Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Съше'дшђ же е^мђ с горы`, въ слњдъ е^го` и^дя'хђ наро'ди мно'ѕи.
1
Коли ж Він зійшов з гори, слідом за Ним пішло багато народу.
2
и^ се` прокаженъ пришеD, кла'няшеся е^мђ гл~я, г~и. а%ще хо'щеши, мо'жеши мя ѓ^чи'стити.
2
І ось підійшов прокажений і, кланяючись Йому, сказав: Господи, коли хочеш, можеш мене очистити.
3
И$ просте'ръ рђ'кђ і^с~, коснђся е^мъ, гл~я. хощђ, ѓ^чистися. и^ а'бїе ѓ^чи'стися е^мђ прока'ꙁа”
3
Ісус, простягши руку, доторкнувся до нього і сказав: хочу, очисться. І він у ту ж мить очистився від прокази.
4
и^ гл~а е^мђ і^с~. ви'жDь, никомђже повњжDь. н^о ше'дъ покажися і^е^ре'ѓ^ви, и^ принеси` да'ръ, и^же повелњ в зако'нњ мољ=сїи, въ свњдительство иM”
4
І говорить йому Ісус: гляди ж, нікому не розповідай, але піди покажися священикові і принеси дар, який повелів у законі Мойсей, на свідчення їм.
5
ВшеDшђ же е^мђ в капернаоу^мᲆ, пристђпи` к немђ со'тниk, моля е^го
5
А як увійшов Ісус до Капернаума, підійшов до Нього сотник і благав Його:
6
и^ гл~я г~и. ѓ^трокъ мои лежи'тъ в домђ ѓ^слабленъ, лютњ стра'жDа.
6
Господи, слуга мій вдома лежить розслаблений і тяжко страждає.
7
и^ гл~а емђ і^с~, а^зъ прише'дᲆ и^сцњлю е^го`”
7
І говорить йому Ісус: Я прийду і зцілю його.
8
И$ эTвᲇщаv со'тникъ, рече е^мђ. г~и, нњсмь досто'и^нъ да под# кро'въ мои вни'деши. н^ото'кмо рцы сло'во, і^ и^сцелњетъ ѓ^троk мо'и.
8
Сотник же у відповідь сказав: Господи! Я недостойний, щоб Ти увійшов під покрівлю мою; але промов тільки слово, і видужає слуга мій.
9
и^бо а%ꙁъ чл~къ е^смь подъ вла'стїю, и^мы'и под# собо'ю во'ины, и^ гл~ю е^мђ, и^і'ди, і^ и^детъ. и^ дрђго'мђ прїиди, и^ прїидетъ. и^ рабђ моемђ сътвори се`. и^ сътвори'тъ”
9
Бо і я — людина підвладна, але, маючи під собою воїнів, кажу одному: іди, і йде; і другому: прийди, і приходить; і слузі моєму: зроби це, і зробить.
10
Слы'шавᲆ же і^с~, оу^диви'ся, и^ рече грядђщиM по не'мᲆ. а^ми'нь гл~ю ва'мᲆ; н^и вᲆ і^и^л~и толико вњры ѓ^брњтохъ”
10
Почувши це, Ісус здивувався і сказав тим, що йшли за Ним: істинно кажу вам, і в Ізраїлі не знайшов Я такої віри.
11
гл~ю же ваM, ја%ко мно'ѕи эT въсто'къ и^ за'падъ прїидTђ и^ въꙁля'гђтъ съ а^враа'моM, і^ и^саа'коM, і^ и^ја^ковомъ, въ црsтвїи нбsнемъ.
11
Кажу ж вам, що багато прийдуть зі сходу й заходу і возляжуть з Авраамом, Ісааком і Яковом у Царстві Небесному;
12
сн~ве же црsтвїя` и^ꙁгна'ни бђдђтъ въ тмђ кромњшнюю, т^ђ бђдетᲆ пла'чь и^ скре'жетъ ѕђбомъ.
12
А сини Царства вигнані будуть у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів.
13
и^ рече і^с~ со'тникђ. и^ди`, и^ ја^коже вњрова бђди ᲄебњ. і^ и^сцелᲇ ѓ%трокъ е^го в то'и чаs”
13
І сказав Ісус сотникові: іди, і, як вірував ти, нехай буде тобі. І одужав слуга його в ту ж мить.
14
И/ прише'дъ і^с~ в до'мᲆ петро'въ, видњ те'щђ е^го лежа'щђ и^ ѓ^гне'мъ жего'мђ.
14
Прийшовши до Петрової господи, Ісус побачив тещу його, що лежала в гарячці,
15
и^ прикоснђся рђцњ еа`, и^ ѓ^ста'ви ю` ѓ^гнь и^ въста`, и^ слђжа'ше е^мђ”
15
і доторкнувся до руки її, і гарячка покинула її; і вона встала і слугувала Йому.
16
По'ꙁдњ же бы'вшђ, приведо'ша к немђ бњ'сны мно'ги, і^ и^ꙁгна` дђхи сло'вомᲆ. и^ вс^я боля'щая` и^сцњли`,
16
Коли ж настав вечір, привели до Нього багатьох біснуватих, і Він вигнав духів словом і зцілив усіх недужих,
17
да събђ'дется рече'ное і^са'йемъ пррoкомъ, гл~ющем#. то'й недђ'гы нашя прїа'тᲆ, и^ болњꙁ#ни понесе`”
17
щоб справдилося сказане пророком Ісаєю, який говорить: Він узяв на Себе недуги наші і поніс хвороби.
