¹

Оу лю'те мн^њ, быхъ а^ки събирая'й сла'мђ на жа'твњ и^ ја%ко па'родокъ въ и^ма'нїи. не бы'вшђ гро'ꙁнђ ја%ко ја%сти прьвоплоDныя ја%же въжделњ` дш~а моя”

¹

Горе мені! бо зі мною тепер — як після збирання літніх плодів, як після збирання винограду: жодної ягоди для їжі, ні спілого плоду, якого бажає душа моя.

²

ОOу лю'те мн^њ дш~е ја%ко поги'бе бояꙁнивыи съ земля`, і^ и^справля'ющаго въ чл~цехъ нњсть. вс^и въ кро'вехъ пря'тся, ко'ждо и^х# по'дрђгђ свое^мђ заляеT,

²

Не стало милосердих на землі, немає правдивих між людьми; всі чинять підступи, щоб проливати кров; кожен ставить братові своєму сіть.

³

на ѕло'бђ рђцњ и^хъ ё^готовля'ютъ. кн~ѕь проситъ, и^ сђдїи ми'рная словеса` гл~я, а^ по'мыслъ дш~а е^го ле'сть. и^ эTи^мђ бл~гости иX.

³

Руки їхні повернені до того, щоб уміти робити зло; начальник вимагає подарунків, і суддя судить за хабарі, а вельможі висловлюють злі бажання душі своєї і перекручують справу.

⁴

ја%ко мо'ль ја^дя'и и^ ходя'и въ вре'дњ въ дн~ь присњще'нїя ёO лю'те, ёO лю'те, эTм#ще'нїя твоя приспњша, н~нњ бђдђтᲆ пла'чи и^хъ.

⁴

Кращий з них — як терен, і справедливий — гірше за колючу огорожу, день провісників Твоїх, відвідання Твоє настає; нині спіткає їх сум’яття.

⁵

не ё^пова'ите въ дрђзXњ ни надњитеся старњ'ишинахъ. и^ эT сожи'телница свое'я хранися сказа'ти е'й чт^о.

⁵

Не вірте другові, не покладайтеся на приятеля; від тієї, що лежить на лоні твоєму, стережи двері вуст твоїх.

⁶

понеже сн~ъ не чте'т# эTц~а, дщи' же въстан' етъ на мт~рь свою, и^ невњста на све'кровь свою. вра'зи вс^и мђжи и^же в домђ е^го”

⁶

Бо син ганьбить батька, дочка повстає проти матері, невістка — проти свекрухи своєї; вороги людині — домашні її.

⁷

А$з же къ гв~и възрю`, тръплю` къ б~ђ сп~сђ мое^мђ, и^ ё^слы'шитъ м^я б~ъ мои. да ся

⁷

А я буду споглядати на Господа, уповати на Бога спасіння мого: Бог мій почує мене.

⁸

не пора'дђетъ вра'гъ мои ја%ко падо'хся, и^ въсᲄа'нђ. ꙁане` а^ще ся'дђ въ тмњ`, г~ь свTњ мн^њ”

⁸

Не радій заради мене, неприятелько моя! хоча я впав, але встану; хоч я у мороці, але Господь світло для мене.

⁹

Гнњвъ гн~ь тръплю` ја^ко съгрњшиX е^мђ, дон#деже и^спра'витъ прю` мою и^ сътво'ритъ ѓ^сђжде'нїе мое, і^ и^зведе'тъ м^я на свњтъ, и^ ё^зрю` правDђ е^го”

⁹

Гнів Господній я буду нести, тому що згрішив перед Ним, доки Він не вирішить справи моєї і не вчинить суду наді мною; тоді Він виведе мене на світло, і я побачу правду Його.

¹⁰

и^ ё'зритъ вра'гъ мои, и^ ё^смо'тритъ стыдњнїе гл~ющи къ мн^њ, гдњ` е^сть б~ъ твои. ѓ'чи мои` позерца'ета по не'и, нн~њ бђдетъ въ попра'нїе а^ки ка'лъ на пђте'хъ

¹⁰

І побачить це неприятелька моя і сором покриє її, яка говорила мені: «де Господь Бог твій?» Надивляться на неї очі мої, як вона буде потоптана, подібно до бруду на вулицях.

