Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
В ты'а дн~и ѕњло мно'гђ наро'дђ сђщђ, и^ не и^мђщимъ чесо` ја%сти, приꙁва'въ і^с~, оу^ченикы своа, гл~а иM.
1
(Зач. 32) В ти́я дні, зіло́ мно́гу наро́ду су́щу, і не іму́щим чесо́ я́сти, призва́в Ісу́с ученики́ Своя́, глаго́ла їм:
2
млsрдђю ѓ^ наро'дᲇ, ја^ко оу^же тр^и дн~и присњдятъ мн^њ, и^ не и^мђть чесо` ја%сти.
2
милосе́рдую о наро́ді, я́ко уже́ три дні присідя́ть Мні і не і́муть чесо́ я́сти;
3
и^ а'ще эTпђщђ и^хъ не ја^дшя в# до'мы своя, ѓ^слабњютъ на пђти`. мно'ѕи б^о эT нихъ и^здале'че пришли` сђть”
3
і а́ще отпущу́ їх не я́дших в до́ми своя́, ослабі́ють на путі́, мно́зі бо от них іздале́ча пришли́ суть.
4
И$ эTвњща'ша е^мђ оу^чн~цы е^го. эTкђ'дђ сихъ възможетъ кт^о зд^њ насы'тити хлњба в# пђсты'ни;
4
І отвіща́ша Єму́ ученици́ Єго́: отку́ду сих возмо́жеть кто зді наси́тити хлі́би в пусти́ні?
5
и^ въпроси` и^хъ, коли'ко и%мате хлњ'бы; ѓ^ни же рњша, сеDмь.
5
І вопроси́ їх: коли́ко і́мате хлі́бов? Они́ же рі́ша: седьм.
6
и^ повелњ наро'дђ въꙁлежти на ꙁемли. и^ прїемъ сеDмь хлᲇбы, хвалђ въꙁдавъ преломи, и^ даа'ше оу^чн~комъ свои^мъ, да преDлага'юT. и^ преDложи'шя преD наро'домъ.
6
І повелі́ наро́ду возлещи́ на землі́; і приє́м седьм хлі́бов, хвалу́ возда́в, преломи́ і дая́ше ученико́м Свої́м, да предлага́ють; і предложи́ша пред наро́дом.
7
и^ і^мя'хђ ры'бицъ ма'ло, и^ сїа блsвивъ, рече преDложи'ти и^ тыа`,
7
І ім'я́ху ри́биць ма́ло; і [сія́] благослови́в, рече́ предложи́ти і ти́я.
8
ја%до'шя же и^ насы'тишяся. и^ вꙁя'шя и^ꙁбы'ткы оу^крXђ, сеDмь ко'шницъ”
8
Ядо́ша же і наси́тишася; і взя́ша ізби́тки укру́х, седьм ко́шниць.
9
бњхђ же ја%дшеи` ја%ко четы'ри ты'сђщя, и эTпђсти и^хъ.
9
Бя́ху же я́дших я́ко чети́ре ти́сящі. І отпусти́ їх.
10
и^ а'бїе влњꙁъ в# кора'бль съ оу^чн~кы свои'ми, прїиде въ страны далманђџа'н#скы”
10
І а́біє вліз в кора́бль со ученики́ Свої́ми, при́йде во страни́ Далмануфа́нські.
11
И/ ізыдо'шя фарисе'е, и^ нача'шя стяꙁа'тися с нимъ, и%щђще эT него зна'менїа с# нб~се, и^скђша'юще е^го.
11
(Зач. 33) І ізидо́ша фарисе́є і нача́ша стяза́тися с Ним, і́щуще от Него́ зна́менія с небесе́, іскуша́юще Єго́.
12
и^ въꙁдохнђвъ дх~омъ своимъ, гл~а. чесо` родъ се'и ꙁна'менїа и%щетъ; а^ми'нь гл~ю вамъ, а^ще да'сться ро'дђ семђ ꙁна'менїе.
12
І воздохну́в ду́хом Свої́м, глаго́ла: что род сей зна́менія і́щеть? Амі́нь глаго́лю вам, а́ще да́сться ро́ду сему́ зна́меніє.
13
и^ ѓ^ставль и^хъ, влњꙁъ па'кы в кора'бль, и%де на ѓ^нъ полъ.
13
І оста́вль їх, вліз па́ки в кора́бль, [і] і́де на он пол.
14
и^ забы'шя оу^чн~цы е^го вꙁяти хлњ'бы, и^ ра'ꙁвњ е^діного хлњб'а не и^мяхђ с# собо'ю в# корабли.
