Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
И бысть по семъ, и^ то'и прохожа'ше сквоꙁњ гра'ды и^ ве'си, проповњ'дђа и^ бл~говњствђя црsтвїе бж~їе, и^ ѓ'банадесяте с нимъ.
1
(Зач. 34) І бисть посе́м, і Той прохожда́ше сквозі́ гра́ди і ве́сі, пропові́дуя і благовіству́я Ца́рствіє Бо́жиє; і обана́десяте с Ним,
2
и^ жены` нњкыа, и^же бњхђ и^сцњле'ны эT дђховъ ꙁлыхъ и^ недђгъ. ма'рїа' нарица'емаа магдалы'ни, и^ꙁ неа'же бњсов# сеDмъ и^ꙁы'де,
2
і жени́ ні́кія, я́же бя́ху ісці́лени от духо́в злих і неду́г; Марі́я нарица́ємая Магдали́на, із нея́же бісо́в седьм ізи́де,
3
і^ и^ѓа'нна, жена` хђꙁаня приста'вника и%родова, и^ сђса'нна, і^ и'ны мно'гы, ја%же слђжа'хђ е^мђ эT и^мњнїи свои'хъ”
3
і Іоа́нна, жена́ Хуза́ня, приста́вника І́родова, і Суса́нна, і і́ни мно́гі, я́же служа́ху Єму́ от імі́ній свої́х.
4
Разђмњва'ющђ же наро'дђ мно'гђ. и^ эT всњхъ гра'довᲆ грядђщ'иM к немђ, рече притчђ”
4
Разуміва́ющу же наро́ду мно́гу, і от всіх градо́в гряду́щим к Нему́, рече́ при́тчу:
5
И/зы'де сња'и` сњяти сњмене свое^го. и е^гда сњ'аше, ѓ^в'о паде при пђти`, и^ попрано бысть, и^ пти'ця нбsныа позоба'ша е&”
5
(Зач. 35) ізи́де сі́яй сі́яти сі́мене своєго́; і єгда́ сі́яше, о́во паде́ при путі́, і попра́но бисть, і пти́ці небе́сния позоба́ша є;
6
А$ дрђго'е паде на ка'мени, и^ проꙁябъ оу%сше, ꙁане не и^мяше вла'ги”
6
а друго́є паде́ на ка́мені, і прозя́б у́сше, зане́ не імі́яше вла́ги;
7
и^ дрђго'е паде посредњ те'рнїа, и^ възрастъ те'рнїе, и^ подави` е&”
7
і друго́є паде́ посреді́ те́рнія, і возрасте́ те́рніє, і подави́ є;
8
дрђго'е же паде` на ꙁемли` бла'ꙁњ, и^ проꙁябъ сътвори` плоD стори'цею. сїя гл~я въꙁ#гласи`. и^мњ'аи` оу%ши слы'шати, да слы'шитъ.
8
друго́є же паде́ на землі́ бла́зі, і прозя́б сотвори́ плод стори́цею. Сія́ глаго́ля, возгласи́: імі́яй у́ші сли́шати да сли́шить.
9
Въпраша'хђ же е^го оу^чн~цы е^го, гл~юще. что е^сть при'тча сїа”
9
Вопроша́ху же Єго́ ученици́ Єго́, глаго́люще: что єсть при́тча сія́?
10
ѓ%н же рече, вамъ е^сть дано` вњ'дати та'йны црsтвїа бж~їа” про'чимъ же в# при'тчяхъ, да ви'дяще, не ви'дятъ. и^ слы'шаще, не раꙁђмњю'тъ”
10
Он же рече́: вам єсть дано́ ві́дати та́йни Ца́рствія Бо́жия, про́чим же в при́тчах, да ви́дяще не ви́дять і сли́шаще не разумі́ють.
11
Є/сть же сїа при'тча” сњ'мя е^сть сло'во бж~їе.
