Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
Глvа, а~”
1
Сло'во гн~е и^же бы'сть къ михе'ѓви морасџи'тинђ, въ дн~и і^ѓ^а^џаMли, и^ а^ха'ꙁовы, і^ е^зекїины цр~ь і^ё'динъ. и^х#же ради видњ ѓ^ самарїи, и^ ѓ^ і^ерsлимњ”
1
Слово Господнє, яке було до Михея морасфитина у дні Іоафама, Ахаза і Єзекії, царів юдейських, і яке відкрито йому про Самарію та Єрусалим.
2
Слы'шите лю'дїе вс^и словеса`, и^ внемли` ꙁе'мле и^ вс^и и^же на не'и. и^ бђ'детъ г~ь въ ваs въ послђшесᲄвова'нїе, г~ь эT до'мђ свое^го ст~го.
2
Слухайте, всі народи, слухай, земле, і все, що наповнює її! Нехай буде Господь Бог свідком проти вас, Господь зі святого храму Свого!
3
и^м#же се г~ь и^схо'диT эT мњста свое^го. и^ сни'деT, и^ настђ'питъ на высоты ꙁе'мныя.
3
Бо ось, Господь виходить з місця Свого, зійде і наступить на висоти землі, —
4
и^ поколњ'блются го'ры поD ни'мъ, и^ раꙁдо'ли раста'ются ја^ко во'скъ эT лица` ѓ^гню, и^ ја%ко вода` сходя'щи по го'рь.
4
і гори розтануть під Ним, долини розпадуться, як віск від вогню, як води, що ллються з кручі.
5
бесче'стїя ради і^а'ковля вс^е се`, и^ грXњ ра'ди до'мђ і^и^л~ва. чт^о бесче'стїе до'мђ і^а'ковлю, не самарїя л^и ё^бо. чт^о грњ'хъ до'мђ і^ё'динђ, не і^ерsлимъ л^и ё^бо.
5
Усе це — за нечестя Якова, за гріх дому Ізраїлевого. Від кого нечестя Якова? чи не від Самарії? Хто влаштував висоти в Юдеї? чи не Єрусалим?
6
и^ положђ самарїю въ стра'жбђ ѓ%вощђ по'л#скомђ и^ в саD виногра'дђ, и^ раꙁвергђ въ про'пасть камы'ки е^я`, и^ ко'ренїе е^я` эTкры'ю.
6
За те зроблю Самарію купою руїн у полі, місцем для розведення винограду; скину у долину каміння її й оголю основи її.
7
и^ вся и^ꙁвая'ныя е^я` съкрђшат#, и^ вся па'пьды е^я` ꙁапа'ляT ѓ^гне'мъ, и^ вся кђми'ры е^я` положђ вᲆ пагђбђ. поне'же эT наи^ма блDђница събра`, и^ эT наи^ма влDђница сᲆвраᲄи”
7
Усі ідоли її будуть розбиті і всі любодійні дари її спалені будуть вогнем, і всіх ідолів її віддам на руйнування, бо з любодійних дарів вона влаштовувала їх, на любодійні дари вони і будуть обернені.
8
Сего ради въꙁрыдаеT и^ въсплачеTся, и^ по'иде боса и^ нага. сътво'ритъ плаq а^ки ѕмїевъ, и^ печа'ль а^ки дще'рь сљ=ри'н#скь.
8
Про це буду я плакати і ридати, буду ходити, як пограбований і оголений, вити, як шакали, і плакати, як страуси,
9
ја%ко ѓ^бы'иде ја%ꙁва е^я` и^ прїиде до і^ё'ды, и^ прися'же до вра'тъ людїи мои^хъ до і^ерsлима”
9
тому що болісна поразка її, дійшла до Іуди, досягла навіть воріт народу мого, Єрусалима.
10
И$же въ ге'џњ не въꙁвелича'итеся, і^ и'же въ а^кљ=мњ не съгражDаите и^ꙁ до'мђ смњшнаго, прьстїю посы'плетеся на посмњя'нїе ваше.
10
Не оголошуйте про це у Гефі, не плачте там голосно; але у селищі Офра покрий себе попелом.
11
всели'вшїяся до'брњ раꙁорю граD е^я`. не и^ꙁы'идетъ живђщїя въ е^на'нь пла'катися дом# и^ и^мњ'ющь е^я` прїиметъ эT ваs ја%ꙁвђ бо'лњꙁнїи.
11
Переселяйтеся, жительки Шафира, соромітно оголені; не втече і та, що живе у Цаані; плач у селищі Ецель не дасть вам зупинитися у ньому.
12
кт^о нача въ бл~гости, вселившїи ся бо'лњзни, ја%ко сни'де ѕл^о эT г~а на вра'та і^ерsлимля.
12
Горює по своєму добру жителька Марофи, бо зійшла біда від Господа до воріт Єрусалима.
13
шђмъ ѓ^рђ'жїя и^ кон#никъ живђщимъ в лахїи, нача'лникъ грњхђ т^а е^сть дще'ри сїѓ'ни, ја%ко в тебњ ѓ^брњто'шася бесче'стїя і^и^л~ева”
13
Запрягай у колісницю швидких, жителько Лахиса; ти — початок гріха дочки Сионової, бо у тебе з’явилися злочини Ізраїля.
