Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
И эTтђ'дђ в#ставъ, пре'иде въ предњлы и^ю^деискыа, ѓ^б онᲆ полъ и^ѓ^рда'на. и^ снидо'шяся пакы наро'ди к немђ. и^ ја%ко ѓ^бы'чаи и^мњ`, па'кы оу^ча'ше и^хъ”
1
І отту́ду воста́в пре́йде в преді́ли Іуде́йськія, [чрез страну́ я́же] об он пол Іорда́на. І снидо́шася па́ки наро́ди к Нему́, і я́ко оби́чай імі́, па́ки уча́ше їх.
2
И/ пристђ'пльше фарїсе'е, въпроси'шя е^го, а^ще достоитъ мђжђ женђ` пђсти'ти; и^скђшающе е^го”
2
(Зач. 43) І присту́пльше фарисе́є вопроси́ша Єго́: а́ще досто́їть му́жу жену́ пусти́ти? Іскуша́юще Єго́.
3
ѓ^нᲆ же эTвњщавъ рече и^мᲆ. что вамъ заповњ'да мољ=сїи;
3
Он же отвіща́в рече́ їм: что вам запові́да Моїсе́й?
4
ѓ^ни же рњш'я, моисїи повелњ кни'гђ распђстнђю написати, и^ пђстити.
4
Они́ же рі́ша: Моїсе́й повелі́ кни́гу распу́стную написа́ти і пусти́ти.
5
и^ эTвᲇщавъ і^с~, рече и^мъ. по жестосрьдїю ва`шемђ написа` вамъ ꙁа'повњдь сїю.
5
І отвіща́в Ісу́с рече́ їм: по жестосе́рдію ва́шему написа́ вам за́повідь сію́;
6
эT ꙁача'ла же съꙁданїа, мђж'а и^ жен'ђ сътвориl я& е^сть б~ъ”
6
от нача́ла же созда́нія му́жа і жену́ сотвори́л я єсть Бог;
7
Сего ради ѓ^ста'витъ чл~кь эTц~а свое^го и^ мт~ре,
7
сего́ ра́ди оста́вить челові́к отця́ своєго́ і ма́тер
8
и^ прилњпи'т#ся к# женњ свое'й, и^ бђдђтъ ѓ^ба в# плоть е^ді'нђ” Тњмже оу^же нᲇ'ста дв^а, н^о плоть е^ді'на.
8
і приліпи́ться к жені́ своє́й, і бу́дета о́ба в плоть єди́ну; ті́мже уже́ ні́ста два, но плоть єди́на;
9
е^же оу^бо б~ъ съчета, чл~кь да не раꙁлђча'етъ”
9
є́же у́бо Бог сочета́, челові́к да не разлуча́єть.
10
И$ в домђ пакы оу^чн~цы е^го ѓ^ семъ въпроси'ша е^го,
10
І в дому́ па́ки ученици́ Єго́ о сем вопроси́ша Єго́.
11
и^ гл~а и^мъ” И/же а^ще пђститъ женђ` свою`, и^ ѓ^женится и^ною, прелюбы` твори'тъ на ню”
11
І глаго́ла їм: (Зач. 44) і́же а́ще пу́стить жену́ свою́ і оже́ниться іно́ю, прелюби́ твори́ть на ню;
12
И$ а'ще жена` пђститъ м'ђжа, и^ поса'гнетъ ꙁа и^но'го, прелюбы твори'тъ”
12
і а́ще жена́ пу́стить му́жа [му́жа своєго́] і пося́гнеть за іно́го, прелюби́ твори́ть.
13
И$ приношя'хђ к# немђ дњти, да ко'снется и^хъ. оу^чн~цы же прњща'хђ принося'щимъ”
13
І приноша́ху к Нему́ ді́ти, да ко́снеться їх; ученици́ же преща́ху принося́щим.
14
Видњвъ же і^с~, негодова. и^ рече и^мъ, ѓ^ста'вите дњтїи приходити ко мнњ, и^ не брани'те и^мᲆ. тацXњ б^о е^сть црsтвїе бж~їе.
