Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
И събрашася к# немђ фарїсе'е, и^ нњ'цїи эT кни'жникъ пришеDшеи` эT і^ерsли'ма.
1
І собра́шася к Нему́ фарисе́є і ні́ції от кни́жник, прише́дшії от Ієрусали́ма;
2
и^ видњвше нњ'кыа эT оу^чн~кᲆ е^го нечи'стыми рђками, си^рњчь, не оу^м#ве'нами ја%дђщ'е хлњбы, рђга'хђся.
2
і ви́дівше ні́кіїх от учени́к Єго́ нечи́стими рука́ми, си́річ неумове́ними, яду́щих хлі́би, руга́хуся.
3
фарисе'е б^о и^ вс^и і^юде'е, а^ще не трыюще оу^мыютъ рђкъ, не ја^дятъ, дръжа'ще преданїа старець.
3

Фарисе́є бо і всі іуде́є, а́ще не три́юще [до лако́т] уми́ють рук, не ядя́ть, держа́ще преда́нія ста́рець;

4
и^ эT трᲆжища а^ще не покђплются, не ја%дятъ. і^ и'на мно'га сђть ја%же прїя'шя дръжати. погрђженїа сткля'ницяM и^ чва'номъ, и^ котломъ и^ ѓ^дро'мъ”
4
і от то́ржища, а́ще не поку́плються, не ядя́ть. І і́на мно́га суть, я́же прия́ша держа́ти: погруже́нія сткля́ницям, і чва́ном, і котло́м, і одро́м.
5
Пото'мᲆ же въпрашяхђ е^го фарисе'е и^ кни'жницы, почто` оу^чн~цы твои` не хо'дятъ по преда'нїю ста'рецᲆ, н^о не оу^мвенами рђками ја%дятъ хлњбᲆ;
5
(Зач. 28) Пото́м же вопроша́ху Єго́ фарисе́є і кни́жници: почто́ ученици́ Твої́ не хо́дять по преда́нію ста́рець, но неумове́ними рука́ми ядя́ть хліб?
6
ѓ%нже эTвњщавъ, рече и^мъ. ја%ко добрњ пррoчьствова и^са'іа ѓ^ васъ лицемᲇрехъ. ја%коже е^сть пи'сано. сїи людїе оу^стна'ми мя чтђтъ, срDце же и^хъ дале'че эTстои'тᲆ эT мене`.
6
Он же отвіща́в рече́ їм, я́ко до́брі проро́чествова Іса́я о вас лицемі́ріх, я́коже єсть пи́сано: сі́ї лю́діє устна́ми М'я чтуть, се́рдце же їх дале́че отстої́ть от Мене́,
7
сђ'е же чтђтъ мя^, оу^чя'ще оу^че'нїа ѕа'повњди члчsкы,
7
всу́є же чтуть М'я, уча́ще уче́нієм, за́повідем челові́чеським;
8
ѓ^ставл#ьше б^о ꙁа'повDњ бж~їю, дръжите` преда'нїа члчsкаа” Креще'нїа чваномъ, и^ сткляницямъ, и^ і'на подобна такова` мно'га ᲄворите`.
8
оста́вльше бо за́повідь Бо́жию, держите́ преда́нія челові́чеськая, креще́нія [омове́нія] чва́ном, і сткля́ницям, і і́на подо́бна такова́ мно́га творите́.
9
и^ гл~аше и^мъ, до'брњ эTмњта'ете ꙁа'повDњ бж~їю, да преданїе ва'ше съблюде'те”
9
І глаго́лаше їм: до́брі отмета́єте за́повідь Бо́жию, да преда́ніє ва́ше соблюдете́;
10
Мољ=сїи б^о рече, чти` эTц~а твое^го и^ мт~ре твою. и і'же ꙁлосло'витъ эTц~а и^л^и мт~ре, смр~тїю да оу'мрет#.
10
Моїсе́й бо рече́: чти отця́ твоєго́ і ма́тер твою́; і і́же злосло́вить отця́ іли́ ма́тер, сме́ртію да у́мреть:
11
вы` же гл~ете, а^ще речетъ чл~къ эTц~ђ и^ли мт~ри, корва'нъ, е^же е^сᲄь да'ръ, и^же а^ще эT мене пл'ьꙁевалъ е^си.
