Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
И$ бы'сть е^гда слы'шаше санавал#ла'тъ, и^же съзида'емъ стњ'ны, лђка'вно бњ` е^мђ, и^ гнњ'вася ѕњло. и^ посмњја^ся і^ё^де'ѓмъ”
1
Коли почув Санаваллат, що ми будуємо стіну, він розсердився і багато досадував і знущався з юдеїв;
2
И$ рече преD бра'тїею свое'ю, сїя си'ла сомо'роv, и^ рече чт^о і^ё^деи` сїю сътворя'ютъ свои гра'дъ, н^о пожира'ютъ л^и, и^л^и възмо'гђтъ дн~есь, ѓ^ста'вяT ка'менїе съ пра'хоM бы'ти земли сож#же'нней,
2
і говорив при братах своїх і при самарійських військових людях, і сказав: що роблять ці жалюгідні юдеї? невже їм це дозволять? невже будуть вони приносити жертви? невже вони коли-небудь закінчать? невже вони оживлять камені з куп пороху, і притому попалені?
3
и^ товїя а^мани'тяниn, блиZ е^го прїиде, и^ рече и^мъ саме'ние, блиZ е^го прїиде, и^ рече и^мъ саме'ние пожираютъ, и^л^и ја^дя'тъ эT мњста иX, не възы'идетъ л^и лиси'ца, и^ разориT стњнђ` ка'менеи иX”
3
А Товія аммонитянин, який був поруч з ним, сказав: нехай будують їх; піде лисиця, і зруйнує їхню кам’яну стіну.
4
И$ рече нее^мїя, слы'ши б~е нашъ, ја%ко сътворе'ни е^смы` въ смњя'нїе” ѓ^брати` поноше'нїе и^хъ на главђ` и^хъ. и^ да'и иM въ посмњя'нїе в зе'млю плњне'нїя,
4
Почуй, Боже наш, у якій ми зневазі, і оберни ганьбу їх на їхню голову, і віддай їх на презирство в землі полону;
5
не покры'и безако'нїя иX”
5
і не покривай беззаконня їх, і гріх їх нехай не згладиться перед лицем Твоїм, тому що вони засмутили тих, що будують!
6
6
Ми однак же будували стіну, і складена була вся стіна до половини її. І в народу вистачало ретельности працювати.
7
Бы'сть же е^гда слы'шаше санавалаT, и^ товїя, и^ а^равїи и^ а^мони'ты, ја%ко и^зведе'на бы'сть щњ'ль стњны` і^ерsли'скїа, зане` почаша междђ разбїенїя дњлати, гнњвахђся ѕњло”
7
Коли почув Санаваллат і Товія, й аравитяни, й аммонитяни, і азотяни, що стіни Єрусалимські відновлюються, що пошкодження почали лагодитися, то їм стало дуже прикро.
8
И$ събра'ни сђть вс^и въкђпњ, да прїидђтъ и^ ѓ^плъча'тся проти'вђ і^ерsлима”
8
І змовилися всі разом піти війною на Єрусалим і зруйнувати його.
9
И$ моли'хомъ б~а нашего, и^ поста'вихоM на стра'жи, на стњнњ` дн~ь и^ но'щъ, проти'вђ и^хъ”
9
І ми молилися Богу нашому, і ставили проти них варту вдень і вночі, для порятунку від них.
10
Рече же і^ё'да, и^стомле'на е^сть си'ла вра'гъ, и^ зеMля` мно'га е^сть, и^ мы` не мо'жемъ съзида'ти стњнђ`”
10
Але юдеї сказали: ослабла сила в носіїв, а сміття багато; ми не в змозі будувати стіну.
11
И$ реко'ша ѓ^скорбля'ю^щїи` на'съ, да не зна'ютъ и^ не вњдяT до'ндеже прїидемъ посредњ и^хъ, и^ ё^бїемъ и^хъ, и^ преста'ти сътвори'мъ дњло”
11
А вороги наші говорили: не дізнаються і не побачать, як раптом ми ввійдемо в середину їх і переб’ємо їх, і зупинимо справу.
12
Бы'сть же грядђщимъ і^ё^де'ѓ^мъ, и^же ѓ^бита'хђ бли'зь и^хъ, гл~ющи намъ, въсходятъ эT всњхъ ја%зы'къ на' ны”
12
Коли приходили юдеї, які жили поряд з ними, і говорили нам разів десять, з усіх місць, що вони нападуть на нас,
13
И$ поста'вихъ въ мњсто послњ стnњ въ закрове'нїи, и^ поста'вихъ лю'ди по чинђ` с ме'чи и^ с# сђлицами и^ лђ'ки,
13
тоді в низинних місцях біля міста, за стіною, на місцях сухих поставив я народ за племенами з мечами їхніми, зі списами їхніми і луками їхніми.