14
Сего ра'ди даси эTпђща'емыя до прича'стїя ге'џова до'мы сђ'я. до'мове сђ'ии вътще бы'ша цр~емъ і^и^л~евомъ.
14
Тому ти посилати будеш дари у Морешеф-Геф; але селища Ахзива будуть оманою для царів Ізраїлевих.
15
до'ндеже приведђ прича'сники твоя живђщая в лахи'сњ, да'же до ѓ^дола'ма прїидетъ сла'ва дщери сїѓ'ни
15
Ще спадкоємця приведу до тебе, жителько Мореша; він пройде до Одоллама, слави Ізраїля.
16
ѓ^бръсни'ся и^ ѓ^стриꙁи по ча'дњхъ своихъ младыхъ, раз#шири ѓбръсненїе твое ја%ко ѓ^релᲆ, ја%ко плњне'ни бы'ша эT тебе`”
16
Зніми із себе волосся, обстрижися, у скорботі за ніжно улюбленими синами твоїми; розшир через них плішину, як в орла, що линяє, бо вони переселені будуть від тебе.
Глvа, в~”
1
Бы'ша помышля'юще трђды, и^ дњ'лающимъ ꙁлая в ло'жиX свои^хъ, и^ досвњта съвръша'хђть е&. и^м#же възвDиго'ша къ б~ђ рђцњ свое^я ю%ности,
1
Горе тим, що задумують беззаконня і на постелях своїх придумують злодіяння, які роблять ранком на світанку, тому що є в руках їхніх сила!
2
и^ помышля'хђ на се'ла, и^ грабля'хђ си'роты, и^ до'мы эTи^махђ. и^ въсхитахђ мђж'а, и^ до'мъ е^го, мђж'а и^ прича'стїе е^го”
2
Побажають полів і беруть їх силою, домів, — і віднімають їх; оббирають людину і її дім, чоловіка і його спадщину.
3
Сего ради се гл~етъ г~ь, се а^ꙁъ помышля'ю на племя се ѕл^о, эT негоже не поDвигнете вы'и вашихъ, и^ не по'идете прости вънеꙁа'пь ја%ко врᲇ'мя ѕл^о е^сть”
3
Тому так говорить Господь: ось, Я думаю навести на цей рід таку біду, якої ви не скинете з шиї вашої, і не будете ходити випроставшись; бо цей час злий.
4
В то'и дн~ь прїимется на' вы прит#ча, и въспла'чется пла'чь съ гла'сомъ, гл~ющемъ, стра'сть пострада'хоM. ча'сть людїи мои^хъ и^ꙁмњрися ю%жеM, и^ не бы` кт^о ставя е^го ја%ко въꙁврати'тися, се'ла ваша раꙁмњри'шася.
4
У той день скажуть про вас притчу і будуть плакати гірким плачем і говорити: «ми зовсім зруйновані! наділ народу мого відданий іншим; як повернеться до мене! поля наші вже розділені іноплемінникам».
5
сего ради не бђ'детъ тебњ въмещђщаго ю%же въ прича'стїе въ со'ньмњ гн~и”
5
Тому не буде у тебе нікого, хто кинув би жереб для виміру в зібранні перед Господом.
6
Не пла'читеся слеꙁа'ми ни слеꙁи'те с^и ѓ^ семъ, не эTвержетъ б^о ё^кори'ꙁны.
6
Не пророкуйте, пророки; не пророкуйте їм, щоб не осягло вас нечестя.
7
гл~яи до'мъ і^а'ковль, раꙁгнњва дх~ъ гн~ь, а^ще сђть начаTцы е^го, не сђть ли ё^бо словеса е^го добра с ни'мъ и^ про'ста и^схо'дятъ.
7
О, той, що називається домом Якова! хіба умалився Дух Господній? чи такі дії Його? чи не благодійні слова Мої для того, хто чинить справедливо?
8
и^ проти'вђ люд' їе мои съпроᲄиви'шася на вра'ждђ съпроти'въ ми'рђ е^го. ко'жђ е^го ѓ^дра'ша эTја%ти ё^пова'нїе съкрђше'нїе ра'тное”
8
Народ же, який був колись Моїм, повстав як ворог, і ви віднімаєте як верхній, так і спідній одяг у тих, хто проходить мирно, хто відвертається від війни.
9
Сего ради старњ'ишины людїи мои^хъ и^ꙁве'ргђтся и^ꙁ домо'въ пи'ща и^хъ, ꙁлыхъ ради нача'токъ и^хъ эTри'нђшася. приближи'теся горахъ вњчныхъ”
9
Дружин народу Мого ви виганяєте з приємних домів їхніх; у дітей їхніх ви назавжди віднімаєте прикрасу Мою.
10
Въстанњте поидњте ја%ко нњсть вамъ с^е поко'и. нечистоты ра'ди и^стлњ'сте тлњнїеM,
10
Встаньте і йдіть, бо країна ця не є місце спокою; за нечистоту вона буде розорена і притім жорстоким розоренням.
11
прогна'стеся ники'м же гони'ми” дђхъ поста'ви л#жђ, нака'пи тебњ вино` и^ пїанъство. и^ бђдетъ эT ка'пля людїи мои^хъ,
11
Якби який-небудь вітрогон видумав неправду і сказав: «я буду проповідувати тобі про вино і сикер», то він і був би бажаним проповідником для цього народу.
