Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
В дн~ь же то'и и^ꙁшDе і^с~ и^ꙁ домђ сњдя'ше при мори.
1
В день же той ізше́д Ісу́с із до́му, сідя́ше при мо́рі.
2
и^ събра'шася к немђ наро'ди мно'ѕи, ја%коже е^мђ в кора'бль влњ'сти и^ сњсти, и^ весь наро'дъ на помо'рїи стоа'ше.
2
І собра́шася к Нему́ наро́ди мно́зі, я́коже Єму́ в кора́бль влі́зти і сі́сти; і весь наро́д на бре́зі стоя́ше.
3
и^ гл~а и^мᲆ при'тчами мно'го, гл~я. Се^ и^ꙁы'де сњаи` да сњ'етъ.
3
І глаго́ла їм при́тчами мно́го, глаго́ля: (Зач. 50) се ізи́де сі́яй, да сі́єть;
4
и^ сњющђ е^мђ. ѓ%ва падошя при пђти`. и^ прїидо'шя пти'ця, и^ позобашя я&.
4
і сі́ющу єму́, о́ва падо́ша при путі́, і прийдо́ша пти́ці, і позоба́ша я;
5
дрђга'я же падошя на ка'менныхъ, и^дњже не и^мњ'аше ꙁемля` мно'гы, и^ а'бїе проꙁябо'шя, ꙁа'не не и^мњ'аше глђбины ꙁемля`.
5
друга́я же падо́ша на ка́менних, іді́же не імі́яху землі́ мно́ги, і а́біє прозябо́ша, зане́ не імі́яху глубини́ землі́;
6
сл~нцђ же въсїа'в#шђ, присвњнђшя, и^ зане не и^мњ'ахђ коренїя, и^схо'шя.
6
со́лнцю же возсія́вшу присвя́нуша, і зане́ не імі́яху коре́нія, ізсхо́ша;
7
дрђга'я же падошя в# трьнїи, и^ вꙁы'де трьнїе и^ подави иX”
7
друга́я же падо́ша в те́рнії, і взи́де те́рніє і подави́ їх;
8
дрђга'я же падошя на ꙁемли` до'брњи. и^ даа'хђ пло'дъ. ѓ%во оу^бо сто`, ѓ%во же шестьдесяT. ѓ%вотридесять”
8
друга́я же падо́ша на землі́ до́брій і дая́ху плод, о́во у́бо сто, о́во же шестьдеся́т, о́во же три́десять;
9
И$мњаи` оу%ши слы'шати, да слы'шиT”
9
імі́яй у́ші сли́шати да сли́шить.
10
И/ пристђпивше оу^чн~ци е^го, рекоша е^мђ, почто` при'тчами гл~еши и^м#;
10
(Зач. 51) І приступи́вше ученици́ (Єго́) реко́ша Єму́: почто́ при́тчами глаго́леши їм?
11
ѓ%нъ же эTвњщавъ, рече и^мъ. ја%ко ва'мъ дано е^сть раꙁђмњти та'ины црsтвїа нбsнаго. ѓ^нњмъ же не дано` е^сть”
11
Он же отвіща́в рече́ їм: я́ко вам дано́ єсть разумі́ти та́йни Ца́рствія Небе́снаго, о́нім же не дано́ єсть;
12
И$же б^о и%мать, дасться е^мђ, и^ преи^ꙁбђ'детъ е^мђ. а^ и^же не и'мать, и^ е^же и'мать въꙁмется эT него”
12
і́же бо і́мать, да́сться єму́ і преізбу́деть (єму́); а і́же не і́мать, і є́же і́мать, во́зметься от него́;
13
Сего ра'ди в# при'тчяхъ гл~ю и^мъ, ја%ко ви'дяще не ви'дятъ, и^ слы'шаще не слы'шятъ, ни раꙁђмњютъ.
13
сего́ ра́ди в при́тчах глаго́лю їм, я́ко ви́дяще не ви́дять, і сли́шаще не сли́шать, ні разумі́ють;
14
и^ събыва'ется в ниX прoрчество і^са'іно, гл~ющее. слђ'хомᲆ оу^слы'шите, и^ не и'мате разђмњти. и^ ꙁря'ще оу%зрите, и^ не и%мате ви'дњти.