18
Видњ'в же і^с~ мно'гы народы ѓ%крестъ себе, повелњ` оу^ченикоM и^ти` на ѓ%нъ пол#.
18
А як побачив Ісус довкола Себе багато народу, звелів ученикам відпливти на другий бік.
19
и^ пристђ'пль е^ді'нъ кни'жниk, рече е^мђ`. оу^чи'телю, и^дђ` потебᲇ ја%може а'ще и^деши”
19
Тоді один книжник, підійшовши, сказав Йому: Учителю, я піду за Тобою, куди б Ти не пішов.
20
И$ гл~а е^мђ і^с~. ли'си ја%звины и^мђтᲆ, и^ пти'ця нбsныя гнњꙁ'да. сн~ъ же чл~чьскїи не и'мать гд^њ главы` поDклони'ти”
20
І каже йому Ісус: лисиці мають нори і птахи небесні — гнізда, Син же Людський не має де голови прихилити.
21
дрђгїи же эT оу^ченикъ е^го рече е^мђ`. г~и, повели` м^и пержDе и'ти, и^ погреб#сти эTц~а мое^го.
21
Інший же з учеників Його сказав Йому: Господи! Дозволь мені перше піти і поховати батька мого.
22
і^с~ же рече е^мђ. гряди по мнњ, и^ ѓ^ста'ви мр~твыхъ погреб#сти своя` мр~твеця`”
22
Але Ісус сказав йому: іди за Мною і залиш мертвим ховати своїх мерців.
23
Влњз'шђ же е^мђ в# кора'бль, по неM и^до'шя оу^чн~ци е^го”
23
І як увійшов Він у човен, за Ним пішли ученики Його.
24
и^ с^е трђсъ вели'къ бысть в мо'ри, ја^коже кораблю` покрыва'тися влъна'ми, то'й же спа'ше.
24
І ось піднялися хвилі великі на морі, аж човен покривало; Він же спав.
25
и^ пришDеше оу^ченицы е^го възбђдишя е^го гл~юще. г~и, сп~си н^ы, погибаеM.
25
Тоді ученики Його, підійшовши до Нього, розбудили Його і сказали: Господи, рятуй нас, гинемо.
26
и^ гл~а и^мᲆ, чт^о страшли'ви е^сте маловњри; тогда` въста'въ, ꙁапрњти` вњтромъ и^ мо'рю. и^ бысть ти'шина ве'лїа.
26
І говорить їм: чого ви такі боязкі, маловіри? Відтак, уставши, заборонив вітрам і морю, і настала велика тиша.
27
чл~цы же чюди'шася гл~юще. кт^о е^сть сей, ја%ко и^ вњтри и^ мо'ре послђша'ютъ е^го;
27
Люди ж, дивуючись, говорили: Хто Цей, що і вітри, й море слухають Його?
28
И/ пришDешђ е^мђ на ѓ^нъ полᲆ, въ странђ гергеси'нскђю, срњто'ста е^го два` бњ'сна, эT гробъ и^сходя'ща, люта ѕњло`, ја%ко не мож#ти никомђ минђти пђтемъ тњм#.
28
І коли Він прибув на другий бік, до країни Гергесинської, Його зустріли двоє біснуватих, що вийшли з гробниць, дуже люті, так що ніхто не міг пройти тією дорогою.
29
и^ с^е възъпи'ста гл~юще. чт^о наM и^ тебњ і^с~е сн~е бж~їи; прише'лъ е^си сњмо преже вре'мене мђ'чити насъ”
29
І ось вони закричали: що Тобі до нас, Ісусе, Сину Божий? Прийшов Ти сюди передчасно мучити нас.
30
бя'ше же далече эT нею` ста'до свинїи мно'го пасо'мо”
30
А віддалік паслося велике стадо свиней.
31
Бњ'си же моляхђ е^го, гл~юще. а^ще и^зго'ниши н^ы, повели наM и^ти` въ ста'до свино'е.
31
І біси благали Його: якщо виженеш нас, то пошли нас у стадо свиней.
32
и^ рече` и^мᲆ, и^дњте” ѓ^ни же и^зшDеше и^дошя въ стадо свино'е. и^ с^е а^бїе оу^стремися ста'до вс^е по' брегђ в# мо'ре, и^ оу^топо'шя вᲆ водахъ.
32
І Він сказав їм: ідіть. І вони, вийшовши, пішли у стадо свиней. І ось усе стадо кинулося з кручі в море і втопилось у воді.
33
пасђщїи же бњжа'шя, и^ шDеше въ граD, въꙁвњсти'ша вс^я, и^ ѓ^ бњсною”
33
Пастухи ж побігли і, прийшовши у місто, розповіли про все і про те, що було з біснуватими.
34
и^ с^е ве'сь граD и^зы'де въ срњтенїе і^с~ови. и^ видњв#ше е^го моли'шя, ја^ко дабы прешелъ эT предњлъ и^хъ”
34
І ось усе місто вийшло назустріч Ісусові; і, побачивши Його, просили, щоб Він відійшов від їхнього краю.