12
събира'емъ събере'тся і^а'ковъ съ всњми. пожида'я пождђ` ѓ^ста'вшихъ і^и^л~евъ. въкђпњ положђ` възвраще'нїе и^хъ а^ки ѓ'вца въ пђсты'ни, и^ ја%ко па'ствђ средњ ло'жа и^хъ, и^стекђтъ эT чл~къ.
12
Неодмінно зберу всього тебе, Якове, неодмінно з’єднаю залишки Ізраїля, об’єднаю їх воєдино, як овець у Восорі, як отару в овечому загоні: зашумлять вони від багатолюдства.
13
възы'иде просњче'нїемъ преD лице'мъ иX, просњко'ша и^ прои^до'ша вра'та, и^ прои^до'ша и'ми. і^ и^зы'иде цр~ь и^хъ преD ни'ми, г~ь же во'ждъ и^хъ”
13
Перед ними піде стіноруйнівник; вони зруйнують перешкоди, увійдуть через ворота і вийдуть ними; і цар їхній піде перед ними, а на чолі їх Господь.
Глvа, г~”
1
И рече'тъ, слы'шите с^е вла'сти і^а'ковля, и^ ѓ^ста'вшїи до'мђ і^и^л~я, не ва'мъ л^и ё^бо е^сть раꙁђмњти сђд#.
1
І сказав я: слухайте, глави Якова і князі дому Ізраїлевого: чи не вам слід знати правду?
2
ненави'дящеи добра`, а^ възы'щђщеи зл^а. схита'ющеи ко'жа и^хъ с нихъ, и^ пло'ть и^хъ эT ко'сти и^хъ.
2
А ви ненавидите добре і любите зле; здираєте з них шкіру їхню і плоть з кісток їхніх,
3
н^о ја^коже ѓ^бъја^ша пло'ть людїи мои^хъ, и^ ко'жђ и^хъ эT ко'сти иX ѓдра'ша, и^ ко'сти и^хъ стол#ко'ша, и съдроби'ша ја%ко пло'ть в коно'бъ, и^ јако мя'са в ла'ткђ.
3
їсте плоть народу Мого і здираєте з них шкіру їхню, а кістки їхні ламаєте і розтрощуєте ніби у горщик, і плоть — ніби у казан.
4
та'коже възᲆпїютъ къ гв~и и^ не послђшае^тъ и^х#, и^ эTврати'тъ лице` свое эT нихъ в т^о вре'мя. поне'же сᲆзли'ша в нача'тцXњ и^хъ на' ня”
4
І будуть вони волати до Господа, але Він не почує їх і сховає лице Своє від них на той час, коли вони злодійствують.
5
Се^ гл~етъ г~ь до пррoкъ льстя'щихъ лю'ди моя, хаплющиX я& зђбы`, и^ проповњдающихъ на' ня ми'ръ, и^ не вда'ся въ ё^ста` и^хъ въста'виша на' ня ра'ть”
5
Так говорить Господь на пророків, які вводять в оману народ Мій, які гризуть зубами своїми — і проповідують мир, а хто нічого не кладе їм у рот, проти того оголошують війну.
6
Сего ра'ди но'щь бђдетъ вамъ эT видњнїя, и^ тма` бђдет# вамъ эT влъхвова'нїа. и^ ꙁа'идетъ слн~це на прoрки, и^ помръкнетъ на' ня дн~ь.
6
Тому ніч буде вам замість видіння, і пітьма — замість пророкувань; зайде сонце над пророками і потьмариться день над ними.
7
и^ срамя'тся ви'дящеи сны`, и^ ѓ^брђга'ются вол#сви. и^ догл~ютъ до ни'хъ вс^и сїи, ꙁане` не бђдетъ послђшая'й и^хъ.
7
І посоромляться прозорливці, й осоромлені будуть ворожбити, і закриють уста свої всі вони, тому що не буде відповіді від Бога.
8
а^ще а^ꙁᲆ не наплъню си'лы дх~омъ гн~имъ, и^ сђдомъ и^ си'лою. ја%ко и^звњсти'ти і^а'ковђ бесче'стїе е^го, и^ і^ил~еви грњх# е^го”
8
А я сповнений сили Духа Господнього, правоти і твердости, щоб висловити Якову злочин його й Ізраїлю гріх його.
9
Слы'шите с^е старњ'ишины до'мђ і^а'ковля, и^ ѓ^ста'вшїи до'мђ і^и^л~ева. гнђша'ющеися сђда, и^ вс^е пра'вое развраща'ющеи.
9
Слухайте ж це, глави дому Яковового і князі дому Ізраїлевого, що гребують правосуддям і викривляють усе пряме,
10
възгражда'ю^щеи сїѓ'на кро'вьми, и^ і^рsли'ма непра'вдами”
10
будують Сион кров’ю і Єрусалим — неправдою!
11
Старњ'ишины е^го на м#здњ` сђжда'хђ, и^ жръцы` е^го на взя'тїи эTвњщава'хђ, и^ прoрцы е^го на сребрњ` влъхвова'хђ. и^ къ гв~и не почива'хђ гл~юще, е^да` л^и г~ь в на'съ, не прїидетъ ѕло` на' ны”
11
Глави його судять за подарунки і священики його навчають за плату, і пророки його передвіщають за гроші, а тим часом спираються на Господа, говорячи: «чи не серед нас Господь? не спіткає нас біда!»