14
Ви́дів же Ісу́с негодова́ і рече́ їм: оста́віте діте́й приходи́ти ко Мні і не брані́те їм, таці́х бо єсть Ца́рствіє Бо́жиє;
15
а^ми'нь гл~ю вамъ. и^же а'ще не прїимеT црsтвїа бж~їа ја%ко ѓтроча`, не и%мать вни'ти в н^е.
15
амі́нь глаго́лю вам: і́же а́ще не при́йметь Ца́рствія Бо́жия, я́ко отроча́, не і́мать вни́ти в не.
16
и^ ѓ^бье'мъ и^хъ, възло'жь рђцњ на нихъ блsвяше и^хъ”
16
І об'є́м їх, возло́ж ру́ці на них, благословля́ше їх.
17
И/ і^сходя'щђ е^мђ на пђть, притекъ нњ'кїи и^ покло'нся на колњнђ е^мђ, въпраша'ше е^го. оу^чт~лю бл~гыи, чт^о сотворю`, да животъ вњчныи наслDњствђю;
17
(Зач. 45) І ісходя́щу Єму́ на путь, прите́к ні́кий і покло́нься на колі́ну Єму́, вопроша́ше Єго́: Учи́телю благи́й, что сотворю́, да живо́т ві́чний наслі́дствую?
18
і^с~ же рече е^мђ. что м^я гл~еши бл~га; никтоже бл~гъ, то'кмо е^ді'нъ б~ъ.
18
Ісу́с же рече́ єму́: что М'я глаго́леши бла́га? Нікто́же благ, то́кмо єди́н Бог.
19
ꙁаповњди вњси`; не прелюбы сотвори'ши, не оу^б'їи, не оу^кради, не лжесвњ'дњтельствђи, не ѓ^би'ди. чти` эTц~а твое^го и^ мт~ре”
19
За́повіді ві́си: не прелюби́ сотвори́ши, не уби́й, не укра́ди, не лжесвиді́тельствуй, не оби́ди, чти отця́ твоєго́ і ма́тер.
20
ѓ%н же эTвњщавъ рече е^мђ. оу^чт~лю, сїа вс^я съхранихъ эT ю'ности моеа`”
20
Он же отвіща́в рече́ Єму́: Учи́телю, сія́ вся сохрани́х от ю́ности моєя́.
21
І$с~ же възрњвъ нань, воꙁлюби` е^го, и^ рече е^мђ. е^ді'ного е^си не докончалᲆ. и^ди, е^ли'ка и%маши прода'ждь, и^ да'ждь ни'щимъ, и^ і^мњти и%маши съкро'вище на нб~си. и^ прїиди` и^ ходи в# слDњ мене` вземъ крестъ”
21
Ісу́с же воззрі́в нань, возлюби́ єго́ і рече́ єму́: єди́наго єси́ не доконча́л: іди́, єли́ка і́маши, прода́ждь і даждь ни́щим, і імі́ти і́маши сокро́вище на небесі́; і прийди́ [і] ходи́ вслід Мене́, взем крест.
22
ѓ%н же дряхлъ быв# ѓ^ словеси`, эTи^де скорбя`, бᲇ б^о и^мњ'а стяжанїя мно'га.
22
Он же дряхл бив о словесі́ [о словесі́ сем], оти́де скорб'я́, бі бо імі́я стяжа́нія мно́га.
23
и^ възрњвъ і^с~. гл~а оу^чн~комъ своимъ” Ка'ко неоу^до'бь и^мђщеи` богатьство в црsтвїе бж~їе вни'дђтъ.
23
І воззрі́в Ісу́с глаго́ла ученико́м Свої́м: (Зач. 46) ка́ко неудо́б іму́щії бога́тство в Ца́рствіє Бо́жиє вни́дуть.