11
ви же глаго́лете: а́ще рече́ть челові́к отцю́ іли́ ма́тері: корва́н, є́же єсть дар, і́же а́ще [і́мже би] по́льзовался єси́ от мене́;
12
и^ не ктомђ ѓ^ставля'ете. е^го ничесо'же сътвори'ти эTц~ђ свое^мђ и^ли ма'тери свое'й,
12
і не ктому́ оставля́єте єго́ что сотвори́ти отцю́ своєму́ іли́ ма́тері своє́й,
13
престђпа'юще сло'во бж~їе преданїе^мъ ва'шимъ, е^же преда'сте. и^ подо'бна такова` мно'га творите`”
13
преступа́юще сло́во Бо́жиє преда́нієм ва́шим, є́же преда́сте; і подо́бна такова́ мно́га творите́.
14
И$ призвавъ весь наро'дъ, гл~аше и^м#. послђшаите мене вс^и, и^ разђмњите.
14
(Зач. 29) І призва́в весь наро́д, глаго́лаше їм: послу́шайте Мене́ всі і разумі́йте:
15
ничесо'же е^сть вн^њоу^дђ чл~ка, входи'мо во'нь, е^же мо'жетъ ѓ^скверъни'ти е^го. н^о и^сходя'щая эT него, т^а сђть скверня'щаа чл~ка.
15
нічто́же єсть вніу́ду челові́ка входи́мо в онь, є́же мо́жеть оскверни́ти єго́; но ісходя́щая от него́ — та суть скверня́щая челові́ка;
16
а^ще кто и%мать оу^ши слы'шати, да слышиT”
16
а́ще кто і́мать у́ші сли́шати, да сли́шить.
17
И$ е^гда` вни'де в до'мъ эT наро'да, въпрашяхђ е^го оу^чн~цы е^го ѓ^ при'тчи”
17
І єгда́ вни́де в дом от наро́да, вопроша́ху Єго́ ученици́ Єго́ о при́тчі.
18
И$ гл~а и^мᲆ, тако ли и^ в^ы неразђ'мливи е^сте; не разђмњ'ете ли, ја%ко вс^е е^же и^ꙁ внђ входи'мое в# чл~ка, не мо'жетъ ѓ^сквернити е^го,
18
І глаго́ла їм: та́ко ли і ви неразу́мливі єсте́? Не разумі́єте ли, я́ко все, є́же ізвні́ входи́моє в челові́ка, не мо́жеть оскверни́ти єго́?
19
ја%ко не вхо'дитᲆ е^мђ в# срDце, н^о въ' чрево, и^ а^федро'номъ и^схо'дитъ, и^стребля'а вс^я бра'шна;
19
Я́ко не вхо́дить єму́ в се́рдце, но во чре́во, і афедро́ном ісхо́дить, істребля́я вся бра́шна.
20
гл~аше же, ја^ко и^схо'дящее` эT чл~ка, т^о скверни'тъ чл~ка.
20
Глаго́лаше же, я́ко ісходя́щеє от челові́ка, то скверни́ть челові́ка;
21
иꙁъ ю'тръоу^дђ б^о срDца члчsка помышленїя ѕла^ и^схо'дятъ, прелюбодњя'нїа, любодњянїа, оу^бі'иства,
21
ізвну́тр бо от се́рдця челові́чеська помишле́нія зла́я ісхо́дять, прелюбодія́нія, любодія́нія, уби́йства,
22
татбы, лихои%мъства, ѓ^би'ды, лђка'в#ствїа, лесть, стђдодњянїа, ѓ%ко лђка'во, хђла`, гръды'ни, беꙁђмьсᲄво.
22
татьби́, лихої́мства, [оби́ди,] лука́вствія, лесть, студодія́нія, о́ко лука́во, хула́, горди́ня, безу́мство, —
23
вс^я сїа ѕла'я и^ꙁъ оу^тръ и^схо'дятъ, и^ скверня'тъ чл~ка”
23
вся сія́ зла́я ізвну́тр ісхо́дять і скверня́ть челові́ка.
24
И$ эTтђ'дђ в#ставъ и%де в# предњ'лы тљ=рскы и^ сидо'нскы” И$ вшедъ в до'мъ, никогоже хотя'ше дабы е^го чюлъ, и^ не мо'же оу^таи^тися”
24
(Зач. 30) І отту́ду воста́в, і́де в преді́ли Ти́рські і Сидо́нські; і, вшед в дом, ні кого́же хотя́ше, даби́ Єго́ чул; і не мо́же утаї́тися.