14
І заби́ша ученици́ Єго́ взя́ти хлі́би і ра́зві єди́наго хлі́ба не ім'я́ху с собо́ю в кораблі́.
15
и^ прњщаше и^мъ гл~я. ѕри'те, блюдњтеся эT кваса фарисе'иска, и^ эT кваса и%родова.
15
І преща́ше їм, глаго́ля: зрі́те, блюді́теся от ква́са фарисе́йська і от ква́са І́родова.
16
и^ помыш#ля'хђ дрђгъ къ дрђгђ гл~юще, ја%ко хлᲇбы не и%мамы.
16
І помишля́ху, друг ко дру́гу глаго́люще, я́ко хлі́би не і́мами.
17
и^ раꙁђмњвъ і^с~, гл~а и^мъ. что помышля'ете, ја^ко хлњбы не и'мате; не оу& л^и чђе'те, ниже раꙁђмњ'ете; е^ще ли ѓ^ка'менено срDце ваше и%мате;
17
І разумі́в Ісу́с, глаго́ла їм: что помишля́єте, я́ко хлі́би не і́мате? Не у ли чу́вствуєте, ніже́ разумі́єте? Єще́ ли окамене́но се́рдце ва́ше і́мате?
18
ѓ%чи и^мђщ'е не ви'дите, и^ оу^ши и^мђще не слы'шите; и не по'мните ли
18
О́чі іму́ще не ви́дите? І у́ші іму́ще не сли́шите? І не по́мните ли,
19
е^гда пять хлњбы преломихъ в пять ты'сящь, коли`ко, ко'шь и^спо'лнь оу^крђхъ прїа'сте; гл~ашя е^мђ, дв^ана'десяте”
19
єгда́ п'ять хлі́би преломи́х в п'ять ти́сящ, коли́ко кош іспо́лнь укру́х прия́сте? Глаго́лаша Єму́: двана́десять.
20
Є$гда же сеDмь в четы'ри ты'сяща, коли'ко ко'шницъ и^сполненїа оу^крђхъ прїа'сте; ѓ^ни же рњшя, сеDмь”
20
Єгда́ же седьм в чети́ре ти́сящі, коли́ко ко́шниць ісполне́нія укру́х взя́сте? Они́ же рі́ша: седьм.
21
И$ гл~а и^мъ, ка'ко не раꙁђмњ'ете;
21
І глаго́ла їм: ка́ко не разумі́єте?
22
И/ прїиде въ виџсаид'ђ, и^ приведо'ша к н#емђ слњ'па. и^ моля'хђ е^го, да е^го ко'снетъ.
22
(Зач. 34) І при́йде в Вифсаї́ду; і приведо́ша к Нему́ слі́па, і моля́ху Єго́, да єго́ ко́снеться.
23
и^ ем'ъ ꙁа' рђкђ слњпа'го, и^ꙁведе` е^го вонъ и^ꙁ веси. и^ плю'нђвъ на' ѓ%чи е^го, въꙁложъ рђцњ на`нь, вᲆпрашаше е^го, а^ще чт^о ви'дитъ.
23
І єм за ру́ку сліпа́го, ізведе́ єго́ вон із ве́сі; і плю́нув на о́чі єго́, [і] возло́ж ру́ці нань, вопроша́ше єго́, а́ще что ви́дить?
24
и^ възрњвъ, гл~аше. ви'жђ чл~кы ја^ко дре'вїе ходя'ще.
24
І воззрі́в глаго́лаше: ви́жу челові́ки я́ко дре́віє ходя́щя.
25
пото'м же пакы възложи рђцњ на' ѓчи е^го, и^ сотвори е^го прозрњти, и^ оу^творися, и^ оу^зрњ свњтло вс^е.
25
Пото́м [же] па́ки возложи́ ру́ці на о́чі єго́ і сотвори́ єго́ прозрі́ти; і утвори́ся, [і ісцілі́] і узрі́ сві́тло все.
26
и^ посла` е^го в доM е^го гл~я. ни^ в ве'сь вниди, ни повњжDь комђ в# ве'си”
26
І посла́ єго́ в дом єго́, глаго́ля: ні в весь вни́ди, ні пові́ждь кому́ в ве́сі.
27
И/ ізы'де і^с~, и^ оу^чн~цы е^го в# ве'си кесарїа' фили'пповы. и^ на пђти' въпраша'ше оу^чн~кы своа, гл^я и^мъ. кого` м^я гл~ютъ чл~цы бы'ти;
27
(Зач. 35) І ізи́де Ісу́с і ученици́ Єго́ в ве́сі Кесарі́ї Фили́ппові; і на путі́ вопроша́ше ученики́ Своя́, глаго́ля їм: кого́ М'я глаго́лють челові́ци би́ти?