11
Єсть же сія́ при́тча: сі́м'я єсть сло́во Бо́жиє;
12
а^ и^же при пђти, сђть слы'шащеи`. потомже прихо'дитъ дїа'волъ, и^ вꙁе'млетъ сло'во эT срDца и^хъ, да не вњ'ровавше, сп~сђтся”
12
а і́же при путі́, суть сли́шащії, пото́м же прихо́дить дия́вол і взе́млеть сло́во от се́рдця їх, да не ві́ровавше спасу́ться;
13
а^ иже на ка'мени, и^же е^гDа оу^слы'шятъ, с ра'достїю прїе'млют# сло'во. и^ сїи ко'рене не и'мђт#. и^же въ время вњ'рђютъ, и^ въ' время напасти эTпа'даютъ”
13
а і́же на ка́мені, і́же єгда́ усли́шать, с ра́достію приє́млють сло́во; і сії́ ко́рене не і́муть, і́же во вре́м'я ві́рують, і во вре́м'я напа́сти отпада́ють;
14
а^ и^же в те'рнїи паDшее, сїи сђть слы'шавшеи`, и^ эT печа'ли и^ богатьства и^ сла'стьми жите'искими ходяще подавля'ются, и^ не съврьшя'ютъ плода”
14
а є́же в те́рнії па́дшеє, сі́ї суть сли́шавшії, і от печа́лі і бога́тства і сластьми́ жите́йскими ходя́ще подавля́ються, і не соверша́ють плода́;
15
А$ и^же на до'брњи земли`, сїи сђть, и^же до'брым# срDцемъ и^ бл~гомъ слы'шавше сло'во, дръжатъ, и^ плодъ творятъ в# трьпњнїи” Сїа гл~я въꙁ#гласи`. и^мњ'аи` оу^ши слы'шати, да слы'шитъ”
15
а і́же на до́брій землі́, сі́ї суть, і́же до́брим се́рдцем і благи́м сли́шавше сло́во, держа́ть і плод творя́ть в терпі́нії. Сія́ глаго́ля, возгласи́: імі́яй у́ші сли́шати да сли́шить.
16
Никто же оу^бо свњти'лника в#жегъ, покрива'етъ е^го съсђ'домъ, и^л^и поD ѓ'дръ поDлага'етъ, н^о на свњщникъ възлага'етᲆ, да входя'щеи` ви'дят# свњтъ”
16
(Зач. 36) Нікто́же (у́бо) світи́льника вжег, покрива́єть єго́ сосу́дом, іли́ под одр подлага́єть, но на сві́щник возлага́єть, да входя́щії ви́дять світ.
17
нњсть б^ота'йно, е^же не ја%вле'но бђ'детъ. ниже оу^тае'но, е^же не поꙁна'ется, и^ въ ја%вле'нїе прїидетъ”
17
Ність бо та́йно, є́же не я́влено бу́деть, ніже́ утає́но, є́же не позна́ється і в явле́ніє при́йдеть.
18
Блюдњте оу^бо ка'ко слы'шите. и^же б^о и%мать, дасться е^мђ. і^ и'же а'ще не и'мать, и^ е^же мни'тся и^мњ'а, во'ꙁмется эT него”
18
Блюді́теся у́бо, ка́ко сли́шите: і́же бо і́мать, да́сться єму́; і і́же а́ще не і́мать, і є́же мни́ться імі́я, во́зметься от него́.
19
Прїидошя же к немђ ма'ти и^ бра'тїя е^го, и^ не можа'хђ бесњдовати к немђ наро'да ради.
19
Прийдо́ша же к Нему́ Ма́ти і бра́тія Єго́, і не можа́ху бесі́довати к Нему́ наро́да ра́ди.
20
и^ възвњсти'шя е^мђ гл~юще. ма'ти твоа` и^ братїя твоа` в#н^њ стоятъ, ви'дњти т^я хотяще”
20
І возвісти́ша Єму́, глаго́люще: Ма́ти Твоя́ і бра́тія Твоя́ вні стоя́ть, ви́діти Тя хотя́ще.
21
ѓ%нᲆ же эTвњщавъ рече к ни'мъ. ма'ти моа` и^ бра'тїя моа` сїи сђть, слы'шащеи` слово' бж~їе, и^ творя'ще е&”
21
Он же отвіща́в рече́ к ним: ма́ти Моя́ і бра́тія Моя́ сі́ї суть, сли́шащії сло́во Бо́жиє, і творя́щії є.
22
І$ бысть въ е^ді'нъ эT дн~їи, и^ то'и влњꙁе в# кора'бль, и^ оу^чн~цы е^го, и^ рече к нимъ. пре'идемъ на ѓ'нъ полъ е%ꙁера, и^ поидошя.
22
(Зач. 37) І бисть во єди́н от дній, Той влі́зе в кора́бль і ученици́ Єго́; і рече́ к ним: пре́йдем на он пол є́зера. І пойдо́ша.
23
и^дђщ'имъ же иM, оу^спе. и^ сни'де бђря вњтренаа` въ е%ꙁеро, и^ скончава'хђся и^ в бњдњ` бњх'ђ.
