Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
Глvа, а~”
1
Поне'же оу^бо мно'ѕи нача'шя чини'ти по'вњсть ѓ^ и^ꙁвњсᲄованыхъ в насъ ве'щехъ,
1
Оскільки багато хто почав складати оповіді про добре відомі нам речі,
2
ја%коже преда'ша намъ иже и^спе'рва самовиDцы и^ слђгы` бы'вшеи` словеси`.
2
як передали нам ті, що від самого початку були очевидцями і служителями Слова*,
3
и^зво'лися и^ мнњ послᲇдовавшђ вы'ше всњхъ и^спы'тно, по' рядђ писа'ти тебњ, дръжа'вныи џеѓ^фїле,
3
то спало на думку й мені, старанно дослідивши все від початку, по порядку описати тобі, високодостойний Феофиле,
4
да разђмњ'еши ѓ^ них#же наоу^чилъся е^си словесехъ оу^тверже'нїе”
4
щоб ти пізнав тверду основу того вчення, в якому був наставлений.
5
Бысть въ' дн~и и%рода цр~я і^оу^деиска, ие^ре'и нњ'кїи, и^менемъ ꙁаха'рїа, эT дн~евны'а чреды а^вїа'ня, и^ жена` е^го эT дще'рїи а^а^ро'новњхъ, і^ и'мя еи` е^лїсавеџь”
5
У дні Ірода, царя Юдейського, був священик на ім’я Захарія, з денної черги Авиєвої, і жінка його з дочок Ааронових, а ім’я її — Єлисавета.
6
Бњста же пра'ведна ѓ'ба преD бм~ъ, ходя'ща въ всњхъ за'повњдехъ и^ ѓ^правда'нїихъ гн~ихъ беспоро'чна.
6
Обоє вони були праведні перед Богом, виконуючи всі заповіді і настанови Господні бездоганно.
7
и^ не бњ и%ма чада, понеже е^лисавеџь б^њ непло'ды, и^ ѓ'ба ꙁама'торᲇвша въ' дн~ехъ свои^хъ бњ'ста”
7
У них не було дітей, бо Єлисавета була неплідна, і обоє були вже похилого віку.
8
Бысть же слђжа'щђ е^мђ в чинђ чреды` своеа` преD бм~ъ
8
Одного разу, коли він за чином своєї черги служив перед Богом,
9
по ѓ^бы'чаю сщ~е'нничесᲄва, ключи'ся е^мђ покади'ти в#шеD в# цр~квь гн~ю.
9
за звичаєм священства, йому випало покадити, ввійшовши до храму Господнього,
10
и^ все` мно'жество людїи б^њ мл~итвђ дњя' вн^њ в# годъ џимїа'ма”
10
а вся безліч народу молилася зовні під час кадіння.
11
ЈА/ви' же ся е^мђ а^гг~лъ гн~ь, стоа` ѓ^деснђ'ю ѓ^лтаря кади`лнаго.
11
Тоді з’явився йому ангел Господній, стоячи праворуч жертовника кадильного.
12
и^ смђти'ся захарїа видњвъ, и^ страхъ нападе` нань.
12
Збентежився Захарія, побачивши його, і страх напав на нього.
13
рече же к немђ а^гг~лᲆ. не бо'ися заха'рїа, зане оу^слы'шана бысть мл~тва твоа`. и^ жена` твоа` е^лїсавеџ# родитъ сн~а тебњ, и^ нарече'ши и%мя е^мђ і^ѓ^а'ннъ.
13
Ангел же сказав йому: не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета народить тобі сина, і наречеш ім’я йому Іоан;
14
и^ бђдетъ тебњ ра'досᲄь и^ весе'лїе, и^ мно'ѕи ѓ^ рожествњ е^го възрадђ'ются.
14
і буде тобі радість і втіха, і багато хто народженню його зрадіє,
15
бђ'детъ б^о ве'лїи предъ гм~ь. и^ вина` и^ сике'ра не и%маᲄь пити” и^ дх~а ст~а и^спо'лнится е^ще и^з# чрева мт~ре своеа`.
15
бо він буде великий перед Господом; ні вина, ні хмільного напою не питиме, і Духа Святого сповниться ще від утроби матері своєї.
16
и^ мно'гы эT сн~о'въ і^ил~евъ ѓ^брати'тъ къ г~ђ б~ђ и^хъ”
16
І багатьох з синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їхнього.
17
И$ то'и преDи'детъ преD нимъ, дх~омъ, и^ си'лою и^лїиною. ѓ^брати'ти срDца эTц~емъ на чя'да, и^ проти'вныа в# мђ'дросᲄи пра'веDныхъ, оу^гото'вати гв~и лю'ди съвръшены”
17
І йтиме перед Ним з духом і силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, і непокірних — до мудрості праведників, щоб приготувати Господеві народ звершений.
18
и^ рече заха'рїа къ а^гг~лђ. по чесомђ разђмњ'ю с^е; а^зъ б^о е^смь старъ, и^ жена` моа` зама'торњвши въ' дн~ехъ своиX”
18
І сказав Захарія ангелові: з чого я пізнаю це? Бо я старий, і жінка моя постарілася у днях своїх.
19
И$ эTвњщавъ а^гг~лъ рече е^мђ. а^зъ е^смь гаврїилъ предъстоаи` преD бм~ъ, и^ по'сланъ е^смь гл~ати к тебњ, и^ бл~говњстити тебњ сїа.
19
Ангел сказав йому у відповідь: я Гавриїл, що стою перед Богом, і посланий говорити з тобою і благовістити тобі про це.
20
и^ с^е бђ'деши млъ'ча и^ не могы` прогл~ати, до негоже дн~е бђ'дђтъ сїа, зане не вњ'рова словесемъ мои'мъ, ја%же с#бђдђтся въ' время свое`”
20
І ось ти будеш мовчати і не матимеш можливости говорити до того дня, коли збудеться це, за те, що ти не повірив словам моїм, котрі збудуться свого часу.
21
И$ бᲇшя лю'дїе ждђ'ще заха'рїю, и^ чюждахђся косня'щђ е^мђ в цр~кви”
21
Люди чекали на Захарію і дивувалися, що він забарився в храмі.
22
И$ꙁшеD же не можа'ше гл~ати к ни'мъ. и^ разђмњшя ја'ко видњнїе видњ в# цр~кви. и^ то'й б^њ помава'а и^мъ, и^ пребыва'ше нњмъ”
22
Він же, вийшовши, не міг говорити до них; і вони зрозуміли, що він бачив видіння в храмі; і він говорив з ними знаками і залишався німим.
23
И$ бысть, ја^ко и^спл'ънишяся дн~їе слђж'бы е^го, и%де в домъ свои”
23
А коли закінчилися дні служіння його, повернувся до свого дому.
24
По си'хъ же дн~ехъ зачатъ е^лисавеџᲆ жена е^го, и^ тая'шеся мцsя пять гл~ющи,
24
Після тих днів зачала Єлисавета, жінка його, і таїлася п’ять місяців, кажучи:
25
ја%кота'ко мн^њ сътвори` г~ь въ' дн~и, в няже призрњ` эTя'ти поноше'нїе мое` в# чл~цехъ”
25
так сотворив мені Господь у ті дні, коли зглянувся на мене, щоб зняти з мене ганьбу перед людьми.
26
Въ мцsь же шестыи, по'сланъ бысть а^гг~лъ гаврїилъ эT б~а, въ' граD галїле'искыи, е^мyђ и^мя наꙁаре'џᲆ,
26
Шостого ж місяця був посланий від Бога ангел Гавриїл у галилейське місто, яке називається Назарет,
27
к# дв~њи ѓ^брђче'нᲇи мђжеви е^мђже и^мя і^ѓ%сифъ, эT домђ двDва, і^ и'мя дв~њи марїа'мъ.
27
до Діви, зарученої з мужем на ім’я Йосиф, з дому Давидового; ім’я ж Діви — Марія.
28
и^ вшеD к неи а^гг~лъ, рече. радђися ѓ^бра'дованнаа, г~ь с тобо'ю, блsве'на ты в# женахъ.
28
Ангел, увійшовши до Неї, сказав: радуйся, Благодатна! Господь з Тобою, благословенна Ти в жонах.
29
ѓ^на же ви'дњвши, смђтися ѓ^ словеси` е^го, и^ помышляше каково бђ'деT цњлова'нїе с^е”
29
Вона ж, побачивши його, стривожилася від слів його і міркувала, що б то значило це привітання.
30
И$ рече` а^гг~лъ е'й. не бо'ися марїа'мъ, ѓ^брњте б^о блгDть эT б~а.
30
І сказав Їй ангел: не бійся, Маріє! Бо Ти знайшла благодать у Бога.
31
и^ с^е зачнеши въ' чревњ, и^ ро'диши сн~а, и^ нарече'ши и%мя е^мђ і^с~.
31
І ось зачнеш в утробі і народиш Сина, і наречеш ім’я Йому Ісус.
32
се'й бђ'детᲆ ве'лїи, и^ сн~ъ вы^шняго нарече'тъся. и^ дастъ е^мђ г~ь б~ъ прsтлъ двDа эTц~а е^го,
32
Він буде Великий і Сином Всевишнього наречеться, і дасть Йому Господь Бог престіл Давида, отця Його.
33
и^ въцр~и'тся в домђ і^а'ковли въ' вњкы, и^ црsтвїю е^го не бђ'детъ конца`”
33
І царюватиме у домі Якова повік, і царству Його не буде кінця.
34
Рече же марїаM къ а^гг~лђ. како бђ'детъ с^е, и^дњже мђж'а не зна'ю;
34
Марія ж сказала ангелу: як же станеться це, коли Я мужа не знаю?
35
и^ эTвњщавъ а^гг~лъ, рече е'й, дх~ъ ст~ыи на'идетᲆ на т^я, и^ си'ла вы'шняго ѓ^сњнитᲆ т^я” Тњмже и^ ражда'емое ст~о, наречется сн~ъ бж~їи”
35
Ангел сказав Їй у відповідь: Дух Святий зійде на Тебе, і сила Всевишнього осінить Тебе. Тому і народжуване Святе наречеться Сином Божим.
36
И$ с^е е^лисавеџь ю%жника твоа`, и^ т^а зачатъ сн~а в# ста'рости своеи`. и^ сїи мцsь шестыи е^сть е'й, нарица'е^мњи непло'ды.
36
Ось і Єлисавета, родичка Твоя, і вона зачала сина в старості своїй, і це вже шостий місяць їй, хоча називають її неплідною,
37
ја%ко не и^знеможетъ эT б~а всякъ гл~ъ”
37
бо не буває безсилим у Бога ніяке слово.
38
Рече же марїямъ. с^е раба` гн~я, бђ'ди мн^њ по гл~ђ твое^мђ. и^ эTі'де эT неа` а^гг~лъ”
38
Тоді Марія сказала: Я — раба Господня. Нехай буде Мені за словом твоїм. І відійшов від Неї ангел.
39
Въста'вши же марїаM въ' дн~и т^ы, и%де в го'рняа съ тща'нїеM, въ' граD і^оу'довᲆ,
39
Уставши ж, Марія у дні ці поспіхом пішла у передгір’я, в місто Іудине,
40
и^ в#ниде в доM заха'рїинъ, и^ цњлова` е^лисавеџь”
40
і увійшла в дім Захарії, і привітала Єлисавету.
41
И$ бысть ја%ко оу^слы'ша е^лисавеџь цњлованїе мр~їино, възыгра'ся младе'нецъ, въ чревњ еа`. и^ и'спл'ънися дх^а ст~а е^лисавеџь,
41
Коли ж почула Єлисавета привітання Маріїне, заграло дитя в утробі її, і сповнилася Духа Святого Єлисавета.
42
и^ възъпи` гла'сомъ ве'лїемъ, и^ рече. блsве'на т^ы в# женахъ, и^ блsвенъ плоD чре'ва ᲄвое^го.
42
І вигукнула гучним голосом і сказала: благословенна Ти в жонах, і благословенний плід утроби Твоєї!
43
и^ эTкђ'дђ мн^њ с^е, да прїиде мати г~а мое^го къ мнњ`;
43
І звідки це мені, що Мати Господа мого прийшла до мене?
44
се` б^о ја%ко быs глаs цњлованїа твое^го въ оу^шїю моею`, възыграся младе'нецъ радощами въ' чревњ мое^мъ”
44
Бо, коли голос вітання Твого дійшов до вух моїх, заграло дитя радісно в утробі моїй.
45
И$ бл~же'на вњровавшїа, ја%ко бђ'детъ съвръшенїе гл~анымъ е'й эT г~а”
45
Блаженна ж Та, Яка увірувала, бо збудеться сказане Їй від Господа.
46
И$ рече марїа'мᲆ. вели'чиᲄъ дш~а моа г~а,
46
І сказала Марія: величає душа Моя Господа,
47
и^ вᲆзра'довася дх~ъ мои ѓ^ бѕ~њ сп~сњ моемъ”
47
і зрадів дух Мій у Бозі, Спасі Моїм,
48
ЈА$ко приꙁрњ на смире'нїе рабы своеа`. се б^о эT нн~њ блажатъ м^я вс^и ро'ди.
48
бо зглянувся на смирення раби Своєї, ось-бо віднині ублажатимуть Мене всі роди.
49
ЈА/ко сътвори` мн^њ вели'чїе си'лныи, и^ ст~ое и^мя е^го”
49
Бо вчинив Мені велич Всемогутній, і святе ім’я Його.
50
И$ млsть е^го в роD и^ роD на боя'щїимся е^го”
50
І милість Його з роду в рід на тих, що бояться Його.
51
Сътвори дръжа'вђ мы'шцею своею`, расточи` гръдыа мысли срцDа и^хъ”
51
Явив могутність руки Своєї, розсіяв гордовитих у помислах сердець їхніх;
52
Низложи си'лныа съ престолъ, и^ възнесе` смире'ныа.
52
скинув сильних з престолів і підніс смиренних;
53
алчющая и^сп'лъни бл~гъ, и^ бога'тящаася эTпђсти тща”
53
голодних сповнив благами, а тих, що багатіють, відпустив ні з чим.
54
Въспрїа'тᲆ і^и^л~я ѓ%трока свое^го, помянђти милости.
54
Прийняв Ізраїля, отрока Свого, спом’янувши милість,
55
ја^коже гл~а къ эTц~емъ на'шиM, а^враа'мђ и^ сњмени е^го до вњка”
55
як говорив отцям нашим, Авраамові і нащадкам його до віку.
56
Пребыстᲆ же марїаM с нею ја%котри мцsа, и^ възврати'ся в# домъ сво'и”
56
Пробула ж Марія з нею близько трьох місяців і повернулася в дім Свій.
57
Є$лисавети же и^спо'лнися вре'мя родиᲄи е'й, и^ роди сн~а.
57
Єлисаветі ж настав час родити, і вона народила сина.
58
и^ слы'шашя ѓ^крsтъ живђщеи` и^ оу^жикы еа`, ја%ко възвели'чилъ е^сть г~ь млsть свою с нею, и^ радовахђся с нею”
58
І почули сусіди й родичі її, що звеличив її Господь милістю Своєю, і радувалися з нею.
59
И$ бысть въ ѓ^смыи дн~ь, прїидо'шя ѓ^брњзати ѓ^троча`, и^ нарица'хђ е& и^менемъ эTц~а е^го заха'рїю.
59
І восьмого дня прийшли обрізати немовля, і хотіли назвати його ім’ям батька його — Захарією.
60
и^ эTвњщавши ма'ти е^го, рече. ни`, н^о да нарече'тся і^ѓ^а'ннъ,
60
На це мати його сказала: ні, хай буде названий Іоаном.
61
и^ рњшя к# неи, ја%ко никтоже е^сть в# сроDствњ твое'мъ, и^же нарица'ется и%менемᲆ тњмъ”
61
І сказали їй: адже нікого нема в роді твоїм, хто звався б ім’ям тим.
62
И$ помава'хђ эTц~ђ е^го, е^же ка'ко б^ы хотњлъ нарещи е&”
62
І питали знаками в батька його, як би він хотів назвати його.
63
І$ и^спрошъ д#счицђ, написа гл~я. і^ѓ^а'ннъ бђ'детъ и'мя е^мђ. и^ чюждахђся вс^и”
63
Попросивши дощечку, написав слова: Іоан буде ім’я йому. І дивувались усі.
64
эTвръзо'шя же ся оу^ста е^го а^бїе, и^ ја%зы'къ е^го, и^ гл~аше блsвя б~а”
64
І відразу відкрилися уста його і язик його, і він почав говорити, благословляючи Бога.
65
И$ бысть на всњхъ страхъ живђщихъ ѓ%крsтъ и^хᲆ, и^ въ всеи странњ і^ёдеисᲄњй повњ'даеми бњхђ вс^и гл~и сїи”
65
І був страх у всіх навколишніх жителів; і в усій країні Юдейській розповідалося про все це.
66
И$ положи'шя вс^и слы'шав#шеи` в# срDци своемъ гл~юще, что оу^бо ѓ^троча` с^е бђ'детъ; и^ рђка` гн~я б^њ с ни'мъ”
66
Усі, хто чув, поклали це в серці своїм і говорили: ким буде дитя це? І рука Господня була з ним.
67
И$ заха'рїа эTц~ъ е^го и^спо'лънися дх~а ст~а. и^ пррoчествова гл~я”
67
І Захарія, батько його, сповнився Духа Святого і пророкував, кажучи:
68
Блsве'нъ г~ь б~ъ і^ил~евъ. ја%ко посњти, и^ сътвори` и^ꙁбавле'нїе лю'демᲆ своиM”
68
благословен Господь Бог Ізраїлів, що відвідав народ Свій і створив визволення йому.
69
И$ въз#дви'же рогъ сп~се'нїа наM в# домђ двд~вњ ѓ^трока свое^го,
69
І підніс ріг спасіння нам у домі Давида, отрока Свого,
70
ја%коже гл~а оу^сты` ст~ыхъ сђщихъ эT вњка пррoкъ е^го,
70
як провістив устами святих пророків Своїх, що були від віку,
71
сп~се'нїе эT врагъ на'шихъ, і^ и^з# рђкы` всњхъ ненави'дящихъ насъ.
71
що спасе нас від ворогів наших і від руки всіх, хто ненавидить нас;
72
сътвори'ти млsть съ эTц~ы на'шими, и^ помянђти завњтъ ст~ыи свой.
72
сотворить милість батькам нашим і спом’яне святий завіт Свій —
73
кля'твђ е^ю'же кля'тся къ а^враа'мђ эTц~ђ на'шемђ, да'ти намъ
73
дати нам клятву, якою клявся Він Авраамові, отцю нашому,
74
бе страха и^з рђкы врагъ на'шихᲆ и^збавльшемся.
74
щоб ми, визволившись від рук ворогів наших,
75
слђжи'ти е^мђ прпDбїемъ, и^ пра'вдою преD нимъ вс^я дн~и живоᲄа на'шего”
75
безбоязно служили Йому в святості й праведності перед Ним всі дні життя нашого.
76
И$ т^ы ѓ^троча пррoкъ вы'шняго наречешися, преDидеши б^о предъ лицемъ гн~имъ оу^гото'вати пђти е^го”
76
І ти, дитя, пророком Всевишнього наречешся, бо йтимеш перед лицем Господа, щоб приготувати путі Йому.
77
да'ти ра'зђмᲆ сп~се'нїа лю'демъ е^го, въ ѓ^сᲄавленїе грњхъ иX.
77
Дати зрозуміти спасіння людям Його у відпущенні гріхів їхніх,
78
млsрдїа ради млsти б~а на'шего, в нихже посᲇти насъ въстокъ съвы'ше.
78
з ласкавого милосердя Бога нашого, яким відвідав нас Схід* з неба,
79
просвњти'ти въ ᲄмњ и^ сњн'и смр~тнњи сᲇдя'щая, напра'вити но'гы на'ша на пђть ми'ренъ
79
просвітити тих, що у темряві й тіні смертній сидять, спрямувати ноги наші на шлях миру.
80
Э$троча же растя'ше и^ крњпля'шеся дх~омъ. и^ б^њ в# пђсты'няхъ, до' дн~е ја%вле'нїа свое^го къ і^ил~ю”
80
Дитя ж зростало і міцніло духом, і було у пустелях до дня явлення свого Ізраїлеві.
Глава`, в~.
1
Бы'сть же въ' дн~и т^ы, и^ꙁыде повелᲇ'нїе эT кесаря а%вгђсᲄа, написа'ти вс^ю вселе'ннђю”
1
У ті дні вийшов від кесаря Августа наказ зробити перепис по всій землі.
2
с^е написа'нїе пе'рвое быст#” владђщ'ђ сирїею, кирини'ю`.
2
Цей перепис був перший за правління Квиринія Сирією.
3
і^ и^дя'хђ вси написа'тися кождо въ сво'и градъ”
3
І всі йшли записатися, кожен до свого міста.
4
Вꙁы'де же и^ѓ'сифъ эT галиле'а, и^ꙁ# града назаре'џа. въ і^оу^де'ю въ' градъ дввDъ, и^же нарица'етᲆся виџлеѓ^мъ, ꙁане быти е^мђ эT домђ и^ ѓ^ч~ьства двDва,
4
Пішов також і Йосиф з Галилеї, з міста Назарета, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Вифлеєм, бо він був з дому і роду Давидового,
5
написа'тися с марїею` ѓ^брђченою е^мђ женою сђщею непра'ꙁ#дною”
5
записатися з Марією, зарученою з ним жінкою, яка була вагітна.
6
бы'сть же е^гда бы'ста т^ђ, и^спо'лнишяся дн~їе родити е'й.
6
Коли ж вони були там, надійшов час родити Їй;
7
и роди сн~а свое^го пе'рвенца, и^ повитъ е^го. и^ положи е^го въ я'слехъ, ꙁане не б^њ и%ма мњста въ ѓ^би'тели”
7
І народила Сина Свого Первістка, і сповила Його, і поклала Його в ясла, бо не було їм місця в гостиниці.
8
И$ па'стырїе бњхђ в то'иже странњ бдя'ще, и^ стрегђще стра'ждђ нощнђю ѓ^ ста'дњ свое^мъ.
8
У тій стороні були на полі пастухи, які стерегли нічної пори отару свою.
9
и^ с^е а^гг~лъ гн~ь ст^а в нихъ, и^ сла'ва гн~я ѓ^сїа и^хъ. и^ оу^боа'шася стра'хомъ ве'лїемъ.
9
Аж ось ангел Господній став між них, і слава Господня осяяла їх; злякалися вони страхом великим.
10
и^ рече и^мъ а%гг~лъ, не бо'итеся. се` б^о бл~говњствђю вамъ ра'дость ве'лїю, ја%же бђ'детᲆ всњмъ лю'демъ.
10
І сказав їм ангел: не бійтеся; я благовіщу вам радість велику, яка буде всім людям.
11
ја%ко родися вамъ днsе сп~съ, и^же е^сть х~с г~ь, вᲆ градњ двDвњ.
11
Бо нині у місті Давидовому народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь.
12
и^ с^е вамъ ꙁна'менїе, ѓ^бря'щете младе'нець повитъ лежащь въ я'слехъ.
12
І ось вам знамення: ви знайдете сповите Немовля, Яке лежатиме в яслах.
13
и^ внеза'пђ бысть съ а%гг~ломъ множество во'й нбsных#, хваля'щих# бг~а, и^ гл~ющиX.
13
І раптом з’явилося біля ангела численне воїнство небесне, яке славило Бога і викликувало:
14
слава въ вы'шнихъ б~ђ, и^ на земли` миr, въ чл~вецњхъ бл~говоле'нїе”
14
слава у вишніх Богу і на землі мир, в людях благовоління!
15
И$ бысть ја%ко эTи^до'шя эT нихъ на' нб~о а^гг~ли. и^ чл~вецы па'стырїе рњша дрђгъ къ' дрђгђ, пре'идеM до виџлее'ма, и^ ви'диM гл~ъ се'й бы'вшїи, и^же г~ь скаꙁа` намъ”
15
І коли ангели відійшли від них на небо, пастухи сказали один одному: підемо до Вифлеєма і подивимось, що там сталося, про що сповістив нам Господь.
16
И$ прїидо'шя поспњш#шеся, и^ ѓ^брњто'шя марїа'мь же і^ и^ѓ'сифа, и^ младе'нець лежа'щь въ я'слехъ”
16
І, поспішивши, прийшли і знайшли Марію та Йосифа, і Немовля, Яке лежало в яслах.
17
Видњвша же, скаꙁа'шя ѓ^ гл~њ гл~аннњмъ и^мъ ѓ^ ѓ^троча'ти семъ”
17
Побачивши ж, розповіли про те, що було сповіщено їм про Немовля Це.
18
и^ вс^и слы'шавшеи`, диви'шася ѓ^ гл~анныхъ эT па'стырїи к нимъ”
18
І всі, хто чув, дивувалися тому, що розповідали їм пастухи.
19
Марїа'мь же съблюда'ше вс^я гл~ы сїа, слага'ющи в# срDцы своеM”
19
А Марія зберігала всі слова ці, складаючи в серці Своїм.
20
И/ въꙁ#врати'шяся па'стырїе, славяще и^ хваля'ще б~а ѓ^ всњхъ ја^же слы'шяша и видњшя, ја^коже гл~ано бысть к нимъ”
20
Пастухи ж повернулися, славлячи і хвалячи Бога за все те, що чули й бачили, як було сказано їм.
21
И$ е^гда и^сполнишяся ѓ^смь дн~їи, да ѓ^брњжђтъ е^го, и^ нареко'шя и^мя е^мђ і^с~, нареченное а^гг~еломᲆ прежDе даже не ꙁачаTся въ' чревњ”
21
А як минуло вісім днів, коли належало обрізати Його, дали Йому ім’я Ісус, наречене ангелом ще перед тим, як зачався Він в утробі.
22
И$ е^гда и^сполнишася дн~їе' ѓ^чище'нїа ею` по ꙁаконђ мољ=се'ѓвђ. Въꙁнесо'ста е^го въ і^ерsли'мъ, поставити е^го преD гм~ъ,
22
І коли настали дні очищення за законом Мойсеєвим, то принесли Його до Єрусалима, щоб поставити перед Господом,
23
ја%коже е^сть пи'сано в ꙁако'нњ гн~и, ја%ко всякъ младе'нець, мђжеска по'лђ, раꙁверꙁа'а ложесна`, ст~о гв~и наречется”
23
як написано в законі Господньому, щоб усяка дитина чоловічої статі, яка розкриває утробу, була посвячена Господеві.
24
И$ е'же дати жрътвђ, по реченномђ в ꙁако'нњ гн~и, дв^а го'рличища, и^ли дв^а птенца голђбина”
24
І щоб принести в жертву, як сказано в законі Господньому, дві горлиці або двоє голуб’ят.
25
И/ се^ б^њ чл~къ въ і^ерsли'мњ, е^мђже и^мя симеѓ'нъ, и^ чл~къ се'й пра'веденъ и^ бл~гочести'въ, ча'а оу^тњхы і^и^л~евы, и^ дх~ъ б^њ ст~ъ в немъ.
25
Був тоді в Єрусалимі чоловік на ім’я Симеон. Він був муж праведний та благочестивий, що чекав утіхи Ізраїлевої, і Дух Святий був на ньому.
26
и^ бњ е^мђ ѓ^бњща'нно дх~омъ ст~ымъ, не ви'дњти смр~ти, преже даже не ви'дитъ х~а гн~я”
26
Йому було провіщено Духом Святим, що він не побачить смерти, доки не побачить Христа Господнього.
27
И$ прїиде дх~омъ в# цр~ковь, И е^гда в#ведо'ста роди'теля ѓ^троча і^с~а, сътворити и%ма по ѓ^бы'чаю ꙁако'нномђ ѓ^ немъ.
27
І був він приведений Духом у храм. І коли батьки принесли Немовля Ісуса, щоб зробити з Ним за законним звичаєм,
28
и^ то'й прїе'мъ е^го на рђкђ свою`, и^ блsви б~а, и^ реq.
28
він взяв Його на руки, благословив Бога і сказав:
29
нн~њ эTпђща'еши раба` твое^го влDко, по гл~ђ твое^мђ с ми'ромъ.
29
нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром,
30
ја^ко видњ'стњ ѓ%чи мои сп~се'нїе твое,
30
бо бачили очі мої спасіння Твоє,
31
е^же е^си оу^гото'валъ преD лицемъ всњхъ людїи.
31
яке Ти приготував перед лицем усіх народів,
32
свTњ въ эTкрове'нїе ја%ѕы'комъ, и^ сла'вђ людїи твои^хъ і^и^л~я”
32
світло на просвітлення язичників і славу народу Твого Ізраїля.
33
И$ б^њ и^ѓ'сифъ, и^ мт~и е^го, чюдя'щася ѓ^ гл~емыхъ ѓ^ немъ”
33
Йосиф же і Мати Його дивувалися сказаному про Нього.
34
И$ блsви я& симеѓ'нъ, и^ рече к# марїи ма'тери е^го. с^е лежитъ се'й на паденїе и^ на въста'нїе мно'гымъ вᲆ і^и^л~и, и^ въ ꙁна'менїе прерњка'емо.
34
І благословив їх Симеон і сказав Марії, Матері Його: ось лежить Цей на падіння і на піднесення багатьох в Ізраїлі і на знак сперечання, —
35
и^ тебњ же само'и дш~ђ про'идеT ѓ^рђжїе, ја%ко оу^бо да эTкры'ются эT мно'гъ срDцᲆ помышле'нїя”
35
і Тобі Самій душу пройме меч, — щоб відкрилися помисли багатьох сердець.
36
И$ б^њ а%нна пррoчица, дщ^и фанђ'илева, эT колњна а^сљ=рова. с^и ꙁаматорњвши въ' дн~ех# мно'ѕњх#, живши с# мђж'емъ сед#мь лњтъ эT дв~ьства свое^го,
36
Тут була й Анна-пророчиця, дочка Фануїлова, з коліна Асирова, яка досягла глибокої старости, проживши з чоловіком сім років від дівоцтва свого;
37
и^ т^а вдова ја%ко лњтъ ѓ%смъдесятъ четы'ри, ја%же не эTхождаше эT цр~кви, посто'мъ и^ мл~твами слђжа'щи дн~ь и^ нощь”
37
вдова вісімдесяти чотирьох років, яка не відходила від храму, постом і молитвою служачи день і ніч.
38
И$ т^а в ᲄо'й часъ приста'вши. и^сповњдавшеся гв~и, и^ гл~аше ѓ^ немъ всњмъ ча'ющиM и^ꙁбавленїа въ і^ерsли'мњ”
38
Прийшовши тієї години, вона славила Господа і говорила про Нього всім, хто чекав спасіння в Єрусалимі.
39
И$ ја%ко скон#чашася вс^я по ꙁако'нђ гн~ю, въꙁ#врати'шася в# галиле'ю, въ' градъ свои наꙁареџъ”
39
І коли виконали все за законом Господнім, повернулися до Галилеї, до міста свого Назарета.
40
ѓ^троча же растя'ше и^ крњпля'шеся дх~омъ, и^сплъня'ася премђ'дрости, и^ блгDть бж~їа б^њ на немъ.
40
Дитя зростало і міцніло духом, сповнюючись премудрости, і благодать Божа була на Ньому.
41
И$ хожDа'ста роди'теля е^го на вся'ко лњто въ і^е^рлsимъ, в# пра'ꙁнDик# па'схы”
41
Щороку батьки Його ходили до Єрусалима на свято Пасхи.
42
И$ е^гда бысть двоюнадесяте лњтђ, въсходя'щемъ и^мъ въ і^е^рлsимъ по ѓ^бычаю пра'ꙁнDика,
42
І коли було Йому дванадцять років, прийшли вони також за звичаєм до Єрусалима на свято.
43
и^ скончя'вшемъ дн~и, и^ въꙁвращя'ющимся и^мъ. ѓ^ста` ѓ^трокъ і^с~ въ і^е^рлsимњ, и^ не раꙁђмњ і^ѓ'сифъ, и^ мати е^го,
43
Як скінчилися дні свята, вони повертались, а Отрок Ісус залишився в Єрусалимі; і не помітили того Йосиф і Мати Його.
44
мнњвша же е^го в# дрђжинњ сђща, преидо'ша дн~е пђть, и^ і^скаста е^го в# сроDницњхъ и^ в# ꙁна'емыхъ.
44
Думали, що Він іде з іншими; пройшовши ж день дороги, почали шукати Його серед родичів та знайомих.
45
и^ не ѓ^брњтша е^го, въꙁ#вратистася въ і^е^рлsимъ в#ꙁыска'юща е^го.
45
І, не знайшовши Його, повернулись до Єрусалима, шукаючи Його.
46
и^ бысть потрїехъ дн^ехъ, ѓ^брњто'ста е^го в# цр~к#ви, сњдя'ща посредњ оу^чи'телїи, и^ послђшающа и^хъ, и^ вᲆпраша'юща и^хъ”
46
Через три дні знайшли Його в храмі, де Він сидів серед учителів, слухав їх і розпитував;
47
Оу^жаса'хђ же ся вс^и послђшающеи` е^го, ѓ^ разђмњ и^ ѓ^ эTвњтехъ е^го”
47
усі, хто слухав Його, дивувалися розуму і відповідям Його.
48
И$ видњвша е^го, дивистася, и^ к немђ мт~и е^го рече. ча'до, чт^о сътвори на'ма тако; с^е эTц~ъ тво'и и^ а'ꙁъ боля'ща и^ска'ховњ тебе`”
48
І, побачивши Його, здивувалися; і Мати Його сказала Йому: Чадо! Що Ти зробив з нами? Ось батько Твій і Я, вболіваючи, шукали Тебе.
49
И$ рече к ни'ма. чт^о ја%ко и^ска'сте мене`; не вњ'ста ли ја%ко в# тњхъ ја%же эTц~а мое^го досто'итъ быти м^и;
49
Він сказав їм: навіщо вам було шукати Мене? Хіба ви не знали, що Я маю бути в тому, що належить Отцю Моєму?
50
и^ т^а не разђмњсᲄа гл~а, и^же гл~а и%ма”
50
Але вони не зрозуміли сказаних Ним слів.
51
И$ сни'де с ни'ма, и^ прїиде в# наꙁареџᲆ, и^ б^њ повинђася и'ма. мт~и же е^го съблюда'ше вс^я гл~ы сїа в# срцDи своеM”
51
І Він пішов з ними, і прийшов у Назарет, і корився їм. І Мати Його зберігала всі слова ці в серці Своєму.
52
И$ і^с~, преспњва'ше премђ'дросᲄїю и^ вᲆзрастоM и^ блгDтїю эT б~а и^ чл~къ”
52
Ісус же зростав у премудрості і віком, в любові у Бога і людей.
Глаv, г~.
1
В пя'тое же надесять лњто влDчества тиверїа кесаря, ѓ^блада'ющђ понтїискомђ пила'тђ і^оу^де'ею. и^ четвертовластвђющђ галиле'ею и'родђ” Фили'ппђ же бра'тђ е^го четвертовластвђющђ и^тири'ею и^ трахонитъскою страною, и^ лисанїю, авилинїею четвертовластвђющђ.
1
У п’ятнадцятий же рік правління Тиверія-кесаря, коли Понтійський Пилат правив Юдеєю, Ірод був четвертовладником у Галилеї, Филип, брат його, був четвертовладником в Ітуреї і Трахонітському краї, а Лисаній був четвертовладником в Авилинеї,
2
прї архїере'и` а%ннњ и^ каи^а'фњ, бы'сть гл~ъ бж~їи къ і^ѓ^а'ннђ заха'рїинђ сн~ђ в# пђсты'ни.
2
за первосвящеників Анни і Каяфи, було слово Боже до Іоана, сина Захарії, в пустелі.
3
и^ прїиде въ вс^ю странђ и^ѓ^рда'нскђю, проповњдаа кр~щенїе покаа'нїа въ ѓ^ставленїе грњхо'въ,
3
І він проходив по всій околиці Йорданській, проповідуючи хрещення покаяння для прощення гріхів,
4
ја%коже е^сть пи'сано в# книзњ словесъ і^са'йа пррoка гл~юща. глsа въпїю'щаго в# пђсты'ни. оу^гото'ваите пђть гн~ь, пра'вы творите стеѕя е^го
4
як написано в книзі слів Ісаї-пророка, який говорить: глас вопіющого в пустелі: приготуйте путь Господній, прямими зробіть стезі Йому.
5
вся'ка де'брь и^спо'лнится, и^ вся'ка гора и^ холмъ смњри'тся” И$ бђ'дђтъ стропо'тная въ пра'вая. и^ ѓ^стрїи в# пђти` глаDкы”
5
Кожна долина нехай наповниться, і всяка гора і пагорб зрівняються, і хай стане криве прямим, і вибоїсті дороги — рівними.
6
И$ оу^зритъ вся'ка плоть сп~се'нїе бж~їе”
6
І побачить всяка плоть спасіння Боже.
7
гл~аше же и^сходя'щиM наро'домъ крsти'тися эT него. порожDенїа е^хи'днова, кт^о сказа` вамъ бњжа'ти эT грядђщаго гнњва;
7
Іоан говорив народові, що приходив хреститися від нього: поріддя єхиднове! Хто навчив вас тікати від грядущого гніву?
8
сътвори'те оу^бо плоды досто'ины покаа'нїа, и^ не начина'ите гл~ати в себњ, эTц~а и%мамы а^враа'ма. гл~ю б^о вамᲆ, ја%ко мо'жетъ б~ъ эT ка'менїа сего въꙁдви'гнђти чя'да а^враа'мђ.
8
Створіть же плоди, достойні покаяння, і не думайте говорити в собі: отця маємо Авраама. Кажу бо вам, що Бог з каміння цього може створити дітей Авраамові.
9
оу^же б^о и^ сњки'ра при корени дре'ва лежи'тъ. вся'ко оу^бо дре'во не творя'щее` плода добра, посњка'ется и^ въ ѓ^гнь в#мњтаеTся”
9
Вже й сокира при корені дерева лежить: всяке дерево, що не приносить доброго плоду, зрубується і вкидається у вогонь.
10
И$ въпраша'хђ е^го народи гл~юще. чᲄо оу^бо сътворимъ”
10
І запитували його люди, кажучи: що ж нам робити?
11
эTвњщв же гл~а и^мъ. и^мњ'ай двњ ри'ѕњ, да подасᲄь не и^мђщемђ. і^ и^мњаи` бра'шна, такоже да твори'тъ”
11
Відповідаючи, він сказав їм: хто має дві одежини, хай дасть тому, хто не має, і хто має їжу, хай зробить так само.
12
Прїидо'шя же и^ мытаре крsти'тися эT него, и^ рњшя к немђ. оу^чи'телю, что^ сътвориM;
12
Прийшли і митарі хреститися від нього і сказали йому: учителю, що нам робити?
13
ѓ%нже рече к ниM, ничтоже боле эT повелњннаго вамᲆ твори'те”
13
Він відповів їм: нічого не вимагайте більше того, що призначено вам.
14
Въпрашахђ же е^го и^ воини гл~юще. и^ мы' чт^о сътворимъ; и^ рече к нимᲆ. никогоже ѓ^би'дите, ни ѓ^клеветава'ите. и^ дово'лни бђ'дњте ѓ^бро'кы ва'шими”
14
Питали його також і воїни: а що нам робити? І сказав їм: нікого не кривдіть, не обмовляйте і задовольняйтеся платнею вашою.
15
Чя'ющем же лю'демъ, и^ помышля'ющемъ всњмъ в# срDцыхъ свои^хъ ѓ^ і^ѓ^а'ннњ, е^да то'и е^сть х~с,
15
Коли ж народ чекав і всі роздумували в серцях своїх про Іоана, чи не Христос він, —
16
эTвњщава'ше і^ѓ^а'ннъ всњмъ, гл~я” А$зъ оу^бо водою кр~ща'ю в^ы, гряде'т же крњплїи мене, е^мђже нњсмь досто'и^нъ эTрњши'ти реме'нь сапо'гђ е^го, то'й в^ы крsти'тъ дх~омъ ст~ыM, и^ ѓ^гнеM”
16
Іоан усім відповідав: я хрещу вас водою: але гряде Сильніший за мене, Якому я недостойний розв’язати ремінь взуття Його; Він хреститиме вас Духом Святим і вогнем.
17
Ємђже лопа'та в рђкђ е^го, и^ ѓ^требиT гђмно свое`, и^ събере'тъ пшени'цђ в житницђ свою. плњвы же съжежеT ѓ^гнемъ негаса'ющиM.
17
Лопата в руці Його, і Він очистить тік Свій і збере пшеницю в житницю Свою, а полову спалить вогнем невгасимим.
18
мно'га же оу^бо і^ и^на оу^тњшаа, бл~говњствова'ше лю'демъ”
18
І багато іншого, втішаючи, благовістив він людям.
19
І$роD же четвертовластникъ ѓ^бличаеM эT него, ѓ^ і^родия'дњ женњ бра'та свое^го, и^ ѓ^ всњхъ ја%же сътвори` зла'я и%родъ.
19
Ірод же, четвертовладник, якому Іоан докоряв за Іродіаду, жінку брата його, і за все, що зробив Ірод лихого,
20
и^ приложи и^ с^е надъ всњми, и^ затвори` і^ѓ^а'нна в# темни'ци”
20
додав до всього іншого і те, що замкнув Іоана у в’язниці.
21
Бы'сть же е^гда крsти'шяся вс^и людїе. і^и^с~ђ кр~щъшђся и^ моля'щђся, эTврᲆзеся нб~о,
21
І сталося, коли хрестився весь народ, і Ісус, охрестившись, молився, розкрилося небо,
22
и^ сни'де дх~ъ ст~ыи теле'снымъ ѓ%браꙁомъ ја%ко го'лђбь нань” И$ гласъ с# нб~се бысть гл~я. ты е^си сн~ъ мои възлюбленныи, ѓ^ тебњ бл~говолихъ”
22
і Дух Святий зійшов на Нього в тілесному вигляді, як голуб; і був Голос з небес, Який говорив: Ти є Син Мій Улюблений, у Тобі Моє благовоління!
23
И$ то'й б^њ і^с~, ја^ко лњтомъ тридесяте. начина'а, сыи ја%ко мнимъ сн~ъ і^ѓ'сифовъ, и^лїевъ.