12
Сего ради васъ дњля ја^ко и^ ни'ва разоре'тся съѓ'нъ, и^ і^рsли'мъ ја%ко стражба` пDђческа бђдетъ, и^ гора` до'мђ ја%ко и^ лђгъ дђбрав#скь”
12
Тому через вас Сион буде розораний, як поле, і Єрусалим зробиться купою руїн, і гора дому цього буде лісистим пагорбом.
Глvа, д~”
1
И бђдетъ въ послњдняя дн~и ја^вле'на гора` гн~я ё^гото'вана наD връхи` гръными, и^ вᲆзнесе'тся выше хол#мь, и^ потща'тся к не'и лю'дїе,
1
І буде в останні дні: гора дому Господнього поставлена буде на чолі гір і підніметься над пагорбами, і потечуть до неї народи.
2
и^ прїидђтъ к неи сᲄраны`, и^ рекђтᲆ. грядњте да възы'идем# на горђ` гн~ю, и^ в до'мъ б~а і^а'ковля. и^ покажђтъ на'мъ пђть е^го, и^ по'идемъ по пђтеM е^го” ЈА/ко эT сїѓ'на и^ꙁы'идет# закоn, и^ сло'во гн~е и^ꙁъ і^ерsлима.
2
І підуть багато народів і скажуть: прийдіть, і зійдемо на гору Господню й у дім Бога Якова, і Він навчить нас шляхів Своїх, і будемо ходити стежками Його, бо від Сиону вийде закон і слово Господнє — з Єрусалима.
3
и^ рас#сђдиT средњ людїи мно'гь, и^ нака'жетъ страны` крњпки до земля` да'лняя” И$ раскђю'тъ ѓ^рђжїя своя на ра'ла, и сђ'лица своя на сръпы`. не въꙁмђт# лю'дїе противђ лю'демъ меча`, и^ не наё^ча'тся ксемђ` вое^ва'ти”
3
І буде Він судити багато народів, і викриє багато племен у далеких країнах; і перекують вони мечі свої на орала і списи свої — на серпи; не підніме народ на народ меча, і не будуть більше вчитися воювати.
4
И$ почїетъ ко'ждо поD лозо'ю свое'ю, и^ ко'жDо поD смоко'вїю свое'ю, и^ не бђдетъ постраша'ющаго. ꙁане` ё^ста` гн~я вседръжи'теля гл~аже с^е.
4
Але кожен буде сидіти під своєю виноградною лозою і під своєю смоковницею, і ніхто не буде лякати їх, бо вуста Господа Саваофа вирекли це.
5
ја%ко вс^и лю'дїе по'идђт# ко'ждо въ пђть свои, а^ мы` по'идем# въ и^мя г~а б~а на'шего, въ вњкъ и^ про'че та'мо”
5
Бо всі народи ходять, кожний в ім’я свого бога; а ми будемо ходити в ім’я Господа Бога нашого повік.
6
Въ то'и дн~ь гл~етъ г~ь, съберђ` съкрђше'ннђю, и^ эTврьженђю прїимђ` е^яже эTринXђ.
6
У той день, — говорить Господь, — зберу кульгавих і з’єднаю розігнане і тих, на кого Я навів біду.
7
и^ положђ` съкрђше'ннђю въ ѓ^ста'нокъ и^ эTврьженђю въ странђ` крњп#кђ. и^ црsтвђ'етъ г~ь в нихъ в горњ` сїѓ'нњ, эT нн~њ и^ въ вњкъ”
7
І зроблю кульгаве залишком і далеко розсіяне сильним народом, і Господь буде царювати над ними на горі Сионі відтепер і довіку.
8
Ты' же сто'лпе па'ствы м#гле'нъ дщ^и сїѓ'ня к тебњ` прїидетъ, и^ внидетъ вла'сть прьвая црsтво и^з вављ=ло'на дще'ри і^ерsли'мли”
8
А ти, вежо стада, пагорбе дочки Сиону! до тебе прийде і повернеться колишнє владарювання, царство — до дочок Єрусалима.
9
И$ н~нњ въскђю позна` ѕл^о. не бњ' лли тебњ цр~я. и^л^и совTњ твои погиба'ше. ја^ко ѓ^быидо'ша т^я бо'лњꙁни ја%ко ражда'ющїя.
9
Для чого ж ти нині так голосно волаєш? Хіба немає у тебе царя? Чи не стало у тебе радника, що тебе схопили муки, як ту, що народжує?
10
претръпева'и и^ крњпи'ся, и^ приближа'ися дщ^и сїѓ'ня ја%ко ражда'ющїя. ꙁане` н~нњ и^зыидеши и^ꙁ гра'да и^ ё^сли'шися на' поли, и^ до'идеши вављ=ло'на. этTђ'дђ эTи^метъ т^я, и^ эTтђдђ и^ꙁба'витъ т^я г~ь б~ъ твои эT рђкъ вра'гъ твои^хъ.
