Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
И ізыде эTтђ'дђ, и^ прїиде въ эTч~ьствїе свое, и^ по нем# и^дошя оу^чн~цы е^го”
1
І вийшов звідти Він, і прийшов у Свою батьківщину, і за Ним ішли ученики Його.
2
И$ бы'вши сђбо'тњ, начатъ на со'нмищи оу^чиᲄи, и^ мно'ѕи слы'шаще дивля'хђся гл~юще. эTкђ'дђ семђ сїа; и^ что премђ'дрость да'наа е^мђ, и^ си'лы таковы` рђкама е^го быва'ют#;
2
Коли настала субота, Він почав навчати в синагозі; і багато з тих, хто слухав, дивуючись, говорили: звідки в Ньому це? Що за премудрість дана Йому, і що за сили в руках Його?
3
не се'и л^и е^сть тектонъ, сн~ь мр~їин#. братъ же и^а'ковђ, и^ і^ѓ^сїи, и^ і^оу'дᲇ, и^ си'монђ; и^ не сестры л^и е^го ꙁд^њ сђть в насъ; и^ блажня'хђся ѓ^ немъ”
3
Хіба не тесля Він, син Марії, брат Якова, Іосії, Іуди і Симона? Чи не тут, між нами, Його сестри? І спокушалися через Нього.
4
Гл~аше же и^мъ і^с~, ја%ко нњсть пррoкъ без# чьсти, то'кмо въ эTч~ьствїи своеM, и^ в# сро'д#ствњ, и^ в домђ своемъ.
4
Ісус же сказав їм: не буває пророка без пошани, хіба тільки на батьківщині своїй, і серед родичів, і в домі своїм.
5
и^ не можа'ше т^ђ ни е^ді'ноа си'лы сътворити, токмо ма'ло недђж'ныхъ въꙁлоQ рђцњ, и^сцњли`.
5
І не міг створити там ніякого чуда, тільки зцілив небагатьох недужих, поклавши на них руки.
6
и^ дивля'шеся ꙁа невњрствїе ихъ” И$ ѓ^бхожа'ше ве'си ѓ%крsтъ оу^ча”
6
І дивувався невір’ю їхньому; і обходив села навколишні, і навчав.
7
И/ приꙁва` ѓ%бана'десяте, и^ начатъ и^хъ посыла'ти, два^ два^, и^ даа'ше и^мъ власть наD дђхи нечи'стыми”
7
І покликавши дванадцятьох, почав посилати їх по двоє, даючи їм владу над нечистими духами.
8
И ꙁаповњда и^мъ, да ничесоже во'ꙁмTђ на пђть, то'кмо же'ꙁлъ е^ді'нъ. н^и пи'ры, ни^ хлњб'а, ни^ при поясњ мdњ,
8
І заповідав їм нічого не брати в дорогу, тільки один жезл: ні торбини, ні хліба, ні міді в поясі,
9
н^о ѓ^бђвени в# санда'лїа, и^ не ѓ^блачи'тися в# двњ ри'зњ”
9
щоб були взуті у сандалі і не зодягалися у дві одежі.
10
И$ гл~аше и^мъ, и^дᲇже а%ще в#ни'дете в домъ, т^ђ пребыва'ите, доnдеже и^ꙁы'деᲄе эTтђ'дђ.
10
І сказав їм: коли де увійдете в дім, залишайтеся в ньому, доки не підете з того місця.
11
и е^лицы а^ще не прїимђтъ в^ы, ниже послђшаютъ васᲆ, и^сходя'ще эTтђдђ, эTтрясњте прахъ и^же поD ногами ва'шими, въ свњдњтельство иM. а^ми'нь гл~ю вамъ, эTраDнње бђ'детъ содо'момъ и^ гомо'роM в дн~ь сђдныи, неже гра'дђ томђ”
11
І коли хто не прийме вас і не послухає вас, виходячи звідти, обтрусіть порох з ніг ваших, на свідчення проти них. Істинно кажу вам: відрадніше буде Содому і Гоморрі в день судний, ніж місту тому.
12
И$ і^зшеDше проповњдахђ да пока'ются.
12
Вони пішли і проповідували, щоб покаялися;
13
и^ бњ'сы мно'гы и^ꙁгоняхђ, и^ ма'ꙁахђ ма'сломᲆ мно'гы недђжны, и^ сцњлњва'хђ”
13
виганяли багатьох бісів і багатьох хворих мазали оливою і зціляли.