28
ѓ^ни же эTвњща'ша. і^ѓ^а'нна крsтля, и^ і^нїи і^лїю, дрђѕїи' же е^ді'ного эT пррoкъ.
28
Они́ же отвіща́ша: Іоа́нна Крести́теля; і іні́ї Ілію́; друзі́ї же єди́наго от проро́к.
29
и^ то'и гл~а и^мъ. вы же кого` м^я гл~ете быти; эTвᲇща'в# же пеTръ гл~а е^мђ, т^ы е^си х~с”
29
І Той глаго́ла їм: ви же кого́ М'я глаго́лете би́ти? Отвіща́в же Петр глаго́ла Єму́: Ти єси́ Христо́с.
30
И/ ꙁапрњти и^мъ, да никомђже гл~юT ѓ^ немъ”
30
(Зач. 36) І запрети́ їм, да ні кому́же глаго́лють о Нем.
31
И$ начатъ оу^чи'ти и^хъ, ја%ко подоба'етъ сн~ђ члчsкомђ мно'го пострада'ти, и^ і^скђше'нђ бы'ти эT ста'рецъ, и^ а^рхїере'й, и^ кни'жник#, и^ оу^бїенђ бы'ти, и^ тре'тїи дн~ь въскрsнђти”
31
І нача́т учи́ти їх, я́ко подоба́єть Си́ну Челові́чеському мно́го пострада́ти, і іскуше́ну би́ти от ста́рець, і архієре́й, і кни́жник, і убіє́ну би́ти, і в тре́тій день воскре́снути.
32
И$ не ѓ^бинђ'ася сло'во гл~аше. и^ прїемь е^го петръ, начатъ прњтити е^мђ”
32
І не обину́яся сло́во глаго́лаше. І приє́м Єго́ Петр, нача́т прети́ти Єму́.
33
ѓ%н же ѓ^бра'щься, и^ въз#рњ'въ на оу^чн~кы своя, запрњти петро'ви гл~я. и^ди` ꙁа мно'ю сатана. ја^ко не мы'слиши ја^же сђть бж~їа, н^о ја^же члчsка”
33
Он же обра́щся і воззрі́в на ученики́ Своя́, запрети́ Петро́ві, глаго́ля: іди́ за Мно́ю, сатано́; я́ко не ми́слиши, я́же [суть] Бо́жія, но я́же челові́чеська.
34
И$ приꙁвавъ наро'ды съ оу^ченикы свои'ми, рече и^мъ” И/же хощетъ по мнњ и^ти, да эTвр'ъжется себе`, и^ воꙁметъ крsтъ свои, и^ по мнњ` грядетъ”
34
І призва́в наро́ди со ученики́ Свої́ми, рече́ їм: (Зач. 37) і́же хо́щеть по Мні іти́, да отве́ржеться себе́, і во́зьметь крест свой, і по Мні гряде́ть;
35
И$же б^о а^ще хо'щетъ дш~ђ свою спsти, погђбиT ю&” а и^же погђбитъ дш~ђ свою мене ради, і^ е^љhлїа, то'и сп~сетъ ю&”
35
і́же бо а́ще хо́щеть ду́шу свою́ спасти́, погуби́ть ю, а і́же погуби́ть ду́шу свою́ Мене́ ра́ди і Єва́нгелія, той спасе́ть ю;
36
Каа` б^о пол#ꙁа чл~кђ, а%ще приѓ^брящетъ ми'ръ весь, и^ эTщети'тъ дш~ђ свою`;
36
ка́я бо по́льза челові́ку, а́ще приобря́щеть мир весь і отщети́ть ду́шу свою́?
37
и^ли что^ дастъ чл~кь и^ꙁмњ'нђ на дш~и свое'й;
37
Іли́ что дасть челові́к ізмі́ну на душі́ своє́й?
38
и^же б^о а^ще постыдится мене`, и^ мои^хъ слове'съ, в ро'дњ' семъ прелюбодњ'инемъ и^ грњшнемъ, и^ сн~ь члчsкїи постыдится е^го, е^гда прїидетъ въ сла'вњ эTц~а свое^го, съ а%гг~лы ст~ыми”
38
І́же бо а́ще постиди́ться Мене́ і Мої́х слове́с в ро́ді сем прелюбоді́йнім і грі́шнім, і Син Челові́чеський постиди́ться єго́, єгда́ при́йдеть во сла́ві Отця́ Своєго́ со А́нгели святи́ми.