23
Іду́щим же їм, у́спе. І сни́де бу́ря ві́треная в є́зеро, і скончава́хуся, і в біді́ бі́ху.
24
и^ пристђп'льше въꙁдвиго'шя е^го, гл~юще. наста'вниче, наста'вниче, погыба'емъ” ѓ%н же в#ставъ запрњти` вњтрђ, и^ вълне'нїю въдно'мђ. и^ оу^лего'ста, и^ бысть ти'шина”
24
І присту́пльше воздвиго́ша Єго́, глаго́люще: Наста́вниче! Наста́вниче, погиба́єм! Он же воста́в запрети́ ві́тру і волне́нію во́дному; і улего́ста, і бисть тишина́.
25
Рече же и^мъ. гд^њ е^сть вњра ва'шя; оу^боа'вше же ся, чюди'шяся, гл~юще дрђгъ къ' дрђгђ. кто` оу^бо се'й е^сть, ја^ко и^ вњтромъ повелњва'етъ. и^ водњ`, и^ послђшаютъ е^го;
25
Рече́ же їм: гді єсть ві́ра ва́ша? Убоя́вшеся же чуди́шася, глаго́люще друг ко дру́гу: Кто у́бо Сей єсть, я́ко і ві́тром повеліва́єть і воді́, і послу́шають Єго́?
26
И/ преидо'шя въ странђ гадари'нскђ, јаже е^сть ѓ^б онъ полъ галиле'а”
26
(Зач. 38) І прейдо́ша во страну́ Гадари́нську, я́же єсть об он пол Галиле́ї.
27
и^ꙁ#шед#шђ же е^мђ на' ꙁемлю, срњте е^го мђжь нњк'їи эT града, и^же и^мяше бᲇсы эT лњтъ мно'гыхъ, и^ в ри'ꙁђ не ѓ^блача'шеся, и^ въ храмњ не живяше, н^о въ гробњхъ”
27
Ізше́дшу же Єму́ на зе́млю, срі́те Єго́ муж ні́кий от гра́да, і́же ім'я́ше бі́си от літ мно́гих, і в ри́зу не облача́шеся, і во хра́мі не жив'я́ше, но во гробі́х.
28
Оу^ꙁрњв же і^с~а, и^ вᲆꙁъпивъ припаде к немђ, и^ гла'сомъ ве'лїемъ рече. что` мн^њ и^ тебњ і^с~е сн~е б~а вы'шняго; молю' ти ся, не мђч'и мене`”
28
Узрі́в же Ісу́са і возопи́в, припаде́ к Нему́, і гла́сом ве́ліїм рече́: что мні і Тебі́, Ісу́се, Си́не Бо́га Ви́шняго? Молю́ся Ті, не му́чи мене́.
29
Повелњ оу^бо дђ'хђ нечи'стомђ, и^ꙁы'ти эT чл~ка, эT мно'г# б^о лњтᲆ въсхища'ше е^го, и^ вяꙁа'хђ е^го ю%жи желњ'ꙁны, и^ пђт'ы стрегђще е^го, и^ растръꙁая ю%ꙁы, гони'мъ бываше бњс'омъ сквоꙁњ пђсты'ня”
29
Повелі́ бо ду́хові нечи́стому ізи́ти от челові́ка; от мно́гих бо літ восхища́ше єго́; і в'я́заху єго́ у́зи (желі́зни) і пу́ти, стрегу́ще єго́; і растерза́я у́зи, гони́м бива́ше бі́сом сквозі́ пусти́ні.
30
Въпроси' же е^го і^с~ гл~я. что` т^и е^сть и%мя; ѓ%н же рече, легеѓ^нъ. ја%ко бњ'си мно'ѕи в#нидо'шя во'нь.
30
Вопроси́ же єго́ Ісу́с, глаго́ля: что ті єсть і́м'я? Он же рече́: легео́н; я́ко бі́си мно́зі внидо́ша вонь.
31
и^ моля'хђ е^го, да не повели'тъ и^мъ в# бе'ꙁ#днђ и^ти`”
31
І моля́ху Єго́, да не повели́ть їм в бе́здну іти́.
32
Бњ же т^ђ ста'до свинїи мно'го, пасо'мо в# горњ`, и^ моля'хђ е^го, да повели'тъ и^мъ в т^ы внити. и^ повелњ и^мъ”
32
Бі же ту ста́до свине́й мно́го пасо́мо в горі́; і моля́ху Єго́, да повели́ть їм в ти вни́ти. І повелі́ їм.
