Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Єгда же сконча` вс^я гл~ы своя в# слђх'ы лю'демъ, Вни'де в# капернаоу^мъ”
1
Коли ж Він скінчив усі слова Свої до людей, що слухали Його, то увійшов до Капернаума.
2
Со'тникђ же нњ'коемђ рабъ боля ѕл^њ хотя'ше оу^мрети, и^же б^њ е^мђ че'стенъ”
2
У одного сотника був хворий при смерті слуга, яким той дорожив.
3
Слы'шав же ѓ^ і^с~њ, посла` к# немђ` ста'рця і^ю^де'йскыа, моля е^го, ја^ко да пришеD сп~сеT раба` е^го”
3
Почувши про Ісуса, він послав до Нього старійшин юдейських просити Його, щоб прийшов зцілити слугу його.
4
ѓ^ни' же пришеDше къ і^с~ови, моля'хђ е^гото'щно, гл~юще. ја%ко досто'инъ е^сть е^же а^ще даси` е^мђ,
4
І вони, прийшовши до Ісуса, щиро благали Його, кажучи: він достойний, щоб Ти зробив для нього це,
5
лю'битъ б^о ја^ѕы'къ нашъ, и^ со'нмище то'и създа` намъ.
5
бо любить народ наш і збудував нам синагогу.
6
і^с~ же и^дя'ше с ни'ми” Є$ще же е^мђ недале'че сђщђ эT хра'мины, посла` к# немђ со'тникъ дрђ'гы, гл~я е^мђ. г~и не дви'жися. нњсмь б^о досто'инъ, да подъ кровъ мо'и в#ни'деши.
6
Ісус пішов з ними. І коли Він був уже недалеко від дому, сотник послав до Нього друзів сказати Йому: Господи, не трудися, бо я недостойний, щоб Ти під дах мій увійшов.
7
тњмже ни себе` досто'ина сътворихъ прїити' к тебњ. н^о рци` сло'во, и^ і^сцњлњетъ ѓ^трокъ мой.
7
Тому і самого себе не вважаю я достойним прийти до Тебе; але скажи тільки слово, і одужає слуга мій.
8
и^бо и^ а^ꙁ# чл~кь е^смь подъ влDкою оу^чиненъ, и^мњю' поD собо'ю во'ины, и^ гл~ю семђ, и^ди`, и^ і'детъ. и^ дрђго'мђ прїиди`, и^ прїидетъ. и^ рабђ мое^мђ, сътвори` с^е, и^ сътвори'тъ”
8
Бо і я, людина підвладна, маючи під собою воїнів, кажу одному: йди, і він іде; і другому: прийди, і приходить; і слузі моєму: роби те, і робить.
9
Слы'шав же сїа і^с~, чюдися е^мђ. и^ ѓ^бра'щься и^дђщемђ по немъ наро'дђ, рече. гл~ю вамъ, ни` въ і^ил~и толи'кы вњ'ры ѓ^брᲇтохъ.
9
Почувши це, Ісус здивувався йому і, повернувшись, сказав до народу, що йшов за Ним: кажу вам, що навіть в Ізраїлі Я не знайшов такої віри.
10
и^ въꙁ#вра'щшеся по'сланїи, ѓ^брњто'шя боля'щаго раба` и^сцњлњв#ша”
10
Посланці, повернувшись у дім, знайшли хворого слугу здоровим.
11
И/ бысть по семъ, и^дяше въ градъ, нарица'емый наи'нᲆ, и^ с ни'мъ и^дя'хђ оу^чн~цы е^го мно'ѕи, и^ наро'дъ мно'г#”
11
Після цього Ісус пішов до міста, що зветься Наїн; і з Ним ішло багато учеників Його і безліч народу.
12
ЈА/коже прибли'жися къ вратоM града. и^ с^е и^ꙁношя'хђ оу^мрьш'а, сн~а е^ді'нороDна ма'тери свое'й. и^ та` б^њ вдова`, и^ наро'дъ эT града многъ с нею”
12
Коли ж Він підійшов до воріт міста, саме виносили померлого, єдиного сина у матері, а вона була вдова; і чимало народу йшло з нею з міста.
