Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
Глvа, а~”
1
Поне'же оу^бо мно'ѕи нача'шя чини'ти по'вњсть ѓ^ и^ꙁвњсᲄованыхъ в насъ ве'щехъ,
1
(Зач. 1) Поне́же у́бо мно́зі нача́ша чини́ти по́вість о ізві́ствованних в нас веще́х,
2
ја%коже преда'ша намъ иже и^спе'рва самовиDцы и^ слђгы` бы'вшеи` словеси`.
2
я́коже преда́ша нам, і́же іспе́рва самови́дці і слу́ги би́вшії Словесе́;
3
и^зво'лися и^ мнњ послᲇдовавшђ вы'ше всњхъ и^спы'тно, по' рядђ писа'ти тебњ, дръжа'вныи џеѓ^фїле,
3
ізво́лися і мні послі́довавшу ви́ше вся іспи́тно, поря́ду писа́ти тебі́, держа́вний Феофі́ле,
4
да разђмњ'еши ѓ^ них#же наоу^чилъся е^си словесехъ оу^тверже'нїе”
4
да разумі́єши, о ни́хже научи́лся єси́ словесі́х утвержде́ніє.
5
Бысть въ' дн~и и%рода цр~я і^оу^деиска, ие^ре'и нњ'кїи, и^менемъ ꙁаха'рїа, эT дн~евны'а чреды а^вїа'ня, и^ жена` е^го эT дще'рїи а^а^ро'новњхъ, і^ и'мя еи` е^лїсавеџь”
5
(Зач. 2) Бисть во дні І́рода царя́ Іуде́йська, ієре́й ні́кий, і́менем Заха́рія, от дневни́я чреди́ Авія́ни, і жена́ єго́ от дще́рей Ааро́новіх, і і́м'я єй Єлисаве́т.
6
Бњста же пра'ведна ѓ'ба преD бм~ъ, ходя'ща въ всњхъ за'повњдехъ и^ ѓ^правда'нїихъ гн~ихъ беспоро'чна.
6
Бі́ста же пра́ведна о́ба пред Бо́гом, ходя́ща во всіх за́повідех і оправда́ніїх Госпо́дніх безпоро́чна.
7
и^ не бњ и%ма чада, понеже е^лисавеџь б^њ непло'ды, и^ ѓ'ба ꙁама'торᲇвша въ' дн~ехъ свои^хъ бњ'ста”
7
І не бі ї́ма ча́да, поне́же Єлисаве́т бі непло́ди, і о́ба заматорі́вша во днех свої́х бі́ста.
8
Бысть же слђжа'щђ е^мђ в чинђ чреды` своеа` преD бм~ъ
8
Бисть же служа́щу єму́ в чину́ чреди́ своєя́ пред Бо́гом,
9
по ѓ^бы'чаю сщ~е'нничесᲄва, ключи'ся е^мђ покади'ти в#шеD в# цр~квь гн~ю.
9
по оби́чаю свяще́нничества ключи́ся єму́ покади́ти, вше́дшу в це́рков Госпо́дню,
10
и^ все` мно'жество людїи б^њ мл~итвђ дњя' вн^њ в# годъ џимїа'ма”
10
і все мно́жество люде́й бі моли́тву ді́я вні, в год [во вре́м'я] фиміа́ма;
11
ЈА/ви' же ся е^мђ а^гг~лъ гн~ь, стоа` ѓ^деснђ'ю ѓ^лтаря кади`лнаго.
11
яви́ся же єму́ А́нгел Госпо́день, стоя́ одесну́ю олтаря́ кади́льнаго;
12
и^ смђти'ся захарїа видњвъ, и^ страхъ нападе` нань.
12
і смути́ся Заха́рія ви́дів, і страх нападе́ нань.
13
рече же к немђ а^гг~лᲆ. не бо'ися заха'рїа, зане оу^слы'шана бысть мл~тва твоа`. и^ жена` твоа` е^лїсавеџ# родитъ сн~а тебњ, и^ нарече'ши и%мя е^мђ і^ѓ^а'ннъ.
13
Рече́ же к нему́ А́нгел: не бо́йся, Заха́ріє, зане́ усли́шана бисть моли́тва твоя́, і жена́ твоя́ Єлисаве́т роди́ть си́на тебі́, і нарече́ши і́м'я єму́ Іоа́нн.
14
и^ бђдетъ тебњ ра'досᲄь и^ весе'лїе, и^ мно'ѕи ѓ^ рожествњ е^го възрадђ'ются.
14
І бу́деть тебі́ ра́дость і весе́ліє, і мно́зі о рождестві́ єго́ возра́дуються.
15
бђ'детъ б^о ве'лїи предъ гм~ь. и^ вина` и^ сике'ра не и%маᲄь пити” и^ дх~а ст~а и^спо'лнится е^ще и^з# чрева мт~ре своеа`.
15
Бу́деть бо ве́лій пред Го́сподем; і вина́, і сике́ра не і́мать пи́ти, і Ду́ха Свята́го іспо́лниться єще́ із чре́ва ма́тере своєя́;
16
и^ мно'гы эT сн~о'въ і^ил~евъ ѓ^брати'тъ къ г~ђ б~ђ и^хъ”
16
і мно́гих от сино́в Ізра́їлевих обрати́ть ко Го́споду Бо́гу їх.
17
И$ то'и преDи'детъ преD нимъ, дх~омъ, и^ си'лою и^лїиною. ѓ^брати'ти срDца эTц~емъ на чя'да, и^ проти'вныа в# мђ'дросᲄи пра'веDныхъ, оу^гото'вати гв~и лю'ди съвръшены”
17
І той преди́деть пред Ним ду́хом і си́лою Іліїно́ю, обрати́ти сердця́ отце́м на ча́да, і проти́вния в му́дрості пра́ведних, угото́вати Го́сподеві лю́ди соверше́ни.
18
и^ рече заха'рїа къ а^гг~лђ. по чесомђ разђмњ'ю с^е; а^зъ б^о е^смь старъ, и^ жена` моа` зама'торњвши въ' дн~ехъ своиX”
18
І рече́ Заха́рія ко А́нгелу: по чесому́ разумі́ю сіє́? Аз бо єсьм стар, і жена́ моя́ заматорі́вши во днех свої́х.
19
И$ эTвњщавъ а^гг~лъ рече е^мђ. а^зъ е^смь гаврїилъ предъстоаи` преD бм~ъ, и^ по'сланъ е^смь гл~ати к тебњ, и^ бл~говњстити тебњ сїа.
19
І отвіща́в А́нгел рече́ єму́: аз єсьм Гавриї́л предстоя́й пред Бо́гом, і по́слан єсьм глаго́лати к тебі́ і благовісти́ти тебі́ сія́;
20
и^ с^е бђ'деши млъ'ча и^ не могы` прогл~ати, до негоже дн~е бђ'дђтъ сїа, зане не вњ'рова словесемъ мои'мъ, ја%же с#бђдђтся въ' время свое`”
20
і се бу́деши молчя́ і не моги́й проглаго́лати, до него́же дне бу́дуть сія́, зане́ не ві́ровал єси́ словесе́м мої́м, я́же сбу́дуться во вре́м'я своє́.
21
И$ бᲇшя лю'дїе ждђ'ще заха'рїю, и^ чюждахђся косня'щђ е^мђ в цр~кви”
21
І бі́ша лю́діє жду́ще Заха́рію і чудя́хуся косня́щу єму́ в це́ркві.
22
И$ꙁшеD же не можа'ше гл~ати к ни'мъ. и^ разђмњшя ја'ко видњнїе видњ в# цр~кви. и^ то'й б^њ помава'а и^мъ, и^ пребыва'ше нњмъ”
22
Ізше́д же не можа́ше глаго́лати к ним; і разумі́ша, я́ко виді́ніє ви́ді в це́ркві; і той бі помава́я їм, і пребива́ше нім.
23
И$ бысть, ја^ко и^спл'ънишяся дн~їе слђж'бы е^го, и%де в домъ свои”
23
І бисть я́ко іспо́лнишася дні́є слу́жби єго́, і́де в дом свой.
24
По си'хъ же дн~ехъ зачатъ е^лисавеџᲆ жена е^го, и^ тая'шеся мцsя пять гл~ющи,
24
(Зач. 3) По сих же днех зача́т Єлисаве́т, жена́ єго́, і тая́шеся мі́сяць п'ять, глаго́лющи:
25
ја%кота'ко мн^њ сътвори` г~ь въ' дн~и, в няже призрњ` эTя'ти поноше'нїе мое` в# чл~цехъ”
25
я́ко та́ко мні сотвори́ Госпо́дь во дні, в ня́же призрі́ от’я́ти поноше́ніє моє́ в челові́ціх.
26
Въ мцsь же шестыи, по'сланъ бысть а^гг~лъ гаврїилъ эT б~а, въ' граD галїле'искыи, е^мyђ и^мя наꙁаре'џᲆ,
26
В мі́сяць же шести́й по́слан бисть А́нгел Гавриї́л от Бо́га во град Галиле́йський, єму́же і́м'я Назаре́т,
27
к# дв~њи ѓ^брђче'нᲇи мђжеви е^мђже и^мя і^ѓ%сифъ, эT домђ двDва, і^ и'мя дв~њи марїа'мъ.
27
к Ді́ві обруче́нній му́жеві, єму́же і́м'я Іо́сиф, от до́му Дави́дова; і і́м'я Ді́ві Маріа́м.
28
и^ вшеD к неи а^гг~лъ, рече. радђися ѓ^бра'дованнаа, г~ь с тобо'ю, блsве'на ты в# женахъ.
28
І вшед к Ней А́нгел рече́: ра́дуйся, Благода́тная! Госпо́дь с Тобо́ю, благослове́нна Ти в жена́х.
29
ѓ^на же ви'дњвши, смђтися ѓ^ словеси` е^го, и^ помышляше каково бђ'деT цњлова'нїе с^е”
29
Она́ же ви́дівши смути́ся о словесі́ єго́ і помишля́ше, каково́ бу́деть цілова́ніє сіє́.
30
И$ рече` а^гг~лъ е'й. не бо'ися марїа'мъ, ѓ^брњте б^о блгDть эT б~а.
30
І рече́ А́нгел Єй: не бо́йся, Маріа́м! Обріла́ бо єси́ благода́ть у Бо́га.
31
и^ с^е зачнеши въ' чревњ, и^ ро'диши сн~а, и^ нарече'ши и%мя е^мђ і^с~.
31
І се зачне́ши во чре́ві, і роди́ши Си́на, і нарече́ши і́м'я Єму́ Ісу́с.
32
се'й бђ'детᲆ ве'лїи, и^ сн~ъ вы^шняго нарече'тъся. и^ дастъ е^мђ г~ь б~ъ прsтлъ двDа эTц~а е^го,
32
Сей бу́деть ве́лій, і Син Ви́шняго нарече́ться; і дасть Єму́ Госпо́дь Бог престо́л Дави́да, отця́ Єго́;
33
и^ въцр~и'тся в домђ і^а'ковли въ' вњкы, и^ црsтвїю е^го не бђ'детъ конца`”
33
і воцари́ться в дому́ Іа́ковлі во ві́ки, і Ца́рствію Єго́ не бу́деть конця́.
34
Рече же марїаM къ а^гг~лђ. како бђ'детъ с^е, и^дњже мђж'а не зна'ю;
34
Рече́ же Маріа́м ко А́нгелу: ка́ко бу́деть сіє́, іді́же му́жа не зна́ю?
35
и^ эTвњщавъ а^гг~лъ, рече е'й, дх~ъ ст~ыи на'идетᲆ на т^я, и^ си'ла вы'шняго ѓ^сњнитᲆ т^я” Тњмже и^ ражда'емое ст~о, наречется сн~ъ бж~їи”
35
І отвіща́в А́нгел рече́ Єй: Дух Святи́й на́йдеть на Тя, і си́ла Ви́шняго осіни́ть Тя; ті́мже і ражда́ємоє Свя́то нарече́ться Син Бо́жий:
36
И$ с^е е^лисавеџь ю%жника твоа`, и^ т^а зачатъ сн~а в# ста'рости своеи`. и^ сїи мцsь шестыи е^сть е'й, нарица'е^мњи непло'ды.
36
і се, Єлисаве́т, ю́жика Твоя́, і та зача́т си́на в ста́рості своє́й, і сей мі́сяць шести́й єсть єй нарица́ємій непло́ди;
37
ја%ко не и^знеможетъ эT б~а всякъ гл~ъ”
37
я́ко не ізнемо́жеть у Бо́га всяк глаго́л.
38
Рече же марїямъ. с^е раба` гн~я, бђ'ди мн^њ по гл~ђ твое^мђ. и^ эTі'де эT неа` а^гг~лъ”
38
Рече́ же Маріа́м: се Раба́ Госпо́дня; бу́ди Мні по глаго́лу твоєму́. І оти́де от Нея́ А́нгел.
39
Въста'вши же марїаM въ' дн~и т^ы, и%де в го'рняа съ тща'нїеM, въ' граD і^оу'довᲆ,
39
(Зач. 4) Воста́вши же Маріа́м во дні ти́я, і́де в го́рняя со тща́нієм, во град Іу́дов;
40
и^ в#ниде в доM заха'рїинъ, и^ цњлова` е^лисавеџь”
40
і вни́де в дом Заха́ріїн, і цілова́ Єлисаве́т.
41
И$ бысть ја%ко оу^слы'ша е^лисавеџь цњлованїе мр~їино, възыгра'ся младе'нецъ, въ чревњ еа`. и^ и'спл'ънися дх^а ст~а е^лисавеџь,
41
І бисть я́ко усли́ша Єлисаве́т цілова́ніє Марі́їно, взигра́ся младе́нець во чре́ві єя́; і іспо́лнися Ду́ха Свя́та Єлисаве́т,
42
и^ възъпи` гла'сомъ ве'лїемъ, и^ рече. блsве'на т^ы в# женахъ, и^ блsвенъ плоD чре'ва ᲄвое^го.
42
і возопи́ гла́сом ве́ліїм, і рече́: благослове́нна Ти в жена́х, і благослове́н плод чре́ва Твоєго́!
43
и^ эTкђ'дђ мн^њ с^е, да прїиде мати г~а мое^го къ мнњ`;
43
І отку́ду мні сіє́, да при́йдеть Ма́ти Го́спода моєго́ ко мні?
44
се` б^о ја%ко быs глаs цњлованїа твое^го въ оу^шїю моею`, възыграся младе'нецъ радощами въ' чревњ мое^мъ”
44
Се бо, я́ко бисть глас цілова́нія Твоєго́ во у́шію моє́ю, взигра́ся младе́нець ра́дощами во чре́ві моє́м.
45
И$ бл~же'на вњровавшїа, ја%ко бђ'детъ съвръшенїе гл~анымъ е'й эT г~а”
45
І блаже́нна Ві́ровавшая, я́ко бу́деть соверше́ніє глаго́ланним Єй от Го́спода.
46
И$ рече марїа'мᲆ. вели'чиᲄъ дш~а моа г~а,
46
І рече́ Маріа́м: вели́чить душа́ Моя́ Го́спода,
47
и^ вᲆзра'довася дх~ъ мои ѓ^ бѕ~њ сп~сњ моемъ”
47
і возра́довася дух Мой о Бо́зі, Спа́сі Моє́м;
48
ЈА$ко приꙁрњ на смире'нїе рабы своеа`. се б^о эT нн~њ блажатъ м^я вс^и ро'ди.
48
я́ко призрі́ на смире́ніє Раби́ Своєя́; се бо, отни́ні ублажа́ть М'я всі ро́ди;
49
ЈА/ко сътвори` мн^њ вели'чїе си'лныи, и^ ст~ое и^мя е^го”
49
я́ко сотвори́ Мні вели́чіє Си́льний, і свя́то і́м'я Єго́;
50
И$ млsть е^го в роD и^ роD на боя'щїимся е^го”
50
і ми́лость Єго́ в ро́ди родо́в боя́щимся Єго́;
51
Сътвори дръжа'вђ мы'шцею своею`, расточи` гръдыа мысли срцDа и^хъ”
51
сотвори́ держа́ву ми́шцею Своє́ю; расточи́ го́рдия ми́слію се́рдця їх;
52
Низложи си'лныа съ престолъ, и^ възнесе` смире'ныа.
52
низложи́ си́льния со престо́л, і вознесе́ смире́нния;
53
алчющая и^сп'лъни бл~гъ, и^ бога'тящаася эTпђсти тща”
53
а́лчущия іспо́лни благ, і богатя́щияся отпусти́ тщи.
54
Въспрїа'тᲆ і^и^л~я ѓ%трока свое^го, помянђти милости.
54
Восприя́т Ізра́їля, о́трока Своєго́, пом'яну́ти ми́лости,
55
ја^коже гл~а къ эTц~емъ на'шиM, а^враа'мђ и^ сњмени е^го до вњка”
55
я́коже глаго́ла ко отце́м на́шим, Авраа́му і сі́мені єго́ до ві́ка.
56
Пребыстᲆ же марїаM с нею ја%котри мцsа, и^ възврати'ся в# домъ сво'и”
56
Преби́сть же Маріа́м с не́ю я́ко три мі́сяці і возврати́ся в дом Свой.
57
Є$лисавети же и^спо'лнися вре'мя родиᲄи е'й, и^ роди сн~а.
57
Єлисаве́ті же іспо́лнися вре́м'я роди́ти єй, і роди́ си́на.
58
и^ слы'шашя ѓ^крsтъ живђщеи` и^ оу^жикы еа`, ја%ко възвели'чилъ е^сть г~ь млsть свою с нею, и^ радовахђся с нею”
58
І сли́шаша о́крест живу́щії і у́жики єя́, я́ко возвели́чил єсть Госпо́дь ми́лость Свою́ с не́ю, і ра́довахуся с не́ю.
59
И$ бысть въ ѓ^смыи дн~ь, прїидо'шя ѓ^брњзати ѓ^троча`, и^ нарица'хђ е& и^менемъ эTц~а е^го заха'рїю.
59
І бисть во осьми́й день, прийдо́ша обрі́зати отроча́, і нарица́ху є і́менем отця́ єго́ — Заха́рію.
60
и^ эTвњщавши ма'ти е^го, рече. ни`, н^о да нарече'тся і^ѓ^а'ннъ,
60
І отвіща́вши ма́ти єго́ рече́: ні, но да нарече́ться Іоа́нн.
61
и^ рњшя к# неи, ја%ко никтоже е^сть в# сроDствњ твое'мъ, и^же нарица'ется и%менемᲆ тњмъ”
61
І рі́ша к ней, я́ко нікто́же єсть в родстві́ твоє́м, і́же нарица́ється і́менем тім.
62
И$ помава'хђ эTц~ђ е^го, е^же ка'ко б^ы хотњлъ нарещи е&”
62
І помава́ху отцю́ єго́, є́же ка́ко би хоті́л нарещи́ є.
63
І$ и^спрошъ д#счицђ, написа гл~я. і^ѓ^а'ннъ бђ'детъ и'мя е^мђ. и^ чюждахђся вс^и”
63
І іспро́ш дщи́цю, написа́, глаго́ля: Іоа́нн бу́деть і́м'я єму́. І чудя́хуся всі.
64
эTвръзо'шя же ся оу^ста е^го а^бїе, и^ ја%зы'къ е^го, и^ гл~аше блsвя б~а”
64
Отверзо́шася же уста́ єго́ а́біє і язи́к єго́, і глаго́лаше, благослов'я́ Бо́га.
65
И$ бысть на всњхъ страхъ живђщихъ ѓ%крsтъ и^хᲆ, и^ въ всеи странњ і^ёдеисᲄњй повњ'даеми бњхђ вс^и гл~и сїи”
65
І бисть на всіх страх живу́щих о́крест їх; і во всей страні́ Іуде́йстій пові́даємі бя́ху всі глаго́ли сі́ї.
66
И$ положи'шя вс^и слы'шав#шеи` в# срDци своемъ гл~юще, что оу^бо ѓ^троча` с^е бђ'детъ; и^ рђка` гн~я б^њ с ни'мъ”
66
І положи́ша всі сли́шавшії в се́рдці своє́м, глаго́люще: что у́бо отроча́ сіє́ бу́деть? І рука́ Госпо́дня бі с ним.
67
И$ заха'рїа эTц~ъ е^го и^спо'лънися дх~а ст~а. и^ пррoчествова гл~я”
67
І Заха́рія, оте́ць єго́, іспо́лнися Ду́ха Свя́та, і проро́чествова, глаго́ля:
68
Блsве'нъ г~ь б~ъ і^ил~евъ. ја%ко посњти, и^ сътвори` и^ꙁбавле'нїе лю'демᲆ своиM”
68
благослове́н Госпо́дь Бог Ізра́їлев, я́ко посіти́ і сотвори́ ізбавле́ніє лю́дем Свої́м;
69
И$ въз#дви'же рогъ сп~се'нїа наM в# домђ двд~вњ ѓ^трока свое^го,
69
і воздви́же рог спасе́нія нам, в дому́ Дави́да, о́трока Своєго́;
70
ја%коже гл~а оу^сты` ст~ыхъ сђщихъ эT вњка пррoкъ е^го,
70
я́коже глаго́ла усти́ святи́х су́щих от ві́ка проро́к Єго́,
71
сп~се'нїе эT врагъ на'шихъ, і^ и^з# рђкы` всњхъ ненави'дящихъ насъ.
71
спасе́ніє от враг на́ших і із руки́ всіх ненави́дящих нас;
72
сътвори'ти млsть съ эTц~ы на'шими, и^ помянђти завњтъ ст~ыи свой.
72
сотвори́ти ми́лость со отці́ на́шими і пом'яну́ти заві́т святи́й Свой —
73
кля'твђ е^ю'же кля'тся къ а^враа'мђ эTц~ђ на'шемђ, да'ти намъ
73
кля́тву, є́юже кля́тся ко Авраа́му, отцю́ на́шему, да́ти нам,
74
бе страха и^з рђкы врагъ на'шихᲆ и^збавльшемся.
74
без стра́ха, із руки́ враг на́ших ізба́вльшимся,
75
слђжи'ти е^мђ прпDбїемъ, и^ пра'вдою преD нимъ вс^я дн~и живоᲄа на'шего”
75
служи́ти Єму́ преподо́бієм і пра́вдою пред Ним вся дні живота́ на́шего.
76
И$ т^ы ѓ^троча пррoкъ вы'шняго наречешися, преDидеши б^о предъ лицемъ гн~имъ оу^гото'вати пђти е^го”
76
І ти, отроча́, проро́к Ви́шняго нарече́шися, преди́деши бо пред лице́м Госпо́днім, угото́вати путі́ Єго́,
77
да'ти ра'зђмᲆ сп~се'нїа лю'демъ е^го, въ ѓ^сᲄавленїе грњхъ иX.
77
да́ти ра́зум спасе́нія лю́дем Єго́, во оставле́ніє гріх їх,
78
млsрдїа ради млsти б~а на'шего, в нихже посᲇти насъ въстокъ съвы'ше.
78
милосе́рдія ра́ди ми́лости Бо́га на́шего, в ни́хже посіти́л єсть нас Восто́к сви́ше,
79
просвњти'ти въ ᲄмњ и^ сњн'и смр~тнњи сᲇдя'щая, напра'вити но'гы на'ша на пђть ми'ренъ
79
просвіти́ти во тьмі і сі́ні сме́ртній сідя́щия, напра́вити но́ги на́ша на путь ми́рен.
80
Э$троча же растя'ше и^ крњпля'шеся дх~омъ. и^ б^њ в# пђсты'няхъ, до' дн~е ја%вле'нїа свое^го къ і^ил~ю”
80
Отроча́ же растя́ше і кріпля́шеся ду́хом, і бі в пусти́нех до дне явле́нія своєго́ ко Ізра́їлю.
Глава`, в~.
1
Бы'сть же въ' дн~и т^ы, и^ꙁыде повелᲇ'нїе эT кесаря а%вгђсᲄа, написа'ти вс^ю вселе'ннђю”
1
(Зач. 5) Бисть же во дні ти́я, ізи́де повелі́ніє от ке́саря А́вгуста написа́ти всю вселе́нную.
2
с^е написа'нїе пе'рвое быст#” владђщ'ђ сирїею, кирини'ю`.
2
Сіє́ написа́ніє пе́рвоє бисть владя́щу Сирі́єю Кирині́ю.
3
і^ и^дя'хђ вси написа'тися кождо въ сво'и градъ”
3
І ідя́ху всі написа́тися, ко́ждо во свой град.
4
Вꙁы'де же и^ѓ'сифъ эT галиле'а, и^ꙁ# града назаре'џа. въ і^оу^де'ю въ' градъ дввDъ, и^же нарица'етᲆся виџлеѓ^мъ, ꙁане быти е^мђ эT домђ и^ ѓ^ч~ьства двDва,
4
Взи́де же і Іо́сиф от Галиле́ї, із гра́да Назаре́та, во Іуде́ю, во град Дави́дов, і́же нарица́ється Вифлеє́м, зане́ би́ти єму́ от до́му і оте́чества Дави́дова,
5
написа'тися с марїею` ѓ^брђченою е^мђ женою сђщею непра'ꙁ#дною”
5
написа́тися с Марі́єю обруче́ною єму́ жено́ю, су́щею непра́здною.
6
бы'сть же е^гда бы'ста т^ђ, и^спо'лнишяся дн~їе родити е'й.
6
Бисть же, єгда́ би́ста та́мо, іспо́лнишася дні́є роди́ти Єй;
7
и роди сн~а свое^го пе'рвенца, и^ повитъ е^го. и^ положи е^го въ я'слехъ, ꙁане не б^њ и%ма мњста въ ѓ^би'тели”
7
і роди́ Си́на Своєго́ Пе́рвенця, і пови́т Єго́, і положи́ Єго́ в я́слех, зане́ не бі їм мі́ста во оби́телі.
8
И$ па'стырїе бњхђ в то'иже странњ бдя'ще, и^ стрегђще стра'ждђ нощнђю ѓ^ ста'дњ свое^мъ.
8
І па́стиріє бі́ху в то́йже страні́, бдя́ще і стрегу́ще стра́жу нощну́ю о ста́ді своє́м.
9
и^ с^е а^гг~лъ гн~ь ст^а в нихъ, и^ сла'ва гн~я ѓ^сїа и^хъ. и^ оу^боа'шася стра'хомъ ве'лїемъ.
9
І се А́нгел Госпо́день ста в них, і сла́ва Госпо́дня осія́ їх; і убоя́шася стра́хом ве́ліїм.
10
и^ рече и^мъ а%гг~лъ, не бо'итеся. се` б^о бл~говњствђю вамъ ра'дость ве'лїю, ја%же бђ'детᲆ всњмъ лю'демъ.
10
І рече́ їм А́нгел: не бо́йтеся; се бо благовіству́ю вам ра́дость ве́лію, я́же бу́деть всім лю́дем;
11
ја%ко родися вамъ днsе сп~съ, и^же е^сть х~с г~ь, вᲆ градњ двDвњ.
11
я́ко роди́ся вам днесь Спас, І́же єсть Христо́с Госпо́дь, во гра́ді Дави́дові;
12
и^ с^е вамъ ꙁна'менїе, ѓ^бря'щете младе'нець повитъ лежащь въ я'слехъ.
12
і се вам зна́меніє: обря́щете Младе́нця пови́та, лежа́ща в я́слех.
13
и^ внеза'пђ бысть съ а%гг~ломъ множество во'й нбsных#, хваля'щих# бг~а, и^ гл~ющиX.
13
І внеза́пу бисть со А́нгелом мно́жество вой небе́сних, хва́лящих Бо́га і глаго́лющих:
14
слава въ вы'шнихъ б~ђ, и^ на земли` миr, въ чл~вецњхъ бл~говоле'нїе”
14
сла́ва в ви́шніх Бо́гу, і на землі́ мир, во челові́ціх благоволе́ніє.
15
И$ бысть ја%ко эTи^до'шя эT нихъ на' нб~о а^гг~ли. и^ чл~вецы па'стырїе рњша дрђгъ къ' дрђгђ, пре'идеM до виџлее'ма, и^ ви'диM гл~ъ се'й бы'вшїи, и^же г~ь скаꙁа` намъ”
15
І бисть, я́ко отидо́ша от них на не́бо А́нгели, і челові́ци па́стиріє рі́ша друг ко дру́гу: пре́йдем до Вифлеє́ма і ви́дим глаго́л сей би́вший, єго́же Госпо́дь сказа́ нам.
16
И$ прїидо'шя поспњш#шеся, и^ ѓ^брњто'шя марїа'мь же і^ и^ѓ'сифа, и^ младе'нець лежа'щь въ я'слехъ”
16
І прийдо́ша поспі́шшеся, і обріто́ша Маріа́м же і Іо́сифа, і Младе́нця лежа́ща во я́слех.
17
Видњвша же, скаꙁа'шя ѓ^ гл~њ гл~аннњмъ и^мъ ѓ^ ѓ^троча'ти семъ”
17
Ви́дівше же сказа́ша о глаго́лі глаго́ланнім їм о Отроча́ті Сем.
18
и^ вс^и слы'шавшеи`, диви'шася ѓ^ гл~анныхъ эT па'стырїи к нимъ”
18
І всі сли́шавшії диви́шася о глаго́ланних от па́стирей к ним.
19
Марїа'мь же съблюда'ше вс^я гл~ы сїа, слага'ющи в# срDцы своеM”
19
Маріа́м же соблюда́ше вся глаго́ли сія́, слага́ющи в се́рдці Своє́м.
20
И/ въꙁ#врати'шяся па'стырїе, славяще и^ хваля'ще б~а ѓ^ всњхъ ја^же слы'шяша и видњшя, ја^коже гл~ано бысть к нимъ”
20
(Зач. 6) І возврати́шася па́стиріє, сла́в’яще і хва́ляще Бо́га о всіх, я́же сли́шаша і ви́діша, я́коже глаго́лано бисть к ним.
21
И$ е^гда и^сполнишяся ѓ^смь дн~їи, да ѓ^брњжђтъ е^го, и^ нареко'шя и^мя е^мђ і^с~, нареченное а^гг~еломᲆ прежDе даже не ꙁачаTся въ' чревњ”
21
І єгда́ іспо́лнишася осьм дній, да обрі́жуть Єго́, і нареко́ша і́м'я Єму́ Ісу́с, нарече́нноє А́нгелом пре́жде да́же не зача́тся во чре́ві.
22
И$ е^гда и^сполнишася дн~їе' ѓ^чище'нїа ею` по ꙁаконђ мољ=се'ѓвђ. Въꙁнесо'ста е^го въ і^ерsли'мъ, поставити е^го преD гм~ъ,
22
І єгда́ іспо́лнишася дні́є очище́нія єю́, по зако́ну Моїсе́йову, (Зач. 7) вознесо́ста Єго́ во Ієрусали́м, поста́вити Єго́ пред Го́сподем,
23
ја%коже е^сть пи'сано в ꙁако'нњ гн~и, ја%ко всякъ младе'нець, мђжеска по'лђ, раꙁверꙁа'а ложесна`, ст~о гв~и наречется”
23
я́коже єсть пи́сано в зако́ні Госпо́дні: я́ко всяк младе́нець му́жеська по́лу, разверза́я ложесна́, свя́то Го́сподеві нарече́ться;
24
И$ е'же дати жрътвђ, по реченномђ в ꙁако'нњ гн~и, дв^а го'рличища, и^ли дв^а птенца голђбина”
24
і є́же да́ти же́ртву, по рече́нному в зако́ні Госпо́дні, два го́рличища іли́ два птенця́ голуби́на.
25
И/ се^ б^њ чл~къ въ і^ерsли'мњ, е^мђже и^мя симеѓ'нъ, и^ чл~къ се'й пра'веденъ и^ бл~гочести'въ, ча'а оу^тњхы і^и^л~евы, и^ дх~ъ б^њ ст~ъ в немъ.
25
(Зач. 8) І се бі челові́к во Ієрусали́мі, єму́же і́м'я Симео́н; і челові́к сей пра́веден і благочести́в, ча́я уті́хи Ізра́їлеви; і Дух бі Свят в нем.
26
и^ бњ е^мђ ѓ^бњща'нно дх~омъ ст~ымъ, не ви'дњти смр~ти, преже даже не ви'дитъ х~а гн~я”
26
І бі єму́ обі́щано Ду́хом Святи́м, не ви́діти сме́рти, пре́жде да́же не ви́дить Христа́ Госпо́дня.
27
И$ прїиде дх~омъ в# цр~ковь, И е^гда в#ведо'ста роди'теля ѓ^троча і^с~а, сътворити и%ма по ѓ^бы'чаю ꙁако'нномђ ѓ^ немъ.
27
І при́йде Ду́хом в це́рков. І єгда́ введо́ста роди́теля Отроча́ Ісу́са, сотвори́ти ї́ма по оби́чаю зако́нному о Нем,
28
и^ то'й прїе'мъ е^го на рђкђ свою`, и^ блsви б~а, и^ реq.
28
і той приє́м Єго́ на руку́ своє́ю, і благослови́ Бо́га, і рече́:
29
нн~њ эTпђща'еши раба` твое^го влDко, по гл~ђ твое^мђ с ми'ромъ.
29
ни́ні отпуща́єши раба́ Твоєго́, Влади́ко, по глаго́лу Твоєму́, с ми́ром,
30
ја^ко видњ'стњ ѓ%чи мои сп~се'нїе твое,
30
я́ко ви́дісті о́чі мої́ спасе́ніє Твоє́,
31
е^же е^си оу^гото'валъ преD лицемъ всњхъ людїи.
31
є́же єси́ уго́товал пред лице́м всіх люде́й,
32
свTњ въ эTкрове'нїе ја%ѕы'комъ, и^ сла'вђ людїи твои^хъ і^и^л~я”
32
світ во открове́ніє язи́ком, і сла́ву люде́й Твої́х Ізра́їля.
33
И$ б^њ и^ѓ'сифъ, и^ мт~и е^го, чюдя'щася ѓ^ гл~емыхъ ѓ^ немъ”
33
І бі Іо́сиф і Ма́ти Єго́ чудя́щася о глаго́лемих о Нем.
34
И$ блsви я& симеѓ'нъ, и^ рече к# марїи ма'тери е^го. с^е лежитъ се'й на паденїе и^ на въста'нїе мно'гымъ вᲆ і^и^л~и, и^ въ ꙁна'менїе прерњка'емо.
34
І благослови́ я Симео́н, і рече́ к Марі́ї, Ма́тері Єго́: се лежи́ть Сей на паде́ніє і на воста́ніє мно́гим во Ізра́їлі, і в зна́меніє пререка́ємо, —
35
и^ тебњ же само'и дш~ђ про'идеT ѓ^рђжїе, ја%ко оу^бо да эTкры'ются эT мно'гъ срDцᲆ помышле'нїя”
35
і Тебі́ же Само́й ду́шу про́йдеть ору́жіє, — я́ко да откри́ються от мно́гих серде́ць помишле́нія.
36
И$ б^њ а%нна пррoчица, дщ^и фанђ'илева, эT колњна а^сљ=рова. с^и ꙁаматорњвши въ' дн~ех# мно'ѕњх#, живши с# мђж'емъ сед#мь лњтъ эT дв~ьства свое^го,
36
І бі А́нна проро́чиця, дщи Фану́їлева, от колі́на Аси́рова, сія́ заматорі́вши во днех мно́зіх, жи́вши с му́жем седьм літ от ді́вства своєго́;
37
и^ т^а вдова ја%ко лњтъ ѓ%смъдесятъ четы'ри, ја%же не эTхождаше эT цр~кви, посто'мъ и^ мл~твами слђжа'щи дн~ь и^ нощь”
37
і та вдова́ я́ко літ о́сьмдесят і чети́ре, я́же не отхожда́ше от це́ркве, посто́м і моли́твами служа́щи день і нощ.
38
И$ т^а в ᲄо'й часъ приста'вши. и^сповњдавшеся гв~и, и^ гл~аше ѓ^ немъ всњмъ ча'ющиM и^ꙁбавленїа въ і^ерsли'мњ”
38
І та в той час приста́вши іспові́дашеся Го́сподеві, і глаго́лаше о Нем всім ча́ющим ізбавле́нія во Ієрусали́мі.
39
И$ ја%ко скон#чашася вс^я по ꙁако'нђ гн~ю, въꙁ#врати'шася в# галиле'ю, въ' градъ свои наꙁареџъ”
39
І я́ко сконча́шася вся по зако́ну Госпо́дню, возврати́шася в Галиле́ю, во град свой Назаре́т.
40
ѓ^троча же растя'ше и^ крњпля'шеся дх~омъ, и^сплъня'ася премђ'дрости, и^ блгDть бж~їа б^њ на немъ.
40
Отроча́ же растя́ше і кріпля́шеся ду́хом, ісполня́яся прему́дрости, і благода́ть Бо́жия бі на Нем.
41
И$ хожDа'ста роди'теля е^го на вся'ко лњто въ і^е^рлsимъ, в# пра'ꙁнDик# па'схы”
41
І хожда́ста роди́теля Єго́ на вся́ко лі́то во Ієрусали́м в пра́здник Па́схи.
42
И$ е^гда бысть двоюнадесяте лњтђ, въсходя'щемъ и^мъ въ і^е^рлsимъ по ѓ^бычаю пра'ꙁнDика,
42
І єгда́ бисть двоюна́десяти лі́ту, восходя́щим їм во Ієрусали́м по оби́чаю пра́здника,
43
и^ скончя'вшемъ дн~и, и^ въꙁвращя'ющимся и^мъ. ѓ^ста` ѓ^трокъ і^с~ въ і^е^рлsимњ, и^ не раꙁђмњ і^ѓ'сифъ, и^ мати е^го,
43
і сконча́вшим дні, і возвраща́ющимся їм, оста́ О́трок Ісу́с во Ієрусали́мі; і не разумі́ Іо́сиф і Ма́ти Єго́;
44
мнњвша же е^го в# дрђжинњ сђща, преидо'ша дн~е пђть, и^ і^скаста е^го в# сроDницњхъ и^ в# ꙁна'емыхъ.
44
мні́вша же Єго́ в дружи́ні су́ща, преідо́ста дне путь, і іска́ста Єго́ во сро́дниціх і в зна́ємих;
45
и^ не ѓ^брњтша е^го, въꙁ#вратистася въ і^е^рлsимъ в#ꙁыска'юща е^го.
45
і не обрі́тша Єго́, возврати́стася во Ієрусали́м, взиска́юща Єго́.
46
и^ бысть потрїехъ дн^ехъ, ѓ^брњто'ста е^го в# цр~к#ви, сњдя'ща посредњ оу^чи'телїи, и^ послђшающа и^хъ, и^ вᲆпраша'юща и^хъ”
46
І бисть по тріє́х днех, обріто́ста Єго́ в це́ркві, сідя́щаго посреді́ учи́телей, і послу́шающаго їх, і вопроша́ющаго їх;
47
Оу^жаса'хђ же ся вс^и послђшающеи` е^го, ѓ^ разђмњ и^ ѓ^ эTвњтехъ е^го”
47
ужаса́хуся же всі послу́шающії Єго́ о ра́зумі і о отві́тіх Єго́.
48
И$ видњвша е^го, дивистася, и^ к немђ мт~и е^го рече. ча'до, чт^о сътвори на'ма тако; с^е эTц~ъ тво'и и^ а'ꙁъ боля'ща и^ска'ховњ тебе`”
48
І ви́дівша Єго́, диви́стася; і к Нему́ Ма́ти Єго́ рече́: Ча́до, что сотвори́ на́ма та́ко? Се оте́ць Твой і Аз боля́ща іска́хома Тебе́.
49
И$ рече к ни'ма. чт^о ја%ко и^ска'сте мене`; не вњ'ста ли ја%ко в# тњхъ ја%же эTц~а мое^го досто'итъ быти м^и;
49
І рече́ к ни́ма: что я́ко іска́ста Мене́? Не ві́ста ли, я́ко в тіх, я́же Отця́ Моєго́, досто́їть би́ти Мі?
50
и^ т^а не разђмњсᲄа гл~а, и^же гл~а и%ма”
50
І та не разумі́ста глаго́ла, єго́же глаго́ла ї́ма.
51
И$ сни'де с ни'ма, и^ прїиде в# наꙁареџᲆ, и^ б^њ повинђася и'ма. мт~и же е^го съблюда'ше вс^я гл~ы сїа в# срцDи своеM”
51
І сни́де с ни́ма, і при́йде в Назаре́т; і бі повину́яся ї́ма. І Ма́ти Єго́ соблюда́ше вся глаго́ли сія́ в се́рдці Своє́м.
52
И$ і^с~, преспњва'ше премђ'дросᲄїю и^ вᲆзрастоM и^ блгDтїю эT б~а и^ чл~къ”
52
І Ісу́с преспіва́ше прему́дростію і во́зрастом і благода́тію у Бо́га і челові́к.
Глаv, г~.
1
В пя'тое же надесять лњто влDчества тиверїа кесаря, ѓ^блада'ющђ понтїискомђ пила'тђ і^оу^де'ею. и^ четвертовластвђющђ галиле'ею и'родђ” Фили'ппђ же бра'тђ е^го четвертовластвђющђ и^тири'ею и^ трахонитъскою страною, и^ лисанїю, авилинїею четвертовластвђющђ.
1
(Зач. 9) В п'я́тоє же на́десяте лі́то влади́чества Тиве́рія ке́саря, облада́ющу Понті́йському Пила́ту Іуде́єю, і четвертовла́ствующу Галиле́єю І́роду, Фили́ппу же бра́ту єго́ четвертовла́ствующу Ітуре́єю і Трахоні́тською страно́ю, і Лиса́нію Авилині́єю четвертовла́ствующу,
2
прї архїере'и` а%ннњ и^ каи^а'фњ, бы'сть гл~ъ бж~їи къ і^ѓ^а'ннђ заха'рїинђ сн~ђ в# пђсты'ни.
2
при архієре́ї А́нні і Кая́фі, бисть глаго́л Бо́жий ко Іоа́нну Заха́ріїну си́ну в пусти́ні.
3
и^ прїиде въ вс^ю странђ и^ѓ^рда'нскђю, проповњдаа кр~щенїе покаа'нїа въ ѓ^ставленїе грњхо'въ,
3
І при́йде во всю страну́ Іорда́нськую, пропові́дая креще́ніє покая́нія во оставле́ніє гріхо́в,
4
ја%коже е^сть пи'сано в# книзњ словесъ і^са'йа пррoка гл~юща. глsа въпїю'щаго в# пђсты'ни. оу^гото'ваите пђть гн~ь, пра'вы творите стеѕя е^го
4
я́коже єсть пи́сано в кни́зі слове́с Іса́ї проро́ка, глаго́люща: глас вопію́щаго в пусти́ні: угото́вайте путь Госпо́день, пра́ви творі́те стезі́ Єго́;
5
вся'ка де'брь и^спо'лнится, и^ вся'ка гора и^ холмъ смњри'тся” И$ бђ'дђтъ стропо'тная въ пра'вая. и^ ѓ^стрїи в# пђти` глаDкы”
5
вся́ка дебр іспо́лниться, і вся́ка гора́ і холм смири́ться; і бу́дуть стро́потная в пра́вая, і о́стрії в путі́ гла́дкі;
6
И$ оу^зритъ вся'ка плоть сп~се'нїе бж~їе”
6
і у́зрить вся́ка плоть спасе́ніє Бо́жиє.
7
гл~аше же и^сходя'щиM наро'домъ крsти'тися эT него. порожDенїа е^хи'днова, кт^о сказа` вамъ бњжа'ти эT грядђщаго гнњва;
7
Глаго́лаше же ісходя́щим наро́дом крести́тися от него́: порожде́нія єхи́днова! Кто сказа́ вам біжа́ти от гряду́щаго гні́ва?
8
сътвори'те оу^бо плоды досто'ины покаа'нїа, и^ не начина'ите гл~ати в себњ, эTц~а и%мамы а^враа'ма. гл~ю б^о вамᲆ, ја%ко мо'жетъ б~ъ эT ка'менїа сего въꙁдви'гнђти чя'да а^враа'мђ.
8
Сотворі́те у́бо плоди́ досто́йни покая́нія, і не начина́йте глаго́лати в себі́: отця́ і́мами Авраа́ма. Глаго́лю бо вам, я́ко мо́жеть Бог от ка́менія сего́ воздви́гнути ча́да Авраа́му.
9
оу^же б^о и^ сњки'ра при корени дре'ва лежи'тъ. вся'ко оу^бо дре'во не творя'щее` плода добра, посњка'ется и^ въ ѓ^гнь в#мњтаеTся”
9
Уже́ бо і сіки́ра при ко́рені дре́ва лежи́ть: вся́ко у́бо дре́во, не творя́щеє плода́ добра́, посіка́ється і во огнь вмета́ється.
10
И$ въпраша'хђ е^го народи гл~юще. чᲄо оу^бо сътворимъ”
10
І вопроша́ху єго́ наро́ди, глаго́люще: что у́бо сотвори́м?
11
эTвњщв же гл~а и^мъ. и^мњ'ай двњ ри'ѕњ, да подасᲄь не и^мђщемђ. і^ и^мњаи` бра'шна, такоже да твори'тъ”
11
Отвіща́в же глаго́ла їм: імі́яй дві ри́зі, да пода́сть не іму́щему, і імі́яй бра́шна, та́кожде да твори́ть.
12
Прїидо'шя же и^ мытаре крsти'тися эT него, и^ рњшя к немђ. оу^чи'телю, что^ сътвориM;
12
Прийдо́ша же і ми́тарі крести́тися от него́, і рі́ша к нему́: учи́телю, что сотвори́м?
13
ѓ%нже рече к ниM, ничтоже боле эT повелњннаго вамᲆ твори'те”
13
Он же рече́ к ним: нічто́же бо́ліє от повелі́ннаго вам творі́те.
14
Въпрашахђ же е^го и^ воини гл~юще. и^ мы' чт^о сътворимъ; и^ рече к нимᲆ. никогоже ѓ^би'дите, ни ѓ^клеветава'ите. и^ дово'лни бђ'дњте ѓ^бро'кы ва'шими”
14
Вопроша́ху же єго́ і во́їни, глаго́люще: і ми что сотвори́м? І рече́ к ним: ні кого́же оби́діте, ні оклеветава́йте, і дово́льни бу́діте обро́ки ва́шими.
15
Чя'ющем же лю'демъ, и^ помышля'ющемъ всњмъ в# срDцыхъ свои^хъ ѓ^ і^ѓ^а'ннњ, е^да то'и е^сть х~с,
15
Ча́ющим же лю́дем і помишля́ющим всім в сердця́х свої́х о Іоа́нні, єда́ той єсть Христо́с,
16
эTвњщава'ше і^ѓ^а'ннъ всњмъ, гл~я” А$зъ оу^бо водою кр~ща'ю в^ы, гряде'т же крњплїи мене, е^мђже нњсмь досто'и^нъ эTрњши'ти реме'нь сапо'гђ е^го, то'й в^ы крsти'тъ дх~омъ ст~ыM, и^ ѓ^гнеM”
16
отвіщава́ше Іоа́нн всім, глаго́ля: аз у́бо водо́ю креща́ю ви, гряде́ть же Крі́плій мене́, Єму́же нісьм досто́їн отріши́ти реме́нь сапогу́ Єго́; Той ви крести́ть Ду́хом Святи́м і огне́м;
17
Ємђже лопа'та в рђкђ е^го, и^ ѓ^требиT гђмно свое`, и^ събере'тъ пшени'цђ в житницђ свою. плњвы же съжежеT ѓ^гнемъ негаса'ющиM.
17
Єму́же лопа́та в руку́ Єго́, і отреби́ть гумно́ Своє́, і собере́ть пшени́цю в жи́тницю Свою́, пле́ви же сожже́ть огне́м негаса́ющим.
18
мно'га же оу^бо і^ и^на оу^тњшаа, бл~говњствова'ше лю'демъ”
18
Мно́га же у́бо і і́на, утіша́я благовіствова́ше лю́дем.
19
І$роD же четвертовластникъ ѓ^бличаеM эT него, ѓ^ і^родия'дњ женњ бра'та свое^го, и^ ѓ^ всњхъ ја%же сътвори` зла'я и%родъ.
19
(Зач. 10) І́род же четвертовла́стник, облича́єм от него́ о Іродіа́ді, жені́ бра́та своєго́, і о всіх, я́же сотвори́ зла́я І́род,
20
и^ приложи и^ с^е надъ всњми, и^ затвори` і^ѓ^а'нна в# темни'ци”
20
приложи́ і сіє́ над всі́ми, і затвори́ Іоа́нна в темни́ці.
21
Бы'сть же е^гда крsти'шяся вс^и людїе. і^и^с~ђ кр~щъшђся и^ моля'щђся, эTврᲆзеся нб~о,
21
Бисть же єгда́ крести́шася всі лю́діє, і Ісу́су кре́щшуся і моля́щуся, отве́рзеся не́бо,
22
и^ сни'де дх~ъ ст~ыи теле'снымъ ѓ%браꙁомъ ја%ко го'лђбь нань” И$ гласъ с# нб~се бысть гл~я. ты е^си сн~ъ мои възлюбленныи, ѓ^ тебњ бл~говолихъ”
22
і сни́де Дух Святи́й тіле́сним о́бразом, я́ко го́луб, Нань; і глас с небесе́ бисть, глаго́ля: Ти єси́ Син Мой Возлю́бленний, о Тебі́ благоволи́х.
