Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
Глvа, а~.
1
Кни'га роDства і^љ~ хв~а, сн~а дввDа, сн~а а^враа'мля”
1
(Зач. 1) Кни́га родства́ Ісу́са Христа́, Си́на Дави́дова, Си́на Авраа́мля.
2
А$враа'мъ роди` і^саа'ка” І$саак же роди` і^а'кова” і^а'ков же роди` і^оу'дђ и^ бра'тїю е^го”
2
Авраа́м роди́ Ісаа́ка. Ісаа́к же роди́ Іа́кова. Іа́ков же роди́ Іу́ду і бра́тію єго́.
3
І$оу'да же роди` фареса и^ ꙁа'ра, эT џама'ры” фаре'с же роди` е^сро'ма” е^сро'м же роди` а^ра'ма”
3
Іу́да же роди́ Фаре́са і За́ру от Фама́ри. Фаре́с же роди́ Есро́ма. Есро́м же роди́ Ара́ма.
4
а^ра'м же роди` а^минада'ва. а^минада'в же роди` наа^ссо'на. наа^ссо'н же роди` салмо'на”
4
Ара́м же роди́ Амінада́ва. Амінада́в же роди́ Наассо́на. Наассо́н же роди́ Салмо́на.
5
салмо'н же роди` вᲆѓ'за, эT раха'вы. воѓ'з же роди` ѓ^ви'да эT рђџы” ѓ^виD же роди` і^ессе'а.
5
Салмо́н же роди́ Воо́за от Раха́ви. Воо́з же роди́ Ови́да от Ру́фи. Ови́д же роди́ Ієссе́я.
6
і^е^ссеиy роди` дв~да цр~я” двDъ же цр~ь роди` соло'мона, эT ёрїины.
6
Ієссе́й же роди́ Дави́да царя́. Дави́д же цар роди́ Соломо́на от Урі́їни.
7
Соло'мон же роди` ровоа'ма” ровоа'м же роd а^ві'а. а^вїа же роди` а%сса.
7
Соломо́н же роди́ Ровоа́ма. Ровоа́м же роди́ Аві́ю. Аві́я же роди́ А́су.
8
а%сса же роди` і^ѓ^сафата. і^ѓ^сафа'т же роди` і^ѓ^ра'ма” І$ѓ^ра'м же роди` ѓ^зі'ю.
8
А́са же роди́ Іосафа́та. Іосафа́т же роди́ Іора́ма. Іора́м же роди́ Озі́ю.
9
ѓ^зі'а же роди` і^ѓ^аџа'ма” і^ѓ^а^џаM же роди` а^ха'ꙁа. а^хаꙁ же роди` е^ꙁекію.
9
Озі́я же роди́ Іоафа́ма. Іоафа́м же роди́ Аха́за. Аха́з же роди́ Єзекі́ю.
10
е^ꙁекі'а же роди` манасїю” Манасїа же роди` а^мо'на” а^мо'н же роd і^ѓ^сїю.
10
Єзекі́я же роди́ Манассі́ю. Манассі́я же роди́ Амо́на. Амо́н же роди́ Іосі́ю.
11
і^ѓ^сїа же роди` е^хонїю, и^ братїю е^го, въ преселе'нїе вављ=ло'нское”
11
Іосі́я же роди́ Ієхо́нію і бра́тію єго́, в преселе́ніє Вавило́нськоє [Вірш 11 у деяких грецьких списках: Іосі́я же роди́ Іоаки́ма і бра́тію єго́. Іоаки́м же роди́ Ієхо́нію в преселе́ніє Вавило́нськоє].
12
По преселе'нїи же вављ=ло'нстњмъ, і^е^хонїа роди`, салаџїиля. салаџїиль же роd зороваве'ля.
12
По преселе́нії же Вавило́нстім, Ієхо́нія роди́ Салафі́їля. Салафі́їль же роди́ Зорова́веля.
13
ꙁороваве'л же роди`, а^виоу'да” а^виоу'д же роди` е^лїакі'ма” е^лиакі'м же роди а^ꙁора.
13
Зорова́вель же роди́ Авіу́да. Авіу́д же роди́ Єліаки́ма. Єліаки́м же роди́ Азо́ра.
14
а^зо'р же роди` садо'ка” садо'к# же роди` а^хі'ма. а^хи'м же роди` е^лиоу'дђ.
14
Азо́р же роди́ Садо́ка. Садо́к же роди́ Ахи́ма. Ахи́м же роди́ Еліу́да.
15
е^лиоу'д же роd е^леа^ꙁа'ра” е^леа^за'р же роди` матџа'на. маTџа'н же роди` і^а'кова”
15
Еліу́д же роди́ Єлеаза́ра. Єлеаза́р же роди́ Матфа́на. Матфа́н же роди́ Іа́кова.
16
і^а'ков же роди` і^ѓ'сифа, мђжа мр~їина, і^ꙁ неа'же родис'я і^с~ гл~емыи х~с”
16
Іа́ков же роди́ Іо́сифа, му́жа Марі́їна, із Нея́же роди́ся Ісу́с, глаго́лемий Христо́с.
17
Всњх# же родо'въ эT а^враа'ма до дв~да, родове четы'ринадесяте” І$ эT дв~да до преселе'нїа вављ=ло'ньскаго, родове четы'рина'десяте” И$ эT преселе'нїа вављ=лоньскаго до х~а, ро'дове четы'ринадесяте”
17
Всіх же родо́в от Авраа́ма до Дави́да ро́дове четирена́десяте; і от Дави́да до преселе́нія Вавило́нськаго ро́дове четирена́десяте; і от преселе́нія Вавило́нськаго до Христа́ ро́дове четирена́десяте.
18
І$љ~ хв~о рожDество, си'це б^њ” ѓ^брђченњ оу^бо бы'вши мт~ри е^го мр~їи, і^ѓ%сифови, пре'же даже не сни'тися и'ма, ѓбрњтеся и^мђ'щи въ чревњ эT дх~а ст~а”
18
(Зач. 2) Ісу́с Христо́во Рождество́ си́це бі: обруче́нній бо би́вши Ма́тері Єго́ Марі́ї Іо́сифові, пре́жде да́же не сни́тися ї́ма, обрі́теся іму́щи во чре́ві от Ду́ха Свя́та.
19
і^ѓ'сиф же мђжъ еа` пра'веденъ сыи`, и^ не хотя еа` ѓ^бличи'ти, въсхотњ` та'и пђсти'ти ю&”
19
Іо́сиф же муж Єя́, пра́веден сий і не хотя́ Єя́ обличи́ти, восхоті́ тай пусти́ти Ю.
20
Сіа' же е^мђ помы'слившђ, с^е а%гг~лъ гн~ь въ снњ` ја^ви'ся е^мђ`, гл~я, і^ѓ'сифе сн~ђ двDвᲆ, не оу^бо'ися прїа'ти мр~їа'мъ жены твоеа`” РожDьшее б^о ся в не'и, эT дх~а е^сть ст~а”
20
Сія́ же єму́ поми́слившу, се а́нгел Госпо́день во сні яви́ся єму́, глаго́ля: Іо́сифе, си́не Дави́дов, не убо́йся прия́ти Маріа́м жени́ твоєя́, ро́ждшеєбося в Ней, от Ду́ха єсть Свя́та.
21
родиT же сн~а, и^ нарече'ши и^мя е^мђ` і^с~. то'и б^о сп~се'тъ лю'ди своя` эT грњхъ иX.
21
Роди́ть же Си́на, і нарече́ши і́м'я Єму́ Ісу́с, Той бо спасе́ть лю́ди Своя́ от гріх їх.
22
се' же вс^е бы'сть, да сᲆбђ'дется рече'ное эT г~а пррoкомъ гл~ющимъ”
22
Сіє́ же все бисть, да сбу́деться рече́нноє от Го́спода проро́ком, глаго́лющим:
23
с^е дв~аа вᲆ чревњ прїи'метъ, и^ роди'тъ сн~а, и^ нарекђтъ и^мя е^мђ` е^мманђи^лᲆ, е^же е^сть скаꙁа'емо с на'ми б~ъ”
23
се Ді́ва во чре́ві при́йметь і роди́ть Си́на, і нареку́ть і́м'я Єму́ Емману́їл, є́же єсть сказа́ємо: с на́ми Бог.
24
въста'в# же і^ѓ'сифъ эT сна`, сътвори` ја%коже повелњ` е^мђ` а%гг~лъ гн~ь. и^ прїаT женђ` свою`
24
Воста́в же Іо́сиф от сна, сотвори́ я́коже повелі́ єму́ а́нгел Госпо́день, і прия́т жену́ свою́,
25
и^ не ꙁнаа'ше ея`, до'ндеже роди` сн~а свое^го первенца`, и^ нарече` и^мя е^мђ і^с~”
25
і не зна́яше Єя́, до́ндеже роди́ Си́на Своєго́ пе́рвенця, і нарече́ і́м'я Єму́ Ісу́с.
Глvа, в~.
1
Ис~ђ же ро'жDьшђся въ џлее^мњ и^ё^дњ'истњмᲆ, въ дн~и и%рода цр~я” Се^ влъ'сви эT въсто'къ прїидо'шя въ і^е^рsли'м# гл~юще,
1
(Зач. 3) Ісу́су же ро́ждшуся в Вифлеє́мі Іуде́йстім во дні І́рода царя́, се волсви́ от восто́к прийдо́ша во Ієрусали́м, глаго́люще:
2
гдњ` е^сть рожDеи`ся цр~ь и^ю^де'искы'и; Видњ'хомъ б^о ѕвњꙁдђ е^го на вᲆсто'цњ, и^ прїидо'хомъ поклони'тися е^мђ”
2
гді єсть рожде́йся Цар Іуде́йський? Ви́діхом бо звізду́ Єго́ на восто́ці і прийдо́хом поклони́тися Єму́.
3
слы'шав# же и'роD цр~ь, смђтися, и^ вс^я і^е^рsли'ма с нимъ.
3
Сли́шав же І́род цар смути́ся, і весь Ієрусали́м с ним.
4
и^ събравᲆ вс^я пръ'восщ~е'нникы, и^ кни'жникы люDскыя`, въпраша'ше эT ниX, гдњ` х~с ражDа'е^тся;
4
І собра́в вся первосвяще́нники і кни́жники людські́я, вопроша́ше от них: гді Христо́с ражда́ється?
5
ѓ^ни же реко'ша е^мђ`, въ виџлее'мњ і^ё^дњ'истMњ. ᲄа'ко б^о пи'сано е^сть пррoкомъ.
5
Они́ же реко́ша єму́: в Вифлеє́мі Іуде́йстім, та́ко бо пи́сано єсть проро́ком:
6
и^ т^ы виџлее'мᲆ ꙁемле і^ё'дова, ничи'мже менши е^си въ влDкахъ і^о'у^довахᲆ” и^с тебе` б^о и^зы'дет# вожDь, и^же ё^пасеT лю'ди моя` і^и~ля”
6
і ти, Вифлеє́ме, земле́ Іу́дова, ні чи́мже ме́нші єси́ во влади́ках Іу́дових: із тебе́ бо ізи́деть Вождь, І́же упасе́ть лю́ди Моя́, Ізра́їля.
7
Тогда` и^роD та'и приꙁва` влъхвы, и^ і^спытоваше эT нихъ вре'мя ја%влъшаася ѕвњꙁды`.
7
Тогда́ І́род тай призва́ волхви́, і іспи́товаше от них вре́м'я я́вльшияся звізди́,
8
и^ посла'в# и^хъ въ виџлееM, рече`. шеDше, и^спыта'ите и^ꙁвњ'стно ѓ^ ѓ^троча'ти” е^гда же ѓ^бря'щеᲄе, въꙁвњсᲄи'те м^и. ја%ко да и^ а'ꙁъ шеD поклонюся е^мђ”
8
і посла́в їх в Вифлеє́м, рече́: ше́дше іспита́йте ізві́стно о Отроча́ті; єгда́ же обря́щете, возвісті́те мі, я́ко да і аз шед поклоню́ся Єму́.
9
ѓ^ни же послђшавше царя`, и^до'шя” и^ се ѕвњꙁда` ю&же видњшя на въсᲄо'цњ, и^дя'ше прDе ни'ми. до'ндеже пришеDши ста^ връхђ` и^дњже б^њ ѓ^троча`.
9
Они́ же послу́шавше царя́, ідо́ша. І се, звізда́, ю́же ви́діша на восто́ці, ідя́ше пред ни́ми, до́ндеже прише́дши ста верху́, іді́же бі Отроча́.
10
ви'дњв#ше же ѕвњзDђ, вᲆзра'довашяs ра'достїю ве'лїею ѕњло`.
10
Ви́дівше же звізду́, возра́довашася ра́достію ве́лією зіло́,
11
И$ пришеDше вᲆ хра'минђ видњшя ѓ^троча` с марїею ма'терїю его. и^ падъше поклони'шася е^мђ” и^ эTвръꙁше съкро'вищя своя`, принесо'шя е^мђ да'ры. ꙁлато, и^ лива'нъ, и^ сми'рнђ,
11
і прише́дше в хра́мину, ви́діша Отроча́ с Марі́єю, Ма́терію Єго́, і па́дше поклони́шася Єму́; і, отве́рзше сокро́вища своя́, принесо́ша Єму́ да́ри, зла́то і лива́н і сми́рну.
12
и^ вњ'сть прїемше въ снњ не възврати'тися къ и'родђ” и^нњм# пђтеM эTи^до'ша въ странђ свою`”
12
І вість приє́мше во сні не возврати́тися ко І́роду, іни́м путе́м отидо́ша во страну́ свою́.
13
ЭtшеDшим же и%мъ, с^е а%гг~лъ гн~ь въ снњ ја^ви'ся і^ѓ'сифђ гл~я, въста'въ поими` ѓ^тро'ча и^ мт~ре е^го, и^ бњжи въ е^гљ=пет#. и^ бђ'ди та'мо, до'ндеже рекђ т^и. хощетъ б^о и^роD и^ска'ти ѓ^троча'те да погђбиT е&”
13
(Зач. 4) Отше́дшим же їм, се а́нгел Госпо́день во сні яви́ся Іо́сифу, глаго́ля: воста́в поіми́ Отроча́ і Ма́тер Єго́, і біжи́ во Єги́пет, і бу́ди та́мо, до́ндеже реку́ ті, хо́щеть бо І́род іска́ти Отроча́те, да погуби́ть Є.
14
ѓ%н же въста'въ, поя^тᲆ ѓ^троча` и^ мт~ре е^го но'щїю, и^ эTи'де въ е^гљ=пеT.
14
Он же воста́в, поя́т Отроча́ і Ма́тер Єго́ но́щію, і оти́де во Єги́пет,
15
и^ бњ та'мо до ё^ме'ртїа и%родова” да събђ'дется рече'но'е эT г~а пррoкомъ гл~ющемъ, эT егљ=пта възваX сн~а мое^го”
15
і бі та́мо до уме́ртвія І́родова, да сбу́деться рече́нноє от Го́спода проро́ком, глаго́лющим: от Єги́пта воззва́х Си́на Моєго́.
16
Тогда` и^роD видњвъ ја^ко порђга'нъ быs эT влъ'хвъ, разгнњвася ѕњло`” и^ посла'въ, и^зби` вс^я дњти, сђщая` вᲆ виџлее'мњ, и^ въ всњх# предњ'лехъ е^го, эT двою` лњтђ и^ нижа'иша, по' времени е^же и^ꙁвњстно и^спыта` эT влъ'хвъ”
16
Тогда́ І́род ви́дів, я́ко пору́ган бисть от волхво́в, разгні́вася зіло́ і посла́в ізби́ вся ді́ти су́щия в Вифлеє́мі і во всіх преді́ліх єго́, от двою́ лі́ту і нижа́йше, по вре́мені, є́же ізві́стно іспита́ от волхво́в.
17
Тогда` сбы'сться рече'ное и^е^ремїемъ пррoкомъ гл~ющемъ,
17
Тогда́ сби́сться рече́нноє Ієремі́єм проро́ком, глаго́лющим:
18
глsа в р'амњ слы'шанъ бысᲄь, пла'чь и^ рыда'нїе и^ во'пль мно'гъ. рахи'ль пла'чющися чядъ свои^хъ, и^ не хотя'ше ётњшиᲄися, ја%ко нњ сђт#”
18
глас в Ра́мі сли́шан бисть, плач і рида́ніє і вопль мног; Рахи́ль пла́чущися чад свої́х і не хотя́ше уті́шитися, я́ко не суть.
19
ё^мръшђ же и%родђ. с^е а^гг~лъ гн~ь въ снњ јави'ся и^ѓ'сифђ вᲆ е^гљ=птњ,
19
Уме́ршу же І́роду, се а́нгел Госпо́день во сні яви́ся Іо́сифу во Єги́пті,
20
гл~я. въста'въ поими` ѓ^троча` и^ мт~ре е^го, и^ и^ди` в ꙁемлю і^и~левђ. и^ꙁ#мро'шя б^о и^щђщеи` дш~ђ ѓ^троча'те”
20
глаго́ля: воста́в поіми́ Отроча́ і Ма́тер Єго́ і іди́ в зе́млю Ізра́їлеву, ізомро́ша бо і́щущії душі́ Отроча́те.
21
ѓ%н же въставъ, поя'тъ ѓ^троча` и^ мт~ре е^го, и^ прїиде в ꙁемлю і^и~левђ”
21
Он же воста́в, поя́т Отроча́ і Ма́тер Єго́ і при́йде в зе́млю Ізра́їлеву.
22
Слы'шав# же ја%ко а^рхела'и црsтвђе^тъ въ і^ё^де'й в мњсто ирода эTц~а свое^го`, ё^боя'ся та'мо и^ти. вњсть же прїе'мъ въ снњ` эTи'де въ пре'дњлы галиле'искїа.
22
Сли́шав же, я́ко Архела́й ца́рствуєть во Іуде́ї вмі́сто І́рода, отця́ своєго́, убоя́ся та́мо іти́; вість же приє́м во сні, оти́де в преді́ли Галиле́йськія.
23
и^ пришDе всели'ся въ' градњ нарица'емњмъ назеретъ ја%ко да сбђдется рече'ное пррoкы, ја%ко наꙁоре'и наречется”
23
І прише́д всели́ся во гра́ді нарица́ємім Назаре́т, я́ко да сбу́деться рече́нноє проро́ки, я́ко Назоре́й нарече́ться.
Глаv, г~.
1
Въ` дн~и же ѓ%ны, прїиде і^ѓа'нн# крsти'тель проповњдаа в# пђсты'ни і^ё^де'истњи`,
1
(Зач. 5) Во дні же о́ни при́йде Іоа́нн Крести́тель, пропові́дая в пусти́ні Іуде́йстій
2
и^ гл~я. пока'итеся, прибли'жи б^о ся црsтвїе нбsное”
2
і глаго́ля: пока́йтеся, прибли́жибося Ца́рствіє Небе́сноє.
3
Се'й б^о еs рече'ныи і^са'йемъ пррoкомъ, глющеM, глsа въпїю'щаго в# пђсты'ни. ё^гото'ваите пђть гн~ь пра'вы твориᲄе стеѕя` е^го`.
3
Сей бо єсть річе́нний Іса́єм проро́ком, глаго́лющим: глас вопію́щаго в пусти́ні: угото́вайте путь Госпо́день, пра́ви творі́те стезі́ Єго́.
4
са'м же і^ѓа'ннъ и^мя'ше ри'ꙁђ свою` эT вла'съ вельбђжDь, и^ по'ясъ ё^смњнъ ѓ^ чреслњхъ свои^хъ. снњ'дь же е^го` б^њ, прђжїе и мDе дивїи”
4
Сам же Іоа́нн ім'я́ше ри́зу свою́ от влас вельблу́ждь і по́яс усме́н о чреслі́х свої́х, снідь же єго́ бі пру́жіє і мед ди́вій.
5
Тогда` и^схожда'ше к немђ і^е^рsли'ма, и^ вс^я і^ё^деа, и^ вс^я страна` і^ѓ^рда'нскаа`.
5
Тогда́ ісхожда́ше к нему́ Ієрусали́ма, і вся Іуде́я, і вся страна́ Іорда́нськая,
6
и^ кр~ща'хђся въ і^ѓ^рда'ни эT него`, и^сповњдающе грњхы` своя`”
6
і креща́хуся во Іорда́ні от него́, іспові́дающе гріхи́ своя́.
7
Видњ'в же мно'гы фарисе'а и^ саDдђке'а грядђщ'а на кр~щенїе е^го, рече` и^мъ. рожDенїа е^хи'днова, кт^о сказа вамъ бњжати эT бђ'дђщаго гнњ'ва;
7
Ви́дів же (Іоа́нн) мно́гі фарисе́ї і саддуке́ї, гряду́щия на креще́ніє єго́, рече́ їм: рожде́нія єхи́днова, кто сказа́ вам біжа́ти от бу́дущаго гні́ва?
8
сътвори'те ё%бо плDо достои'нъ покаа'нїа.
8
Сотворі́те у́бо плод, досто́їн покая́нія,
9
и^ не начина'ите гл~ати в себњ, эTц~а и%мамы а^враа'ма. гл~ю б^о вамъ, ја^ко мо'жетъ б~ъ эT ка'менїа сего` въꙁDви'гнђти чя'да а^враа'мђ”
9
і не начина́йте глаго́лати в себі́: отця́ і́мами Авраа́ма. Глаго́лю бо вам, я́ко мо́жеть Бог от ка́менія сего́ воздви́гнути ча́да Авраа́му;
10
Оу^же б^о и^ секі'ра при' корени древа лежи'тъ. всяко ё^бо древо и%же не твори'тᲆ плода добра`, посњка'емо быва'етъ, и^ въ ѓ^гнь вмњта'емо”
10
уже́ бо і сіки́ра при ко́рені дре́ва лежи́ть; вся́ко у́бо дре́во, є́же не твори́ть плода́ добра́, посіка́ємо бива́єть і во огнь вмета́ємо;
11
А/зъ ё^бо кр~ща'ю в^ы водо'ю, в# покаа'нїе. гряды'и же по мн^њ, крњпли'и мене еs, е^мђже нњ'смь досто'инъ сапоги` понести`, то'й в^ы крsтитъ дх~оM ст~ым# и^ ѓ^гнеM.
11
аз у́бо креща́ю ви водо́ю в покая́ніє, Гряди́й же по мні крі́плій мене́ єсть, Єму́же нісьм досто́їн сапоги́ понести́; Той ви крести́ть Ду́хом Святи́м і огне́м;
12
Є$мђж'е лопа'та в рђцњ е^го`, и^ потребитъ гђмно свое, и^ събере'тъ пшени'цђ свою в# жи'тницђ, плњвы же съжжетᲆ ѓ^гнеM негаса'ющимъ”
12
Єму́же лопа́та в руці́ Єго́, і отреби́ть гумно́ Своє́, і собере́ть пшени́цю Свою́ в жи́тницю, пле́ви же сожже́ть огне́м негаса́ющим.
13
Тогда` прихо'диT і^с~ эT галиле'а на і^ѓ^рдаn къ і^ѓ^а'ннђ, крsтитися эT него`”
13
(Зач. 6) Тогда́ прихо́дить Ісу́с от Галиле́ї на Іорда́н ко Іоа́нну крести́тися от него́.
14
І$ѓ&анн# же въꙁбраня'ше е^мђ гл~я. а^зъ требђю тобою крsти'тися, и^ ты л^и гряде'ши кᲆ мнњ`;
14
Іоа́нн же возбраня́ше Єму́, глаго́ля: аз тре́бую Тобо́ю крести́тися, і Ти ли гряде́ши ко мні?
15
эTвᲇща'в же і^с~, рече` к немђ`. ѓ^ста'ви н~нњ, та'ко б^о подобно е^сть наM и^спо'лнити вся'кђ пра'вдђ. тогда ѓ^ста'ви е^го”
15
Отвіща́в же Ісу́с рече́ к нему́: оста́ви ни́ні, та́ко бо подоба́єть нам іспо́лнити вся́ку пра́вду. Тогда́ оста́ви Єго́.
16
И$ крsти'вся і^с~, взы'де а%бїе эT воды`. и^ с^е эTвръꙁо'шася е^мђ` нб~са, и^ видњ дх~ъ бж~їи и^сходя'щь ја%ко го'лђбь, грядђщь на'нь.
16
І крести́вся Ісу́с взи́де а́біє от води́; і се, отверзо́шася Єму́ небеса́, і ви́ді Ду́ха Бо́жия сходя́ща, я́ко го́луба, і гряду́ща на Него́.
17
и^ с^е глsа съ нб~се гл~я” сей е^сть сн~ъ мо'и възлюбленыи, ѓ^ нем#же бл~говолиX”
17
І се, глас с небесе́ глаго́ля: Сей єсть Син Мой возлю́бленний, о Не́мже благоволи́х.
Глаv, д~.
1
Тогда` і^с~ възведе'нъ бысть дх~оM в пђсты'ню и^скђси'тися эT дїа'вола.
1
(Зач. 7) Тогда́ Ісу́с возведе́н бисть Ду́хом в пусти́ню іскуси́тися от дия́вола,
2
и^ пости'вся дн~їи четы'ридесяте и^ но'щїи четы'ридесяте, послњди вꙁалка`”
2
і пости́вся дній чети́редесять і но́щій чети́редесять, посліди́ взалка́.
3
и^ пристђпль к немђ` и^скђси'тель, рече`. а%ще сн~ъ е^си бж~їи, рц^и ја%ко да ка'менїе с^е хлњби бђ'дђтъ”
3
І присту́пль к Нему́ іскуси́тель рече́: а́ще Син єси́ Бо́жий, рци, да ка́меніє сіє́ хлі́би бу́дуть.
4
ѓ'н же эTвњщавъ, рече. пи'сано е^сть. не ѓ^ хлњбᲇ еді'номᲆ жив# бђ'детъ чл~къ, н^о ѓ^ всякомъ гл~њ и^сходя'щимъ и^зъ ё'стъ бж~їихъ”
4
Он же отвіща́в рече́: пи́сано єсть: не о хлі́бі єди́нім жив бу́деть челові́к, но о вся́цім глаго́лі ісходя́щем ізо уст Бо́жиїх.
5
Тогда` поя'тъ е^го дїа'волъ, въ ст~ы'и граD, и^ постави е^го` на крилњ цр~ковнеM.
5
Тогда́ поя́т Єго́ дия́вол во святи́й град, і поста́ви Єго́ на крилі́ церко́внім,
6
и^ гл~а е^мђ`. а%ще сн~ъ е^си бж~їи, врьзися ни'зђ. пи'сано б^о е^сть, ја%ко а%гг~лоM свои^мъ ꙁаповњсть ѓ^ тебњ съхрани'ти т^я, и^ на рђка'хъ во'змђтъ т^я, да не когда` претъкнеши ѓ^ ка'мень но'гђ твою”
6
і глаго́ла Єму́: а́ще Син єси́ Бо́жий, ве́рзися ни́зу, пи́сано бо єсть: я́ко а́нгелом Свої́м запові́сть о Тебі́ (сохрани́ти Тя), і на рука́х во́зьмуть Тя, да не когда́ преткне́ши о ка́мень но́гу Твою́.
7
Рече же е^мђ і^с~, пакы пи'сано е^сть. не и^скђсиши г~а б~а свое^го`”
7
Рече́ (же) єму́ Ісу́с: па́ки пи́сано єсть: не іску́сиши Го́спода Бо́га твоєго́.
8
пакы поя'тъ е^го` дїа'волъ на' горђ высокђ ѕњло`, и^ показа` е^мђ вс^њ црsтвїа мира, и^ сла'вђ и^хъ,
8
Па́ки поя́т Єго́ дия́вол на гору́ високу́ зіло́, і показа́ Єму́ вся ца́рствія ми́ра і сла́ву їх,
9
и^ гл~а е^мђ. сїя` вс^я тебњ даM, аще паD покло'нишимися”
9
і глаго́ла Єму́: сія́ вся Тебі́ дам, а́ще пад поклони́шиміся.
10
Тогда` гл~а емђ` і^с~, и^ди` за мно'ю сатана`. пи'сано бо е^сть. г~ђ б~ђ твое^мђ` покло'нишися, и^ томђ` е^ді'номђ послђж'иши”
10
Тогда́ глаго́ла єму́ Ісу́с: іди́ за Мно́ю, сатано́, пи́сано бо єсть: Го́споду Бо́гу твоєму́ поклони́шися і Тому́ єди́ному послу́жиши.
11
тогда` ѓ^ста'ви е^го` дїа'волъ” и^ с^е а%гг~ли пристђпи'ша и^ слђжа'хђ е^мђ`”
11
Тогда́ оста́ви Єго́ дия́вол, і се, а́нгели приступи́ша і служа́ху Єму́.
12
Слы'шав же і^с~, ја%ко і^ѓ^а'ннъ предан# бысть, эTи'де в# галиле'ю,
12
(Зач. 8) Сли́шав же Ісу́с, я́ко Іоа́нн пре́дан бисть, оти́де в Галиле́ю,
13
и^ ѓ^ста'вль наꙁа'ретъ, пришDе всели'ся в# каперънаё^мъ, в# помо'рїе, в# предњлњхᲆ заё^ло'них# и^ нефџали'млиX
13
і оста́вль Назаре́т, прише́д всели́ся в Капернау́м в помо́ріє, в преді́ліх Завуло́них і Неффали́млих,
14
да сбђдется реченное и^са'і^емъ пррoкомъ гл~ющеM”
14
да сбу́деться рече́нноє Іса́єм проро́ком, глаго́лющим:
15
земля ꙁавђло'ня, и^ ꙁемля нефџали'мля, пђть мо'ря ѓ^б онъ полъ і^ѓ^рда'нњ, галиле'а ја^зы'к#.
15
земля́ Завуло́ня і земля́ Неффали́мля, путь мо́ря об он пол Іорда́на, Галиле́я язи́к,
16
лю'дїе сњдя'щеи` въ тмњ`, видњша свњтъ ве'лїи. и^ сᲇдя'щиM въ странњ` и^ сњни см~ртнњи свњтъ восїа и^мъ”
16
лю́діє сідя́щії во тьмі ви́діша світ ве́лій, і сідя́щим в страні́ і сі́ні сме́ртній, світ возсія́ їм.
17
эTто'лњ начаT і^с~ проповњ'дати, и^ гл~ати Пока'иᲄеся, прибли'жи бо ся црsтво нбsное”
17
Отто́лі нача́т Ісу́с пропові́дати і глаго́лати: пока́йтеся, прибли́жися бо Ца́рство Небе́сноє.
18
Ходя' же при' мори галиле'истњм#, видњ два` бра'та. си'мона гл~емаго пеTра, и^ а^ндрњ'а бра'та е^го, вмњта'юща мержю в мо'ре. бњ'ста б^о ры'баря”
18
(Зач. 9) Ходя́ же при мо́рі Галиле́йстім, ви́ді два бра́та: Си́мона, глаго́лемаго Петра́, і Андре́я, бра́та єго́, вмета́юща мре́жі в мо́ре, бі́ста бо ри́баря;
19
І$ гл~а и%ма грядњта по мнњ`, и^ сотворю` в^ы ловця чл~комъ”
19
і глаго́ла ї́ма: гряді́та по Мні, і сотворю́ ви ловця́ челові́ком.
20
ѓ^на же а%бїе ѓ^ста'вльшя мре'жя, по немъ и^до'ста”
20
О́на же а́біє, оста́вльша мре́жі, по Нем ідо́ста.
21
И$ прешеD эTтђ'дђ, видњ` и%на два` бра'та, і^а'кова зеведе'ѓ^ва, и^ і^ѓ^а'нна бра'та е^го, в корабли` сᲆ зеведе'ѓмᲆ эTц~ем# ею`, завяꙁа'юща мре'жю свою`, и^ въꙁва` я&.
21
І преше́д отту́ду, ви́ді і́на два бра́та, Іа́кова Зеведе́єва і Іоа́нна, бра́та єго́, в кораблі́ с Зеведе́йом, отце́м єю́, зав'язу́юща мре́жі своя́, і воззва́ я.
22
ѓ^на же а%бїе ѓ^ста'вльша кора'бль, и^ эTц~а своего`, по нем# и^до'ста”
22
О́на же а́біє, оста́вльша кора́бль і отця́ своєго́, по Нем ідо́ста.
23
и^ прохожаDше вс^ю галиле'ю і^с~. ё^ча` на со'нмищиX и^х#, и^ проповњ'даа е^љhлїе цр~ьствїа, и^ исцњляа` всякъ недђ'гъ, и^ вся'кђ ја%ꙁю в лю'дехъ.
23
І прохожда́ше всю Галиле́ю Ісу́с, учя́ на со́нмищах їх і пропові́дая Єва́нгеліє Ца́рствія, ісціля́я всяк неду́г і вся́ку я́зю в лю́дех.
24
І$ и^зы'де слђх# е^го по все'и сљ=рїи. и^ приведо'шя е^мђ вс^я боля'щаа разли'чными недђ'гы, и^ стра'стьми ѓ^дръжи'мы, и^ бњ'сны, и^ мњ'сячныа, и^ расла'блены жи'лами. и^ і'сцњли` и^хъ”
24
І ізи́де слух Єго́ по всей Сирі́ї; і приведо́ша к Нему́ вся боля́щия, разли́чними неду́ги і страстьми́ одержи́ми, і бі́сни, і мі́сячния, і разсла́бленния (жи́лами) — і ісціли́ їх.
25
И$ по немᲆ идо'шя наро'ди мно'ѕи эT галилеа, и^ десятигра'дъ, і^ эT і^е^рsли'ма, і^ ю^де'а, и^ съ ѓ%ного по'лђ і^ѓ^рда'на”
25
(Зач. 10) І по Нем ідо́ша наро́ди мно́зі от Галиле́ї і десяти́ град, і от Ієрусали́ма і Іуде́ї, і со о́наго по́лу Іорда́на.
Глvа, е~”
1
Оу^ꙁрњ'в же наро'ды, в#зы'де на горђ. и^ сњд#шђ е^мђ, пристђпи'шя к не'мђ ё^ченицы` е^го`.
1
Узрі́в же наро́ди, взи́де на гору́; і сі́дшу Єму́, приступи́ша к Нему́ ученици́ Єго́.
2
и^ эTве'рзъ ё^ста своя`, ё^ча'ше и^хъ гл~я”
2
І отве́рз уста́ Своя́, уча́ше їх, глаго́ля:
3
Бл~же'ни ни'щїи дх~омᲆ, ја^котњх# е^сть црsтвїе нбsное”
3
блаже́нні ни́щії ду́хом, я́ко тіх єсть Ца́рствіє Небе́сноє.
4
бл~же'ни пла'чющеи, ја^котїи ё^тњшатся”
4
Блаже́нні пла́чущії, я́ко ті́ї уті́шаться.
5
бл~жени кро'т#цїи, ја%котїи наслњдят# ꙁе'млю”
5
Блаже́нні кро́тції, я́ко ті́ї наслі́дять зе́млю.
6
бл~же'ни а%лчющеи` и^ жа'ждђщеи` пра'вды, ја%котїи насы'тяTся”
6
Блаже́нні а́лчущії і жа́ждущії пра́вди, я́ко ті́ї наси́тяться.
7
Бл~же'ни млsтивїи, ја%котїи поми'ловани бђ'дђтъ”
7
Блаже́нні ми́лостивії, я́ко ті́ї поми́ловані бу́дуть.
8
Блаyни чи'стїи срDцемъ, ја^котїи бг~а ё%ꙁрятᲆ”
8
Блаже́нні чи́стії се́рдцем, я́ко ті́ї Бо́га у́зрять.
9
бл~же'ни ми'ротв'орцы, ја%котїи сн~ове бж~їи нарекђтся”
9
Блаже́нні миротво́рці, я́ко ті́ї си́нове Бо́жії нареку́ться.
10
Бл~же'ни и^з#гна'ни пра'вды ра'ди, ја^котњхъ єs црsтво нбsное”
10
Блаже́нні ізгна́ні пра́вди ра́ди, я́ко тіх єсть Ца́рствіє Небе́сноє.
11
Блаже'ни е^сте егда` поно'сятъ ваM, і^ и^жденђтъ, и^ рекTђ вся'къ ѕо'лъ гл~ъ на' вы лжђще мене` ради.
11
Блаже́нні єсте́, єгда́ поно́сять вам і іждену́ть, і реку́ть всяк зол глаго́л на ви лжу́ще — Мене́ ра́ди;
12
ра'дђитеся и^ весели'теся, ја%ко м#зда` ва'ша мно'га на нб~сњх#” Та'ко б^о и^згна'шя пррoки и^же бњша пре'же ваs”
12
ра́дуйтеся і веселі́теся, я́ко мзда ва́ша мно́га на небесі́х; та́ко бо ізгна́ша проро́ки, і́же (бі́ша) пре́жде вас.
13
Вы^ е^сте со'ль земли`. а%ще же со'ль ѓ^бђа'етъ, чимъ ѓ^соли'тся; ни въ чтоже бђ'детъ ктомђ`, то'чїю да и^ссы'пана бђ'детъ во'нъ, и^ попира'ема человњкы”
13
Ви єсте́ соль землі́; а́ще же соль обуя́єть, чим осоли́ться? Ні во что́же бу́деть ктому́, то́чію да ізси́пана бу́деть вон і попира́єма челові́ки.
14
Вы е^сте свњтъ ми'рђ. не мо'жетᲆ граD ё^кры'тися врьхђ` горы` стоа`,
14
(Зач. 11) Ви єсте́ світ ми́ра; не мо́жеть град укри́тися верху́ гори́ стоя́;
15
ни вжига'ютъ свњти'лника, и^ поставля'ютъ е^го поD спђ'домъ, н^о на свњщницњ, и^ свњтитъ всњмъ и%же въ храминњ сђть”
15
ніже́ вжига́ють світи́льника і поставля́ють єго́ под спу́дом, но на сві́щниці, і сві́тить всім, і́же в хра́мині (суть).
16
Та'ко да просвᲇти'тся свTњ ва'шь преD чл~кы, ја%ко да видяT ва'ша до'браа дњ'ла, и^ прославяT эTц~а ва'шеh и%же на нб~сехъ”
16
Та́ко да просвіти́ться світ ваш пред челові́ки, я́ко да ви́дять ва́ша до́брая діла́ і просла́в'ять Отця́ ва́шего, І́же на Небесі́х.
17
не мни'те ја%ко прїидохъ разорити ꙁако'на и^ли` пррoкы. не прїидо'хъ разори'ти, но испо'лнити”
17
(Да) не мні́те, я́ко прийдо́х разори́ти Зако́н іли́ Проро́ки: не прийдо́х разори́ти, но іспо́лнити.
18
А$минь б^о гл~ю ва'мъ, до'ндеже пре'идетъ нб~о и^ ꙁемля`, і^ѓ'та е^ді'на и^ли е^ді'на чръта не пре'идеT эT ꙁако'на, до'ндеже вс^я бђ'дђтᲆ”
18
Амі́нь бо глаго́лю вам: до́ндеже пре́йдеть не́бо і земля́, йо́та єди́на, іли́ єди́на черта́ не пре́йдеть от Зако́на, до́ндеже вся бу́дуть.
19
и^же а^ще раꙁори'тъ е^ді'нђ ꙁаповњдїи си'хъ ма'лыX, и^ наё^чи'тъ та'ко чл~кы, мнїй нарече'тся въ црsтвїи нбsнемъ. а^ и'же сотвори'тъ и^ наё^чи'тъ, се'и ве'лїи нарече'тся въ црsтвїи нбsнемъ”
19
І́же а́ще разори́ть єди́ну за́повідій сих ма́лих і научи́ть та́ко челові́ки, мній нарече́ться в Ца́рствії Небе́снім; а і́же сотвори́ть і научи́ть, сей ве́лій нарече́ться в Ца́рствії Небе́снім.
20
Гл~ю б^о вамъ, ја%ко а^ще не и^ꙁбђ'детъ пра'вда ва'шя па'че кни'жникъ и^ фарисе'и, не вни'дете въ црsтвїе нбsное”
20
(Зач. 12) Глаго́лю бо вам, я́ко а́ще не ізбу́деть пра́вда ва́ша па́че кни́жник і фарисе́й, не вни́дете в Ца́рствіє Небе́сноє.
21
Слы'шасте ја^ко рече'но бы'сть дре'вниM, не ё^бїе'ши. и^же б^о а%ще ё^бїе'тъ, повинеn е^сть сђдђ`”
21
Сли́шасте, я́ко рече́но бисть дре́внім: не убіє́ши, і́же (бо) а́ще убіє́ть, пови́нен єсть суду́.
22
А/з же гл~ю вам#, ја^ко вс^якъ гнњ'ваи`ся на бра'та свое^го` всђ'е, пови'ненъ е^сть сђдђ, и%же б^о а^ще речетъ бра'тђ свое^мђ`, ра'ка, повиненъ е^сть со'нмищђ. а^ и^же рече'тъ ю^ро'де, пови'ненъ е^сть гее%ннњ ѓ%гненњи”
22
Аз же глаго́лю вам, я́ко всяк гні́ваяйся на бра́та своєго́ всу́є пови́нен єсть суду́; і́же бо а́ще рече́ть бра́ту своєму́: рака́, пови́нен єсть со́нмищу; а і́же рече́ть: уро́де, пови́нен єсть геє́нні о́гненній.
23
а%ще ё%бо принесе'ши дарᲆ тво'и къ ѓ^лтарю, и^ тђ помяне'ши, ја%ко бра'тъ твои и%мать нњ'что на' тя,
23
А́ще у́бо принесе́ши дар твой ко олтарю́ і ту пом'яне́ши, я́ко брат твой і́мать ні́что на тя,
24
ѓ^стави т^ђ да'ръ тво'и прDе ѓ^лтаре'м#, и^ шDе преже смири'ся съ бра'томъ своиM, и^ тогда` пришDе принеси даръ сво'и”
24
оста́ви ту дар твой пред олтаре́м і шед пре́жде смири́ся с бра́том твої́м, і тогда́ прише́д принеси́ дар твой.
25
Бђ'ди ё^вњщава'ася съ сопе'рникомъ свои^мъ ско'ро, до'ндеже е^си на пђти` с нимъ, да не преда'стъ тебе` съпе'рниk сђдїи, и^ сђдїа тя преда'стъ слђѕњ, и^ в темни'цђ в#ве'рженъ бђ'деши.
25
Бу́ди увіщава́яся с сопе́рником твої́м ско́ро, до́ндеже єси́ на путі́ с ним, да не преда́сть тебе́ сопе́рник судії́, і судія́ тя преда́сть слузі́, і в темни́цю вве́ржен бу́деши;
26
а^миn гл~ю тебњ, не и^зы'деши эTтђ'дђ до'ньдеже вᲆздаси` послњ'днїи кодрантъ”
26
амі́нь глаго́лю тебі́: не ізи́деши отту́ду, до́ндеже возда́си послі́дній кодра́нт*.
27
Слы'шасте, ја%ко речено быs пръ'выM. не прелюбы` съᲄвори'ши”
27
(Зач. 13) Сли́шасте, я́ко річе́но бисть дре́внім: не прелюби́ сотвори́ши.
28
А/з же гл~ю ваM ја%ко вся'къ и^же възрит# на женђ` къ е^же въжDелњти е'и, ё^же любодњ'исᲄвова с нею в# срDци свое'мъ”
28
Аз же глаго́лю вам, я́ко всяк, і́же воззри́ть на жену́, ко є́же вожделі́ти єя́, уже́ любоді́йствова с не́ю в се́рдці своє́м;
29
а%ще же ѓ%котвое` десно'е съблажня'етъ т^я, и^зми` е&, и^ ве'рзи эT себе`. о^у'не б^от^и е^сть, да поги'бнетъ е^ді'нъ эT ё'дъ твои^хᲆ, а^ не вс^е тњ'лотвое` в#вержено бђ'детъ в гее'ннђ ѓ%гненђю.
29
а́ще же о́ко твоє́ десно́є соблажня́єть тя, ізми́ є і ве́рзи от себе́: у́не бо ті єсть, да поги́бнеть єди́н от уд твої́х, а не все ті́ло твоє́ вве́ржено бу́деть в геє́нну (о́гненную);
30
и^ а^ще же десна'я твоа рђка` съблажня'етъ т^я, ё^сњци ю&, и^ ве'ръꙁи эT себе`. о^у'не б^оти е^сть, да поги'бнетъ е^ді'нъ эT о^у'дъ твои^хъ, а^ не все` тњ'лотвое` и'детъ в гее'ннђ”
30
і а́ще десна́я твоя́ рука́ соблажня́єть тя, усіци́ ю і ве́рзи от себе́: у́не бо ті єсть, да поги́бнеть єди́н от уд твої́х, а не все ті́ло твоє́ вве́ржено бу́деть в геє́нну.
31
Рече'но же бы'сть, ја%ко и^же а%ще пђстиT женђ` свою, да дастъ е'й кні'гђ распђстнђю`.
31
Рече́но же бисть, я́ко і́же а́ще пу́стить жену́ свою́, да дасть єй кни́гу распу́стную.
32
а%ꙁ же гл~ю вамъ. ја^ко всякъ эTпђщаяи` женђ` свою` ра'ꙁвњ словесе` любодњ'иннаго, твори'тᲆ ю& прелюбодњ'иствовати. и^ і'же пђщени'цђ по'имет# прелюбы` дњи'ствђетъ”
32
Аз же глаго́лю вам, я́ко всяк отпуща́яй жену́ свою́, ра́зві словесе́ любоді́йнаго, твори́ть ю прелюбоді́йствовати; і і́же пущени́цю по́йметь, прелюбоді́йствуєть.
33
Па'кы слы'шясте, ја%ко рече'но бысᲄь, дре'внимъ, не въ лжђ` клене'шися, въздаси же гв~и кля'твы твоа`”
33
(Зач. 14) Па́ки сли́шасте, я́ко річе́но бисть дре́внім: не во лжу клене́шися, возда́си же Го́сподеві кля́тви твоя́.
34
А/ꙁᲆ же гл~ю ва'мъ, не кля'тися вся'ко, ни нб~омъ, ја%ко прsтлъ е^сть бж~їи.
34
Аз же глаго́лю вам не кля́тися вся́ко: ні не́бом, я́ко престо́л єсть Бо́жий;
35
ни ꙁемле'ю, ја^ко поDножїе е^сть нога'ма е^го. ни` і^е^рsли'момъ, ја%ко граD е^сть вели'каго цр~я.
