Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
И эTтђ'дђ в#ставъ, пре'иде въ предњлы и^ю^деискыа, ѓ^б онᲆ полъ и^ѓ^рда'на. и^ снидо'шяся пакы наро'ди к немђ. и^ ја%ко ѓ^бы'чаи и^мњ`, па'кы оу^ча'ше и^хъ”
1
Вийшовши звідти, приходить у краї Юдейські, по той бік Йордану. Знову збирається до Нього народ, і, за звичаєм Своїм, Він знову навчав їх.
2
И/ пристђ'пльше фарїсе'е, въпроси'шя е^го, а^ще достоитъ мђжђ женђ` пђсти'ти; и^скђшающе е^го”
2
Підійшли фарисеї і запитали, спокушаючи Його: чи дозволено чоловікові розводитися з жінкою?
3
ѓ^нᲆ же эTвњщавъ рече и^мᲆ. что вамъ заповњ'да мољ=сїи;
3
Він сказав їм у відповідь: що вам заповів Мойсей?
4
ѓ^ни же рњш'я, моисїи повелњ кни'гђ распђстнђю написати, и^ пђстити.
4
Вони сказали: Мойсей дозволив написати розвідний лист і розлучатись.
5
и^ эTвᲇщавъ і^с~, рече и^мъ. по жестосрьдїю ва`шемђ написа` вамъ ꙁа'повњдь сїю.
5
Ісус відповів їм: через жорстокосердя ваше написав вам заповідь цю.
6
эT ꙁача'ла же съꙁданїа, мђж'а и^ жен'ђ сътвориl я& е^сть б~ъ”
6
На початку ж творіння чоловіком і жінкою створив їх Бог.
7
Сего ради ѓ^ста'витъ чл~кь эTц~а свое^го и^ мт~ре,
7
Ось чому залишить чоловік батька свого і матір
8
и^ прилњпи'т#ся к# женњ свое'й, и^ бђдђтъ ѓ^ба в# плоть е^ді'нђ” Тњмже оу^же нᲇ'ста дв^а, н^о плоть е^ді'на.
8
і пристане до жінки своєї, і будуть обоє єдиною плоттю. Так що вони вже не двоє, а одна плоть.
9
е^же оу^бо б~ъ съчета, чл~кь да не раꙁлђча'етъ”
9
Отже, що Бог з’єднав, того людина нехай не розлучає.
10
И$ в домђ пакы оу^чн~цы е^го ѓ^ семъ въпроси'ша е^го,
10
У домі ученики Його знову запитали Його про те саме.
11
и^ гл~а и^мъ” И/же а^ще пђститъ женђ` свою`, и^ ѓ^женится и^ною, прелюбы` твори'тъ на ню”
11
Він сказав їм: хто розведеться з жінкою своєю та ожениться на іншій, той перелюб чинить з нею.
12
И$ а'ще жена` пђститъ м'ђжа, и^ поса'гнетъ ꙁа и^но'го, прелюбы твори'тъ”
12
І якщо жінка розведеться з чоловіком своїм і вийде за іншого, перелюб чинить.
13
И$ приношя'хђ к# немђ дњти, да ко'снется и^хъ. оу^чн~цы же прњща'хђ принося'щимъ”
13
Приносили до Нього дітей, щоб Він доторкнувся до них; ученики ж не допускали тих, що приносили.
14
Видњвъ же і^с~, негодова. и^ рече и^мъ, ѓ^ста'вите дњтїи приходити ко мнњ, и^ не брани'те и^мᲆ. тацXњ б^о е^сть црsтвїе бж~їе.
14
Побачивши те, Ісус обурився і сказав їм: дозволяйте дітям приходити до Мене і не забороняйте їм, бо таких є Царство Боже.
15
а^ми'нь гл~ю вамъ. и^же а'ще не прїимеT црsтвїа бж~їа ја%ко ѓтроча`, не и%мать вни'ти в н^е.
15
Істинно кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як дитина, той не ввійде в нього.
16
и^ ѓ^бье'мъ и^хъ, възло'жь рђцњ на нихъ блsвяше и^хъ”
16
І, обнявши їх, покладав руки на них і благословляв їх.
