Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Бы'сть въ мsць ниса'нъ, въ лњто, к~ е, а^ртаће'рћа цр~я, и^ вино` б^њ предо мною и^ взя'хъ вино` и^ да'хъ цр~ю. и^ не бысть вино` предо мно'ю зане` эTдадоX цр~ю почрьпа'нїе. и^ не бњ` дрђга'го преD ни'мъ,
1
У місяці Нисані, у двадцятий рік царя Артаксеркса, було перед ним вино. І я взяв вино і подав цареві, і, здавалося, не був сумним перед ним.
2
рече же м^и цр~ь чт^о ра'ди лице` твое ско'рбно е^сть. и^ нњ'си веселяся. и^ нњ'сть с^е то'кмо ѕло'ба срDца” И$ ё^боя'хся ѕњло
2
Але цар сказав мені: чому обличчя в тебе сумне; ти не хворий, цього нема, а справді сум на серці? Я дуже злякався
3
и^ реко'хъ цр~ю, цр~ю въ вњки живи`. чт^о ра'ди не пла'четъ лице` мое. понеже граD до'мъ гробо'въ эTц~ь моиX ѓ^пђстњ` и^ вра'та е^го съж#же'ны сђть ѓ^гнеM”
3
і сказав цареві: нехай живе цар повіки! Як не бути сумним обличчю моєму, коли місто, дім гробів батьків моїх, у запустінні, і ворота його спалені вогнем!
4
И$ рече м^и цр~ь” Кое'я ради ве'щи въспомина'еши ѓ^ сих#. и^ помолиX г~а б~а нб~си,
4
І сказав мені цар: чого ж ти бажаєш? Я помолився Богу небесному
5
и^ реко'хъ къ цр~ю. цр~ю а^ще ви'диTся бл~го, и^ ё^годенъ л^и е^сть раб# твой преD лицемъ твои^мъ, да по'слешъ мене` въ і^ё^де'ю въ' градъ гроb эTц~ь мои^хъ и^ съзи'ждђ е^го”
5
і сказав цареві: якщо царю благоугодно, і якщо у благоволінні раб твій перед лицем твоїм, то пошли мене в Юдею, в місто, де гроби батьків моїх, щоб я відбудував його.
6
Речеy м^и цр~ь, и^ цр~ца, и^же сидя'ше блиZ е^го. да'же до кое^го вре'мени бђдетъ пђть твой. и^ когDа ѓ^брати'шися, и^ ё^слади'хся преD лицемъ цр~евымъ, и^ посла` м^я” И$ положи'хъ е^мђ время
6
І сказав мені цар і цариця, яка сиділа поруч з ним: скільки часу триватиме путь твоя, і коли повернешся? І благоугодно було цареві послати мене, після того як я призначив час.
7
и^ реко'хъ цр~ю, а^ще ви'дится бл~го, посла'нїе да'ждь мн^њ къ вое^во'дамъ стра'нъ за рњко'ю, да приведTђ мене` дондеже прїидђ` въ і^ё^де'ю”
7
І сказав я царю: якщо царю благоугодно, то дав би мені листи до зарічних областеначальників, щоб вони давали мені перепустку, доки я не дійду до Юдеї,
8
и^ посла'нїе къ а^са'фђ стра'жђ лђга цр~ева. да да'сть м^и лњсъ да ё^крњпи'ти могђ` вра'та столпа` до'мђ. и^ стњ'ны гра'дныя и^ доM и^же вни'дђ во'нь” И$ да` м^и цр~ь рђко'ю б~а мое^го бл~гая со мно'ю”
8
і лист до Асафа, охоронця царських лісів, щоб він дав мені дерев для воріт фортеці, яка при домі Божому, і для міської стіни, і для дому, в якому б мені жити. І дав мені цар, тому що благодійна рука Бога мого була наді мною.
9
И$ прїидо'хъ к вое^во'дамъ стра'нъ за рњко'ю. и^ да'хъ иM посла'нїе цр~ево, и^ посла' же цр~ь со мно'ю нача'лницы си'лныи и^ ко'нницы,
9
І прийшов я до зарічних областеначальників і віддав їм царські листи. Послав же зі мною цар військових начальників з вершниками.
10
и^ слы'шаше санавал#ла'тъ а^ронитиs и^ товїи рабъ а^манїевъ. и^ ѓ^скорбле'ни сђть ѓ^ѕлобле'нїемъ вели'кимъ. ја%ко прихо'дитъ чл~къ и^же и%щетъ преспњва'нїя сн~овомъ і^и^л~евымъ.
10
Коли почув це Санаваллат, Хоронит і Товія, аммонитський раб, то їм було дуже прикро, що прийшов чоловік піклуватися про благо синів Ізраїлевих.