23
И$ то'й б^њ і^с~, ја^ко лњтомъ тридесяте. начина'а, сыи ја%ко мнимъ сн~ъ і^ѓ'сифовъ, и^лїевъ.
23
(Зач. 11) І Той бі Ісу́с я́ко літ три́десять начина́я, сий, я́ко мним, Син Іо́сифов, Ілі́єв,
24
матџа'новъ, левїи'нᲆ. мельхі'и^нъ, и^а^нна'евᲆ. и^ѓ^сїфовъ,
24
Матфа́тов, Леві́їн, Мелхі́їн, Іанна́єв, Іо́сифов,
25
маттаџїе'въ. а^мо'сов#, наоу'мовъ. е^сли'мовъ, нагге'ѓвъ.
25
Маттафі́єв, Амо́сов, Нау́мов, Еслі́мов, Нагге́йов,
26
маа'џовъ, маттаџи'евъ. семїеv, і^ѓ'сифовъ. і^оу^динъ,
26
Маа́фов, Маттафі́єв, Семеі́єв, Іо́сифов, Іу́дин,
27
и^ѓ^а^нна'новᲆ. риси'евъ, зороваве'левъ. салаџі'илеv, нирїевъ.
27
Іоа́ннанов, Риса́єв, Зорова́велев, Салафії́лев, Нирі́єв,
28
мелхїевъ, а^ддїевᲆ. коса'мовъ, е^лмо'дамовъ. и^ровъ,
28
Мелхі́єв, Адді́єв, Коса́мов, Єлмода́мов, І́ров,
29
і^ѓ^сїе'въ. е^лїезеровъ, і^ѓ^ри'мовъ, матџа'товъ, левїинъ.
29
Іосі́єв, Єлієзе́ров, Іорі́мов, Матфа́тов, Леві́їн,
30
симеѓ'новъ, і^оу^динъ. і^ѓ'сифовъ, і^ѓ^а^на'мовъ. е^лиаки'мовъ,
30
Симео́нов, Іу́дин, Іо́сифов, Іона́нов, Єліаки́мов,
31
мелеа'евъ. менна'нов#, маттаџа'евъ. наџа'новъ, двDвъ.
31
Мелеа́єв, Маїна́нов, Маттафа́єв, Нафа́нов, Дави́дов,
32
и^е^се'ѓвъ, ѓ^ви'довъ. въѓ^зовъ, салмо'новъ. наа^ссо'новъ.
32
Ієссе́йов, Ови́дов, Воо́зов, Салмо́нов, Наассо́нов,
33
а^минода'вовъ. а^ра'мовъ, и^ѓ^а^ра'мовъ. е^сро'моv, фаре'совъ. і^оу'динъ,
33
Амінада́вов, Ара́мов, Єсро́мов, Фаре́сов, Іу́дин,
34
и^а'ковль. и^саа'ковъ, а^враа'мовъ. џарра'новᲆ, нахо'ровъ.
34
Іа́ковль, Ісаа́ков, Авраа́мов, Фа́рин, Нахо́ров,
35
серђ'ховъ, рагавовъ. фале'ковъ, е^веровъ. сала'новъ,
35
Серу́хов, Рага́вов, Фале́ков, Єве́ров, Сала́нов,
36
кайна'новъ. а^рфаћа'довъ, си'моновъ. но'евъ, ламеховъ.
36
Каїна́нов, Арфакса́дов, Си́мов, Но́єв, Ла́мехов,
37
маџђса'левъ, е^но'ховъ. и^а^редовъ, малеле'илевъ. кайнановъ,
37
Мафуса́лев, Єно́хов, Іа́редов, Малелеї́лов, Каїна́нов,
38
е^но'совъ. си'џовъ, а^да'мовъ. бж~їи”
38
Єно́сов, Си́фов, Ада́мов, Бо́жий.
Глvа, д~.
1
Ис~ же и^спо'лнь дх~а ст~а въꙁ#врати'ся эT и^ѓ^рдана, и^ ведя'шеся дх~омᲆ в# пђсты'ня,
1
(Зач. 12) Ісу́с же іспо́лнь Ду́ха Свя́та возврати́ся от Іорда́на; і ведя́шеся Ду́хом в пусти́ню,
2
дн~їи четы'ридесяте и^скђша'емᲆ эT дїа'вола. и^ не ја%сть ничесоже въ дн~и т^ы. и^ сконча'вшемся иM, послњди вᲆꙁалка
2
дній чети́ридесять іскуша́єм от дия́вола; і не ясть нічесо́же во дні ти́я; і сконча́вшимся їм, посліди́ взалка́.
3
и^ рече е^мђ дїа'вол#. а^ще сн~ъ е^си бж~їи, рци ка'меневи семђ да бђ'детъ хлњбъ.
3
І рече́ Єму́ дия́вол: а́ще Син єси́ Бо́жий, рци ка́меневи сему́, да бу́деть хліб.
4
и^ эTвњща і^с~ к немђ гл~я. пи'сано е^сть, ја^ко не ѓ^ хлњбњ е^ді'номъ живъ бђдетъ чл~къ, н^о ѓ^ вся'комъ гл~њ бж~їи”
4
І отвіща́ Ісу́с к нему́, глаго́ля: пи́сано єсть, я́ко не о хлі́бі єди́ном жив бу́деть челові́к, но о вся́ком глаго́лі Бо́жиї.
5
И$ възведъ е^го дїа'волъ на' горђ высокђ, покаꙁа е^мђ вс^я црsтвїа вселе'нныя, в часњ` време'ннњ.
5
І возве́д Єго́ дия́вол на гору́ високу́, показа́ Єму́ вся ца́рствія вселе́нния в ча́сі [черті́] вре́менні.
6
и^ рече е^мђ дїа'волъ. тебњ дам# власть сїю вс^ю и^ сла'вђ и^хъ, ја%ко мн^њ дана` е^сть, и^ е^мђже а^ще хощђ, дамъ ю&.
6
І рече́ Єму́ дия́вол: Тебі́ дам власть сію́ всю і сла́ву їх, я́ко мні предана́ єсть, і, єму́же а́ще хощу́, дам ю;
7
т^ы оу^бо а^ще покло'нишися предо мною, бђ'дђтъ тебњ вс^я”
7
Ти у́бо а́ще поклони́шися пре́до мно́ю, бу́дуть Тебі́ вся.
8
И эTвњщавъ рече е^мђ і^с~. и^ди` ꙁа мною сатана`. писано е^сть. покло'нишися г~ђ б~ђ твое^мђ, и^ томђ е^ді'номђ послђжиши”
8
І отвіща́в рече́ єму́ Ісу́с: іди́ за Мно́ю, сатано́, пи́сано єсть: поклони́шися Го́споду Бо́гу твоєму́, і Тому́ єди́ному послу́жиши.
9
И$ веде е^го въ і^е^рлsимъ, и^ поста'ви е^го на крилњ цр~ко'внњмъ, и^ рече е^мђ. а^ще сн~ъ е^си бж~їи, врь'ꙁися эTсю'дђ до'лђ.
9
І веде́ Єго́ во Ієрусали́м, і поста́ви Єго́ на крилі́ церко́внім, і рече́ Єму́: а́ще Син єси́ Бо́жий, ве́рзися отсю́ду до́лу;
10
пи'сано б^о е^сть, ја^ко а^гг~ломъ свои'мъ ꙁаповњ'сть ѓ^ тебњ съхрани'ти т^я,
10
пи́сано бо єсть, я́ко А́нгелом Свої́м запові́сть о Тебі́ сохрани́ти Тя;
11
и^ на рђкахъ въꙁмTђ т^я, да не когда прит#кнеши ѓ^ ка'мень но'гђ твою`”
11
і на рука́х во́зьмуть Тя, да не когда́ преткне́ши о ка́мень но́гу Твою́.
12
И$ эTвњща'въ рече е^мђ і^с~. ја%ко рече'но е^сть, не и^скђ'сиши г~а б~а твое^го.
12
І отвіща́в рече́ єму́ Ісу́с, я́ко рече́но єсть: не іску́сиши Го́спода Бо́га твоєго́.
13
и^ скончавъ вс^е и^скђше'нїе дїа'волъ, эTи'де эT него до времене”
13
І сконча́в все іскуше́ніє дия́вол, оти́де от Него́ до вре́мене.
14
И въꙁ#врати'ся і^с~, в си'лњ дх~о'внњи в галиле'ю, и^ вњсть и^ꙁы'де по все'и странњ ѓ^ немъ.
14
І возврати́ся Ісу́с в си́лі духо́вній в Галиле́ю; і вість ізи́де по всей страні́ о Нем.
15
и^ то'и оу^ча'ше на сон#мищихъ и^хъ, сла'вимъ всњми”
15
І Той уча́ше на со́нмищих їх, сла́вим всі́ми.
16
И/ прїиде в# назареџъ, и^дњже б^њ въспитанъ, и^ вни'де по ѓ^бы'чаю свое^мђ в# дн~ь сђбо'тныи в# со'нмище, и^ в#ста` чести`.
16
(Зач. 13) І при́йде в Назаре́т, іді́же бі воспита́н; і вни́де, по оби́чаю Своєму́, в день субо́тний в со́нмище, і воста́ чести́.
17
и^ да'шя е^мђ кни'гђ и^са'і"а пррoка. и^ раꙁ#гнђвъ кни'гђ, ѓ^брњте мњсто, и^дњже б^њ напи'сано.
17
І да́ша Єму́ кни́гу Іса́ї проро́ка; і разгну́в кни́гу, обрі́те мі́сто, іді́же бі напи́сано:
18
дх~ь гн~ь на мнњ, е^гоже ради пома'ꙁа м^я, бл~говњ'сти'ти ни'щимъ посла` м^я, и^сцњли'ти съкрђше'ныа срDцемᲆ, проповњ'дати плњне'нымъ эTпђще'нїе, и^ слњпымъ прозрњнїе, эTпђсти'ти съкрђше'ныа въ эTра'дђ,
18
Дух Госпо́день на Мні; Єго́же ра́ди пома́за М'я благовісти́ти ни́щим, посла́ М'я ісціли́ти сокруше́нния се́рдцем, пропові́дати пліне́нним отпуще́ніє і сліпи́м прозрі́ніє, отпусти́ти сокруше́нния во отра́ду,
19
проповњ'дати лњто гн~е прїа'тно”
19
пропові́дати лі́то Госпо́днє прия́тно.
20
И$ съгнђв'ъ кни'гђ, эTдавъ слђꙁᲇ, сњ'де. и^ всMњ в со'нмищи ѓ%чи бњхђ зря'ще нань”
20
І согну́в кни́гу, отда́в слузі́, сі́де; і всім в со́нмищі о́чі бі́ху зря́ще Нань.
21
И$ начатъ гл~ати к ни'мъ, ја^ко днесь сбысться писа'нїе с^е вᲆ оу^шїю ва'шею.
21
І нача́т глаго́лати к ним, я́ко днесь сби́сться писа́ніє сіє́ во у́шію ва́шею.
22
и^ вс^и свњдњтельствовахђ е^мђ” І$ дивля'хђся ѓ^ словесехъ блгDти, и^сходящихъ и^ꙁъ оу'стъ е^го” И$ гл~ахђ. не се'и ли е^сть сн~ъ і^ѓ'сїфовъ;
22
І всі свиді́тельствоваху Єму́, (Зач. 14) і дивля́хуся о словесі́х благода́ті, ісходя́щих із уст Єго́, і глаго́лаху: не Сей ли єсть Син Іо́сифов?
23
и^ рече к нимъ. вся'ко речете м^и при'т#чђ сїю, врачю` и^сцњлися самъ. е^ли'ка слы'шяхоM бы'вшаа` в# капернаоу%мњ, сътвори и^ ꙁдњ въ эTч~ьствїи своеM”
23
І рече́ к ним: вся́ко рече́те Мі при́тчу сію́: врачу́, ісціли́ся Сам, єли́ка сли́шахом би́вшая в Капернау́мі, сотвори́ і зді во оте́чествії Своє́м.
24
рече же. а^ми'нь гл~ю вамъ. ја%ко никото'рыи пррoкъ прїа'тенъ е^сть въ эTч~ьствїи свое^мᲆ. по
24
Рече́ же: амі́нь глаго́лю вам, я́ко ні кото́рий проро́к прия́тен єсть во оте́чествії своє́м;
25
и'стинњ же гл~ю ваM. мно'гы вдови'ця бњшя въ дн~и и^лїины въ і^ил~и, е^гда ꙁаключи'ся нб~отри лњта, и^ мsця шесть, ја^ко бысть гладъ вели'къ по все'и ꙁемли`,
25
поі́стинні же глаго́лю вам: мно́гі вдови́ці бі́ша во дні Іліїни́ во Ізра́їлі, єгда́ заключи́ся не́бо три лі́та і мі́сяць шесть, я́ко бисть глад вели́к по всей землі́;
26
и^ ни къ е^ді'нои и^хъ по'сланъ бысть и^лїа, то'кмо в саре'птђ сидо'нскђю, к# женᲇ вдови'ци”
26
і ні ко єди́ной їх по́слан бисть Ілія́, то́кмо в Саре́пту Сидо́нськую к жені́ вдови́ці.
27
И мно'ѕи прокаже'ни бњхђ прї е^лисе'и пррoцњ въ і^ил~и, и^ ние^ді'нже эT нихъ ѓ^чи'стися, то'кмо нее^ма'нъ, сирїанинъ”
27
І мно́зі прокаже́нні бі́ху при Єліссе́ї проро́ці во Ізра́їлі; і ні єди́н же от них очи́стися, то́кмо Неєма́н Сиріяни́н.
28
И$ і^спо'лнишяся вс^и ја%рости в со'нмищи, слы'шавше сїа.
28
І іспо́лнишася всі я́рости в со́нмищі, сли́шавшії сія́;
29
и^ в#ста'вше и^ꙁгнашя е^го вонъ и^ꙁ# гра'да, и^ ведошя е^го до врьхђ горы`, на не'иже граD и^хъ съꙁданъ бяше, да бы'шя е^го низри'нђли.
29
і воста́вше ізгна́ша Єго́ вон із гра́да, і ведо́ша Єго́ до верху́ гори́, на не́йже град їх со́здан бя́ше, да би́ша Єго́ низри́нули;
30
ѓ%н же прошедъ посрDњ и^хъ и^дяше”
30
Он же проше́д посреді́ їх, ідя́ше.
31
И/ сни'де в# капернаоу^мъ, града галиле'иска, и^ бњ оу^ча и^хъ в сђбо'ты.
31
(Зач. 15) І сни́де в Капернау́м, град Галиле́йський; і бі учя́ їх в субо́ти.
32
и^ оу^жасахђся ѓ^ оу^ченїи е^го, ја%ко съ властїю б^њ сло'во е^го”
32
І ужаса́хуся о уче́нії Єго́, я́ко со вла́стію бі сло́во Єго́.
33
И$ в со'нмищи б^њ чл~къ, и^мы` дђхъ бњ'са нечи'ста, и^ въꙁъпи` гласомъ ве'лїемъ
33
І в со́нмищі бі челові́к іми́й ду́ха бі́са нечи́ста, і возопи́ гла́сом ве́ліїм,
34
гл~я. ѓ^ста'ви, чт^о намъ и^ тебњ, і^с~е наꙁаря'нине. пришелъ е^си погђбити наs; вњмъ т^я кт^о е^си, ст~ыи бж~їи”
34
глаго́ля: оста́ви, что нам і Тебі́, Ісу́се Назаря́нине, прише́л єси́ погуби́ти нас; вім Тя, кто єси́, Святи́й Бо́жий.
35
И$ запрњти` е^мђ і^с~, гл~я. премлᲆчи`, и^ і^ꙁыди и^ꙁ него” И$ поврьгь е^го бњсъ посредњ, и^ꙁы'де и^ꙁ него, ника'коже вредивъ е^го”
35
І запрети́ єму́ Ісу́с, глаго́ля: премолчи́ і ізи́ди із него́. І пове́рг єго́ біс посреді́, ізи́де із него́, ніка́коже вреди́в єго́.
36
И$ бысть оу'жасъ на всњхъ, и^ стяꙁа'хђся дрђгъ къ дрђгђ гл~ще. чт^о слово с^е; ја^ко властїю и^ си'лою велитъ нечистымъ дђховом# и^ і^сходятъ;
36
І бисть у́жас на всіх, і стяза́хуся, друг ко дру́гу глаго́люще: что сло́во сіє́, я́ко вла́стію і си́лою вели́ть нечи́стим духово́м, і ісхо́дять?
37
І$ и^схожDаше глаs ѓ^ немъ въ всяко мњсто страны”
37
(Зач. 16) І ісхожда́ше глас о Нем во вся́ко мі́сто страни́.
38
в#ставъ же и^ꙁ со'нмища, вни'де в домъ си'моновъ” Теща же симонова б^њ ѓ^дръжима ѓ^гнем# велїемъ, и^ молиша е^го ѓ^ неи.
38
Воста́в же із со́нмища, вни́де в дом Си́монов; те́ща же Си́монова бі одержи́ма огне́м ве́ліїм; і моли́ша Єго́ о ней.
39
и^ став# наD нею, ꙁапрети ѓ^гню`, и^ ѓ^ста'ви ю&. а^бїе же в#ста'вши, слђжа'ше иM.
39
І став над не́ю, запрети́ огню́, і оста́ви ю; а́біє же воста́вши служа́ше їм.
40
ꙁаходя'щђ же слн~цђ, вс^и е^ли'цы и^мя'хђ боля'щїа недђ'гы раꙁли'чными, привожахђ и^хъ к немђ” ѓ%н же на е^ді'номъ кожDо ихъ рђцњ вᲆꙁложь, и^сцњля'ше и^хъ”
40
Заходя́щу же со́лнцю, всі, єли́ці імі́яху боля́щия неду́ги разли́чними, привожда́ху їх к Нему́; Он же на єди́наго коєго́ждо їх ру́ці возло́ж, ісціля́ше їх.
41
И$схожDахђ же и^ бњси эT мно'гъ, въпїю'ще и^ гл~юще, ја%кот^ы е^си хс~, сн~ь бж~їи” И$ запрњща'а не дадяше и^мъ гл~ати, ја%ко вњдяхђ х~а самого сђща.
41
Ісхожда́ху же і бі́си от мно́гих, вопію́ще і глаго́люще, я́ко Ти єси́ Христо́с, Син Бо́жий. І запреща́я не дая́ше їм глаго́лати, я́ко ві́дяху Христа́ Самаго́ су́ща.
42
Бывшђ же дн~и, из#шеD и^де в# пђсто мњсᲄо е^ді'н#, и^ нароd и^скахђ е^го, и^ прїидо'шя до него, и^ дръжа'хђся е^го, да не бы эTшелъ эT нихъ.
42
Би́вшу же дні, ізше́д іде́ в пу́сто мі́сто; і наро́ди іска́ху Єго́, і прийдо́ша к Нему́, і удержава́ху Єго́, да би не отше́л от них.
43
ѓ%н же рече к ни'мъ. ја%ко и^ дрђгымъ градовомъ бл~говњстити м^и подоба'етᲆ црsтвїе бж~їе, ја%ко на с^е по'сланъ е^смь.
43
Он же рече́ к ним: я́ко і други́м градово́м благовісти́ти Мі подоба́єть Ца́рствіє Бо́жиє, я́ко на се по́слан єсьм.
44
и^ б^њ проповњдаа` на со'нмищыхъ галилеискыхъ”
44
І бі пропові́дая на со́нмищих Галиле́йських.
Глvа, е~”
1
Бысть же належащђ е^мᲆ наро'дђ, да бышя слы'шали сло'во бж~їе, И$ то'и бњ стоя прї е'ꙁерњ генисаре'тстњ”
1
(Зач. 17) Бисть же належа́щу Єму́ наро́ду, да би́ша сли́шали сло́во Бо́жиє, і Той бі стоя́ при є́зері Геннисаре́тсті,
2
и^ ви'дᲇ дв^а корабля стоя'ща прї е'зерᲇ” Рыбарїе же эTшед#ше эT нею, плака'хђ мрњжя”
2
і ви́ді два корабля́ стоя́ща при є́зері; ри́баріє же отше́дше от нею́, ізмива́ху мре́жі.
3
Влњꙁ же въ е^ді'нъ эT кораблю и%же бњ си'моновъ, моли е^го эT ꙁемля эTстђпи'ти ма'ло. и^ сњдъ оу^ча'ше и^с корабля` наро'ды”
3
Вліз же в єди́н от кораблю́, і́же бі Си́монов, моли́ єго́ от землі́ отступи́ти ма́ло; і сід уча́ше із корабля́ наро́ди.
4
ја%коже преста` гл~я, рече к си'монђ, постђпи` въ глђбинђ, и^ въвръзњте мре'жя вашя в лови'твђ.
4
Я́коже преста́ глаго́ля, рече́ к Си́мону: поступи́ во глубину́, і вве́рзіте мре́жі ва́ша в лови́тву.
5
и^ эTвњща'в# си'монъ, рече е^мђ. наста'вниче, ѓ^бнощᲆ вс^ю трђжDьшеся ничесоже ја%хоM, по гл~ђ же твое^мђ в#ве'ргђ мре'жђ,
5
І отвіща́в Си́мон рече́ Єму́: Наста́вниче, об нощ всю тру́ждшеся, нічесо́же я́хом; по глаго́лу же Твоєму́ вве́ргу мре́жу.
6
и^ с^е сътво'рше, я'шя множество ры'бъ мно'го, протръꙁа'ше же ся мрежа иX,
6
І се сотво́рше, я́ша мно́жество риб мно́го, протерза́шеся же мре́жа їх.
7
и^ поманђшя прича'стникомъ и^же бя'хђ въ дрђꙁемъ корабли`, да прише'дше помо'гђтъ и^мᲆ. и^ прїидо'ша, і^ и^спо'лниша ѓ%ба корабля`, ја^ко погрђжа'тися и%ма”
7
І поману́ша прича́стником, і́же бі́ху во друзі́м кораблі́, да прише́дше помо́гуть їм; і прийдо́ша, і іспо́лниша о́ба корабля́, я́ко погружа́тися ї́ма.
8
Видњв же си'монъ пе'тръ, припаде` к# колњ'нома і^с~овома, гл~я” и^ꙁы'ди эT мене`, ја%ко мђжᲆ грњшеn е%смь г~и.
8
Ви́дів же Си́мон Петр, припаде́ к колі́нома Ісу́совома, глаго́ля: ізи́ди от мене́, я́ко муж грі́шен єсьм, Го́споди.
9
о'у"жасъ бо ѓ^дръжа'ше е^го, и^ вс^я сђщая с нимъ, ѓ^ лови'твњ ры'бъ ја%же я'ша.
9
У́жас бо одержа́ше єго́ і вся су́щия с ним, о лови́тві риб, я́же я́ша.
10
та'кожDе же і^ и^а'кова і^ и^ѓ^а'нна, сн~а ꙁеведе'ѓва, ја^же бњс'та ѓ^бещника си'монови” и^ рече` к си'монђ і^с~, не бо'ися. эTсе'лњ бђдеши чл~кы ловя`.
10
Та́кожде же Іа́кова і Іоа́нна, си́на Зеведе́йова, я́же бі́ста обе́щника Си́монові. І рече́ к Си́мону Ісу́с: не бо́йся, отсе́лі бу́деши челові́ки лов'я́.
11
і^ и^ꙁ#влекъше ѓ%ба корабля` на' ꙁемлю, ѓ^ста'вльше вс^я, въ слњдъ е^го и^до'шя”
11
І ізвле́кше [о́ба] корабля́ на зе́млю, оста́вльше вся, вслід Єго́ ідо́ша.
12
И/ бысть е^гда б^њ і^с~ въ е^ді'номᲆ эT градо'въ, и^ с^е мђжъ и^спо'лнь прокаже'нїа, и^ видњвъ і^с~а, паD ни'ць моляся е^мђ гл~я. г~и, а%ще хо'щеши, мо'жеши м^я ѓ^чи'стити”
12
(Зач. 18) І бисть єгда́ бі Ісу́с во єди́ном от градо́в, і се муж іспо́лнь прокаже́нія; і ви́дів Ісу́са, пад ниць, моля́ся Єму́, глаго́ля: Го́споди, а́ще хо́щеши, мо́жеши м'я очи́стити.
13
и^ просте'ръ рђкђ коснђ` е^го, ре'кᲆ. хощђ`, ѓ^чи'стися. і^ а'бїе прока'ꙁа эTи'де эT него`”
13
І просте́р ру́ку, косну́ся єго́, рек: хощу́, очи́стися; і а́біє прока́за оти́де от него́.
14
И$ то'и ꙁаповњ'да е^мђ` никомђже повњд'ати, н^о шеD покажися і^е^ре'ѓви, и^ принеси` ѓ^ ѓ^чищенїи твое^мъ, ја%коже повелњ` мољ=сїи, въ свњдњтельство и^мъ.
14
І Той запові́да єму́ ні кому́же пові́дати; но шед покажи́ся ієре́йові, і принеси́ о очище́нії твоє́м, я́коже повелі́ Моїсе́й, во свиді́тельство їм.
15
прохожа'ше же паче сло'во ѓ^ немъ, и^ схожа'хђся народи мно'зи слы'шати, и^ цњли'тися эT него`, эT недђ'гъ своиX.
15
Прохожда́ше же па́че сло́во о Нем; і схожда́хуся наро́ди мно́зі сли́шати і ціли́тися от Него́ от неду́г свої́х.
16
то'й же б^њ эTходя в пђстыню и^ мл~яся”
16
Той же бі отходя́ в пусти́ню і моля́ся.
17
И/ бысть въ е^ді'нъ эT дн~їи, и^ то'и б^њ оу^ча`, и^ бњхђ сњдя'ще фарисе'е, и^ зако'нооу^чи'телїе, и^же бяхђ пришли` эT вся'кїа ве'си галиле'искїа, і^ и^оу^де'искїа`, і^ и^ерsли'м#скїа, и^ си'ла гн~я б^њ и^сцњля'ющи и^хъ”
17
(Зач. 19) І бисть во єди́н от дній, і Той бі учя́; і бі́ху сідя́ще фарисе́є і законоучи́теліє, і́же бі́ху пришли́ от вся́кия ве́сі Галиле́йськия, і Іуде́йськия, і Ієрусали́мськия; і си́ла Госпо́дня бі ісціля́ющи їх;
18
И$ с^е мђж'їе нося'ще на ѓ^дрњ` чл~ка, и^же б^њ расла'бленъ, і^ и^ска'хђ внести` е^го и^ положи'ти пред нимъ.
18
і се му́жіє нося́ще на одрі́ челові́ка, і́же бі разсла́блен, і іска́ху внести́ єго́ і положи́ти пред Ним;
19
и^ не ѓ^брњтше кђдњ` внести` е^го наро'да раd. въꙁлњ'зше на' храмъ, сквоꙁњ скђде'лы ниꙁвњ'сиша е^го съ ѓ^дромъ на средђ` преD і^с~а.
19
і не обрі́тше куді́ внести́ єго́ наро́да ра́ди, взлі́зше на храм, сквозі́ скуде́ли [кров скуде́льний] низві́сиша єго́ со одро́м на среду́ пред Ісу́са.
20
и^ ви'дњвъ вњ'рђ и^хъ, рече е^мђ. чл~че ѓ^ставля'ют# ти ся грњси` твои`.
20
І ви́дів ві́ру їх, рече́ єму́: челові́че, оставля́ютьтіся грісі́ твої́.
21
и^ нача'шя помышля'ти кни'жницы и^ фарисе'е, гл~юще. кт^о е^сть се'и, и^же гл~етъ хђлы`; кт^о мо'жетᲆ ѓ^ставля'ти грњхы`, то'кмо е^ді'нъ б~ъ;
21
І нача́ша помишля́ти кни́жници і фарисе́є, глаго́люще: кто єсть Сей, І́же глаго́леть хули́, кто мо́жеть оставля́ти гріхи́, то́кмо єди́н Бог?
22
раꙁђмњ'в же і^с~ помышле'нїа и^хъ, эTвњща'въ рече` к нимᲆ. чт^о помышля'ете въ срDцыхъ ва'шиX;
22
Разумі́в же Ісу́с помишле́нія їх, отвіща́в рече́ к ним: что помишля́єте в сердця́х ва́ших?
23
чт^о е^сть оу^до'бње рещи`” ѓ^ставля'ютъ ти ся грњси` твои`. и^ли рещи`, въста'ни и^ ходи;
23
Что єсть удо́біє, рещи́: оставля́ютьтіся грісі́ твої́? Іли́ рещи́: воста́ни і ходи́?
24
н^о да оу^вњ'сте, ја%ко вла'сть и%мать сн~ъ члчsкыи на земли` эTпђща'ти грњхы, рече` расла'бленомђ. тебњ` гл~ю, въста'ни, въꙁми` ѓ%дръ твои`, и^ди` в до'мъ свои.
24
Но да уві́сте, я́ко власть і́мать Син Челові́чеський на землі́ отпуща́ти гріхи́, (рече́ разсла́бленному:) тебі́ глаго́лю: воста́ни і возьми́ одр твой, і іди́ в дом твой.
25
і^ а'бїе вᲆстаv пред ни'ми, Вꙁемъ на не'мже лежа'ше, и%де в доM свои, сла'вя б~а.
25
І а́біє воста́в пред ни́ми, взем, на не́мже лежа́ше, і́де в дом свой, сла́в'я Бо́га.
26
и^ оу%жасъ прїа'тъ вс^я, и^ славля'хђ б~а, І$ и^спо'лнишяся стра'ха гл~юще, ја%ко видњхоM пресла'вная днsе”
26
І у́жас прия́т всіх, і сла́вляху Бо́га; і іспо́лнишася стра́ха, глаго́люще, я́ко ви́діхом пресла́вная днесь.
27
И/ по се'мъ и^ꙁы'де, и^ оу^зрњ` мытаря`, и%менемъ левїю, сњдя'ща на мы'тници. и^ рече е^мђ, и^ди` по мнњ.
27
(Зач. 20) І посе́м ізи́де, і узрі́ митаря́ і́менем Леві́ю, сідя́ща на ми́тниці, і рече́ єму́: іди́ по Мні.
28
и^ ѓ^ста'вль вс^я, въста'въ, въ слњдъ е^го и%де”
28
І оста́вль вся, воста́в вослі́д Єго́ і́де.
29
И$ сътвори` чреже'нїе ве'лїе левїи е^мђ вᲆ домђ своемъ. и^ б^њ наро'дъ мытаре'и мно'гъ, і^ и^нњхъ, и^же бњхђ с ниM вᲆзлежа'ще.
29
І сотвори́ учрежде́ніє ве́ліє Леві́й Єму́ в дому́ своє́м; і бі наро́д митаре́й мног, і іні́х, і́же бя́ху с ним возлежа́ще.
30
и^ ропта'хђ кни'жницы нань, и^ фарисе'е къ оу^чн~комъ е^го гл~юще. почт^о с мытари` и^ грᲇш'никы ја%сте и^ пїе'те;
30
І ропта́ху кни́жници на Него́ і фарисе́є, ко ученико́м Єго́ глаго́люще: почто́ с митарі́ і грі́шники я́сте і піє́те?
31
и^ эTвњщавъ і^с~, рече` к ни'мъ. не требђю'тᲆ здра'вїи врача, н^о боля'щїи.
31
І отвіща́в Ісу́с рече́ к ним: не тре́бують здра́вії врача́, но боля́щії;
32
не прїидохъ призвати пра'ведъныхъ, н^о грњшныа в# покаа'нїе”
32
не прийдо́х призва́ти пра́ведних, но грі́шния в покая́ніє.
33
Эни' же рњша к немђ. почт^о оу^чн~цы і^ѓ^а'ннови постятся ча'сто, и^ мл~итвы творятъ, такоже и^ фарїсе'истїи, а^ твои` ја%дя'тъ и^ пїютъ;
33
(Зач. 21) Они́ же рі́ша к Нему́: почто́ ученици́ Іоа́ннови постя́ться ча́сто і моли́тви творя́ть, та́кожде і фарисе́йстії, а Твої́ ядя́ть і пію́ть?
34
ѓ^н же рече к нимᲆ. е^да мо'жете сн~ы бра'чныа дондеже женихъ с ни'ми е^сть, сътворити пости'тися;
34
Он же рече́ к ним: єда́ мо́жете сини́ бра́чния, до́ндеже жени́х с ни́ми єсть, сотвори́ти пости́тися?
35
прїидђт же дн~їе, е^гда эTя'тъ бђ'детъ эT ни'хъ женихъ, и^ тогда` постятся в ты^ дн~и”
35
При́йдуть же дні́є, єгда́ от'я́т бу́деть от них жени́х, і тогда́ постя́ться в ти́я дні.
36
Гл~аше же и^ при'тчю к ні'мъ. ја%ко никтоже приставле'нїа ри'зы но'вы приставля'етъ на ри'ꙁђ в'ет#хђ. а^ще ли же, н^и. и^ новђю раздере'тъ, и^ ветсњи не съгласђ'ет е^же эT но'ваго”
36
Глаго́лаше же і при́тчу к ним, я́ко нікто́же приставле́нія ри́зи но́ви приставля́єть на ри́зу ве́тху; а́ще ли же ні, і но́вую раздере́ть, і ве́тсій не согласу́єть є́же от но́ваго.
37
И$ никтоже влива'етъ вина` но'ва в мњ'хы ве'тхы, а^ще ли же н^и, растръгнетᲆ но'вое вино мњ'хы, и^ са'мо и^ꙁлїется, и^ мњ'си поги'бнTђ,
37
І нікто́же влива́єть вина́ но́ва в мі́хи ве́тхі; а́ще ли же ні, расто́ргнеть но́воє вино́ мі́хи, і само́ ізліє́ться, і мі́сі поги́бнуть;
38
н^о вино` но'вое в# мњхы но'вы вливати, и^ ѓ^бое съблюде'тся.
38
но вино́ но́воє в мі́хи но́ви влива́ти [подоба́єть]; і обоя́ соблюду́ться.
39
и^ никтоже пи'вᲆ ветхое, а^бїе хо'щетъ но'вомђ. гл~етъ бо, ветхое лђ'чше е^сть”
39
І нікто́же пив ве́тхоє, а́біє хо́щеть но́ваго; глаго́леть бо: ве́тхоє лу́чше єсть.
Глvа, ѕ~.
1
Бысть же в сђбо'тђ второпе'ръвђю, и^ти` е^мђ сквозњ сњянїа, и^ въстръга'хђ оу^ченицы е^го кла'сы, и^ ја%дя'хђ стира'юще рђка'ми”
1
(Зач. 22) Бисть же в субо́ту второпе́рвую іти́ Єму́ сквозі́ сі́янія; і восторга́ху ученици́ Єго́ кла́си, і ядя́ху, стира́юще рука́ми.
2
Нњцїи же эT фарїсе'и рњша и^мъ. чт^отворите`, е^гоже не досто'иT творити в сђбо'ты;
2
Ні́ції же от фарисе́й рі́ша їм: что творите́, єго́же не досто́їть твори́ти в субо́ти?
3
и^ эTвњщавъ і^с~, рече к нимъ. ни л^и сего` чл^и е^сте, е^же сътвори дв~дъ, е^гда` взалка'ся самъ, и^ і'же с нимъ сђщїи,
3
І отвіща́в Ісу́с рече́ к ним: ні ли сего́ чли єсте́, є́же сотвори́ Дави́д, єгда́ взалка́ся сам і і́же с ним бя́ху?
4
ка'ко вни'де в# домъ бж~їи, и^ хлњбы преDложенїя вземъ, и^ ја%стъ, и дастъ и^ сђщимъ с нимъ, и^хже не, достоаше ја%сти, то'кмо е^ді'нњмъ е^ре'ѓмъ;
4
Ка́ко вни́де в дом Бо́жий, і хлі́би предложе́нія взем, і яде́, і даде́ і су́щим с ним, ї́хже не досто́яше я́сти, то́кмо єди́ним ієре́єм?
5
и^ гл~аше и^мъ, ја^ко г~ь е^сть сн~ъ члчsкїи и^ сђботњ”
5
І глаго́лаше їм, я́ко госпо́дь єсть Син Челові́чеський і субо́ті.
6
Бы'сть же и^ вᲆ дрђгђ'ю сђбоᲄђ, вниᲄи е^мђ в соnмище, и^ оу^чTи=” И$ б^њ т^ђ чл~кᲆ. и^ рђка` е^мђ десна'а б^њ сђха`.
6
Бисть же і в другу́ю субо́ту вни́ти Єму́ в со́нмище і учи́ти; і бі та́мо челові́к, і рука́ єму́ десна́я бі суха́.
7
наꙁира'хђ же кни'жᲆницы и^ фарїсе'е, а^ще в сђбо'тђ и^сцњли'тъ, да ѓ^бря'щђтъ рњчь нань”
7
Назира́ху же кни́жници і фарисе́ї, а́ще в субо́ту ісціли́ть, да обря́щуть річь Нань.
8
ѓ%н же вњ'дяше помышленїа и^хъ, и^ рече чл~кђ и^мђщемђ сђхђ рђкђ. въстани, и^ стани посредњ” ѓ%н же въставъ, ста`”
8
Он же ві́дяше помишле́нія їх, і рече́ челові́ку іму́щему су́ху ру́ку: воста́ни і ста́ни посреді́. Он же воста́в ста.
9
Рече же і^с~ к ни'мъ. въпрошђ в^ы, что^ достоитъ в сђбо'ты, добротвори'ти, и^ли ѕл^отворити, дш~ђ спsти` и^ли погђби'ти;
9
Рече́ же Ісу́с к ним: вопрошу́ ви: что досто́їть в субо́ти, добро́ твори́ти, іли́ зло твори́ти? Ду́шу спасти́, іли́ погуби́ти? Они́ же умолча́ша.
10
и^ възрњвъ на вс^я и^хъ, рече е^мђ. простри` рђ'кђ твою`. ѓ%н же сътвори тако. и^ оу^твердися рђка е^го здра'ва ја%ко дрђга'а”
10
І воззрі́в на всіх їх, рече́ єму́: простри́ ру́ку твою́. Он же сотвори́ та́ко; і утверди́ся рука́ єго́ здра́ва, я́ко друга́я.
11
ѓ^ни же и^сполнишяся безђм'їя, и^ гл~ахђ дрђгъ къ' дрђгђ, чт^о бышя сътворили і^с~ови”
11
Они́ же іспо́лнишася безу́мія, і глаго́лаху друг ко дру́гу, что би́ша сотвори́ли Ісу́сові.
12
Бысть же въ' дн~и т^ы, и^ꙁы'де в го'рђ помоли'тися, и^ б^њ ѓ%бнощь в# мл~твᲇ бж~їи”
12
(Зач. 23) Бисть же во дні ти́я, ізи́де в го́ру помоли́тися; і бі об нощ в моли́тві Бо́жії.
13
И$ е^гда бысть дн~ь, приꙁва` оу^чн~кы своя. и^ і^збра` эT нихъ дв^анадесяте, и^х#же и^ а^пsлы нарече.
13
І єгда́ бисть день, призва́ ученики́ Своя́; і ізбра́ от них двана́десяте, ї́хже і апо́столи нарече́;
14
си'мона, е^гоже и^менова петра, и^ а^ндре'я брата е^го. і^а'кова, и^ і^ѓ^а'нна. фили'ппа, и^ варџоломе'а.
14
Си́мона, єго́же іменова́ Петра́, і Андре́я, бра́та єго́, Іа́кова і Іоа́нна, Фили́ппа і Варфоломе́я,
15
матџе'а, и^ џомђ. і^а'кова а^лџе'ѓ^ва, и^ си'мона нарица'емаго ѕилоᲄа.
15
Матфе́я і Фому́, Іа́кова Алфе́єва і Симо́на нарица́ємаго Зило́та,
16
и^оу^дђ і^а^ковля, и^ і^ђдђ и^скарїѓ'т#скаго, и^же и^ бысть преда'тель.
16
Іу́ду Іа́ковля, і Іу́ду Іскаріо́тськаго, і́же і бисть преда́тель.
17
І$ сшеD с ними ст^а на мњ'стњ ра'внњ, и^ нароD оу^чн~къ е^го, и^ множество мно'го людїи эT всея` і^ю^де'а, и^ і^е^рлsи'ма, и^ помо'рїа тљ=р#ска и^ сидо'ньска,
17
(Зач. 24) Ізше́д с ни́ми, ста на мі́сті ра́вні; і наро́д учени́к Єго́, і мно́жество мно́го люде́й от всея́ Іуде́ї і Ієрусали́ма і помо́рія Ти́рська і Сидо́нська,
18
и^же прїидошя послђшяти е^го, и^ і^сцњли'тися эT недђ'гъ свои^хъ, стражDђщеи` эT дђхъ нечи'стыхъ, и^ і^сцњляхђся.
18
і́же прийдо́ша послу́шати Єго́ і ісціли́тися от неду́г свої́х, і стра́ждущії от дух нечи́стих; і ісціля́хуся.
19
и^ весь наро'дъ искаше прикаса'тися е^мъ, ја%ко си'ла эT него и^схожDаше и^ і^сцњля'ше вс^я”
19
І весь наро́д іска́ше прикаса́тися Єму́; я́ко си́ла от Него́ ісхожда́ше і ісціля́ше вся.
20
И$ то'и въꙁвеD ѓ%чи свои` на оу^чн~кы своя, гл~аше” Бл~жени ни'щїи, ја^ко ваше е^сть црsтвїе бж~їе”
20
І Той возве́д о́чі Свої́ на ученики́ Своя́, глаго́лаше: блаже́нні ни́щії ду́хом, я́ко ва́ше єсть Ца́рствіє Бо́жиє.
21
Бл~жени а%лчђщеи` нн~њ, ја%ко насы'титеся. Бл~жени пла'чющеи` нн~њ, ја^ко въсмњетеся”
21
Блаже́нні а́лчущії ни́ні, я́ко наси́титеся. Блаже́нні пла́чущії ни́ні, я́ко возсміє́теся.
22
Бл~жени бђ'дете е^гда` въꙁненави'дятъ васъ чл~цы. и^ е^гда` раꙁлђчятъ в^ы, и^ поно'сятъ, и^ пронесђтᲆ и'мя ваше ја^ко ꙁл^о, сн~а члчsкаго ради.
22
Блаже́нні бу́дете, єгда́ возненави́дять вас челові́ци, і єгда́ разлуча́ть ви, і поно́сять, і пронесу́ть і́м'я ва́ше, я́ко зло, Си́на Челові́чеськаго ра́ди.
23
вьзрадђитеся в# то'и дн~ь и^ вꙁыгра'ите, сс` б^о м#зDа` вашя мно'га на нб~си`” По сиM б^отворя'хђ пррoкомъ эTц~ы иX”
23
Возра́дуйтеся в той день і взигра́йте; се бо мзда ва́ша мно́га на небесі́. По сим бо творя́ху проро́ком отці́ їх.
24
ѓбаче го'ре вамъ бога'тымъ, ја%ко эTстоите` оу^тњше'нїя ва'шего”
24
(Зач. 25) Оба́че го́ре вам, бога́тим, я́ко отстоїте́ утіше́нія ва́шего [я́ко восприє́млете утіше́ніє ва́ше].
25
Го'ре вамъ насыще'нїи нн~њ, ја%ко в#ꙁа'лчете” Го'ре вамъ смњю'щимся нн~њ, ја%ко възрыда'ете и^ въспла'чете”
25
Го́ре вам, наси́щеннії ни́ні, я́ко вза́лчете. Го́ре вам, смію́щимся ни́ні, я́ко возрида́єте і воспла́чете.
26
Го'ре е^гда до'брњ рекђтъ вамᲆ вс^и члц~ы” По симъ б^отворяхђ лжепррoкомᲆ эTц~ы ихъ”
26
Го́ре, єгда́ до́брі реку́ть вам всі челові́ци, по сим бо творя́ху лжепроро́ком отці́ їх.
27
Но^ вамъ гл~ю слы'шащимъ. люби'те врагы` ваша. добро` твори'те ненави'дящимъ васъ.
27
Но вам глаго́лю, сли́шащим: любі́те враги́ ва́ша, добро́ творі́те ненави́дящим вас,
28
блsви'те кленђщая в^ы. моли'теся ꙁа творя'щихъ вамъ ѓ^би'дђ”
28
благослові́те клену́щия ви, і молі́теся за творя́щих вам оби́ду.
29
Бїю'щемђ т^я в лани'тђ, пода'жDь и^ дрђ'гђю. и^ эT вꙁима'ющагот^и ри'ꙁђ, и^ срачи'цђ не въꙁ#брани`.
29
Бію́щему тя в лани́ту, пода́ждь і другу́ю; і от взима́ющаго ті ри́зу, і срачи́цю не возбрани́.
30
вся'комђ же прося'щемђ оу^ тебе`, да'й. и^ эT вᲆꙁимающаготвоя, не и^стяза'й”
30
Вся́кому же прося́щему у тебе́, дай; і от взима́ющаго твоя́, не істязу́й.
31
І$ ја%коже хо'щете да творятъ вамъ чл~цы, и^ в^ы твори'те и^мъ та'кожDе.
31
(Зач. 26) І я́коже хо́щете да творя́ть вам челові́ци, і ви творі́те їм та́кожде.
32
и^ а'ще лю'бите лю'бящая в^ы, каа` ваM блгDть е^сть; и^бо и^ грњшницы лю'бящая и^хъ лю'бятъ.
32
І а́ще лю́бите лю́б'ящия ви, ка́я вам благода́ть єсть? І́бо і грі́шници лю́б'ящия їх лю́б'ять.
33
и^ а^ще бл~готворите` бл~готворя'щимъ вамъ, каа` вамъ блгDть е^сть; и^бо и^ грњшницы то'жDе творятъ”
33
І а́ще благотворите́ благотворя́щим вам, ка́я вам благода́ть єсть? І́бо і грі́шници то́жде творя́ть.
34
И$ а'ще вꙁаи'мъ дае'те эT ни'х#же ча'ете въспрїа'ти, каа` вамъ блгDть е^сть; и^бо и^ грњшницы грњшникомъ взаимъ дава'ют#, да въспрїимђтъ ра'вная”
34
І а́ще взайм даєте́, от ни́хже ча́єте восприя́ти, ка́я вам благода́ть єсть, і́бо і грі́шници грі́шником взайм дава́ють, да воспри́ймуть ра́вная.
35
ѓ^ба'че люби'те врагы` вашя, и^ бл~готвори'те. и^ в ꙁаи'мъ да'йте, ничесоже ча'юще, и^ бђ'детъ м#ꙁда` ва'шя мно'га, и^ бђ'дете сн~ове вы'шняго, ја%кото'и бл~гь е^сть, на беꙁ#блгDтныа и^ ѕлы'а.
35
Оба́че любі́те враги́ ва́ша, і благотворі́те, і взайм да́йте, нічесо́же ча́юще; і бу́деть мзда ва́ша мно́га, і бу́дете си́нове Ви́шняго; я́ко Той благ єсть на безблагода́тния [неблагода́рния] і зли́я.
36
бђ'дњте оу^бо милосръди, ја%коже и^ эTц~ь вашъ млsрдъ еs”
36
Бу́діте у́бо милосе́рді, я́коже і Оте́ць ваш милосе́рд єсть.
37
Не сђди'те, и^ не сђ'дятъ вамъ. и^ не ѓ^сђжайте, да не ѓ^сђжени бђ'дете” эTпђща'ите, и^ эTпђстятъ вамъ.
37
(Зач. 27) І не суді́те, і не су́дять вам; (і) не осужда́йте, да не осужде́нні бу́дете; отпуща́йте, і отпу́стять вам;
38
да'ите, и^ дастъся вамъ. мњрђ добрђ на'тканђ и^ потрђ'снђ и^ прелива'ющђся, дадђтᲆ на лоно` ва'ше. тою б^о мњ'рою, е^ю'же мњ'рите, възмњрится вамъ”
38
да́йте, і да́сться вам; мі́ру добру́, натка́ну і потря́сну і прелива́ющуся дадя́ть на ло́но ва́ше; то́ю бо мі́рою, є́юже мі́рите, возмі́риться вам.
39
Рече же при'тчю и^мъ. е^да мо'жетъ слњпе'цъ слњпца води'ти; не ѓ^ба ли въ я'мђ в#паде'тася;
39
Рече́ же при́тчу їм: єда́ мо́жеть сліпе́ць сліпця́ води́ти? Не о́ба ли в я́му впаде́тася?
40
нњсть оу^чени'къ наD оу^чи'телем# свои'мъ. съврьше'н же всякъ бђдеT, ја%коже оу^чи'тель е^го”
40
Ність учени́к над учи́теля своєго́; соверше́н же всяк бу́деть, я́коже (і) учи́тель єго́.
41
Что же ви'диши сђч'ецъ и^же е^сть въ ѓ^чеси бра'та твое^го, бр'ьвна же е^же е^сть въ ѓ^чеси` твоемъ не чђе'ши;
41
Что же ви́диши суче́ць, і́же єсть во очесі́ бра́та твоєго́, бервна́ же, є́же єсть во очесі́ твоє́м, не чу́єши?