17
И/ і^сходя'щђ е^мђ на пђть, притекъ нњ'кїи и^ покло'нся на колњнђ е^мђ, въпраша'ше е^го. оу^чт~лю бл~гыи, чт^о сотворю`, да животъ вњчныи наслDњствђю;
17
Коли виходив Він у дорогу, підбіг один якийсь, упав перед Ним на коліна і запитав Його: Учителю благий, що мені робити, щоб життя вічне успадкувати?
18
і^с~ же рече е^мђ. что м^я гл~еши бл~га; никтоже бл~гъ, то'кмо е^ді'нъ б~ъ.
18
Ісус сказав йому: чому ти називаєш Мене благим? Ніхто не благий, тільки один Бог.
19
ꙁаповњди вњси`; не прелюбы сотвори'ши, не оу^б'їи, не оу^кради, не лжесвњ'дњтельствђи, не ѓ^би'ди. чти` эTц~а твое^го и^ мт~ре”
19
Заповіді знаєш: не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не лжесвідчи, не кривди, шануй батька твого і матір.
20
ѓ%н же эTвњщавъ рече е^мђ. оу^чт~лю, сїа вс^я съхранихъ эT ю'ности моеа`”
20
Той же сказав Йому у відповідь: Учителю, всього цього я дотримувався від юности моєї.
21
І$с~ же възрњвъ нань, воꙁлюби` е^го, и^ рече е^мђ. е^ді'ного е^си не докончалᲆ. и^ди, е^ли'ка и%маши прода'ждь, и^ да'ждь ни'щимъ, и^ і^мњти и%маши съкро'вище на нб~си. и^ прїиди` и^ ходи в# слDњ мене` вземъ крестъ”
21
Ісус, поглянувши на нього з любов’ю, сказав йому: одного тобі не вистачає: піди і все, що маєш, продай і роздай убогим; і матимеш скарб на небесах; тоді приходь та іди вслід за Мною, взявши хрест.
22
ѓ%н же дряхлъ быв# ѓ^ словеси`, эTи^де скорбя`, бᲇ б^о и^мњ'а стяжанїя мно'га.
22
Він же, засмутившись від цього слова, відійшов зі скорботою, бо мав велике багатство.
23
и^ възрњвъ і^с~. гл~а оу^чн~комъ своимъ” Ка'ко неоу^до'бь и^мђщеи` богатьство в црsтвїе бж~їе вни'дђтъ.
23
І, поглянувши довкола, Ісус сказав ученикам Своїм: як тяжко тим, хто має багатство, увійти в Царство Боже.
24
оу^чн~цы же оу^жаса'хђся ѓ^ словесњхъ е^го” І$с~ же па'кы эTвњщавъ гл~а и^мъ. чя'да, ка'ко неоу^до'бь оу^пова'ющимъ на богатьство, в# црsтвїе бж~їе вни'ти.
24
Ученики вжахнулись від слів Його. Але Ісус знову говорить їм у відповідь: діти, як тяжко тим, хто надіється на багатство, увійти в Царство Боже!
25
оу^до'бње б^о е^сть вльбђ'дђ сквоꙁњ и^глинњ оу^ши проити`, неже богатђ в# црsтвїе бж~їе вни'ти”
25
Бо легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Боже.
26
ѓ^ни же и^ꙁли'ха дивля'хђся, гл~юще к# себњ, т^о кт^о мо'жеT сп~се'нъ бы'ти;
26
Вони ж надзвичайно здивувалися і говорили між собою: хто ж може спастись?
27
въꙁрњв же на ниX і^с~, гл~а. эT чл~къ невъꙁможно, н^о не эT б~а. вся б^о въꙁможна сђть эT б~а”
27
Ісус, глянувши на них, говорить: для людей це неможливо, та не для Бога, бо все можливо Богові.
28
Нача'т же петръ гл~ати е^мђ. се^ м^ы ѓ^ста'вихомъ вс^я, и^ в# слDњ тебе и^до'хомъ”
28
І почав Петро говорити Йому: ось ми все залишили і пішли слідом за Тобою.