33
и^ꙁшедше же бњ'си эT чл~ка, внидо'ша въ свинїа. и^ оу^стремися стадо по' брегђ въ е^ꙁеро, и^ і^стопе`”
33
Ізше́дше же бі́си от челові́ка, внидо́ша во свинія́; і устреми́ся ста́до по бре́гу в є́зеро, і істопе́.
34
Видњвше же пасђщ'їи бы'вшее. бњжа'шя, и^ въꙁвњсти'шя въ' градњ и^ в се'лехъ”
34
Ви́дівше же пасу́щії би́вшеє, біжа́ша, і возвісти́ша во гра́ді і в се́ліх.
35
И$ꙁыдо'шя же ви'дњти бы'вшее, и^ прїидо'шя къ і^с~ови, и^ ѓ^брњто'шя чл~ка сњдя'ща, и^ꙁ негоже бњ'си и^ꙁыдо'ша, ѓ^блъчена и^ смы'сляща, при ногђ і^с~овђ, и^ оу^боа'шася”
35
Ізидо́ша же ви́діти би́вшеє; і прийдо́ша ко Ісу́сові і обріто́ша челові́ка сідя́ща, із него́же бі́си ізидо́ша, оболче́на і сми́сляща, при ногу́ Ісу́сову; і убоя́шася.
36
Въꙁвњстишя же и^мъ и^ видњвшеи`, ка'ко сп~се'ся бњснова'выи`”
36
Возвісти́ша же їм ви́дівшії, ка́ко спасе́ся біснова́вийся.
37
И$ моли е^го весь нароD страны гадари'нскыа, эTи'ти эT нихъ, ја%ко стра'хомъ ве'лїеM ѓ^дръжи'ми бњ'хђ” ѓ%н же влњꙁъ в кора'бль, възвратися”
37
І моли́ Єго́ весь наро́д страни́ Гадари́нськия отити́ от них, я́ко стра́хом ве́ліїм одержи́ми бі́ху. Он же вліз в кора́бль, возврати́ся.
38
Моля'ше же ся е^мђ мђжъ, и^ꙁ негоже и^ꙁыдо'шя бњ'си, дабы^ с нимъ былъ” эTпђсти же е^го і^с~, гл~я.
38
Моля́шеся же Єму́ муж, із него́же ізидо́ша бі́си, да би с Ним бил. Отпусти́ же єго́ Ісу́с, глаго́ля:
39
въꙁ#вратися в домъ свои. и^ повњдаи, е^ли'ка т^и сътвори` б~ъ” И$ і^де по всемђ градђ проповњ'даа, е^ли'ка сътвори емђ іс~”
39
возврати́ся в дом твой і пові́дай, єли́ка ті сотвори́ Бог. І і́де, по всему́ гра́ду пропові́дая, єли́ка сотвори́ єму́ Ісу́с.
40
Бы'сть же егда въꙁвратися іс~, прїа'тъ его нароD. бњхђ б^о вс^и чя'юще его”
40
(Зач. 39) Бисть же єгда́ возврати́ся Ісу́с, прия́т Єго́ наро́д; бі́ху бо всі ча́юще Єго́.
41
И$ с^е прїиде мQђ, емђже и'мя и^аи'ръ, и^ то'и княꙁь со'нмищђ б^њ, и^ паD при ногђ іс~овђ, моля'ше его вни'ти в домъ свой.
41
І се при́йде муж, єму́же і́м'я Іаї́р, і той князь со́нмищу бі. І пад при ногу́ Ісу́сову, моля́ше Єго́ вни́ти в дом свой;
42
ја%ко дщи еді'нороDна б^њ емђ, ја^ко лњтъ двоена'десяте, и^ т^а оу^мира'ше” Є$гда же и^дя'ше, наро'ди оу^гнњта'хђ его”
42
я́ко дщи єдиноро́дна бі єму́, я́ко літ двоюна́десяте, і та умира́ше. Єгда́ же ідя́ше, наро́ди угніта́ху Єго́.
43
И$ жена`, сђщи в точе'нїи кро'ве эT двоюнадесяте лњтђ, ја%же врачемъ и^зда'вши вс^е и^мњнїе, и^ не въꙁмо'же ни эT еді'ного и^сцњлᲇти.
43
І жена́ су́щи в точе́нії кро́ве от двоюна́десяте лі́ту, я́же враче́м ізда́вши все імі́ніє, (і) не возмо́же ні от єди́наго ісцілі́ти;
44
и^ пристђ'пльши съзади коснђ'ся кра'а ри'ꙁъ е^го. и^ а^бїе ст^а то'къ кро'ве еа`”
44
(і) присту́пльши созади́, косну́ся кра́я риз Єго́; і а́біє ста ток кро́ве єя́.