42
и^ли ка'ко мо'жеши рещи бра'тђ твое^мђ. бра'те ѓ^ста'ви, да и^ꙁмђ` сђчецъ, и^же е^сть въ ѓ^чеси` твоемъ, самъ сђщаго въ ѓ^чеси` своемъ бр'ъвна не видя; лицемњре, и^ꙁми` прьв'ње бръвно` и^ꙁъ ѓ^чесе` ᲄвое^го, и^ тогда` про'зриши и^ꙁяти сђч'ецъ и^ꙁ# ѓ^чесе` бра'та твое^го”
42
Іли́ ка́ко мо́жеши рещи́ бра́ту твоєму́: бра́те, оста́ви, да ізму́ суче́ць, і́же єсть во очесі́ твоє́м, сам су́щаго во очесі́ твоє́м бервна́ не ви́дя? Лицемі́ре, ізми́ пе́рвіє бервно́ із очесе́ твоєго́, і тогда́ про́зриши із'я́ти суче́ць із очесе́ бра́та твоєго́.
43
Нњсть б^о дре'во добро`, творя плода ѕл^а. ниже дре'во ѕл^о, творя плода добра`.
43
Ність бо дре́во добро́, творя́ плода́ зла; ніже́ дре́во зло, творя́ плода́ добра́.
44
всяко б^о дре'во эT плода` свое^го поꙁна'ется” Не эT трь'нїа б^о че'шђть смо'квы, ни эT кђпи'ны е'млютъ гро'ꙁдїа”
44
Вся́ко бо дре́во от плода́ своєго́ познає́ться; не от те́рнія бо че́шуть смо́кви, ні от купини́ є́млють гро́здія.
45
Бл~гїи чл~кᲆ эT бл~гаго съкро'вища срDца свое^го и^ꙁно'ситъ блго'е” И$ ꙁлыи чл~къ эT ꙁла'го съкро'вища срDца свое^го и^ꙁно'ситъ ѕло'е. эT и^ꙁбы'тка б^о срDца, гл~ютъ оу^ста е^го”
45
Благи́й челові́к от блага́го сокро́вища се́рдця своєго́ ізно́сить благо́є; і злий челові́к от зла́го сокро́вища се́рдця своєго́ ізно́сить зло́є; от ізби́тка бо се́рдця глаго́лють уста́ єго́.
46
Что же м^я зове'те, г~и г~и, и^ не творите` ја%же гл~ю;
46
(Зач. 28) Что же М'я зовете́: Го́споди, Го́споди, і не творите́, я́же глаго́лю?
47
всякъ грядыи` ко м#нњ, и^ слышаи` словеса` моя, и^ творя я&, скажђ ва`мъ комђ` е^сть подо'бенъ.
47
Всяк гряди́й ко Мні і сли́шай словеса́ Моя́ і творя́ я, скажу́ вам, кому́ єсть подо́бен;
48
подо'бенъ е^сть чл~кђ ѕи'жDђщђ хра'минђ, и^же и^скопа` и^ оу^глђби`, и^ положи` ѓ^снова'нїе на камени” НавоDне'нїю же бы'вшђ, припаде` рᲇка` хра'минњ то'й, и^ не мо'же поколњбати еа`. ѓ^снована б^о б^њ на ка'мени”
48
подо́бен єсть челові́ку зи́ждущу хра́мину, і́же іскопа́ і углуби́, і положи́ основа́ніє на ка́мені; наводне́нію же би́вшу, припаде́ ріка́ ко хра́мині той, і не мо́же поколеба́ти єя́; основана́ бо бі на ка́мені.
49
Слы'шавыи же, и^ не сътвори'выи` подо'бенъ е^сть чл~кђ созDа'вшђ хра'минђ на ꙁемли без# ѓ^снова'нїа, е^иже припаде рњка`, и^ а'бїе падеся. и^ бысть разрђше'нїе хра'мины тоа` велїе”
49
Сли́шавий же і не сотвори́вий подо́бен єсть челові́ку созда́вшему хра́мину на землі́ без основа́нія; к не́йже припаде́ ріка́, і а́біє паде́ся, і бисть разруше́ніє хра́мини тоя́ ве́ліє.
Глvа, з~”
1
Єгда же сконча` вс^я гл~ы своя в# слђх'ы лю'демъ, Вни'де в# капернаоу^мъ”
1
Єгда́ же сконча́ вся глаго́ли Своя́ в слу́хи лю́дем, (Зач. 29) вни́де в Капернау́м.
2
Со'тникђ же нњ'коемђ рабъ боля ѕл^њ хотя'ше оу^мрети, и^же б^њ е^мђ че'стенъ”
2
Со́тнику же ні́коєму раб боля́ злі, хотя́ше [імі́яше] умре́ти, і́же бі єму́ че́стен.
3
Слы'шав же ѓ^ і^с~њ, посла` к# немђ` ста'рця і^ю^де'йскыа, моля е^го, ја^ко да пришеD сп~сеT раба` е^го”
3
Сли́шав же о Ісу́сі, посла́ к Нему́ ста́рці іуде́йськія, моля́ Єго́, я́ко да прише́д спасе́ть раба́ єго́.
4
ѓ^ни' же пришеDше къ і^с~ови, моля'хђ е^гото'щно, гл~юще. ја%ко досто'инъ е^сть е^же а^ще даси` е^мђ,
4
Они́ же прише́дше ко Ісу́сові, моля́ху Єго́ то́щно, глаго́люще, я́ко досто́їн єсть, єму́же да́си сіє́;
5
лю'битъ б^о ја^ѕы'къ нашъ, и^ со'нмище то'и създа` намъ.
5
лю́бить бо язи́к наш, і со́нмище той созда́ нам.
6
і^с~ же и^дя'ше с ни'ми” Є$ще же е^мђ недале'че сђщђ эT хра'мины, посла` к# немђ со'тникъ дрђ'гы, гл~я е^мђ. г~и не дви'жися. нњсмь б^о досто'инъ, да подъ кровъ мо'и в#ни'деши.
6
Ісу́с же ідя́ше с ни́ми. І уже́ Єму́ не дале́че су́щу от хра́мини, посла́ к Нему́ со́тник дру́ги, глаго́ля Єму́: Го́споди, не дви́жися; нісьм бо досто́їн, да под кров мой вни́деши;
7
тњмже ни себе` досто'ина сътворихъ прїити' к тебњ. н^о рци` сло'во, и^ і^сцњлњетъ ѓ^трокъ мой.
7
ті́мже ні себе́ досто́йна сотвори́х прийти́ к Тебі́; но рци сло́во, і ісцілі́єть о́трок мой;
8
и^бо и^ а^ꙁ# чл~кь е^смь подъ влDкою оу^чиненъ, и^мњю' поD собо'ю во'ины, и^ гл~ю семђ, и^ди`, и^ і'детъ. и^ дрђго'мђ прїиди`, и^ прїидетъ. и^ рабђ мое^мђ, сътвори` с^е, и^ сътвори'тъ”
8
і́бо і аз челові́к єсьм под влади́кою учине́н, імі́я под собо́ю во́їни; і глаго́лю сему́: іди́, і іде́ть; і друго́му: прийди́, і при́йдеть; і рабу́ моєму́: сотвори́ сіє́, і сотвори́ть.
9
Слы'шав же сїа і^с~, чюдися е^мђ. и^ ѓ^бра'щься и^дђщемђ по немъ наро'дђ, рече. гл~ю вамъ, ни` въ і^ил~и толи'кы вњ'ры ѓ^брᲇтохъ.
9
Сли́шав же сія́ Ісу́с, чуди́ся єму́, і, обра́щся іду́щему по Нем наро́ду, рече́: глаго́лю вам, ні во Ізра́їлі толи́ки ві́ри обріто́х.
10
и^ въꙁ#вра'щшеся по'сланїи, ѓ^брњто'шя боля'щаго раба` и^сцњлњв#ша”
10
І возвра́щшеся по́сланії обріто́ша боля́щаго раба́ ісцілі́вша.
11
И/ бысть по семъ, и^дяше въ градъ, нарица'емый наи'нᲆ, и^ с ни'мъ и^дя'хђ оу^чн~цы е^го мно'ѕи, и^ наро'дъ мно'г#”
11
(Зач. 30) І бисть посе́м, ідя́ше во град, нарица́ємий Наї́н; і с Ним ідя́ху ученици́ Єго́ мно́зі і наро́д мног.
12
ЈА/коже прибли'жися къ вратоM града. и^ с^е и^ꙁношя'хђ оу^мрьш'а, сн~а е^ді'нороDна ма'тери свое'й. и^ та` б^њ вдова`, и^ наро'дъ эT града многъ с нею”
12
Я́коже прибли́жися ко врато́м гра́да, і се ізноша́ху уме́рша, си́на єдиноро́дна ма́тері своє́й, і та бі вдова́; і наро́д от гра́да мног с не́ю.
13
И$ видњвъ ю^ г~ь, млsрдова ѓ^ не'й, и^ реq ей, не пла'чи”
13
І ви́дів ю Госпо́дь, милосе́рдова о ней, і рече́ єй: не пла́чи.
14
И$ пристђ'пль коснђся въ ѓ%дръ” нося'щїи же ста'шя. и^ реq, ю%ноше, тебњ гл~ю, в#стани.
14
І присту́пль косну́ся во одр; нося́щії же ста́ша; і рече́: ю́ноше, тебі́ глаго́лю, воста́ни!
15
и^ сњде мр~твыи, и^ начатъ гл~ати, и^ дастъ е^го ма'тери свое'й”
15
І сі́де ме́ртвий, і нача́т глаго́лати; і даде́ єго́ ма́тері єго́.
16
Прїатъ же страхъ вс^я, и^ сла'вляхђ б~а гл~юще. ја^ко пррoкъ ве'лїи въста` в насъ. и^ ја%ко посњти` б~ъ людїи свои^хъ”
16
Прия́т же страх всіх, і сла́вляху Бо́га, глаго́люще: я́ко проро́к ве́лій воста́ в нас, і я́ко посіти́ Бог люде́й Свої́х.
17
И/ і^ꙁы'де сло'во с^е по все'и і^ю'де'и` ѓ^ немъ, и по все'и странњ”
17
(Зач. 31) І ізи́де сло́во сіє́ по всей Іуде́ї о Нем і по всей страні́.
18
И$ въꙁвњсти'шя і^ѓ^а'ннђ оу^чн~цы е^го ѓ^ всњхъ сихъ.
18
І возвісти́ша Іоа́нну ученици́ єго́ о всіх сих.
19
и^ приꙁвавъ дв^а нњ'каа эT оу^чн~къ свои^х# і^ѓ^а'ннъ, посла` къ і^с~ђ гл~я. ты л^и е^си гряды'и`, и^ли и^но'го чя'емъ;
19
І призва́в два ні́кая от учени́к свої́х Іоа́нн, посла́ ко Ісу́су, глаго́ля: Ти ли єси́ Гряди́й, іли́ іно́го ча́єм?
20
пришеDша же к немђ' мђжа рњста. і^ѓ^а'нн# крsтль посла` насъ к тебњ гл~я. ты л^и е^си гряды'и`, и^ли^ и^ного чя'емъ;
20
Прише́дша же к Нему́ му́жа рі́ста: Іоа́нн Крести́тель посла́ нас к Тебі́, глаго́ля: Ти ли єси́ Гряди́й, іли́ іно́го ча́єм?
21
в# тои же часъ и^сцњли` многы эT недђгᲆ и^ раn, и^ дђхъ ѕлыхъ, и^ мно'гымъ слњпыM дарова` прозрњн'їе”
21
В той же час ісціли́ мно́гі от неду́г і ран і дух злих, і мно́гим сліпи́м дарова́ прозрі́ніє.
22
И$ эTвњщавъ і^с~ рече и'ма. шеDша въꙁвњсти'та і^ѓ^а'ннђ, ја%же видњ'ста и^ слы'шяста. ја^ко слњпїи проꙁира'ютъ, хро'мїи хо'дятъ, прокаже'нїи ѓ^чища'ются, глђсїи слы'шятъ, мр~твїи въста'ютъ, ни'щїи бл~говњствђютъ.
22
І отвіща́в Ісу́с рече́ ї́ма: ше́дша возвісти́та Іоа́нну, я́же ви́діста і сли́шаста: я́ко сліпі́ї прозира́ють, хро́мії хо́дять, прокаже́ннії очища́ються, глусі́ї сли́шать, ме́ртвії востаю́ть, ни́щії благовіству́ють;
23
и^ бл~же'нъ е^сть и^же а^ще не събла'ꙁнит#ся ѓ^ мнњ”
23
і блаже́н єсть, і́же а́ще не соблазни́ться о Мні.
24
эTшеDшама же оу^чн~кома і^ѓ^а'нновома. начатъ гл~ати к наро'домъ ѓ^ і^ѓ^а'ннњ. чесо` и^ꙁыдо'сте в# пђсты'ню ви'дњти. трость ли вњтроM колњблемъ;
24
Отше́дшема же ученико́ма Іоа́нновома, нача́т глаго́лати к наро́дом о Іоа́нні: чесо́ ізидо́сте в пусти́ню ви́діти, трость ли ві́тром коле́блему?
25
н^о чесо` и^зыдо'сте ви'дњти; чл~ка ли в# мя'к#ки ри'ѕы ѓ^дњ'ана; с^е и^же въ ѓ^дежи сла'внњи, и^ пи'щи сђщеи`, в# црsтвїи сђть.
25
Но чесо́ ізидо́сте ви́діти? Челові́ка ли в м'я́гкі ри́зи оді́яна? Се, і́же во оде́жді сла́вній і пи́щі су́щії, во ца́рствії [во дво́ріх ца́рських] суть.
26
н^о чесо и^зыдо'сте ви'дњти, пррoка ли; е'й гл~ю ваM, и^ ли'ше пррoка”
26
Но чесо́ ізидо́сте ви́діти? Проро́ка ли? Єй, глаго́лю вам, і ли́шше проро́ка.
27
Се'и б^о е^сть, ѓ^ не'м#же пи'сано е^сть” Се^ а^ꙁъ послю` а%гг~ла мое^го преD лицемъ твои'мъ, и^же оу^стро'итъ пђть твой преD тобо'ю”
27
Сей (бо) єсть, о не́мже пи́сано єсть: се Аз послю́ а́нгела Моєго́ пред лице́м Твої́м, і́же устро́їть путь Твой пред Тобо́ю.
28
Гл~ю б^о вамъ, бо'лїи в роженыхъ женами пррoкъ і^ѓ^а'нна крsтля никтоже е^сть. мнїи же, в# црsтвїи бж~їи болїи е^го е^сть”
28
Глаго́лю бо вам: бо́лій в рожде́нних жена́ми проро́ка Іоа́нна Крести́теля нікто́же єсть; мній же во Ца́рствії Бо́жиї бо́лії єго́ єсть.
29
И$ вси` лю'дїе слы'шавше, и^ мытарїе, ѓ^пра'вдишя б~а, кр~щьшеся кр~ще'нїемъ і^ѓ^а'нновомъ”
29
І всі лю́діє сли́шавше і ми́таріє, оправди́ша Бо́га, кре́щшеся креще́нієм Іоа́нновим;
30
Фарїсе'е же и^ ꙁако'нницы совњтъ бж~їи эTврьго'ша в себᲇ, не крsщьшеся эT него”
30
фарисе́є же і зако́нници сові́т Бо́жий отверго́ша о себі́, не кре́щшеся от него́.
31
рече же г~ь. Комђ оу^бо оу^подоблю чл~кы ро'да сего. и^ комђ сђть подо'бни;
31
(Зач. 32) Рече́ же Госпо́дь: кому́ у́бо уподо́блю челові́ки ро́да сего́, і кому́ суть подо́бні?
32
подо'бни сђть ѓ^тро'чищемъ сњдя'щимъ на тръжищы'хъ, и^ приглашя'ющимъ дрђгъ дрђга, и^ гл~ющимъ. пи'скахомъ вамъ, и^ не пляса'сте. рыдахомъ вамъ, и^ не пла'касте”
32
Подо́бні суть о́трочищем сідя́щим на то́ржищих і приглаша́ющим друг дру́га, і глаго́лющим: писка́хом вам, і не пляса́сте; рида́хом вам, і не пла́касте.
33
Прїиде б^о і^ѓ^а'ннъ крsтль, ни` хлњб'а ја^ды`, ни` вина` пїа, и^ гл~ете, бњсъ и%мать”
33
При́йде бо Іоа́нн Крести́тель ні хлі́ба яди́й, ні вина́ пія́, і глаго́лете: бі́ся і́мать.
34
Прїиде сн~ь члчsкїи ја%ды` и^ пїа, и^ гл~ете, с^е чл~къ ја%дъца и^ винопїица, дрђгъ мытаре'мъ и^ грњшникомъ.
34
При́йде Син Челові́чеський яди́й і пія́, і глаго́лете: Сей челові́к я́дця і винопи́йця, друг митаре́м і грі́шником.
35
и^ ѓ^пра'вдися премђдрость эT чяD своиX всњх#”
35
І оправди́ся прему́дрость от чад свої́х всіх.
36
Моля'ше же е^го нњ'кїи эT фарїсеи, дабы` ја%лъ с ни'мъ” И$ вшеD в домъ фарїсе'ѓвъ, въꙁлеже”
36
(Зач. 33) Моля́ше же Єго́ ні́кий от фарисе́й, да би ял с ним; і вшед в дом фарисе́йов, возлеже́.
37
И$ с^е жена` въ' градњ ја%же б^њ грњшница, и^ оу^вњдᲇвши ја^ко въꙁлежитъ въ хра'минњ фарисе'ѓвњ, прине'сши а^лава'стръ мљ=ра,
37
І се жена́ во гра́ді, я́же бі грі́шниця, і уві́дівши, я́ко возлежи́ть во хра́мині фарисе́йові, прине́сши алава́стр ми́ра,
38
и^ ста'вши при но'гђ е^го съꙁади, пла'чђщися начатъ оу^мывати ноꙁњ е^го слеꙁами, и^ власы` главы` своеа` ѓ^тира'ше, и^ ѓ^блобыꙁа'ше но'ѕњ е^го, и^ ма'ꙁаше мљ=ромъ”
38
і ста́вши при ногу́ Єго́ созади́, пла́чущися, нача́т умива́ти но́зі Єго́ слеза́ми, і власи́ глави́ своєя́ отира́ше, і облобиза́ше но́зі Єго́, і ма́заше ми́ром.
39
Видњ'в же фарїсе'й въꙁва'выи` е^го, рече в себњ гл~я” се'й а^ще б^ы былъ пррoкъ, вњдњлъ б^ы кт^о и^ какова` жена` прикаса'ется е^м#, ја^ко грњшница е^сть”
39
Ви́дів же фарисе́й воззва́вий Єго́, рече́ в себі́, глаго́ля: Сей, а́ще би бил проро́к, ві́діл би кто і какова́ жена́ прикаса́ється Єму́; я́ко грі́шниця єсть.
40
И$ эTвњщавъ і^с~, рече к немђ. си'моне, и%маM т^и нњчто рещи`” ѓ%н же рече, оу^чт~лю рц^и”
40
І отвіща́в Ісу́с рече́ к нему́: Си́моне, і́мам ті ні́что рещи́. Он же рече́: Учи́телю, рци.
41
И$ рече. дв^а длъжника` бᲇ'ста ꙁаимода'вцђ нњ'коемђ. е^ді'нᲆ б^њ длъженъ пятїю сотъ дина'рїи, дрђгїи же пятїюдесятᲆ.
41
Ісу́с же рече́: два должника́ бі́ста займода́вцю ні́коєму; єди́н бі до́лжен п'ятію́сот дина́рії, други́й же п'ятію́десят;
42
не и^мђщема же въꙁдати. ѓ^бњма эTда`. кото'рыи оу^бо ею` рц^ы паче въꙁлю'битъ е^го;
42
не іму́щема же ї́ма возда́ти, обі́ма отда́ [оста́ви]. Кото́рий у́бо єю́, рци, па́че возлю́бить єго́?
43
эTвњщав же си'монъ, рече. мн^ю ја%ко е^мђже вя'ще эTда`” ѓ%н же рече е^мђ, пра'во сђдилъ е^си”
43
Отвіща́в же Си́мон рече́: мню, я́ко єму́же вя́щше отда́ [оста́ви]. Он же рече́ єму́: пра́во суди́л єси́.
44
И$ ѓ^бра'щ#ся к# женњ, рече си'монови. ви'диши ли сїю женђ; внидо'хъ в домъ тво'и, воды` на' ноꙁњ мои` не дастъ. сїа же слеꙁами ѓ^блїа м^и но'ѕњ, и^ власы` главы` своеа` ѓ^тры.
44
І обра́щся к жені́, Си́монові рече́: ви́диши ли сію́ жену́? Внидо́х в дом твой, води́ на но́зі Мої́ не дал єси́; сія́ же слеза́ми облія́ Мі но́зі і власи́ глави́ своєя́ отре́.
45
лобꙁа'нїа м^и не дастъ, сїа же эTнелиже внидохъ, не преста` ѓ^блобыꙁа'ющи ми^ но'ѕᲇ.
45
Лобза́нія Мі не дал єси́; сія́ же, отне́лиже внидо́х, не преста́ облобиза́ющи Мі но́зі.
46
ма'сломъ главы` моеа` не пома'ꙁа, сїа же мљ=ромъ пома'ꙁа м^и но'ѕњ.
46
Ма́слом глави́ Моєя́ не пома́зал єси́; сія́ же ми́ром пома́за Мі но́зі.
47
е^гоже ради гл~ю т^и, эTпђща'ются грњси` еа` мно'ѕи, ја%ко въꙁлюби` мно'го” А$ е^мђже ма'ло ѓ^ставля'ется, ме'нше лю'битъ.
47
Єго́же ра́ди, глаго́лю ті: отпуща́ються грісі́ єя́ мно́зі, я́ко возлюби́ мно́го; а єму́же ма́ло оставля́ється, ме́нше лю́бить.
48
реq же е'й, эTпђща'ются тебњ грњси`”
48
Рече́ же єй: отпуща́ються тебі́ грісі́.
49
И$ нача'шя въꙁлежа'щеи` с ни'мъ гл~аᲄи в себњ. кт^о се'и е^сть, и^же и^ грњхы эTпђща'етъ;
49
І нача́ша возлежа́щії с Ним глаго́лати в себі́: кто Сей єсть, І́же і гріхи́ отпуща́єть?
50
рече же к# женњ, вњра твоа сп~се т^я, и^ди` в# ми'ръ”
50
Рече́ же к жені́: ві́ра твоя́ спасе́ тя; іди́ в ми́рі.
Глvа, и~”
1
И бысть по семъ, и^ то'и прохожа'ше сквоꙁњ гра'ды и^ ве'си, проповњ'дђа и^ бл~говњствђя црsтвїе бж~їе, и^ ѓ'банадесяте с нимъ.
1
(Зач. 34) І бисть посе́м, і Той прохожда́ше сквозі́ гра́ди і ве́сі, пропові́дуя і благовіству́я Ца́рствіє Бо́жиє; і обана́десяте с Ним,
2
и^ жены` нњкыа, и^же бњхђ и^сцњле'ны эT дђховъ ꙁлыхъ и^ недђгъ. ма'рїа' нарица'емаа магдалы'ни, и^ꙁ неа'же бњсов# сеDмъ и^ꙁы'де,
2
і жени́ ні́кія, я́же бя́ху ісці́лени от духо́в злих і неду́г; Марі́я нарица́ємая Магдали́на, із нея́же бісо́в седьм ізи́де,
3
і^ и^ѓа'нна, жена` хђꙁаня приста'вника и%родова, и^ сђса'нна, і^ и'ны мно'гы, ја%же слђжа'хђ е^мђ эT и^мњнїи свои'хъ”
3
і Іоа́нна, жена́ Хуза́ня, приста́вника І́родова, і Суса́нна, і і́ни мно́гі, я́же служа́ху Єму́ от імі́ній свої́х.
4
Разђмњва'ющђ же наро'дђ мно'гђ. и^ эT всњхъ гра'довᲆ грядђщ'иM к немђ, рече притчђ”
4
Разуміва́ющу же наро́ду мно́гу, і от всіх градо́в гряду́щим к Нему́, рече́ при́тчу:
5
И/зы'де сња'и` сњяти сњмене свое^го. и е^гда сњ'аше, ѓ^в'о паде при пђти`, и^ попрано бысть, и^ пти'ця нбsныа позоба'ша е&”
5
(Зач. 35) ізи́де сі́яй сі́яти сі́мене своєго́; і єгда́ сі́яше, о́во паде́ при путі́, і попра́но бисть, і пти́ці небе́сния позоба́ша є;
6
А$ дрђго'е паде на ка'мени, и^ проꙁябъ оу%сше, ꙁане не и^мяше вла'ги”
6
а друго́є паде́ на ка́мені, і прозя́б у́сше, зане́ не імі́яше вла́ги;
7
и^ дрђго'е паде посредњ те'рнїа, и^ възрастъ те'рнїе, и^ подави` е&”
7
і друго́є паде́ посреді́ те́рнія, і возрасте́ те́рніє, і подави́ є;
8
дрђго'е же паде` на ꙁемли` бла'ꙁњ, и^ проꙁябъ сътвори` плоD стори'цею. сїя гл~я въꙁ#гласи`. и^мњ'аи` оу%ши слы'шати, да слы'шитъ.
8
друго́є же паде́ на землі́ бла́зі, і прозя́б сотвори́ плод стори́цею. Сія́ глаго́ля, возгласи́: імі́яй у́ші сли́шати да сли́шить.
9
Въпраша'хђ же е^го оу^чн~цы е^го, гл~юще. что е^сть при'тча сїа”
9
Вопроша́ху же Єго́ ученици́ Єго́, глаго́люще: что єсть при́тча сія́?
10
ѓ%н же рече, вамъ е^сть дано` вњ'дати та'йны црsтвїа бж~їа” про'чимъ же в# при'тчяхъ, да ви'дяще, не ви'дятъ. и^ слы'шаще, не раꙁђмњю'тъ”
10
Он же рече́: вам єсть дано́ ві́дати та́йни Ца́рствія Бо́жия, про́чим же в при́тчах, да ви́дяще не ви́дять і сли́шаще не разумі́ють.
11
Є/сть же сїа при'тча” сњ'мя е^сть сло'во бж~їе.
11
Єсть же сія́ при́тча: сі́м'я єсть сло́во Бо́жиє;
12
а^ и^же при пђти, сђть слы'шащеи`. потомже прихо'дитъ дїа'волъ, и^ вꙁе'млетъ сло'во эT срDца и^хъ, да не вњ'ровавше, сп~сђтся”
12
а і́же при путі́, суть сли́шащії, пото́м же прихо́дить дия́вол і взе́млеть сло́во от се́рдця їх, да не ві́ровавше спасу́ться;
13
а^ иже на ка'мени, и^же е^гDа оу^слы'шятъ, с ра'достїю прїе'млют# сло'во. и^ сїи ко'рене не и'мђт#. и^же въ время вњ'рђютъ, и^ въ' время напасти эTпа'даютъ”
13
а і́же на ка́мені, і́же єгда́ усли́шать, с ра́достію приє́млють сло́во; і сії́ ко́рене не і́муть, і́же во вре́м'я ві́рують, і во вре́м'я напа́сти отпада́ють;
14
а^ и^же в те'рнїи паDшее, сїи сђть слы'шавшеи`, и^ эT печа'ли и^ богатьства и^ сла'стьми жите'искими ходяще подавля'ются, и^ не съврьшя'ютъ плода”
14
а є́же в те́рнії па́дшеє, сі́ї суть сли́шавшії, і от печа́лі і бога́тства і сластьми́ жите́йскими ходя́ще подавля́ються, і не соверша́ють плода́;
15
А$ и^же на до'брњи земли`, сїи сђть, и^же до'брым# срDцемъ и^ бл~гомъ слы'шавше сло'во, дръжатъ, и^ плодъ творятъ в# трьпњнїи” Сїа гл~я въꙁ#гласи`. и^мњ'аи` оу^ши слы'шати, да слы'шитъ”
15
а і́же на до́брій землі́, сі́ї суть, і́же до́брим се́рдцем і благи́м сли́шавше сло́во, держа́ть і плод творя́ть в терпі́нії. Сія́ глаго́ля, возгласи́: імі́яй у́ші сли́шати да сли́шить.
16
Никто же оу^бо свњти'лника в#жегъ, покрива'етъ е^го съсђ'домъ, и^л^и поD ѓ'дръ поDлага'етъ, н^о на свњщникъ възлага'етᲆ, да входя'щеи` ви'дят# свњтъ”
16
(Зач. 36) Нікто́же (у́бо) світи́льника вжег, покрива́єть єго́ сосу́дом, іли́ под одр подлага́єть, но на сві́щник возлага́єть, да входя́щії ви́дять світ.
17
нњсть б^ота'йно, е^же не ја%вле'но бђ'детъ. ниже оу^тае'но, е^же не поꙁна'ется, и^ въ ја%вле'нїе прїидетъ”
17
Ність бо та́йно, є́же не я́влено бу́деть, ніже́ утає́но, є́же не позна́ється і в явле́ніє при́йдеть.
18
Блюдњте оу^бо ка'ко слы'шите. и^же б^о и%мать, дасться е^мђ. і^ и'же а'ще не и'мать, и^ е^же мни'тся и^мњ'а, во'ꙁмется эT него”
18
Блюді́теся у́бо, ка́ко сли́шите: і́же бо і́мать, да́сться єму́; і і́же а́ще не і́мать, і є́же мни́ться імі́я, во́зметься от него́.
19
Прїидошя же к немђ ма'ти и^ бра'тїя е^го, и^ не можа'хђ бесњдовати к немђ наро'да ради.
19
Прийдо́ша же к Нему́ Ма́ти і бра́тія Єго́, і не можа́ху бесі́довати к Нему́ наро́да ра́ди.
20
и^ възвњсти'шя е^мђ гл~юще. ма'ти твоа` и^ братїя твоа` в#н^њ стоятъ, ви'дњти т^я хотяще”
20
І возвісти́ша Єму́, глаго́люще: Ма́ти Твоя́ і бра́тія Твоя́ вні стоя́ть, ви́діти Тя хотя́ще.
21
ѓ%нᲆ же эTвњщавъ рече к ни'мъ. ма'ти моа` и^ бра'тїя моа` сїи сђть, слы'шащеи` слово' бж~їе, и^ творя'ще е&”
21
Он же отвіща́в рече́ к ним: ма́ти Моя́ і бра́тія Моя́ сі́ї суть, сли́шащії сло́во Бо́жиє, і творя́щії є.
22
І$ бысть въ е^ді'нъ эT дн~їи, и^ то'и влњꙁе в# кора'бль, и^ оу^чн~цы е^го, и^ рече к нимъ. пре'идемъ на ѓ'нъ полъ е%ꙁера, и^ поидошя.
22
(Зач. 37) І бисть во єди́н от дній, Той влі́зе в кора́бль і ученици́ Єго́; і рече́ к ним: пре́йдем на он пол є́зера. І пойдо́ша.
23
и^дђщ'имъ же иM, оу^спе. и^ сни'де бђря вњтренаа` въ е%ꙁеро, и^ скончава'хђся и^ в бњдњ` бњх'ђ.
23
Іду́щим же їм, у́спе. І сни́де бу́ря ві́треная в є́зеро, і скончава́хуся, і в біді́ бі́ху.
24
и^ пристђп'льше въꙁдвиго'шя е^го, гл~юще. наста'вниче, наста'вниче, погыба'емъ” ѓ%н же в#ставъ запрњти` вњтрђ, и^ вълне'нїю въдно'мђ. и^ оу^лего'ста, и^ бысть ти'шина”
24
І присту́пльше воздвиго́ша Єго́, глаго́люще: Наста́вниче! Наста́вниче, погиба́єм! Он же воста́в запрети́ ві́тру і волне́нію во́дному; і улего́ста, і бисть тишина́.
25
Рече же и^мъ. гд^њ е^сть вњра ва'шя; оу^боа'вше же ся, чюди'шяся, гл~юще дрђгъ къ' дрђгђ. кто` оу^бо се'й е^сть, ја^ко и^ вњтромъ повелњва'етъ. и^ водњ`, и^ послђшаютъ е^го;
25
Рече́ же їм: гді єсть ві́ра ва́ша? Убоя́вшеся же чуди́шася, глаго́люще друг ко дру́гу: Кто у́бо Сей єсть, я́ко і ві́тром повеліва́єть і воді́, і послу́шають Єго́?
26
И/ преидо'шя въ странђ гадари'нскђ, јаже е^сть ѓ^б онъ полъ галиле'а”
26
(Зач. 38) І прейдо́ша во страну́ Гадари́нську, я́же єсть об он пол Галиле́ї.
27
и^ꙁ#шед#шђ же е^мђ на' ꙁемлю, срњте е^го мђжь нњк'їи эT града, и^же и^мяше бᲇсы эT лњтъ мно'гыхъ, и^ в ри'ꙁђ не ѓ^блача'шеся, и^ въ храмњ не живяше, н^о въ гробњхъ”
27
Ізше́дшу же Єму́ на зе́млю, срі́те Єго́ муж ні́кий от гра́да, і́же ім'я́ше бі́си от літ мно́гих, і в ри́зу не облача́шеся, і во хра́мі не жив'я́ше, но во гробі́х.
28
Оу^ꙁрњв же і^с~а, и^ вᲆꙁъпивъ припаде к немђ, и^ гла'сомъ ве'лїемъ рече. что` мн^њ и^ тебњ і^с~е сн~е б~а вы'шняго; молю' ти ся, не мђч'и мене`”
28
Узрі́в же Ісу́са і возопи́в, припаде́ к Нему́, і гла́сом ве́ліїм рече́: что мні і Тебі́, Ісу́се, Си́не Бо́га Ви́шняго? Молю́ся Ті, не му́чи мене́.
29
Повелњ оу^бо дђ'хђ нечи'стомђ, и^ꙁы'ти эT чл~ка, эT мно'г# б^о лњтᲆ въсхища'ше е^го, и^ вяꙁа'хђ е^го ю%жи желњ'ꙁны, и^ пђт'ы стрегђще е^го, и^ растръꙁая ю%ꙁы, гони'мъ бываше бњс'омъ сквоꙁњ пђсты'ня”
29
Повелі́ бо ду́хові нечи́стому ізи́ти от челові́ка; от мно́гих бо літ восхища́ше єго́; і в'я́заху єго́ у́зи (желі́зни) і пу́ти, стрегу́ще єго́; і растерза́я у́зи, гони́м бива́ше бі́сом сквозі́ пусти́ні.
30
Въпроси' же е^го і^с~ гл~я. что` т^и е^сть и%мя; ѓ%н же рече, легеѓ^нъ. ја%ко бњ'си мно'ѕи в#нидо'шя во'нь.
30
Вопроси́ же єго́ Ісу́с, глаго́ля: что ті єсть і́м'я? Он же рече́: легео́н; я́ко бі́си мно́зі внидо́ша вонь.
31
и^ моля'хђ е^го, да не повели'тъ и^мъ в# бе'ꙁ#днђ и^ти`”
31
І моля́ху Єго́, да не повели́ть їм в бе́здну іти́.
32
Бњ же т^ђ ста'до свинїи мно'го, пасо'мо в# горњ`, и^ моля'хђ е^го, да повели'тъ и^мъ в т^ы внити. и^ повелњ и^мъ”
32
Бі же ту ста́до свине́й мно́го пасо́мо в горі́; і моля́ху Єго́, да повели́ть їм в ти вни́ти. І повелі́ їм.
33
и^ꙁшедше же бњ'си эT чл~ка, внидо'ша въ свинїа. и^ оу^стремися стадо по' брегђ въ е^ꙁеро, и^ і^стопе`”
33
Ізше́дше же бі́си от челові́ка, внидо́ша во свинія́; і устреми́ся ста́до по бре́гу в є́зеро, і істопе́.
34
Видњвше же пасђщ'їи бы'вшее. бњжа'шя, и^ въꙁвњсти'шя въ' градњ и^ в се'лехъ”
34
Ви́дівше же пасу́щії би́вшеє, біжа́ша, і возвісти́ша во гра́ді і в се́ліх.
35
И$ꙁыдо'шя же ви'дњти бы'вшее, и^ прїидо'шя къ і^с~ови, и^ ѓ^брњто'шя чл~ка сњдя'ща, и^ꙁ негоже бњ'си и^ꙁыдо'ша, ѓ^блъчена и^ смы'сляща, при ногђ і^с~овђ, и^ оу^боа'шася”
35
Ізидо́ша же ви́діти би́вшеє; і прийдо́ша ко Ісу́сові і обріто́ша челові́ка сідя́ща, із него́же бі́си ізидо́ша, оболче́на і сми́сляща, при ногу́ Ісу́сову; і убоя́шася.
36
Въꙁвњстишя же и^мъ и^ видњвшеи`, ка'ко сп~се'ся бњснова'выи`”
36
Возвісти́ша же їм ви́дівшії, ка́ко спасе́ся біснова́вийся.
37
И$ моли е^го весь нароD страны гадари'нскыа, эTи'ти эT нихъ, ја%ко стра'хомъ ве'лїеM ѓ^дръжи'ми бњ'хђ” ѓ%н же влњꙁъ в кора'бль, възвратися”
37
І моли́ Єго́ весь наро́д страни́ Гадари́нськия отити́ от них, я́ко стра́хом ве́ліїм одержи́ми бі́ху. Он же вліз в кора́бль, возврати́ся.
38
Моля'ше же ся е^мђ мђжъ, и^ꙁ негоже и^ꙁыдо'шя бњ'си, дабы^ с нимъ былъ” эTпђсти же е^го і^с~, гл~я.
38
Моля́шеся же Єму́ муж, із него́же ізидо́ша бі́си, да би с Ним бил. Отпусти́ же єго́ Ісу́с, глаго́ля:
39
въꙁ#вратися в домъ свои. и^ повњдаи, е^ли'ка т^и сътвори` б~ъ” И$ і^де по всемђ градђ проповњ'даа, е^ли'ка сътвори емђ іс~”
39
возврати́ся в дом твой і пові́дай, єли́ка ті сотвори́ Бог. І і́де, по всему́ гра́ду пропові́дая, єли́ка сотвори́ єму́ Ісу́с.
40
Бы'сть же егда въꙁвратися іс~, прїа'тъ его нароD. бњхђ б^о вс^и чя'юще его”
40
(Зач. 39) Бисть же єгда́ возврати́ся Ісу́с, прия́т Єго́ наро́д; бі́ху бо всі ча́юще Єго́.
41
И$ с^е прїиде мQђ, емђже и'мя и^аи'ръ, и^ то'и княꙁь со'нмищђ б^њ, и^ паD при ногђ іс~овђ, моля'ше его вни'ти в домъ свой.
41
І се при́йде муж, єму́же і́м'я Іаї́р, і той князь со́нмищу бі. І пад при ногу́ Ісу́сову, моля́ше Єго́ вни́ти в дом свой;
42
ја%ко дщи еді'нороDна б^њ емђ, ја^ко лњтъ двоена'десяте, и^ т^а оу^мира'ше” Є$гда же и^дя'ше, наро'ди оу^гнњта'хђ его”
42
я́ко дщи єдиноро́дна бі єму́, я́ко літ двоюна́десяте, і та умира́ше. Єгда́ же ідя́ше, наро́ди угніта́ху Єго́.
43
И$ жена`, сђщи в точе'нїи кро'ве эT двоюнадесяте лњтђ, ја%же врачемъ и^зда'вши вс^е и^мњнїе, и^ не въꙁмо'же ни эT еді'ного и^сцњлᲇти.
43
І жена́ су́щи в точе́нії кро́ве от двоюна́десяте лі́ту, я́же враче́м ізда́вши все імі́ніє, (і) не возмо́же ні от єди́наго ісцілі́ти;
44
и^ пристђ'пльши съзади коснђ'ся кра'а ри'ꙁъ е^го. и^ а^бїе ст^а то'къ кро'ве еа`”
44
(і) присту́пльши созади́, косну́ся кра́я риз Єго́; і а́біє ста ток кро́ве єя́.
45
И$ рече і^с~, кто` е^сть коснђв'ыи`ся мнᲇ; эTмњта'ющим# же ся всњмъ. рече петръ, и^ і'же с нимъ. наста'вниче, наро'ди ѓ^дръжятъ т^я и^ гнетђтъ, и^ гл~еши кт^о е^сть коснђ'выися` мн^њ;
45
І рече́ Ісу́с: кто єсть косну́вийся Мні? Отмета́ющимся же всім, рече́ Петр і і́же с Ним: Наста́вниче, наро́ди одержа́ть Тя і гніту́ть, і глаго́леши: кто єсть косну́вийся Мні?
46
і^с~ же рече, прикоснђся мн^њ нњ'кто. а^ꙁъ б^о чюX си'лђ и^з#шеDшђю и^ꙁ мене”
46
Ісу́с же рече́: прикосну́ся Мні ні́кто; Аз бо чух си́лу ізше́дшую із Мене́.
47
Видњвши же жена` ја^ко не оу^таи'ся, трепе'щђщи прїиде, и^ паDши преD ниM, ꙁа нюже винђ прикоснђ'ся е^мђ, повњда е^мђ преD всњми люDми`, и^ ја^ко и^сцњлњ а%бїе”
47
Ви́дівши же жена́, я́ко не утаї́ся, трепе́щущи при́йде, і па́дши пред Ним, єя́же ра́ди вини́ прикосну́ся Єму́, пові́да Єму́ пред всі́ми людьми́, і я́ко ісцілі́ а́біє.
48
ѓ%н же рече е'и, дръзай дщ^и, вњра твоа сп~се` т^я, и^ди` в# ми'ръ”
48
Он же рече́ єй: дерза́й дщи, ві́ра твоя́ спасе́ тя; іди́ в ми́рі.
49
Є$ще е^мђ гл~ющђ, прїиде нњкто эT а^рхїсинаго'га, гл~я е^мђ, ја%ко оу^мре дщи^ твоа`, не дви'жи оу^чи'теля”
49
Єще́ Єму́ глаго́лющу, при́йде ні́кий от архісинаго́га, глаго́ля єму́, я́ко у́мре дщи твоя́; не дви́жи Учи́теля.
50
І$с~ же слы'шавъ, эTвњща` е^мђ гл~я. не бо'ися, то'кмо вњ'рђй, и^ сп~се'на бђд'етъ”
50
Ісу́с же сли́шав отвіща́ єму́, глаго́ля: не бо́йся, то́кмо ві́руй, і спасе́на бу́деть.
51
ПришеD же в домъ, не ѓ^ста'ви ни` е^ді'ного внити, то'кмо петра и^ і^ѓа'нна и^ і^а'кова, и^ эTц~а ѓ^трокови'ца и^ ма'тере”
51
Прише́д же в дом, не оста́ви ні єди́наго вни́ти, то́кмо Петра́, і Іоа́нна, і Іа́кова, і отця́ отрокови́ці, і ма́тере.
52
Пла'кахђ же ся вс^и, и^ рыда'хђ еа`” ѓ%н же рече, не пла'читеся, не оу%мре б^о, н^о спиT”
52
Пла́кахуся же всі і рида́ху єя́. Он же рече́: не пла́чітеся; не у́мре (бо), но спить.
53
И$ рђга'хђся е^мђ, вњ'дяще ја%ко оу%мре”
53
І руга́хуся Єму́, ві́дяще, я́ко у́мре.
54
ѓ%н же и^ꙁ#гнавъ вонъ всњхъ, и^ е^мъ ꙁа' рђкђ еа`, въꙁ#гласи` гл~я. ѓ^трокови'це в#ста'ни”
54
Он же ізгна́в вон всіх, і єм за ру́ку єя́, возгласи́, глаго́ля: отрокови́це, воста́ни.
55
И$ въꙁ#вратися дх~ъ еа`, и^ въскр~се а%бїе. и^ повелњ да'ти е'й ја^сти.
55
І возврати́ся дух єя́, і воскре́се а́біє; і повелі́ да́ти єй я́сти.
56
и^ диви'стася роди'теля еа`” ѓ%н же повелњ` и'ма, никомђже повњдати бы'вшее”
56
І диви́стася роди́теля єя́. Он же повелі́ ї́ма нікому́же пові́дати би́вшаго.
Глvа, џ~”
1
Созва'в же ѓ^банадесяте, дастъ и%мъ силђ и^ вла'сть на вс^я бњс'ы, и^ недђг'ы цњли'ти.
1
(Зач. 40) Созва́в же обана́десяте, даде́ їм си́лу і власть на вся бі́си, і неду́ги ціли́ти;
2
и^ посла` и^хъ проповњдати црsтвїе бж~їе, и^ и^сцњли'ти боля'щая”
2
і посла́ їх пропові́дати Ца́рствіє Бо́жиє і ісціли́ти боля́щия.
3
И$ рече к нимъ, ничесоже възмњте на пђть, ни жезла` ни^ пи'ры, ни^ хлњба, н^и сребра`. ни по двњма ри'зома и^мњти”
3
І рече́ к ним: нічесо́же возьмі́те на путь: ні жезла́, ні пи́ри, ні хлі́ба, ні сребра́, ні по двіма́ ри́зама імі́ти;
4
И$ во' иже домъ вни'дете, тђ пребыва'ите, и^ эTтђдђ и^сходи'те.
4
і в о́ньже дом вни́дете, ту пребива́йте і отту́ду ісході́те;
5
И$ ели'цы а^ще не прїе'млютъ васᲆ, и^сходя'ще эT града того, и^ пра'хъ эT ногъ ва'шихъ, эTтрясњте, въ свњдњтелсᲄво на ня”
5
і єли́ці а́ще не приє́млють вас, ісходя́ще от гра́да того́, і прах от ног ва́ших оттрясі́те, во свиді́тельство на ня.
6
И$сходяще же прохожа'хђ сквозњ ве'си бл~говњствђюще, и^ і^сцᲇля'юще всю'дђ”
6
Ісходя́ще же прохожда́ху сквозі́ ве́сі, благовіству́юще і ісціля́юще всю́ду.
7
Слы'шав же и^роD четвертовластникъ быва'ющая эT него вс^я, и^ недооу^мњвашеся, ꙁане гл~емо б^њ эT нњ'кыхъ, ја^ко і^ѓ^а'ннъ въста` эT мр~твыхъ.
7
(Зач. 41) Сли́ша же І́род четвертовла́стник бива́ющая от Него́ вся і недоуміва́шеся; зане́ глаго́лемо бі от ні́ких, я́ко Іоа́нн воста́ от ме́ртвих;
8
эT и^нњх# же, ја%ко і^лїа ја%ви'ся” эT дрђгыX же, ја^ко пррoкъ е^ді'нъ эT дре'внихъ вᲆскр~се”
8
от іні́х же, я́ко Ілія́ яви́ся; от други́х же, я́ко проро́к єди́н от дре́вніх воскре́се.
9
И$ рече и%родъ. і^ѓ^а'нна а^ꙁъ оу^сњкнђхъ. кто же е^сть се'и, ѓ^ немже а^ꙁъ слы'шђ такова'я; и^ і^ска'ше ви'дњти е^го”
9
І рече́ І́род: Іоа́нна аз усі́кнух; кто же єсть Сей, о Не́мже аз сли́шу такова́я? І іска́ше ви́діти Єго́.
10
И$ въз#вращъшеся а^пsли, повњ'даша е^мђ е^ли'ка сътвори'шя” И$ пои'мъ и^хъ эTи'де е^ді'нъ на мњ'сто пђ'сто гра'да на рица'емаго виџсаі'да”
10
І возвра́щшеся апо́столи пові́даша Єму́, єли́ка сотвори́ша; і пої́м їх, оти́де єди́н [осо́б] на мі́сто пу́сто гра́да, нарица́ємаго Вифсаї́да.
11
Наро'ди же раꙁђмњ'вше, по немъ и^до'шя” и^ прїемъ и^хъ, гл~аше и^мъ ѓ^ црsтвїи бж~їи. и^ требђющая и^сцњленїя цњляше”
11
Наро́ди же разумі́вше, по Нем ідо́ша; і приє́м їх, глаго́лаше їм о Ца́рствії Бо́жиї і тре́бующия ісціле́нія ціля́ше.
12
дн~ь же начатъ прекланя'тися” Пристђ'пльше же ѓ%банадесяте, реко'шя е^мђ. эTпђсти нароD, да шеDше въ ѓ^крестныа ве'си и^ се'ла, вита'юT, и^ ѓ^бря'щђтъ бра'шно, ја^ко ꙁд^њ в пђстњ мњстњ е^смы”
12
День же нача́т прекланя́тися. (Зач. 42) Присту́пльше же обана́десяте реко́ша Єму́: отпусти́ наро́д, да ше́дше во окре́стния ве́сі і се́ла вита́ють і обря́щуть бра́шно; я́ко зді в пу́сті мі́сті єсьми́.
13
Рече же к ним#, дади'те и^мъ в^ы ја%сти” ѓ^ни же рњша, нњсть оу^ насъ вя'ще, то'кмо пять хлњбъ, и^ ры'бњ дв^њ. а^ще оу^бо не шеDше м^ы кђп'имъ вᲆ вс^я люди сїа бра'шна.
13
Рече́ же к ним: даді́те їм ви я́сти. Они́ же рі́ша: ність у нас вя́щше, то́кмо п'ять хліб і ри́бі дві, а́ще у́бо не ше́дше ми ку́пим во вся лю́ди сія́ бра́шна.