35
ні земле́ю, я́ко подно́жіє єсть нога́ма Єго́; ні Ієрусали́мом, я́ко град єсть вели́каго Царя́;
36
ниже главо'ю своею` клени'ся, ја%ко не мо'жеши вла'са е^ді'ного бњла и^ли` черᲆна сътвори'ти”
36
ніже́ главо́ю твоє́ю клени́ся, я́ко не мо́жеши вла́са єди́наго бі́ла іли́ че́рна сотвори́ти;
37
Бђди же сло'во ва'ше. е'й, е'й. ни`, ни`, лихо е^же сею`, эT непрїа'зни е^сть”
37
бу́ди же сло́во ва́ше: єй — єй; ні — ні, ли́шше же сею́ от неприя́зні єсть.
38
слы'шасте ја^ко речено бысть” ѓ%ко, за ѓ%ко. и^ ꙁђ'бъ, ꙁа' зђбъ”
38
Сли́шасте, я́ко річе́но бисть: о́ко за о́ко і зуб за зуб.
39
А$ꙁъ же гл~ю ва'мᲆ. не проти'виᲄися ѕл^ђ. н^о а%ще т^я кто` ё^да'риT в# деснђ'ю ᲄвою лани'тђ, ѓ^брати е^мђ и^ дрђгђю'.
39
Аз же глаго́лю вам не проти́витися злу; но а́ще тя кто уда́рить в десну́ю твою́ лани́ту, обрати́ єму́ і другу́ю;
40
и^ хотя'щемђ сђди'тися с то'бою, и^ ри'ꙁђ твою взяти, эTпђсти е^мђ` и^ срачи'цђ”
40
і хотя́щему суди́тися с тобо́ю і ри́зу твою́ взя́ти, отпусти́ єму́ і срачи́цю;
41
и^ а^ще ктот^я по'имет# по си'лњ поприще е^ди'но, и^ди` с нимъ двњ`”
41
і а́ще кто тя по́йметь по си́лі по́прище єди́но, іди́ с ним два.
42
Прося'щемђ ё^ тебе`, да'и. и^ хотя'щаго эT тебе` зая'ти, не эTврати`”
42
(Зач. 15) Прося́щему у тебе́ дай, і хотя́щаго от тебе́ зая́ти не отврати́.
43
слы'шасте, ја%ко рече'но е^сть. възлю'биши и%скрьняготвое^го, и^ въꙁненави'диши врага` свое^го`”
43
Сли́шасте, я́ко річе́но єсть: возлю́биши і́скренняго твоєго́ і возненави́диши врага́ твоєго́.
44
а%з же гл~ю ваM. люби'те врагы` ва'ша, блsви'те кленђщая в^ы, добро` твориᲄе ненави'дящиM ва'съ. и^ моли'теся за творя'щихᲆ ваM напа'сть, и^ і^ꙁгоня'щая в^ы,
44
Аз же глаго́лю вам: любі́те враги́ ва́ша, благослові́те клену́щия ви, добро́ творі́те ненави́дящим вас і молі́теся за творя́щих вам напа́сть і ізгоня́щия ви,
45
ја%ко да бђ'дете сн~ове эTц~а ва'шего и^же е^сть на нб~сехъ” ја%ко сл~нце свое` сїа'етᲆ на злы'а и бл~гыя, и^ дожDитъ на правDены и^ на непра'ведны”
45
я́ко да бу́дете си́нове Отця́ ва́шего, І́же єсть на Небесі́х; я́ко со́лнце Своє́ сія́єть на зли́я і благі́я і дожди́ть на пра́ведния і на непра́ведния.
46
А/ще б^о лю'бите лю'бящихъ васъ, кђ'ю мздђ и'маᲄе; не и^ мытаре ли тожDе творяᲄъ;
46
А́ще бо лю́бите лю́б’ящих вас, ку́ю мзду і́мате? Не і митарі́ ли то́жде творя́ть?
47
и^ а'ще цњлђ'ете дрђгы ва'шя то'кмо, что ли'ше творите`; не и^ ја^зы'чнїцы л^и та'кожDе творятъ;
47
І а́ще цілу́єте дру́ги ва́ша то́кмо, что ли́шше творите́? Не і язи́чници ли та́кожде творя́ть?
48
бђ'дњте ё^б^о в^ы съвръше'ни, ја%коже эTц~ь ва'шь нбsныи съвръше'нъ е^сть”
48
Бу́діте у́бо ви соверше́нні, я́коже Оте́ць ваш Небе́сний соверше́н єсть.
Глаv, ѕ~.
1
Вънемлњте млsтыня ва'ша не твори'те преD чл~ки, да ви'дими бђ'дете и'ми” а^ще ли же, ни^ мз#ды не и^мате эT ѓ^ц~а ва'шего, и^же еs на нб~сеX”
1
(Зач. 16) Внемлі́те ми́лостині ва́шея не твори́ти пред челові́ки, да ви́димі бу́дете ї́ми: а́ще ли же ні, мзди не і́мате от Отця́ ва́шего, І́же єсть на Небесі́х.
2
Є$гда` ё^ботвори'ши млsтыню, не вᲆстрђби прDе собою ја^коже лицемњ'ри творя'тъ в сонмищиX, и^ въ сᲄъгна'х#, ја%ко да просла'вяᲄся эT чл~кᲆ” А$минь гл~ю вамъ, въспрїе'млютъ м#ꙁдђ свою`”
2
Єгда́ у́бо твори́ши ми́лостиню, не воструби́ пред собо́ю, я́коже лицемі́ри творя́ть в со́нмищих і в сто́гнах, я́ко да просла́в'яться от челові́к. Амі́нь глаго́лю вам, восприє́млють мзду свою́.
3
Тебњ же ᲄворя'щђ млsтыня, да не ё^вњсть шђ'ица твоа` чтоᲄвори'тᲆ десни'ца твоа`,
3
Тебі́ же творя́щу ми́лостиню, да не уві́сть шу́йця твоя́, что твори́ть десни́ця твоя́,
4
ја^ко да бђ'детᲆ млsтыни ᲄвоа` в та'инњ” И$ ѓ^ц~ъ тво'и видяи` в та'инњ, тои' въꙁда'сть тебњ ја^вњ”
4
я́ко да бу́деть ми́лостиня твоя́ в та́йні; і Оте́ць твой, ви́дяй в та́йні, Той возда́сть тебі́ я́ві.
5
И$ е^гда` мо'лишися, не бђ'ди ја^коже лицемњри, ја^ко лю'бяT в сонмищиX, и^ в# стогнах# пђтїи сᲄоя^ще моли'тися, ја^ко да ја^вя'тся чл~ком#” А$ми'нь гл~ю ваM, ја%ко вᲆспрїимђть м#ꙁдђ свою`”
5
І єгда́ мо́лишися, не бу́ди я́коже лицемі́ри, я́ко лю́б'ять в со́нмищих і в сто́гнах путі́й стоя́ще моли́тися, я́ко да яв'я́ться челові́ком. Амі́нь глаго́лю вам, я́ко восприє́млють мзду свою́.
6
Ты' же е^гда мо'лишися, вни'ди в# клᲇть свою`, и^ затворивᲆ две'ри твоа`, помоли'ся эTц~ђ твоемђ в та'инњ. и^ эTц~ъ ᲄвои видяи` в та'инњ, вᲆзда'сть тебњ ја^вᲇ”
6
Ти же, єгда́ мо́лишися, вни́ди в кліть твою́ і, затвори́в две́рі твоя́, помоли́ся Отцю́ твоєму́, І́же в та́йні, і Оте́ць твой, ви́дяй в та́йні, возда́сть тебі́ я́ві.
7
моля'ще же ся, не ли'ш#ше гл~ите ја^коже ја^зы'чницы. мня'т# бо ја^ко вᲆ мно'гогл~анїи свое^мъ ё^слы'шани бђдђтᲆ”
7
Моля́щеся же не ли́шше глаго́літе, я́коже язи́чници; мнять бо, я́ко во многоглаго́ланії своє́м усли́шані бу́дуть;
8
не подо'битеся ё^бо иM, вњсть б^о ѓ^ц~ъ ва'шъ и^хже требђете, пре'жде проше'нїя ва'шего”
8
не подо́бітеся у́бо їм; вість бо Оте́ць ваш, ї́хже тре́буєте, пре́жде проше́нія ва́шего.
9
си'це ё^бо мл~и'теся вы`” Эtч~е на'шъ, и^же е^си. на' нб~сеX, да ст~и'тся и^мя твое`,
9
Си́це у́бо молі́теся ви: О́тче наш, І́же єси́ на Небесі́х, да святи́ться і́м'я Твоє́;
10
да прїидетъ црsтвїе твое`” да бђдеT воля твоа`, ја^ко на' нб~си и^ на ꙁемли`”
10
да при́йдеть Ца́рствіє Твоє́; да бу́деть во́ля Твоя́, я́ко на Небесі́, і на землі́.
11
хлњ'бъ на'шᲆ насђщныи да'ждъ на'мъ дне'сь.
11
Хліб наш насу́щний даждь нам днесь;
12
и^ ѓ^сᲄа'ви на'мъ дол#гы на'ша, ја^ко и^ мы` ѓ^ставля'емъ дол#жникомᲆ на'шиM”
12
і оста́ви нам до́лги на́ша, я́ко і ми оставля́єм должнико́м на́шим;
13
и^ не в#веди на'съ в напа'сть. н^о и^зба'ви наs эT лђка'ваго” ЈА/котвое` е^сть црsтвїе` и^ си'ла и^ сла'ва, въ вњки, а^миn”
13
і не введи́ нас в напа́сть, но ізба́ви нас от лука́ваго. Я́ко Твоє́ єсть Ца́рствіє, і си́ла, і сла́ва во ві́ки. Амі́нь.
14
А/ще бо эTпђща'ете чл~коM съгрњшенїа` и%хъ, эTпђститъ и^ ва'мъ ѓ^ц~ъ вашᲆ нбsныи”
14
(Зач. 17) А́ще бо отпуща́єте челові́ком согріше́нія їх, отпу́стить і вам Оте́ць ваш Небе́сний;
15
А/ще ли` не эTпђща'ете чл~коM съгрњше'нїа и^хъ, ни ѓ^ц~ъ ва'шъ эTпђститъ ва'мъ съгрњше'нїи ва'шихᲆ”
15
а́ще ли не отпуща́єте челові́ком согріше́нія їх, ні Оте́ць ваш отпу́стить вам согріше́ній ва́ших.
16
Є$г'даy постите'ся. не бђдᲇте ја^коже лицемᲇри, сњтђюще, помрача'юT б^о лица своя`. ја^ко да ја%вя'тся чл~комᲆ постя'щеся. а^ми'нь гл~ю ва'мᲆ ја%ко вᲆспрїимђтъ м#ꙁдђ свою`”
16
Єгда́ же постите́ся, не бу́діте я́коже лицемі́ри сі́тующе; помрача́ють бо ли́ця своя́, я́ко да яв'я́ться челові́ком постя́щеся. Амі́нь глаго́лю вам, я́ко восприє́млють мзду свою́.
17
Ты' же посᲄя'ся, пома'жи главђ` свою`, и^ лице твое` ё^мы'и,
17
Ти же постя́ся пома́жи главу́ твою́, і лице́ твоє́ уми́й,
18
ја%ко да не ја^ви'шися чл~коM постя'ся, н^о ѓ^ц~ђ твое^мђ и^же в та'йнњ. и^ ѓ^ц~ъ твои видя'и в та'инњ, вᲆꙁда'сть тебњ ја%вњ”
18
я́ко да не яви́шися челові́ком постя́ся, но Отцю́ твоєму́, І́же в та́йні; і Оте́ць твой, ви́дяй в та́йні, возда́сть тебі́ я́ві.
19
Не съкрыва'иᲄе себњ съкро'вищъ на ꙁемли`, и^дњже червь и^ тл^я тли'тъ. і^ и^дњже та'тїе поDко'поваютъ и^ кра'дђтъ”
19
Не скрива́йте себі́ сокро́вищ на землі́, іді́же черв і тля тлить, і іді́же та́тіє подко́пивають і кра́дуть;
20
Съкрыва'ите же себњ` съкро'вища на' нб~си, и^дњже ни че'рвь ни тля` тлитъ, и^ і^дњже та'тїе не поDко'пова'ютъ, ни кра'дђт#.
20
скрива́йте же себі́ сокро́вище на Небесі́, іді́же ні черв, ні тля тлить, і іді́же та́тіє не подко́пивають, ні кра́дуть;
21
и^дњже б^о еs съкро'вище ва'ше, т^ђ бђдеT и^ срDце ва'ше”
21
іді́же бо єсть сокро́вище ва́ше, ту бу́деть і се́рдце ва́ше.
22
Свњти'лникъ тњлђ е^сть ѓ%ко. а^ще ё%бо бђдетъ ѓ%котвое про'сто, вс^е тњлотвое` свњтло бђ'дет#”
22
(Зач. 18) Світи́льник ті́лу єсть о́ко. А́ще у́бо бу́деть о́ко твоє́ про́сто, все ті́ло твоє́ сві́тло бу́деть;
23
а%ще л^и ѓ'котвое` лђка'во бђдетъ, вс^е тњ'лотвое` темно бђ'детᲆ. а%ще ё^бо свњтᲆ и^же в# тебњ`, тма` е^сᲄь, т^отма` ко'лми;
23
а́ще ли о́ко твоє́ лука́во бу́деть, все ті́ло твоє́ те́мно бу́деть. А́ще у́бо світ, і́же в тебі́, тьма єсть, то тьма кольми́?
24
никто'же мо'жетᲆ двњма` господи'нома рабо'тати. либо е^ді'наго възлю'битъ, а^ дрђга'го въꙁненави'дитᲆ. и^ли е^ді'ного дръжи'тся, ѓ^ дрђзњм# же неради'ти на'чнетъ. не мо'жете б~ђ рабо'тати и^ мамо'нњ”
24
Нікто́же мо́жеть двіма́ господи́нома рабо́тати: лю́бо єди́наго возлю́бить, а друга́го возненави́дить, іли́ єди́наго держи́ться, о друзі́м же неради́ти на́чнеть. Не мо́жете Бо́гу рабо́тати і мамо́ні.
25
сего` ради гл~ю ва'мᲆ, не пецњтеся дш~ею вашею чт^о ја%сте, и^ли чт^о пие'те. ни тњломъ ва'шиM, въ что` ѓ^блече'теся. не дш~а ли болши е^сть пи'ща, и^ тњло ѓ^дежDа;
25
Сего́ ра́ди глаго́лю вам: не пеці́теся душе́ю ва́шею, что я́сте, іли́ что піє́те, ні ті́лом ва́шим, во что облече́теся. Не душа́ ли бо́льші єсть пи́щі, і ті́ло оде́жди?
26
възри'те на пти'ця нб~сьныа, ја^ко не сњютъ ни жнђтъ, ни събира'ютъ в# жи'тниця, и^ эTц~ъ ваj нбsныи пита'етъ и^хᲆ. не вы` л^и паче лђ'чши и^хъ е^сте;
26
Воззрі́те на пти́ці небе́сния, я́ко не сі́ють, ні жнуть, ні собира́ють в жи́тниці, і Оте́ць ваш Небе́сний пита́єть їх. Не ви ли па́че лу́чші їх єсте́?
27
кто же эT ва'съ пекїися можетъ приложити въз'расᲄђ свое^мђ ла'котъ е^ді'нъ;
27
Кто же от вас пеки́йся мо́жеть приложи́ти во́зрасту своєму́ ла́коть єди́н?
28
и^ ѓ^ ѓ^де'жди чт^о пече'теся; смотри'те крины селныхъ, ка'ко растђтъ, не трђжа'ются ни прядђт#.
28
І о оде́жди что пече́теся? Смотрі́те крин се́льних, ка́ко расту́ть: не тружда́ються, ні пряду́ть;
29
гл~ю же ваM, ја%ко ни соло'монъ вᲆ все'и сла'вњ своеи` ѓ^блечеся ја^ко е^ді'нъ эT сихъ”
29
глаго́лю же вам, я́ко ні Соломо́н во всей сла́ві своє́й облече́ся, я́ко єди́н от сих;
30
А/ще же сњно се'л#ное, днsе сђще, и^ ё^трњ в пещь вмњта'емо, б~ъ та'ко ѓ^дњетᲆ. не мно'го л^и паче васъ ма'ловњри;
30
а́ще же сі́но се́льноє, днесь су́ще і у́трі в пещ вмета́ємо, Бог та́ко одіва́єть, не мно́го ли па́че вас, малові́ри?
31
Не пецњтеся ё%бо гл~юще чт^о ја'мы, и^ли чт^о пїеM, и^ли чимъ ѓ^дежDимся;
31
(Зач. 19) Не пеці́теся у́бо, глаго́люще: что я́ми, іли́ что піє́м, іли́ чим оде́ждемся?
32
всњхъ б^о сихъ ја^ꙁы'цы и'щђтъ. вњсть бо эTц~ъ ва'шъ нбsныи, ја^котребђе^те си'хъ всњхъ”
32
Всіх бо сих язи́ци і́щуть; вість бо Оте́ць ваш Небе́сний, я́ко тре́буєте сих всіх.
33
и^щи'те же преже црsтвїа бж~їа, и^ пра'вды е^гѓ`, и^ сїа вс^я приложа'тся ва'мъ”
33
Іщі́те же пре́жде Ца́рствія Бо́жия і пра́вди Єго́, і сія́ вся приложа́ться вам.
34
Не пецњтеся ё%бо на ё^трњи, ё%тренїи б^о собо'ю пече'тъся. до'влеть дн~еви ꙁло'ба е^го”
34
Не пеці́теся у́бо на у́трей, у́треній бо собо́ю пече́ться; довлі́єть дне́ві зло́ба [попече́ніє] єго́.
Глаv, з~.
1
Не сђди'те, да не сђди'ми бђдете”
1
(Зач. 20) Не суді́те, да не суди́мі бу́дете;
2
И$мже бо сђдомъ сђдите, сђдяᲄъ ва'мъ. и^ в# ню'же мњ'рђ мњ'рите, вᲆꙁмњрится ва'мᲆ”
2
і́мже бо судо́м су́дите, су́дять вам; і в ню́же мі́ру мі́рите, возмі́риться вам.
3
Что' же ви'диши сђче'цъ, и^же во ѓ^цњ бра'та твое^го, бръвно' же е^же е^сть въ ѓ%цњ твое^мъ не чђ'еши;
3
Что же ви́диши суче́ць, і́же во о́ці бра́та твоєго́, бервна́ же, є́же єсть во о́ці твоє́м, не чу́єши?
4
и^ли ка'ко речеши бра'тђ твое^мђ, ѓ^ста'ви да и^ꙁмђ сђчецъ и^зъ ѓ^чесе ᲄвое^го, и^ се бръвно въ ѓ%цњ твоеM;
4
Іли́ ка́ко рече́ши бра́ту твоєму́: оста́ви, да ізму́ суче́ць із очесе́ твоєго́, і се, бервно́ во о́ці твоє́м?
5
лицемњ'ре, и^зми первње бръвно и^зъ ѓ^чесе твоего`, и^ тогда оу%ꙁриши и^ꙁя'ти сђчецъ и^зъ ѓ^чесе бра'та твоего”
5
Лицемі́ре, ізми́ пе́рвіє бервно́ із очесе́ твоєго́, і тогда́ у́зриши із'я́ти суче́ць із очесе́ бра́та твоєго́.
6
не дади'те ст~ая ўо'мъ, ниy помњта'йте би'серъ ва'шихъ прDе свинїя'ми, да не поперђть и^хъ нога'ми свои'ми, и^ вра'щшеся расто'ргнђтᲆ вы`”
6
Не даді́те свята́я псом, ні помета́йте би́сер ва́ших пред свинія́ми, да не поперу́ть їх нога́ми свої́ми і вра́щшеся расто́ргнуть ви.
7
Просите, и^ да'ст#ся ваM” и^щњте, и^ ѓ^бря'щете. толцњте, и^ эTве'рꙁется ва'мъ”
7
(Зач.) Просі́те, і да́сться вам; іщі́те, і обря́щете; толці́те, і отве́рзеться вам;
8
всякъ бо прося'и, прие%млетъ” і^ и^щаи`, ѓ^брњта'етъ. и^ толкђщемђ эTве'рзется”
8
всяк бо прося́й приє́млеть, і іщя́й обріта́єть, і толку́щему отве́рзеться.
9
И$ли кто е^сть эT ва'съ чл~къ, е^гоже а^ще вᲆспро'сиT сн~ъ е^го хлњба, е^да ка'мень пода'стъ е^мђ;
9
Іли́ кто єсть от вас челові́к, єго́же а́ще воспро́сить син єго́ хлі́ба, єда́ ка́мень пода́сть єму́?
10
или а^ще рыбы про'сиT, е^да` ѕмїю` подасть е^мђ;
10
Іли́ а́ще ри́би про́сить, єда́ змію́ пода́сть єму́?
11
а^ще бо вы` лђка'ви сђще, оу^мњ'ете даянїя` бл~га дая'ти ча'домъ ва'шимъ. ко'лми па'че ѓ^ц~ъ ва'шъ нбsныи, да'стъ бл~га прося'щиM оу^ него`;
11
А́ще у́бо ви, лука́ві су́ще, умі́єте дая́нія бла́га дая́ти ча́дом ва́шим, кольми́ па́че Оте́ць ваш Небе́сний дасть бла́га прося́щим у Него́.
12
Вс^я` оу^бо е^ли'ка а^ще хо'щеᲄе да творяT вамъ члц~ы, та'ко и^ вы^ творите и^м#. се^ бо е^сть зако'нъ и^ пррoцы”
12
(Зач. 21) Вся у́бо, єли́ка а́ще хо́щете, да творя́ть вам челові́ци, та́ко і ви творі́те їм: се бо єсть Зако́н і Проро́ци.
13
вни'дњте оу^зскыми вра'ты, ја^ко простра'нна врата и^ широ'къ пђть, в#водяи` в па'гђбђ, и^ мно'ѕи сђть входя'щеи` иM.
13
Вни́діте у́зькими врати́; я́ко простра́нная врата́ і широ́кий путь вводя́й в па́губу, і мно́зі суть входя́щії ім;
14
чт^о оу^з#скаа врата и^ тњсенъ пђть, в#водяи` в животъ, и^ ма'ло и^хъ е^сть и^же ѓ^брњта'ютъ е^го”
14
что у́зькая врата́ і ті́сний путь вводя́й в живо́т, і ма́ло їх єсть, і́же обріта́ють єго́.
15
Внемлњте же эT лжихъ пррoкъ, и^же прихо'дятъ к вамъ въ ѓ^де'жахъ ѓ'вᲆчяхъ, внђтрь же сђть влъ'цы хы'щ#ницы,
15
(Зач. 22) Внемлі́те же от лжи́вих проро́к, і́же прихо́дять к вам во оде́ждах о́вчих, внутр же суть во́лци хи́щници;
16
эT плDо и^хъ поꙁна'ете и^хъ” е^да` ѓ^бъе%млютъ эT трь'нїа гро'ꙁды, и^л^и эT рњпїа смо'квы;
16
от плод їх позна́єте їх. Єда́ об'є́млють от те́рнія гро́зди, іли́ от ре́пія смо́кви?
17
та'ко вся'ко дрᲇво добро`, плоды` добры` твориT. а^ зло` дрњ'во, плоды` злы творитъ.
17
Та́ко вся́ко дре́во до́броє плоди́ добри́ твори́ть, а зло́є дре́во плоди́ зли твори́ть;
18
не мо'жетъ дрњ'во добро`, плод# ꙁо'лъ твори'ти. ни дрњ'во зл^о. плодъ до'бръ твори'ти”
18
не мо́жеть дре́во добро́ плоди́ зли твори́ти, ні дре́во зло плоди́ добри́ твори́ти.
19
вся'ко оу'бо дрњ'во и^же не твориT плода` добра`, посњка'ютъ е&, и^ въ ѓ%гнь в#мњта'ютъ.
19
Вся́ко у́бо дре́во, є́же не твори́ть плода́ добра́, посіка́ють є і во огнь вмета́ють.
20
тњ'мже оу%бо эT плDо и^хъ позна'ете и^хъ”
20
Ті́мже у́бо от плод їх позна́єте їх.
21
Не вся'къ гл~яи` ми, г~и г~и, в#ни'дет# въ црsтво нбsное, н^отворяи` во'лю эTц~а мое^го, и^же е^сть на нб~сехъ”
21
(Зач. 23) Не всяк глаго́ляй Мі: Го́споди! Го́споди! — вни́деть в Ца́рствіє Небе́сноє; но творя́й во́лю Отця́ Моєго́, І́же єсть на Небесі́х.
22
Мно'ѕи рекђтъ мнњ` въ ѓ'нъ дн~ь, г~и г~и, не въ твое л^и и'мя пррoчьствовахом#, и^ твои'мᲆ и'менеM бњсы и^ꙁгони'хом#, и^ твоиM и%менемъ си'лы мно'гы съᲄвори'хомᲆ;
22
Мно́зі реку́ть Мні во он день: Го́споди! Го́споди! Не в Твоє́ ли і́м'я проро́чествовахом, і Твої́м і́менем бі́си ізгони́хом, і Твої́м і́менем си́ли мно́гі сотвори́хом?
23
и^ тогда` и^сповњмъ иM, ја%ко николи'же ꙁнаX ва'съ. эTи^дњте эT мене` дњлающеи` безаконїе”
23
І тогда́ іспові́м їм: я́ко ніколи́же знах вас, отиді́те от Мене́, ді́лающії беззако́ніє.
24
Вся'къ оу%бо и%же слы'шит# словеса моа` сїя`, и^ твори'тъ я&, оу^по'доблю е^го мђж'ђ мђ'дрђ, и^же съꙁда` хра'минђ свою` на ка'мени.
24
(Зач. 24) Всяк у́бо, і́же сли́шить словеса́ Моя́ сія́ і твори́ть я, уподо́блю єго́ му́жу му́дру, і́же созда́ хра́мину свою́ на ка́мені;
25
и^ сниде до'ждь, и^ прїдошя рњкы`, и^ възвњ'ашя вњтри, и^ нападо'шя на хра'минђ т^ђ, и^ не паде'ся, ѓ^снована` б^о б^њ на ка'мени”
25
і сни́де дождь, і прийдо́ша рі́ки, і возві́яша ві́три, і нападо́ша на хра́мину ту; і не паде́ся, основана́ бо бі на ка́мені.
26
и^ вся'къ слы'шаи` словеса` моя с^и, и^ не творя` и^хъ, оу^подо'бится мђж'ђ оу^ро'дивђ, и^же създа` хра'минђ свою` на пњсцњ`.
26
І всяк сли́шай словеса́ Моя́ сія́, і не творя́ їх, уподо́биться му́жу уро́диву, і́же созда́ хра́мину свою́ на пісці́;
27
и^ сниде до'ждь, и^ прїидо'ша рњкы, и^ вᲆзвњ'ашя вњтри, и^ ѓ^прњшася хра'минњ то'и, и^ падеся, и^ бњ разрђшенїе еа` велїе”
27
і сни́де дождь, і прийдо́ша рі́ки, і возві́яша ві́три, і опро́шася хра́мині той, і паде́ся; і бі разруше́ніє єя́ ве́ліє.
28
и^ бы'сть е^гда` сконча` і^с~ словеса` сїа, дивля'хђся нароd ѓ^ оу^че'нїи е^го.
28
І бисть єгда́ сконча́ Ісу́с словеса́ сія́, дивля́хуся наро́ди о уче́нії Єго́;
29
бњ б^о оу^ча иX ја%ко власть и^мња, и^ не ја%ко книQницы и^ фарисе'е”
29
бі бо учя́ їх я́ко власть імі́я, і не я́ко кни́жници (і фарисе́є).
Глаv, и~”
1
Съше'дшђ же е^мђ с горы`, въ слњдъ е^го` и^дя'хђ наро'ди мно'ѕи.
1
Сше́дшу же Єму́ с гори́, вслід Єго́ ідя́ху наро́ди мно́зі.
2
и^ се` прокаженъ пришеD, кла'няшеся е^мђ гл~я, г~и. а%ще хо'щеши, мо'жеши мя ѓ^чи'стити.
2
І се, прокаже́н прише́д кла́няшеся Єму́, глаго́ля: Го́споди, а́ще хо́щеши, мо́жеши м'я очи́стити.
3
И$ просте'ръ рђ'кђ і^с~, коснђся е^мъ, гл~я. хощђ, ѓ^чистися. и^ а'бїе ѓ^чи'стися е^мђ прока'ꙁа”
3
І просте́р ру́ку Ісу́с, косну́ся єму́, глаго́ля: хощу́, очи́стися. І а́біє очи́стися єму́ прока́за.
4
и^ гл~а е^мђ і^с~. ви'жDь, никомђже повњжDь. н^о ше'дъ покажися і^е^ре'ѓ^ви, и^ принеси` да'ръ, и^же повелњ в зако'нњ мољ=сїи, въ свњдительство иM”
4
І глаго́ла єму́ Ісу́с: виждь, ні кому́же пові́ждь, но шед покажи́ся ієре́йові і принеси́ дар, єго́же повелі́ (в зако́ні) Моїсе́й, во свиді́тельство їм.
5
ВшеDшђ же е^мђ в капернаоу^мᲆ, пристђпи` к немђ со'тниk, моля е^го
5
(Зач. 25) Вше́дшу же Єму́ в Капернау́м, приступи́ к Нему́ со́тник, моля́ Єго́
6
и^ гл~я г~и. ѓ^трокъ мои лежи'тъ в домђ ѓ^слабленъ, лютњ стра'жDа.
6
і глаго́ля: Го́споди, о́трок мой лежи́ть в дому́ разсла́блен, лю́ті стражда́.
7
и^ гл~а емђ і^с~, а^зъ прише'дᲆ и^сцњлю е^го`”
7
І глаго́ла єму́ Ісу́с: Аз прише́д ісцілю́ єго́.
8
И$ эTвᲇщаv со'тникъ, рече е^мђ. г~и, нњсмь досто'и^нъ да под# кро'въ мои вни'деши. н^ото'кмо рцы сло'во, і^ и^сцелњетъ ѓ^троk мо'и.
8
І отвіща́в со́тник, рече́ (Єму́): Го́споди, нісьм досто́їн, да под кров мой вни́деши; но то́кмо рци сло́во, і ісцілі́єть о́трок мой;
9
и^бо а%ꙁъ чл~къ е^смь подъ вла'стїю, и^мы'и под# собо'ю во'ины, и^ гл~ю е^мђ, и^і'ди, і^ и^детъ. и^ дрђго'мђ прїиди, и^ прїидетъ. и^ рабђ моемђ сътвори се`. и^ сътвори'тъ”
9
і́бо аз челові́к єсьм под вла́стію, іми́й под собо́ю во́їни, і глаго́лю сему́: іди́, і і́деть; і друго́му: прийди́, і прихо́дить; і рабу́ моєму́: сотвори́ сіє́, і сотвори́ть.
10
Слы'шавᲆ же і^с~, оу^диви'ся, и^ рече грядђщиM по не'мᲆ. а^ми'нь гл~ю ва'мᲆ; н^и вᲆ і^и^л~и толико вњры ѓ^брњтохъ”
10
Сли́шав же Ісу́с, удиви́ся і рече́ гряду́щим по Нем: амі́нь глаго́лю вам: ні во Ізра́їлі толи́ки ві́ри обріто́х.
11
гл~ю же ваM, ја%ко мно'ѕи эT въсто'къ и^ за'падъ прїидTђ и^ въꙁля'гђтъ съ а^враа'моM, і^ и^саа'коM, і^ и^ја^ковомъ, въ црsтвїи нбsнемъ.
11
Глаго́лю же вам, я́ко мно́зі от восто́к і за́пад при́йдуть і возля́гуть со Авраа́мом, і Ісаа́ком, і Іа́ковом во Ца́рствії Небе́снім;
12
сн~ве же црsтвїя` и^ꙁгна'ни бђдђтъ въ тмђ кромњшнюю, т^ђ бђдетᲆ пла'чь и^ скре'жетъ ѕђбомъ.
12
си́нове же ца́рствія ізгна́ні бу́дуть во тьму кромі́шнюю: ту бу́деть плач і скре́жет зубо́м.
13
и^ рече і^с~ со'тникђ. и^ди`, и^ ја^коже вњрова бђди ᲄебњ. і^ и^сцелᲇ ѓ%трокъ е^го в то'и чаs”
13
І рече́ Ісу́с со́тнику: іди́, і я́коже ві́ровал єси́, бу́ди тебі́. І ісцілі́ о́трок єго́ в той час.
14
И/ прише'дъ і^с~ в до'мᲆ петро'въ, видњ те'щђ е^го лежа'щђ и^ ѓ^гне'мъ жего'мђ.
14
(Зач. 26) І прише́д Ісу́с в дом Петро́в, ви́ді те́щу єго́ лежа́щу і огне́м жего́му,
15
и^ прикоснђся рђцњ еа`, и^ ѓ^ста'ви ю` ѓ^гнь и^ въста`, и^ слђжа'ше е^мђ”
15
і прикосну́ся руці́ єя́, і оста́ви ю огнь; і воста́ і служа́ше Єму́.
16
По'ꙁдњ же бы'вшђ, приведо'ша к немђ бњ'сны мно'ги, і^ и^ꙁгна` дђхи сло'вомᲆ. и^ вс^я боля'щая` и^сцњли`,
16
По́зді же би́вшу, приведо́ша к Нему́ бі́сни мно́гі; і ізгна́ ду́хи сло́вом і вся боля́щия ісціли́;
17
да събђ'дется рече'ное і^са'йемъ пррoкомъ, гл~ющем#. то'й недђ'гы нашя прїа'тᲆ, и^ болњꙁ#ни понесе`”
17
да сбу́деться річе́нноє Іса́єм проро́ком, глаго́лющим: Той неду́ги на́ша прия́т і болі́зні понесе́.
18
Видњ'в же і^с~ мно'гы народы ѓ%крестъ себе, повелњ` оу^ченикоM и^ти` на ѓ%нъ пол#.
18
Ви́дів же Ісу́с мно́гі наро́ди о́крест Себе́, повелі́ (ученико́м) іти́ на он пол.
19
и^ пристђ'пль е^ді'нъ кни'жниk, рече е^мђ`. оу^чи'телю, и^дђ` потебᲇ ја%може а'ще и^деши”
19
І присту́пль єди́н кни́жник, рече́ Єму́: учи́телю, іду́ по Тебі́, а́може а́ще і́деши.
20
И$ гл~а е^мђ і^с~. ли'си ја%звины и^мђтᲆ, и^ пти'ця нбsныя гнњꙁ'да. сн~ъ же чл~чьскїи не и'мать гд^њ главы` поDклони'ти”
20
Глаго́ла єму́ Ісу́с: ли́си я́звини і́муть, і пти́ці небе́сния — гні́зда, Син же челові́чеський не і́мать гді глави́ подклони́ти.
21
дрђгїи же эT оу^ченикъ е^го рече е^мђ`. г~и, повели` м^и пержDе и'ти, и^ погреб#сти эTц~а мое^го.
21
Други́й же от учени́к Єго́ рече́ Єму́: Го́споди, повели́ мі пре́жде іти́ і погребсти́ отця́ моєго́.
22
і^с~ же рече е^мђ. гряди по мнњ, и^ ѓ^ста'ви мр~твыхъ погреб#сти своя` мр~твеця`”
22
Ісу́с же рече́ єму́: гряди́ по Мні і оста́ви ме́ртвих погребсти́ своя́ мертвеці́.
23
Влњз'шђ же е^мђ в# кора'бль, по неM и^до'шя оу^чн~ци е^го”
23
(Зач. 27) І влі́зшу Єму́ в кора́бль, по Нем ідо́ша ученици́ Єго́.
24
и^ с^е трђсъ вели'къ бысть в мо'ри, ја^коже кораблю` покрыва'тися влъна'ми, то'й же спа'ше.
24
І се, трус вели́к бисть в мо́рі, я́коже кораблю́ покрива́тися волна́ми; Той же спа́ше.
25
и^ пришDеше оу^ченицы е^го възбђдишя е^го гл~юще. г~и, сп~си н^ы, погибаеM.
25
І прише́дше ученици́ Єго́ возбуди́ша Єго́, глаго́люще: Го́споди, спаси́ ни, погиба́єм.
26
и^ гл~а и^мᲆ, чт^о страшли'ви е^сте маловњри; тогда` въста'въ, ꙁапрњти` вњтромъ и^ мо'рю. и^ бысть ти'шина ве'лїа.
26
І глаго́ла їм: что страшли́ві єсте́, малові́ри? Тогда́ воста́в запрети́ ві́тром і мо́рю, і бисть тишина́ ве́лія.
27
чл~цы же чюди'шася гл~юще. кт^о е^сть сей, ја%ко и^ вњтри и^ мо'ре послђша'ютъ е^го;
27
Челові́ци же чуди́шася, глаго́люще: Кто єсть Сей, я́ко і ві́три і мо́ре послу́шають Єго́?
28
И/ пришDешђ е^мђ на ѓ^нъ полᲆ, въ странђ гергеси'нскђю, срњто'ста е^го два` бњ'сна, эT гробъ и^сходя'ща, люта ѕњло`, ја%ко не мож#ти никомђ минђти пђтемъ тњм#.
28
(Зач. 28) І прише́дшу Єму́ на он пол, в страну́ Гергеси́нськую, сріто́ста Єго́ два бі́сна от гроб ісходя́ща, лю́та зіло́, я́ко не мощи́ нікому́ мину́ти путе́м тім.
29
и^ с^е възъпи'ста гл~юще. чт^о наM и^ тебњ і^с~е сн~е бж~їи; прише'лъ е^си сњмо преже вре'мене мђ'чити насъ”
29
І се, возопи́ста глаго́люща: что на́ма і Тебі́, Ісу́се Си́не Бо́жий? Прише́л єси́ сі́мо пре́жде вре́мене му́чити нас.
30
бя'ше же далече эT нею` ста'до свинїи мно'го пасо'мо”
30
Бя́ше же дале́че от нею́ ста́до свині́й мно́го пасо́мо.
31
Бњ'си же моляхђ е^го, гл~юще. а^ще и^зго'ниши н^ы, повели наM и^ти` въ ста'до свино'е.
31
Бі́си же моля́ху Єго́, глаго́люще: а́ще ізго́ниши ни, повели́ нам іти́ в ста́до свино́є.
32
и^ рече` и^мᲆ, и^дњте” ѓ^ни же и^зшDеше и^дошя въ стадо свино'е. и^ с^е а^бїе оу^стремися ста'до вс^е по' брегђ в# мо'ре, и^ оу^топо'шя вᲆ водахъ.
32
І рече́ їм: іді́те. Они́ же ізше́дше ідо́ша в ста́до свино́є; і се, (а́біє) устреми́ся ста́до все по бре́гу в мо́ре, і утопо́ша в вода́х.
33
пасђщїи же бњжа'шя, и^ шDеше въ граD, въꙁвњсти'ша вс^я, и^ ѓ^ бњсною”
33
Пасу́щії же біжа́ша, і ше́дше во град, возвісти́ша вся, і о бісно́ю.
34
и^ с^е ве'сь граD и^зы'де въ срњтенїе і^с~ови. и^ видњв#ше е^го моли'шя, ја^ко дабы прешелъ эT предњлъ и^хъ”
34
І се, весь град ізи́де в срі́теніє Ісу́сові; і ви́дівше Єго́, моли́ша, я́ко даби́ преше́л от преді́л їх.
Глаv, џ~.
1
И влњзъ в кора'бль, пре'иде и^ прїиде въ сво'и гра'дъ”
1
(Зач. 29) І вліз в кора́бль, пре́йде і при́йде во Свой град.
2
И$ се` принесо'шя е^мђ ѓсла'блена жи'лами на ѓ^дрњ лежа'щъ” и^ видњвъ і^с~ вњрђ и^хъ, рече ѓ^сла'бленомђ, дерꙁа'и чядо, эTпђща'ют# ти ся грᲇси твои`”
2
І се, принесо́ша Єму́ разсла́блена (жи́лами), на одрі́ лежа́ща; і ви́дів Ісу́с ві́ру їх, рече́ разсла́бленному: дерза́й, ча́до, отпуща́ються ті грісі́ твої́.
3
И$ се нᲇцыи` эT кни'жникъ, рᲇша в себњ, се'и хђлиT.
3
І се, ні́ції от кни́жник рі́ша в себі́: Сей ху́лить.
4
и^ видњвъ і^с~ помышле'нїя и^хъ, рече. въскђю вы` мы'слите лђка'вая въ срDцыX свои^хᲆ;
4
І ви́дів Ісу́с помишле́нія їх, рече́: вску́ю ви ми́слите лука́вая в сердця́х свої́х?
5
чт^о бо е^сть оу^до'бње рещи, эTпђща'ют# ти ся грњси, и^ли рещи` воста'ни и^ ходи`;
5
Что бо єсть удо́біє рещи́: отпуща́ються ті грісі́, іли́ рещи́: воста́ни і ходи́?
6
н^о да оу^вњсте, ја^ко вла'сть и'мать сн~ъ чл~чьскїи на ꙁемли эTпђща'ти грњхи`, тогда` гл~а расла'бленомђ, въста'ни. въꙁми` сво'и ѓ^дръ, и^ і^ди в доM твои”
6
Но да уві́сте, я́ко власть і́мать Син Челові́чеський на землі́ отпуща́ти гріхи́; тогда́ глаго́ла разсла́бленному: воста́ни, возьми́ твой одр і іди́ в дом твой.
7
И$ въста'въ вꙁе'мъ ѓ^дръ сво'и, и^ і^де в до'мъ сво'и”
7
І воста́в, (взем одр свой,) і́де в дом свой.
8
видњвше же наро'ди чюди'шася. и^ просла'вишя б~а, да'вшаго вла'сть таковђю чл~комъ”
8
Ви́дівше же наро́ди чуди́шася і просла́виша Бо́га, да́вшаго власть такову́ю челові́ком.
9
И/ преходя` іс~ эTтђ'дђ, видњ чл~ка сњдя'ща на мы'тници, маTџе'а гл~ема, и^ гл~а е^мђ, по мнњ` гряди`, и^ въста'в# по неM и%де”
9
(Зач. 30) І преходя́ Ісу́с отту́ду, ви́ді челові́ка сідя́ща на ми́тниці, Матфе́я глаго́лема; і глаго́ла єму́: по Мні гряди́. І воста́в по Нем і́де.
10
и^ бы'сть е^мђ въꙁлежа'щђ в домђ`, и^ с^е мно'ѕи мытаре` и^ грњшницы пришDеше, възлежа'хђ съ і^с~омъ, и^ съ оу^ченикы е^го”
10
І бисть Єму́ возлежа́щу в дому́, і се мно́зі митарі́ і грі́шници прише́дше возлежа́ху со Ісу́сом і со ученики́ Єго́.
11
и^ видњв#ше фарисе'е, гл~ахђ оу^ченико'мъ е^го. почт^о с мытари и^ грњшникы оу^чи'тель ваш# ја%стъ и^ пїетъ;
11
І ви́дівше фарисе́є, глаго́лаху ученико́м Єго́: почто́ с митарі́ і грі́шники Учи́тель ваш ясть і піє́ть?
12
і^с~ же слы'шавъ, рече и^мъ. не требђ'ютъ здра'вїи врача` н^о боля'щїи.
12
Ісу́с же сли́шав рече́ їм: не тре́бують здра́вії врача́, но боля́щії;
13
шDеше наоу^чи'теся, чт^о е^сть, млsти хощђ, а^ не жрътвᲇ. не прїидохъ б^о призва'ти пра'веDники, н^о грᲇшникы на покаа'нїе”
13
ше́дше же научі́теся, что єсть: ми́лости хощу́, а не же́ртви? Не прийдо́х бо призва́ти пра́ведники, но грі́шники на покая́ніє.
14
Тогда` пристђпи'шя к# немђ оу^ченици і^ѓ^а'ннови гл~юще. почт^о м^ы, и^ фарисе'е постимся мно'го, оу^ченицы же твои не постя'тся;
14
(Зач. 31) Тогда́ приступи́ша к Нему́ ученици́ Іоа́ннови, глаго́люще: почто́ ми і фарисе́є пости́мся мно́го, ученици́ же Твої́ не постя́ться?
15
и^ рече и^мъ і^с~. е^да мо'гђтъ сн~ве брачнїи пла'кати, донели'ко вре'мя с ними е^сть женихᲆ; прїидђт же дн~їе, е^гда` эTи^меTся эT ниX жениX, и^ тогда` постяTся”
15
І рече́ їм Ісу́с: єда́ мо́гуть си́нове бра́чнії пла́кати, єли́ко вре́м'я с ни́ми єсть жени́х? При́йдуть же дні́є, єгда́ оти́меться от них жени́х, і тогда́ постя́ться.
16
Никто'же б^о приставляеT приставле'нїа пла'та небњ'лена, ри'зњ ветсњ. во'ꙁмет б^о ко'нчинђ свою` эT ри'зы, и^ горши дира` бђдетъ”
16
Нікто́же бо приставля́єть приставле́нія пла́та небі́лена ри́зі ве́тсі; во́зьметь бо кончи́ну свою́ от ри́зи [отто́ргнеть бо приставле́ніє єго́ от ри́зи (ні́что)], і го́рша дира́ бу́деть.
17
ниже влива'ют# вина` но'ва в# мњхы ве'тхы. а^ще ли же н^и, т^о просадятся мњси, и вино` пролїе^тся, и^ мњ'си погы'бнђтъ” н^о влива'ютъ вино` но'во в мњхы но'вы, и^ ѓ^бое съблюдется”
17
Ніже́ влива́ють вина́ но́ва в мі́хи ве́тхі; а́ще ли же ні, то просадя́ться мі́сі, і вино́ проліє́ться, і мі́сі поги́бнуть; но влива́ють вино́ но́во в мі́хи но́ви, і обоє́ соблюде́ться.
18
Сїя е^мђ гл~ящђ к ним#, с^е княѕь нњкїи пришDе кла'няшеся е^мђ гл~я, ја%ко дщи моа нн~њ оу^мретъ. н^о пришDе вᲆзложи на ню` рђ'кђ свою`, и^ ѓ^живетъ”
18
(Зач. 32) Сія́ Єму́ глаго́лющу к ним, се князь ні́кий прише́д кла́няшеся Єму́, глаго́ля, я́ко дщи моя́ ни́ні у́мре, но прише́д возложи́ на ню ру́ку Твою́, і оживе́ть.
