¹

Бы'сть же е^гда` слы'ша санаваlла'тъ и^ товїя, і^ и^са'мђ а^рави'т#скомђ, и^ про'чимъ враго'мъ на'шимъ, ја^ко създа'хђ стњнђ`. и^ не ѓ^ста` в ни'хъ дх~ъ. и^ а'зъ да'же до вре'мени ѓ%ного, две'рїи не поста'вихъ въ вра'тњхъ.

¹

Коли дійшло до вух Санаваллата і Товії і Гешема аравитянина й інших ворогів наших, що я відбудував стіну, і не залишалося в ній пошкоджень — втім, до того часу я ще не ставив дверей у ворота, —

²

посла` санаваlла'тъ и^ сиса'м# къ мнњ` гл~ющи. прїиди и^ събере'мся въкђ'пњ в по'ле на мњ'сто ѓ%но гл~емое. тїи же мышля'хђ да сътво'рятъ м^и ѕло`”

²

тоді прислали Санаваллат і Гешем до мене сказати: прийди, і зійдемося в одному із сіл на рівнині Оно. Вони замишляли зробити мені зло.

³

И$ посла'хъ к ни'мъ посло'въ гл~ющи. дњ'ло вели'ко. а%зъ творю` и^ не могђ` сни'ти, да не преста'нетъ дњ'ло. е^гда же съвершђ е& възы'идђ къ ва'мъ”

³

Але я послав до них послів сказати: я зайнятий великою справою, не можу зійти; справа зупинилася б, якби я залишив її і зійшов до вас.

⁴

И$ посла'ша же къ мнњ` ја%ко гл~ъ се'и, и^ посла'ша къ мнњ` посе'мъ,

⁴

Чотири рази присилали вони до мене з таким самим запрошенням, і я відповідав їм те саме.

⁵

и^ посла` къ мнњ` санавала'тъ, е~ го ѓ%трока свое^го, посла'нїе и^мњ'ющи в рђ'кђ свою` пи'санђ та'ко”

⁵

Тоді прислав до мене Санаваллат у п’ятий раз свого слугу, в якого в руці був відкритий лист.

⁶

Въ ја^зы'цњхъ слы'шано е^сть. и^ сиса'мъ реq. ја%кот^ы і^ и^ё^де'и мы'слите эTмњта'тися” И$ сего ра'ди т^ы съѕида'еши стњ'нђ и^ въздви'гнђти себе` хо'щеши и^мъ в# цр~я. сеа' же ра'ди вины

⁶

У ньому було написано: чутка носиться в народах, і Гешем говорить, начебто ти і юдеї задумали відпасти, для чого і будуєш стіну і хочеш бути в них царем, за тими ж чутками;

⁷

и^ прoрки поставля'еши себњ`. да бђ'деши въ і^ерsлимњ цр~емъ и^ въ і^ё^де'и. и^ нн~њ възвњстятся цр~ю словеса` сїя. сего ра'ди нн~њ прїиди да сътво'римъ совњтъ въкђ'пњ”

⁷

і пророків поставив ти, щоб вони розголошували про тебе в Єрусалимі і говорили: цар Юдейський! І такі розмови дійдуть до царя. Отже, приходь, і порадимося разом.

⁸

И$ посла'хъ к ниM гл~ющи, нњ'сть сътворе'но по словеси` семђ` и^же т^ы гл~еши, ја%ко эT срDца твое^гот^ы л#же'ши и^х#,

⁸

Але я послав до нього сказати: нічого такого не було, про що ти говориш; ти вигадав це своїм розумом.

⁹

ја%ко вс^и страшатъ насъ гл~ющи, престанђтъ рђ'ки иX эT дњ'ла сего и^ не сътвориTся” Сего ради нн~њ наипаче ё^крњпи'хъ рђ'ки мои`,

⁹

Бо всі вони залякували нас, думаючи: опустяться руки їхні від цієї справи, і вона не відбудеться; але я тим більше зміцнив руки мої.