10
Страждай і мучся болями, дочко Сиону, як та, що народжує, бо нині ти вийдеш з міста і будеш жити у полі, і дійдеш до Вавилона: там будеш спасена, там визволить тебе Господь від руки ворогів твоїх.
11
и^ н~нњ събра'шася на тя страны` мно'ги, глющеи, пора'дђемся, и^ позрњ'чете по сїѓ'нђ ѓ'чи на'ши.
11
А тепер зібралися проти тебе багато народів і говорять: «нехай буде вона осквернена, і нехай надивиться око наше на Сион!»
12
сїи же не раꙁђмњша помышле'нїя гн~я, и^ не домы'слишася совњта е^го, ја%ко не събра` и^хъ а^ки снопо'въ гђме'нныхъ”
12
Але вони не знають думок Господніх і не розуміють ради Його, що Він зібрав їх як снопи на току.
13
Въста'ни и^зве'рзи я& дщ^и сїѓня, ја%ко ро'ги твоя положђ` желњ'ꙁны, и^ но'гти па'ꙁногти твоя` мњ'дяны. и^ ѓ^тон#чи'ши лю'ди мно'ги, и^ възло'жиши гв~и мно'жество и^хъ, и^ крњпость иX гв~и всея` земля`”
13
Встань і молоти, дочко Сиону, бо Я зроблю ріг твій залізним і копита твої зроблю мідними, і знищиш багато народів, і присвятиш Господу здобутки їх і багатства їх Владиці всієї землі.
Глvа, е~”
1
И$ н~нњ ѓ^градиTся дщ^и е^фрњмова ѓ^гражде'нїеM. ра'ть ёчиню` на вы, жезло'мъ пораꙁитᲆ за че'люсть пле'мена і^и^л~ева”
1
Тепер ополчись, дочко полчищ; облягли нас облогою, тростиною будуть бити по щоках суддю Ізраїлевого.
2
И т^ы виџлеѓ'ме до'ме е^фра'џA е^да` маl е^си т^ы ја%коже быти в ты'сђщахъ і^ё'диныхъ” эT тебе б^о мн^њ и^зы'идетъ старњишина ја%ко бы'ти въ княж#ство въ і^и^л~и, и^сходи же е^го и^ско'ни дн~їи вњ'чныхъ”
2
І ти, Вифлеєме-Ефрафо, чи малий ти між тисячами Іудиними? з тебе вийде Мені Той, Який повинен бути Владикою в Ізраїлі і Якого походження від початку, від днів вічних.
3
Сего раd дасть я& до вре'мене, ражда'ющая ро'дитъ. и^ ѓ^ста'вшеи бра'тїя и^хъ възвратяTся къ сн~омъ і^и^л~евомъ.
3
Тому Він залишить їх до часу, доки не народить та, що має народити; тоді повернуться до синів Ізраїля і ті брати їхні, які залишилися.
4
и^ ста'нетъ и^ ё'зритъ, и^ ё^пасетъ па'ствђ свою съ крњпостїю г~ь. и^ въ сла'вђ и'мени г~а б~а томђ бђдђтъ. зане` нн~њ възвели'чится до конець земли`.
4
І стане Він, і буде пасти у силі Господній, у величі імені Господа Бога Свого, і вони будуть жити безпечно, бо тоді Він буде великим до країв землі.
5
и^ бђдетъ се'и ми'ръ. е^гда` а^сљ=ръ прїидетъ на ꙁе'млю ва'шђ, и^ е^гда` възы'детъ на странђ` ва'шђ” и^ въста'нђтъ на'нь се'дмь пастђхъ и^ ѓ'смь ја%ꙁвъ чл~чскь.
5
І буде Він мир. Коли Ассур прийде у нашу землю і вступить у наші палаци, ми виставимо проти нього сім пастирів і вісім князів.
6
и^ ё^пасђтᲆ а^сљ=ра ѓ^рђ'жїемъ, и^ зе'млю невро'довђ ко'пїями ея`. і^ и^зба'витъ эT а^сљ=ра е^гда прїидетъ на ꙁе'млю ва'шђ, и^ е^гда въстђпиT на предњлы ва'ша.
6
І будуть вони пасти землю Ассура мечем і землю Немврода у самих воротах її, і Він-то визволить від Ассура, коли той прийде у землю нашу і коли вступить у межі наші.
7
И$ бђдетъ ѓ^ста'нокъ і^а'ковль въ страна'хъ сре'дњ людїи мно'гъ а^ки роса` эT г~а па'дающи, и^ ја%ко а'гньцы на садњ`, ја%коже да не събере'тся ни е^ді'нъ, ни сътръпи'тъ въ сн~охъ чл~честњхъ”
7
І буде залишок Якова серед багатьох народів, як роса від Господа, як злива на траві, і він не буде залежати від людини і покладатися на синів Адамових.
8
И$ бЂдетъ ѓ^станоk і^а'ковль въ страна'хъ средњ людїи мно'гъ а^ки ле'въ въ ско'тњхъ въ дђбра'вњ, и^ ја%ко льви'чищъ въ ста'дњхᲆ ѓ'вчїихъ. ја%коже е^гда про'идетъ и^ эTлђчи'въ въсхи'тить, и^ не бђдеT эTи^ма'ющаго.
