це сталося.
22
Но^ и^ жены` нњ'кыя эT наs оу^жаси'шя н^ы, бы'вшая` ра'но оу% гроба,
22
Та ще й налякали нас деякі жінки з наших, які вранці були біля гробу,
23
и^ не ѓ^брњтше телесе`, е^го, прїидо'шя гл~юще. и^ ја%вле'нїе а^гг~лъ видњвша, и^же гл~ютъ е^го жи'ва.
23
і не знайшли тіла Його, і, прийшовши, розповідали, що вони бачили і явлення ангелів, які говорять, що Він живий.
24
и^ і^до'ша нњ'цїи эT насъ къ' гробђ, и^ ѓ^брњто'ша та'ко, ја%коже и^ жены` рњшя, самого же не видњш'я.
24
І пішли деякі з наших до гробу, і знайшли так, як жінки говорили, а Самого ж не бачили.
25
и^ то'й рече к ни'мъ: ЭO несмы'сленая, и^ косная` срDцемъ, е^же вњ'роваᲄи ѓ^ всњхъ, ја%же гл~ашя проро'цы”
25
Тоді Він сказав їм: о нерозумні і мляві серцем, щоб вірувати в усе, про що говорили пророки!
26
не сїа ли подоба'ше пострадати х~ђ, и^ вни'ти въ сла'вђ свою;
26
Чи не так же належало постраждати Христу й увійти в славу Свою?
27
и^ наче'нъ эT мољ=се'а, и^ эT всњхъ пррoкъ, скаꙁаа'ше и%ма, эT всњхᲆ писа'нїи ја%же ѓ^ не'мъ.
27
І, почавши від Мойсея і від усіх пророків, пояснював їм сказане про Нього у всьому Писанні.
28
и^ приближишяся в# ве'сь, в нюже и^дя'ста. и^ то'и творя'шеся далеча'ише и^ти.
28
І наблизились вони до того села, куди йшли; і Він робив вигляд, що хоче йти далі.
29
и^ нђ'жаста е^го гл~юще. ѓ^бля'ꙁи с на'ма. ја%ко к ве'черђ е^сть, и^ приклони'лся е^сть дн~ь. и^ въни'де с ни'ма ѓ^блежти.
29
А вони затримували Його, кажучи: залишся з нами, бо вже вечоріє, і день закінчується. І Він увійшов і залишився з ними.
30
и^ бы'сть ја%ко вᲆзлеже' с ни'ма. прїиM хлњбᲆ, блsви, и^ преломи'въ дая'ше и%ма”
30
І коли Він возлежав з ними, то взяв хліб, благословив, переломив і подав їм.
31
ѓ^нњ'ма же эTвръꙁо'стася ѓ%чи, и^ поꙁна'ста е^го. и^ то'й неви'димъ бысть и'ма.
31
У них же відкрилися очі, і вони впізнали Його. Але Він став невидимим для них.
32
и^ реко'ста к себњ, не срDце ли на'ю горя б^њ в на'ю. е^гDа гл~аше на'ма на пђти`, и^ ја%ко ска'ꙁоваше на'ма писа'нїа;
32
І вони казали один одному: чи ж не палало в нас серце наше, коли Він говорив нам у дорозі і коли пояснював нам Писання?
33
и^ въста'вшя в то'и часъ, възврати'стася въ і^е^рsли'мъ. и^ ѓ^брњто'ста съвокђ'плены е^ді'ногона'десяте, и^ и^же бя'хђ с ни'ми.
33
І, вставши тієї ж години, повернулися до Єрусалима і знайшли разом одинадцятьох і тих, що були з ними,
34
гл~ющихъ, ја^ко въи%стиннђ въста` г~ь, и^ ја^вися сљ=монђ.
34
які говорили, що Господь воістину воскрес і явився Симонові.
35
и^ т^а повњ'даста ја%же бы'ша на пђти`, и^ ја%ко поꙁна'ся и%ма въ преломленїи хлᲇба”
35
І вони розповіли, що було в дорозі, і як вони Його впізнали у переломленні хліба.
36
Сіа же и^мъ гл~ющемъ, самъ і^с~ ста` посредњ` и^хъ, и^ гл~а и^мъ, ми'ръ ваM”
36
Коли вони про це говорили, Сам Ісус став посеред них і сказав їм: мир вам.
37
оу^боя'вше же ся и^ присᲄра'шни бы'вше, мня'хђ дх~ъ ви'дяще”
37
Вони схвилювались і злякалися, гадаючи, що бачать духа.
