Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
И а'бїе на оу^трїа, съвњтъ сᲆтворишя а^рхїере'е съ ста'ръцы и^ кни'жникы, и^ весь со'нмъ, свяꙁа'вше і^с~а ведоша, и^ преда'ша е^го пилаᲄђ”
1
Рано-вранці первосвященики зі старійшинами та книжниками і весь синедріон негайно зібрали раду і, зв’язавши Ісуса, відвели і видали Пилатові.
2
и^ въпроси` е^го пилатъ, т^ы ли е^си цр~ь і^оу^д'еискъ; ѓ%н же эTвњщавъ рече е^мђ, т^ы гл~еши”
2
Пилат спитав Його: Ти Цар Юдейський? Він же сказав йому у відповідь: ти говориш.
3
И$ гл~ахђ нань а^ръхїере'е мно'го”
3
І первосвященики звинувачували Його багато в чому.
4
Пилат же па'кы въпроси е^го гл~я, не эTвњщава'еши ли ничесоже; ви'жDь коли'ко на тя свњдњтельствђютъ;
4
Пилат же знову спитав Його: Ти нічого не відповідаєш, бачиш, як багато звинувачень проти Тебе?
5
і^с~ же ктомђ ничесоже эTвњща`, ја^ко диви'тися пила'тђ”
5
Але Ісус і на це нічого не відповів, так що Пилат дивувався.
6
На вся'къ же пра'ꙁ#дникъ эTпђща'ше иM е^ді'наго свя'зна, е^гоже проша'хђ”
6
На всяке ж свято він відпускав їм одного в’язня, за якого вони просили.
7
Бњ же нарица'емыи` вара'в#ва с ко'вникы свои'ми связанъ, и^же в# кровњ оу^би'йство сътвори'ша”
7
Тоді був у темниці один на ім’я Варавва, із своїми спільниками, які під час бунту вчинили вбивство.
8
И$ въꙁъпи'въ народъ, начатъ проси'ти ја%коже всегда творяше и^мъ”
8
І народ почав кричати і просити Пилата про те, що він завжди робив для них.
9
Пилат же эTвњща и^мъ, гл~я. хо'щете ли пђщђ вамъ цр~я і^юде'йска;
9
Він сказав їм у відповідь: чи хочете, відпущу вам Царя Юдейського?
10
вњдяше б^о ја%ко ꙁа'висти ра'ди преда'ша е^го а^рхїере'е”
10
Бо знав, що це через заздрість видали Його первосвященики.
11
Архие^ре'е же поманђша наро'дђ, да паче вара'в#вђ пђ'ститъ иM”
11
Та первосвященики підмовили народ просити, щоб краще відпустив їм Варавву.
12
ПилаT же эTвњщавъ пакы рече и^мъ. что' оу^бо хо'щете сътворю, е^гоже гл~ете цр~я і^юде'иска;
12
Пилат же знову сказав їм у відповідь: що ж хочете, щоб я зробив з Тим, Кого ви називаєте Царем Юдейським?
13
ѓ^ни' же пакы въꙁ#пи'шя гл~юще, пропни' е^го”
13
Вони знову закричали: розіпни Його.
14
пила'т же гл~аше и^мъ. что` б^о зл^о сътвори`; ѓ^ни' же и^зли'ха въпїа'хђ, пропни' е^го”
14
Пилат сказав їм: яке ж зло зробив Він? Вони ж ще дужче закричали: розіпни Його!
15
Пила'т же хотя наро'дђ хотњнїе сътворити, пђсти` и^мъ вара'в#вђ, и^ предасть і^с~а би'въ, да про'пнђтъ е^го”
15
Тоді Пилат, бажаючи догодити народові, відпустив їм Варавву, а Ісуса, бивши, віддав на розп’яття.
16
Во'и^ни же ведо'шя е^го в#нђтрь двора, еже еs преторъ и^ съꙁва'шя вс^ю спи'рђ,
16
Воїни відвели Його всередину двору, тобто в преторію, і зібрали весь полк,
17
и^ ѓ^блеко'ша е^го в# прњпрђ'дђ, и^ въꙁложи'шя нань съпле'тше тръ'новъ вњнец#.