8
І буде залишок Якова між народами, серед багатьох племен, як лев серед звірів лісових, як скимен серед отари овець, який, коли виступить, то долає і терзає, і ніхто не врятує від нього.
9
възнесе'тся рђка твоя на сожаля'ющая тебњ, и^ вс^и вра'зи твои` потребя'тся”
9
Підніметься рука твоя над ворогами твоїми, і всі вороги твої будуть знищені.
10
И$ бђдеT в тои дн~ь гл~етъ г~ь, поᲄреблю` ко'ня твоя и^с# сре'ды твоея, и^ погђблю` ѓ^рђжїе твое,
10
І буде у той день, — говорить Господь: знищу коней твоїх із середовища твого і знищу колісниці твої,
11
и^ потреблю` гра'ды эT земля` твоея, и^ разве'ргђ вс^я тве'рди твоя.
11
знищу міста у землі твоїй і зруйную всі укріплення твої,
12
и^ эTврь'гђ влъхвова'нїя эT рђкђ твоею, и^ влъхвђющїи не бђдђт# в тебњ`.
12
вивергну чародійство з руки твоєї, і тих, хто ворожить по хмарах, не буде у тебе;
13
и^ потреблю` и^звая'н#ныя твоа, и^ кђми'ры твоя и^с# среды тебе. и^ посемъ да ся не поклониши дњлесеM рђкђ твоею.
13
знищу ідолів твоїх і кумирів із середовища твого, і не будеш більше поклонятися виробам рук твоїх.
14
и^ посњкђ` лђги средњ тебе, и^ погђблю` гра'ды твоя.
14
Викоріню із середовища твого священні діброви твої і розорю міста твої.
15
и^ сътворю` съ гнњ'вомъ и^ съ ја%ростїю месть страна'мъ, поне'же не послђшаша”
15
І звершу у гніві й обуренні помсту над народами, які будуть неслухняні.
Глvа, ѕ~”
1
Слы'шите е^гоже ради гл~а г~ь. въста'ни, и^ сᲆприся съ гора'ми, и^ да слы'шаT хо'лми глаs твои”
1
Слухайте, що говорить Господь: встань, судися перед горами, і пагорби нехай чують голос твій!
2
Слы'шите хо'лми сђдъ гн~ь, и^ де'бри по'жди земльнїи. ја%ко сђдъ гн~ь къ лю'дем# е^го, и^ съ і^и^л~емъ съпрится”
2
Слухайте, гори, суд Господній, і ви, тверді основи землі: бо у Господа суд з народом Своїм, і з Ізраїлем Він змагається.
3
Лю'дїе мои` чт^о сътвори'хъ вамъ. чиM л^и васъ ѓ^скорби'хъ. чи'м ли в^ы стђжи'хъ. эTвњщаите м^и.
3
Народе Мій! що зробив Я тобі і чим обтяжував тебе? відповідай Мені.
4
ꙁане ли` и^зведохъ т^я иZ земля` е^гљ=пет#ски, і^ и^з до'мђ работы` и^зба'вихъ т^я, и^ пђсти'хъ преD тобо'ю мољ=сїя, и^ а^а^ро'на, и^ марїа'мъ
4
Я вивів тебе з землі Єгипетської і визволив тебе з дому рабства, і послав перед тобою Мойсея, Аарона і Маріам.
5
Лю'дїе мои` помянњте ё'бо чт^о совњща` на' вы валаа'къ цр~ь моа^ви'т#скь, и^ чт^о е^мђ эTвњща` валаа'мъ сн~ъ веѓ'ровъ эT сести'ма до галга'лъ, ја%ко да позна'е^тся пра'вда гн~я”
5
Народе Мій! згадай, що задумував Валак, цар Моавитський, і що відповів йому Валаам, син Веорів, і що відбувалося від Ситтима до Галгал, щоб пізнати тобі праведні дії Господні.
6
ѓ^ че'мъ пости'гнђ г~а. сря'щђ б~а мое^го вы'шняго. а^ще сря'щђ и& съ всесъжеже'нїемъ те'лцы лњтошними.
6
«З чим постати мені перед Господом, схилитися перед Богом небесним? Чи постати перед Ним із всепаленнями, з тельцями однолітніми?
7
а^ще прїимеT г~ь эT ты'сящъ ѓ'венъ, и^л^и эT те'мᲆ ко'злищъ тђченъ. а^ще дамъ пръве'нца моя за бесче'стїя моя. плоD ё^тробы мое'я ꙁа грњхи` дш~а моея. а^ще
7
Але чи можна догодити Господу тисячами баранів або невичерпними потоками єлею? Хіба дам Йому первістка мого за злочин мій і плід утроби моєї — за гріх душі моєї?»
8
и^ꙁвњсᲄи'ся тебᲇ чл~че чт^о добро`, и^л^и чесо г~ь про'ситъ эT тебе`. н^о е^же твори'ти сDђ и^ люби'ти млsть, и^ гото'вђ бы'ти ја^коже по'ити сᲆ гм~ъ бм~ъ твои^мъ”
8
О, людино! сказано тобі, що́ — добро і чого жадає від тебе Господь: діяти справедливо, любити діла милосердя і смиренномудро ходити перед Богом твоїм.