24
оу^чн~цы же оу^жаса'хђся ѓ^ словесњхъ е^го” І$с~ же па'кы эTвњщавъ гл~а и^мъ. чя'да, ка'ко неоу^до'бь оу^пова'ющимъ на богатьство, в# црsтвїе бж~їе вни'ти.
24
Ученици́ же ужаса́хуся о словесі́х Єго́. Ісу́с же па́ки отвіща́в глаго́ла їм: ча́да, ка́ко неудо́б упова́ющим на бога́тство в Ца́рствіє Бо́жиє вни́ти!
25
оу^до'бње б^о е^сть вльбђ'дђ сквоꙁњ и^глинњ оу^ши проити`, неже богатђ в# црsтвїе бж~їе вни'ти”
25
Удо́біє бо єсть вельбу́ду сквозі́ іглині́ у́ші пройти́, не́же бога́ту в Ца́рствіє Бо́жиє вни́ти.
26
ѓ^ни же и^ꙁли'ха дивля'хђся, гл~юще к# себњ, т^о кт^о мо'жеT сп~се'нъ бы'ти;
26
Они́ же і́злиха дивля́хуся, глаго́люще к себі́: то кто мо́жеть спасе́н би́ти?
27
въꙁрњв же на ниX і^с~, гл~а. эT чл~къ невъꙁможно, н^о не эT б~а. вся б^о въꙁможна сђть эT б~а”
27
Воззрі́в же на них Ісу́с глаго́ла: у челові́к невозмо́жно, но не у Бо́га, вся бо возмо́жна суть у Бо́га.
28
Нача'т же петръ гл~ати е^мђ. се^ м^ы ѓ^ста'вихомъ вс^я, и^ в# слDњ тебе и^до'хомъ”
28
Нача́т же Петр глаго́лати Єму́: се, ми оста́вихом вся і вслід Тебе́ ідо́хом.
29
эTвњщав же і^с~, рече. а^ми'нь гл~ю вамъ. никтоже е^сть и^же ѓ^сᲄа'вилъ е^сть домъ, и^ли братїю, и^ли сестры`, и^ли эTц~а, и^ли мт~ре, и^ли женђ`, и^ли чяда, и^ли се'ла, мене ради, и^ е^љhлїа,
29
Отвіща́в же Ісу́с рече́: амі́нь глаго́лю вам: нікто́же єсть, і́же оста́вил єсть дом, іли́ бра́тію, іли́ сестри́, іли́ отця́, іли́ ма́тер, іли́ жену́, іли́ ча́да, іли́ се́ла, Мене́ ра́ди і Єва́нгелія ра́ди;
30
а^ще не прїиметъ стори'цею, нн~њ' въ время с^е, домоv, и^ братїя и^ сестръ, и^ эTц~я и^ мт~ре и^ чядъ, и^ селъ, по и^ꙁгна'нїи. и въ вњкъ гряд'ђщїи животъ вњчныи”
30
а́ще не при́йметь стори́цею ни́ні во вре́м'я сіє́, домо́в, і бра́тій, і сестр, і отця́, і ма́тере, і чад, і сел, во ізгна́нії, і в вік гряду́щий живо́т ві́чний;
31
Мно'ѕи же бђ'дђт# прьвїи, послDњ'ни, и^ послDњнїи, прь'ви”
31
мно́зі же бу́дуть пе́рвії послі́дні, і послі́днії пе́рві.
32
Бњхђ же на пђти въсходя'ще въ і^е^рлsи'мъ, и^ б^њ варяа и^хъ і^с~. и^ оу^жаса'хђся, и^ в# слDњ и^дђще боа'хђся” И/ пое^мъ па'кы ѓ^банадесяте, начаT и^мъ гл~ати ја%же хотяхђ е^мђ быти.
