Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Созва'в же ѓ^банадесяте, дастъ и%мъ силђ и^ вла'сть на вс^я бњс'ы, и^ недђг'ы цњли'ти.
1
(Зач. 40) Созва́в же обана́десяте, даде́ їм си́лу і власть на вся бі́си, і неду́ги ціли́ти;
2
и^ посла` и^хъ проповњдати црsтвїе бж~їе, и^ и^сцњли'ти боля'щая”
2
і посла́ їх пропові́дати Ца́рствіє Бо́жиє і ісціли́ти боля́щия.
3
И$ рече к нимъ, ничесоже възмњте на пђть, ни жезла` ни^ пи'ры, ни^ хлњба, н^и сребра`. ни по двњма ри'зома и^мњти”
3
І рече́ к ним: нічесо́же возьмі́те на путь: ні жезла́, ні пи́ри, ні хлі́ба, ні сребра́, ні по двіма́ ри́зама імі́ти;
4
И$ во' иже домъ вни'дете, тђ пребыва'ите, и^ эTтђдђ и^сходи'те.
4
і в о́ньже дом вни́дете, ту пребива́йте і отту́ду ісході́те;
5
И$ ели'цы а^ще не прїе'млютъ васᲆ, и^сходя'ще эT града того, и^ пра'хъ эT ногъ ва'шихъ, эTтрясњте, въ свњдњтелсᲄво на ня”
5
і єли́ці а́ще не приє́млють вас, ісходя́ще от гра́да того́, і прах от ног ва́ших оттрясі́те, во свиді́тельство на ня.
6
И$сходяще же прохожа'хђ сквозњ ве'си бл~говњствђюще, и^ і^сцᲇля'юще всю'дђ”
6
Ісходя́ще же прохожда́ху сквозі́ ве́сі, благовіству́юще і ісціля́юще всю́ду.
7
Слы'шав же и^роD четвертовластникъ быва'ющая эT него вс^я, и^ недооу^мњвашеся, ꙁане гл~емо б^њ эT нњ'кыхъ, ја^ко і^ѓ^а'ннъ въста` эT мр~твыхъ.
7
(Зач. 41) Сли́ша же І́род четвертовла́стник бива́ющая от Него́ вся і недоуміва́шеся; зане́ глаго́лемо бі от ні́ких, я́ко Іоа́нн воста́ от ме́ртвих;
8
эT и^нњх# же, ја%ко і^лїа ја%ви'ся” эT дрђгыX же, ја^ко пррoкъ е^ді'нъ эT дре'внихъ вᲆскр~се”
8
от іні́х же, я́ко Ілія́ яви́ся; от други́х же, я́ко проро́к єди́н от дре́вніх воскре́се.
9
И$ рече и%родъ. і^ѓ^а'нна а^ꙁъ оу^сњкнђхъ. кто же е^сть се'и, ѓ^ немже а^ꙁъ слы'шђ такова'я; и^ і^ска'ше ви'дњти е^го”
9
І рече́ І́род: Іоа́нна аз усі́кнух; кто же єсть Сей, о Не́мже аз сли́шу такова́я? І іска́ше ви́діти Єго́.
10
И$ въз#вращъшеся а^пsли, повњ'даша е^мђ е^ли'ка сътвори'шя” И$ пои'мъ и^хъ эTи'де е^ді'нъ на мњ'сто пђ'сто гра'да на рица'емаго виџсаі'да”
10
І возвра́щшеся апо́столи пові́даша Єму́, єли́ка сотвори́ша; і пої́м їх, оти́де єди́н [осо́б] на мі́сто пу́сто гра́да, нарица́ємаго Вифсаї́да.
11
Наро'ди же раꙁђмњ'вше, по немъ и^до'шя” и^ прїемъ и^хъ, гл~аше и^мъ ѓ^ црsтвїи бж~їи. и^ требђющая и^сцњленїя цњляше”
11
Наро́ди же разумі́вше, по Нем ідо́ша; і приє́м їх, глаго́лаше їм о Ца́рствії Бо́жиї і тре́бующия ісціле́нія ціля́ше.