23
Ісус, починаючи Своє служіння, був років тридцяти, і був, як думали, син Йосифів, Іліїв,
24
матџа'новъ, левїи'нᲆ. мельхі'и^нъ, и^а^нна'евᲆ. и^ѓ^сїфовъ,
24
Матфатів, Левіїв, Мелхіїв, Іаннаїв, Йосифів,
25
маттаџїе'въ. а^мо'сов#, наоу'мовъ. е^сли'мовъ, нагге'ѓвъ.
25
Маттафіїв, Амосів, Наумів, Еслимів, Наггеїв,
26
маа'џовъ, маттаџи'евъ. семїеv, і^ѓ'сифовъ. і^оу^динъ,
26
Маафів, Маттафіїв, Семеіїв, Йосифів, Іудин,
27
и^ѓ^а^нна'новᲆ. риси'евъ, зороваве'левъ. салаџі'илеv, нирїевъ.
27
Іоананів, Рисаїв, Зоровавелів, Салафіїлів, Ниріїв,
28
мелхїевъ, а^ддїевᲆ. коса'мовъ, е^лмо'дамовъ. и^ровъ,
28
Мелхіїв, Аддіїв, Косамів, Елмодамів, Ірів,
29
і^ѓ^сїе'въ. е^лїезеровъ, і^ѓ^ри'мовъ, матџа'товъ, левїинъ.
29
Іосіїв, Єлиєзерів, Іоримів, Матфатів, Левіїв,
30
симеѓ'новъ, і^оу^динъ. і^ѓ'сифовъ, і^ѓ^а^на'мовъ. е^лиаки'мовъ,
30
Симеонів, Іудин, Йосифів, Іонанів, Єлиакимів,
31
мелеа'евъ. менна'нов#, маттаџа'евъ. наџа'новъ, двDвъ.
31
Мелеаїв, Маїнанів, Маттафаїв, Нафанів, Давидів,
32
и^е^се'ѓвъ, ѓ^ви'довъ. въѓ^зовъ, салмо'новъ. наа^ссо'новъ.
32
Єссеїв, Овидів, Воозів, Салмонів, Наасонів,
33
а^минода'вовъ. а^ра'мовъ, и^ѓ^а^ра'мовъ. е^сро'моv, фаре'совъ. і^оу'динъ,
33
Аминадавів, Арамів, Єсромів, Фаресів, Іудин,
34
и^а'ковль. и^саа'ковъ, а^враа'мовъ. џарра'новᲆ, нахо'ровъ.
34
Яковів, Ісааків, Авраамів, Фаррин, Нахорів,
35
серђ'ховъ, рагавовъ. фале'ковъ, е^веровъ. сала'новъ,
35
Серухів, Рагавів, Фалеків, Єверів, Салинів,
36
кайна'новъ. а^рфаћа'довъ, си'моновъ. но'евъ, ламеховъ.
36
Каїнанів, Арфаксадів, Симів, Ноїв, Ламехів,
37
маџђса'левъ, е^но'ховъ. и^а^редовъ, малеле'илевъ. кайнановъ,
37
Мафусалів, Єнохів, Іаредів, Малелеїлів, Каїнанів,
38
е^но'совъ. си'џовъ, а^да'мовъ. бж~їи”
38
Єносів, Сифів, Адамів, Божий.
Глvа, д~.
1
Ис~ же и^спо'лнь дх~а ст~а въꙁ#врати'ся эT и^ѓ^рдана, и^ ведя'шеся дх~омᲆ в# пђсты'ня,
1
Ісус же, сповнений Духа Святого, повернувся від Йордану і поведений був Духом у пустелю.
2
дн~їи четы'ридесяте и^скђша'емᲆ эT дїа'вола. и^ не ја%сть ничесоже въ дн~и т^ы. и^ сконча'вшемся иM, послњди вᲆꙁалка
2
Там сорок днів Він був спокушуваний дияволом і нічого не їв у ті дні, і по їх закінченні наостанку зголоднів.
3
и^ рече е^мђ дїа'вол#. а^ще сн~ъ е^си бж~їи, рци ка'меневи семђ да бђ'детъ хлњбъ.
3
І сказав Йому диявол: якщо Ти Син Божий, то звели каменю цьому, щоб став хлібом.
4
и^ эTвњща і^с~ к немђ гл~я. пи'сано е^сть, ја^ко не ѓ^ хлњбњ е^ді'номъ живъ бђдетъ чл~къ, н^о ѓ^ вся'комъ гл~њ бж~їи”
4
Ісус відповів йому: написано, що не хлібом єдиним житиме людина, але всяким словом Божим.
5
И$ възведъ е^го дїа'волъ на' горђ высокђ, покаꙁа е^мђ вс^я црsтвїа вселе'нныя, в часњ` време'ннњ.
5
І, вивівши Його на високу гору, диявол показав Йому всі царства світу в одну мить.
6
и^ рече е^мђ дїа'волъ. тебњ дам# власть сїю вс^ю и^ сла'вђ и^хъ, ја%ко мн^њ дана` е^сть, и^ е^мђже а^ще хощђ, дамъ ю&.
6
І сказав Йому диявол: Тобі дам усю оцю владу над усіми цими царствами і славу їх, бо вона мені передана, і я кому схочу, даю її.
7
т^ы оу^бо а^ще покло'нишися предо мною, бђ'дђтъ тебњ вс^я”
7
Отже, якщо Ти поклонишся мені, то все буде Твоє.
8
И эTвњщавъ рече е^мђ і^с~. и^ди` ꙁа мною сатана`. писано е^сть. покло'нишися г~ђ б~ђ твое^мђ, и^ томђ е^ді'номђ послђжиши”
8
Ісус сказав йому у відповідь: відійди від Мене, сатано; написано: Господу Богу твоєму поклоняйся і Йому Єдиному служи.
9
И$ веде е^го въ і^е^рлsимъ, и^ поста'ви е^го на крилњ цр~ко'внњмъ, и^ рече е^мђ. а^ще сн~ъ е^си бж~їи, врь'ꙁися эTсю'дђ до'лђ.
9
І повів Його до Єрусалима, і поставив Його на крилі храму, і сказав Йому: якщо Ти Син Божий, кинься звідси вниз.
10
пи'сано б^о е^сть, ја^ко а^гг~ломъ свои'мъ ꙁаповњ'сть ѓ^ тебњ съхрани'ти т^я,
10
Бо написано: ангелам Своїм заповість про Тебе зберегти Тебе;
11
и^ на рђкахъ въꙁмTђ т^я, да не когда прит#кнеши ѓ^ ка'мень но'гђ твою`”
11
і на руках понесуть Тебе, щоб не спіткнувся об камінь ногою Твоєю.
12
И$ эTвњща'въ рече е^мђ і^с~. ја%ко рече'но е^сть, не и^скђ'сиши г~а б~а твое^го.
12
Ісус відповів йому: сказано: не спокушай Господа Бога твого.
13
и^ скончавъ вс^е и^скђше'нїе дїа'волъ, эTи'де эT него до времене”
13
І, закінчивши всі спокушання, диявол відійшов від Нього до часу.
14
И въꙁ#врати'ся і^с~, в си'лњ дх~о'внњи в галиле'ю, и^ вњсть и^ꙁы'де по все'и странњ ѓ^ немъ.
14
І повернувся Ісус в силі духу до Галилеї; і рознеслася чутка про Нього по всьому краю.
15
и^ то'и оу^ча'ше на сон#мищихъ и^хъ, сла'вимъ всњми”
15
Він навчав у синагогах їхніх, і всі Його славили.
16
И/ прїиде в# назареџъ, и^дњже б^њ въспитанъ, и^ вни'де по ѓ^бы'чаю свое^мђ в# дн~ь сђбо'тныи в# со'нмище, и^ в#ста` чести`.
16
І прийшов у Назарет, де був вихований, і увійшов, за звичаєм Своїм, в день суботній у синагогу і став, щоб читати.
17
и^ да'шя е^мђ кни'гђ и^са'і"а пррoка. и^ раꙁ#гнђвъ кни'гђ, ѓ^брњте мњсто, и^дњже б^њ напи'сано.
17
Йому подали книгу пророка Ісаї; і Він, розгорнувши книгу, знайшов місце, де було написано:
18
дх~ь гн~ь на мнњ, е^гоже ради пома'ꙁа м^я, бл~говњ'сти'ти ни'щимъ посла` м^я, и^сцњли'ти съкрђше'ныа срDцемᲆ, проповњ'дати плњне'нымъ эTпђще'нїе, и^ слњпымъ прозрњнїе, эTпђсти'ти съкрђше'ныа въ эTра'дђ,
18
Дух Господній на Мені; бо Він помазав Мене благовістити убогим, і послав Мене зціляти розбитих серцем, проповідувати полоненим визволення, сліпим прозріння, відпустити замучених на волю,
19
проповњ'дати лњто гн~е прїа'тно”
19
проповідувати літо Господнє сприятливе.
20
И$ съгнђв'ъ кни'гђ, эTдавъ слђꙁᲇ, сњ'де. и^ всMњ в со'нмищи ѓ%чи бњхђ зря'ще нань”
20
І, згорнувши книгу і віддавши служителю, сів, і очі всіх у синагозі були звернені до Нього.
21
И$ начатъ гл~ати к ни'мъ, ја^ко днесь сбысться писа'нїе с^е вᲆ оу^шїю ва'шею.
21
І Він почав говорити їм: нині справдилося писання, яке ви почули.
22
и^ вс^и свњдњтельствовахђ е^мђ” І$ дивля'хђся ѓ^ словесехъ блгDти, и^сходящихъ и^ꙁъ оу'стъ е^го” И$ гл~ахђ. не се'и ли е^сть сн~ъ і^ѓ'сїфовъ;
22
І всі свідчили Йому. І дивувалися словам благодаті, що виходили з уст Його, і говорили: чи ж не Йосифів це син?
23
и^ рече к нимъ. вся'ко речете м^и при'т#чђ сїю, врачю` и^сцњлися самъ. е^ли'ка слы'шяхоM бы'вшаа` в# капернаоу%мњ, сътвори и^ ꙁдњ въ эTч~ьствїи своеM”
23
Він сказав їм: напевно, ви скажете Мені приказку: лікарю, зцілися Сам, зроби і тут, на Твоїй батьківщині, те, що, ми чули, було в Капернаумі.
24
рече же. а^ми'нь гл~ю вамъ. ја%ко никото'рыи пррoкъ прїа'тенъ е^сть въ эTч~ьствїи свое^мᲆ. по
24
І сказав: істинно кажу вам: ніякого пророка не приймають на батьківщині своїй.
25
и'стинњ же гл~ю ваM. мно'гы вдови'ця бњшя въ дн~и и^лїины въ і^ил~и, е^гда ꙁаключи'ся нб~отри лњта, и^ мsця шесть, ја^ко бысть гладъ вели'къ по все'и ꙁемли`,
25
По правді ж кажу вам, багато вдів було в Ізраїлі у дні Іллі, коли небо замкнулося на три роки і шість місяців, так що настав великий голод по всій землі,
26
и^ ни къ е^ді'нои и^хъ по'сланъ бысть и^лїа, то'кмо в саре'птђ сидо'нскђю, к# женᲇ вдови'ци”
26
і до жодної з них не був посланий Ілля, а тільки в Сарепту сидонську, до жінки-вдови.
27
И мно'ѕи прокаже'ни бњхђ прї е^лисе'и пррoцњ въ і^ил~и, и^ ние^ді'нже эT нихъ ѓ^чи'стися, то'кмо нее^ма'нъ, сирїанинъ”
27
І багато також було прокажених в Ізраїлі за пророка Єлисея, і жоден з них не очистився, тільки Неєман-сирієць.
28
И$ і^спо'лнишяся вс^и ја%рости в со'нмищи, слы'шавше сїа.
28
І сповнились усі гнівом у синагозі, почувши це.
29
и^ в#ста'вше и^ꙁгнашя е^го вонъ и^ꙁ# гра'да, и^ ведошя е^го до врьхђ горы`, на не'иже граD и^хъ съꙁданъ бяше, да бы'шя е^го низри'нђли.
29
І, вставши, вигнали Його геть з міста і повели на вершину гори, на якій було збудоване їхнє місто, щоб скинути Його.
30
ѓ%н же прошедъ посрDњ и^хъ и^дяше”
30
Він же, пройшовши серед них, відійшов.
31
И/ сни'де в# капернаоу^мъ, града галиле'иска, и^ бњ оу^ча и^хъ в сђбо'ты.
31
І прийшов у Капернаум, місто галилейське, і навчав їх по суботах.
32
и^ оу^жасахђся ѓ^ оу^ченїи е^го, ја%ко съ властїю б^њ сло'во е^го”
32
І дивувалися вченню Його, бо слово Його мало владу.
33
И$ в со'нмищи б^њ чл~къ, и^мы` дђхъ бњ'са нечи'ста, и^ въꙁъпи` гласомъ ве'лїемъ
33
Був у синагозі чоловік, що мав духа нечистого, і він закричав гучним голосом:
34
гл~я. ѓ^ста'ви, чт^о намъ и^ тебњ, і^с~е наꙁаря'нине. пришелъ е^си погђбити наs; вњмъ т^я кт^о е^си, ст~ыи бж~їи”
34
облиш, що Тобі до нас, Ісусе Назарянине? Ти прийшов погубити нас; знаю Тебе, хто Ти, Святий Божий.
35
И$ запрњти` е^мђ і^с~, гл~я. премлᲆчи`, и^ і^ꙁыди и^ꙁ него” И$ поврьгь е^го бњсъ посредњ, и^ꙁы'де и^ꙁ него, ника'коже вредивъ е^го”
35
Ісус заборонив йому, сказавши: замовкни і вийди з нього. І біс, кинувши його посередині синагоги, вийшов з нього, нітрохи не зашкодивши йому.
36
И$ бысть оу'жасъ на всњхъ, и^ стяꙁа'хђся дрђгъ къ дрђгђ гл~ще. чт^о слово с^е; ја^ко властїю и^ си'лою велитъ нечистымъ дђховом# и^ і^сходятъ;
36
І усіх охопив жах, і питали один одного, кажучи: що це за слово, що з владою і силою наказує нечистим духам, і вони виходять?
37
І$ и^схожDаше глаs ѓ^ немъ въ всяко мњсто страны”
37
І розійшлася чутка про Нього по всіх місцях того краю.
38
в#ставъ же и^ꙁ со'нмища, вни'де в домъ си'моновъ” Теща же симонова б^њ ѓ^дръжима ѓ^гнем# велїемъ, и^ молиша е^го ѓ^ неи.
38
Вийшовши з синагоги, Він увійшов у дім Симонів; теща ж Симонова була в сильній гарячці; і благали Його за неї.
39
и^ став# наD нею, ꙁапрети ѓ^гню`, и^ ѓ^ста'ви ю&. а^бїе же в#ста'вши, слђжа'ше иM.
39
Підійшовши до неї, Він заборонив гарячці; і покинула її. Вона відразу ж встала і слугувала їм.
40
ꙁаходя'щђ же слн~цђ, вс^и е^ли'цы и^мя'хђ боля'щїа недђ'гы раꙁли'чными, привожахђ и^хъ к немђ” ѓ%н же на е^ді'номъ кожDо ихъ рђцњ вᲆꙁложь, и^сцњля'ше и^хъ”
40
Коли ж заходило сонце, всі, хто тільки мав хворих на різні недуги, приводили їх до Нього, і Він, покладаючи на кожного з них руки, зціляв їх.
41
И$схожDахђ же и^ бњси эT мно'гъ, въпїю'ще и^ гл~юще, ја%кот^ы е^си хс~, сн~ь бж~їи” И$ запрњща'а не дадяше и^мъ гл~ати, ја%ко вњдяхђ х~а самого сђща.
41
Виходили також і біси з багатьох, викрикуючи і кажучи: Ти Христос, Син Божий. А Він забороняв їм казати, що вони знають, що Він Христос.
42
Бывшђ же дн~и, из#шеD и^де в# пђсто мњсᲄо е^ді'н#, и^ нароd и^скахђ е^го, и^ прїидо'шя до него, и^ дръжа'хђся е^го, да не бы эTшелъ эT нихъ.
42
А як настав день, Він, вийшовши з дому, пішов у безлюдне місце, а люди шукали Його і, прийшовши до Нього, затримували Його, щоб не йшов від них.
43
ѓ%н же рече к ни'мъ. ја%ко и^ дрђгымъ градовомъ бл~говњстити м^и подоба'етᲆ црsтвїе бж~їе, ја%ко на с^е по'сланъ е^смь.
43
Він же сказав їм: і іншим містам Мені належить благовістити Царство Боже, бо на те Я посланий.
44
и^ б^њ проповњдаа` на со'нмищыхъ галилеискыхъ”
44
І проповідував у синагогах галилейських.
Глvа, е~”
1
Бысть же належащђ е^мᲆ наро'дђ, да бышя слы'шали сло'во бж~їе, И$ то'и бњ стоя прї е'ꙁерњ генисаре'тстњ”
1
Одного разу, коли народ тиснувся до Нього, щоб слухати Слово Боже, а Він стояв біля озера Генісаретського,
2
и^ ви'дᲇ дв^а корабля стоя'ща прї е'зерᲇ” Рыбарїе же эTшед#ше эT нею, плака'хђ мрњжя”
2
і побачив Він два човни, що стояли при озері; а рибалки, вийшовши з них, полоскали сіті.
3
Влњꙁ же въ е^ді'нъ эT кораблю и%же бњ си'моновъ, моли е^го эT ꙁемля эTстђпи'ти ма'ло. и^ сњдъ оу^ча'ше и^с корабля` наро'ды”
3
Увійшовши в один з човнів, який належав Симонові, Він просив його відплисти трохи від берега і, сівши, навчав людей з човна.
4
ја%коже преста` гл~я, рече к си'монђ, постђпи` въ глђбинђ, и^ въвръзњте мре'жя вашя в лови'твђ.
4
Коли ж перестав навчати, сказав Симонові: відпливи на глибину і закиньте сіті свої для лову.
5
и^ эTвњща'в# си'монъ, рече е^мђ. наста'вниче, ѓ^бнощᲆ вс^ю трђжDьшеся ничесоже ја%хоM, по гл~ђ же твое^мђ в#ве'ргђ мре'жђ,
5
Симон сказав Йому у відповідь: Наставнику, ми трудилися всю ніч і нічого не впіймали, але за словом Твоїм закину сіть.
6
и^ с^е сътво'рше, я'шя множество ры'бъ мно'го, протръꙁа'ше же ся мрежа иX,
6
Зробивши це, вони наловили дуже багато риби, аж проривалася сіть у них.
7
и^ поманђшя прича'стникомъ и^же бя'хђ въ дрђꙁемъ корабли`, да прише'дше помо'гђтъ и^мᲆ. и^ прїидо'ша, і^ и^спо'лниша ѓ%ба корабля`, ја^ко погрђжа'тися и%ма”
7
І дали знак друзям з другого човна, щоб прийшли допомогти їм; і прийшли, і наповнили обидва човни так, що вони почали тонути.
8
Видњв же си'монъ пе'тръ, припаде` к# колњ'нома і^с~овома, гл~я” и^ꙁы'ди эT мене`, ја%ко мђжᲆ грњшеn е%смь г~и.
8
Побачивши це, Симон-Петро припав до колін Ісусових і сказав: Господи, відійди від мене, бо я чоловік грішний!
9
о'у"жасъ бо ѓ^дръжа'ше е^го, и^ вс^я сђщая с нимъ, ѓ^ лови'твњ ры'бъ ја%же я'ша.
9
Бо жах охопив його і всіх, що були з ним, від того улову риби, яку зловили;
10
та'кожDе же і^ и^а'кова і^ и^ѓ^а'нна, сн~а ꙁеведе'ѓва, ја^же бњс'та ѓ^бещника си'монови” и^ рече` к си'монђ і^с~, не бо'ися. эTсе'лњ бђдеши чл~кы ловя`.
10
також і Якова та Іоана, синів Зеведеєвих, які були спільниками Симона. І сказав Ісус Симонові: не бійся, віднині будеш ловцем людей.
11
і^ и^ꙁ#влекъше ѓ%ба корабля` на' ꙁемлю, ѓ^ста'вльше вс^я, въ слњдъ е^го и^до'шя”
11
І, витягнувши обидва човни на берег, залишили все і пішли за Ним.
12
И/ бысть е^гда б^њ і^с~ въ е^ді'номᲆ эT градо'въ, и^ с^е мђжъ и^спо'лнь прокаже'нїа, и^ видњвъ і^с~а, паD ни'ць моляся е^мђ гл~я. г~и, а%ще хо'щеши, мо'жеши м^я ѓ^чи'стити”
12
Коли Ісус був в одному місті, прийшов чоловік, увесь в проказі, і, побачивши Ісуса, упав ниць і благав Його: Господи, якщо Ти хочеш, можеш мене очистити.
13
и^ просте'ръ рђкђ коснђ` е^го, ре'кᲆ. хощђ`, ѓ^чи'стися. і^ а'бїе прока'ꙁа эTи'де эT него`”
13
Він простяг руку, доторкнувся до нього і сказав: хочу, очисться. І відразу проказа зійшла з нього.
14
И$ то'и ꙁаповњ'да е^мђ` никомђже повњд'ати, н^о шеD покажися і^е^ре'ѓви, и^ принеси` ѓ^ ѓ^чищенїи твое^мъ, ја%коже повелњ` мољ=сїи, въ свњдњтельство и^мъ.
14
І Він звелів йому нікому не говорити, а піти показатися священикові і принести жертву за очищення своє, як повелів Мойсей, на свідчення їм.
15
прохожа'ше же паче сло'во ѓ^ немъ, и^ схожа'хђся народи мно'зи слы'шати, и^ цњли'тися эT него`, эT недђ'гъ своиX.
15
Розійшлася ще більше чутка про Нього, і сходилося до Нього безліч народу послухати і зцілитися від Нього від недуг своїх.
16
то'й же б^њ эTходя в пђстыню и^ мл~яся”
16
Він же відходив у безлюдні місця і молився.
17
И/ бысть въ е^ді'нъ эT дн~їи, и^ то'и б^њ оу^ча`, и^ бњхђ сњдя'ще фарисе'е, и^ зако'нооу^чи'телїе, и^же бяхђ пришли` эT вся'кїа ве'си галиле'искїа, і^ и^оу^де'искїа`, і^ и^ерsли'м#скїа, и^ си'ла гн~я б^њ и^сцњля'ющи и^хъ”
17
Одного дня, коли Він навчав, і сиділи тут фарисеї і законовчителі, що поприходили з усяких місць Галилеї та Юдеї і з Єрусалима, і сила Господня являлася у зціленні хворих, —
18
И$ с^е мђж'їе нося'ще на ѓ^дрњ` чл~ка, и^же б^њ расла'бленъ, і^ и^ска'хђ внести` е^го и^ положи'ти пред нимъ.
18
і ось люди принесли на постелі чоловіка, який був розслаблений, і намагалися внести його в дім і покласти перед Ним;
19
и^ не ѓ^брњтше кђдњ` внести` е^го наро'да раd. въꙁлњ'зше на' храмъ, сквоꙁњ скђде'лы ниꙁвњ'сиша е^го съ ѓ^дромъ на средђ` преD і^с~а.
19
і, не знайшовши, як пронести його через натовп, вилізли на дім і через покрівлю спустили його з постіллю на середину, перед Ісусом.
20
и^ ви'дњвъ вњ'рђ и^хъ, рече е^мђ. чл~че ѓ^ставля'ют# ти ся грњси` твои`.
20
І Він, побачивши віру їхню, сказав йому: чоловіче, відпускаються тобі гріхи твої.
21
и^ нача'шя помышля'ти кни'жницы и^ фарисе'е, гл~юще. кт^о е^сть се'и, и^же гл~етъ хђлы`; кт^о мо'жетᲆ ѓ^ставля'ти грњхы`, то'кмо е^ді'нъ б~ъ;
21
Книжники і фарисеї почали розмірковувати, кажучи: хто ж є Цей, що богохульствує? Хто може відпускати гріхи, крім одного Бога?
22
раꙁђмњ'в же і^с~ помышле'нїа и^хъ, эTвњща'въ рече` к нимᲆ. чт^о помышля'ете въ срDцыхъ ва'шиX;
22
Ісус, зрозумівши міркування їхні, сказав їм у відповідь: що помишляєте в серцях ваших?
23
чт^о е^сть оу^до'бње рещи`” ѓ^ставля'ютъ ти ся грњси` твои`. и^ли рещи`, въста'ни и^ ходи;
23
Що легше — сказати: відпускаються тобі гріхи твої, чи сказати: встань і ходи?
24
н^о да оу^вњ'сте, ја%ко вла'сть и%мать сн~ъ члчsкыи на земли` эTпђща'ти грњхы, рече` расла'бленомђ. тебњ` гл~ю, въста'ни, въꙁми` ѓ%дръ твои`, и^ди` в до'мъ свои.
24
Але щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі відпускати гріхи, — сказав Він розслабленому: тобі кажу, встань, візьми постіль твою та йди в дім твій.
25
і^ а'бїе вᲆстаv пред ни'ми, Вꙁемъ на не'мже лежа'ше, и%де в доM свои, сла'вя б~а.
25
І він відразу встав перед ними, взяв те, на чому лежав, та й пішов до дому свого, славлячи Бога.
26
и^ оу%жасъ прїа'тъ вс^я, и^ славля'хђ б~а, І$ и^спо'лнишяся стра'ха гл~юще, ја%ко видњхоM пресла'вная днsе”
26
І жах охопив усіх, і славили Бога і, сповнені страхом, говорили: преславне бачили ми нині.
27
И/ по се'мъ и^ꙁы'де, и^ оу^зрњ` мытаря`, и%менемъ левїю, сњдя'ща на мы'тници. и^ рече е^мђ, и^ди` по мнњ.
27
І після цього вийшов Ісус і побачив митаря на ім’я Левій, що сидів на митниці, і сказав йому: йди за Мною.
28
и^ ѓ^ста'вль вс^я, въста'въ, въ слњдъ е^го и%де”
28
І той, покинувши все, встав і пішов услід за Ним.
29
И$ сътвори` чреже'нїе ве'лїе левїи е^мђ вᲆ домђ своемъ. и^ б^њ наро'дъ мытаре'и мно'гъ, і^ и^нњхъ, и^же бњхђ с ниM вᲆзлежа'ще.
29
І влаштував Йому Левій у домі своїм велику гостину; і там було багато митарів та інших, які возлежали з ними.
30
и^ ропта'хђ кни'жницы нань, и^ фарисе'е къ оу^чн~комъ е^го гл~юще. почт^о с мытари` и^ грᲇш'никы ја%сте и^ пїе'те;
30
Книжники ж і фарисеї нарікали на Нього і говорили ученикам Його: чому ви їсте і п’єте з митарями та грішниками?
31
и^ эTвњщавъ і^с~, рече` к ни'мъ. не требђю'тᲆ здра'вїи врача, н^о боля'щїи.
31
Ісус же сказав їм у відповідь: не здорові потребують лікаря, а недужі.
32
не прїидохъ призвати пра'ведъныхъ, н^о грњшныа в# покаа'нїе”
32
Я прийшов покликати не праведників до покаяння, але грішників.
33
Эни' же рњша к немђ. почт^о оу^чн~цы і^ѓ^а'ннови постятся ча'сто, и^ мл~итвы творятъ, такоже и^ фарїсе'истїи, а^ твои` ја%дя'тъ и^ пїютъ;
33
Вони ж сказали Йому: чому учні Іоанові часто постять і моляться, також і фарисейські, а Твої їдять і п’ють?
34
ѓ^н же рече к нимᲆ. е^да мо'жете сн~ы бра'чныа дондеже женихъ с ни'ми е^сть, сътворити пости'тися;
34
Він же сказав їм: чи можете примусити гостей весільних постити, доки з ними жених?
35
прїидђт же дн~їе, е^гда эTя'тъ бђ'детъ эT ни'хъ женихъ, и^ тогда` постятся в ты^ дн~и”
35
Але прийдуть дні, коли забраний буде від них жених, і тоді поститимуть у ті дні.
36
Гл~аше же и^ при'тчю к ні'мъ. ја%ко никтоже приставле'нїа ри'зы но'вы приставля'етъ на ри'ꙁђ в'ет#хђ. а^ще ли же, н^и. и^ новђю раздере'тъ, и^ ветсњи не съгласђ'ет е^же эT но'ваго”
36
Сказав же і притчу їм: ніхто не накладає латки до старої одежі, відірвавши від нової одежі; а інакше і нове розірветься, і до старого не підійде те, що з нового.
37
И$ никтоже влива'етъ вина` но'ва в мњ'хы ве'тхы, а^ще ли же н^и, растръгнетᲆ но'вое вино мњ'хы, и^ са'мо и^ꙁлїется, и^ мњ'си поги'бнTђ,
37
І ніхто не вливає молодого вина в старі міхи, і саме виллється, і міхи пропадуть.
38
н^о вино` но'вое в# мњхы но'вы вливати, и^ ѓ^бое съблюде'тся.
38
А молоде вино в нові міхи треба вливати; тоді збережеться і те, і друге.
39
и^ никтоже пи'вᲆ ветхое, а^бїе хо'щетъ но'вомђ. гл~етъ бо, ветхое лђ'чше е^сть”
39
І ніхто, пивши старе вино, не захоче зараз же молодого, бо скаже: старе краще.
Глvа, ѕ~.
1
Бысть же в сђбо'тђ второпе'ръвђю, и^ти` е^мђ сквозњ сњянїа, и^ въстръга'хђ оу^ченицы е^го кла'сы, и^ ја%дя'хђ стира'юще рђка'ми”
1
Сталося, що у суботу, першу після другого дня Пасхи, довелося Йому йти через посіви, і ученики Його зривали колоски і їли, розтираючи руками.
2
Нњцїи же эT фарїсе'и рњша и^мъ. чт^отворите`, е^гоже не досто'иT творити в сђбо'ты;
2
Деякі ж з фарисеїв сказали їм: навіщо ви робите те, чого не годиться робити в суботу?
3
и^ эTвњщавъ і^с~, рече к нимъ. ни л^и сего` чл^и е^сте, е^же сътвори дв~дъ, е^гда` взалка'ся самъ, и^ і'же с нимъ сђщїи,
3
Ісус сказав їм у відповідь: хіба ви не читали, що вчинив Давид, коли зголоднів сам і ті, що були з ним?
4
ка'ко вни'де в# домъ бж~їи, и^ хлњбы преDложенїя вземъ, и^ ја%стъ, и дастъ и^ сђщимъ с нимъ, и^хже не, достоаше ја%сти, то'кмо е^ді'нњмъ е^ре'ѓмъ;
4
Як він увійшов у дім Божий, і взяв хліби принесення*, і їв, і дав тим, що були з ним, хоча їх не можна було їсти нікому, тільки одним священикам.
5
и^ гл~аше и^мъ, ја^ко г~ь е^сть сн~ъ члчsкїи и^ сђботњ”
5
І сказав їм: бо Син Людський є господарем і суботи.
6
Бы'сть же и^ вᲆ дрђгђ'ю сђбоᲄђ, вниᲄи е^мђ в соnмище, и^ оу^чTи=” И$ б^њ т^ђ чл~кᲆ. и^ рђка` е^мђ десна'а б^њ сђха`.
6
Довелося ж і в іншу суботу увійти Йому в синагогу і навчати. Там був чоловік, у якого права рука була суха.
7
наꙁира'хђ же кни'жᲆницы и^ фарїсе'е, а^ще в сђбо'тђ и^сцњли'тъ, да ѓ^бря'щђтъ рњчь нань”
7
Книжники ж і фарисеї стежили за Ним, чи не зцілить Він у суботу, щоб знайти звинувачення проти Нього.
8
ѓ%н же вњ'дяше помышленїа и^хъ, и^ рече чл~кђ и^мђщемђ сђхђ рђкђ. въстани, и^ стани посредњ” ѓ%н же въставъ, ста`”
8
Він же, знаючи помисли їхні, сказав чоловікові, що мав суху руку: встань і вийди на середину. І він встав і вийшов.
9
Рече же і^с~ к ни'мъ. въпрошђ в^ы, что^ достоитъ в сђбо'ты, добротвори'ти, и^ли ѕл^отворити, дш~ђ спsти` и^ли погђби'ти;
9
Тоді сказав їм Ісус: запитаю вас, що годиться робити в суботу — добро чи зло? Спасти душу чи згубити? Вони мовчали.
10
и^ възрњвъ на вс^я и^хъ, рече е^мђ. простри` рђ'кђ твою`. ѓ%н же сътвори тако. и^ оу^твердися рђка е^го здра'ва ја%ко дрђга'а”
10
І, поглянувши на всіх них, сказав тому чоловікові: простягни руку твою. Він так і зробив; і стала рука його здорова, як і друга.
11
ѓ^ни же и^сполнишяся безђм'їя, и^ гл~ахђ дрђгъ къ' дрђгђ, чт^о бышя сътворили і^с~ови”
11
Вони ж розлютилися і говорили між собою, що б їм вчинити з Ісусом.
12
Бысть же въ' дн~и т^ы, и^ꙁы'де в го'рђ помоли'тися, и^ б^њ ѓ%бнощь в# мл~твᲇ бж~їи”
12
У ті дні Ісус зійшов на гору помолитися і пробув усю ніч у молитві до Бога.
13
И$ е^гда бысть дн~ь, приꙁва` оу^чн~кы своя. и^ і^збра` эT нихъ дв^анадесяте, и^х#же и^ а^пsлы нарече.
13
Коли ж настав день, покликав учеників Своїх і обрав з них дванадцятьох, яких назвав апостолами:
14
си'мона, е^гоже и^менова петра, и^ а^ндре'я брата е^го. і^а'кова, и^ і^ѓ^а'нна. фили'ппа, и^ варџоломе'а.
14
Симона, якого назвав Петром, і Андрія, брата його, Якова та Іоана, Филипа та Варфоломія,
15
матџе'а, и^ џомђ. і^а'кова а^лџе'ѓ^ва, и^ си'мона нарица'емаго ѕилоᲄа.
15
Матфея та Фому, Якова Алфеєвого та Симона, званого Зилотом, Іуду Якового та
16
и^оу^дђ і^а^ковля, и^ і^ђдђ и^скарїѓ'т#скаго, и^же и^ бысть преда'тель.
16
Іуду Іскаріотського, який потім став зрадником.
17
І$ сшеD с ними ст^а на мњ'стњ ра'внњ, и^ нароD оу^чн~къ е^го, и^ множество мно'го людїи эT всея` і^ю^де'а, и^ і^е^рлsи'ма, и^ помо'рїа тљ=р#ска и^ сидо'ньска,
17
І зійшовши з ними, Він став на рівному місці; також багато учеників Його і безліч народу з усієї Юдеї та Єрусалима, з приморських місць Тирських і Сидонських,
18
и^же прїидошя послђшяти е^го, и^ і^сцњли'тися эT недђ'гъ свои^хъ, стражDђщеи` эT дђхъ нечи'стыхъ, и^ і^сцњляхђся.
18
що прийшли послухати Його і зцілитися від недуг своїх, також і ті, що страждали від нечистих духів, — і зцілялися.
19
и^ весь наро'дъ искаше прикаса'тися е^мъ, ја%ко си'ла эT него и^схожDаше и^ і^сцњля'ше вс^я”
19
І весь народ намагався доторкнутися до Нього, бо від Нього виходила сила і зціляла всіх.
20
И$ то'и въꙁвеD ѓ%чи свои` на оу^чн~кы своя, гл~аше” Бл~жени ни'щїи, ја^ко ваше е^сть црsтвїе бж~їе”
20
І Він, звівши очі Свої на учеників Своїх, говорив: Блаженні убогі духом, бо ваше є Царство Боже.
21
Бл~жени а%лчђщеи` нн~њ, ја%ко насы'титеся. Бл~жени пла'чющеи` нн~њ, ја^ко въсмњетеся”
21
Блаженні ті, що жадають тепер, бо насититеся. Блаженні ті, що плачуть тепер, бо втішитеся.
22
Бл~жени бђ'дете е^гда` въꙁненави'дятъ васъ чл~цы. и^ е^гда` раꙁлђчятъ в^ы, и^ поно'сятъ, и^ пронесђтᲆ и'мя ваше ја^ко ꙁл^о, сн~а члчsкаго ради.
22
Блаженні будете, коли зненавидять вас люди і коли розлучать вас і ганьбитимуть, і знеславлять ім’я ваше заради Сина Людського.
23
вьзрадђитеся в# то'и дн~ь и^ вꙁыгра'ите, сс` б^о м#зDа` вашя мно'га на нб~си`” По сиM б^отворя'хђ пррoкомъ эTц~ы иX”
23
Радійте того дня і веселіться, бо велика вам нагорода на небесах. Так робили пророкам батьки їхні.
24
ѓбаче го'ре вамъ бога'тымъ, ја%ко эTстоите` оу^тњше'нїя ва'шего”
24
Але горе вам, багаті, бо ви вже одержали свою втіху.
25
Го'ре вамъ насыще'нїи нн~њ, ја%ко в#ꙁа'лчете” Го'ре вамъ смњю'щимся нн~њ, ја%ко възрыда'ете и^ въспла'чете”
25
Горе вам, ситі нині, бо будете голодувати. Горе вам, що смієтесь тепер, бо будете плакати і ридати!
26
Го'ре е^гда до'брњ рекђтъ вамᲆ вс^и члц~ы” По симъ б^отворяхђ лжепррoкомᲆ эTц~ы ихъ”
26
Горе вам, коли всі люди говоритимуть про вас добре, бо так робили лжепророкам батьки їхні.
27
Но^ вамъ гл~ю слы'шащимъ. люби'те врагы` ваша. добро` твори'те ненави'дящимъ васъ.
27
Але вам, хто слухає, кажу: любіть ворогів ваших, добро творіть тим, хто ненавидить вас;
28
блsви'те кленђщая в^ы. моли'теся ꙁа творя'щихъ вамъ ѓ^би'дђ”
28
благословляйте тих, хто проклинає вас, і моліться за тих, хто кривдить вас.
29
Бїю'щемђ т^я в лани'тђ, пода'жDь и^ дрђ'гђю. и^ эT вꙁима'ющагот^и ри'ꙁђ, и^ срачи'цђ не въꙁ#брани`.
29
Хто вдарить тебе по щоці, підстав і другу, і хто забирає в тебе верхній одяг, не борони взяти і сорочку.
30
вся'комђ же прося'щемђ оу^ тебе`, да'й. и^ эT вᲆꙁимающаготвоя, не и^стяза'й”
30
Кожному, хто просить у тебе, дай, а від того, хто забирає твоє, не вимагай.
31
І$ ја%коже хо'щете да творятъ вамъ чл~цы, и^ в^ы твори'те и^мъ та'кожDе.
31
І як хочете, щоб робили вам люди, так і ви робіть їм.
32
и^ а'ще лю'бите лю'бящая в^ы, каа` ваM блгDть е^сть; и^бо и^ грњшницы лю'бящая и^хъ лю'бятъ.
32
І коли ви любите тих, хто вас любить, яка вам за те дяка? Бо і грішники люблять тих, хто їх любить.
33
и^ а^ще бл~готворите` бл~готворя'щимъ вамъ, каа` вамъ блгDть е^сть; и^бо и^ грњшницы то'жDе творятъ”
33
І якщо ви робите добро тим, хто вам робить добро, яка вам за те дяка? Бо і грішники те саме роблять.
34
И$ а'ще вꙁаи'мъ дае'те эT ни'х#же ча'ете въспрїа'ти, каа` вамъ блгDть е^сть; и^бо и^ грњшницы грњшникомъ взаимъ дава'ют#, да въспрїимђтъ ра'вная”
34
І коли позичаєте тим, від кого сподіваєтесь одержати, яка за те вам дяка? Бо і грішники позичають грішникам, щоб стільки ж одержати.
35
ѓ^ба'че люби'те врагы` вашя, и^ бл~готвори'те. и^ в ꙁаи'мъ да'йте, ничесоже ча'юще, и^ бђ'детъ м#ꙁда` ва'шя мно'га, и^ бђ'дете сн~ове вы'шняго, ја%кото'и бл~гь е^сть, на беꙁ#блгDтныа и^ ѕлы'а.
35
Але ви любіть ворогів ваших, добро творіть і позичайте, нічого не сподіваючись; і буде вам нагорода велика, і будете синами Всевишнього; бо Він добрий і до невдячних, і злих.
36
бђ'дњте оу^бо милосръди, ја%коже и^ эTц~ь вашъ млsрдъ еs”
36
Отже, будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний.
37
Не сђди'те, и^ не сђ'дятъ вамъ. и^ не ѓ^сђжайте, да не ѓ^сђжени бђ'дете” эTпђща'ите, и^ эTпђстятъ вамъ.
37
Не судіть, то і вас не судитимуть; не осуджуйте, то й вас не осудять; прощайте, то й вас прощатимуть;
38
да'ите, и^ дастъся вамъ. мњрђ добрђ на'тканђ и^ потрђ'снђ и^ прелива'ющђся, дадђтᲆ на лоно` ва'ше. тою б^о мњ'рою, е^ю'же мњ'рите, възмњрится вамъ”
38
давайте, і дасться вам: мірою доброю, натоптаною, утрушеною, переповненою віддадуть вам, бо якою мірою міряєте, такою ж відміряється і вам.
39
Рече же при'тчю и^мъ. е^да мо'жетъ слњпе'цъ слњпца води'ти; не ѓ^ба ли въ я'мђ в#паде'тася;
39
Сказав же їм притчу: чи може сліпий сліпого водити? Чи не впадуть обидва в яму?
40
нњсть оу^чени'къ наD оу^чи'телем# свои'мъ. съврьше'н же всякъ бђдеT, ја%коже оу^чи'тель е^го”
40
Учень не буває вищим від свого учителя; але, удосконалившись, кожен буде, як і вчитель його.
41
Что же ви'диши сђч'ецъ и^же е^сть въ ѓ^чеси бра'та твое^го, бр'ьвна же е^же е^сть въ ѓ^чеси` твоемъ не чђе'ши;
41
Що ж ти бачиш скалку в оці брата твого, а колоди, що є в оці твоєму, не відчуваєш?
