Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
В то'и часъ пристђпишя оу^чн~цы къ і^с~ђ гл~юще. кто оу^бо бо'лїи е^сть в# црsтвїи нбsнњмъ;
1
У той час ученики приступили до Ісуса і кажуть: хто більший у Царстві Небесному?
2
и^ призвавъ і^с~ ѓ^троча`, поста'ви е& посредњ иX,
2
Ісус, покликавши дитя, поставив його посеред них
3
и^ рече” А$минь гл~ю вамъ, а^ще не ѓ^братите'ся, и^ бђ'дете ја%ко дњти, не вни'дете в# црsтво нбsное.
3
і сказав: істинно кажу вам: якщо ви не навернетесь і не будете як діти, не ввійдете у Царство Небесне.
4
и^же б^о ся смњритъ ја^ко ѓ^троча с^е, то'и е^сть болїи в# црsтвїи нбsнњмъ”
4
Отже, хто упокориться, як дитя це, той і більший у Царстві Небесному.
5
І$ и^же а'ще прїиметъ ѓ^троча таково` въ и^мя мое`, мене` прїе'млет#.
5
І хто прийме одне таке дитя в ім’я Моє, той Мене приймає;
6
а^ и^же а^ще събла'ꙁнитъ е^диного малыхъ сихъ вњ'рђющихᲆ в м^я, оу%не е^мђ е^сть, да ѓ^бњ'сится жръновъ ѓ^се'льскыи на выи` е^го, и^ пото'нетъ в пђчи'нњ морстњи.
6
а хто спокусить одного з малих цих, що вірують у Мене, тому краще було б, якби повісили йому жорно млинове на шию і потопили його в морській глибині.
7
го'ре ми'рђ эT събла'ꙁнъ. нђж'да бо е^сть прїити събла'ꙁном#. ѓ^ба'че го'ре чл~кђ томђ`, и%мже събла'знъ прихо'дит”
7
Горе світові від спокус, бо потрібно, щоб прийшли спокуси; але горе такій людині, через яку спокуса приходить.
8
Аще л^и рђка твоа` и^ли` нога твоа` сᲆблажня'етъ тя. эTсњци ю&, и^ врьꙁи эT себе`. добрњише т^и е^сть вни'ти в живоT хро'мђ, и^ли` бњ'днђ. не'жели двњ рђцњ и^ двњ ноѕњ и^мђщђ, в#верженђ бы'ти въ ѓ%гнь вњ'чныи”
8
Якщо рука твоя чи нога твоя спокушає тебе, відсічи її і кинь від себе: краще тобі ввійти в життя без руки чи без ноги, ніж, дві руки і дві ноги маючи, бути вкинутим у вогонь вічний.
9
И$ а'ще ѓ%котвое` съблажня'етъ тя, и^ꙁми е&, и^ врьꙁи эT себе`. добрњ'ише ти е^сть съ е^ді'нњмъ ѓ%комъ в живо'тъ вни'ти, не'же двњ ѓ%цњ и^мђщђ в#ве'рженђ бы'ти в гее'нђ ѓ%гненђю”
9
Коли око твоє спокушає тебе, вирви його і кинь від себе: краще тобі з одним оком у життя увійти, аніж з двома очима бути вкинутим у геєну вогненну.
10
Блюдњте, да не пре'зрите е^ді'ного эT ма'лыхъ сиX” Гл~ю б^о ва'мъ ја%ко а%гг~ли и^хъ на нб~сњхъ вы'нђ ви'дятъ лице` эTц~а мое^го нбsнаго”
10
Стережіться, щоб ви не зневажили жодного з цих малих: бо кажу вам, що ангели їхні на небесах повсякчас бачать лице Отця Мого Небесного.
11
Прїиде б^о сн~ь чл~чьскїи вꙁыска'ти и^ спsти погы'бшаго”
11
Бо Син Людський прийшов знайти і спасти загибле.