13
И$ видњвъ ю^ г~ь, млsрдова ѓ^ не'й, и^ реq ей, не пла'чи”
13
Побачивши її, Господь змилосердився над нею і сказав їй: не плач.
14
И$ пристђ'пль коснђся въ ѓ%дръ” нося'щїи же ста'шя. и^ реq, ю%ноше, тебњ гл~ю, в#стани.
14
І, підійшовши, доторкнувся до мар; ті, що несли, зупинилися, і Він сказав: юначе, тобі кажу, встань!
15
и^ сњде мр~твыи, и^ начатъ гл~ати, и^ дастъ е^го ма'тери свое'й”
15
І мертвий сів і почав говорити; і віддав його Ісус матері його.
16
Прїатъ же страхъ вс^я, и^ сла'вляхђ б~а гл~юще. ја^ко пррoкъ ве'лїи въста` в насъ. и^ ја%ко посњти` б~ъ людїи свои^хъ”
16
І всіх охопив страх, і славили Бога, кажучи: великий пророк постав між нами, і Бог відвідав народ Свій.
17
И/ і^ꙁы'де сло'во с^е по все'и і^ю'де'и` ѓ^ немъ, и по все'и странњ”
17
Така чутка про Нього розійшлася по всій Юдеї і по всьому тому краю.
18
И$ въꙁвњсти'шя і^ѓ^а'ннђ оу^чн~цы е^го ѓ^ всњхъ сихъ.
18
І сповістили про все те Іоана учні його.
19
и^ приꙁвавъ дв^а нњ'каа эT оу^чн~къ свои^х# і^ѓ^а'ннъ, посла` къ і^с~ђ гл~я. ты л^и е^си гряды'и`, и^ли и^но'го чя'емъ;
19
Іоан, прикликавши двох з учнів своїх, послав до Ісуса спитати: чи Ти Той, Хто має прийти, чи іншого нам чекати?
20
пришеDша же к немђ' мђжа рњста. і^ѓ^а'нн# крsтль посла` насъ к тебњ гл~я. ты л^и е^си гряды'и`, и^ли^ и^ного чя'емъ;
20
Вони, прийшовши до Ісуса, сказали: Іоан Хреститель послав нас до Тебе спитати — чи Ти Той, Хто має прийти, чи іншого нам чекати?
21
в# тои же часъ и^сцњли` многы эT недђгᲆ и^ раn, и^ дђхъ ѕлыхъ, и^ мно'гымъ слњпыM дарова` прозрњн'їе”
21
А в той час Він зцілив багатьох від недуг і ран, і від злих духів, і багатьом сліпим дарував прозріння.
22
И$ эTвњщавъ і^с~ рече и'ма. шеDша въꙁвњсти'та і^ѓ^а'ннђ, ја%же видњ'ста и^ слы'шяста. ја^ко слњпїи проꙁира'ютъ, хро'мїи хо'дятъ, прокаже'нїи ѓ^чища'ются, глђсїи слы'шятъ, мр~твїи въста'ютъ, ни'щїи бл~говњствђютъ.
22
І сказав їм Ісус у відповідь: підіть, розкажіть Іоанові, що ви бачили і чули: сліпі прозрівають, криві ходять, прокажені очищаються, глухі чують, мертві воскресають, убогі благовістять.
23
и^ бл~же'нъ е^сть и^же а^ще не събла'ꙁнит#ся ѓ^ мнњ”
23
І блаженний той, хто не спокуситься через Мене!
24
эTшеDшама же оу^чн~кома і^ѓ^а'нновома. начатъ гл~ати к наро'домъ ѓ^ і^ѓ^а'ннњ. чесо` и^ꙁыдо'сте в# пђсты'ню ви'дњти. трость ли вњтроM колњблемъ;
24
А як одійшли учні Іоана, Він почав говорити народові про Іоана: на що ходили ви дивитися в пустелю? Чи на тростину, що вітер колише?
25
н^о чесо` и^зыдо'сте ви'дњти; чл~ка ли в# мя'к#ки ри'ѕы ѓ^дњ'ана; с^е и^же въ ѓ^дежи сла'внњи, и^ пи'щи сђщеи`, в# црsтвїи сђть.