42
и^ли ка'ко мо'жеши рещи бра'тђ твое^мђ. бра'те ѓ^ста'ви, да и^ꙁмђ` сђчецъ, и^же е^сть въ ѓ^чеси` твоемъ, самъ сђщаго въ ѓ^чеси` своемъ бр'ъвна не видя; лицемњре, и^ꙁми` прьв'ње бръвно` и^ꙁъ ѓ^чесе` ᲄвое^го, и^ тогда` про'зриши и^ꙁяти сђч'ецъ и^ꙁ# ѓ^чесе` бра'та твое^го”
42
Або, як можеш сказати братові твоєму: брате, дай я вийму скалку з ока твого, коли сам не бачиш колоди у своєму оці? Лицеміре! Вийми перше колоду з ока свого, і тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого.
43
Нњсть б^о дре'во добро`, творя плода ѕл^а. ниже дре'во ѕл^о, творя плода добра`.
43
Нема доброго дерева, яке родило б поганий плід, і немає поганого дерева, яке родило б плід добрий.
44
всяко б^о дре'во эT плода` свое^го поꙁна'ется” Не эT трь'нїа б^о че'шђть смо'квы, ни эT кђпи'ны е'млютъ гро'ꙁдїа”
44
Бо всяке дерево пізнається за плодом своїм: не збирають смокви з терня і не знімають винограду з чагарника.
45
Бл~гїи чл~кᲆ эT бл~гаго съкро'вища срDца свое^го и^ꙁно'ситъ блго'е” И$ ꙁлыи чл~къ эT ꙁла'го съкро'вища срDца свое^го и^ꙁно'ситъ ѕло'е. эT и^ꙁбы'тка б^о срDца, гл~ютъ оу^ста е^го”
45
Добра людина з доброго скарбу серця свого виносить добре, а зла людина з лихого скарбу серця свого виносить зле: бо з повноти серця промовляють уста її.
46
Что же м^я зове'те, г~и г~и, и^ не творите` ја%же гл~ю;
46
Чому ж ви Мене кличете: Господи! Господи! — а не робите того, що Я кажу?
47
всякъ грядыи` ко м#нњ, и^ слышаи` словеса` моя, и^ творя я&, скажђ ва`мъ комђ` е^сть подо'бенъ.
47
Всякий, хто приходить до Мене та слухає слова Мої і виконує їх, — скажу вам, до кого подібний.
48
подо'бенъ е^сть чл~кђ ѕи'жDђщђ хра'минђ, и^же и^скопа` и^ оу^глђби`, и^ положи` ѓ^снова'нїе на камени” НавоDне'нїю же бы'вшђ, припаде` рᲇка` хра'минњ то'й, и^ не мо'же поколњбати еа`. ѓ^снована б^о б^њ на ка'мени”
48
Він подібний до людини, яка, будуючи дім, вкопала, заглибила і поклала основу на камені; коли ж сталася повінь і вода підступила до того дому, то не могла його зрушити, бо він був збудований на камені.
49
Слы'шавыи же, и^ не сътвори'выи` подо'бенъ е^сть чл~кђ созDа'вшђ хра'минђ на ꙁемли без# ѓ^снова'нїа, е^иже припаде рњка`, и^ а'бїе падеся. и^ бысть разрђше'нїе хра'мины тоа` велїе”
49
А хто слухає і не виконує, той подібний до людини, яка збудувала дім на землі без основи, то як тільки ринула на нього вода, він зараз же розвалився; і руйнування дому того було велике.
Глvа, з~”
1
Єгда же сконча` вс^я гл~ы своя в# слђх'ы лю'демъ, Вни'де в# капернаоу^мъ”
1
Коли ж Він скінчив усі слова Свої до людей, що слухали Його, то увійшов до Капернаума.
2
Со'тникђ же нњ'коемђ рабъ боля ѕл^њ хотя'ше оу^мрети, и^же б^њ е^мђ че'стенъ”
2
У одного сотника був хворий при смерті слуга, яким той дорожив.
3
Слы'шав же ѓ^ і^с~њ, посла` к# немђ` ста'рця і^ю^де'йскыа, моля е^го, ја^ко да пришеD сп~сеT раба` е^го”
3
Почувши про Ісуса, він послав до Нього старійшин юдейських просити Його, щоб прийшов зцілити слугу його.
4
ѓ^ни' же пришеDше къ і^с~ови, моля'хђ е^гото'щно, гл~юще. ја%ко досто'инъ е^сть е^же а^ще даси` е^мђ,
4
І вони, прийшовши до Ісуса, щиро благали Його, кажучи: він достойний, щоб Ти зробив для нього це,
5
лю'битъ б^о ја^ѕы'къ нашъ, и^ со'нмище то'и създа` намъ.
5
бо любить народ наш і збудував нам синагогу.
6
і^с~ же и^дя'ше с ни'ми” Є$ще же е^мђ недале'че сђщђ эT хра'мины, посла` к# немђ со'тникъ дрђ'гы, гл~я е^мђ. г~и не дви'жися. нњсмь б^о досто'инъ, да подъ кровъ мо'и в#ни'деши.
6
Ісус пішов з ними. І коли Він був уже недалеко від дому, сотник послав до Нього друзів сказати Йому: Господи, не трудися, бо я недостойний, щоб Ти під дах мій увійшов.
7
тњмже ни себе` досто'ина сътворихъ прїити' к тебњ. н^о рци` сло'во, и^ і^сцњлњетъ ѓ^трокъ мой.
7
Тому і самого себе не вважаю я достойним прийти до Тебе; але скажи тільки слово, і одужає слуга мій.
8
и^бо и^ а^ꙁ# чл~кь е^смь подъ влDкою оу^чиненъ, и^мњю' поD собо'ю во'ины, и^ гл~ю семђ, и^ди`, и^ і'детъ. и^ дрђго'мђ прїиди`, и^ прїидетъ. и^ рабђ мое^мђ, сътвори` с^е, и^ сътвори'тъ”
8
Бо і я, людина підвладна, маючи під собою воїнів, кажу одному: йди, і він іде; і другому: прийди, і приходить; і слузі моєму: роби те, і робить.
9
Слы'шав же сїа і^с~, чюдися е^мђ. и^ ѓ^бра'щься и^дђщемђ по немъ наро'дђ, рече. гл~ю вамъ, ни` въ і^ил~и толи'кы вњ'ры ѓ^брᲇтохъ.
9
Почувши це, Ісус здивувався йому і, повернувшись, сказав до народу, що йшов за Ним: кажу вам, що навіть в Ізраїлі Я не знайшов такої віри.
10
и^ въꙁ#вра'щшеся по'сланїи, ѓ^брњто'шя боля'щаго раба` и^сцњлњв#ша”
10
Посланці, повернувшись у дім, знайшли хворого слугу здоровим.
11
И/ бысть по семъ, и^дяше въ градъ, нарица'емый наи'нᲆ, и^ с ни'мъ и^дя'хђ оу^чн~цы е^го мно'ѕи, и^ наро'дъ мно'г#”
11
Після цього Ісус пішов до міста, що зветься Наїн; і з Ним ішло багато учеників Його і безліч народу.
12
ЈА/коже прибли'жися къ вратоM града. и^ с^е и^ꙁношя'хђ оу^мрьш'а, сн~а е^ді'нороDна ма'тери свое'й. и^ та` б^њ вдова`, и^ наро'дъ эT града многъ с нею”
12
Коли ж Він підійшов до воріт міста, саме виносили померлого, єдиного сина у матері, а вона була вдова; і чимало народу йшло з нею з міста.
13
И$ видњвъ ю^ г~ь, млsрдова ѓ^ не'й, и^ реq ей, не пла'чи”
13
Побачивши її, Господь змилосердився над нею і сказав їй: не плач.
14
И$ пристђ'пль коснђся въ ѓ%дръ” нося'щїи же ста'шя. и^ реq, ю%ноше, тебњ гл~ю, в#стани.
14
І, підійшовши, доторкнувся до мар; ті, що несли, зупинилися, і Він сказав: юначе, тобі кажу, встань!
15
и^ сњде мр~твыи, и^ начатъ гл~ати, и^ дастъ е^го ма'тери свое'й”
15
І мертвий сів і почав говорити; і віддав його Ісус матері його.
16
Прїатъ же страхъ вс^я, и^ сла'вляхђ б~а гл~юще. ја^ко пррoкъ ве'лїи въста` в насъ. и^ ја%ко посњти` б~ъ людїи свои^хъ”
16
І всіх охопив страх, і славили Бога, кажучи: великий пророк постав між нами, і Бог відвідав народ Свій.
17
И/ і^ꙁы'де сло'во с^е по все'и і^ю'де'и` ѓ^ немъ, и по все'и странњ”
17
Така чутка про Нього розійшлася по всій Юдеї і по всьому тому краю.
18
И$ въꙁвњсти'шя і^ѓ^а'ннђ оу^чн~цы е^го ѓ^ всњхъ сихъ.
18
І сповістили про все те Іоана учні його.
19
и^ приꙁвавъ дв^а нњ'каа эT оу^чн~къ свои^х# і^ѓ^а'ннъ, посла` къ і^с~ђ гл~я. ты л^и е^си гряды'и`, и^ли и^но'го чя'емъ;
19
Іоан, прикликавши двох з учнів своїх, послав до Ісуса спитати: чи Ти Той, Хто має прийти, чи іншого нам чекати?
20
пришеDша же к немђ' мђжа рњста. і^ѓ^а'нн# крsтль посла` насъ к тебњ гл~я. ты л^и е^си гряды'и`, и^ли^ и^ного чя'емъ;
20
Вони, прийшовши до Ісуса, сказали: Іоан Хреститель послав нас до Тебе спитати — чи Ти Той, Хто має прийти, чи іншого нам чекати?
21
в# тои же часъ и^сцњли` многы эT недђгᲆ и^ раn, и^ дђхъ ѕлыхъ, и^ мно'гымъ слњпыM дарова` прозрњн'їе”
21
А в той час Він зцілив багатьох від недуг і ран, і від злих духів, і багатьом сліпим дарував прозріння.
22
И$ эTвњщавъ і^с~ рече и'ма. шеDша въꙁвњсти'та і^ѓ^а'ннђ, ја%же видњ'ста и^ слы'шяста. ја^ко слњпїи проꙁира'ютъ, хро'мїи хо'дятъ, прокаже'нїи ѓ^чища'ются, глђсїи слы'шятъ, мр~твїи въста'ютъ, ни'щїи бл~говњствђютъ.
22
І сказав їм Ісус у відповідь: підіть, розкажіть Іоанові, що ви бачили і чули: сліпі прозрівають, криві ходять, прокажені очищаються, глухі чують, мертві воскресають, убогі благовістять.
23
и^ бл~же'нъ е^сть и^же а^ще не събла'ꙁнит#ся ѓ^ мнњ”
23
І блаженний той, хто не спокуситься через Мене!
24
эTшеDшама же оу^чн~кома і^ѓ^а'нновома. начатъ гл~ати к наро'домъ ѓ^ і^ѓ^а'ннњ. чесо` и^ꙁыдо'сте в# пђсты'ню ви'дњти. трость ли вњтроM колњблемъ;
24
А як одійшли учні Іоана, Він почав говорити народові про Іоана: на що ходили ви дивитися в пустелю? Чи на тростину, що вітер колише?
25
н^о чесо` и^зыдо'сте ви'дњти; чл~ка ли в# мя'к#ки ри'ѕы ѓ^дњ'ана; с^е и^же въ ѓ^дежи сла'внњи, и^ пи'щи сђщеи`, в# црsтвїи сђть.
25
На кого ходили дивитися? Чи на людину, одягнену в м’який одяг? Але ті, що одягаються пишно та живуть у розкошах, знаходяться в царських палатах.
26
н^о чесо и^зыдо'сте ви'дњти, пррoка ли; е'й гл~ю ваM, и^ ли'ше пррoка”
26
На що ж ви ходили дивитися? На пророка? Так, кажу вам, і більше, ніж на пророка.
27
Се'и б^о е^сть, ѓ^ не'м#же пи'сано е^сть” Се^ а^ꙁъ послю` а%гг~ла мое^го преD лицемъ твои'мъ, и^же оу^стро'итъ пђть твой преD тобо'ю”
27
Це той, про кого написано: ось Я посилаю ангела Мого перед лицем Твоїм, який приготує путь Твою перед Тобою.
28
Гл~ю б^о вамъ, бо'лїи в роженыхъ женами пррoкъ і^ѓ^а'нна крsтля никтоже е^сть. мнїи же, в# црsтвїи бж~їи болїи е^го е^сть”
28
Бо кажу вам: з народжених жінками немає жодного пророка, більшого за Іоана Хрестителя, але найменший у Царстві Божому більший за нього.
29
И$ вси` лю'дїе слы'шавше, и^ мытарїе, ѓ^пра'вдишя б~а, кр~щьшеся кр~ще'нїемъ і^ѓ^а'нновомъ”
29
І всі люди, що слухали Його, навіть і митарі, визнавши славу Бога, хрестилися хрещенням Іоановим.
30
Фарїсе'е же и^ ꙁако'нницы совњтъ бж~їи эTврьго'ша в себᲇ, не крsщьшеся эT него”
30
Фарисеї ж і законники відкинули волю Божу про себе і не хрестилися від нього.
31
рече же г~ь. Комђ оу^бо оу^подоблю чл~кы ро'да сего. и^ комђ сђть подо'бни;
31
Тоді Господь сказав: кому уподібню людей роду цього і до кого вони подібні?
32
подо'бни сђть ѓ^тро'чищемъ сњдя'щимъ на тръжищы'хъ, и^ приглашя'ющимъ дрђгъ дрђга, и^ гл~ющимъ. пи'скахомъ вамъ, и^ не пляса'сте. рыдахомъ вамъ, и^ не пла'касте”
32
Вони подібні до дітей, що сидять на торжищах і кличуть одне одного й кажуть: ми грали вам на сопілці, а ви не танцювали; ми співали вам жалібних пісень, а ви не плакали.
33
Прїиде б^о і^ѓ^а'ннъ крsтль, ни` хлњб'а ја^ды`, ни` вина` пїа, и^ гл~ете, бњсъ и%мать”
33
Бо прийшов Іоан Хреститель, який ні хліба не їсть, ні вина не п’є, і говорите: він біса має.
34
Прїиде сн~ь члчsкїи ја%ды` и^ пїа, и^ гл~ете, с^е чл~къ ја%дъца и^ винопїица, дрђгъ мытаре'мъ и^ грњшникомъ.
34
Прийшов Син Людський, Який їсть і п’є, і говорите: ось чоловік, Який любить їсти, пити вино, друг митарям і грішникам.
35
и^ ѓ^пра'вдися премђдрость эT чяD своиX всњх#”
35
І виправдалася премудрість всіма дітьми своїми*.
36
Моля'ше же е^го нњ'кїи эT фарїсеи, дабы` ја%лъ с ни'мъ” И$ вшеD в домъ фарїсе'ѓвъ, въꙁлеже”
36
Один з фарисеїв просив Його, щоб спожив з ним їжі, і Він, прийшовши в дім фарисея, возліг.
37
И$ с^е жена` въ' градњ ја%же б^њ грњшница, и^ оу^вњдᲇвши ја^ко въꙁлежитъ въ хра'минњ фарисе'ѓвњ, прине'сши а^лава'стръ мљ=ра,
37
І ось жінка з того міста, яка була грішницею, довідавшись, що Він перебуває в домі фарисея, принесла алавастрову посудину з миром
38
и^ ста'вши при но'гђ е^го съꙁади, пла'чђщися начатъ оу^мывати ноꙁњ е^го слеꙁами, и^ власы` главы` своеа` ѓ^тира'ше, и^ ѓ^блобыꙁа'ше но'ѕњ е^го, и^ ма'ꙁаше мљ=ромъ”
38
і, припавши до ніг Його ззаду, плачучи, почала обмивати ноги Його слізьми і обтирати волоссям голови своєї, цілувала ноги Його і мастила миром.
39
Видњ'в же фарїсе'й въꙁва'выи` е^го, рече в себњ гл~я” се'й а^ще б^ы былъ пррoкъ, вњдњлъ б^ы кт^о и^ какова` жена` прикаса'ется е^м#, ја^ко грњшница е^сть”
39
Фарисей же, що запросив Його, побачивши це, сказав сам собі: якби Він був пророком, то знав би, хто і яка жінка доторкається до Нього, бо вона грішниця.
40
И$ эTвњщавъ і^с~, рече к немђ. си'моне, и%маM т^и нњчто рещи`” ѓ%н же рече, оу^чт~лю рц^и”
40
Звернувшись до нього, Ісус сказав: Симоне, Я маю тобі дещо сказати. Він же говорить: кажи, Вчителю.
41
И$ рече. дв^а длъжника` бᲇ'ста ꙁаимода'вцђ нњ'коемђ. е^ді'нᲆ б^њ длъженъ пятїю сотъ дина'рїи, дрђгїи же пятїюдесятᲆ.
41
Ісус сказав: у одного лихваря було два боржники, один винен був п’ятсот динаріїв, а другий п’ятдесят.
42
не и^мђщема же въꙁдати. ѓ^бњма эTда`. кото'рыи оу^бо ею` рц^ы паче въꙁлю'битъ е^го;
42
Коли ж вони не мали чим віддати, він простив обом. Скажи ж, котрий з них більше полюбить його?
43
эTвњщав же си'монъ, рече. мн^ю ја%ко е^мђже вя'ще эTда`” ѓ%н же рече е^мђ, пра'во сђдилъ е^си”
43
У відповідь Симон сказав: думаю, що той, якому більше простив. Він сказав: правильно ти розсудив.
44
И$ ѓ^бра'щ#ся к# женњ, рече си'монови. ви'диши ли сїю женђ; внидо'хъ в домъ тво'и, воды` на' ноꙁњ мои` не дастъ. сїа же слеꙁами ѓ^блїа м^и но'ѕњ, и^ власы` главы` своеа` ѓ^тры.
44
І, обернувшись до жінки, сказав Симонові: чи бачиш цю жінку? Я прийшов у дім твій, і ти не дав Мені води на ноги, вона ж слізьми обливала ноги Мої і волоссям голови своєї обтерла.
45
лобꙁа'нїа м^и не дастъ, сїа же эTнелиже внидохъ, не преста` ѓ^блобыꙁа'ющи ми^ но'ѕᲇ.
45
Ти цілування не дав Мені, а вона, відколи Я прийшов, не перестає цілувати ноги Мої.
46
ма'сломъ главы` моеа` не пома'ꙁа, сїа же мљ=ромъ пома'ꙁа м^и но'ѕњ.
46
Ти оливою не помастив голови Моєї, вона ж миром намастила ноги Мої.
47
е^гоже ради гл~ю т^и, эTпђща'ются грњси` еа` мно'ѕи, ја%ко въꙁлюби` мно'го” А$ е^мђже ма'ло ѓ^ставля'ется, ме'нше лю'битъ.
47
Через те кажу тобі: прощаються гріхи її численні за те, що вона полюбила багато, а кому мало прощається, той мало любить.
48
реq же е'й, эTпђща'ются тебњ грњси`”
48
Їй же сказав: прощаються тобі гріхи.
49
И$ нача'шя въꙁлежа'щеи` с ни'мъ гл~аᲄи в себњ. кт^о се'и е^сть, и^же и^ грњхы эTпђща'етъ;
49
Ті, що були з Ним, почали говорити про себе: хто Він, що й гріхи прощає?
50
рече же к# женњ, вњра твоа сп~се т^я, и^ди` в# ми'ръ”
50
Він же сказав жінці: віра твоя спасла тебе; йди з миром.
Глvа, и~”
1
И бысть по семъ, и^ то'и прохожа'ше сквоꙁњ гра'ды и^ ве'си, проповњ'дђа и^ бл~говњствђя црsтвїе бж~їе, и^ ѓ'банадесяте с нимъ.
1
Після цього проходив Він по містах і селах, проповідуючи і благовістячи Царство Боже, і з Ним дванадцять.
2
и^ жены` нњкыа, и^же бњхђ и^сцњле'ны эT дђховъ ꙁлыхъ и^ недђгъ. ма'рїа' нарица'емаа магдалы'ни, и^ꙁ неа'же бњсов# сеDмъ и^ꙁы'де,
2
І деякі жінки, яких Він зцілив від злих духів і недуг: Марія, звана Магдалиною, з якої вийшло сім бісів,
3
і^ и^ѓа'нна, жена` хђꙁаня приста'вника и%родова, и^ сђса'нна, і^ и'ны мно'гы, ја%же слђжа'хђ е^мђ эT и^мњнїи свои'хъ”
3
та Іоанна, жінка Хузи, домоправителя Іродового, і Сусанна, і багато інших, які служили Йому з майна свого.
4
Разђмњва'ющђ же наро'дђ мно'гђ. и^ эT всњхъ гра'довᲆ грядђщ'иM к немђ, рече притчђ”
4
Коли ж зібралося багато народу, і з усіх міст жителі сходилися до Нього, Він почав говорити притчу:
5
И/зы'де сња'и` сњяти сњмене свое^го. и е^гда сњ'аше, ѓ^в'о паде при пђти`, и^ попрано бысть, и^ пти'ця нбsныа позоба'ша е&”
5
вийшов сівач сіяти зерно своє і, коли сіяв, одне впало при дорозі, і було потоптане, і птахи небесні подзьобали його.
6
А$ дрђго'е паде на ка'мени, и^ проꙁябъ оу%сше, ꙁане не и^мяше вла'ги”
6
А інше впало на каміння і, зійшовши, всохло, бо не мало вологи.
7
и^ дрђго'е паде посредњ те'рнїа, и^ възрастъ те'рнїе, и^ подави` е&”
7
А ще інше впало поміж терня, і виросло терня і заглушило його.
8
дрђго'е же паде` на ꙁемли` бла'ꙁњ, и^ проꙁябъ сътвори` плоD стори'цею. сїя гл~я въꙁ#гласи`. и^мњ'аи` оу%ши слы'шати, да слы'шитъ.
8
Інше ж упало в добру землю і, коли зійшло, дало плід у стократ. Сказавши це, виголосив: хто має вуха слухати, нехай слухає!
9
Въпраша'хђ же е^го оу^чн~цы е^го, гл~юще. что е^сть при'тча сїа”
9
Ученики ж Його запитали в Нього: що означає притча ця?
10
ѓ%н же рече, вамъ е^сть дано` вњ'дати та'йны црsтвїа бж~їа” про'чимъ же в# при'тчяхъ, да ви'дяще, не ви'дятъ. и^ слы'шаще, не раꙁђмњю'тъ”
10
Він сказав: вам дано розуміти таємниці Царства Божого, а іншим — у притчах, щоб вони, дивлячись, не бачили і, слухаючи, не розуміли.
11
Є/сть же сїа при'тча” сњ'мя е^сть сло'во бж~їе.
11
Ось що означає притча ця. Зерно — це слово Боже.
12
а^ и^же при пђти, сђть слы'шащеи`. потомже прихо'дитъ дїа'волъ, и^ вꙁе'млетъ сло'во эT срDца и^хъ, да не вњ'ровавше, сп~сђтся”
12
А те, що впало при дорозі, це ті, що слухають, але потім приходить диявол і забирає слово із серця їхнього, щоб вони не увірували і не спаслись.
13
а^ иже на ка'мени, и^же е^гDа оу^слы'шятъ, с ра'достїю прїе'млют# сло'во. и^ сїи ко'рене не и'мђт#. и^же въ время вњ'рђютъ, и^ въ' время напасти эTпа'даютъ”
13
А те, що на камінні, це ті, що, як тільки почують слово, з радістю приймають, але не мають кореня, дочасно вірують, а під час спокуси відпадають.
14
а^ и^же в те'рнїи паDшее, сїи сђть слы'шавшеи`, и^ эT печа'ли и^ богатьства и^ сла'стьми жите'искими ходяще подавля'ются, и^ не съврьшя'ютъ плода”
14
А те, що впало поміж терня, це ті, що слухають слово, але відходять і, заглушені турботами, багатством та життєвими насолодами, не дають плоду.
15
А$ и^же на до'брњи земли`, сїи сђть, и^же до'брым# срDцемъ и^ бл~гомъ слы'шавше сло'во, дръжатъ, и^ плодъ творятъ в# трьпњнїи” Сїа гл~я въꙁ#гласи`. и^мњ'аи` оу^ши слы'шати, да слы'шитъ”
15
А те, що впало в добру землю, це ті, які добрим і щирим серцем почуте слово бережуть і приносять плід у терпінні. Сказавши це, Він виголосив: хто має вуха слухати, нехай слухає.
16
Никто же оу^бо свњти'лника в#жегъ, покрива'етъ е^го съсђ'домъ, и^л^и поD ѓ'дръ поDлага'етъ, н^о на свњщникъ възлага'етᲆ, да входя'щеи` ви'дят# свњтъ”
16
Ніхто, засвітивши світильник, не покриває його посудиною або не ставить під ліжко, а ставить на свічник, щоб ті, що входять, бачили світло.
17
нњсть б^ота'йно, е^же не ја%вле'но бђ'детъ. ниже оу^тае'но, е^же не поꙁна'ется, и^ въ ја%вле'нїе прїидетъ”
17
Бо немає нічого таємного, що не стало б явним, ні прихованого, що не стало б відомим і не відкрилося б.
18
Блюдњте оу^бо ка'ко слы'шите. и^же б^о и%мать, дасться е^мђ. і^ и'же а'ще не и'мать, и^ е^же мни'тся и^мњ'а, во'ꙁмется эT него”
18
Отже, пильнуйте, як слухаєте: бо хто має, тому дасться, а хто не має, у того відбереться і те, що він думає мати.
19
Прїидошя же к немђ ма'ти и^ бра'тїя е^го, и^ не можа'хђ бесњдовати к немђ наро'да ради.
19
Прийшли до Нього Мати і брати Його, і не могли доступитися до Нього через народ.
20
и^ възвњсти'шя е^мђ гл~юще. ма'ти твоа` и^ братїя твоа` в#н^њ стоятъ, ви'дњти т^я хотяще”
20
І сповістили Його, кажучи: Мати Твоя і брати Твої стоять зовні, бажаючи бачити Тебе.
21
ѓ%нᲆ же эTвњщавъ рече к ни'мъ. ма'ти моа` и^ бра'тїя моа` сїи сђть, слы'шащеи` слово' бж~їе, и^ творя'ще е&”
21
Він же сказав їм у відповідь: мати Моя і брати Мої — це ті, що слухають слово Боже і виконують його.
22
І$ бысть въ е^ді'нъ эT дн~їи, и^ то'и влњꙁе в# кора'бль, и^ оу^чн~цы е^го, и^ рече к нимъ. пре'идемъ на ѓ'нъ полъ е%ꙁера, и^ поидошя.
22
Одного дня увійшов Він у човен з учениками Своїми і сказав їм: переправимось на той бік озера. І вирушили.
23
и^дђщ'имъ же иM, оу^спе. и^ сни'де бђря вњтренаа` въ е%ꙁеро, и^ скончава'хђся и^ в бњдњ` бњх'ђ.
23
Коли пливли вони, Він заснув. Знялася буря велика на озері, і заливало їх хвилями, і вони були в небезпеці.
24
и^ пристђп'льше въꙁдвиго'шя е^го, гл~юще. наста'вниче, наста'вниче, погыба'емъ” ѓ%н же в#ставъ запрњти` вњтрђ, и^ вълне'нїю въдно'мђ. и^ оу^лего'ста, и^ бысть ти'шина”
24
І, приступивши, вони розбудили Його, кажучи: Наставнику! Наставнику, гинемо! Він же, вставши, заборонив вітрові і хвилям; і вони уляглись, і настала тиша.
25
Рече же и^мъ. гд^њ е^сть вњра ва'шя; оу^боа'вше же ся, чюди'шяся, гл~юще дрђгъ къ' дрђгђ. кто` оу^бо се'й е^сть, ја^ко и^ вњтромъ повелњва'етъ. и^ водњ`, и^ послђшаютъ е^го;
25
Тоді Він сказав їм: де віра ваша? Вони ж у страху і здивуванні говорили один одному: Хто ж Цей, що й вітрам і воді наказує, і слухаються Його?
26
И/ преидо'шя въ странђ гадари'нскђ, јаже е^сть ѓ^б онъ полъ галиле'а”
26
І припливли в землю Гадаринську, що навпроти Галилеї.
27
и^ꙁ#шед#шђ же е^мђ на' ꙁемлю, срњте е^го мђжь нњк'їи эT града, и^же и^мяше бᲇсы эT лњтъ мно'гыхъ, и^ в ри'ꙁђ не ѓ^блача'шеся, и^ въ храмњ не живяше, н^о въ гробњхъ”
27
Коли ж Він зійшов на берег, зустрів Його один чоловік з міста, що упродовж багатьох років мав бісів, і не вдягався в одяг, і жив не в домі, а в гробах.
28
Оу^ꙁрњв же і^с~а, и^ вᲆꙁъпивъ припаде к немђ, и^ гла'сомъ ве'лїемъ рече. что` мн^њ и^ тебњ і^с~е сн~е б~а вы'шняго; молю' ти ся, не мђч'и мене`”
28
Побачивши ж Ісуса, він закричав, припав до Нього і гучним голосом сказав: що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Вишнього? Благаю Тебе, не муч мене!
29
Повелњ оу^бо дђ'хђ нечи'стомђ, и^ꙁы'ти эT чл~ка, эT мно'г# б^о лњтᲆ въсхища'ше е^го, и^ вяꙁа'хђ е^го ю%жи желњ'ꙁны, и^ пђт'ы стрегђще е^го, и^ растръꙁая ю%ꙁы, гони'мъ бываше бњс'омъ сквоꙁњ пђсты'ня”
29
Бо Ісус повелів нечистому духові вийти з цього чоловіка, тому що він багато років мучив його; і в’язали його ланцюгами залізними і путами, і стерегли його, але він розривав ланцюги, і гнав його біс у пустелю.
30
Въпроси' же е^го і^с~ гл~я. что` т^и е^сть и%мя; ѓ%н же рече, легеѓ^нъ. ја%ко бњ'си мно'ѕи в#нидо'шя во'нь.
30
Ісус запитав його: як твоє ім’я? Він же сказав: легіон, — бо багато бісів увійшло в нього.
31
и^ моля'хђ е^го, да не повели'тъ и^мъ в# бе'ꙁ#днђ и^ти`”
31
І вони благали Ісуса, щоб не повелів їм іти в безодню.
32
Бњ же т^ђ ста'до свинїи мно'го, пасо'мо в# горњ`, и^ моля'хђ е^го, да повели'тъ и^мъ в т^ы внити. и^ повелњ и^мъ”
32
Тут же на горі паслося велике стадо свиней. І біси благали Його, щоб дозволив їм увійти в них, і повелів їм.
33
и^ꙁшедше же бњ'си эT чл~ка, внидо'ша въ свинїа. и^ оу^стремися стадо по' брегђ въ е^ꙁеро, и^ і^стопе`”
33
Біси, вийшовши з чоловіка, увійшли в свиней, і кинулося стадо з кручі в озеро, і потонуло.
34
Видњвше же пасђщ'їи бы'вшее. бњжа'шя, и^ въꙁвњсти'шя въ' градњ и^ в се'лехъ”
34
Пастухи, побачивши, що сталося, побігли і розповіли в місті і по селах.
35
И$ꙁыдо'шя же ви'дњти бы'вшее, и^ прїидо'шя къ і^с~ови, и^ ѓ^брњто'шя чл~ка сњдя'ща, и^ꙁ негоже бњ'си и^ꙁыдо'ша, ѓ^блъчена и^ смы'сляща, при ногђ і^с~овђ, и^ оу^боа'шася”
35
І вийшли побачити, що сталось; і, прийшовши до Ісуса, знайшли чоловіка, з якого вийшли біси, одягненого і при своєму розумі, котрий сидів біля ніг Ісусових, і вжахнулися.
36
Въꙁвњстишя же и^мъ и^ видњвшеи`, ка'ко сп~се'ся бњснова'выи`”
36
А ті, що бачили, розповіли їм, як зцілився біснуватий.
37
И$ моли е^го весь нароD страны гадари'нскыа, эTи'ти эT нихъ, ја%ко стра'хомъ ве'лїеM ѓ^дръжи'ми бњ'хђ” ѓ%н же влњꙁъ в кора'бль, възвратися”
37
І весь народ краю Гадаринського просив Його відійти від них, бо їх охопив великий страх. Він увійшов у човен і повернувся.
38
Моля'ше же ся е^мђ мђжъ, и^ꙁ негоже и^ꙁыдо'шя бњ'си, дабы^ с нимъ былъ” эTпђсти же е^го і^с~, гл~я.
38
Чоловік же, з якого вийшли біси, благав Його, щоб бути з Ним. Але Ісус відпустив його, сказавши:
39
въꙁ#вратися в домъ свои. и^ повњдаи, е^ли'ка т^и сътвори` б~ъ” И$ і^де по всемђ градђ проповњ'даа, е^ли'ка сътвори емђ іс~”
39
повернись у дім твій і розкажи, що сотворив тобі Бог. Він пішов і проповідував по всьому місту, що сотворив йому Ісус.
40
Бы'сть же егда въꙁвратися іс~, прїа'тъ его нароD. бњхђ б^о вс^и чя'юще его”
40
Коли ж Ісус повернувся, народ прийняв Його, бо всі чекали на Нього.
41
И$ с^е прїиде мQђ, емђже и'мя и^аи'ръ, и^ то'и княꙁь со'нмищђ б^њ, и^ паD при ногђ іс~овђ, моля'ше его вни'ти в домъ свой.
41
І ось прийшов чоловік на ім’я Іаїр, який був начальником синагоги; і, припавши до ніг Ісусових, благав Його увійти до нього в дім;
42
ја%ко дщи еді'нороDна б^њ емђ, ја^ко лњтъ двоена'десяте, и^ т^а оу^мира'ше” Є$гда же и^дя'ше, наро'ди оу^гнњта'хђ его”
42
бо у нього була єдина дочка років дванадцяти, і та помирала. Коли ж Він йшов, народ тиснув Його.
43
И$ жена`, сђщи в точе'нїи кро'ве эT двоюнадесяте лњтђ, ја%же врачемъ и^зда'вши вс^е и^мњнїе, и^ не въꙁмо'же ни эT еді'ного и^сцњлᲇти.
43
І жінка, що дванадцять років страждала на кровотечу, витратила на лікарів усе своє майно і в жодного не змогла вилікуватися.
44
и^ пристђ'пльши съзади коснђ'ся кра'а ри'ꙁъ е^го. и^ а^бїе ст^а то'къ кро'ве еа`”
44
І, підійшовши ззаду, доторкнулася до краю одежі Його; і вмить кровотеча у неї зупинилась.
45
И$ рече і^с~, кто` е^сть коснђв'ыи`ся мнᲇ; эTмњта'ющим# же ся всњмъ. рече петръ, и^ і'же с нимъ. наста'вниче, наро'ди ѓ^дръжятъ т^я и^ гнетђтъ, и^ гл~еши кт^о е^сть коснђ'выися` мн^њ;
45
І сказав Ісус: хто доторкнувся до Мене? Коли ж усі відмовлялися, Петро і ті, що були з Ним, сказали: Наставнику, народ оточує Тебе і тисне, — а Ти говориш: хто доторкнувся до Мене?
46
і^с~ же рече, прикоснђся мн^њ нњ'кто. а^ꙁъ б^о чюX си'лђ и^з#шеDшђю и^ꙁ мене”
46
Ісус же сказав: хтось доторкнувся до Мене, бо Я відчув, як сила вийшла з Мене.
47
Видњвши же жена` ја^ко не оу^таи'ся, трепе'щђщи прїиде, и^ паDши преD ниM, ꙁа нюже винђ прикоснђ'ся е^мђ, повњда е^мђ преD всњми люDми`, и^ ја^ко и^сцњлњ а%бїе”
47
Жінка, побачивши, що вона не втаїлася, тремтячи, підійшла і, впавши перед Ним, розповіла Йому перед усім народом, з якої причини доторкнулася до Нього і як раптом зцілилася.
48
ѓ%н же рече е'и, дръзай дщ^и, вњра твоа сп~се` т^я, и^ди` в# ми'ръ”
48
Він сказав їй: дерзай, дочко! Віра твоя спасла тебе, іди з миром!
49
Є$ще е^мђ гл~ющђ, прїиде нњкто эT а^рхїсинаго'га, гл~я е^мђ, ја%ко оу^мре дщи^ твоа`, не дви'жи оу^чи'теля”
49
Коли Він ще говорив це, приходить один з дому начальника синагоги і говорить йому: твоя дочка вмерла, не турбуй Учителя.
50
І$с~ же слы'шавъ, эTвњща` е^мђ гл~я. не бо'ися, то'кмо вњ'рђй, и^ сп~се'на бђд'етъ”
50
Ісус же, почувши це, сказав йому: не бійся, тільки віруй, і спасенна буде.
51
ПришеD же в домъ, не ѓ^ста'ви ни` е^ді'ного внити, то'кмо петра и^ і^ѓа'нна и^ і^а'кова, и^ эTц~а ѓ^трокови'ца и^ ма'тере”
51
Прийшовши в дім, не дозволив увійти нікому, крім Петра, Іоана і Якова та батька і матері тієї дівчини.
52
Пла'кахђ же ся вс^и, и^ рыда'хђ еа`” ѓ%н же рече, не пла'читеся, не оу%мре б^о, н^о спиT”
52
Всі плакали і ридали за нею. А Він сказав: не плачте, вона не вмерла, але спить.
53
И$ рђга'хђся е^мђ, вњ'дяще ја%ко оу%мре”
53
І глузували з Нього, знаючи, що вона вмерла.
54
ѓ%н же и^ꙁ#гнавъ вонъ всњхъ, и^ е^мъ ꙁа' рђкђ еа`, въꙁ#гласи` гл~я. ѓ^трокови'це в#ста'ни”
54
Він же, виславши всіх геть, узяв її за руку і виголосив: дівчино, встань.
55
И$ въꙁ#вратися дх~ъ еа`, и^ въскр~се а%бїе. и^ повелњ да'ти е'й ја^сти.
55
І повернувся дух її, і воскресла вмить, і Він звелів дати їй їсти.
56
и^ диви'стася роди'теля еа`” ѓ%н же повелњ` и'ма, никомђже повњдати бы'вшее”
56
І здивувалися батьки її. Він же повелів їм нікому не казати про те, що сталося.
Глvа, џ~”
1
Созва'в же ѓ^банадесяте, дастъ и%мъ силђ и^ вла'сть на вс^я бњс'ы, и^ недђг'ы цњли'ти.
1
Скликавши дванадцятьох, Ісус дав їм силу і владу над усіма бісами і зціляти від недуг.
2
и^ посла` и^хъ проповњдати црsтвїе бж~їе, и^ и^сцњли'ти боля'щая”
2
І послав їх проповідувати Царство Боже та зціляти хворих.
3
И$ рече к нимъ, ничесоже възмњте на пђть, ни жезла` ни^ пи'ры, ни^ хлњба, н^и сребра`. ни по двњма ри'зома и^мњти”
3
І сказав їм: нічого не беріть на дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні срібла, і не майте по дві одежі.
4
И$ во' иже домъ вни'дете, тђ пребыва'ите, и^ эTтђдђ и^сходи'те.
4
І в який дім увійдете, там залишайтесь і звідтіля виходьте в дорогу.
5
И$ ели'цы а^ще не прїе'млютъ васᲆ, и^сходя'ще эT града того, и^ пра'хъ эT ногъ ва'шихъ, эTтрясњте, въ свњдњтелсᲄво на ня”
5
А якщо де не приймуть вас, то, виходячи з того міста, обтрусіть і порох з ніг ваших на свідчення проти них.
6
И$сходяще же прохожа'хђ сквозњ ве'си бл~говњствђюще, и^ і^сцᲇля'юще всю'дђ”
6
Вони вийшли і проходили по селах, благовістячи і зціляючи повсюди.
7
Слы'шав же и^роD четвертовластникъ быва'ющая эT него вс^я, и^ недооу^мњвашеся, ꙁане гл~емо б^њ эT нњ'кыхъ, ја^ко і^ѓ^а'ннъ въста` эT мр~твыхъ.
7
Почув Ірод четвертовладник про все, що діялося через Нього, і стривожився, бо одні говорили, що то Іоан повстав з мертвих;
8
эT и^нњх# же, ја%ко і^лїа ја%ви'ся” эT дрђгыX же, ја^ко пррoкъ е^ді'нъ эT дре'внихъ вᲆскр~се”
8
інші ж — що Ілля з’явився, а ще інші, що воскрес один з давніх пророків.
9
И$ рече и%родъ. і^ѓ^а'нна а^ꙁъ оу^сњкнђхъ. кто же е^сть се'и, ѓ^ немже а^ꙁъ слы'шђ такова'я; и^ і^ска'ше ви'дњти е^го”
9
І сказав Ірод: Іоанові я відсік голову; хто ж Цей, про Кого я таке чую? І намагався побачити Його.
10
И$ въз#вращъшеся а^пsли, повњ'даша е^мђ е^ли'ка сътвори'шя” И$ пои'мъ и^хъ эTи'де е^ді'нъ на мњ'сто пђ'сто гра'да на рица'емаго виџсаі'да”
10
Апостоли, повернувшись, розповіли Йому, що вони зробили. І Він, взявши їх з Собою, відійшов осібно в безлюдне місце біля міста, що зветься Вифсаїда.
11
Наро'ди же раꙁђмњ'вше, по немъ и^до'шя” и^ прїемъ и^хъ, гл~аше и^мъ ѓ^ црsтвїи бж~їи. и^ требђющая и^сцњленїя цњляше”
11
Але люди, довідавшись, пішли за Ним; і Він, прийнявши їх, говорив їм про Царство Боже і зціляв тих, хто потребував зцілення.
12
дн~ь же начатъ прекланя'тися” Пристђ'пльше же ѓ%банадесяте, реко'шя е^мђ. эTпђсти нароD, да шеDше въ ѓ^крестныа ве'си и^ се'ла, вита'юT, и^ ѓ^бря'щђтъ бра'шно, ја^ко ꙁд^њ в пђстњ мњстњ е^смы”
12
День же почав схилятись. І приступивши до Нього, дванадцять сказали Йому: відпусти людей, щоб вони пішли в навколишні села і селища ночувати і знайти їжу, бо ми тут у безлюдному місці.
13
Рече же к ним#, дади'те и^мъ в^ы ја%сти” ѓ^ни же рњша, нњсть оу^ насъ вя'ще, то'кмо пять хлњбъ, и^ ры'бњ дв^њ. а^ще оу^бо не шеDше м^ы кђп'имъ вᲆ вс^я люди сїа бра'шна.