¹¹

въ дн~и гражде'нїя лаи^нъ. и^ эTврьжеT тои дн~ь ꙁако'ны твоа,

¹¹

У день спорудження стін твоїх, у цей день віддалиться визначення.

¹²

и^ гра'ди твои` прїидђтъ на поравна'нїе и^ въ раздᲇле'нїе а^сљ=рїиско, и^ гра'ди твои` тве'рдїи въ раздњле'нїе эT тљ=ра до рњки` а^сљ=рїиски, и^ эT мо'ря до' моря, и^ эT горы` до горы`, дн~ь водњ` и^ млъвњ.

¹²

У той день прийдуть до тебе з Ассирії і міст єгипетських, і від Єгипту до ріки Євфрату, і від моря до моря, і від гори до гори.

¹³

и^ бђдетᲆ ꙁемля` въ па'гђбђ съ живђщими на не'и, эT пло'да нача'токъ иX”

¹³

А земля та буде пустелею за провину жителів її, за плоди діянь їх.

¹⁴

Паси` лю'ди своя жезлоM племя` свое ѓвца` прича'стїя твое^го вселя'ющаяся е^ді'ны в дђбра'вњ, средњ кармила попасTђ васанити'дђ и^ галаа^диTскђ, ја%коже и^ дн^е вњка.

¹⁴

Паси народ Твій жезлом Твоїм, овець спадщини Твоєї, які живуть самотньо у лісі посеред Кармила; нехай пасуться вони на Васані і Галааді, як у дні давні!

¹⁵

и^ по днеM и^схо'да твое^го иZ е^гљ=пта ё'зриᲄе чюдеснаа,

¹⁵

Як у дні виходу твого із землі Єгипетської, явлю йому дивні діла.

¹⁶

ё'зряT страны` и^ ё^срамяTся эT всея крњпости иX. рђ'цњ възло'жаT на ё^ста` иX ё'ши иX ѓ^гло'хнета.

¹⁶

Побачать це народи і посоромляться при всій могутності своїй; покладуть руку на вуста, вуха їхні зробляться глухими;

¹⁷

поли'жTђ прьсᲄь ја%ко ѕмїя плњжђще по' зеMли, смятTђся ѓ^бше'ствїеM иX. ѓ^ г~њ бѕ~њ на'шеM ё^жа'снTђся и^ ё^бояTся эT него.

¹⁷

будуть лизати порох, як змія, як черва земна, виповзуть вони з укріплень своїх; устрашаться Господа Бога нашого й убояться Тебе.

¹⁸

кт^о б~ъ а^ки ты` эTм#ща'а беꙁако'нїа и^ пресᲄђпа'я непра'вDы ѓ^ста'вшиM прича'стїя е^го. и^ не ё^дръжа свидњ'нїе гнњ'ва свое^го ја^ко вольникᲆ млsти еs.

¹⁸

Хто Бог, як Ти, що прощає беззаконня і не ставить за злочин залишку спадщини Твоєї? не вічно гнівається Він, тому що любить милувати.

¹⁹

то'и ѓ^братиT и^ поми'лђетъ н^ы, и^ погрђзиT непра'вды на'ша, и^ въврьжет# въ глђбины` мор#скїя вс^я грњхи` на'ша.

¹⁹

Він знову змилосердиться над нами, згладить беззаконня наші. Ти ввергнеш у безодню морську всі гріхи наші.

²⁰

даси` и'стиnнђ і^а'ковђ, и^ ми'лость а^враа'мђ ја^коже е^си клял#ся эTц~емъ нашимъ въ дн~и прьвыя”

²⁰

Ти виявиш вірність Якову, милість Аврааму, яку із клятвою обіцяв батькам нашим від днів перших.