12
дн~ь же начатъ прекланя'тися” Пристђ'пльше же ѓ%банадесяте, реко'шя е^мђ. эTпђсти нароD, да шеDше въ ѓ^крестныа ве'си и^ се'ла, вита'юT, и^ ѓ^бря'щђтъ бра'шно, ја^ко ꙁд^њ в пђстњ мњстњ е^смы”
12
День же нача́т прекланя́тися. (Зач. 42) Присту́пльше же обана́десяте реко́ша Єму́: отпусти́ наро́д, да ше́дше во окре́стния ве́сі і се́ла вита́ють і обря́щуть бра́шно; я́ко зді в пу́сті мі́сті єсьми́.
13
Рече же к ним#, дади'те и^мъ в^ы ја%сти” ѓ^ни же рњша, нњсть оу^ насъ вя'ще, то'кмо пять хлњбъ, и^ ры'бњ дв^њ. а^ще оу^бо не шеDше м^ы кђп'имъ вᲆ вс^я люди сїа бра'шна.
13
Рече́ же к ним: даді́те їм ви я́сти. Они́ же рі́ша: ність у нас вя́щше, то́кмо п'ять хліб і ри́бі дві, а́ще у́бо не ше́дше ми ку́пим во вся лю́ди сія́ бра́шна.
14
бњхђ б^о мђжїи ја%ко пять ты'сђщь” Рече же къ оу^чн~комъ свои'мъ, посади'те и^хъ на кђ'пы по пятидесятъ.
14
Бі́ху бо муже́й я́ко п'ять ти́сящ. Рече́ же ко ученико́м Свої́м: посаді́те їх на ку́пи по п'яти́десят.
15
и^ сътвори'шя та'ко, и^ посади'шя и^хъ вс^я”
15
І сотвори́ша та́ко і посади́ша їх вся.
16
Прїим же пять хлњбъ и^ ѓ'бњ ры'бњ, возрњ'въ на' нб~о, блsви и^хъ, и^ сломи`, и^ даа'ше оу^чн~комъ, преDложи'ти наро'дђ.
16
Приі́м же п'ять хліб і о́бі ри́бі, воззрі́в на не́бо, благослови́ їх, і преломи́, і дая́ше ученико́м предложи́ти наро́ду.
17
и^ ја^до'шя и^ насы'тишяся вс^и. и вꙁя'шя и^ꙁбы'вшаа и^м# оу^крђхы, ко'шя дв^анадесяте”
17
І ядо́ша і наси́тишася всі; і взя́ша ізби́вшия їм укру́хи ко́ша двана́десяте.
18
И/ бысть е^гда моля'шеся е^ді'нъ, с ниM бњхђ оу^чн~цы” И$ въпроси иX гл~я. кого м^я гл~ютъ наро'ди быти;
18
(Зач. 43) І бисть єгда́ моля́шеся єди́н, с Ним бі́ху ученици́; і вопроси́ їх, глаго́ля: кого́ М'я глаго́лють наро́ди би́ти?
19
ѓ^ни же эTвњща'вше, рњша. і^ѓ^а'нна крести'теля. и^нїи же, и^лїю. дрђѕїи же, ја%ко пррoкъ нњ'кїи эT дре'внихъ въскр~се.
19
Они́ же отвіща́вше рі́ша: Іоа́нна Крести́теля, іні́ї же Ілію́, друзі́ї же, я́ко проро́к ні́кий от дре́вніх воскре́се.
20
Рече же и^мъ. вы же кого м^я гл~ете быти; эTвњщав же петръ, рече. х~а бж~їа”
20
Рече́ же їм: ви же кого́ М'я глаго́лете би́ти? Отвіща́в же Петр рече́: Христа́ Бо́жия.