13
А Він сказав їм: ви дайте їм їсти. Вони сказали: нема в нас нічого, крім п’яти хлібів та двох рибин; хіба піти нам та купити їжі для всіх цих людей?
14
бњхђ б^о мђжїи ја%ко пять ты'сђщь” Рече же къ оу^чн~комъ свои'мъ, посади'те и^хъ на кђ'пы по пятидесятъ.
14
Бо їх було близько п’яти тисяч мужів. Але Він сказав ученикам Своїм: розсадіть їх рядами по п’ятдесят.
15
и^ сътвори'шя та'ко, и^ посади'шя и^хъ вс^я”
15
І зробили так, і розсадили всіх.
16
Прїим же пять хлњбъ и^ ѓ'бњ ры'бњ, возрњ'въ на' нб~о, блsви и^хъ, и^ сломи`, и^ даа'ше оу^чн~комъ, преDложи'ти наро'дђ.
16
Він же, узявши п’ять хлібів і дві рибини і поглянувши на небо, благословив їх, переломив і дав ученикам, щоб роздали народові.
17
и^ ја^до'шя и^ насы'тишяся вс^и. и вꙁя'шя и^ꙁбы'вшаа и^м# оу^крђхы, ко'шя дв^анадесяте”
17
І всі їли, і наситились, і набрали залишків дванадцять кошиків.
18
И/ бысть е^гда моля'шеся е^ді'нъ, с ниM бњхђ оу^чн~цы” И$ въпроси иX гл~я. кого м^я гл~ютъ наро'ди быти;
18
І сталося, коли Він молився у безлюдному місці, ученики були з Ним. Він запитав їх: за кого вважає Мене народ?
19
ѓ^ни же эTвњща'вше, рњша. і^ѓ^а'нна крести'теля. и^нїи же, и^лїю. дрђѕїи же, ја%ко пррoкъ нњ'кїи эT дре'внихъ въскр~се.
19
Вони сказали у відповідь: за Іоана Хрестителя, а інші за Іллю; а ще інші говорять, що воскрес один з давніх пророків.
20
Рече же и^мъ. вы же кого м^я гл~ете быти; эTвњщав же петръ, рече. х~а бж~їа”
20
Він же спитав їх: а ви за кого Мене вважаєте? Петро відповів: за Христа Божого.
21
ѓ%н же ꙁапрњщь иM, повелњ` никомђже гл~ати сего,
21
Він же суворо наказав їм нікому не говорити про це,
22
рекъ, ја%ко подоба'етъ сн~ђ члчsкомђ мно'го пострадати, и^ і^скђше'нђ быти эT ста'рецъ, и^ а^рхїере'й и^ кни'жникъ, и^ оу^бїенђ бы'ти, и^ третїи дн~ь в#сᲄа'ти”
22
сказавши, що Синові Людському належить багато постраждати, бути зневаженим старійшинами, первосвящениками і книжниками, і бути вбитим, і на третій день воскреснути.
23
Гл~аше же къ всњмъ. а%ще кто хо'щеT по мнњ` и^ти`, да эTврьж'ется себе, и^ воꙁметъ крsтъ свой на кїижDо дн~ь, и^ послњ'дђет# м^и”
23
До всіх же сказав: якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, візьме хрест свій та йде за Мною.
24
И$же б^о а^ще хо'щеT дш~ђ свою` спsти`, погђбиT ю&. иже бо погђбитъ дш~ђ свою мене ради, се'и сп~сеT ю&”
24
Бо хто хоче зберегти свою душу, той погубить її, а хто погубить душу свою заради Мене, той збереже її.
25
Что` б^о по'льꙁђетъ чл~къ, приѓ^брњтъ ми'ръ ве'сь, себе же погђбивъ, и^ли эTтщети'въ;
25
Бо що за користь матиме людина, якщо придбає ввесь світ, себе ж саму згубить чи занапастить?
26
и^же б^о а^ще посты'дится мене`, и^ мои'хъ словеs, сего сн~ъ члчsкїи постыди'тся, е^гда прїидетъ въ сла'вњ свое'й, и^ эTч~їи, и^ ст~ыхъ а^гг~лъ”
26
Бо хто посоромиться Мене і слів Моїх, того й Син Людський посоромиться, коли прийде у славі Своїй, і Отця, і святих ангелів.
27
Гл~ю же вамъ въи'стинђ, сђть нњцїи эT ꙁдᲇ стоя'щиX, и^же не и%мђтъ вкђсити смр~ти, до'ндеже ви'дяT црsтвїе бж~їе”
27
Воістину кажу вам: є деякі з присутніх тут, які не зазнають смерти, доки не побачать Царство Боже.
28
Бысть же по словесњхъ сиX ја%ко дн~їи ѓ%смъ” И$ пое'мъ петра, і^ и^ѓа'нна, і^ и^а'кова. вꙁы'де на' горђ помоли'тися.
28
Після цих слів, днів через вісім, узявши Петра, Іоана і Якова, зійшов Він на гору помолитись.
29
и^ бысть е^гда моля'шеся, видᲇнїе лица е^го и'но. и^ ѓ^дњя'нїе е^го бњло блиста'ася”
29
І коли Він молився, вигляд лиця Його змінився, і одяг Його зробився білим, блискучим.
30
И$ с^е мђж'я дв^а с нимъ гл~юща, ја^же бњ'ста мољ=сїи і^ и^лїа,
30
І ось два мужі розмовляли з Ним, то були Мойсей і Ілля:
31
ја%вльшася в# сла'вњ. гл~аста же и^сход# е^го, и^же хотя'ше скончати въ і^ерsли'мњ”
31
з’явившись у славі, вони говорили про кінець Його, який Йому належить завершити в Єрусалимі.
32
Пе'тръ же и^ сђщая с нимъ бᲇхђ ѓ^тягчени сномъ” Оу^бђж'д#ше же ся видᲇша сла'вђ е^го, и^ ѓ'ба мђжа стоя'ща с нимъ”
32
Петро ж і ті, що були з ним, зморені були сном; але, прокинувшись, побачили славу Його і двох мужів, які стояли з Ним.
33
И$ бысть е^гда раꙁ#лђчистася эT него, рече пе'тръ къ і^с~ђ, наста'вниче, добро` е^сть намъ ꙁд^њ быти. и^ сътвориM сњни тр^и, е^ді'нђ тебњ, і^ е^ді'нђ мољ=се'ѓви, и^ е^ді'нђ и^лїи, не вњды е^же гл~аше”
33
Коли вони відійшли від Нього, Петро сказав Ісусові: Наставнику, добре нам тут бути; поставимо три намети: Тобі один, Мойсеєві один і один Іллі, — не знаючи сам, що говорить.
34
с^е же е^мђ гл~ющђ, бысть ѓ%блакъ свњтеl и^ ѓ^сњни` иX. оу^боя'ша же ся в#шеDшеM и^мъ въ ѓ%блакъ,
34
Коли ж він це говорив, з’явилася хмара і покрила їх, і вони злякались, як увійшли в хмару.
35
и^ глsа бысть и^ꙁъ ѓ%блака, гл~я. се'й е^сть сн~ъ мои въꙁлюбленыи, того послђшаите.
35
І був з хмари Голос, Який говорив: Цей є Син Мій Улюблений; Його слухайте!
36
и^ егда бысть глsа, ѓ^брњтеся іс~ е^ді'н#. и^ тїи оу^млъча'ша, и^ никомђже въз#вњсти'ша в# т^ы дн^и ничесоже эT тњх# ја%же видњша”
36
І коли був цей Голос, Ісус залишився один. А вони промовчали і нікому нічого не розповідали в ті дні про те, що бачили.
37
Бысть же в# про'чїи дн~ь, съшеDшемъ иM съ горы`, срњте его народъ мно'гъ”
37
Наступного дня, як зійшли вони з гори, зустріло Його багато народу.
38
и с^е мђжь и^ꙁ наро'да въꙁъпи` гл~я. оу^чт~лю, молю` ти ся, при'ѕри на сн~а моего, ја%ко еді'нороденъ м^и есть,
38
Раптом хтось з народу викликнув: Учителю, благаю Тебе, зглянься на сина мого, бо він у мене єдиний:
39
и^ с^е дђхъ е%млетъ е^го, и^ внеꙁа'пђ вопиетъ, и^ прђжа'ется с пњнами, и^ е'два эTходитъ эT него съкрђша'а его.
39
його хапає дух, і він зненацька скрикує, і трясе його так, що він пускає піну; і ледве відходить від нього, змучивши його.
40
и^ моли'хся оу^ченикомъ твои'мъ, да и^жденђтъ е^го, и^ не вᲆзмого'ша”
40
Я просив учеників Твоїх, щоб вигнали його; та вони не змогли.
41
эTвњщав же і^с~, рече. ЭO ро'де невњрный и^ раз#вращеn, доко'лњ бђ'дђ в# ваs, и^ трьплю в^ы; приведи м^и сн~а твое^го сњм'о,
41
Ісус же сказав у відповідь: о роде невірний і розбещений! Доки буду з вами і терпітиму вас? Приведи до Мене сина твого.
42
е^ще же грядђщ'ђ е^мђ, повр'ьже е^го бњсъ, и^ сътрясе`. запрњти же і^с~ дђ'хови нечи'стомђ, і^ и^сцњли` ѓ^трока, и^ вдастъ е^го эTц~ђ е^го”
42
Коли ж той ще йшов, біс звалив його і стряс, але Ісус заборонив нечистому духові і зцілив отрока, і віддав його батькові його.
43
дивля'хђ же ся вс^и ѓ^ вели'чїи бж~їи” Всњм# же чђдя'щемъся ѓ^ всњхъ ја%же творяше і^с~, рече къ оу^чеником# свои^мъ.
43
І всі дивувались величі Божій. Коли всі ще дивувались усьому, що творив Ісус, Він сказав ученикам Своїм:
44
вложи'те в^ы въ оу^ши ваши словеса` сїа. сн~ъ б^о члчsкїи и%мать преда'тися в рђцњ члчsтњ”
44
вкладіть у вуха ваші ці слова: Син Людський має бути виданий в руки людські.
45
ѓ'ни' же не разђмњшя гл~а сего, б^њ б^о прикровенъ эT ни'хъ, да не ѓ^щђтятъ е^го. и^ боя'хђся въпроси'ти е^го ѓ^ гл~њ семъ”
45
Вони ж не зрозуміли слова цього, і воно було закрите від них, так що вони не збагнули його, а запитати Його про це слово боялись.
46
Вни'де же помышле'нїе в нихъ, кт^о и^хъ вя'щшїи б^ы былъ”
46
Спало ж їм на думку — хто б з них був більший?
47
І$с~ же вњды помышле'нїе срDца и^хъ, прї'емъ ѓ^троча`, поста'вї е& оу^ себе`,
47
Ісус же, знаючи думку серця їхнього, взяв дитину і поставив її перед Собою
48
и^ рече и^мъ. и^же а^ще прїиметъ ѓ^тороча' с^е въ и^мя мое`, мене` прїе'млетъ. і^ и'же а'ще мене` прїе'млетъ, прїе'млетъ посла'вшаго м^я. и^же б^о ме'ншїи е^сть в# ваs, се'й е^сть вели'къ”
48
і сказав їм: хто прийме оце дитя в ім’я Моє, той Мене приймає; і хто приймає Мене, той приймає Того, Хто послав Мене; бо хто найменший між вами, той є великий.
49
Эtвњща'в же і^ѓ^а'ннъ, рече, наста'вниче, видњхомъ нњ'кое^го ѓ^ и^мени твое'мъ и^згоня'ща бњсы, и^ въз#брани'хомъ е^мђ, ја%ко в# слњдъ не хо'дит# с нами”
49
При цьому Іоан сказав: Наставнику, ми бачили чоловіка, який іменем Твоїм виганяє бісів, і заборонили йому, бо він не ходить з нами.
50
И$ рече к немђ і^с~, не брани'те. и^же б^о нњсть на вы`, по васъ е^сть”
50
Ісус сказав йому: не забороняйте; бо хто не проти вас, той за вас.
51
Бы'сть же е^гда скончава'хђся дн~їе' въсхоженїю е"го, и^ то'й оу^тверди` лице` свое` и^ти` въ і^е^рsли'мъ.
51
І було, коли наближалися дні відходу Його з цього світу, Він твердо вирішив іти до Єрусалима.
52
и^ посла` вњ'ст#никы преD лицемъ свои'мъ. і^ и^з#шедъше внидо'ша в# ве'сь самарянскђ, ја^ко да оу^гото'вятъ е^мђ.
52
І послав вісників перед лицем Своїм; і вони пішли, і увійшли до села самарянського, щоб приготувати Йому.
53
и^ не прїа'шя е^го, ја%ко лице е^го б^њ гряды` въ і^е^рsли'мъ”
53
Але там не прийняли Його, бо було видно, що йде Він до Єрусалима.
54
Видњвша же оу^ченика е^го, і^а'ковъ і^ѓ^а'ннъ, рњста. г~и, хо'щеши л^и рече'вњ да ѓ%гнь сни'деT с# нб~се, и^ потребитъ и^хъ, ја%коже і^лїа сътвори`;
54
Побачивши це, ученики Його, Яків і Іоан, сказали: Господи, хочеш, ми скажемо, щоб вогонь зійшов з неба і спалив їх, як і Ілля вчинив?
55
ѓ^бра'щь же ся і^с~ запрᲇти` и'ма, и^ рече. не вњ'ста ко'его дх~а е^ста в^ы.
55
Але Він, обернувшись до них, заборонив їм і сказав: не знаєте, якого ви духу;
56
сн~ъ б^о члчsкыи не прїиде дш~ъ члчsкых# погђбити, н^о спsти`. і^ и^до'шя въ и'нђ весь”
56
бо Син Людський прийшов не губити душі людські, а спасати. І пішли до іншого села.
57
Бысть же и^дђщ'емъ и^мъ по пђти, рече нњкїи к# немђ, и^дђ` потебњ ја%може а%ще и'деши г~и”
57
Сталось, що коли вони були в дорозі, хтось сказав Йому: Господи! Я піду за Тобою, куди б Ти не пішов.
58
И$ рече е^мђ і^с~. ли'си ја%звины и'мђть, и^ птиця нбsныя гнњꙁда, сн~ъ же члчsкїи не и%мать гд^њ главђ` поDклони'ти”
58
Ісус сказав йому: лисиці мають нори, і птахи небесні — гнізда; а Син Людський не має, де й голови прихилити.
59
Рече же къ дрђгомђ. ходи в# слњдъ мене” ѓ^н же рече, г~и, повели` м^и шеDше прежде погреб#сти` эTц~а мое^го”
59
А іншому сказав: іди за Мною. Той сказав: Господи, дозволь мені перше піти і поховати батька мого.
60
Рече же е^мђ і^с~. ѓ^ста'ви мр~твыя` погребъсти` своя мр~твеця, ты же шеD възвњщай црsтвїе бж~їе”
60
Але Ісус сказав йому: залиш мертвим ховати своїх мерців; а ти йди, благовісти Царство Боже.
61
Рече же и^ дрђгїи. и^дђ` потебњ г~и. пре'жDе же повели` м^и эTвњща'ти м^и ся, и^же сђть в# домђ моеM”
61
І ще інший сказав: я піду за Тобою, Господи, тільки дозволь перше мені попрощатися з домашніми моїми.
62
Рече же к# немђ і^с~. никтоже възложъ рђ'кђ свою на ра'ло, и^ зря^ в#спять, оу^пра'вленъ е^сть въ црsтвїи бж~їи”
62
Але Ісус сказав йому: жоден, хто поклав руку свою на рало і озирається назад, не придатний для Царства Божого.
Глvа, і~”
1
По си'х же ја%ви` г~ь і^ и^нњхъ сеDмъдесятъ, и^ посла` и^хъ по двњма предъ лицемъ свои'мъ, въ всякъ грDа и^ мњсто, ја%може хотяше самъ и^ти`”
1
Після того обрав Господь і інших сімдесят учеників і послав їх по двоє перед Собою до кожного міста і місцевості, куди Сам хотів іти.
2
Гл~аше же к нимъ. жатва оу^бо мно'га, дњл'ателїи же ма'ло” Моли'теся оу^бо господи'нђ жа'твњ, да и^ꙁведетъ дњлателя на жа'твђ свою`”
2
І сказав їм: жниво велике, а женців мало; тож благайте Господаря жнива, щоб вислав женців на жниво Своє.
3
И$дњте, с^е а^ꙁъ посыла'ю в^ы ја%ко а^гньця, посредњ влъко'въ”
3
Ідіть! Я посилаю вас, як ягнят між вовків.
4
Не носи'те влага'лищя, ни пи'ры, ни сапоги. и никогоже на пђти цњлђите”
4
Не беріть ні мішка, ні торби, ні взуття, і нікого в дорозі не вітайте.
5
Во'нь же ащ'е домъ вни'дете, пе'рвње гл~ите, ми'ръ до'мђ семђ.
5
В який дім увійдете, спочатку кажіть: мир дому цьому.
6
и^ а^ще оу^бо бђ'детъ т^ђ сн~ъ ми'ра, почи'етъ на немъ ми'ръ вашь. а%ще ли же, н^и, к вамъ въꙁ#врати'тся”
6
І якщо буде там син миру, то спочине на ньому мир ваш, а коли ні, то до вас повернеться.
7
В то'м же домђ пребыва'ите, ја%дђщ'е и^ пїю'ще ја%же сђть оу^ нихъ. досто'инъ б^о е^сть дњ'латель м#ꙁды` своеа`” Не преходи'те и^ꙁ' домђ в# домъ”
7
В тому ж домі перебувайте, їжте і пийте те, що в них є, бо робітник вартий винагороди своєї. Не переходьте з дому в дім.
8
И$ вонже а^ще граD входите, и^ прїе'млютᲆ вы^. ја%ди'те преDлага'емаа вамъ,
8
І в яке тільки місто прийдете і приймуть вас, їжте, що вам подадуть.
9
и^ і^сцњли'те недђж'ныа и^же сђть в немъ, и^ гл~ите и^мъ. прибли'жися на в^ы црsтвїе божїе”
9
І зціляйте недужих, що знаходяться в ньому, і кажіть їм: наблизилось до вас Царство Боже.
10
Во'нже а%ще граD входите, и^ не прїе'млютъ васъ, и^ꙁ#шеDше на распђтїя е^го рцњте,
10
Якщо ж прийдете в якесь місто і не приймуть вас, то, вийшовши на перехрестя його, скажіть:
11
и^ прахъ прилњпшїи насъ эT града ва'шего эTтряса'емᲆ ваM. ѓ^баче с^е вњдите, ја^ко прибли'жися на вы` црsтвїе бж~їе”
11
і порох, що прилип до нас з вашого міста, обтрушуємо вам; але знайте, що наблизилося до вас Царство Боже.
12
Гл~ю вамъ, ја%ко содомляномъ в# дн~ь то'и эTраDнње бђ'детъ, неже гра'дђ томђ”
12
Кажу ж вам, що содомлянам у день той відрадніше буде, ніж місту тому.
13
Го'ре тебњ хоразинъ. го'ре тебњ виџсаи'да. ја%ко а'ще в# тљ=рњ и^ сидо'нњ бышя си'лы были бы'вшая в# ва'ю, дре'вле оу^бо въ вре'тищи и^ пе'пелњ сњдя'ще пока'ялися быша.
13
Горе тобі, Хоразине, горе тобі, Вифсаїдо, бо якби у Тирі та Сидоні сталися ті чудеса, які були у вас, то давно б вони, сидячи у веретищі й попелі, покаялися.
14
ѓ^ба'че тљ=рђ и^ сидо'нђ эTраDнње бђ'детъ на сђдњ, неже ва'ма”
14
Однак Тиру і Сидону відрадніше буде на суді, ніж вам.
15
И$ т^ы капернаоу^ме, и^же до нб~съ въꙁнесыися, до а'да ниꙁведе'шися”
15
І ти, Капернауме, що піднісся до неба, до пекла зійдеш.
16
Слђшааи` васъ, мене` слђш'аетъ. и эTмњтааи`ся васъ, мене эTмњта'ется. эTмњта'аи` же ся мене, эTмᲇта'ется посла'вшаго м^я”
16
Хто слухає вас, той Мене слухає, і хто зневажає вас, той Мене зневажає, а хто зневажає Мене, той зневажає Того, Хто послав Мене.
17
Въз#врати'шя же ся сеDмьдесятъ с ра'достїю гл~юще, г~и, и^ бњ'си повинђются наM ѓ^ и'мени твоемъ”
17
Сімдесят учеників повернулися з радістю і говорили: Господи, і біси коряться нам в ім’я Твоє.
18
Рече же и^мъ. видњхъ сатанђ ја%ко молнїю с# нб~се спаDша”
18
Він же сказав їм: Я бачив сатану, що, як блискавка, впав з неба.
19
Се^ даю` вамъ власть настђпати на змїю` и^ на скорпїю', и^ на всю` си'лђ вражїю. ничесоже васъ вреди'тъ”
19
Ось даю вам владу наступати на змій, і на скорпіонів, і на всяку силу вражу; і ніщо не зашкодить вам.
20
ѓ^баче ѓ^ семъ не радђитеся, ја%ко дђ'си ваM повинђю'тся. радђите же ся ја%ко и^мена` вашя напи'сана сђть на нб~сеX”
20
Однак тому не радійте, що духи вам коряться; а радійте тому, що імена ваші записані на небесах.
21
В то'и часъ възра'довася дх~омъ і^с~, и^ рече. и^сповњдаю ти ся эTч~е, г~и нб~си и^ ꙁемли`, ја%ко оу^таи'лъ е^си сїа эT премђ'дрђхъ и^ раꙁђм'ныхъ, и^ эTкрылъ е^си т^а младе'нцемᲆ. е'й эTч~е, ја%кота'ко бысть бл~говоле'нїе преD тобо'ю”
21
У той час зрадів духом Ісус і сказав: славлю Тебе, Отче, Господи неба і землі, що Ти утаїв це від премудрих та розумних і відкрив те дітям. Так, Отче, бо таке було Твоє благовоління.
22
И/ ѓ^бра'щся къ оу^чн~икомъ, рече. вся` мн^њ преда'на бы'ша эT ѓ^ц~а мое^го. и^ никтоже вњсть кт^о е^сть сн~ь, то'кмо эTц~ь. и^ кт^о е^сть эTц~ь, то'кмо сн~ь; и^ е^мђже а^ще хо'щетъ сн~ь эTкры'ти.
22
І, звернувшись до учеників, сказав: усе передав Мені Отець Мій; і ніхто не знає, хто є Син, тільки Отець; і хто є Отець, знає тільки Син і той, кому Син хоче відкрити.
23
и^ ѓ^бра'щся къ оу^чн~комъ е^ді'нъ рече” Блаже'нњ ѓ%чи ви'дящеи` ја%же ви'дите.
23
І, звернувшись до учеників, сказав їм осібно: блаженні очі, які бачать те, що ви бачите!
24
гл~ю б^о вамъ, ја%ко мно'ѕи пррoцы и^ цр~їе въсхотњшя ви'дњти, ја%же в^ы ви'дите, и^ не ви'дњша. и^ слы'шати, ја%же слы'шите, и^ не слы'шашя”
24
Бо кажу вам, багато пророків і царів бажали б бачити те, що ви бачите, та й не побачили, і чути, що ви чуєте, та й не почули.
25
И/ се ꙁако'нникъ нњк'їи въста`, и^скђша'а е^го и^ гл~я. оу^чт~лю, чт^о сътвори'въ животъ вњчныи наслњдђю;
25
І ось один законник встав і, спокушаючи Його, сказав: Учителю, що зробити мені, щоб успадкувати життя вічне?
26
ѓ%н же рече к немђ. в# ꙁако'нњ чт^о пи'сано е^сть; ка'ко чтеши;
26
Він же сказав йому: в законі що написано? Як читаєш?
27
ѓ%н же эTвњщавъ рече. въꙁлю'биши г~а б~а твое^го эT всего срDца твое^го, и^ эT всеа` дш~а твоеа`, и^ всею` крњпостїю твоею`, и^ всMњ помышле'нїемъ твои'мᲆ. и^ бли'жняго свое^го ја%ко самᲆ себе`”
27
Він сказав у відповідь: люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всім розумом твоїм, і ближнього твого — як самого себе.
28
Рече же е^мђ. пра'во эTвњща`, с^е сътвори`, и^ жи'въ бђ'деши”
28
Ісус сказав йому: правильно ти відповідав; так роби — і будеш жити.
29
ѓ%н же хотя ѓ^пра'вдитися самъ, рече къ і^с~ђ. и^ кто` е^сть бли'жнїи мой;
29
Він же, бажаючи виправдати себе, сказав Ісусові: а хто ж мій ближній?
30
эTвњщав же і^с~, рече” Чл~къ нњ'кїи схожDа'ше эT і^е^рлsи'ма въ і^е^рихонъ, и^ в раꙁбо'йникы впаде, и^же съвле'кше е^го, и^ ја%звы въꙁложи'вше эTи^до'шя, ѓ^ста'вльше е^лњ жи'ва сђща”
30
На це Ісус сказав: один чоловік ішов з Єрусалима до Єрихона і потрапив до рук розбійників, які зняли з нього одяг, поранили його і відійшли, залишивши його ледве живого.
31
по слђ'чаю же сщ~е'нникъ нњкїи схожда'ше пђте'мъ тњмъ, и^ видњв# е^го, мимои'де”
31
Випадково один священик проходив тією дорогою і, побачивши його, пройшов мимо.
32
Та'кожDе же и^ леввиT бывъ на томъ мњ'стњ, пришеD и^ видњвъ, ми'мои'де”
32
Так само і левит, що був на тому місці, підійшов, подивився і пройшов мимо.
33
Самаряни'нъ же нњ'кто гряды'и` прїиде наD него, и^ видњ'въ е^го млsрдова.
33
Якийсь же самарянин, проїжджаючи, натрапив на нього і, побачивши його, змилосердився;
34
и^ пристђ'пль ѓ^бяꙁа` стрђ'пы е^го, въꙁлива'я ма'сло и^ вино`. всади'в# же е^го на свой скотъ, приведе е^го в# гости'нницђ, и^ прилежа` е^мъ”
34
і, підійшовши, перев’язав йому рани, поливши оливою і вином; і, посадивши його на свого осла, привіз його до заїжджого двору і потурбувався про нього;
35
И/ наоу'трїа и^ꙁ#шедъ, и^ꙁем# дв^а сре'бреника дастъ гости'нникђ. и^ рече е^мђ, прилежи` е^мᲆ. и^ е^же а'ще прїиждиве'ши, а^ꙁъ е^гда въꙁ#вращђся въꙁдамъ т^и”
35
а на другий день, відходячи, вийняв два динарії, дав господареві заїжджого двору і сказав йому: подбай про нього; і якщо витратиш на нього більше, я, коли повертатимусь, віддам тобі.
36
Кт^о оу^бо эT тXњ трїехъ бли'жнїи мни'тъ ти ся бы'ти в#паDшемђ в раꙁбо'иникы;
36
Отже, кого з тих трьох вважаєш ти ближнім того, хто потрапив до рук розбійників?
37
ѓ%н же рече, сътвори'выи` млsть с нимъ” Рече же е^мђ і^с~. и^ди` и^ т^ы твори` та'кожDе”
37
Він сказав: того, який змилосердився над ним. Тоді Ісус сказав йому: іди і ти роби так само.
38
Бы'сть же ходя'щемъ и'мъ, и^ самъ вни'де в# ве'сь нњ'кђю. жена же нњ'каа` и'менемъ марџа прїа'тъ е^го в# домъ свой.
38
Коли вони йшли, прийшов Він до одного села; тут жінка на ім’я Марфа прийняла Його у свій дім.
39
и^ сестра` е'й б^њ нарицаемаа ма'рїа, ја^же и^ сњдъши при' ногђ і^с~овђ, слы'шаше сло'во е^го”
39
У неї була сестра, що звалася Марією, котра сіла біля ніг Ісуса і слухала слово Його.
40
Ма'рџа же млъвяше ѓ^ мно'ѕњ слђж'бњ. ста'вши же рече. г~и, небреже'ши ли, ја%ко сесᲄра` моа` е^ді'нђ м^я ѓ^ста'ви слђжи'ти; рци` оу^бо е'й, да м^и помо'жетъ”
40
Марфа ж клопоталася про велике частування і, підійшовши, сказала: Господи, чи Тобі байдуже, що сестра моя покинула мене одну слугувати? Скажи їй, щоб допомогла мені.
41
эTвњща'в же і^с~, рече` е'й. ма'рџа ма'рџа пече'шися, и^ млъ'виши ѓ^ мно'ꙁњ.
41
Ісус же сказав їй у відповідь: Марфо! Марфо! Ти турбуєшся і клопочешся про багато що.
42
е^ді'но же е^сть на потре'бђ. ма'рїа же бл~гђю часть и^ꙁбра^, ја%же не эTи'мет#ся эT нея`”
42
А потрібне ж тільки одне; Марія ж благу обрала частку, яка не відніметься від неї.
Глvа, а~і”
1
И бысть в#негда` быти е^мђ на мњ'стњ нњ'кое^мъ моля'щђся, и^ ја%ко преста`, рече` нᲇкїи эT оу^чн~къ е^го к немђ. г~и, наоу^чи` н^ы моли'тися, ја%коже і^ и^ѓа'ннъ наоу^чи` оу^ченикы своя`”
1
І сталося, коли в одному місці Він молився і перестав, один з учеників Його сказав Йому: Господи! Навчи нас молитися, як і Іоан навчив учнів своїх.
2
Рече же и^мъ. е^гда мо'литеся, гл~ите. ѓ%³ч~е нашъ, и^же на нб~сехъ, да ст~и'тся и%мя твое`. да прїидетъ црsтвїе твое. да бђ'детъ воля ᲄвоа`, ја%ко на' нб~си и^ на земли.
2
Він сказав їм: коли молитесь, говоріть: Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє; нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі.
3
хлњбъ нашᲆ насђщныи подава'й наM на всякъ дн~ь.
3
Хліб наш насущний дай нам сьогодні;
4
и^ ѓ^ста'ви намъ грњхы на'ша. и^бо и^ са'ми ѓ^ставля'е^мъ вся'комђ длъжникђ на'шемђ. и^ не в#веди насъ въ и^скђше'нїе, н^о и^зба'ви наs эT лђка'ваго”
4
і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого.
5
И$ рече к нимъ. кт^о эT васъ и^мать дрђ'га, і^ и'детъ к немђ полђ'нощи, и^ речетъ е^мђ, дрђже, даждъ м^и в#заи'мъ тр^и хлњбы.
5
І сказав їм: припустімо, що хто-небудь з вас, маючи друга, прийде до нього опівночі і скаже йому: друже! Позич мені три хліби,
6
понеже дрђгъ прїиде с пђти къ мнњ, и^ не и^мамъ чесо прDеложити е^мђ”
6
бо друг мій зайшов до мене з дороги, і я не маю чого дати йому.
7
И$ то'й и^ꙁъ оу'трьоу'дђ эTвњщавъ речетъ. не твори` м^и трђды`, ёже двери` затворены сђть, и^ дњти моя со мною на ло'жи сђть, не могђ в#ста'въ да'ти тебњ”
7
А той зсередини скаже у відповідь: не турбуй мене, двері вже зачинені, і діти мої зі мною на постелі; не можу встати і дати тобі.
8
Гл~ю же вамъ, а^ще и^ не дастъ е^мђ в#ставъ, зане дрђгъ е^мђ е^сть, н^о за беꙁъѓ'чьство е^го в#ста'въ дастъ е^мђ е^ли'ка требђ'етъ”
8
Кажу ж вам, якщо він не встане і не дасть йому по дружбі з ним, то через невідступність його, вставши, дасть йому, скільки той просить.
9
И/ а'зъ гл~ю вамъ. проси'те, и^ дасᲄъся вамъ. и^ща'те, и^ ѓ^бря'щете. тлъцњте, и^ эTвр'ьзется вамъ”
9
І Я скажу вам: просіть, і дасться вам, шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам,
10
Всякъ б^о просяи`, прїе'млетъ. і^ и^щаи`, ѓ^брњта'етᲆ. и^ тлъкђщемђ эTвр'ьзется”
10
бо кожний, хто просить, одержує, хто шукає, знаходить, хто стукає, тому відчиняють.
11
Кото'раго же ваs эTц~а въпроситъ сн~ъ хлњба, е^да ка'мень подастъ е^мђ; и^л^и ры'бы, е^да в# ры'бы мњсто змїю подастъ е^мђ;
11
Який з вас, батьків, коли син попросить у нього хліба, подасть йому камінь? Або, коли попросить риби, подасть йому змію замість риби?
12
и^л^и а^ще про'ситᲆ ја%ица`, е^да подасᲄъ е^мђ скорпїю;
12
Або, якщо попросить яйця, подасть йому скорпіона?
13
а^ще оу^бо в^ы зл^и сђще, оу^мњ'ете даанїа бл~га даа^ти ча'домъ ва'шимъ. ко'лми паче эTц~ъ и^же с# нб~се дастъ дх~ъ ст~ъ прося'щиM оу^ него;
13
Отже, якщо ви, будучи злими, вмієте добрі дари давати дітям вашим, то тим більше Отець Небесний дасть Духа Святого тим, хто просить у Нього.
14
И$ бњ и^згоня бњ'са`, и^ то'й б^њ нњмᲆ. бы'сть же бњсђ и^з#шеDшђ, прогл~а нњмыи, и^ диви'шася наро'ды”
14
Одного разу вигнав Він біса, який був німий; і коли біс вийшов, німий заговорив; і народ дивувався.
15
Нњцыи ж эT нихъ рњшя, ѓ^ веелзевђ'лњ княѕи бњсовстњмъ и^згонитъ бњ'сы”
15
Деякі ж з них говорили: Він виганяє бісів силою Вельзевула, князя бісівського.
16
дрђѕїи же и^скђша'юще, зна'менїя эT него и^ска'хђ с нб~се”
16
А інші, спокушаючи, домагалися від Нього знамення з неба.
17
ѓ%н же вњ'ды помышленїя и^хъ, рече и^мъ. вся'ко црsтво са'мо в себњ раꙁдњля'ася, запђстњ'етъ. и^ домъ на домᲆ, па'даетъ.
17
Але Він, знаючи їхні думки, сказав їм: всяке царство, що само в собі розділиться, запустіє; і дім, який розділиться сам в собі, упаде.
18
а^ще же и^ сатана` самъ в себњ раздњли'ся. ка'ко ста'нетъ црsтво е^го; ја%ко гл~ете, ѓ^ веелзевђ'лњ и^згоня'ща м^я бњ'сы;
18
Якщо ж сатана сам у собі розділився, то як устоїть його царство? А ви говорите, що Я силою Вельзевула виганяю бісів.
19
а^ще же а^зъ ѓ^ веельзевђ'лњ и^згоню бᲇсы, сн~ве ваши ѓ^ коM и^зго'нятъ; сего ради тїи бђ'дђтᲆ вамъ сђдїя”
19
Якщо ж Я силою Вельзевула виганяю бісів, то сини ваші чиєю силою виганяють їх? Тому вони будуть вам суддями.
20
А^ще ли же ѓ^ пе'рстᲇ бж~їи и^згоню` бњс'ы, оу^бо пости'же на васъ црsтвїе бж~їе”
20
Якщо ж Я перстом Божим виганяю бісів, то, значить, прийшло до вас Царство Боже.
21
Є$гда крњпъкїи въѓ^рђжи'вся хранитъ свой двоr, въ смиренїи сђть имњнїа е^го”
21
Коли сильний, озброївшись, стереже свій дім, тоді майно його в безпеці;
22
Є$гDаже крњплїи нашедъ побњдитъ е^го, вс^е ѓ^рђжїе е^го во'ꙁметъ на неже оу^поваше, и^ корысть е^го раꙁдаетъ”
22
коли ж сильніший за нього нападе і переможе його, тоді візьме всю зброю його, на яку він покладався, і здобич свою роздасть.
23
И/же нњсть со мно'ю, на' мя е^сть. и і'же не събира'етъ со мно'ю, растача'етъ”
23
Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той розкидає.
24
Є$гда же нечи'стыи дђхъ и^ꙁы'детъ эT чл~ка, прехо'дитъ сквоꙁњ беꙁвоDная мњ'ста, и^ща` поко'а, и^ не ѓ^брњта'а, гл~етъ. въз#вращђся в# доM мой эTнђ'дђже и^ꙁы'дохъ.
24
Коли нечистий дух вийде з людини, то ходить місцями безводними, шукаючи спокою, і, не знаходячи, каже: повернусь у дім свій, звідки вийшов;
25
и^ пришеD ѓ^бря'щетъ и& помете'нъ и^ оу^крашен#.
25
і, прийшовши, знаходить його виметеним і прибраним.
26
тогда и%детъ и^ пои'метъ сеDмь дрђгыX дђховъ, горшихъ себе, и^ вшеDше живђтъ т^ђ. и^ быва'ютъ послDњняа чл~кђ томђ го'рша прь'выX”
26
Тоді йде і бере з собою інших сім духів, ще лютіших за себе, і, увійшовши, живуть там, — і буває для людини тієї останнє гіршим за перше.
27
Бы'сть же е^гда гл~аше сїа. въꙁвDи'гши нњ'каа жена` гласъ эT наро'да, рече е^мђ. блаже'но чре'во носи'вшее т^я, и^ сосця`, ја%же е^си ссалъ”
27
Коли ж Він це говорив, одна жінка з натовпу, піднісши голос, сказала Йому: блаженна утроба, що носила Тебе, і груди, що годували Тебе!
28
ѓ%н же рече. тњмже оу^бо бл~жени слы'шящеи` сло'во бж~їе, и^ храня'ще е&”
28
А Він сказав: блаженні ті, що слухають слово Боже і виконують його.
29
Наро'дом же събира'ющимся, начат# гл~ати. ро'дъ се'и лђкавъ е^сть, зна'менїа и%щетъ и^ ꙁна'менїе не дастъся е^мђ, то'кмо ꙁна'менїе и^ѓ'ны пррoка”
29
Коли ж багато народу стало збиратися, Він почав говорити: рід цей лукавий — він знамення шукає, і знамення не дасться йому, крім знамення Іони пророка.
30
ЈА/коже б^о бы'сть и^ѓ'на ꙁна'менїе ниневи'томъ, та'ко бђ'детъ и^ сн~ъ члчsкїи ро'дђ семђ”
30
Бо як Іона був знаменням ниневитянам, так буде і Син Людський родові цьому.
31
цр~ца ю%ж#скаа в#станетъ на сђдъ с мђжи ро'да сего, и^ ѓ^сђди'тъ и^хъ. ја%ко прїиде эT конецъ ꙁемля слы'шати премђ'дрость соло'моновђ. и^ с^е мно'жае соло'мона ꙁд^њ”
31
Цариця південна постане на суд з людьми роду цього і осудить їх, бо вона від краю землі прийшла послухати мудрість Соломонову; а ось тут Більший від Соломона.
32
Мђжїе ниневи'тьстїи в#ста'нђтъ на сђдъ с ро'дом# симъ, и^ ѓ^сђ'дятъ и&, ја^ко пока'ашася про'повњдїю и^ѓ'ниною. и^ с^е мно'жае и^ѓ'ны зд^њ”
32
Ниневитяни постануть на суд з родом цим і осудять його, бо вони покаялися після проповіді Іониної, а ось тут Більший від Іони.
33
Никтоже оу^бо свњти'л#ника вжегъ, въ скро'вњ полага'етъ, ни поD спђдомъ, н^о на свњти'лницњ, да входя'щеи` свњтъ ви'дятъ”
33
Ніхто, засвітивши світильник, не ставить його в закритому місці чи під посудину, але на свічник, щоб усі, що входять, бачили світло.
34
Свњти'лникъ тњлђ е^сть ѓ%ко. е^гда у^бо ѓ%котвое` про'сто бђ'детъ, все тњлотвое свњтло бђ'детъ. е^гда же лђка'во бђ'детъ, и^ тњ'лотвое` те'мно.
34
Світильником тіла є око; отже, якщо око твоє буде чистим, то і все тіло твоє буде світлим; а якщо воно буде нечистим, то і тіло твоє буде темним.
35
блюди оу^бо, е^да свњтъ и^же в тебњ, тм^а е^сть.
35
Отже, дивись, щоб світло, яке в тобі, не стало темрявою.
36
а^ще б^отњ'лотвое` вс^е свњтло, не и^мы` нᲇк'їа части те'мны, бђ'детъ свњтло вс^е, ја%ко с^е е^гда свњти'лникъ блиста'нїемъ просвњща'етъ т^я”
36
Якщо ж тіло твоє все світле і немає жодної темної частини, то буде світле все так, ніби світильник сяйвом освітлює тебе.
37
Є$гда же гл~аше, моляше е^го фарїсе'й нњ'кїи, да ѓ^бњдђетъ оу^ него. в#шеD же, въꙁле'же”
37
Коли Він говорив це, один фарисей запросив Його до себе на обід. Він прийшов і возліг.
38
фарїсе'й же видњвъ диви'ся, ја%ко не пре'жде крsти'ся прь'вње ѓ^бњда”
38
Фарисей же здивувався, побачивши, що Він не вимив рук перед обідом.
39
Рече же г~ь к# немђ. нн~њ в^ы фарїсе'е внњшнее сткляни'ци и^ блюдђ ѓ^чища'ете, внђтренее же ва'ше, полно грабленїа е^сть и^ лђкав#ства”
39
Але Господь сказав йому: нині ви, фарисеї, очищаєте зовні чашу і блюдо, а нутро ваше сповнене злодійства та лукавства.
40
Беꙁђ'мнїи, не и'же ли сътвори` в#нњшнее, и^ внђтренее сътворилъ е^сть;
40
Нерозумні! Чи не Той, Хто створив зовнішнє, створив і внутрішнє?
41
ѓ'ба'че в сђщихᲆ дади'те млsтыня, и^ с^е вс^я чи'ста вамъ бђдђтъ”
41
Краще подавайте милостиню з того, що маєте, тоді все буде у вас чисте.
42
Но го'ре вамъ фарїсе'ѓM, ја%ко ѓ^деся'тьствђете эT мя'твы и^ пига'на, и^ вся'кого ꙁе'лїа, и^ ми'мохо'дите сђдъ и^ любве бж~їа. сїа же подоба'ше твори'ти, и^ ѓ^нњхъ не ѓ^ставля'ти”
42
Але горе вам, фарисеям, що даєте десяту частину з м’яти, рути і з усякого зілля, а не дбаєте про суд і любов Божу: і це належить робити, і того не залишати.