45
И$ рече і^с~, кто` е^сть коснђв'ыи`ся мнᲇ; эTмњта'ющим# же ся всњмъ. рече петръ, и^ і'же с нимъ. наста'вниче, наро'ди ѓ^дръжятъ т^я и^ гнетђтъ, и^ гл~еши кт^о е^сть коснђ'выися` мн^њ;
45
І рече́ Ісу́с: кто єсть косну́вийся Мні? Отмета́ющимся же всім, рече́ Петр і і́же с Ним: Наста́вниче, наро́ди одержа́ть Тя і гніту́ть, і глаго́леши: кто єсть косну́вийся Мні?
46
і^с~ же рече, прикоснђся мн^њ нњ'кто. а^ꙁъ б^о чюX си'лђ и^з#шеDшђю и^ꙁ мене”
46
Ісу́с же рече́: прикосну́ся Мні ні́кто; Аз бо чух си́лу ізше́дшую із Мене́.
47
Видњвши же жена` ја^ко не оу^таи'ся, трепе'щђщи прїиде, и^ паDши преD ниM, ꙁа нюже винђ прикоснђ'ся е^мђ, повњда е^мђ преD всњми люDми`, и^ ја^ко и^сцњлњ а%бїе”
47
Ви́дівши же жена́, я́ко не утаї́ся, трепе́щущи при́йде, і па́дши пред Ним, єя́же ра́ди вини́ прикосну́ся Єму́, пові́да Єму́ пред всі́ми людьми́, і я́ко ісцілі́ а́біє.
48
ѓ%н же рече е'и, дръзай дщ^и, вњра твоа сп~се` т^я, и^ди` в# ми'ръ”
48
Он же рече́ єй: дерза́й дщи, ві́ра твоя́ спасе́ тя; іди́ в ми́рі.
49
Є$ще е^мђ гл~ющђ, прїиде нњкто эT а^рхїсинаго'га, гл~я е^мђ, ја%ко оу^мре дщи^ твоа`, не дви'жи оу^чи'теля”
49
Єще́ Єму́ глаго́лющу, при́йде ні́кий от архісинаго́га, глаго́ля єму́, я́ко у́мре дщи твоя́; не дви́жи Учи́теля.
50
І$с~ же слы'шавъ, эTвњща` е^мђ гл~я. не бо'ися, то'кмо вњ'рђй, и^ сп~се'на бђд'етъ”
50
Ісу́с же сли́шав отвіща́ єму́, глаго́ля: не бо́йся, то́кмо ві́руй, і спасе́на бу́деть.
51
ПришеD же в домъ, не ѓ^ста'ви ни` е^ді'ного внити, то'кмо петра и^ і^ѓа'нна и^ і^а'кова, и^ эTц~а ѓ^трокови'ца и^ ма'тере”
51
Прише́д же в дом, не оста́ви ні єди́наго вни́ти, то́кмо Петра́, і Іоа́нна, і Іа́кова, і отця́ отрокови́ці, і ма́тере.
52
Пла'кахђ же ся вс^и, и^ рыда'хђ еа`” ѓ%н же рече, не пла'читеся, не оу%мре б^о, н^о спиT”
52
Пла́кахуся же всі і рида́ху єя́. Он же рече́: не пла́чітеся; не у́мре (бо), но спить.
53
И$ рђга'хђся е^мђ, вњ'дяще ја%ко оу%мре”
53
І руга́хуся Єму́, ві́дяще, я́ко у́мре.
54
ѓ%н же и^ꙁ#гнавъ вонъ всњхъ, и^ е^мъ ꙁа' рђкђ еа`, въꙁ#гласи` гл~я. ѓ^трокови'це в#ста'ни”
54
Он же ізгна́в вон всіх, і єм за ру́ку єя́, возгласи́, глаго́ля: отрокови́це, воста́ни.
55
И$ въꙁ#вратися дх~ъ еа`, и^ въскр~се а%бїе. и^ повелњ да'ти е'й ја^сти.
55
І возврати́ся дух єя́, і воскре́се а́біє; і повелі́ да́ти єй я́сти.
56
и^ диви'стася роди'теля еа`” ѓ%н же повелњ` и'ма, никомђже повњдати бы'вшее”
56
І диви́стася роди́теля єя́. Он же повелі́ ї́ма нікому́же пові́дати би́вшаго.