17
і одягли Його в багряницю та, сплівши терновий вінець, поклали на Нього;
18
и^ нача'шя цњловати е^го, и^ гл~ати, радђися цр~ю і^ю^де'искыи.
18
і почали вітати Його: радуйся, Царю Юдейський!
19
и^ бїа'хђ е^го по главњ тростью, и^ плюва'хђ нань, и^ прегибаю'ще колᲇна покланя'хђся е^мђ”
19
І били Його по голові тростиною, і плювали на Нього та, ставши на коліна, кланялися Йому.
20
и^ е^гда порђга'шася е^мђ, съвлеко'шя с него препрђ'дђ, и^ ѓ^блеко'шя е^го в ри'зы своя. и^ і^ꙁведо'ша е^го да про'пнђтъ е^го”
20
Коли ж наглумилися з Нього, зняли з Нього багряницю, одягли Його у власний одяг і повели Його, щоб розіп’яти.
21
и^ ꙁадњша ми'моходя'щђ нњк'ое^мђ си'монђ кљ=рине'ю, грядђщђ с# села`, эTц~ђ а^лећандровђ и^ рђџовђ, да во'ꙁметъ крsтъ е^го”
21
І примусили одного перехожого, який ішов з поля, якогось киринеянина Симона, батька Олександра і Руфа, нести хрест Його.
22
І$ приведо'шя е^го на голго'џђ мњсто, еже е^сть скаꙁа'емо ло'бное мњ'сто.
22
І привели Його на місце Голгофу, що означає Лобне місце.
23
и^ даа'хђ е^мђ пити, е^сми'рнисмено вино. ѓ%н же не прїа'тъ”
23
І давали Йому пити вино зі смирною; але Він не прийняв.
24
и^ распе'ншеи`. е^го, раꙁдњли'шя ри'ѕы его, мњта'юще жDрњбїа ѓ^ ня кто` чт^о во'змет#”
24
Ті, що розпинали Його, поділили одяг Його, кидаючи жереб, кому що взяти.
25
Бњ же часъ третїи, и^ пропя'ша его”
25
Була третя година, і розіп’яли Його.
26
И$ б^њ написанїе вины его напи'сано. цр~ь і^юде'искъ”
26
І був напис провини Його: Цар Юдейський.
27
И$ с нимъ распяшя дв^а раꙁбо'иника, е^дїного ѓ^деснђю, и^ е^дїного ѓ^шђюю е^го”
27
З Ним розіп’яли двох розбійників, одного праворуч, а другого ліворуч Нього.
28
И$ збысться писа'нїе, е^же гл~етъ. и^ съ беꙁакон#ными в#мњнися”
28
І збулося Писання, яке говорить: і до злочинців приєднаний.
29
И$ мимоходя'щеи` хђляхђ его покыва'юще глава'ми своими, и^ гл~юще. оу%а`. раꙁаря'аи` цр~ковь, и^ треми дн~ьми съзида'а,
29
Ті, що проходили, лихословили на Нього, киваючи головами своїми і кажучи: гей! Ти, Який руйнуєш храм і за три дні створюєш!
30
сп~си'ся самъ, и^ сни'ди съ крsта”
30
Спаси Себе Самого і зійди з хреста.
31
Такоже и^ а^рхїере'е рђга'ющеся дрђгъ къ' дрђгђ съ книжники гл~ахђ и%ны сп~се`, себе не мо'жетъ спsти.
31
Так само і первосвященики з книжниками, глузуючи, говорили один одному: інших спасав, а Себе не може спасти!
32
х~с, цр~ь і^и^л~евъ, да сни'детъ нн~њ съ креста, да ви'димъ, и^ вњрђ и^меM е^мђ” И$ пропятая с ниM понашя'ста емђ”
32
Христос, Цар Ізраїлів, нехай тепер зійде з хреста, щоб ми бачили, і увіруємо. І розп’яті з Ним ганьбили Його.
33
Бы'вшђ же часђ шестомђ, тма` бысть по все'и ꙁемли` до часа' девя'таго.
33
О шостій же годині настала темрява по всій землі і тривала до дев’ятої години.