19
и^ въставъ і^с~, по немᲆ и^де, и^ оу^ченицы е^го”
19
І воста́в Ісу́с по нем і́де, і ученици́ Єго́.
20
и^ с^е жена` кровоточи'ва два`надесяте лњтъ, пристђпльши съꙁади, прикоснђ'ся въскри'лїи ри'зы е^го.
20
І се жена́ кровоточи́ва двана́десяте літ, присту́пльши созади́, прикосну́ся воскри́лію ри́зи Єго́,
21
гл~аше б^о в себњ, а%ще ᲄо'кмо прикоснђся ри'зњ е^го, сп~се'на бђ'дђ”
21
глаго́лаше бо в себі́: а́ще то́кмо прикосну́ся ри́зі Єго́, спасе́нна бу́ду.
22
і^с~ же ѓ^бра'щся, и^ видњвъ ю&, рече. дръꙁа'и дщи`, вњра твоа` сп~се т^я” и^ сп~сена бысть жена` эT часа того”
22
Ісу́с же обра́щся і ви́дів ю, рече́: дерза́й, дщи, ві́ра твоя́ спасе́ тя. І спасе́нна бисть жена́ от часа́ того́.
23
и^ пришDе і^с~ в до'мъ кня'жь, и^ видњ` сопця, и^ нароD млъвящъ,
23
І прише́д Ісу́с в дом княж і ви́дів сопці́ і наро́д мо́лвящ,
24
гл~а и^мъ, эTи^дњᲄе, не оу^мретъ бо дв~ца, н^о спитъ. и^ рђгахђся е^мђ”
24
глаго́ла їм: отиді́те, не у́мре бо діви́ця, но спить. І руга́хуся Єму́.
25
е^гаD же и^згнанᲆ бысть народъ, в#шDе, я'тъ ю& ꙁа' рђкђ, и^ въста` дв~ца.
25
Єгда́ же ізгна́н бисть наро́д, вшед ят ю за ру́ку, і воста́ діви́ця.
26
и^ и^зы'де вњсᲄь с^и по все'и земли то'и”
26
І ізи́де вість сія́ по всей землі́ той.
27
И/ преходя'щђ эTтђдђ і^с~ови, по немъ идоста дв^а слњця, зовђща и^ гл~юща помилђи н^ы і^с~е сн~е дввDъ”
27
(Зач. 33) І преходя́щу отту́ду Ісу́сові, по Нем ідо́ста два сліпця́, зову́ща і глаго́люща: поми́луй ни, (Ісу́се) Си́не Дави́дов.
28
ПришеDшђ же е^мђ в# домъ, пристђпи'ста к# немђ слњпця. и^ гл~а има і^с~. вњрђ'ета л^и ја%ко могђ` с^е сътвориᲄи; гл~аста е^мђ е'й г~и”
28
Прише́дшу же Єму́ в дом, приступи́ста к Нему́ сліпця́, і глаго́ла ї́ма Ісу́с: ві́руєта ли, я́ко могу́ сіє́ сотвори́ти? Глаго́ласта Єму́: єй, Го́споди.
29
Тогда` прикоснђ'ся ѓ^чїю и^х#, гл~я. по вњрњ ва'ю бђди ва'ма.
29
Тогда́ прикосну́ся о́чію їх, глаго́ля: по ві́рі ва́ю бу́ди ва́ма.
30
и^ эTверзостася ѓ%чи и'ма. и^ запрњти` и%ма і^с~, гл~я. блюдњта да никтоже оу^вњ'сть.
30
І отверзо́стася о́чі ї́ма: і запрети́ ї́ма Ісу́с, глаго́ля: блюді́та, да нікто́же уві́сть.
31
ѓ^на же и^зшедша просла'виста е^го по все'и земли ᲄой”
31
О́на же ізше́дша просла́виста Єго́ по всей землі́ той.
32
тњ'ма же и^сходя'щема, с^е приведо'шя к немђ чл~ка нњма, бњснђе'ма.
32
Ті́ма же ісходя́щема, се, приведо́ша к Нему́ челові́ка ні́ма бісну́єма.
33
и^ и^згна'нђ бњс'ђ, прогл~а нњмы'и” и^ диви'шяся наро'ди, гл'юще, ја^ко николиже ја^вися та'ко въ і^и~ли”
33
І ізгна́ну бі́су, проглаго́ла німи́й. І диви́шася наро́ди, глаго́люще, я́ко ніколи́же яви́ся та́ко во Ізра́їлі.
34
фарисе'е же гл~ахђ, ѓ^ князи бњсо'вьстњмъ и^ꙁго'нитᲆ бњсы”
34
Фарисе́є же глаго́лаху: о кня́зі бісо́встім ізго́нить бі́си.
35
и^ прохожDаше і^с~ гра'ды вс^я и^ ве'си оу^ча на сонмищихъ иX, и^ проповњдаа е^љhлїе црsтвїа, и^ цњля всякъ недђгᲆ и^ всякђ ја%ѕю в# людехъ”
35
І прохожда́ше Ісу́с гра́ди вся і ве́сі, учя́ на со́нмищих їх, і пропові́дая Єва́нгеліє Ца́рствія, і ціля́ всяк неду́г і вся́ку я́зю в лю́дех.
36
Видњв же наро'ды, млsрдова ѓ^ нихъ, ја^ко бњхђ смяте'ни и^ эTврᲆжени, ја^ко ѓ^вця не и^мђща па'стыря”
36
(Зач. 34) Ви́дів же наро́ди, милосе́рдова о них, я́ко бя́ху см'яте́ні і отве́ржені, я́ко о́вці не іму́щия па́стиря.
37
Тогда` гл~а оу^че'никомъ свои^мъ. жа'тва оу^бо мно'га, дњ'лателїи же ма'ло.
37
Тогда́ глаго́ла ученико́м Свої́м: жа́тва у́бо мно́га, ді́лателей же ма́ло.
38
моли'теся оу^бо господинђ жа'твᲇ, ја%ко да и^зведеT дњ'лателя на жа'твђ свою`”
38
Молі́теся у́бо Господи́ну жа́тви, я́ко да ізведе́ть ді́лателі на жа́тву Свою́.
Глvа, і~.
1
И призвавъ ѓ%бана'десяте оу^ченика своя`, дастъ и^мъ власть на дђсњх# нечи'стыX, ја^ко да и^зго'няT и^хъ, и^ сцњлити всякъ недђгъ и^ всякђ болњꙁнь”
1
І призва́ обана́десять ученики́ Своя́, даде́ їм власть на ду́сіх нечи́стих, я́ко да ізго́нять їх, і ціли́ти всяк неду́г і вся́ку болі́знь.
2
дванадесятиM же а^плsомъ и^мена` сђтъ сїа`. пе'рвыи си'монъ и^же нарица'ется петръ, и^ а^ндре'а брат# е^го. и^а'ковᲆ ꙁеведе'ѓ^вᲆ, и^ і^ѓа'ннъ браT е^го.
2
Двана́десятих же апо́столов імена́ суть сія́: пе́рвий Си́мон, і́же нарица́ється Петр, і Андре́й, брат єго́; Іа́ков Зеведе́єв і Іоа́нн, брат єго́;
3
фили'ппъ, и^ варџоломе'и. џома`, и^ матџе'и мытарь. і^а'ковъ а^л#феѓ^въ, и^ келеве'и нареченыи фаDде'и.
3
Фили́пп і Варфоломе́й; Фома́ і Матфе́й мита́р; Іа́ков Алфе́єв і Левве́й, наріче́нний Фадде́й;
4
сі'мон# кананитъ, и^ і^оу'да и^скариѓ'тᲆскїи и^же и^ предастъ е^го
4
Си́мон Канані́т і Іу́да Іскаріо́тський, і́же і предаде́ Єго́.
5
Сїа` ѓ%бана'десяте посла` і^с~ ꙁаповњ'давъ и^мъ гл~я. на пђть я^ꙁы'къ не и^дњте, и^ въ градъ самаря'нскыи не внидњте.
5
Сія́ обана́десять посла́ Ісу́с, запові́да їм, глаго́ля: на путь язи́к не іді́те і во град самаря́нський не вни́діте;
6
и^дњте же паче къ ѓ^вцямъ поги'бшиM до'мђ і^ил~ева”
6
іді́те же па́че ко овця́м поги́бшим до́му Ізра́їлева;
7
ходя'ще же проповњ'дђите, гл~юще, ја%ко прибли'жися црsтвїе нбsное”
7
ходя́ще же пропові́дуйте, глаго́люще: я́ко прибли́жися Ца́рствіє Небе́сноє;
8
боля'щаа и^сцњлите, прокаже'ныа ѓ^чища'ите, мр~твыа в#скр~шаите, бњ'си и^ꙁгоните. тђ'не прїа'сте, тђ'не дади'те”
8
боля́щия ісціля́йте, прокаже́нния очища́йте, ме́ртвия воскреша́йте, бі́си ізгоня́йте; ту́не прия́сте, ту́не даді́те.
9
Не стяжи'те зла'та, ни` сребра, ни` мњди при поясњхь вашиX.
9
(Зач. 35) Не стяжі́те зла́та, ні сребра́, ні мі́ді при поясі́х ва́ших,
10
ни пи'ры на пђти, ни двою ризђ, н^и сапогᲆ, н^и же'ꙁлъ. досто'инъ б^о е^сть дњ'латель м#зды своеа`”
10
ні пи́ри в путь, ні двою́ ри́зу, ні сапо́г, ні жезла́; досто́їн бо єсть ді́латель мзди своєя́.
11
Во'нже а^ще коли'жDо грDа и^л^и весь вни^дете, и^спыта'ите кт^о в немъ досто'инъ е^сть, и^ т^ђ пребђдњте дондеже и^зы'дете”
11
В о́ньже а́ще (коли́ждо) град іли́ весь вни́дете, іспита́йте, кто в нем досто́їн єсть, і ту пребу́діте, до́ндеже ізи́дете;
12
входяще же в до'мъ, цњлђ'ите е^го. гл~юще ми'ръ до'мђ семђ.
12
входя́ще же в дом цілу́йте єго́, глаго́люще: мир до́му сему́;
13
и^ а^ще оу^бо бђ'детъ до'мъ досто'инъ, прїидеT ми'ръ ва'шъ нань. а^ще ли же не бђ'детъ досто'инъ, мир# ва'шъ к вам# възврати'тся”
13
і а́ще у́бо бу́деть дом досто́їн, при́йдеть мир ваш нань; а́ще ли же не бу́деть досто́їн, мир ваш к вам возврати́ться.
14
и^ і%же а^ще не прїимет# васъ, ниже послђшаетъ словесъ ва'шихъ, и^сходя'ще и^з# домђ, и^ли` и^з града того, эTтрясњте пра'хъ но'гъ ва'шихъ”
14
І і́же а́ще не при́йметь вас, ніже́ послу́шаєть слове́с ва́ших, ісходя́ще із до́му іли́ із гра́да того́, оттрясі́те прах ног ва́ших;
15
а^минь гл~ю ва'мъ, эTраDнње бђ'детъ ꙁемли содоMстњ и^ гоморстњи в# дн~ь сђдныи, неже гра'дђ томђ”
15
Амі́нь глаго́лю вам: отра́дніє бу́деть землі́ Содо́мстій і Гомо́ррстій в день су́дний, не́же гра́ду тому́.
16
Се^ а%ꙁъ посыла'ю ваs ја%ко ѓ^вця посредњ влъ'ковъ. бђдњте оу^бо мђдри ја%ко змїа, и^ цњли ја^ко голђбїе”
16
(Зач. 36) Се, Аз посила́ю вас я́ко о́вці посреді́ волко́в; бу́діте у́бо му́дрі, я́ко змія́, і ці́лі, я́ко го́лубіє.
17
Внемлᲇте же эT чл~къ. предадят# б^о в^ы на со'нмы, и^ на собо'рищиX и^хъ бїю'тъ ваs.
17
Внемлі́те же от челові́к: предадя́ть бо ви на со́нми, і на собо́рищих їх бію́ть вас,
18
предъ влDкы же и^ цр~я веде'ни бђ'дете, мене` ради. въ свњдњтельство и^мъ, и^ я^зы'комъ.
18
і пред влади́ки же і царі́ веде́ні бу́дете Мене́ ра́ди, во свиді́тельство їм і язи́ком.
19
е^гда же предаю'тъ в^ы, не пецњтеся, како и^ли` чт^о въꙁгл~ете. дасть бо ся вамъ в то'и часъ, чт^о въз#гл~ете.
19
Єгда́ же предаю́ть ви, не пеці́теся, ка́ко іли́ что возглаго́лете; да́стьбося вам в той час, что возглаго́лете;
20
не вы б^о бђдете гл~ющеи`, н^о дх~ь эTц~а ва'шего гл~яи` в# вас#.
20
не ви бо бу́дете глаго́лющії, но Дух Отця́ ва́шего глаго́ляй в вас.
21
предастъ же братᲆ бра'та на смр~ть, и^ эTц~ъ ча'до. и въста'нђтᲆ чяда на родителя, и^ оу^бїютъ и^хъ.
21
Преда́сть же брат бра́та на смерть, і оте́ць ча́до; і воста́нуть ча́да на роди́телі і убію́ть їх;
22
и^ бђдеᲄе ненави'дими всњми, и%мени мое^го раd. претръпњвыи же до конца то'и сп~сенъ бђдетъ”
22
і бу́дете ненави́димі всі́ми і́мене Моєго́ ра́ди; претерпі́вий же до конця́, той спасе́н бу́деть.
23
Є/гда же го'нятъ в^ы въ' градњ семъ, бњгаите в# дрђгїи. а^минь б^о гл~ю ваM, не и'мате скончати гра'ды і^и~левы, дон#деже прїидетъ сн~ь члчsкїи”
23
(Зач. 37) Єгда́ же го́нять ви во гра́ді сем, бі́гайте в други́й. Амі́нь бо глаго́лю вам: не і́мате сконча́ти гра́ди Ізра́їлеви, до́ндеже при́йдеть Син Челові́чеський.
24
Нњсть оу^ченикъ над# оу^чи'телемъ своимъ, ниже рабъ, наD господиномъ свои^мᲆ.
24
Ність учени́к над учи́теля (своєго́), ніже́ раб над господи́на своєго́;
25
до'влетъ оу^ченикђ, да бђ'детъ ја%ко оу^чи'тель его, и^ рабъ, ја%ко г~ь е^го” А$ще господина до'мђ веелзевђла нареко'шя, ко'лми паче домашняа` е^го;
25
довлі́єть ученику́, да бу́деть я́ко учи́тель єго́, і раб я́ко госпо́дь єго́. А́ще господи́на до́му Веєльзеву́ла нареко́ша, кольми́ па́че дома́шнія єго́?
26
не оу^бо'итеся оу^бо и'хᲆ. ничт^оже бо е^сть покровено, е^же не эTкры'ется. и^ та'ино, е^же не оу^вњ'дњно бђ'детъ”
26
Не убо́йтеся у́бо їх, нічто́же бо єсть покрове́нно, є́же не откри́ється, і та́йно, є́же не уві́діно бу́деть.
27
Є$же гл~ю ва'мъ въ тмњ, рцњте въ свњтњ. и^ е^же въ оу%ши слы'шите, проповњ'дите въ кровњхъ.
27
Є́же глаго́лю вам во тьмі, рці́те во сві́ті; і є́же во у́ші сли́шите, пропові́діте на кро́віх.
28
и^ не оу^боитеся эT оу^бива'ющих тњ'ло, дш~ђ же не могђщих# оу^бити. оу^бои'те же ся паче могђщаго и^ дш~ђ и^ тњ'ло погђбїти в# гее'ннњ”
28
І не убо́йтеся от убива́ющих ті́ло, душі́ же не могу́щих уби́ти; убо́йтеся же па́че могу́щаго і ду́шу і ті́ло погуби́ти в геє́нні.
29
не двњ' ли птици цњни'тася е^ді'номђ а^ссарїю; и^ ни еді'на эT нею падетъ на ꙁемли беZ эTц~а ва'шего.
29
Не дві ли пти́ці ціни́тіся єди́ному асса́рію? І ні єди́на от них паде́ть на землі́ без Отця́ ва́шего.
30
ва'м же и^ власи главнїи вс^и и^ꙁъчтени сђть.
30
Вам же і вла́си главні́ї всі ізочте́ні суть.
31
не оу^бо'итеs оу^бо, мно'ѕXњ пти'цъ лђ'чши е^сте в^ы”
31
Не убо́йтеся у́бо: мно́зіх птиць лу́чші єсте́ ви.
32
Всякъ оу^бо и^же и^сповњ'сть мя пред# чл~кы, и^сповMњ е^го и^ а^з# преD эTц~ем# моиM, и^же на нб~сех#.
32
(Зач. 38) Всяк у́бо і́же іспові́сть М'я пред челові́ки, іспові́м єго́ і Аз пред Отце́м Мої́м, І́же на Небесі́х;
33
а^ и^же эTвръжеTся мене преD чл~кы, эTвръгђся е^го и^ а'зᲆ прDе эTц~емъ моиM, и^же на нб~сехъ”
33
а і́же отве́ржеться Мене́ пред челові́ки, отве́ргуся єго́ і Аз пред Отце́м Мої́м, І́же на Небесі́х.
34
Не мниᲄе ја^ко прїидох# въврещи ми'ръ на землю. не прїидоX бо въврещи` мирь, н^о мечь.
34
Не мні́те, я́ко прийдо́х воврещи́ мир на зе́млю; не прийдо́х воврещи́ мир, но меч;
35
прїидоX б^о разлђчити чл~ка на эTц~а свое^го, и^ дще'ре на мт~ре свою`. и^ невњстђ на свекро'вь свою`.
35
прийдо́х бо разлучи́ти челові́ка на отця́ своєго́, і дщер на ма́тер свою́, і неві́сту на свекро́в свою́.
36
и^ вра'ѕи чл~кђ дома'шнїи е^го”
36
І вразі́ челові́ку дома́шнії єго́.
37
И/же лю'биT ѓ^ц~а и^ли мт~ре паче мене, нњ'сть мене` досто'инъ. и^ і'же лю'биT сн~а и^ли дщере паче мене`, нњсть мене досто'инъ.
37
(Зач. 39) І́же лю́бить отця́ іли́ ма́тер па́че Мене́, ність Мене́ досто́їн; і і́же лю́бить си́на іли́ дщер па́че Мене́, ність Мене́ досто́їн;
38
и^ і'же не прїимеT крsта свое^го, и^ в# слDњ мене гря'деT, нњсть мене досто'и^нъ”
38
і і́же не при́йметь креста́ своєго́ і вслід Мене́ гряде́ть, ність Мене́ досто́їн.
39
Э$брњтыи` дш~ђ свою`, погђбиT ю&. а^ и'же погђбииT дш~ђ свою` мене раd, ѓ^брящеT ю&.
39
Обріти́й ду́шу свою́ погуби́ть ю; а і́же погуби́ть ду́шу свою́ Мене́ ра́ди, обря́щеть ю.
40
И$же ва`съ прїе'млеT, мене` прїемлеT. и^ і'же прїемлет# мене, прїемлеT посла'вшаго м^я.
40
І́же вас приє́млеть, Мене́ приє́млеть; і і́же приє́млеть Мене́, приє́млеть Посла́вшаго М'я;
41
прїемляи` пророка въ и^мя пррoче, м#здђ пррoчю прїимет#. и^ прїемляи` правDеника въ и^мя пра'веDниче, м#ꙁдђ пра'ведничю прїимет#”
41
приє́мляй проро́ка во і́м'я проро́чо, мзду проро́чу при́йметь; і приє́мляй пра́ведника во і́м'я пра́ведничо, мзду пра́ведничу при́йметь;
42
І$ и'же а^ще напоиT е^ді'ного эT малыхъ сиX ча'шђ стђденђ` во'дђ, токмо въ и^мя оу^чн~ка. а^ми'нь гл~ю ваM, не погђбиT м#здђ свою`”
42
і і́же а́ще напої́ть єди́наго от ма́лих сих ча́шею студени́ води́ то́кмо, во і́м'я ученика́, амі́нь глаго́лю вам, не погуби́ть мзди своєя́.
Глаv, а~і”
1
И бы'сть е^гда съверши` і^с~, заповњ'дая ѓ^бњманадесяте оу^ченико'ма свои'ма, пре'иде эTтђ'дђ оу^чи'ти и^ проповњдати въ градњхᲆ иX”
1
І бисть, єгда́ соверши́ Ісу́с запові́дая обімана́десяте ученико́ма Свої́ма, пре́йде отту́ду учи́ти і пропові́дати во граді́х їх.
2
І$ѓ^а'ннᲆ же слы'шав# въ оу^ꙁылищи дњла хв~а, посла'въ два эT оу^ченикъ своиX.
2
(Зач. 40) Іоа́нн же сли́шав во узи́лищі діла́ Христо́ва, посла́ два от учени́к свої́х,
3
рече е^мђ. ты' ли е^си грядыи`, и^ли` и^ного чя'емъ;
3
рече́ Єму́: Ти ли єси́ Гряди́й, іли́ іно́го ча́єм?
4
и^ эTвњщавъ і^с~ рече и^мᲆ. шеDша въꙁвњстита і^ѓ^а'ннови, ја%же слы'шита и^ ви'дита.
4
І отвіща́в Ісу́с рече́ ї́ма: ше́дша возвісти́та Іоа́ннові, я́же сли́шита і ви́дита;
5
слњпїи прозира'ютъ и^ хро'мїи хо'дятъ, прокаже'нїи ѓ^чища'ются, и^ глђсїи слы'шят# мр~твїи въста'ют#, и^ ни'щїи бл~говњствђють.
5
сліпі́ї прозира́ють і хро́мії хо́дять, прокаже́ннії очища́ються і глусі́ї сли́шать, ме́ртвії востаю́ть і ни́щії благовіству́ють;
6
и^ бл~же'нъ е^сть и%же а^ще не събла'зниTся ѓ^ мнњ”
6
і блаже́н єсть, і́же а́ще не соблазни́ться о Мні.
7
тᲇма же и^схо'дя'щема, начя'тъ і^с~ наро'домъ гл~ати ѓ^ і^ѓ^а'ннᲇ. чесо и^ꙁыдо'сте в# пђсты'ню видњти; тро'сть ли` вњтром# колњблеM;
7
Ті́ма же ісходя́щема, нача́т Ісу́с наро́дом глаго́лати о Іоа́нні: чесо́ ізидо́сте в пусти́ню ви́діти? Трость ли ві́тром коле́блему?
8
но` чесо и^ꙁыдо'сте видњти; чл~ка ли` в# мяк#кы ри'ꙁы ѓ^блъчена; с^е и^же мя'к#кая носящеи`, въ домохъ црsкыхъ сђтъ”
8
Но чесо́ ізидо́сте ви́діти? Челові́ка ли в м'я́гкі ри́зи облече́нна? Се, і́же м'я́гкая нося́щії, в домі́х ца́рських суть.
9
но чесо и^зыдо'сте видњти; пррoка л^и; еи` гл~ю вамъ, и^ лише пррoка”
9
Но чесо́ ізидо́сте ви́діти? Проро́ка ли? Єй, глаго́лю вам, і ли́шше проро́ка.
10
се'и бо е^сть, ѓ^ не'мже е^сть пи'сано” Се` а%ꙁ# посыла'ю а^гг~ла мое^го прDе лицемъ твои^мъ, и%же оу^готовиT пђть твои пред# тобою”
10
Сей бо єсть, о не́мже єсть пи́сано: се, Аз посила́ю а́нгела Моєго́ пред лице́м Твої́м, і́же угото́вить путь Твой пред Тобо́ю.
11
а^миn гл~ю ва'мъ. не въста` в роженыX жена'ми болїи и^ѓ^а'нна крsтля. мнїи же, въ црsтвїи нбsнњмъ, болїи е^го е^сть”
11
Амі́нь глаго́лю вам, не воста́ в рожде́нних жена́ми бо́лій Іоа́нна Крести́теля; мній же во Ца́рствії Небе́снім бо́лій єго́ єсть.
12
эT дни же і^ѓа'нна крsтля досе'лњ, цр~ьствїе нбsное нђ'дится. и^ нђжници вᲆсхища'ютᲆ е&.
12
От дній же Іоа́нна Крести́теля досе́лі Ца́рствіє Небе́сноє ну́диться [с ну́ждею восприє́млеться], і ну́ждници восхища́ють є;
13
Вси` бо пррoци и^ ꙁако'нъ до и^ѓ^а'нна проре'кошя.
13
всі бо проро́ци і зако́н до Іоа́нна прореко́ша.
14
и^ а%ще хо'щете прїја%ти, то'и е^сть и^лїа хотя'и прїити.
14
І а́ще хо́щете прия́ти, той єсть Ілія́ хотя́й прийти́;
15
и^мњяи оу^ши слы'шати, да слы'шитъ”
15
імі́яй у́ші сли́шати да сли́шить.
16
Комђ же оу^подоблю` ро'дъ сеи. подо'бен# е^сть дњтеM, сњдя'щим# на то'ржищих#, и^ въꙁглаша'ющимъ дрђгомъ свои'мъ,
16
(Зач. 41) Кому́ же уподо́блю род сей? Подо́бен єсть ді́тем сідя́щим на то́ржищих і возглаша́ющим друго́м свої́м
17
и^ гл~ющимъ. писка'хомъ ва'мъ, и^ не плясасте. плака'хомъ ваM, и^ не рыда'сте”
17
і глаго́лющим: писка́хом вам, і не пляса́сте; пла́кахом вам, і не рида́сте.
18
Прїиде б^о і^ѓа'нᲆ ни ја%ды ни` пїя, и^ гл~ете бњ'съ и'маT.
18
При́йде бо Іоа́нн ні яди́й, ні пія́й; і глаго́лють: бі́са і́мать.
19
прїиде сн~ъ чл~ческїи ја%дый и^ пїа, и^ гл~ете, с^е чл~къ ја%дца и^ винопїиця, мытаремъ дрђгъ и^ грњшникомъ. и^ ѓ^пра'вдися премђ'дрость. эT чядъ свои^хъ”
19
При́йде Син Челові́чеський яди́й і пія́й; і глаго́лють: се челові́к я́дця і винопи́йця, митаре́м друг і грі́шником. І оправди́ся прему́дрость от чад свої́х.
20
Тогда` начаT і^с~ понаша'ти градовом#, в нихже бы'ша множа'ишая си'лы е^го, ꙁане не пока'ашяся`”
20
(Зач. 42) Тогда́ нача́т Ісу́с поноша́ти градово́м, в ни́хже би́ша мно́жайшия си́ли Єго́, зане́ не пока́яшася;
21
Го'ре тебњ` хораꙁи'нъ, го'ре тебњ вљ=џсаи'да. ја^ко аще в тљ=рњ и сидо'нњ быша си'лы были` бы'вшая в ва'съ, древле оу%бо въ вре'тищи и^ пе'пелњ пока'ялися бы'шя,
21
го́ре тебі́, Хорази́не, го́ре тебі́, Вифсаї́до! Я́ко а́ще в Ти́рі і Сидо́ні би́ша си́ли би́ли би́вшия в вас, дре́вле у́бо во вре́тищі і пе́пелі пока́ялися би́ша;
22
ѓ^ба'че гл~ю вамъ, ти'рђ и^ сидо'нђ эTра'днње бђ'детъ в# дн~ь сђдныи, неже ва'мъ”
22
оба́че глаго́лю вам: Ти́ру і Сидо́ну отра́дніє бу́деть в день су́дний, не́же вам.
23
И$ т^ы капернаоу^мᲆ, и^же до нб~съ вᲆꙁнесы'ися, до а'да съни'деши. ꙁане` а%ще в содо'мњхъ бы'шя си'лы были`, бы'вшая в тебњ, пребы'ли оу%бо бышя до дне'шняго дн~е.
23
І ти, Капернау́ме, і́же до небе́с вознеси́йся, до а́да сни́деши; зане́ а́ще в Содо́міх би́ша си́ли би́ли би́вшия в тебі́, преби́ли у́бо би́ша до дне́шняго дне;
24
ѓ^баче гл~ю ва'мъ, ја%ко земли содо'мъстњи эTраDнње бђ'деT в# дн~ь сђдныи, неже тебњ”
24
оба́че глаго́лю вам, я́ко землі́ Содо́мстій отра́дніє бу́деть в день су́дний, не́же тебі́.
25
в то` вре'мя эTвњща і^с~, рече`. и^сповњда'ю ти ся ѓ^ч~е г~и нб~си и^ ꙁемли`, ја%ко оу^таилъ е^си сїя эT премђдрыхъ и^ разђмныX, и^ эTкры'лъ е^си та` младенцMе.
25
В то вре́м'я отвіща́в Ісу́с рече́: іспові́даютіся, О́тче, Го́споди небесе́ і землі́, я́ко утаї́л єси́ сія́ от прему́дрих і разу́мних і откри́л єси́ та младе́нцем;
26
еи` ѓ^ч~е, ја%кота'ко бы'сть бл~говоле'нїе предъ тобо'ю”
26
єй, О́тче, я́ко та́ко бисть благоволе́ніє пред Тобо́ю.
27
Вс^я мнњ предана` сђть ѓ^ц~емъ моиM” и^ никто'же ꙁна'ет# сн~а, токмо эTц~ъ, ни ѓ^ц~а кт^о ꙁна'етъ, то'кмо сн~ъ, и^ е^мђже а^ще во'литъ сн~ъ эTкры'ти”
27
(Зач. 43) Вся Мні предана́ суть Отце́м Мої́м; і нікто́же зна́єть Си́на, то́кмо Оте́ць; ні Отця́ кто зна́єть, то́кмо Син, і єму́же а́ще во́лить Син откри́ти.
28
прїидњте ко мнњ вси` трђжDающеися и^ ѓ^бремененїи, и^ а'ꙁъ поко'ю в^ы.
28
Прийді́те ко Мні всі тружда́ющіїся і обремене́ннії, і Аз упоко́ю ви;
29
Възмњте и%го мое на себе, и^ наоу^чи'теся эT мене`, ја%ко кро'токъ е^смь, и^ смиреn срDцемъ, и^ ѓ^бря'щете поко'и дш~амъ ва'шимъ”
29
возьмі́те і́го Моє́ на себе́ і научі́теся от Мене́, я́ко кро́ток єсьм і смире́н се́рдцем; і обря́щете поко́й душа́м ва́шим;
30
и%го б^о мое бл~го, и^ бремя мое ле'гко е^сть”
30
і́го бо Моє́ бла́го, і бре́м'я Моє́ легко́ єсть.
Глvа, в~і.
1
В т^о вре'мя и^де і^с~ в сђбоᲄы сквоѕњ сњянїа. оу^чн~цы же е^го въꙁалка'шяся, и^ начя'ша въстерѕа'ти кла'сы и^ ја%сти.
1
(Зач. 44) В то вре́м'я і́де Ісу́с в субо́ти сквозі́ сі́янія; ученици́ же Єго́ взалка́ша і нача́ша востерза́ти кла́си і я́сти.
2
фарисее же видњ'вше, рᲇша е^мђ. с^е оу^ченицы твои` творя'тъ, е^гоже не достоиT творити в сђботы.
2
Фарисе́є же ви́дівше рі́ша Єму́: се ученици́ Твої́ творя́ть, єго́же не досто́їть твори́ти в субо́ту.
3
ѓ^н же рече` и%мъ” нњ'сте ли чли` чт^о сътвори двDъ, е^гда` въꙁалка са'мᲆ, и^ сђщїи с нимъ;
3
Он же рече́ їм: ні́сте ли чли, что сотвори́ Дави́д, єгда́ взалка́ сам і су́щії с ним?
4
ка'ко вни'де в' хра'мъ бж~їи, и^ хлњбы преDложенїя снњсть, и%хже не досто'ино емђ б^њ ја%сти, ни сђщимъ с ниM, то'кмо и^е^ре'ѓ^мъ е^ди'нњмъ;
4
Ка́ко вни́де в храм Бо́жий і хлі́би предложе́нія сніде́, ї́хже не досто́йно бі єму́ я́сти, ні су́щим с ним, то́кмо ієре́єм єди́ним?
5
и^л^и нњ'сте чл^и в# ꙁако'нњ, ЈА/ко в# сђбо'ты сщ~е'ницы в# цр~кви сђботы сквернятъ, и^ непови'нни сђть;
5
Іли́ ні́сте чли в зако́ні, я́ко в субо́ти свяще́нници в це́ркві субо́ти скверня́ть і непови́нні суть?
6
Гл~ю же ва'мъ, ја%ко цр~кве бо'ле е^сть ꙁдњ`”
6
Глаго́лю же вам, я́ко це́ркве бо́лі єсть зді;
7
А/ще ли бы'сте видᲇли чт^о е^сть млsти хо'щђ, а^ не же'ртвᲇ, нико'лиже оу%бо бы'сте ѓ^сђжDали непови'нныX.
7
а́ще ли би́сте ві́дали, что єсть: ми́лости хощу́, а не же́ртви, ніколи́же у́бо би́сте осужда́ли непови́нних;
8
г~ь бо е%сть и^ сђбо'тᲇ сн~ъ чл~чскїи”
8
госпо́дь бо єсть і субо́ти Син Челові́чеський.
9
И/ пришеD эTтђдђ прїиде на соnмище иX.
9
(Зач. 45) І преше́д отту́ду, при́йде на со́нмище їх.
10
И$ с^е чл~къ б^њ т^ђ, рђкђ и^мы` сђхђ. и^ въпросишя е^го гл~юще, а^ще досто'итъ въ сђбо'ты цњлити; да на'нь вᲆз#гл~ютъ”
10
І се челові́к бі ту, ру́ку іми́й су́ху. І вопроси́ша Єго́, глаго́люще: а́ще досто́їть в субо́ти ціли́ти? Да на Него́ возглаго́лють.
11
ѓ%н же рече и%м#. кто` е^сть эT ва'съ чл~къ, и%же и%мать ѓ^вчя е^ді'но, и^ а'ще впаде'тся в сђбо'ты въ я'мђ, не и%метъ ли, и^ и'ꙁмет#;
11
Он же рече́ їм: кто єсть от вас челові́к, і́же і́мать овча́ єди́но, і а́ще впаде́ть сіє́ в субо́ти в я́му, не і́меть ли є і і́зметь?
12
ко'льми оу^бо лђ'чши е^сть чл~къ ѓ^вча'те; Тњмже оу^бо досто'итᲆ в сђбо'ты добротвори'ти”
12
Кольми́ у́бо лу́чші єсть челові́к овча́те? Ті́мже досто́їть в субо́ти добро́ твори́ти.
13
Тогда` гл~а чл~кђ, простри` рђ'кђ твою. и^ простретъ, и^ оу^тверди'ся цњла` ја^ко дрђга'а”
13
Тогда́ глаго́ла челові́ку: простри́ ру́ку твою́. І простре́; і утверди́ся ціла́, я́ко друга́я.
14
Фарисе'е же шедше совњтъ сътвори'ша нань, како да е^го погђбяT. і^с~ же раꙁђмњвъ, эTи%де эTтђ'дђ,
14
(Зач. 46) Фарисе́є же ше́дше сові́т сотвори́ша на Него́, ка́ко Єго́ погуб'я́ть. Ісу́с же разумі́в оти́де отту́ду.
15
И/ по немъ и^до'шя наро'ди мно'ѕи, и^ і^сцњли` и^хъ всњхъ”
15
(Зач.) І по Нем ідо́ша наро́ди мно́зі, і ісціли́ їх всіх;
16
и^ запрњти и^мъ да не ја%вњ е^готворятъ
16
і запрети́ їм, да не я́ві Єго́ творя́ть;
17
ЈА/ко да с#бђдется рече'ное и^саїемъ пррoкомъ гл~ющемъ”
17
я́ко да сбу́деться рече́нноє Іса́єм проро́ком, глаго́лющим:
18
Се^ ѓ%трокъ мои е^гоже и^зво'лихъ, възлю'бленныи` мои, на'ньже бл~говоли дш~а моя. положђ дх~ь мои на немъ, и^ сђдъ ја%ꙁы'комъ въꙁвњститъ.
18
се О́трок Мой, Єго́же ізво́лих, возлю́бленний Мой, На́ньже благоволи́ душа́ Моя́; положу́ Дух Мой на Нем, і суд язи́ком возвісти́ть;
19
не прерњчеT, ни въꙁопїет#. ниже оу^слы'шитъ кт^о на распђтїих# гла'са е^го.
19
не пререче́ть, ні возопіє́ть, ніже́ усли́шить кто на распу́тіїх гла́са Єго́;
20
тро'сти съкрђше'ны не прело'митъ, и^ ле'на в#не'мшася не оу^гаситъ, до'ндеже и^зведетъ в# побњдђ сђдъ.
20
тро́сти сокруше́нни не прело́мить і ле́на вне́мшася не угаси́ть, до́ндеже ізведе́ть в побі́ду суд;
21
и^ на и^мя е^го ја^ꙁы'ци оу^поваюT”
21
і на і́м'я Єго́ язи́ци упова́ти і́муть.
22
Тогда` приведо'ша к немђ бᲇснђ'ющася слњпа и^ нњма, и^ и^сцњли е^го, ја^ко слᲇпомђ и^ нњмомђ гл~ати и^ гля'дати”
22
Тогда́ приведо́ша к Нему́ бісну́ющася слі́па і ні́ма; і ісціли́ єго́, я́ко сліпо́му і німо́му глаго́лати і гля́дати.
23
И$ дивля'хђся вси наро'ди гл~юще. е^да се'и е^сть х~с, сн~ъ двDв#;
23
І дивля́хуся всі наро́ди глаго́люще: єда́ Сей єсть (Христо́с) Син Дави́дов?
24
фарїсе'е же слы'шавше, рњша. се'и не и^ꙁго'нитъ бњсы, токмо ѓ^ вее^лꙁевђ'лњ кня'ѕи бњсо'в#стњмъ”
24
Фарисе́є же сли́шавше рі́ша: Сей не ізго́нить бі́си, то́кмо о Веєльзеву́лі, кня́зі бісо́встім.
25
Вњдыи же іс~ мы'сли иX, рече и^мᲆ. вся'ко црsтво раꙁдњ'лшееся на ся, ꙁапђстње^тъ. и^ всякᲆ граD, и^ли домъ раꙁдњли'выи`ся на' ся, не ста'нетъ.
25
Ві́дий же Ісу́с ми́слі їх, рече́ їм: вся́коє ца́рство разді́льшеєся на ся запусті́єть, і всяк град іли́ дом разділи́вийся на ся не ста́неть.
26
и^ а'ще сатана`, сатанђ` и^зго'нит#, на' ся раꙁдњлился е^сть, ка'ко оу^бо` ста'нетъ црsтво е^го;
26
І а́ще сатана́ сатану́ ізго́нить, на ся разділи́лся єсть; ка́ко у́бо ста́неть ца́рство єго́?
27
И$ а'ще а%ꙁъ ѓ^ вее^льꙁевђ'лњ и^ꙁгоню` бњсы, сн~ове ва'ши ѓ' комь и^зго'нят#; Сего ра'ди тїи вамъ бђ'дђть сђдїя`.
27
І а́ще Аз о Веєльзеву́лі ізгоню́ бі́си, си́нове ва́ші о ком ізго́нять? Сего́ ра́ди ті́ї вам бу́дуть судії́.
28
а%ще ли же а^ꙁъ ѓ^ дс~њ бж~їи и^згоню` бњ'сы, оу^бо пости'же на васъ црsтвїе бж~їе”
28
А́ще ли же Аз о Ду́сі Бо́жиї ізгоню́ бі́си, у́бо пости́же на вас Ца́рствіє Бо́жиє.
29
И$ли` ка'ко мо'жетъ кт^о вни'ти в домъ крњ'пкаго, и^ съсђ'ды е^го расхи'тити, а%ще не пе'рвње свя'жетъ крњпкаго, и^ тогда` до'мъ е^го расхи'титъ;
29
Іли́ ка́ко мо́жеть кто вни́ти в дом крі́пкаго і сосу́ди єго́ расхи́тити, а́ще не пе́рвіє св'я́жеть крі́пкаго, і тогда́ дом єго́ расхи́тить?
30
И/же нњ'сть со мно'ю, на' мя е^сть, и^ і'же не събира'етъ съ мно'ю, растачаеT”
30
(Зач. 47) І́же ність со Мно́ю, на М'я єсть; і і́же не собира́єть со Мно́ю, расточа́єть.
31
Сего` ра'ди гл~ю вамъ, вся'къ грњхъ и^ хђла, эTпђ'стиTся чл~комъ, а^ ја%же на дх~ъ хђла`, не эTпђ'стится чл~коM.
31
Сего́ ра́ди глаго́лю вам: всяк гріх і хула́ отпу́ститься челові́ком; а я́же на Ду́ха хула́ не отпу́ститься челові́ком;
32
и^ і^же а^ще речетᲆ сло'во на' сн~а члчsкаго, эTпђ'стится е^мђ. а^ и^же речетъ на' дх~а ст~го, не эTпђ'стится е^мђ, ни в сїи вњкъ, ни в бђ'дђщїи”
32
і і́же а́ще рече́ть сло́во на Си́на Челові́чеськаго, отпу́ститься єму́; а і́же рече́ть на Ду́ха Свята́го, не отпу́ститься єму́ ні в сей вік, ні в бу́дущий.
33
И$л^и сътвори'те дрњ'во добро, и^ пло'дъ е^го до'бръ. и^л^и сътвори'те древо ꙁл^о, и^ пло'дъ е^го ꙁол#. эT плода` бо древо поꙁнано бђ'детъ”
33
Іли́ сотворите́ дре́во добро́ і плод єго́ добр; іли́ сотворите́ дре́во зло і плод єго́ зол; от плода́ бо дре́во позна́но бу́деть.
34
ПорожDенїа е^хи'днова, ка'ко мо'жете добро гл~ати, ꙁл^и сђще; эT и^збы'тка бо срDцђ, оу^ста гл~ютъ”
34
Порожде́нія єхи́днова, ка́ко мо́жете добро́ глаго́лати, злі су́ще? От ізби́тка бо се́рдця уста́ глаго́лють.
35
Бл~гыи чл~къ, эT бл~гаго съкро'вища и^зно'ситᲆ бл~га'а. и^ лђка'выи чл~к#, эT лђка'ваго съкро'вища, и^зно'ситъ лђка'вая”
35
Благи́й челові́к от блага́го сокро́вища ізно́сить блага́я; і лука́вий челові́к от лука́ваго сокро́вища ізно́сить лука́вая.
36
Гл~ю же ва'мъ, ја%ко вся'ко сло'во пра'здно е^же а^ще рекђтᲆ чл~цы, въздадя'тъ ѓ^ не'мъ сло'во въ дн~ь сђд#ныи”
36
Глаго́лю же вам, я́ко вся́ко сло́во пра́здноє, є́же а́ще реку́ть челові́ци, воздадя́ть о нем сло́во в день су́дний;
37
эT слове'съ б^о свои^хъ ѓ^пра'вдишися, и^ эT слове'сᲆ своиX ѓ^сђ'дишися”
37
от слове́с бо свої́х оправди́шися і от слове́с свої́х осу́дишися.
38
Тогда` эTвњща'ша нњцїи эT кни'жник# и фарисе'и гл~юще. оу^чи'телю, хо'щеM эT тебе ꙁнаменїе видњти”
38
(Зач. 48) Тогда́ отвіща́ша ні́ції от кни́жник і фарисе́й, глаго́люще: Учи́телю, хо́щем от Тебе́ зна́меніє ви́діти.
39
ѓ%н же эTвњщавъ рече и^мъ. родъ лђка'въ и^ прелюбодњ'и, зна'менїя и'щетъ. и^ зна'менїе не дасться е^мђ, то'кмо зна'менїе і^ѓ'ны прoрка.
39
Он же отвіща́в рече́ їм: род лука́в і прелюбоді́й зна́менія і́щеть, і зна́меніє не да́сться єму́, то́кмо зна́меніє Іо́ни проро́ка;
40
ја%коже б^о бњ` і^ѓ'на вᲆ чревњ ки'товњ три дн~и, и^ три но'щи. та'ко бђ'детъ и^ сн~ъ члчsкїи в# срDци ꙁем#ли три дн~и, и^ три но'щи”
40
я́коже бо бі Іо́на во чре́ві ки́тові три дні і три но́щі, та́ко бу́деть і Син Челові́чеський в се́рдці землі́ три дні і три но́щі.
41
Мђжїе ниневи'т#стїи в#ста'нђтъ на сђдъ с родоM симъ, і^ ѓ^сђ'дятᲆ и&, ја%ко пока'ашяся про'повњдїю іѓ'ниною. и^ с^е бо'ле і^ѓ'ны зд^њ”
41
Му́жіє Ніневі́тстії воста́нуть на суд с ро́дом сим і осу́дять єго́, я́ко пока́яшася про́повідію Іо́ниною; і се бо́лі Іо́ни зді.
42
Цр~ца ю'ж#скаа в#ста'нетъ на сђдъ с родомъ сим#, и^ ѓ^сђдитъ и&, ја%ко прїиде эT коне'цъ ꙁемля` слы'шати премђ'дрость соло'моновђ. и^ се бо'ле соло'мона ꙁд^њ”
42
Цари́ця ю́жськая воста́неть на суд с ро́дом сим і осу́дить ї, я́ко при́йде от коне́ць землі́ сли́шати прему́дрость Соломо́нову; і се бо́лі Соломо́на зді.
43
Є$гда же нечи'стыи дXђ и^зы'детъ эT чл~ка, прехо'дитъ сквозњ беꙁвоDная мњста, ища` поко'я, и^ не ѓ^брњта'етъ.
43
Єгда́ же нечи́стий дух ізи́деть от челові́ка, прехо́дить сквозі́ безво́дная мі́ста, іщя́ поко́я, і не обріта́єть;
44
тогда рече'тъ, въꙁ#вращђ'ся в# домъ мо'и эTнђдђже и^ꙁыдо'хъ. и^ пришеD ѓ^бря'щетъ пра'ꙁденъ, помете'нъ и^ оу^краше'нъ.