14
і сбива́ється в них проро́чество Іса́їно, глаго́лющеє: слу́хом усли́шите, і не і́мате разумі́ти; і зря́ще у́зрите, і не і́мате ви́діти;
15
ѓ^тлъстњ б^о срDце людїи сиX, и^ оу^ши'ма тяQко слы'шаша, и^ ѓ%чи свои смњжи'шя, да не когда` оу^зрятъ ѓ^чи'ма, и^ оу^ши'ма оу^слышятᲆ, и^ срDцеM разђмњютъ, и^ ѓ^братя'тся, и^ і^сцњлю` и^хъ”
15
отолсті́ бо се́рдце люді́й сих, і уши́ма тя́жко сли́шаша, і о́чі свої́ смежи́ша, да не когда́ у́зрять очи́ма, і уши́ма усли́шать, і се́рдцем уразумі́ють, і обратя́ться, і ісцілю́ їх.
16
Ва'ша же бл~же'наа` ѓ^чеса`, ја%ко ви'дятъ, и^ оу'ши ва'ши, ја^ко слы'шятᲆ”
16
Ва́ша же блаже́нна очеса́, я́ко ви́дять, і у́ші ва́ші, я́ко сли́шать;
17
А$минь б^о гл~ю ва'м#, ја%ко мно'ѕи прoрцы и^ пра'веDницы въжDелᲇшя ви'дњти ја%же ви'дите, и^ не видњшя. и^ слы'шяти ја%же слы'шите, и^ не слы'шаша”
17
амі́нь бо глаго́лю вам, я́ко мно́зі проро́ци і пра́ведници вожделі́ша ви́діти, я́же ви́дите, і не ви́діша, і сли́шати, я́же сли́шите, і не сли́шаша.
18
Вы^ же оу^бо оу^слы'шите приTчю сᲇющаго”
18
Ви же усли́шіте при́тчу сі́ющаго;
19
Вся'комђ слы'шащемђ сло'во црsтвїа, и^ не раꙁђмњвающђ, прихо'дитъ лђка'выи, и^ въсхищаетъ всњянное в# срDци е^го, с^е е^сть иже при пђти` сњ'анное”
19
вся́кому сли́шащему сло́во Ца́рствія і не разуміва́ющу, прихо́дить лука́вий і восхища́єть всі́янноє в се́рдці єго́; сіє́ єсть, є́же при путі́ сі́янноє.
20
А$ на ка'мен#ныхъ сњ'анное, се'и е^сть слы'шаи` сло'во, и^ а'бїе с ра'достїю прїе'млетъ е&,
20
А на ка́мені сі́янноє, сіє́ єсть сли́шай сло́во і а́біє с ра́достію приє́млеть є;
21
не и'мать же ко'рене в себњ, н^о временеn е^сть” Бы'вши же печали и^л^и гоне'нїю словесе` ра'ди, а%бїе съблажня'ется”
21
не і́мать же ко́рене в себі́, но привре́менен єсть; би́вши же печа́лі іли́ гоне́нію словесе́ ра́ди, а́біє соблажня́ється.
22
А$ сњ'анное в# тернїи, се'и е^сть слы'шаи` сло'во, и^ печа'ль вњка сего`, и^ лесть бога'тъства, подавля'етъ сло'во, и^ бес плода` быва'етъ”
22
А сі́янноє в те́рнії, се єсть сли́шай сло́во, і печа́ль ві́ка сего́ і лесть бога́тства подавля́єть сло́во, і без плода́ бива́єть.
23
А$ сњ'анное на до'брњи ꙁеMли`, се'и е^сть слы'шаи` сло'во, и^ раꙁђмњва'а, и^же оу^бо пло'дъ прино'ситъ, и^ твори'тъ, ѓ%въ сто, ѓ%в# же шестьдесяT, ѓ%въ тридесять”
23
А сі́янноє на до́брій землі́, се єсть сли́шай сло́во і разуміва́я; і́же у́бо плод прино́сить і твори́ть о́во сто, о́во же шестьдеся́т, о́во три́десять.
24
И/нђ при'тчю преDложи и^мᲆ гл~я. оу^подобися црsтвїе нбsное чл~кђ сњ'авшђ до'брое сњмя на селњ` своемъ.
