Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
И събрашася к# немђ фарїсе'е, и^ нњ'цїи эT кни'жникъ пришеDшеи` эT і^ерsли'ма.
1
Зібрались до Нього фарисеї і деякі з книжників, які прийшли з Єрусалима,
2
и^ видњвше нњ'кыа эT оу^чн~кᲆ е^го нечи'стыми рђками, си^рњчь, не оу^м#ве'нами ја%дђщ'е хлњбы, рђга'хђся.
2
І, побачивши, що деякі з учеників Його їли хліб нечистими, тобто немитими, руками, докоряли їм.
3
фарисе'е б^о и^ вс^и і^юде'е, а^ще не трыюще оу^мыютъ рђкъ, не ја^дятъ, дръжа'ще преданїа старець.
3
Бо фарисеї і всі юдеї не їдять, не вимивши старанно рук, додержуючись передань предків.
4
и^ эT трᲆжища а^ще не покђплются, не ја%дятъ. і^ и'на мно'га сђть ја%же прїя'шя дръжати. погрђженїа сткля'ницяM и^ чва'номъ, и^ котломъ и^ ѓ^дро'мъ”
4
І після торжища, доки не обмиються, не їдять. Є і багато іншого, чого у них прийнято дотримуватись: обмивання чаш, кухлів, казанів і лавок.
5
Пото'мᲆ же въпрашяхђ е^го фарисе'е и^ кни'жницы, почто` оу^чн~цы твои` не хо'дятъ по преда'нїю ста'рецᲆ, н^о не оу^мвенами рђками ја%дятъ хлњбᲆ;
5
Потім питають Його фарисеї і книжники: чому ученики Твої не роблять за переданням предків, а їдять хліб немитими руками?
6
ѓ%нже эTвњщавъ, рече и^мъ. ја%ко добрњ пррoчьствова и^са'іа ѓ^ васъ лицемᲇрехъ. ја%коже е^сть пи'сано. сїи людїе оу^стна'ми мя чтђтъ, срDце же и^хъ дале'че эTстои'тᲆ эT мене`.
6
Він сказав їм у відповідь: добре пророкував Ісая про вас, лицемірів, як і написано: люди ці шанують Мене устами, серце ж їхнє далеко від Мене.
7
сђ'е же чтђтъ мя^, оу^чя'ще оу^че'нїа ѕа'повњди члчsкы,
7
Марно ж шанують Мене, навчаючи вчень, заповідей людських.
8
ѓ^ставл#ьше б^о ꙁа'повDњ бж~їю, дръжите` преда'нїа члчsкаа” Креще'нїа чваномъ, и^ сткляницямъ, и^ і'на подобна такова` мно'га ᲄворите`.
8
Бо ви, залишивши заповідь Божу, дотримуєтесь передання людського, обмиваєте чаші і кухлі і робите багато іншого, до цього подібного.
9
и^ гл~аше и^мъ, до'брњ эTмњта'ете ꙁа'повDњ бж~їю, да преданїе ва'ше съблюде'те”
9
І сказав їм: чи добре, що відкидаєте заповідь Божу, щоб дотримуватися свого передання?
10
Мољ=сїи б^о рече, чти` эTц~а твое^го и^ мт~ре твою. и і'же ꙁлосло'витъ эTц~а и^л^и мт~ре, смр~тїю да оу'мрет#.
10
Бо Мойсей сказав: шануй батька свого і матір свою; і: хто лихословить на батька або матір, нехай смертю помре.
11
вы` же гл~ете, а^ще речетъ чл~къ эTц~ђ и^ли мт~ри, корва'нъ, е^же е^сᲄь да'ръ, и^же а^ще эT мене пл'ьꙁевалъ е^си.
11
А ви кажете: якщо скаже людина батькові чи матері: «корван», тобто дар Богові те, чим би ти скористався від мене,
12
и^ не ктомђ ѓ^ставля'ете. е^го ничесо'же сътвори'ти эTц~ђ свое^мђ и^ли ма'тери свое'й,
12
то вже дозволено нічого не робити для батька свого або матері своєї.
13
престђпа'юще сло'во бж~їе преданїе^мъ ва'шимъ, е^же преда'сте. и^ подо'бна такова` мно'га творите`”
13
Переступаєте слово Боже переданням вашим, яке ви ж і установили; і робите багато чого, до цього подібного.
14
И$ призвавъ весь наро'дъ, гл~аше и^м#. послђшаите мене вс^и, и^ разђмњите.
14
І, покликавши весь народ, говорив йому: слухайте Мене всі і розумійте:
15
ничесо'же е^сть вн^њоу^дђ чл~ка, входи'мо во'нь, е^же мо'жетъ ѓ^скверъни'ти е^го. н^о и^сходя'щая эT него, т^а сђть скверня'щаа чл~ка.
15
нічого нема поза людиною, що входило б у неї і оскверняло її; але те, що виходить з неї, — те й оскверняє людину.
16
а^ще кто и%мать оу^ши слы'шати, да слышиT”
16
Якщо хто має вуха слухати, нехай слухає!
17
И$ е^гда` вни'де в до'мъ эT наро'да, въпрашяхђ е^го оу^чн~цы е^го ѓ^ при'тчи”
17
І коли Він увійшов у дім від народу, ученики Його спитали Його про притчу.
18
И$ гл~а и^мᲆ, тако ли и^ в^ы неразђ'мливи е^сте; не разђмњ'ете ли, ја%ко вс^е е^же и^ꙁ внђ входи'мое в# чл~ка, не мо'жетъ ѓ^сквернити е^го,
18
Він сказав їм: невже ви такі нерозумні? Невже не розумієте, що все те, що входить у людину ззовні, не може осквернити її?