44
тогда́ рече́ть: возвращу́ся в дом мой, отню́дуже ізидо́х. І прише́д обря́щеть пра́зден, помете́н і укра́шен;
45
тогда` и%дет, и^ по'иметъ с# собою сеDмь и^нњхъ дђховъ лютњишиX себе`, и^ вшеDше живђтъ т^ђ. и^ бђдђтъ послњдняа чл~кђ томђ горша пе'рвых#. та'ко бђдетᲆ и^ ро'дђ семђ лђка'вомђ”
45
тогда́ і́деть і по́йметь с собо́ю седьм і́них духо́в люті́йших себе́, і вше́дше живу́ть ту; і бу́дуть послі́дняя челові́ку тому́ го́рша пе́рвих. Та́ко бу́деть і ро́ду сему́ лука́вому.
46
Є/ще же е^мђ гл~ющђ к# народомᲆ. с^е мати е^го и^ братїа е^го стоя'хђ вн^њ, и^щђще гл~ати е^мђ.
46
(Зач. 49) Єще́ же Єму́ глаго́лющу к наро́дом, се, Ма́ти (Єго́) і бра́тія Єго́ стоя́ху вні, і́щуще глаго́лати Єму́.
47
рече же нњ'кїи е^мђ. с^е мт~и твоа`, и^ бра'тїа твоя вн^њ стоя'тъ хотя'ще гл~ати тебњ.
47
Рече́ же ні́кий Єму́: се Ма́ти Твоя́ і бра́тія Твоя́ вні стоя́ть, хотя́ще глаго́лати Тебі́.
48
ѓ%нᲆ же эTвњща'въ рече къ гл~ющемђ е^мђ. кᲄо е^сть мт~и моа`, и^ кт^о сђть братїя моа`;
48
Он же отвіща́в рече́ ко глаго́лющему Єму́: кто єсть Ма́ти Моя́, і кто суть бра́тія Моя́?
49
и^ про'стеръ рђ'кђ свою на оу^чн~ки своя, рече. с^е мт~и моа` и^ братїя моа`.
49
І просте́р ру́ку Свою́ на ученики́ Своя́, рече́: се Ма́ти Моя́ і бра́тія Моя́;
50
и^же б^о а^ще сътворитъ во'лю эTц~а мое^го и^же е^сть на нб~сехᲆ, то'и браT мои, и^ сестра`, и^ мт~и м^и е^сть”
50
і́же бо а́ще сотвори́ть во́лю Отця́ Моєго́, І́же єсть на небесі́х, той брат Мой, і сестра́, і ма́ти (Мі) єсть.
Глvа, г~і”
1
В дн~ь же то'и и^ꙁшDе і^с~ и^ꙁ домђ сњдя'ше при мори.
1
В день же той ізше́д Ісу́с із до́му, сідя́ше при мо́рі.
2
и^ събра'шася к немђ наро'ди мно'ѕи, ја%коже е^мђ в кора'бль влњ'сти и^ сњсти, и^ весь наро'дъ на помо'рїи стоа'ше.
2
І собра́шася к Нему́ наро́ди мно́зі, я́коже Єму́ в кора́бль влі́зти і сі́сти; і весь наро́д на бре́зі стоя́ше.
3
и^ гл~а и^мᲆ при'тчами мно'го, гл~я. Се^ и^ꙁы'де сњаи` да сњ'етъ.
3
І глаго́ла їм при́тчами мно́го, глаго́ля: (Зач. 50) се ізи́де сі́яй, да сі́єть;
4
и^ сњющђ е^мђ. ѓ%ва падошя при пђти`. и^ прїидо'шя пти'ця, и^ позобашя я&.
4
і сі́ющу єму́, о́ва падо́ша при путі́, і прийдо́ша пти́ці, і позоба́ша я;
5
дрђга'я же падошя на ка'менныхъ, и^дњже не и^мњ'аше ꙁемля` мно'гы, и^ а'бїе проꙁябо'шя, ꙁа'не не и^мњ'аше глђбины ꙁемля`.
5
друга́я же падо́ша на ка́менних, іді́же не імі́яху землі́ мно́ги, і а́біє прозябо́ша, зане́ не імі́яху глубини́ землі́;
6
сл~нцђ же въсїа'в#шђ, присвњнђшя, и^ зане не и^мњ'ахђ коренїя, и^схо'шя.
6
со́лнцю же возсія́вшу присвя́нуша, і зане́ не імі́яху коре́нія, ізсхо́ша;
7
дрђга'я же падошя в# трьнїи, и^ вꙁы'де трьнїе и^ подави иX”
7
друга́я же падо́ша в те́рнії, і взи́де те́рніє і подави́ їх;
8
дрђга'я же падошя на ꙁемли` до'брњи. и^ даа'хђ пло'дъ. ѓ%во оу^бо сто`, ѓ%во же шестьдесяT. ѓ%вотридесять”
8
друга́я же падо́ша на землі́ до́брій і дая́ху плод, о́во у́бо сто, о́во же шестьдеся́т, о́во же три́десять;
9
И$мњаи` оу%ши слы'шати, да слы'шиT”
9
імі́яй у́ші сли́шати да сли́шить.
10
И/ пристђпивше оу^чн~ци е^го, рекоша е^мђ, почто` при'тчами гл~еши и^м#;
10
(Зач. 51) І приступи́вше ученици́ (Єго́) реко́ша Єму́: почто́ при́тчами глаго́леши їм?
11
ѓ%нъ же эTвњщавъ, рече и^мъ. ја%ко ва'мъ дано е^сть раꙁђмњти та'ины црsтвїа нбsнаго. ѓ^нњмъ же не дано` е^сть”
11
Он же отвіща́в рече́ їм: я́ко вам дано́ єсть разумі́ти та́йни Ца́рствія Небе́снаго, о́нім же не дано́ єсть;
12
И$же б^о и%мать, дасться е^мђ, и^ преи^ꙁбђ'детъ е^мђ. а^ и^же не и'мать, и^ е^же и'мать въꙁмется эT него”
12
і́же бо і́мать, да́сться єму́ і преізбу́деть (єму́); а і́же не і́мать, і є́же і́мать, во́зметься от него́;
13
Сего ра'ди в# при'тчяхъ гл~ю и^мъ, ја%ко ви'дяще не ви'дятъ, и^ слы'шаще не слы'шятъ, ни раꙁђмњютъ.
13
сего́ ра́ди в при́тчах глаго́лю їм, я́ко ви́дяще не ви́дять, і сли́шаще не сли́шать, ні разумі́ють;
14
и^ събыва'ется в ниX прoрчество і^са'іно, гл~ющее. слђ'хомᲆ оу^слы'шите, и^ не и'мате разђмњти. и^ ꙁря'ще оу%зрите, и^ не и%мате ви'дњти.
14
і сбива́ється в них проро́чество Іса́їно, глаго́лющеє: слу́хом усли́шите, і не і́мате разумі́ти; і зря́ще у́зрите, і не і́мате ви́діти;
15
ѓ^тлъстњ б^о срDце людїи сиX, и^ оу^ши'ма тяQко слы'шаша, и^ ѓ%чи свои смњжи'шя, да не когда` оу^зрятъ ѓ^чи'ма, и^ оу^ши'ма оу^слышятᲆ, и^ срDцеM разђмњютъ, и^ ѓ^братя'тся, и^ і^сцњлю` и^хъ”
15
отолсті́ бо се́рдце люді́й сих, і уши́ма тя́жко сли́шаша, і о́чі свої́ смежи́ша, да не когда́ у́зрять очи́ма, і уши́ма усли́шать, і се́рдцем уразумі́ють, і обратя́ться, і ісцілю́ їх.
16
Ва'ша же бл~же'наа` ѓ^чеса`, ја%ко ви'дятъ, и^ оу'ши ва'ши, ја^ко слы'шятᲆ”
16
Ва́ша же блаже́нна очеса́, я́ко ви́дять, і у́ші ва́ші, я́ко сли́шать;
17
А$минь б^о гл~ю ва'м#, ја%ко мно'ѕи прoрцы и^ пра'веDницы въжDелᲇшя ви'дњти ја%же ви'дите, и^ не видњшя. и^ слы'шяти ја%же слы'шите, и^ не слы'шаша”
17
амі́нь бо глаго́лю вам, я́ко мно́зі проро́ци і пра́ведници вожделі́ша ви́діти, я́же ви́дите, і не ви́діша, і сли́шати, я́же сли́шите, і не сли́шаша.
18
Вы^ же оу^бо оу^слы'шите приTчю сᲇющаго”
18
Ви же усли́шіте при́тчу сі́ющаго;
19
Вся'комђ слы'шащемђ сло'во црsтвїа, и^ не раꙁђмњвающђ, прихо'дитъ лђка'выи, и^ въсхищаетъ всњянное в# срDци е^го, с^е е^сть иже при пђти` сњ'анное”
19
вся́кому сли́шащему сло́во Ца́рствія і не разуміва́ющу, прихо́дить лука́вий і восхища́єть всі́янноє в се́рдці єго́; сіє́ єсть, є́же при путі́ сі́янноє.
20
А$ на ка'мен#ныхъ сњ'анное, се'и е^сть слы'шаи` сло'во, и^ а'бїе с ра'достїю прїе'млетъ е&,
20
А на ка́мені сі́янноє, сіє́ єсть сли́шай сло́во і а́біє с ра́достію приє́млеть є;
21
не и'мать же ко'рене в себњ, н^о временеn е^сть” Бы'вши же печали и^л^и гоне'нїю словесе` ра'ди, а%бїе съблажня'ется”
21
не і́мать же ко́рене в себі́, но привре́менен єсть; би́вши же печа́лі іли́ гоне́нію словесе́ ра́ди, а́біє соблажня́ється.
22
А$ сњ'анное в# тернїи, се'и е^сть слы'шаи` сло'во, и^ печа'ль вњка сего`, и^ лесть бога'тъства, подавля'етъ сло'во, и^ бес плода` быва'етъ”
22
А сі́янноє в те́рнії, се єсть сли́шай сло́во, і печа́ль ві́ка сего́ і лесть бога́тства подавля́єть сло́во, і без плода́ бива́єть.
23
А$ сњ'анное на до'брњи ꙁеMли`, се'и е^сть слы'шаи` сло'во, и^ раꙁђмњва'а, и^же оу^бо пло'дъ прино'ситъ, и^ твори'тъ, ѓ%въ сто, ѓ%в# же шестьдесяT, ѓ%въ тридесять”
23
А сі́янноє на до́брій землі́, се єсть сли́шай сло́во і разуміва́я; і́же у́бо плод прино́сить і твори́ть о́во сто, о́во же шестьдеся́т, о́во три́десять.
24
И/нђ при'тчю преDложи и^мᲆ гл~я. оу^подобися црsтвїе нбsное чл~кђ сњ'авшђ до'брое сњмя на селњ` своемъ.
24
(Зач. 52) І́ну при́тчу предложи́ їм, глаго́ля: уподо́бися Ца́рствіє Небе́сноє челові́ку, сі́явшу до́броє сі́м'я на селі́ своє́м;
25
спя'щемᲆ же чл~комъ, прїиде вра'гъ е^го, и^ всњ'а плњвелы посредњ пшени'ца, и^ эTи'де.
25
спя́щим же челові́ком, при́йде враг єго́ і всі́я пле́вели посреді́ пшени́ці і оти́де;
26
е^гда же прозябе трава`, и^ плоD сътвори`, тогда` ја^ви'шяся и^ плњ'велїе”
26
єгда́ же прозябе́ трава́ і плод сотвори́, тогда́ яви́шася і пле́веліє.
27
ПришеDше же раби` господи'на, рњ'шя е^мђ. г~и, не до'брое ли сњмя сњ'алъ е^си на селњ своемъ; эTкђ'дђ оу^бо и%мать плњвелы;
27
Прише́дше же раби́ господи́на, рі́ша єму́: го́споди, не до́броє ли сі́м'я сі́ял єси́ на селі́ твоє́м? Отку́ду у́бо і́мать пле́вели?
28
ѓ%нъ же рече и^мъ. врагъ чл~къ с^е сътвори`” Раби же рњшя е^мђ. хо'щеши ли оу^бо, да шеDше и^сплевемъ я&;
28
Он же рече́ їм: враг челові́к сіє́ сотвори́. Раби́ же рі́ша єму́: хо́щеши ли у́бо, да ше́дше ісплеве́м я?
29
ѓ%нъ же рече` и^м#, н^и. да не когда` въстръга'юще плњвелы, въстръ'гнете кђпно с ни'ми и^ пшени'цђ.
29
Он же рече́ (їм): ні; да не когда́ восторга́юще пле́вели, восто́ргнете ку́пно с ни́ми (і) пшени́цю;
30
ѓ^ста'вите расти` ѓ^бое` кђпно до жа'твы, и^ въ время жа'твы рекђ жа'телеM. съберњте пе'рвње плњвелы, и^ свяжи'те и^хъ в# снопы` ја%ко съжежти` я&” А$ пшени'цђ съберњте в# жи'тницђ мою”
30
оста́віте расти́ обоє́ ку́пно до жа́тви; і во вре́м'я жа́тви реку́ жа́телем: собері́те пе́рвіє пле́вели і свяжі́те їх в снопи́, я́ко сожещи́ я; а пшени́цю собері́те в жи́тницю мою́.
31
И/нђ при'тчђ преDложи и^мᲆ, гл~я. подобно е^сть црsтвїе нбsное, ꙁрьнђ горђшичнђ, е%же вꙁе'мъ чл~къ, всњ'а на селњ своем#,
31
(Зач. 53) І́ну при́тчу предложи́ їм, глаго́ля: подо́бно єсть Ца́рствіє Небе́сноє зе́рну гору́шичну, є́же взем челові́к всі́я на селі́ своє́м,
32
е^же ма'лњише оу^бо е^сть эT всXњ сњменъ. е^гда же възрастетъ, бо'лее всњхъ ѕе'лїи е^сть, и^ быва'етъ дрᲇво, ја%ко прїити` пти'цямъ нбsным#, и^ вита'ти на вњтвњхъ е^го”
32
є́же ма́лійше у́бо єсть от всіх сі́мен; єгда́ же возрасте́ть, бо́ліє (всіх) зе́лій єсть і бива́єть дре́во, я́ко прийти́ пти́цям небе́сним і вита́ти на ві́твех єго́.
33
И/нђ при'тчю гл~а и^мъ. подобно е^сть црsтвїе нбsное, ква'сђ, и^же вземши жена съкры` в# мђ'чныхъ са'тњхъ тр^и, дондеже въскисо'шя вс^я”
33
І́ну при́тчу глаго́ла їм: подо́бно єсть Ца́рствіє Небе́сноє ква́су, єго́же взе́мши жена́ скри в са́тіх тріє́х муки́, до́ндеже вскисо́ша вся.
34
Сїа вс^я гл~а і^с~ в# при'тчяхъ народомᲆ, и^ бес при'тча ничесо'же гл~аше к нимъ,
34
Сія́ вся глаго́ла Ісу́с в при́тчах наро́дом, і без при́тчі нічесо́же глаго́лаше к ним;
35
ја%ко да с#бђ'дется рече'ное пррoкомъ гл~ющимъ. эTврьꙁђ въ при'тчяхᲆ оу^ста моа, эTры'гнђ съкрове'ная эT сложе'нїа ми'рђ”
35
я́ко да сбу́деться рече́нноє проро́ком, глаго́лющим: отве́рзу в при́тчах уста́ моя́; отри́гну сокрове́нная от сложе́нія ми́ра.
36
Тогда ѓ^ста'вль наро'ды, прїиде в доM і^с~” И/ присᲄђпи'шя к немђ оу^чн~цы е^го гл~юще. скажи` намъ при'тчю плњвелъ се'лныхъ”
36
Тогда́ оста́вль наро́ди, при́йде в дом Ісу́с. (Зач. 54) І приступи́ша к Нему́ ученици́ Єго́, глаго́люще: скажи́ нам при́тчу пле́вел се́льних.
37
ѓ%нъ же эTвњщавъ, рече` и^мъ” Всњ'авыи до'брое сᲇмя, е^сть сн~ь члчsкїи”
37
Он же отвіща́в рече́ їм: сі́явий до́броє сі́м'я єсть Син Челові́чеський;
38
а^ село, е^сть ми'ръ. до'брое же сњмя, сїи сђть сн~ве црsтвїа” А$ плњвели сђть сн~ве непрїа'ꙁниннїи”
38
а село́ єсть мир; до́броє же сі́м'я, сі́ї суть си́нове Ца́рствія, а пле́веліє суть си́нове неприя́зненнії;
39
а врагъ всњавыи и^хъ, е^сть дїавол#” а^ жа'тва, кончи'на вњка е^сть” а^ жа'теле, а%гг~ли сђть”
39
а враг всі́явий їх єсть дия́вол; а жа́тва кончи́на ві́ка єсть; а жа́телі а́нгели суть.
40
ја%коже оу^бо събира'ютъ плњвелъ, и^ ѓ^гнемъ съжиꙁаютъ, тако бђ'детъ в# скончанїе вњ'ка сего”
40
Я́коже у́бо собира́ють пле́вели і огне́м сожига́ють, та́ко бу́деть в сконча́ніє ві́ка сего́;
41
По'слет# сн~ь члчsкїи а%гг~лы своа, и^ съберђтъ эT црsтвїа е^го вс^я сᲆблазны, и^ творя'щая беꙁако'нїе,
41
по́слеть Син челові́чеський А́нгели Своя́, і соберу́ть от Ца́рствія Єго́ вся собла́зни і творя́щих беззако́ніє
42
и^ в#ве'ргђть и^хъ в пещь ѓ%гненђ” т^ђ бђдетъ плачь, и^ скре'жетᲆ ꙁђбом#”
42
і вве́ргуть їх в пещ о́гненну; ту бу́деть плач і скре́жет зубо́м.
43
Тогда пра'веDницы просвњтятся ја^ко слн~це в# црsтвїи эTц~а и^хъ. и^мњаи` оу^ши слы'шати, да слы'шитъ”
43
Тогда́ пра́ведници просвітя́ться, я́ко со́лнце, в Ца́рствії Отця́ їх. Імі́яй у́ші сли́шати да сли́шить.
44
Па'кы подобно е^сть црsтвїе нбsное съкро'вищђ съкрове'нђ на селњ, е^же ѓ^брњт# чл~къ, съкры`, и^ эT ра'дости е^го и^деT, и^ вс^я е^ли'ка и%мать, продаетъ, и^ кђпђ'етъ село` то`”
44
(Зач. 55) Па́ки подо́бно єсть Ца́рствіє Небе́сноє сокро́вищу сокрове́ну на селі́, є́же обрі́т челові́к скри, і от ра́дости єго́ і́деть, і вся, єли́ка і́мать, продає́ть, і купу́єть село́ то.
45
Па'кы подо'бно е^сть црsтвїе нбsное чл~кђ кђпцђ, и%щђщђ до'брыа би'серы.
45
Па́ки подо́бно єсть Ца́рствіє Небе́сноє челові́ку купцю́, і́щущу до́брих би́серей,
46
и^же ѓ^брњте е^дінъ мно'гоцњ'ненъ би'серᲆ, шедъ про'дасть вс^е е^ли'ко и^мяше, и^ кђпи` е^го”
46
і́же обрі́т єди́н многоці́нен би́сер, шед продаде́ вся, єли́ка ім'я́ше, і купи́ єго́.
47
Па'кы подобно е^сть црsтвїе нбsное не'водђ в#ве'рженђ в море, и' эT вся'кого ро'да събра'вшђ.
47
Па́ки подо́бно єсть Ца́рствіє Небе́сноє не́воду вве́ржену в мо́ре і от вся́каго ро́да собра́вшу,
48
и^же е^гда и^спол#нися, и^з#влеко'ша и& на кра'и, и сDњше и^збрашя до'брыа в сосђды, а^ ꙁлы'я и^ꙁверго'шя вон#”
48
і́же єгда́ іспо́лнися, ізвлеко́ша ї на край, і сі́дше ізбра́ша до́брия в сосу́ди, а зли́я ізверго́ша вон.
49
Та'ко бђ'детъ въ сконча'нїе вњка. и^зы'дђтъ а%гг~ли, и^ эTлђчятъ ѕлыя эT среды` пра'веDныхъ,
49
Та́ко бу́деть в сконча́ніє ві́ка: ізи́дуть а́нгели і отлуча́ть зли́я от среди́ пра́ведних,
50
и^ в#ве'ргђтъ иX в# пещь ѓ%гненђ. тђ бђдетъ плачь и^ скрежетъ ꙁђбо'мъ”
50
і вве́ргуть їх в пещ о́гненную; ту бу́деть плач і скре́жет зубо́м.
51
Гл~а и^мъ і^с~, разђмњ'сте ли сїа вс^я; гл~ашя е^мђ, е^и` г~и”
51
Глаго́ла їм Ісу́с: разумі́сте ли сія́ вся? Глаго́лаша Єму́: єй, Го́споди.
52
ѓ%н же рече и^м#. сего ра'ди всякъ кни'жникᲆ наоу^чи'вся црsтвїю нбsномђ, подо'бенᲆ е^сть чл~кђ домови'тђ, и^же и^ꙁно'ситъ эT съкро'вища свое^го но'вая и^ ветха'я”
52
Он же рече́ їм: сего́ ра́ди всяк кни́жник, научи́вся Ца́рствію Небе́сному, подо́бен єсть челові́ку домови́ту, і́же ізно́сить от сокро́вища своєго́ но́вая і ве́тхая.
53
И/ бысть е^гда` сконча і^с~ при'тчђ сїю, преиде эTтђ'дђ.
53
(Зач. 56) І бисть, єгда́ сконча́ Ісу́с при́тчі сія́, пре́йде отту́ду.
54
и^ пришеD вᲆ эTч~ьствїе свое`, оу^ча'ше и^хъ на со'нмищыX и^хъ, ја%ко дивитися и^мъ, и^ гл~ати. эTкђдђ семђ премђ'дрость сїа и^ си'лы;
54
І прише́д во оте́чествіє Своє́, уча́ше їх на со́нмищі їх, я́ко диви́тися їм і глаго́лати: отку́ду Сему́ прему́дрость сія́ і си́ли?
55
не се'и л^и е^сть текто'новь сн~ъ; не мт~и л^и е^го нарица'ется м~рїа'мь, и^ братїа е^го, і^аковъ, и^ і^ѓ^сїи, и^ си'монъ, и^ і^ю'да;
55
Не Сей ли єсть текто́нов син? Не Ма́ти ли Єго́ нарица́ється Маріа́м, і бра́тія Єго́ Іа́ков і Іосі́й, і Си́мон і Іу́да?
56
и^ сестры е^го, не вся` л^и в# нас# сђть; эTкђ'дђ оу^бо семђ сїа вс^я;
56
І сестри́ Єго́ не вся ли в нас суть? Отку́ду у́бо Сему́ сія́ вся?
57
и^ блажня'хђся ѓ^ нем#” І$с~ же рече` и^м#. нњсть пррoкь бе'с чести, то'кмо въ эTч~ьствїи свое^мъ, и^ в домђ` свое^м#.
57
І блажня́хуся о Нем. Ісу́с же рече́ їм: ність проро́к без че́сти, то́кмо во оте́чествії своє́м і в дому́ своє́м.
58
и^ не сътвори т^ђ си'лы мно'гы, за невњрство и^хъ”
58
І не сотвори́ ту сил мно́гих за неві́рство їх.
Глvа, д~і”
1
В то время оу^слы'шавъ и%род# четвертовла'стникъ слђх# і^с~овъ,
1
(Зач. 57) В то вре́м'я усли́ша І́род четвертовла́стник слух Ісу́сов
2
и^ рече ѓ^трокомъ свои^мъ, се'и е^сть і^ѓа'ннъ креститель, то'и въскр~се эT мрътвыхъ, и^ сего ради си'лы дњют#ся ѓ^ немъ”
2
і рече́ отроко́м свої́м: Сей єсть Іоа́нн Крести́тель; той воскре́се от ме́ртвих, і сего́ ра́ди си́ли ді́ються о нем.
3
И/родъ б^о е'мъ і^ѓ^а^нна, свяꙁа` е^го и^ всади в тем#ницђ, и^родїя'ды ради жены фили'ппа бра'та свое^го”
3
І́род бо єм Іоа́нна, св'яза́ єго́ і всади́ в темни́цю, Іродіа́ди ра́ди, жени́ Фили́ппа, бра́та своєго́;
4
Гл~аше бо е^мђ і^ѓ^а'ннъ, не досто'итъ т^и и^мњти еа`.
4
глаго́лаше бо єму́ Іоа́нн: не досто́їть ті імі́ти єя́.
5
и^ хотяше е^го оу^би'ти, оу^боа'ся наро'да. ꙁане ја%ко пррoка е^го и^мњ'ахђ”
5
І хотя́щ єго́ уби́ти, убоя́ся наро́да, зане́ я́ко проро́ка єго́ імі́яху.
6
дн~и же бывшђ рожDьства и%родова, пляса` дщ^и и^родїа'дина посредњ. и^ оу^годи` и%родови,
6
Дню же би́вшу рождества́ І́родова пляса́ дщи Іродіа́дина посреді́ і угоди́ І́родові;
7
тњмже и^ с# кля'твою изрече е'й да'ти е^гоже а^ще въспро'ситъ”
7
ті́мже і с кля́твою ізрече́ єй да́ти, єго́же а́ще воспро́сить.
8
ѓ^на же нава'жDена матерїю своею`, да'жDь м^и рече зд^њ на блю'дњ главђ і^ѓ^а'нна крsти'теля.
8
Она́ же нава́ждена ма́терію своє́ю, даждь мі, рече́, зді на блю́ді главу́ Іоа́нна Крести́теля.
9
и^ печа'ленъ бысть цр~ь. кля'твы же ради и^ за възлежа'щихъ с ниM, повелњ` да'ти е'й.
9
І печа́лен бисть цар; кля́тви же ра́ди і за возлежа́щих с ним, повелі́ да́ти (єй)
10
и^ посла'въ оу^сњкнђ і^ѓ^а'нна в темни'ци.
10
і посла́в усі́кну Іоа́нна в темни́ці.
11
и^ принесо'ша главђ` е^го на блю'дњ, и^ дашя дв~ци, и^ эTнесе` ма'тери свое'й”
11
І принесо́ша главу́ єго́ на блю́ді і да́ша діви́ці; і отнесе́ ма́тері своє́й.
12
И$ пристђпльше оу^ченицы е^го, вꙁя'ша тњло е^го, и^ погребо'ша е&, и^ пришеDше въꙁвᲇсти'ша і^сви”
12
І присту́пльше ученици́ єго́ взя́ша ті́ло (єго́) і погребо́ша є; і прише́дше возвісти́ша Ісу́сові.
13
И$ слы'шавъ і^с~, эTи'де эTтђ'дђ в# корабли в# пђ'сто мњ'сто е^ді'нъ” и^ слы'шавше наро'ди, по немъ и^до'ша, пњши эT градовъ”
13
І сли́шав Ісу́с оти́де отту́ду в кораблі́ в пу́сто мі́сто єди́н [осо́б]; і сли́шавше наро́ди по Нем ідо́ша пі́ші от градо́в.
14
І$ и^зшDе і^с~, видњ мно'гᲆ нароD, и^ млsрдова ѓ^ нихъ, і^ и^сцњли недђжныа иX”
14
(Зач. 58) І ізше́д Ісу́с ви́ді мног наро́д, і милосе́рдова о них, і ісціли́ неду́жния їх.
15
Поздњ же бы'вшђ, пристђпи'ша к немђ оу^ченицы` е^го гл~юще. пђ'сто е^сть мњ'сто, и^ часᲆ оу^же минђ`. эTпђсти` наро'ды, да шеDше в# ве'си кђпятъ брашна себᲇ”
15
По́зді же би́вшу, приступи́ша к Нему́ ученици́ Єго́, глаго́люще: пу́сто єсть мі́сто, і час уже́ мину́; отпусти́ наро́ди, да ше́дше в ве́сі ку́п'ять бра́шна себі́.
16
І$с~ же рече и^мъ, не требђютъ эTи^ти. дади'те и^мъ в^ы ја%сти”
16
Ісу́с же рече́ їм: не тре́бують отити́; даді́те їм ви я́сти.
17
ѓ^ни же гл~ашя е^мђ. не и'мамы зд^њ то'кмо пять хлњбъ, и^ двњ ры'бњ”
17
Они́ же глаго́лаша Єму́: не і́мами зді то́кмо п'ять хліб і дві ри́бі.
18
ѓ%нъ же рече, принесњте ми иX сњмо.
18
Он же рече́: принесі́те Мі їх сі́мо.
19
и^ повелњ наро'домъ въꙁлежти на травњ, и^ прїемъ пять хлњ'бы, и^ ѓ^бњ рыбњ, възрᲇвъ на нб~о, блsви, и^ преломивъ, дасть оу^чн~комъ хлњбы, оу^ченицы же наро'домъ.
19
І повелі́в наро́дом возлещи́ на траві́, і приє́м п'ять хліб і о́бі ри́бі, воззрі́в на не́бо, благослови́ і преломи́в даде́ ученико́м хлі́би, ученици́ же наро́дом.
20
и^ ја%до'шя вс^и и^ насы'тишяся. и^ вꙁя'шя и^збы'т#кы оу^крђхъ, дванадесяте ко'шя и^спо'лнь.
20
І ядо́ша всі і наси́тишася; і взя́ша ізби́тки укру́х, двана́десять ко́ша іспо́лнь;
21
ја%дђщиX же б^њ мђжїи ја%ко пять тысђщъ, ра'ꙁвњ женъ и^ дњтїи”
21
яду́щих же бі муже́й я́ко п'ять ти́сящ, ра́зві жен і діте́й.
22
І$ а'бїе понђди і^с~ оу^ченикы своа` в#лњ'сти в кора'бль, и^ вари'ти е^го на ѓ%номъ полђ, дондеже эTпђсти'тъ наро'ды”
22
(Зач. 59) І а́біє пону́ди Ісу́с ученики́ Своя́ влі́зти в кора́бль і вари́ти Єго́ на о́ном полу́ [предити́ Єму́ на он пол], до́ндеже отпу́стить наро́ди.
23
И эTпђсти'въ наро'ды, в#ꙁы'де на горђ е^ді'нъ помоли'тися” Поздњ же бы'вшђ, е^ді'нъ б^њ т^ђ.
23
І отпусти́в наро́ди, взи́де на гору́ єди́н помоли́тися; по́зді же би́вшу, єди́н бі ту.
24
корабль же б^њ посредњ мо'ря вла'ася влънами. бњ б^о проти'венъ вњтрᲆ”
24
Кора́бль же бі посреді́ мо́ря вла́яся волна́ми; бі бо проти́вен вітр.
25
В четве'ртђю же стражђ нощи, и%де к нимъ і^с~, ходя по' морю.
25
В четве́ртую же стра́жу но́щі і́де к ним Ісу́с, ходя́ по мо́рю.
26
и^ видњ'вше е^го оу^ченицы по' морю ходяща, смђти'шася, гл~юще, ја%ко приѕракъ е^сть. и^ эT страха въꙁᲆпиша”
26
І ви́дівше Єго́ ученици́ по мо́рю ходя́ща, смути́шася, глаго́люще, я́ко призра́к єсть; і от стра́ха возопи́ша.
27
А/бие же рече и^м# и^с~, г~ля. дръꙁа'ите, а^ꙁъ е^смь, не бо'итеся”
27
А́біє же рече́ їм Ісу́с, глаго́ля: дерза́йте; Аз єсьм, не бо́йтеся.
28
эTвњща'въ же петръ, рече`. г~и, а^ще т^ы е^си, повели ми прїити к тебњ по водамъ. ѓ%н же реq, прїиди”
28
Отвіща́в же Петр рече́: Го́споди, а́ще Ти єси́, повели́ мі прийти́ к Тебі́ по вода́м. Он же рече́: прийди́.
29
І$ и^ꙁлњꙁъ и^с корабля петрᲆ, хожDаше по водам#, прїити къ і^с~о'ви.
29
І ізлі́з із корабля́ Петр, хожда́ше по вода́м, прийти́ ко Ісу́сові;
30
видя же вњтръ крњпокᲆ, оу^боа'ся” и^ наче'нъ оу^топати, въꙁъпи` гл~я. г~и, сп~си м^я”
30
ви́дя же вітр крі́пок, убоя́ся, і наче́н утопа́ти, возопи́, глаго́ля: Го́споди, спаси́ м'я.
31
И$ а'бїе і^с~ про'стеръ рђкђ, я^тъ е^го, и^ гл~а е^мђ. маловњре, почто ся оу^сомнњ`;
31
І а́біє Ісу́с просте́р ру́ку, ят єго́ і глаго́ла єму́: малові́ре, почто́ усумні́лся єси́?
32
и^ влњ'ꙁшема и%ма в кора'бль, преста` вњтръ”
32
І влі́зшема ї́ма в кора́бль, преста́ вітр.
33
Сђщїи же в# корабли` пришеDше, поклони'шася е^мђ, гл~юще. въи'стинђ бж~їи сн~ъ е^си.
33
Су́щії же в кораблі́ прише́дше поклони́шася Єму́, глаго́люще: воі́стину Бо́жий Син єси́.
34
и^ прешеDше, прїидо'ша в# зе'млю генисаретъскђ”
34
І преше́дше прийдо́ша в зе́млю Геннисаре́фськую.
35
И/ позна'вше е^го мђжїе мњ'ста того, посла'шя въ всю` странђ т^ђ. и^ принесо'шя к# немђ вс^я боля'щая,
35
(Зач. 60) І позна́вше Єго́ му́жіє мі́ста того́, посла́ша во всю страну́ ту, і принесо́ша к Нему́ вся боля́щия;
36
и^ моля'хђ е^го, да то'кмо прикоснTђся въскри'лїю риꙁъ е^го. и^ е^лици прикоснђшяся, сп~се'ни бы'шя”
36
і моля́ху Єго́, да то́кмо прико́снуться вскри́лію ри́зи Єго́; і єли́ці прикосну́шася, спасе́нні би́ша.
Глvа, е~і”
1
Тогда` пристђпи'шя къ і^с~ови и^же эT і^ерsли'ма кни'жницы и^ фарисе'е, гл~юще.
1
Тогда́ приступи́ша ко Ісу́сові і́же от Ієрусали́ма кни́жници і фарисе́є, глаго́люще:
2
почто` оу^ченицы` твои` престђпа'юT преда'нїа ста'рець; не оу^мыва'ютъ б^о рђк# своиX е^гда` хлњбъ ја^дяT”
2
почто́ ученици́ Твої́ преступа́ють преда́ніє ста́рець? Не умива́ють бо рук свої́х, єгда́ хліб ядя́ть.
3
ѓ%нъ же эTвњща'въ рече и^мъ. почто` и^ в^ы престђпа'ете за'повњдь бж~їю ꙁа преданїе ва'ше;
3
Он же отвіща́в рече́ їм: почто́ і ви преступа́єте за́повідь Бо́жию за преда́ніє ва́ше?
4
б~ъ б^о заповњда`, гл~я. чти` эTц~а и^ ма'тере, і^ и^же ꙁлосло'витъ эTц~а и^ли ма'тере, сме'ртїю да оу%мрет.
4
Бог бо запові́да, глаго́ля: чти отця́ і ма́тер; і: і́же злосло́вить отця́ іли́ ма́тер, сме́ртію да у́мреть.
5
вы же гл~ете, и^же а^ще рече'тъ эTц~ђ и^ли ма'тери, даръ. е^же а%ще эT мене польꙁова'лся е^си.
5
Ви же глаго́лете: і́же а́ще рече́ть отцю́ іли́ ма́тері: дар, і́мже би от мене́ по́льзовался єси́,
6
и^ да не почте'тъ эTц~а свое^го и^л^и мт~ри. и^ раꙁори'сте ꙁа'повᲇдь бж~їю, ꙁа преданїе ваше.
6
і да не почти́ть отця́ своєго́ іли́ ма́тере [ма́тере своєя́]; і разори́сте за́повідь Бо́жию за преда́ніє ва́ше.
7
лицемњ'ри, до'брњ пррoчьствова ѓ^ васъ і^са'іа гл~я”
7
Лицемі́ри, до́брі проро́чествова о вас Іса́я, глаго́ля:
8
Приближа'юTся мнњ` людїе сїи оу^сты` свои'ми, и^ оу^стнами чтђтъ м^я, срDце же и^хᲆ дале'че эTстоитъ эT мене.
8
приближа́ються Мні лю́діє сі́ї усти́ свої́ми і устна́ми чтуть М'я; се́рдце же їх дале́че отстої́ть от Мене́;
9
всђе же чтђтъ м^я, оу^ча'ще оу^ченїя ꙁа'повњди члчsкы”
9
всу́є же чтуть М'я, уча́ще уче́нієм, за́повідем челові́чеським.
10
И$ приꙁвавъ наро'ды, рече и^мъ. слы'шите, и^ раꙁђмњите”
10
І призва́в наро́ди, рече́ їм: сли́шіте і разумі́йте;
11
Не входя'щее въ оу^ста скверниT чл~ка, но исходя'щее` и^зъ оу^стъ, т^о скверни'тъ чл~ка”
11
не входя́щеє во уста́ скверни́ть челові́ка, но ісходя́щеє ізо уст — то скверни́ть челові́ка.
12
Тогда` пристђпльше оу^чн~цы его, рњшя е^мђ. вњ'си ли, ја^ко фарисе'е слы'ша'вше сло'во, съблаꙁни'шяся;
12
(Зач. 61) Тогда́ присту́пльше ученици́ Єго́ рі́ша Єму́: ві́си ли, я́ко фарисе́є сли́шавше сло́во соблазни́шася?
13
ѓ%н# же эTвњщавъ рече. всякъ садъ е^гоже не насади эTц~ъ мо'и нбsныи, и^скорени'тся”
13
Он же отвіща́в рече́: всяк сад, єго́же не насади́ Оте́ць Мой Небе́сний, іскорени́ться;
14
ѓ^ста'вите и^хъ, вожDи сђть слњпи слњпцем#” Слњпець же слњп#ца а^ще во'дитъ, ѓ%ба въ я'мђ в#паде'тася”
14
оста́віте їх: вожді́ суть слі́пі сліпце́м; сліпе́ць же сліпця́ а́ще во́дить, о́ба в я́му впаде́тася.
15
эTвњщавь же петръ, рече е^мђ. скажи намъ при'тчђ сїю.
15
Отвіща́в же Петр рече́ Єму́: скажи́ нам при́тчу сію́.
16
і^с~ же рече и^мъ. е^дина'че ли и^ в^ы беꙁ# ра'зђма е^сте;
16
Ісу́с же рече́ (їм): єдина́че [єще́] ли і ви без ра́зума єсте́?
17
не ё& ли раꙁђмᲇвае^те, ја%ко всяко е^же в#ходитъ въ оу^ста`, въ чрево вмњщается, и^ а^федрономъ и^схо'дитъ;
17
Не у ли разуміва́єте, я́ко вся́ко, є́же вхо́дить во уста́, во чре́во вміща́ється і афедро́ном ісхо́дить?
18
и^сходя'щая же и^ꙁъ оу^стъ, эT срDца и^схо'дятъ, и^ т^а сквернятъ чл~ка”
18
Ісходя́щая же ізо уст, от се́рдця ісхо́дять, і та скверня́ть челові́ка;
19
эT срDца б^о и^схо'дятᲆ помышле'нїя ꙁла, оу^бїиства, прелюбодњя'нїя, любодњ'анїя, татбы`, лжесвњдњтельства, хђлы`,
19
от се́рдця бо ісхо́дять помишле́нія зла́я, уби́йства, прелюбодія́нія, любодія́нія, татьби́, лжесвиді́тельства, хули́;
20
сїя сђть скверня'щаа чл~ка. а е'же не оу^мывенами рђка'ми ја%сти, не скверниT чл~ка”
20
сія́ суть скверня́щая челові́ка; а є́же неумове́ннима рука́ма я́сти — не скверни́ть челові́ка.
21
И/ іꙁъшедъ эTтђдђ і^с~, эTи'де вᲆ страны тљ=рскїа и^ сидо'нскїа”
21
(Зач. 62) І ізше́д отту́ду Ісу́с, оти́де во страни́ Ти́рськія і Сидо́нськія.
22
И$ с^е жена ханане'иска эT предњлъ тњхᲆ и^ꙁшDеши, въꙁъпи` к# немђ, гл~ющи. поми'лђи м^я г~и, сн~е дввDъ, дщи` моя` ꙁлњ бњсђе^тся.
22
І се, жена́ ханане́йська, от преді́л тіх ізше́дши, возопи́ к Нему́ глаго́лющи: поми́луй м'я, Го́споди, Си́не Дави́дов, дщи моя́ злі бісну́ється.
23
ѓ%н же не эTвњща е'й словесе`. и^ пристђпльше оу^чн~цы` е^го, моля'хђ е^го, гл~юще. эTпђсти ю&, ја%ко въпїеT в# слDњ насъ”
23
Он же не отвіща́ єй словесе́. І присту́пльше ученици́ Єго́, моля́ху Єго́, глаго́люще: отпусти́ ю, я́ко вопіє́ть вслід нас.
24
ѓ%н же эTвњщавᲆ, рече`. нњ'смь по'сланъ, то'кмо къ ѓ^вцамъ поги'бшимъ до'мђ і^ил~ева”
24
Он же отвіща́в рече́: нісьм по́слан, то́кмо ко овця́м поги́бшим до́му Ізра́їлева.
25
ѓ^на же пришеDши поклонися е^мђ, гл~ющи. г~и, помоꙁи` м^и”
25
Она́ же прише́дши поклони́ся Єму́, глаго́лющи: Го́споди, помози́ мі.
26
ѓ^н же эTвњщав#, рече. нњсть добро эTја%ти хлњба чадомъ, и^ поврещи` ўомъ.
26
Он же отвіща́в рече́: ність добро́ от’я́ти хлі́ба ча́дом і поврещи́ псом.
27
ѓ^на же реq, е'й г~и, и^бо и^ ўи ја^дя'тъ эT крђпи'цъ па'дающихᲆ эT трапе'зы господїи своиX”
27
Она́ же рече́: єй, Го́споди; і́бо і пси ядя́ть от крупи́ць па́дающих от трапе́зи господе́й свої́х.
28
Тогда эTвњща'въ і^с~, рече е'й” ЭO же'но, ве'лїа вњра твоа`, бђди тебњ ја%коже хощеши” і^ и^сцᲇлњ дщи` еа` эT того часа”
28
Тогда́ отвіща́в Ісу́с рече́ єй: о, же́но, ве́лія ві́ра твоя́; бу́ди тебі́, я́коже хо́щеши. І ісцілі́ дщи єя́ от того́ часа́.
29
І$ прешDе эTтђдђ і^с~, прїиде на' море галиле'иское. и^ въꙁ#шеD на' горђ, сњдњ` т^ђ”
29
(Зач. 63) І преше́д отту́ду Ісу́с, при́йде на мо́ре Галіле́йськоє, і возше́д на гору́, сі́де ту.
30
И$ пристђпи'шя к немђ народи мно'ѕи, и^мђще с# собою хро'мы, слњпы, нњмы, бњдны, і^ и'ны мно'гы. и^ приверго'шя иX, к# нога'ма і^с~овома, і^ и^сцњли и^хъ,
30
І приступи́ша к Нему́ наро́ди мно́зі, іму́ще с собо́ю хроми́я, сліпи́я, німи́я, бі́дния і і́ни мно́гі, і приверго́ша їх к нога́ма Ісу́совима; і ісціли́ їх.
31
ја%коже наро'домъ дивитися, видя'ще нњмыя гл~юща, бDњ'ныя ꙁдра'вы, хро'мыя ходя'ща, и^ слњпыя ви'дяща, и^ сла'вляхђ б~а і^ил~ева”
31
Я́коже наро́дом диви́тися, ви́дящим німи́я глаго́люща, бі́дния здра́ви, хроми́я ходя́щя і сліпи́я ви́дящя; і сла́вляху Бо́га Ізра́їлева.
32
І$с~ же приꙁвавъ оу^чн~кы своя`, рече иM. млsрдђю ѓ^ наро'дњ семъ. ја^ко оу^же дн~и тр^и присњдятъ мн^њ, и^ не имђтъ чесо ја%сти. и^ эTпђстити иX не ја%дшя не хощђ`, да не ка'ко ѓ^слабњютᲆ на пђти”
32
(Зач. 64) Ісу́с же призва́в ученики́ Своя́, рече́ (їм): милосе́рдую о наро́ді (сем), я́ко уже́ дні три присідя́ть Мні і не і́муть чесо́ я́сти; і отпусти́ти їх не я́дших не хощу́, да не ка́ко ослабі́ють на путі́.
33
І$ гл~ашя емђ оу^чн~цы` е^го. эTкђдђ намъ в пђстыни хлњ'би толи'цы ја%ко да насы'тится толикъ наро'дъ;
33
І глаго́лаша Єму́ ученици́ Єго́: отку́ду нам в пусти́ні хлі́би толи́ці, я́ко да наси́титься толи́к наро́д?
34
и^ гл~а и^мъ і^с~. коли'ко хлњбъ и'мате; ѓ^ни' же рњша. сеDм#, и^ мало ры'биц#.
34
І глаго́ла їм Ісу́с: коли́ко хлі́би і́мате? Они́ же рі́ша: седьм і ма́ло ри́биць.
35
и^ повелњ наро'домъ въꙁлежти на ꙁем#ли`.
35
І повелі́ наро́дом возлещи́ на землі́,
36
и^ прїемъ сеDмь хлњ'бы, и^ ры'бы, хвалђ въꙁда'въ преломи`, и^ дасть оу^чн~комъ свои^мъ, оу^чн~цы же наро'доM.
36
і приє́м седьм хлі́би і ри́би, хвалу́ возда́в преломи́ і даде́ ученико́м Свої́м, ученици́ же наро́дом.
37
и^ ја^до'ша вс^и, и^ насытишася. и^ вꙁя'ша и^ꙁбы'ткы оу^крђхъ, сеDмь ко'шницъ и^сполнь.
37
І ядо́ша всі і наси́тишася; і взя́ша ізби́тки укру́х, седьм ко́шниць іспо́лнь;
38
ја^дшихъ же бяше, четы'ри тысђща мђжїи, раꙁвњ женъ и^ дњтїи”
38
я́дших же бя́ше чети́ре ти́сящі муже́й, ра́зві жен і діте́й.
39
И$ эTпђсти'въ наро'ды, влњꙁе в# корабль, и^ прїиде в# предњ'лы магдалын#скы”
39
І отпусти́в наро́ди, влі́зе в кора́бль і при́йде в преді́ли Магдали́нські.