43
Го'ре вам# фарїсеѓ'мъ, ја%ко лю'бите преDсњданїа на со'нмищыхъ. и^ цњлованїя на тръжищыхъ”
43
Горе вам, фарисеям, що любите перші місця в синагогах і привітання на торжищах.
44
Го'ре вамъ кни'жницы и^ фарїсе'е лицемњ'ри, ја%ко е^сте ја%ко гро'би невњ'доми. и^ чл~цы ходя'щеи` врьхђ не вњ'дятᲆ”
44
Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що ви — як ті невідомі гроби, поверх яких люди ходять і не знають того.
45
эTвњщав же нњкїи эT ꙁако'нникъ, рече е^мђ. оу^чт~лю, сїа гл~я, и^ намъ досажDа'еши”
45
На це хтось із законників сказав Йому: Учителю, говорячи це, Ти і нас ображаєш.
46
ѓ%н же рече, и^ вамъ ꙁако'нникомъ го'ре, ја%ко наклада'ете на чл~кы бремена` неоу^добь носи'ма, и^ са'ми е^ді'нњмъ пръ'стомᲆ ва'шимъ не прикаса'етеся бременеM”
46
Але Він сказав: і вам, законникам, горе, бо накладаєте на людей тягарі, які важко носити, самі ж жодним пальцем своїм не доторкнетесь до них.
47
Го'ре вамъ, ја^ко ѕи'жDете гро'бы пррoк#. эTц~ы же ваши и^зби'шя и^хъ,
47
Горе вам, що будуєте гробниці пророкам, яких повбивали батьки ваші:
48
оу^бо свњдњтельствђете и^ събл~говолите дњломъ эTц~ь ва'шиX. ја%котїи оу^бо и^ꙁби'шя и^хъ, вы же ѕи'жDете и^хъ гро'бы”
48
цим ви свідчите і схвалюєте діла батьків ваших, і погоджуєтеся з ними, бо ті повбивали пророків, ви ж будуєте їм гробниці.
49
Сего ради и^ премђ'дрость бж~їа рече. послю` в ни'хъ пррoкы, и^ а^пsлы, и^ эT ниX оу^бїютъ и і^жDенђтъ,
49
Тому і премудрість Божа сказала: пошлю до них пророків і апостолів, і декого з них уб’ють, а декого виженуть.
50
да взы'щетъся кро'вь всњхъ пррoкъ, пролива'емаа` эT сложенїя ми'рђ, эT рода сего,
50
Хай же буде покараний рід цей за кров усіх пророків, пролиту від створення світу,
51
эT крове а%веля, до кро'ве ꙁаха'рїа, поги'бшаго межDђ ѓ^лтаремъ и^ хра'момъ. е'й гл~ю вамъ, в#ꙁы'щется эT рода сего”
51
від крови Авеля до крови Захарії, вбитого між жертовником і храмом. Так, кажу вам, стягнеться з роду цього.
52
Го'ре вамъ ꙁако'нникомъ. ја%ко вꙁя'сте ключь раꙁђмњнїа. сами не внидо'сте, и^ входя'щымъ въꙁбрани'сте”
52
Горе вам, законникам, що ви взяли ключ розуміння: самі не ввійшли і тим, хто хотів увійти, боронили.
53
Гл~ющђ же е^мђ сїа к нимъ, нача'шя кни'ж#ницы и^ фарїсе'е бDњ'нњ гнњватися на'нь, и^ преста'ати е^го ѓ^ мно'ѕњ,
53
Коли Він говорив їм це, книжники і фарисеї почали дуже нападати на Нього, запитуючи багато про що,
54
ла'юще е^го, и%щђще оу^лови'ти нњ'что эT оу^стъ е^го, да на'нь въꙁ#гл~ютъ”
54
підкопуючись під Нього і намагаючись уловити з уст Його що-небудь таке, щоб звинуватити Його.
Глvа, в~і”
1
В нихже събра'вшемся тмаM наро'да, ја^ко попира'ти дрђгъ дрђга, начатъ гл~ати оу^ченикомъ своиM пр'ъвње. внемлњте себњ эT кваса фарисейска, е^же е^сть лицемњ'рїе”
1
Тим часом, коли зібралися тисячі народу, так що тиснули один одного, Він почав говорити, передусім ученикам Своїм: бережіться закваски фарисейської, яка є лицемірство.
2
Ничтоже б^о покрове'но е^сть, е^же не эTкры'ется. и^ та'йно, е^же не раꙁђмњется.
2
Немає нічого прихованого, що не відкрилося б, і таємного, про що б не дізналися.
3
зане е^ли'ка въ тмњ рњ'сте въ свњтњ оу^слы'шится. и^ е^же къ оу%хђ гл~асте въ храмњхъ, проповњсться на кровњхъ”
3
Тому те, що ви сказали у пітьмі, почується при світлі; і що говорили на вухо в домах, те буде проголошене на покрівлях.
4
Гл~ю же вамъ дрђгомъ свои'мъ, не оу^бо'йтеся эT оу^бива'ющихъ тњ'ло, и^ потомъ не могђщихъ ли'шше чт^о сътвориᲄи.
4
Кажу ж вам, друзям Моїм: не бійтеся тих, що вбивають тіло і потім нічого більше зробити не можуть,
5
сказа'ю же вамъ, кого` оу^боите'ся, оу^бо'йтеся и^мђщ'аго власть по оу^бїе'нїи въврещи` в# де'бръ ѓ%гненђю. е'й гл~ю вамъ, того оу^бо'йтеся”
5
але скажу вам, кого боятися: бійтеся того, хто має владу після вбиття вкинути в геєну вогненну; так, кажу вам, того бійтеся.
6
Не пяT ли пти'цъ цњнится пњ'нязема двᲇма, и^ ни е^ді'на эT нихъ нњсть забве'на преD бм~ъ.
6
Чи не п’ять малих птахів продаються за два асарія? І жоден з них не забутий Богом.
7
н^о и^ власи` главы` ва'шея` вси и^ꙁъчте'ни сђть. не оу^боиᲄеся оу^бо, мно'ѕњхъ пти'цъ оу%н#ши е^сте в^ы”
7
А у вас і волосся на голові все перелічене. Отже, не бійтеся; ви дорожчі за багатьох малих птахів.
8
Гл~ю же вамъ. всякъ и^же а^ще и^сповњсть м^я предᲆ чл~кы, и^ сн~ъ члчsкїи и^сповњсть е^го преD а^гг~лы бж~їими.
8
Кажу ж вам: кожного, хто визнає Мене перед людьми, і Син Людський визнає перед ангелами Божими;
9
а^ эTвръгїи'ся мене пр`еD чл~кы, эTвръженъ бђ'детъ преD а^гг~лы бж~їими”
9
а хто зречеться Мене перед людьми, той відкинутий буде перед ангелами Божими.
10
И всякъ и^же речетъ сло'во на' сн~а чл~ческаго, ѓ^ста'вится е^мђ. а^ на ст~го дх~а хђли'вшемђ, не ѓ^ста'вится”
10
І кожному, хто скаже слово на Сина Людського, проститься; а хто Святого Духа хулитиме, тому не проститься.
11
Єгда же приведђтъ в^ы на собо'рища, и^ власти и^ влDчьства, не пецњтеся, ка'ко, и^ли чт^о эTвњща'ете, и^ли чт^о речете.
11
Коли ж приведуть вас у синагоги, до правителів і володарів, не турбуйтесь, як і що відповідати або що говорити,
12
ст~ыи б^о дх~ъ наоу^читъ в^ы в то'й часъ, ја%же подобаеT рещи`”
12
бо в той час Святий Дух навчить вас, що треба говорити.
13
Рече же е^мђ нњ'кїи эT наро'да, оу^чителю, рц^и братђ моемђ раздњли'ти со мно'ю достоа'нїе”
13
Хтось з народу сказав Йому: Учителю, скажи братові моєму, щоб він розділив спадщину зі мною!
14
ѓ^н же рече е^мђ. чл~че, кто` м^я поста'ви сђдїю, и^ли дњли'теля наD вами;
14
Він же сказав чоловікові тому: хто настановив Мене судити чи ділити вас?
15
рече же к ниM” блюдњте и^ храни'теся эT лихои'мъства. ја^ко не эT и^ꙁбы'тка комђ живоT е^го е^сть эT и^мњ'нїя е^го”
15
При цьому сказав їм: глядіть, остерігайтеся користолюбства, бо життя людини не залежить від багатства її маєтку.
16
Рече же при'тчђ к ни'мъ гл~я. чл~кђ нњкое^мђ бога'тђ оу^гобзися ни'ва,
16
І сказав їм притчу: в одного багатого чоловіка добре вродила нива.
17
и^ мы'шляше в себњ гл~я. что` сътворю`, ја%ко не и'мамъ гд^њ събрати плодо'въ мои^хъ;
17
І міркував він сам собі: що мені робити? Немає куди мені зібрати плодів моїх.
18
и^ рече, с^е сътворю. разорю житниця моя`, и^ болшя съзи'ждђ. и' съберђ т^ђ вс^я жи'та моя и^ бл~га'я моя.
18
І сказав: ось що зроблю — зруйную житниці мої та збудую більші, і зберу туди весь хліб мій і все добро моє.
19
и^ рекђ дш~и мое'й. дш~е, им'аши мно'га бл~га, лежа'ща на лњта мно'га. почива'й, ја%ждъ, пїи', веселися”
19
І скажу душі моїй: душе, багато маєш добра, що лежить у тебе на багато років: спочивай, їж, пий, веселись.
20
Рече же е^мђ б~ъ. безђм'не, в сїю нощ# дш~ђ твою и^стя'жђтъ эT тебе. а^ ја^же оу^гото'ва, комђ бђ'детъ;
20
Але Бог сказав йому: нерозумний! Цієї ночі душу твою візьмуть у тебе; кому ж дістанеться те, що ти наготував?
21
тако събира'ай себњ, а^ не в# б~а бога'тња”
21
Так буває з тим, хто збирає скарби для себе, а не в Бога багатіє.
22
рече же къ оу^чн~коM свои'мъ” Сего ради гл~ю вамъ, не пецњтеся дш~ею ва'шею, что` ја^сте. н^и тњ'ломъ, въ что` ѓ^блече'теся,
22
Сказав же ученикам Своїм: тому кажу вам, — не піклуйтесь про душу вашу, що вам їсти, ні про тіло ваше, — у що вдягнетеся.
23
дш~а, бо'лши е^сть пи'ща. и^ тњло ѓ#дежда”
23
Душа більша за їжу, і тіло — за одяг.
24
Смотри'те вра'нъ, ја%ко н^и сњютъ н^и жнђтъ, и%мже нњсть съкро'вища, н^и житница, и^ б~ъ пита'етъ и^хъ. ко'лми паче в^ы е^сте лђчши пти'цъ;
24
Погляньте на воронів: вони не сіють, не жнуть; у них немає ні комор, ні житниць, і Бог годує їх; наскільки ж ви кращі за птахів!
25
кто же эT ва'съ пекїися мо'жетъ приложити въ'зрастђ свое^мђ ла'коть е^ді'нъ;
25
Та й хто з вас, піклуючись, може додати собі зросту хоч на один лікоть?
26
а^ще оу^бо ни^ ма'ло чесо` мо'жете, чт^о ѓ^ про'чихъ пече'теся;
26
Отже, якщо і найменшого зробити не можете, чого піклуєтесь про інше?
27
смотри'те кри'ны, ка'ко растђтъ, не трђжда'ются, ни прядђтъ. гл~ю же вамъ, ја%ко ни соло'монъ въ все'й сла'вњ свое'й ѓ^блечеся ја%ко е^ді'нъ эT сихъ”
27
Погляньте на лілеї, як вони ростуть: не трудяться, не прядуть. Кажу ж вам, що й Соломон у всій славі своїй не одягався так, як одна з них.
28
А$ще же травђ на селњ` днsе сђщђ, и^ оу%трњ в пещъ в#ме'щђщемђ, б~ъ та'ко ѓ^дњ'етъ, ко'льми паче васъ маловњ'ри;
28
Коли ж траву на полі, яка сьогодні є, а завтра буде кинута у піч, Бог так одягає, то наскільки краще вас, маловіри!
29
и^ в^ы не и^щи'те чт^о ја%сте, и^ли чт^о пїе'те и^ не възноси'теся.
29
Отже, не шукайте, що вам їсти або що пити, і не турбуйтесь,
30
всXњ б^о сиX ја%ꙁы'цы мира сего и^щTђ. ва'шъ же эTц~ъ вњсть, ја%котребђе'те сихъ.
30
бо всього того шукають люди світу цього, ваш же Отець знає, чого потребуєте.
31
ѓ^баче и^щите црsтвїа бж~їа, и^ сїа вс^я приложатся вамъ”
31
Краще шукайте Царства Божого, а те все додасться вам.
32
Не бо'йся ма'лое ста'до, ја%ко бл~гои^зволи эTц~ъ вашъ дати ваM црsтво”
32
Не бійся, мале стадо! Бо Отець ваш благозволив дати вам Царство.
33
Продади'те и^мњнїа ва'шя, и^ дадиᲄе млsтыня” Сътвори'те себњ влага'лища неветша'ющя, съкро'вище не ѓ^скђ'дње'мо на нб~сехъ, и^дњже таT не приближа'ется, н^и мо'ль растлњва'етъ.
33
Продайте майно ваше і роздайте милостиню. Зробіть собі гамани, що не старіють, і скарб, що не зменшується на небесах, куди злодій не наближається і де міль не точить.
34
и^дњже б^о е^сть съкро'вище ваше, т^ђ и^ срDце ваше бђ'детъ”
34
Бо де скарб ваш, там і серце ваше буде.
35
да бђ'дђтъ чресла` ва'ша препоя'сана, и^ свњти'лници горя'ще,
35
Нехай будуть стегна ваші підперезані і світильники засвічені.
36
и в^ы подо'бни чл~комъ чя'ющимъ г~а свое^го, когда въз#врати'тся эT бра'къ, да пришеDшђ и^ тлъкнђвшђ, а^б'їе эTвр'ъзђтъ е^мђ”
36
І ви будьте подібні до людей, які чекають повернення господаря свого з весілля, щоб, коли прийде і постукає, негайно відчинити йому.
37
Бл~же'ни раби` тїи, и%х#же пришеD г~ь ѓ^брящеT бдя'ща. а^минь гл~ю вамъ, ја%ко препоя'шется, и^ посадитъ иX, и^ минђвъ послђж'итъ иM.
37
Блаженні ті раби, господар яких, прийшовши, знайде, що пильнують вони. Істинно говорю вам, що він підпережеться і посадить їх та, підійшовши, послужить їм.
38
и^ а^ще прїидетъ въ вторђю' стражђ, любо в# третїю стражђ прїидетъ, и^ ѓ^бря'щетъ иX та'ко, блажени сђть раби` тїи”
38
І якщо прийде у другу сторожу, і в третю сторожу прийде, і знайде їх так, то блаженні ті раби.
39
Се^ же вњ'дите, ја%ко а^ще б^ы вњдалъ господинᲆ хра'мины, в кїй часъ та'ть прїидеT, бдњлъ оу^бо б^ы, и^ не бы` далъ поDкопати домђ свое^го.
39
Знайте, що, коли б відав господар дому о якій годині прийде злодій, то пильнував би і не дав би підкопати дому свого.
40
и^ вы оу^бо бђ'дњте гото'ви. ја%ко во'ньже часъ не мните`, сн~ъ чл~чъ прїидеT”
40
Будьте ж і ви готові, бо в яку годину і не гадаєте, прийде Син Людський.
41
Рече же е^мђ петръ. г~и, к намъ ли при'тчю сїю гл~еши. и^ли къ всњмъ;
41
Тоді сказав Йому Петро: Господи, нам притчу цю говориш чи всім?
42
рече же г~ь” Кто оу^бо е^сть вњ'рныи строи'тель и^ мђдрыи, е^гоже поста'витъ г~ь наD челядїю свое'ю, дая'ти вᲆ время житомњренїе;
42
Господь же сказав: хто вірний і мудрий управитель, якого господар поставив над слугами своїми роздавати їм своєчасно міру хліба?
43
блаже'нъ рабъ то'и е^гоже пришеD г~ь е^го, ѓ^бря'щетъ творя'ща та'ко.
43
Блаженний раб той, господар якого, прийшовши, знайде, що він чинить так.
44
въи^стинђ гл~ю ваM, ја^ко наD всњм# и^мњнїемъ свои'мъ поста'витъ е^го”
44
Істинно кажу вам: над усім маєтком своїм поставить його.
45
А$ще ли же речетъ рабъ то'и в# срDцы своеM коснитъ господи'нъ мои прїити`, и^ начнетъ би'ти рабы` и^ рабы'ня, ја%сти же и^ пи'ти, и^ оу^пива'тися.
45
Якщо ж раб той в серці своїм скаже: не скоро господар мій прийде, і почне бити слуг та служниць, їсти і пити та упиватися, —
46
прїидеT господинъ раба` того, в# дн~ь во'ньже не ча'етъ, и^ в часъ во'ньже не вњсть, и проте'шетъ е^го, и^ часть е^го с невᲇрными положитъ”
46
то прийде господар раба того у день, коли він не сподівається, і в годину, якої не відає, і розітне його, і визначить йому долю з невірними.
47
То'и же рабъ вњдњвыи` во'лю господина свое^го, и^ не оу'гото'вавъ, ниже сътворивъ по во'ли е^го, бїе'нъ бђ'детъ мно'го”
47
Раб же той, який знав волю господаря свого, та не був готовий і не робив за волею його, буде багато битий.
48
Не вњдњвыи же, сътвори'в# же досто'иная ра'намъ, бїе'нъ бђ'детъ ма'лы” Вся'комђ же е^мђже дано` бђдетъ мно'го, мно'го вꙁы'щется эT него. и^ е^мђже преда'шя мно'жаише, мно'жаише про'сятъ эT него”
48
А той, хто не знав і зробив щось гідне покарання, буде битий менше. Від усякого, кому дано багато, багато й вимагається, і кому багато довірено, з того більше й спитають.
49
ѓ^гня прїидох# въврещи` на' ꙁемлю, и^ что` хощђ, а^ще оу%же възгорњ'ся;
49
Я прийшов вогонь звести на землю, і як хотів би, щоб він уже запалав!
50
крsще'нїе же и%мамъ крsти'тися, и^ ка'ко оу^дръжђся дондеже сконча'ются;
50
Хрещенням маю Я хреститися; і як Я втримаюся, поки це здійсниться!
51
мните ли ја%ко ми'ра прїидохъ дати на' ꙁемлю; ни^ гл~ю вамъ, но^ раꙁдњле'нїа.
51
Чи думаєте ви, що Я прийшов дати мир землі? Ні, кажу вам, а розділення.
52
бђдTђ б^о эTсе'лњ пять въ е^ді'номъ домђ раꙁ#дњле'ны, трїе на' дв^а, и^ дв^а на' три.
52
Бо віднині п’ятеро в одному домі розділені: троє проти двох, і двоє проти трьох.
53
раꙁдњлится эTц~ь на' сн~а, и^ сн~ъ на эTц~а, мт~и на дще'ре, и^ дщ^и на ма'тере, свекры` на невњстђ свою`, и^ невњ'ста на свекро'вь свою`”
53
Розділиться батько з сином, і син з батьком; мати з дочкою, і дочка з матір’ю; свекруха з невісткою своєю, і невістка з свекрухою своєю.
54
Гл~аше же наро'домъ, е^гда оу%ѕрите ѓ%блакъ въсходящь эT ꙁапа'да, а%бїе гл~ете, тђ'чя гря'де'тъ, и^ быва'етъ та'ко”
54
Сказав же і до народу: коли ви побачите хмару, що йде із заходу, то відразу говорите: дощ буде, і буває так.
55
и^ е^гда ю%гъ вњющь, гл~ете, зно'й бђдетъ, и^ быва'етъ”
55
І коли віє південний вітер, говорите: спека буде, і буває.
56
Лицемњри, лице нб~ђ и^ ꙁемли вњсте и^скђшати. вре'мени же сего ка'ко не и^скђша'ете;
56
Лицеміри! Лице неба і землі розпізнавати умієте; як же час цей не розпізнаєте?
57
что и^ ѓ^ себњ не сђдите пра'ведное;
57
Чому ж ви і по собі не судите, що є справедливе?
58
егда б^о грядеши с# сопе'рником# свои'мъ къ' княꙁю, на пђти дажDь дњланїе и^ꙁбы'ти эT него” да не ка'ко привлечеT тебе` к# сђдїи, и^ сђдїа т^я предастъ слђꙁњ, и^ слђга` всади'тъ т^я в темᲆни'цђ”
58
Коли ти йдеш з супротивником своїм до правителя, то дорогою подбай, щоб звільнитися від нього, щоб він не притяг тебе до судді, а суддя не віддав тебе слузі, а слуга не посадив би тебе до в’язниці.
59
Гл~ю тебњ, не и^ꙁы'деши эTтђдђ, до'ндеже и^ послDњнюю мњдницђ въздаси”
59
Кажу тобі: не вийдеш звідти, аж поки не віддаси й останнього гроша.
Глvа, г~і”
1
Прїидо'шя же нњцїи в т^о врњмя повњ'дающе е^мђ ѓ^ галиле'ихъ, и%хже кро'вь пилатᲆ смњси` съ жрътвами и^хъ”
1
У той час деякі прийшли і розповіли про галилеян, кров яких Пилат змішав з жертвами їхніми.
2
и^ эTвњщавъ і^с~, рече и^мъ. мните ли ја%ко галиле'ане сїи грњшнᲇиши паче всњхъ галиле'ан# бяхђ, ја^котако пострада'шя;
2
У відповідь Ісус сказав їм: чи думаєте ви, що ці галилеяни були грішніші за всіх галилеян, що так постраждали?
3
ни^ гл~ю вамъ, н^о а'ще не пока'етеся, вс^и та'коже погы'бнете”
3
Ні, кажу вам; але, якщо не покаєтесь, усі так само загинете.
4
И$ли ѓ^ни` ѓ^см#надесяте на ни'хже паде` сто'лпъ силоа'мъскїи, и^ поби` и^х#. мните ли ја%котїи длъжнњиши бњхђ паче всњхъ живђщихъ въ і^ерsли'мњ;
4
Або думаєте, що ті вісімнадцять, на яких упала башта Силоамська і побила їх, були винні більше за всіх, що живуть в Єрусалимі?
5
ни^ гл~ю вам#, н^о а^ще не пока'етеся, вс^и та'кожде погы'бнете”
5
Ні, кажу вам; але, якщо не покаєтесь, усі так само загинете.
6
Гл~аше же сїю при'тчю” Смоко'вницђ и^мяше нᲇкїи въ виноградњ своемъ в#сажденђ. и^ прїиде и^ща` плода` на не'й, и^ не ѓ^брњте”
6
І сказав оцю притчу: один чоловік мав у своєму винограднику посаджену смоковницю, і прийшов шукати плоду на ній і не знайшов.
7
Рече же к винаре'ви, с^е третїе лᲇто эTнелиже прихожDђ и^ща` плода на смоко'вници се'й, и^ не ѓ^брњта'ю. посњци ю& оу^бо, въскђ'ю и^ ꙁе'млю оу^пражня'е'тъ;
7
І сказав виноградареві: ось третій рік я приходжу шукати плоду на цій смоковниці і не знаходжу; зрубай її, навіщо вона і землю займає?
8
ѓ%н же эTвњщавъ, рече е^мђ. г~и, ѓ^ста'ви ю& и^ се^ лњто, до'нъдеже ѓ^копа'ю ѓ%крsтъ еа`, и^ ѓ^сы'плю гно'емъ,
8
Але той сказав йому у відповідь: господарю, залиш її і на цей рік, поки я обкопаю її і підсиплю гноєм.
9
и^ а'ще оу^бо сътворитъ пло'дъ, а%ще ли же ни^, въ грядђщее посњче'ши ю&”
9
Можливо, дасть вона плід; а якщо ні, наступного року зрубаєш її.
10
Бяше же оу^ча` на е^ді'ноM эT со'нмищъ в сђботы”
10
В одній із синагог Він навчав у суботу.
11
И$ с^е жена` б^њ и^мђщ'и дXђ недђж'енъ, лњтъ ѓ^см#надесять, и^ б^њ сля'ка. и^ не могђщ'ися въсклони'ти эTнђдь”
11
Там була жінка, що мала духа немочі років вісімнадцять: вона була скорчена і ніяк не могла випростатись.
12
Ви'дњв же ю& і^с~, пригласи`, и^ рече е'й, же'но эTпђще'на е^си эT недђ'га твое^го.
12
Ісус, побачивши її, покликав і сказав їй: жінко, ти звільнена від твоєї недуги.
13
и^ въꙁложи на ню рђцњ, и^ а'бїе про'стреся, и^ сла'вляше б~а”
13
І поклав на неї руки; і вона зараз же випросталась і почала славити Бога.
14
эTвњщав же старњишина събо'рђ, недђгђ'а, ꙁане в сђбо'тђ и^сцњли ю& і^с~, гл~аше наро'дђ. шесть дн~їи еs, в няже досто'итъ дњ'лати, в# ты оу^бо приходяще цњли'теся, а^ не въ дн~ь сђботныи”
14
При цьому начальник синагоги, обурюючись, що Ісус зцілив її в суботу, сказав народові: є шість днів, в які дозволено робити; в ті і приходьте зцілятися, а не в день суботній.
15
эTвњщав же ё"бо е^мђ г~ь, и^ рече. лицемњ'ре, кождо васъ в сђботђ не эTрњша'етъ ли свое^го вола и^ли ѓ^сла эT ја%слїи. и^ ве'дъ напаа'ет#;
15
Господь сказав йому у відповідь: лицеміре, чи не відв’язує кожний з вас у суботу вола свого або осла від ясел і не веде напувати?
16
сїю же дще'ре а^враа'млю сђщ'ђ, ю&же свяꙁа` сатана`, с^е ѓ^смоенадесяте лњто, не достоа'ше ли раꙁрњши'тися е'й эT ю'ꙁы сеа` в# дн~ь сђботныи;
16
А цю дочку Авраамову, яку зв’язав сатана ось уже вісімнадцятий рік, чи не належало визволити від цих пут у день суботній?
17
и^ си` е^мђ гл~ющђ, стыдя'хђся вс^и противляющеи`ся е^мђ. и^ вс^и лю'дїе ра'довахђся, ѓ^ всњхъ сла'вныхъ быва'ющихъ эT него`”
17
І коли Він говорив це, усі, що противилися Йому, засоромились; і всі люди раділи всім славним ділам Його.
18
Гл~аше же, комђ подо'бно е^сть цр~твїе бж~їе. и^ комђ оу^подоблю е&;
18
Він же сказав: до чого подібне Царство Боже, і до чого уподібню його?
19
подобно е^сть зернђ горђшнђ, е^же прїеM чл~къ, в#верже в# винограD свой, и^ възрасте`, и^ бысть дре'во ве'лїе, и^ птица нбsны'а всели'шася в# вњтвїе е^го”
19
Воно подібне до зерна гірчичного, яке чоловік взяв і посадив у своєму саду; і виросло, і стало великим деревом, і птахи небесні оселилися у гілках його.
20
И$ па'кы рече. комђ оу^подо'блю црsтвїе бж~їе;
20
Ще сказав: до чого уподібню Царство Боже?
21
подо'бно е^сть ква'сђ, е^же прїе'мши жена, съкры` в мђцњ са'та тр^и, до'ндеже въски'се вс^е”
21
Воно подібне до закваски, яку жінка, взявши, поклала на три міри борошна, аж доки не вкисне все.
22
И$ прохождаше скво'зњ грады и^ веси, оу^ча, и^ ше'ствїе творя въ і^е^рsлимъ”
22
І проходив через міста і села, і навчав, прямуючи до Єрусалима.
23
Рече же нњкїи е^мђ. г~и, а^ще ма'ло е^сть сп~са'ющих#ся; ѓ^н# же рече к нимъ.
23
Один чоловік сказав Йому: Господи, невже мало таких, що спасаються? А Він сказав їм:
24
подвиꙁайтеся вни`ти сквозњ тњ'снаа вра'та. ја%ко мно'ѕи гл~ю вамъ в#зы'щђт# внити, и^ не възмо'гђтъ”
24
намагайтеся увійти через вузькі ворота, бо, кажу вам, багато буде таких, які намагатимуться увійти, і не зможуть.
25
эTнелиy въста'нетъ домђ влDка, и^ затвориT двери`, и^ на'чнете` вн^њ стоа'ти и^ оу^даряти в# двери` гл~юще. г~и, г~и эTвр'ъзи намъ. и^ эTвњщавъ речетъ вамъ. не вњ'дњ васъ эTкђ'дђ е^сте”
25
Коли Господар дому встане і зачинить двері, тоді ви, стоячи зовні, почнете стукати у двері і говорити: Господи! Господи! Відчини нам. А Він скаже вам у відповідь: не знаю вас, звідки ви.
26
Тогда` на'чнете гл~ати. ја%дохомъ преD тобою и^ пи'хомъ, и^ на распђтїиX на'шихъ оу^чилъ е^си”
26
Тоді почнете говорити: ми їли і пили перед Тобою, і на перехрестях наших Ти навчав.
27
И$ речетъ, гл~ю вамъ, не вњмъ ваs эTкђд'ђ е^сᲄе, эTстђпи'те эT мене вс^и дњлателїе непра'вдњ.
27
А Він скаже: говорю вам, що не знаю вас, звідки ви; відійдіть від Мене всі, хто чинить неправду.
28
т^ђ бђд'етᲆ плач'ъ и^ скрежеT зђбомъ” Є$гда оу^ꙁрите а^враа'ма, і^ и^саа'ка, і^ и^а'кова, и^ вся` пррoкы въ црsтвїи бж~їи, ваs же и^згони'мыхᲆ во'н#.
28
Там буде плач і скрегіт зубів, коли побачите Авраама, Ісаака і Якова і всіх пророків у Царстві Божому, а себе — вигнаними геть.
29
и^ прїидђтъ эT въстокᲆ и^ запаD, и^ сњвера и^ ю'га, и^ възля'гђтᲆ въ црsтвїи бж~їи”
29
І прийдуть від сходу і заходу, від півночі й півдня, і возляжуть у Царстві Божому.
30
И$ с^е сђть послDњнїи, и^же бђдђтъ п'ерви. и^ сђть пе'рвїи, и^же бђдђтъ послњ'дъни”
30
І ось є останні, що будуть першими, і є перші, що будуть останніми.
31
В то'и дн~ъ пристђпи'шя нњцїи эT фарїсе'й, гл~юще е^мђ. и^зыди і^ и^ди эTсю'дђ, ја%ко и%родъ хо'щетъ т^я оу^би'ти”
31
У той день прийшли деякі з фарисеїв і сказали Йому: вийди і піди звідси, бо Ірод хоче Тебе вбити.
32
И$ рече и^мъ. шDеше рцњте ли'сђ томђ. с^е и^згоню бњ'сы, і^ и^сцњле'нїа творю днsе и^ оу'трњ, и^ в# тре'тїи сконча'ю”
32
І сказав їм: підіть і скажіть отій лисиці: ось виганяю бісів і зціляю сьогодні і завтра, і на третій день закінчу.
33
ѓ^баче подоба'етъ м^и днsе, и^ оу^трњ и^ въ бли'жнїи и^ти`, ја%ко не вᲆзмо'жно е^сть пррoкђ погы'бнђти кромњ і^е^рsли'ма”
33
А втім, Мені треба ходити сьогодні, завтра і в наступний день, бо неможливо, щоб пророк загинув поза Єрусалимом.
34
И$е^рsли'мъ, и^е^рsлїм#, и^зби'выи` пррoкы, и^ ка'менїемъ побиваа' посланыа к# немђ. ко'ль кра'ты вᲆсхотњхъ събрати чя'да твоя, ја^коже ко'кошъ гнњ'ѕдо` свое` поD крилњ, и^ не вᲆсхотњ'сте;
34
Єрусалиме, Єрусалиме, що вбивав пророків і камінням побив посланих до тебе! Скільки разів хотів Я зібрати дітей твоїх, як птах пташенят своїх під крила, і ви не захотіли!
35
се ѓ^ставля'ется вамᲆ доM вашъ пsђ” Гл~ю же ваM, ја%ко не и'мате мене ви'дњти, дондеже прїидеT, е^гDа реч'ете, блsвеn грядыи` вᲆ и^мя гн~е”
35
Ось залишається вам дім ваш порожнім. Кажу ж вам, що ви не побачите Мене, доки не прийде час, коли скажете: благословенний, Хто гряде в ім’я Господнє!
Глаv, д~і.
1
И бы'сть е^гда вни'ти е^мђ в доM нњкое^го кня'зя фарїсе'йска в сђбо'тђ хлњбъ ја%сти, и^ тїи бњхђ назира'юще е^го”
1
Довелось Йому в суботу ввійти в дім одного з начальників фарисейських спожити хліба, і вони стежили за Ним.
2
И$ с^е чл~къ нᲇк'їи и^мыи воDныи трDђ, б^њ преD ни'мъ”
2
І ось став перед Ним чоловік, який страждав на водяну хворобу.
3
И$ эTвњщавъ і^с~, рече к# зако'нникомъ, и^ фарїсе'ѓM гл~я. а^ще досто'итъ в сђбо'тђ цњли'ти;
3
Тоді Ісус запитав законників і фарисеїв: чи дозволено зціляти в суботу?
4
ѓ^ни же оу^млъча'шя. и^ прїе'м# и^сцњли` е^го, и^ эTпђсти`”
4
Вони промовчали. А Він, доторкнувшись, зцілив його і відпустив.
5
И$ эTвњщаv к нимъ рече. кото'раго эT васъ ѓ^се'л#, и^ли волъ, в# стђденецъ в#падетъ. не а^б'їе ли^ и^стръгнетъ е^го в# дн~ъ сђо'тныи;
5
При цьому сказав їм: якщо у кого з вас осел або віл упаде в колодязь, чи не одразу ж витягнете його і в день суботній?
6
и^ не възмого'ша эTвњща'ти е^мђ к симъ”
6
І не змогли відповісти Йому на це.
7
Гл~аше же к^ зва'ннымъ при'тчю. ѓ^бдръжа` ка'ко преDњда'нїа и^ꙁбира'хђ гл~я к нимъ.
7
Помітивши ж, як запрошені вибирали перші місця, сказав їм притчу:
8
е^гда` ꙁва'нъ бђеши кимъ на' бракъ, не сяди на преDнемъ мњс'њ, е^да^ кт^о чsтнње тебе бђдетъ зва'ныхъ.
8
коли будеш запрошений кимось на весілля, не сідай на перше місце, щоб не знайшовся хто між запрошеними поважніший за тебе,
9
и^ приеD и^же тебе зва'выи и^ ѓ%ного, речетъ. т^ы даждъ семђ мњс'то, и^ тогда` начне'ши съ стђдо'мъ послDњнее мњсто дръжа'ти”
9
і щоб той, хто запросив тебе і його, підійшовши, не сказав тобі, щоб поступився цьому місцем, і тоді доведеться тобі з соромом зайняти останнє місце.
10
н^о е^гда званъ бђд'еши, шеD сяди на послDњнемъ мњ'стњ, да е^гда` прїидетъ ꙁва'выи` т^я, речетᲆ ти^, дрђже, посяди вы'ше. тогдо` бђдеᲄъ т^и сла'ва предъ зва'нными с ᲄобою”
10
Але коли будеш запрошений, то, прийшовши, сідай на останнє місце, щоб той, хто запросив тебе, підійшовши, сказав тобі: друже, пересядь вище. Тоді буде тобі честь перед тими, хто сидить з тобою.
11
ЈА/ко всякᲆ въꙁносяи`ся, смᲇрится. и^ смиряаи`ся. възнесеTся” за, о~е”
11
Бо всякий, хто підноситься, буде принижений, а хто принижує себе, піднесеться.
12
Гл~аше же и^ къ зва'вшемђ е^го. е^гда сътвориши ѓ^бњдъ и^ли вече'рђ, не зови` дрђгъ свои^хъ ни братїя твоя, н^и сроDникъ твои^хъ, ни^ съсњдъ бога'тыхъ. е^да коли и^ тїи т^я та'коже въз#ꙁовђтъ, и^ бђ'деT т^и въꙁдаа'нїе
12
Сказав же і тому, хто запросив Його: коли справляєш обід або вечерю, не клич друзів твоїх, ні братів твоїх, ні родичів твоїх, ні сусідів багатих, щоб і вони тебе колись не запросили і не одержав ти відплати.
13
н^о е^гда твориши пи'ръ зови` ни'щая, маломо'щи, хро'мыа, слњпы'а,
13
Але, коли справляєш званий обід, клич убогих, калік, кривих, сліпих,
14
и^ бл~женъ бђ'деши. ја%ко не и^мђтъ т^и чт^о въздати. въꙁдастъ же ти ся в# въскр~се'нїе праведныхъ”
14
і блаженний будеш, бо вони не мають чим віддати тобі; віддасться ж тобі у воскресіння праведних.
15
Слы'шав же нњкїи эT въꙁлежа'щиX с нимъ сїа, рече е^мђ. бл~женъ и^же снњсть ѓ^бњд# в# црsтвїи бж~їи”
15
Почувши це, один з тих, що возлежали з Ним, сказав Йому: блаженний, хто споживатиме хліб у Царстві Божому!
16
ѓн же рече е^мђ” Чл~къ нњкїи сътвори` вечерђ ве'лїю, и^ ꙁва` мно'гы.
16
Він же сказав йому: один чоловік справляв велику вечерю і запросив багатьох.
17
и^ посла` рабъ свой в гоD вече'ря, рещи` зва'ннымъ, грядњт'е, ја^ко оу^же готова сђтъ вс^я”
17
І коли настав час вечері, послав раба свого сказати запрошеним: ідіть, бо все вже готове.
18
и^ нача'ша вкђпњ эTрица'тися вс^и” Пе'рвыи рече е^мђ. село` кђпихъ, і^ и'мамъ нђждђ и^ꙁыити и^ ви'дњти е&. молю' ти ся и^мњй м^я эTрече'на”
18
І почали всі, ніби змовившись, вибачатися. Перший сказав йому: я купив землю і мені треба піти і оглянути її; прошу тебе, вибач мені.
19
И$ дрђгїи рече, сђпрђгъ въло'вныхъ кђпих# пять, и^ грядђ` и^скђсити и^хъ. молю` т^я и^мњи м^я эTрече'на”
19
Другий сказав: я купив п’ять пар волів та йду випробувати їх; прошу тебе, вибач мені.
20
И$ дрђгїи рече. женђ` пояX, и^ сего ради не могђ` прїити`”
20
Третій сказав: я одружився і через те не можу прийти.
21
И$ пришеD рабъ то'й, повњ'да господинђ свое^мђ сїа” Тогда разгнњ'вав#ся домђ влDка, рече рабђ` свое^мђ. и^ꙁыди скоро на распђтїя, и^ сто'гны гра'да и^ ни'щая, и^ бњдныа и^ слњ'пыа и^ хромыа в#веди сњмо.
21
І, повернувшись, раб той розповів про це господареві своєму. Тоді, розгнівавшись, господар сказав рабові своєму: піди швидше на вулиці й провулки міста і приведи сюди вбогих, калік, сліпих і кривих.
22
и^ рече рабъ. г~и, бысть ја^коже повелњ`, и^ е^ще мњ'сто еs.
22
І сказав раб: господарю, зроблено, як ти велів, і ще є місце.
23
и^ рече господи'нъ к# рабђ`. и^ꙁы'ди на пђти` и^ ха'лђ'гы, и^ оу^бњди вни'ти, да наполнится домᲆ мой”
23
Господар сказав рабові: піди на дороги і загороди і умовляй прийти, щоб наповнився дім мій.
24
Гл~ю б^о ваM, ја^ко ни е^ді'нъ мђжїи тњхъ ꙁва'ныхъ в#кђ'ситъ моя вечеря. мно'ѕи б^о сTђ звани, ма'ло же и^ꙁбра'нныхъ”
24
Бо кажу вам, що ніхто з тих запрошених не покуштує моєї вечері, бо багато званих, та мало обраних.
25
И$дя'хђ же с нимъ наро'ди мно'ѕи. и^ ѓ^бра'щъся рече к нимъ.
25
З Ним ішло багато народу, і, обернувшись, Він сказав їм:
26
а^ще кт^о грядетъ къ мнњ, и^ не въꙁненави'дитᲆ эTц~а свое^го и^ ма'тере, и^ женђ и^ чяD, и^ братїя и^ се'стръ, е^ще же и^ дш~ђ свою, не мо'жетъ мой бы'ти оу^чн~къ”
26
коли хто приходить до Мене і не зненавидить батька свого і матері, жінки і дітей, братів і сестер, та ще й життя свого, той не може бути Моїм учеником.
27
І$ иже не но'ситъ крsта свое^го и^ в# слњдъ мене грядетъ, не мо'жетъ мой бы'ти оу^ченикъ”
27
І хто не несе хрест свій і не йде слідом за Мною, той не може бути Моїм учеником.
28
Кто` б^о эT ваs хотяи` сто'лпъ создати, не прежде л^и сњдъ разъчтетъ и^мњ'нїе, а^ще и%мать е^же е^сть на съвръше'нїе;
28
Бо хто з вас, бажаючи будувати башту, не сяде спершу і не обчислить витрат, чи вистачить у нього коштів, щоб закінчити?
29
да не когDа положитъ ѓ^снованїе, и^ не възмо'жеT съвръши'ти. вс^и видящеи` начнђт# рђга'тися е^мђ
29
Щоб, коли закладе основу і не зможе закінчити, усі, хто побачить, не почали сміятися з нього,
30
гл~юще, ја^ко се'й чл~къ начатъ ꙁдати, и^ не мо'жетъ съвръшити;
30
кажучи: як цей чоловік почав будувати, та не зміг закінчити.
31
и^л^и кїи цр~ъ и^ды` къ и^номђ цр~ю, сниᲄися с ниM на' брань, не сњдъ л^и преже совњщава'етъ, а^ще си'ленъ еs срњ'стися съ десяᲄїю ты'сящъ, грядђщ'аго съ двњма десятьма тысящама нань;
31
Або який цар, ідучи на війну проти іншого царя, не сяде і не порадиться спершу, чи під силу йому з десятьма тисячами встояти проти того, хто йде на нього з двадцятьма тисячами?