12
Что ся вамъ мнитъ; а^ще бђ'детᲆ нњ'кое^мђ чл~кђ, сто` ѓ^ве'цъ, и^ заблђдитъ е^ді'на эT нихъ. не ѓ^ста'виT л^и девятьдесятъ и^ девять въ гораX, и^ ше'дъ и%щетъ ꙁаблђжDьшее`;
12
Як вам здається, коли буде в якогось чоловіка сто овець, і одна з них заблукає, чи не покине він у горах дев’яносто дев’ять і не піде шукати ту, що заблукала?
13
и^ а'ще бђ'детъ ѓ^брњсти ю&. а^ми'нь гл~ю ваM. ја%ко радђется ѓ^ не'и, па'че, неже ѓ^ девятьдеся'тихᲆ и^ девять не заблђж#шихъ”
13
І якщо трапиться знайти її, істинно кажу вам, він радіє за неї більше, ніж за дев’яносто дев’ять, що не заблукали.
14
Та'ко нњсть во'ля преD эTц~ем# вашимъ нбsнымъ, да погы'бнетъ е^ді'нъ эT ма'лыхъ сихъ”
14
Так само немає волі Отця вашого Небесного, щоб загинув один з малих цих.
15
А/ще съгрњшитъ к тебњ браT твои, и^ди` і^ ѓ^бличи` е^го межDђ собо'ю и^ тњмъ е^ді'нњмъ” А/ще тебе` послђшаетъ, приѓ^брњ'лъ е^си бра'та твое^го.
15
Якщо ж згрішить проти тебе брат твій, піди і викрий його між тобою і ним одним. Якщо послухає тебе, то придбав ти брата твого.
16
а%ще ли тебе` не послђшаетъ, пои^ми с# собо'ю па'кы е^ді'ного и^ли дв^а, да при оу^стXњ двою` и^ли трїехъ свњдњтелїи ста'неT всякᲆ гл~ъ”
16
Якщо ж тебе не послухає, візьми з собою ще одного або двох, щоб устами двох чи трьох свідків підтвердилося кожне слово.
17
А$ще же не послђшаетъ и^хᲆ, повњжDь цр~кви” а^ще же и^ цр~ковь преслђшаетъ, бђди т^и ја%ко ја%зы'чникъ и^ мыта'рь”
17
Якщо ж не послухає їх, скажи церкві; якщо ж і церкви не послухає, то нехай він буде тобі як язичник і митар.
18
А/минь б^о гл~ю вамъ, е^ли'ка а%ще свя'жете на ꙁемли, бђ'дђтъ свя'ꙁана на нб~си. и^ е^ли'ка а^ще разрњшите` на ꙁемли, бђдTђ разрњше'на на нб~сеX”
18
Істинно кажу вам: що ви зв’яжете на землі, те буде зв’язане на небі, і що розв’яжете на землі, те буде розв’язане на небі.
19
Па'кы а^ми'нь гл~ю вамъ. ја%ко а^ще два эT васъ совњща'ета на ꙁемли, ѓ^ вся'кои вещи е^же а^ще про'сита, бђдетъ и%ма эT ѓ^ц~а мое^го и^же на нб~сеX”
19
Істинно також кажу вам: якщо двоє з вас дійдуть згоди на землі просити про всяку річ, то, чого б вони не попросили, буде їм від Отця Мого Небесного;
20
И$дњже бо е^ста дв^а и^ли трїе со'брани вᲆ и^мя мое`, т^ђ е^смь посредњ и^хъ”
20
бо, де двоє чи троє зібрані в ім’я Моє, там Я серед них.
21
Тогда` пристђ'пль к немђ петръ, рече. г~и, коль краты а^ще съгрњшитᲆ в# м^я браT мои, и^ эTпђщђ е^мђ; до сеDмь кратᲆ ли;
21
Тоді Петро підійшов до Нього і сказав: Господи, скільки разів прощати брату моєму, який згрішить проти мене? Чи до семи разів?
22
гл~а е^мђ і^с~, не гл~ю тебњ до сеDмь кратъ. н^о до сеDмьдесятъ кратъ сеDми'цею”
22
Ісус говорить йому: не кажу тобі — до семи, але до сімдесяти разів по сім.