21
ѓ%н же ꙁапрњщь иM, повелњ` никомђже гл~ати сего,
21
Он же запре́щ їм, повелі́ нікому́же глаго́лати сего́,
22
рекъ, ја%ко подоба'етъ сн~ђ члчsкомђ мно'го пострадати, и^ і^скђше'нђ быти эT ста'рецъ, и^ а^рхїере'й и^ кни'жникъ, и^ оу^бїенђ бы'ти, и^ третїи дн~ь в#сᲄа'ти”
22
рек, я́ко подоба́єть Си́ну Челові́чеському мно́го пострада́ти, і іскуше́ну [отве́ржену] би́ти от ста́рець, і архієре́й, і кни́жник, і убіє́ну би́ти, і в тре́тій день воста́ти.
23
Гл~аше же къ всњмъ. а%ще кто хо'щеT по мнњ` и^ти`, да эTврьж'ется себе, и^ воꙁметъ крsтъ свой на кїижDо дн~ь, и^ послњ'дђет# м^и”
23
(Зач. 44) Глаго́лаше же ко всім: а́ще кто хо́щеть по Мні іти́, да отве́ржеться себе́, і во́зьметь крест свой, і послі́дуєть Мі.
24
И$же б^о а^ще хо'щеT дш~ђ свою` спsти`, погђбиT ю&. иже бо погђбитъ дш~ђ свою мене ради, се'и сп~сеT ю&”
24
І́же бо а́ще хо́щеть ду́шу свою́ спасти́, погу́бить ю, а і́же погу́бить ду́шу свою́ Мене́ ра́ди, сей спасе́ть ю.
25
Что` б^о по'льꙁђетъ чл~къ, приѓ^брњтъ ми'ръ ве'сь, себе же погђбивъ, и^ли эTтщети'въ;
25
Что бо по́льзи і́мать челові́к, приобрі́т мир весь, себе́ же погуби́в іли́ оттщети́в?
26
и^же б^о а^ще посты'дится мене`, и^ мои'хъ словеs, сего сн~ъ члчsкїи постыди'тся, е^гда прїидетъ въ сла'вњ свое'й, и^ эTч~їи, и^ ст~ыхъ а^гг~лъ”
26
І́же бо а́ще постиди́ться Мене́ і Мої́х слове́с, сего́ Син Челові́чеський постиди́ться, єгда́ при́йдеть во сла́ві Своє́й і О́тчей і святи́х а́нгел.
27
Гл~ю же вамъ въи'стинђ, сђть нњцїи эT ꙁдᲇ стоя'щиX, и^же не и%мђтъ вкђсити смр~ти, до'ндеже ви'дяT црsтвїе бж~їе”
27
Глаго́лю же вам воі́стину: суть ні́ції от зді стоя́щих, і́же не і́муть вкуси́ти сме́рти, до́ндеже ви́дять Ца́рствіє Бо́жиє.
28
Бысть же по словесњхъ сиX ја%ко дн~їи ѓ%смъ” И$ пое'мъ петра, і^ и^ѓа'нна, і^ и^а'кова. вꙁы'де на' горђ помоли'тися.
28
(Зач. 45) Бисть же по словесі́х сих я́ко дній осьм, і поє́м Петра́, і Іоа́нна, і Іа́кова, взи́де на гору́ помоли́тися.
29
и^ бысть е^гда моля'шеся, видᲇнїе лица е^го и'но. и^ ѓ^дњя'нїе е^го бњло блиста'ася”
29
І бисть єгда́ моля́шеся, виді́ніє лиця́ Єго́ і́но, і одія́ніє Єго́ біло́ блиста́яся.
30
И$ с^е мђж'я дв^а с нимъ гл~юща, ја^же бњ'ста мољ=сїи і^ и^лїа,
30
І се му́жа два с Ним глаго́люща, я́же бі́ста Моїсе́й і Ілія́,
31
ја%вльшася в# сла'вњ. гл~аста же и^сход# е^го, и^же хотя'ше скончати въ і^ерsли'мњ”
31
я́вльшася во сла́ві, глаго́ласта же ісхо́д Єго́, єго́же хотя́ше сконча́ти во Ієрусали́мі.