32
а^ще ли же н^и, е^ще дале'че е^мђ сђщђ, моленїе пославъ, мо'лится ѓ^ смире'нїи”
32
Якщо ж ні, то поки той ще далеко, він пошле до нього посольство просити про мир.
33
Тако оу^бо в#сякъ эT васъ. и'же не эTречется всего свое^го и^мњ'нїа. не мо'жетъ быᲄи мой оу^ченикъ”
33
Так і кожний з вас, хто не зречеться усього свого майна, не може бути Моїм учеником.
34
добро` е^сть со'ль. а^ще же со'ль ѓ^бђа'етъ, в чемъ ѓ^соли'тся;
34
Сіль — добра річ; але якщо сіль утратить силу, то чим осолиться?
35
н^и в земли` н^и в# гно'и требђ'етъ. во'нᲆ и^з#сы'пятъ ю&” И$мњ'аи` оу'ши слы'шати, да слы'шитъ”
35
Ні в землю, ні на гній не придатна; геть висипають її. Хто має вуха слухати, нехай слухає!
Глава. е~і”
1
Бњхђ же приближа'ющеся е^мђ вс^и мытарїе и^ грᲇшницы посл'ђшати е^го”
1
Всі митарі і грішники наближалися до Нього, щоб послухати Його.
2
И$ ропта'хђ фарїсе'е и^ кни'жницы гл~юще. јако се'й грњшникы прїе'млеT, и^ с ни'ми ја^стъ”
2
І нарікали фарисеї та книжники, кажучи: Він приймає грішників і їсть з ними.
3
Рече же к нимъ приTчю сїю гл~я.
3
Але Він розповів їм таку притчу:
4
кїи чл~къ эT васъ и^мы` ст^о ѓ'вецъ, и^ погђбль е^ді'нђ эT нихъ. не ѓ^ста'витᲆ ли^ девятьдесяᲄъ и^ девяT в# пђсты'ни, і^ и'детъ в# слњдъ поги'бᲆшаа до'ндеже ѓ^брящетъ ю&;
4
який чоловік з вас, маючи сто овець і загубивши одну з них, не залишить дев’яносто дев’ять у пустелі і не йде за загубленою, доки не знайде її?
5
и^ ѓ^брњтъ възлага'етъ на рамњ свои` радђяся”
5
І, знайшовши її, з радістю візьме на плечі свої.
6
И$ пришеD в домъ съзываеT др'ђгы и^ съсњды гл~я и^мъ. радђитеся со мною`, ја%ко ѓ^брњтохъ ѓ^вцђ мою поги'бшђю”
6
І, прийшовши додому, скликає друзів і сусідів, кажучи їм: порадійте зі мною; я знайшов вівцю мою загублену.
7
Гл~ю вамъ, ја%кота'ко ра'дость бђ'детъ на нб~си. ѓ^ е^ді'ноM грњшницњ ка'ющемся, нежели^ ѓ^ девятьдесятихъ и^ девять пра'ведъникъ, и^же не требђюT покаа'нїа”
7
Кажу вам, що так на небесах більше буде радости за одного грішника, що кається, ніж за дев’яносто дев’ять праведників, які не потребують покаяння.
8
И$ли^ каа` жена` и^мђщи десяT драXмъ, а^ще погђбитъ е^ді'нђ дра'хмђ. не в#жиꙁа'етъ л^и свњти'лника, и^ помететъ хра'минђ, і^ и'щетъ прилњжъно, до'ндеже ѓ^бря'щетъ;
8
Або яка жінка, маючи десять драхм*, якщо загубить одну драхму, не запалює світильник, і не замітає кімнату, і шукає старанно, доки не знайде,
9
и^ ѓ^брњтши съꙁыва'етъ дрђгы'ня и^ със'њды гл~ющи. радђитеся со мно'ю, ја%ко ѓ^брњтохъ драхъмђ поги'бшђю”
9
а знайшовши, покличе подруг і сусідок і скаже: порадійте зі мною, бо я знайшла загублену драхму.
10
Тако гл~ю вамъ, радость быва'етъ преD а^гг~лы бж~їи, ѓ^ е^ді'номъ грњшницњ ка'ющимъся”
10
Такою, кажу вам, буває радість у ангелів Божих за одного грішника, що покаявся.
11
Рече же. чл~къ нњкїи и^мњ` дв^а сн~а.
11
Ще сказав: один чоловік мав двох синів.
12
и^ рече ю^нњишїи е^ю` эTц~ђ. ѓ^ч~е, дажDь м^и досто'йнђю часть и^м'њнїа. и раꙁдњли и%ма и^мњ'нїе.
12
І сказав молодший з них батькові: батьку, дай мені частину майна, що належить мені. І батько розділив між ними майно.
13
и^ не по мно'ѕXњ дн~еX събравъ вс^е мнїи сн~ъ, эTи^де на сᲄранђ дале'че, и^ т^ђ расточи и^мњнїе свое, живы` блђ'дно.
13
Через кілька днів молодший син, зібравши все, пішов у далекий край і там розтратив своє майно, живучи розпусно.
14
и^жди'вшђ же е^мђ вс^е, бысть глаD крњ'покъ на странњ то'й, и^ то'й начатъ лиша'тися.
14
Коли ж він усе розтратив, настав великий голод у тій країні, і він почав бідувати.
15
и^ шеD прилњпися е^ді'номђ эT жи'тель тоа` страны. и^ посла` е^го на се'ла своя` пасти` свинїя.
15
І пішов, пристав до одного з жителів тієї країни; а той послав його на свої поля пасти свиней.
16
и^ жела'ше насы'тити чре'во свое` эT рожецъ, ја%же ја^дя'хђ свинїя. и^ никтоже даа'ше е^мђ”
16
І він радий був насититися стручками, які їли свині, але ніхто не давав йому.
17
в# себе же пришеD, рече. колико нае'мникомъ эTц~а мое^го и^збываютъ хлњбы, а^ꙁ же гла'домъ ги'блю;
17
Опам’ятавшись, він сказав: скільки наймитів у батька мого мають надлишок хліба, а я вмираю з голоду;
18
в#ставъ и^дђ къ эTц~ђ мое^мђ, и^ рекђ е^мђ. ѓ^ч~е, съгрњшиX на' нб~о и^ преD тобо'ю,
18
встану, піду до батька мого і скажу йому: батьку! Згрішив я перед небом і перед тобою
19
и^ оу^же нњсмь досто'инъ нарещися сн~ъ твой, сътвори` м^я ја%ко е^ді'ного эT нае'мникᲆ твоиX.
19
і вже недостойний зватися твоїм сином; прийми мене як одного з наймитів твоїх.
20
и^ в#ставъ и%де къ эTц~ђ свое^мђ” Є$ще же е^мђ далече сђщђ, оу^зрњ е^го эTц~ъ е^го, и^ милъ е^мђ бысть. и^ текъ нападе` на вы'ю е^го, и^ ѓ^блобыза` е^го”
20
Встав і пішов до батька свого. І коли він був ще далеко, батько побачив його і переповнився жалем; побіг і, кинувшись йому на шию, цілував його.
21
Рече же е^мђ сн~ъ. ѓ^ч~е, съгрњшихъ на' нб~о и^ преD тобо'ю, и^ оу^же нњсмь досто'инъ нарещися сн~ъ твой”
21
Син же сказав йому: батьку! Я згрішив перед небом і перед тобою і вже недостойний зватися твоїм сином.
22
Речеy эTц~ъ к# рабомъ свои'мъ. и^знесњте ѓ^де'ждђ пе'рвђю, и^ ѓ^блецᲇте е^го, и^ дади'те пр'ъстень на' рђкђ е^го, и^ сапогы на' ноѕњ.
22
А батько сказав рабам своїм: принесіть найкращий одяг і вдягніть його, і дайте перстень на руку його і взуття на ноги;
23
и^ приведъше теле'цъ оу^пита'нныи, ꙁаколи'те, и^ ја%дъше весели'мся,
23
і приведіть відгодоване теля, і заколіть; будемо їсти і веселитися!
24
ја%ко сн~ъ мой се'й мр~твᲆ б^њ, и^ ѓ^живе. і^ и^зги'блъ б^њ, и^ ѓ^брᲇтеся. и^ нача'шя весели'тися”
24
Бо син мій оцей був мертвий і ожив, пропав і знайшовся. І почали веселитися.
25
Бњ же сн~ъ е^го ста'рњи на селњ`. и^ ја%ко гряды` прибли'жися к# до'мђ, слы'ша пњнїа и^ ли'кы.
25
А старший син його був у полі; і коли, повертаючись, наблизився до дому, почув музику та співи та радощі;
26
и^ призвавъ е^ді'ного эT ѓ^трокъ, въпраша'ше, чт^о оу^бо сїя сђтъ.
26
і, покликавши одного із слуг, запитав: що це таке?
27
ѓ%н же рече е^мђ. ја^ко братъ ᲄвой прїиде, и^ закла эTц~ъ твой телецъ оу^пита'нны=, ја^ко здра'ва е^го прїа'тъ”
27
Той же сказав йому: брат твій прийшов; і батько твій заколов відгодоване теля, бо прийняв його здоровим.
28
Раз#гнњ'вав же ся, и^ не хотяше вни'ти” эTц~ъ же е^го и^ꙁ#шед# моля'ше е^го”
28
Він розгнівався і не схотів увійти. Батько ж його, вийшовши, кликав його.
29
ѓ^н же эTвњщавъ, рече эTц~ђ. с^е толи'ко лњтъ рабо'таю тебњ, и^ николиже за'повњди твоя престђпихъ, и^ мн^њ николиже далъ е^си козляте, да съ дрђгы свои'ми въꙁвесели'лъся быхᲆ”
29
Але він сказав у відповідь батькові: ось я стільки років служу тобі і ніколи заповіді твоєї не переступав, але ти ніколи не дав мені й козляти, щоб мені повеселитися з друзями моїми.
30
Є$гда же сн~ъ твой се'й. и^зњдыи твое и^мњнїе с# любодᲇйцами, прїиде, ꙁакла` е^мђ телецъ пито'мыи”
30
Коли ж цей син твій, що змарнував добро своє з блудницями, прийшов, ти заколов для нього відгодоване теля.
31
ѓ^н же рече е^мђ, чядо, т^ы всегда со мною е^си, и^ вся моя, твоя сђть.
31
Він же сказав йому: сину, ти завжди зі мною, і все моє — твоє.
32
възвесели'ти же ся и^ въꙁрадовати подоба'ше, ја%ко браT твой се'й мр~твъ б^њ, и^ ѓ^живе. і^ и^зги'блъ б^њ и^ ѓ^брњтеся”
32
Веселитися ж і радіти треба тому, що брат твій оцей був мертвий і ожив, пропав і знайшовся.
Глvа, ѕ~і.
1
Гл~аше же и^ къ оу^чн~комъ своиM. чл~къ нњ'кїи б^њ бога'тъ, и^же и^мяше приста'вника, и^ то'й ѓ^клеветанᲆ бысть к# немђ, ја%ко расточа'етъ и^мњ'нїе е^го,
1
Сказав же Господь і ученикам Своїм: один чоловік був багатий і мав управителя, на якого було донесено йому, що він марнує його майно.
2
и^ пригласивъ е^го, рече е^мђ. что` с^е слы'шђ ѓ^ тебњ; възDаждъ эTвњтъ ѓ^ приставленїи домо'в#нњмъ. не възмо'жеши б^о ктомђ до'мђ стро'ити”
2
І, покликавши його, сказав йому: що це я чую про тебе? Дай звіт про управительство твоє, бо ти не можеш більше управляти.
3
Рече же в себњ присᲄа'вник до'мђ. что` сътворю, ја%ко г~ь мой эTе'млетᲆ строе'нїе домђ эT мене`; копа'ти не могђ`, просити стыждђся.
3
Тоді управитель сказав сам собі: що мені робити? Господар мій відбирає в мене управління домом. Копати я не можу, просити соромлюся.
4
разђмњхъ чт^о сътворю. да е^гда эTста'вленъ бђдђ эT строе'нїа до'мђ, прїимђтъ м^я в до'мы своя”
4
Знаю, що зробити: коли буду відсторонений від управління домом, хай приймуть мене у свої доми.
5
И$ призвавъ е^ді'ного когождо длъжникъ господи'на свое^го. гл~аше пе'рвомђ, коли'цњмъ длъженᲆ е^си господинђ мое^мђ;
5
І, покликавши боржників господаря свого, кожного окремо, сказав першому: скільки ти винен господареві моєму?
6
ѓ%н же рече. ст^о мњръ ма'сла” И$ рече е^мђ, прїими пи'санїе твое, и^ сњдъ ско'ро, напиши, пятьдесятᲆ”
6
Він сказав: сто мір оливи. І сказав йому: візьми твою розписку і сідай скоріш, напиши: п’ятдесят.
7
Пото'мже рече дрђго'мђ. ты же коли'цњмъ дл'ъженъ е^си; ѓ^н же рече, ст^о мњръ пшени'ца” И$ гл~а е^мђ. прїими писа'нїе твое, и напиши`, ѓ^смъдесятъ”
7
Потім другому сказав: а ти скільки винен? Він відповів: сто мір пшениці. І сказав йому: візьми свою розписку і напиши: вісімдесят.
8
И$ похвали г~ь до'мђ строи'теля непра'веднаго, ја^ко мђдрњ сътвори`. ја%ко сн~ове вњка сего мђдрњиши па'че сн~въ свњта в родњ свое'мъ сђть”
8
І похвалив господар управителя неправедного, що мудро зробив; бо сини віку цього розумніші від синів світла в роді своїм.
9
И$ а^зъ вамъ гл~ю, сътвори'те себњ дрђгы` эT мамо'ны непра'вды, да е^гда ѓ^скђдње'те, прїимTђ в^ы в# вњчныа кро'в^ы”
9
І Я кажу вам: здобувайте собі друзів з багатства неправедного, щоб вони, як станете вбогими, прийняли вас у вічні обителі.
10
Вњ'рныи в# ма'лњ, и^ въ мно'ѕњ вњренъ е^сть. и^ непра'ведныи в# ма'лњ, и^ въ мно'ѕњ непра'веденъ е^сть”
10
Вірний у малому і у великому вірний; а неправедний у малому, неправедний і у великому.
11
А$ще оу^бо в# непра'веднњмъ и^мᲇнїи вњ'рни не бы'сте, въ и^стиннњмъ кто` вамъ вњ'рђ и^метъ;
11
Отже, якщо ви у неправедному багатстві не були вірні, хто ж довірить вам істинне?
12
и^ а^ще в# чюжемъ вњрни не бысте, ва'ше кто` ваM дастъ;
12
І якщо в чужому не були вірні, ваше хто вам дасть?
13
н^икїиже рабъ мо'жетъ двᲇма господи'нома рабо'таᲄи. либо е^ди'ного въꙁненави'дитъ, а^ дрђга'го възлю'биT” И$л^и е^ді'ного дръжи'тся, ѓ^ дрђѕњм# же неради'ти начнет. не мо'жете б~ђ рабо'тати и^ мамо'нњ”
13
Ніякий слуга не може служити двом господарям, бо або одного зненавидить, а другого полюбить, або до одного виявлятиме прихильність, а другого занедбає. Не можете служити Богові і мамоні*.
14
Слы'шахђ же сїа вс^я и^ фарїсе'е, сребролюбцы сђще, и^ рђгахђся е^мђ”
14
Чули все це і фарисеї, що були сріблолюбцями, і глузували з Нього.
15
І$ рече иM” Вы^ е^сте ѓ^правдающеи` себе` преD чл~кы, б~ъ же вњсть срDца ваша`. ја%ко е^же е^сть в'ъ чл~цехъ высоко, мр'ъзость е^сть предъ бм~ъ.
15
Він сказав їм: ви показуєте себе праведниками перед людьми, але Бог знає серця ваші, бо що високе в людей, те мерзенне перед Богом.
16
Законъ и^ пррoцы до і^ѓ^а'нна, эTто'лњ црsтвїе бж~їе бл~говњствђе^тся, и^ всякъ в н^е нђдится”
16
Закон і Пророки були до Іоана; з цього часу Царство Боже благовіститься, і кожен із зусиллям входить у нього.
17
Оу^до'бње же е^сть нб~ђ и^ земли преити`, неже эT зако'на е^ді'ной чертњ поги'бнђти”
17
Але скоріше небо і земля перейдуть, ніж одна риска із закону загине.
18
Всякъ пђщааи` женђ свою, и^ приводя и%нђ, прелюбы дњ'етъ. и^ женяи`ся пђще'ною эT мђжа, прелюбы` творитъ”
18
Усякий, хто розведеться з жінкою своєю і одружиться з іншою, перелюбствує; і кожен, хто жениться на розведеній з чоловіком, чинить перелюб.
19
Чл~къ же нњкїи б^њ богатъ, и^ ѓ^блача'шеся в# порфљ=рђ и^ вљ=ссонь, веселяся на вс^я дн~и свњтло”
19
Один чоловік був багатий, одягався в порфиру і висон* і щодня розкішно бенкетував.
20
Ни'щъ же б^њ нњкт^о и^менемъ ла'заръ, и^же лежа'ше преD враты е^го гно'инᲆ,
20
Був же один убогий на ім’я Лазар, що лежав біля воріт його весь у струпах
21
и^ жела'ше насытитися эT крђпи'цъ па'дающиX эT трапе'ꙁы бога'таго. н^о и^ ўи приходяще ѓ^близахђ гной е^го”
21
і бажав насититися крихтами, що падали зі столу багача; пси, приходячи, лизали струпи його.
22
Бы'сть же оу^мрети ни'щемђ, и^ несе'нђ быᲄи а^гг~лы на лоно а^враа'мле” Оу%мреT же и^ бога'тыи, и^ погребо'шя е^го”
22
Прийшло вмерти вбогому, і віднесений був ангелами на лоно Авраамове. Помер же і багатий, і поховали його.
23
И$ въ а'дњ възвеD ѓ%чи свои` сыи в# мђк'ахъ, оу^зрњ а^враа'ма и^здалече, и^ лаꙁаря на лонњ е^го”
23
І в пеклі, будучи в муках, він підняв очі свої, побачив здалеку Авраама і Лазаря на лоні його.
24
И$ то'й въз#глашъ, реq эTч~е а^враа'ме, поми'лђи мя, и^ посли` ла'заря, да ѓ^мо'читъ конецъ пе'рсᲄа свое^го в# водњ, и^ оу^стђдитъ ја%зы'къ мой, ја%ко стра'ждђ в# пла'мени сеM”
24
І, голосно закричавши, сказав: отче Аврааме, змилосердься наді мною і пошли Лазаря, нехай умочить кінець пальця свого у воду та прохолодить язик мій, бо я мучусь у полум’ї цьому.
25
Рече же а^враа'мъ. ча'до помяни ја^ко въспрїа'лъ е^си бл~га'я твоя в# животњ` твое'мъ, и^ ла'заръ такоже зла'я. нн~њ же зд^њ оу^тњша'ется, ты же стра'ждеши”
25
Але Авраам сказав: чадо! Згадай, що ти одержав уже блага твої за життя твого, а Лазар — тільки зло; отже, тепер він тут тішиться, а ти страждаєш.
26
И$ наD всњми сими, междђ на'ми и^ вами про'пасᲄь вели'ка ђтвердися, ја^ко да хотя'щеи` преи^ти эTсю'дђ к вамъ, не възмогђтъ ни'же эTтђдђ к намъ прехо'дятъ,
26
І, крім усього того, між нами і вами утверджена велика безодня, так що ті, які хочуть перейти звідси до вас, не зможуть, так само звідти до нас не переходять.
27
Рече же, молю т^я оу^бо эTч~е, до по'слеши е^го в домъ эTц~а мое^го.
27
Тоді він сказав: так благаю тебе, отче, пошли його в дім батька мого.
28
и^мам б^о пять братїя, ја%ко да ꙁасвњдњтельствђетъ и^мъ, да не и^ тїи прїи дђт# на мњсᲄо с^е мђчное”
28
Маю бо п’ятьох братів, нехай засвідчить їм, щоб і вони не прийшли в це місце муки.
29
Гл~а е^мђ а^врааM, и^мђт# мољ=се'а и^ пррoкы, да послђш'аюT и^хъ”
29
Авраам сказав йому: у них є Мойсей і пророки; нехай слухають їх.
30
ѓ%н же рече, н^и эTч~е а^враа'ме, н^о а^ще кт^о эT мр~твыхъ и'детъ к^ ниM, пока'ются”
30
Він же сказав: ні, отче Аврааме! Але коли хто з мертвих прийде до них, покаються.
31
Рече же е^мђ, а^ще мољ=се'а и^ пррoкы не послђша'ютъ, ни а^ще кт^о эT мр~твыхᲆ въскрsнетъ, не и^мTђ вњ'ры”
31
Тоді Авраам сказав йому: якщо Мойсея і пророків не слухають, то хоч би хто і з мертвих воскрес, не повірять.
Глvа, з~і”
1
Рече же къ оу^чн~комъ свои^м#. не вᲆꙁмо'жно е^сть не прїити` събла'ѕномъ. го'ре же, е^гоже ради прихо'дитъ.
1
Сказав також Ісус ученикам: неможливо не прийти спокусам; але горе тому, через кого вони приходять.
2
оу^не е^мђ бы'ло б^ы, а^ще жр'ъно ѓ^сельскїи ѓ^блежалъ бы ѓ^ вы'и е%го, и^ в#верженъ в# мо'ре, неже да събла'ꙁниT ма'лыхъ сиX е^ді'ного”
2
Краще було б йому, якби жорно млинове повісили йому на шию і кинули його в море, ніж щоб він спокусив одного з малих цих.
3
Внемлњте себњ. а^ще съгрњшитъ тебњ бра'тъ твой, ꙁапрњти` е^мђ. и^ а%ще пока'ется, ѓ^ста'ви е^мђ”
3
Пильнуйте за собою. Якщо ж согрішить проти тебе брат твій, докори йому; і коли покається, прости йому;
4
И$ а^ще сеDми'щи на' дн~ь съгрњшитъ к тебњ, и^ седми'щи на' дн~ь ѓ^брати'тся гл~я ка'юся, ѓ^ста'ви е^мђ”
4
і коли сім разів на день згрішить проти тебе і сім разів на день звернеться і скаже: каюсь, — прости йому.
5
И$ рекоша а^пsли гв~и. приложи` намъ вњрђ”
5
І сказали апостоли Господу: додай нам віри.
6
Ре же г~ь. а%ще бы'сте и^мњ'ли вњ'рђ ја%ко ꙁе'рно горђшно, гл~али бысте ја%годичинњ се'й, въстръгнися и^ всади'ся в# мо'ре, и^ послђш'ала б^ы васъ”
6
Господь сказав: коли б ви мали віру, як зерно гірчичне, і сказали смоковниці цій: вирвись і пересадись у море, то вона послухала б вас.
7
Которыи же эT васъ рабъ и^мњ'а, ѓ^рђщь, и^ли пасђщь, и^же пришеDшђ е^мђ с# села`, речетъ а'бїе, минђв# въꙁля'ꙁи,
7
Хто з вас, маючи раба, який оре або пасе, як тільки він повернеться з поля, скаже йому: іди мерщій та сідай до столу?
8
н^о не речет ли е^мђ, оу^гото'ваи чт^о вечеря'ю, и^ препоясався слђжи м^и, до'ндеже ја%мъ и^ пїю, и^ потоM ја%си` и^ пїе'ши т^ы;
8
Навпаки, чи не скаже йому: приготуй мені повечеряти та, підперезавшись, прислуговуй мені, доки буду їсти і пити, а потім їж і пий сам?
9
е^да и%мать хвалђ` рабђ` томђ`, ја%ко сътвори повелњная; не мню`.
9
Чи ж стане він дякувати рабові тому за те, що він виконав наказ? Не думаю.
10
та'ко и^ в^ы, е^гда сътворите` вс^я повелњ'ннаа вам#, гл~ите, ја%ко раби` непотребни е^смы, ја^ко е^же дл'ъжни б^њхомъ сътворити, сътвори'хом#”
10
Так і ви, коли виконаєте все, що вам наказувалося, кажіть: ми раби нікчемні; бо зробили тільки те, що повинні були зробити.
11
И$ бысть и^дђщђ е^мђ въ і^ерsли'мъ, и^ то'и прохожDаше межDђ самари'ею и^ галиле'ею`”
11
Йдучи до Єрусалима, Він проходив між Самарією та Галилеєю.
12
Входящђ же е^мђ в нњкђю весь, срњто'ша е^го десять прокаже'нњхъ мђжїи, и^же ста'ша и^ꙁдале'че,
12
І коли входив Він в одне село, зустріли Його десять чоловік прокажених, які зупинилися віддалік.
13
и^ тїи въꙁнесо'ша глsа гл~юще. і^с~е наста'в#ниче поми'лђи н^ы”
13
І вони гучним голосом говорили: Ісусе, Наставнику, помилуй нас.
14
И$ видњвъ, рече и^мъ. шеDше покажи'теся сщ~е'нникомъ” И$ бысть и^дђщ'емъ и^мъ, ѓ^чsтишяся.
14
Побачивши їх, Він сказав їм: підіть покажіться священикам. І коли вони йшли, очистилися.
15
е^ді'н же эT нихъ видњв# ја%ко и^сцњлњ, въꙁ#врати'ся съ гласоM ве'лїемъ сла'вя б~а,
15
Один же з них, побачивши, що зцілився, повернувся, гучним голосом прославляючи Бога,
16
и^ паде` ни'ць при ногђ е^го хвалђ` е^мђ въздаа`, и^ то'и б^њ самарянинъ”
16
і припав лицем до ніг Його, віддаючи Йому хвалу; і це був самарянин.
17
эTвњща'в же і^с~, реq. не де'сять л^и ѓ^чsтишася. да де'вять гд^њ;
17
Тоді Ісус сказав: чи не десять очистилися? Де ж дев’ять?
18
ка'ко не ѓ^брњто'шася въꙁ#вра'щьшеся дати сла'вђ б~ђ, то'кмо и^ноплеме'нникъ се'й.
18
Чому вони не повернулися віддати славу Богові, тільки іноплемінник цей?
19
и^ рече е^мђ, в#стаv и^ди`, вњ'ра твоа` сп~се` т^я”
19
І сказав йому: встань, іди; віра твоя спасла тебе.
20
Въпроше'н же бывъ эT фарисе'й, когда прїидетъ црsтвїе бж~їе” эTвњщавъ и^мъ рече” не прїидетъ црsтвїе бж~їе съ съблюде'нїемъ.
20
А як фарисеї запитали Його: коли прийде Царство Боже? — відповів їм: не прийде Царство Боже помітно,
21
ниже рекђтъ, с^е зд^њ и^ли с^е ѓ%нде. с^е б^о црsтвїе бж~їе внђтръ васъ е^сть”
21
і не скажуть: ось, воно тут, або: он там. Бо Царство Боже всередині вас є.
22
Рече же къ оу^ченикомъ свои'мъ. прїидђтъ дн~і'е, е^гда въжDелᲇете е^ді'ного дн~е сн~а члчsкаго ви'дњти, и^ не оу%ѕрите.
22
Сказав також ученикам: прийдуть дні, коли бажатимете бачити хоч один з днів Сина Людського, та не побачите.
23
и^ рекђт# вамъ, с^е ꙁд^њ, с^е ѓ%нде. не и^зы'дњте, н^и поженњте”
23
І скажуть вам: ось тут, або: он там, — не ходіть і не ганяйтеся,
24
ЈА/ко б^о мл'ънїи блиста'ющися эT поDнбsныа, на подънбsнњй свњтится, та'ко бђ'детъ сн~ъ члчsкїи в# дн~ь свои”
24
бо, як блискавка, блиснувши від одного краю неба, світить до другого краю неба, так буде Син Людський у день Свій.
25
ПрежDе же подоба'етъ е^мђ мно'го пострадати, і^ и^скђше'нђ быти эT рода сего”
25
Але насамперед належить Йому багато постраждати і бути відкинутим родом цим.
26
И$ ја^коже бысть въ дн~и но'евы, та'ко бђд'етъ и^ въ дн~е сн~а члчsка,
26
І як було в дні Ноя, так буде і в дні Сина Людського:
27
ја%дя'хђ, пїа'хђ, женя'хђся, посяга'хђ, до негоже дн~е вни'де но'е в# ковчегъ, и прїиде пото'пъ, и^ погђби` вс^я”
27
їли, пили, одружувалися і виходили заміж, аж до того дня, як увійшов Ной у ковчег, і прийшов потоп, і погубив усіх.
28
Та'коже и^ ја%коже бысть въ' дн~и ло'товы, ја%дя'хђ, пїа'хђ, кђпова'хђ, продаа'хђ, сажDахђ ꙁда'хђ.
28
Так само, як було й у дні Лота: їли, пили, купували, продавали, саджали, будували;
29
во'нь же дн~ь и^ꙁы'де лоT эT содо'млянъ, ѓ^дожди ка'мыкъ горящь, и^ ѓ%гнь с# нб~се, и^ погђби` вс^я.
29
а в той день, в який Лот вийшов з Содома, линули сірка палаюча й вогонь з небес і погубили усіх;
30
потомђже бђ'детъ и^ в# дн~ь, во'нь же сн~ъ члчsкїи ја%ви'тся”
30
так буде і в той день, коли Син Людський явиться.
31
в# то'й дн~ь и^же бђ'детъ на' кровњ, и^ съсђды е^го в домђ, да не сла'ꙁитъ вꙁяти и^хъ. і^ и^же на селњ, та'кожде да не въꙁ#врати'тся в#спя'ть.
31
У той день, хто буде на покрівлі, а речі його в домі, нехай не злазить їх узяти; і хто буде на полі, також нехай не повертається назад.
32
помина'ите женђ` ло'товђ”
32
Згадайте жінку Лотову.
33
И$же а^ще взы'щетъ дш~ђ свою` спsти`, погђбит# ю&. а^ и^же а%ще погђбитъ ю&, живитъ ю&”
33
Хто почне зберігати душу свою, той погубить її; а хто погубить її, той оживить її.
34
Гл~ю вамъ, в т^ђ нощь бђде'та дв^а на ѓ^дрњ е^ді'номъ, е^дїнъ пое'млется, а^ дрђгїи ѓ^ставля'ется”
34
Кажу вам: у ту ніч будуть двоє на одній постелі: один візьметься, а другий залишиться.
35
Бђдетњ дв^њ вкђпњ ме'лющи, е^ді'на пое^млется, а^ дрђгаа ѓ^ставля'ется.
35
Дві будуть молоти разом: одна візьметься, а друга залишиться.
36
дв^а бђдета на селњ`, е^ді'нъ пое'млется, а^ дрђгїи ѓ^ставля'ется”
36
Двоє будуть на полі: один візьметься, а другий залишиться.
37
И$ эTвњща'вше гл~ашя е^мђ, гд^е г~и; ѓ%н же рече и^мъ, и^дњже тњло, та'мо съберђтся и^ ѓ^рли”
37
На це сказали Йому: де, Господи? Він же сказав їм: де труп, там зберуться й орли.
Глvа, и~і”
1
Гл~аше же и^ при'тчю к нимъ, како подоба'етᲆ всегда моли'тися, и^ не стђжати с^и,
1
Сказав також їм і притчу про те, як треба завжди молитися і не занепадати духом,
2
гл~я” Сђдїа б^њ нњ'кїи в# нњ'коемъ гра'дњ, б~а не боа'ся, и^ чл~къ не сраMля'ася”
2
кажучи: в одному місті був суддя, який Бога не боявся і людей не соромився.
3
Вдова же нњ'каа б^њ въ градњ том#, и^ прихожDаше к немђ гл~ющи, эTм#сти` мене эT съпр'ъника мое^го.
3
В тому ж місті була одна вдова, і вона, приходячи до нього, говорила: захисти мене від суперника мого.
4
и^ не хотя'ше на до'лꙁњ времени” Послᲇди же рече в себњ. а^ще и^ б~а не боюся, и^ чл~къ не срамля'юся,
4
Але він довгий час не хотів. А потім сказав сам собі: хоч я і Бога не боюся і людей не соромлюсь,
5
н^о ꙁане твориT м^и трђды вдови'ца сїа, эTмщђ еа` да не доконца` приходящи ꙁастоитъ мене`”
5
але, оскільки ця вдова не дає мені спокою, захищу її, щоб вона не приходила більш докучати мені.
6
Рече же г~ь. слы'шите, что` сђдїи неправдњ гл~ет#.
6
І сказав Господь: чуєте, що каже суддя неправедний?
7
б~ъ же не и'мать ли сътвори'ти эTмщенїе и^ꙁ#бра'нᲆныхъ свои'хъ, въпїющихъ к немђ дн~ь и^ нощь, и^ длᲆготрьпитъ ѓ% ниX;
7
Хіба Бог не захистить обранців Своїх, що волають до Нього день і ніч, чи баритиметься до них?
8
гл~ю вамъ. ја%ко сътворитъ эTм#щенїе и^хъ в#ско'рњ” ѓ^ба'че сн~ъ члчsкїи пришеD, оу^бо ѓ^брящетъ л^и с^и вњрђ на ꙁемли;
8
Кажу вам, що захистить їх скоро. Але Син Людський, коли прийде, чи знайде віру на землі?
9
рече же и^ къ дрђгым# оу^пова'ющимъ събо'ю, ја%ко сђть правеDници, и^ оу^ничижа'ющихъ про'чихъ, при'тчю сїю”
9
Сказав також і до деяких, які були упевнені в собі, що вони праведні, а інших принижували, таку притчу.
10
Чл~ка дв^а внидо'ста въ цр~ковь помоли'тися. е^ді'нъ фарисе'й, а^ дрђгїи мытарь.
10
Два чоловіки прийшли до храму помолитися: один фарисей, а другий митар.
11
фарисе'й же ста'въ, си'це в себњ моля'шеся, бж~е хвалђ` тебњ въздаю`, ја%ко нњсмь ја%коже про'чїи чл~цы. хи'щницы непра'ведъницы, прелюбодњ'е, и^л^и ја^коже се'й мытарᲆ.
11
Фарисей, ставши, так про себе молився: Боже! Дякую Тобі, що я не такий, як інші люди, грабіжники, неправедні, перелюбники, або як цей митар.
12
пощђся дв^а кра'ты в сђбо'тђ, десяти'нђ даю всего е^ли'ка притяжђ”
12
Пощу двічі на тиждень, даю десятину з усього, що надбаю.
13
Мытаr же и'здале'че стоя`, не хотя` н^и ѓ^чїю възвести на' нб~о, н^о біа'ше пе'р#си своа` гл~я, б~е млsтивъ бђди мн^њ грњшномђ”
13
А митар, стоячи віддалік, не смів навіть очей звести на небо; але, б’ючи себе в груди, говорив: Боже, будь милостивий до мене, грішного!
14
Гл~ю вамъ, ја^ко сни'де се'й ѓ^пра'вданъ в домᲆ свой, паче ѓ^ного” ЈА/ко всякъ възносяи`ся смири'тся. смиряаи` же себе, вᲆзнесеTся”
14
Кажу вам, що цей пішов до дому свого виправданий більше, ніж той: бо всякий, хто підноситься, принижений буде, а хто принижує себе, піднесеться.
15
Приношахђ же к немђ и^ младенця, да и^хъ ко'снется. видњвше же оу%чн~цы ꙁапрњтиша иM.
15
Приносили ж до Нього і дітей, щоб Він доторкнувся до них; а ученики, бачачи те, боронили їм.
16
і^с~ же призвавъ иX, гл~а. ѓ^ста'вите дњтїи приходи'ти къ мнњ, и^ не брани'те иM. та'ковыхъ б^о е^сть црsтвїе бж~їе”
16
Але Ісус, підізвавши їх, сказав: пустіть дітей приходити до Мене і не забороняйте їм; бо таких є Царство Боже.
17
А$ми'нь б^о гл~ю вамъ. и%же а^ще не прїиметъ црsтвїя бж~їа ја%ко ѓ^троча`, не и%мать вни`ти в н^е”
17
Істинно кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як дитя, той не ввійде в нього.
18
И/ въпроси` е^го нњ'кїи княѕь, гл~я. оу^чи'телю бл~гі'и, что` сътворивъ животъ вњ'чный наслњдъствђю;
18
І запитав Його один з начальників, кажучи: Учителю благий, що мені зробити, щоб успадкувати життя вічне?
19
Рече же е^мђ і^с~. что` м^я гл~еши бл~га; никтоже бл~гъ, токмо е^ді'нъ б~ъ.
19
Ісус сказав йому: чого ти називаєш Мене благим? Ніхто не благий, тільки один Бог.
20
за'повњди вњси`; не прелюбы` твори. не оу^бїи. не оу^кради. не лжесвњдњтельствђи. чти` эTц~а твое^го и^ мт~ере твою”
20
Заповіді знаєш: не перелюбствуй, не вбивай, не кради, не лжесвідчи, шануй батька твого і матір твою.
21
ѓ^н же рече, вс^я сїа съхранихъ эT ю'ности моеа`”
21
Він же сказав: усе це я зберіг від юности моєї.
22
Слы'шав же сїа і^с~, рече е^мђ. е^ще е^ді'ного не докоnчалъ е^си. вся е^ли'ка и%маши прода'ждь, и^ разда'и ни'щимъ, і^ и^мњти и'маши съкровище на нб~си. и^ гряди в# слDњ мене.
22
Почувши це, Ісус сказав: ще одного не вистачає тобі: все, що маєш, продай і роздай убогим, і матимеш скарб на небесах, і йди слідом за Мною.
23
ѓ%н же слы'шавъ с^е, приско'рбенъ бысть, бњ` б^о бога'тъ ѕњло`.
23
Він же, почувши це, засмутився, бо був дуже багатий.
24
видњв# же е^го і^с~ приско'рбна бывша, рече. ка'ко неоу^добь и^мђщеи` богаTство, в# црsтвїе бж~їе вни'дђтъ”
24
Ісус же, побачивши, що він засмутився, сказав: як важко тим, що мають багатство, увійти в Царство Боже!
25
Оу^до'бње б^о е^сть велбђ'дђ сквоѕњ и^глинњ оу^ши проити`, неже бога'тђ в# црsтвїе бж~їе вни'ти”
25
Бо легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти до Царства Божого.
26
Рњшя же слы'шавшеи`, т^о кт^о мо'жетъ сп~сенъ бы'ти;
26
Ті, що чули, сказали: то хто ж може спастися?
27
ѓ%н# же рече. невъзмо'жная эT чл~къ, възможна сђтъ эT б~а”
27
Він же сказав: неможливе для людей — можливе для Бога.
28
Рече же петр#. с^е м^ы ѓ^ста'вихомъ вс^я, и^ потебњ и^до'хомъ”
28
Петро ж сказав: ось ми покинули все і пішли за Тобою.
29
ѓ%н же рече и^мᲆ. а^ми'нь гл~ю вамъ, ја%ко никтоже е^сть и^же ѓ^ста'витъ домъ, и^л^и родителя, и^ли братїю, и^ли сестры, и^лї женђ`, и^ли чя'да, црsтвїа ради бж~їа,
29
Він сказав їм: істинно говорю вам, що немає нікого, хто покинув би дім, або батьків, або братів, або сестер, або жінку, або дітей заради Царства Божого
30
и^же не прїиметъ мно'жицею въ вре'мя с^е, и^ в# вњкъ грядђщїи живоT вњ'чныи”
30
і не одержав би значно більше в цей час, а у віці майбутньому — життя вічне.
31
Пое'м же ѓ'банадесяте, рече к ниM. с^е въсходимъ въ і^е^рsли'мъ, и сконча'ются вс^я пи'саннаа пррoкы ѓ% сн~њ чл~честњ.
31
Взявши ж дванадцятьох учеників Своїх, сказав їм: ось ми йдемо до Єрусалима, і збудеться все, написане пророками про Сина Людського,
32
предадятъ бо е^го ја%ѕы'комъ, и^ порђга'ются е^мђ, и^ оу^корятᲆ е^го, и^ ѓ^плю'ютъ е^го,
32
бо видадуть Його язичникам, і глузуватимуть з Нього, і скривдять Його, і обплюють Його.
33
и^ би'вше оу^бїю'тъ е^го, и^ в# третїи дн~ь въскрsнетъ”
33
І будуть бити, і уб’ють Його; та на третій день воскресне.
34
И$ тїи ничесоже эT сихъ разђмњшя. и^ б^њ гл~ъ се'й съкровенъ эT ни'хъ, и^ не разђмњвахђ гл~емыхъ”
34
Але вони нічого з цього не зрозуміли; і були слова ці приховані для них, і вони не розуміли сказаного.
35
Бы'сть же е^гда прибли'жишася въ і^е^ри'хонъ, слњпецᲆ нњкїи сњдя'ше при пђти, прося`.
35
Коли ж наближався Він до Єрихона, один сліпий сидів край дороги і просив милостині.
36
слы'шав же наро'дъ ми'моходящъ, въпрашаше что` оу^бо е^сть с^е”
36
Почувши, що повз нього проходить народ, запитав: що це таке?
37
Повњ'даша же е^мђ, ја^ко і^с~ назарянинъ ми'мохо'диT”
37
Йому сказали, що Ісус Назарянин проходить.
38
И$ въз'пи` гл~я. і^с~е сн~е двDвъ пом~лђи^ м^я”
38
Тоді він закричав: Ісусе, Сину Давидів, помилуй мене!
39
И$ преDи^дђщеи` преща'хђ е^мђ, да оу^млъчи'тъ” ѓ%н же паче мно'жае въпїаше, сн~е двDвъ, поми'лђй м^я”
39
І ті, що йшли попереду, примушували його замовкнути; а він ще голосніше кричав: Сину Давидів, помилуй мене!
40
Став же і^с~, повелњ привести е^го к# себњ” Прибли'ж#шђ же ся е^мђ к немђ. вᲆпроси` е^го
40
Зупинившись, Ісус звелів привести його до Себе. Коли той наблизився до Нього, спитав його:
41
гл~я. чт^о хо'щеши да ти сътворю; ѓ^н же' рече. г~и, да проꙁрю.
41
чого ти хочеш від Мене? Він сказав: Господи, щоб мені прозріти!
42
і^с~ же рече е^мђ прозри`, вњра ᲄвоа сп~се' т^я.
42
Ісус сказав йому: прозри! Віра твоя спасла тебе.