25
На кого ходили дивитися? Чи на людину, одягнену в м’який одяг? Але ті, що одягаються пишно та живуть у розкошах, знаходяться в царських палатах.
26
н^о чесо и^зыдо'сте ви'дњти, пррoка ли; е'й гл~ю ваM, и^ ли'ше пррoка”
26
На що ж ви ходили дивитися? На пророка? Так, кажу вам, і більше, ніж на пророка.
27
Се'и б^о е^сть, ѓ^ не'м#же пи'сано е^сть” Се^ а^ꙁъ послю` а%гг~ла мое^го преD лицемъ твои'мъ, и^же оу^стро'итъ пђть твой преD тобо'ю”
27
Це той, про кого написано: ось Я посилаю ангела Мого перед лицем Твоїм, який приготує путь Твою перед Тобою.
28
Гл~ю б^о вамъ, бо'лїи в роженыхъ женами пррoкъ і^ѓ^а'нна крsтля никтоже е^сть. мнїи же, в# црsтвїи бж~їи болїи е^го е^сть”
28
Бо кажу вам: з народжених жінками немає жодного пророка, більшого за Іоана Хрестителя, але найменший у Царстві Божому більший за нього.
29
И$ вси` лю'дїе слы'шавше, и^ мытарїе, ѓ^пра'вдишя б~а, кр~щьшеся кр~ще'нїемъ і^ѓ^а'нновомъ”
29
І всі люди, що слухали Його, навіть і митарі, визнавши славу Бога, хрестилися хрещенням Іоановим.
30
Фарїсе'е же и^ ꙁако'нницы совњтъ бж~їи эTврьго'ша в себᲇ, не крsщьшеся эT него”
30
Фарисеї ж і законники відкинули волю Божу про себе і не хрестилися від нього.
31
рече же г~ь. Комђ оу^бо оу^подоблю чл~кы ро'да сего. и^ комђ сђть подо'бни;
31
Тоді Господь сказав: кому уподібню людей роду цього і до кого вони подібні?
32
подо'бни сђть ѓ^тро'чищемъ сњдя'щимъ на тръжищы'хъ, и^ приглашя'ющимъ дрђгъ дрђга, и^ гл~ющимъ. пи'скахомъ вамъ, и^ не пляса'сте. рыдахомъ вамъ, и^ не пла'касте”
32
Вони подібні до дітей, що сидять на торжищах і кличуть одне одного й кажуть: ми грали вам на сопілці, а ви не танцювали; ми співали вам жалібних пісень, а ви не плакали.
33
Прїиде б^о і^ѓ^а'ннъ крsтль, ни` хлњб'а ја^ды`, ни` вина` пїа, и^ гл~ете, бњсъ и%мать”
33
Бо прийшов Іоан Хреститель, який ні хліба не їсть, ні вина не п’є, і говорите: він біса має.
34
Прїиде сн~ь члчsкїи ја%ды` и^ пїа, и^ гл~ете, с^е чл~къ ја%дъца и^ винопїица, дрђгъ мытаре'мъ и^ грњшникомъ.
34
Прийшов Син Людський, Який їсть і п’є, і говорите: ось чоловік, Який любить їсти, пити вино, друг митарям і грішникам.
35
и^ ѓ^пра'вдися премђдрость эT чяD своиX всњх#”
35
І виправдалася премудрість всіма дітьми своїми*.
36
Моля'ше же е^го нњ'кїи эT фарїсеи, дабы` ја%лъ с ни'мъ” И$ вшеD в домъ фарїсе'ѓвъ, въꙁлеже”
36
Один з фарисеїв просив Його, щоб спожив з ним їжі, і Він, прийшовши в дім фарисея, возліг.
37
И$ с^е жена` въ' градњ ја%же б^њ грњшница, и^ оу^вњдᲇвши ја^ко въꙁлежитъ въ хра'минњ фарисе'ѓвњ, прине'сши а^лава'стръ мљ=ра,
37
І ось жінка з того міста, яка була грішницею, довідавшись, що Він перебуває в домі фарисея, принесла алавастрову посудину з миром
38
и^ ста'вши при но'гђ е^го съꙁади, пла'чђщися начатъ оу^мывати ноꙁњ е^го слеꙁами, и^ власы` главы` своеа` ѓ^тира'ше, и^ ѓ^блобыꙁа'ше но'ѕњ е^го, и^ ма'ꙁаше мљ=ромъ”
38
і, припавши до ніг Його ззаду, плачучи, почала обмивати ноги Його слізьми і обтирати волоссям голови своєї, цілувала ноги Його і мастила миром.