32
Пе'тръ же и^ сђщая с нимъ бᲇхђ ѓ^тягчени сномъ” Оу^бђж'д#ше же ся видᲇша сла'вђ е^го, и^ ѓ'ба мђжа стоя'ща с нимъ”
32
Петр же і су́щії с ним бя́ху отягче́ні сном; убу́ждшеся же ви́діша сла́ву Єго́, і о́ба му́жа стоя́ща с Ним.
33
И$ бысть е^гда раꙁ#лђчистася эT него, рече пе'тръ къ і^с~ђ, наста'вниче, добро` е^сть намъ ꙁд^њ быти. и^ сътвориM сњни тр^и, е^ді'нђ тебњ, і^ е^ді'нђ мољ=се'ѓви, и^ е^ді'нђ и^лїи, не вњды е^же гл~аше”
33
І бисть єгда́ разлучи́стася от Него́, рече́ Петр ко Ісу́су: Наста́вниче, добро́ єсть нам зді би́ти; і сотвори́м сі́ні три: єди́ну Тебі́, і єди́ну Моїсе́йові, і єди́ну Ілії́, — не ві́дий, є́же глаго́лаше.
34
с^е же е^мђ гл~ющђ, бысть ѓ%блакъ свњтеl и^ ѓ^сњни` иX. оу^боя'ша же ся в#шеDшеM и^мъ въ ѓ%блакъ,
34
Се же єму́ глаго́лющу, бисть о́блак, і осіни́ їх; убоя́шася же, вше́дше во о́блак.
35
и^ глsа бысть и^ꙁъ ѓ%блака, гл~я. се'й е^сть сн~ъ мои въꙁлюбленыи, того послђшаите.
35
І глас бисть із о́блака, глаго́ля: Сей єсть Син Мой Возлю́бленний, Того́ послу́шайте.
36
и^ егда бысть глsа, ѓ^брњтеся іс~ е^ді'н#. и^ тїи оу^млъча'ша, и^ никомђже въз#вњсти'ша в# т^ы дн^и ничесоже эT тњх# ја%же видњша”
36
І єгда́ бисть глас, обрі́теся Ісу́с єди́н. І ті́ї умолча́ша і нікому́же возвісти́ша в ти́я дні нічесо́же от тіх, я́же ви́діша.
37
Бысть же в# про'чїи дн~ь, съшеDшемъ иM съ горы`, срњте его народъ мно'гъ”
37
(Зач. 46) Бисть же в про́чий день, сше́дшим їм с гори́, срі́те Єго́ наро́д мног.
38
и с^е мђжь и^ꙁ наро'да въꙁъпи` гл~я. оу^чт~лю, молю` ти ся, при'ѕри на сн~а моего, ја%ко еді'нороденъ м^и есть,
38
І се муж із наро́да возопи́, глаго́ля: Учи́телю, молю́тіся, при́зри на си́на моєго́, я́ко єдиноро́ден мі єсть:
39
и^ с^е дђхъ е%млетъ е^го, и^ внеꙁа'пђ вопиетъ, и^ прђжа'ется с пњнами, и^ е'два эTходитъ эT него съкрђша'а его.
39
і се дух є́млеть єго́, і внеза́пу вопіє́ть, і пружа́ється [терза́єть єго́] с пі́нами, і єдва́ отхо́дить от него́, сокруша́я єго́;
40
и^ моли'хся оу^ченикомъ твои'мъ, да и^жденђтъ е^го, и^ не вᲆзмого'ша”
40
і моли́хся ученико́м Твої́м, да іждену́ть єго́; і не возмого́ша.
41
эTвњщав же і^с~, рече. ЭO ро'де невњрный и^ раз#вращеn, доко'лњ бђ'дђ в# ваs, и^ трьплю в^ы; приведи м^и сн~а твое^го сњм'о,
41
Отвіща́в же Ісу́с рече́: о, ро́де неві́рний і развраще́нний! Доко́лі бу́ду в вас і терплю́ ви? Приведи́ [Мі] си́на твоєго́ сі́мо.