43
и^ а'бїе прозрњ. и^ в# слњдъ е^го и^дяше, сла'вля б~а” И$ вс^и лю'дїе ви'дњвше, възда'шя хвалђ` бв~и”
43
І він умить прозрів і пішов за Ним, славлячи Бога; і всі люди, побачивши це, віддали хвалу Богові.
Глvа, џ~і.
1
И вшеD прохождаше въ і^е^рихоn.
1
Потім Ісус увійшов до Єрихона і проходив через нього.
2
и^ с^е мђжъ, нарица'емыи ꙁакхей, и^ се'й б^њ ста'рњи мытаре'мъ, и^ то`й б^њ богаT,
2
І ось один муж на ім’я Закхей, він був старший над митарями і чоловік був багатий,
3
і^ и^скаше ви'дњти і^с~а, кт^о е^сть, и^ не можаше эT наро'да, ја%ко вᲆзрастомъ малъ б^њ”
3
бажав бачити Ісуса, хто Він; але не міг за народом, бо був малий на зріст.
4
И$ преди тек#, въꙁлњꙁе на ја%годичинђ, да ви'дитъ е^го, ја^котђдњ хотяше минђти”
4
І, забігши наперед, виліз на смоковницю, щоб побачити Його, бо Він мав проходити біля неї.
5
и^ ја%ко прїиде на мњ'сто, възрњвъ і^с~, видњ е^го, и^ рече к немђ, ꙁакхе'е, потща'вся слњꙁи. днsе б^о в домђ твоеM подоба'етъ м^и быти”
5
Коли Ісус прийшов на те місце і, глянувши, побачив його, сказав йому: Закхею, злізь скоріше, бо сьогодні Мені належить бути в тебе в домі.
6
И$ потща'в#ся слњꙁе, и^ прїатъ е^го радђася”
6
І він поспішно зліз і прийняв Його з радістю.
7
И$ ви'дњвше вс^и, ропта'хђ гл~юще, ја%ко къ грњшномђ мђж'ђ вни'де витати”
7
І всі, побачивши те, почали нарікати, що Він зайшов гостити до грішного чоловіка.
8
Ста'в же ꙁакхе'й рече къ г~ђ. с^е полъ и^мњнїа мое^го г~и дам# ни'щиM. и^ а^ще кого` чимъ ѓ^бидњхъ, въз#вращђ` четвери'цею”
8
Закхей, вставши, сказав Господеві: Господи, половину добра мого я віддам убогим і, якщо кого скривдив чим, поверну вчетверо.
9
Рече же к немђ і^с~” ја^ко днsе сп~се'нїе до'мђ семђ бысть, ꙁане и^ се'й сн~ъ а^враа'мль е^сть.
9
Ісус сказав йому: нині прийшло спасіння дому цьому, бо і він син Авраамів.
10
прїиде б^о сн~ъ чл~чь вꙁыскати и^ спsти поги'бшаго”
10
Прийшов бо Син Людський знайти і спасти, що загинуло.
11
Слы'шащим же и^мъ сїа, приложи при'тчю, ꙁане близъ е^мђ бы'ти і^ерsли'ма, и^ мня'хђ ја%ко а^бїе црsтво бж~їе хо'щетъ ја%ви'тися,
11
Коли ж вони слухали це, розповів ще одну притчу; бо Він був недалеко від Єрусалима, і вони думали, що Царство Боже повинне скоро відкритися.
12
и^ рече оу^бо” Чл~къ нњкїи добра` ро'да, и%де на странђ дале'че, прїати себњ црsтво, и^ вᲆꙁ#врати'тися”
12
Отже, сказав: один чоловік високого роду вирушав у далеку країну, щоб прийняти собі царство і повернутися.
13
Приꙁвав же десять рабъ свои'хъ, дасть и^мъ де'сять мнасъ, и^ рече к нимъ. кђ'плю дњите дондеже прїидђ”
13
Покликавши десятьох рабів своїх, дав їм десять мин* і сказав їм: пустіть їх у діло, поки я повернусь.
14
И$ гражане е^го ненави'дяхђ е^го, и^ посла'шя мл~твђ въ слњдъ е^го гл~юще, не хо'щемъ семђ да црsтвђет# над нами”
14
Але громадяни ненавиділи його і відправили слідом за ним посланців, сказавши: ми не хочемо, щоб він царював над нами.
15
И$ бы'сть е^гда` въꙁ#врати'ся прїи'мъ црsтво, рече пригласи'ти рабы` тїи, и%мже дасть сребро`, да оу^вњсть каковђ` кђплю` сђть сътворили”
15
І коли він повернувся, прийнявши царство, то звелів покликати рабів тих, яким дав срібло, щоб довідатися, хто що придбав.
16
Прїиде же пе'рвыи гл~я. г~и, мнасъ твоа` придњла де'сять мнасъ”
16
Прийшов перший і сказав: господарю, мина твоя принесла десять мин.
17
И$ рече е^мђ. благїи рабе, и^ до'брыи. ја%ко ѓ^ ма'лњ вњреn бысть, бђди ѓ%бласть и^мњ'а наD десятїю градо'въ”
17
І сказав йому: гаразд, добрий рабе! За те, що ти у малому був вірний, візьми управління над десятьма містами.
18
И$ прїиде вторыи гл~я. г~и, мна'съ твоа` сътвори` пять мнасъ”
18
Прийшов другий і сказав: господарю, мина твоя принесла п’ять мин.
19
Рече же и^ томђ`, и^ т^ы бђди наD пятїю градо'въ”
19
Сказав і цьому: і ти будь над п’ятьма містами.
20
И$ дрђгїи прїиде гл~я. г~и, с^е мна'съ твоа`, ю&же и^мњхъ положе'нђ въ оу^брђ'сњ,
20
Прийшов ще один і сказав: господарю, ось твоя мина, яку я зберігав, загорнувши в хустину,
21
боя'хъ б^о ся тебе, ја%ко чл~къ ја%ръ е^си. взе'млеши е^гоже не положи. и^ жнеши е^гоже не сњя'въ”
21
бо я боявся тебе, тому що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав, і жнеш, чого не сіяв.
22
Гл~а же е^мђ, эT оу^стъ твои^хъ сђжDђ ти лђка'выи ра'бе. вњ'дяше ја%ко а^ꙁъ чл~къ ја%ръ е^смь, в#ꙁе'млю е^гоже не положивъ, и^ жнђ` е^гоже не сња'вᲆ.
22
Господар сказав йому: твоїми вустами суджу тебе, лукавий рабе! Ти знав, що я чоловік жорстокий: беру, чого не клав, і жну, чого не сіяв.
23
и^ почто не вдасть мое^го сребра` кђпцемъ. и^ а'зъ пришед# с ли'хвою и^стяꙁалъ быхъ е&.
23
Чому ж ти не віддав срібла мого купцям, щоб я, повернувшись, узяв його з прибутком?
24
и^ прDестоа'щимъ рече. възмњте эT него мнаs, и^ дади'те и%мђщемђ де'сять мна'съ.
24
І сказав тим, що там стояли: візьміть у нього мину і дайте тому, що має десять мин.
25
и^ рњша е^мђ. г~и, и%мать десять мна'съ.
25
І сказали йому: господарю, у нього є десять мин.
26
гл~ю б^о вамъ, ја%ко вся'комђ и^мђщемђ дасться, а^ эT неи^мђщаго, и^ е^же и'мать эTи'мется эT него”
26
Кажу ж бо вам, що всякому, хто має, тому дасться; а хто не має, відбереться і те, що має.
27
ѓ^баче врагы` моя ѓ^ны`, не хотњвшая мн^њ да цр~ь бых# быl над ними, приведњте сњм'о, і^ и^с#сњцњте предо мно'ю”
27
А ворогів моїх, які не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди і повбивайте переді мною.
28
И$ сїа рекъ, и^дяше преди вᲆсходя` въ і^ерsли'мъ”
28
Сказавши це, Ісус пішов далі, підіймаючись до Єрусалима.
29
И/ бысть ја%ко прибл'ижися въ виџсфаги'ю и^ виџанїю, к# горњ нарица'емњй е^леѓ'н#, посла` дв^а оу^чн~къ свои^х#
29
І коли наблизився до Виффагії та Вифанії, до гори, що зветься Елеонською, послав двох учеників Своїх
30
гл~я, и^дњте в# пря'мнђю весь, в нюже входя'ща ѓ^бря'щета жребя` привя'ꙁано на не'же никтоже николи'же эT чл~к# всњде. эTрњшша е& приведњта.
30
і сказав: підіть до села, що перед вами; увійшовши в нього, знайдете осля прив’язане, на яке ніхто з людей ніколи не сідав; відв’язавши його, приведіть.
31
и^ а%ще кт^о в^ы въпроша'етъ, почто` эTрњшае'та, си'це рцњта емђ, ја%ко г~ь е^готребђет#”
31
А коли хто вас спитає: навіщо відв’язуєте? — скажіть йому так: Господь його потребує.
32
шеDша же по'сланная, ѓ^брњто'ста ја%коже рече и%ма”
32
Посланці пішли і знайшли все так, як Він сказав їм.
33
эTрњшающема же и%ма жрњбя`, реко'шя господїе е^го к ни'ма. что эTрњшя'ета жрњбя;
33
Коли ж вони відв’язували осля, то господарі його сказали їм: навіщо відв’язуєте осля?
34
ѓ^на же реко'ста, ја%ко г~ь е^готреб'ђет#.
34
Вони відповіли: Господь його потребує.
35
и^ приведоста е& къ і^с~ови” И$ въꙁ#врьгше ри'ѕы своя на жрњбя, всадишя і^с~а.
35
І привели його до Ісуса, і, накинувши одяг свій на осля, посадили Ісуса.
36
и^д'ђщђ же е^мђ, постила'хђ ри'ѕы своя по пђти”
36
І коли Він їхав, стелили одяг свій на дорозі.
37
Приближа'ющђ же ся е^мђ оу^же а^бїе къ нисхоженїю горњ` е^леѓ'ньстњй, нача'шя вс^е множество оу^чн~къ, радђющеся хвалити б~а гла'сомъ ве'лїемъ, ѓ^ всњхъ си'лахъ ја^же видњшя,
37
А коли Він наближався вже до спуску з гори Елеонської, безліч учеників почали радісно хвалити Бога гучним голосом за всі чудеса, які вони бачили,
38
гл~юще. блsвен# грядыи` цр~ь въ и^мя гн~е. ми'ръ на нб~си, и^ сла'ва в# вы'шнихъ”
38
кажучи: благословен Цар, що гряде в ім’я Господнє! Мир на небесах і слава у вишніх!
39
И$ нњ'цїи фарисе'е эT наро'да рњшя к# немђ. оу^чт~лю, запрњти` оу^чн~комᲆ свои'мъ”
39
І деякі фарисеї з народу сказали Йому: Учителю, заборони ученикам Твоїм.
40
и^ эTвњщавъ, рече и^мъ. гл~ю вамъ, ја%ко а^ще сїи оу^млъчят#, ка'менїе въꙁопїе'тъ”
40
Але Він сказав їм у відповідь: Я вам кажу, що коли вони замовкнуть, то каміння заголосить.
41
И$ ја^ко прибли'жися, видњвъ граD, пла'кася ѓ^ нем#
41
І коли, наблизившись, побачив місто, то заплакав над ним
42
гл~я. ја%ко а^ще б^ы разђмњлъ и^ т^ы в# дн~ь се'й твой, е^же къ смире'нїю твое^мђ. нн~њ же съкры'ся эT ѓ^чїю ᲄвоею`.
42
і сказав: о, коли б зрозуміло ти хоч у цей твій день, що потрібне для твого миру! Але це сховано нині від очей твоїх.
43
ја%ко прїидђтᲆ дн~їе на' т^я. и^ ѓ^бложяT вра'ѕи твой ѓ^стро'гᲆ ѓ^ тебњ, и^ ѓ^бы'дђтъ т^я, и^ ѓ^бъи^мђтъ т^я всю'дђ,
43
Бо прийдуть на тебе дні, і вороги твої оточать тебе валом, і візьмуть в облогу тебе, і стиснуть тебе звідусіль.
44
и^ разбїю'тъ т^я, и^ чя'да твоя в тебњ. и^ не ѓ^ста'вятъ ка'мень на ка'мени в# тебњ, понеже не разђмњ` вре'мене посњще'нїя твое^го”
44
І зруйнують тебе, і поб’ють дітей твоїх у тобі, і не залишать у тобі каменя на камені, бо ти не зрозуміло часу відвідин твоїх.
45
И/ вшеD в# цр~ковь, начатъ и^згони'ти продаю'щая в не'й, и^ кђпђю'щая,
45
І ввійшовши у храм, почав виганяти тих, що в ньому продавали і купували,
46
гл~я и^мъ. пи'сано е^сть. домъ мой домъ мл~твы е^сть. вы же сътвори'сте е^го пеще'рђ разбо'йникомᲆ.
46
кажучи їм: написано: дім Мій є дім молитви, а ви зробили його вертепом розбійників.
47
и^ бњ оу`ча по вся дн~и в# цр~кви” А$рхїере'е же и^ кни'жницы и^ска'хђ е^го погђби'ти, и^ старњишины людемъ.
47
І навчав щодня в храмі. А первосвященики і книжники та старійшини народні шукали, як погубити Його,
48
и^ не ѓ^брњта'хђ чт^о сътворятъ е^мђ. лю'дїе б^о вс^и дръжа'хђся е^го послђша'юще е^го”
48
і не знаходили, що б зробити з Ним, бо всі люди трималися Його і слухали Його.
Глvа, к~.
1
И бы'сть въ е^ді'нъ эT дн~їи ѓ^нXњ оу^чя'щђ е^мђ люди в# цр~кви, и^ бл~говњствђющђ” Прїидо'шя сщ~е'нницы и^ кни'жницы съ ста'рцы,
1
І сталося в один з тих днів, коли Він навчав народ у храмі і благовістив, прийшли первосвященики і книжники зі старійшинами.
2
и^ рњшя к немђ гл~юще. рцы намъ коею` ѓ'бластїю сїа твори'ши; и^ли кт^о е^сть давыи тебњ вла'сть сїю;
2
І запитали Його: скажи нам, якою владою Ти це робиш, або хто дав Тобі цю владу?
3
эTвњща'в же реq к ниM. въпрошђ вы и^ а^зъ е^ді'ного словесе`, и^ рцњте м^и,
3
Він сказав їм у відповідь: запитаю і Я вас про одне, скажіть Мені —
4
кр~ще'нїе і^ѓ^а'нново. съ нб~се л^и б^њ; и^ли эT чл~къ”
4
хрещення Іоанове було з небес чи від людей?
5
ѓ^ни' же помышляхђ к себњ гл~юще. ја%ко а^ще реqмъ съ нб~се. речеT, почт'о ђбо не вњровасте е^мђ;
5
Вони ж, міркуючи між собою, говорили: коли скажемо, що з небес, то Він скаже: чому ж ви не повірили йому?
6
а^ще ли же речеM эT чл~къ, вс^и лю'дїе ка'менїемъ побїют н^ы” И$звњстно бо еs ѓ^ і^ѓа'ннᲇ, ја%ко пррoкъ бњ”
6
А коли скажемо, що від людей, то весь народ поб’є нас камінням, бо він упевнений, що Іоан є пророк.
7
И$ эTвњща'шя, не вњмы эTкђ'дђ”
7
І відповіли: не знаємо, звідки.
8
І$с~ же рече и%мᲆ. ни а^ꙁᲆ гл~ю ва'мᲆ, коею ѓ^бластїю сїа творю”
8
Ісус сказав їм: то і Я не скажу вам, якою владою це роблю.
9
НачяT же к людеM гл~ати при'тчю сїю. чл~къ нњкы= насади виногра'дъ, и^ вда'стъ е^го дњ'лателемъ, и^ эTи^де на лњта мно'га”
9
І почав Він розповідати людям таку притчу: один чоловік насадив виноградник і віддав його виноградарям, та й відбув на довгий час.
10
И$ въ время посла` к дњ'лателемъ, ра'бъ, да эT плода виногра'да дадя'ть е^мђ” дњлателе же би'вше е^го, посла'шя то'щь.
10
І у певний час послав до виноградарів раба, щоб вони дали йому плодів з виноградника; але виноградарі, побивши його, відіслали ні з чим.
11
и^ приложи посла'ти дрђгїи ра'бъ” ѓ^ни же и^ того би'вше, и^ доса'жDьше е^мђ, посла'шя то'щь”
11
Ще послав другого раба; але вони і того, побивши і зневаживши, відіслали ні з чим.
12
И$ приложи посла'ти тре'тїи. ѓ^ни' же и^ того оу^ја^ꙁвльше, и^згна'ша”
12
І ще послав третього; але вони і того, поранивши, вигнали.
13
Рече же господи'нъ виногра'да. чт^о сътворю; послю` сн~а мое^го въꙁлюбленнаго, е^да ка'ко сего видњ'вше, оу^срамл'яются”
13
Тоді господар виноградника сказав: що мені робити? Пошлю сина мого улюбленого; може, побачивши його, посоромляться.
14
Видњвше же е^го дњлателе, мы'шляхђ к себᲇ гл~юще, се'и е^сть наслњдникъ, прїидњте оу^бїемъ е^го, да на'ше бђдетъ достоя'нїе”
14
А виноградарі, побачивши його, міркували між собою, кажучи: це спадкоємець, ходім уб’ємо його, щоб спадщина була нашою.
15
И$ і^ꙁвеDше е^го вонъ и^ꙁ виногра'да, оу^би'шя. чт^о оу^бо сътвори'т# и%мъ господи'нъ виногра'да;
15
І, вивівши його геть з виноградника, вбили. Що зробить з ними господар виноградника?
16
прїидет# и^ погђби'тъ дᲇл'ателя сїа, и^ вда'сть винограD и^нњмъ” Слы'шавше же, реко'шя, да не бђ'детъ”
16
Прийде і погубить виноградарів тих, і віддасть виноградник іншим. Ті, що слухали це, сказали: нехай не буде так!
17
ѓ%н же вᲆзрᲇвъ на ни'хъ, рече. чт^о оу^бо пи'саное с^е; Ка'мень, е^гоже небрего'шя ѕи'жDђщеи`, се'и бысть въ главђ ю#глђ”
17
А Він, поглянувши на них, сказав: що значить оце написане: камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним каменем?
18
Всякъ падыи` на ка'мени томъ, съкрђши'тся. а^ на не'мже падетъ, сᲆтрыетъ е^го”
18
Кожний, хто впаде на той камінь, розіб’ється; а на кого він упаде, того роздавить.
19
И/ взыска'шя а^рхїере'е и^ кни'жницы. въꙁложити на'нь рђцњ в то'и чаs, и^ оу^боя'шася народа. раꙁђмњша бо, ја^ко к ниM при'тчю сїю рече”
19
І шукали в цей час первосвященики і книжники, як накласти на Нього руки, та побоялися народу; бо зрозуміли, що про них сказав Він цю притчу.
20
И$ съблюDше, посла'шя ла'ятеля. творяще себе пра'веDники быти, да и^мђтъ е^го въ словеси, въ е^же преда'ти е^го начя'льствђ и^ ѓ%бласти и^ге'монови”
20
І, слідкуючи за Ним, підіслали лукавих людей, які, вдаючи з себе праведних, зловили б Його на слові, щоб видати Його начальникам і владі правителя.
21
И$ въпроси'шя е^го` гл~юще. оу^чи'телю. вњм'ы ја%ко пра'во гл~еши и^ оу^чи'ши, и^ не на лица зри'ши, н^о въ и%стинђ пђти бж~їю оу^чи'ши.
21
І вони запитали Його: Учителю, ми знаємо, що Ти правдиво говориш і навчаєш, і не дивишся на особу, але істинно на путь Божу наставляєш;
22
досто'ит ли на'мъ кесаре'ви да'нъ даяти, и^ли ни`;
22
чи належить нам давати податок кесареві, чи ні?
23
Раꙁђмњв# же и^хъ лђка'вство, рече к ни'мъ. что` м^я и^скђшя'ете;
23
Він же, зрозумівши їхнє лукавство, сказав їм: чого Мене спокушаєте?
24
покажи'те м^и ца'тђ. чїи' и%мать ѓ^браZ и^ наDписа'нїе; эTвњща'вше же реко'шя, кесаревъ”
24
Покажіть Мені динарій — чиє на ньому зображення і напис? Вони відповіли: кесареве.
25
ѓ%н же рече и^м#. вᲆꙁдади'те оу^б^о, ја%же кесаре'ва, кесаре'ви. и^ ја%же бж~їа, бв~и”
25
Він сказав їм: отже, віддавайте кесареве кесареві, а Боже — Богові.
26
И$ не мого'ша ꙁазрњти гл~а е^го преD людми. и^ диви'вшеся ѓ^ эTвњтњ е^го, оу^молчя'шя”
26
І не могли впіймати Його на слові перед народом і, здивувавшись відповіді Його, замовкли.
27
Пристђпи'шя же нњ'цыи` эT саDдђке'и, гл~ющеи` въскр~се'нїю не бы'ти. въпраша'хђ е^го
27
Тоді прийшли деякі з саддукеїв, які не визнають воскресіння, і запитали Його:
28
гл~юще. оу^чи'телю, мољ=си написа на'мъ. а^ще комђ бра'тъ оу%мретъ. и^мы` женђ. и^ то'и бесчя'денъ оу^мретъ, да бра'тъ е^го, пои'меT женђ`, и^ въста'витъ сњмя бра'тђ своемђ”
28
Учителю, Мойсей написав нам: коли у кого помре брат, що мав жінку, і помре бездітним, то нехай брат його візьме жінку його, відродить потомство братові своєму.
29
СеDмь оу^бо бра'тїя б^њ, и^ первыи поя'тъ женђ, оу^мре бесчя'денъ.
29
Отже, було сім братів, і перший взяв жінку і помер бездітним;
30
и^ поя'тъ вт'орыи женђ`, и^ то'и оу^мре бесчя'денъ.
30
узяв ту жінку другий, і той помер бездітним;
31
и^ тре'тїи поя'тъ ю&. та'кожDе же и^ вс^и сеDмь І$ не ѓ^ста'виша чядъ, и^ оу^мро'шя.
31
узяв її третій, так само і всі семеро; і, не залишивши дітей, померли.
32
послњжDе же всњх#, оу^мре и^ жена`.
32
Після всіх померла і жінка.
33
въ воскреше'нїе оу^бо, кото'раго и^хъ бђ'детъ жена`; сеDмь бо и^мњшя ю& женђ”
33
Отже, у воскресінні, якому з них буде вона жінкою? Бо семеро мали її за дружину.
34
И$ эTвњща'въ рече и^мъ і^с~. сн~ове вњ'ка сего, же'нятся и^ посага'юT.
34
Ісус сказав їм у відповідь: сини віку цього женяться і виходять заміж;
35
а^ сподо'бльшеи`ся вᲇкъ ѓ^нъ оу^лђчиᲄи, и^ въскресе'нїе е^же эT мр~твыхъ, н^и же'нятся н^и посага'ютъ,
35
а ті, що сподобилися досягти того віку і воскресіння з мертвих, не женяться і не виходять заміж.
36
ни оу^мрети бо ктомђ мо'гђть. ра'вни б^о сTђ а%гг~лоM, и^ сн~ове сђть бж~їи, въскр~се'нїя сн~ове сђще”
36
І вмерти вже не можуть; бо вони рівні з ангелами і є сини Божі, ставши синами воскресіння.
37
А$ ја%коже въста'юT мр~твїи, и мољ=си ска'за при кђпи'нњ, ја%коже гл~етъ г~а б~а а^враа'мля, и^ б~а і^са'акова, и^ б~а і^а'ковля.
37
А що мертві воскресають, і Мойсей показав при купині, коли Господа назвав Богом Авраама, і Богом Ісаака, і Богом Якова.
38
б~ъ же нњсть мр~твыхъ, н^о живыхъ. вси` б^отомђ жи'ви сђть”
38
Бог же не є Бог мертвих, а живих. Бо в Нього всі живі.
39
эTвњща'вше же нњцыи эT кни'жникъ, реко'ша. оу^чителю, добрњ рече”
39
На це деякі з книжників сказали: Учителю, Ти добре сказав.
40
Ктомђ же не смњ'ахђ е^го въпроси'ти ничесоже” Рече же к нимъ.
40
І більше не насмілювалися запитувати Його ні про що. Він же сказав їм:
41
ка'ко гл~ютъ х~а сн~а двDва быти”
41
як це кажуть, що Христос є сином Давидовим,
42
самъ б^о двDъ гл~етъ в# кні'ѕњ ўало'мъстњй. рече г~ь гв~и мое^мђ, сњди ѓ^деснђю мене,
42
А сам Давид говорить у книзі псалмів: сказав Господь Господеві моєму: сиди праворуч Мене,
43
до'ндеy положђ врагы` твоя подножїе нога'ма твои'ма;
43
доки покладу ворогів Твоїх підніжжям ніг Твоїх?
44
двDъ оу^бо г~а е^го нарицаеT, и^ ка'ко сн~ь е^мђ е^сть;
44
Отже, Давид називає Його Господом; як же Він син йому?
45
Слы'шащим же всњм'ъ лю'деM, рече оу^чн~комъ свои'мъ.
45
І коли увесь народ слухав, Він сказав ученикам Своїм:
46
внемлњте себњ эT кни'жникъ, хотя'щихъ ходи'ти въ ѓ^деждахъ, и^ любя'щихᲆ цњлованїя на тръжищыхъ, и^ преDсᲇданїя на со'нмищихъ, и преждезванїя на вечерях#”
46
стережіться книжників, які люблять ходити в довгому одязі і люблять, щоб їх вітали на народних зібраннях, мати перші місця в синагогах і перші місця на вечерях,
47
И$же снњда'ютъ до'мы в#дови'цъ, и^ виною далече мо'лятся. сїи прїимђтᲆ ли'шше ѓ^сђжде'нїе”
47
які з’їдають доми вдів і лицемірно довго моляться; вони приймуть тим більше осудження.
Глvа, к~а”
1
Възрњв же видњ` в#мњта'ющая, въ храм# на бдя'щїи и^мњнїа, да'ры своя бога'тыа”
1
Поглянувши, Він побачив багатіїв, які клали дари свої в скарбницю.
2
Видњв же и^ нњ'кђю вдови'цђ оу^бо'гђ в#мњта'ющђ т^ђ дв^њ лњп'тњ.
2
Побачив також і одну вбогу вдову, яка туди поклала дві лепти,
3
и^ рече, въи'сᲄиннђ гл~ю ваM, ја^ко вдови'ца сїа оу^бо'гаа` мно'жае всњхь в#ве'рже.
3
і сказав: істинно говорю вам, що ця вбога вдова більше за всіх поклала;
4
вси` б^о сїи эT и^ꙁбытка свое^го вᲆвръгошя в да'ры бв~и. сїа же эT лише'нїа свое^го, вс^е житїе е^же и^мњ` в#вр'ъже”
4
бо всі ті з надміру свого клали в дар Богові, а вона з убогости своєї поклала весь прожиток свій, що мала.
5
И/ нњ'коимъ гл~ющемъ ѓ^ цр~кви. ја^ко ка'менїемь до'брымь и^ сосђды оу^краше'на, реq.
5
І коли деякі говорили про храм, що він прикрашений коштовним камінням і посудом, Він сказав:
6
сїја% же ви'дњте, прїидђтᲆ дн~їе, в няже не ѓ^ста'нетъ ка'мень на ка'мени, и^же не раꙁорится”
6
надійдуть дні, в які з того, що ви тут бачите, не залишиться каменя на камені, який не зруйнується.
7
Въпроси'ша же е^го гл~юще. оу^чителю, когDа оу^бо сїа бђдђть. и^ что` е^сть знаменїе е^гда хотятъ сїа быти;
7
І запитали Його: Учителю, коли ж це буде? І яке знамення, коли це має статися?
8
ѓ%н же рече, блюдњте, да не прельщени бђ'дете. мно'ѕи б^о прїидђтъ въ и^мя мое` гл~юще, ја%ко а^ꙁъ е^смь. и^ время прибли'жися. не и^зы'дњте оу^бо в# слDњ и^хъ”
8
Він сказав: стережіться, щоб вас не ввели в оману: бо багато прийде у Моє ім’я, кажучи, що це Я. І час цей наблизився. Отже, не йдіть слідом за ними.
9
Є$гда же ё"слы'шиᲄе брани и^ нестрое'нїа, не оу^бо'итеся. подоба'етъ б^о си'мъ быти прежде, н^о не ё& а%бїе кончи'на”
9
Коли ж почуєте про війни та розрухи, не жахайтеся: бо цьому належить бути раніш; але то ще не кінець.
10
ᲄогда` гл~аше и^м#. въста'нет# б^о ја%ѕы'къ на ја^ѕыk, и^ црsтво на црsтво.
10
Тоді сказав їм: постане народ на народ і царство на царство.
11
трђ'си же вели'ци по мњ'ста, и^ глади и^ па'гђбы бђдTђ, страхова'нїа же и^ ꙁна'менїя ве'лїа съ нб~се бђ'дђтъ”
11
Будуть великі землетруси місцями, і голод, і пошесті; і жахливі та великі знамення з неба будуть.
12
Пре'жде же сиX всњхъ, въꙁложятъ на вы` рђ'кы своя, і^ и'жDенђтъ, предаю'ще на со'нмищя и^ темни'ця, ведо'ми къ цр~емъ, и^ влDкамъ, и%мени мое^го ради”
12
А перед усім тим накладуть на вас руки і гнатимуть вас, видаючи в синагоги і у в’язниці, і поведуть перед царів і правителів за ім’я Моє.
13
Прилђчи'т же ся вамъ въ свњдњтельство”
13
І буде це вам на свідчення.
14
Положи'те оу^бо на срDцњхъ ва'шихъ, не преже пооу^чатися эTвњщавати.
14
Отже, покладіть собі у серцях ваших не загадувати наперед, що відповідати,
15
а^ꙁъ б^о вамъ дамъ оу^ста` и^ премђ'дрость, е'йже не въꙁмо'гђтъ противитися, и^л^и эTвњщати вс^и противля'ющеи`ся вамъ”
15
бо Я дам вам уста і премудрість, якій не зможуть противитися, ні суперечити всі супротивники ваші.
16
Предани же бђ'дете и^ роди'тели и^ братїею` и^ ро'домъ и^ дрђ'гы, и^ оу^мр~твятъ эT васъ.
16
І видаватимуть вас і батьки, і брати, і родичі, і друзі, і декого з вас умертвлять;
17
и^ бђ'дете ненави'дими эT всњхъ и'мени мое^го ради.
17
і зненавидять вас усі за ім’я Моє.
18
и^ власъ главы` ва'шеа` не поги'бнетъ.
18
Але й волосина з голови вашої не пропаде.
19
в трьпњ'нїи& ва'шем#, стяжи'те дш~а ва'шя”
19
Терпінням вашим спасайте душі ваші.
20
Є$гда же оу^ѕрите ѓ^бъстоиM і^ерsли'мъ во'и, тогда` разђмњ'ете ја%ко прибли'жися запђстњ'нїе е^мђ”
20
Коли ж побачите Єрусалим, обложений військами, знайте, що наблизилося запустіння його.
21
Тогда сђщїи въ і^оу^де'и`, да бњгают# в го'ры. і^ и'же посредњ е^го, да и^схо'дяT і^ и'же въ странахъ, да не вхо'дятъ во'нь,
21
Тоді, хто буде в Юдеї, нехай біжать у гори; і хто в місті — нехай виходять з нього, а хто в околицях — нехай не входять до нього,
22
ја%ко дн~їе эTмщенїю сїи сђть, ја^ко и^спо'лнитися всемђ пи'саномђ”
22
бо це дні помсти, щоб справдилося все написане.
23
Горе же и^мђщимъ въ оу^тробњ, и^ доя'щимъ в тыи` дн~и” Бђ'детъ б^о бњда` ве'лїа на ꙁемли`, и^ гнњвъ на' людех# сихъ.
23
Горе вагітним і тим, що годують грудьми, в ті дні: бо буде велика біда на землі і гнів на народ цей.
24
и^ па'дђтъ въ ѓ%стрїи меча, и^ пленени бђдђтъ въ вся ја%ѕы'кы, і^ и^ерsлимъ бђ'детъ попира'емъ ја%ѕыкы. до'ндеже сконча'ются времена` ја%ѕы'къ”
24
І поляжуть від гострого меча, і відведені будуть у полон поміж усі народи; і Єрусалим буде потоптаний язичниками, аж доки не скінчаться часи язичників.
25
И$ бђ'дђтъ ѕна'менїя въ сл~нци и^ лђнњ и^ ѕвњꙁдахъ, и^ на ꙁеMли` тђга` ја%ѕы'комъ, эT нечаа'ніа шђ'ма морскаго и^ въꙁмђще'нїя,
25
І будуть знамення на сонці, і місяці, і зірках, а на землі туга народів від раптового шуму морського і збурення.
26
и^ꙁдыха'ющем# чл~комъ эT страха и^ чаанїа грядђщихъ на вселеннђю” си'лы б^о нбsъныа подви'гнђтся”
26
Люди вмиратимуть від страху і чекання біди, що йде на всесвіт, бо сили небесні захитаються.
27
И$ тогда оу^ѕрять сн~а члчsка грядђща на ѓ^блацXњ, съ си'лою и^ сла'вою мно'гою”
27
І тоді побачать Сина Людського, Який гряде на хмарах з силою і славою великою.
28
Начина'ющим же си'м бывати, въсъклони'теся и^ въздви'гнњте главы` ва'шя, ꙁане приближа'ется и^ꙁбавленїе ва'ше”
28
Коли ж це почне збуватися, тоді ви випростайтесь і підійміть голови ваші, бо наближається визволення ваше.
29
И$ рече при'тчђ и^мъ. ви'дите смоко'вницђ, и^ вс^я дре'ва,
29
І сказав їм притчу: подивіться на смоковницю та на всі дерева:
30
е^гда прошибаю'тся, оу'же ви'дяще са'ми вњ'сте, ја%ко блиꙁъ жа'тва е^сть.
30
коли вони розпускаються, то, дивлячись на це, ви знаєте, що вже близько літо.
31
та'ко и^ в^ы, Є$гда оу^зрите сїа быва'юща, вњдите ја%ко бли'ꙁъ е^сть црsтвїе бж~їе”
31
Так і ви, коли побачите, що все те збувається, знайте, що близько Царство Боже.
32
а^ми'нь гл~ю ваM, ја^ко не и'мать преити` роD се'й, дондеже вс^я сїа бђ'дђтъ”
32
Істинно кажу вам: не перейде рід цей, як усе це станеться.
33
Нб~о и^ земля ми'мои%дет. а^ словеса моя не и^мђть преити`”
33
Небо і земля перейдуть, слова ж Мої не перейдуть.
34
Внемлњте же себᲇ, да не когда ѓ^тягчя'ютъ срDця вашя ѓ^бьяде'нїемъ и^ пїа'нствомъ, и^ печя'льми жите'йскыми, и^ на'йдетъ на вы` внеза'пђ дн~ь то'и.
34
Зважайте на себе, щоб ваші серця не обтяжувались об’їданням та пияцтвом і житейськими турботами, і щоб день той не спостиг вас несподівано,
35
ја%ко сњть б^о прїидетъ на вс^я живђщая на лици всеа` земля`”
35
бо він, як сіть, прийде на усе, що живе на поверхні всієї землі.
36
Бди'те оу^бо на вяко вре'мя моля'щеся, да сподо'биᲄеся оу^бњжати всњхᲆ сиX хотя'щиX быти, и^ ста'ти преD сн~омъ члчsкыM”
36
Отже, пильнуйте повсякчас і моліться, щоб ви сподобились уникнути всього того, що має бути, і стати перед Сином Людським.
37
Бњ же въ дн~е в# цр~кви оу^ча`, нощїю же и^сходя` въдворяшеся в# го'рњ нарица'емњй е^леѓ'нъ”
37
У день Він навчав у храмі; а на ніч виходив і перебував на горі, що зветься Елеонською.
38
И$ вс^и людїе и^зъ оу^тра прихождахђ к немђ в# цр~ковъ, послђшати е^го”
38
І всі люди зранку приходили до Нього у храм, щоб послухати Його.
Глvа, к~в”
1
Приближаше же ся пра'зникъ ѓ^прњ'снокъ, гл~емыи па'сха”
1
Наближалося свято опрісноків, що зветься Пасхою.
2
І$ и^скахђ а^рхїере'е и^ кни'жницы, како бышя оу^би'ли е^го, боя'хђбося людїи”
2
І шукали первосвященики і книжники, як би погубити Його, але боялися народу.
3
Вниде же сатана` вᲆ і^оу'дђ, нарица'емаго скарїѓT, сђщђ эT числа ѓ^боюнадесяᲄе”
3
Увійшов сатана в Іуду, званого Іскаріотом, що був з числа дванадцятьох,
4
І$ шеD гл~а а^рхїере'ѓM и^ вое^во'даM ка'ко е^го предастъ иM.
4
і він пішов і говорив з первосвящениками та начальниками, як Його видати їм.
5
и^ възрадовашася, и^ совњща'ша е^мђ сре'бреникы даᲄи,
5
Вони зраділи і згодилися дати йому срібників.
6
і^ и^сповњ'да. і^ и^скаше подо'бна вре'мени, да предастъ е^го и%мъ без# наро'да”
6
І він обіцяв і шукав слушної нагоди, щоб видати їм Його без народу.
7
Прїде же дн~ь ѓ^прњ'снокъ, вонь же под'обно б^њ вре'мя жрњти па'схђ”
7
Настав же день опрісноків, коли належало заколювати пасхальне ягня.
8
и^ посла` петра і^ и^ѓа'нна, рекъ. шеDше оу^гото'ваите намъ па'схђ, да ја%ми”
8
І послав Ісус Петра та Іоана, сказавши: підіть, приготуйте нам їсти паску.
9
ѓ^на же реко'ста е^мђ. гдњ хо'щеши оу^гото'вае^мъ;
9
Вони ж сказали Йому: де хочеш, щоб ми приготували?
10
ѓ^н же рече и%мъ. се въсходя'щема ва'ма въ' граD, сря'щетъ вы чл~къ в# скђде'лᲆницњ во'дђ нося`, по немᲆ и^дњта в# доM вонже вхо'дитъ.
10
Він сказав їм: ось як увійдете в місто, зустріне вас чоловік, що нестиме глек води; ідіть слідом за ним до того дому, в який він увійде.
11
и^ рцњта до'мђ влады'цњ. гл~етъ тебњ оу^читеl, гд~њ е^сть ѓ^би'тель, и^дњже па'схђ съ оу^чн~кы мои'ми снњмъ;
11
І скажіть господареві дому: Учитель говорить тобі: де кімната, в якій би Мені їсти паску з учениками Моїми?
12
и^ той ва'ма пока'жетъ го'рницђ ве'лїю по'стланђ, т^ђ оу^гото'ваи'та”
12
І він покаже вам світлицю велику, прибрану; там приготуйте.
13
шеDша же ѓ^брњто'ста ја%коже рече и'ма, и^ оу^гото'васта па'схђ”
13
Вони пішли і знайшли, як сказав їм, і приготували паску.
14
И$ е^гда бысть часъ, вᲆзлеже, и^ ѓ%банадесяте а^пsла с ниM.
14
І коли настав час, Він возліг, і дванадцять апостолів з Ним,
15
и^ рече к нимъ, жела'нїемъ въжDелњх# сїю па'схђ ја%сти с# ва'ми, прежDе да'же не прїимђ мђ'къ.
15
і сказав їм: дуже бажав Я цю паску їсти з вами, перш ніж зазнаю страждань.
16
Гл~ю б^о вамᲆ, ја%ко эTсе'лњ не и'мамъ ја^сти эT него, до'ндеже сконча'ются в# црsтвїи бж~їи”
16
Бо кажу вам, що не буду вже більш їсти її, доки вона не сповниться в Царстві Божому.
17
И$ прїи'мᲆ ча'шђ, хвалђ` въздавᲆ рече. прїимњте с^е и^ раꙁдњли'те себњ.
17
І, взявши чашу й воздавши хвалу, сказав: прийміть її та розділіть між собою.
18
гл~ю б^о вамъ, ја%ко не и'мамъ пи'ти эT плода` ло'знаго, до'ндеже црsтвїе бж~їе прїидетъ”
18
Бо кажу вам, що не питиму від плоду виноградного, поки не прийде Царство Боже.
19
И$ прїи'мъ хлњбᲆ, хвалђ въздавъ преломи`, и^ дастъ имъ, гл~я. с^е е^сть тњ'ло мое`, е^же за в^ы дае'мо, с^е твори'те в# мое вᲆспомина'нїе”
19
І, взявши хліб і воздавши хвалу, розломив і подав їм, кажучи: це є Тіло Моє, що за вас віддається; це чиніть на спомин про Мене.
20
Та'кожде же и^ ча'шђ по' вечери гл~я. сїа ча'шя но'выи завњтъ моею` кро'вїю, ја%же ꙁа вы` проливаеTся”
20
Також і чашу після вечері, кажучи: ця чаша — Новий Завіт у Моїй Крові, що за вас проливається.
21
ѓбаче с^е рђка` предаю'щаго м^я, съ мно'ю е^сть на трапе'ѕњ”
21
І ось рука того, хто зраджує Мене, зі Мною на трапезі.
22
И$ сн~ь оу^бо члчsкїи и%детъ по реченномђ. ѓ^баче го'ре чл~кђ томђ, и^мже предастъся”
22
Проте Син Людський іде, як призначено; але горе тій людині, що Його видає.
23
И$ тїи нача'шя и^скати в себᲇ, которыи оу^бо эT нихъ хотяи` с^е сътвори'ти”
23
І вони почали питати один одного, хто з них є той, що хоче це зробити.
24
Бы'сть же и^ пря` в ниX, кїи мни'тся и^хъ бы'ти бо'лїи”
24
Сталася ж між ними і суперечка — хто з них має вважатися за більшого.
25
ѓ^н же рече и^мъ. цр~їе ја%ѕы'къ, госпоDствђютъ и^мъ, и^ ѓ^блада'ющеи` и'ми, бл~годатели нарица'ются.
25
Він же сказав їм: царі народів панують над ними, і ті, хто володіє ними, доброчинцями звуться.
26
вы же не тако. н^о бо'лїи васъ, да бђ'детъ ја%ко мнїи. и^ ста'рњи` ја%ко слђжаи`.
26
Ви ж не так: але більший між вами хай буде як менший, а старший — як слуга.