Глvа, ѕ~і”
1
И пристђпи'ша к немђ фарисе'е и^ саDдђкее`, и^скђша'юще, въпроси'шя е^го, ѕна'менїа с нб~се покаꙁа'ти и^мъ.
1
(Зач. 65) І приступи́ша (к Нему́) фарисе́є і саддуке́є, іскуша́юще проси́ша Єго́ зна́меніє с небесе́ показа́ти їм.
2
ѓ%нᲆ же эTвњщавъ рече и^мъ. ве'черђ бы'вшђ, гл~ете, ве'дро, чрьмнђетъ бо ся нб~о.
2
Он же отвіща́в рече́ їм: ве́черу би́вшу, глаго́лете: ве́дро, чермну́єтьбося не́бо;
3
и^ оу^трђ, днеs ꙁима`, чрьмнђетъ бо ся дряселђ'а нб~о. лицемњри, лице оу^бо нб~си оу^мњете раꙁ#сђжати, ѕна'менїа же временемъ, не мо'жете и^скђсити;
3
і у́тру: днесь зима́, чермну́єтьбося дряселу́я не́бо. Лицемі́ри, лице́ у́бо небесе́ умі́єте разсужда́ти, зна́меній же времено́м не мо́жете (іскуси́ти).
4
ро'дъ лђкавъ и^ прелюбодњ'иныи, ѕна'менїа и%щеT. и^ ѕна'менїе не дастъся е^мђ, то'кмо зна'менїе і^ѓ'ны пррoка. и^ ѓ^ста'вль и^х# эTи'де”
4
Род лука́в і прелюбоді́йний зна́менія і́щеть, і зна́меніє не да́сться єму́, то́кмо зна́меніє Іо́ни проро́ка. І оста́вль їх, оти́де.
5
И$ прешеDше оу^чн~цы е^го на ѓ^н# полъ, ꙁабы'шя хлњ'бы вꙁяти”
5
І преше́дше ученици́ Єго́ на он пол, заби́ша хлі́би взя́ти.
6
І$с~ же рече и^м#. внемлњте и^ блюдњтеся эT кваса фарисе'иска и^ саDдђке'иска”
6
(Зач. 66) Ісу́с же рече́ їм: внемлі́те і блюді́теся от ква́са фарисе́йська і саддуке́йська.
7
ѓ^ни' же помышля'хђ в себњ, гл~юще. ја%ко хлњ'бы не вꙁяхомъ”
7
Они́ же помишля́ху в себі́, глаго́люще: я́ко хлі́би не взя́хом.
8
Раꙁђмњвь же і^с~, рече и^мᲆ. что мы'слите в себᲇ маловњ'ри, ја%ко хлњ'бы не вꙁя'сте;
8
Разумі́в же Ісу́с рече́ їм: что ми́слите в себі́, малові́ри, я́ко хлі́би не взя́сте?
9
не ё& ли разђмњете, ниже помниᲄе, пять хлњбы пятимъ ты'сђщам#, и^ коли'ко, ко'шᲆ вꙁя'сте;
9
Не у ли разумі́єте, ніже́ по́мните п'ять хлі́би п'яти́м ти́сящам, і коли́ко кош взя́сте?
10
ни` л^и сеDмь хлњбы четы'ремъ ты'сђщямъ, и^ коли'ко ко'шницᲆ вꙁя'сте;
10
Ні ли седьм хлі́би чети́рем ти́сящам, і коли́ко ко́шниць взя́сте?
11
ка'ко не раꙁђмњете, ја%ко не ѓ^ хлњбXњ рњхъ вам#, внимати. н^о эT кваса фарисе'иска и^ саDдђке'иска;
11
Ка́ко не разумі́єте, я́ко не о хлі́біх ріх вам внима́ти, (но) от ква́са фарисе́йська і саддуке́йська?
12
тогда раꙁђмњша, ја%ко не рече` храни'тися эT кваса хлњбнаго, но эT оу^че'нїа фарисе'иска и^ саDдђке'иска”
12
Тогда́ разумі́ша, я́ко не рече́ храни́тися от ква́са хлі́бнаго, но от уче́нія фарисе́йська і саддуке́йська.
13
ПришеD же і^с~ въ страны кесарїа фили'п#повы, въпрашаше оу^чн~кы своа, гл~я. кого` м^я гл~ютъ чл~цы сђща сн~а члчsкаго;
13
(Зач. 67) Прише́д же Ісу́с во страни́ Кесарі́ї Фили́ппови, вопроша́ше ученики́ Своя́, глаго́ля: кого́ М'я глаго́лють челові́ци би́ти*, Си́на Челові́чеськаго?
14
ѓ^ни же рњшя. ѓ%ви оу^бо і^ѓа'нна крsтля, и^нїи же и^лїю, дрђзїиy і^е^ремїю, и^ли е^ді'ного эT прoркъ”
14
Они́ же рі́ша: о́ві у́бо Іоа́нна Крести́теля, іні́ї же Ілію́, друзі́ї же Ієремі́ю іли́ єди́наго от проро́к.
15
Гл~а и^м# і^с~. вы же кого` м^я гл~ете быти;
15
Глаго́ла їм (Ісу́с): ви же кого́ М'я глаго́лете би́ти*?
16
эTвᲇщавъ же си'монъ пе'тръ, рече. т^ы е^си х~с, сн~ь б~а живаго”
16
Отвіща́в же Си́мон Петр рече́: Ти єси́ Христо́с, Син Бо́га Жива́го.
17
И$ эTвњщавᲆ і^с~, рече е^мђ” Блаже'нъ е^си си'моне, варъ і^ѓ'на, ја%ко плоть и^ кровь не я^ви тебњ, н^о эTц~ь мо'и и^же на нб~сехъ.
17
І отвіща́в Ісу́с рече́ єму́: блаже́н єси́, Си́моне, вар Іо́на, я́ко плоть і кров не яви́ тебі́, но Оте́ць Мой, І́же на небесі́х;
18
і а'ꙁъ же тебᲇ гл~ю, ја%кот^ы е^си петр#, и^ на семъ ка'мени съзи'жDђ цр~квь мою. и^ вра'та а^дова не оу^долњ'ютъ е'и”
18
і Аз же тебі́ глаго́лю, я́ко ти єси́ Петр, і на сем ка́мені сози́жду Це́рков Мою́, і врата́ а́дова не одолі́ють єй;
19
И$ дам# ти ключя црsтвїа нбsнаго. и^ е^же а^ще свя'жеши на ꙁемли, бђдетᲆ свяꙁано на' нб~сехъ” и^ е'же а^ще разрњшиши на ꙁемли, бђ'детъ разрњшено на нб~сехъ”
19
і дам ті ключі́ Ца́рства Небе́снаго; і є́же а́ще св'я́жеши на землі́, бу́деть св'я́зано на небесі́х; і є́же а́ще разріши́ши на землі́, бу́деть разріше́но на небесі́х.
20
Тогда ꙁапрњти і^с~ оу^чн~комъ свои'м#, да никомђже рекђтъ, ја%ко се'и і^с~ е^сть х~с”
20
(Зач. 68) Тогда́ запрети́ Ісу́с ученико́м Свої́м, да ні кому́же реку́ть, я́ко Сей єсть Ісу́с Христо́с.
21
эTтолњ начатъ і^с~ ска'ꙁовати оу^чн~комъ свои^мъ, ја%ко подобаетъ е^мђ и^ти` въ і^ерлsи'мᲆ, и^ мно'го пострада'ти эT старецъ, и^ а^рхїере'и и^ книж#никъ, и^ оу^бїенђ быти, и^ тре'тїи дн~ь въскрsнђти”
21
Отто́лі нача́т Ісу́с ска́зовати ученико́м Свої́м, я́ко подоба́єть Єму́ іти́ во Ієрусали́м і мно́го пострада́ти от ста́рець, і архієре́й, і кни́жник, і убіє́ну би́ти, і в тре́тій день воста́ти.
22
Пе'тръ же начатᲆ прерњцати е^мђ гл~я. млsрдᲆ ты г~и, не имать быти тебњ с^е”
22
І поє́м Єго́ Петр, нача́т преріца́ти Єму́ глаго́ля: милосе́рд Ти, Го́споди; не і́мать би́ти Тебі́ сіє́.
23
ѓ%нъ же ѓ^бращ#ся рече петро'ви. и^ди` ꙁа мною сатана`, съблаꙁнъ м^и е^си, ја%ко не мы'слиши ја%же сђть бж~їа, н^о чл~чьскаа”
23
Он же обра́щся рече́ Петро́ві: іди́ за Мно́ю, сатано́, собла́зн Мі єси́; я́ко не ми́слиши я́же (суть) Бо́жія, но челові́чеськая.
24
Тогда` і^с~, рече оу^ченикомъ свои^м#. а^ще кто` хо'щетъ по мнњ и^ти`, да эTврьжется себе`, и^ во'ꙁметъ крsтъ сво'и, и^ по мнњ грядетъ”
24
(Зач. 69) Тогда́ Ісу́с рече́ ученико́м Свої́м: а́ще кто хо́щеть по Мні іти́, да отве́ржеться себе́ і во́зьметь крест свой і по Мні гряде́ть;
25
И/же б^о а^ще хо'щетъ дш~ђ свою` спsти, погђбитъ ю&. и^ і^же а'ще погђбитъ дш~ђ свою` мене ради, ѓ^бря'щетᲆ ю&.
25
і́же бо а́ще хо́щеть ду́шу свою́ спасти́, погуби́ть ю; і і́же а́ще погуби́ть ду́шу свою́ Мене́ ра́ди, обря́щеть ю;
26
каа` б^о по'лꙁа чл~кђ, а^ще ми'ръ ве'сь приѓ^бря'щетᲆ, дш~ђ же свою эTтщетиT; и^ли чт^о дасть чл~кь и^ꙁмњ'нђ ꙁа дш~ђ свою;
26
ка́я бо по́льза челові́ку, а́ще мир весь приобря́щеть, ду́шу же свою́ отщети́ть? Іли́ что дасть челові́к ізмі́ну за ду́шу свою́?
27
прїити` б^о и%мать сн~ᲆ чллsкїи вᲆ славᲇ эTц~а свое^го, съ а^гг~лы свои'ми, и тогда` възда'стъ комђжDо по дњанїеM е^го”
27
Прийти́ бо і́мать Син Челові́чеський во сла́ві Отця́ Своєго́ со а́нгели Свої́ми, і тогда́ возда́сть кому́ждо по дія́нієм єго́;
28
А$минь гл~ю вамъ, ја^ко сђть нњцїи эT здњ` стоя'щихъ, и^же не и'мђтъ вкђсити смерти, дондеже ви'дяT сн~а чл~чьскаго грядђща въ црsтвїи своеM”
28
амі́нь глаго́лю вам, (я́ко) суть ні́ції от зді стоя́щих, і́же не і́муть вкуси́ти сме́рти, до́ндеже ви́дять Си́на Челові́чеськаго гряду́ща во Ца́рствії Своє́м.
Глvа, з~і”
1
И по' дн~ехъ шестихъ, поа'тᲆ і^с~ петра и^ і^а'кова, и^ і^ѓ^а'нна брата е^го, и^ възведе и^хъ на' горђ высокђ е^ди'ны.
1
(Зач. 70) І по днех шести́х поя́т Ісу́с Петра́, і Іа́кова, і Іоа́нна, бра́та єго́, і возведе́ їх на гору́ високу́ єди́ни,
2
и^ преѓ^браꙁи'ся преD ними, и^ просвњти'ся лице е^го ја%ко сл~нце, ри'зы же е^го быша бњлы ја^ко свњтъ”
2
і преобрази́ся пред ни́ми; і просвіти́ся лице́ Єго́, я́ко со́лнце, ри́зи же Єго́ би́ша біли́, я́ко світ.
3
И$ с^е ја^ви'стася и^мъ мољ=сїи і^ и^лїа, с нимᲆ гл~юща”
3
І се, яви́стася їм Моїсе́й і Ілія́, с Ним глаго́люща.
4
эTвњщавь же пе'тръ, реq къ і^с~ови. г~и, добро е^сть намъ зд^њ быти. а^ще хо'щеши, сътворимъ зд^њ тр^и сњни, тебњ е^ді'нђ, и^ мољ=се'ѓ^ви е^ді'нђ, і^ е^ді'нђ и^лїи.
4
Отвіща́в же Петр рече́ (ко) Ісу́сові: Го́споди, добро́ єсть нам зді би́ти; а́ще хо́щеши, сотвори́м зді три сі́ни, Тебі́ єди́ну, і Моїсе́йові єди́ну, і єди́ну Ілії́.
5
е^ще же е^мђ гл~ющђ, с^е ѓ%блакъ свњтелъ ѓ^сњни иX” и^ с^е гласъ и^ꙁъ ѓ%блака гл~я. се'и е^сть сн~ъ мо'и въꙁлю'бленныи, ѓ^ не'мже бл~говолиX, того послђшаите”
5
Єще́ (же) єму́ глаго́лющу, се, о́блак сві́тел осіни́ їх; і се, глас із о́блака глаго́ля: Сей єсть Син Мой возлю́бленний, о Не́мже благоволи́х. Того́ послу́шайте.
6
И$ слы'шавше оу^чн~цы, падоша ни'цы, и^ оу^боа'шася ѕњло.
6
І сли́шавше ученици́ падо́ша ни́ці і убоя́шася зіло́.
7
и^ пристђ'пль і^с~, прикоснђ'ся иX, и^ рече. в#ста'нњте, и не бо'итеся”
7
І присту́пль Ісу́с прикосну́ся їх і рече́: воста́ніте і не бо́йтеся.
8
ВᲆꙁвеDше же ѓ%чи свои`, никогоже видњшя, то'кмо і^с~а е^ді'ного”
8
Возве́дше же о́чі свої́, ні кого́же ви́діша, то́кмо Ісу́са єди́наго.
9
И$сходя'щемъ и^мъ съ горы`, заповњда имъ і^с~, гл~я. никомђже повњдите видњнїя, до'ндеже сн~ъ члчsкїи и^ꙁ# мр~твыX въскрsнетъ”
9
І сходя́щим їм с гори́, запові́да їм Ісу́с, глаго́ля: ні кому́же пові́діте виді́нія, до́ндеже Син Челові́чеський із ме́ртвих воскре́снеть.
10
И/ въпроси'ша е^го оу^чн~цы е^го, гл~юще. что оу^бо кни'жницы гл~ютъ, ја%ко и^лїи подоба'етъ прїити прежDе,
10
(Зач. 71) І вопроси́ша Єго́ ученици́ Єго́, глаго́люще: что у́бо кни́жници глаго́лють, я́ко Ілії́ подоба́єть прийти́ пре́жде?
11
і^с~ же эTвњщавъ рече и^мъ. и^лїа оу^бо прїи'детъ пре'жDе, и^ оу^стро'итъ вс^я”
11
Ісу́с же отвіща́в рече́ їм: Ілія́ у́бо при́йдеть пре́жде і устро́їть вся;
12
Гл~ю же вамъ, ја%ко и^лїа оу^же прїиде, и^ не поꙁна'шя е^го. но сътвори'шя ѓ^ немъ, е^лика въсхотњшя” Та'ко и^ сн~ь члчsкїи и%маT пострадати эT ниX”
12
глаго́лю же вам, я́ко Ілія́ уже́ при́йде, і не позна́ша єго́, но сотвори́ша о нем, єли́ка восхоті́ша; та́ко і Син Челові́чеський і́мать пострада́ти от них.
13
Тогда раꙁђмњшя оу^чн~цы, ја%ко ѓ^ і^ѓ^а'ннњ крsтли рече и^мъ”
13
Тогда́ разумі́ша ученици́, я́ко о Іоа́нні Крести́телі рече́ їм.
14
И/ пришеDшемъ и^мъ к# наро'дђ, пристђпи к немђ чл~къ, кла'няася е^мђ
14
(Зач. 72) І прише́дшим їм к наро́ду, приступи́ к Нему́ челові́к, кла́няяся Єму́
15
и^ гл~я. г~и, поми'лђи сн~а мое^го, ја%ко на новы мцsя бњсђе'тся, и^ зл^њ стражDетъ. мно'жицею б^о па'дае^тъ въ ѓ%гнь, и^ мно'жицею в# во'дђ.
15
і глаго́ля: Го́споди, поми́луй си́на моєго́, я́ко на но́ви мі́сяці бісну́ється і злі стра́ждеть; мно́жицею бо па́даєть во огнь і мно́жицею в во́ду;
16
и^ приведоX е^го къ оу^чн~комъ твои^м#, и^ не въꙁмого'ша е^го и^сцњлити”
16
і приведо́х єго́ ко ученико́м Твої́м, і не возмого́ша єго́ ісціли́ти.
17
эTвњща'вᲆ же і^с~, рече. ЭO ро'де невњ'ренъ, и^ раꙁ#враще'нъ, доко'лњ бђ'дђ с вами, доко'лњ трьплю васъ; приведњте м^и е^го сњмо.
17
Отвіща́в же Ісу́с рече́: о, ро́де неві́рний і развраще́нний, доко́лі бу́ду с ва́ми? Доко́лі терплю́ вам? Приведі́те Мі єго́ сі́мо.
18
и^ ꙁапрᲇти е^мђ і^с~, і^ и^ꙁы'де и^з него бњсъ, і^ и^сцњлњ ѓ%трокъ эT часа` того”
18
І запрети́ єму́ Ісу́с, і ізи́де із него́ біс; і ісцілі́ о́трок от часа́ того́.
19
Тогда` пристђпльше оу^чн~цы і^с~ови е^ді'номђ рњшя. почто м^ы не въꙁ#мого'хомъ и^ꙁ#гнати е^го;
19
Тогда́ присту́пльше ученици́ ко Ісу́су на єди́ні, рі́ша: почто́ ми не возмого́хом ізгна́ти єго́?
20
і^с~ же рече и^мъ. за невњ'рствїе ваше” А$минь б^о гл~ю вамъ. а^ще и%мате вњрђ ја%ко ꙁе'рно горђшно, рече'те горњ се'и, преиди эTсю'дђ тамо, и^ пре'идетъ. и^ ничтоже не невъꙁможно бђ'детъ вам#.
20
Ісу́с же рече́ їм: за неві́рствіє ва́ше; амі́нь бо глаго́лю вам: а́ще і́мате ві́ру я́ко зе́рно гору́шно, рече́те горі́ сей: прейди́ отсю́ду та́мо, і пре́йдеть; і нічто́же невозмо́жно бу́деть вам;
21
се'и же родъ не и^сходитъ, то'кмо моли'твою и^ постомъ”
21
сей же род не ісхо́дить, то́кмо моли́твою і посто́м.
22
Живђщем# же и^мъ в# галиле'и. рече и^мъ і^с~. предан# и%мать бы'ти сн~ь члчsкїи, в рђцᲇ человњкомъ,
22
Живу́щим же їм в Галиле́ї, рече́ їм Ісу́с: пре́дан і́мать би́ти Син Челові́чеський в ру́ці челові́ком,
23
и^ оу^бїютъ е^го, и^ третїи дн~ь в#станетъ” И$ ско'рбни бышя ѕњло`”
23
і убію́ть Єго́, і в тре́тій день воста́неть. І ско́рбні би́ша зіло́.
24
ПришеDшимъ же и^мъ в# капернаоу^м#, пристђпи'ша прїе^млющеи` дидрахма к# петрови, и^ рњша. оу^чи'тель ваш# не дасть ли дидрахма;
24
(Зач. 73) Прише́дшим же їм в Капернау́м, приступи́ша приє́млющії дідра́хми к Петро́ві і рі́ша: Учи́тель ваш не дасть ли дідра́хми?
25
гл~а, е'й. и^ е^гда` в#ни'де в домъ, прDевари` е^го і^с~, гл~я. чтоти ся мнитъ си'моне; цр~їе ꙁемᲆстїи эT кыиX прїемлютъ да'ни, и^ли ки'нсонъ, эT свои^хъ л^и сн~ов, и^л^и эT чђжDихъ;
25
Глаго́ля: єй. І єгда́ вни́де в дом, предвари́ єго́ Ісу́с, глаго́ля: что ті мни́ться, Си́моне? Ца́ріє зе́мстії от ки́їх приє́млють да́ні іли́ кинсо́н? От свої́х ли сино́в, іли́ от чужи́х?
26
гл~а е^мђ петръ, эT чђжDихъ” Рече е^мђ і^с~. оу^бо свобод#ни сђть сн~ове.
26
Глаго́ла Єму́ Петр: от чужи́х. Рече́ єму́ Ісу́с: у́бо свобо́дні суть си́нове;
27
н^о да не събла'ꙁнимъ и^хъ. шеD в# море, в#верꙁи оу%дицђ, и^ ја%же пре'жде и^меши рыбђ воꙁми. и^ эTверзᲆ оу^ста` е'й ѓ^брящеши стаᲄир#” то'и вꙁемъ дажDь и^мъ ꙁа' м^я и^ ꙁа ся”
27
но да не соблазни́м їх, шед на мо́ре, ве́рзи у́дицю, і, ю́же пре́жде і́меши ри́бу, возьми́; і отве́рз уста́ єй, обря́щеши стати́р*; той взем даждь їм за М'я і за ся.
Глvа, и~і”
1
В то'и часъ пристђпишя оу^чн~цы къ і^с~ђ гл~юще. кто оу^бо бо'лїи е^сть в# црsтвїи нбsнњмъ;
1
(Зач. 74) В той час приступи́ша ученици́ ко Ісу́су, глаго́люще: кто у́бо бо́лій єсть в Ца́рствії Небе́снім?
2
и^ призвавъ і^с~ ѓ^троча`, поста'ви е& посредњ иX,
2
І призва́в Ісу́с отроча́, поста́ви є посреді́ їх
3
и^ рече” А$минь гл~ю вамъ, а^ще не ѓ^братите'ся, и^ бђ'дете ја%ко дњти, не вни'дете в# црsтво нбsное.
3
і рече́: амі́нь глаго́лю вам, а́ще не обратите́ся і бу́дете я́ко ді́ти, не вни́дете в Ца́рство Небе́сноє;
4
и^же б^о ся смњритъ ја^ко ѓ^троча с^е, то'и е^сть болїи в# црsтвїи нбsнњмъ”
4
і́же у́бо смири́ться я́ко отроча́ сіє́, той єсть бо́лій во Ца́рствії Небе́снім;
5
І$ и^же а'ще прїиметъ ѓ^троча таково` въ и^мя мое`, мене` прїе'млет#.
5
і і́же а́ще при́йметь отроча́ таково́ во і́м'я Моє́, Мене́ приє́млеть;
6
а^ и^же а^ще събла'ꙁнитъ е^диного малыхъ сихъ вњ'рђющихᲆ в м^я, оу%не е^мђ е^сть, да ѓ^бњ'сится жръновъ ѓ^се'льскыи на выи` е^го, и^ пото'нетъ в пђчи'нњ морстњи.
6
а і́же а́ще соблазни́ть єди́наго ма́лих сих, ві́рующих в М'я, у́не єсть єму́, да обі́ситься же́рнов осе́льський на ви́ї єго́, і пото́неть в пучи́ні морсті́й.
7
го'ре ми'рђ эT събла'ꙁнъ. нђж'да бо е^сть прїити събла'ꙁном#. ѓ^ба'че го'ре чл~кђ томђ`, и%мже събла'знъ прихо'дит”
7
Го́ре ми́ру от собла́зн; ну́жда бо єсть прийти́ собла́зном; оба́че го́ре челові́ку тому́, і́мже собла́зн прихо́дить.
8
Аще л^и рђка твоа` и^ли` нога твоа` сᲆблажня'етъ тя. эTсњци ю&, и^ врьꙁи эT себе`. добрњише т^и е^сть вни'ти в живоT хро'мђ, и^ли` бњ'днђ. не'жели двњ рђцњ и^ двњ ноѕњ и^мђщђ, в#верженђ бы'ти въ ѓ%гнь вњ'чныи”
8
А́ще ли рука́ твоя́ іли́ нога́ твоя́ соблажня́єть тя, отсіци́ ю і ве́рзи от себе́; добрі́йше ті єсть вни́ти в живо́т хро́му іли́ бі́дну [без руки́], не́же дві ру́ці і дві но́зі іму́щу вве́ржену би́ти во огнь ві́чний;
9
И$ а'ще ѓ%котвое` съблажня'етъ тя, и^ꙁми е&, и^ врьꙁи эT себе`. добрњ'ише ти е^сть съ е^ді'нњмъ ѓ%комъ в живо'тъ вни'ти, не'же двњ ѓ%цњ и^мђщђ в#ве'рженђ бы'ти в гее'нђ ѓ%гненђю”
9
і а́ще о́ко твоє́ соблажня́єть тя, ізми́ є і ве́рзи от себе́; добрі́йше ті єсть со єди́нім о́ком в живо́т вни́ти, не́же дві о́ці іму́щу вве́ржену би́ти в геє́нну о́гненную.
10
Блюдњте, да не пре'зрите е^ді'ного эT ма'лыхъ сиX” Гл~ю б^о ва'мъ ја%ко а%гг~ли и^хъ на нб~сњхъ вы'нђ ви'дятъ лице` эTц~а мое^го нбsнаго”
10
(Зач. 75) Блюді́те, да не пре́зрите єди́наго (от) ма́лих сих; глаго́лю бо вам, я́ко а́нгели їх на небесі́х ви́ну ви́дять лице́ Отця́ Моєго́ Небе́снаго.
11
Прїиде б^о сн~ь чл~чьскїи вꙁыска'ти и^ спsти погы'бшаго”
11
При́йде бо Син Челові́чеський (взиска́ти і) спасти́ поги́бшаго.
12
Что ся вамъ мнитъ; а^ще бђ'детᲆ нњ'кое^мђ чл~кђ, сто` ѓ^ве'цъ, и^ заблђдитъ е^ді'на эT нихъ. не ѓ^ста'виT л^и девятьдесятъ и^ девять въ гораX, и^ ше'дъ и%щетъ ꙁаблђжDьшее`;
12
Что вам мни́ться? А́ще бу́деть ні́коєму челові́ку сто ове́ць, і заблу́дить єди́на от них, не оста́вить ли де́в'ятьдесят і де́в'ять в гора́х і шед і́щеть заблу́ждшия?
13
и^ а'ще бђ'детъ ѓ^брњсти ю&. а^ми'нь гл~ю ваM. ја%ко радђется ѓ^ не'и, па'че, неже ѓ^ девятьдеся'тихᲆ и^ девять не заблђж#шихъ”
13
І а́ще бу́деть [приключи́ться] обрісти́ ю, амі́нь глаго́лю вам, я́ко ра́дується о ней па́че, не́же о дев'яти́десятих і дев'яти́ не заблу́ждших.
14
Та'ко нњсть во'ля преD эTц~ем# вашимъ нбsнымъ, да погы'бнетъ е^ді'нъ эT ма'лыхъ сихъ”
14
Та́ко ність во́ля пред Отце́м ва́шим Небе́сним, да поги́бнеть єди́н от ма́лих сих.
15
А/ще съгрњшитъ к тебњ браT твои, и^ди` і^ ѓ^бличи` е^го межDђ собо'ю и^ тњмъ е^ді'нњмъ” А/ще тебе` послђшаетъ, приѓ^брњ'лъ е^си бра'та твое^го.
15
А́ще же согріши́ть к тебі́ брат твой, іди́ і обличи́ єго́ между́ тобо́ю і тім єди́нім; а́ще тебе́ послу́шаєть, приобрі́л єси́ бра́та твоєго́;
16
а%ще ли тебе` не послђшаетъ, пои^ми с# собо'ю па'кы е^ді'ного и^ли дв^а, да при оу^стXњ двою` и^ли трїехъ свњдњтелїи ста'неT всякᲆ гл~ъ”
16
а́ще ли тебе́ не послу́шаєть, поіми́ с собо́ю єще́ єди́наго іли́ два, да при усті́х двою́ іли́ тріє́х свиді́телей ста́неть всяк глаго́л;
17
А$ще же не послђшаетъ и^хᲆ, повњжDь цр~кви” а^ще же и^ цр~ковь преслђшаетъ, бђди т^и ја%ко ја%зы'чникъ и^ мыта'рь”
17
а́ще же не послу́шаєть їх, пові́ждь це́ркві; а́ще же і це́рков преслу́шаєть, бу́ди тебі́ я́коже язи́чник і мита́р.
18
А/минь б^о гл~ю вамъ, е^ли'ка а%ще свя'жете на ꙁемли, бђ'дђтъ свя'ꙁана на нб~си. и^ е^ли'ка а^ще разрњшите` на ꙁемли, бђдTђ разрњше'на на нб~сеX”
18
(Зач. 76) Амі́нь (бо) глаго́лю вам: єли́ка а́ще св'я́жете на землі́, бу́дуть св'я́зана на небесі́; і єли́ка а́ще разрішите́ на землі́, бу́дуть разріше́на на небесі́х.
19
Па'кы а^ми'нь гл~ю вамъ. ја%ко а^ще два эT васъ совњща'ета на ꙁемли, ѓ^ вся'кои вещи е^же а^ще про'сита, бђдетъ и%ма эT ѓ^ц~а мое^го и^же на нб~сеX”
19
Па́ки амі́нь глаго́лю вам, я́ко а́ще два от вас совіща́єта на землі́ о вся́цій ве́щі, єя́же а́ще про́сита, бу́деть ї́ма от Отця́ Моєго́, І́же на Небесі́х;
20
И$дњже бо е^ста дв^а и^ли трїе со'брани вᲆ и^мя мое`, т^ђ е^смь посредњ и^хъ”
20
іді́же бо єста́ два іли́ тріє́ со́брані во і́м'я Моє́, ту єсьм посреді́ їх.
21
Тогда` пристђ'пль к немђ петръ, рече. г~и, коль краты а^ще съгрњшитᲆ в# м^я браT мои, и^ эTпђщђ е^мђ; до сеDмь кратᲆ ли;
21
Тогда́ присту́пль к Нему́ Петр рече́: Го́споди, колькра́ти а́ще согріши́ть в м'я брат мой, і отпущу́ ли єму́ до седьм крат?
22
гл~а е^мђ і^с~, не гл~ю тебњ до сеDмь кратъ. н^о до сеDмьдесятъ кратъ сеDми'цею”
22
Глаго́ла єму́ Ісу́с: не глаго́лю тебі́: до седьм крат, но до се́дьмдесят крат седьмери́цею.
23
Сего ради оу^подобися црsтвїе нбsное чл~кђ цр~ю, и^же въсхотњ` стяза'ти ся ѓ^ словеси` с рабы` свои'ми.
23
(Зач. 77) Сего́ ра́ди уподо́бися Ца́рствіє Небе́сноє челові́ку царю́, і́же восхоті́ стяза́тися о словесі́ с раби́ свої́ми.
24
наче'ншђ же е^мђ стяꙁа'тися, приведоша е^мђ е^ді'ного длъжника тмою тала'нтᲆ.
24
Наче́ншу же єму́ стяза́тися, приведо́ша єму́ єди́наго должника́ тьмо́ю тала́нт;
25
не и^мђщђ же е^мђ вᲆздати, повелњ и& г~ь е^го продати, и^ женђ е^го и^ чя'да, и^ вс^я е^ли'ка и^мя'ше, и^ эTдати”
25
не іму́щу же єму́ возда́ти, повелі́ ї госпо́дь єго́ прода́ти, і жену́ єго́, і ча́да, і вся, єли́ка імі́яше, і отда́ти.
26
ПаD оу^бо рабъ то'и кла'няшеся е^мђ гл~я. г~и, потрьпи на мнњ, и^ вс^я т^и въꙁдамъ”
26
Пад у́бо раб той, кла́няшеся єму́, глаго́ля: го́споди, потерпи́ на мні, і вся ті возда́м.
27
Млsрдовавь же г~ь раба того, прости` е^го, и^ длъгъ эTпђсти` е^мђ”
27
Милосе́рдовав же госпо́дь раба́ того́, прости́ єго́ і долг отпусти́ єму́.
28
И$ꙁшеD же рабъ то'и, ѓ^брњте е^ді'ного клеврњтъ свои^хъ, и^же б^њ длъженъ е^мђ ст^о пњняѕь. и^ е^мъ е^го давля'ше гл~я. эTдажDь м^и и^мьже м^и е^си длъженъ.
28
Ізше́д же раб той, обрі́те єди́наго (от) клевре́т свої́х, і́же бі до́лжен єму́ стом пі́нязь; і єм єго́ давля́ше, глаго́ля: отда́ждь мі, і́мже (мі) єси́ до́лжен.
29
па'дъ оу^бо клеврњтъ е^го на ноѕњ е^го, моляше е^го гл~я. потрьпи на мнњ, и^ вс^я въꙁдам# т^и.
29
Пад у́бо клевре́т єго́ на но́зі єго́, моля́ше єго́, глаго́ля: потерпи́ на мні, і вся возда́м ті.
30
ѓ^нъ же не хотяше, н^о ведъ всади е^го в темни'цђ, дондеже въздасть длᲆжно'е”
30
Он же не хотя́ше, но вед всади́ єго́ в темни́цю, до́ндеже возда́сть до́лжноє.
31
Видњвше же клевре'ти е^го бывшая, съжа'лиша с^и ѕᲇло, и^ пришеDше скаꙁа'шя господинђ свое^мђ вс^я бывшая”
31
Ви́дівше же клевре́ти єго́ би́вшая, сжа́лиша сі зіло́ і прише́дше сказа́ша господи́ну своєму́ вся би́вшая.
32
Тогда` призвавъ е^го господинъ е^го, гл~а е^мђ” Ра'бе лђка'выи, весь длъгъ ѓ^нъ эTпђстихъ тебњ, понеже оу^моли` м^я.
32
Тогда́ призва́в єго́ господи́н єго́, глаго́ла єму́: ра́бе лука́вий, весь долг он отпусти́х тебі́, поне́же умоли́л м'я єси́;
33
не подоба'ше л^и и^ тебњ поми'ловати клеврᲇта свое^го, ја%коже и^ а^ꙁъ т^я поми'ловахъ;
33
не подоба́ше ли і тебі́ поми́ловати клевре́та твоєго́, я́коже і аз тя поми́ловах?
34
и^ прогнњвавъся г~ь е^го, предасть е^го мђчи'телемъ, дондеже въꙁдасть весь длъгъ свои”
34
І прогні́вався госпо́дь єго́, предаде́ єго́ мучи́телем, до́ндеже возда́сть весь долг свой.
35
Тако и^ эTц~ь мои нбsныи сътворитъ вамъ, а^ще не эTпђстите` кождо братђ свое^мђ эT срDцъ ваших# прегрњшенїа и%хъ”
35
Та́ко і Оте́ць Мой Небе́сний сотвори́ть вам, а́ще не отпустите́ ки́йждо бра́ту своєму́ от серде́ць ва́ших прегріше́нія їх.
Глvа, џ~і”
1
И бы'сть е^гда сконча і^с~ словеса` сїя, пре'иде эT галиле'я. и^ прїиде в# предњлы і^ю^де'искїа, ѓ^б онъ полъ і^ѓ^рда'на.
1
І бисть, єгда́ сконча́ Ісу́с словеса́ сія́, пре́йде от Галиле́ї і при́йде в преді́ли Іуде́йськія об он пол Іорда́на.
2
и^ по немъ и^доша наро'ди мно'ѕи, і^ и^сцњли и^хъ т^ђ”
2
І по Нем ідо́ша наро́ди мно́зі, і ісціли́ їх ту.
3
И/ пристђпиша к немђ фарисе'е, и^скђша'юще е^го, и^ гл~аша е^мђ. а^ще достои^тъ чл~кђ пђсти'ти женђ свою по вся'кои винњ;
3
(Зач. 78) І приступи́ша к Нему́ фарисе́є іскуша́юще Єго́ і глаго́лаша Єму́: а́ще досто́їть челові́ку пусти́ти жену́ свою́ по вся́цій вині́?
4
ѓ%нъже эTвњщавъ реq и^мъ. нњ'сте ли чл^и, ја^ко сътвори'выи и^скони, мђжескїи полъ и^ женьскїи сътворилъ я& е^сть;
4
Он же отвіща́в рече́ їм: ні́сте ли чли, я́ко сотвори́вий іскони́, му́жеський пол і же́нський сотвори́л я єсть?
5
и^ рече, сего ради ѓ^ставитъ чл~кь эTц~а свое^го и^ матере, и^ прилњпи'тся к# женњ своеи`, и^ бђдета ѓ%ба в# плоть е^ді'нђ.
5
І рече́: сего́ ра́ди оста́вить челові́к отця́ (своєго́) і ма́тер і приліпи́ться к жені́ своє́й, і бу́дета о́ба в плоть єди́ну,
6
ја%коже ктомђ нњ'ста два`, но плоть е^ді'на. е^же оу^бо б~ъ съчета`, чл~кь да не раꙁлђчае^тъ”
6
я́коже ктому́ ні́ста два, но плоть єди́на; є́же у́бо Бог сочета́, челові́к да не разлуча́єть.
7
Гл~аша е^мђ. что` оу^бо мољ=сїи ꙁаповњда дати кни'гђ распђстнђю, и^ эTпђсти'ти ю&;
7
Глаго́лаша Єму́: что у́бо Моїсе́й запові́да да́ти кни́гу распу́стную і отпусти́ти ю?
8
гл~а и^мъ, ја%ко мољ=сїи по жестосрьдїю ва'шемђ повелњ вамъ пђстити жены ваша. и^ꙁ начала же не бысть ᲄако”
8
Глаго́ла їм: я́ко Моїсе́й по жестосе́рдію ва́шему повелі́ вам пусти́ти жени́ ва́ша; ізнача́ла же не бисть та́ко;
9
Гл~ю же вамъ, ја%ко и^же а^ще пђститᲆ женђ свою`, раꙁвњ словесе прелюбодњина, и^ ѓ^женится и^ною, прелюбы творить. и^ женяи`ся пђщени'цею, прелюбы дњ'етъ”
9
глаго́лю же вам, я́ко і́же а́ще пу́стить жену́ свою́, ра́зві словесе́ прелюбоді́йна, і ожени́ться іно́ю, прелюби́ твори́ть; і женя́йся пущени́цею прелюби́ ді́єть.
10
Гл~ашя е^мђ оу^ченицы` е^го. а^ще та'ко е^сть вина` чл~кђ съ женою, оу^не е^сть не жени'тися”
10
Глаго́лаша Єму́ ученици́ Єго́: а́ще та́ко єсть вина́ челові́ку с жено́ю, лу́чше єсть не жени́тися.
11
ѓ^нъ же рече и^мъ. не вси` в#мњща'ютᲆ словесе сего`, но и^мъже дано` е%сть”
11
Он же рече́ їм: не всі вміща́ють словесе́ сего́, но ї́мже дано́ єсть;
12
сђть б^о скопцы`, и^же и^ꙁ# чре'ва ма'тер#ня родишяся та'ко. и^ сђ'ть скопцы`, и^же скопи'шася эT чл~къ” И$ сђ'ть скопцы`, и^же и^скаꙁі'ша са'ми себе црsтвїа ради нбsнаго. могїи в#мњ'стити, да в#мњ'ститъ”
12
суть бо скопці́, і́же із чре́ва ма́терня роди́шася та́ко; і суть скопці́, і́же скопи́шася от челові́к; і суть скопці́, і́же іскази́ша са́мі себе́ Ца́рствія ра́ди Небе́снаго; моги́й вмісти́ти да вмісти́ть.
13
Тогда` приведо'ша к немђ дњти, да рђцᲇ въꙁложиT на ниX, и^ помо'лится, оу^чн~цы же ꙁапрњти'шя и^мъ.
13
Тогда́ приведо́ша к Нему́ ді́ти, да ру́ці возложи́ть на них і помо́литься; ученици́ же запрети́ша їм.
14
і^с~ же рече и^мъ. ѓ^ста'вите дњтїи, и^ не въꙁбраня'ите и^мъ прїити къ мнњ. таковы'хъ б^о е^сть црsтво нбsное.
14
Ісу́с же рече́ (їм): оста́віте діте́й і не возбраня́йте їм прийти́ ко Мні; такови́х бо єсть Ца́рство Небе́сноє.
15
и^ въꙁло'жъ на ниX рђцᲇ, эTи'де эTтђдђ”
15
І возло́ж на них ру́ці, оти́де отту́ду.
16
И/ с^е е^ді'нъ нњкїи пристђпль, рече емђ. оу^чи'телю б~лгїи, что бл~го сътворю`, да и'маM живо'тъ вњ'чныи;
16
(Зач. 79) І се єди́н (ні́кий) присту́пль рече́ Єму́: Учи́телю Благи́й, что бла́го сотворю́, да і́мам живо́т ві́чний?
17
ѓ%нъ же рече е^мђ. что м^я гл~еши бла'га; никто'же бл~гъ, то'кмо е^ді'нъ б~ъ. а^ще ли хо'щеши внити в живоT, съблюd ꙁа'повњди”
17
Он же рече́ єму́: что М'я глаго́леши бла́га? Нікто́же благ, то́кмо єди́н Бог; а́ще ли хо́щеши вни́ти в живо́т, соблюди́ за́повіді.
18
Гл~а е^мђ, кы'а; і^с~ же рече. е^же не оу^бїеши, не прелюбы сътвори'ши, не оу^кра'деши, не лжесвњдњтельствђеши.
18
Глаго́ла Єму́: кі́я? Ісу́с же рече́: є́же, не убіє́ши; не прелюби́ сотвори́ши; не укра́деши; не лжесвиді́тельствуєши;
19
чти` эTц~а и^ мт~ре. и^ въꙁлю'биши и'скреняго свое^го ја%ко самъ себе`”
19
чти отця́ і ма́тер; і: возлю́биши і́скренняго твоєго́, я́ко сам себе́.
20
Гл~а е^мђ ю%ноша, вс^я сїа съхранихъ эT ю'ности моеа`. что` е^смь и^ е^ще не докончал#;
20
Глаго́ла Єму́ ю́ноша: вся сія́ сохрани́х от ю́ности моєя́; что єсьм єще́ не доконча́л?
21
рече е^мђ і^с~. а^ще хо'щеши съврьшенъ быти, и^ди, продаждь и^мњнїе твое`, и^ даждь ни'щымъ, и^ і^мњти и'маши съкро'вище на нб~си, и^ гряди в# слњдъ мене”
21
Рече́ єму́ Ісу́с: а́ще хо́щеши соверше́н би́ти, іди́, прода́ждь імі́ніє твоє́ і даждь ни́щим; і імі́ти і́маши сокро́вище на небесі́; і гряди́ вслід Мене́.
22
Слы'шав# же ю'ноша сло'во, эTи'де скорбя`. бᲇ б^о и^мњ'а стяжанїа мно'га.
22
Сли́шав же ю́ноша сло́во, оти́де скорб'я́; бі бо імі́я стяжа́нія мно́га.
23
і^с~ же рече оу^чн~комъ свои^мъ. а^ми'нь гл~ю вамъ, ја%ко не оу^добъ бога'тыи вни'детъ в# црsтво нбsное”
23
Ісу́с же рече́ ученико́м Свої́м: амі́нь глаго́лю вам, я́ко неудо́б бога́тий вни́деть в Ца́рствіє Небе́сноє;
24
Пакы же гл~ю вамъ. ја^ко оу^добње е^сть вельбђ'дђ сквоꙁњ и^глњны оу^ши проити, неже бога'тђ в# црsтвїе бж~їе вни'ти”
24
па́ки же глаго́лю вам: удо́біє єсть вельбу́ду сквозі́ іглині́ у́ші пройти́, не́же бога́ту в Ца́рствіє Бо́жиє вни́ти.
25
Слы'шавше же оу^чн~цы е^го, дивля'хђся ѕњло, гл~юще. кто` оу^бо можеT сп~сенъ быти;
25
Сли́шавше же ученици́ Єго́, дивля́хуся зіло́, глаго́люще: кто у́бо мо́жеть спасе́н би́ти?
26
възрњвь же і^с~, рече и^мъ. эT чл~къ с^е невъꙁмо'жно е^сть, эT бг~а же вс^я въꙁмо'жна”
26
Воззрі́в же Ісу́с рече́ їм: у челові́к сіє́ невозмо́жно єсть, у Бо́га же вся возмо́жна.
27
Тогда` эTвњща'въ петръ, рече` е^мђ. с^е м^ы ѓ^ста'вихомъ вс^я, и^ в# слњ'дъ тебе и^до'хомъ. что` оу^бо бђ'детъ намъ;
27
Тогда́ отвіща́в Петр рече́ Єму́: се, ми оста́вихом вся і вслід Тебе́ ідо́хом; что у́бо бу́деть нам?
28
і^с~ же рече` и^мъ. а^ми'нь гл~ю вамъ. ја%ко вы` шеDшеи` по мнњ, в# па'кы бытїе, е^гда` ся'детъ сн~ь члчsкїи на престо'лњ сла'вы своеа`, ся'дете и^ в^ы на двоюна'десяте престо'лђ, сђдя'ще ѓ^бњмана'десяте колњнома і^ил~евома”
28
Ісу́с же рече́ їм: амі́нь глаго́лю вам, я́ко ви ше́дшії по Мні, в пакибитіє́, єгда́ ся́деть Син Челові́чеський на престо́лі сла́ви Своєя́, ся́дете і ви на двоюна́десяте престо́лу, судя́ще обімана́десяте колі́нома Ізра́їлевома;
29
И$ вся'къ и^же ѓ^ста'витъ домъ, и^ли бра'тїю, и^ли сестры`, и^ли эTца, и^ли ма'тере, и^ли женђ, и^ли чяда, или се'ла, и%мени мое^го ради, стори'цею прїиметъ, и^ животъ вњ'чныи наслњдитъ”
29
і всяк, і́же оста́вить дом, іли́ бра́тію, іли́ сестри́, іли́ отця́, іли́ ма́тер, іли́ жену́, іли́ ча́да, іли́ се́ла, і́мене Моєго́ ра́ди, стори́цею при́йметь і живо́т ві́чний наслі́дить;
30
Мно'ѕи же бђ'дђтᲆ прьви, пслDњнїи. и^ послDњни, прьвїи”
30
мно́зі же бу́дуть пе́рві послі́днії, і послі́дні пе́рвії.
Глvа, к~”
1
Подо'бно е^сть црsтвїе нбsное, чл~кђ домови'тђ, и^же и^ꙁы'иде кђ'пно оу^тро ная'ти дњ'лателя в# виноградъ свои.
