Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
В то время оу^слы'шавъ и%род# четвертовла'стникъ слђх# і^с~овъ,
1
У той час почув Ірод четвертовладник чутку про Ісуса
2
и^ рече ѓ^трокомъ свои^мъ, се'и е^сть і^ѓа'ннъ креститель, то'и въскр~се эT мрътвыхъ, и^ сего ради си'лы дњют#ся ѓ^ немъ”
2
і сказав прислужникам своїм: це Іоан Хреститель; він воскрес із мертвих, і тому чудеса діються ним.
3
И/родъ б^о е'мъ і^ѓ^а^нна, свяꙁа` е^го и^ всади в тем#ницђ, и^родїя'ды ради жены фили'ппа бра'та свое^го”
3
Бо Ірод узяв Іоана, зв’язав його і посадив у в’язницю через Іродіаду, жінку Филипа, брата свого,
4
Гл~аше бо е^мђ і^ѓ^а'ннъ, не досто'итъ т^и и^мњти еа`.
4
тому що Іоан говорив йому: не личить тобі мати її.
5
и^ хотяше е^го оу^би'ти, оу^боа'ся наро'да. ꙁане ја%ко пррoка е^го и^мњ'ахђ”
5
І хотів убити його, та побоявся народу, бо вважали його пророком.
6
дн~и же бывшђ рожDьства и%родова, пляса` дщ^и и^родїа'дина посредњ. и^ оу^годи` и%родови,
6
Коли був день народження Ірода, дочка Іродіади танцювала посеред зібрання і догодила Іродові,
7
тњмже и^ с# кля'твою изрече е'й да'ти е^гоже а^ще въспро'ситъ”
7
тому він поклявся дати їй, чого б вона не попросила.
8
ѓ^на же нава'жDена матерїю своею`, да'жDь м^и рече зд^њ на блю'дњ главђ і^ѓ^а'нна крsти'теля.
8
Вона ж, з намови матері своєї, сказала: дай мені тут на блюді голову Іоана Хрестителя.
9
и^ печа'ленъ бысть цр~ь. кля'твы же ради и^ за възлежа'щихъ с ниM, повелњ` да'ти е'й.
9
І засмутився цар; але, заради клятви і тих, що возлежали з ним, звелів дати їй.
10
и^ посла'въ оу^сњкнђ і^ѓ^а'нна в темни'ци.
10
І послав відсікти голову Іоана у в’язниці.
11
и^ принесо'ша главђ` е^го на блю'дњ, и^ дашя дв~ци, и^ эTнесе` ма'тери свое'й”
11
І принесли голову його на блюді і дали дівчині, а та віднесла матері своїй.
12
И$ пристђпльше оу^ченицы е^го, вꙁя'ша тњло е^го, и^ погребо'ша е&, и^ пришеDше въꙁвᲇсти'ша і^сви”
12
Ученики ж його, прийшовши, взяли тіло і поховали його; пішли і сповістили Ісуса.
13
И$ слы'шавъ і^с~, эTи'де эTтђ'дђ в# корабли в# пђ'сто мњ'сто е^ді'нъ” и^ слы'шавше наро'ди, по немъ и^до'ша, пњши эT градовъ”
13
І, почувши про те, Ісус відплив звідти на човні у безлюдне місце один; а народ, довідавшись, пішов за Ним з міст пішки.
14
І$ и^зшDе і^с~, видњ мно'гᲆ нароD, и^ млsрдова ѓ^ нихъ, і^ и^сцњли недђжныа иX”
14
І, вийшовши, Ісус побачив багато людей, змилосердився над ними і зцілив недужих їхніх.
15
Поздњ же бы'вшђ, пристђпи'ша к немђ оу^ченицы` е^го гл~юще. пђ'сто е^сть мњ'сто, и^ часᲆ оу^же минђ`. эTпђсти` наро'ды, да шеDше в# ве'си кђпятъ брашна себᲇ”
15
Як настав вечір, приступили до Нього ученики Його і кажуть: місце тут пустинне і час уже пізній; відпусти людей, нехай підуть у селища і куплять собі що їсти.
16
І$с~ же рече и^мъ, не требђютъ эTи^ти. дади'те и^мъ в^ы ја%сти”
16
Ісус же сказав їм: не треба їм іти, дайте ви їм їсти.
17
ѓ^ни же гл~ашя е^мђ. не и'мамы зд^њ то'кмо пять хлњбъ, и^ двњ ры'бњ”
17
Вони ж кажуть Йому: у нас тут тільки п’ять хлібів і дві рибини.
18
ѓ%нъ же рече, принесњте ми иX сњмо.
18
Він сказав: принесіть їх Мені сюди.