29
эTвњщав же і^с~, рече. а^ми'нь гл~ю вамъ. никтоже е^сть и^же ѓ^сᲄа'вилъ е^сть домъ, и^ли братїю, и^ли сестры`, и^ли эTц~а, и^ли мт~ре, и^ли женђ`, и^ли чяда, и^ли се'ла, мене ради, и^ е^љhлїа,
29
Ісус же відповів: істинно говорю вам: нема нікого, хто залишив би дім, чи братів, чи сестер, чи батька, чи матір, чи жінку, чи дітей, чи землю ради Мене і ради Євангелія
30
а^ще не прїиметъ стори'цею, нн~њ' въ время с^е, домоv, и^ братїя и^ сестръ, и^ эTц~я и^ мт~ре и^ чядъ, и^ селъ, по и^ꙁгна'нїи. и въ вњкъ гряд'ђщїи животъ вњчныи”
30
і не одержав би сторицею вже нині, в час цей, серед гонінь, — домів, і братів, і сестер, і батьків, і матерів, і дітей, і земель, а в грядущому віці — життя вічне.
31
Мно'ѕи же бђ'дђт# прьвїи, послDњ'ни, и^ послDњнїи, прь'ви”
31
І багато хто з перших будуть останніми, а останні — першими.
32
Бњхђ же на пђти въсходя'ще въ і^е^рлsи'мъ, и^ б^њ варяа и^хъ і^с~. и^ оу^жаса'хђся, и^ в# слDњ и^дђще боа'хђся” И/ пое^мъ па'кы ѓ^банадесяте, начаT и^мъ гл~ати ја%же хотяхђ е^мђ быти.
32
Коли вони були в дорозі, йдучи до Єрусалима, Ісус ішов попереду них, а вони жахалися і, йдучи за Ним слідом, боялися.
33
ја%ко с^е въсхо'димъ въ і^е^рлsи'мъ, и^ сн~ь члчsкїи пре'данъ бђ'детъ а^рхїереѓ^мъ и^ кни'жникомъ, и^ ѓ^сђ'дятъ е^го на смр~ть, и^ предадятъ е^го ја%ѕы'ком#,
33
Покликавши знову дванадцятьох, Він почав їм говорити про те, що буде з Ним: ось ми йдемо до Єрусалима, і Син Людський виданий буде первосвященикам і книжникам, і осудять Його на смерть, і видадуть Його язичникам;
34
и^ порђгаются е^мђ, и^ оу^я'ꙁвятъ е^го, и^ ѓ^плю'ютъ е^го, и^ оу^бїюT е^го. и^ третїи дн~ь въскрsнетъ”
34
і знущатимуться з Нього, і битимуть Його, і обплюють Його, і уб’ють Його; і на третій день воскресне.
35
И$ преD ниM прїидо'ста, и^і^а'ковъ и^ і^ѓ^а'нъ, сн~а ꙁеведе'ѓва, гл~юща. оу^чт~лю, хо'щевњ, да е^же а^ще про'сивњ, сътвори'ши на'ма”
35
Тоді підійшли до Нього Яків та Іоан, сини Зеведеєві, і сказали: Учителю, ми хочемо, щоб Ти зробив нам, про що попросимо.
36
ѓ%н же рече и%ма, чт^о хо'щета да сътворю` ва'ма;
36
Він сказав їм: що хочете, щоб Я зробив вам?
37
ѓ^на же рњ'ста е^мђ. дажDь намъ да е^ді'нъ ѓ^деснђю тебе и^ е^ді'нъ ѓ^шђюю тебе` ся'девњ в# сла'вњ твое'й”
37
Вони сказали Йому: дай нам одному праворуч від Тебе, а другому ліворуч від Тебе сісти у славі Твоїй.
38
І$с~ же реq и^ма, не вњ'ста чесо про'сита. мо'жета ли пи'ти чашђ ю&же а^ꙁъ пїю, и^ кр~ще'нїеM и'мже а^ꙁъ крsща'юся крsти'тися;
38
Ісус же сказав їм: не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку Я п’ю, і хрещенням, яким Я хрещусь, хреститися?
39
ѓ^на же рњста е^мђ, мо'жевњ” І$с~ же рече и'ма. чашђ оу^бо ю&же а'ꙁᲆ пїю и^спїе'та. и^ кр~щенїемъ, и'мже а^ꙁъ креща'юся крsти'тася.