42
е^ще же грядђщ'ђ е^мђ, повр'ьже е^го бњсъ, и^ сътрясе`. запрњти же і^с~ дђ'хови нечи'стомђ, і^ и^сцњли` ѓ^трока, и^ вдастъ е^го эTц~ђ е^го”
42
Єще́ же гряду́щу єму́, пове́рже єго́ біс і стрясе́. Запрети́ же Ісу́с ду́хові нечи́стому, і ісціли́ о́трока, і вдаде́ єго́ отцю́ єго́.
43
дивля'хђ же ся вс^и ѓ^ вели'чїи бж~їи” Всњм# же чђдя'щемъся ѓ^ всњхъ ја%же творяше і^с~, рече къ оу^чеником# свои^мъ.
43
Дивля́хуся же всі о вели́чії Бо́жиї. (Зач. 47) Всім же чудя́щимся о всіх, я́же творя́ше Ісу́с, рече́ ко ученико́м Свої́м:
44
вложи'те в^ы въ оу^ши ваши словеса` сїа. сн~ъ б^о члчsкїи и%мать преда'тися в рђцњ члчsтњ”
44
вложі́те ви во у́ші ва́ші словеса́ сія́: Син бо Челові́чеський і́мать преда́тися в ру́ці челові́честі.
45
ѓ'ни' же не разђмњшя гл~а сего, б^њ б^о прикровенъ эT ни'хъ, да не ѓ^щђтятъ е^го. и^ боя'хђся въпроси'ти е^го ѓ^ гл~њ семъ”
45
Они́ же не разумі́ша глаго́ла сего́, бі бо прикрове́н от них, да не ощутя́ть єго́; і боя́хуся вопроси́ти Єго́ о глаго́лі сем.
46
Вни'де же помышле'нїе в нихъ, кт^о и^хъ вя'щшїи б^ы былъ”
46
Вни́де же помишле́ніє в них — кто їх вя́щший би бил.
47
І$с~ же вњды помышле'нїе срDца и^хъ, прї'емъ ѓ^троча`, поста'вї е& оу^ себе`,
47
Ісу́с же ві́дий помишле́ніє серде́ць їх, приє́м отроча́, поста́ви є у Себе́
48
и^ рече и^мъ. и^же а^ще прїиметъ ѓ^тороча' с^е въ и^мя мое`, мене` прїе'млетъ. і^ и'же а'ще мене` прїе'млетъ, прїе'млетъ посла'вшаго м^я. и^же б^о ме'ншїи е^сть в# ваs, се'й е^сть вели'къ”
48
і рече́ їм: і́же а́ще при́йметь сіє́ отроча́ во і́м'я Моє́, Мене́ приє́млеть; і і́же а́ще Мене́ приє́млеть, приє́млеть Посла́вшаго М'я; і́же бо ме́нший єсть в вас, сей єсть вели́к.
49
Эtвњща'в же і^ѓ^а'ннъ, рече, наста'вниче, видњхомъ нњ'кое^го ѓ^ и^мени твое'мъ и^згоня'ща бњсы, и^ въз#брани'хомъ е^мђ, ја%ко в# слњдъ не хо'дит# с нами”
49
(Зач. 48) Отвіща́в же Іоа́нн рече́: Наста́вниче, ви́діхом ні́коєго о і́мені Твоє́м ізгоня́ща бі́си, і возбрани́хом єму́, я́ко вослі́д не хо́дить с на́ми.
50
И$ рече к немђ і^с~, не брани'те. и^же б^о нњсть на вы`, по васъ е^сть”
50
І рече́ к нему́ Ісу́с: не брані́те; і́же бо ність на ви, по вас єсть.
51
Бы'сть же е^гда скончава'хђся дн~їе' въсхоженїю е"го, и^ то'й оу^тверди` лице` свое` и^ти` въ і^е^рsли'мъ.
51
(Зач.) Бисть же єгда́ скончава́хуся дні́є восхожде́нію Єго́, і Той утверди́ лице́ Своє́ іти́ во Ієрусали́м;
52
и^ посла` вњ'ст#никы преD лицемъ свои'мъ. і^ и^з#шедъше внидо'ша в# ве'сь самарянскђ, ја^ко да оу^гото'вятъ е^мђ.