14
бњхђ б^о мђжїи ја%ко пять ты'сђщь” Рече же къ оу^чн~комъ свои'мъ, посади'те и^хъ на кђ'пы по пятидесятъ.
14
Бі́ху бо муже́й я́ко п'ять ти́сящ. Рече́ же ко ученико́м Свої́м: посаді́те їх на ку́пи по п'яти́десят.
15
и^ сътвори'шя та'ко, и^ посади'шя и^хъ вс^я”
15
І сотвори́ша та́ко і посади́ша їх вся.
16
Прїим же пять хлњбъ и^ ѓ'бњ ры'бњ, возрњ'въ на' нб~о, блsви и^хъ, и^ сломи`, и^ даа'ше оу^чн~комъ, преDложи'ти наро'дђ.
16
Приі́м же п'ять хліб і о́бі ри́бі, воззрі́в на не́бо, благослови́ їх, і преломи́, і дая́ше ученико́м предложи́ти наро́ду.
17
и^ ја^до'шя и^ насы'тишяся вс^и. и вꙁя'шя и^ꙁбы'вшаа и^м# оу^крђхы, ко'шя дв^анадесяте”
17
І ядо́ша і наси́тишася всі; і взя́ша ізби́вшия їм укру́хи ко́ша двана́десяте.
18
И/ бысть е^гда моля'шеся е^ді'нъ, с ниM бњхђ оу^чн~цы” И$ въпроси иX гл~я. кого м^я гл~ютъ наро'ди быти;
18
(Зач. 43) І бисть єгда́ моля́шеся єди́н, с Ним бі́ху ученици́; і вопроси́ їх, глаго́ля: кого́ М'я глаго́лють наро́ди би́ти?
19
ѓ^ни же эTвњща'вше, рњша. і^ѓ^а'нна крести'теля. и^нїи же, и^лїю. дрђѕїи же, ја%ко пррoкъ нњ'кїи эT дре'внихъ въскр~се.
19
Они́ же отвіща́вше рі́ша: Іоа́нна Крести́теля, іні́ї же Ілію́, друзі́ї же, я́ко проро́к ні́кий от дре́вніх воскре́се.
20
Рече же и^мъ. вы же кого м^я гл~ете быти; эTвњщав же петръ, рече. х~а бж~їа”
20
Рече́ же їм: ви же кого́ М'я глаго́лете би́ти? Отвіща́в же Петр рече́: Христа́ Бо́жия.
21
ѓ%н же ꙁапрњщь иM, повелњ` никомђже гл~ати сего,
21
Он же запре́щ їм, повелі́ нікому́же глаго́лати сего́,
22
рекъ, ја%ко подоба'етъ сн~ђ члчsкомђ мно'го пострадати, и^ і^скђше'нђ быти эT ста'рецъ, и^ а^рхїере'й и^ кни'жникъ, и^ оу^бїенђ бы'ти, и^ третїи дн~ь в#сᲄа'ти”
22
рек, я́ко подоба́єть Си́ну Челові́чеському мно́го пострада́ти, і іскуше́ну [отве́ржену] би́ти от ста́рець, і архієре́й, і кни́жник, і убіє́ну би́ти, і в тре́тій день воста́ти.
23
Гл~аше же къ всњмъ. а%ще кто хо'щеT по мнњ` и^ти`, да эTврьж'ется себе, и^ воꙁметъ крsтъ свой на кїижDо дн~ь, и^ послњ'дђет# м^и”
23
(Зач. 44) Глаго́лаше же ко всім: а́ще кто хо́щеть по Мні іти́, да отве́ржеться себе́, і во́зьметь крест свой, і послі́дуєть Мі.
24
И$же б^о а^ще хо'щеT дш~ђ свою` спsти`, погђбиT ю&. иже бо погђбитъ дш~ђ свою мене ради, се'и сп~сеT ю&”
24
І́же бо а́ще хо́щеть ду́шу свою́ спасти́, погу́бить ю, а і́же погу́бить ду́шу свою́ Мене́ ра́ди, сей спасе́ть ю.
25
Что` б^о по'льꙁђетъ чл~къ, приѓ^брњтъ ми'ръ ве'сь, себе же погђбивъ, и^ли эTтщети'въ;
25
Что бо по́льзи і́мать челові́к, приобрі́т мир весь, себе́ же погуби́в іли́ оттщети́в?
26
и^же б^о а^ще посты'дится мене`, и^ мои'хъ словеs, сего сн~ъ члчsкїи постыди'тся, е^гда прїидетъ въ сла'вњ свое'й, и^ эTч~їи, и^ ст~ыхъ а^гг~лъ”
26
І́же бо а́ще постиди́ться Мене́ і Мої́х слове́с, сего́ Син Челові́чеський постиди́ться, єгда́ при́йдеть во сла́ві Своє́й і О́тчей і святи́х а́нгел.
27
Гл~ю же вамъ въи'стинђ, сђть нњцїи эT ꙁдᲇ стоя'щиX, и^же не и%мђтъ вкђсити смр~ти, до'ндеже ви'дяT црsтвїе бж~їе”
27
Глаго́лю же вам воі́стину: суть ні́ції от зді стоя́щих, і́же не і́муть вкуси́ти сме́рти, до́ндеже ви́дять Ца́рствіє Бо́жиє.
28
Бысть же по словесњхъ сиX ја%ко дн~їи ѓ%смъ” И$ пое'мъ петра, і^ и^ѓа'нна, і^ и^а'кова. вꙁы'де на' горђ помоли'тися.
28
(Зач. 45) Бисть же по словесі́х сих я́ко дній осьм, і поє́м Петра́, і Іоа́нна, і Іа́кова, взи́де на гору́ помоли́тися.
29
и^ бысть е^гда моля'шеся, видᲇнїе лица е^го и'но. и^ ѓ^дњя'нїе е^го бњло блиста'ася”
29
І бисть єгда́ моля́шеся, виді́ніє лиця́ Єго́ і́но, і одія́ніє Єго́ біло́ блиста́яся.
30
И$ с^е мђж'я дв^а с нимъ гл~юща, ја^же бњ'ста мољ=сїи і^ и^лїа,
30
І се му́жа два с Ним глаго́люща, я́же бі́ста Моїсе́й і Ілія́,
31
ја%вльшася в# сла'вњ. гл~аста же и^сход# е^го, и^же хотя'ше скончати въ і^ерsли'мњ”
31
я́вльшася во сла́ві, глаго́ласта же ісхо́д Єго́, єго́же хотя́ше сконча́ти во Ієрусали́мі.
32
Пе'тръ же и^ сђщая с нимъ бᲇхђ ѓ^тягчени сномъ” Оу^бђж'д#ше же ся видᲇша сла'вђ е^го, и^ ѓ'ба мђжа стоя'ща с нимъ”
32
Петр же і су́щії с ним бя́ху отягче́ні сном; убу́ждшеся же ви́діша сла́ву Єго́, і о́ба му́жа стоя́ща с Ним.
33
И$ бысть е^гда раꙁ#лђчистася эT него, рече пе'тръ къ і^с~ђ, наста'вниче, добро` е^сть намъ ꙁд^њ быти. и^ сътвориM сњни тр^и, е^ді'нђ тебњ, і^ е^ді'нђ мољ=се'ѓви, и^ е^ді'нђ и^лїи, не вњды е^же гл~аше”
33
І бисть єгда́ разлучи́стася от Него́, рече́ Петр ко Ісу́су: Наста́вниче, добро́ єсть нам зді би́ти; і сотвори́м сі́ні три: єди́ну Тебі́, і єди́ну Моїсе́йові, і єди́ну Ілії́, — не ві́дий, є́же глаго́лаше.
34
с^е же е^мђ гл~ющђ, бысть ѓ%блакъ свњтеl и^ ѓ^сњни` иX. оу^боя'ша же ся в#шеDшеM и^мъ въ ѓ%блакъ,
34
Се же єму́ глаго́лющу, бисть о́блак, і осіни́ їх; убоя́шася же, вше́дше во о́блак.
35
и^ глsа бысть и^ꙁъ ѓ%блака, гл~я. се'й е^сть сн~ъ мои въꙁлюбленыи, того послђшаите.
35
І глас бисть із о́блака, глаго́ля: Сей єсть Син Мой Возлю́бленний, Того́ послу́шайте.
36
и^ егда бысть глsа, ѓ^брњтеся іс~ е^ді'н#. и^ тїи оу^млъча'ша, и^ никомђже въз#вњсти'ша в# т^ы дн^и ничесоже эT тњх# ја%же видњша”
36
І єгда́ бисть глас, обрі́теся Ісу́с єди́н. І ті́ї умолча́ша і нікому́же возвісти́ша в ти́я дні нічесо́же от тіх, я́же ви́діша.
37
Бысть же в# про'чїи дн~ь, съшеDшемъ иM съ горы`, срњте его народъ мно'гъ”
37
(Зач. 46) Бисть же в про́чий день, сше́дшим їм с гори́, срі́те Єго́ наро́д мног.
38
и с^е мђжь и^ꙁ наро'да въꙁъпи` гл~я. оу^чт~лю, молю` ти ся, при'ѕри на сн~а моего, ја%ко еді'нороденъ м^и есть,
38
І се муж із наро́да возопи́, глаго́ля: Учи́телю, молю́тіся, при́зри на си́на моєго́, я́ко єдиноро́ден мі єсть:
39
и^ с^е дђхъ е%млетъ е^го, и^ внеꙁа'пђ вопиетъ, и^ прђжа'ется с пњнами, и^ е'два эTходитъ эT него съкрђша'а его.
39
і се дух є́млеть єго́, і внеза́пу вопіє́ть, і пружа́ється [терза́єть єго́] с пі́нами, і єдва́ отхо́дить от него́, сокруша́я єго́;
40
и^ моли'хся оу^ченикомъ твои'мъ, да и^жденђтъ е^го, и^ не вᲆзмого'ша”
40
і моли́хся ученико́м Твої́м, да іждену́ть єго́; і не возмого́ша.
41
эTвњщав же і^с~, рече. ЭO ро'де невњрный и^ раз#вращеn, доко'лњ бђ'дђ в# ваs, и^ трьплю в^ы; приведи м^и сн~а твое^го сњм'о,
41
Отвіща́в же Ісу́с рече́: о, ро́де неві́рний і развраще́нний! Доко́лі бу́ду в вас і терплю́ ви? Приведи́ [Мі] си́на твоєго́ сі́мо.
42
е^ще же грядђщ'ђ е^мђ, повр'ьже е^го бњсъ, и^ сътрясе`. запрњти же і^с~ дђ'хови нечи'стомђ, і^ и^сцњли` ѓ^трока, и^ вдастъ е^го эTц~ђ е^го”
42
Єще́ же гряду́щу єму́, пове́рже єго́ біс і стрясе́. Запрети́ же Ісу́с ду́хові нечи́стому, і ісціли́ о́трока, і вдаде́ єго́ отцю́ єго́.
43
дивля'хђ же ся вс^и ѓ^ вели'чїи бж~їи” Всњм# же чђдя'щемъся ѓ^ всњхъ ја%же творяше і^с~, рече къ оу^чеником# свои^мъ.
43
Дивля́хуся же всі о вели́чії Бо́жиї. (Зач. 47) Всім же чудя́щимся о всіх, я́же творя́ше Ісу́с, рече́ ко ученико́м Свої́м:
44
вложи'те в^ы въ оу^ши ваши словеса` сїа. сн~ъ б^о члчsкїи и%мать преда'тися в рђцњ члчsтњ”
44
вложі́те ви во у́ші ва́ші словеса́ сія́: Син бо Челові́чеський і́мать преда́тися в ру́ці челові́честі.
45
ѓ'ни' же не разђмњшя гл~а сего, б^њ б^о прикровенъ эT ни'хъ, да не ѓ^щђтятъ е^го. и^ боя'хђся въпроси'ти е^го ѓ^ гл~њ семъ”
45
Они́ же не разумі́ша глаго́ла сего́, бі бо прикрове́н от них, да не ощутя́ть єго́; і боя́хуся вопроси́ти Єго́ о глаго́лі сем.
46
Вни'де же помышле'нїе в нихъ, кт^о и^хъ вя'щшїи б^ы былъ”
46
Вни́де же помишле́ніє в них — кто їх вя́щший би бил.
47
І$с~ же вњды помышле'нїе срDца и^хъ, прї'емъ ѓ^троча`, поста'вї е& оу^ себе`,
47
Ісу́с же ві́дий помишле́ніє серде́ць їх, приє́м отроча́, поста́ви є у Себе́
48
и^ рече и^мъ. и^же а^ще прїиметъ ѓ^тороча' с^е въ и^мя мое`, мене` прїе'млетъ. і^ и'же а'ще мене` прїе'млетъ, прїе'млетъ посла'вшаго м^я. и^же б^о ме'ншїи е^сть в# ваs, се'й е^сть вели'къ”
48
і рече́ їм: і́же а́ще при́йметь сіє́ отроча́ во і́м'я Моє́, Мене́ приє́млеть; і і́же а́ще Мене́ приє́млеть, приє́млеть Посла́вшаго М'я; і́же бо ме́нший єсть в вас, сей єсть вели́к.
49
Эtвњща'в же і^ѓ^а'ннъ, рече, наста'вниче, видњхомъ нњ'кое^го ѓ^ и^мени твое'мъ и^згоня'ща бњсы, и^ въз#брани'хомъ е^мђ, ја%ко в# слњдъ не хо'дит# с нами”
49
(Зач. 48) Отвіща́в же Іоа́нн рече́: Наста́вниче, ви́діхом ні́коєго о і́мені Твоє́м ізгоня́ща бі́си, і возбрани́хом єму́, я́ко вослі́д не хо́дить с на́ми.
50
И$ рече к немђ і^с~, не брани'те. и^же б^о нњсть на вы`, по васъ е^сть”
50
І рече́ к нему́ Ісу́с: не брані́те; і́же бо ність на ви, по вас єсть.
51
Бы'сть же е^гда скончава'хђся дн~їе' въсхоженїю е"го, и^ то'й оу^тверди` лице` свое` и^ти` въ і^е^рsли'мъ.
51
(Зач.) Бисть же єгда́ скончава́хуся дні́є восхожде́нію Єго́, і Той утверди́ лице́ Своє́ іти́ во Ієрусали́м;
52
и^ посла` вњ'ст#никы преD лицемъ свои'мъ. і^ и^з#шедъше внидо'ша в# ве'сь самарянскђ, ја^ко да оу^гото'вятъ е^мђ.
52
і посла́ ві́стники пред лице́м Свої́м; і ізше́дше внидо́ша в весь Самаря́нську, я́ко да угото́в'ять Єму́;
53
и^ не прїа'шя е^го, ја%ко лице е^го б^њ гряды` въ і^е^рsли'мъ”
53
і не прия́ша Єго́, я́ко лице́ Єго́ бі гряду́щеє во Ієрусали́м.
54
Видњвша же оу^ченика е^го, і^а'ковъ і^ѓ^а'ннъ, рњста. г~и, хо'щеши л^и рече'вњ да ѓ%гнь сни'деT с# нб~се, и^ потребитъ и^хъ, ја%коже і^лїа сътвори`;
54
Ви́дівша же ученика́ Єго́ Іа́ков і Іоа́нн, рі́ста: Го́споди, хо́щеши ли, рече́ма, да огнь сни́деть с небесе́ і потреби́ть їх, я́коже і Ілія́ сотвори́?
55
ѓ^бра'щь же ся і^с~ запрᲇти` и'ма, и^ рече. не вњ'ста ко'его дх~а е^ста в^ы.
55
Обра́щся же запрети́ ї́ма, і рече́: не ві́ста, ко́єго ду́ха єста́ ви;
56
сн~ъ б^о члчsкыи не прїиде дш~ъ члчsкых# погђбити, н^о спsти`. і^ и^до'шя въ и'нђ весь”
56
Син бо Челові́чеський не при́йде душ челові́чеських погуби́ти, но спасти́; і ідо́ша во і́ну весь.
57
Бысть же и^дђщ'емъ и^мъ по пђти, рече нњкїи к# немђ, и^дђ` потебњ ја%може а%ще и'деши г~и”
57
(Зач. 49) Бисть же іду́щим їм по путі́, рече́ ні́кий к Нему́: іду́ по Тебі́, а́може а́ще і́деши, Го́споди.
58
И$ рече е^мђ і^с~. ли'си ја%звины и'мђть, и^ птиця нбsныя гнњꙁда, сн~ъ же члчsкїи не и%мать гд^њ главђ` поDклони'ти”
58
І рече́ єму́ Ісу́с: ли́си я́звини і́муть, і пти́ці небе́сния — гні́зда; Син же Челові́чеський не і́мать гді главу́ подклони́ти.
59
Рече же къ дрђгомђ. ходи в# слњдъ мене” ѓ^н же рече, г~и, повели` м^и шеDше прежде погреб#сти` эTц~а мое^го”
59
Рече́ же ко друго́му: ходи́ вслід Мене́. Он же рече́: Го́споди, повели́ мі, (да) шед пре́жде погребу́ отця́ моєго́.
60
Рече же е^мђ і^с~. ѓ^ста'ви мр~твыя` погребъсти` своя мр~твеця, ты же шеD възвњщай црsтвїе бж~їе”
60
Рече́ же єму́ Ісу́с: оста́ви ме́ртвия погребсти́ своя́ мертвеці́; ти же шед возвіща́й Ца́рствіє Бо́жиє.
61
Рече же и^ дрђгїи. и^дђ` потебњ г~и. пре'жDе же повели` м^и эTвњща'ти м^и ся, и^же сђть в# домђ моеM”
61
Рече́ же і други́й: іду́ по Тебі́, Го́споди: пре́жде же повели́ мі отвіща́тися, і́же суть [попрости́тися с су́щими] в дому́ моє́м.
62
Рече же к# немђ і^с~. никтоже възложъ рђ'кђ свою на ра'ло, и^ зря^ в#спять, оу^пра'вленъ е^сть въ црsтвїи бж~їи”
62
Рече́ же к нему́ Ісу́с: нікто́же возло́ж ру́ку свою́ на ра́ло і зря всп'ять, упра́влен єсть в Ца́рствії Бо́жиї.
Глvа, і~”
1
По си'х же ја%ви` г~ь і^ и^нњхъ сеDмъдесятъ, и^ посла` и^хъ по двњма предъ лицемъ свои'мъ, въ всякъ грDа и^ мњсто, ја%може хотяше самъ и^ти`”
1
(Зач. 50) По сих же яви́ Госпо́дь і іні́х се́дьмдесят і посла́ їх по двіма́ пред лице́м Свої́м во всяк град і мі́сто, а́може хотя́ше Сам іти́;
2
Гл~аше же к нимъ. жатва оу^бо мно'га, дњл'ателїи же ма'ло” Моли'теся оу^бо господи'нђ жа'твњ, да и^ꙁведетъ дњлателя на жа'твђ свою`”
2
глаго́лаше же к ним: жа́тва у́бо мно́га, ді́лателей же ма́ло; молі́теся у́бо Господи́ну жа́тві, да ізведе́ть ді́лателі на жа́тву Свою́.
3
И$дњте, с^е а^ꙁъ посыла'ю в^ы ја%ко а^гньця, посредњ влъко'въ”
3
Іді́те! Се Аз посила́ю ви я́ко а́гнці посреді́ волко́в.
4
Не носи'те влага'лищя, ни пи'ры, ни сапоги. и никогоже на пђти цњлђите”
4
Не носі́те влага́лища, ні пи́ри, ні сапо́г і ні кого́же на путі́ цілу́йте.
5
Во'нь же ащ'е домъ вни'дете, пе'рвње гл~ите, ми'ръ до'мђ семђ.
5
Во́ньже а́ще дом вни́дете, пе́рвіє глаго́літе: мир до́му сему́;
6
и^ а^ще оу^бо бђ'детъ т^ђ сн~ъ ми'ра, почи'етъ на немъ ми'ръ вашь. а%ще ли же, н^и, к вамъ въꙁ#врати'тся”
6
і а́ще у́бо бу́деть ту син ми́ра, почи́єть на нем мир ваш; а́ще ли же ні — к вам возврати́ться.
7
В то'м же домђ пребыва'ите, ја%дђщ'е и^ пїю'ще ја%же сђть оу^ нихъ. досто'инъ б^о е^сть дњ'латель м#ꙁды` своеа`” Не преходи'те и^ꙁ' домђ в# домъ”
7
В том же дому́ пребива́йте, яду́ще і пію́ще, я́же суть у них; досто́їн бо єсть ді́латель мзди своєя́; не преході́те із до́му в дом.
8
И$ вонже а^ще граD входите, и^ прїе'млютᲆ вы^. ја%ди'те преDлага'емаа вамъ,
8
І во́ньже а́ще град вхо́дите, і приє́млють ви, яді́те предлага́ємая вам;
9
и^ і^сцњли'те недђж'ныа и^же сђть в немъ, и^ гл~ите и^мъ. прибли'жися на в^ы црsтвїе божїе”
9
і ісцілі́те неду́жния, і́же суть в нем, і глаго́літе їм: прибли́жися на ви Ца́рствіє Бо́жиє.
10
Во'нже а%ще граD входите, и^ не прїе'млютъ васъ, и^ꙁ#шеDше на распђтїя е^го рцњте,
10
І во́ньже а́ще град вхо́дите, і не приє́млють вас, ізше́дше на распу́тія єго́, рці́те:
11
и^ прахъ прилњпшїи насъ эT града ва'шего эTтряса'емᲆ ваM. ѓ^баче с^е вњдите, ја^ко прибли'жися на вы` црsтвїе бж~їе”
11
і прах, прилі́пший нам от гра́да ва́шего, оттряса́єм вам. Оба́че сіє́ ві́діте, я́ко прибли́жися на ви Ца́рствіє Бо́жиє.
12
Гл~ю вамъ, ја%ко содомляномъ в# дн~ь то'и эTраDнње бђ'детъ, неже гра'дђ томђ”
12
Глаго́лю вам, я́ко Содо́мляном в день той отра́дніє бу́деть, не́же гра́ду тому́.
13
Го'ре тебњ хоразинъ. го'ре тебњ виџсаи'да. ја%ко а'ще в# тљ=рњ и^ сидо'нњ бышя си'лы были бы'вшая в# ва'ю, дре'вле оу^бо въ вре'тищи и^ пе'пелњ сњдя'ще пока'ялися быша.
13
Го́ре тебі́, Хорази́не, го́ре тебі́, Вифсаї́до, я́ко а́ще в Ти́рі і Сидо́ні би́ша си́ли би́ли би́вшия в ва́ю, дре́вле у́бо во вре́тищі і пе́пелі сідя́ще покая́лися би́ша;
14
ѓ^ба'че тљ=рђ и^ сидо'нђ эTраDнње бђ'детъ на сђдњ, неже ва'ма”
14
оба́че Ти́ру і Сидо́ну отра́дніє бу́деть на суді́, не́же ва́ма.
15
И$ т^ы капернаоу^ме, и^же до нб~съ въꙁнесыися, до а'да ниꙁведе'шися”
15
І ти, Капернау́ме, і́же до небе́с вознеси́йся, до а́да низведе́шися.
16
Слђшааи` васъ, мене` слђш'аетъ. и эTмњтааи`ся васъ, мене эTмњта'ется. эTмњта'аи` же ся мене, эTмᲇта'ется посла'вшаго м^я”
16
(Зач. 51) Слу́шаяй вас, Мене́ слу́шаєть, і отмета́яйся вас, Мене́ отмета́ється; отмета́яйся же Мене́, отмета́ється Посла́вшаго М'я.
17
Въз#врати'шя же ся сеDмьдесятъ с ра'достїю гл~юще, г~и, и^ бњ'си повинђются наM ѓ^ и'мени твоемъ”
17
Возврати́шася же се́дьмдесят с ра́достію, глаго́люще: Го́споди, і бі́си повину́ються нам о і́мені Твоє́м.
18
Рече же и^мъ. видњхъ сатанђ ја%ко молнїю с# нб~се спаDша”
18
Рече́ же їм: ви́діх сатану́ я́ко мо́лнію с небесе́ спа́дша.
19
Се^ даю` вамъ власть настђпати на змїю` и^ на скорпїю', и^ на всю` си'лђ вражїю. ничесоже васъ вреди'тъ”
19
(Зач.) Се, даю́ вам власть наступа́ти на змію́, і на скорпі́ю, і на всю си́лу вра́жию; і нічесо́же вас вреди́ть.
20
ѓ^баче ѓ^ семъ не радђитеся, ја%ко дђ'си ваM повинђю'тся. радђите же ся ја%ко и^мена` вашя напи'сана сђть на нб~сеX”
20
Оба́че о сем не ра́дуйтеся, я́ко ду́сі вам повину́ються; ра́дуйтеся же, я́ко імена́ ва́ша напи́сана суть на небесі́х.
21
В то'и часъ възра'довася дх~омъ і^с~, и^ рече. и^сповњдаю ти ся эTч~е, г~и нб~си и^ ꙁемли`, ја%ко оу^таи'лъ е^си сїа эT премђ'дрђхъ и^ раꙁђм'ныхъ, и^ эTкрылъ е^си т^а младе'нцемᲆ. е'й эTч~е, ја%кота'ко бысть бл~говоле'нїе преD тобо'ю”
21
В той час возра́довася ду́хом Ісу́с і рече́: іспові́даютіся, О́тче, Го́споди небесе́ і землі́, я́ко утаї́л єси́ сія́ от прему́дрих і разу́мних, і откри́л єси́ та младе́нцем; єй, О́тче, я́ко та́ко бисть благоволе́ніє пред Тобо́ю.
22
И/ ѓ^бра'щся къ оу^чн~икомъ, рече. вся` мн^њ преда'на бы'ша эT ѓ^ц~а мое^го. и^ никтоже вњсть кт^о е^сть сн~ь, то'кмо эTц~ь. и^ кт^о е^сть эTц~ь, то'кмо сн~ь; и^ е^мђже а^ще хо'щетъ сн~ь эTкры'ти.
22
І обра́щся ко ученико́м, рече́: вся Мні предана́ би́ша от Отця́ Моєго́; і нікто́же вість, кто єсть Син, то́кмо Оте́ць; і кто єсть Оте́ць, то́кмо Син, і єму́же а́ще хо́щеть Син откри́ти.
23
и^ ѓ^бра'щся къ оу^чн~комъ е^ді'нъ рече” Блаже'нњ ѓ%чи ви'дящеи` ја%же ви'дите.
23
(Зач. 52) І обра́щся ко ученико́м, єди́н [осо́б] рече́: блаже́нні о́чі ви́дящії, я́же ви́дите!
24
гл~ю б^о вамъ, ја%ко мно'ѕи пррoцы и^ цр~їе въсхотњшя ви'дњти, ја%же в^ы ви'дите, и^ не ви'дњша. и^ слы'шати, ја%же слы'шите, и^ не слы'шашя”
24
Глаго́лю бо вам, я́ко мно́зі проро́ци і ца́ріє восхоті́ша ви́діти, я́же ви ви́дите, і не ви́діша, і сли́шати, я́же сли́шите, і не сли́шаша.
25
И/ се ꙁако'нникъ нњк'їи въста`, и^скђша'а е^го и^ гл~я. оу^чт~лю, чт^о сътвори'въ животъ вњчныи наслњдђю;
25
(Зач. 53) І се, зако́нник ні́кий воста́, іскуша́я Єго́ і глаго́ля: Учи́телю, что сотвори́в, живо́т ві́чний наслі́дую?
26
ѓ%н же рече к немђ. в# ꙁако'нњ чт^о пи'сано е^сть; ка'ко чтеши;
26
Он же рече́ к нему́: в зако́ні что пи́сано єсть? Ка́ко чте́ши?
27
ѓ%н же эTвњщавъ рече. въꙁлю'биши г~а б~а твое^го эT всего срDца твое^го, и^ эT всеа` дш~а твоеа`, и^ всею` крњпостїю твоею`, и^ всMњ помышле'нїемъ твои'мᲆ. и^ бли'жняго свое^го ја%ко самᲆ себе`”
27
Он же отвіща́в рече́: возлю́биши Го́спода Бо́га твоєго́ от всего́ се́рдця твоєго́, і от всея́ душі́ твоєя́, і все́ю крі́постію твоє́ю, і всім помишле́нієм твої́м, і бли́жняго своєго́ я́ко сам себе́.
28
Рече же е^мђ. пра'во эTвњща`, с^е сътвори`, и^ жи'въ бђ'деши”
28
Рече́ же єму́: пра́во отвіща́л єси́; сіє́ сотвори́, і жив бу́деши.
29
ѓ%н же хотя ѓ^пра'вдитися самъ, рече къ і^с~ђ. и^ кто` е^сть бли'жнїи мой;
29
Он же хотя́ оправди́тися сам, рече́ ко Ісу́су: і кто єсть бли́жній мой?
30
эTвњщав же і^с~, рече” Чл~къ нњ'кїи схожDа'ше эT і^е^рлsи'ма въ і^е^рихонъ, и^ в раꙁбо'йникы впаде, и^же съвле'кше е^го, и^ ја%звы въꙁложи'вше эTи^до'шя, ѓ^ста'вльше е^лњ жи'ва сђща”
30
Отвіща́в же Ісу́с рече́: челові́к ні́кий схожда́ше от Ієрусали́ма во Ієрихо́н, і в разбо́йники впаде́, і́же совле́кше єго́, і я́зви возло́жше отидо́ша, оста́вльше єдва́ жи́ва су́ща.
31
по слђ'чаю же сщ~е'нникъ нњкїи схожда'ше пђте'мъ тњмъ, и^ видњв# е^го, мимои'де”
31
По слу́чаю же свяще́нник ні́кий схожда́ше путе́м тім, і ви́дів єго́, мимоі́де.
32
Та'кожDе же и^ леввиT бывъ на томъ мњ'стњ, пришеD и^ видњвъ, ми'мои'де”
32
Та́кожде же і леви́т, бив на том мі́сті, прише́д і ви́дів, мимоі́де.
33
Самаряни'нъ же нњ'кто гряды'и` прїиде наD него, и^ видњ'въ е^го млsрдова.
33
Самаря́нин же ні́кто гряди́й, при́йде над него́, і ви́дів єго́, милосе́рдова;
34
и^ пристђ'пль ѓ^бяꙁа` стрђ'пы е^го, въꙁлива'я ма'сло и^ вино`. всади'в# же е^го на свой скотъ, приведе е^го в# гости'нницђ, и^ прилежа` е^мъ”
34
і присту́пль обв'яза́ стру́пи єго́, возлива́я ма́сло і вино́: всади́в же єго́ на свой скот, приведе́ єго́ в гости́нницю, і приліжа́ єму́;
35
И/ наоу'трїа и^ꙁ#шедъ, и^ꙁем# дв^а сре'бреника дастъ гости'нникђ. и^ рече е^мђ, прилежи` е^мᲆ. и^ е^же а'ще прїиждиве'ши, а^ꙁъ е^гда въꙁ#вращђся въꙁдамъ т^и”
35
і нау́трія ізше́д, ізе́м два сре́бреника, даде́ гости́ннику, і рече́ єму́: приліжи́ єму́; і, є́же а́ще прийждиве́ши, аз єгда́ возвращу́ся, возда́м ті.
36
Кт^о оу^бо эT тXњ трїехъ бли'жнїи мни'тъ ти ся бы'ти в#паDшемђ в раꙁбо'иникы;
36
Кто у́бо от тіх тріє́х бли́жній мни́ттіся би́ти впа́дшему в разбо́йники?
37
ѓ%н же рече, сътвори'выи` млsть с нимъ” Рече же е^мђ і^с~. и^ди` и^ т^ы твори` та'кожDе”
37
Он же рече́: сотвори́вий ми́лость с ним. Рече́ же єму́ Ісу́с: іди́ і ти твори́ та́кожде.
38
Бы'сть же ходя'щемъ и'мъ, и^ самъ вни'де в# ве'сь нњ'кђю. жена же нњ'каа` и'менемъ марџа прїа'тъ е^го в# домъ свой.
38
(Зач. 54) Бисть же ходя́щим їм, і Сам вни́де в весь ні́кую; жена́ же ні́кая і́менем Ма́рфа прия́т Єго́ в дом свой.
39
и^ сестра` е'й б^њ нарицаемаа ма'рїа, ја^же и^ сњдъши при' ногђ і^с~овђ, слы'шаше сло'во е^го”
39
І сестра́ єй бі нарица́ємая Марі́я, я́же і сі́дши при ногу́ Ісу́сову, сли́шаше сло́во Єго́.
40
Ма'рџа же млъвяше ѓ^ мно'ѕњ слђж'бњ. ста'вши же рече. г~и, небреже'ши ли, ја%ко сесᲄра` моа` е^ді'нђ м^я ѓ^ста'ви слђжи'ти; рци` оу^бо е'й, да м^и помо'жетъ”
40
Ма́рфа же мо́лвяше о мно́зі слу́жбі, ста́вши же рече́: Го́споди, не бреже́ши ли, я́ко сестра́ моя́ єди́ну м'я оста́ви служи́ти? Рци у́бо єй, да мі помо́жеть.
41
эTвњща'в же і^с~, рече` е'й. ма'рџа ма'рџа пече'шися, и^ млъ'виши ѓ^ мно'ꙁњ.
41
Отвіща́в же Ісу́с рече́ єй: Ма́рфо, Ма́рфо, пече́шися і мо́лвиши о мно́зі,
42
е^ді'но же е^сть на потре'бђ. ма'рїа же бл~гђю часть и^ꙁбра^, ја%же не эTи'мет#ся эT нея`”
42
єди́но же єсть на потре́бу; Марі́я же благу́ю часть ізбра́, я́же не оти́меться от нея́.
Глvа, а~і”
1
И бысть в#негда` быти е^мђ на мњ'стњ нњ'кое^мъ моля'щђся, и^ ја%ко преста`, рече` нᲇкїи эT оу^чн~къ е^го к немђ. г~и, наоу^чи` н^ы моли'тися, ја%коже і^ и^ѓа'ннъ наоу^чи` оу^ченикы своя`”
1
(Зач. 55) І бисть внегда́ би́ти Єму́ на мі́сті ні́коєм моля́щуся, (і) я́ко преста́, рече́ ні́кий от учени́к Єго́ к Нему́: Го́споди, научи́ ни моли́тися, я́коже і Іоа́нн научи́ ученики́ своя́.
2
Рече же и^мъ. е^гда мо'литеся, гл~ите. ѓ%³ч~е нашъ, и^же на нб~сехъ, да ст~и'тся и%мя твое`. да прїидетъ црsтвїе твое. да бђ'детъ воля ᲄвоа`, ја%ко на' нб~си и^ на земли.
2
Рече́ же їм: єгда́ мо́литеся, глаго́літе: О́тче наш, І́же на небесі́х, да святи́ться і́м'я Твоє́; да при́йдеть Ца́рствіє Твоє́; да бу́деть во́ля Твоя́, я́ко на небесі́, і на землі́:
3
хлњбъ нашᲆ насђщныи подава'й наM на всякъ дн~ь.
3
хліб наш насу́щний подава́й нам на всяк день;
4
и^ ѓ^ста'ви намъ грњхы на'ша. и^бо и^ са'ми ѓ^ставля'е^мъ вся'комђ длъжникђ на'шемђ. и^ не в#веди насъ въ и^скђше'нїе, н^о и^зба'ви наs эT лђка'ваго”
4
і оста́ви нам гріхи́ на́ша, і́бо і са́мі оставля́єм вся́кому должнику́ на́шему; і не введи́ нас во іскуше́ніє, но ізба́ви нас от лука́ваго.
5
И$ рече к нимъ. кт^о эT васъ и^мать дрђ'га, і^ и'детъ к немђ полђ'нощи, и^ речетъ е^мђ, дрђже, даждъ м^и в#заи'мъ тр^и хлњбы.
5
І рече́ к ним: кто от вас і́мать дру́га, і і́деть к нему́ в полу́нощі, і рече́ть єму́: дру́же, даждь мі взайм три хлі́би;
6
понеже дрђгъ прїиде с пђти къ мнњ, и^ не и^мамъ чесо прDеложити е^мђ”
6
поне́же друг при́йде с пу́ті ко мні, і не і́мам чесо́ предложи́ти єму́.
7
И$ то'й и^ꙁъ оу'трьоу'дђ эTвњщавъ речетъ. не твори` м^и трђды`, ёже двери` затворены сђть, и^ дњти моя со мною на ло'жи сђть, не могђ в#ста'въ да'ти тебњ”
7
І той ізвну́тр отвіща́в рече́ть: не твори́ мі труди́; уже́ две́рі затворени́ суть, і ді́ти моя́ со мно́ю на ло́жі суть; (і) не могу́ воста́в да́ти тебі́.
8
Гл~ю же вамъ, а^ще и^ не дастъ е^мђ в#ставъ, зане дрђгъ е^мђ е^сть, н^о за беꙁъѓ'чьство е^го в#ста'въ дастъ е^мђ е^ли'ка требђ'етъ”
8
Глаго́лю же вам: а́ще і не дасть єму́ воста́в, зане́ друг єму́ єсть, но за безо́чство єго́, воста́в дасть єму́, єли́ка тре́буєть.
9
И/ а'зъ гл~ю вамъ. проси'те, и^ дасᲄъся вамъ. и^ща'те, и^ ѓ^бря'щете. тлъцњте, и^ эTвр'ьзется вамъ”
9
(Зач. 56) І Аз вам глаго́лю: просі́те, і да́сться вам; іщі́те, і обря́щете; толці́те, і отве́рзеться вам;
10
Всякъ б^о просяи`, прїе'млетъ. і^ и^щаи`, ѓ^брњта'етᲆ. и^ тлъкђщемђ эTвр'ьзется”
10
всяк бо прося́й приє́млеть, і іщя́й обріта́єть, і толку́щему отве́рзеться.
11
Кото'раго же ваs эTц~а въпроситъ сн~ъ хлњба, е^да ка'мень подастъ е^мђ; и^л^и ры'бы, е^да в# ры'бы мњсто змїю подастъ е^мђ;
11
Кото́раго же вас отця́ воспро́сить син хлі́ба, єда́ ка́мень пода́сть єму́? Іли́ ри́би, єда́ в ри́би мі́сто змію́ пода́сть єму́?
12
и^л^и а^ще про'ситᲆ ја%ица`, е^да подасᲄъ е^мђ скорпїю;
12
Іли́ а́ще попро́сить яйця́, єда́ пода́сть єму́ ско́рпію?
13
а^ще оу^бо в^ы зл^и сђще, оу^мњ'ете даанїа бл~га даа^ти ча'домъ ва'шимъ. ко'лми паче эTц~ъ и^же с# нб~се дастъ дх~ъ ст~ъ прося'щиM оу^ него;
13
А́ще у́бо ви злі су́ще, умі́єте дая́нія бла́га дая́ти ча́дом ва́шим, ко́льми па́че Оте́ць, І́же с небесе́, дасть Ду́ха Свята́го прося́щим у Него́?
14
И$ бњ и^згоня бњ'са`, и^ то'й б^њ нњмᲆ. бы'сть же бњсђ и^з#шеDшђ, прогл~а нњмыи, и^ диви'шася наро'ды”
14
(Зач. 57) І бі ізгоня́ бі́са, і той бі нім; бисть же бі́су ізше́дшу, проглаго́ла німи́й; і диви́шася наро́ди.
15
Нњцыи ж эT нихъ рњшя, ѓ^ веелзевђ'лњ княѕи бњсовстњмъ и^згонитъ бњ'сы”
15
Ні́ції же от них рі́ша: о Веєльзеву́лі, кня́зі бісо́встім, ізго́нить бі́си.
16
дрђѕїи же и^скђша'юще, зна'менїя эT него и^ска'хђ с нб~се”
16
Друзі́ї же іскуша́юще, зна́менія от Него́ іска́ху с небесе́.
17
ѓ%н же вњ'ды помышленїя и^хъ, рече и^мъ. вся'ко црsтво са'мо в себњ раꙁдњля'ася, запђстњ'етъ. и^ домъ на домᲆ, па'даетъ.
17
Он же ві́дий помишле́нія їх, рече́ їм: вся́ко ца́рство само́ в себі́ разділя́яся, запусті́єть; і дом на дом, па́даєть.
18
а^ще же и^ сатана` самъ в себњ раздњли'ся. ка'ко ста'нетъ црsтво е^го; ја%ко гл~ете, ѓ^ веелзевђ'лњ и^згоня'ща м^я бњ'сы;
18
А́ще же і сатана́ сам в себі́ разділи́ся, ка́ко ста́неть ца́рство єго́, я́коже глаго́лете, о Веєльзеву́лі ізгоня́щя М'я бі́си.
19
а^ще же а^зъ ѓ^ веельзевђ'лњ и^згоню бᲇсы, сн~ве ваши ѓ^ коM и^зго'нятъ; сего ради тїи бђ'дђтᲆ вамъ сђдїя”
19
А́ще же Аз о Веєльзеву́лі ізгоню́ бі́си, си́нове ва́ші о ком ізго́нять? Сего́ ра́ди ті́ї бу́дуть вам судії́.
20
А^ще ли же ѓ^ пе'рстᲇ бж~їи и^згоню` бњс'ы, оу^бо пости'же на васъ црsтвїе бж~їе”
20
А́ще ли же о пе́рсті Бо́жиї ізгоню́ бі́си, у́бо пости́же на вас Ца́рствіє Бо́жиє.
21
Є$гда крњпъкїи въѓ^рђжи'вся хранитъ свой двоr, въ смиренїи сђть имњнїа е^го”
21
Єгда́ крі́пкий вооружи́вся храни́ть свой двор, во смире́нії [в ми́рі] суть імі́нія єго́;
22
Є$гDаже крњплїи нашедъ побњдитъ е^го, вс^е ѓ^рђжїе е^го во'ꙁметъ на неже оу^поваше, и^ корысть е^го раꙁдаетъ”
22
єгда́ же крі́плій єго́ наше́д побіди́ть єго́, все ору́жіє єго́ во́зьметь, на не́же упова́ше, і кори́сть єго́ раздає́ть.
23
И/же нњсть со мно'ю, на' мя е^сть. и і'же не събира'етъ со мно'ю, растача'етъ”
23
(Зач. 58) І́же ність со Мно́ю, на М'я єсть; і і́же не собира́єть со Мно́ю, расточа́єть.
24
Є$гда же нечи'стыи дђхъ и^ꙁы'детъ эT чл~ка, прехо'дитъ сквоꙁњ беꙁвоDная мњ'ста, и^ща` поко'а, и^ не ѓ^брњта'а, гл~етъ. въз#вращђся в# доM мой эTнђ'дђже и^ꙁы'дохъ.
24
Єгда́ (же) нечи́стий дух ізи́деть от челові́ка, прехо́дить сквозі́ безво́дная мі́ста, іщя́ поко́я; і не обріта́я, глаго́леть: возвращу́ся в дом мой, отню́дуже ізидо́х.
25
и^ пришеD ѓ^бря'щетъ и& помете'нъ и^ оу^крашен#.
25
І прише́д обря́щеть ї помете́н і укра́шен;
26
тогда и%детъ и^ пои'метъ сеDмь дрђгыX дђховъ, горшихъ себе, и^ вшеDше живђтъ т^ђ. и^ быва'ютъ послDњняа чл~кђ томђ го'рша прь'выX”
26
тогда́ і́деть і по́йметь седьм други́х духо́в го́рших себе́, і вше́дше живу́ть ту; і бива́ють послі́дняя челові́ку тому́ го́рша пе́рвих.
27
Бы'сть же е^гда гл~аше сїа. въꙁвDи'гши нњ'каа жена` гласъ эT наро'да, рече е^мђ. блаже'но чре'во носи'вшее т^я, и^ сосця`, ја%же е^си ссалъ”
27
Бисть же єгда́ глаго́лаше сія́, воздви́гши ні́кая жена́ глас от наро́да, рече́ Єму́: блаже́нно чре́во носи́вшеє Тя, і сосця́, я́же єси́ ссал.
28
ѓ%н же рече. тњмже оу^бо бл~жени слы'шящеи` сло'во бж~їе, и^ храня'ще е&”
28
Он же рече́: ті́мже у́бо блаже́нні сли́шащії сло́во Бо́жиє і храня́щії є.
29
Наро'дом же събира'ющимся, начат# гл~ати. ро'дъ се'и лђкавъ е^сть, зна'менїа и%щетъ и^ ꙁна'менїе не дастъся е^мђ, то'кмо ꙁна'менїе и^ѓ'ны пррoка”
29
(Зач. 59) Наро́дом же собира́ющимся нача́т глаго́лати: род сей лука́в єсть — зна́менія і́щеть, і зна́меніє не да́сться єму́, то́кмо зна́меніє Іо́ни проро́ка;
30
ЈА/коже б^о бы'сть и^ѓ'на ꙁна'менїе ниневи'томъ, та'ко бђ'детъ и^ сн~ъ члчsкїи ро'дђ семђ”
30
я́коже бо бисть Іо́на зна́меніє Ниневи́том, та́ко бу́деть і Син Челові́чеський ро́ду сему́.
31
цр~ца ю%ж#скаа в#станетъ на сђдъ с мђжи ро'да сего, и^ ѓ^сђди'тъ и^хъ. ја%ко прїиде эT конецъ ꙁемля слы'шати премђ'дрость соло'моновђ. и^ с^е мно'жае соло'мона ꙁд^њ”
31
Цари́ця ю́жськая воста́неть на суд с му́жі ро́да сего́ і осу́дить їх; я́ко при́йде от коне́ць землі́ сли́шати прему́дрость Соломо́нову; і се мно́жає Соломо́на зді.
32
Мђжїе ниневи'тьстїи в#ста'нђтъ на сђдъ с ро'дом# симъ, и^ ѓ^сђ'дятъ и&, ја^ко пока'ашася про'повњдїю и^ѓ'ниною. и^ с^е мно'жае и^ѓ'ны зд^њ”
32
Му́жіє Ниневи́тстії воста́нуть на суд с ро́дом сим і осу́дять ї; я́ко покая́шася про́повідію Іо́ниною; і се мно́жає Іо́ни зді.
33
Никтоже оу^бо свњти'л#ника вжегъ, въ скро'вњ полага'етъ, ни поD спђдомъ, н^о на свњти'лницњ, да входя'щеи` свњтъ ви'дятъ”
33
Нікто́же (у́бо) світи́льника вжег, в скро́ві полага́єть, ні под спу́дом, но на сві́щниці, да входя́щії світ ви́дять.
34
Свњти'лникъ тњлђ е^сть ѓ%ко. е^гда у^бо ѓ%котвое` про'сто бђ'детъ, все тњлотвое свњтло бђ'детъ. е^гда же лђка'во бђ'детъ, и^ тњ'лотвое` те'мно.
34
(Зач. 60) Світи́льник ті́лу єсть о́ко; єгда́ у́бо о́ко твоє́ про́сто бу́деть, все ті́ло твоє́ сві́тло бу́деть; єгда́ же лука́во бу́деть, і ті́ло твоє́ те́мно;
35
блюди оу^бо, е^да свњтъ и^же в тебњ, тм^а е^сть.
35
блюди́ у́бо, єда́ світ, і́же в тебі́, тьма єсть.
36
а^ще б^отњ'лотвое` вс^е свњтло, не и^мы` нᲇк'їа части те'мны, бђ'детъ свњтло вс^е, ја%ко с^е е^гда свњти'лникъ блиста'нїемъ просвњща'етъ т^я”
36
А́ще бо ті́ло твоє́ все сві́тло, не іми́й ні́кия ча́сти те́мни, бу́деть сві́тло все, я́коже єгда́ світи́льник блиста́нієм просвіща́єть тя.
37
Є$гда же гл~аше, моляше е^го фарїсе'й нњ'кїи, да ѓ^бњдђетъ оу^ него. в#шеD же, въꙁле'же”
37
Єгда́ же глаго́лаше, моля́ше Єго́ фарисе́й ні́кий, да обі́дуєть у него́; вшед же возлеже́.
38
фарїсе'й же видњвъ диви'ся, ја%ко не пре'жде крsти'ся прь'вње ѓ^бњда”
38
Фарисе́й же ви́дів диви́ся, я́ко не пре́жде крести́ся [не пе́рвіє уми́ся] пре́жде обі́да.
39
Рече же г~ь к# немђ. нн~њ в^ы фарїсе'е внњшнее сткляни'ци и^ блюдђ ѓ^чища'ете, внђтренее же ва'ше, полно грабленїа е^сть и^ лђкав#ства”
39
Рече́ же Госпо́дь к нему́: ни́ні ви, фарисе́є, вні́шняя сткля́ниці і блю́да очища́єте, вну́треннєє же ва́ше по́лно грабле́нія єсть і лука́вства.
40
Беꙁђ'мнїи, не и'же ли сътвори` в#нњшнее, и^ внђтренее сътворилъ е^сть;
40
Безу́мнії, не І́же ли сотвори́ вні́шнєє, і вну́треннєє сотвори́л єсть?
41
ѓ'ба'че в сђщихᲆ дади'те млsтыня, и^ с^е вс^я чи'ста вамъ бђдђтъ”
41
Оба́че от су́щих даді́те ми́лостиню; і се вся чи́ста вам бу́дуть.