24
(Зач. 52) І́ну при́тчу предложи́ їм, глаго́ля: уподо́бися Ца́рствіє Небе́сноє челові́ку, сі́явшу до́броє сі́м'я на селі́ своє́м;
25
спя'щемᲆ же чл~комъ, прїиде вра'гъ е^го, и^ всњ'а плњвелы посредњ пшени'ца, и^ эTи'де.
25
спя́щим же челові́ком, при́йде враг єго́ і всі́я пле́вели посреді́ пшени́ці і оти́де;
26
е^гда же прозябе трава`, и^ плоD сътвори`, тогда` ја^ви'шяся и^ плњ'велїе”
26
єгда́ же прозябе́ трава́ і плод сотвори́, тогда́ яви́шася і пле́веліє.
27
ПришеDше же раби` господи'на, рњ'шя е^мђ. г~и, не до'брое ли сњмя сњ'алъ е^си на селњ своемъ; эTкђ'дђ оу^бо и%мать плњвелы;
27
Прише́дше же раби́ господи́на, рі́ша єму́: го́споди, не до́броє ли сі́м'я сі́ял єси́ на селі́ твоє́м? Отку́ду у́бо і́мать пле́вели?
28
ѓ%нъ же рече и^мъ. врагъ чл~къ с^е сътвори`” Раби же рњшя е^мђ. хо'щеши ли оу^бо, да шеDше и^сплевемъ я&;
28
Он же рече́ їм: враг челові́к сіє́ сотвори́. Раби́ же рі́ша єму́: хо́щеши ли у́бо, да ше́дше ісплеве́м я?
29
ѓ%нъ же рече` и^м#, н^и. да не когда` въстръга'юще плњвелы, въстръ'гнете кђпно с ни'ми и^ пшени'цђ.
29
Он же рече́ (їм): ні; да не когда́ восторга́юще пле́вели, восто́ргнете ку́пно с ни́ми (і) пшени́цю;
30
ѓ^ста'вите расти` ѓ^бое` кђпно до жа'твы, и^ въ время жа'твы рекђ жа'телеM. съберњте пе'рвње плњвелы, и^ свяжи'те и^хъ в# снопы` ја%ко съжежти` я&” А$ пшени'цђ съберњте в# жи'тницђ мою”
30
оста́віте расти́ обоє́ ку́пно до жа́тви; і во вре́м'я жа́тви реку́ жа́телем: собері́те пе́рвіє пле́вели і свяжі́те їх в снопи́, я́ко сожещи́ я; а пшени́цю собері́те в жи́тницю мою́.
31
И/нђ при'тчђ преDложи и^мᲆ, гл~я. подобно е^сть црsтвїе нбsное, ꙁрьнђ горђшичнђ, е%же вꙁе'мъ чл~къ, всњ'а на селњ своем#,
31
(Зач. 53) І́ну при́тчу предложи́ їм, глаго́ля: подо́бно єсть Ца́рствіє Небе́сноє зе́рну гору́шичну, є́же взем челові́к всі́я на селі́ своє́м,
32
е^же ма'лњише оу^бо е^сть эT всXњ сњменъ. е^гда же възрастетъ, бо'лее всњхъ ѕе'лїи е^сть, и^ быва'етъ дрᲇво, ја%ко прїити` пти'цямъ нбsным#, и^ вита'ти на вњтвњхъ е^го”
32
є́же ма́лійше у́бо єсть от всіх сі́мен; єгда́ же возрасте́ть, бо́ліє (всіх) зе́лій єсть і бива́єть дре́во, я́ко прийти́ пти́цям небе́сним і вита́ти на ві́твех єго́.
33
И/нђ при'тчю гл~а и^мъ. подобно е^сть црsтвїе нбsное, ква'сђ, и^же вземши жена съкры` в# мђ'чныхъ са'тњхъ тр^и, дондеже въскисо'шя вс^я”
33
І́ну при́тчу глаго́ла їм: подо́бно єсть Ца́рствіє Небе́сноє ква́су, єго́же взе́мши жена́ скри в са́тіх тріє́х муки́, до́ндеже вскисо́ша вся.