1
(Зач. 80) Подо́бно бо єсть Ца́рствіє Небе́сноє челові́ку домови́ту, і́же ізи́де ку́пно [зіло́] у́тро ная́ти ді́лателі в виногра́д свой,
2
и^ совњща'въ съ дњ'латели по пњняꙁю на дн~ь, посла` и^хъ в# виноградъ свои”
2
і совіща́в с ді́лателі по пі́нязю на день, посла́ їх в виногра́д свой.
3
І$ и^зшедъ в# третїи часъ, видњ и'ны стоа'ща на тръжищи пра'ꙁд#ны,
3
І ізше́д в тре́тій час, ви́ді і́ни стоя́щя на то́ржищі пра́здни,
4
и^ тњмъ рече. и^дᲇте и^ вы в виноградъ мои. и^ еже бђдетъ правда, дамъ вамᲆ. ѓ^ни же и^до'ша”
4
і тім рече́: іді́те і ви в виногра́д мой, і є́же бу́деть пра́вда, дам вам. Они́ же ідо́ша.
5
Пакы же и^ꙁ#шеD в# шестыи, и^ девя'тыи чаs, сътвори` та'кожDе”
5
Па́ки же ізше́д в шести́й і дев'я́тий час, сотвори́ та́коже.
6
Въ е^ді'ныи же надеся'те часъ и^ꙁшедъ, ѓ^брњте дрђгы'я стоа'ща пра'ꙁнDы. и^ гл~а и^мъ, что` зд^њ стоите` ве'сь дн~ь пра'ꙁнDы;
6
Во єдинийжена́десять час ізше́д, обрі́те другі́я стоя́щя пра́здни і глаго́ла їм: что зді стоїте́ весь день пра́здні?
7
гл~аша е^мђ, ја%ко никтоже наs наяT” И$ гл~а и^мъ, и^дњте и^ в^ы в# виноградъ мо'и. и^ е^же бђ'детъ пра'ведно, прїимете”
7
Глаго́лаша єму́: я́ко нікто́же нас ная́т. Глаго́ла їм: іді́те і ви в виногра́д (мой), і є́же бу́деть пра́ведно, при́ймете.
8
Ве'черђ же бы'вшђ, гл~а господинъ виногра'да къ приста'вникђ свое^мђ, приꙁови дњ'лателя, и^ дажDь иM м#ꙁдђ, наченъ эT послDњниX до пе'рвыX.
8
Ве́черу же би́вшу, глаго́ла господи́н виногра́да к приста́внику своєму́: призови́ ді́лателі і даждь їм мзду, наче́н от послі́дніх до пе́рвих.
9
и^ пришеDше и^же въ е^ді'ныи надеся'те час, прїа'ша по пњняѕю”
9
І прише́дше і́же во єдинийна́десять час, прия́ша по пі́нязю.
10
ПришеDше же пе'рвїи, мнᲇ'хђ вя'ще прїати. прїа'шя и^ тїи по пњняꙁю.
10
Прише́дше же пе́рвії мня́ху, я́ко вя́щше при́ймуть; і прия́ша і ті́ї по пі́нязю;
11
прїем#ше же роптахђ на господи'на,
11
приє́мше же ропта́ху на господи́на,
12
гл~юще, ја%ко сїи послњ'днїи, е^ді'нъ часъ сᲆтвори'ша, и^ ра'вны намъ сътворилъ и^хᲆ е^си, поне'сшиM тяготђ` дн~е и^ ва'рᲆ”
12
глаго́люще, я́ко сі́ї послі́днії єди́н час сотвори́ша, і ра́вних нам сотвори́л їх єси́, поне́сшим тяготу́ дне і вар.
13
ѓ%нъ же эTвњщавъ, рече е^ді'номђ иX. дрђ'же, не ѓ^би'жђ тебе`. не по пњ'нязю л^и совњща` со мно'ю;
13
Он же отвіща́в рече́ єди́ному їх: дру́же, не оби́жу тебе́; не по пі́нязю ли совіща́л єси́ со мно́ю?
14
возми свое`, і^ и^ди`. хощђ же и^ семђ послDњнемђ дати, ја%коже и^ тебњ.
14
Возьми́ твоє́ і іди́; хощу́ же і сему́ послі́днему да́ти, я́коже і тебі́;
15
и^л^и нњсть м^и лњть сътвори'ти е^же хощђ въ свои^х# м^и; А$ще ѓ%котвое` лђка'во е^сть, ја%ко а^ꙁъ бл~гъ е^смь;
15
іли́ ність мі літь сотвори́ти, є́же хощу́, во свої́х мі? А́ще о́ко твоє́ лука́во єсть, я́ко аз благ єсьм?
16
та'ко бђ'дђтъ послᲇднїи, прьви. и^ пе'рвїи, послDњни” Мно'ѕи б^о сђть ꙁва'ни, ма'ло же и^ꙁбра'нныхъ”
16
Та́ко бу́дуть послі́днії пе́рві, і пе́рвії послі́дні; мно́зі бо суть зва́ні, ма́ло же ізбра́нних.
17
И/ въсходя і^с~ въ і^ерsли'мъ, поя'тъ ѓ%банадесяᲄе оу^чн~ка е^ді'ны на пђти. и^ рече и^мъ.
17
(Зач. 81) І восходя́ Ісу́с во Ієрусали́м, поя́т обана́десяте ученика́ єди́ни [осо́б] на путі́ і рече́ їм:
18
с^е въсхо'димъ въ і^ерsлиM, и^ сн~ъ члчsкыи пре'данъ бђдеT а^рхїе^ре'ѓ^м# и^ кни'жникомъ, и^ ѓ^сђдятъ е^го на смр~ть,
18
се, восхо́дим во Ієрусали́м, і Син Челові́чеський пре́дан бу́деть архієре́єм і кни́жником; і осу́дять Єго́ на смерть,
19
и^ предадятъ е^го ја%ѕы'ком#, на порђга'нїе и^ бїе'нїе и^ пропятїе, и^ в# тре'тїи дн~ь въскрsнетъ”
19
і предадя́ть Єго́ язи́ком на поруга́ніє, і біє́ніє, і проп'я́тіє; і в тре́тій день воскре́снеть.
20
Тогда` пристђпи` к# немђ м~ти сн~ђ ꙁеведеѓ^вђ съ сыно'ма свои'ма, кла'няющися, и^ прося'щи нњ'что эT него.
20
Тогда́ приступи́ к Нему́ ма́ти си́ну Зеведе́йову с сино́ма свої́ма, кла́няющися і прося́щи ні́что от Него́.
21
ѓ%нъ же реq е'й, чесо хо'щеши; гл~а е^мђ. рц^и, да ся'дета сїа ѓ%ба сн~а моя, е^ді'нъ ѓ^деснђ'ю тебе, и^ е^ді'нъ ѓ^шђю тебе`, въ цр~ьствїи твое^мъ”
21
Он же рече́ єй: чесо́ хо́щеши? Глаго́ла Єму́: рци, да ся́дета сія́ о́ба си́на моя́, єди́н одесну́ю Тебе́ і єди́н ошу́юю (Тебе́) во Ца́рствії Твоє́м.
22
эTвњщавᲆ же і^с~, рече. не вњ'стася чесо про'сита. мо'жета ли пити ча'шђ, ю^же а^ꙁъ и%мам# пити” И$ли крsщенїемъ, и^м#же а^ꙁ# крsща'юся, крsти'тися; гл~аста е^мђ, мо'жевњ.
22
Отвіща́в же Ісу́с рече́: не ві́ста, чесо́ про́сита; мо́жета ли пи́ти ча́шу, ю́же Аз і́мам пи́ти, іли́ креще́нієм, і́мже Аз креща́юся, крести́тися? Глаго́ласта Єму́: мо́жева.
23
и^ гл~а и%ма, чашђ оу^бо мою` и^спїе'та, и^ крsщенїемъ, и%м#же а^зъ крsща'юся, крsти'тася” А$ е^же сњ'сти ѓ^деснђ'ю мене, и^ ѓ^шђю мене, нњсть мое` дати, но и%мъже оу^гото'вася эT ѓ^ц~а мое^го”
23
І глаго́ла ї́ма: ча́шу у́бо Мою́ іспіє́та, і креще́нієм, і́мже Аз креща́юся, і́мате крести́тися; а є́же сі́сти одесну́ю Мене́ і ошу́юю Мене́ — ність Моє́ да́ти, но ї́мже угото́вася от Отця́ Моєго́.
24
И$ слы'шав#ше де'сять, негодовашя ѓ^ ѓ^бою бра'тђ”
24
І сли́шавше де́сять, негодова́ша о обою́ бра́ту.
25
І$с~ же приꙁвавъ и^хъ, рече. вњсте ја%ко кня'ѕи ја^ѕы'къ, господьствђютъ и%ми, и^ вели'цїи, ѓ^бладаю^тъ и%ми.
25
Ісу́с же призва́в їх, рече́: ві́сте, я́ко кня́зі язи́к госпо́дствують ї́ми, і вели́ції облада́ють ї́ми;
26
не та'коже бђ'детъ в# ваs. н^о и^же а^ще хо'щетъ в# васᲆ вя'щшїи быти, да бђ'детъ вамъ слђга.
26
не та́ко же бу́деть в вас; но і́же а́ще хо́щеть в вас вя́щший би́ти, да бу́деть вам слуга́;
27
и^ і^же а^ще хо'щетъ в# васъ быти прьвыи, бђди вамъ рабъ”
27
і і́же а́ще хо́щеть в вас би́ти пе́рвий, бу́ди вам раб;
28
ЈА/коже сн~ъ члчsкїи не прїиде да послђжатъ е^мђ, н^о послђжити, и^ дати дш~ю свою` и^ꙁбавленїе ꙁа мно'гыхъ”
28
я́коже Син Челові́чеський не при́йде, да послу́жать Єму́, но послужи́ти і да́ти ду́шу Свою́ ізбавле́ніє за мно́гих.
29
И/ исходя'щђ е^мђ эT і^е^рихо'на, по нем# и'де наро'дъ мно'гъ”
29
(Зач. 82) І ісходя́щу Єму́ от Ієрихо́на, по Нем і́де наро́д мног.
30
И$ с^е два` слњпця сњдя'ща при пђти, слы'шав#ша ја%ко і^с~ мимо хо'дитъ, възъпи'ста гл~юща, поми'лђи н^ы г~и сн~е дввDъ.
30
І се, два сліпця́ сідя́ща при путі́, сли́шавша, я́ко Ісу́с мимохо́дить, возопи́ста, глаго́люща: поми́луй ни, Го́споди, Си́не Дави́дов.
31
нароD же ꙁапрњти` и'ма да оу^млъчита. ѓ^на же паче въпїа'ста гл~юща. поми'лђи н^ы г~и сн~е дввDъ”
31
Наро́д же преща́ше ї́ма, да умолчи́та; о́на же па́че вопія́ста, глаго́люща: поми́луй ни, Го́споди, Си́не Дави́дов.
32
И$ ставъ і^с~, вᲆꙁгласи я&, и^ рече. чт^о хо'щета, да сотворю вама;
32
І воста́в Ісу́с возгласи́ я і рече́: что хо́щета, да сотворю́ ва́ма?
33
гл~аста е^мђ. г~и, да эTверзетася ѓ'чи на'ю.
33
Глаго́ласта Єму́: Го́споди, да отве́рзетіся о́чі на́ю.
34
млsрдовавь же і^с~, прикоснђ'ся ѓ'чїю и%ма. и^ а'бїе прозрњ'ста и%ма ѓ%чи, и^ по немъ и^до'ста”
34
Милосе́рдовав же Ісу́с прикосну́ся о́чію ї́ма; і а́біє прозрі́ста ї́ма о́чі, і по Нем ідо́ста.
Глаv, к~а”
1
И егда прибли'жишася въ і^е^рлsи'мъ, и^ прїидошя въ вљ=џ#сфагїю к# горᲇ елеѓ^н#стᲇи” Тогда і^с~ посла` два оу^чн~ка,
1
(Зач. 83а) І єгда́ прибли́жишася во Ієрусали́м і прийдо́ша в Вифсфагі́ю к горі́ Єлео́нстій, тогда́ Ісу́с посла́ два ученика́,
2
гл~я и^ма. и^дњта в# весь ја^же прямо ва'ма. и^ абїе ѓ^бря'щете ѓ^сля привя'ꙁано, и^ жрњбя с нимъ, и^ эTрᲇшивше приведњта м^и.
2
глаго́ля ї́ма: іді́та в весь, я́же пря́мо ва́ма; і а́біє обря́щета осля́ прив'я́зано, і жреб'я́ с ним; отріши́вша приведі́та Мі;
3
и^ а^ще вама кто` речетъ чт^о, рече`та, ја^ко г~ь е^ю` требђ'етъ, а'бїе же по'слетᲆ я&”
3
і а́ще ва́ма кто рече́ть что, рече́та, я́ко Госпо́дь єю́ тре́буєть; а́біє же по́слеть я.
4
Се^ же вс^е бысть, да с#бђ'дется реченое пррoкомъ гл~ющимъ.
4
Сіє́ же все бисть, да сбу́деться рече́нноє проро́ком, глаго́лющим:
5
рцњте дще'ри сїѓ'новњ. с^е цр~ь твои грядетъ тебњ кро'тоk, всњдъ на ѓ^сля и^ жрњбя, сн~а ја^ре'мнича”
5
рці́те дще́рі Сіо́нові: се Цар твой гряде́ть тебі́ кро́ток, і всід на осля́ і жреб'я́, си́на под'яре́мнича.
6
шDеша же оу^чн~ка, и^ сътворша ја%коже повелњ и^ма і^с~.
6
Ше́дша же ученика́ і сотво́рша, я́коже повелі́ ї́ма Ісу́с,
7
приведо'ста ѓ^сля` и^ жрњбя, и^ въꙁложи'шя врьхђ ею` ри'ѕы своа`, и^ всњде врьхђ иX”
7
приведо́ста осля́ і жреб'я́; і возложи́ша верху́ єю́ ри́зи своя́, і всі́де верху́ їх.
8
Мно'жаишїи же народи постила'хђ ри'ѕы своа по пђти” дрђѕїи же рњꙁахђ вњтви эT дре'въ, и^ постилахђ по пђти”
8
Мно́жайшії же наро́ди постила́ху ри́зи своя́ по путі́; друзі́ї же рі́заху ві́тві от древ і постила́ху по путі́.
9
Наро'ди же прDеходя'щеи` е^мђ, и^ въслњдъствђющеи зва'хђ гл~юще, ѓ^са'нна сн~ђ дввDђ. блsвенъ грядыи въ и^мя гн~е, ѓ^са'нна в# вышниX”
9
Наро́ди же предходя́щії (Єму́) і вслі́дствующії зва́ху, глаго́люще: оса́нна Си́ну Дави́дову! Благослове́н Гряди́й во і́м'я Госпо́днє! Оса́нна в ви́шніх!
10
И$ в#шеDшђ е^мђ въ і^ерsлимъ, потрясе'ся весь гра'дъ гл~я, кто` е^сть се'й;
10
І вше́дшу Єму́ во Ієрусали́м, потрясе́ся весь град, глаго́ля: Кто єсть сей?
11
наро'ди же гл~ахђ, се'й е^сть і^с~ пррoкъ, и^же эT назарета галиле'иска”
11
Наро́ди же глаго́лаху: Сей єсть Ісу́с, Проро́к, І́же от Назаре́та Галиле́йська.
12
И/ вни'де в# цр~ковь бж~їю, і^ и^з#гна` вс^я продаю'щая и^ кђпђ'ющая в# цр~кви, и^ трапе'ꙁы тръжнїкомъ и^спровръже, и^ сњда'лищя продаю'щихъ го'лђбы.
12
(Зач. 83б) І вни́де Ісу́с в це́рков Бо́жию і ізгна́ вся продаю́щия і купу́ющия в це́ркві, і трапе́зи торжнико́м іспрове́рже і сіда́лища продаю́щих го́луби,
13
и^ гл~а и^мъ. пи'сано е^сть, храM мои, храмъ мл~твы нарече'тся. в^ы же сътвори'сте и& врьтепъ разбо'иником#”
13
і глаго́ла їм: пи́сано єсть: храм Мой храм моли́тви нарече́ться; ви же сотвори́сте ї верте́п разбо́йником.
14
И$ пристђпи'ша к# немђ хро'ми и^ слњпи в# цр~кви, і^ и^сцњли и^хъ”
14
І приступи́ша к Нему́ хро́мії і сліпі́ї в це́ркві; і ісціли́ їх.
15
Видњ'вшеy а^рхїере'е и^ книжницы чюдеса` јаже сᲆтвори, и^ ѓ'троки зовђща в# цр~кви, и^ гл~ющя, ѓ^са'нна сн~ђ двDвђ. негодова'ша,
15
Ви́дівше же архієре́є і кни́жници чудеса́, я́же сотвори́, і о́троки зову́щя в це́ркві і глаго́лющя: оса́нна Си́ну Дави́дову, негодова́ша
16
и^ рњша е^мђ. слы'шиши л^и, чт^о сїи гл~ютъ; і^с~ же рече и^м#, е'й. нњ'сте ли чл^и николи'же; ја^ко и^ꙁъ оу^стъ младе'нецъ, и^ с#сђщихъ съврьши'лъ е^си` хвалђ;
16
і рі́ша Єму́: сли́шиши ли, что сі́ї глаго́лють? Ісу́с же рече́ їм: єй; ні́сте ли чли ніколи́же, я́ко із уст младе́нець і ссу́щих соверши́л єси́ хвалу́?
17
и^ ѓ^ставль и^хъ, и^зы'де во'нъ и^ꙁ# гра'да в# вљ=џа'нїю, и^ водвори'ся тђ`”
17
І оста́вль їх, ізи́де вон із гра́да в Вифа́нію і водвори́ся ту.
18
Оу'трђ же въꙁ#вра'щ#ся въ градъ, в#ꙁалка.
18
(Зач. 84) У́тру же возвра́щся во град, взалка́;
19
и^ оу^ꙁрњв# смоковницђ е^ді'нђ при пђти`, прїиде к не'й, и^ ничто'же ѓ^брњте на неи, то'кмо ли'ствїе е^ді'но. и^ гл~а е'й. да николиже эT тебе` плода` бђ'детъ въ вњки. і^ а'бїе и%сше смоко'вница.
19
і узрі́в смоко́вницю єди́ну при путі́, при́йде к ней, і нічто́же обрі́те на ней, то́кмо ли́ствіє єди́но, і глаго́ла єй: да ніколи́же от тебе́ плода́ бу́деть во ві́ки. І а́біє і́зсше смоко́вниця.
20
и^ видњвше оу^чн~цы диви'шася гл~юще, како а^бїе и'сше смоко'вница;
20
І ви́дівше ученици́ диви́шася, глаго́люще: ка́ко а́біє і́зсше смоко́вниця?
21
эTвњщавь же і^с~, рече и^мъ. а^ми'нь гл~ю вамᲆ. а^ще и%мате вњрђ, и^ не оу^сђмните'ся, не то'кмо смоко'вничное сътворите`. н^о а^ще и^ горњ се'й речете, дви'гнися, и^ врьꙁися в# мо'ре, бђ'детъ.
21
Отвіща́в же Ісу́с рече́ їм: амі́нь глаго́лю вам: а́ще і́мате ві́ру і не усумните́ся, не то́кмо смоко́вничноє сотворите́, но а́ще і горі́ сей рече́те: дви́гнися і ве́рзися в мо́ре, бу́деть;
22
И$ вс^я е^ли'ка а^ще въспро'сите въ мл~твњ, вњрђюще, прїимете”
22
і вся, єли́ка а́ще воспро́сите в моли́тві ві́рующе, при́ймете.
23
И/ пришеDшђ е^мђ въ цр~ковь, пристђпи'ша к немђ оу^чащђ, а^рхїере'е и^ ста'рцы люд#стїи гл~юще. коею` властїю сїа твориши; и^ кто` т^и дастᲆ ѓ%бласть сїю;
23
(Зач. 85) І прише́дшу Єму́ в це́рков, приступи́ша к Нему́ уча́щу архієре́є і ста́рці людсті́ї, глаго́люще: ко́єю вла́стію сія́ твори́ши? І кто Ті даде́ власть сію́?
24
эTвњщавь же і^с~, рече и^м#. въпрошђ в^ы и^ а^ꙁъ слово е^ді'но, е^же а^ще рече'те мн^њ, и^ а^ꙁъ вамъ рекђ, коею` властїю сїа творю.
24
Отвіща́в же Ісу́с рече́ їм: вопрошу́ ви і Аз сло́во єди́но: є́же а́ще рече́те Мні, і Аз вам реку́, ко́єю вла́стію сія́ творю́;
25
крsщенїе і^ѓа'нново эTкђ'дђ б^њ, с# нб~се ли, и^л^и эT человњкъ; ѓ^ни' же помышляхђ в себњ гл~юще. а^ще речемъ с# нб~се, речетъ наM, почто` оу^бо не вњровасте е^мђ;
25
креще́ніє Іоа́нново отку́ду бі? С небесе́ ли, іли́ от челові́к? Они́ же помишля́ху в себі́, глаго́люще: а́ще рече́м, с небесе́, рече́ть нам: почто́ у́бо не ві́ровасте єму́?
26
а^ще ли речемъ эT чл~къ. бои'мся наро'да. вс^и б^о и^мђтᲆ і^ѓ^а'нна ја^ко пррoка.
26
А́ще ли рече́м, от челові́к, бої́мся наро́да; всі бо і́муть Іоа́нна я́ко проро́ка.
27
и^ эTвњщавше і^с~ови, рњшя, не вњмы. рече и^мъ и^ то'и, ни а^ꙁъ вамъ гл~ю, коею` вла'стїю сїа творю”
27
І отвіща́вше Ісу́сові рі́ша: не ві́ми. Рече́ їм і Той: ні Аз вам глаго́лю, ко́єю вла́стію сія́ творю́.
28
Что' же ся вамъ мнитъ; чл~къ нњкїи и^мяше дв^а сн~а, и^ пришеD к пе'рвомђ рече`. ча'до, и^ди`, днесь дњ'лаи в# виногра'дњ мое'мъ.
28
(Зач. 86) Что же ся вам мнить? Челові́к ні́кий ім'я́ше два си́на, і прише́д к пе́рвому, рече́: ча́до, іди́ днесь, ді́лай в виногра́ді моє́м.
29
ѓ%н# же эTвњщаv, рече`. не хощђ. послњди же раска'ав#ся, и%де.
29
Он же отвіща́в рече́: не хощу́; посліди́ же раска́явся, і́де.
30
и^ пристђпль къ дрђгомђ, рече` та'кожDе. ѓ%нъ же эTвњщавъ, рече`. а%ꙁъ г~и и^дђ, и^ не' иде.
30
І присту́пль к друго́му, рече́ та́коже. Он же отвіща́в рече́: аз, го́споди (іду́); і не і́де.
31
кы'и эT ѓ^бою` сотвори` во'лю эTч~ю; гл~аша е^мђ, пе'рвый. Гл~а и^мъ і^с~. а^ми'нь, гл~ю ва'мъ. ја%ко мытаре и^ любодњиця варя'ютъ вы` в# црsтвїи бж~їи.
31
Кий от обою́ сотвори́ во́лю о́тчу? Глаго́лаша Єму́: пе́рвий. Глаго́ла їм Ісу́с: амі́нь глаго́лю вам, я́ко митарі́ і любоді́йці варя́ють ви в Ца́рствії Бо́жиї;
32
прїиде б^о к ва'мъ і^ѓа'ннъ крsтль пђтемъ пра'веDнымъ, и^ не вњ'ровасте е^мђ. мытаре же и^ любодњ'иця вњ'ровашя е^мђ” Вы же видњ'вше не раска'астеся послњди` вњ'роватї е^мђ”
32
при́йде бо к вам Іоа́нн (Крести́тель) путе́м пра́ведним, і не ві́ровасте єму́, митарі́ же і любоді́йці ві́роваша єму́; ви же ви́дівше, не раска́ястеся посліди́ ві́ровати єму́.
33
И/нђ притчђ слы'шите. чл~кь нњкїи бњ домови'тъ, и^же насади` винограD, и^ ѓ^пло'томъ ѓ^гради е^го, и^ і^скопа` в неM точи'ло, и^ създа` столпъ, и^ вдаст# дњ'лателемъ, и^ эTи'де”
33
(Зач. 87) І́ну при́тчу сли́шіте. Челові́к ні́кий бі домови́т, і́же насади́ виногра́д, і опло́том огради́ єго́, і іскопа́ в нем точи́ло, і созда́ столп, і вдаде́ ї ді́лателем, і оти́де.
34
Є$гда же прибли'жися время плодо'мъ, посла` рабы своя к# дњ'лателемъ, прїя'ти плоды е^го”
34
Єгда́ же прибли́жися вре́м'я плодо́в, посла́ раби́ своя́ к ді́лателем прия́ти плоди́ єго́;
35
И$ е'мше дњ'лателе рабы е^го, ѓ^вого оу^бо би'ша, ѓ^вого же оу^би'шя, ѓ^вого же ка'менїе^мъ поби'ша”
35
і є́мше ді́лателе рабо́в єго́, о́ваго у́бо би́ша, о́ваго же уби́ша, о́ваго же ка́менієм поби́ша.
36
Па'ки посла` и%ны рабы мно'жаишя пе'рвыхᲆ. и^ сътвори'шя и^мᲆ та'кожDе”
36
Па́ки посла́ і́ни раби́ мно́жайша пе́рвих; і сотвори́ша їм та́коже.
37
Послњди же посла` к ниM сн~а свое^го гл~я, оу^срамя'тся сн~а мое^го.
37
Посліди́ же посла́ к ним си́на своєго́, глаго́ля: усрам'я́ться си́на моєго́.
38
дњлателе же ви'дњвше сн~а, рњшя в себњ, се'и е^сть наслњ'дникь, прїидњте оу^бїе^м# е^го, и^ оу^дръжимъ достоа'нїе е^го.
38
Ді́лателе же ви́дівше си́на, рі́ша в себі́: сей єсть наслі́дник; прийді́те, убіє́м єго́ і удержи́м достоя́ніє єго́.
39
и^ е'мше е^го, и^ꙁведо'шя вонъ и^ꙁ виногра'да, и^ оу^би'шя”
39
І є́мше єго́ ізведо́ша вон із виногра́да і уби́ша.
40
Є$гда оу^бо прїидетъ господинъ винограда, что` сътворитъ дњ'лателемъ тњм#;
40
Єгда́ у́бо при́йдеть господи́н виногра́да, что сотвори́ть ді́лателем тім?
41
гл~ашя е^мђ, ꙁлыхъ ѕл^њ погђби'тъ иX, и^ винограD предастъ и^нњмъ дњлателемъ, и^же въꙁдадятъ е^мђ плоды въ времена` своя”
41
Глаго́лаша Єму́: злих злі погуби́ть їх, і виногра́д преда́сть і́ним ді́лателем, і́же воздадя́ть єму́ плоди́ во времена́ своя́.
42
Гл~а и^мъ і^с~, нњсте ли чл^и николиже в# писанихъ; ка'мень, е^гоже не в рядђ` сътвори'ша ѕи'жDђщеи`, се'й бысть въ главђ оу^глђ. эT г~а бысть с^и. и^ е^сть ди'вна въ ѓ^чїю ва'шею”
42
Глаго́ла їм Ісу́с: ні́сте ли чли ніколи́же в Писа́ніїх: ка́мень, єго́же не в ряду́ сотвори́ша [небрего́ша] зи́ждущії, сей бисть во главу́ у́гла? От Го́спода бисть сіє́, і єсть ди́вно во о́чію ва́шею [на́шею].
43
Сего` ради гл~ю вамъ, ја%ко эTи'мется эT васъ црsтвїе бж~їе, и^ дастᲆся ја^ѕы'кђ творящемђ плоды е^го.
43
(Зач. 88) Сего́ ра́ди глаго́лю вам, я́ко оти́меться от вас Ца́рствіє Бо́жиє і да́сться язи́ку творя́щему плоди́ єго́;
44
и^ падыи` на ка'мени сем#, съкрђшится. а^ на немьже падетъ, сътрые^тъ и&”
44
і пади́й на ка́мені сем сокруши́ться; а на не́мже паде́ть, сотри́єть ї.
45
И$ слы'шавше а^рхїере'е и^ фарїсе'е прит#ча е^го, раꙁђмњшя ја^ко ѓ^ нихъ гл~етᲆ.
45
І сли́шавше архієре́є і фарисе́є при́тчі Єго́, разумі́ша, я́ко о них глаго́леть;
46
и^ і'щђще е^го ја%ти, оу^боя'шяся наро'да. понеже ја%ко пррoка е^го и^мња'хђ”
46
і і́щуще Єго́ я́ти, убоя́шася наро́да, поне́же я́ко Проро́ка Єго́ імі́яху.
Глvа, к~в”
1
И эTвњщавъ і^с~, пакы реq и^мъ в# при'тчахъ гл~я.
1
(Зач. 89) І отвіща́в Ісу́с, па́ки рече́ їм в при́тчах, глаго́ля:
2
оу^подобися црsтвїе нбsное чл~кђ цр~ђ, и^же сътвори бракы сн~ђ свое^мђ.
2
уподо́бися Ца́рствіє Небе́сноє челові́ку царю́, і́же сотвори́ бра́ки си́ну своєму́
3
и^ посла` рабы своя приꙁвати ꙁва'ныя на' бракы, и^ не хотяхђ прїити”
3
і посла́ раби́ своя́ призва́ти зва́нния на бра́ки; і не хотя́ху прийти́.
4
Па'кы посла` и%ны рабы гл~я. рцњте ꙁва'нымъ” Се^ ѓ^бњды мои оу^гото'вахъ. ю'нцы мои` и^ оу^питанная и^сколе'на, и^ вс^я гото'ва, прїидњте на' бракы”
4
Па́ки посла́ і́ни раби́, глаго́ля: рці́те зва́нним: се обі́д мой угото́вах, юнці́ мої́ і упита́нная ісколе́на, і вся гото́ва; прийді́те на бра́ки.
5
ѓ^ни же небре'гше эTи^до'ша, ѓ%въ оу^бо на село свое`, ѓ%в# же на кђпля своя.
5
Они́ же небре́гше отидо́ша, ов у́бо на село́ своє́, ов же на ку́плі своя́;
6
про'чїи же е%мше рабы е^го, досади'шя и^мъ, и^ оу^би'шя и^хъ.
6
про́чії же є́мше рабо́в єго́, досади́ша їм і уби́ша їх.
7
и^ слы'шавъ цр~ь то'й, раꙁгнњвася. и^ пославъ воя своя, погђби` оу^бїица ѓ'ны, и^ гра'дъ и^хъ ꙁаж#же”
7
І сли́шав цар той разгні́вася, і посла́в во́я своя́, погуби́ уби́йці о́ни і град їх зажже́.
8
Тогда гл~а рабомъ свои^мъ, бракъ оу^бо гото'въ е^сть. ѕва'нїи же не бы'ша досто'ини”
8
Тогда́ глаго́ла рабо́м свої́м: брак у́бо гото́в єсть, зва́ннії же не би́ша досто́йні;
9
И$дњте оу^бо на и^схо'дищя пђтїи, и^ е^ли'цњхъ а^ще ѓ^брящете, приꙁовњте на' бракы”
9
іді́те у́бо на ісхо́дища путі́й, і єли́ціх а́ще обря́щете, призові́те на бра́ки.
10
І$ и^з#шеDше раби ѓ^ни на распђтїя, събра'шя всњхъ, е^ли'цњхъ ѓ^брњто'шя ꙁлы'я же и^ до'брыя. і и^сполнися бра'къ въꙁлежа'щихъ”
10
І ізше́дше раби́ о́ні на распу́тія, собра́ша всіх, єли́ціх обріто́ша, злих же і до́брих; і іспо́лнися брак возлежа́щих.
11
ВшDе же цр~ь ви'дњти въꙁлежа'щихъ. видᲇ т^ђ чл~ка не ѓ^болчена въ ѓ^дња'нїе бра'чное”
11
Вшед же цар ви́діти возлежа́щих, ви́ді ту челові́ка не оболче́на во одія́ніє бра́чноє,
12
И$ гл~а е^мђ, дрђ'же, ка'ко вни'де сњмо, не и^мы` ѓ^дња'нїа бра'чна; ѓ%н же оу^мол#че”
12
і глаго́ла єму́: дру́же, ка́ко вшел єси́ сі́мо не іми́й одія́нія бра́чна? Он же умолча́.
13
Тогда` рече цр~ь слђгамъ. связа'вше е^мђ рђцњ и^ ноѕњ, въꙁмњте е^го и^ в#ве'рѕњте, въ тмђ` кромњшнђю. т^ђ бђ'детъ плачь и^ скрежетъ ꙁђбомъ.
13
Тогда́ рече́ цар слуга́м: св'яза́вше єму́ ру́ці і но́зі, возьмі́те єго́ і вве́рзіте во тьму кромі́шнюю; ту бу́деть плач і скре́жет зубо́м.
14
мно'ѕи б^о сђть ꙁвани, мало же и^ꙁбра'нныхъ”
14
Мно́зі бо суть зва́ні, ма́ло же ізбра́нних.
15
Тогда шDеше фарїсе'е, совњтъ прїе'м#ше, ја%ко да ѓ^больстять е^го словом#.
15
(Зач. 90) Тогда́ ше́дше фарисе́є, сові́т восприя́ша, я́ко да обольстя́ть Єго́ сло́вом.
16
и^ посылаютъ к немђ оу^чн~кы своа` съ и^родїя'ны, гл~юще. оу^чи'телю, вњмы ја^ко и'стиненъ е^си, и^ пђти бж~їю въи'стинђ оу^чи'ши, и^ не ради'ши ни ѓ^ ком#же. не бо` зри'ши на лице чл~ком#.
16
І посила́ють к Нему́ ученики́ своя́ со іродіа́ни, глаго́люще: Учи́телю, ві́ми, я́ко і́стинен єси́, і путі́ Бо́жию воі́стину учи́ши, і неради́ши ні о ко́мже; не зри́ши бо на лице́ челові́ком;
17
рц^и оу^бо намъ, что` ти ся мни'тъ; досто'ино ли е^сть дати кинсо'нь кесаре'ви, и^ли н^и;
17
рци у́бо нам, что Ті ся мнить? Досто́йно ли єсть да́ти кинсо́н ке́сареві, іли́ ні?
18
раꙁђмњвь же і^с~ лђка'в#ство и^хъ, рече. что м^я и^скђшя'ете лицемњ'ри;
18
Разумі́в же Ісу́с лука́вство їх, рече́: что М'я іскуша́єте, лицемі́ри?
19
покажи'те м^и злати'цђ кинсо'ннђю. ѓ^ни' же принесо'ша е^мђ пњняꙁь.
19
Покажі́те Мі злати́цю кинсо́нную. Они́ же принесо́ша Єму́ пі́нязь.
20
и^ гл~а и^мъ, чїи ѓ%браꙁᲆ се'й и^ написа'нїе;
20
І глаго́ла їм: чий о́браз сей і написа́ніє?
21
гл~аша е^мђ, кесарев#” Тогда` гл~а и^мъ. въздади'те оу^бо кесаре'ва кесаре'ви. и^ бж~їа бв~и”
21
(І) глаго́лаша Єму́: ке́сарев. Тогда́ глаго́ла їм: воздаді́те у́бо ке́сарева ке́сареві, і Бо́жия Бо́гові.
22
И$ слы'шавше, диви'шася. і^ ѓ^ста'вльше е^го эTи^до'ша”
22
І сли́шавше диви́шася; і оста́вльше Єго́ отидо́ша.
23
В то'й дн~ь пристђпи'шя к немђ сад#дђке'е, и^же гл~юT не бы'ти въскр~се'нїю. и^ въпроси'ша е^го,
23
(Зач. 91) В той день приступи́ша к Нему́ саддуке́є, і́же глаго́лють не би́ти воскресе́нію, і вопроси́ша Єго́,
24
гл~юще. оу^чи'телю, мољ=сїи рече. а^ще кт^о оу%мретᲆ не и^мы` чя'дъ, да по'иметъ братъ е^го женђ его, и^ въскр~ситъ сњмя бра'та свое^го.
24
глаго́люще: Учи́телю, Моїсе́й рече́: а́ще кто у́мреть не іми́й чад, (да) по́йметь брат єго́ жену́ єго́ і воскреси́ть сі́м'я бра́та своєго́;
25
бњше же в насъ сеDмь братїа, и^ пе'рвыи ѓ^женься оу^мре, и^ не и^мы` сњмене, ѓ^стави женђ свою бра'тђ свое^мђ.
25
бі́ша же в нас седьм бра́тія; і пе́рвий оже́нься у́мре, і не іми́й сі́мене, оста́ви жену́ свою́ бра́ту своєму́;
26
та'кожDе же и^ вторыи, и^ тре'тїи, даже до седмаго”
26
та́кожде же і втори́й, і тре́тій, да́же до седьма́го;
27
Послњди же всњхъ оу^мре и^ жена.
27
посліди́ же всіх у́мре і жена́;
28
в# въскр~шенїе оу^бо, кото'раго эT сеDмихᲆ бђ'детᲆ жена; вси б^о и^мњша ю&”
28
в воскресе́ніє у́бо, кото́раго от седьми́х бу́деть жена́? Всі бо імі́ша ю.
29
эTвњщавь же і^с~, рече и^мъ. прельща'етеся, не вњ'дяще писа'нїа, ни си'лы бж~їа.
29
Отвіща́в же Ісу́с рече́ їм: прельща́єтеся, не ві́дуще Писа́нія, ні си́ли Бо́жия;
30
в# въскр~се'нїе б^о ни же'нятся ни посага'ютъ. н^о ја%ко а%гг~ли бж~їи на нб~си сђть.
30
в воскресе́ніє бо ні же́няться, ні посяга́ють, но я́ко а́нгели Бо́жії на небесі́ суть;
31
ѓ^ въскр~сенїи же мр~твыхъ, нњсте ли чл^и рече'наго вамъ бг~ом#, гл~ющемъ.
31
о воскресе́нії же ме́ртвих ні́сте ли чли рече́ннаго вам Бо́гом, глаго́лющим:
32
а^ꙁъ е^смь б~ъ а^враа'мовъ, и^ б~ъ и^саа'ковъ, и^ б~ъ і^а'ковль; нњсть б~ъ, б~ъ мр~твыхъ, н^о б~ъ живыX”
32
Аз єсьм Бог Авраа́мов, і Бог Ісаа́ков, і Бог Іа́ковль? Ність Бог Бог ме́ртвих, но (Бог) живи́х.
33
И$ слы'шавше народи, дивля'хђся ѓ^ оу^ченїи е^го”
33
І сли́шавше наро́ди дивля́хуся о уче́нії Єго́.
34
Фарисе'е же слы'шавше ја^ко посрами саDдђке'я. събра'шяся в# кђ'пњ”
34
(Зач. 92) Фарисе́є же сли́шавше, я́ко посрами́ саддуке́ї, собра́шася вку́пі.
35
И$ въпроси е^ді'нъ эT ниX ꙁако'нооу^чи'тель, и^скђша'я е^го, и^ гл~я.
35
І вопроси́ єди́н от них законоучи́тель, іскуша́я Єго́ і глаго́ля:
36
оу^чи'телю, каа` ꙁа'повњдь болши е^сть в# ꙁако'нњ;
36
Учи́телю, ка́я за́повідь бо́льші (єсть) в зако́ні?
37
і^с~ же рече е^мђ. въꙁлю'биши г~а б~а твое^го всњмъ срDцемъ твои^мъ. и^ всею дш~ею твоею, и^ всею мы'слїю твоею`”
37
Ісу́с же рече́ єму́: возлю́биши Го́спода Бо́га твоєго́ всім се́рдцем твої́м, і все́ю душе́ю твоє́ю, і все́ю ми́слію твоє́ю;
38
Си^ е^сть прьваа и^ болшаа ꙁа'повњдь”
38
сія́ єсть пе́рвая і бо́льшая за́повідь;
39
Втора'а же подобна е'й. въꙁлю'биши и'скреняготвое^го ја%ко самъ себе.
39
втора́я же подо́бна єй: возлю́биши і́скренняго твоєго́, я́ко сам себе́;
40
в сїю ѓ^бою` ꙁа'повњдїю весь ꙁаконъ и^ пррoцы ви'сятъ”
40
в сію́ обою́ за́повідію весь Зако́н і Проро́ци ви́сять.
41
Събраном# же фарїсеѓM, въпроси и^хъ і^с~,
41
Собра́вшимся же фарисе́йом, вопроси́ їх Ісу́с,
42
гл~я. что ся вамъ мнитъ ѓ^ х~њ, чїи е^сть сн~ъ; гл~аша е^мђ, дввDъ”
42
глаго́ля: что вам мни́ться о Христі́? Чий єсть Син? Глаго́лаша Єму́: Дави́дов.
43
Гл~а и^мъ. како оу^бо дв~дъ дх~омᲆ г~а е^го нарицаетъ гл~я.
43
Глаго́ла їм: ка́ко у́бо Дави́д Ду́хом Го́спода Єго́ нарица́єть, глаго́ля:
44
рече г~ь гв~и мое^мђ, сњди ѓ^деснђю мене, до'ндеже положђ врагы твоя поDно'жїе нога'ма твои'ма”
44
рече́ Госпо́дь Го́сподеві моєму́: сіди́ одесну́ю Мене́, до́ндеже положу́ враги́ Твоя́ подно́жіє нога́ма Твої́ма?
45
а^ще оу^бо дв~дъ нарицаеT е^го г~а, и^ ка'ко сн~ь е^мђ е^сᲄь;
45
А́ще у́бо Дави́д нарица́єть Єго́ Го́спода, ка́ко син єму́ єсть?
46
и^ никтоже можа'ше эTвњщати е^мђ словесе`, ниже смњ'аше кт^о эT того дн~е въпроси'ти е^го ктомђ”
46
І нікто́же можа́ше отвіща́ти Єму́ словесе́; ніже́ смі́яше кто от того́ дне вопроси́ти Єго́ ктому́.
Глvа, к~г”
1
Тогда і^с~ гл~а к наро'домъ, и^ оу^чн~комъ свои^мъ,
1
(Зач. 93) Тогда́ Ісу́с глаго́ла к наро́дом і ученико́м Свої́м,
2
гл~я. на мољ=се'ѓвњ сњда'лищи сњдо'шя кни'жницы и^ фарїсе'е”
2
глаго́ля: на Моїсе́йові сіда́лищі сідо́ша кни́жници і фарисе́є;
3
вс^я оу^бо е^ли'ка а^ще рекђ'тъ ваM блюсти, съблюда`йте и творите” по дњ'лом же и^хъ не твори'те” гл~ютъ б^о, и^ не творя'тᲆ”
3
вся у́бо, єли́ка а́ще реку́ть вам блюсти́, соблюда́йте і творі́те; по діло́м же їх не творі́те; глаго́лють бо і не творя́ть;
4
Свяꙁђ'ют# б^о бремена тя'жка и^ бњ'днњ носи'ма, и^ въꙁлага'ютъ на плеща члчsка. прьстом же свои^мъ не хотятъ дви'гнђти и^хъ.
4
св'язу́ють бо бремена́ тя́жка і бі́дні носи́ма, і возлага́ють на плеща́ челові́чеська, пе́рстом же свої́м не хотя́ть дви́гнути їх.
5
вся же дњла своя творят#, да видими бђдђтъ чл~кы. раширя'юT же храни'лищя своя, и^ велича'ютъ въскрилїа ри'ѕъ свои^хъ.
5
Вся же діла́ своя́ творя́ть, да ви́димі бу́дуть челові́ки; разширя́ють же храни́лища своя́ і велича́ють воскри́лія риз свої́х;
6
лю'бят же прежевъꙁлега'нїа на вечерњхъ, и^ прежесњданїа на со'нмищихъ,
6

лю́б'ять же преждевозлега́нія на ве́черях, і преждесіда́нія на со́нмищих,

7
и^ цњлова'нїя на тръжищихъ, и^ ꙁва'тися эT чл~къ оу^чи'телю оу^чи'телю.
7
і цілова́нія на то́ржищих, і зва́тися от челові́к: учи́телю, учи́телю!
8
вы же не нарица'итеся оу^чи'теле. е^ді'нъ б^о е^сть оу^читель вашъ х~с, вси же в^ы братїя е^сте.
8
Ви же не нарица́йтеся учи́теліє; єди́н бо єсть ваш Учи́тель — Христо́с; всі же ви бра́тія єсте́;
9
и^ эTц~а не зовњте себњ на ꙁемли`. е^ді'нъ б^о эTц~ъ вашъ и^же на нб~сехъ.
9
і отця́ не зові́те себі́ на землі́; єди́н бо єсть Оте́ць ваш, І́же на небесі́х;
10
ниже нарица'итеся наста'вници. е^ді'нъ б^о е^сть наста'вникъ вашъ х~с.
10
ніже́ нарица́йтеся наста́вници; єди́н бо єсть Наста́вник ваш — Христо́с.
11
болїи же в# васᲆ, да бђ'детъ вам# слђга”
11
Бо́лій же в вас да бу́деть вам слуга́;
12
И$же б^о въꙁнесеTся, смири'тся. и^ смњря'аи`ся, въꙁнесе'тся”
12
і́же бо вознесе́ться, смири́ться; і смиря́яйся вознесе́ться.
13
Горе же вамъ кни'жници и^ фарисе'е лицемњ'ри, ја%ко ꙁаᲄворя'ете црsтвїе нбsное предъ чл~кы. вы б^о не вхо'дите, ни входя'щихъ ѓ^ставля'ете в#нити”
13
(Зач. 94) Го́ре вам, кни́жници і фарисе́є, лицемі́ри, я́ко затворя́єте Ца́рствіє Небе́сноє пред челові́ки; ви бо не вхо́дите, ні входя́щих оставля́єте вни́ти.
14
горе вамъ кни'жницы и^ фарисее лицемњри, ја%ко снњда'ете до'мы вдовицъ и^ виною далече мл~твы творяще. сего ради ли'шшее прїимете ѓ^сђже'нїе”
14
Го́ре вам, кни́жници і фарисе́є, лицемі́ри, я́ко сніда́єте до́ми вдови́ць, і вино́ю дале́че моли́тви творя́ще [і лицемі́рно на до́лзі моли́тви творите́]; сего́ ра́ди ли́шшеє при́ймете осужде́ніє.