19
и^ повелњ наро'домъ въꙁлежти на травњ, и^ прїемъ пять хлњ'бы, и^ ѓ^бњ рыбњ, възрᲇвъ на нб~о, блsви, и^ преломивъ, дасть оу^чн~комъ хлњбы, оу^ченицы же наро'домъ.
19
І звелів народові возлягти на траву і, взявши п’ять хлібів і дві рибини, підняв очі на небо, благословив і, переломивши, дав ученикам хліби, а ученики — народові.
20
и^ ја%до'шя вс^и и^ насы'тишяся. и^ вꙁя'шя и^збы'т#кы оу^крђхъ, дванадесяте ко'шя и^спо'лнь.
20
І їли всі і наситились; і набрали залишків дванадцять повних кошиків;
21
ја%дђщиX же б^њ мђжїи ја%ко пять тысђщъ, ра'ꙁвњ женъ и^ дњтїи”
21
а тих, що їли, було близько п’яти тисяч чоловіків, крім жінок та дітей.
22
І$ а'бїе понђди і^с~ оу^ченикы своа` в#лњ'сти в кора'бль, и^ вари'ти е^го на ѓ%номъ полђ, дондеже эTпђсти'тъ наро'ды”
22
І зараз же звелів Ісус ученикам Своїм сісти в човен і пливти раніше за Нього на той бік, поки Він відпустить людей.
23
И эTпђсти'въ наро'ды, в#ꙁы'де на горђ е^ді'нъ помоли'тися” Поздњ же бы'вшђ, е^ді'нъ б^њ т^ђ.
23
І, відпустивши народ, Він зійшов на гору помолитися на самоті; і ввечері залишився там один.
24
корабль же б^њ посредњ мо'ря вла'ася влънами. бњ б^о проти'венъ вњтрᲆ”
24
А човен був уже на середині моря, і било його хвилями, бо вітер був супротивний.
25
В четве'ртђю же стражђ нощи, и%де к нимъ і^с~, ходя по' морю.
25
У четверту ж сторожу ночі пішов Ісус до них, ідучи по морю.
26
и^ видњ'вше е^го оу^ченицы по' морю ходяща, смђти'шася, гл~юще, ја%ко приѕракъ е^сть. и^ эT страха въꙁᲆпиша”
26
І ученики, побачивши, що Він іде по морю, стривожились і говорили: це привид. І зі страху закричали.
27
А/бие же рече и^м# и^с~, г~ля. дръꙁа'ите, а^ꙁъ е^смь, не бо'итеся”
27
Але Ісус зараз же заговорив до них і сказав: заспокойтесь! Це Я, не бійтеся.
28
эTвњща'въ же петръ, рече`. г~и, а^ще т^ы е^си, повели ми прїити к тебњ по водамъ. ѓ%н же реq, прїиди”
28
Петро сказав Йому у відповідь: Господи! Якщо це Ти, звели мені прийти до Тебе по воді.
29
І$ и^ꙁлњꙁъ и^с корабля петрᲆ, хожDаше по водам#, прїити къ і^с~о'ви.
29
Він же сказав: прийди. І, вийшовши з човна, Петро пішов по воді, щоб підійти до Ісуса.
30
видя же вњтръ крњпокᲆ, оу^боа'ся” и^ наче'нъ оу^топати, въꙁъпи` гл~я. г~и, сп~си м^я”
30
Побачивши ж сильний вітер, злякався і, коли почав тонути, закричав: Господи, спаси мене!
31
И$ а'бїе і^с~ про'стеръ рђкђ, я^тъ е^го, и^ гл~а е^мђ. маловњре, почто ся оу^сомнњ`;
31
Ісус зараз же простяг руку, підтримав його і говорить йому: маловіре! Чого ти засумнівався?
32
и^ влњ'ꙁшема и%ма в кора'бль, преста` вњтръ”
32
І, як увійшли вони в човен, вітер стих.
33
Сђщїи же в# корабли` пришеDше, поклони'шася е^мђ, гл~юще. въи'стинђ бж~їи сн~ъ е^си.
33
Ті, що були в човні, підійшли, вклонилися Йому і сказали: воістину Ти Син Божий.
34
и^ прешеDше, прїидо'ша в# зе'млю генисаретъскђ”
34
Переправившись, вони прибули в землю Генісаретську.
35
И/ позна'вше е^го мђжїе мњ'ста того, посла'шя въ всю` странђ т^ђ. и^ принесо'шя к# немђ вс^я боля'щая,
35
Жителі того міста, впізнавши Його, дали знати по всій тій околиці, і принесли до Нього всіх недужих,
36
и^ моля'хђ е^го, да то'кмо прикоснTђся въскри'лїю риꙁъ е^го. и^ е^лици прикоснђшяся, сп~се'ни бы'шя”
36
і благали Його, щоб тільки доторкнутися до краю одежі Його; і ті, що доторкалися, зцілялися.