34
и^ в часъ девя'тыи, въꙁ#пи і^с~ гла'сом# ве'лїемъ, гл~я, е^лои, е^лои, лима саваXџа'ни; е^же е^сть скаꙁа'емо. б~е бж~е мои, въ что` м^я ѓ^ста'ви;
34
О дев’ятій годині Ісус викрикнув гучним голосом: Елоі! Елоі! Лама савахфані? — що значить: Боже Мій! Боже Мій! Навіщо Ти Мене покинув?
35
и^ нњцїи эT стоя'щихъ слы'шавше гл~ахђ, с^е и^лїю гласитъ”
35
Деякі з тих, що там стояли, почувши те, говорили: Він Іллю кличе.
36
Тек же е^дїнъ, и^ наполнивъ гђ'бђ ѓ^цта, и^ въꙁложь на трость, напаа'ше е^го гл~я. ѓ^сᲄа'вите, да ви'димъ, а^ще прїидетъ и^лїа сняти е^го”
36
А один побіг, намочив губку оцтом і, настромивши на тростину, давав Йому пити, кажучи: стривайте, побачимо, чи прийде Ілля зняти Його.
37
і^с~ же пђщь гласъ ве'лїи, и^зд#ше”
37
Ісус же, скрикнувши гучним голосом, спустив дух.
38
и^ ꙁавњса цр~ко'внаа` раZдра'ся на' двое, свыше до ни'же”
38
І завіса в храмі роздерлася надвоє, зверху донизу.
39
Видњв же сътникъ стоа` пря'мо емђ, ја%кота'ко въꙁ#пивъ и%зд#ше. рече, вᲆи'стинђ чл~къ се'й сн~ъ б^њ бж~їи”
39
Сотник, який стояв навпроти Нього, побачивши, як Він, так скрикнувши, віддав дух, сказав: воістину Чоловік Цей був Син Божий.
40
Бњхђ же и^ жены, и^ꙁдале'че ѕря'ще, въ них же б^њ ма'рїа магдалы'ни, и^ ма'рїа і^а'кова ма'лаго, и^ і^ѓ^сїи мт~и, и^ саломїи.
40
Були тут і жінки, які дивилися здалеку; між ними були і Марія Магдалина, і Марія, мати Якова молодшого та Іосії, і Саломія,
41
ја^же и^ е^гда б^њ в# галиле'и, хожDахђ по неM и^ слђжа'хђ е^мђ, і^ и'ны мно'гыа, ја%же взыдо'шя с нимъ въ і^е^рлsи'мᲆ”
41
які і тоді, коли Він був у Галилеї, ходили за Ним і служили Йому, і багато інших, які разом з Ним прийшли до Єрусалима.
42
И$ оу^же по'здњ бы'вшђ, понеже б^њ пятокъ, е^же е^сть к# сђбо'тњ”
42
І настав уже вечір [бо була п’ятниця, тобто день перед суботою].
43
Прїиде і^ѓ'сифъ, и^же эT а^римаџе'а. бл~гоѓ^бразенъ съвњтникъ. и^же и^ то'и б^њ ча'а црsтвїа бж~їа. дръзнђвᲆ в#ни'де к# пилатђ, и^ проси` тњло і^с~ово.
43
Прийшов Йосиф із Аримафеї, поважний радник, який і сам чекав Царства Божого, і насмілився прийти до Пилата просити тіло Ісусове.
44
пилат же дивися, а^ще оу^же оу%мре” и^ призвавъ со'тника въпроси` е^го, а^ще оу^же оу%мре.
44
Пилат здивувався, що Він уже помер, і, покликавши сотника, спитав його, чи давно помер.
45
и^ оу^вњдњвъ эT сотᲆника, дасть тњло і^ѓ'сифови”
45
І, довідавшись від сотника, віддав тіло Йосифові.
46
И$ кђпи'въ плащани'цђ, и^ снемъ е^го ѓ^бвиT плащани'цею, и^ вложи е^го въ' гробъ, и^же б^њ и^ꙁсњченъ эT ка'мене” И$ привали ка'мень нDа двери гро'бђ”
46
Він, купивши плащаницю і знявши Його, оповив плащаницею і поклав Його у гробі, витесаному в скелі, і привалив камінь до дверей гробу.
47
ма'рїя же магдалыни и^ ма'рїа и^ѓ^сі'ева, зря'ста гдњ е^го полагахђ”
47
Марія ж Магдалина і Марія Іосієва дивились, де Його поклали.