32
Бя́ху же на путі́, восходя́ще во Ієрусали́м; і бі варя́я їх Ісу́с, і ужаса́хуся, і вслід іду́ще, боя́хуся. (Зач. 47) І поє́м па́ки обана́десять, нача́т їм глаго́лати, я́же хотя́ху Єму́ би́ти;
33
ја%ко с^е въсхо'димъ въ і^е^рлsи'мъ, и^ сн~ь члчsкїи пре'данъ бђ'детъ а^рхїереѓ^мъ и^ кни'жникомъ, и^ ѓ^сђ'дятъ е^го на смр~ть, и^ предадятъ е^го ја%ѕы'ком#,
33
я́ко, се, восхо́дим во Ієрусали́м, і Син Челові́чеський пре́дан бу́деть архієре́йом і кни́жником, і осу́дять Єго́ на смерть, і предадя́ть Єго́ язи́ком;
34
и^ порђгаются е^мђ, и^ оу^я'ꙁвятъ е^го, и^ ѓ^плю'ютъ е^го, и^ оу^бїюT е^го. и^ третїи дн~ь въскрsнетъ”
34
і поруга́ються Єму́, і уя́звять Єго́, і оплю́ють Єго́, і убію́ть Єго́; і в тре́тій день воскре́снеть.
35
И$ преD ниM прїидо'ста, и^і^а'ковъ и^ і^ѓ^а'нъ, сн~а ꙁеведе'ѓва, гл~юща. оу^чт~лю, хо'щевњ, да е^же а^ще про'сивњ, сътвори'ши на'ма”
35
І пред Него́ прийдо́ста Іа́ков і Іоа́нн, си́на Зеведе́єва, глаго́люща: Учи́телю, хо́щева, да, є́же а́ще про́сива, сотвори́ши на́ма.
36
ѓ%н же рече и%ма, чт^о хо'щета да сътворю` ва'ма;
36
Он же рече́ ї́ма: что хо́щета, да сотворю́ ва́ма?
37
ѓ^на же рњ'ста е^мђ. дажDь намъ да е^ді'нъ ѓ^деснђю тебе и^ е^ді'нъ ѓ^шђюю тебе` ся'девњ в# сла'вњ твое'й”
37
О́на же рі́ста Єму́: даждь нам, да єди́н о десну́ю Тебе́ і єди́н о шу́юю Тебе́ ся́дева во сла́ві Твоє́й.
38
І$с~ же реq и^ма, не вњ'ста чесо про'сита. мо'жета ли пи'ти чашђ ю&же а^ꙁъ пїю, и^ кр~ще'нїеM и'мже а^ꙁъ крsща'юся крsти'тися;
38
Ісу́с же рече́ ї́ма: не ві́ста, чесо́ про́сита; мо́жета ли пи́ти ча́шу, ю́же Аз пію́, і креще́нієм, і́мже Аз креща́юся, крести́тися?
39
ѓ^на же рњста е^мђ, мо'жевњ” І$с~ же рече и'ма. чашђ оу^бо ю&же а'ꙁᲆ пїю и^спїе'та. и^ кр~щенїемъ, и'мже а^ꙁъ креща'юся крsти'тася.
39
О́на же рі́ста Єму́: мо́жева. Ісу́с же рече́ ї́ма: ча́шу у́бо, ю́же Аз пію́, іспіє́та, і креще́нієм, і́мже Аз креща́юся, крести́тася;
40
а^ е^же сњ'сти ѓ^деснђю' мене, и^ ѓ^шђю'ю, нњсть мн^њ дати, н^о и%мже оу^гото'вано е^сть”
40
а є́же сі́сти о десну́ю Мене́ і о шу́юю, ність Мні да́ти, но ї́мже угото́вано єсть.
41
И слы'шавше де'сять, нача'шя негодовати ѓ^ і^а'ковњ и^ і^ѓ^а'ннᲇ”
41
І сли́шавше де́сять, нача́ша негодова́ти о Іа́кові і Іоа́нні.