14
И/ оу^слы'шавъ цр~ь и%родъ, ја%вњ б^о бысть и'мя е^го. и гл~аше, ја%ко і^ѓ^а'ннъ крsтяи` эT мр~твыX в#ъста`, и^ сего раd си'лы дњ'ются ѓ^ немᲆ”
14
Цар Ірод, почувши про Ісуса [бо Його ім’я стало відомим], говорив: це Іоан Хреститель воскрес з мертвих, і тому чудеса діються ним.
15
И$нїи гл~ахђ, ја^ко и^лїа е^сть. и^нїи же гл~ахђ, ја^ко пррoкъ е^сть, и^ли ја%ко е^ді'нъ эT пррoкᲆ”
15
Одні говорили, що це Ілля, а інші говорили, що то пророк або один з пророків.
16
Слы'шав же и%роD, рече, ја^ко е^гоже а^ꙁ# оу^сњкнђхᲆ і^ѓ^а'нна, то'и е^сть, то'и въста` эT мр~твых#”
16
Ірод же, почувши, сказав: це Іоан, якому я відсік голову; він воскрес з мертвих.
17
ᲄо'и б^о и'родъ пославъ, ја%тъ і^ѓа'нна, и^ свяꙁа` е^го в темници, и^родїя'ды ради жены фїли'ппа бра'та свое^го, ја%ко ѓ^женися ею`”
17
Бо цей Ірод, пославши, взяв Іоана і посадив його у в’язницю, через Іродіаду, жінку Филипа, брата свого, з якою він одружився.
18
Гл~аше б^о і^ѓ^а'ннъ и'родови. не достоитъ тебњ и^мњти женђ` фїли'ппа бра'та твое^го”
18
Бо Іоан говорив Іродові: не годиться тобі мати жінку брата твого.
19
И/родїа же гнњвашеся нань, и^ хотяше е^го оу^бити, и^ не можа'ше.
19
Іродіада ж, гніваючись на нього, бажала вбити його, та не могла.
20
и%роD б^о боа'шеся і^ѓ^а'нна, вњды е^го мђж'а пра'веDна и^ ст~а, и^ съблюда'ше е^го, и^ послђшав# е^го мно'га творяше, и^ в# сла'дость е^го послђшаше.
20
Бо Ірод боявся Іоана, знаючи, що він муж праведний і святий, і охороняв його; багато що робив, слухаючись його, та із задоволенням слухав його.
21
и^ приклю'чшђся дн~и потребнђ, е^гда и%роD рожDьствђ свое^мђ ве'черю творяше, княѕе'мъ своимъ и^ ты'сђщникомъ, и^ старњ'ишинам# галиле'искамъ.
21
І настав нагідний день, коли Ірод, святкуючи день свого народження, влаштував бенкет для вельмож своїх, тисяцьких і старійшин галилейських;
22
и^ вшеDши дще'ри тоа` и^родїя'ды, и^ пляса'вши, и^ оу^гожDьши и%родови, и^ въꙁлежа'щимъ с ниM. рече цр~ь дв~ци, проси` оу^ мене` е^же а^ще хо'щеши, и^ дамъ т^и.
22
і увійшла дочка Іродіади, танцювала і догодила Іродові і тим, що возлежали з ним; цар сказав дівчині: проси в мене, чого хочеш, і дам тобі.
23
и^ кля'тся ей, ја%ко а^ще попро'сиши м^и дамь т^и, и^ до полъ црsтвїа моего,
23
І клявся їй: чого тільки попросиш у мене, дам тобі, навіть до половини мого царства.
24
ѓ^на же и^зшеDши реq мт~ри свое'й, чесо` прошђ`; ѓ^на же рече, главђ` і^ѓ^а'нна крsтля.
24
Вона вийшла і спитала у матері своєї: що просити? Та відповіла: голову Іоана Хрестителя.
25
и^ вшеDши а%бїе съ тща'нїемъ к# цр~ю, проси` гл~ющи. хощђ`, да м^и даси` эT него на блю'дњ главђ і^ѓ^а'нна крsтля.
25
Вона відразу ж пішла з поспішністю до царя і просила, кажучи: хочу, щоб ти зараз же дав мені на блюді голову Іоана Хрестителя.
26
и^ приско'рбенъ бысть цр~ь, кля'твы же раd, и^ ꙁа въꙁлежа'щихъ с нимъ, не въсхотњ эTрещися еа`.
26
Цар засмутився, але, заради клятви і тих, що возлежали з ним, не захотів відмовити їй.
27
и^ а'бїе пославъ цр~ь спекђлатора, повелњ принести` главђ его.