39
Вони відповіли Йому: можемо. Ісус же сказав їм: чашу, яку Я п’ю, вип’єте, і хрещенням, яким Я хрещусь, охреститеся;
40
а^ е^же сњ'сти ѓ^деснђю' мене, и^ ѓ^шђю'ю, нњсть мн^њ дати, н^о и%мже оу^гото'вано е^сть”
40
але щоб сісти праворуч і ліворуч від Мене — не від Мене залежить, а кому уготовано.
41
И слы'шавше де'сять, нача'шя негодовати ѓ^ і^а'ковњ и^ і^ѓ^а'ннᲇ”
41
І, почувши, десять почали гніватись на Якова та Іоана.
42
І$с~ же призва'въ и^хъ, гл~а и^мъ” Вњ'сте, ја^ко мня'щеи`ся владати ја%ѕы'кы, сᲆѓ^долњва'ютъ и^мъ. и^ вели'цїи и^хъ, ѓ^бладаютъ и'ми”
42
Ісус же, покликавши їх, сказав їм: ви знаєте, що ті, яких називають князями народів, панують над ними, і вельможі їхні володіють ними.
43
Не та'коже бђ'деT в# васъ. н^о и^же а^ще хо'щетъ в# васъ вящшїи быти, да бђд'етъ ваM слђга`.
43
Але між вами нехай не буде так: хто хоче бути більшим між вами, нехай буде вам слугою.
44
и^ і^же а'ще хо'щеT в# васъ быти старњи, да бђ'детъ всњмъ рабъ”
44
І хто хоче бути першим між вами, нехай буде всім рабом.
45
И$бо и^ сн~ъ чл~чь не прїиде да послђж'атъ е^мђ, но да послђж'итъ, и^ дати дш~ђ свою и^ꙁ#бавленїе ꙁа мно'гы”
45
Бо і Син Людський не для того прийшов, щоб Йому служили, але щоб послужити і віддати душу Свою за визволення багатьох.
46
И$ прїидо'шя въ і^е^рїхо'нᲆ. и^ і^сходя'щђ е^мђ эT і^е^рїхо'на, и^ оу^чн~комъ е^го, и^ наро'дђ многђ. сн~ь тимеѓ^въ, варᲄиме'и слњпыи, сњдя'ше при пђти` прося.
46
Приходять до Єрихона. І коли Він з учениками Своїми і численним людом виходив з Єрихона, син Тимеїв, Вартимей, сліпий, сидів при дорозі і просив милостиню.
47
и^ слы'шавъ ја%ко і^с~ назаряни'нъ е^сть, начатъ ꙁва'ти и^ гл~ати. сн~е дввDъ і^с~е поми'лђи м^я.
47
Почувши, що це Ісус Назорей, він почав кричати і говорити: Ісусе, Сину Давидів! Помилуй мене.
48
и^ прњщахђ е^мђ мно'ѕи, да оу^млъчи'тъ” ѓ^нᲆ же мно'жае паче ꙁваше, сн~ђ дввDъ, поми'лђи м^я”
48
І примушували його мовчати багато хто, він же ще більше кричав: Сину Давидів, помилуй мене!
49
И$ ставъ і^с~, рече е^го въꙁгласи'ти. и^ въꙁ#гласи'шя слњп#ца, гл~юще е^мђ. дръꙁа'й, в#ъстани, ꙁоветь т^я”
49
Ісус зупинився і сказав його покликати. Кличуть сліпого і кажуть йому: не бійся, вставай, кличе тебе.
50
ѓ%н же эTвр'ьгъ ри'ѕы своя в#ътавъ прїиде къ і^с~ови”
50
Той скинув з себе верхній одяг, встав і прийшов до Ісуса.
51
И$ эTвњщавъ гл~а е^мђ і^с~, чт^о хо'щеши да сътворю тебњ; слњпы'и же гл~а е^мђ. оу^чи'телю, да прозрю”
51
Відповідаючи йому, Ісус спитав: чого ти хочеш від Мене? Сліпий сказав Йому: Учителю, аби я прозрів.
52
І$с~ же рече е^мђ. и^ди`, вњра твоа` сп~се т^я. и^ а'бїе зпрорZњ, и^ по і^с~њ и^де в# пђть”
52
Ісус сказав йому: йди, віра твоя спасла тебе. І відразу він прозрів, і пішов дорогою за Ісусом.