39
Видњ'в же фарїсе'й въꙁва'выи` е^го, рече в себњ гл~я” се'й а^ще б^ы былъ пррoкъ, вњдњлъ б^ы кт^о и^ какова` жена` прикаса'ется е^м#, ја^ко грњшница е^сть”
39
Фарисей же, що запросив Його, побачивши це, сказав сам собі: якби Він був пророком, то знав би, хто і яка жінка доторкається до Нього, бо вона грішниця.
40
И$ эTвњщавъ і^с~, рече к немђ. си'моне, и%маM т^и нњчто рещи`” ѓ%н же рече, оу^чт~лю рц^и”
40
Звернувшись до нього, Ісус сказав: Симоне, Я маю тобі дещо сказати. Він же говорить: кажи, Вчителю.
41
И$ рече. дв^а длъжника` бᲇ'ста ꙁаимода'вцђ нњ'коемђ. е^ді'нᲆ б^њ длъженъ пятїю сотъ дина'рїи, дрђгїи же пятїюдесятᲆ.
41
Ісус сказав: у одного лихваря було два боржники, один винен був п’ятсот динаріїв, а другий п’ятдесят.
42
не и^мђщема же въꙁдати. ѓ^бњма эTда`. кото'рыи оу^бо ею` рц^ы паче въꙁлю'битъ е^го;
42
Коли ж вони не мали чим віддати, він простив обом. Скажи ж, котрий з них більше полюбить його?
43
эTвњщав же си'монъ, рече. мн^ю ја%ко е^мђже вя'ще эTда`” ѓ%н же рече е^мђ, пра'во сђдилъ е^си”
43
У відповідь Симон сказав: думаю, що той, якому більше простив. Він сказав: правильно ти розсудив.
44
И$ ѓ^бра'щ#ся к# женњ, рече си'монови. ви'диши ли сїю женђ; внидо'хъ в домъ тво'и, воды` на' ноꙁњ мои` не дастъ. сїа же слеꙁами ѓ^блїа м^и но'ѕњ, и^ власы` главы` своеа` ѓ^тры.
44
І, обернувшись до жінки, сказав Симонові: чи бачиш цю жінку? Я прийшов у дім твій, і ти не дав Мені води на ноги, вона ж слізьми обливала ноги Мої і волоссям голови своєї обтерла.
45
лобꙁа'нїа м^и не дастъ, сїа же эTнелиже внидохъ, не преста` ѓ^блобыꙁа'ющи ми^ но'ѕᲇ.
45
Ти цілування не дав Мені, а вона, відколи Я прийшов, не перестає цілувати ноги Мої.
46
ма'сломъ главы` моеа` не пома'ꙁа, сїа же мљ=ромъ пома'ꙁа м^и но'ѕњ.
46
Ти оливою не помастив голови Моєї, вона ж миром намастила ноги Мої.
47
е^гоже ради гл~ю т^и, эTпђща'ются грњси` еа` мно'ѕи, ја%ко въꙁлюби` мно'го” А$ е^мђже ма'ло ѓ^ставля'ется, ме'нше лю'битъ.
47
Через те кажу тобі: прощаються гріхи її численні за те, що вона полюбила багато, а кому мало прощається, той мало любить.
48
реq же е'й, эTпђща'ются тебњ грњси`”
48
Їй же сказав: прощаються тобі гріхи.
49
И$ нача'шя въꙁлежа'щеи` с ни'мъ гл~аᲄи в себњ. кт^о се'и е^сть, и^же и^ грњхы эTпђща'етъ;
49
Ті, що були з Ним, почали говорити про себе: хто Він, що й гріхи прощає?
50
рече же к# женњ, вњра твоа сп~се т^я, и^ди` в# ми'ръ”
50
Він же сказав жінці: віра твоя спасла тебе; йди з миром.