42
Но го'ре вамъ фарїсе'ѓM, ја%ко ѓ^деся'тьствђете эT мя'твы и^ пига'на, и^ вся'кого ꙁе'лїа, и^ ми'мохо'дите сђдъ и^ любве бж~їа. сїа же подоба'ше твори'ти, и^ ѓ^нњхъ не ѓ^ставля'ти”
42
(Зач. 61) Но го́ре вам фарисе́йом, я́ко одеся́тствуєте от м'я́тви, і пига́на, і вся́каго зе́лія, і мимохо́дите суд і любо́в Бо́жию; сія́ подоба́ше сотвори́ти, і о́ніх не оставля́ти.
43
Го'ре вам# фарїсеѓ'мъ, ја%ко лю'бите преDсњданїа на со'нмищыхъ. и^ цњлованїя на тръжищыхъ”
43
Го́ре вам, фарисе́йом, я́ко лю́бите предсіда́нія на со́нмищех і цілова́нія на то́ржищих.
44
Го'ре вамъ кни'жницы и^ фарїсе'е лицемњ'ри, ја%ко е^сте ја%ко гро'би невњ'доми. и^ чл~цы ходя'щеи` врьхђ не вњ'дятᲆ”
44
Го́ре вам, кни́жници і фарисе́є, лицемі́ри, я́ко єсте́ я́ко гро́би неві́домі, і челові́ци ходя́щії верху́ не ві́дять.
45
эTвњщав же нњкїи эT ꙁако'нникъ, рече е^мђ. оу^чт~лю, сїа гл~я, и^ намъ досажDа'еши”
45
Отвіща́в же ні́кий от зако́нник рече́ Єму́: Учи́телю, сія́ глаго́ля, і нам досажда́єши.
46
ѓ%н же рече, и^ вамъ ꙁако'нникомъ го'ре, ја%ко наклада'ете на чл~кы бремена` неоу^добь носи'ма, и^ са'ми е^ді'нњмъ пръ'стомᲆ ва'шимъ не прикаса'етеся бременеM”
46
Он же рече́: і вам зако́нником го́ре, я́ко накла́даєте на челові́ки бремена́ не удо́б носи́ма, і са́мі єди́нім персто́м ва́шим не прикаса́єтеся бремене́м.
47
Го'ре вамъ, ја^ко ѕи'жDете гро'бы пррoк#. эTц~ы же ваши и^зби'шя и^хъ,
47
(Зач. 62) Го́ре вам, я́ко зи́ждете гро́би проро́к, отці́ же ва́ші ізби́ша їх.
48
оу^бо свњдњтельствђете и^ събл~говолите дњломъ эTц~ь ва'шиX. ја%котїи оу^бо и^ꙁби'шя и^хъ, вы же ѕи'жDете и^хъ гро'бы”
48
У́бо свиді́тельствуєте і соблаговоли́те діло́м оте́ць ва́ших; я́ко ті́ї у́бо ізби́ша їх, ви же зи́ждете їх гро́би.
49
Сего ради и^ премђ'дрость бж~їа рече. послю` в ни'хъ пррoкы, и^ а^пsлы, и^ эT ниX оу^бїютъ и і^жDенђтъ,
49
Сего́ ра́ди і прему́дрость Бо́жия рече́: послю́ в них [к ним] проро́ки і апо́столи, і от них убію́ть і ізжену́ть;
50
да взы'щетъся кро'вь всњхъ пррoкъ, пролива'емаа` эT сложенїя ми'рђ, эT рода сего,
50
да взи́щеться кров всіх проро́к, пролива́ємая от сложе́нія ми́ра, от ро́да сего́,
51
эT крове а%веля, до кро'ве ꙁаха'рїа, поги'бшаго межDђ ѓ^лтаремъ и^ хра'момъ. е'й гл~ю вамъ, в#ꙁы'щется эT рода сего”
51
от кро́ве А́веля да́же до кро́ве Заха́рії, поги́бшаго ме́жду олтаре́м і хра́мом; єй, глаго́лю вам, взи́щеться от ро́да сего́.
52
Го'ре вамъ ꙁако'нникомъ. ја%ко вꙁя'сте ключь раꙁђмњнїа. сами не внидо'сте, и^ входя'щымъ въꙁбрани'сте”
52
Го́ре вам, зако́нником, я́ко взя́сте ключ разумі́нія: са́мі не внидо́сте, і входя́щим возбрани́сте.
53
Гл~ющђ же е^мђ сїа к нимъ, нача'шя кни'ж#ницы и^ фарїсе'е бDњ'нњ гнњватися на'нь, и^ преста'ати е^го ѓ^ мно'ѕњ,
53
Глаго́лющу же Єму́ сія́ к ним, нача́ша кни́жници і фарисе́є бі́дні [зіло́] гні́ватися Нань і преста́ти [вопроша́ти] Єго́ о мно́зі,
54
ла'юще е^го, и%щђще оу^лови'ти нњ'что эT оу^стъ е^го, да на'нь въꙁ#гл~ютъ”
54
ла́юще Єго́ [наві́тующе Нань], і́щуще улови́ти ні́что от уст Єго́, да Нань возглаго́лють.
Глvа, в~і”
1
В нихже събра'вшемся тмаM наро'да, ја^ко попира'ти дрђгъ дрђга, начатъ гл~ати оу^ченикомъ своиM пр'ъвње. внемлњте себњ эT кваса фарисейска, е^же е^сть лицемњ'рїе”
1
О ни́хже [между́ тім] собра́вшимся тьмам наро́да, я́ко попира́ти друг дру́га, нача́т глаго́лати ученико́м Свої́м пе́рвіє: внемлі́те себі́ от ква́са фарисе́йська, є́же єсть лицемі́ріє.
2
Ничтоже б^о покрове'но е^сть, е^же не эTкры'ется. и^ та'йно, е^же не раꙁђмњется.
2
(Зач. 63) Нічто́же бо покрове́нно єсть, є́же не откри́ється, і та́йно, є́же не уразумі́ється;
3
зане е^ли'ка въ тмњ рњ'сте въ свњтњ оу^слы'шится. и^ е^же къ оу%хђ гл~асте въ храмњхъ, проповњсться на кровњхъ”
3
зане́, єли́ка во тьмі рі́сте, во сві́ті усли́шаться; і є́же ко у́ху глаго́ласте во хра́міх, пропові́сться на кро́віх.
4
Гл~ю же вамъ дрђгомъ свои'мъ, не оу^бо'йтеся эT оу^бива'ющихъ тњ'ло, и^ потомъ не могђщихъ ли'шше чт^о сътвориᲄи.
4
Глаго́лю же вам, друго́м Свої́м: не убо́йтеся от убива́ющих ті́ло і пото́м не мо́гущих ли́шше что сотвори́ти;
5
сказа'ю же вамъ, кого` оу^боите'ся, оу^бо'йтеся и^мђщ'аго власть по оу^бїе'нїи въврещи` в# де'бръ ѓ%гненђю. е'й гл~ю вамъ, того оу^бо'йтеся”
5
сказу́ю же вам, кого́ убо́йтеся: убо́йтеся іму́щаго власть по убіє́нії воврещи́ в дебр о́гненную; єй, глаго́лю вам, того́ убо́йтеся.
6
Не пяT ли пти'цъ цњнится пњ'нязема двᲇма, и^ ни е^ді'на эT нихъ нњсть забве'на преD бм~ъ.
6
Не п'ять ли птиць ціни́ться пі́нязема двіма́, і ні єди́на от них ність забве́нна пред Бо́гом.
7
н^о и^ власи` главы` ва'шея` вси и^ꙁъчте'ни сђть. не оу^боиᲄеся оу^бо, мно'ѕњхъ пти'цъ оу%н#ши е^сте в^ы”
7
Но і вла́си глави́ ва́шея всі ізочте́ні суть. Не убо́йтеся у́бо: мно́зіх птиць у́нші єсте́ ви.
8
Гл~ю же вамъ. всякъ и^же а^ще и^сповњсть м^я предᲆ чл~кы, и^ сн~ъ члчsкїи и^сповњсть е^го преD а^гг~лы бж~їими.
8
(Зач. 64) Глаго́лю же вам: всяк, і́же а́ще іспові́сть М'я пред челові́ки, і Син Челові́чеський іспові́сть єго́ пред а́нгели Бо́жиїми;
9
а^ эTвръгїи'ся мене пр`еD чл~кы, эTвръженъ бђ'детъ преD а^гг~лы бж~їими”
9
а отверги́йся Мене́ пред челові́ки, отве́ржен бу́деть пред а́нгели Бо́жиїми.
10
И всякъ и^же речетъ сло'во на' сн~а чл~ческаго, ѓ^ста'вится е^мђ. а^ на ст~го дх~а хђли'вшемђ, не ѓ^ста'вится”
10
І всяк, і́же рече́ть сло́во на Си́на Челові́чеськаго, оста́виться єму́; а на Свята́го Ду́ха хули́вшему не оста́виться.
11
Єгда же приведђтъ в^ы на собо'рища, и^ власти и^ влDчьства, не пецњтеся, ка'ко, и^ли чт^о эTвњща'ете, и^ли чт^о речете.
11
Єгда́ же приведу́ть ви на собо́рища, і вла́сті, і влади́чества, не пеці́теся, ка́ко іли́ что отвіща́єте, іли́ что рече́те;
12
ст~ыи б^о дх~ъ наоу^читъ в^ы в то'й часъ, ја%же подобаеT рещи`”
12
Святи́й бо Дух научи́ть ви в той час, я́же подоба́єть рещи́.
13
Рече же е^мђ нњ'кїи эT наро'да, оу^чителю, рц^и братђ моемђ раздњли'ти со мно'ю достоа'нїе”
13
(Зач. 65) Рече́ же Єму́ ні́кий от наро́да: Учи́телю, рци бра́ту моєму́ разділи́ти со мно́ю достоя́ніє.
14
ѓ^н же рече е^мђ. чл~че, кто` м^я поста'ви сђдїю, и^ли дњли'теля наD вами;
14
Он же рече́ єму́: челові́че, кто М'я поста́ви судію́ іли́ діли́теля над ва́ми?
15
рече же к ниM” блюдњте и^ храни'теся эT лихои'мъства. ја^ко не эT и^ꙁбы'тка комђ живоT е^го е^сть эT и^мњ'нїя е^го”
15
Рече́ же к ним: блюді́те і храні́теся от лихоі́мства, я́ко не от ізби́тка [внегда́ ізби́точествовати] кому́ живо́т єго́ єсть от імі́нія єго́.
16
Рече же при'тчђ к ни'мъ гл~я. чл~кђ нњкое^мђ бога'тђ оу^гобзися ни'ва,
16
(Зач. 66) Рече́ же при́тчу к ним, глаго́ля: челові́ку ні́коєму бога́ту угобзи́ся ни́ва;
17
и^ мы'шляше в себњ гл~я. что` сътворю`, ја%ко не и'мамъ гд^њ събрати плодо'въ мои^хъ;
17
і ми́сляше в себі́, глаго́ля: что сотворю́, я́ко не і́мам гді собра́ти плодо́в мої́х?
18
и^ рече, с^е сътворю. разорю житниця моя`, и^ болшя съзи'ждђ. и' съберђ т^ђ вс^я жи'та моя и^ бл~га'я моя.
18
І рече́: се сотворю́ — разорю́ жи́тниці моя́, і бо́льшия сози́жду, і соберу́ ту вся жи́та моя́ і блага́я моя́;
19
и^ рекђ дш~и мое'й. дш~е, им'аши мно'га бл~га, лежа'ща на лњта мно'га. почива'й, ја%ждъ, пїи', веселися”
19
і реку́ душі́ моє́й: душе́, і́маши мно́га бла́га, лежа́ща на лі́та мно́га; почива́й, яждь, пий, весели́ся.
20
Рече же е^мђ б~ъ. безђм'не, в сїю нощ# дш~ђ твою и^стя'жђтъ эT тебе. а^ ја^же оу^гото'ва, комђ бђ'детъ;
20
Рече́ же єму́ Бог: безу́мне, в сію́ нощ ду́шу твою́ істя́жуть от тебе́; а я́же угото́вал єси́, кому́ бу́дуть?
21
тако събира'ай себњ, а^ не в# б~а бога'тња”
21
Та́ко собира́яй себі́, а не в Бо́га богаті́я.
22
рече же къ оу^чн~коM свои'мъ” Сего ради гл~ю вамъ, не пецњтеся дш~ею ва'шею, что` ја^сте. н^и тњ'ломъ, въ что` ѓ^блече'теся,
22
Рече́ же ко ученико́м Свої́м: сего́ ра́ди глаго́лю вам: не пеці́теся душе́ю ва́шею, что я́сте, ні ті́лом, во что облече́теся;
23
дш~а, бо'лши е^сть пи'ща. и^ тњло ѓ#дежда”
23
душа́ бо́льші єсть пи́щі, і ті́ло оде́жди.
24
Смотри'те вра'нъ, ја%ко н^и сњютъ н^и жнђтъ, и%мже нњсть съкро'вища, н^и житница, и^ б~ъ пита'етъ и^хъ. ко'лми паче в^ы е^сте лђчши пти'цъ;
24
Смотрі́те вран, я́ко не сі́ють, ні жнуть; ї́мже ність сокро́вища, ні жи́тниці, і Бог пита́єть їх; ко́льми па́че ви єсте́ лу́чші птиць?
25
кто же эT ва'съ пекїися мо'жетъ приложити въ'зрастђ свое^мђ ла'коть е^ді'нъ;
25
Кто же от вас пеки́йся мо́жеть приложи́ти во́зрасту своєму́ ла́коть єди́н?
26
а^ще оу^бо ни^ ма'ло чесо` мо'жете, чт^о ѓ^ про'чихъ пече'теся;
26
А́ще у́бо ні ма́ла чесо́ мо́жете, что о про́чих пече́теся?
27
смотри'те кри'ны, ка'ко растђтъ, не трђжда'ются, ни прядђтъ. гл~ю же вамъ, ја%ко ни соло'монъ въ все'й сла'вњ свое'й ѓ^блечеся ја%ко е^ді'нъ эT сихъ”
27
Смотрі́те кри́ни, ка́ко расту́ть: не тружда́ються, ні пряду́ть; глаго́лю же вам, я́ко ні Соломо́н во всей сла́ві своє́й облече́ся, я́ко єди́н от сих.
28
А$ще же травђ на селњ` днsе сђщђ, и^ оу%трњ в пещъ в#ме'щђщемђ, б~ъ та'ко ѓ^дњ'етъ, ко'льми паче васъ маловњ'ри;
28
А́ще же траву́, на селі́ днесь су́щу і у́трі в пещ вме́щему, Бог та́ко одіва́єть, ко́льми па́че вас, малові́ри?
29
и^ в^ы не и^щи'те чт^о ја%сте, и^ли чт^о пїе'те и^ не възноси'теся.
29
І ви не іщі́те, что я́сте, іли́ что піє́те, і не возносі́теся;
30
всXњ б^о сиX ја%ꙁы'цы мира сего и^щTђ. ва'шъ же эTц~ъ вњсть, ја%котребђе'те сихъ.
30
всіх бо сих язи́ци ми́ра сего́ і́щуть, ваш же Оте́ць вість, я́ко тре́буєте сих.
31
ѓ^баче и^щите црsтвїа бж~їа, и^ сїа вс^я приложатся вамъ”
31
Оба́че іщі́те Ца́рствія Бо́жия, і сія́ вся приложа́ться вам.
32
Не бо'йся ма'лое ста'до, ја%ко бл~гои^зволи эTц~ъ вашъ дати ваM црsтво”
32
(Зач. 67) Не бо́йся, ма́лоє ста́до! Я́ко благоізво́ли Оте́ць ваш да́ти вам Ца́рство.
33
Продади'те и^мњнїа ва'шя, и^ дадиᲄе млsтыня” Сътвори'те себњ влага'лища неветша'ющя, съкро'вище не ѓ^скђ'дње'мо на нб~сехъ, и^дњже таT не приближа'ется, н^и мо'ль растлњва'етъ.
33
Продаді́те імі́нія ва́ша і даді́те ми́лостиню. Сотворі́те себі́ влага́лища неветша́юща, сокро́вище неоскуді́ємо на небесі́х, іді́же тать не приближа́ється, ні моль растліва́єть.
34
и^дњже б^о е^сть съкро'вище ваше, т^ђ и^ срDце ваше бђ'детъ”
34
Іді́же бо сокро́вище ва́ше, ту і се́рдце ва́ше бу́деть.
35
да бђ'дђтъ чресла` ва'ша препоя'сана, и^ свњти'лници горя'ще,
35
Да бу́дуть чре́сла ва́ша препоя́сана, і світи́льници горя́щії;
36
и в^ы подо'бни чл~комъ чя'ющимъ г~а свое^го, когда въз#врати'тся эT бра'къ, да пришеDшђ и^ тлъкнђвшђ, а^б'їе эTвр'ъзђтъ е^мђ”
36
і ви подо́бні челові́ком ча́ющим го́спода своєго́, когда́ возврати́ться от бра́ка, да прише́дшу і толкну́вшу, а́біє отве́рзуть єму́.
37
Бл~же'ни раби` тїи, и%х#же пришеD г~ь ѓ^брящеT бдя'ща. а^минь гл~ю вамъ, ја%ко препоя'шется, и^ посадитъ иX, и^ минђвъ послђж'итъ иM.
37
Блаже́нні раби́ ті́ї, ї́хже прише́д госпо́дь обря́щеть бдя́щих; амі́нь глаго́лю вам, я́ко препоя́шеться і поса́дить їх, і мину́в [приступи́в] послу́жить їм.
38
и^ а^ще прїидетъ въ вторђю' стражђ, любо в# третїю стражђ прїидетъ, и^ ѓ^бря'щетъ иX та'ко, блажени сђть раби` тїи”
38
І а́ще при́йдеть во втору́ю стра́жу, і в тре́тію стра́жу при́йдеть, і обря́щеть [їх] та́ко, блаже́нні суть раби́ ті́ї.
39
Се^ же вњ'дите, ја%ко а^ще б^ы вњдалъ господинᲆ хра'мины, в кїй часъ та'ть прїидеT, бдњлъ оу^бо б^ы, и^ не бы` далъ поDкопати домђ свое^го.
39
Се же ві́діте, я́ко а́ще би ві́дал господи́н хра́мини, в кий час тать при́йдеть, бділ у́бо би, і не би дал подкопа́ти до́му своєго́.
40
и^ вы оу^бо бђ'дњте гото'ви. ја%ко во'ньже часъ не мните`, сн~ъ чл~чъ прїидеT”
40
І ви у́бо бу́діте гото́ві: я́ко, во́ньже час не мни́те, Син Челові́чеський при́йдеть.
41
Рече же е^мђ петръ. г~и, к намъ ли при'тчю сїю гл~еши. и^ли къ всњмъ;
41
Рече́ же Єму́ Петр: Го́споди, к нам ли при́тчу сію́ глаго́леши, іли́ ко всім?
42
рече же г~ь” Кто оу^бо е^сть вњ'рныи строи'тель и^ мђдрыи, е^гоже поста'витъ г~ь наD челядїю свое'ю, дая'ти вᲆ время житомњренїе;
42
Рече́ же Госпо́дь: (Зач. 68) кто у́бо єсть ві́рний строї́тель і му́дрий, єго́же поста́вить госпо́дь над че́лядію своє́ю, дая́ти во вре́м'я житомі́ріє?
43
блаже'нъ рабъ то'и е^гоже пришеD г~ь е^го, ѓ^бря'щетъ творя'ща та'ко.
43
Блаже́н раб той, єго́же прише́д госпо́дь єго́ обря́щеть творя́ща та́ко;
44
въи^стинђ гл~ю ваM, ја^ко наD всњм# и^мњнїемъ свои'мъ поста'витъ е^го”
44
воі́стину глаго́лю вам, я́ко над всім імі́нієм свої́м поста́вить єго́.
45
А$ще ли же речетъ рабъ то'и в# срDцы своеM коснитъ господи'нъ мои прїити`, и^ начнетъ би'ти рабы` и^ рабы'ня, ја%сти же и^ пи'ти, и^ оу^пива'тися.
45
А́ще же рече́ть раб той в се́рдці своє́м: косни́ть господи́н мой прийти́, і начне́ть би́ти раби́ і раби́ні, я́сти же і пи́ти і упива́тися, —
46
прїидеT господинъ раба` того, в# дн~ь во'ньже не ча'етъ, и^ в часъ во'ньже не вњсть, и проте'шетъ е^го, и^ часть е^го с невᲇрными положитъ”
46
при́йдеть господи́н раба́ того́ в день, во́ньже не ча́єть, і в час, во́ньже не вість, і расте́шеть єго́, і часть єго́ с неві́рними положи́ть.
47
То'и же рабъ вњдњвыи` во'лю господина свое^го, и^ не оу'гото'вавъ, ниже сътворивъ по во'ли е^го, бїе'нъ бђ'детъ мно'го”
47
Той же раб ві́дівий во́лю господи́на своєго́, і не угото́вав, ні сотвори́в по во́лі єго́, біє́н бу́деть мно́го;
48
Не вњдњвыи же, сътвори'в# же досто'иная ра'намъ, бїе'нъ бђ'детъ ма'лы” Вся'комђ же е^мђже дано` бђдетъ мно'го, мно'го вꙁы'щется эT него. и^ е^мђже преда'шя мно'жаише, мно'жаише про'сятъ эT него”
48
неві́дівий же, сотвори́в же досто́йная ра́нам, біє́н бу́деть ма́ло. (Зач. 69) Вся́кому же, єму́же дано́ бу́деть мно́го, мно́го взи́щеться от него́, і єму́же преда́ша мно́жайше, мно́жайше про́сять [істя́жуть] от него́.
49
ѓ^гня прїидох# въврещи` на' ꙁемлю, и^ что` хощђ, а^ще оу%же възгорњ'ся;
49
Огня́ прийдо́х воврещи́ на зе́млю, і что хощу́, а́ще уже́ возгорі́ся?
50
крsще'нїе же и%мамъ крsти'тися, и^ ка'ко оу^дръжђся дондеже сконча'ются;
50
Креще́нієм же і́мам крести́тися, і ка́ко удержу́ся, до́ндеже сконча́ються?
51
мните ли ја%ко ми'ра прїидохъ дати на' ꙁемлю; ни^ гл~ю вамъ, но^ раꙁдњле'нїа.
51
Мните́ ли, я́ко мир прийдо́х да́ти на зе́млю? Ні, глаго́лю вам, но разділе́ніє.
52
бђдTђ б^о эTсе'лњ пять въ е^ді'номъ домђ раꙁ#дњле'ны, трїе на' дв^а, и^ дв^а на' три.
52
Бу́дуть бо отсе́лі п'ять во єди́ном дому́ разділе́ні, тріє́ на два, і два на три;
53
раꙁдњлится эTц~ь на' сн~а, и^ сн~ъ на эTц~а, мт~и на дще'ре, и^ дщ^и на ма'тере, свекры` на невњстђ свою`, и^ невњ'ста на свекро'вь свою`”
53
разділи́ться оте́ць на си́на, і син на отця́; ма́ти на дщер, і дщи на ма́тер; свекри́ на неві́сту свою́, і неві́ста на свекро́в свою́.
54
Гл~аше же наро'домъ, е^гда оу%ѕрите ѓ%блакъ въсходящь эT ꙁапа'да, а%бїе гл~ете, тђ'чя гря'де'тъ, и^ быва'етъ та'ко”
54
Глаго́лаше же і наро́дом: єгда́ у́зрите о́блак восходя́щ от за́пада, а́біє глаго́лете: ту́ча гряде́ть, і бива́єть та́ко.
55
и^ е^гда ю%гъ вњющь, гл~ете, зно'й бђдетъ, и^ быва'етъ”
55
І єгда́ юг ві́ющ, глаго́лете: зной бу́деть, і бива́єть.
56
Лицемњри, лице нб~ђ и^ ꙁемли вњсте и^скђшати. вре'мени же сего ка'ко не и^скђша'ете;
56
Лицемі́ри, лице́ не́бу і землі́ ві́сте іскуша́ти; вре́мене же сего́ ка́ко не іскуша́єте?
57
что и^ ѓ^ себњ не сђдите пра'ведное;
57
Что же і о себі́ не су́дите пра́ведноє?
58
егда б^о грядеши с# сопе'рником# свои'мъ къ' княꙁю, на пђти дажDь дњланїе и^ꙁбы'ти эT него” да не ка'ко привлечеT тебе` к# сђдїи, и^ сђдїа т^я предастъ слђꙁњ, и^ слђга` всади'тъ т^я в темᲆни'цђ”
58
Єгда́ бо гряде́ши с сопе́рником твої́м ко кня́зю, на путі́ даждь ді́ланіє [потщи́ся] ізби́ти от него́, да не ка́ко привлече́ть тебе́ к судії́, і судія́ тя преда́сть слузі́, і слуга́ всади́ть тя в темни́цю;
59
Гл~ю тебњ, не и^ꙁы'деши эTтђдђ, до'ндеже и^ послDњнюю мњдницђ въздаси”
59
глаго́лю тебі́: не ізи́деши отту́ду, до́ндеже і послі́днюю мі́дницю возда́си.
Глvа, г~і”
1
Прїидо'шя же нњцїи в т^о врњмя повњ'дающе е^мђ ѓ^ галиле'ихъ, и%хже кро'вь пилатᲆ смњси` съ жрътвами и^хъ”
1
(Зач. 70) Прийдо́ша же ні́ції в то вре́м'я, пові́дающе Єму́ о Галиле́єх, ї́хже кров Пила́т сміси́ с же́ртвами їх.
2
и^ эTвњщавъ і^с~, рече и^мъ. мните ли ја%ко галиле'ане сїи грњшнᲇиши паче всњхъ галиле'ан# бяхђ, ја^котако пострада'шя;
2
І отвіща́в Ісу́с рече́ їм: мните́ ли, я́ко Галиле́яне сі́ї грі́шнійші па́че всіх Галиле́ян бя́ху, я́ко та́ко постра́даша?
3
ни^ гл~ю вамъ, н^о а'ще не пока'етеся, вс^и та'коже погы'бнете”
3
Ні, глаго́лю вам; но а́ще не пока́єтеся, всі та́кожде поги́бнете.
4
И$ли ѓ^ни` ѓ^см#надесяте на ни'хже паде` сто'лпъ силоа'мъскїи, и^ поби` и^х#. мните ли ја%котїи длъжнњиши бњхђ паче всњхъ живђщихъ въ і^ерsли'мњ;
4
Іли́ о́ні осьмна́десяте, на ни́хже паде́ столп Силоа́мський і поби́ їх, мни́те ли, я́ко ті́ї до́лжнійші бя́ху па́че всіх живу́щих во Ієрусали́мі?
5
ни^ гл~ю вам#, н^о а^ще не пока'етеся, вс^и та'кожде погы'бнете”
5
Ні, глаго́лю вам; но а́ще не пока́єтеся, всі та́кожде поги́бнете.
6
Гл~аше же сїю при'тчю” Смоко'вницђ и^мяше нᲇкїи въ виноградњ своемъ в#сажденђ. и^ прїиде и^ща` плода` на не'й, и^ не ѓ^брњте”
6
Глаго́лаше же сію́ при́тчу: смоко́вницю ім'я́ше ні́кий в виногра́ді своє́м всаждену́; і при́йде іщя́ плода́ на ней, і не обрі́те;
7
Рече же к винаре'ви, с^е третїе лᲇто эTнелиже прихожDђ и^ща` плода на смоко'вници се'й, и^ не ѓ^брњта'ю. посњци ю& оу^бо, въскђ'ю и^ ꙁе'млю оу^пражня'е'тъ;
7
рече́ же к винаре́ві: се тре́тіє лі́то, отне́лиже прихожду́ іщя́ плода́ на смоко́вниці сей, і не обріта́ю; посіці́ ю (у́бо), вску́ю і зе́млю упражня́єть?
8
ѓ%н же эTвњщавъ, рече е^мђ. г~и, ѓ^ста'ви ю& и^ се^ лњто, до'нъдеже ѓ^копа'ю ѓ%крsтъ еа`, и^ ѓ^сы'плю гно'емъ,
8
Он же отвіща́в рече́ єму́: го́споди, оста́ви ю і се лі́то, до́ндеже окопа́ю о́крест єя́ і оси́плю гно́єм;
9
и^ а'ще оу^бо сътворитъ пло'дъ, а%ще ли же ни^, въ грядђщее посњче'ши ю&”
9
і а́ще у́бо сотвори́ть плод; а́ще ли же ні, во гряду́щеє посіче́ши ю.
10
Бяше же оу^ча` на е^ді'ноM эT со'нмищъ в сђботы”
10
(Зач. 71) Бя́ше же учя́ на єди́ном от со́нмищ в субо́ту;
11
И$ с^е жена` б^њ и^мђщ'и дXђ недђж'енъ, лњтъ ѓ^см#надесять, и^ б^њ сля'ка. и^ не могђщ'ися въсклони'ти эTнђдь”
11
і се жена́ бі іму́щи дух неду́жен літ осьмна́десять, і бі сля́ка і не могу́щи восклони́тися отню́д.
12
Ви'дњв же ю& і^с~, пригласи`, и^ рече е'й, же'но эTпђще'на е^си эT недђ'га твое^го.
12
Ви́дів же ю Ісу́с, пригласи́ і рече́ єй: же́но, отпущена́ єси́ от неду́га твоєго́.
13
и^ въꙁложи на ню рђцњ, и^ а'бїе про'стреся, и^ сла'вляше б~а”
13
І возложи́ на ню ру́ці; і а́біє простре́ся, і сла́вляше Бо́га.
14
эTвњщав же старњишина събо'рђ, недђгђ'а, ꙁане в сђбо'тђ и^сцњли ю& і^с~, гл~аше наро'дђ. шесть дн~їи еs, в няже досто'итъ дњ'лати, в# ты оу^бо приходяще цњли'теся, а^ не въ дн~ь сђботныи”
14
Отвіща́в же старі́йшина собо́ру, негоду́я, зане́ в субо́ту ісціли́ (ю) Ісу́с, глаго́лаше наро́ду: шесть дній єсть, в ня́же досто́їть ді́лати; в ти́я у́бо приходя́ще цілі́теся, а не в день субо́тний.
15
эTвњщав же ё"бо е^мђ г~ь, и^ рече. лицемњ'ре, кождо васъ в сђботђ не эTрњша'етъ ли свое^го вола и^ли ѓ^сла эT ја%слїи. и^ ве'дъ напаа'ет#;
15
Отвіща́ (же) у́бо єму́ Госпо́дь і рече́: лицемі́ре, ко́ждо вас в субо́ту не отріша́єть ли своєго́ вола́ іли́ осла́ от я́слій, і вед напая́єть,
16
сїю же дще'ре а^враа'млю сђщ'ђ, ю&же свяꙁа` сатана`, с^е ѓ^смоенадесяте лњто, не достоа'ше ли раꙁрњши'тися е'й эT ю'ꙁы сеа` в# дн~ь сђботныи;
16
сію́ же дщер Авраа́млю су́щу, ю́же св'яза́ сатана́ се осьмоєна́десяте лі́то, не досто́яше ли разріши́тися єй от ю́зи сея́ в день субо́тний?
17
и^ си` е^мђ гл~ющђ, стыдя'хђся вс^и противляющеи`ся е^мђ. и^ вс^и лю'дїе ра'довахђся, ѓ^ всњхъ сла'вныхъ быва'ющихъ эT него`”
17
І сія́ Єму́ глаго́лющу, стидя́хуся всі противля́ющіїся Єму́; і всі лю́діє ра́довахуся о всіх сла́вних бива́ющих от Него́.
18
Гл~аше же, комђ подо'бно е^сть цр~твїе бж~їе. и^ комђ оу^подоблю е&;
18
(Зач. 72) Глаго́лаше же: кому́ подо́бно єсть Ца́рствіє Бо́жиє? І кому́ уподо́блю є?
19
подобно е^сть зернђ горђшнђ, е^же прїеM чл~къ, в#верже в# винограD свой, и^ възрасте`, и^ бысть дре'во ве'лїе, и^ птица нбsны'а всели'шася в# вњтвїе е^го”
19
Подо́бно єсть зе́рну гору́шну, є́же приє́м челові́к вве́рже в вертогра́д свой; і возрасте́, і бисть дре́во ве́ліє, і пти́ці небе́сния всели́шася в ві́твіє єго́.
20
И$ па'кы рече. комђ оу^подо'блю црsтвїе бж~їе;
20
Па́ки рече́: кому́ уподо́блю Ца́рствіє Бо́жиє?
21
подо'бно е^сть ква'сђ, е^же прїе'мши жена, съкры` в мђцњ са'та тр^и, до'ндеже въски'се вс^е”
21
Подо́бно єсть ква́су, єго́же приє́мши жена́, скри в са́тіх тріє́х муки́, до́ндеже вски́се все.
22
И$ прохождаше скво'зњ грады и^ веси, оу^ча, и^ ше'ствїе творя въ і^е^рsлимъ”
22
І прохожда́ше сквозі́ гра́ди і ве́сі, учя́ і ше́ствіє творя́ во Ієрусали́м.
23
Рече же нњкїи е^мђ. г~и, а^ще ма'ло е^сть сп~са'ющих#ся; ѓ^н# же рече к нимъ.
23
Рече́ же ні́кий Єму́: Го́споди, а́ще ма́ло єсть спаса́ющихся? Он же рече́ к ним:
24
подвиꙁайтеся вни`ти сквозњ тњ'снаа вра'та. ја%ко мно'ѕи гл~ю вамъ в#зы'щђт# внити, и^ не възмо'гђтъ”
24
подвиза́йтеся вни́ти сквозі́ ті́сная врата́; я́ко мно́зі, глаго́лю вам, взи́щуть вни́ти, і не возмо́гуть.
25
эTнелиy въста'нетъ домђ влDка, и^ затвориT двери`, и^ на'чнете` вн^њ стоа'ти и^ оу^даряти в# двери` гл~юще. г~и, г~и эTвр'ъзи намъ. и^ эTвњщавъ речетъ вамъ. не вњ'дњ васъ эTкђ'дђ е^сте”
25
Отне́ліже воста́неть до́му влади́ка, і затвори́ть две́рі, і на́чнете вні стоя́ти і ударя́ти в две́рі, глаго́люще: Го́споди, Го́споди, отве́рзи нам. І отвіща́в рече́ть вам: не вім вас, отку́ду єсте́.
26
Тогда` на'чнете гл~ати. ја%дохомъ преD тобою и^ пи'хомъ, и^ на распђтїиX на'шихъ оу^чилъ е^си”
26
Тогда́ на́чнете глаго́лати: ядо́хом пред Тобо́ю і пи́хом, і на распу́тіїх на́ших учи́л єси́.
27
И$ речетъ, гл~ю вамъ, не вњмъ ваs эTкђд'ђ е^сᲄе, эTстђпи'те эT мене вс^и дњлателїе непра'вдњ.
27
І рече́ть: глаго́лю вам, не вім вас, отку́ду єсте́; отступі́те от Мене́, всі ді́лателіє непра́вди.
28
т^ђ бђд'етᲆ плач'ъ и^ скрежеT зђбомъ” Є$гда оу^ꙁрите а^враа'ма, і^ и^саа'ка, і^ и^а'кова, и^ вся` пррoкы въ црsтвїи бж~їи, ваs же и^згони'мыхᲆ во'н#.
28
Ту бу́деть плач і скре́жет зубо́м, єгда́ у́зрите Авраа́ма, і Ісаа́ка, і Іа́кова, і вся проро́ки во Ца́рствії Бо́жиї, вас же — ізгони́мих вон.
29
и^ прїидђтъ эT въстокᲆ и^ запаD, и^ сњвера и^ ю'га, и^ възля'гђтᲆ въ црsтвїи бж~їи”
29
І при́йдуть от восто́к і за́пад, і сі́вера і ю́га, і возля́гуть в Ца́рствії Бо́жиї.
30
И$ с^е сђть послDњнїи, и^же бђдђтъ п'ерви. и^ сђть пе'рвїи, и^же бђдђтъ послњ'дъни”
30
І се суть послі́днії, і́же бу́дуть пе́рві, і суть пе́рвії, і́же бу́дуть послі́дні.
31
В то'и дн~ъ пристђпи'шя нњцїи эT фарїсе'й, гл~юще е^мђ. и^зыди і^ и^ди эTсю'дђ, ја%ко и%родъ хо'щетъ т^я оу^би'ти”
31
(Зач. 73) В той день приступи́ша ні́ції от фарисе́й, глаго́люще Єму́: ізи́ди і іди́ отсю́ду, я́ко І́род хо́щеть Тя уби́ти.
32
И$ рече и^мъ. шDеше рцњте ли'сђ томђ. с^е и^згоню бњ'сы, і^ и^сцњле'нїа творю днsе и^ оу'трњ, и^ в# тре'тїи сконча'ю”
32
І рече́ їм: ше́дше рці́те ли́су тому́: се ізгоню́ бі́си і ісціле́нія творю́ днесь і у́трі, і в тре́тій сконча́юся.
33
ѓ^баче подоба'етъ м^и днsе, и^ оу^трњ и^ въ бли'жнїи и^ти`, ја%ко не вᲆзмо'жно е^сть пррoкђ погы'бнђти кромњ і^е^рsли'ма”
33
Оба́че подоба́єть Мі днесь, і у́трі, і в бли́жній іти́, я́ко невозмо́жно єсть проро́ку поги́бнути кромі́ Ієрусали́ма.
34
И$е^рsли'мъ, и^е^рsлїм#, и^зби'выи` пррoкы, и^ ка'менїемъ побиваа' посланыа к# немђ. ко'ль кра'ты вᲆсхотњхъ събрати чя'да твоя, ја^коже ко'кошъ гнњ'ѕдо` свое` поD крилњ, и^ не вᲆсхотњ'сте;
34
Ієрусали́ме, Ієрусали́ме, ізби́вий проро́ки і ка́менієм побива́я по́сланния к тебі́, колькра́ти восхоті́х собра́ти ча́да твоя́, я́коже коко́ш гніздо́ своє́ под крилі́, і не восхоті́сте?
35
се ѓ^ставля'ется вамᲆ доM вашъ пsђ” Гл~ю же ваM, ја%ко не и'мате мене ви'дњти, дондеже прїидеT, е^гDа реч'ете, блsвеn грядыи` вᲆ и^мя гн~е”
35
Се оставля́ється вам дом ваш пуст. Глаго́лю же вам, я́ко не і́мате Мене́ ви́діти, до́ндеже при́йдеть, єгда́ рече́те: благослове́н Гряди́й во і́м'я Госпо́днє.
Глаv, д~і.
1
И бы'сть е^гда вни'ти е^мђ в доM нњкое^го кня'зя фарїсе'йска в сђбо'тђ хлњбъ ја%сти, и^ тїи бњхђ назира'юще е^го”
1
(Зач. 74) І бисть єгда́ вни́ти Єму́ в дом ні́коєго кня́зя фарисе́йська в субо́ту хліб я́сти, і ті́ї бя́ху назира́юще Єго́.
2
И$ с^е чл~къ нᲇк'їи и^мыи воDныи трDђ, б^њ преD ни'мъ”
2
І се челові́к ні́кий, іми́й водни́й труд, бі пред Ним.
3
И$ эTвњщавъ і^с~, рече к# зако'нникомъ, и^ фарїсе'ѓM гл~я. а^ще досто'итъ в сђбо'тђ цњли'ти;
3
І отвіща́в Ісу́с рече́ к зако́нником і фарисе́йом, глаго́ля: а́ще достої́ть в субо́ту ціли́ти?
4
ѓ^ни же оу^млъча'шя. и^ прїе'м# и^сцњли` е^го, и^ эTпђсти`”
4
Они́ же умолча́ша. І приє́м ісціли́ єго́, і отпусти́.
5
И$ эTвњщаv к нимъ рече. кото'раго эT васъ ѓ^се'л#, и^ли волъ, в# стђденецъ в#падетъ. не а^б'їе ли^ и^стръгнетъ е^го в# дн~ъ сђо'тныи;
5
І отвіща́в к ним рече́: кото́раго от вас осе́л іли́ вол в студене́ць впаде́ть, і не а́біє ли істо́ргнеть єго́ в день субо́тний?
6
и^ не възмого'ша эTвњща'ти е^мђ к симъ”
6
І не возмого́ша отвіща́ти Єму́ к сим.
7
Гл~аше же к^ зва'ннымъ при'тчю. ѓ^бдръжа` ка'ко преDњда'нїа и^ꙁбира'хђ гл~я к нимъ.
7
Глаго́лаше же к зва́нним при́тчу, обдержя́ [внима́я], ка́ко предсіда́нія ізбира́ху, глаго́ля к ним:
8
е^гда` ꙁва'нъ бђеши кимъ на' бракъ, не сяди на преDнемъ мњс'њ, е^да^ кт^о чsтнње тебе бђдетъ зва'ныхъ.
8
єгда́ зван бу́деши ким на брак, не ся́ди на пре́днем мі́сті; єда́ кто честні́є тебе́ бу́деть зва́нних,
9
и^ приеD и^же тебе зва'выи и^ ѓ%ного, речетъ. т^ы даждъ семђ мњс'то, и^ тогда` начне'ши съ стђдо'мъ послDњнее мњсто дръжа'ти”
9
і прише́д і́же тебе́ зва́вий і о́наго, рече́ть ті: даждь сему́ мі́сто; і тогда́ на́чнеши со студо́м послі́днеє мі́сто держа́ти.
10
н^о е^гда званъ бђд'еши, шеD сяди на послDњнемъ мњ'стњ, да е^гда` прїидетъ ꙁва'выи` т^я, речетᲆ ти^, дрђже, посяди вы'ше. тогдо` бђдеᲄъ т^и сла'ва предъ зва'нными с ᲄобою”
10
Но єгда́ зван бу́деши, шед ся́ди на послі́днем мі́сті, да єгда́ при́йдеть зва́вий тя, рече́ть ті: дру́же, пося́ди ви́ше; тогда́ бу́деть ті сла́ва пред зва́нними с тобо́ю.
11
ЈА/ко всякᲆ въꙁносяи`ся, смᲇрится. и^ смиряаи`ся. възнесеTся” за, о~е”
11
Я́ко всяк вознося́йся смири́ться, і смиря́яйся вознесе́ться.
12
Гл~аше же и^ къ зва'вшемђ е^го. е^гда сътвориши ѓ^бњдъ и^ли вече'рђ, не зови` дрђгъ свои^хъ ни братїя твоя, н^и сроDникъ твои^хъ, ни^ съсњдъ бога'тыхъ. е^да коли и^ тїи т^я та'коже въз#ꙁовђтъ, и^ бђ'деT т^и въꙁдаа'нїе
12
(Зач. 75) Глаго́лаше же і ко зва́вшему Єго́: єгда́ сотвори́ши обі́д іли́ ве́черю, не зови́ друго́в твої́х, ні бра́тії твоєя́, ні сро́дник твої́х, ні сосі́д бога́тих — єда́ когда́ і ті́ї тя та́кожде воззову́ть, і бу́деть ті воздая́ніє.
13
н^о е^гда твориши пи'ръ зови` ни'щая, маломо'щи, хро'мыа, слњпы'а,
13
Но єгда́ твори́ши пир, зови́ ни́щия, маломо́щния, хроми́я, сліпи́я —
14
и^ бл~женъ бђ'деши. ја%ко не и^мђтъ т^и чт^о въздати. въꙁдастъ же ти ся в# въскр~се'нїе праведныхъ”
14
і блаже́н бу́деши, я́ко не і́муть ті что возда́ти; возда́сть же ті ся в воскреше́ніє пра́ведних.
15
Слы'шав же нњкїи эT въꙁлежа'щиX с нимъ сїа, рече е^мђ. бл~женъ и^же снњсть ѓ^бњд# в# црsтвїи бж~їи”
15
Сли́шав же ні́кий от возлежа́щих с Ним сія́, рече́ Єму́: блаже́н, і́же сність обі́д в Ца́рствії Бо́жиї.
16
ѓн же рече е^мђ” Чл~къ нњкїи сътвори` вечерђ ве'лїю, и^ ꙁва` мно'гы.
16
(Зач. 76) Он же рече́ єму́: челові́к ні́кий сотвори́ ве́черю ве́лію, і зва мно́гі;
17
и^ посла` рабъ свой в гоD вече'ря, рещи` зва'ннымъ, грядњт'е, ја^ко оу^же готова сђтъ вс^я”
17
і посла́ раба́ своєго́ в год ве́чері рещи́ зва́нним: гряді́те, я́ко уже́ гото́ва суть вся.
18
и^ нача'ша вкђпњ эTрица'тися вс^и” Пе'рвыи рече е^мђ. село` кђпихъ, і^ и'мамъ нђждђ и^ꙁыити и^ ви'дњти е&. молю' ти ся и^мњй м^я эTрече'на”
18
І нача́ша вку́пі отрица́тися всі. Пе́рвий рече́ єму́: село́ купи́х, і і́мам нужду́ ізи́ти і ви́діти є. Молю́тіся, імі́й м'я отрече́на.
19
И$ дрђгїи рече, сђпрђгъ въло'вныхъ кђпих# пять, и^ грядђ` и^скђсити и^хъ. молю` т^я и^мњи м^я эTрече'на”
19
І други́й рече́: супру́г воло́в купи́х п'ять, і гряду́ іскуси́ти їх; молю́ тя, імі́й м'я отрече́на.
20
И$ дрђгїи рече. женђ` пояX, и^ сего ради не могђ` прїити`”
20
І други́й рече́: жену́ поя́х, і сего́ ра́ди не могу́ прийти́.
21
И$ пришеD рабъ то'й, повњ'да господинђ свое^мђ сїа” Тогда разгнњ'вав#ся домђ влDка, рече рабђ` свое^мђ. и^ꙁыди скоро на распђтїя, и^ сто'гны гра'да и^ ни'щая, и^ бњдныа и^ слњ'пыа и^ хромыа в#веди сњмо.
21
І прише́д раб той пові́да господи́ну своєму́ сія́. Тогда́ разгні́вався до́му влади́ка, рече́ рабу́ своєму́: ізи́ди ско́ро на распу́тія і сто́гни гра́да, і ни́щия, і бі́дния, і сліпи́я, і хроми́я введи́ сі́мо.
22
и^ рече рабъ. г~и, бысть ја^коже повелњ`, и^ е^ще мњ'сто еs.
22
І рече́ раб: Го́споди, бисть я́коже повелі́л єси́, і єще́ мі́сто єсть.
23
и^ рече господи'нъ к# рабђ`. и^ꙁы'ди на пђти` и^ ха'лђ'гы, и^ оу^бњди вни'ти, да наполнится домᲆ мой”
23
І рече́ господи́н к рабу́: ізи́ди на путі́ і халу́ги, і убіди́ вни́ти, да напо́лниться дом мой;
24
Гл~ю б^о ваM, ја^ко ни е^ді'нъ мђжїи тњхъ ꙁва'ныхъ в#кђ'ситъ моя вечеря. мно'ѕи б^о сTђ звани, ма'ло же и^ꙁбра'нныхъ”
24
глаго́лю бо вам, я́ко ні єди́н муже́й тіх зва́нних вку́сить моєя́ ве́чері, мно́зі бо суть зва́ні, ма́ло же ізбра́нних.
25
И$дя'хђ же с нимъ наро'ди мно'ѕи. и^ ѓ^бра'щъся рече к нимъ.
25
(Зач. 77) Ідя́ху же с Ним наро́ди мно́зі; і обра́щся рече́ к ним:
26
а^ще кт^о грядетъ къ мнњ, и^ не въꙁненави'дитᲆ эTц~а свое^го и^ ма'тере, и^ женђ и^ чяD, и^ братїя и^ се'стръ, е^ще же и^ дш~ђ свою, не мо'жетъ мой бы'ти оу^чн~къ”
26
а́ще кто гряде́ть ко Мні і не возненави́дить отця́ своєго́ і ма́тер, і жену́, і чад, і бра́тію, і сестр, єще́ же і ду́шу свою́, не мо́жеть Мой би́ти учени́к;
27
І$ иже не но'ситъ крsта свое^го и^ в# слњдъ мене грядетъ, не мо'жетъ мой бы'ти оу^ченикъ”
27
і і́же не но́сить креста́ своєго́ і вслід Мене́ гряде́ть, не мо́жеть Мой би́ти учени́к.
28
Кто` б^о эT ваs хотяи` сто'лпъ создати, не прежде л^и сњдъ разъчтетъ и^мњ'нїе, а^ще и%мать е^же е^сть на съвръше'нїе;
28
Кто бо от вас, хотя́й столп созда́ти, не пре́жде ли сід расчте́ть імі́ніє, а́ще і́мать, є́же єсть на соверше́ніє,
29
да не когDа положитъ ѓ^снованїе, и^ не възмо'жеT съвръши'ти. вс^и видящеи` начнђт# рђга'тися е^мђ
29
да не, когда́ положи́ть основа́ніє і не возмо́жеть соверши́ти, всі ви́дящії начну́ть руга́тися єму́,
30
гл~юще, ја^ко се'й чл~къ начатъ ꙁдати, и^ не мо'жетъ съвръшити;
30
глаго́люще, я́ко сей челові́к нача́т зда́ти і не мо́же соверши́ти.
31
и^л^и кїи цр~ъ и^ды` къ и^номђ цр~ю, сниᲄися с ниM на' брань, не сњдъ л^и преже совњщава'етъ, а^ще си'ленъ еs срњ'стися съ десяᲄїю ты'сящъ, грядђщ'аго съ двњма десятьма тысящама нань;
31
Іли́ кий цар іди́й ко іно́му царю́ сни́тися с ним на брань, не сід ли пре́жде совіщава́єть, а́ще си́лен єсть срі́сти с десятію́ ти́сящ гряду́щаго со двіма́десятма ти́сящама нань?