¹⁰

и^ азъ внидо'хъ въ до'мъ семее^въ сн~а далаїе^ва, сн~а метавеи'лева, и^ се'и съдержася м^и и^ рече” Съберњ'мся въ до'мъ бж~їи среди е^го, и^ заключи'мо две'ри е^го, ја%ко прихо'дяT нощїю да забїютъ т^я”

¹⁰

Прийшов я в дім Шемаії, сина Делаії, сина Мегетавелового, і він замкнувся і сказав: ходімо в дім Божий, всередину храму, і замкнемо за собою двері храму, тому що прийдуть убити тебе, і прийдуть убити тебе вночі.

¹¹

И$ реко'хъ кт^о е^сть подо'бенъ мнњ` да бњжи'т#, и^ кт^о подо'бенъ ја%ко азъ, въни'детъ въ цр~ковь и^ живетъ, не вни'дђ”

¹¹

Але я сказав: чи може втікати така людина, як я? Чи може такий, як я, увійти в храм, щоб залишитися живим? Не піду.

¹²

И$ разђмњ'хъ и^ с^е б~ъ не посла е^го, ја^ко пррoчествова сло'во на мя,

¹²

Я знав, що не Бог послав його, хоча він пророче говорив мені, але що Товія і Санаваллат підкупили його.

¹³

и^ товїа, и^ санаваlлатъ, ная'ша на мя наро'дъ да ё^страшђся и^ сътворю` тако, и^ съгрњшђ` и^ да бђ'дђ и^мъ въ и^мя лђкавое, і^ и^мњ'емъ ѕл^о, ја^ко да поно'сятъ м^и,

¹³

Для того він був підкуплений, щоб я злякався і зробив так і згрішив, і щоб мали про мене недобру думку і переслідували мене за це докорами.

¹⁴

помяни` б~е товїю и^ санаваlлата по дњ'лђ иX си'цевђ, и^ наѓ^дїя пррoка и^ про'чиX пррoкъ и^же страшахђ мя”

¹⁴

Пом’яни, Боже мій, Товію і Санаваллата за цими справами їхніми, а також пророчицю Ноадію й інших пророків, які хотіли залякати мене!

¹⁵

И$ съверше'на е^сть стњна, к~е го, мцsа е^лђ'ла, въ н~в дн~и”

¹⁵

Стіна була зроблена у двадцять п’ятий день місяця Елула, за п’ятдесят два дні.

¹⁶

И$ бы'сть б^о е^гда слы'шаша вс^и враѕи наши, и^ ё^боя'шася вс^и ја^зы'цы, и^же бя'хђ ѓ%крsтъ насъ, нападе` страX вели'къ въ ѓ%чи и^хъ, и^ позна'ша и^же эT г~а б~а нашего сътворе'но быs дњ'лот^о”

¹⁶

Коли почули про це всі вороги наші, і побачили це всі народи, які навколо нас, тоді вони дуже впали в очах своїх і пізнали, що це діло зроблено Богом нашим.

¹⁷

И$ въ дн~и тїи мно'ѕи державнњ'ишїи въ і^ёде'и посланїа послаша к товїи` и^ эT товїя посланїя грядя'хђ к ниM,

¹⁷

Зверх того в ті дні найзнатніші юдеї багато писали листів, які посилалися до Товії, а Товіїні листи приходили до них.

¹⁸

мно'ѕи б^о бя'хђ въ і^ё^де'и и^мњ'ющи въ кля'твњ е^го, ја%ко зя'ть б^њ сехенїевъ сн~а и^ё^рае^ва, і^ѓ^аннаџаn сн~ъ е^го прїя` дще'рь месол#ла'мовђ сн~а варахїева въ женђ`,

¹⁸

Тому що багато хто в Юдеї був у клятвеному союзі з ним, бо він був зятем Шеханії, сина Арахового, а син його Іоханан узяв за себе дочку Мешуллама, сина Верехії.

¹⁹

и^ словеса е^я` бњ'хђ къ мнњ` гл~ющи, и^ словеса мои` эTнося'щи е^мђ и^ послаше посланїе товїя да ё^страшитъ мене`”

¹⁹

Навіть про доброту його вони говорили при мені, і мої слова переносилися до нього. Товія надсилав листи, щоб залякати мене.