38
И$ рече и^мъ, чт^о смђще'ни е^сте, и^ почто` помышле'нїа вхо'дятъ в# срDця ва'шя;
38
Але Він сказав їм: чого хвилюєтесь, чому такі думки входять до сердець ваших?
39
Ви'дите рђцњ мои` и^ но'ѕњ мои`, ја^ко самъ а%ꙁъ е%смь. ѓ^сяжи'те м^я и^ ви'дите, ја%ко дх~ъ пло'ти и^ кости не и'мать, ја%коже мене` ви'дите и^мђща”
39
Погляньте на руки Мої і на ноги Мої; це Я Сам. Доторкніться до Мене і роздивіться; бо дух тіла і кісток не має, як бачите у Мене.
40
И$ с^е рекъ, покаꙁа` и^мъ рђцњ и^ но'ѕњ”
40
І, сказавши це, показав їм руки і ноги.
41
е^ще же невњрђю'щемъ и^мъ, эT ра'дости и^ чюдя'щемся, рече иM и%мате ли чт^о снњ'дно ꙁд^њ.
41
Коли ж вони від радости ще не вірили і дивувалися, Він сказав їм: чи маєте тут якусь їжу?
42
ѓ^ни же да'шя е^мђ` ры'бы печены ча'сть, и^ эT пчелъ сот#.
42
Вони подали Йому частину печеної риби і стільниковий мед.
43
и^ вꙁемъ преD ни'ми ја%сть”
43
І, взявши, їв перед ними.
44
Рече же иM. с^и сђтъ словеса`, ја%же гл~ахъ вамъ е^ще сыи с ва'ми. ја%ко подобаетъ скон#ча'тися всњмъ напи'санымъ, в ꙁако'нњ мољ=се'ѓ^вᲇ, и^ пррoцњхъ, и^ ўалмXњ ѓ^ мнњ`”
44
І сказав їм: ось ті слова, що Я говорив вам, коли ще був з вами, як належить справдитися всьому, написаному про Мене в законі Мойсеєвому і у пророків та в псалмах.
45
Тогда` эTврьꙁе иM, оу^мъ, раꙁђмњти писа'нїа.
45
Тоді розкрив їм розум до розуміння Писання.
46
и^ рече и^мъ. ја%кота'ко пи'сано е^сть. и та'ко подоба'ше пострада'ти х~ђ. и^ въскрsнђти эT мр~твыхъ тре'тїи дн~ь.
46
І сказав їм: так написано, і так належало постраждати Христу, і воскреснути з мертвих на третій день,
47
и^ пропов'њдатися въ и^мя е^го покаа'нїю. и^ эTпђщенїю грњхомъ, въ всњхъ ја%зы'цеX, наче'нше эT ие^рsли'ма.
47
і щоб проповідувалося в ім’я Його покаяння і відпущення гріхів між усіма народами, починаючи від Єрусалима.
48
вы же е^сте свњдњтелїе симъ
48
Ви ж є свідками цього.
49
И$ с^е а^ꙁъ послю` ѓ^бᲇтованїе эTц~а мое^го на в^ы. вы же ся'дᲇте въ' градњ і^е^рsли'м#стњ, до'ндеже ѓ^бле'четеся си'лою свы'ше”
49
І ось Я посилаю обітницю Отця Мого на вас; ви ж лишайтесь у місті Єрусалимі, доки не сповнитеся силою з неба.
50
И$ꙁвеD же и^хъ во'нъ, до виџанїа. и^ въꙁ#двигᲆ рђцњ свои`, блsви и^хъ.
50
І вивів їх до Вифанії, і, піднявши руки Свої, благословив їх.
51
и^ бысть е^гда блsвяше и^хъ, эTстђпи` эT ниX, и^ въꙁноша'шеся на' нб~о.
51
І коли Він благословляв їх, почав віддалятися від них і вознісся на небо.
52
и^ тїи поклониvшяся е^мђ, и^ въꙁ#врати'шяся въ і^е^рsли'мъ с ра'достїю вели'кою.
52
Вони, поклонившись Йому, повернулися до Єрусалима з великою радістю.
53
и^ бᲇхђ вынђ в# цр~кви, хваля'ще и^ блsвя'ще бг~а. а^ми'нь”
53
І перебували завжди в храмі, прославляючи і благословляючи Бога. Амінь.