32
а^ще ли же н^и, е^ще дале'че е^мђ сђщђ, моленїе пославъ, мо'лится ѓ^ смире'нїи”
32
А́ще ли же ні, єще́ дале́че єму́ су́щу, моле́ніє посла́в мо́литься о смире́нії.
33
Тако оу^бо в#сякъ эT васъ. и'же не эTречется всего свое^го и^мњ'нїа. не мо'жетъ быᲄи мой оу^ченикъ”
33
Та́ко у́бо всяк от вас, і́же не отрече́ться всего́ своєго́ імі́нія, не мо́жеть би́ти Мой учени́к.
34
добро` е^сть со'ль. а^ще же со'ль ѓ^бђа'етъ, в чемъ ѓ^соли'тся;
34
Добро́ єсть соль; а́ще же соль обуя́єть, чим осоли́ться?
35
н^и в земли` н^и в# гно'и требђ'етъ. во'нᲆ и^з#сы'пятъ ю&” И$мњ'аи` оу'ши слы'шати, да слы'шитъ”
35
Ні в зе́млю, ні в гной потре́бна єсть; вон ізси́плють ю. Імі́яй у́ші сли́шати, да сли́шить.
Глава. е~і”
1
Бњхђ же приближа'ющеся е^мђ вс^и мытарїе и^ грᲇшницы посл'ђшати е^го”
1
(Зач. 78) Бя́ху же приближа́ющеся к Нему́ всі ми́таріє і грі́шници, послу́шати Єго́.
2
И$ ропта'хђ фарїсе'е и^ кни'жницы гл~юще. јако се'й грњшникы прїе'млеT, и^ с ни'ми ја^стъ”
2
І ропта́ху фарисе́є і кни́жници, глаго́люще, я́ко Сей грі́шники приє́млеть і с ни́ми ясть.
3
Рече же к нимъ приTчю сїю гл~я.
3
Рече́ же к ним при́тчу сію́, глаго́ля:
4
кїи чл~къ эT васъ и^мы` ст^о ѓ'вецъ, и^ погђбль е^ді'нђ эT нихъ. не ѓ^ста'витᲆ ли^ девятьдесяᲄъ и^ девяT в# пђсты'ни, і^ и'детъ в# слњдъ поги'бᲆшаа до'ндеже ѓ^брящетъ ю&;
4
кий челові́к от вас іми́й сто ове́ць і погу́бль єди́ну от них, не оста́вить ли дев'яти́десяти і дев'яти́ в пусти́ні, і і́деть вслід поги́бшия, до́ндеже обря́щеть ю?
5
и^ ѓ^брњтъ възлага'етъ на рамњ свои` радђяся”
5
І обрі́т возлага́єть на ра́мі свої́ ра́дуяся;
6
И$ пришеD в домъ съзываеT др'ђгы и^ съсњды гл~я и^мъ. радђитеся со мною`, ја%ко ѓ^брњтохъ ѓ^вцђ мою поги'бшђю”
6
і прише́д в дом, созива́єть дру́ги і сосі́ди, глаго́ля їм: ра́дуйтеся со мно́ю, я́ко обріто́х овцю́ мою́ поги́бшую.
7
Гл~ю вамъ, ја%кота'ко ра'дость бђ'детъ на нб~си. ѓ^ е^ді'ноM грњшницњ ка'ющемся, нежели^ ѓ^ девятьдесятихъ и^ девять пра'ведъникъ, и^же не требђюT покаа'нїа”
7
Глаго́лю вам, я́ко та́ко ра́дость бу́деть на небесі́ о єди́ном грі́шниці ка́ющемся, не́жели о дев'яти́десятих і дев'яти́ пра́ведник, і́же не тре́бують покая́нія.
8
И$ли^ каа` жена` и^мђщи десяT драXмъ, а^ще погђбитъ е^ді'нђ дра'хмђ. не в#жиꙁа'етъ л^и свњти'лника, и^ помететъ хра'минђ, і^ и'щетъ прилњжъно, до'ндеже ѓ^бря'щетъ;
8
Іли́ ка́я жена́ іму́щи де́сять драхм, а́ще погуби́ть дра́хму єди́ну, не вжига́єть ли світи́льника, і помете́ть хра́мину, і і́щеть прилі́жно, до́ндеже обря́щеть?
9
и^ ѓ^брњтши съꙁыва'етъ дрђгы'ня и^ със'њды гл~ющи. радђитеся со мно'ю, ја%ко ѓ^брњтохъ драхъмђ поги'бшђю”
9
І обрі́тши созива́єть други́ні і сосі́ди, глаго́лющи: ра́дуйтеся со мно́ю, я́ко обріто́х дра́хму поги́бшую.
10
Тако гл~ю вамъ, радость быва'етъ преD а^гг~лы бж~їи, ѓ^ е^ді'номъ грњшницњ ка'ющимъся”
10
Та́ко, глаго́лю вам, ра́дость бива́єть пред А́нгели Бо́жиїми о єди́ном грі́шниці ка́ющемся.
11
Рече же. чл~къ нњкїи и^мњ` дв^а сн~а.
11
(Зач. 79) Рече́ же: челові́к ні́кий імі́ два си́на;
12
и^ рече ю^нњишїи е^ю` эTц~ђ. ѓ^ч~е, дажDь м^и досто'йнђю часть и^м'њнїа. и раꙁдњли и%ма и^мњ'нїе.
12
і рече́ юні́йшій єю́ [от них] отцю́: о́тче, даждь мі досто́йную часть імі́нія. І разділи́ ї́ма імі́ніє.
13
и^ не по мно'ѕXњ дн~еX събравъ вс^е мнїи сн~ъ, эTи^де на сᲄранђ дале'че, и^ т^ђ расточи и^мњнїе свое, живы` блђ'дно.
13
І не по мно́зіх днех собра́в все мній син, оти́де на страну́ дале́че, і ту расточи́ імі́ніє своє́, живи́й блу́дно.
14
и^жди'вшђ же е^мђ вс^е, бысть глаD крњ'покъ на странњ то'й, и^ то'й начатъ лиша'тися.
14
Ізжи́вшу же єму́ все, бисть глад крі́пок на страні́ той, і той нача́т лиша́тися.
15
и^ шеD прилњпися е^ді'номђ эT жи'тель тоа` страны. и^ посла` е^го на се'ла своя` пасти` свинїя.
15
І шед приліпи́ся єди́ному от жи́тель тоя́ страни́; і посла́ єго́ на се́ла своя́ пасти́ свинія́.
16
и^ жела'ше насы'тити чре'во свое` эT рожецъ, ја%же ја^дя'хђ свинїя. и^ никтоже даа'ше е^мђ”
16
І жела́ше наси́тити чре́во своє́ от роже́ць, я́же ядя́ху свинія́, і нікто́же дая́ше єму́.
17
в# себе же пришеD, рече. колико нае'мникомъ эTц~а мое^го и^збываютъ хлњбы, а^ꙁ же гла'домъ ги'блю;
17
В себе́ же прише́д, рече́: коли́ко нає́мником отця́ моєго́ ізбива́ють хлі́би, аз же гла́дом ги́блю?
18
в#ставъ и^дђ къ эTц~ђ мое^мђ, и^ рекђ е^мђ. ѓ^ч~е, съгрњшиX на' нб~о и^ преD тобо'ю,
18
Воста́в іду́ ко отцю́ моєму́, і реку́ єму́: о́тче, согріши́х на не́бо і пред тобо́ю,
19
и^ оу^же нњсмь досто'инъ нарещися сн~ъ твой, сътвори` м^я ја%ко е^ді'ного эT нае'мникᲆ твоиX.
19
і уже́ нісьм досто́їн нарещи́ся син твой; сотвори́ м'я я́ко єди́наго от нає́мник твої́х.
20
и^ в#ставъ и%де къ эTц~ђ свое^мђ” Є$ще же е^мђ далече сђщђ, оу^зрњ е^го эTц~ъ е^го, и^ милъ е^мђ бысть. и^ текъ нападе` на вы'ю е^го, и^ ѓ^блобыза` е^го”
20
І воста́в і́де ко отцю́ своєму́. Єще́ же єму́ дале́че су́щу, узрі́ єго́ оте́ць єго́, і мил єму́ бисть, і тек нападе́ на ви́ю єго́, і облобиза́ єго́.
21
Рече же е^мђ сн~ъ. ѓ^ч~е, съгрњшихъ на' нб~о и^ преD тобо'ю, и^ оу^же нњсмь досто'инъ нарещися сн~ъ твой”
21
Рече́ же єму́ син: о́тче, согріши́х на не́бо і пред тобо́ю, і уже́ нісьм досто́їн нарещи́ся син твой.
22
Речеy эTц~ъ к# рабомъ свои'мъ. и^знесњте ѓ^де'ждђ пе'рвђю, и^ ѓ^блецᲇте е^го, и^ дади'те пр'ъстень на' рђкђ е^го, и^ сапогы на' ноѕњ.
22
Рече́ же оте́ць к рабо́м свої́м: ізнесі́те оде́жду пе́рвую і облеці́те єго́, і даді́те пе́рстень на ру́ку єго́ і сапоги́ на но́зі;
23
и^ приведъше теле'цъ оу^пита'нныи, ꙁаколи'те, и^ ја%дъше весели'мся,
23
і приве́дше теле́ць упита́нний заколі́те, і я́дше веселі́мся;
24
ја%ко сн~ъ мой се'й мр~твᲆ б^њ, и^ ѓ^живе. і^ и^зги'блъ б^њ, и^ ѓ^брᲇтеся. и^ нача'шя весели'тися”
24
я́ко син мой сей мертв бі, і оживе́; і ізги́бл бі, і обрі́теся. І нача́ша весели́тися.
25
Бњ же сн~ъ е^го ста'рњи на селњ`. и^ ја%ко гряды` прибли'жися к# до'мђ, слы'ша пњнїа и^ ли'кы.
25
Бі же син єго́ ста́рій на селі́; і я́ко гряди́й прибли́жися к до́му, сли́ша пі́ніє і ли́ки;
26
и^ призвавъ е^ді'ного эT ѓ^трокъ, въпраша'ше, чт^о оу^бо сїя сђтъ.
26
і призва́в єди́наго от о́трок, вопроша́ше: что [у́бо] сія́ суть?
27
ѓ%н же рече е^мђ. ја^ко братъ ᲄвой прїиде, и^ закла эTц~ъ твой телецъ оу^пита'нны=, ја^ко здра'ва е^го прїа'тъ”
27
Он же рече́ єму́, я́ко брат твой при́йде; і закла́ оте́ць твой тельця́ упита́нна, я́ко здра́ва єго́ прия́т.
28
Раз#гнњ'вав же ся, и^ не хотяше вни'ти” эTц~ъ же е^го и^ꙁ#шед# моля'ше е^го”
28
Разгні́вася же, і не хотя́ше вни́ти. Оте́ць же єго́ ізше́д моля́ше єго́.
29
ѓ^н же эTвњщавъ, рече эTц~ђ. с^е толи'ко лњтъ рабо'таю тебњ, и^ николиже за'повњди твоя престђпихъ, и^ мн^њ николиже далъ е^си козляте, да съ дрђгы свои'ми въꙁвесели'лъся быхᲆ”
29
Он же отвіща́в рече́ отцю́: се толи́ко літ рабо́таю тебі́, і ніколи́же за́повіді твоя́ преступи́х, і мні ніколи́же дал єси́ козля́те, да со дру́ги свої́ми возвесели́лся бих;
30
Є$гда же сн~ъ твой се'й. и^зњдыи твое и^мњнїе с# любодᲇйцами, прїиде, ꙁакла` е^мђ телецъ пито'мыи”
30
єгда́ же син твой сей, із'яди́й твоє́ імі́ніє с любоді́йцями, при́йде, закла́л єси́ єму́ тельця́ пито́маго.
31
ѓ^н же рече е^мђ, чядо, т^ы всегда со мною е^си, и^ вся моя, твоя сђть.
31
Он же рече́ єму́: ча́до, ти всегда́ со мно́ю єси́ і вся моя́ твоя́ суть;
32
възвесели'ти же ся и^ въꙁрадовати подоба'ше, ја%ко браT твой се'й мр~твъ б^њ, и^ ѓ^живе. і^ и^зги'блъ б^њ и^ ѓ^брњтеся”
32
возвесели́тижеся і возра́довати подоба́ше, я́ко брат твой сей мертв бі, і оживе́; і ізги́бл бі, і обрі́теся.
Глvа, ѕ~і.
1
Гл~аше же и^ къ оу^чн~комъ своиM. чл~къ нњ'кїи б^њ бога'тъ, и^же и^мяше приста'вника, и^ то'й ѓ^клеветанᲆ бысть к# немђ, ја%ко расточа'етъ и^мњ'нїе е^го,
1
(Зач. 80) Глаго́лаше же ко ученико́м Свої́м: челові́к ні́кий бі бога́т, і́же ім'я́ше приста́вника; і той оклевета́н бисть к нему́, я́ко расточа́єть імі́нія єго́.
2
и^ пригласивъ е^го, рече е^мђ. что` с^е слы'шђ ѓ^ тебњ; възDаждъ эTвњтъ ѓ^ приставленїи домо'в#нњмъ. не възмо'жеши б^о ктомђ до'мђ стро'ити”
2
І пригласи́в єго́ рече́ єму́: что се сли́шу о тебі́? Возда́ждь отві́т о приставле́нії домо́внім; не возмо́жеши бо ктому́ до́му стро́їти.
3
Рече же в себњ присᲄа'вник до'мђ. что` сътворю, ја%ко г~ь мой эTе'млетᲆ строе'нїе домђ эT мене`; копа'ти не могђ`, просити стыждђся.
3
Рече́ же в себі́ приста́вник до́му: что сотворю́, я́ко госпо́дь мой оте́млеть строє́ніє до́му от мене́? Копа́ти не могу́, проси́ти стижу́ся:
4
разђмњхъ чт^о сътворю. да е^гда эTста'вленъ бђдђ эT строе'нїа до'мђ, прїимђтъ м^я в до'мы своя”
4
разумі́х, что сотворю́, да єгда́ отста́влен бу́ду от строє́нія до́му, при́ймуть м'я в до́ми своя́.
5
И$ призвавъ е^ді'ного когождо длъжникъ господи'на свое^го. гл~аше пе'рвомђ, коли'цњмъ длъженᲆ е^си господинђ мое^мђ;
5
І призва́в єди́наго кого́ждо от должни́к господи́на своєго́, глаго́лаше пе́рвому: коли́цім до́лжен єси́ господи́ну моєму́?
6
ѓ%н же рече. ст^о мњръ ма'сла” И$ рече е^мђ, прїими пи'санїе твое, и^ сњдъ ско'ро, напиши, пятьдесятᲆ”
6
Он же рече́: сто мір [вать, тобто мір] ма́сла. І рече́ єму́: прийми́ писа́ніє твоє́ і сід ско́ро напиши́ п'ятьдеся́т.
7
Пото'мже рече дрђго'мђ. ты же коли'цњмъ дл'ъженъ е^си; ѓ^н же рече, ст^о мњръ пшени'ца” И$ гл~а е^мђ. прїими писа'нїе твое, и напиши`, ѓ^смъдесятъ”
7
Пото́м же рече́ друго́му: ти же коли́цім до́лжен єси́? Он же рече́: сто мір пшени́ці. І глаго́ла єму́: прийми́ писа́ніє твоє́ і напиши́ о́сьмдесят.
8
И$ похвали г~ь до'мђ строи'теля непра'веднаго, ја^ко мђдрњ сътвори`. ја%ко сн~ове вњка сего мђдрњиши па'че сн~въ свњта в родњ свое'мъ сђть”
8
І похвали́ госпо́дь до́му строї́теля непра́веднаго, я́ко му́дрі сотвори́; я́ко си́нове ві́ка сего́ мудрі́йші па́че сино́в сві́та в ро́ді своє́м суть.
9
И$ а^зъ вамъ гл~ю, сътвори'те себњ дрђгы` эT мамо'ны непра'вды, да е^гда ѓ^скђдње'те, прїимTђ в^ы в# вњчныа кро'в^ы”
9
І Аз вам глаго́лю: сотворі́те себі́ дру́ги от мамо́ни непра́вди, да, єгда́ оскуді́єте, при́ймуть ви в ві́чния кро́ви.
10
Вњ'рныи в# ма'лњ, и^ въ мно'ѕњ вњренъ е^сть. и^ непра'ведныи в# ма'лњ, и^ въ мно'ѕњ непра'веденъ е^сть”
10
(Зач. 81) Ві́рний в ма́лі і во мно́зі ві́рен єсть; і непра́ведний в ма́лі і во мно́зі непра́веден єсть.
11
А$ще оу^бо в# непра'веднњмъ и^мᲇнїи вњ'рни не бы'сте, въ и^стиннњмъ кто` вамъ вњ'рђ и^метъ;
11
А́ще у́бо в непра́веднім імі́нії ві́рні не би́сте, во і́стиннім кто вам ві́ру і́меть?
12
и^ а^ще в# чюжемъ вњрни не бысте, ва'ше кто` ваM дастъ;
12
І а́ще в чуже́м ві́рні не би́сте, ва́ше кто вам дасть?
13
н^икїиже рабъ мо'жетъ двᲇма господи'нома рабо'таᲄи. либо е^ди'ного въꙁненави'дитъ, а^ дрђга'го възлю'биT” И$л^и е^ді'ного дръжи'тся, ѓ^ дрђѕњм# же неради'ти начнет. не мо'жете б~ђ рабо'тати и^ мамо'нњ”
13
Ніки́й же раб мо́жеть двіма́ господи́нома рабо́тати, і́бо іли́ єди́наго возненави́дить, а друга́го возлю́бить, іли́ єди́наго держи́ться, о друзі́м же нераді́ти на́чнеть; не мо́жете Бо́гу рабо́тати і мамо́ні.
14
Слы'шахђ же сїа вс^я и^ фарїсе'е, сребролюбцы сђще, и^ рђгахђся е^мђ”
14
Сли́шаху же сія́ вся і фарисе́є, сребролю́бці су́ще, руга́хуся Єму́.
15
І$ рече иM” Вы^ е^сте ѓ^правдающеи` себе` преD чл~кы, б~ъ же вњсть срDца ваша`. ја%ко е^же е^сть в'ъ чл~цехъ высоко, мр'ъзость е^сть предъ бм~ъ.
15
І рече́ їм: (Зач. 82) ви єсте́ оправда́юще себе́ пред челові́ки, Бог же вість сердця́ ва́ша, я́ко, є́же єсть в челові́ціх високо́, ме́рзость єсть пред Бо́гом.
16
Законъ и^ пррoцы до і^ѓ^а'нна, эTто'лњ црsтвїе бж~їе бл~говњствђе^тся, и^ всякъ в н^е нђдится”
16
Зако́н і Проро́ци до Іоа́нна; отто́лі Ца́рствіє Бо́жиє благовіству́ється, і всяк в не ну́диться [с ну́ждею вхо́дить].
17
Оу^до'бње же е^сть нб~ђ и^ земли преити`, неже эT зако'на е^ді'ной чертњ поги'бнђти”
17
Удо́біє же єсть не́бу і землі́ прейти́, не́же от зако́на єди́ной черті́ поги́бнути.
18
Всякъ пђщааи` женђ свою, и^ приводя и%нђ, прелюбы дњ'етъ. и^ женяи`ся пђще'ною эT мђжа, прелюбы` творитъ”
18
Всяк пуща́яй жену́ свою́ і приводя́ і́ну, прелю́би ді́єть; і женя́йся пуще́ною от му́жа, прелюби́ твори́ть.
19
Чл~къ же нњкїи б^њ богатъ, и^ ѓ^блача'шеся в# порфљ=рђ и^ вљ=ссонь, веселяся на вс^я дн~и свњтло”
19
(Зач. 83) Челові́к же ні́кий бі бога́т, і облача́шеся в порфи́ру і ви́ссон, веселя́ся на вся дні сві́тло.
20
Ни'щъ же б^њ нњкт^о и^менемъ ла'заръ, и^же лежа'ше преD враты е^го гно'инᲆ,
20
Нищ же бі ні́кто, і́менем Ла́зар, і́же лежа́ше пред врати́ єго́ гно́єн
21
и^ жела'ше насытитися эT крђпи'цъ па'дающиX эT трапе'ꙁы бога'таго. н^о и^ ўи приходяще ѓ^близахђ гной е^го”
21
і жела́ше наси́титися от крупи́ць па́дающих от трапе́зи бога́таго, но і пси приходя́ще облиза́ху гной єго́.
22
Бы'сть же оу^мрети ни'щемђ, и^ несе'нђ быᲄи а^гг~лы на лоно а^враа'мле” Оу%мреT же и^ бога'тыи, и^ погребо'шя е^го”
22
Бисть же умре́ти ни́щему і несе́ну би́ти а́нгели на ло́но Авраа́мле; у́мре же і бога́тий, і погребо́ша єго́.
23
И$ въ а'дњ възвеD ѓ%чи свои` сыи в# мђк'ахъ, оу^зрњ а^враа'ма и^здалече, и^ лаꙁаря на лонњ е^го”
23
І во а́ді возві́д о́чі свої́, сий в му́ках, узрі́ Авраа́ма іздале́ча, і Ла́заря на ло́ні єго́;
24
И$ то'й въз#глашъ, реq эTч~е а^враа'ме, поми'лђи мя, и^ посли` ла'заря, да ѓ^мо'читъ конецъ пе'рсᲄа свое^го в# водњ, и^ оу^стђдитъ ја%зы'къ мой, ја%ко стра'ждђ в# пла'мени сеM”
24
і той возгла́ш рече́: о́тче Авраа́ме, поми́луй м'я і посли́ Ла́заря, да омо́чить коне́ць пе́рста своєго́ в воді́ і устуди́ть язи́к мой, я́ко стра́жду во пла́мені сем.
25
Рече же а^враа'мъ. ча'до помяни ја^ко въспрїа'лъ е^си бл~га'я твоя в# животњ` твое'мъ, и^ ла'заръ такоже зла'я. нн~њ же зд^њ оу^тњша'ется, ты же стра'ждеши”
25
Рече́ же Авраа́м: ча́до, пом'яни́, я́ко восприя́л єси́ блага́я твоя́ в животі́ твоє́м, і Ла́зар та́кожде зла́я; ни́ні же зді утіша́ється, ти же стра́ждеши;
26
И$ наD всњми сими, междђ на'ми и^ вами про'пасᲄь вели'ка ђтвердися, ја^ко да хотя'щеи` преи^ти эTсю'дђ к вамъ, не възмогђтъ ни'же эTтђдђ к намъ прехо'дятъ,
26
і над всі́ми си́ми между́ на́ми і ва́ми про́пасть вели́ка утверди́ся, я́ко да хотя́щії прейти́ отсю́ду к вам не возмо́гуть, ні і́же отту́ду, к нам прехо́дять.
27
Рече же, молю т^я оу^бо эTч~е, до по'слеши е^го в домъ эTц~а мое^го.
27
Рече́ же: молю́ тя у́бо, о́тче, да по́слеши єго́ в дом отця́ моєго́;
28
и^мам б^о пять братїя, ја%ко да ꙁасвњдњтельствђетъ и^мъ, да не и^ тїи прїи дђт# на мњсᲄо с^е мђчное”
28
і́мам бо п'ять бра́тій, я́ко да засвиді́тельствуєть їм, да не і ті́ї при́йдуть на мі́сто сіє́ муче́нія.
29
Гл~а е^мђ а^врааM, и^мђт# мољ=се'а и^ пррoкы, да послђш'аюT и^хъ”
29
Глаго́ла єму́ Авраа́м: і́муть Моїсе́я і проро́ки; да послу́шають їх.
30
ѓ%н же рече, н^и эTч~е а^враа'ме, н^о а^ще кт^о эT мр~твыхъ и'детъ к^ ниM, пока'ются”
30
Он же рече́: ні, о́тче Авраа́ме! Но а́ще кто от ме́ртвих і́деть к ним, пока́ються.
31
Рече же е^мђ, а^ще мољ=се'а и^ пррoкы не послђша'ютъ, ни а^ще кт^о эT мр~твыхᲆ въскрsнетъ, не и^мTђ вњ'ры”
31
Рече́ же єму́: а́ще Моїсе́я і проро́ков не послу́шають, і а́ще кто от ме́ртвих воскре́снеть, не і́муть ві́ри.
Глvа, з~і”
1
Рече же къ оу^чн~комъ свои^м#. не вᲆꙁмо'жно е^сть не прїити` събла'ѕномъ. го'ре же, е^гоже ради прихо'дитъ.
1
Рече́ же ко ученико́м Свої́м: не возмо́жно єсть не прийти́ собла́зном, го́ре же, єго́же ра́ди прихо́дять;
2
оу^не е^мђ бы'ло б^ы, а^ще жр'ъно ѓ^сельскїи ѓ^блежалъ бы ѓ^ вы'и е%го, и^ в#верженъ в# мо'ре, неже да събла'ꙁниT ма'лыхъ сиX е^ді'ного”
2
у́ніє єму́ би́ло би, а́ще жерно́в осе́льський облежа́л би о ви́ї єго́ і вве́ржен в мо́ре, не́же да соблазни́ть от ма́лих сих єди́наго.
3
Внемлњте себњ. а^ще съгрњшитъ тебњ бра'тъ твой, ꙁапрњти` е^мђ. и^ а%ще пока'ется, ѓ^ста'ви е^мђ”
3
(Зач. 84) Внемлі́те себі́. А́ще согріши́ть к тебі́ брат твой, запрети́ єму́; і а́ще пока́ється, оста́ви єму́;
4
И$ а^ще сеDми'щи на' дн~ь съгрњшитъ к тебњ, и^ седми'щи на' дн~ь ѓ^брати'тся гл~я ка'юся, ѓ^ста'ви е^мђ”
4
і а́ще седьми́щи на день согріши́ть к тебі́, і седьми́щи на день обрати́ться, глаго́ля: ка́юся, — оста́ви єму́.
5
И$ рекоша а^пsли гв~и. приложи` намъ вњрђ”
5
І реко́ша апо́столи Го́сподеві: приложи́ нам ві́ру.
6
Ре же г~ь. а%ще бы'сте и^мњ'ли вњ'рђ ја%ко ꙁе'рно горђшно, гл~али бысте ја%годичинњ се'й, въстръгнися и^ всади'ся в# мо'ре, и^ послђш'ала б^ы васъ”
6
Рече́ же Госпо́дь: а́ще би́сте імі́ли ві́ру, я́ко зерно́ гору́шно, глаго́лали би́сте у́бо я́годичині сей: восто́ргнися і всади́ся в мо́ре, і послу́шала би вас.
7
Которыи же эT васъ рабъ и^мњ'а, ѓ^рђщь, и^ли пасђщь, и^же пришеDшђ е^мђ с# села`, речетъ а'бїе, минђв# въꙁля'ꙁи,
7
Кото́рий же от вас раба́ імі́я орю́ща іли́ пасу́ща, і́же прише́дшу єму́ с села́ рече́ть: а́біє мину́в [прише́д] возля́зи?
8
н^о не речет ли е^мђ, оу^гото'ваи чт^о вечеря'ю, и^ препоясався слђжи м^и, до'ндеже ја%мъ и^ пїю, и^ потоM ја%си` и^ пїе'ши т^ы;
8
Но не рече́ть ли єму́: угото́вай, что вечеря́ю і, препоя́сався, служи́ мі, до́ндеже ям і пію́, і пото́м я́си і піє́ши ти?
9
е^да и%мать хвалђ` рабђ` томђ`, ја%ко сътвори повелњная; не мню`.
9
Єда́ і́мать хвалу́ [благодари́ть] рабу́ тому́, я́ко сотвори́ повелі́нная? Не мню.
10
та'ко и^ в^ы, е^гда сътворите` вс^я повелњ'ннаа вам#, гл~ите, ја%ко раби` непотребни е^смы, ја^ко е^же дл'ъжни б^њхомъ сътворити, сътвори'хом#”
10
Та́ко і ви, єгда́ сотворите́ вся повелі́нная вам, глаго́літе, я́ко раби́ неключи́ми єсьми́; я́ко, є́же до́лжні бі́хом сотвори́ти, сотвори́хом.
11
И$ бысть и^дђщђ е^мђ въ і^ерsли'мъ, и^ то'и прохожDаше межDђ самари'ею и^ галиле'ею`”
11
І бисть іду́щу Єму́ во Ієрусали́м, і Той прохожда́ше между́ Сама́рією і Галиле́єю.
12
Входящђ же е^мђ в нњкђю весь, срњто'ша е^го десять прокаже'нњхъ мђжїи, и^же ста'ша и^ꙁдале'че,
12
(Зач. 85) Входя́щу же Єму́ в ні́кую весь, сріто́ша Єго́ де́сять прокаже́нних муже́й, і́же ста́ша іздале́ча;
13
и^ тїи въꙁнесо'ша глsа гл~юще. і^с~е наста'в#ниче поми'лђи н^ы”
13
і ті́ї вознесо́ша глас, глаго́люще: Ісу́се Наста́вниче, поми́луй ни.
14
И$ видњвъ, рече и^мъ. шеDше покажи'теся сщ~е'нникомъ” И$ бысть и^дђщ'емъ и^мъ, ѓ^чsтишяся.
14
І ви́дів рече́ їм: ше́дше покажі́теся свяще́нником. І бисть іду́щим їм, очи́стишася.
15
е^ді'н же эT нихъ видњв# ја%ко и^сцњлњ, въꙁ#врати'ся съ гласоM ве'лїемъ сла'вя б~а,
15
Єди́н же от них, ви́дів, я́ко ісцілі́, возврати́ся, со гла́сом ве́ліїм сла́в'я Бо́га,
16
и^ паде` ни'ць при ногђ е^го хвалђ` е^мђ въздаа`, и^ то'и б^њ самарянинъ”
16
і паде́ ниць при ногу́ Єго́, хвалу́ Єму́ воздая́; і той бі Самаряни́н.
17
эTвњща'в же і^с~, реq. не де'сять л^и ѓ^чsтишася. да де'вять гд^њ;
17
Отвіща́в же Ісу́с рече́: не де́сять ли очи́стишася? Да де́в'ять гді?
18
ка'ко не ѓ^брњто'шася въꙁ#вра'щьшеся дати сла'вђ б~ђ, то'кмо и^ноплеме'нникъ се'й.
18
Ка́ко не обріто́шася возвра́щшеся да́ти сла́ву Бо́гу, то́кмо іноплеме́нник сей?
19
и^ рече е^мђ, в#стаv и^ди`, вњ'ра твоа` сп~се` т^я”
19
І рече́ єму́: воста́в іди́; ві́ра твоя́ спасе́ тя.
20
Въпроше'н же бывъ эT фарисе'й, когда прїидетъ црsтвїе бж~їе” эTвњщавъ и^мъ рече” не прїидетъ црsтвїе бж~їе съ съблюде'нїемъ.
20
(Зач. 86) Вопроше́н же бив от фарисе́й, когда́ при́йдеть Ца́рствіє Бо́жиє, отвіща́в їм рече́: не при́йдеть Ца́рствіє Бо́жиє с соблюде́нієм [со усмотре́нієм];
21
ниже рекђтъ, с^е зд^њ и^ли с^е ѓ%нде. с^е б^о црsтвїе бж~їе внђтръ васъ е^сть”
21
ніже́ реку́ть: се зді, іли́: о́нді. Се бо Ца́рствіє Бо́жиє внутр вас єсть.
22
Рече же къ оу^ченикомъ свои'мъ. прїидђтъ дн~і'е, е^гда въжDелᲇете е^ді'ного дн~е сн~а члчsкаго ви'дњти, и^ не оу%ѕрите.
22
Рече́ же ко ученико́м (Свої́м): при́йдуть дні́є, єгда́ вожделі́єте єди́наго дне Си́на Челові́чеськаго ви́діти, і не у́зрите.
23
и^ рекђт# вамъ, с^е ꙁд^њ, с^е ѓ%нде. не и^зы'дњте, н^и поженњте”
23
І реку́ть вам: се зді, іли́: се, о́нді, — не ізи́діте, ні пожені́те.
24
ЈА/ко б^о мл'ънїи блиста'ющися эT поDнбsныа, на подънбsнњй свњтится, та'ко бђ'детъ сн~ъ члчsкїи в# дн~ь свои”
24
Я́ко бо мо́лнія блиста́ющися от поднебе́сния на поднебе́сній сві́титься, та́ко бу́деть Син Челові́чеський в день Свой.
25
ПрежDе же подоба'етъ е^мђ мно'го пострадати, і^ и^скђше'нђ быти эT рода сего”
25
Пре́жде же подоба́єть Єму́ мно́го пострада́ти і іскуше́ну [отве́ржену] би́ти от ро́да сего́.
26
И$ ја^коже бысть въ дн~и но'евы, та'ко бђд'етъ и^ въ дн~е сн~а члчsка,
26
(Зач. 87) І я́коже бисть во дні Но́єви, та́ко бу́деть і во дні Си́на Челові́чеська:
27
ја%дя'хђ, пїа'хђ, женя'хђся, посяга'хђ, до негоже дн~е вни'де но'е в# ковчегъ, и прїиде пото'пъ, и^ погђби` вс^я”
27
ядя́ху, пія́ху, женя́хуся, посяга́ху, до него́же дне вни́де Но́є в ковче́г; і при́йде пото́п, і погуби́ вся.
28
Та'коже и^ ја%коже бысть въ' дн~и ло'товы, ја%дя'хђ, пїа'хђ, кђпова'хђ, продаа'хђ, сажDахђ ꙁда'хђ.
28
Та́кожде і я́коже бисть во дні Ло́тови: ядя́ху, пія́ху, купова́ху, продая́ху, сажда́ху, зда́ху;
29
во'нь же дн~ь и^ꙁы'де лоT эT содо'млянъ, ѓ^дожди ка'мыкъ горящь, и^ ѓ%гнь с# нб~се, и^ погђби` вс^я.
29
во́ньже день ізи́де Лот от Содо́млян, одожди́ ка́мик горя́щ і огнь с небесе́ і погуби́ вся.
30
потомђже бђ'детъ и^ в# дн~ь, во'нь же сн~ъ члчsкїи ја%ви'тся”
30
По тому́же бу́деть і в день, во́ньже Син Челові́чеський яви́ться.
31
в# то'й дн~ь и^же бђ'детъ на' кровњ, и^ съсђды е^го в домђ, да не сла'ꙁитъ вꙁяти и^хъ. і^ и^же на селњ, та'кожде да не въꙁ#врати'тся в#спя'ть.
31
В той день, і́же бу́деть на кро́ві, і сосу́ди єго́ в дому́, да не сла́зить взя́ти їх; і і́же на селі́, та́кожде да не возврати́ться всп'ять;
32
помина'ите женђ` ло'товђ”
32
помина́йте жену́ Ло́тову.
33
И$же а^ще взы'щетъ дш~ђ свою` спsти`, погђбит# ю&. а^ и^же а%ще погђбитъ ю&, живитъ ю&”
33
І́же а́ще взи́щеть ду́шу свою́ спасти́, погуби́ть ю; і і́же а́ще погуби́ть ю, живи́ть ю.
34
Гл~ю вамъ, в т^ђ нощь бђде'та дв^а на ѓ^дрњ е^ді'номъ, е^дїнъ пое'млется, а^ дрђгїи ѓ^ставля'ется”
34
Глаго́лю вам: в ту нощ бу́дета два на одрі́ єди́ном: єди́н поє́млеться, а други́й оставля́ється.
35
Бђдетњ дв^њ вкђпњ ме'лющи, е^ді'на пое^млется, а^ дрђгаа ѓ^ставля'ется.
35
Бу́деті дві вку́пі ме́лющі: єди́на поє́млеться, а друга́я оставля́ється.
36
дв^а бђдета на селњ`, е^ді'нъ пое'млется, а^ дрђгїи ѓ^ставля'ется”
36
Два бу́дета на селі́: єди́н поє́млеться, а други́й оставля́ється.
37
И$ эTвњща'вше гл~ашя е^мђ, гд^е г~и; ѓ%н же рече и^мъ, и^дњже тњло, та'мо съберђтся и^ ѓ^рли”
37
І отвіща́вше глаго́лаша Єму́: гді, Го́споди? Он же рече́ їм: іді́же ті́ло, та́мо соберу́ться і орли́.
Глvа, и~і”
1
Гл~аше же и^ при'тчю к нимъ, како подоба'етᲆ всегда моли'тися, и^ не стђжати с^и,
1
Глаго́лаше же і при́тчу к ним, ка́ко подоба́єть всегда́ моли́тися і не стужа́ти (сі),
2
гл~я” Сђдїа б^њ нњ'кїи в# нњ'коемъ гра'дњ, б~а не боа'ся, и^ чл~къ не сраMля'ася”
2
глаго́ля: (Зач. 88) судія́ бі ні́кий в ні́коєм гра́ді, Бо́га не боя́ся і челові́к не срамля́яся.
3
Вдова же нњ'каа б^њ въ градњ том#, и^ прихожDаше к немђ гл~ющи, эTм#сти` мене эT съпр'ъника мое^го.
3
Вдова́ же ні́кая бі во гра́ді том; і прихожда́ше к нему́, глаго́лющи: отмсти́ мене́ от сопе́рника моєго́.
4
и^ не хотя'ше на до'лꙁњ времени” Послᲇди же рече в себњ. а^ще и^ б~а не боюся, и^ чл~къ не срамля'юся,
4
І не хотя́ше на до́лзі вре́мені. Посліди́ же рече́ в себі́: а́ще і Бо́га не бою́ся, і челові́к не срамля́юся,
5
н^о ꙁане твориT м^и трђды вдови'ца сїа, эTмщђ еа` да не доконца` приходящи ꙁастоитъ мене`”
5
но зане́ твори́ть мі труди́ вдови́ця сія́, отмщу́ єя́, да не до конця́ приходя́щи застої́ть [труди́ть] мене́.
6
Рече же г~ь. слы'шите, что` сђдїи неправдњ гл~ет#.
6
Рече́ же Госпо́дь: сли́шите, что судія́ непра́вди глаго́леть?
7
б~ъ же не и'мать ли сътвори'ти эTмщенїе и^ꙁ#бра'нᲆныхъ свои'хъ, въпїющихъ к немђ дн~ь и^ нощь, и^ длᲆготрьпитъ ѓ% ниX;
7
Бог же не і́мать ли сотвори́ти отмще́ніє ізбра́нних Свої́х, вопію́щих к Нему́ день і нощ, і долготерп'я́ о них?
8
гл~ю вамъ. ја%ко сътворитъ эTм#щенїе и^хъ в#ско'рњ” ѓ^ба'че сн~ъ члчsкїи пришеD, оу^бо ѓ^брящетъ л^и с^и вњрђ на ꙁемли;
8
Глаго́лю вам, я́ко сотвори́ть отмще́ніє їх вско́рі. Оба́че Син Челові́чеський прише́д у́бо обря́щеть ли (сі) ві́ру на землі́?
9
рече же и^ къ дрђгым# оу^пова'ющимъ събо'ю, ја%ко сђть правеDници, и^ оу^ничижа'ющихъ про'чихъ, при'тчю сїю”
9
Рече́ же і ко други́м упова́ющим собо́ю, я́ко суть пра́ведници, і унічижа́ющим про́чих, при́тчу сію́:
10
Чл~ка дв^а внидо'ста въ цр~ковь помоли'тися. е^ді'нъ фарисе'й, а^ дрђгїи мытарь.
10
(Зач. 89) челові́ка два внидо́ста в це́рков помоли́тися: єди́н фарисе́й, а други́й мита́р.
11
фарисе'й же ста'въ, си'це в себњ моля'шеся, бж~е хвалђ` тебњ въздаю`, ја%ко нњсмь ја%коже про'чїи чл~цы. хи'щницы непра'ведъницы, прелюбодњ'е, и^л^и ја^коже се'й мытарᲆ.
11
Фарисе́й же став, си́це в себі́ моля́шеся: Бо́же, хвалу́ Тебі́ воздаю́, я́ко нісьм я́коже про́чії челові́ци, хи́щници, непра́ведници, прелюбоді́є, іли́ я́коже сей мита́р;
12
пощђся дв^а кра'ты в сђбо'тђ, десяти'нђ даю всего е^ли'ка притяжђ”
12
пощу́ся двакра́ти в субо́ту, десяти́ну даю́ всего́ єли́ко притяжу́.
13
Мытаr же и'здале'че стоя`, не хотя` н^и ѓ^чїю възвести на' нб~о, н^о біа'ше пе'р#си своа` гл~я, б~е млsтивъ бђди мн^њ грњшномђ”
13
Мита́р же іздале́ча стоя́, не хотя́ше ні о́чію возвести́ на не́бо; но, бія́ше пе́рси своя́, глаго́ля: Бо́же, ми́лостив бу́ди мні, грі́шнику!
14
Гл~ю вамъ, ја^ко сни'де се'й ѓ^пра'вданъ в домᲆ свой, паче ѓ^ного” ЈА/ко всякъ възносяи`ся смири'тся. смиряаи` же себе, вᲆзнесеTся”
14
Глаго́лю вам, я́ко сни́де сей оправда́н в дом свой па́че о́наго: я́ко всяк вознося́йся смири́ться, смиря́яй же себе́ вознесе́ться.
15
Приношахђ же к немђ и^ младенця, да и^хъ ко'снется. видњвше же оу%чн~цы ꙁапрњтиша иM.
15
(Зач. 90) Приноша́ху же к Нему́ і младе́нці, да їх ко́снеться; ви́дівше же ученици́ запрети́ша їм.
16
і^с~ же призвавъ иX, гл~а. ѓ^ста'вите дњтїи приходи'ти къ мнњ, и^ не брани'те иM. та'ковыхъ б^о е^сть црsтвїе бж~їе”
16
Ісу́с же призва́в їх, глаго́ла: оста́віте діте́й приходи́ти ко Мні і не брані́те їм; такови́х бо єсть Ца́рствіє Бо́жиє.
17
А$ми'нь б^о гл~ю вамъ. и%же а^ще не прїиметъ црsтвїя бж~їа ја%ко ѓ^троча`, не и%мать вни`ти в н^е”
17
Амі́нь бо глаго́лю вам: і́же а́ще не при́йметь Ца́рствія Бо́жия, я́ко отроча́, не і́мать вни́ти в не.
18
И/ въпроси` е^го нњ'кїи княѕь, гл~я. оу^чи'телю бл~гі'и, что` сътворивъ животъ вњ'чный наслњдъствђю;
18
(Зач. 91) І вопроси́ Єго́ ні́кий князь, глаго́ля: Учи́телю благи́й, что сотвори́в, живо́т ві́чний наслі́дствую?
19
Рече же е^мђ і^с~. что` м^я гл~еши бл~га; никтоже бл~гъ, токмо е^ді'нъ б~ъ.
19
Рече́ же єму́ Ісу́с: что М'я глаго́леши бла́га, нікто́же благ, то́кмо єди́н Бог.
20
за'повњди вњси`; не прелюбы` твори. не оу^бїи. не оу^кради. не лжесвњдњтельствђи. чти` эTц~а твое^го и^ мт~ере твою”
20
За́повіді ві́си: не прелю́би твори́, не уби́й, не укради́, не лжесвиді́тельствуй, чти отця́ твоєго́ і ма́тер твою́.
21
ѓ^н же рече, вс^я сїа съхранихъ эT ю'ности моеа`”
21
Он же рече́: вся сія́ сохрани́х от ю́ности моєя́.
22
Слы'шав же сїа і^с~, рече е^мђ. е^ще е^ді'ного не докоnчалъ е^си. вся е^ли'ка и%маши прода'ждь, и^ разда'и ни'щимъ, і^ и^мњти и'маши съкровище на нб~си. и^ гряди в# слDњ мене.
22
Сли́шав же сія́, Ісу́с рече́ єму́: єще́ єди́наго не доконча́л єси́: вся, єли́ка і́маши, прода́ждь і разда́й ни́щим, і імі́ти і́маши сокро́вище на небесі́; і гряди́ вослі́д Мене́.
23
ѓ%н же слы'шавъ с^е, приско'рбенъ бысть, бњ` б^о бога'тъ ѕњло`.
23
Он же сли́шав сіє́, приско́рбен бисть, бі бо бога́т зіло́.
24
видњв# же е^го і^с~ приско'рбна бывша, рече. ка'ко неоу^добь и^мђщеи` богаTство, в# црsтвїе бж~їе вни'дђтъ”
24
Ви́дів же єго́ Ісу́с приско́рбна би́вша, рече́: ка́ко не удо́б іму́щії бога́тство в Ца́рствіє Бо́жиє вни́дуть;
25
Оу^до'бње б^о е^сть велбђ'дђ сквоѕњ и^глинњ оу^ши проити`, неже бога'тђ в# црsтвїе бж~їе вни'ти”
25
удо́біє бо єсть вельбу́ду сквозі́ іглині́ у́ші пройти́, не́же бога́ту в Ца́рствіє Бо́жиє вни́ти.
26
Рњшя же слы'шавшеи`, т^о кт^о мо'жетъ сп~сенъ бы'ти;
26
Рі́ша же сли́шавшії: то кто мо́жеть спасе́н би́ти?
27
ѓ%н# же рече. невъзмо'жная эT чл~къ, възможна сђтъ эT б~а”
27
Он же рече́: невозмо́жная у челові́к возмо́жна суть у Бо́га.
28
Рече же петр#. с^е м^ы ѓ^ста'вихомъ вс^я, и^ потебњ и^до'хомъ”
28
Рече́ же Петр: се ми оста́вихом вся і по Тебі́ ідо́хом.
29
ѓ%н же рече и^мᲆ. а^ми'нь гл~ю вамъ, ја%ко никтоже е^сть и^же ѓ^ста'витъ домъ, и^л^и родителя, и^ли братїю, и^ли сестры, и^лї женђ`, и^ли чя'да, црsтвїа ради бж~їа,
29
Он же рече́ їм: амі́нь глаго́лю вам, я́ко нікто́же єсть, і́же оста́вить дом, іли́ роди́телі, іли́ бра́тію, іли́ се́стри, іли́ жену́, іли́ ча́да, Ца́рствія ра́ди Бо́жия,
30
и^же не прїиметъ мно'жицею въ вре'мя с^е, и^ в# вњкъ грядђщїи живоT вњ'чныи”
30
і́же не при́йметь мно́жицею во вре́м'я сіє́, і в вік гряду́щий живо́т ві́чний.
31
Пое'м же ѓ'банадесяте, рече к ниM. с^е въсходимъ въ і^е^рsли'мъ, и сконча'ются вс^я пи'саннаа пррoкы ѓ% сн~њ чл~честњ.
31
(Зач. 92) Поє́м же обана́десяте ученики́ Своя́, рече́ к ним: се восхо́дим во Ієрусали́м, і сконча́ються вся пи́санная проро́ки о Си́ні Челові́честі;
32
предадятъ бо е^го ја%ѕы'комъ, и^ порђга'ются е^мђ, и^ оу^корятᲆ е^го, и^ ѓ^плю'ютъ е^го,
32
предадя́ть бо Єго́ язи́ком, і поруга́ються Єму́, і укоря́ть Єго́, і оплюю́ть Єго́,
33
и^ би'вше оу^бїю'тъ е^го, и^ в# третїи дн~ь въскрsнетъ”
33
і би́вше убію́ть Єго́; і в тре́тій день воскре́снеть.
34
И$ тїи ничесоже эT сихъ разђмњшя. и^ б^њ гл~ъ се'й съкровенъ эT ни'хъ, и^ не разђмњвахђ гл~емыхъ”
34
І ті́ї нічесо́же от сих разумі́ша; і бі глаго́л сей сокрове́н от них, і не разуміва́ху глаго́лемих.
35
Бы'сть же е^гда прибли'жишася въ і^е^ри'хонъ, слњпецᲆ нњкїи сњдя'ше при пђти, прося`.
35
(Зач. 93) Бисть же єгда́ прибли́жишася во Ієрихо́н, сліпе́ць ні́кий сідя́ше при путі́ прося́;
36
слы'шав же наро'дъ ми'моходящъ, въпрашаше что` оу^бо е^сть с^е”
36
сли́шав же наро́д мимоходя́щ, вопроша́ше: что у́бо єсть се?
37
Повњ'даша же е^мђ, ја^ко і^с~ назарянинъ ми'мохо'диT”
37
Пові́даша же єму́, я́ко Ісу́с Назаряни́н мимохо́дить.
38
И$ въз'пи` гл~я. і^с~е сн~е двDвъ пом~лђи^ м^я”
38
І возопи́, глаго́ля: Ісу́се Си́не Дави́дов, поми́луй м'я.
39
И$ преDи^дђщеи` преща'хђ е^мђ, да оу^млъчи'тъ” ѓ%н же паче мно'жае въпїаше, сн~е двDвъ, поми'лђй м^я”
39
І предиду́щії преща́ху єму́, да умолчи́ть; он же па́че мно́жає вопія́ше: Си́не Дави́дов, поми́луй м'я.