15
Горе вамъ книжници и^ фарїсе'е лицемᲇри, ја^ко преходите мо'ре и^ сђшђ, сътворити е^ді'ного пришельца, и^ е^гDа бђдетъ, творите е^го сы'на геенны, сђгђ'бњиша васъ”
15
Го́ре вам, кни́жници і фарисе́є, лицемі́ри, я́ко прехо́дите мо́ре і су́шу, сотвори́ти єди́наго прише́льця; і єгда́ бу́деть, творите́ єго́ си́на геє́нни сугу́бійша вас.
16
Горе вамъ вожди слњпїи, гл~ющеи`, и^же а^ще кленеTся цр~квїю, ничесоже е^сть. а^ и^же кленется зла'томъ цр~ковнымъ, дл'ъженъ еs.
16
Го́ре вам, вожді́ сліпі́ї, глаго́лющії: і́же а́ще клене́ться це́рковію, нічесо́же єсть; а і́же клене́ться зла́том церко́вним, до́лжен єсть.
17
бђ'и слњпїи, кое` б^о б^оле е^сть, ꙁла'то ли, и^л^и цр~кви, ст~я'щїа зла'то;
17
Бу́ї і сліпі́ї, что бо бо́ліє єсть, зла́то ли, іли́ це́рков, святя́щая зла́то?
18
і^ и^же а^ще кленется ѓ^лтареM, ничесоже еs. а^ и^же кленеTся да'ромᲆ и^же врьхђ` е^го, дл'ъженъ еs.
18
І: і́же а́ще клене́ться олтаре́м, нічесо́же єсть; а і́же клене́ться да́ром, і́же верху́ єго́, до́лжен єсть.
19
бђи и^ слњпїи что б^о бо'ле, даръ л^и, и^ли ѓ^лта'рь ст~яи` дарᲆ;
19
Бу́ї і сліпі́ї, что бо бо́ліє, дар ли, іли́ олта́р, святя́й дар?
20
и^же оу^бо кленеTся ѓ^лтаре'мъ, кленется и^м#, и^ сђщиM връхђ е^го`.
20
І́же у́бо клене́ться олтаре́м, клене́ться ім і су́щим верху́ єго́;
21
і^ и^же клене'тся цр~ковїю, клене'тся ею`, и^ живђщиM в неи.
21
і і́же клене́ться це́рковію, клене́ться є́ю і Живу́щим в ней;
22
и^ кленыи`ся нб~се'мъ, кленеᲄся прsтолоM бж~їиM, и^ сњдя'щиM на немъ.
22
і клени́йся небесе́м клене́ться престо́лом Бо́жиїм і Сідя́щим на нем.
23
Горе вамъ книжници и^ фарїсе'е лицемњри, ја%ко ѓ^десяTствђете мятвђ, и^ копръ, и^ кљ=минъ. и^ ѓ^стависте вящьшая законђ, сђдъ и^ млsть и^ вᲇрђ. сїа же подоба'ше твори'ти, и^ ѓ^нњхъ не ѓ^ставляти”
23
(Зач. 95) Го́ре вам, кни́жници і фарисе́є, лицемі́ри, я́ко одеся́тствуєте м'я́тву, і копр, і ки́мин, і оста́висте вя́щшая зако́на, суд, і ми́лость, і ві́ру; сія́ (же) подоба́ше твори́ти і о́ніх не оставля́ти.
24
ВожDи слњпїи ѓ^цњжа'юще`и комары`, велбђ'да же пожира'юще”
24
Вожді́ сліпі́ї, оціжда́ющії комари́, вельблу́ди же пожира́юще.
25
Горе вамъ книжницы и^ фарисе'е лицемњ'ри, ја%ко ѓ^чищяете внњшнее с#ткляници и^ блю'дђ, в#нђтръю^дђ же сђть по'лни хищенїа и^ непра'вды.
25
Го́ре вам, кни́жници і фарисе́є, лицемі́ри, я́ко очища́єте вні́шнєє сткля́ниці і блю́да, внутру́ду же суть по́лні хище́нія і непра́вди;
26
фарисе'ю слњпыи, ѓ^чисти преже в#нђтренее с#ткляници и^ блю'дђ, да бђдетъ и^ внњшнее и^ма чи'сто”
26
фарисе́є сліпи́й, очи́сти пре́жде вну́треннєє сткля́ниці і блю́да, да бу́деть і вні́шнєє ї́ма чи́сто.
27
горе ваM книжници и^ фарисе'е лицемᲇри, ја^ко подо'битеся гробо'мъ пова'пленоM, и^же внњю'дђ оу^бо ја%вля'ются красни, в^нђтръю^дђже плъ'ни сђтъ костїи мр~твыхъ, и^ вся'коа нечи'стоты”
27
Го́ре вам, кни́жници і фарисе́є, лицемі́ри, я́ко подо́битеся гробо́м пова́пленим, і́же вніу́ду у́бо явля́ються красни́, внутру́ду же по́лні суть косте́й ме́ртвих і вся́кия нечистоти́;
28
Тако и^ вы, внњю^дђ оу^бо ја^вля'етеся чл~комъ праведни, внђтръю^дђ же е^сте плъни лицемњ'рїа и^ беꙁаконїя”
28
та́ко і ви, вніу́ду у́бо явля́єтеся челові́ком пра́ведні, внутру́ду же єсте́ по́лні лицемі́рія і беззако́нія.
29
Горе вамъ книжници и^ фарисе'е лицемњ'ри, ја%ко ѕи'жDете гро'бы пррoчьскїа, и^ кра'сите ра'кы праведныX,
29
(Зач. 96) Го́ре вам, кни́жници і фарисе́є, лицемі́ри, я́ко зи́ждете гро́би проро́чеськія, і кра́сите ра́ки пра́ведних,
30
и^ гл~ете, а^ще бы'хомъ были въ дн~и эTц~ъ на'шиX, не быхомъ оу^бо ѓ^бещници и^мъ были в# крови пррoкъ”
30
і глаго́лете: а́ще би́хом би́ли во дні оте́ць на́ших, не би́хом у́бо о́бщници їм би́ли в кро́ві проро́к;
31
Тњмже сами свњдњтельствђете себњ ја%ко сн~ве е^сте и^ꙁби'вшихъ пррoкы.
31
ті́мже са́мі свиді́тельствуєте себі́, я́ко си́нове єсте́ ізби́вших проро́ки;
32
и^ в^ы и^спо'лните мњрђ эTц~ъ вашихъ”
32
і ви іспо́лните мі́ру оте́ць ва́ших.
33
ѕмїа порожденїа е^хи'днова, како оу^бњжите` эT сђда ѓ^гня гее'нскаго;
33
Змія́, порожде́нія єхи́днова, ка́ко убіжите́ от суда́ (огня́) геє́нськаго?
34
сего ради с^е а^ꙁъ послю` к вамъ пррoкы, и^ премђдры, и^ кни'жникы, и^ эT них# оу^бїете и^ ра'спнете, и^ эT нихъ бїете на со'нмищихъ вашиX, и^ и^ждене'те эT града въ граD,
34
Сего́ ра́ди, се, Аз послю́ к вам проро́ки, і прему́дри, і кни́жники; і от них убіє́те і ра́спнете, і от них біє́те на со́нмищих ва́ших, і ізжене́те от гра́да во град;
35
ја%ко прїидеT на в^ы всяка кровь пра'веDна пролива'ема на земли, эT крове авеля пра'веднаго, до' крове ꙁаха'рїа сн~а варахі'ина, е^гоже оу^бисте междђ цр~ковїю і^ ѓ^лтаре'мъ”
35
я́ко да при́йдеть на ви вся́ка кров пра́ведна, пролива́ємая на землі́, от кро́ве А́веля пра́веднаго до кро́ве Заха́рії, си́на Варахі́їна, єго́же уби́сте между́ це́рковію і олтаре́м.
36
А$ми'нь гл~ю ва'мъ, ја%ко прїидђтъ вся сїа на родъ се'й”
36
Амі́нь глаго́лю вам: (я́ко) при́йдуть вся сія́ на род сей.
37
Іерsли'мᲆ, і^ерsли'м#, и^ꙁби'выи пррoкы, и^ ка'менїемъ побива'а по'сланныя к тебњ, колькра'ты въсхотњхъ събрати чя'да твоя, ја%коже събира'етъ ко'кошъ птенця своя подъ крилњ, и^ не въсхотњсᲄе;
37
Ієрусали́ме, Ієрусали́ме, ізби́вий проро́ки і ка́менієм побива́яй по́сланния к тебі́, колькра́ти восхоті́х собра́ти ча́да твоя́, я́коже собира́єть ко́кош птенці́ своя́ под крилі́, і не восхоті́сте?
38
с^е ѓ^ставля'ется вамъ домъ вашъ пђстъ”
38
Се, оставля́ється вам дом ваш пуст.
39
Гл~ю б^о вамъ, ја%ко не и%мате мене ви'дњти эTселњ, до'ндеже речете, блsвенᲆ грядыи` въ и^мя гн~е”
39
Глаго́лю бо вам: (я́ко) не і́мате Мене́ ви́діти отсе́лі, до́ндеже рече́те: Благослове́н Гряди́й во і́м'я Госпо́днє.
Глvа, к~д.
1
И изшеD і^с~, и^дяше эT цр~кве. и^ пристђпи'шя к немђ оу^ченицы е^го, покаꙁати е^мђ зданїа цр~ко'внаа.
1
(Зач. 97) І ізше́д Ісу́с ідя́ше от це́ркве. І приступи́ша (к Нему́) ученици́ Єго́ показа́ти Єму́ зда́нія церко́вная.
2
і^с~ же рече и^мъ. видите ли вс^я сїа; а^ми'нь гл~ю вамъ, не и%мать ѓ^стаᲄи здњ ка'мень на ка'мени, е^же не разори'тся”
2
Ісу́с же рече́ їм: не ви́дите ли вся сія́? Амі́нь глаго́лю вам, не і́мать оста́ти зді ка́мень на ка́мені, і́же не разори́ться.
3
Сњдя'щђ же е^мђ на горњ е^леѓ'н#стᲇи, пристђпи'ша к немђ оу^ченицы на е^ді'нᲇ гл~юще. рц^и намъ, когда сїа бђ'дђтъ; и^ что е^сть ꙁна'менїе твоего прише'ствїа и^ кончи'на вњкђ;
3
(Зач. 98) Сідя́щу же Єму́ на горі́ Єлео́нстій, приступи́ша к Нему́ ученици́ на єди́ні, глаго́люще: рци нам, когда́ сія́ бу́дуть? І что єсть зна́меніє Твоєго́ прише́ствія і кончи́на ві́ка?
4
и^ эTвњща'въ і^с~, рече и^мъ. блюдњте, да никтоже васъ прельсти'тъ.
4
І отвіща́в Ісу́с рече́ їм: блюді́те, да нікто́же вас прельсти́ть;
5
мно'ѕи б^о прїидђтъ въ и^мя мое`, гл~юще, а%зъ е^смь х~с, и^ мно'гы прельстятъ”
5
мно́зі бо при́йдуть во і́м'я Моє́, глаго́люще: аз єсьм Христо́с; і мно́гі прельстя́ть.
6
Оу%слы'шати же и^мате брани, и^ слы'шанїа бра'немъ. зри'те, не оу^жаса'итеся. подоба'етъ б^о всњмъ си'мъ быти. н^о не тогда е^сть кончи'на.
6
Усли́шати же і́мате бра́ні і сли́шанія бра́нем. Зрі́те, не ужаса́йтеся, подоба́єть бо всім (сим) би́ти; но не тогда́ єсть кончи́на.
7
вᲆста'нетъ б^о я^ꙁы'къ на я^ѕы'къ, и^ црsтво на црsтво” И$ бђ'дђтъ глади и па'гђбы и трђ'си по мњста.
7
Воста́неть бо язи́к на язи́к, і ца́рство на ца́рство; і бу́дуть гла́ди і па́губи і тру́си по мі́стом;
8
вся же сїа нача'ло болњꙁнемᲆ”
8
вся же сія́ нача́ло болі́знем.
9
Тогда` предадятъ вы^ в# ско'рби, и^ оу^бїю'тъ в^ы, и^ бђ'дете ненави'дими всᲇми я^зы'кы, и^мени мое^го ради”
9
Тогда́ предадя́ть ви в ско́рбі і убію́ть ви; і бу́дете ненави́димі всі́ми язи́ки і́мене Моєго́ ра́ди.
10
И$ тогда` събла'знятъся мно'ѕи, и^ дрђгъ дрђга предадятъ, и^ въꙁненавидиT дрђгъ дрђга”
10
І тогда́ соблазня́ться мно́зі, і друг дру́га предадя́ть, і возненави́дять друг дру́га;
11
И$ мно'ѕи л#же пррoцы в#ста'нђт#, и^ прельстятъ многыа,
11
і мно́зі лжепроро́ци воста́нуть і прельстя́ть мно́гія;
12
и^ за оу^мно'женїе беꙁа'конїа, и^ꙁся'кнетᲆ любы` мно'гыхъ”
12
і за умноже́ніє беззако́нія ізся́кнеть люби́ мно́гих.
13
Претръпњ'выи же до конца`, то'и сп~сется”
13
(Зач. 99) Претерпі́вий же до конця́, той спасе́ться.
14
и^ проповњ'сться сїе е^љhлїе цр~ьствїа, по все'и вселе'ннњи, въ свњдњтельство всњмъ я^ѕы'комъ, и^ тогда` прїидеT кончи'на”
14
І пропові́сться сіє́ Єва́нгеліє Ца́рствія по всей вселе́нній, во свиді́тельство всім язи́ком; і тогда́ при́йдеть кончи́на.
15
Є$гда оу^бо оу%зрите мр'ьꙁость ꙁапђстњ'нїа, рече'нђю дани'иломъ пррoкомъ, стоащђ на мњ'стњ ст~њ, и^же чте'тъ да раꙁђмњ'етъ”
15
Єгда́ у́бо у́зрите ме́рзость запусті́нія, рече́нную Даниї́лом проро́ком, стоя́щу на мі́сті свя́ті, — і́же чтеть, да разумі́єть, —
16
Тогда` сђщїи въ и^юде'и, да бњжа'тъ на горы.
16
тогда́ су́щії во Іуде́ї да біжа́ть на го́ри;
17
і^ и^же на кровњ, да не схо'диT взяᲄи ја^же в домђ е^го.
17
(і) і́же на кро́ві, да не схо́дить взя́ти я́же в дому́ єго́;
18
і^ и^же на селњ, да не вᲆзвраᲄи'тся в#спяT взяти ри'зъ свои^хᲆ”
18
і і́же на селі́, да не возврати́ться всп'ять взя́ти риз свої́х.
19
Горе же непразDныM, и^ доя'щимъ в тыи` дн~и”
19
Го́ре же непра́здним і доя́щим в ти́я дні.
20
Моли'те же ся, да не бђ'детъ бњжъство ваше зимњ, ни в сђбо'тђ”
20
Молі́теся же, да не бу́деть бі́гство ва́ше в зимі́, ні в субо́ту.
21
бђ'детъ б^отогда ско'рбъ ве'лїа, ја^кова же' нњ'сть была эT начя'ла ми'рђ, доселњ, ниже и%мать быти”
21
Бу́деть бо тогда́ скорб ве́лія, якова́же не била́ от нача́ла ми́ра досе́лі, ніже́ і́мать би́ти.
22
и^ а'ще не бышя прекрати'лися дн~їе тїи, не бы` оу^бо спасла'ся вся'ка плоть. и^збра'нныхъ же ради прекратяT ся дн~їе тїи”
22
І а́ще не би́ша прекрати́лися дні́є о́ни, не би у́бо спасла́ся вся́ка плоть; ізбра́нних же ра́ди прекратя́ться дні́є о́ни.
23
Тогда а^ще кт^о речетъ вамъ. с^е здњ х~с, и^ли ѓ%ндњ, не и^мњте вњры”
23
Тогда́ а́ще кто рече́ть вам: се, зді Христо́с, іли́ о́нді — не імі́те ві́ри;
24
в#ста'нђтъ б^о лжехристи и^ л#же пррoцы, и^ дадя'тъ знаменїя ве'лїа и^ чюдеса, ја%коже прельстити а^ще възможно і^ и^з#бранныа”
24
воста́нуть бо лжехри́сти і лжепроро́ци і дадя́ть зна́менія ве́лія і чудеса́, я́коже прельсти́ти, а́ще возмо́жно, і ізбра́нния.
25
с^е преже рњхъ вамъ”
25
Се, пре́жде ріх вам.
26
а^ще оу^бо рекђтᲆ ваM. с^е в# пђсты'ни еs, не и^зыдњте. с^е въ скро'вищыхъ, не и^мњте вњры”
26
А́ще у́бо реку́ть вам: се, в пусти́ні єсть, — не ізиді́те; се, в сокро́вищих, — не імі́те ві́ри;
27
ЈА/коже б^о мо'лнїи и^схо'дитъ эT въсто'къ, и^ ја^вля'ется до ꙁападъ, та'ко бђ'детъ и^ прише'ствїе сн~а чл~чьскаго”
27
(Зач. 100) я́коже бо мо́лнія ісхо́дить от восто́к і явля́ється до за́пад, та́ко бу́деть прише́ствіє Си́на Челові́чеськаго;
28
идеже б^о а^ще бђ'детъ трђпъ, та'мо съберђтся ѓ^рли`”
28
іді́же бо а́ще бу́деть труп, та́мо соберу́ться орли́.
29
А$бїе же по скорби дн~їи тњхъ, слн~це поме'р#кнетъ и^ лђна` не да'стъ свњта свое^го, и^ ѕвᲇзды спа'днђтъ с# нб~се, и^ си'лы нбsныя подвигнђтся”
29
А́біє же, по ско́рбі дній тіх, со́лнце поме́ркнеть, і луна́ не дасть сві́та своєго́, і зві́зди спаду́ть с небесе́, і си́ли небе́сния подви́гнуться;
30
И$ тогда ја%вится зна'менїе сн~а члчsкаго на нб~си” И$ тогда` въспла'чются вс^я колњна земная. и^ оу%ѕрятъ сн~а члчsкаго грядђща на ѓ^блацњхъ нб~сныхъ, съ си'лою и^ сла'вою мно'гою.
30
і тогда́ яви́ться зна́меніє Си́на Челові́чеськаго на небесі́; і тогда́ воспла́чуться вся колі́на земна́я і у́зрять Си́на Челові́чеськаго гряду́ща на о́блаціх небе́сних с си́лою і сла́вою мно́гою;
31
и^ по'слетъ а'гг~лы своа, съ трђ'бнымъ гла'сомъ ве'лїемъ, и^ съберђтъ и^збра'нныя е^го эT четы'рех# вњтръ, эT конецъ нб~съ, до коне'цъ и^хъ.
31
і по́слеть а́нгели Своя́ с тру́бним гла́сом ве́ліїм, і соберу́ть ізбра́нния Єго́ от чети́рех вітр, от коне́ць небе́с до коне́ць їх.
32
эT смоко'вница же наоу^чи'теся при'тчи” е^гда оу^же вњйа еа` бђдђтᲆ мла'да, и^ листвїе проꙁя'бнетъ” вњ'дите ја^ко бли'ꙁъ е^сть жа'тва”
32
От смоко́вниці же научі́теся при́тчі: єгда́ уже́ ва́їя єя́ бу́дуть мла́да, і ли́ствіє прозя́бнеть, ві́дите, я́ко близ єсть жа́тва;
33
та'ко и^ в^ы, е^гда ви'дите сїа вс^я, вњдите ја%ко блиꙁъ е^сть при две'рехъ”
33
та́ко і ви, єгда́ ви́дите сія́ вся, ві́діте, я́ко близ єсть, при две́рех.
34
А/ми'нь гл~ю вамъ, не мимои%детъ роD сей, до'ндеже вс^я сїа бђ'дђтъ.
34
(Зач. 101) Амі́нь глаго́лю вам, не мимоі́деть род сей, до́ндеже вся сія́ бу́дуть;
35
н~бо и^ ꙁемля ми'мои%детъ, словеса же моя не ми'мои^дђтъ”
35
не́бо і земля́ мимоі́деть, словеса́ же Моя́ не мимоі́дуть.
36
Э$ дн~и же томъ, и^ часњ, никто'же вњсть. ни а'гг~ли нбsнїи, ᲄо'кмо эTц~ъ мои е^ді'нъ”
36
(Зач. 102) О дні же том і часі́ нікто́же вість, ні а́нгели небе́снії, то́кмо Оте́ць Мой єди́н;
37
ЈА/коже б^о бысть въ дн~и но'евы, та'ко бђдеT и^ пришествїе сн~а члчsкаго”
37
я́коже (бо бисть во) дні Но́єви, та́ко бу́деть і прише́ствіє Си́на Челові́чеськаго;
38
ЈА/коже б^о бњхђ вᲆ дн~и преже пото'па, ја^дђще же и^ пїюще. женя'щеся и^ посага'юще, до негоже дн~е вни'де но'е в ковчеh,
38
я́коже бо бі́ху во дні пре́жде пото́па яду́ще і пію́ще, женя́щеся і посяга́юще, до него́же дне вни́де Но́є в ковче́г,
39
и^ не оу^вњ'дњша, дон#деже прїиде вода`, и^ взяT вс^я, та'ко бђ'деT и^ пришествїе сн~а члчsкаго”
39
і не уві́діша, до́ндеже при́йде вода́ і взят вся; та́ко бу́деть і прише́ствіє Си́на Челові́чеськаго;
40
Тогда` дв^а бђдета на селњ, е^ді'нъ поемлеTся а^ дрђгі'и ѓ^ставляеTся.
40
тогда́ два бу́дета на селі́: єди́н поє́млеться, а други́й оставля́ється;
41
дв^њ мелющи в# же'рноваX, е^ді'на пое'млеTся, и^ е^ді'на ѓ^ставля'еᲄся”
41
дві ме́лющі в же́рновах: єди́на поє́млеться, і єди́на оставля́ється.
42
Бди'те оу^бо, ја^ко не вњсте в# кі'и часъ г~ь вашъ прїидетъ”
42
(Зач. 103) Бді́те у́бо, я́ко не ві́сте, в кий час Госпо́дь ваш при́йдеть.
43
Се же вњдите ја%ко а^ще б^ы вњдалъ до'мђ влDка, в# кђю страждђ тать прїидетъ, бдњлъ оу^бо б^ы, и^ не бы далъ поDкопа'ти хра'ма свое^го,
43
Сіє́ же ві́діте, я́ко а́ще би ві́дал до́му влади́ка, в ку́ю стра́жу тать при́йдеть, бділ у́бо би і не би дал подкопа́ти хра́ма своєго́.
44
сего ради и^ в^ы бђдњте гото'ви, ја^ко в о'ньже часъ не мните`, сн~ъ члчsкїи прїидетъ”
44
Сего́ ра́ди і ви бу́діте гото́ві; я́ко, в о́ньже час не мните́, Син Челові́чеський при́йдеть.
45
Кт^о оу^бо е^сть вᲇрныи рабъ и^ мђ'дрыи. е^гоже поста'виT господи'нъ е^го наD до'момъ свои'м#. е^же даа'ти и^мъ пи'щђ въ время и^хъ;
45
Кто у́бо єсть ві́рний раб і му́дрий, єго́же поста́вить господи́н єго́ над до́мом свої́м, є́же дая́ти їм пи́щу во вре́м'я (їх)?
46
блаже'нъ рабᲆ то'и, е^гоy пришеD господинъ е^го, ѓ^бря'щетъ та'котворяща.
46
Блаже́н раб той, єго́же, прише́д господи́н єго́, обря́щеть та́ко творя́ща;
47
а^ми'нь гл~ю вамъ, ја^ко наD всњмъ и^мњнїемъ свои^мъ поста'витᲆ е^го”
47
амі́нь глаго́лю вам, я́ко над всім імі́нієм свої́м поста́вить єго́.
48
А$ще ли же речеT злы'и ра'бъ то'и в# срDци своем#, коснитъ господинъ мои прїити`,
48
А́ще ли же рече́ть злий раб той в се́рдці своє́м: косни́ть господи́н мой прийти́,
49
и^ начнетъ би'ти клеврњты своя, ја%сти же и^ пи'ти съ пїа'ницами.
49
і на́чнеть би́ти клевре́ти своя́, я́сти же і пи́ти с пія́ницями, —
50
прїидетᲆ господи'нъ раба того, в# дн~ь в оньже не чае^тъ, и^ в часъ въ ньже не вњсть,
50
при́йдеть господи́н раба́ того́ в день, в о́ньже не ча́єть, і в час, в о́ньже не вість,
51
и^ проте'шетъ е^го по'лъма, и^ часть е^го с невњ'рными положитъ. т^ђ бђд'етъ плачъ и^ скрежет# зђбомъ.
51
і расте́шеть єго́ полма́, і часть єго́ с неві́рними положи́ть; ту бу́деть плач і скре́жет зубо́м.
Глvа, к~е.
1
ТогDа оу^подо'биTся црsтвїе нбsное десяти'мъ дв~амъ ја%же прїа'шя свњти'лникы своя`, і^ и^ꙁыдо'шя въ срњтенїе женихђ.
1
(Зач. 104) Тогда́ уподо́бися Ца́рствіє Небе́сноє десяти́м ді́вам, я́же прия́ша світи́льники своя́ і ізидо́ша в срі́теніє жениху́;
2
пя'ть же бњ эT нихъ мђдры, и^ пять ю^ро'дивы.
2
п'ять же бі от них мудри́ і п'ять юро́диви.
3
ю^ро'дивыяy прие'мше свњти'лники своа`, не взя'шя с# собо'ю е^ле'а.
3
Юро́дивия же, приє́мша світи́льники своя́, не взя́ша с собо́ю єле́я;
4
мђ'дрыя же прїа'шя е^ле'й въ сосђ'дњхъ съ свњти'лникы свои'ми.
4
му́дрия же прия́ша єле́й в сосу́діх со світи́льники свої́ми;
5
косня'щђ же женихђ`, възрDњма'шяся вс^њ, и^ спа'хђ.
5
косня́щу же жениху́, воздрема́шася вся і спа́ху.
6
полђнощи же во'пль бысть. с^е женихъ грядет#, и^сходи'те въ срњтенїе е^го”
6
Полу́нощі же вопль бисть: се жени́х гряде́ть, ісході́те в срі́теніє єго́.
7
Тогда` в#ста'вше вс^њ дв~ы т^ы, и^ оу^краси'ша свњти'лникы своя.
7
Тогда́ воста́ша вся ді́ви ти́я і украси́ша світи́льники своя́.
8
ю^ро'дивыя же мђдрымъ рњшя, дадите намъ эT ма'сла ва'шего, ја^ко свњти'лницы наши оу^гаса'ютъ”
8
Юро́дивия же му́дрим рі́ша: даді́те нам от єле́я ва́шего, я́ко світи́льници на́ші угаса́ють.
9
эTвњща'шя же мђдрыя гл~юще, е^да ка'ко недостанетъ намъ и^ вамъ. и^дњте же паче к# продаю'щиM, и^ кђпи'те себњ,
9
Отвіща́ша же му́дрия, глаго́люща: єда́ ка́ко не доста́неть нам і вам: іді́те же па́че к продаю́щим і купі́те себі́.
10
и^дђщим же и^мъ кђпи'ти прїиде женихъ, и^ гото'выа внидоша с ниM на бракы, и^ затворени быша две'ри”
10
Іду́щим же їм купи́ти, при́йде жени́х; і гото́вия внидо́ша с ним на бра́ки, і затворе́ни би́ша две́рі.
11
Послњди' же прїидо'шя и^ про'чаа дв~ы, гл~юще, г~и г~и, эTвеrꙁи наM.
11
Посліди́ же прийдо́ша і про́чия ді́ви, глаго́лющя: го́споди, го́споди, отве́рзи нам.
12
ѓ^нже эTвњщавъ рече. а^миn гл~ю ваM, не вњмъ ваs”
12
Он же отвіща́в рече́ їм: амі́нь глаго́лю вам: не вім вас.
13
бди'те оу^бо, ја^ко не вᲇсте дн~е ни часа`, в оньже сн~ъ члчsкїи прїидетъ”
13
Бді́те у́бо, я́ко не ві́сте дне ні часа́, в о́ньже Син Челові́чеський при́йдеть.
14
ЈА/коже б^о чл~кь нњкїи эTходя, призва` своя рабы`, и^ преда'стъ и^мъ и^мњ'нїе свое`,
14
(Зач. 105) Я́коже бо челові́к ні́кий отходя́ призва́ своя́ раби́ і предаде́ їм імі́ніє своє́;
15
и^ ѓ^вомђ оу^бо дастъ пять тала'нтъ, ѓ^вомђ же дв^а, ѓ^вомђ же е^ді'нъ, комђжDо проти'вђ силњ е^го, и^ эTи'де а^бїе.
15
і о́вому у́бо даде́ п'ять тала́нт, о́вому же два, о́вому же єди́н, кому́ждо проти́ву си́ли єго́; і оти́де а́біє.
16
шеD же прїе'мыи` пять талантъ, дњл'а в нихъ, и^ сътвори` дрђгы'а пять талантъ”
16
Шед же приє́мий п'ять тала́нт, ді́ла в них і сотвори́ другі́я п'ять тала́нт;
17
Такожде же і^ и^же дв^а, приѓ^брњте и^ то'и дрђгая дв^а”
17
та́кожде і і́же два, приобрі́те і той друга́я два;
18
Прїе'мыи же е^ді'нъ, шедъ вкопа е^го в# землю, и^ съкры` сребро госпоdна свое^го.
18
приє́мий же єди́н, шед вкопа́ (єго́) в зе́млю і скри сребро́ господи́на своєго́.
19
по мно'ѕњ же времени, прїиде господинъ рабъ тњх#, и^ стяза'ся с ни'ми ѓ^ словеси`”
19
По мно́зі же вре́мені при́йде господи́н раб тіх і стяза́ся с ни́ми о словесі́.
20
И$ пристђ'пль пяT тала'нтъ прїе'мыи, принесе дрђгы'а пять тала'нтъ, гл~я. г~и, пять талантъ ми е^си предалᲆ, и^ с^е дрђгы'а пять тала'нт# приѓ^брњтохъ и%ми”
20
І присту́пль п'ять тала́нт приє́мий, принесе́ другі́я п'ять тала́нт, глаго́ля: го́споди, п'ять тала́нт мі єси́ пре́дал; се другі́я п'ять тала́нт приобріто́х ї́ми.
21
Рече же е^мђ г~ь е^го, добрыи рабе бл~гі'и и вњрныи, ѓ^ малњ бысть вњренъ, наD мно'гыми т^я поста'влю, вни'ди в радость г~а свое^го”
21
Рече́ же єму́ госпо́дь єго́: до́брі, ра́бе благи́й і ві́рний; о ма́лі бил єси́ ві́рен, над мно́гими тя поста́влю; вни́ди в ра́дость го́спода твоєго́.
22
Пристђпль же і^ и^же дв^а таланта прїемыи, рече. г~и, дв^а таланта ми е^си предалъ, с^е дрђгая дв^а тала'нта приѓ^брњтох# и%ма.
22
Присту́пль же і і́же два тала́нта приє́мий, рече́: го́споди, два тала́нта мі єси́ пре́дал; се друга́я два тала́нта приобріто́х ї́ма.
23
рече же е^мђ г~ь е^го, добрыи рабе, бл~гїи и^ вњрныи, ѓ^ ма'лњ бысть вњреn, наD многыми т^я поста'влю. вни'ди в ра'дость г~а свое^го”
23
Рече́ (же) єму́ госпо́дь єго́: до́брі, ра́бе благи́й і ві́рний; о ма́лі (мі) бил єси́ ві́рен, над мно́гими тя поста́влю; вни́ди в ра́дость го́спода твоєго́.
24
Пристђпль же и^ прїемыи` е^ді'нъ талантъ, рече. г~и, вњдњх# т^я ја%ко жестокъ е^си чл~къ. жнеши, оу^дђже не сњя'лъ е^си. и^ събира'еши, оу%дђже не расточилъ е^си”
24
Присту́пль же і приє́мий єди́н тала́нт, рече́: го́споди, ві́дях тя, я́ко же́сток єси́ челові́к, жне́ши, іді́же не сі́ял єси́, і собира́єши іді́же не расточи́л єси́;
25
и^ оу^боа'вся шеD съкрыхᲆ тала'нт тво'и в# ꙁемли, и^ с^е и%маши твое`.
25
і убоя́вся, шед скрих тала́нт твой в землі́; (і) се і́маши твоє́.
26
эTвњща'в же г~ь е^го рече е^мђ. лђка'выи ра'бе и^ лњни'выи, вњ'дяше ја^ко жнђ и^дњже не сњя'хъ, и^ събира'ю оу^дђже не расточи'хъ”
26
Отвіща́в же госпо́дь єго́ рече́ єму́: лука́вий ра́бе і ліни́вий, ві́діл єси́, я́ко жну, іді́же не сі́ях, і собира́ю, іді́же не расточи́х;
27
Подоба'ше оу^ботебњ вда'ти сребро` мое тръжникомъ, и^ прише'дъ а^ꙁъ, взя'лъ быхъ свое` с лихвою.
27
подоба́ше у́бо тебі́ вда́ти сребро́ моє́ торжнико́м, і прише́д аз взял бих своє́ с ли́хвою;
28
възмњте оу^бо эT неготала'нт#, и^ дади'те и^мђщемђ десятъ тала'нтъ”
28
возьмі́те у́бо от него́ тала́нт і даді́те іму́щему де́сять тала́нт;
29
Имђщемђ б^о веꙁдњ дано бђ'дет# и^ преи^збђдеT. эT неи^мђщаго же, и^ е^же мниTся и^мњ'а взято бђ'детᲆ эT него”
29
іму́щему бо везді́ дано́ бу́деть і преізбу́деть; от неіму́щаго же, і є́же мни́ться імі́я, взя́то бу́деть от него́;
30
И$ неключи'маго раба в#връз'њте въ т#мђ` кромњшнюю, т^ђ бђдетᲆ плачъ и^ скрежеT зђбо'мъ” Сїа гл~я въꙁ#гласи`. и^мњаи` оу^ши слы'шати, да слы'шиT”
30
і неключи́маго раба́ вве́рзіте во тьму кромі́шнюю; ту бу́деть плач і скре́жет зубо́м. Сія́ глаго́ля возгласи́: імі́яй у́ші сли́шати да сли́шить.
31
Є/гда же прїидеT сн~ъ члчsкїи в# сла'вњ своей, и^ вс^и ст~їи а^гг~ли с ним#, тогда` ся'детъ на прsтолњ сла'вы своеа`.
31
(Зач. 106) Єгда́ же при́йдеть Син Челові́чеський в сла́ві Своє́й і всі святі́ї а́нгели с Ним, тогда́ ся́деть на престо́лі сла́ви Своєя́,
32
и^ съберђтся преD нимъ вс^и ја%ѕы'цы, и^ раз#лђчитъ и^хъ дрђгъ эT дрђга, ја%коже па'стырь раꙁлђча'етъ ѓ^вця` эT ко'злищь.
32
і соберу́ться пред Ним всі язи́ци; і разлучи́ть їх друг от дру́га, я́коже па́стир разлуча́єть о́вці от ко́злищ;
33
и^ поста'витъ ѓ^вця` ѓ^деснђ'ю себе, а^ ко'злища ѓ^шђюю`”
33
і поста́вить о́вці одесну́ю Себе́, а ко́злища ошу́юю.
34
Тогда речеT цр~ь сђщимъ ѓ^деснђю е^го. прїидњте блsвенїи эTц~а мое^го, наслњ'дђите оу^гото'ванное вамъ црsтвїе, эT сложенїя мирђ.
34
Тогда́ рече́ть Цар су́щим одесну́ю Єго́: прийді́те, благослове́ннії Отця́ Моєго́, наслі́дуйте угото́ванноє вам Ца́рствіє от сложе́нія ми́ра;
35
възалкахъ бо ся, и^ да'сте м^и ја%сти. въꙁжадахъся, и^ напои'сте м^я” Стра'ненъ бњхᲆ, и^ в#ведо'сте мене.
35
взалка́хся бо, і да́сте Мі я́сти; возжада́хся, і напої́сте М'я; стра́нен біх, і введо́сте Мене́;
36
на'гъ, и^ ѓ^дња'сте м^я” боленъ, и^ посњти'сте мене” в темници бњхъ, и^ прїидо'сте къ мнњ”
36
наг, і оді́ясте М'я; бо́лен, і посіти́сте Мене́; в темни́ці біх, і прийдо́сте ко Мні.
37
тогда эTвњща'ютъ е^мђ пра'ведници гл~юще. г~и, когда т^я видњхомъ а'лчюща, и^ напита'хомъ; и^л^и жа'ждђща, и^ напои'хомъ;
37
Тогда́ отвіща́ють Єму́ пра́ведници, глаго́люще: Го́споди, когда́ Тя ви́діхом а́лчуща, і напита́хом? Іли́ жа́ждуща, і напої́хом?
38
когда же тя видњ'хомъ стра'нна, и^ в#ведохомъ; и^л^и на'га, и^ ѓ^дња'хомъ;
38
Когда́ же Тя ви́діхом стра́нна, і введо́хом? Іли́ на́га, і оді́яхом?
39
когда же т^я видњхомъ боляща, и^л^и в темни'ци, и^ прїидохоM к тебњ;
39
Когда́ же Тя ви́діхом боля́ща, іли́ в темни́ці, і прийдо́хом к Тебі́?
40
и^ эTвњща'вᲆ цр~ь, речетъ и^мъ. а^ми'нь гл~ю вам#. понеже сътвори'сте е^ді'номђ сихъ бра'тїи мои'хъ меншихъ, мн^њ сътвори'сте”
40
І отвіща́в Цар рече́ть їм: амі́нь глаго́лю вам, поне́же сотвори́сте єди́ному сих бра́тій Мої́х ме́нших, Мні сотвори́сте.
41
Тогда` речетъ и^ сђщимᲆ ѓ^шђю е^го. и^дњте эT мене проклятїи въ ѓ%гнь вᲇчныи, оу^гото'ванныи дїаволђ и^ а'гг~ломъ е^го”
41
Тогда́ рече́ть і су́щим ошу́юю (Єго́): іді́те от Мене́, прокля́тії, во огнь ві́чний, угото́ванний дия́волу і а́ггелом єго́;
42
в#ꙁалкахъ бо ся, и^ не дасте м^и ја%сти. възжадахъся, и^ не напои'сте мене”
42
взалка́хся бо, і не да́сте Мі я́сти; возжада́хся, і не напої́сте Мене́;
43
Страненъ бњх# и^ не в#ведо'сте мене`. нагъ, и^ не ѓ^дњасте мене`” Бо'ленъ, и^ в# темни'ци, и^ не посњти'сте мене”
43
стра́нен біх, і не введо́сте Мене́; наг, і не оді́ясте Мене́; бо́лен і в темни́ці, і не посіти́сте Мене́.
44
Тогда эTвњща'ютъ е^мђ и^ тїи гл~юще. г~и, когда т^я видњхомъ а^лчюща, и^л^и жа'ждђща, и^л^и стра'нна, и^л^и на'га, и^л^и бо'лна, и^л^и в темни'ци, и^ не послђжи'хомъ тебњ;
44
Тогда́ отвіща́ють Єму́ і ті́ї, глаго́люще: Го́споди, когда́ Тя ви́діхом а́лчуща, іли́ жа́ждуща, іли́ стра́нна, іли́ на́га, іли́ бо́льна, іли́ в темни́ці, і не послужи́хом Тебі́?
45
тогда эTвњщае^тъ и^мъ, гл~я. а^ми'нь гл~ю вамᲆ. понеже не сътвори'сте е^ді'номђ сихъ меншихъ, ни мнњ сътвори'сте”
45
Тогда́ отвіща́єть їм, глаго́ля: амі́нь глаго́лю вам, поне́же не сотвори́сте єди́ному сих ме́нших, ні Мні сотвори́сте.
46
і и^дђтъ сїи в# мђ'кђ вњчнђю. пра'веDници же в# животъ вњчныи”
46
І і́дуть сі́ї в му́ку ві́чную, пра́ведници же в живо́т ві́чний.
Глvа, к~ѕ”
1
И бысть е^гда сконча` і^с~ словеса` сїа вс^я, рече оу^чн~комъ свои^мъ”
1
(Зач. 107) І бисть, єгда́ сконча́ Ісу́с вся словеса́ сія́, рече́ ученико́м Свої́м:
2
Вњсте ја%ко по двою` дн~ю па'сха бђдетъ, и^ сн~ъ члчsкїи преданъ бђдетъ на пропя'тїе”
2
ві́сте, я́ко по двою́ дню Па́сха бу́деть, і Син Челові́чеський пре́дан бу́деть на проп'я́тіє.
3
Тогда` събра'шася а^рхїере'е и^ кни'жницы и^ ста'рцы людъстїи, в# дворъ а^рхїере'ѓвъ, гл~емаго каіа'фа,
3
Тогда́ собра́шася архієре́є, і кни́жници, і ста́рці людсті́ї во двор архієре́йов, глаго́лемаго Кая́фи,
4
и^ съвњщашя, да і^с~а лестїю и^мђтъ, и^ оу^бїютъ.
4
і совіща́ша, да Ісу́са ле́стію і́муть і убію́ть;
5
гл~ахђ же, н^о не в# пра'зник#, да не мо'лъва бђдетъ в лю'дехъ”
5
глаго́лаху же: но не в пра́здник, да не молва́ бу́деть в лю́дех.
6
І$с~ђ же бы'вшђ вᲆ виџанїи, в домђ симона прокаженаго,
6
(Зач. 108) Ісу́су же би́вшу в Вифа́нії, в дому́ Си́мона прокаже́ннаго,
7
пристђпи` к немђ жена, сткляницђ мљ=ра и^мђщи многоцњ'ннаго, и^ въꙁлива'ше на главђ е^го възлежа'щђ.
7
приступи́ к Нему́ жена́, сткля́ницю ми́ра іму́щи многоці́ннаго, і возлива́ше на главу́ Єго́ возлежа́ща.
8
видњвше же оу^чн~ицы е^го, негодова'шя гл~юще, чосо раd ги'бель сїа бысть;
8
Ви́дівше же ученици́ Єго́ негодова́ша, глаго́люще: чесо́ ра́ди ги́бель сія́ (бисть)?
9
можа'ше б^о с^е мљ=ро продано` быти на мно'ѕњ, и^ датися ни'щимъ.
9
Можа́ше бо сіє́ ми́ро продано́ би́ти на мно́зі і да́тися ни́щим.
10
раꙁђмњв же і^с, рече и^мᲆ чтотрђжае^те женђ`; дњ'ло б^о добро` съдњ'ла ѓ^ мнњ.
10
Разумі́в же Ісу́с рече́ їм: что тружда́єте жену́? Ді́ло бо добро́ соді́ла о Мні;
11
всегда` б^о ни'щиX и%мате с# собою`, мене же не всегда и%мате.
11
всегда́ бо ни́щия і́мате с собо́ю, Мене́ же не всегда́ і́мате;
12
възлїа'вши б^о сїа мљ=ро с^е на тњло мое`, на погребенїе м^я сътвори.
12
возлія́вши бо сія́ ми́ро сіє́ на ті́ло Моє́, на погребе́ніє М'я сотвори́;
13
а^ми'нь гл~ю вамъ. и^дњже а^ще проповњ'дано бђ'детъ е^љhлїе се` въ всемъ ми'рњ, рече'тся, і^ е^же сътвори сїа в# па'мять е^я`.
13
амі́нь глаго́лю вам: іді́же а́ще пропові́дано бу́деть Єва́нгеліє сіє́ во всем ми́рі, рече́ться і є́же сотвори́ сія́, в па́м'ять єя́.
14
Тогда шеD е^дінъ эT ѓ^боюна'десяте, гл~емыи` і^ю'да и^скарїѓ'тъскїи къ а^рхїе^ре'ѓмъ
14
Тогда́ шед єди́н от обоюна́десяте, глаго́лемий Іу́да Іскаріо́тський, ко архієре́йом,
15
рече. что` м^и хо'щете да'ти, и^ а^ꙁъ вамъ предамъ е^го`” ѓ^ни же поста'виша е^мђ тридесяᲄе сре'брениk.
15
рече́: что мі хо́щете да́ти, і аз вам преда́м Єго́? Они́ же поста́виша єму́ три́десять сре́бреник;
16
и^ эTтолњ и^ска'ше подобна времене, да е^го предасть”
16
і отто́лі іска́ше удо́бна вре́мене, да Єго́ преда́сть.
17
В пе'рвыи же дн~ь ѓ^прњ'сночныи, пристђпи'ша оу^чн~цы і^с~ови гл~юще е^мђ. гд^њ хо'щеши оу^гото'ва^емъ т^и ја%сти пасхђ;
17
В пе́рвий же день опрісно́чний приступи́ша ученици́ ко Ісу́су, глаго́люще Єму́: гді хо́щеши угото́ваем Ті я́сти Па́сху?
18
ѓ%н же реq. и^дњте въ' градъ къ ѓ'нсїци, и^ рцњте е^мђ, оу^читель гл~етъ, врњмя мое` бли'зъ е^сть, оу^ тебе сътворю па'схђ съ оу^чн~кы мои'ми.
18
Он же рече́: іді́те во град ко о́нсиці і рці́те єму́: Учи́тель глаго́леть: вре́м'я Моє́ близ єсть; у тебе́ сотворю́ Па́сху со ученики́ Мої́ми.
19
и^ сътвори'ша оу^ченицы, ја%коже повелњ и^мъ і^с~, и^ оу^гото'вашя па'схђ”
19
І сотвори́ша ученици́, я́коже повелі́ їм Ісу́с, і угото́ваша Па́сху.
20
Вечерђ же бы'вшђ, въꙁлежа'ше съ ѓ^бњманадесяте оу^ченико'ма”
20
Ве́черу же би́вшу, возлежа́ше со обімана́десяте ученико́ма;
21
І$ ја%дђ'щемъ и^мъ, рече. а^ми'нь гл~ю вамъ, ја%ко е^ді'нъ эT васъ предасть м^я”
21
і яду́щим їм, рече́: амі́нь глаго́лю вам, я́ко єди́н от вас преда́сть М'я.
22
И$ скорбя'ще ѕњло, начашя гл~ати е^мђ е^ді'нъ кожDо и^хъ. е^да а^ꙁъ е^смъ г~и;
22
І скорб'я́ще зіло́, нача́ша глаго́лати Єму́ єди́н ки́йждо їх: єда́ аз єсьм, Го́споди?