27
кто` б^о бо'лїи, въꙁлежаи` ли, и^л^и слђжаи` не възлежаи` л^и; а^ꙁ же посредњ ваs е^смь, ја%ко слђжа'и`.
27
Бо хто більший: чи той, хто возлежить, чи той, хто услуговує? Чи не той, хто возлежить? А Я посеред вас, як слуга.
28
вы же е^сте пребы'вше со мн'ою в# напа'стехъ мои'хᲆ.
28
Але ви були зі Мною в напастях Моїх,
29
и^ а'зъ ꙁавњщава'ю вамъ, ја%коже завњща` мн^њ эTц~ъ мой црsтво,
29
і Я заповідаю вам, як заповів Мені Отець Мій, Царство,
30
да ја^сте и^ пїете на трапе'ѕњ моей в# црsтвїи мое'мъ, и^ ся'дете на престо'лњхъ, сђдя'ще ѓ^бњманадесяте колњнома і^ил~евома”
30
щоб ви їли і пили на трапезі Моїй у Царстві Моїм, і сядете на престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих.
31
Рече же г~ь, си'моне си'моне, с^е сатана` про'ситъ васᲆ, дабы` сњя'лъ ја%ко пшени'цђ.
31
Сказав же Господь: Симоне, Симоне! Ось сатана просить вас, щоб сіяти, як пшеницю,
32
а^з# же молихъся ѓ^ тебњ, да не ѓ^скђдњеT вњра ᲄвоа. и^ т^ы нњ'когда ѓ^бра'щся, оу^тверди` братїю твою”
32
але Я молився за тебе, щоб не ослабла віра твоя; і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх.
33
ѓ^н же рече е^мђ. г~и с тобою готовъ е^смь и^ в темни'цђ и^ в# смр~ть и^ти`”
33
Він відповів Йому: Господи, з Тобою я готовий і у в’язницю, і на смерть іти.
34
ѓ%н же рече. гл~ю т^и пе'тре, не въз#гласиT пњтелъ днsе, до'ндеже, три кр'аᲄы эTвр'ъжешися мене не вњ'дњти”
34
Він же промовив: кажу тобі, Петре, не заспіває півень сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене.
35
И$ рече и^мъ, е^гда послахъ в^ы без# влагали'ща, и^ бе'зъ мњха, и^ беꙁ# сапогъ. е^да чт^о лишени бы'сте; ѓ^ни' же рњша ничесоже.
35
І сказав їм: коли Я посилав вас без мішка, і без торби, і без взуття, чи мали ви в чому нестаток? Вони відповіли: ні в чому.
36
реq же иM, н^о нн~њ и^же и^маT влага'лище, да во'ꙁметъ, такожде же и^ мњхъ. а^ и'же не и%мать, да продастъ ри'зђ свою, и^ кђпитъ ножъ.
36
Тоді Він сказав їм: але тепер, хто має мішок, нехай візьме, також і торбу, а в кого немає, нехай продасть одяг свій і купить меч.
37
гл~ю бо ваM, ја%ко е^ще пи'саное с^е подоба'етъ да сконча'ется ѓ^ мнњ`, е^же и^ съ беꙁако'нными вмњни'ся. и^бо е^же ѓ^ мнњ кончи'нђ и%мать”
37
Бо кажу вам, що оце написане має здійснитися на Мені: і до злочинців прирівняли Його. Бо те, що про Мене, наближається до кінця.
38
ѓ^ни' же рњшя. г~и, с^е ножа` зд^њ два`” ѓ^н же рече и^мъ, доволно е^сть”
38
Вони сказали: Господи, ось тут два мечі. Він сказав їм: досить!
39
І иꙁ#шедь и'де по ѓ^бы'чаю в# го'рђ е^леѓ'нъскђю, по не'м же и^до'ша оу^чн~цы е^го”
39
І, вийшовши, пішов, за звичаєм, на гору Елеонську; за Ним пішли й ученики Його.
40
Быв же на мњ'стњ, рече и^мъ. моли'теся, да не вни'дете в напасть”
40
Прийшовши ж на місце, сказав їм: моліться, щоб не впасти в спокусу.
41
И$ самъ эTстђпи` эT нихᲆ ја%ко вр'ъженїеM ка'мени. и^ покло'нь колњ'нњ, моля'шеся
41
А Сам відійшов від них, як докинути каменем, і, ставши на коліна, молився,
42
гл~я. эTч~е а^ще во'лиши, ми'монести ча'шђ сїю эT мене`” ѓ^баче не моа` во'ля, н^отвоа` да бђ'детъ”
42
говорячи: Отче, о, коли б Ти благоволив пронести чашу цю мимо Мене! А втім, не Моя воля, а Твоя нехай буде!
43
ЈА/ви' же ся е^мђ а^гг~лъ, с# нб~се, оу^крњпля'а е^го.
43
Явився ж Йому ангел з небес і укріплював Його.
44
и^ бывъ в# по'двиѕњ, прилᲇжнње' моля'шеся. бысть же потъ его ја%ко ка'пля кро'ве ка'плющи на' землю.
44
І, перебуваючи в борінні, старанніше молився; і був піт Його як краплі крови, що падають на землю.
45
и^ в#ставъ эT моли'твы” и^ пришеD къ оу^чн~комъ, ѓ^брњте и^хъ спя'ща эT печали,
45
Вставши від молитви, Він прийшов до учеників і знайшов, що вони спали від смутку,
46
и^ рече и^мъ, чт^о спите`; в#ста'вше моли'теся, да не в#ни'дете в# напасть”
46
і сказав їм: чого спите? Встаньте і моліться, щоб не ввійшли у спокусу.
47
Є$ще же е^мђ гл~ющђ, с^е наро'дъ и^ нарица'емыи І$оу^да, е^ді'нъ эT ѓ^боюнадесяте, и^дяше преD ними, и^ присᲄђпи` къ і^с~ови цњ'ловати е^го. се бо б^њ зна'менїе далъ и^мъ. е^гоже а^ще лобжђ` то'и еs”
47
Коли Він ще говорив це, то ось з’явився народ, і званий Іудою, один з дванадцятьох, ішов попереду. І він приступив до Ісуса, щоб поцілувати Його. Бо такий знак він дав їм: Кого я поцілую, Той і є.
48
І$с~ же рече е^мђ. и^оу'до, лобꙁа'нїемъ сн~а члчsкаго предае'ши;
48
Ісус же сказав йому: Іудо! То ти поцілунком Сина Людського видаєш?!
49
видњв#ше же и^же бњхђ ѓ^ немъ быва'емое` рњшя емђ. г~и, а^ще оу^да'римъ ноже'мъ;
49
Ті ж, що з Ним були, побачивши, що відбувається, сказали Йому: Господи, чи не вдарити нам мечем?
50
и^ оу^да'ри е^ді'нъ нњкїи эT нихъ а^рхїере'ѓва раба`, и^ оу^рњꙁа е^мђ оу^хо десно'е”
50
І один з них вдарив слугу первосвященика і відсік йому праве вухо.
51
эTвњща'в же і^с~, рече, ѓста'вите до сего, И$ коснђв# въ оу%хо е^го, и^сцњли` е^го”
51
Озвався тоді Ісус і сказав: облиште, досить! І, доторкнувшись до його вуха, зцілив його.
52
Рече же і^с~ къ пришеDшиM нань а^рхїере'ѓM, и^ воево'дамъ цр~ков#нымъ, и^ ста'рцемъ. ја%ко на раꙁбо'йника ли и^зыдо'сте съ ѓ^рђжїемъ и^ дрекольми ја%ти м^я.
52
Сказав Ісус тим, що прийшли по Нього, — первосвященикам і начальникам храму та старійшинам: мов на розбійника, вийшли ви з мечами й киями, щоб узяти Мене!
53
по вся` дн~и с'ђщђ м^и с ва'ми въ цр~кви, не простросте рђкъ на мя. н^о се` е^сть ваша годи'на и^ ѓ'бласᲄь те'мънаа”
53
Щодня бував Я з вами у храмі, і ви не здіймали рук на Мене; але тепер ваша година і влада темряви.
54
Є/мше' же е^го ведо'шя, и^ в#ведоша е^го вᲆ дворъ а^рхїере'ѓv” Пе'тръ же в# слDњ и^дяше и^ꙁда'лече”
54
Узявши Його, повели і привели Його у двір первосвященика. Петро ж ішов слідом віддалік.
55
Въз#гнњщшемъ же ѓ^гнь посредњ двора, и^ вкђпњ сњдя'щимъ иM, сњдяще петръ посредњ и^хъ”
55
Коли вони розклали вогонь посеред двору і сіли разом, сів і Петро між ними.
56
Оу^зрњвши же е^го рабы'ни нњ'кая сњдящ# при свњтњ, и^ възрњвши нань рече. и^ се'й с нимъ б^њ”
56
Одна служниця побачила його, що він сидить при світлі, і, придивившись до нього, сказала: і цей був з Ним.
57
ѓ^н# же эTвр'ъжеся е^го, гл~я же'но, не ꙁнаю е^го”
57
Але він відрікся від Нього, сказавши: жінко, я не знаю Його!
58
И$ по ма'лњ дрђгїи видњвъ е^го, рече'. и^ т^ы эT нихъ е^си” пе'тръ же рече, чл~че нњсмь”
58
Невдовзі другий, побачивши його, сказав: і ти з них. Петро ж сказав цьому чоловікові: ні!
59
И мимошеDшђ ја%ко часђ е^ді'номђ, и^нъ нњкїи крњпля'шеся гл~я. въи'стинђ и^ се'й с нимъ б^њ, и^бо галиле'анинъ е^сть”
59
Минула ще приблизно година, й хтось інший твердив, говорячи: воістину і цей був з Ним, бо і він галилеянин.
60
Рече же пе'трᲆ, чл~че, не вњмᲆ е^же гл~еши” И$ а'бїе е^ще гл~ющђ е^мђ, въз#гласи` пњтелъ”
60
Але Петро сказав тому чоловікові: не знаю, що ти говориш. І зараз же, коли він ще говорив, заспівав півень.
61
И$ ѓ^бращъся г~ь възрњ на пеᲄра. и^ помянђ` петрᲆ сло'во гн~е, ја%коже рече е^мђ, ја%ко прежDе да'же пњтелъ не въз#гласи'тъ, эTвр'ъжешися мене тр^икраты.
61
І, обернувшись, Господь глянув на Петра, і Петро згадав слово Господнє, як Він сказав йому: перш ніж півень заспіває, тричі зречешся Мене.
62
і^ и^ꙁшедъ во'нъ, пла'кася го'р#ко”
62
І, вийшовши геть, плакав гірко.
63
И$ мђжїе дръжа'щеи` і^с~а, рђга'хђся е^мђ бїю'ще.
63
Люди, які тримали Ісуса, глумилися з Нього і били Його.
64
и^ ꙁакры'вше е^го, бїа'хђ е^го по лицђ`, и^ въпраша'хђ е^го гл~ще. прорци, кт^о е^сть оу^дареи` т^я;
64
І, закривши Його, били Його по обличчю і питали Його: проречи, хто Тебе вдарив?
65
і^ и'на мно'га хђ'ляще гл~ахђ наn”
65
І багато іншої хули говорили на Нього.
66
И$ ја%ко бысть дн~ь, събра'шася ста'рцы люDстїи', и^ а^рхїере'е и^ кни'жницы, и^ ведо'шя е^го на со'нмъ свой
66
А коли настав день, зібралися старійшини народу, первосвященики і книжники, та повели Його у свій синедріон
67
гл~юще, а^ще т^ы е^си х~с; рци` намъ” Рече же иM. а^ще вамъ рекђ, не и^мете вњры.
67
і питали: чи Ти Христос? Скажи нам. Він відповів їм: якщо Я скажу вам, не повірите.
68
а^ще же и^ въпрошђ` в^ы, не эTвњща'еᲄе м^и, ни эTпђстите`”
68
Коли ж Я запитаю вас, не відповісте Мені і не відпустите.
69
эTсе'лњ, бђ'дет# сн~ъ чл~ческыи сњдяи' ѓ^деснђю' си'лы бж~їа.
69
Віднині Син Людський сяде праворуч сили Божої.
70
Рњшя же вс^и, ты ли оу^бо е^си сн~ъ бж~їи; ѓ%н же к нимъ рече, в^ы гл~ете, ја%ко а^зъ е^смъ”
70
І сказали всі: чи Ти Син Божий? Він же відповів: ви говорите, що Я.
71
ѓ^ни же рњшя, чт^о е^ще требђ'емъ свњдњтельства; са'ми б^о слы'шахомъ эT оу^стъ е^го”
71
Вони ж сказали: якого ще свідчення нам треба? Самі бо чули з уст Його.
Глvа, к~г”
1
И въста'вше вс^е мно'жество и^хъ” Ведо'шя е^го къ пилатђ”
1
І піднялася вся громада їхня, і повели Його до Пилата.
2
Нача'ша же нань ва'дити гл~юще. сего` ѓ^брњто'хомъ раꙁ#враща'юща ја%ѕы'къ нашъ, и^ въꙁбраня'юща кесаре'ви дань даа'ти, гл~юща себе х~а цр~я быти”
2
І почали звинувачувати Його, кажучи: ми знайшли Цього, Який розбещує народ наш і забороняє давати податок кесареві, називаючи Себе Христом Царем.
3
Пилат же вᲆпроси` е^го гл~я. ᲄы^ ли е^си цр~ь и^оу^де'ѓM; ѓ%н же эTвњщавъ рече е^мђ, т^ы гл~еши”
3
Пилат запитав Його: Ти Цар Юдейський? Він же сказав йому у відповідь: ти кажеш.
4
Пила'т же рече къ а^рхїере'ѓM и^ наро'дђ. никое'а же ѓ^брњтаю вины` в# чл~цњ семъ”
4
Пилат сказав первосвященикам і народові: ніякої провини я не знаходжу в Чоловікові Цьому.
5
ѓ^ни же крњпля'хђся гл~юще, ја%ко раꙁ#враща'етъ лю'ди, оу^ча по все'й и^оу^де'и” наченъ эT галиле'а, до ꙁдњ`”
5
Але вони наполягали, кажучи, що Він розбещує народ, навчаючи по всій Юдеї, починаючи від Галилеї і аж до цього місця.
6
Пила'т же слы'шавъ галиле'ю, въпроси`, а^ще чл~къ галиле'анинъ е^сть.
6
Пилат, почувши про Галилею, запитав: хіба Він галилеянин?
7
раꙁђмњвъ ја%ко эT ѓ'бласти и%родовы е^сть, посла` е^го къ и'родђ, сђщђ и^ томђ въ і^ерsли'мњ в тыи` дн~и”
7
І, довідавшись, що Він з области Іродової, послав Його до Ірода, який у ці дні теж був у Єрусалимі.
8
И/род же видњвъ і^с~а, радъ бысть ѕњло. бњ б^о жела'а эT мно'га вре'мене ви'дњти е^го, ꙁане слы'шаше мно'га ѓ^ немъ, и^ надњ'ашеся ꙁнаменїе н'њкое ви'дњти эT него быва'емо.
8
Ірод же, побачивши Ісуса, дуже зрадів, бо давно вже хотів Його бачити, тому що багато чув про Нього і сподівався побачити від Нього яке-небудь знамення.
9
въпраша'ше же е^го словесы` мно'гы, ѓ%нᲆ же ничесоже эTвњщава'ше е^мђ”
9
І ставив Йому багато запитань, але Він нічого не відповідав йому.
10
Стоа'хђ же а^рхїере'е и^ кни'жницы прилњжно ва'дяще нань”
10
Первосвященики ж і книжники стояли і наполегливо звинувачували Його.
11
Оу^кори'в же е^го и%родъ с во'и` свои'ми, и^ порђга'вся, ѓ^бл'ък# е^го в ри'ꙁђ свњтлђ, въз#врати е^го к# пила'тђ”
11
Але Ірод зі своїми воїнами, зневаживши Його і познущавшись з Нього, вдягнув Його у світлий одяг і повернув Його до Пилата.
12
Бы'ста же с^и дрђ'га и%роD же и^ пила'тъ в# то'й дн~ь съ собо'ю, прежDе б^о бњста вра'ждђ и^мђща междђ собо'ю”
12
І стали від того дня Ірод і Пилат друзями, бо раніше мали ворожнечу між собою.
13
Пила'т же съꙁва` а^рхїере'я и^ кня'ѕя и^ люди,
13
Пилат же, скликавши первосвящеників і начальників та народ,
14
рече к нимъ. приведо'сте м^и чл~ка сего, ја^ко раꙁ#враща'юща люди. и^ с^е а^зъ пред вами и^стяꙁавъ, ни е^ді'ноа ѓ^брњта'ю в# чл~цњ сем# вины`, ја^же на'нь ва'дите.
14
сказав їм: ви привели до мене Чоловіка Цього, який ніби розбещує народ; і ось я перед вами допитав і не знайшов Чоловіка Цього винним ні в чому з того, в чому ви звинувачуєте Його.
15
н^о ни и%родъ. посла'хъ б^о е^го к немђ, и^ с^е ничтоже смр~ти досто'йно съᲄворе'но е^сть ѓ^ неM”
15
Й Ірод теж, бо я послав Його до нього, і нічого, вартого смерти, Він не вчинив.
16
Покаꙁавъ оу^бо е^го эTпђщђ”
16
Отже, покаравши Його, відпущу.
17
Нђждђ же и^мя'ше на вся` пра'ꙁникы эTпђщати и^мъ е^ді'ного”
17
А йому і треба було заради свята відпустити їм одного в’язня.
18
Въꙁъпи'шя же вс^и наро'ди, гл~юще. возми` сего, эTпђсти же намъ вара'в#вђ.
18
Але весь народ почав кричати: візьми Цього, відпусти ж нам Варавву!
19
и^же б^њ ꙁа нњкђю крамолђ бы'вшђю въ' градњ и^ оу^бїисᲄво, в#ве'рженъ в темни'цђ”
19
А той за якийсь вчинений у місті бунт і вбивство був посаджений до в’язниці.
20
Па'ки же пилатъ въꙁ#гласи` хотя эTпђстити і^с~а”
20
Пилат знову підвищив голос, бажаючи відпустити Ісуса.
21
ѓ^ни же въꙁ#глашя'хђ гл~юще, распни` распни` е^го”
21
Але вони кричали: розіпни, розіпни Його!
22
ѓ%нᲆ же третицею рече к ни'мъ, что` б^о зл^о сътвори се'й; ничесоже досто'йна смр~ти ѓ^брњтохъ ѓ^ немъ. покаꙁа'въ оу^бо е^го эTпђщђ”
22
Він утретє сказав їм: яке ж зло Він учинив? Я нічого, вартого смерти, не знайшов у Ньому; отже, покаравши Його, відпущу.
23
ѓ^ни же прилежа'хђ гла'сы вели'кими, прося'ще е^го на распя'тїе. и^ оу^стоа'хђ гла'си иX, и^ а^рхїере'йстїи”
23
Але вони продовжували з великим криком вимагати, щоб Він був розп’ятий; і перемогли крики їхні і первосвящеників.
24
Пила'т же посђди быти проше'нїю и^хъ.
24
І Пилат присудив, щоб було за проханням їхнім.
25
эTпђсти же и^же ꙁа крамолђ и^ оу^бїиство всажDе'наго в темни'цђ, е^гоже прошя'хђ, і^с~а же предав# воли и^х#.
25
І відпустив їм ув’язненого за бунт і вбивство, якого вони просили; Ісуса ж віддав на їхню волю.
26
и^ ја^ко поведо'ша е^го, емше си'мона нњ'кое^го кирине'а грядђща с# села`, възложишя нань крsтъ носи'ти по і^с~њ”
26
І коли повели Його, то, затримавши якогось Симона киринеянина, що йшов з поля, поклали на нього хрест, щоб ніс за Ісусом.
27
И$дя'ше же в# слњдъ е^го нароD мно'гъ людїи, и^ жены`, ја%же и^ пла'кахђся и^ рыда'хђ е^го”
27
І йшло за Ним дуже багато народу і жінок, які плакали і ридали за Ним.
28
ѓ^бращь же ся к нимъ і^с~, рече. дщеря і^ерsли'мъскы, не пла'чите ѓ^ мнњ, ѓ^баче себе пла'чите, и^ чядъ ва'шихъ.
28
Ісус же, обернувшись до них, сказав: дочки єрусалимські! Не плачте за Мною, а плачте за собою і за дітьми вашими.
29
ја%ко с^е дн~їе' гря'дђт#, в ня'же рекђт#. блаже'ны непло'ды, и^ оу^тро'бы ја%же не родишя, и^ съсци`, и^же не дои'шя”
29
Бо ось надходять дні, коли скажуть: блаженні неплідні, і утроби, які не родили, і груди, які не годували!
30
тогда на'чнђтъ гл~ати горамъ, падњте на' ны. и^ хлъмо'мъ, покры'ите н^ы.
30
Тоді почнуть говорити горам: упадіть на нас! І пагорбам: покрийте нас!
31
ꙁане а^ще в сђ'ровњ дре'вњ сїа творятъ, в сђ'сњ что` б'ђдетъ;
31
Бо коли із зеленим деревом таке роблять, то що ж буде з сухим?
32
Ведя'хђ же і^ и'на дв^а ѕлодњя' с ни'мъ оу^би'ти.
32
Вели і двох злочинців з Ним, щоб убити.
33
и^ е^гда прїидо'ша на мњсто, нарица'емое ло'бное, т^ђ распя'шя е^го, и^ злодњя'. ѓ%вого оу^бо ѓ^дес'нђю, а^ дрђга'го ѓ^шђю”
33
І коли прийшли на місце, що зветься Лобним, тут розп’яли Його і злочинців, одного з правого, а другого з лівого боку.
34
І$с~ же гл~аше, ѓч~е эTпђсти` и^мъ, не вњдятъ б^о что` творятъ” Раздњля'ющеи` же риѕы е^го, мета'хђ жр'ебїа.
34
Ісус же говорив: Отче, прости їм, бо не відають, що чинять. А ті, що ділили одяг Його, кидали жереб.
35
и^ стоя'хђ лю'дїе зряще” Рђгахђ же ся и^ кн~ѕи с ни'ми гл~юще, и^ныя сп~се`, да сп~се'тъ и^ себе`. а^ще то'й е^сть х~с бж~їи и^ꙁ#бра'нныи”
35
І стояли люди і дивилися. Насміхалися ж разом з ними і начальники, кажучи: інших спасав; нехай спасе Себе, якщо Він Христос, Божий обранець.
36
Рђга'хђ же ся е^мђ и^ во'ини пристђпа'юще, и^ ѓ^цеT придњюще е^мђ,
36
Глузували з Нього і воїни, підходячи та підносячи Йому оцет,
37
и^ гл~ахђ. а^ще ты е^си цр~ь и^оу^де'йскъ, сп~си'ся самъ”
37
і казали: якщо Ти Цар Юдейський, спасися Сам.
38
Бњ же и^ написа'нїе напи'сано над ни'мъ, пи'смены е%ллин#скыми, и^ ри'м#скыми, и^ е^вре'йскыми. се'й е^сть цр~ь и^оу^де'йскъ”
38
І був над Ним напис, написаний письмом грецьким, римським і єврейським: «Цей є Цар Юдейський».
39
Є$ді'н же эT ѓ^бњше'ною ѕлодњ'ю хђля'ше е^го, гл~я. а^ще т^ы е^си х~с, сп~си себе и^ на'ю”
39
Один з розіп’ятих злочинців хулив Його, говорячи: якщо Ти Христос, спаси Себе і нас.
40
эTвᲇща'в же дрђгїи, прњща'ше е^мђ, гл~я. ни ли т^ы бои'шися б~а, ја%ко в# то'мже ѓ^сђженъ е^си;
40
Озвався і другий, і докоряв тому, і казав: чи ти не боїшся Бога, коли й сам на те саме засуджений?
41
и^ м^ы оу^бо въ пра'вдђ. досто'йная б^о по дњло'мъ на'ю вᲆспрїе'млевњ, се'й же ни е^ді'ного ꙁл^а сътвори`”
41
І ми засуджені справедливо, бо достойне за діла наші одержали; а Він нічого лихого не вчинив.
42
и^ гл~аше і^с~ови. помяни` м^я г~и, е^гда прїидеши въ црsтвїи с^и”
42
І сказав Ісусові: пом’яни мене, Господи, коли прийдеш у Царство Твоє!
43
И$ рече е^мђ і^с~. а^ми'нь гл~ю ᲄебњ, днsе со мно'ю бђ'деши в раи`”
43
І сказав йому Ісус: істинно кажу тобі: сьогодні ж будеш зі Мною в раю.
44
Бњ же часъ ја%ко шестыи, и^ тм^а бысть по все'й ꙁемли`, до часа` девя'таго.
44
Було ж близько шостої години*, і настала темрява по всій землі аж до години дев’ятої.
45
и^ помр'ьче сл~нце, и^ ꙁавᲇса цр~ко'внаа раZдра'ся посредњ”
45
І сонце затьмарилось, і завіса в храмі роздерлася посередині.
46
И$ въз#глашь гла'соM ве'лїем# і^с~, рече. эTч~е, в рђцњ твои` предаю дх~ъ мой, и^ сїа рекъ, и^ꙁ#дъше”
46
Скрикнувши гучним голосом, Ісус сказав: Отче, у Твої руки віддаю дух Мій. І, сказавши це, віддав дух.
47
Видњв же со'тникъ бы'вшее, просла'ви б~а гл~я. въи'стинђ чл~к# се'й пра'веденъ б^њ”
47
Сотник же, побачивши, що сталося, прославив Бога і сказав: воістину Чоловік Цей був праведний.
48
И$ вс^и пришеDшеи` наро'ди на поꙁо'ръ се'й, ви'дяще быва'ющая, бїю'ще пр'ъси своа, въꙁ#враща'хђся”
48
І весь народ, який зійшовся на це видовище, побачивши, що сталося, повертався, б’ючи себе в груди.
49
Стоя'хђ же вс^и ѕна'емїи е^го и^ꙁдале'че, и^ жены` спослњдъствова'вᲆшая е^мђ эT галиле'а, зря'ще сихъ”
49
Всі ж, хто знав Його, і жінки, які прийшли з Ним з Галилеї, стояли віддалік і дивилися на це.
50
И$ се мђжъ, и%менемъ и^ѓ'сифъ, совњтникъ сы'й, мђжъ бл~гъ и^ пра'ведеn,
50
І ось один чоловік на ім’я Йосиф, що був радником*, чоловік благий і праведний,
51
се'й не б^њ пристаl совњтђ и^ дњ'лђ иX, эT а^римаџе'а гра'да и^оу^де'йска, и^же ча'яше и^ то'й црsтвїа бж~їа.
51
який не брав участи у раді і справі їхній, з Аримафеї, міста юдейського, який і сам сподівався Царства Божого,
52
се'й пристђ'пль к пила'тђ проси` тњло і^с~ово.
52
прийшов до Пилата і просив тіло Ісусове.
53
и^ сне'мъ е& ѓ^бвитъ плащаницею, и^ положи е& въ' г'робњ и^ꙁ#сњченњ, в немᲆже не бњ` никᲄоже нико'гдаже положеn”
53
І, знявши Його, обгорнув плащаницею і поклав Його у гробі, висіченому в скелі, де ще ніхто ніколи не був покладений.
54
И$ дн~ь б^њ пято'къ, и^ сђбо'та свита'ше.
54
День той був п’ятниця, і надходила субота.
55
въ слDњ же шеDшая жены`, ја%же бᲇхђ пришли с нимъ эT галиле'а, видњшя гробъ, и^ ја%ко положено бысть тᲇло е^го”
55
Слідом же йшли жінки, які прийшли з Ісусом з Галилеї, і бачили гріб, і як покладено було тіло Його.
56
Въꙁ#вращьше же ся оу^гото'ваша а^рома'ты и^ мљ=ро, и^ в сђбо'тђ оу^бо оу^млъча'шя по' ꙁаповњди”
56
Повернувшися, вони наготували пахощі та миро і в суботу нічого не робили, за заповіддю.
Глvа, к~д”
1
Въ еді'нђ же эT сђботъ, ѕњло` ра'но, прїидо'шя на' гробᲆ” нося'ще ја%же оу^гото'ваша а^рома'ты” И$ дрђгыа с ни'ми.
1
Першого ж дня після суботи, дуже рано, несучи наготовані пахощі, вони прийшли до гробу, і разом з ними деякі інші.
2
ѓ^брњтошя же ка'мень эTвале'нъ эT гроба.
2
Знайшли ж, що камінь був відвалений від гробу.
3
и^ вшеDше не ѓ^брњто'ша телесе г~а і^с~а”
3
І, увійшовши, не знайшли тіла Господа Ісуса.
4
И$ бысть недомыслящимся и^мъ ѓ^ семъ” И$ с^е мђж'а дв^а ста'ста в нихъ, в ри'ꙁахъ бли'щащиXся”
4
Коли ж вони не могли зрозуміти цього, ось два мужі стали перед ними в одежах блискучих.
5
Пристра'шнамъ же бы'вшамъ и^мъ, и^ покло'ншимъ лиця` на' ꙁеMлю. реко'ста к ни'мъ” Чт^о и%щете жива'го с мр~твыми;
5
Налякалися вони і схилилися обличчям до землі, а ті сказали їм: чого шукаєте Живого між мертвими?
6
нњсть зд^њ, н^о въста. помянњте ја%коже гл~а вамъ е^ще` сыи` в галиле'и`,
6
Нема Його тут, Він воскрес. Згадайте, як Він говорив вам, коли був ще в Галилеї,
7
гл~я. ја%ко подоба'ет# сн~ђ чл~чьскомђ пре'данђ бы'ти. в рђцᲇ чл~къ грњш'ник#, и^ про'пятђ бы'ти, и^ тре'тїи дн~ь въскрsнђти.
7
кажучи, що Синові Людському належить бути виданому до рук людей-грішників, і бути розп’ятим, і на третій день воскреснути.
8
и^ помянђшя гл~ы е^го”
8
І згадали слова Його.
9
И$ въꙁвра'щшеся эT гроба, въꙁвњсти'шя вс^я сїа е^ді'номђнадесяте, и^ всњмъ про'чиM”
9
І, повернувшись від гробу, сповістили про все те одинадцятьох і всіх інших.
10
Бњша же магдалы'ни ма'рїа, и^ і^ѓа'нна, и^ ма'рїа і^а'ковля, и^ про'чая с ни'ми, ја%же гл~ахђ къ а^пsломъ сїа.
10
То були Магдалина Марія, й Іоанна, і Марія Яковова, та інші з ними, які сказали про це апостолам.
11
и^ ја%ви'шася преD ни'ми ја%ко лж^а гл~и и^хъ, и^ не вњр'овахђ имъ”
11
І здалися їм слова їхні неправдивими, і вони не повірили їм.
12
Петръ же въста'въ тече` къ' гробђ. и^ прини'кь, видњ` ри'зы е^ді'ны лежа'ща. эTи'де в себњ` дивяся бы'вшемђ.
12
Петро ж, уставши, побіг до гробу і, нахилившись, побачив самі тільки ризи, що лежали, і пішов назад, дивуючися з того, що сталося.
13
И$ с^е дв^а эT ниX бњ'ста и^дђщ'я в то'иже дн~ь, в# ве'сь, эTстоа'щђ стадїи шестьдесяT эT і^е^рsли'ма, е^иже и^м'я е^ммаоу^съ.
13
Того ж дня двоє з них йшли в село, що було стадій* за шістдесят від Єрусалима і звалося Еммаус.
14
и^ т^а бесњ'доваста к себњ` ѓ^ всњхъ сихᲆ приклю'чшихся.
14
І розмовляли між собою про всі ці події.
15
и^ бысть бесњд'ђющема и%ма и^ сᲆвопрашаю^щимася” И$ саM і^с~ прибли'жися и^дя'ше с ни'ма,
15
І коли вони розмовляли і міркували між собою, Сам Ісус, наблизившись, пішов з ними.
16
ѓ%чиy ею` дръжа'стася да е^го не позна'ета.
16
Але очі їхні були стримані, так що вони не впізнали Його.
17
реq же к ни'ма. чт^о сђть словеса` сїа, ѓ^ ниXже стязаетася к себњ` и^дђща, и^ е'ста дряXл'а;
17
Він же сказав до них: про що ви сперечаєтесь між собою, ідучи, і чим ви засмучені?
18
эTвњща'в же е^діn, е^мyђ и%мя клеѓ%па, рече` к немђ`. т^ы ли е^діn прише'леw е^си въ е^рsлиM, и^ не оу^вњ'дњ бы'вшиX в неM въ' дн~и сїа;
18
Один з них, на ім’я Клеопа, сказав Йому у відповідь: невже Ти, один з тих, що прийшли до Єрусалима, не знаєш, що сталося в ньому цими днями?
19
и^ реq и%ма. кыиX; ѓ^на же рњ'ста е^мђ, ја%же ѓ^ і^с~њ наꙁаряни'нњ, и^же бысть мђж'ъ пррoкъ, си'ленъ дњ'ломъ и^ сло'вомъ, преD бг~омᲆ, и^ всњ'ми люDми”
19
І сказав їм: що саме? Вони відповіли Йому: про Ісуса Назарянина, Який був мужем-пророком, сильним ділом і словом перед Богом і всіма людьми.
20
Ка'ко преда'шя е^го а^рхїе^ре'е и^ кня'ѕи на'ши на ѓ^сђжденїе сме'рти, и^ распя'ша е^го”
20
Як видали Його первосвященики і начальники наші для засудження на смерть і розіп’яли Його.
21
Мы^ же надња'хомся, ја%ко се'и е^сть хотя` и^ꙁба'вити і^и^л~я” Но^ и^ наD всњ'ми си'ми, тре'тїи с^е дн~ь и%мать днесь, эTнелиже сїа бы'ша”
21
Ми ж сподівалися, що Він є Той, Хто має визволити Ізраїль, до того ж сьогодні вже третій день, як усе це сталося.
22
Но^ и^ жены` нњ'кыя эT наs оу^жаси'шя н^ы, бы'вшая` ра'но оу% гроба,
22
Та ще й налякали нас деякі жінки з наших, які вранці були біля гробу,
23
и^ не ѓ^брњтше телесе`, е^го, прїидо'шя гл~юще. и^ ја%вле'нїе а^гг~лъ видњвша, и^же гл~ютъ е^го жи'ва.
23
і не знайшли тіла Його, і, прийшовши, розповідали, що вони бачили і явлення ангелів, які говорять, що Він живий.
24
и^ і^до'ша нњ'цїи эT насъ къ' гробђ, и^ ѓ^брњто'ша та'ко, ја%коже и^ жены` рњшя, самого же не видњш'я.
24
І пішли деякі з наших до гробу, і знайшли так, як жінки говорили, а Самого ж не бачили.
25
и^ то'й рече к ни'мъ: ЭO несмы'сленая, и^ косная` срDцемъ, е^же вњ'роваᲄи ѓ^ всњхъ, ја%же гл~ашя проро'цы”
25
Тоді Він сказав їм: о нерозумні і мляві серцем, щоб вірувати в усе, про що говорили пророки!
26
не сїа ли подоба'ше пострадати х~ђ, и^ вни'ти въ сла'вђ свою;
26
Чи не так же належало постраждати Христу й увійти в славу Свою?
27
и^ наче'нъ эT мољ=се'а, и^ эT всњхъ пррoкъ, скаꙁаа'ше и%ма, эT всњхᲆ писа'нїи ја%же ѓ^ не'мъ.
27
І, почавши від Мойсея і від усіх пророків, пояснював їм сказане про Нього у всьому Писанні.
28
и^ приближишяся в# ве'сь, в нюже и^дя'ста. и^ то'и творя'шеся далеча'ише и^ти.
28
І наблизились вони до того села, куди йшли; і Він робив вигляд, що хоче йти далі.
29
и^ нђ'жаста е^го гл~юще. ѓ^бля'ꙁи с на'ма. ја%ко к ве'черђ е^сть, и^ приклони'лся е^сть дн~ь. и^ въни'де с ни'ма ѓ^блежти.
29
А вони затримували Його, кажучи: залишся з нами, бо вже вечоріє, і день закінчується. І Він увійшов і залишився з ними.
30
и^ бы'сть ја%ко вᲆзлеже' с ни'ма. прїиM хлњбᲆ, блsви, и^ преломи'въ дая'ше и%ма”
30
І коли Він возлежав з ними, то взяв хліб, благословив, переломив і подав їм.
31
ѓ^нњ'ма же эTвръꙁо'стася ѓ%чи, и^ поꙁна'ста е^го. и^ то'й неви'димъ бысть и'ма.
31
У них же відкрилися очі, і вони впізнали Його. Але Він став невидимим для них.
32
и^ реко'ста к себњ, не срDце ли на'ю горя б^њ в на'ю. е^гDа гл~аше на'ма на пђти`, и^ ја%ко ска'ꙁоваше на'ма писа'нїа;
32
І вони казали один одному: чи ж не палало в нас серце наше, коли Він говорив нам у дорозі і коли пояснював нам Писання?
33
и^ въста'вшя в то'и часъ, възврати'стася въ і^е^рsли'мъ. и^ ѓ^брњто'ста съвокђ'плены е^ді'ногона'десяте, и^ и^же бя'хђ с ни'ми.
33
І, вставши тієї ж години, повернулися до Єрусалима і знайшли разом одинадцятьох і тих, що були з ними,
34
гл~ющихъ, ја^ко въи%стиннђ въста` г~ь, и^ ја^вися сљ=монђ.
34
які говорили, що Господь воістину воскрес і явився Симонові.
35
и^ т^а повњ'даста ја%же бы'ша на пђти`, и^ ја%ко поꙁна'ся и%ма въ преломленїи хлᲇба”
35
І вони розповіли, що було в дорозі, і як вони Його впізнали у переломленні хліба.
36
Сіа же и^мъ гл~ющемъ, самъ і^с~ ста` посредњ` и^хъ, и^ гл~а и^мъ, ми'ръ ваM”
36
Коли вони про це говорили, Сам Ісус став посеред них і сказав їм: мир вам.
37
оу^боя'вше же ся и^ присᲄра'шни бы'вше, мня'хђ дх~ъ ви'дяще”
37
Вони схвилювались і злякалися, гадаючи, що бачать духа.
38
И$ рече и^мъ, чт^о смђще'ни е^сте, и^ почто` помышле'нїа вхо'дятъ в# срDця ва'шя;
38
Але Він сказав їм: чого хвилюєтесь, чому такі думки входять до сердець ваших?
39
Ви'дите рђцњ мои` и^ но'ѕњ мои`, ја^ко самъ а%ꙁъ е%смь. ѓ^сяжи'те м^я и^ ви'дите, ја%ко дх~ъ пло'ти и^ кости не и'мать, ја%коже мене` ви'дите и^мђща”
39
Погляньте на руки Мої і на ноги Мої; це Я Сам. Доторкніться до Мене і роздивіться; бо дух тіла і кісток не має, як бачите у Мене.
40
И$ с^е рекъ, покаꙁа` и^мъ рђцњ и^ но'ѕњ”
40
І, сказавши це, показав їм руки і ноги.
41
е^ще же невњрђю'щемъ и^мъ, эT ра'дости и^ чюдя'щемся, рече иM и%мате ли чт^о снњ'дно ꙁд^њ.
41
Коли ж вони від радости ще не вірили і дивувалися, Він сказав їм: чи маєте тут якусь їжу?
42
ѓ^ни же да'шя е^мђ` ры'бы печены ча'сть, и^ эT пчелъ сот#.
42
Вони подали Йому частину печеної риби і стільниковий мед.
43
и^ вꙁемъ преD ни'ми ја%сть”
43
І, взявши, їв перед ними.
44
Рече же иM. с^и сђтъ словеса`, ја%же гл~ахъ вамъ е^ще сыи с ва'ми. ја%ко подобаетъ скон#ча'тися всњмъ напи'санымъ, в ꙁако'нњ мољ=се'ѓ^вᲇ, и^ пррoцњхъ, и^ ўалмXњ ѓ^ мнњ`”
44
І сказав їм: ось ті слова, що Я говорив вам, коли ще був з вами, як належить справдитися всьому, написаному про Мене в законі Мойсеєвому і у пророків та в псалмах.
45
Тогда` эTврьꙁе иM, оу^мъ, раꙁђмњти писа'нїа.
45
Тоді розкрив їм розум до розуміння Писання.
46
и^ рече и^мъ. ја%кота'ко пи'сано е^сть. и та'ко подоба'ше пострада'ти х~ђ. и^ въскрsнђти эT мр~твыхъ тре'тїи дн~ь.
46
І сказав їм: так написано, і так належало постраждати Христу, і воскреснути з мертвих на третій день,
47
и^ пропов'њдатися въ и^мя е^го покаа'нїю. и^ эTпђщенїю грњхомъ, въ всњхъ ја%зы'цеX, наче'нше эT ие^рsли'ма.
47
і щоб проповідувалося в ім’я Його покаяння і відпущення гріхів між усіма народами, починаючи від Єрусалима.
48
вы же е^сте свњдњтелїе симъ
48
Ви ж є свідками цього.
49
И$ с^е а^ꙁъ послю` ѓ^бᲇтованїе эTц~а мое^го на в^ы. вы же ся'дᲇте въ' градњ і^е^рsли'м#стњ, до'ндеже ѓ^бле'четеся си'лою свы'ше”
49
І ось Я посилаю обітницю Отця Мого на вас; ви ж лишайтесь у місті Єрусалимі, доки не сповнитеся силою з неба.
50
И$ꙁвеD же и^хъ во'нъ, до виџанїа. и^ въꙁ#двигᲆ рђцњ свои`, блsви и^хъ.
50
І вивів їх до Вифанії, і, піднявши руки Свої, благословив їх.
51
и^ бысть е^гда блsвяше и^хъ, эTстђпи` эT ниX, и^ въꙁноша'шеся на' нб~о.
51
І коли Він благословляв їх, почав віддалятися від них і вознісся на небо.
52
и^ тїи поклониvшяся е^мђ, и^ въꙁ#врати'шяся въ і^е^рsли'мъ с ра'достїю вели'кою.
52
Вони, поклонившись Йому, повернулися до Єрусалима з великою радістю.
53
и^ бᲇхђ вынђ в# цр~кви, хваля'ще и^ блsвя'ще бг~а. а^ми'нь”
53
І перебували завжди в храмі, прославляючи і благословляючи Бога. Амінь.