23
Сего ради оу^подобися црsтвїе нбsное чл~кђ цр~ю, и^же въсхотњ` стяза'ти ся ѓ^ словеси` с рабы` свои'ми.
23
Тому Царство Небесне подібне до царя, який захотів порахуватися з рабами своїми;
24
наче'ншђ же е^мђ стяꙁа'тися, приведоша е^мђ е^ді'ного длъжника тмою тала'нтᲆ.
24
коли він почав рахуватися, привели до нього одного боржника, який винен був йому десять тисяч талантів*;
25
не и^мђщђ же е^мђ вᲆздати, повелњ и& г~ь е^го продати, и^ женђ е^го и^ чя'да, и^ вс^я е^ли'ка и^мя'ше, и^ эTдати”
25
а оскільки він не мав чим заплатити, то господар звелів продати його, і жінку його, і дітей, і все, що він мав, і віддати.
26
ПаD оу^бо рабъ то'и кла'няшеся е^мђ гл~я. г~и, потрьпи на мнњ, и^ вс^я т^и въꙁдамъ”
26
Тоді раб той упав і, кланяючись йому, говорив: господарю, потерпи мені, і все тобі віддам.
27
Млsрдовавь же г~ь раба того, прости` е^го, и^ длъгъ эTпђсти` е^мђ”
27
Господар змилосердився над рабом тим, простив його і борг відпустив йому.
28
И$ꙁшеD же рабъ то'и, ѓ^брњте е^ді'ного клеврњтъ свои^хъ, и^же б^њ длъженъ е^мђ ст^о пњняѕь. и^ е^мъ е^го давля'ше гл~я. эTдажDь м^и и^мьже м^и е^си длъженъ.
28
Раб же той, вийшовши, зустрів одного з товаришів своїх, який був винен йому сто динаріїв*, і, схопивши його, душив і казав: віддай мені, що винен.
29
па'дъ оу^бо клеврњтъ е^го на ноѕњ е^го, моляше е^го гл~я. потрьпи на мнњ, и^ вс^я въꙁдам# т^и.
29
Тоді товариш його впав до ніг його, благав його і говорив: потерпи мені, і все віддам тобі.
30
ѓ^нъ же не хотяше, н^о ведъ всади е^го в темни'цђ, дондеже въздасть длᲆжно'е”
30
Але той не захотів, а повів і посадив його у в’язницю, доки не віддасть боргу.
31
Видњвше же клевре'ти е^го бывшая, съжа'лиша с^и ѕᲇло, и^ пришеDше скаꙁа'шя господинђ свое^мђ вс^я бывшая”
31
Товариші його, побачивши таке, дуже засмутилися і, прийшовши, розповіли своєму господареві все, що сталося.
32
Тогда` призвавъ е^го господинъ е^го, гл~а е^мђ” Ра'бе лђка'выи, весь длъгъ ѓ^нъ эTпђстихъ тебњ, понеже оу^моли` м^я.
32
Тоді господар покликав його і каже: рабе лукавий! Весь той борг я простив тобі, бо ти ублагав мене.
33
не подоба'ше л^и и^ тебњ поми'ловати клеврᲇта свое^го, ја%коже и^ а^ꙁъ т^я поми'ловахъ;
33
Чи не належало й тобі помилувати товариша твого, як і я помилував тебе?
34
и^ прогнњвавъся г~ь е^го, предасть е^го мђчи'телемъ, дондеже въꙁдасть весь длъгъ свои”
34
І, розгнівавшись, господар віддав його мучителям, доки не віддасть йому всього боргу.
35
Тако и^ эTц~ь мои нбsныи сътворитъ вамъ, а^ще не эTпђстите` кождо братђ свое^мђ эT срDцъ ваших# прегрњшенїа и%хъ”
35
Так і Отець Мій Небесний учинить з вами, якщо кожен з вас не простить від серця свого братові своєму провини його.