40
Став же і^с~, повелњ привести е^го к# себњ” Прибли'ж#шђ же ся е^мђ к немђ. вᲆпроси` е^го
40
Став же Ісу́с повелі́ привести́ єго́ к Себі́; прибли́жшуся же єму́ к Нему́, вопроси́ єго́,
41
гл~я. чт^о хо'щеши да ти сътворю; ѓ^н же' рече. г~и, да проꙁрю.
41
глаго́ля: что хо́щеши, да ті сотворю́? Он же рече́: Го́споди, да прозрю́.
42
і^с~ же рече е^мђ прозри`, вњра ᲄвоа сп~се' т^я.
42
Ісу́с же рече́ єму́: прозри́; ві́ра твоя́ спасе́ тя.
43
и^ а'бїе прозрњ. и^ в# слњдъ е^го и^дяше, сла'вля б~а” И$ вс^и лю'дїе ви'дњвше, възда'шя хвалђ` бв~и”
43
І а́біє прозрі́, і вслід Єго́ ідя́ше, сла́в'я Бо́га. І всі лю́діє ви́дівше возда́ша хвалу́ Бо́гові.
Глvа, џ~і.
1
И вшеD прохождаше въ і^е^рихоn.
1
(Зач. 94) І вшед прохожда́ше Ієрихо́н.
2
и^ с^е мђжъ, нарица'емыи ꙁакхей, и^ се'й б^њ ста'рњи мытаре'мъ, и^ то`й б^њ богаT,
2
І се муж нарица́ємий Закхе́й, і сей бі ста́рій митаре́м, і той бі бога́т;
3
і^ и^скаше ви'дњти і^с~а, кт^о е^сть, и^ не можаше эT наро'да, ја%ко вᲆзрастомъ малъ б^њ”
3
і іска́ше ви́діти Ісу́са, кто єсть, і не можа́ше от наро́да, я́ко во́зрастом мал бі;
4
И$ преди тек#, въꙁлњꙁе на ја%годичинђ, да ви'дитъ е^го, ја^котђдњ хотяше минђти”
4
і предите́к, возлі́зе на я́годичину, да ви́дить, я́ко хотя́ше ми́мо єя́ пройти́.
5
и^ ја%ко прїиде на мњ'сто, възрњвъ і^с~, видњ е^го, и^ рече к немђ, ꙁакхе'е, потща'вся слњꙁи. днsе б^о в домђ твоеM подоба'етъ м^и быти”
5
І я́ко при́йде на мі́сто, воззрі́в Ісу́с ви́ді єго́, і рече́ к нему́: Закхе́є, потща́вся слі́зи, днесь бо в дому́ твоє́м подоба́єть Мі би́ти.
6
И$ потща'в#ся слњꙁе, и^ прїатъ е^го радђася”
6
І потща́вся слі́зе, і прия́т Єго́ ра́дуяся.
7
И$ ви'дњвше вс^и, ропта'хђ гл~юще, ја%ко къ грњшномђ мђж'ђ вни'де витати”
7
І ви́дівше всі ропта́ху, глаго́люще, я́ко ко грі́шну му́жу вни́де вита́ти.
8
Ста'в же ꙁакхе'й рече къ г~ђ. с^е полъ и^мњнїа мое^го г~и дам# ни'щиM. и^ а^ще кого` чимъ ѓ^бидњхъ, въз#вращђ` четвери'цею”
8
Став же Закхе́й рече́ ко Го́споду: се пол імі́нія моєго́, Го́споди, дам ни́щим і, а́ще кого́ чим оби́діх, возвращу́ четвери́цею.
9
Рече же к немђ і^с~” ја^ко днsе сп~се'нїе до'мђ семђ бысть, ꙁане и^ се'й сн~ъ а^враа'мль е^сть.
9
Рече́ же к нему́ Ісу́с: я́ко днесь спасе́ніє до́му сему́ бисть, зане́ і сей син Авраа́мль єсть;
10
прїиде б^о сн~ъ чл~чь вꙁыскати и^ спsти поги'бшаго”
10
при́йде бо Син Челові́ч взиска́ти і спасти́ поги́бшаго.
11
Слы'шащим же и^мъ сїа, приложи при'тчю, ꙁане близъ е^мђ бы'ти і^ерsли'ма, и^ мня'хђ ја%ко а^бїе црsтво бж~їе хо'щетъ ја%ви'тися,
11
Сли́шащим же їм сія́, прило́ж рече́ при́тчу, зане́ близ Єму́ би́ти Ієрусали́ма, і мня́ху, я́ко а́біє Ца́рство Бо́жиє хо́щеть яви́тися.
12
и^ рече оу^бо” Чл~къ нњкїи добра` ро'да, и%де на странђ дале'че, прїати себњ црsтво, и^ вᲆꙁ#врати'тися”
12
Рече́ у́бо: (Зач. 95) челові́к ні́кий добра́ ро́да і́де на страну́ дале́че, прия́ти себі́ ца́рство і возврати́тися.
13
Приꙁвав же десять рабъ свои'хъ, дасть и^мъ де'сять мнасъ, и^ рече к нимъ. кђ'плю дњите дондеже прїидђ”
13
Призва́в же де́сять раб свої́х, даде́ їм де́сять мнас, і рече́ к ним: ку́плю ді́йте, до́ндеже прийду́.
14
И$ гражане е^го ненави'дяхђ е^го, и^ посла'шя мл~твђ въ слњдъ е^го гл~юще, не хо'щемъ семђ да црsтвђет# над нами”
14
І гра́ждане єго́ ненави́дяху єго́, і посла́ша посли́ вслід єго́, глаго́люще: не хо́щем сему́, да ца́рствуєть над на́ми.
15
И$ бы'сть е^гда` въꙁ#врати'ся прїи'мъ црsтво, рече пригласи'ти рабы` тїи, и%мже дасть сребро`, да оу^вњсть каковђ` кђплю` сђть сътворили”
15
І бисть єгда́ возврати́ся приі́м ца́рство, рече́ пригласи́ти раби́ ти́я, ї́мже даде́ сребро́, да уві́сть, какову́ ку́плю суть сотвори́ли.
16
Прїиде же пе'рвыи гл~я. г~и, мнасъ твоа` придњла де'сять мнасъ”
16
При́йде же пе́рвий, глаго́ля: го́споди, мнас твоя́ приді́ла де́сять мнас.
17
И$ рече е^мђ. благїи рабе, и^ до'брыи. ја%ко ѓ^ ма'лњ вњреn бысть, бђди ѓ%бласть и^мњ'а наD десятїю градо'въ”
17
І рече́ єму́: бла́го, ра́бе до́брий: я́ко о ма́лі ві́рен бил єси́, бу́ди о́бласть імі́я над десятію́ градо́в.
18
И$ прїиде вторыи гл~я. г~и, мна'съ твоа` сътвори` пять мнасъ”
18
І при́йде втори́й, глаго́ля: го́споди, мнас твоя́ сотвори́ п'ять мнас.
19
Рече же и^ томђ`, и^ т^ы бђди наD пятїю градо'въ”
19
Рече́ же і тому́: і ти бу́ди над п'ятію́ градо́в.
20
И$ дрђгїи прїиде гл~я. г~и, с^е мна'съ твоа`, ю&же и^мњхъ положе'нђ въ оу^брђ'сњ,
20
І други́й при́йде, глаго́ля: го́споди, се мнас твоя́, ю́же імі́х положе́ну во убру́сі;
21
боя'хъ б^о ся тебе, ја%ко чл~къ ја%ръ е^си. взе'млеши е^гоже не положи. и^ жнеши е^гоже не сњя'въ”
21
боя́хся бо тебе́, я́ко челові́к яр єси́, взе́млеши, єго́же не положи́л єси́, і жне́ши, єго́же не сі́ял єси́.
22
Гл~а же е^мђ, эT оу^стъ твои^хъ сђжDђ ти лђка'выи ра'бе. вњ'дяше ја%ко а^ꙁъ чл~къ ја%ръ е^смь, в#ꙁе'млю е^гоже не положивъ, и^ жнђ` е^гоже не сња'вᲆ.
22
Глаго́ла же єму́: от уст твої́х сужду́ ті, лука́вий ра́бе! Ві́діл єси́, я́ко аз челові́к яр єсьм, взе́млю, єго́же не положи́х, і жну, єго́же не сі́ях;
23
и^ почто не вдасть мое^го сребра` кђпцемъ. и^ а'зъ пришед# с ли'хвою и^стяꙁалъ быхъ е&.
23
і почто́ не вдал єси́ моєго́ сребра́ купце́м, і аз прише́д с ли́хвою істяза́л бих є?
24
и^ прDестоа'щимъ рече. възмњте эT него мнаs, и^ дади'те и%мђщемђ де'сять мна'съ.
24
І предстоя́щим рече́: возьмі́те от него́ мнас, і даді́те іму́щему де́сять мнас.
25
и^ рњша е^мђ. г~и, и%мать десять мна'съ.
25
І рі́ша єму́: го́споди, і́мать де́сять мнас.
26
гл~ю б^о вамъ, ја%ко вся'комђ и^мђщемђ дасться, а^ эT неи^мђщаго, и^ е^же и'мать эTи'мется эT него”
26
Глаго́лю бо вам, я́ко вся́кому іму́щему да́сться, а от неіму́щаго, і є́же і́мать, оти́меться от него́;
27
ѓ^баче врагы` моя ѓ^ны`, не хотњвшая мн^њ да цр~ь бых# быl над ними, приведњте сњм'о, і^ и^с#сњцњте предо мно'ю”
27
оба́че враги́ моя́ о́ни, і́же не восхоті́ша мене́, да цар бих бил над ни́ми, приведі́те сі́мо і ізсіці́те предо мно́ю.
28
И$ сїа рекъ, и^дяше преди вᲆсходя` въ і^ерsли'мъ”
28
І сія́ рек, ідя́ше преди́, восходя́ во Ієрусали́м.
29
И/ бысть ја%ко прибл'ижися въ виџсфаги'ю и^ виџанїю, к# горњ нарица'емњй е^леѓ'н#, посла` дв^а оу^чн~къ свои^х#
29
(Зач. 96) І бисть я́ко прибли́жися в Вифсфагі́ю і Вифа́нію, к горі́ нарица́ємій Єлео́н, посла́ два учени́к Свої́х,
30
гл~я, и^дњте в# пря'мнђю весь, в нюже входя'ща ѓ^бря'щета жребя` привя'ꙁано на не'же никтоже николи'же эT чл~к# всњде. эTрњшша е& приведњта.
30
глаго́ля: іді́та в пря́мную весь, (і) в ню́же входя́ща обря́щета жреб'я́ прив'я́зано, на не́же нікто́же ніколи́же от челові́к всі́де; отрі́шша є приведі́та.
31
и^ а%ще кт^о в^ы въпроша'етъ, почто` эTрњшае'та, си'це рцњта емђ, ја%ко г~ь е^готребђет#”
31
І а́ще кто ви вопроша́єть: почто́ отріша́єта, си́це рці́та єму́, я́ко Госпо́дь єго́ тре́буєть.
32
шеDша же по'сланная, ѓ^брњто'ста ја%коже рече и%ма”
32
Ше́дша же по́сланная обріто́ста, я́коже рече́ ї́ма.
33
эTрњшающема же и%ма жрњбя`, реко'шя господїе е^го к ни'ма. что эTрњшя'ета жрњбя;
33
Отріша́ющема же ї́ма жреб'я́, реко́ша госпо́діє єго́ к ни́ма: что отріша́єта жреб'я́?
34
ѓ^на же реко'ста, ја%ко г~ь е^готреб'ђет#.
34
О́на же реко́ста, я́ко Госпо́дь єго́ тре́буєть.
35
и^ приведоста е& къ і^с~ови” И$ въꙁ#врьгше ри'ѕы своя на жрњбя, всадишя і^с~а.
35
І приведо́ста є ко Ісу́сові, і, возве́ргше ри́зи своя́ на жреб'я́, всади́ша Ісу́са.
36
и^д'ђщђ же е^мђ, постила'хђ ри'ѕы своя по пђти”
36
Іду́щу же Єму́, постила́ху ри́зи своя́ по путі́.
37
Приближа'ющђ же ся е^мђ оу^же а^бїе къ нисхоженїю горњ` е^леѓ'ньстњй, нача'шя вс^е множество оу^чн~къ, радђющеся хвалити б~а гла'сомъ ве'лїемъ, ѓ^ всњхъ си'лахъ ја^же видњшя,
37
(Зач. 97) Приближа́ющужеся Єму́ уже́ (а́біє) к низхожде́нію горі́ Єлео́нстій, нача́ша все мно́жество учени́к ра́дующеся хвали́ти Бо́га гла́сом ве́ліїм о всіх си́лах, я́же ви́діша,
38
гл~юще. блsвен# грядыи` цр~ь въ и^мя гн~е. ми'ръ на нб~си, и^ сла'ва в# вы'шнихъ”
38
глаго́люще: благослове́н гряди́й Цар во і́м'я Госпо́днє! Мир на небесі́ і сла́ва в ви́шніх!
39
И$ нњ'цїи фарисе'е эT наро'да рњшя к# немђ. оу^чт~лю, запрњти` оу^чн~комᲆ свои'мъ”
39
І ні́ції фарисе́є от наро́да рі́ша к Нему́: Учи́телю, запрети́ ученико́м Твої́м.
40
и^ эTвњщавъ, рече и^мъ. гл~ю вамъ, ја%ко а^ще сїи оу^млъчят#, ка'менїе въꙁопїе'тъ”
40
І отвіща́в рече́ їм: глаго́лю вам, я́ко, а́ще сі́ї умолча́ть, ка́меніє возопіє́ть.
41
И$ ја^ко прибли'жися, видњвъ граD, пла'кася ѓ^ нем#
41
І я́ко прибли́жися, ви́дів град, пла́кася о нем,
42
гл~я. ја%ко а^ще б^ы разђмњлъ и^ т^ы в# дн~ь се'й твой, е^же къ смире'нїю твое^мђ. нн~њ же съкры'ся эT ѓ^чїю ᲄвоею`.
42
глаго́ля: я́ко а́ще би разумі́л і ти, в день сей твой, є́же к смире́нію [к ми́ру] твоєму́! Ни́ні же скри́ся от о́чію твоє́ю;
43
ја%ко прїидђтᲆ дн~їе на' т^я. и^ ѓ^бложяT вра'ѕи твой ѓ^стро'гᲆ ѓ^ тебњ, и^ ѓ^бы'дђтъ т^я, и^ ѓ^бъи^мђтъ т^я всю'дђ,
43
я́ко при́йдуть дні́є на тя, і обложа́ть вразі́ твої́ остро́г о тебі́, і оби́дуть тя, і оби́муть тя отвсю́ду,
44
и^ разбїю'тъ т^я, и^ чя'да твоя в тебњ. и^ не ѓ^ста'вятъ ка'мень на ка'мени в# тебњ, понеже не разђмњ` вре'мене посњще'нїя твое^го”
44
і разбію́ть тя і ча́да твоя́ в тебі́, і не оста́в'ять ка́мень на ка́мені в тебі́, поне́же не разумі́л єси́ вре́мене посіще́нія твоєго́.
45
И/ вшеD в# цр~ковь, начатъ и^згони'ти продаю'щая в не'й, и^ кђпђю'щая,
45
(Зач. 98) І вшед в це́рков, нача́т ізгони́ти продаю́щия в ней і купу́ющия,
46
гл~я и^мъ. пи'сано е^сть. домъ мой домъ мл~твы е^сть. вы же сътвори'сте е^го пеще'рђ разбо'йникомᲆ.
46
глаго́ля їм: пи́сано єсть: дом Мой дом моли́тви єсть, ви же сотвори́сте єго́ пеще́ру разбо́йником.
47
и^ бњ оу`ча по вся дн~и в# цр~кви” А$рхїере'е же и^ кни'жницы и^ска'хђ е^го погђби'ти, и^ старњишины людемъ.
47
І бі учя́ по вся дні в це́ркві. Архієре́є же і кни́жници іска́ху Єго́ погуби́ти, і старі́йшини лю́дем.
48
и^ не ѓ^брњта'хђ чт^о сътворятъ е^мђ. лю'дїе б^о вс^и дръжа'хђся е^го послђша'юще е^го”
48
І не обріта́ху, что би сотвори́ли Єму́, лю́діє бо всі держа́хуся Єго́, послу́шающе Єго́.
Глvа, к~.
1
И бы'сть въ е^ді'нъ эT дн~їи ѓ^нXњ оу^чя'щђ е^мђ люди в# цр~кви, и^ бл~говњствђющђ” Прїидо'шя сщ~е'нницы и^ кни'жницы съ ста'рцы,
1
(Зач. 99) І бисть во єди́н от дній о́ніх, уча́щу Єму́ лю́ди в це́ркві і благовіству́ющу, прийдо́ша свяще́нници і кни́жници со ста́рці
2
и^ рњшя к немђ гл~юще. рцы намъ коею` ѓ'бластїю сїа твори'ши; и^ли кт^о е^сть давыи тебњ вла'сть сїю;
2
і рі́ша к Нему́, глаго́люще: рци нам, ко́єю о́бластію сія́ твори́ши, іли́ кто єсть да́вий Тебі́ власть сію́?
3
эTвњща'в же реq к ниM. въпрошђ вы и^ а^зъ е^ді'ного словесе`, и^ рцњте м^и,
3
Отвіща́в же рече́ к ним: вопрошу́ ви і Аз єди́наго словесе́, і рці́те Мі:
4
кр~ще'нїе і^ѓ^а'нново. съ нб~се л^и б^њ; и^ли эT чл~къ”
4
креще́ніє Іоа́нново с небесе́ ли бі, іли́ от челові́к?
5
ѓ^ни' же помышляхђ к себњ гл~юще. ја%ко а^ще реqмъ съ нб~се. речеT, почт'о ђбо не вњровасте е^мђ;
5
Они́ же помишля́ху в себі́, глаго́люще, я́ко а́ще рече́м: с небесе́, рече́ть: почто́ у́бо не ві́ровасте єму́?
6
а^ще ли же речеM эT чл~къ, вс^и лю'дїе ка'менїемъ побїют н^ы” И$звњстно бо еs ѓ^ і^ѓа'ннᲇ, ја%ко пррoкъ бњ”
6
А́ще ли же рече́м: от челові́к, всі лю́діє ка́менієм побію́ть ни, ізві́стно бо бі о Іоа́нні, я́ко проро́к бі.
7
И$ эTвњща'шя, не вњмы эTкђ'дђ”
7
І отвіща́ша: не ві́ми отку́ду.
8
І$с~ же рече и%мᲆ. ни а^ꙁᲆ гл~ю ва'мᲆ, коею ѓ^бластїю сїа творю”
8
Ісу́с же рече́ їм: ні Аз глаго́лю вам, ко́єю о́бластію сія́ творю́.
9
НачяT же к людеM гл~ати при'тчю сїю. чл~къ нњкы= насади виногра'дъ, и^ вда'стъ е^го дњ'лателемъ, и^ эTи^де на лњта мно'га”
9
(Зач. 100) Нача́т же к лю́дем глаго́лати при́тчу сію́: челові́к ні́кий насади́ виногра́д, і вдаде́ єго́ ді́лателем, і оти́де на лі́та мно́га.
10
И$ въ время посла` к дњ'лателемъ, ра'бъ, да эT плода виногра'да дадя'ть е^мђ” дњлателе же би'вше е^го, посла'шя то'щь.
10
І во вре́м'я посла́ к ді́лателем раба́, да от плода́ виногра́да даду́ть єму́; ді́лателі же би́вше єго́, посла́ша тща.
11
и^ приложи посла'ти дрђгїи ра'бъ” ѓ^ни же и^ того би'вше, и^ доса'жDьше е^мђ, посла'шя то'щь”
11
І приложи́ посла́ти друга́го раба́; они́ же і того́ би́вше і досади́вше єму́, посла́ша тща.
12
И$ приложи посла'ти тре'тїи. ѓ^ни' же и^ того оу^ја^ꙁвльше, и^згна'ша”
12
І приложи́ посла́ти тре́тіяго; они́ же і того́ уя́звльше ізгна́ша.
13
Рече же господи'нъ виногра'да. чт^о сътворю; послю` сн~а мое^го въꙁлюбленнаго, е^да ка'ко сего видњ'вше, оу^срамл'яются”
13
Рече́ же господи́н виногра́да: что сотворю́? Послю́ си́на моєго́ возлю́бленнаго, єда́ ка́ко, єго́ ви́дівше, усрам'я́ться.
14
Видњвше же е^го дњлателе, мы'шляхђ к себᲇ гл~юще, се'и е^сть наслњдникъ, прїидњте оу^бїемъ е^го, да на'ше бђдетъ достоя'нїе”
14
Ви́дівше же єго́ ді́лателе, ми́шляху в себі́, глаго́люще: сей єсть наслі́дник, прийді́те, убіє́м єго́, да на́ше бу́деть достоя́ніє.
15
И$ і^ꙁвеDше е^го вонъ и^ꙁ виногра'да, оу^би'шя. чт^о оу^бо сътвори'т# и%мъ господи'нъ виногра'да;
15
І ізве́дше єго́ вон із виногра́да, уби́ша. Что у́бо сотвори́ть їм господи́н виногра́да?
16
прїидет# и^ погђби'тъ дᲇл'ателя сїа, и^ вда'сть винограD и^нњмъ” Слы'шавше же, реко'шя, да не бђ'детъ”
16
При́йдеть і погуби́ть ді́лателі сія́, і вдасть виногра́д іні́м. Сли́шавше же реко́ша: да не бу́деть!
17
ѓ%н же вᲆзрᲇвъ на ни'хъ, рече. чт^о оу^бо пи'саное с^е; Ка'мень, е^гоже небрего'шя ѕи'жDђщеи`, се'и бысть въ главђ ю#глђ”
17
Он же воззрі́в на них, рече́: что у́бо пи́саноє сіє́: ка́мень, єго́же небрего́ша зи́ждущії, сей бисть во главу́ у́гла?
18
Всякъ падыи` на ка'мени томъ, съкрђши'тся. а^ на не'мже падетъ, сᲆтрыетъ е^го”
18
Всяк пади́й на ка́мені том, сокруши́ться, а на не́мже паде́ть, стри́єть єго́.
19
И/ взыска'шя а^рхїере'е и^ кни'жницы. въꙁложити на'нь рђцњ в то'и чаs, и^ оу^боя'шася народа. раꙁђмњша бо, ја^ко к ниM при'тчю сїю рече”
19
(Зач. 101) І взиска́ша архієре́є і книжни́ци возложи́ти Нань ру́ці в той час, і убоя́шася наро́да; разумі́ша бо, я́ко к ним при́тчу сію́ рече́.
20
И$ съблюDше, посла'шя ла'ятеля. творяще себе пра'веDники быти, да и^мђтъ е^го въ словеси, въ е^же преда'ти е^го начя'льствђ и^ ѓ%бласти и^ге'монови”
20
І наблю́дше посла́ша ла́ятелі [наві́тников], притворя́ющих себе́ пра́ведники би́ти, да і́муть Єго́ в словесі́, во є́же преда́ти Єго́ нача́льству і о́бласті іге́монові.
21
И$ въпроси'шя е^го` гл~юще. оу^чи'телю. вњм'ы ја%ко пра'во гл~еши и^ оу^чи'ши, и^ не на лица зри'ши, н^о въ и%стинђ пђти бж~їю оу^чи'ши.
21
І вопроси́ша Єго́, глаго́люще: Учи́телю, ві́ми, я́ко пра́во глаго́леши і учи́ши, і не на лиця́ зри́ши, но воі́стину путі́ Бо́жию учи́ши;
22
досто'ит ли на'мъ кесаре'ви да'нъ даяти, и^ли ни`;
22
досто́їть ли нам ке́сареві дань дая́ти, іли́ ні?
23
Раꙁђмњв# же и^хъ лђка'вство, рече к ни'мъ. что` м^я и^скђшя'ете;
23
Разумі́в же їх лука́вство, рече́ к ним: что М'я іскуша́єте?
24
покажи'те м^и ца'тђ. чїи' и%мать ѓ^браZ и^ наDписа'нїе; эTвњща'вше же реко'шя, кесаревъ”
24
Покажі́те Мі ца́ту [дина́рій]: чий і́мать о́браз і надписа́ніє? Отвіща́вше же реко́ша: ке́сарев.
25
ѓ%н же рече и^м#. вᲆꙁдади'те оу^б^о, ја%же кесаре'ва, кесаре'ви. и^ ја%же бж~їа, бв~и”
25
Он же рече́ їм: воздаді́те у́бо, я́же ке́сарева, ке́сареві, і я́же Бо́жия, Бо́гові.
26
И$ не мого'ша ꙁазрњти гл~а е^го преD людми. и^ диви'вшеся ѓ^ эTвњтњ е^го, оу^молчя'шя”
26
І не мого́ша зазрі́ти глаго́ла Єго́ пред людьми́; і диви́шася о отві́ті Єго́, і умолча́ша.
27
Пристђпи'шя же нњ'цыи` эT саDдђке'и, гл~ющеи` въскр~се'нїю не бы'ти. въпраша'хђ е^го
27
(Зач. 102) Приступи́ша же ні́ції от саддуке́й, глаго́лющії воскресе́нію не би́ти, вопроша́ху Єго́,
28
гл~юще. оу^чи'телю, мољ=си написа на'мъ. а^ще комђ бра'тъ оу%мретъ. и^мы` женђ. и^ то'и бесчя'денъ оу^мретъ, да бра'тъ е^го, пои'меT женђ`, и^ въста'витъ сњмя бра'тђ своемђ”
28
глаго́люще: Учи́телю, Моїсе́й написа́ нам: а́ще кому́ брат у́мреть іми́й жену́, і той безча́ден у́мреть, да брат єго́ по́йметь жену́ і возста́вить сі́м'я бра́ту своєму́.
29
СеDмь оу^бо бра'тїя б^њ, и^ первыи поя'тъ женђ, оу^мре бесчя'денъ.
29
Седьм у́бо бра́тій бі, і пе́рвий поя́т жену́, у́мре безча́ден;
30
и^ поя'тъ вт'орыи женђ`, и^ то'и оу^мре бесчя'денъ.
30
і поя́т втори́й жену́, і той у́мре безча́ден;
31
и^ тре'тїи поя'тъ ю&. та'кожDе же и^ вс^и сеDмь І$ не ѓ^ста'виша чядъ, и^ оу^мро'шя.
31
і тре́тій поя́т ю; та́кожде же і всі седьм, і не оста́виша чад, і умро́ша;
32
послњжDе же всњх#, оу^мре и^ жена`.
32
по́сліжде же всіх у́мре і жена́;
33
въ воскреше'нїе оу^бо, кото'раго и^хъ бђ'детъ жена`; сеDмь бо и^мњшя ю& женђ”
33
в воскресе́ніє у́бо, кото́раго їх бу́деть жена́? Седьм бо імі́ша ю жену́.
34
И$ эTвњща'въ рече и^мъ і^с~. сн~ове вњ'ка сего, же'нятся и^ посага'юT.
34
І отвіща́в рече́ їм Ісу́с: си́нове ві́ка сего́ же́няться і посяга́ють;
35
а^ сподо'бльшеи`ся вᲇкъ ѓ^нъ оу^лђчиᲄи, и^ въскресе'нїе е^же эT мр~твыхъ, н^и же'нятся н^и посага'ютъ,
35
а сподо́бльшіїся вік он улучи́ти і воскресе́ніє, є́же от ме́ртвих, ні же́няться, ні посяга́ють;
36
ни оу^мрети бо ктомђ мо'гђть. ра'вни б^о сTђ а%гг~лоM, и^ сн~ове сђть бж~їи, въскр~се'нїя сн~ове сђще”
36
ні умре́ти бо ктому́ мо́гуть; ра́вні бо суть а́нгелом, і си́нове суть Бо́жії, воскресе́нія си́нове су́ще.
37
А$ ја%коже въста'юT мр~твїи, и мољ=си ска'за при кђпи'нњ, ја%коже гл~етъ г~а б~а а^враа'мля, и^ б~а і^са'акова, и^ б~а і^а'ковля.
37
А я́ко востаю́ть ме́ртвії, і Моїсе́й сказа́ при купині́, я́коже глаго́леть Го́спода Бо́га Авраа́мля і Бо́га Ісаа́кова і Бо́га Іа́ковля.
38
б~ъ же нњсть мр~твыхъ, н^о живыхъ. вси` б^отомђ жи'ви сђть”
38
Бог же ність ме́ртвих, но живи́х; всі бо Тому́ жи́ві суть.
39
эTвњща'вше же нњцыи эT кни'жникъ, реко'ша. оу^чителю, добрњ рече”
39
Отвіща́вше же ні́ції от кни́жник реко́ша: Учи́телю, до́брі рекл єси́.
40
Ктомђ же не смњ'ахђ е^го въпроси'ти ничесоже” Рече же к нимъ.
40
Ктому́же не смі́яху Єго́ вопроси́ти нічесо́же. Рече́ же к ним:
41
ка'ко гл~ютъ х~а сн~а двDва быти”
41
ка́ко глаго́лють Христа́ Си́на Дави́дова би́ти?
42
самъ б^о двDъ гл~етъ в# кні'ѕњ ўало'мъстњй. рече г~ь гв~и мое^мђ, сњди ѓ^деснђю мене,
42
Сам бо Дави́д глаго́леть в кни́зі псало́мстій: рече́ Госпо́дь Го́сподеві моєму́: сіди́ одесну́ю Мене́,
43
до'ндеy положђ врагы` твоя подножїе нога'ма твои'ма;
43
до́ндеже положу́ враги́ Твоя́ подно́жіє нога́ма Твої́ма.
44
двDъ оу^бо г~а е^го нарицаеT, и^ ка'ко сн~ь е^мђ е^сть;
44
Дави́д у́бо Го́спода Єго́ нарица́єть, і ка́ко Син єму́ єсть?
45
Слы'шащим же всњм'ъ лю'деM, рече оу^чн~комъ свои'мъ.
45
(Зач. 103) Сли́шащим же всім лю́дем, рече́ ученико́м Свої́м:
46
внемлњте себњ эT кни'жникъ, хотя'щихъ ходи'ти въ ѓ^деждахъ, и^ любя'щихᲆ цњлованїя на тръжищыхъ, и^ преDсᲇданїя на со'нмищихъ, и преждезванїя на вечерях#”
46
внемлі́те себі́ от кни́жник, хотя́щих ходи́ти во оде́ждах, і лю́б’ящих цілова́нія на то́ржищих і предсіда́нія на со́нмищих, і преждевозлежа́нія на ве́черях;
47
И$же снњда'ютъ до'мы в#дови'цъ, и^ виною далече мо'лятся. сїи прїимђтᲆ ли'шше ѓ^сђжде'нїе”
47
і́же сніда́ють до́ми вдови́ць, і вино́ю дале́че мо́ляться [і лицемі́рно на до́лзі мо́ляться]; сі́ї при́ймуть ли́шше осужде́ніє.
Глvа, к~а”
1
Възрњв же видњ` в#мњта'ющая, въ храм# на бдя'щїи и^мњнїа, да'ры своя бога'тыа”
1
Воззрі́в же ви́ді вмета́ющия в храм набдя́щий імі́нія [в сокро́вищноє храни́лище] дари́ своя́ бога́тия.
2
Видњв же и^ нњ'кђю вдови'цђ оу^бо'гђ в#мњта'ющђ т^ђ дв^њ лњп'тњ.
2
Ви́ді же і ні́кую вдови́цю убо́гу вмета́ющу ту дві ле́пті,
3
и^ рече, въи'сᲄиннђ гл~ю ваM, ја^ко вдови'ца сїа оу^бо'гаа` мно'жае всњхь в#ве'рже.
3
і рече́: воі́стину глаго́лю вам, я́ко вдови́ця сія́ убо́гая мно́жає всіх вве́рже;
4
вси` б^о сїи эT и^ꙁбытка свое^го вᲆвръгошя в да'ры бв~и. сїа же эT лише'нїа свое^го, вс^е житїе е^же и^мњ` в#вр'ъже”
4
всі бо сі́ї от ізби́тка своєго́ вверго́ша в да́ри Бо́гові; сія́ же от лише́нія своєго́ все житіє́, є́же імі́, вве́рже.
5
И/ нњ'коимъ гл~ющемъ ѓ^ цр~кви. ја^ко ка'менїемь до'брымь и^ сосђды оу^краше'на, реq.
5
(Зач. 104) І ні́ким глаго́лющим о це́ркві, я́ко ка́менієм до́брим і сосу́ди укра́шена, рече́:
6
сїја% же ви'дњте, прїидђтᲆ дн~їе, в няже не ѓ^ста'нетъ ка'мень на ка'мени, и^же не раꙁорится”
6
сія́, я́же ви́дите, при́йдуть дні́є, в ня́же не оста́неть ка́мень на ка́мені, і́же не разори́ться.
7
Въпроси'ша же е^го гл~юще. оу^чителю, когDа оу^бо сїа бђдђть. и^ что` е^сть знаменїе е^гда хотятъ сїа быти;
7
Вопроси́ша же Єго́, глаго́люще: Учи́телю, когда́ у́бо сія́ бу́дуть? І что єсть зна́меніє, єгда́ хотя́ть сія́ би́ти?
8
ѓ%н же рече, блюдњте, да не прельщени бђ'дете. мно'ѕи б^о прїидђтъ въ и^мя мое` гл~юще, ја%ко а^ꙁъ е^смь. и^ время прибли'жися. не и^зы'дњте оу^бо в# слDњ и^хъ”
8
(Зач. 105) Он же рече́: блюді́те, да не прельще́ні бу́дете: мно́зі бо при́йдуть во і́м'я Моє́, глаго́люще, я́ко Аз єсьм; і вре́м'я прибли́жися. Не ізи́діте у́бо вослі́д їх.
9
Є$гда же ё"слы'шиᲄе брани и^ нестрое'нїа, не оу^бо'итеся. подоба'етъ б^о си'мъ быти прежде, н^о не ё& а%бїе кончи'на”
9
Єгда́ же усли́шите бра́ні і нестроє́нія, не убо́йтеся: подоба́єть бо сим би́ти пре́жде; но не у а́біє кончи́на.
10
ᲄогда` гл~аше и^м#. въста'нет# б^о ја%ѕы'къ на ја^ѕыk, и^ црsтво на црsтво.
10
Тогда́ глаго́лаше їм: воста́неть бо язи́к на язи́к, і ца́рство на ца́рство;
11
трђ'си же вели'ци по мњ'ста, и^ глади и^ па'гђбы бђдTђ, страхова'нїа же и^ ꙁна'менїя ве'лїа съ нб~се бђ'дђтъ”
11
тру́си же вели́ці по мі́стом, і гла́ди і па́губи бу́дуть, страхова́нія же і зна́менія ве́лія с небесе́ бу́дуть.
12
Пре'жде же сиX всњхъ, въꙁложятъ на вы` рђ'кы своя, і^ и'жDенђтъ, предаю'ще на со'нмищя и^ темни'ця, ведо'ми къ цр~емъ, и^ влDкамъ, и%мени мое^го ради”
12
(Зач. 106) Пре́жде же сих всіх возложа́ть на ви ру́ки своя́, і іждену́ть, предаю́ще на со́нмища і темни́ці, ведо́ми к царе́м і влади́кам, і́мене Моєго́ ра́ди;
13
Прилђчи'т же ся вамъ въ свњдњтельство”
13
прилучи́ться же вам во свиді́тельство.
14
Положи'те оу^бо на срDцњхъ ва'шихъ, не преже пооу^чатися эTвњщавати.
14
Положі́те у́бо на сердця́х ва́ших, не пре́жде поуча́тися отвіщава́ти,
15
а^ꙁъ б^о вамъ дамъ оу^ста` и^ премђ'дрость, е'йже не въꙁмо'гђтъ противитися, и^л^и эTвњщати вс^и противля'ющеи`ся вамъ”
15
Аз бо дам вам уста́ і прему́дрость, є́йже не возмо́гуть проти́витися іли́ отвіща́ти всі противля́ющіїся вам.
16
Предани же бђ'дете и^ роди'тели и^ братїею` и^ ро'домъ и^ дрђ'гы, и^ оу^мр~твятъ эT васъ.
16
Пре́дані же бу́дете і роди́телі, і бра́тією, і ро́дом, і дру́ги, і умертвя́ть от вас;
17
и^ бђ'дете ненави'дими эT всњхъ и'мени мое^го ради.
17
і бу́дете ненави́димі от всіх і́мене Моєго́ ра́ди.
18
и^ власъ главы` ва'шеа` не поги'бнетъ.
18
І влас глави́ ва́шея не поги́бнеть.
19
в трьпњ'нїи& ва'шем#, стяжи'те дш~а ва'шя”
19
В терпі́нії ва́шем стяжі́те ду́ші ва́ша.
20
Є$гда же оу^ѕрите ѓ^бъстоиM і^ерsли'мъ во'и, тогда` разђмњ'ете ја%ко прибли'жися запђстњ'нїе е^мђ”
20
Єгда́ же у́зрите обстої́м Ієрусали́м во́ї, тогда́ разумі́йте, я́ко прибли́жися запусті́ніє єму́.
21
Тогда сђщїи въ і^оу^де'и`, да бњгают# в го'ры. і^ и'же посредњ е^го, да и^схо'дяT і^ и'же въ странахъ, да не вхо'дятъ во'нь,
21
Тогда́ су́щії во Іуде́ї да бі́гають в го́ри; і і́же посреді́ єго́, да ісхо́дять; і і́же во страна́х, да не вхо́дять вонь;
22
ја%ко дн~їе эTмщенїю сїи сђть, ја^ко и^спо'лнитися всемђ пи'саномђ”
22
я́ко дні́є отмще́нію сі́ї суть, я́ко іспо́лнитися всему́ пи́санному.
23
Горе же и^мђщимъ въ оу^тробњ, и^ доя'щимъ в тыи` дн~и” Бђ'детъ б^о бњда` ве'лїа на ꙁемли`, и^ гнњвъ на' людех# сихъ.
23
Го́ре же іму́щим во утро́бі і доя́щим в ти́я дні: бу́деть бо біда́ ве́лія на землі́, і гнів на лю́дех сих,
24
и^ па'дђтъ въ ѓ%стрїи меча, и^ пленени бђдђтъ въ вся ја%ѕы'кы, і^ и^ерsлимъ бђ'детъ попира'емъ ја%ѕыкы. до'ндеже сконча'ются времена` ја%ѕы'къ”
24
і паду́ть во о́стрії меча́, і пліне́ні бу́дуть во вся язи́ки; і Ієрусали́м бу́деть попира́єм язи́ки, до́ндеже сконча́ються времена́ язи́к.
25
И$ бђ'дђтъ ѕна'менїя въ сл~нци и^ лђнњ и^ ѕвњꙁдахъ, и^ на ꙁеMли` тђга` ја%ѕы'комъ, эT нечаа'ніа шђ'ма морскаго и^ въꙁмђще'нїя,
25
І бу́дуть зна́менія в со́лнці, і луні́, і звізда́х; і на землі́ туга́ язи́ком от неча́янія, шу́ма морська́го і возмуще́нія,
26
и^ꙁдыха'ющем# чл~комъ эT страха и^ чаанїа грядђщихъ на вселеннђю” си'лы б^о нбsъныа подви'гнђтся”
26
іздиха́ющим челові́ком от стра́ха і ча́янія гряду́щих на вселе́нную, си́ли бо небе́сния подви́гнуться.
27
И$ тогда оу^ѕрять сн~а члчsка грядђща на ѓ^блацXњ, съ си'лою и^ сла'вою мно'гою”
27
І тогда́ у́зрять Си́на Челові́чеська гряду́ща на о́блаціх с си́лою і сла́вою мно́гою.
28
Начина'ющим же си'м бывати, въсъклони'теся и^ въздви'гнњте главы` ва'шя, ꙁане приближа'ется и^ꙁбавленїе ва'ше”
28
(Зач. 107) Начина́ющим же сим бива́ти, восклоні́теся і воздви́гніте глави́ ва́ша, зане́ приближа́ється ізбавле́ніє ва́ше.
29
И$ рече при'тчђ и^мъ. ви'дите смоко'вницђ, и^ вс^я дре'ва,
29
І рече́ при́тчу їм: ви́діте смоко́вницю і вся древа́:
30
е^гда прошибаю'тся, оу'же ви'дяще са'ми вњ'сте, ја%ко блиꙁъ жа'тва е^сть.
30
єгда́ прошиба́ються уже́, ви́дяще са́мі ві́сте, я́ко близ жа́тва єсть.
31
та'ко и^ в^ы, Є$гда оу^зрите сїа быва'юща, вњдите ја%ко бли'ꙁъ е^сть црsтвїе бж~їе”
31
Та́ко і ви, єгда́ у́зрите сія́ бива́юща, ві́діте, я́ко близ єсть Ца́рствіє Бо́жиє.
32
а^ми'нь гл~ю ваM, ја^ко не и'мать преити` роD се'й, дондеже вс^я сїа бђ'дђтъ”
32
Амі́нь глаго́лю вам, я́ко не і́мать прейти́ род сей, до́ндеже вся сія́ бу́дуть.
33
Нб~о и^ земля ми'мои%дет. а^ словеса моя не и^мђть преити`”
33
Не́бо і земля́ мимоі́деть, а словеса́ Моя́ не і́муть прейти́.
34
Внемлњте же себᲇ, да не когда ѓ^тягчя'ютъ срDця вашя ѓ^бьяде'нїемъ и^ пїа'нствомъ, и^ печя'льми жите'йскыми, и^ на'йдетъ на вы` внеза'пђ дн~ь то'и.
34
Внемлі́те же себі́, да не когда́ отягча́ють сердця́ ва́ша об'яде́нієм і пія́нством і печа́льми жите́йськими, і на́йдеть на ви внеза́пу день той,
35
ја%ко сњть б^о прїидетъ на вс^я живђщая на лици всеа` земля`”
35
я́ко сіть бо при́йдеть на вся живу́щия на лиці́ всея́ землі́.
36
Бди'те оу^бо на вяко вре'мя моля'щеся, да сподо'биᲄеся оу^бњжати всњхᲆ сиX хотя'щиX быти, и^ ста'ти преD сн~омъ члчsкыM”
36
Бді́те у́бо на вся́ко вре́м'я моля́щеся, да сподо́битеся убіжа́ти всіх сих хотя́щих би́ти, і ста́ти пред Си́ном Челові́чеським.
37
Бњ же въ дн~е в# цр~кви оу^ча`, нощїю же и^сходя` въдворяшеся в# го'рњ нарица'емњй е^леѓ'нъ”
37
(Зач. 108) Бі же во дні во це́ркві учя́; но́щію же ісходя́ водворя́шеся в горі́ нарица́ємій Єлео́н.
38
И$ вс^и людїе и^зъ оу^тра прихождахђ к немђ в# цр~ковъ, послђшати е^го”
38
І всі лю́діє із у́тра прихожда́ху к Нему́ во це́рков послу́шати Єго́.
Глvа, к~в”
1
Приближаше же ся пра'зникъ ѓ^прњ'снокъ, гл~емыи па'сха”
1
Приближа́шеся же пра́здник опрісно́к, глаго́лемий Па́сха;
2
І$ и^скахђ а^рхїере'е и^ кни'жницы, како бышя оу^би'ли е^го, боя'хђбося людїи”
2
і іска́ху архієре́є і кни́жници, ка́ко би уби́ли Єго́, боя́хуся бо люде́й.
3
Вниде же сатана` вᲆ і^оу'дђ, нарица'емаго скарїѓT, сђщђ эT числа ѓ^боюнадесяᲄе”
3
Вни́де же сатана́ во Іу́ду, нарица́ємаго Іскаріо́т, су́ща от числа́ обоюна́десяте.
4
І$ шеD гл~а а^рхїере'ѓM и^ вое^во'даM ка'ко е^го предастъ иM.
4
І шед глаго́ла архієре́йом і воєво́дам, ка́ко Єго́ преда́сть їм.
5
и^ възрадовашася, и^ совњща'ша е^мђ сре'бреникы даᲄи,
5
І возра́довашася, і совіща́ша єму́ сре́бреники да́ти;
6
і^ и^сповњ'да. і^ и^скаше подо'бна вре'мени, да предастъ е^го и%мъ без# наро'да”
6
і іспові́да [обіща́ся], і іска́ше удо́бна вре́мене, да преда́сть Єго́ їм без наро́да.
7
Прїде же дн~ь ѓ^прњ'снокъ, вонь же под'обно б^њ вре'мя жрњти па'схђ”
7
При́йде же день опрісно́ков, во́ньже подоба́ше жре́ти па́сху;
8
и^ посла` петра і^ и^ѓа'нна, рекъ. шеDше оу^гото'ваите намъ па'схђ, да ја%ми”
8
і посла́ Петра́ і Іоа́нна, рек: ше́дша угото́вайта нам па́сху, да я́ми.
9
ѓ^на же реко'ста е^мђ. гдњ хо'щеши оу^гото'вае^мъ;
9
О́на же реко́ста Єму́: гді хо́щеши угото́ваєм?
10
ѓ^н же рече и%мъ. се въсходя'щема ва'ма въ' граD, сря'щетъ вы чл~къ в# скђде'лᲆницњ во'дђ нося`, по немᲆ и^дњта в# доM вонже вхо'дитъ.
10
Он же рече́ ї́ма: се восходя́щема ва́ма во град, сря́щеть ви челові́к в скуде́льниці во́ду нося́; по нем іді́та в дом, во́ньже вхо́дить,
11
и^ рцњта до'мђ влады'цњ. гл~етъ тебњ оу^читеl, гд~њ е^сть ѓ^би'тель, и^дњже па'схђ съ оу^чн~кы мои'ми снњмъ;
11
і рці́та до́му влади́ці: глаго́леть тебі́ Учи́тель: гді єсть оби́тель, іді́же па́сху со ученики́ Мої́ми снім?
12
и^ той ва'ма пока'жетъ го'рницђ ве'лїю по'стланђ, т^ђ оу^гото'ваи'та”
12
І той ва́ма пока́жеть го́рницю ве́лію по́стлану; ту угото́вайта.
13
шеDша же ѓ^брњто'ста ја%коже рече и'ма, и^ оу^гото'васта па'схђ”
13
Ше́дша же обріто́ста, я́коже рече́ ї́ма, і угото́васта па́сху.
14
И$ е^гда бысть часъ, вᲆзлеже, и^ ѓ%банадесяте а^пsла с ниM.
14
І єгда́ бисть час, возлеже́, і обана́десяте апо́стола с Ним.
15
и^ рече к нимъ, жела'нїемъ въжDелњх# сїю па'схђ ја%сти с# ва'ми, прежDе да'же не прїимђ мђ'къ.
15
І рече́ к ним: жела́нієм возжелі́х сію́ па́сху я́сти с ва́ми, пре́жде да́же не прийму́ мук;
16
Гл~ю б^о вамᲆ, ја%ко эTсе'лњ не и'мамъ ја^сти эT него, до'ндеже сконча'ются в# црsтвїи бж~їи”
16
глаго́лю бо вам, я́ко отсе́лі не і́мам я́сти от нея́, до́ндеже сконча́ються во Ца́рствії Бо́жиї.
17
И$ прїи'мᲆ ча'шђ, хвалђ` въздавᲆ рече. прїимњте с^е и^ раꙁдњли'те себњ.
17
І приі́м ча́шу, хвалу́ возда́в, рече́: приймі́те сію́, і разділі́те себі́;
18
гл~ю б^о вамъ, ја%ко не и'мамъ пи'ти эT плода` ло'знаго, до'ндеже црsтвїе бж~їе прїидетъ”
18
глаго́лю бо вам, я́ко не і́мам пи́ти от плода́ ло́знаго, до́ндеже Ца́рствіє Бо́жиє при́йдеть.
19
И$ прїи'мъ хлњбᲆ, хвалђ въздавъ преломи`, и^ дастъ имъ, гл~я. с^е е^сть тњ'ло мое`, е^же за в^ы дае'мо, с^е твори'те в# мое вᲆспомина'нїе”
19
І приі́м хліб, хвалу́ возда́в преломи́, і даде́ їм, глаго́ля: сіє́ єсть Ті́ло Моє́, є́же за ви дає́мо; сіє́ творі́те в Моє́ воспомина́ніє.
20
Та'кожде же и^ ча'шђ по' вечери гл~я. сїа ча'шя но'выи завњтъ моею` кро'вїю, ја%же ꙁа вы` проливаеTся”
20
Та́кожде же і ча́шу по ве́чері, глаго́ля: сія́ ча́ша — Но́вий Заві́т Моє́ю Кро́вію, я́же за ви пролива́ється;
21
ѓбаче с^е рђка` предаю'щаго м^я, съ мно'ю е^сть на трапе'ѕњ”
21
оба́че се, рука́ предаю́щаго М'я со Мно́ю (єсть) на трапе́зі,
22
И$ сн~ь оу^бо члчsкїи и%детъ по реченномђ. ѓ^баче го'ре чл~кђ томђ, и^мже предастъся”
22
і Син у́бо Челові́чеський і́деть по рече́нному [по предуста́вленному сові́ту]; оба́че го́ре челові́ку тому́, і́мже предає́ться.
23
И$ тїи нача'шя и^скати в себᲇ, которыи оу^бо эT нихъ хотяи` с^е сътвори'ти”
23
І ті́ї нача́ша іска́ти в себі́, кото́рий у́бо от них хо́щеть сіє́ сотвори́ти.