9
Гла'съ гн~ь гра'дђ приꙁове'тся, и^ сп~сетъ боя'щаяся и'мени е^го. послђшаи племя`, кт^о ё^бо ё^кра'ситъ гра'дъ,
9
Глас Господа взиває до міста, і мудрість благоговіє перед ім’ям Твоїм: слухайте жезл і Того, Хто поставив його.
10
е^да` ѓ'гнь, и^л^и домъ беꙁако'нныхъ събира'я и^мњнїя беꙁако'нїя, и^ сᲆ ё^кори'ꙁною непра'вдђ”
10
Чи не знаходяться і тепер у домі нечестивого скарби нечестя і зменшена міра, огидна?
11
и^ а'ще ѓ^правди'тся въ мњрахъ беꙁако'нникъ, и^ въ врᲇтищи мњры лђка'выя.
11
Чи можу я бути чистим з терезами неточними і з обманними гирями у торбі?
12
эT них же богат#ство и^хъ бесче'стїя наплъниша, и^ живђщеи в неи гл~ахђ лжђ`, и^ ја%зы'къ и^хъ възнесе'ся въ ё^стеX и^хъ”
12
Оскільки багатії його сповнені неправди, і жителі його говорять неправду, і язик їх є обман у вустах їхніх,
13
И$ а'зъ начнђ` поража'ти т^я и^ погђблю` т^я грњхи` твои^ми.
13
то і Я незцілимо уражу тебе спустошенням за гріхи твої.
14
т^ы ја^си` и^ не насы'тишися, и^ эTри'нђ т^я тобо'ю. и^ съврати'шися, и^ не и^ꙁбђдеши. и^ е^ли'ко и^хъ а^ще и^збђ'детъ ѓ^рђжїю ся предадят#”
14
Ти будеш їсти, і не будеш ситим; порожнеча буде всередині тебе; будеш зберігати, але не вбережеш, а що збережеш, те віддам мечу.
15
Ты` сњ'еши, н^о не по'жнеши. т^ы и^з#гнете'ши масли'чїе, н^о не пома'жешися ма'слоM. и^ наса'дите вино`, и^ не и^спїете вина` того. и^ поги'бнђтъ зако'ни людїи мои^хъ.
15
Будеш сіяти, а жати не будеш; будеш чавити оливки, і не будеш намащуватися єлеєм; вичавиш виноградний сік, а вина пити не будеш.
16
снабдњша б^о ѓ^правле'нїя зам#брїина, и^ вс^я дњлеса` до'мђ а^ха'вля. и^ походи'сте въ совњтехъ и^х# ја%коже преда'ти в# пагђбђ, и живђщая в не'и въ звизда'нїе, и^ ё^кори'зны люDски прїимете”
16
Збереглися у вас звичаї Амврія і всі діла дому Ахавового, і ви чините за порадами їх; і віддам Я тебе на спустошення і жителів твоїх на посміяння, і ви понесете наругу народу Мого.
Глvа, з~”
1
Оу лю'те мн^њ, быхъ а^ки събирая'й сла'мђ на жа'твњ и^ ја%ко па'родокъ въ и^ма'нїи. не бы'вшђ гро'ꙁнђ ја%ко ја%сти прьвоплоDныя ја%же въжделњ` дш~а моя”
1
Горе мені! бо зі мною тепер — як після збирання літніх плодів, як після збирання винограду: жодної ягоди для їжі, ні спілого плоду, якого бажає душа моя.
2
ОOу лю'те мн^њ дш~е ја%ко поги'бе бояꙁнивыи съ земля`, і^ и^справля'ющаго въ чл~цехъ нњсть. вс^и въ кро'вехъ пря'тся, ко'ждо и^х# по'дрђгђ свое^мђ заляеT,
2
Не стало милосердих на землі, немає правдивих між людьми; всі чинять підступи, щоб проливати кров; кожен ставить братові своєму сіть.
3
на ѕло'бђ рђцњ и^хъ ё^готовля'ютъ. кн~ѕь проситъ, и^ сђдїи ми'рная словеса` гл~я, а^ по'мыслъ дш~а е^го ле'сть. и^ эTи^мђ бл~гости иX.
3
Руки їхні повернені до того, щоб уміти робити зло; начальник вимагає подарунків, і суддя судить за хабарі, а вельможі висловлюють злі бажання душі своєї і перекручують справу.
4
ја%ко мо'ль ја^дя'и и^ ходя'и въ вре'дњ въ дн~ь присњще'нїя ёO лю'те, ёO лю'те, эTм#ще'нїя твоя приспњша, н~нњ бђдђтᲆ пла'чи и^хъ.
4
Кращий з них — як терен, і справедливий — гірше за колючу огорожу, день провісників Твоїх, відвідання Твоє настає; нині спіткає їх сум’яття.
5
не ё^пова'ите въ дрђзXњ ни надњитеся старњ'ишинахъ. и^ эT сожи'телница свое'я хранися сказа'ти е'й чт^о.
5
Не вірте другові, не покладайтеся на приятеля; від тієї, що лежить на лоні твоєму, стережи двері вуст твоїх.
6
понеже сн~ъ не чте'т# эTц~а, дщи' же въстан' етъ на мт~рь свою, и^ невњста на све'кровь свою. вра'зи вс^и мђжи и^же в домђ е^го”
6
Бо син ганьбить батька, дочка повстає проти матері, невістка — проти свекрухи своєї; вороги людині — домашні її.