34
Сїа вс^я гл~а і^с~ в# при'тчяхъ народомᲆ, и^ бес при'тча ничесо'же гл~аше к нимъ,
34
Сія́ вся глаго́ла Ісу́с в при́тчах наро́дом, і без при́тчі нічесо́же глаго́лаше к ним;
35
ја%ко да с#бђ'дется рече'ное пррoкомъ гл~ющимъ. эTврьꙁђ въ при'тчяхᲆ оу^ста моа, эTры'гнђ съкрове'ная эT сложе'нїа ми'рђ”
35
я́ко да сбу́деться рече́нноє проро́ком, глаго́лющим: отве́рзу в при́тчах уста́ моя́; отри́гну сокрове́нная от сложе́нія ми́ра.
36
Тогда ѓ^ста'вль наро'ды, прїиде в доM і^с~” И/ присᲄђпи'шя к немђ оу^чн~цы е^го гл~юще. скажи` намъ при'тчю плњвелъ се'лныхъ”
36
Тогда́ оста́вль наро́ди, при́йде в дом Ісу́с. (Зач. 54) І приступи́ша к Нему́ ученици́ Єго́, глаго́люще: скажи́ нам при́тчу пле́вел се́льних.
37
ѓ%нъ же эTвњщавъ, рече` и^мъ” Всњ'авыи до'брое сᲇмя, е^сть сн~ь члчsкїи”
37
Он же отвіща́в рече́ їм: сі́явий до́броє сі́м'я єсть Син Челові́чеський;
38
а^ село, е^сть ми'ръ. до'брое же сњмя, сїи сђть сн~ве црsтвїа” А$ плњвели сђть сн~ве непрїа'ꙁниннїи”
38
а село́ єсть мир; до́броє же сі́м'я, сі́ї суть си́нове Ца́рствія, а пле́веліє суть си́нове неприя́зненнії;
39
а врагъ всњавыи и^хъ, е^сть дїавол#” а^ жа'тва, кончи'на вњка е^сть” а^ жа'теле, а%гг~ли сђть”
39
а враг всі́явий їх єсть дия́вол; а жа́тва кончи́на ві́ка єсть; а жа́телі а́нгели суть.
40
ја%коже оу^бо събира'ютъ плњвелъ, и^ ѓ^гнемъ съжиꙁаютъ, тако бђ'детъ в# скончанїе вњ'ка сего”
40
Я́коже у́бо собира́ють пле́вели і огне́м сожига́ють, та́ко бу́деть в сконча́ніє ві́ка сего́;
41
По'слет# сн~ь члчsкїи а%гг~лы своа, и^ съберђтъ эT црsтвїа е^го вс^я сᲆблазны, и^ творя'щая беꙁако'нїе,
41
по́слеть Син челові́чеський А́нгели Своя́, і соберу́ть от Ца́рствія Єго́ вся собла́зни і творя́щих беззако́ніє
42
и^ в#ве'ргђть и^хъ в пещь ѓ%гненђ” т^ђ бђдетъ плачь, и^ скре'жетᲆ ꙁђбом#”
42
і вве́ргуть їх в пещ о́гненну; ту бу́деть плач і скре́жет зубо́м.
43
Тогда пра'веDницы просвњтятся ја^ко слн~це в# црsтвїи эTц~а и^хъ. и^мњаи` оу^ши слы'шати, да слы'шитъ”
43
Тогда́ пра́ведници просвітя́ться, я́ко со́лнце, в Ца́рствії Отця́ їх. Імі́яй у́ші сли́шати да сли́шить.
44
Па'кы подобно е^сть црsтвїе нбsное съкро'вищђ съкрове'нђ на селњ, е^же ѓ^брњт# чл~къ, съкры`, и^ эT ра'дости е^го и^деT, и^ вс^я е^ли'ка и%мать, продаетъ, и^ кђпђ'етъ село` то`”
44
(Зач. 55) Па́ки подо́бно єсть Ца́рствіє Небе́сноє сокро́вищу сокрове́ну на селі́, є́же обрі́т челові́к скри, і от ра́дости єго́ і́деть, і вся, єли́ка і́мать, продає́ть, і купу́єть село́ то.
45
Па'кы подо'бно е^сть црsтвїе нбsное чл~кђ кђпцђ, и%щђщђ до'брыа би'серы.
45
Па́ки подо́бно єсть Ца́рствіє Небе́сноє челові́ку купцю́, і́щущу до́брих би́серей,
46
и^же ѓ^брњте е^дінъ мно'гоцњ'ненъ би'серᲆ, шедъ про'дасть вс^е е^ли'ко и^мяше, и^ кђпи` е^го”
46
і́же обрі́т єди́н многоці́нен би́сер, шед продаде́ вся, єли́ка ім'я́ше, і купи́ єго́.