27
І негайно, пославши ката, цар звелів принести голову його.
28
ѓ'н же шедъ оу^сњкнђ его в темни'ци. и^ принесе` главђ его на блю'дᲇ, и^ дастъ ю& дв~ци, и^ дв~ца дастъ ю& матери свое'й”
28
Той пішов, відсік йому голову в темниці, і приніс голову його на блюді, і віддав її дівчині, а дівчина віддала її матері своїй.
29
И$ слы'шавше оу^чн~цы е^го, прїидо'шя и^ вꙁя'шя трђпъ его, и^ положи'шя его въ гробњ”
29
Учні його, почувши, прийшли і взяли тіло його, і поклали його у гробі.
30
И/ събра'шяся а^плsи къ і^с~ђ, и^ въꙁвњсти'шя емђ вс^я, и^ ели'ка сотвориша и^ наоу^чи'шя”
30
І зібрались апостоли до Ісуса і розповіли Йому все, і що зробили, і чого навчили.
31
И$ рече и^мъ. прїидњте вы сами в пђ'сто мњсто, еді'ни, и^ почїите ма'ло. бᲇхђ б^о приходя'щеи` и^ эTходя'щеи` мно'ѕи, и^ ни ја%сти и^мъ б^њ коли”
31
Він сказав їм: підіть ви одні у безлюдне місце і трохи відпочиньте, — бо так багато народу приходило і відходило, що їм ніколи було і їсти.
32
И$ і^до'шя в# пђ'сто мњсто кораблемъ еді'ни.
32
І вирушили в безлюдне місце в човні одні.
33
и^ видњшя иX и^дђща нароd, и^ поꙁна'шя иX мно'ѕи, и^ пњши эT всњхъ градовъ стицяхђся та'мо. и^ предвари'шя и^хъ, и^ снидо'шася к немђ.
33
І побачили їх, як вони вирушали, і багато хто впізнав їх; і сходились туди піші з усіх міст, і випередили їх, і зійшлись до Нього.
34
и і^ꙁшеD, видњ` і^с~ нароD мно'гъ, и^ млsрдова ѓ^ нихъ, ꙁане бњхђ ја^ко ѓ^вця` не и^мђще па'стыря” И начатъ и^хъ оу^чити мно'го”
34
Ісус, вийшовши, побачив багато людей і змилосердився над ними, бо вони були як вівці, що не мають пастиря; і почав навчати їх багато.
35
И$ оу^же часђ многђ бы'вшђ” Пристђ'пльше к# немђ оу^чн~цы его, гл~ашя. ја^ко пђ'сто есть мњсто, и^ чаs оу^же мног#,
35
І вже минуло багато часу, коли ученики Його приступили до Нього, кажучи: місце тут безлюдне, а час уже пізній, —
36
эTпђсти и^хъ, да шеDше въ ѓ^крsтныX се'лехъ и^ ве'сехъ, кђ'пятъ себњ хлњбы. не и^мђтъ б^о чесо ја^сти.
36
відпусти їх, щоб вони пішли у навколишні селища та села і купили собі хліба; бо їм нічого їсти.
37
ѓ^н же эTвњщавъ, рече и^мъ. дади'те и^м# в^ы ја^сти. и^ гл~ашя е^мђ. да шеDше кђ'пимъ двњма стома пњняѕь хлᲇбы, и^ дамы и^мъ ја^сти”
37
Він сказав їм у відповідь: ви дайте їм їсти. І сказали Йому: чи ми маємо піти купити хліба динаріїв на двісті і дати їм їсти?
38
ѓ%н же рече и^мъ, коли'ко хлњбы и%мате; и^дњте и^ ви'дите. и^ оу^вњдњвше гл~аша, пять хлњ'бъ, и^ двњ рыбњ.
38
Але Він сказав їм: скільки у вас є хлібів? Підіть і подивіться. Вони, довідавшись, сказали: п’ять хлібів і дві рибини.
39
и^ повелᲇ и^мъ посади'ти вся на спо'ды на спо'ды на травњ ꙁеленњ.
39
Тоді повелів їм розсадити всіх рядами на зеленій траві.
40
и^ въꙁлегошя на' лᲇхы на лњхы, по сто и^ по пятьдесяT.
40
І посідали рядами, по сто і по п’ятдесят.
41
и прїемъ пять хлњ'бъ и^ дв^њ ры'бњ, възрњвъ на нб~о, блsви, и^ преломи хлњ'бы, и^ даа'ше оу^чн~комъ свои^м#, да преDлага'ютъ преD ними, и^ ѓ^бњ рыбᲇ раздњли всњмъ.