25
слы'шавши б^о жена` ѓ^ немъ, е^я'же дщ^и и^мя'ше дђхъ нечи'стъ, прише'дши припаде к# нога'ма е^го”
25
Сли́шавши бо жена́ о Нем, єя́же дщи ім'я́ше ду́ха нечи́ста, прише́дши припаде́ к нога́ма Єго́;
26
Жена же б^њ е%ллинска, сљ=рофљ=ни'сса ро'домᲆ” моля'ше е^го, да бњ'са и^жденетъ и^ꙁ дще'ре еа`”
26
жена́ же бі є́ллинська, сирофінікі́сса ро́дом; і моля́ше Єго́, да бі́са ізжене́ть із дще́ре єя́.
27
Іс~ же рече е'й, ѓ^ста'ви, да пр'ьвње насытятся чя'да. нњсть б^о добро эTя'ти хлњба чя'домъ, и^ поврещи` ўомъ”
27
Ісу́с же рече́ єй: оста́ви, да пе́рвіє наси́тяться ча́да, ність бо добро́ от’я́ти хліб ча́дом і поврещи́ псом.
28
ѓ^на же эTвњщавши, гл~а емђ, е'й г~и. и^бо и^ ўи` поD трапе'ꙁою ја%дятᲆ эT крђпи'цъ дњте'и”
28
Она́ же отвіща́вши глаго́ла Єму́: єй, Го́споди; і́бо і пси под трапе́зою ядя́ть от крупи́ць діте́й.
29
И$ рече е'и`, ѕа сїе сло'во и^ди`, и^ꙁы'де бњсъ и^ꙁ# дще'ре твоеа`”
29
І рече́ єй: за сіє́ сло́во, іди́; ізи́де біс із дще́ре твоєя́.
30
И$ шеDши в домъ свои, ѓ^брᲇте бњ'съ и^ꙁшеDшъ, и^ дщере лежа'щђ на ѓ^дрњ”
30
І ше́дши в дом свой, обрі́те бі́са ізше́дша і дщер лежа́щу на одрі́.
31
И/ пакы и^ꙁшеD і^с~ эT предњлъ тљ=рскъ, и сидо'нскъ. прїиде на' море галиле'йско, межDђ предњ'лы декапо'льскы”
31
(Зач. 31) І па́ки ізше́д Ісу́с от преді́л Ти́рських і Сидо́нських, при́йде на мо́ре Галиле́йсько, между́ преді́ли Декапо́льські.
32
И$ приведо'ша к# немђ глђ'ха гђгни'ва, и моля'хђ е^го да въꙁложиT нань рђ'кђ.
32
І приведо́ша к Нему́ глу́ха і гугни́ва, і моля́ху Єго́, да возложи́ть нань ру́ку.
33
и^ пое'мъ е^го эT народа е^ді'ного, вложи` пръ'сты своа` въ оу^ши е^го, и^ плю'нђвᲆ коснђ` е^го въ ја^зы'къ,
33
І поє́м єго́ от наро́да єди́наго [осо́б], вложи́ пе́рсти Своя́ во у́ші єго́ і плю́нув косну́ся язи́ка єго́;
34
и^ възрњвъ на' нб~о, въздохнђ`, и^ гл~а е^мђ, е^ффа'џа. е^же е^сть, раꙁвръꙁися.
34
і воззрі́в на не́бо, воздохну́ і глаго́ла єму́: єффафа́, є́же єсть разве́рзися.
35
и^ а'бїе разврьзо'стася слђ'ха е^го, и^ разрњши'ся ю%ꙁа ја^зы'ка е^го, и^ гл~аше пра'во,
35
І а́біє разверзо́стася слу́ха єго́, і разріши́ся у́за язи́ка єго́, і глаго́лаше пра́во.
36
и^ ꙁапрети` и^мъ, да никомђже повњдятъ. е^ли'коже и^мъ то'и ꙁапрњщаше, паче и^зли'ха проповњ'дахђ.
36
І запрети́ їм, да ні кому́же пові́дять; єли́ко же їм Той запреща́ше, па́че і́злиха пропові́даху.
37
и^ преи^ꙁли'ха дивля'хђся гл~юще, до'брњ вс^е творитъ, и^ глђхыа твориT слы'шати, и^ нњмы'я гл~ати”
37
І преі́злиха дивля́хуся, глаго́люще: до́брі все твори́ть: і глухі́я твори́ть сли́шати, і німи́я глаго́лати.