24
Бы'сть же и^ пря` в ниX, кїи мни'тся и^хъ бы'ти бо'лїи”
24
Бисть же і пря в них, кий мни́ться їх би́ти бо́лій.
25
ѓ^н же рече и^мъ. цр~їе ја%ѕы'къ, госпоDствђютъ и^мъ, и^ ѓ^блада'ющеи` и'ми, бл~годатели нарица'ются.
25
Он же рече́ їм: ца́ріє язи́к госпо́дствують ї́ми, і облада́ющії ї́ми благода́теле нарица́ються.
26
вы же не тако. н^о бо'лїи васъ, да бђ'детъ ја%ко мнїи. и^ ста'рњи` ја%ко слђжаи`.
26
Ви же не та́ко: но бо́лій в вас, да бу́деть я́ко мній, і ста́рій, я́ко служа́й.
27
кто` б^о бо'лїи, въꙁлежаи` ли, и^л^и слђжаи` не възлежаи` л^и; а^ꙁ же посредњ ваs е^смь, ја%ко слђжа'и`.
27
Кто бо бо́лій, возлежа́й ли, іли́ служа́й? Не возлежа́й ли? Аз же посреді́ вас єсьм я́ко служа́й.
28
вы же е^сте пребы'вше со мн'ою в# напа'стехъ мои'хᲆ.
28
Ви же єсте́ преби́вше со Мно́ю в напа́стех Мої́х,
29
и^ а'зъ ꙁавњщава'ю вамъ, ја%коже завњща` мн^њ эTц~ъ мой црsтво,
29
і Аз завіщава́ю вам, я́коже завіща́ Мні Оте́ць Мой, Ца́рство,
30
да ја^сте и^ пїете на трапе'ѕњ моей в# црsтвїи мое'мъ, и^ ся'дете на престо'лњхъ, сђдя'ще ѓ^бњманадесяте колњнома і^ил~евома”
30
да я́сте і піє́те на трапе́зі Моє́й во Ца́рствії Моє́м, і ся́дете на престо́ліх, судя́ще обімана́десяте колі́нома Ізра́їлевома.
31
Рече же г~ь, си'моне си'моне, с^е сатана` про'ситъ васᲆ, дабы` сњя'лъ ја%ко пшени'цђ.
31
Рече́ же Госпо́дь: Си́моне, Си́моне, се сатана́ про́сить вас, да би сі́ял, я́ко пшени́цю,
32
а^з# же молихъся ѓ^ тебњ, да не ѓ^скђдњеT вњра ᲄвоа. и^ т^ы нњ'когда ѓ^бра'щся, оу^тверди` братїю твою”
32
Аз же моли́хся о тебі́, да не оскуді́єть ві́ра твоя́; і ти ні́когда, обра́щся, утверди́ бра́тію твою́.
33
ѓ^н же рече е^мђ. г~и с тобою готовъ е^смь и^ в темни'цђ и^ в# смр~ть и^ти`”
33
Он же рече́ Єму́: Го́споди, с Тобо́ю гото́в єсьм і в темни́цю і на смерть іти́.
34
ѓ%н же рече. гл~ю т^и пе'тре, не въз#гласиT пњтелъ днsе, до'ндеже, три кр'аᲄы эTвр'ъжешися мене не вњ'дњти”
34
Он же рече́: глаго́лю ті, Пе́тре, не возгласи́ть пі́тель днесь, до́ндеже трикра́ти отве́ржешися Мене́ не ві́діти.
35
И$ рече и^мъ, е^гда послахъ в^ы без# влагали'ща, и^ бе'зъ мњха, и^ беꙁ# сапогъ. е^да чт^о лишени бы'сте; ѓ^ни' же рњша ничесоже.
35
І рече́ їм: єгда́ посла́х ви без влага́лища і без мі́ха, і без сапо́г, єда́ чесого́ лише́ні би́сте? Они́ же рі́ша: нічесо́же.
36
реq же иM, н^о нн~њ и^же и^маT влага'лище, да во'ꙁметъ, такожде же и^ мњхъ. а^ и'же не и%мать, да продастъ ри'зђ свою, и^ кђпитъ ножъ.
36
Рече́ же їм: но ни́ні, і́же і́мать влага́лище, да во́зьметь, та́кожде і міх, а і́же не і́мать, да прода́сть ри́зу свою́, і ку́пить нож.
37
гл~ю бо ваM, ја%ко е^ще пи'саное с^е подоба'етъ да сконча'ется ѓ^ мнњ`, е^же и^ съ беꙁако'нными вмњни'ся. и^бо е^же ѓ^ мнњ кончи'нђ и%мать”
37
Глаго́лю бо вам, я́ко єще́ пи́саноє се, подоба́єть, да сконча́ється о Мні, є́же: і со беззако́нними вміни́ся. І́бо є́же о Мні, кончи́ну і́мать.
38
ѓ^ни' же рњшя. г~и, с^е ножа` зд^њ два`” ѓ^н же рече и^мъ, доволно е^сть”
38
Они́ же рі́ша: Го́споди, се ножа́ зді два. Он же рече́ їм: дово́льно єсть.
39
І иꙁ#шедь и'де по ѓ^бы'чаю в# го'рђ е^леѓ'нъскђю, по не'м же и^до'ша оу^чн~цы е^го”
39
(Зач. 109) І ізше́д і́де по оби́чаю в го́ру Єлео́нськую; по Нем же ідо́ша ученици́ Єго́.
40
Быв же на мњ'стњ, рече и^мъ. моли'теся, да не вни'дете в напасть”
40
Бив же на мі́сті, рече́ їм: молі́теся, да не вни́дете в напа́сть.
41
И$ самъ эTстђпи` эT нихᲆ ја%ко вр'ъженїеM ка'мени. и^ покло'нь колњ'нњ, моля'шеся
41
І Сам отступи́ от них, я́ко верже́нієм ка́мене, і, покло́нь колі́на, моля́шеся,
42
гл~я. эTч~е а^ще во'лиши, ми'монести ча'шђ сїю эT мене`” ѓ^баче не моа` во'ля, н^отвоа` да бђ'детъ”
42
глаго́ля: О́тче, а́ще во́лиши мимонести́ ча́шу сію́ от Мене́! Оба́че не Моя́ во́ля, но Твоя́ да бу́деть.
43
ЈА/ви' же ся е^мђ а^гг~лъ, с# нб~се, оу^крњпля'а е^го.
43
Яви́ся же Єму́ а́нгел с небесе́, укріпля́я Єго́.
44
и^ бывъ в# по'двиѕњ, прилᲇжнње' моля'шеся. бысть же потъ его ја%ко ка'пля кро'ве ка'плющи на' землю.
44
І, бив в по́двизі, прилі́жніє моля́шеся; бисть же пот Єго́, я́ко ка́плі кро́ве ка́плющия на зе́млю.
45
и^ в#ставъ эT моли'твы” и^ пришеD къ оу^чн~комъ, ѓ^брњте и^хъ спя'ща эT печали,
45
І воста́в от моли́тви (і) прише́д ко ученико́м, обрі́те їх спя́щих от печа́лі
46
и^ рече и^мъ, чт^о спите`; в#ста'вше моли'теся, да не в#ни'дете в# напасть”
46
і рече́ їм: что спите́? Воста́вше молі́теся, да не вни́дете в напа́сть.
47
Є$ще же е^мђ гл~ющђ, с^е наро'дъ и^ нарица'емыи І$оу^да, е^ді'нъ эT ѓ^боюнадесяте, и^дяше преD ними, и^ присᲄђпи` къ і^с~ови цњ'ловати е^го. се бо б^њ зна'менїе далъ и^мъ. е^гоже а^ще лобжђ` то'и еs”
47
Єще́ же Єму́ глаго́лющу, се наро́д і нарица́ємий Іу́да, єди́н от обоюна́десяте, ідя́ше пред ни́ми, і приступи́ ко Ісу́сові цілова́ти Єго́. Сіє́ бо бі зна́меніє дал їм: Єго́же а́ще лобжу́, Той єсть.
48
І$с~ же рече е^мђ. и^оу'до, лобꙁа'нїемъ сн~а члчsкаго предае'ши;
48
Ісу́с же рече́ єму́: Іу́до, лобза́нієм ли Си́на Челові́чеськаго предає́ши?
49
видњв#ше же и^же бњхђ ѓ^ немъ быва'емое` рњшя емђ. г~и, а^ще оу^да'римъ ноже'мъ;
49
Ви́дівше же, і́же бі́ху с Ним, бива́ємоє, рі́ша Єму́: Го́споди, а́ще уда́рим ноже́м?
50
и^ оу^да'ри е^ді'нъ нњкїи эT нихъ а^рхїере'ѓва раба`, и^ оу^рњꙁа е^мђ оу^хо десно'е”
50
І уда́ри єди́н ні́кий от них архієре́йова раба́ і урі́за єму́ у́хо десно́є.
51
эTвњща'в же і^с~, рече, ѓста'вите до сего, И$ коснђв# въ оу%хо е^го, и^сцњли` е^го”
51
Отвіща́в же Ісу́с рече́: оста́віте до сего́. І косну́вся у́ха єго́, ісціли́ єго́.
52
Рече же і^с~ къ пришеDшиM нань а^рхїере'ѓM, и^ воево'дамъ цр~ков#нымъ, и^ ста'рцемъ. ја%ко на раꙁбо'йника ли и^зыдо'сте съ ѓ^рђжїемъ и^ дрекольми ја%ти м^я.
52
Рече́ же Ісу́с ко прише́дшим Нань архієре́йом і воєво́дам церко́вним і ста́рцем: я́ко на разбо́йника ли ізидо́сте со ору́жієм і дреко́льми я́ти М'я?
53
по вся` дн~и с'ђщђ м^и с ва'ми въ цр~кви, не простросте рђкъ на мя. н^о се` е^сть ваша годи'на и^ ѓ'бласᲄь те'мънаа”
53
По вся дні су́щу Мі с ва́ми в це́ркві, не простро́сте руки́ на М'я; но се єсть ва́ша годи́на і о́бласть те́мная.
54
Є/мше' же е^го ведо'шя, и^ в#ведоша е^го вᲆ дворъ а^рхїере'ѓv” Пе'тръ же в# слDњ и^дяше и^ꙁда'лече”
54
Є́мше же Єго́ ведо́ша, і введо́ша Єго́ во двор архієре́йов. Петр же вослі́д ідя́ше іздале́ча.
55
Въз#гнњщшемъ же ѓ^гнь посредњ двора, и^ вкђпњ сњдя'щимъ иM, сњдяще петръ посредњ и^хъ”
55
Возгні́щшим же огнь посреді́ двора́ і вку́пі сідя́щим їм, сідя́ше Петр посреді́ їх.
56
Оу^зрњвши же е^го рабы'ни нњ'кая сњдящ# при свњтњ, и^ възрњвши нань рече. и^ се'й с нимъ б^њ”
56
Узрі́вши же єго́ раби́ня ні́кая сідя́ща при сві́ті [огні́], і воззрі́вши нань, рече́: і сей с Ним бі.
57
ѓ^н# же эTвр'ъжеся е^го, гл~я же'но, не ꙁнаю е^го”
57
Он же отве́ржеся Єго́, глаго́ля: же́но, не зна́ю Єго́.
58
И$ по ма'лњ дрђгїи видњвъ е^го, рече'. и^ т^ы эT нихъ е^си” пе'тръ же рече, чл~че нњсмь”
58
І пома́лі други́й ви́дів єго́, рече́: і ти от них єси́. Петр же рече́: челові́че, нісьм.
59
И мимошеDшђ ја%ко часђ е^ді'номђ, и^нъ нњкїи крњпля'шеся гл~я. въи'стинђ и^ се'й с нимъ б^њ, и^бо галиле'анинъ е^сть”
59
І мимоше́дшу я́ко часу́ єди́ному, ін ні́кий кріпля́шеся глаго́ля: воі́стину і сей с Ним бі, і́бо Галиле́янин єсть.
60
Рече же пе'трᲆ, чл~че, не вњмᲆ е^же гл~еши” И$ а'бїе е^ще гл~ющђ е^мђ, въз#гласи` пњтелъ”
60
Рече́ же Петр: челові́че, не вім, є́же глаго́леши. І а́біє, єще́ глаго́лющу єму́, возгласи́ пі́тель.
61
И$ ѓ^бращъся г~ь възрњ на пеᲄра. и^ помянђ` петрᲆ сло'во гн~е, ја%коже рече е^мђ, ја%ко прежDе да'же пњтелъ не въз#гласи'тъ, эTвр'ъжешися мене тр^икраты.
61
І обра́щся Госпо́дь воззрі́ на Петра́; і пом'яну́ Петр сло́во Госпо́днє, я́коже рече́ єму́, я́ко пре́жде да́же пі́тель не возгласи́ть, отве́ржешися Мене́ трикра́ти.
62
і^ и^ꙁшедъ во'нъ, пла'кася го'р#ко”
62
І ізше́д вон, пла́кася го́рко.
63
И$ мђжїе дръжа'щеи` і^с~а, рђга'хђся е^мђ бїю'ще.
63
І му́жіє держа́щії Ісу́са руга́хуся Єму́, бію́ще;
64
и^ ꙁакры'вше е^го, бїа'хђ е^го по лицђ`, и^ въпраша'хђ е^го гл~ще. прорци, кт^о е^сть оу^дареи` т^я;
64
і закри́вше Єго́, бія́ху Єго́ по лицю́ і вопроша́ху Єго́, глаго́люще: прорци́, кто єсть ударе́й Тя?
65
і^ и'на мно'га хђ'ляще гл~ахђ наn”
65
І і́на мно́га ху́ляще глаго́лаху Нань.
66
И$ ја%ко бысть дн~ь, събра'шася ста'рцы люDстїи', и^ а^рхїере'е и^ кни'жницы, и^ ведо'шя е^го на со'нмъ свой
66
І я́ко бисть день, собра́шася ста́рці людсті́ї, і архієре́є, і кни́жници, і ведо́ша Єго́ на сонм свой,
67
гл~юще, а^ще т^ы е^си х~с; рци` намъ” Рече же иM. а^ще вамъ рекђ, не и^мете вњры.
67
глаго́люще: а́ще Ти єси́ Христо́с? Рци нам. Рече́ же їм: а́ще вам реку́, не і́мете ві́ри;
68
а^ще же и^ въпрошђ` в^ы, не эTвњща'еᲄе м^и, ни эTпђстите`”
68
а́ще же і вопрошу́ [ви], не отвіща́єте Мі, ні отпустите́;
69
эTсе'лњ, бђ'дет# сн~ъ чл~ческыи сњдяи' ѓ^деснђю' си'лы бж~їа.
69
отсе́лі бу́деть Син Челові́чеський сідя́й одесну́ю си́ли Бо́жия.
70
Рњшя же вс^и, ты ли оу^бо е^си сн~ъ бж~їи; ѓ%н же к нимъ рече, в^ы гл~ете, ја%ко а^зъ е^смъ”
70
Рі́ша же всі: Ти ли у́бо єси́ Син Бо́жий? Он же к ним рече́: ви глаго́лете, я́ко Аз єсьм.
71
ѓ^ни же рњшя, чт^о е^ще требђ'емъ свњдњтельства; са'ми б^о слы'шахомъ эT оу^стъ е^го”
71
Они́ же рі́ша: что єще́ тре́буєм свиді́тельства? Са́мі бо сли́шахом от уст Єго́.
Глvа, к~г”
1
И въста'вше вс^е мно'жество и^хъ” Ведо'шя е^го къ пилатђ”
1
(Зач. 110) І воста́вше все мно́жество їх, ведо́ша Єго́ к Пила́ту.
2
Нача'ша же нань ва'дити гл~юще. сего` ѓ^брњто'хомъ раꙁ#враща'юща ја%ѕы'къ нашъ, и^ въꙁбраня'юща кесаре'ви дань даа'ти, гл~юща себе х~а цр~я быти”
2
Нача́ша же Нань ва́дити, глаго́люще: Сего́ обріто́хом развраща́юща язи́к наш і возбраня́юща ке́сареві дань дая́ти, глаго́люща Себе́ Христа́ Царя́ би́ти.
3
Пилат же вᲆпроси` е^го гл~я. ᲄы^ ли е^си цр~ь и^оу^де'ѓM; ѓ%н же эTвњщавъ рече е^мђ, т^ы гл~еши”
3
Пила́т же вопроси́ Єго́, глаго́ля: Ти ли єси́ Цар Іуде́йом? Он же отвіща́в рече́ єму́: ти глаго́леши.
4
Пила'т же рече къ а^рхїере'ѓM и^ наро'дђ. никое'а же ѓ^брњтаю вины` в# чл~цњ семъ”
4
Пила́т же рече́ ко архієре́йом і наро́ду: ніко́єяже обріта́ю вини́ в челові́ці Сем.
5
ѓ^ни же крњпля'хђся гл~юще, ја%ко раꙁ#враща'етъ лю'ди, оу^ча по все'й и^оу^де'и” наченъ эT галиле'а, до ꙁдњ`”
5
Они́ же кріпля́хуся глаго́люще, я́ко развраща́єть лю́ди, учя́ по все́ї Іуде́ї, наче́н от Галиле́ї до зді.
6
Пила'т же слы'шавъ галиле'ю, въпроси`, а^ще чл~къ галиле'анинъ е^сть.
6
Пила́т же сли́шав Галиле́ю, вопроси́, а́ще челові́к Галиле́янин єсть?
7
раꙁђмњвъ ја%ко эT ѓ'бласти и%родовы е^сть, посла` е^го къ и'родђ, сђщђ и^ томђ въ і^ерsли'мњ в тыи` дн~и”
7
І разумі́в, я́ко от о́бласті І́родови єсть, посла́ Єго́ ко І́роду, су́щу і тому́ во Ієрусали́мі в ти́я дні.
8
И/род же видњвъ і^с~а, радъ бысть ѕњло. бњ б^о жела'а эT мно'га вре'мене ви'дњти е^го, ꙁане слы'шаше мно'га ѓ^ немъ, и^ надњ'ашеся ꙁнаменїе н'њкое ви'дњти эT него быва'емо.
8
І́род же ви́дів Ісу́са рад бисть зіло́; бі бо жела́я от мно́га вре́мене ви́діти Єго́, зане́ сли́шаше мно́га о Нем; і наді́яшеся зна́меніє ні́коє ви́діти от Него́ бива́ємо.
9
въпраша'ше же е^го словесы` мно'гы, ѓ%нᲆ же ничесоже эTвњщава'ше е^мђ”
9
Вопроша́ше же Єго́ словеси́ мно́гими; Он же нічесо́же отвіщава́ше єму́.
10
Стоа'хђ же а^рхїере'е и^ кни'жницы прилњжно ва'дяще нань”
10
Стоя́ху же архієре́є і кни́жници, прилі́жно ва́дяще Нань.
11
Оу^кори'в же е^го и%родъ с во'и` свои'ми, и^ порђга'вся, ѓ^бл'ък# е^го в ри'ꙁђ свњтлђ, въз#врати е^го к# пила'тђ”
11
Укори́в же Єго́ І́род с во́ї свої́ми і поруга́вся, обо́лк Єго́ в ри́зу сві́тлу, возврати́ Єго́ к Пила́ту.
12
Бы'ста же с^и дрђ'га и%роD же и^ пила'тъ в# то'й дн~ь съ собо'ю, прежDе б^о бњста вра'ждђ и^мђща междђ собо'ю”
12
Би́ста же дру́га І́род же і Пила́т в той день с собо́ю; пре́жде бо бі́ста вражду́ іму́ща между́ собо́ю.
13
Пила'т же съꙁва` а^рхїере'я и^ кня'ѕя и^ люди,
13
Пила́т же созва́в архієре́ї, і кня́зі, і лю́ди,
14
рече к нимъ. приведо'сте м^и чл~ка сего, ја^ко раꙁ#враща'юща люди. и^ с^е а^зъ пред вами и^стяꙁавъ, ни е^ді'ноа ѓ^брњта'ю в# чл~цњ сем# вины`, ја^же на'нь ва'дите.
14
рече́ к ним: приведо́сте мі Челові́ка Сего́, я́ко развраща́юща лю́ди; і се аз пред ва́ми істяза́в, ні єди́ния же обріта́ю в Челові́ці Сем вини́, я́же Нань ва́дите;
15
н^о ни и%родъ. посла'хъ б^о е^го к немђ, и^ с^е ничтоже смр~ти досто'йно съᲄворе'но е^сть ѓ^ неM”
15
но ні І́род, посла́х бо Єго́ к нему́, і се нічто́же досто́йно сме́рти сотворе́но єсть о Нем;
16
Покаꙁавъ оу^бо е^го эTпђщђ”
16
наказа́в у́бо Єго́ отпущу́.
17
Нђждђ же и^мя'ше на вся` пра'ꙁникы эTпђщати и^мъ е^ді'ного”
17
Ну́жду же ім'я́ше на вся пра́здники отпуща́ти їм єди́наго.
18
Въꙁъпи'шя же вс^и наро'ди, гл~юще. возми` сего, эTпђсти же намъ вара'в#вђ.
18
Возопи́ша же всі наро́ди, глаго́люще: возьми́ Сего́, отпусти́ же нам Вара́вву.
19
и^же б^њ ꙁа нњкђю крамолђ бы'вшђю въ' градњ и^ оу^бїисᲄво, в#ве'рженъ в темни'цђ”
19
І́же бі за ні́кую крамо́лу би́вшую во гра́ді і уби́йство вве́ржен в темни́цю.
20
Па'ки же пилатъ въꙁ#гласи` хотя эTпђстити і^с~а”
20
Па́ки же Пила́т возгласи́, хотя́ отпусти́ти Ісу́са.
21
ѓ^ни же въꙁ#глашя'хђ гл~юще, распни` распни` е^го”
21
Они́ же возглаша́ху, глаго́люще: распни́, распни́ Єго́.
22
ѓ%нᲆ же третицею рече к ни'мъ, что` б^о зл^о сътвори се'й; ничесоже досто'йна смр~ти ѓ^брњтохъ ѓ^ немъ. покаꙁа'въ оу^бо е^го эTпђщђ”
22
Он же трети́цею рече́ к ним: что бо зло сотвори́ Сей? Нічесо́же досто́йна сме́рти обріто́х в Нем; наказа́в у́бо Єго́ отпущу́.
23
ѓ^ни же прилежа'хђ гла'сы вели'кими, прося'ще е^го на распя'тїе. и^ оу^стоа'хђ гла'си иX, и^ а^рхїере'йстїи”
23
Они́ же приліжа́ху гла́си вели́кими, прося́ще Єго́ на расп'я́тіє; і устоя́ху [превозмога́ху] гла́си їх і архієре́йстії.
24
Пила'т же посђди быти проше'нїю и^хъ.
24
Пила́т же посуди́ би́ти проше́нію їх;
25
эTпђсти же и^же ꙁа крамолђ и^ оу^бїиство всажDе'наго в темни'цђ, е^гоже прошя'хђ, і^с~а же предав# воли и^х#.
25
отпусти́ же би́вшаго за крамолу́ і уби́йство всажде́на в темни́цю, єго́же проша́ху; Ісу́са же предаде́ во́лі їх.
26
и^ ја^ко поведо'ша е^го, емше си'мона нњ'кое^го кирине'а грядђща с# села`, възложишя нань крsтъ носи'ти по і^с~њ”
26
І я́ко поведо́ша Єго́, є́мше Си́мона ні́коєго Кирине́я, гряду́ща с села́, возложи́ша нань крест, нести́ по Ісу́сі.
27
И$дя'ше же в# слњдъ е^го нароD мно'гъ людїи, и^ жены`, ја%же и^ пла'кахђся и^ рыда'хђ е^го”
27
Ідя́ше же вослі́д Єго́ наро́д мног люде́й і жени́, я́же і пла́кахуся і рида́ху Єго́.
28
ѓ^бращь же ся к нимъ і^с~, рече. дщеря і^ерsли'мъскы, не пла'чите ѓ^ мнњ, ѓ^баче себе пла'чите, и^ чядъ ва'шихъ.
28
Обра́щся же к ним Ісу́с рече́: дще́рі Ієрусали́мські, не пла́чітеся о Мні, оба́че себе́ пла́чіте і чад ва́ших;
29
ја%ко с^е дн~їе' гря'дђт#, в ня'же рекђт#. блаже'ны непло'ды, и^ оу^тро'бы ја%же не родишя, и^ съсци`, и^же не дои'шя”
29
я́ко се дні́є гряду́ть, в ня́же реку́ть: блаже́нни непло́ди і утро́би, я́же не роди́ша, і сосці́, і́же не дої́ша.
30
тогда на'чнђтъ гл~ати горамъ, падњте на' ны. и^ хлъмо'мъ, покры'ите н^ы.
30
Тогда́ начну́ть глаго́лати гора́м: паді́те на ни; і холмо́м: покри́йте ни.
31
ꙁане а^ще в сђ'ровњ дре'вњ сїа творятъ, в сђ'сњ что` б'ђдетъ;
31
Зане́, а́ще в су́рові дре́ві сія́ творя́ть, в су́сі что бу́деть?
32
Ведя'хђ же і^ и'на дв^а ѕлодњя' с ни'мъ оу^би'ти.
32
(Зач. 111) Ведя́ху же і і́на два злоді́я с Ним уби́ти.
33
и^ е^гда прїидо'ша на мњсто, нарица'емое ло'бное, т^ђ распя'шя е^го, и^ злодњя'. ѓ%вого оу^бо ѓ^дес'нђю, а^ дрђга'го ѓ^шђю”
33
І єгда́ прийдо́ша на мі́сто, нарица́ємоє Ло́бноє, ту расп'я́ша Єго́ і злоді́я, о́ваго у́бо одесну́ю, а друга́го ошу́юю.
34
І$с~ же гл~аше, ѓч~е эTпђсти` и^мъ, не вњдятъ б^о что` творятъ” Раздњля'ющеи` же риѕы е^го, мета'хђ жр'ебїа.
34
Ісу́с же глаго́лаше: О́тче, отпусти́ їм, не ві́дять бо что творя́ть. Разділя́юще же ри́зи Єго́, мета́ху жре́бія.
35
и^ стоя'хђ лю'дїе зряще” Рђгахђ же ся и^ кн~ѕи с ни'ми гл~юще, и^ныя сп~се`, да сп~се'тъ и^ себе`. а^ще то'й е^сть х~с бж~їи и^ꙁ#бра'нныи”
35
І стоя́ху лю́діє зря́ще. Руга́хуся же і кня́зі с ни́ми, глаго́люще: іни́я спасе́, да спасе́ть і Себе́, а́ще Той єсть Христо́с Бо́жий ізбра́нний.
36
Рђга'хђ же ся е^мђ и^ во'ини пристђпа'юще, и^ ѓ^цеT придњюще е^мђ,
36
Руга́хуся же Єму́ і во́їни, приступа́юще і о́цет приді́юще Єму́,
37
и^ гл~ахђ. а^ще ты е^си цр~ь и^оу^де'йскъ, сп~си'ся самъ”
37
і глаго́лаху: а́ще Ти єси́ Цар Іуде́йськ, спаси́ся Сам.
38
Бњ же и^ написа'нїе напи'сано над ни'мъ, пи'смены е%ллин#скыми, и^ ри'м#скыми, и^ е^вре'йскыми. се'й е^сть цр~ь и^оу^де'йскъ”
38
Бі же і написа́ніє напи́сано над Ним письмени́ є́ллинськими, і ри́мськими, і євре́йськими: Сей єсть Цар Іуде́йськ.
39
Є$ді'н же эT ѓ^бњше'ною ѕлодњ'ю хђля'ше е^го, гл~я. а^ще т^ы е^си х~с, сп~си себе и^ на'ю”
39
Єди́н же от обі́шеною злоді́ю ху́ляше Єго́, глаго́ля: а́ще Ти єси́ Христо́с, спаси́ Себе́ і на́ю.
40
эTвᲇща'в же дрђгїи, прњща'ше е^мђ, гл~я. ни ли т^ы бои'шися б~а, ја%ко в# то'мже ѓ^сђженъ е^си;
40
Отвіща́в же други́й преща́ше єму́, глаго́ля: ні ли ти бої́шися Бо́га, я́ко в то́мже осужде́н єси́?
41
и^ м^ы оу^бо въ пра'вдђ. досто'йная б^о по дњло'мъ на'ю вᲆспрїе'млевњ, се'й же ни е^ді'ного ꙁл^а сътвори`”
41
І ми у́бо в пра́вду, досто́йная бо по діло́м на́ю восприє́млева; Сей же ні єди́наго зла сотвори́.
42
и^ гл~аше і^с~ови. помяни` м^я г~и, е^гда прїидеши въ црsтвїи с^и”
42
І глаго́лаше Ісу́сові: пом'яни́ м'я, Го́споди, єгда́ при́йдеши во Ца́рствії Сі.
43
И$ рече е^мђ і^с~. а^ми'нь гл~ю ᲄебњ, днsе со мно'ю бђ'деши в раи`”
43
І рече́ єму́ Ісу́с: амі́нь глаго́лю тебі́, днесь со Мно́ю бу́деши в раї́.
44
Бњ же часъ ја%ко шестыи, и^ тм^а бысть по все'й ꙁемли`, до часа` девя'таго.
44
Бі же час я́ко шести́й, і тьма бисть по всей землі́ до часа́ дев'я́таго;
45
и^ помр'ьче сл~нце, и^ ꙁавᲇса цр~ко'внаа раZдра'ся посредњ”
45
і поме́рче со́лнце, і заві́са церко́вная раздра́ся посреді́.
46
И$ въз#глашь гла'соM ве'лїем# і^с~, рече. эTч~е, в рђцњ твои` предаю дх~ъ мой, и^ сїа рекъ, и^ꙁ#дъше”
46
І возгла́ш гла́сом ве́ліїм Ісу́с, рече́: О́тче, в ру́ці Твої́ предаю́ дух Мой. І сія́ рек і́здше.
47
Видњв же со'тникъ бы'вшее, просла'ви б~а гл~я. въи'стинђ чл~к# се'й пра'веденъ б^њ”
47
Ви́дів же со́тник би́вшеє, просла́ви Бо́га, глаго́ля: воі́стину Челові́к Сей пра́веден бі.
48
И$ вс^и пришеDшеи` наро'ди на поꙁо'ръ се'й, ви'дяще быва'ющая, бїю'ще пр'ъси своа, въꙁ#враща'хђся”
48
І всі прише́дшії наро́ди на позо́р сей, ви́дяще бива́ющая, бію́ще пе́рси своя́ возвраща́хуся.
49
Стоя'хђ же вс^и ѕна'емїи е^го и^ꙁдале'че, и^ жены` спослњдъствова'вᲆшая е^мђ эT галиле'а, зря'ще сихъ”
49
Стоя́ху же всі зна́ємії Єго́ іздале́ча і жени́, спослі́дствовавшия Єму́ от Галиле́ї, зря́щя сія́.
50
И$ се мђжъ, и%менемъ и^ѓ'сифъ, совњтникъ сы'й, мђжъ бл~гъ и^ пра'ведеn,
50
І се, муж і́менем Іо́сиф, сові́тник сий, муж благ і пра́веден,
51
се'й не б^њ пристаl совњтђ и^ дњ'лђ иX, эT а^римаџе'а гра'да и^оу^де'йска, и^же ча'яше и^ то'й црsтвїа бж~їа.
51
сей не бі приста́л сові́ту і ді́лу їх, от Аримафе́я гра́да Іуде́йська, і́же ча́яше і сам Ца́рствія Бо́жия:
52
се'й пристђ'пль к пила'тђ проси` тњло і^с~ово.
52
сей присту́пль к Пила́ту, проси́ тілесе́ Ісу́сова;
53
и^ сне'мъ е& ѓ^бвитъ плащаницею, и^ положи е& въ' г'робњ и^ꙁ#сњченњ, в немᲆже не бњ` никᲄоже нико'гдаже положеn”
53
і снем Є обви́т плащани́цею, і положи́ Є во гро́бі ізсі́чені, в не́мже не бі нікто́же нікогда́же положе́н.
54
И$ дн~ь б^њ пято'къ, и^ сђбо'та свита'ше.
54
І день бі п'ято́к, і субо́та світа́ше.
55
въ слDњ же шеDшая жены`, ја%же бᲇхђ пришли с нимъ эT галиле'а, видњшя гробъ, и^ ја%ко положено бысть тᲇло е^го”
55
Вслід же ше́дшия жени́, я́же бя́ху пришли́ с Ним от Галиле́ї, ви́діша гроб і я́ко положе́но бисть ті́ло Єго́;
56
Въꙁ#вращьше же ся оу^гото'ваша а^рома'ты и^ мљ=ро, и^ в сђбо'тђ оу^бо оу^млъча'шя по' ꙁаповњди”
56
возвра́щшася же угото́ваша арома́ти і ми́ро; і в субо́ту у́бо умолча́ша по за́повіді.
Глvа, к~д”
1
Въ еді'нђ же эT сђботъ, ѕњло` ра'но, прїидо'шя на' гробᲆ” нося'ще ја%же оу^гото'ваша а^рома'ты” И$ дрђгыа с ни'ми.
1
(Зач. 112) Во єди́ну же от субо́т зіло́ ра́но прийдо́ша на гроб, нося́щя я́же угото́ваша арома́ти, і другі́я с ни́ми;
2
ѓ^брњтошя же ка'мень эTвале'нъ эT гроба.
2
обріто́ша же ка́мень отвале́н от гро́ба,
3
и^ вшеDше не ѓ^брњто'ша телесе г~а і^с~а”
3
і вше́дша не обріто́ша тілесе́ Го́спода Ісу́са.
4
И$ бысть недомыслящимся и^мъ ѓ^ семъ” И$ с^е мђж'а дв^а ста'ста в нихъ, в ри'ꙁахъ бли'щащиXся”
4
І бисть не домишля́ющимся їм о сем, і се му́жа два ста́ста пред ни́ми в ри́зах блеща́щихся.
5
Пристра'шнамъ же бы'вшамъ и^мъ, и^ покло'ншимъ лиця` на' ꙁеMлю. реко'ста к ни'мъ” Чт^о и%щете жива'го с мр~твыми;
5
Пристра́шним же би́вшим їм і покло́ншим ли́ця на зе́млю, реко́ста к ним: что і́щете Жива́го с ме́ртвими?
6
нњсть зд^њ, н^о въста. помянњте ја%коже гл~а вамъ е^ще` сыи` в галиле'и`,
6
Ність зді, но воста́; пом'яні́те, я́коже глаго́ла вам, єще́ сий в Галиле́ї,
7
гл~я. ја%ко подоба'ет# сн~ђ чл~чьскомђ пре'данђ бы'ти. в рђцᲇ чл~къ грњш'ник#, и^ про'пятђ бы'ти, и^ тре'тїи дн~ь въскрsнђти.
7
глаго́ля, я́ко подоба́єть Си́ну Челові́чеському пре́дану би́ти в ру́ці челові́к грі́шник, і проп'я́ту би́ти, і в тре́тій день воскре́снути.
8
и^ помянђшя гл~ы е^го”
8
І пом'яну́ша глаго́ли Єго́;
9
И$ въꙁвра'щшеся эT гроба, въꙁвњсти'шя вс^я сїа е^ді'номђнадесяте, и^ всњмъ про'чиM”
9
і возвра́щшася от гро́ба, возвісти́ша вся сія́ єдиномуна́десяте і всім про́чим.
10
Бњша же магдалы'ни ма'рїа, и^ і^ѓа'нна, и^ ма'рїа і^а'ковля, и^ про'чая с ни'ми, ја%же гл~ахђ къ а^пsломъ сїа.
10
Бя́ше же Магдали́на Марі́я, і Іоа́нна, і Марі́я Іа́ковля, і про́чия с ни́ми, я́же глаго́лаху ко апо́столом сія́.
11
и^ ја%ви'шася преD ни'ми ја%ко лж^а гл~и и^хъ, и^ не вњр'овахђ имъ”
11
І яви́шася пред ни́ми я́ко лжа глаго́ли їх, і не ві́роваху їм.
12
Петръ же въста'въ тече` къ' гробђ. и^ прини'кь, видњ` ри'зы е^ді'ны лежа'ща. эTи'де в себњ` дивяся бы'вшемђ.
12
(Зач. 113) Петр же, воста́в, тече́ ко гро́бу, і прини́к ви́ді ри́зи єди́ни лежа́щя; і оти́де, в себі́ див'я́ся би́вшему.
13
И$ с^е дв^а эT ниX бњ'ста и^дђщ'я в то'иже дн~ь, в# ве'сь, эTстоа'щђ стадїи шестьдесяT эT і^е^рsли'ма, е^иже и^м'я е^ммаоу^съ.
13
І се два от них бі́ста іду́ща в то́йже день в весь, отстоя́щу ста́дій шестьдеся́т от Ієрусали́ма, є́йже і́м'я Еммау́с;
14
и^ т^а бесњ'доваста к себњ` ѓ^ всњхъ сихᲆ приклю'чшихся.
14
і та бесі́доваста к себі́ о всіх сих приклю́чшихся.
15
и^ бысть бесњд'ђющема и%ма и^ сᲆвопрашаю^щимася” И$ саM і^с~ прибли'жися и^дя'ше с ни'ма,
15
І бисть бесі́дующема ї́ма і совопроша́ющемася, і Сам Ісу́с прибли́жився ідя́ше с ни́ма;
16
ѓ%чиy ею` дръжа'стася да е^го не позна'ета.
16
о́чі же єю́ держа́стіся, да Єго́ не позна́єта.
17
реq же к ни'ма. чт^о сђть словеса` сїа, ѓ^ ниXже стязаетася к себњ` и^дђща, и^ е'ста дряXл'а;
17
Рече́ же к ни́ма: что суть словеса́ сія́, о ни́хже стяза́єтася к себі́ іду́ща, і єста́ дря́хла?
18
эTвњща'в же е^діn, е^мyђ и%мя клеѓ%па, рече` к немђ`. т^ы ли е^діn прише'леw е^си въ е^рsлиM, и^ не оу^вњ'дњ бы'вшиX в неM въ' дн~и сїа;
18
Отвіща́в же єди́н, єму́же і́м'я Клео́па, рече́ к Нему́: Ти ли єди́н пришле́ць єси́ во Ієрусали́м, і не уві́діл єси́ би́вших в нем во дні сія́?
19
и^ реq и%ма. кыиX; ѓ^на же рњ'ста е^мђ, ја%же ѓ^ і^с~њ наꙁаряни'нњ, и^же бысть мђж'ъ пррoкъ, си'ленъ дњ'ломъ и^ сло'вомъ, преD бг~омᲆ, и^ всњ'ми люDми”
19
І рече́ ї́ма: ки́їх? О́на же рі́ста Єму́: я́же о Ісу́сі Назаряни́ні, І́же бисть муж проро́к, си́лен ді́лом і сло́вом пред Бо́гом і всі́ми людьми́;
20
Ка'ко преда'шя е^го а^рхїе^ре'е и^ кня'ѕи на'ши на ѓ^сђжденїе сме'рти, и^ распя'ша е^го”
20
ка́ко преда́ша Єго́ архієре́ї і кня́зі на́ші на осужде́ніє сме́рти, і расп'я́ша Єго́;
21
Мы^ же надња'хомся, ја%ко се'и е^сть хотя` и^ꙁба'вити і^и^л~я” Но^ и^ наD всњ'ми си'ми, тре'тїи с^е дн~ь и%мать днесь, эTнелиже сїа бы'ша”
21
ми же наді́яхомся, я́ко Сей єсть хотя́ ізба́вити Ізра́їля, но і над всі́ми си́ми, тре́тій сей день єсть днесь, отне́лиже сія́ би́ша.
22
Но^ и^ жены` нњ'кыя эT наs оу^жаси'шя н^ы, бы'вшая` ра'но оу% гроба,
22
Но і жени́ ні́кія от нас ужаси́ша ни, би́вшия ра́но у гро́ба,
23
и^ не ѓ^брњтше телесе`, е^го, прїидо'шя гл~юще. и^ ја%вле'нїе а^гг~лъ видњвша, и^же гл~ютъ е^го жи'ва.
23
і не обрі́тша тілесе́ Єго́, прийдо́ша, глаго́лющя, я́ко і явле́ніє а́нгел ви́діша, і́же глаго́лють Єго́ жи́ва.
24
и^ і^до'ша нњ'цїи эT насъ къ' гробђ, и^ ѓ^брњто'ша та'ко, ја%коже и^ жены` рњшя, самого же не видњш'я.
24
І ідо́ша ні́ції от нас ко гро́бу, і обріто́ша та́ко, я́коже і жени́ рі́ша, Самаго́ же не ви́діша.
25
и^ то'й рече к ни'мъ: ЭO несмы'сленая, и^ косная` срDцемъ, е^же вњ'роваᲄи ѓ^ всњхъ, ја%же гл~ашя проро'цы”
25
І Той рече́ к ни́ма: о несми́сленная і ко́сная се́рдцем, є́же ві́ровати о всіх, я́же глаго́лаша проро́ци!
26
не сїа ли подоба'ше пострадати х~ђ, и^ вни'ти въ сла'вђ свою;
26
Не сія́ ли подоба́ше пострада́ти Христу́ і вни́ти в сла́ву Свою́?
27
и^ наче'нъ эT мољ=се'а, и^ эT всњхъ пррoкъ, скаꙁаа'ше и%ма, эT всњхᲆ писа'нїи ја%же ѓ^ не'мъ.
27
І наче́н от Моїсе́я і от всіх проро́к, сказа́ше ї́ма от всіх Писа́ній я́же о Нем.
28
и^ приближишяся в# ве'сь, в нюже и^дя'ста. и^ то'и творя'шеся далеча'ише и^ти.
28
І прибли́жишася в весь, в ню́же ідя́ста; і Той творя́шеся далеча́йше іти́.
29
и^ нђ'жаста е^го гл~юще. ѓ^бля'ꙁи с на'ма. ја%ко к ве'черђ е^сть, и^ приклони'лся е^сть дн~ь. и^ въни'де с ни'ма ѓ^блежти.
29
І ну́ждаста Єго́, глаго́люща: обля́зи с на́ма, я́ко к ве́черу єсть, і приклони́лся єсть день. І вни́де с ни́ма облещи́.
30
и^ бы'сть ја%ко вᲆзлеже' с ни'ма. прїиM хлњбᲆ, блsви, и^ преломи'въ дая'ше и%ма”
30
І бисть я́ко возлеже́ с ни́ма, і приі́м хліб благослови́, і преломи́в дая́ше ї́ма;
31
ѓ^нњ'ма же эTвръꙁо'стася ѓ%чи, и^ поꙁна'ста е^го. и^ то'й неви'димъ бысть и'ма.
31
о́німа же отверзо́стіся о́чі, і позна́ста Єго́; і Той неви́дим бисть ї́ма.
32
и^ реко'ста к себњ, не срDце ли на'ю горя б^њ в на'ю. е^гDа гл~аше на'ма на пђти`, и^ ја%ко ска'ꙁоваше на'ма писа'нїа;
32
І реко́ста к себі́: не се́рдце ли на́ю горя́ бі в на́ю, єгда́ глаго́лаше на́ма на путі́ і єгда́ ска́зоваше на́ма Писа́нія?
33
и^ въста'вшя в то'и часъ, възврати'стася въ і^е^рsли'мъ. и^ ѓ^брњто'ста съвокђ'плены е^ді'ногона'десяте, и^ и^же бя'хђ с ни'ми.
33
І воста́вша в той час, возврати́стася во Ієрусали́м, і обріто́ста совоку́пленних єдинона́десяте і і́же бя́ху с ни́ми,
34
гл~ющихъ, ја^ко въи%стиннђ въста` г~ь, и^ ја^вися сљ=монђ.
34
глаго́лющих, я́ко воі́стину воста́ Госпо́дь і яви́ся Си́мону.
35
и^ т^а повњ'даста ја%же бы'ша на пђти`, и^ ја%ко поꙁна'ся и%ма въ преломленїи хлᲇба”
35
І та пові́даста, я́же би́ша на путі́, і я́ко позна́ся ї́ма в преломле́нії хлі́ба.
36
Сіа же и^мъ гл~ющемъ, самъ і^с~ ста` посредњ` и^хъ, и^ гл~а и^мъ, ми'ръ ваM”
36
(Зач. 114) Сія́ же їм глаго́лющим, (і) Сам Ісу́с ста посреді́ їх, і глаго́ла їм: мир вам.
37
оу^боя'вше же ся и^ присᲄра'шни бы'вше, мня'хђ дх~ъ ви'дяще”
37
Убоя́вшеся же і пристра́шні би́вше, мня́ху дух ви́діти;
38
И$ рече и^мъ, чт^о смђще'ни е^сте, и^ почто` помышле'нїа вхо'дятъ в# срDця ва'шя;
38
і рече́ їм: что смуще́ні єсте́? І почто́ помишле́нія вхо́дять в сердця́ ва́ша?
39
Ви'дите рђцњ мои` и^ но'ѕњ мои`, ја^ко самъ а%ꙁъ е%смь. ѓ^сяжи'те м^я и^ ви'дите, ја%ко дх~ъ пло'ти и^ кости не и'мать, ја%коже мене` ви'дите и^мђща”
39
Ви́діте ру́ці Мої́ і но́зі Мої́, я́ко Сам Аз єсьм; осяжі́те М'я і ви́діте; я́ко дух пло́ті і ко́сти не і́мать, я́коже Мене́ ви́дите іму́ща.
40
И$ с^е рекъ, покаꙁа` и^мъ рђцњ и^ но'ѕњ”
40
І сіє́ рек, показа́ їм ру́ці і но́зі.
41
е^ще же невњрђю'щемъ и^мъ, эT ра'дости и^ чюдя'щемся, рече иM и%мате ли чт^о снњ'дно ꙁд^њ.
41
Єще́ же неві́рующим їм от ра́дости і чудя́щимся, рече́ їм: і́мате ли что сні́дно зді?
42
ѓ^ни же да'шя е^мђ` ры'бы печены ча'сть, и^ эT пчелъ сот#.
42
Они́ же да́ша Єму́ ри́би пече́ни часть і от пчел сот.
43
и^ вꙁемъ преD ни'ми ја%сть”
43
І взем пред ни́ми яде́,
44
Рече же иM. с^и сђтъ словеса`, ја%же гл~ахъ вамъ е^ще сыи с ва'ми. ја%ко подобаетъ скон#ча'тися всњмъ напи'санымъ, в ꙁако'нњ мољ=се'ѓ^вᲇ, и^ пррoцњхъ, и^ ўалмXњ ѓ^ мнњ`”
44
рече́ же їм: сія́ суть словеса́, я́же глаго́лах к вам єще́ сий с ва́ми, я́ко подоба́єть сконча́тися всім напи́санним в зако́ні Моїсе́йові, і проро́ціх, і псалмі́х о Мні.
45
Тогда` эTврьꙁе иM, оу^мъ, раꙁђмњти писа'нїа.
45
Тогда́ отве́рзе їм ум разумі́ти Писа́нія
46
и^ рече и^мъ. ја%кота'ко пи'сано е^сть. и та'ко подоба'ше пострада'ти х~ђ. и^ въскрsнђти эT мр~твыхъ тре'тїи дн~ь.
46
і рече́ їм, я́ко та́ко пи́сано єсть, і та́ко подоба́ше пострада́ти Христу́ і воскре́снути от ме́ртвих в тре́тій день,
47
и^ пропов'њдатися въ и^мя е^го покаа'нїю. и^ эTпђщенїю грњхомъ, въ всњхъ ја%зы'цеX, наче'нше эT ие^рsли'ма.
47
і пропові́датися во і́м'я Єго́ покая́нію і отпуще́нію гріхо́в во всіх язи́ціх, наче́нше от Ієрусали́ма;
48
вы же е^сте свњдњтелїе симъ
48
ви же єсте́ свиді́теліє сим;
49
И$ с^е а^ꙁъ послю` ѓ^бᲇтованїе эTц~а мое^го на в^ы. вы же ся'дᲇте въ' градњ і^е^рsли'м#стњ, до'ндеже ѓ^бле'четеся си'лою свы'ше”
49
і се, Аз послю́ обітова́ніє Отця́ Моєго́ на ви; ви же сіді́те во гра́ді Ієрусали́мсті, до́ндеже облече́теся си́лою сви́ше.
50
И$ꙁвеD же и^хъ во'нъ, до виџанїа. и^ въꙁ#двигᲆ рђцњ свои`, блsви и^хъ.
50
Ізве́д же їх вон до Вифа́нії і воздви́г ру́ці Свої́, [і] благослови́ їх.
51
и^ бысть е^гда блsвяше и^хъ, эTстђпи` эT ниX, и^ въꙁноша'шеся на' нб~о.
51
І бисть єгда́ благословля́ше їх, отступи́ от них і возноша́шеся на не́бо.
52
и^ тїи поклониvшяся е^мђ, и^ въꙁ#врати'шяся въ і^е^рsли'мъ с ра'достїю вели'кою.
52
І ті́ї поклони́шася Єму́ і возврати́шася во Ієрусали́м с ра́достію вели́кою;
53
и^ бᲇхђ вынђ в# цр~кви, хваля'ще и^ блsвя'ще бг~а. а^ми'нь”
53
і бя́ху ви́ну в це́ркві, хва́ляще і благослов'я́ще Бо́га. Амі́нь.