41
Він взяв п’ять хлібів і дві рибини, звівши очі на небо, благословив і розломив хліби і дав ученикам Своїм, щоб вони роздали їм; і обидві рибини поділив на всіх.
42
и^ ја%доша вс^и, и^ насы'тишяся.
42
І всі їли, і наситились.
43
и^ вꙁя'шя оу^крђ'хы дванадесяте ко'ша и^сполнь, и^ эT ры'бђ”
43
І набрали шматків хліба і залишків від риб дванадцять повних кошиків.
44
Бя'ше же ја%дшиX хлᲇбы ја%ко пять ты'сящь мђ'жїи”
44
Було ж тих, що їли хліби, близько п’яти тисяч мужів.
45
И/ а'бїе понђди оу^чн~кы своя вни'ти в# кора'бль, и^ вари'ти е^го на ѓ%номъ полђ к# виџсаи^дњ, до'ндеже самъ эTпђсти наро'ды”
45
І зразу наказав ученикам Своїм увійти в човен і переправитись раніше за Нього на той бік до Вифсаїди, поки Він відпустить народ.
46
И$ эTрек#ся и^мъ, и%де в# го'рђ помоли'тися”
46
І, відпустивши їх, пішов на гору помолитись.
47
И$ ве'черђ бы'вшђ, б^њ кора'бль посредњ моря, и^ саM е^ді'нъ на ꙁемли`”
47
Увечері човен був посеред моря, а Він один на землі.
48
И$ видњ и^хъ стра'жђща в# пла'ванїи, бњ б^о вњтръ проти'венᲆ и^мъ. и^ ѓ^ четве'ртњи стражи нощънњи, прїиде к ни'мъ по' морю ходя`. и^ хотя'ше минђти и^хъ.
48
І побачив, як вони знемагали у плаванні; бо вітер їм був зустрічний; близько до четвертої сторожі ночі прийшов до них, ідучи по морю, і хотів проминути їх.
49
ѓ^ни же видњ'вше е^го ходяща по морю, мнњхђ при'зракъ бы'ти, и^ възъпи'шя.
49
Вони ж, побачивши, що Він іде по морю, подумали, що це привид, і закричали.
50
вс^и б^о е^го ви'дњшя, и^ смђти'шася. и^ а'бїе гл~а с ними. и^ рече и^мъ, дръза'и^те, а^ꙁъ е^смь, не бо'итеся”
50
Бо всі побачили Його і стривожилися. І зараз же заговорив з ними і сказав їм: підбадьоріться! Це Я, не бійтеся!
51
И$ вᲆни'де к нимъ в кора'бль, и^ оу^ле'же вњтръ. и^ ѕњло и^ꙁли'ха в себњ оу^жаса'хђся и^ дивля'хђся.
51
І увійшов до них у човен; і вітер стих. І вони надзвичайно про себе жахалися і дивувалися,
52
не разђмњшя б^о ѓ^ хлњбњхъ. бњ` б^о срDце иX ѓ^ка'менено.
52
бо не зрозуміли і чуда з хлібами, тому що серце їхнє було скам’яніле.
53
и прешеDше, прїидо'шя в ꙁе'млю генисаретъскђ, и^ приста'шя”
53
І, переправившись, прибули в землю Генісаретську і причалили до берега.
54
И/ і^ꙁшеDшемъ и^мъ и^с корабля`. а%бїе позна'вше е^го,
54
Коли вони вийшли з човна, відразу жителі, впізнавши Його,
55
ѓ^бте'кше вс^ю странђ т^ђ, нача'шя на ѓ^дрњхъ приносити боля'щая, и^дњже слы'шахђ ја%кот^ђ е^сть.
55
оббігли всю околицю ту і почали приносити на постелях недужих туди, де тільки чули, що Він є.
56
и^ ја%може а%ще вхожDаше в# ве'си, и^л^и въ грады, и^л^и се'ла, на распђтїиX полага'хђ недђж'ныа, и^ моляхђ е^го, да по'не въскри'лїю ри'ꙁы е^го прико'снђт#ся. и^ е^лицы а%ще прикасахђся е^мъ, сп~са'хђся”
56
І куди тільки не приходив Він, чи в села, чи в міста, чи в селища, на перехрестях клали недужих і просили Його, щоб їм доторкнутись хоч до краю одежі Його; і ті, які доторкалися до Нього, зцілялись.