14
и^ ви'дњхъ и^ въста'хъ. и^ реко'хъ къ державнњ'ишимъ и^ старњ'ишинаM. и^ къ про'чимъ ча'стемъ наро'да” Не бо'итеся эT лица` и^хъ. г~а на'шего вели'каго и^ стра'шнаго, въспомина'ите и^ ѓ^полчи'теся за бра'тїю ва'шђ сн~овъ ва'шихъ и^ дще'ри ва'ши и^ же'ны ва'ши и^ домовъ ва'шихъ.
14
І оглянув я, і став, і сказав найзнатнішим і начальникам і решті народу: не бійтеся їх; пом’ятайте Господа великого і страшного і воюйте за братів своїх, за синів своїх і за дочок своїх, за дружин своїх і за доми свої.
15
Бы'сть же е^гда` ё^слы'шаша враѕи на'ши, ја%ко ја^влеn бы'сть на'мъ совњтъ и^хъ, разори` б~ъ ја%же съвњща'ша. и^ ѓ^брати'хоMся вс^и на стњ'ны е^ді'нъ кождо же къ дњ'лђ свое^мђ”
15
Коли почули вороги наші, що нам відомий намір їхній, тоді зруйнував Бог задум їхній, і всі ми повернулися до стіни, кожен на свою роботу.
16
И$ бы'сть эT дн~и того. по'лъ въчине'ныхъ ю%ношъ и^ дњ'лахђ дњ'ло. и^ полови'на и^хъ ё^гото'вана бы'сть къ бра'ни. и^ сђ'личницы и^ щи'тни и^ лђ'ки и^ ѓ^рђж'ницы и^ нача'лницы за всњмъ до'момъ і^ё'динымъ
16
З того дня половина молодих людей у мене займалася роботою, а інша половина їх тримала списи, щити і луки і лати; і начальники знаходилися позаду всього дому Іудиного.
17
съѕида'ющи стњ'ны, и^ нося'щїи бремена` съ ѓ^рђж'їемъ е^ді'нђ рђ'кђ свою творя'хђ дњ'ло и^ дрђго'ю держа'хђ ме'чъ.
17
Ті, що будували стіну і носили важке, яке накладали на них, однією рукою виконували роботу, а другою тримали спис.
18
съзида'ющимъ же е^ді'номђ комђж'до ме'чъ бы'сть ѓ^поя'санъ при бе'дрђ е^го. и^ съзида'хђ и^ трђбяхђ трђба'ми блиZ и^хъ.
18
Кожен із тих, що будували, підперезаний був мечем по стегнах своїх, і так вони будували. Біля мене знаходився сурмач.
19
и^ реко'хъ къ державнњ'ишимъ и^ къ старњ'ишинамъ, и^ къ про'чимъ ча'стемъ наро'да дњ'ло вели'ко е^сть и^ простра'нно. и^ м^ы эTлђче'ни е^смы` на стњнњ дале'че е^ді'нъ эT дрђга'го.
19
І сказав я найзнатнішим і начальникам і решті народу: робота велика і об’ємна, і ми розсіяні по стіні і віддалені один від одного;
20
и^ въ мњ'стњ и^дњж'е ё^слы'шите гла'съ трђ'бныи, та'мотецњте к на'мъ. и^ б~ъ на'шъ ѓ^полчи'тся ѓ^ наs.
20
тому звідки ви почуєте звук труби, в те місце збирайтеся до нас: Бог наш буде воювати за нас.
21
и^ мы` т^о сътворя'емъ дњ'ло. и^ по'лъ насъ держа'хђ сђ'лицы эT восхо'да зори`. до'ндеже взы'идђтъ ѕвњ'зды.
21
Так виконували ми роботу; і половина тримала списи від сходу зорі до появи зірок.
22
въ вре'мя же т^о реко'хъ по'лкомъ. е^ді'нъ ко'ждо съ ѓ%трокомъ свои^мъ да пребыва'етъ въ среди і^ерsлима. и^ да бђдTђ вамъ стра'жа в но'щи и^ дн~ь на дњла'нїе
22
Крім цього, у той же час я сказав народу, щоб в Єрусалимі ночували всі з рабами своїми, — і будуть вони у нас вночі на варті, а вдень на роботі.
23
а%з же и^ бра'тїя мои` и^ ѓ'троцы мои, и^ стра'жи и^же бя'хђ послњ мене`, не снима'хомъ ѓ^дњя'нїя на'ша т^ђ, ни е^ді'нъ эT мђж'ъ”
23
І ні я, ні брати мої, ні слуги мої, ні вартові, які супроводжували мене, не знімали із себе одягу свого, у кожного були під рукою меч і вода.