7
А$з же къ гв~и възрю`, тръплю` къ б~ђ сп~сђ мое^мђ, и^ ё^слы'шитъ м^я б~ъ мои. да ся
7
А я буду споглядати на Господа, уповати на Бога спасіння мого: Бог мій почує мене.
8
не пора'дђетъ вра'гъ мои ја%ко падо'хся, и^ въсᲄа'нђ. ꙁане` а^ще ся'дђ въ тмњ`, г~ь свTњ мн^њ”
8
Не радій заради мене, неприятелько моя! хоча я впав, але встану; хоч я у мороці, але Господь світло для мене.
9
Гнњвъ гн~ь тръплю` ја^ко съгрњшиX е^мђ, дон#деже и^спра'витъ прю` мою и^ сътво'ритъ ѓ^сђжде'нїе мое, і^ и^зведе'тъ м^я на свњтъ, и^ ё^зрю` правDђ е^го”
9
Гнів Господній я буду нести, тому що згрішив перед Ним, доки Він не вирішить справи моєї і не вчинить суду наді мною; тоді Він виведе мене на світло, і я побачу правду Його.
10
и^ ё'зритъ вра'гъ мои, и^ ё^смо'тритъ стыдњнїе гл~ющи къ мн^њ, гдњ` е^сть б~ъ твои. ѓ'чи мои` позерца'ета по не'и, нн~њ бђдетъ въ попра'нїе а^ки ка'лъ на пђте'хъ
10
І побачить це неприятелька моя і сором покриє її, яка говорила мені: «де Господь Бог твій?» Надивляться на неї очі мої, як вона буде потоптана, подібно до бруду на вулицях.
11
въ дн~и гражде'нїя лаи^нъ. и^ эTврьжеT тои дн~ь ꙁако'ны твоа,
11
У день спорудження стін твоїх, у цей день віддалиться визначення.
12
и^ гра'ди твои` прїидђтъ на поравна'нїе и^ въ раздᲇле'нїе а^сљ=рїиско, и^ гра'ди твои` тве'рдїи въ раздњле'нїе эT тљ=ра до рњки` а^сљ=рїиски, и^ эT мо'ря до' моря, и^ эT горы` до горы`, дн~ь водњ` и^ млъвњ.
12
У той день прийдуть до тебе з Ассирії і міст єгипетських, і від Єгипту до ріки Євфрату, і від моря до моря, і від гори до гори.
13
и^ бђдетᲆ ꙁемля` въ па'гђбђ съ живђщими на не'и, эT пло'да нача'токъ иX”
13
А земля та буде пустелею за провину жителів її, за плоди діянь їх.
14
Паси` лю'ди своя жезлоM племя` свое ѓвца` прича'стїя твое^го вселя'ющаяся е^ді'ны в дђбра'вњ, средњ кармила попасTђ васанити'дђ и^ галаа^диTскђ, ја%коже и^ дн^е вњка.
14
Паси народ Твій жезлом Твоїм, овець спадщини Твоєї, які живуть самотньо у лісі посеред Кармила; нехай пасуться вони на Васані і Галааді, як у дні давні!
15
и^ по днеM и^схо'да твое^го иZ е^гљ=пта ё'зриᲄе чюдеснаа,
15
Як у дні виходу твого із землі Єгипетської, явлю йому дивні діла.
16
ё'зряT страны` и^ ё^срамяTся эT всея крњпости иX. рђ'цњ възло'жаT на ё^ста` иX ё'ши иX ѓ^гло'хнета.
16
Побачать це народи і посоромляться при всій могутності своїй; покладуть руку на вуста, вуха їхні зробляться глухими;
17
поли'жTђ прьсᲄь ја%ко ѕмїя плњжђще по' зеMли, смятTђся ѓ^бше'ствїеM иX. ѓ^ г~њ бѕ~њ на'шеM ё^жа'снTђся и^ ё^бояTся эT него.
17
будуть лизати порох, як змія, як черва земна, виповзуть вони з укріплень своїх; устрашаться Господа Бога нашого й убояться Тебе.
18
кт^о б~ъ а^ки ты` эTм#ща'а беꙁако'нїа и^ пресᲄђпа'я непра'вDы ѓ^ста'вшиM прича'стїя е^го. и^ не ё^дръжа свидњ'нїе гнњ'ва свое^го ја^ко вольникᲆ млsти еs.
18
Хто Бог, як Ти, що прощає беззаконня і не ставить за злочин залишку спадщини Твоєї? не вічно гнівається Він, тому що любить милувати.
19
то'и ѓ^братиT и^ поми'лђетъ н^ы, и^ погрђзиT непра'вды на'ша, и^ въврьжет# въ глђбины` мор#скїя вс^я грњхи` на'ша.
19
Він знову змилосердиться над нами, згладить беззаконня наші. Ти ввергнеш у безодню морську всі гріхи наші.
20
даси` и'стиnнђ і^а'ковђ, и^ ми'лость а^враа'мђ ја^коже е^си клял#ся эTц~емъ нашимъ въ дн~и прьвыя”
20
Ти виявиш вірність Якову, милість Аврааму, яку із клятвою обіцяв батькам нашим від днів перших.