19
ја%ко не вхо'дитᲆ е^мђ в# срDце, н^о въ' чрево, и^ а^федро'номъ и^схо'дитъ, и^стребля'а вс^я бра'шна;
19
Бо входить їй не в серце, а в утробу, і виходить геть, чим очищається всяка їжа.
20
гл~аше же, ја^ко и^схо'дящее` эT чл~ка, т^о скверни'тъ чл~ка.
20
Далі сказав: те, що виходить з людини, оскверняє людину.
21
иꙁъ ю'тръоу^дђ б^о срDца члчsка помышленїя ѕла^ и^схо'дятъ, прелюбодњя'нїа, любодњянїа, оу^бі'иства,
21
Бо зсередини, від серця людського, виходять лихі помисли, перелюбства, любодійства, вбивства,
22
татбы, лихои%мъства, ѓ^би'ды, лђка'в#ствїа, лесть, стђдодњянїа, ѓ%ко лђка'во, хђла`, гръды'ни, беꙁђмьсᲄво.
22
злодійство, здирство, лукавство, зради, ганебні вчинки, заздрісне око, богохульство, гордощі, безумство, —
23
вс^я сїа ѕла'я и^ꙁъ оу^тръ и^схо'дятъ, и^ скверня'тъ чл~ка”
23
все це зло зсередини виходить і оскверняє людину.
24
И$ эTтђ'дђ в#ставъ и%де в# предњ'лы тљ=рскы и^ сидо'нскы” И$ вшедъ в до'мъ, никогоже хотя'ше дабы е^го чюлъ, и^ не мо'же оу^таи^тися”
24
І підвівшись, пішов звідти у краї Тирські та Сидонські; і, увійшовши в дім, не хотів, щоб хтось пізнав Його; але не зміг утаїтися.
25
слы'шавши б^о жена` ѓ^ немъ, е^я'же дщ^и и^мя'ше дђхъ нечи'стъ, прише'дши припаде к# нога'ма е^го”
25
Бо почула про Нього жінка, в якої дочка мала нечистого духа, прийшла і припала до ніг Його;
26
Жена же б^њ е%ллинска, сљ=рофљ=ни'сса ро'домᲆ” моля'ше е^го, да бњ'са и^жденетъ и^ꙁ дще'ре еа`”
26
а жінка та була язичниця, родом сирофінікіянка; і благала Його, щоб вигнав біса з дочки її.
27
Іс~ же рече е'й, ѓ^ста'ви, да пр'ьвње насытятся чя'да. нњсть б^о добро эTя'ти хлњба чя'домъ, и^ поврещи` ўомъ”
27
Ісус же сказав їй: дай перше насититися дітям, бо недобре взяти хліб у дітей і кинути псам.
28
ѓ^на же эTвњщавши, гл~а емђ, е'й г~и. и^бо и^ ўи` поD трапе'ꙁою ја%дятᲆ эT крђпи'цъ дњте'и”
28
Вона ж сказала Йому у відповідь: так, Господи; але і пси під столом їдять крихти від дітей.
29
И$ рече е'и`, ѕа сїе сло'во и^ди`, и^ꙁы'де бњсъ и^ꙁ# дще'ре твоеа`”
29
І сказав їй: за це слово, іди; вийшов біс із дочки твоєї.
30
И$ шеDши в домъ свои, ѓ^брᲇте бњ'съ и^ꙁшеDшъ, и^ дщере лежа'щђ на ѓ^дрњ”
30
І, прийшовши до свого дому, вона знайшла, що біс вийшов, і дочка лежить на постелі.
31
И/ пакы и^ꙁшеD і^с~ эT предњлъ тљ=рскъ, и сидо'нскъ. прїиде на' море галиле'йско, межDђ предњ'лы декапо'льскы”
31
Вийшовши з країв Тирських і Сидонських, Ісус знову пішов до моря Галилейського через околиці Десятиграддя.
32
И$ приведо'ша к# немђ глђ'ха гђгни'ва, и моля'хђ е^го да въꙁложиT нань рђ'кђ.
32
І привели до Нього глухого й гугнявого, і благали Його, щоб поклав на нього руку.
33
и^ пое'мъ е^го эT народа е^ді'ного, вложи` пръ'сты своа` въ оу^ши е^го, и^ плю'нђвᲆ коснђ` е^го въ ја^зы'къ,
33
Ісус, одвівши його одного вбік від народу, вклав пальці Свої у вуха його і, сплюнувши, доторкнувся до його язика.
34
и^ възрњвъ на' нб~о, въздохнђ`, и^ гл~а е^мђ, е^ффа'џа. е^же е^сть, раꙁвръꙁися.
34
І, звівши очі на небо, зітхнув і сказав йому: «єффафа», тобто відкрийся.
35
и^ а'бїе разврьзо'стася слђ'ха е^го, и^ разрњши'ся ю%ꙁа ја^зы'ка е^го, и^ гл~аше пра'во,
35
І відразу відкрився у нього слух, і розв’язались пута язика його, і почав говорити правильно.
36
и^ ꙁапрети` и^мъ, да никомђже повњдятъ. е^ли'коже и^мъ то'и ꙁапрњщаше, паче и^зли'ха проповњ'дахђ.
36
І наказав їм, щоб нікому не розповідали. Та скільки Він не забороняв їм, вони ще більше розголошували.
37
и^ преи^ꙁли'ха дивля'хђся гл~юще, до'брњ вс^е творитъ, и^ глђхыа твориT слы'шати, и^ нњмы'я гл~ати”
37
І надзвичайно дивувалися, кажучи: все добре робить, — глухим дає чути, і німим — говорити.