52
і посла́ ві́стники пред лице́м Свої́м; і ізше́дше внидо́ша в весь Самаря́нську, я́ко да угото́в'ять Єму́;
53
и^ не прїа'шя е^го, ја%ко лице е^го б^њ гряды` въ і^е^рsли'мъ”
53
і не прия́ша Єго́, я́ко лице́ Єго́ бі гряду́щеє во Ієрусали́м.
54
Видњвша же оу^ченика е^го, і^а'ковъ і^ѓ^а'ннъ, рњста. г~и, хо'щеши л^и рече'вњ да ѓ%гнь сни'деT с# нб~се, и^ потребитъ и^хъ, ја%коже і^лїа сътвори`;
54
Ви́дівша же ученика́ Єго́ Іа́ков і Іоа́нн, рі́ста: Го́споди, хо́щеши ли, рече́ма, да огнь сни́деть с небесе́ і потреби́ть їх, я́коже і Ілія́ сотвори́?
55
ѓ^бра'щь же ся і^с~ запрᲇти` и'ма, и^ рече. не вњ'ста ко'его дх~а е^ста в^ы.
55
Обра́щся же запрети́ ї́ма, і рече́: не ві́ста, ко́єго ду́ха єста́ ви;
56
сн~ъ б^о члчsкыи не прїиде дш~ъ члчsкых# погђбити, н^о спsти`. і^ и^до'шя въ и'нђ весь”
56
Син бо Челові́чеський не при́йде душ челові́чеських погуби́ти, но спасти́; і ідо́ша во і́ну весь.
57
Бысть же и^дђщ'емъ и^мъ по пђти, рече нњкїи к# немђ, и^дђ` потебњ ја%може а%ще и'деши г~и”
57
(Зач. 49) Бисть же іду́щим їм по путі́, рече́ ні́кий к Нему́: іду́ по Тебі́, а́може а́ще і́деши, Го́споди.
58
И$ рече е^мђ і^с~. ли'си ја%звины и'мђть, и^ птиця нбsныя гнњꙁда, сн~ъ же члчsкїи не и%мать гд^њ главђ` поDклони'ти”
58
І рече́ єму́ Ісу́с: ли́си я́звини і́муть, і пти́ці небе́сния — гні́зда; Син же Челові́чеський не і́мать гді главу́ подклони́ти.
59
Рече же къ дрђгомђ. ходи в# слњдъ мене” ѓ^н же рече, г~и, повели` м^и шеDше прежде погреб#сти` эTц~а мое^го”
59
Рече́ же ко друго́му: ходи́ вслід Мене́. Он же рече́: Го́споди, повели́ мі, (да) шед пре́жде погребу́ отця́ моєго́.
60
Рече же е^мђ і^с~. ѓ^ста'ви мр~твыя` погребъсти` своя мр~твеця, ты же шеD възвњщай црsтвїе бж~їе”
60
Рече́ же єму́ Ісу́с: оста́ви ме́ртвия погребсти́ своя́ мертвеці́; ти же шед возвіща́й Ца́рствіє Бо́жиє.
61
Рече же и^ дрђгїи. и^дђ` потебњ г~и. пре'жDе же повели` м^и эTвњща'ти м^и ся, и^же сђть в# домђ моеM”
61
Рече́ же і други́й: іду́ по Тебі́, Го́споди: пре́жде же повели́ мі отвіща́тися, і́же суть [попрости́тися с су́щими] в дому́ моє́м.
62
Рече же к# немђ і^с~. никтоже възложъ рђ'кђ свою на ра'ло, и^ зря^ в#спять, оу^пра'вленъ е^сть въ црsтвїи бж~їи”
62
Рече́ же к нему́ Ісу́с: нікто́же возло́ж ру́ку свою́ на ра́ло і зря всп'ять, упра́влен єсть в Ца́рствії Бо́жиї.