47
Па'кы подобно е^сть црsтвїе нбsное не'водђ в#ве'рженђ в море, и' эT вся'кого ро'да събра'вшђ.
47
Па́ки подо́бно єсть Ца́рствіє Небе́сноє не́воду вве́ржену в мо́ре і от вся́каго ро́да собра́вшу,
48
и^же е^гда и^спол#нися, и^з#влеко'ша и& на кра'и, и сDњше и^збрашя до'брыа в сосђды, а^ ꙁлы'я и^ꙁверго'шя вон#”
48
і́же єгда́ іспо́лнися, ізвлеко́ша ї на край, і сі́дше ізбра́ша до́брия в сосу́ди, а зли́я ізверго́ша вон.
49
Та'ко бђ'детъ въ сконча'нїе вњка. и^зы'дђтъ а%гг~ли, и^ эTлђчятъ ѕлыя эT среды` пра'веDныхъ,
49
Та́ко бу́деть в сконча́ніє ві́ка: ізи́дуть а́нгели і отлуча́ть зли́я от среди́ пра́ведних,
50
и^ в#ве'ргђтъ иX в# пещь ѓ%гненђ. тђ бђдетъ плачь и^ скрежетъ ꙁђбо'мъ”
50
і вве́ргуть їх в пещ о́гненную; ту бу́деть плач і скре́жет зубо́м.
51
Гл~а и^мъ і^с~, разђмњ'сте ли сїа вс^я; гл~ашя е^мђ, е^и` г~и”
51
Глаго́ла їм Ісу́с: разумі́сте ли сія́ вся? Глаго́лаша Єму́: єй, Го́споди.
52
ѓ%н же рече и^м#. сего ра'ди всякъ кни'жникᲆ наоу^чи'вся црsтвїю нбsномђ, подо'бенᲆ е^сть чл~кђ домови'тђ, и^же и^ꙁно'ситъ эT съкро'вища свое^го но'вая и^ ветха'я”
52
Он же рече́ їм: сего́ ра́ди всяк кни́жник, научи́вся Ца́рствію Небе́сному, подо́бен єсть челові́ку домови́ту, і́же ізно́сить от сокро́вища своєго́ но́вая і ве́тхая.
53
И/ бысть е^гда` сконча і^с~ при'тчђ сїю, преиде эTтђ'дђ.
53
(Зач. 56) І бисть, єгда́ сконча́ Ісу́с при́тчі сія́, пре́йде отту́ду.
54
и^ пришеD вᲆ эTч~ьствїе свое`, оу^ча'ше и^хъ на со'нмищыX и^хъ, ја%ко дивитися и^мъ, и^ гл~ати. эTкђдђ семђ премђ'дрость сїа и^ си'лы;
54
І прише́д во оте́чествіє Своє́, уча́ше їх на со́нмищі їх, я́ко диви́тися їм і глаго́лати: отку́ду Сему́ прему́дрость сія́ і си́ли?
55
не се'и л^и е^сть текто'новь сн~ъ; не мт~и л^и е^го нарица'ется м~рїа'мь, и^ братїа е^го, і^аковъ, и^ і^ѓ^сїи, и^ си'монъ, и^ і^ю'да;
55
Не Сей ли єсть текто́нов син? Не Ма́ти ли Єго́ нарица́ється Маріа́м, і бра́тія Єго́ Іа́ков і Іосі́й, і Си́мон і Іу́да?
56
и^ сестры е^го, не вся` л^и в# нас# сђть; эTкђ'дђ оу^бо семђ сїа вс^я;
56
І сестри́ Єго́ не вся ли в нас суть? Отку́ду у́бо Сему́ сія́ вся?
57
и^ блажня'хђся ѓ^ нем#” І$с~ же рече` и^м#. нњсть пррoкь бе'с чести, то'кмо въ эTч~ьствїи свое^мъ, и^ в домђ` свое^м#.
57
І блажня́хуся о Нем. Ісу́с же рече́ їм: ність проро́к без че́сти, то́кмо во оте́чествії своє́м і в дому́ своє́м.
58
и^ не сътвори т^ђ си'лы мно'гы, за невњрство и^хъ”
58
І не сотвори́ ту сил мно́гих за неві́рство їх.