11
и^ прїидо'хъ въ і^ерsлимъ и^ бы'хъ т^ђ г~ дн~и”
11
І прийшов я в Єрусалим. І пробувши там три дні,
12
И$ въста'хъ но'щїю мђжиy малы со мною, и^ никомђже възвњсти'хъ ја%ко б~ъ е^сть въ срDци моеM, сътвори'ти съ і^и^л~емъ. и^ ско'тъ не бы'сть со мно'ю. то'кмо скоT на неMже сњдя'хъ.
12
устав я вночі з небагатьма людьми, які були зі мною, і нікому не сказав, що́ Бог мій поклав мені на серце зробити для Єрусалима; тварини ж не було зі мною ніякої, крім тієї, на якій я їхав.
13
и^ внидо'хъ въ врата до'лђ но'щїю, къ ё'стїю и^сточника смоко'вничнаго. и^ къ вра'томъ гнои^ныM, и^ помышля'хъ стњнђ` і^ерsли'мъскђю разоре'нђ и^ вра'та е^го сконча'ны ѓ^гнеM,
13
І проїхав я вночі через ворота Долини перед джерелом Драконовим до воріт Гнойових, і оглянув я стіни Єрусалима зруйновані і його ворота, спалені вогнем.
14
и^ прїидоX къ вра'томъ ключа`, и^ к# кђпели цр~евњи. и^ не бы'сть мњсто скотђ` на не'мже сњдя'хъ да прои'деT,
14
І під’їхав я до воріт Джерела і до царської водойми, але там не було місця пройти тварині, яка була піді мною, —
15
и^ влњзо'хъ по пото'кђ но'щїи и^ помышля'хъ стњнђ`, и^ ѓ^браще'нъ прїидоX къ вра'томъ до'лђ и^ ѓ^братиXся.
15
і я піднявся назад по лощовині вночі й оглядав стіну і, проїхавши знову воротами Долини, повернувся.
16
стрегђщїи же не вњдя'хђ кђдњ а^зъ и^дђ и^л^и чт^отворю`. н^о і^ё^де'ѓмъ и^ сщ~н#еникомъ и^ держа'внымъ и^ правителемъ про'чїимъ. и^же сътворя'хђ дњло даже дотогда`, ничесоy сказа'хъ
16
І начальники не знали, куди я ходив і що я роблю: ні юдеям, ні священикам, ні вельможам, ні начальникам, ні іншим виконавцям робіт я до того нічого не відкривав.
17
и^ рекохъ и^мъ. в^ы зна'ите ѓ^злобле'нїе сїе в# которомъ е^смы`. и^же і^ерsли'мъ ѓ^пђщенъ и^ вра'та е^го сконча'ны сђть ѓ^гне'мъ, прїидњте и^ съзи'ждемъ стњны і^ерsлимђ и^ не бђдемъ е^ще поношени,
17
І сказав я їм: ви бачите біду, в якій ми знаходимося; Єрусалим спустошений і ворота його спалені вогнем; ходімо, побудуємо стіну Єрусалима, і не будемо надалі в такому приниженні.
18
и^ сказа'хъ и^мъ рђкђ б~а мое^го и^же е^сть бл~га со мною и^ словеса` цр~ева и^же гл~а мн^њ, и^ реко'хъ. въстанемъ и^ съзи'ждеM, и^ ё^крњпле'ни сђть рђки иX въ бл~го.
18
І я розповів їм про руку Бога мого, що благодіє мені, а також і слова царя, які він говорив мені. І сказали вони: будемо будувати, — й укріпили руки свої на благу справу.
19
слы'шаша же санавал#ла'тъ а^ронит#, и^ товїя ра'бъ а^манїевъ и^ гиса'мъ а^рави'тинъ. и^ посмњя'шася наM. и^ прїидо'ша къ намъ и^ ё^ничижи'шA. и^ реко'ша, ка'я е^сть сїя ве'щь ю%же творите`. е^гда сђпроти'вђ цр~ю эTмњта'етеся,
19
Почувши це, Санаваллат, Хоронит і Товія, аммонитський раб, і Гешем аравитянин глузували з нас і з презирством говорили: що це за справа, яку ви робите? чи не думаєте вже повстати проти царя?
20
и^ възда'хъ и^мъ словеса` и^ реко'хъ к ниM, б~ъ нб~си, то'и б~ъ на'шъ, и^ пособля'етъ наM, и^ мы` раби` е^го е^смы` въстанеM и^ съзидаеM. ва'м же нњсть ча'сти и^ прича'стїя и^ па'мяти въ і^и^л~и”
20
Я дав їм відповідь і сказав їм: Бог Небесний, Він благопоспішить нам, і ми, раби Його, станемо будувати, а вам немає частки і права і пам’яті в Єрусалимі.