23
ѓ%н же эTвњщавъ рече. ѓ^мочи'выи` съ мною в соли'ло рђ'кђ, тои м^я предасть.
23
Он же отвіща́в рече́: омочи́вий со Мно́ю в соли́ло ру́ку, той М'я преда́сть;
24
сн~ъ же члчsкїи и%детъ, ја^коже е^сть пи'сано ѓ^ немъ. го'ре же чл~кђ томђ, и%мже сн~ъ члчsкїи предастъся, добро` б^ы бы'ло е^мђ, а^ще ся не бы ро'дилъ чл~къ то'и”
24
Син у́бо Челові́чеський і́деть, я́коже єсть пи́сано о Нем: го́ре же челові́ку тому́, і́мже Син Челові́чеський преда́сться; добро́ би би́ло єму́, а́ще не би роди́лся челові́к той.
25
эTвњщав же і^оу'да предааи` е^го, рече. е^да а^ꙁъ е^смъ, рав#ви; гл~а е^мђ, т^ы рече”
25
Отвіща́в же Іу́да предая́й Єго́, рече́: єда́ аз єсьм, Равві́? Глаго́ла єму́: ти рекл єси́.
26
ЈА/дђщемъ же и^мъ, прїемъ і^с~ хлњбъ, и^ блsви'въ, преломи, дая'ше оу^чн~комᲆ, и^ рече. прїимњте, і^ ја^ди'те, с^е е^сть тњ'ло мое`.
26
Яду́щим же їм, приє́м Ісу́с хліб і благослови́в преломи́, і дая́ше ученико́м, і рече́: приймі́те, яді́те, сіє́ єсть Ті́ло Моє́.
27
и^ прїем# ча'шђ, хвалђ` въздавъ, дастъ и^м# гл~я. пїите эT неа` вс^и.
27
І приє́м ча́шу і хвалу́ возда́в, даде́ їм, глаго́ля: пи́йте от нея́ всі;
28
се` бо е^сть кроv моа` но'ваго ꙁавњта, ја%же за мно'гыя` и^ꙁлива'ема, въ ѓ^ставле'нїе грњховъ”
28
сія́ бо єсть Кров Моя́, Но́ваго Заві́та, я́же за мно́гія ізлива́єма во оставле́ніє гріхо́в.
29
Гл~ю же вамъ, ја%ко не и%мамъ пи'ти эT нн~њ эT сего плода` ло'знаго, до' дн~е того, е^гда и& пїю с вами но'во въ црsтвїи эTц~а мое^го”
29
Глаго́лю же вам, я́ко не і́мам пи́ти отни́ні от сего́ плода́ ло́знаго, до дне того́, єгда́ є пію́ с ва́ми но́во во Ца́рствії Отця́ Моєго́.
30
И$ въспњв#ше, изидо'шя в# го'рђ е^леѓ'нскђю”
30
І воспі́вше ізидо́ша в го́ру Єлео́нську.
31
Тогда гл~а и^мъ і^с~. вс^и в^ы събла'знитеся ѓ^ мнᲇ в но'щъ сїю`. пи'сано б^о е^сть” Поражђ па'стыря, и^ разы'дђтся ѓ^вця ста'да
31
Тогда́ глаго́ла їм Ісу́с: всі ви соблазните́ся о Мні в нощ сію́; пи́сано бо єсть: поражу́ па́стиря, і рази́дуться о́вці ста́да;
32
по въскр~се'нїи же мое^мъ, варя'ю в^ы в# галиле'и`.
32
по воскресе́нії же Моє́м варя́ю ви в Галиле́ї.
33
эTвњщав же петръ, рече е^мђ. а^ще и^ вс^и събла'ꙁнятся ѓ^ тебњ а^зъ николиже съблажнюся”
33
Отвіща́в же Петр рече́ Єму́: а́ще і всі соблазня́ться о Тебі́, аз нікогда́же соблажню́ся.
34
Рече е^мђ і^с~. а^ми'нь гл~ю тебњ, ја^ко в сїю нощь прежDе да'же а^лекто'ръ не въꙁгласи'тъ, тр^икра'ты эTве'ржешися мене”
34
Рече́ єму́ Ісу́с: амі́нь глаго́лю тебі́, я́ко в сію́ нощ, пре́жде да́же але́ктор не возгласи́ть, трикра́ти отве́ржешися Мене́.
35
Гл~а е^мђ петръ. а^ще м^и е^сть и^ оу^мрети с тобою, не эTвр'ъгђся тебе`” такоже и^ вс^и оу^ченицы рњша”
35
Глаго́ла Єму́ Петр: а́ще мі єсть і умре́ти с Тобо́ю, не отве́ргуся Тебе́. Та́кожде і всі ученици́ рі́ша.
36
Тогда` прїиде с ними і^с~ в# весь, нарица'емђю геџсїмани” И$ гл~а оу^чн~комъ. сњди'те т^ђ, дондеже шDе помолю'ся тамо.
36
Тогда́ при́йде с ни́ми Ісу́с в весь, нарица́ємую Гефсима́нія, і глаго́ла ученико́м: сіді́те ту, до́ндеже шед помолю́ся та́мо.
37
и^ пое^мъ петра и^ ѓ'ба сн~а зеведе'ѓва, начятъ скорбњти и^ тђжи'ти”
37
І поє́м Петра́ і о́ба си́на Зеведе́йова, нача́т скорбі́ти і тужи́ти.
38
Тогда гл~а иM і^с~, приско'рбна е^сть дш~а моа` до см~ръти. пожDи'те зд^њ, и^ бди'те съ мно'ю”
38
Тогда́ глаго́ла їм Ісу́с: приско́рбна єсть душа́ Моя́ до сме́рти; пожді́те зді і бді́те со Мно́ю.
39
И$ прешедъ ма'ло, паде` на лици свое^мъ моляся и^ гл~я. эTч~е мо'и. а'ще въꙁможно е^сть, да ми'мои%детъ эT мене чаша сїа. ѓ^баче не ја^коже а^ꙁъ хощђ, н^о ја%коже т^ы”
39
І преше́д ма́ло, паде́ на лиці́ Своє́м, моля́ся і глаго́ля: О́тче Мой, а́ще возмо́жно єсть, да мимоі́деть от Мене́ ча́ша сія́; оба́че не я́коже Аз хощу́, но я́коже Ти.
40
И$ пришDе къ оу^чн~комъ, и^ ѓ^брњте и^хъ спя'щя. и^ гл~а петро'ви. та'ко ли, не въꙁмого'сте е^ді'наго часа` побдњти со мною;
40
І прише́д ко ученико́м, і обрі́те їх спя́щих, і глаго́ла Петро́ві: та́ко ли не возмого́сте єди́наго часа́ побді́ти со Мно́ю?
41
бди'те и^ моли'теся, да не вни'дете в напасть. дх~ь б^о бо'дръ, пло'ть же немощ#на”
41
Бді́те і молі́теся, да не вни́дете в напа́сть; дух у́бо бодр, плоть же немощна́.
42
паки втори'цею шDе, помоли'ся, гл~я. ѓ^ч~е мои, а^ще не мо'жетъ сїа ча'ша ми'мои^ти эT мене, а^ще не пїю еа`, бђди во'ля твоа`”
42
Па́ки втори́цею шед помоли́ся, глаго́ля: О́тче Мой, а́ще не мо́жеть сія́ ча́ша мимоіти́ от Мене́, а́ще не пію́ єя́, бу́ди во́ля Твоя́.
43
и^ пришDе ѓ^брᲇте и^хъ па'ки спя'щя, бњ'ста б^о и^мъ ѓ%чи ѓ^тяготњнњ.
43
І прише́д обрі́те їх па́ки спя́щих; бі́ста бо їм о́чі отяготі́ні.
44
и^ ѓ^ста'вль и^хᲆ, шедъ паки, помоли'ся трети'цею, тожDе сло'во ре'кᲆ”
44
І оста́вль їх, шед па́ки, помоли́ся трети́цею, то́жде сло́во рек.
45
Тогда прїиде къ оу^чн~комъ свои^мъ, и^ гл~а и^мъ. спи'те про'чее и^ почиваите. с^е прибли'жися часъ, и^ сн~ъ члчsкїи предае^тся в рђкы грњшникомъ.
45
Тогда́ при́йде ко ученико́м Свої́м і глаго́ла їм: спі́те про́чеє і почива́йте; се прибли́жися час, і Син Челові́чеський предає́ться в ру́ки грі́шников;
46
в#ста'нњте, и'деM. с^е прибли'жися предааи` м^я”
46
воста́ніте, і́дем; се прибли́жися предая́й М'я.
47
И$ е^ще е^мђ гл~ющђ, с^е і^оу'да е^ді'нъ эT ѓ^боюнадесяте прїиде, и^ с нимъ нароD мно'гъ, съ ѓ^рђжїемъ, и^ дреко'льми, эT а^рхїере'и и^ ста'рецъ люDскыхъ”
47
І єще́ Єму́ глаго́лющу, се Іу́да, єди́н от обоюна́десяте, при́йде, і с ним наро́д мног со ору́жієм і дреко́льми, от архієре́й і ста́рець людськи́х.
48
Предааи` же е^го, дасть и^мъ зна'менїе, гл~я. е^гоже а^ще лобжђ`, то'и е^сть, и^мњте е^го”
48
Предая́й же Єго́ даде́ їм зна́меніє, глаго́ля: Єго́же а́ще лобжу́, Той єсть; імі́те Єго́.
49
І$ а'бїе пристђпль къ і^с~ови, рече. радђися равви, и^ ѓ^блобыꙁа е^го”
49
І а́біє присту́пль ко Ісу́сові, рече́: ра́дуйся, Равві́. І облобиза́ Єго́.
50
І$с~ же рече е^мђ. дрђже твори на неже е^си прише'лъ; тогда` пристђ'пльше, вᲆзложи'ша рђцњ на і^с~а, и^ я'ша е^го”
50
Ісу́с же рече́ єму́: дру́же, (твори́,) на не́же єси́ прише́л [дру́же, на сіє́ ли прише́л єси́?]. Тогда́ присту́пльше возложи́ша ру́ці на Ісу́са і я́ша Єго́.
51
И$ с^е е^ді'нъ эT сђщыхъ съ і^с~омъ, простеръ рђкђ`, и^звлече` ноQ сво'и, и^ оу^да'ри раба а^рхїере'ѓ^ва, и^ оу^рњ'за е^мђ оу^хо”
51
І се, єди́н от су́щих со Ісу́сом, просте́р ру́ку, ізвлече́ нож свой, і уда́ри раба́ архієре́йова, і урі́за єму́ у́хо.
52
тогда гл~а е^мђ і^с~, въꙁврати ножъ свои в мњсто е^го. вс^и б^о прїе'мшеи` ножъ, ножеM поги'бнђт#”
52
Тогда́ глаго́ла єму́ Ісу́с: возврати́ нож твой в мі́сто єго́; всі бо приє́мшії нож ноже́м поги́бнуть;
53
И$л^и мниттися ја%ко не могђ нн~њ оу^моли'ти эTц~а мое^го, и^ преDставитъ м^и вя'ще и'ли дв^анадесяте легеѓ'на а^гг~лъ;
53
іли́ мни́ться ті, я́ко не могу́ ни́ні умоли́ти Отця́ Моєго́, і предста́вить Мі вя́щше не́же двана́десяте легео́на а́нгел?
54
ка'коже оу^бо сбђ'дёTся писа'нїа, ја%кота'ко подобаеT быти;
54
Ка́ко у́бо сбу́дуться Писа́нія, я́ко та́ко подоба́єть би́ти?
55
в# то'и часᲆ рече і^с~ наро'доM. ја%ко на раꙁбо'иника ли и^зыдо'сте съ ѓ^рђжїеM и^ дреколми ја^ти м^я. по вся дн~и при ваs сњдњхъ в# цр~къви оу^ча, и^ не ја^сте мене”
55
В той час рече́ Ісу́с наро́дом: я́ко на разбо́йника ли ізидо́сте со ору́жієм і дреко́льми я́ти М'я? По вся дні при вас сіді́х учя́ в це́ркві, і не я́сте Мене́.
56
Се же вс^е быs да с#бђ'дђт#ся писанїа пррoчьская” Тогда оу^ченицы вс^и ѓ^сᲄавльше е^го бњжа'шя”
56
Се же все бисть, да сбу́дуться Писа́нія проро́чеськая. Тогда́ ученици́ всі оста́вльше Єго́ біжа́ша.
57
Воини же е'мше і^с~а, ведоша к# каі^а^фњ а^рхїере'ѓ^ви, и^дњже книжницы и^ ста'рци събра^шася.
57
(Зач. 109) (Во́їни) же є́мше Ісу́са ведо́ша к Кая́фі, архієре́йові, іді́же кни́жници і ста́рці собра́шася.
58
петрᲆ же и^дяше по немъ и^здале'че до двора а^рхїере'ѓ^ва, и^ вшеD внђтръ, сњдя'ше съ слђга'ми, ви'дњти кончі'нђ.
58
Петр же ідя́ше по Нем іздале́ча до двора́ архієре́йова; і вшед внутр, сідя́ше со слуга́ми, ви́діти кончи́ну.
59
а^рхїере'е же и^ ста'рцы, и^ со'нмᲆ весь, и^скахђ лж#е свњдњтельства на і^с~а, ја^ко да оу^бїюT е^го,
59
Архієре́є же, і ста́рці, і сонм весь іска́ху лжесвиді́тельства на Ісу́са, я́ко да убію́ть Єго́,
60
и^ не ѓ^брњтахђ. и^ мно'гомъ лже свњдњтелемъ пристђ'пльшемъ, не ѓ^брњто'шя” Послњди же пристђпи'вша дв^а лже свњдњтеля,
60
і не обріта́ху; і мно́гим лжесвиді́телем присту́пльшим, не обріто́ша. По́сліжде же приступи́вша два лжесвиді́теля,
61
рњ'ста. сей рече. могђ` раꙁори'ти цр~ков# бж~їю, и^ треми дн~ьми създа'тї ю&.
61
рі́ста: Сей рече́: могу́ разори́ти це́рков Бо́жию і треми́ де́ньми созда́ти ю.
62
и^ въсᲄаv а^рхїере'и, рече е^мђ. ничесоже ли эTвњщавае^ши, чт^о сїи на тя свњдњтельствђютъ;
62
І воста́в архієре́й рече́ Єму́: нічесо́же ли отвіщава́єши, что сі́ї на Тя свиді́тельствують?
63
і^с~ же млъча'ше” и^ эTвњща'въ а^рхїере'и, рече е^мђ. заклина'ю т^я бг~омъ живы'мъ, да рече'ши наM, а^ще т^ы е^си х~с, сн~ъ бж~їи”
63
Ісу́с же молча́ше. І отвіща́в архієре́й рече́ Єму́: заклина́ю Тя Бо́гом Живи́м, да рече́ши нам, а́ще Ти єси́ Христо́с, Син Бо́жий?
64
Гл~а е^мђ і^с~. т^ы рече. ѓ^ба'че гл~ю ваM. эTсе'лњ оу'зрите сн~а члчsкаго сњдя'ща ѓ^деснђю си'лы, и^ грядђща на ѓ^блацњхъ нбsныхъ”
64
Глаго́ла єму́ Ісу́с: ти рекл єси́; оба́че глаго́лю вам: отсе́лі у́зрите Си́на Челові́чеськаго сідя́ща одесну́ю Си́ли і гряду́ща на о́блаціх небе́сних.
65
Тогда` а^рхїере'й растръза ри'ѕы своа` гл~я. јако хђлђ гл~а. чт^о и^ е^ще требђе^мъ свњдњтелїи; с^е нн~њ слы'шасте хђлђ е^го.
65
Тогда́ архієре́й растерза́ ри́зи своя́, глаго́ля, я́ко хулу́ глаго́ла; что єще́ тре́буєм свиді́телей? Се ни́ні сли́шасте хулу́ Єго́!
66
что` ся вамъ мнитъ; ѓ^ниже эTвњща'вше рњшя, пови'ненъ е^сть смръти”
66
Что вам мни́ться? Они́ же отвіща́вше рі́ша: пови́нен єсть сме́рті.
67
Тогда` ꙁаплева'шя лице е^го, и^ па'кости е^мђ дњя'хђ” э%ви же за лани'тђ оу^дари'шя
67
Тогда́ заплева́ша лице́ Єго́ і па́кості Єму́ ді́яху [і по лани́тома бія́ху Єго́]; о́вії же за лани́ту уда́риша [зауша́ху Єго́],
68
гл~юще, прорци` намъ х~е кт^о е^сть оу^дареи` т^я;
68
глаго́люще: прорци́ нам, Христе́, кто єсть ударе́й Тя?
69
пе'тръ же внњ сњдяше в# дворњ” И$ пристђпи к немђ еді'на рабы'ни гл~ющи. и^ ты` б^њ съ і^с~омъ галиле'искымъ”
69
Петр же вні сідя́ше во дворі́. І приступи́ к нему́ єди́на раби́ня, глаго́лющи: і ти бил єси́ со Ісу́сом Галиле́йським.
70
э%нже эTвръж'еся преD всњми гл~я. не вњмъ чт^о гл~еши.
70
Он же отве́ржеся пред всі́ми, глаго́ля: не вім, что глаго́леши.
71
и^зшеDшђ же е^мђ къ вратомъ, оу^зрњ е^го дрђга'а, и^ гл~а сђщиM т^ђ. и сей б^њ съ і^с~омъ наꙁореѓ^мъ.
71
Ізше́дшу же єму́ ко врато́м, узрі́ єго́ друга́я, і глаго́ла су́щим та́мо: і сей бі со Ісу́сом Назоре́йом.
72
и^ па'кы эTврᲆжеся с кляᲄвою, ја^ко не зна'ю чл~ка. по
72
І па́ки отве́ржеся с кля́твою, я́ко не зна́ю челові́ка.
73
малњ же пристђпи'вше стоя'щеи`. рњшя петро'ви, въи^стинђ и^ ты эT нихъ е^си. и^б^о бесᲇда твоа` ја^вњ т^я творитъ”
73
Пома́лі же приступи́вше стоя́щії, рі́ша Петро́ві: воі́стину і ти от них єси́, і́бо бесі́да твоя́ я́ві тя твори́ть.
74
Тогда начатъ роти'тися и^ клятися, ја%ко не зна'ю чл~ка” і^ а^бїе пњтелᲆ въз#гласи`”
74
Тогда́ нача́т роти́тися і кля́тися, я́ко не зна́ю челові́ка. І а́біє пі́тель возгласи́.
75
И$ помянђ` петръ гл~ъ і^с~овъ, рече'ныи е^мђ. ја%ко преже да'же пњтел# не възгласитъ, тр^и кра'ты эTвръжешися мене. і^ и^зшеD вонᲆ пла'кася го'рко”
75
І пом'яну́ Петр глаго́л Ісу́сов, рече́нний єму́, я́ко пре́жде да́же пі́тель не возгласи́ть, трикра́ти отве́ржешися Мене́. І ізше́д вон пла́кася го́рко.
Глvа, к~з.
1
Оу^трђ же бы'вшђ, совњтъ сътвори'шя вс^и а^рхїере'е, и^ ста'рцы людстїи на і^с~а, ја%ко оу^бити е^го”
1
(Зач. 110) У́тру же би́вшу, сові́т сотвори́ша всі архієре́є і ста́рці людсті́ї на Ісу́са, я́ко уби́ти Єго́;
2
И$ связавше е^го ведоша, и^ предаша его понтїискомђ пилатђ и^ге'монђ”
2
і св'яза́вше Єго́ ведо́ша і преда́ша Єго́ Понті́йському Пила́ту, іге́мону.
3
Тогда` видњвᲆ і^ю'да преда'выи е'го ја%ко ѓ'сђдишя е^го, раска'ався, въꙁврати` тридесяте сре'бреникы а^рхїереѓM и^ старцемъ,
3
(Зач. 111) Тогда́ ви́дів Іу́да преда́вий Єго́, я́ко осуди́ша Єго́, раска́явся возврати́ три́десять сре́бреники архієре́єм і ста́рцем,
4
гл~я. съгрњшихъ, предавъ кровъ непови'ннђ” э%ни же рњшя. что е^сть намᲆ; т^ы оу^зриши.
4
глаго́ля: согріши́х преда́в кров непови́нную. Они́ же рі́ша: что єсть нам? Ти у́зриши.
5
и^ повръ'гъ сребреникы в# цр~кви, эTи^де, и^ шеD оу^давися”
5
І пове́рг сре́бреники в це́ркві, оти́де; і шед удави́ся.
6
А$рхие^рее же прїе'мше сре'бреникы, рњшя. недосто'ино е^сть вложити и^хъ в# корва'нђ, понеже цњна крове е^сть”
6
Архієре́є же приє́мше сре́бреники, рі́ша: недосто́йно єсть вложи́ти їх в корва́ну, поне́же ціна́ кро́ве єсть.
7
Совњт# же сътво'рше, кђпи'шя и%ми село` скђделниче, в# погрᲇба'нїе стра'ннымъ.
7
Сові́т же сотво́рше, купи́ша ї́ми село́ скуде́льничо, в погреба́ніє стра́нним;
8
тњмже нарече'ся село` т^о, село` кро'ве, до сего дн~е”
8
ті́мже нарече́ся село́ то село́ кро́ве, до сего́ дне;
9
Тогда с#бысться рече'ное і^е^ремїемъ пррoкомъ гл~ющемъ. Иe прїа'шя тридесяте сребреникъ цњнђ цњне'наго, е^гоже цњни'ша эT сн~вᲆ і^ил~евъ,
9
тогда́ сби́сться рече́нноє Ієремі́єм проро́ком, глаго́лющим: і прия́ша три́десять сре́бреник, ці́ну Ціне́ннаго, Єго́же ціни́ша от сино́в Ізра́їлев,
10
и^ даша я& на селњ скђделничи, ја%коже скаꙁа` мн^њ г~ь.
10
і да́ша я на село́ скуде́льничо, я́коже сказа́ мні Госпо́дь.
11
І$с~ же ст^а преD и^гњмоноM” И$ въпроси е^го и^гњмонъ гл~я. ты` л^и е^си цр~ъ і^ю^де'скыи; І$с~ же рече е^мђ, т^ы гл~еши.
11
Ісу́с же ста пред іге́моном. І вопроси́ Єго́ іге́мон, глаго́ля: Ти ли єси́ Цар Іуде́йський? Ісу́с же рече́ єму́: ти глаго́леши.
12
І$ е^гда нанъ гл~ахђ а^рхїерее' и^ ста'рцы, ничесоже не эTвњщава'ше.
12
І єгда́ Нань глаго́лаху архієре́є і ста́рці, нічесо́же отвіщава́ше.
13
Тогда гл~а е^мђ пилатъ. не слы'шиши л^и, колико на т^я свњдительствђю^тъ;
13
Тогда́ глаго́ла Єму́ Пила́т: не сли́шиши ли, коли́ка на Тя свиді́тельствують?
14
и^ не эTвњща` е^мђ, ни къ е^ді'номђ гл~ђ, ја%ко диви'тися и^гњмонђ ѕњло`”
14
І не отвіща́ єму́ ні к єди́ному глаго́лу, я́ко диви́тися іге́мону зіло́.
15
На всяк же пра'здникъ ѓ^бы'чаи б^њ и^гњмонђ эTпђщати е^ді'ного наро'дђ свя'зана, е^гоже хотя'хђ”
15
На (всяк) же пра́здник оби́чай бі іге́мону отпуща́ти єди́наго наро́ду св'я́зня, єго́же хотя́ху;
16
и^мяхђ же тогда свяꙁана нарочита, гл~емаго варавва”
16
ім'я́ху же тогда́ св'я́зана наро́чита, глаго́лемаго Вара́вву;
17
Събраном же и^мъ, рече и^мъ пилаT. кого хощете эT ѓ^бою эTпђщђ вамъ, вара'ввђ л^и, и^ли і^с~а гл~емаго х~а;
17
собра́вшимся же їм, рече́ їм Пила́т: кого́ хо́щете (от обою́) отпущу́ вам: Вара́вву ли, іли́ Ісу́са глаго́лемаго Христа́?
18
вњ'дяше б^о ја%ко за'висти ради преда'шя е^го”
18
Ві́дяше бо, я́ко за́висти ра́ди преда́ша Єго́.
19
Сњдя'щђ же е^мђ на сђдищи, посла` к немђ жена` е^го, гл~ющи. ничтоже тебњ, и^ пра'веDникђ томђ. много б^о пострадахᲆ дн~есь въ снњ е^го ради”
19
Сідя́щу же єму́ на суди́щі, посла́ к нему́ жена́ єго́, глаго́лющи: нічто́же тебі́ і Пра́веднику Тому́; мно́го бо пострада́х днесь во сні Єго́ ра́ди.
20
А/рхїере'е же и^ ста'рцы наоу^сти'шя наро'ды да и^спро'сятъ вара'ввђ, і^с~а же погђбятъ”
20
Архієре́є же і ста́рці наусти́ша наро́ди, да іспро́сять Вара́вву, Ісу́са же погуб'я́ть.
21
эTвњщав же и^гњмонъ рече и^мᲆ. кого хо'щете эT ѓ^бою эTпђщђ вамᲆ; ѓ^ниy рњшя, вара'ввђ.
21
Отвіща́в же іге́мон рече́ їм: кого́ хо́щете от обою́ отпущу́ вам? Они́ же рі́ша: Вара́вву.
22
гл~а и^мъ пилат#. чт^о оу^бо съᲄворю і^с~ђ, гл~емомђ х~ђ; гл~ашя е^мђ вс^и, да распятъ бђдеT”
22
Глаго́ла їм Пила́т: что у́бо сотворю́ Ісу́су глаго́лемому Христу́? Глаго́лаша єму́ всі: да ра́сп'ят бу́деть.
23
И$гњмон же рече. кое` оу^бо зл^о сътвори`; ѓ^ни же и^зли'ха вᲆпїа'хђ гл~юще, да про'пятъ бђ'детъ”
23
Іге́мон же рече́: ко́є у́бо зло сотвори́? Они́ же і́злиха вопія́ху, глаго́люще: да про́п'ят бу́деть.
24
Видњв же пилаT, ја%ко ничтоже оу^спњваеT, н^о паче млъва бываеT, прїе'мъ во'дђ, оу^мы` рђцњ преD наро`доM, гл~я. неповинnе е^смь эT крове правеDнаго сего, в^ы оу%зрите”
24
Ви́дів же Пила́т, я́ко нічто́же успіва́єть, но па́че молва́ бива́єть, приє́м во́ду, уми́ ру́ці пред наро́дом, глаго́ля: непови́нен єсьм от кро́ве Пра́веднаго Сего́; ви у́зрите.
25
и^ эTвњщавше вс^и людїе, рњшя. кроv е^го на наs, и^ на чя'дњхъ нашиX”
25
І отвіща́вше всі лю́діє рі́ша: кров Єго́ на нас і на ча́діх на́ших.
26
ТогDа эTпђсти иM вараввђ, і^с~а же бив# предастъ и^мъ, да е^го пропнђтъ”
26
Тогда́ отпусти́ їм Вара́вву; Ісу́са же бив предаде́ (їм), да Єго́ про́пнуть.
27
Тогда во'ини и^гњ'монови, прїе'мше і^с~а на сђдищи, събра'шя на'нь вс^е множество во'инъ.
27
(Зач. 112) Тогда́ во́їни іге́монови, приє́мше Ісу́са на суди́ще, собра́ша Нань все мно́жество во́їн;
28
и^ съвлекше е^го, ѓ^дња'шя е^го хлами'дою чръвле'ною,
28
і совле́кше Єго́, оді́яша Єго́ хлами́дою червле́ною;
29
и^ с#плетше вњнецъ эT тръ'нїа, възложи'шя на главђ` е^го, и^ трость в десні'цђ е^го. и^ покло'ншеся на колњнђ преD нимъ, рђгахђся е^мђ гл~юще. радђися цр~ю і^юде'искыи”
29
і спле́тше віне́ць от те́рнія, возложи́ша на главу́ Єго́, і трость в десни́цю Єго́; і покло́ншеся на колі́ну пред Ним руга́хуся Єму́, глаго́люще: ра́дуйся, Царю́ Іуде́йський.
30
И$ плю'нђвше нань, прїашя трость, и^ бїа'хђ по главњ` е^го.
30
І плю́нувше Нань, прия́ша трость і бія́ху по главі́ Єго́.
31
и^ е^гда порђга'шяся е^мђ, съвлеко'шя с него багря'ницђ, и^ ѓ^блеко'шя е^го в ри'зы е^го, и^ ведо'шя е^го на пропятїе”
31
І єгда́ поруга́шася Єму́, совлеко́ша с Него́ багряни́цю і облеко́ша Єго́ в ри́зи Єго́; і ведо́ша Єго́ на проп'я́тіє.
32
и^сходяще же, ѓ^брᲇто'шя чл~ка киринеиска, и^менемъ сі'мона. и^ семђ задњшя понести крsтъ е^го`”
32
Ісходя́ще же обріто́ша челові́ка Кирине́йська, і́менем Си́мона; і сему́ заді́ша понести́ крест Єго́.
33
И/ прише'дше на мњ'сто нарица'емое` голгоџа. е^же е^сть гл~емо, кра'нїево мᲇсто”
33
(Зач. 113) І прише́дше на мі́сто нарица́ємоє Голго́фа, є́же єсть глаго́лемо Кра́нієво мі́сто,
34
дашя е^мђ пити ѓ^цетъ съ же'лчїю смњшенъ. и^ вкђшь, не хотя'ше пи'ти”
34
да́ша Єму́ пи́ти о́цет с же́лчію смі́шен; і вкуш, не хотя́ше пи́ти.
35
Распе'нше же е^го, раздᲇли'ша ри'зы е^го, врь'гше жрњбїа,
35
Распе́ншії же Єго́ разділи́ша ри́зи Єго́, ве́ргше жре́бія;
36
и^ сᲇдя'ще стрежахђ е^гот^ђ”
36
і сідя́ще стрежа́ху Єго́ ту;
37
И$ въꙁложишя връхђ главы е^го винђ` е^го написанђ. се'и есть і^с~, цр~ь і^юдеискыи”
37
і возложи́ша верху́ глави́ Єго́ вину́ Єго́ напи́сану: Сей єсть Ісу́с, Цар Іуде́йський.
38
Тогда` распя'шя с нимᲆ дв^а раꙁбо'иника, е^ді'ного ѓ^деснђю, і^ е^ді'ного ѓ^шђ'юю”
38
Тогда́ расп'я́ша с Ним два разбо́йника: єди́наго о десну́ю, і єди́наго о шу́юю.
39
Ми'мо ходя'щеи же хђ'ляхђ е^го, покива'юще гла'вами свои'ми,
39
Мимоходя́щії же ху́ляху Єго́, покива́юще глава́ми свої́ми
40
и^ гл~юще. раꙁаряаи` цр~ковъ, и^ трими дн~ьми съѕида'а, сп~си'ся самъ. а^ще сн~ъ е^си бж~їи, сниди съ крsта”
40
і глаго́люще: разоря́яй це́рков і треми́ де́ньми созида́яй, спаси́ся Сам; а́ще Син єси́ Бо́жий, сни́ди со креста́.
41
ᲄа'кожDеже и^ а^рхїе^ре'е рђга'ющеся сᲆ кни'жникы и^ ста'рцы, и^ фарисе'и гл~ахђ.
41
Та́кожде же і архієре́є руга́ющеся с кни́жники і ста́рці (і фарисе́ї), глаго́лаху:
42
и^ны'я сп~се`, себе л^и не мо'жетъ сп~съти`. а^ще цр~ь і^ил~евъ е^сть, да сни'детъ нн~њ съ крsта, и^ вњрђемъ в него.
42
іни́я спасе́, Себе́ ли не мо́жеть спасти́? А́ще Цар Ізра́їлев єсть, да сни́деть ни́ні со креста́, і ві́руєм в Него́;
43
оу^пова` на' б~а, да и^зба'витᲆ нн~њ е^го, а^ще хо'щетъ е^мђ. рече б^о ја%ко бж~їи е^смь сн~ъ”
43
упова́ на Бо́га; да ізба́вить ни́ні Єго́, а́ще хо́щеть Єму́. Рече́ бо: я́ко Бо́жий єсьм Син.
44
ТожDе же и^ раꙁбо'иника распятая с нимъ, поношя'ста е^мђ”
44
То́жде же і разбо́йника расп'я́тая с Ним поноша́ста Єму́.
45
эT шестаго же часа`, тм^а бысть по все'и ꙁемли`, до часа девя'таго.
45
От шеста́го же часа́ тьма бисть по всей землі́ до часа́ дев'я́таго;
46
э^ девя'темъ же часњ, възопи` і^с~ гла'сомъ ве'лие^мъ, гл~я. и^ли и^ли, лима саваXџани; е^же е^сть, б~е мои б~е мои, в#скђ'ю м^я е^си ѓ^ста'вилъ;
46
о дев'я́тім же часі́ возопи́ Ісу́с гла́сом ве́ліїм, глаго́ля: Ілі́, Ілі́! Ліма́ савахфані́? Є́же єсть: Бо́же Мой, Бо́же Мой! Вску́ю М'я єси́ оста́вил?
47
нњ'цїи же эT т^ђ стоя'щиX слы'шавше, гл~ахђ, ја%ко и^лїю глаша'етъ се'и”
47
Ні́ції же от ту стоя́щих сли́шавше глаго́лаху, я́ко Ілію́ глаша́єть Сей.
48
И$ а^бїе текъ е^ді'нъ эT нихъ, и^ прїемъ гђ'бђ, и^спол#нив же ѓ^цта, и^ вᲆꙁнез# на трость напаа'ше е^го.
48
І а́біє тек єди́н от них, і приє́м гу́бу, іспо́лнив же о́цта, і вонзе́ на трость, напая́ше Єго́.
49
про`чі'и' же гл~ахђ, ѓ^ста'ви, да ви'димъ а^ще прїидетъ и^лїа спsти е^го”
49
Про́чії же глаго́лаху: оста́ви, да ви́дим, а́ще при́йдеть Ілія́ спасти́ Єго́.
50
І$с~ же пакы въꙁ#пи'въ гла'сомъ велїемъ, и^спђсти` дх~ъ”
50
Ісу́с же, па́ки возопи́в гла́сом ве́ліїм, іспусти́ дух.
51
И$ с^е ꙁавњса цр~ко'внаа` раздра'ся на' двое, с вы'шняго кра'а до ни'жняго” И$ ꙁемля потрясе'ся, и^ ка'менїе распаде'ся,
51
І се, заві́са церко́вная раздра́ся на дво́є с ви́шняго кра́я до ни́жняго; і земля́ потрясе́ся; і ка́меніє распаде́ся;
52
и^ гро'би эTврьзо'шяся, и^ мно'га тњлеса оу^со'пшихъ ст~ыхъ въста'шя.
52
і гро́би отверзо́шася; і мно́га тілеса́ усо́пших святи́х воста́ша;
53
і^ и^ꙁшеDше и^з# гробъ по въск~рсе'нїи е^го, внидоша в# ст~ыи градъ, і^ ја%ви'шася мно'ꙁњмъ”
53
і ізше́дше із гроб, по воскресе́нії Єго́, внидо́ша во святи́й град і яви́шася мно́зім.
54
Со'тник же и^ і'же с нимъ стрегђщеи` і^с~а, видњвше трђ'съ, и^ бы'вшая, оу^боа'шяся ѕњло, гл~юще, въи'стиннђ бж~їи сн~ъ б^њ, се'и”
54
Со́тник же і і́же с ним стрегу́щії Ісу́са, ви́дівше трус і би́вшая, убоя́шася зіло́, глаго́люще: воі́стину Бо́жий Син бі Сей!
55
Бњхђ же т^ђ и^ жены` мно'гы и^здале'че зряще, и^же и^доша по і^с~њ эT галиле'а, слђжя'ще е^мђ.
55
Бя́ху же ту і жени́ мно́гі іздале́ча зря́щя, я́же ідо́ша по Ісу́сі от Галиле́ї, служа́щя Єму́;
56
в ниX же б^њ ма'рїа магдалы'ни, и^ марїа і^а'ковля і^ и^ѓсїи ма'ти. и^ мати сн~ђ ꙁеведе'ѓ^вђ”
56
в ни́хже бі Марі́я Магдали́на і Марі́я, Іа́кова і Іосі́ї ма́ти, і ма́ти си́ну Зеведе́йову.
57
Поꙁдњ же бы'в#шђ, прїиде чл~къ богатъ, эT а^римаџе'а, и%менемъ і^ѓ'сїфъ, и^же и^ то'и оу^чися оу^ і^с~а.
57
По́зді же би́вшу, при́йде челові́к бога́т от Аримафе́я, і́менем Іо́сиф, і́же і сам учи́ся у Ісу́са;
58
се'и пристђпль к# пила'тђ, проси` тњлесе і^с~ова” Тогда пилатъ повелњ дати тњло.
58
сей присту́пль к Пила́ту, проси́ тілесе́ Ісу́сова. Тогда́ Пила́т повелі́ да́ти ті́ло.
59
и^ прїемъ тњло і^ѓ'сифъ, ѓ^бвитъ е& плаща'ницею чи'стою,
59
І приє́м ті́ло Іо́сиф, обви́т є плащани́цею чи́стою
60
и^ положї е& в но'вњмъ свое^мъ гро'бњ, и^же и^с#сњче в ка'мени. и^ въꙁвали` ка'мень ве'лїи надъ дверїи гроба, и^ эTи'де”
60
і положи́ є в но́вім своє́м гро́бі, єго́же ізсіче́ в ка́мені; і возвали́в ка́мень ве́лій над две́рі гро́ба, оти́де.
61
Бњ же т^ђ ма'рїа магдалы'ни, и^ дрђга'а ма'рїа, сᲇдя'щи пря'мо гро'бђ”
61
Бі же ту Марі́я Магдали́на і друга́я Марі́я, сідя́щі пря́мо гро́ба.
62
Въ оу'трњи же дн~ь, и^же е^сть по пятцњ, събра'шася а^рхїере'е и^ фарисе'е к# пила'тђ
62
(Зач. 114) Во у́трій же день, і́же єсть по п'ятці́, собра́шася архієре́є і фарисе́є к Пила́ту,
63
гл~юще, господи, помянђхомъ, ја%ко льсте'цъ ѓ^нъ рече е^ще сыи жи'въ, потрїехъ дн~ехъ в#сᲄа'нђ.
63
глаго́люще: го́споди, пом'яну́хом, я́ко льстець он рече́, єще́ сий жив: по тріє́х днех воста́ну;
64
повели` оу^бо оу^твердити гробᲆ дотретїаго дн~е. да не како пришеDше оу^ченицы е^го, но'щїю оу^кра'дђтъ е^го, и^ рекђтъ лю'демъ в#ста` эT мр~твыхᲆ. и^ бђ'детъ послDњняа ле'сть горша пе'р#выа.
64
повели́ у́бо утверди́ти гроб до тре́тіяго дне, да не ка́ко прише́дше ученици́ Єго́ но́щію укра́дуть Єго́ і реку́ть лю́дем: воста́ от ме́ртвих; і бу́деть послі́дняя лесть го́рша пе́рвия.
65
реq же и^мъ пилатъ, и%мате кђстодїю, и^дњте оу^тверди'те ја%коже вњсте”
65
Рече́ же їм Пила́т: і́мате кустоді́ю; іді́те, утверді́те, я́коже ві́сте.
66
Э$ни' же шеDше, оу^тверди'ша гробъ, зна'менавше камень с кђстодїею”
66
Они́ же ше́дше утверди́ша гроб, зна́менавше ка́мень с кустоді́єю.
Глvа, к~и.
1
Въ вечер же сђбо'тныи, свитающи въ е^ді'нђ эT сђботъ, прїиде ма'рїа магдалы'ни, и^ дрђга'а ма'рїа, ви'дњти гробъ.
1
(Зач. 115) В ве́чер же субо́тний [по ве́чері же субо́тнім], свита́ющи во єди́ну от субо́т, при́йде Марі́я Магдали́на і друга́я Марі́я ви́діти гроб.
2
и^ се трђсъ бысть ве'лїи. а^гг~лъ б^о гн~ь съшеD с нб~се, пристђ'пль эTвали` ка'мень эT дверїи гро'ба, и^ сњдя'ше на немъ.
2
І се, трус бисть ве́лій: а́нгел бо Госпо́день, сшед с небесе́, присту́пль, отвали́ ка́мень от две́рій гро́ба і сідя́ше на нем;
3
бњ же зра'къ е^го ја'ко мл'ънїи, и^ ѓ^дња'нїе е^го бњло ја%ко снњгъ”
3
бі же зрак єго́ я́ко мо́лнія, і одія́ніє єго́ біло́ я́ко сніг.
4
эT страха же е^го сътрясо'шася стрегђщеи`, и^ бы'шя ја%ко мерᲆтви.
4
От стра́ха же єго́ сотрясо́шася стрегу́щії і би́ша я́ко ме́ртві.
5
эTвњщав же а^гг~лъ, рече женамъ. не бо'итеся в^ы. вњмъ б^о, ја%ко і^с~а распятаго и%щете.
5
Отвіща́в же а́нгел рече́ жена́м: не бо́йтеся ви; вім бо, я́ко Ісу́са расп'я́таго і́щете;
6
нњсть зд^њ. в#ста` б^о, ја%коже рече. прїидњте. ви'дите мњ'сто, и^деже лежа` г~ь.
6
ність зді; воста́ бо, я́коже рече́; прийді́те, ви́діте мі́сто, іді́же лежа́ Госпо́дь,
7
и^ скоро шеDше, рцњте ёчн~комъ е^го, ја%ко въста` эT мр~твых#, и^ с^е варяе^тᲆ в^ы в# галиле'и`, та'мо е^го оу^ꙁрите. с^е рњхъ вамъ”
7
і ско́ро ше́дші рці́те ученико́м Єго́, я́ко воста́ от ме́ртвих і се, варя́єть ви в Галиле́ї; та́мо Єго́ у́зрите; се, ріх вам.
8
І$ и^зшеDше ско'ро эT гроба съ страхомъ, и^ радостїю ве'лїею, теко'стњ възвњсти'те оу^чн~ком# е^го.
8
І ізше́дші ско́ро от гро́ба со стра́хом і ра́достію ве́лією, теко́сті возвісти́ти ученико́м Єго́.
9
ја%коже и^дясте възвњстити оу^чн~коM е^го и^ с^е і^с~ срњте я&, гл~я, радђитеся” ѓ^нњже пристђ'пльши, ја^стњся за ноѕњ е^го, и^ поклони'стњся е^мђ”
9
Єгда́ же ідя́сті возвісти́ти ученико́м Єго́, і се, Ісу́с срі́те я, глаго́ля: ра́дуйтеся. Оні́ же присту́пльші я́стіся за но́зі Єго́ і поклони́стіся Єму́.
10
Тогда гл~а и^мъ і^с~, не бо'итеся. и^дњте, въꙁвњсти'те бра'тїи моеи`, да и'дђтъ в# галиле'ю, и^ т^ђ м^я ви'дятъ.
10
Тогда́ глаго́ла ї́ма Ісу́с: не бо́йтеся; іді́те, возвісті́те бра́тії Моє́й, да і́дуть в Галиле́ю і ту М'я ви́дять.
11
и^дђщема же и'ма, с^е нњ'цїи эT кђстодїа пришеDше въ' градᲆ, въꙁвᲇсти'шя а^рхїере'ѓмъ вс^я бы'вшая.
11
Іду́щема же ї́ма, се, ні́ції от кустоді́ї прише́дше во град, возвісти́ша архієре́йом вся би́вшая.
12
и^ събравшеся съ ста'рцы, совњтъ сътвори'шя, сребреникы дово'лны дашя во'иномᲆ,
12
І собра́вшеся со ста́рці, сові́т сотвори́ша, сре́бреники дово́льни да́ша во́їном,
13
гл~юще. рцњте, ја%ко оу^чн~цы е^го но'щїю пришедъше оу^крадоша е^го, намъ спящемъ.
13
глаго́люще: рці́те, я́ко ученици́ Єго́ но́щію прише́дше украдо́ша Єго́, нам спя́щим;
14
и^ а'ще с^е оу^слы'шано бђдетᲆ оу^ и^гњ'мона, м^ы оу^толимъ е^го, и^ васъ беспеча'лны сътвори'мъ.
14
і а́ще сіє́ усли́шано бу́деть у іге́мона, ми утоли́м єго́ і вас безпеча́льни сотвори́м.
15
ѓ^ни' же прїе'мше сре'бреникы, сътвори'шя ја^коже наоу^чени бы'шя. и^ промче'ся сло'во с^е въ и^оу^де'е^хъ, да'же до сего дн~е”
15
Они́ же приє́мше сре́бреники, сотвори́ша, я́коже науче́ні би́ша. І промче́ся сло́во сіє́ во іуде́єх да́же до сего́ дне.
16
Є/ді'нии^ же надесяте оу^чн~цы, и^до'ша в галиле'ю, в# го'рђ, ја%може повелњ` и'мъ і^с~.
16
(Зач. 116) Єди́нії же на́десяте ученици́ ідо́ша в Галиле́ю, в го́ру, а́може повелі́ їм Ісу́с;
17
и^ видњвше е^го, поклони'шася е^мђ. ѓ^ви же оу^съмнњшяся”
17
і ви́дівше Єго́, поклони́шася Єму́; о́ви же усумні́шася.
18
И$ пристђ'пль і^с~, рече` и'мъ, гл~я. дастъ м^и ся вся'ка власть, на' нб~си и^ на ꙁемли”
18
І присту́пль Ісу́с, рече́ їм, глаго́ля: даде́ся Мі вся́ка власть на Небесі́ і на землі́;
19
шеDше оу^бо наоу^чи'те вс^я ја%ѕы'кы, крsтя'ще и^хъ, въ и^мя эTц~а и^ сн~а и^ ст~аго дх~а,
19
ше́дше у́бо научі́те вся язи́ки, крестя́ще їх во і́м'я Отця́, і Си́на, і Свята́го Ду́ха,
20
оу^ча'ще и^хᲆ блюсти` вс^я е^ли'ка ꙁаповњдаX вамъ. и^ с^е а'зъ с ва'ми е^смь вс^я дн~и до сконча'нїя вњ'ка, а^ми'нь”
20
уча́ще їх блюсти́ вся, єли́ка запові́дах вам; і се, Аз с ва́ми єсьм во вся дні до сконча́нія ві́ка. Амі́нь.