42
І$с~ же призва'въ и^хъ, гл~а и^мъ” Вњ'сте, ја^ко мня'щеи`ся владати ја%ѕы'кы, сᲆѓ^долњва'ютъ и^мъ. и^ вели'цїи и^хъ, ѓ^бладаютъ и'ми”
42
Ісу́с же призва́в їх, глаго́ла їм: ві́сте, я́ко мня́щіїся владі́ти язи́ки, соодоліва́ють їм, і вели́ції їх облада́ють ї́ми;
43
Не та'коже бђ'деT в# васъ. н^о и^же а^ще хо'щетъ в# васъ вящшїи быти, да бђд'етъ ваM слђга`.
43
не та́ко же бу́деть в вас: но і́же а́ще хо́щеть в вас вя́щший би́ти, да бу́деть вам слуга́;
44
и^ і^же а'ще хо'щеT в# васъ быти старњи, да бђ'детъ всњмъ рабъ”
44
і і́же а́ще хо́щеть в вас би́ти ста́рій, да бу́деть всім раб;
45
И$бо и^ сн~ъ чл~чь не прїиде да послђж'атъ е^мђ, но да послђж'итъ, и^ дати дш~ђ свою и^ꙁ#бавленїе ꙁа мно'гы”
45
і́бо Син Челові́ч не при́йде, да послу́жать Єму́, но да послу́жить і дасть ду́шу Свою́ ізбавле́ніє за мно́гі.
46
И$ прїидо'шя въ і^е^рїхо'нᲆ. и^ і^сходя'щђ е^мђ эT і^е^рїхо'на, и^ оу^чн~комъ е^го, и^ наро'дђ многђ. сн~ь тимеѓ^въ, варᲄиме'и слњпыи, сњдя'ше при пђти` прося.
46
(Зач. 48) І прийдо́ша во Ієрихо́н. І ісходя́щу Єму́ от Ієрихо́на, і ученико́м Єго́, і наро́ду мно́гу, син Тиме́йов Варти́мей, сліпи́й, сідя́ше при путі́, прося́.
47
и^ слы'шавъ ја%ко і^с~ назаряни'нъ е^сть, начатъ ꙁва'ти и^ гл~ати. сн~е дввDъ і^с~е поми'лђи м^я.
47
І сли́шав, я́ко Ісу́с Назоряни́н єсть, нача́т зва́ти і глаго́лати: Си́не Дави́дов Ісу́се, поми́луй м'я.
48
и^ прњщахђ е^мђ мно'ѕи, да оу^млъчи'тъ” ѓ^нᲆ же мно'жае паче ꙁваше, сн~ђ дввDъ, поми'лђи м^я”
48
І преща́ху єму́ мно́зі, да умолчи́ть, он же мно́жає па́че зва́ше: Си́не Дави́дов, поми́луй м'я.
49
И$ ставъ і^с~, рече е^го въꙁгласи'ти. и^ въꙁ#гласи'шя слњп#ца, гл~юще е^мђ. дръꙁа'й, в#ъстани, ꙁоветь т^я”
49
І став Ісу́с, рече́ єго́ возгласи́ти. І возгласи́ша сліпця́, глаго́люще єму́: дерза́й, воста́ни, зове́ть тя.
50
ѓ%н же эTвр'ьгъ ри'ѕы своя в#ътавъ прїиде къ і^с~ови”
50
Он же отве́рг ри́зи своя́, воста́в при́йде ко Ісу́сові.
51
И$ эTвњщавъ гл~а е^мђ і^с~, чт^о хо'щеши да сътворю тебњ; слњпы'и же гл~а е^мђ. оу^чи'телю, да прозрю”
51
І отвіща́в глаго́ла єму́ Ісу́с: что хо́щеши, да сотворю́ тебі́? Сліпи́й же глаго́ла Єму́: учи́телю, да прозрю́.
52
І$с~ же рече е^мђ. и^ди`, вњра твоа` сп~се т^я. и^ а'бїе зпрорZњ, и^ по і^с~њ и^де в# пђть”
52
Ісу́с же рече́ єму́: іди́: ві́ра твоя́ спасе́ тя. І а́біє прозрі́ і по Ісу́сі і́де в путь.