Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
Глvа, а~”
1
И$ бы'сть въ мsць хаселе'фъ лњта, к~, и^ а'ꙁъ бњхъ въ сђсан ави'рњ.
1
Слова́ Неємії, сина Ахалиїнового. У місяці Кислеві, у двадцятому році, я перебував у Сузах, престольному місті.
2
и^ прїиде къ мн^њ а^нанїя е^ді'нъ эT бра'тїи мои^хъ, съ мђжи і^ё'довы. и^ въпросиX и^хъ ѓ^ ѓ^ста'вших# и^же ѓ^ста'ша эT плњне'нїя і^ерsлі'мова
2
І прийшов Ханані, один із братів моїх, він і кілька людей з Юдеї. І запитав я їх про уцілілих юдеїв, які залишилися від полону, і про Єрусалим.
3
и^ реко'ша м^и ѓ^ста'вшїи эT плњне'нїя т^ђ поD вла'стїю въ ѓ^ꙁлобле'нїи велі'цᲇ сђть и^ въ поношенїи. и^ стњ'ны і^ерsлі'ма раꙁоре'ны сђть, и^ вра'та е^го съж#же'на сђть ѓ^гнеM”
3
І сказали вони мені: ті, які залишилися від полону, знаходяться там, у країні своїй, у великій біді й у приниженні; і стіна Єрусалима зруйнована, і ворота його спалені вогнем.
4
Є$гда' же слы'шаX словеса` т^а. и^ сњдъ и^ пла'кахъ и^ тђжи'хъ дн~и мно'ги. и^ бњхъ посᲄя'ся и^ моля'ся преD лице'мъ б~а нбsнаго.
4
Почувши ці слова, я сів і заплакав, і сумний був кілька днів, і постився і молився перед Богом небесним
5
и^ рекохъ, молю т^я г~и бж~е нб~си крњпкїи вели'кїи и^ стра'шныи и^же храни'ши завњтъ, и^ млsрдїе с тњми` и^же тебе лю'бятъ, и^ храня'щимъ повеле'нїя твоя`.
5
і говорив: Господи Боже небес, Боже великий і страшний, що зберігаєш завіт і милість до тих, хто любить Тебе і дотримується заповідей Твоїх!
6
да бђдђтъ ё'ши твои` слы'шащи и^ ѓ'чи ᲄвои` ѓ^тво'рени да слы'шатъ мл~твђ раба` твое^го, е^ю'же а%зъ молю'ся преD тобо'ю дн~есь дн~ь и^ но'щъ. за сн~ы і^и^л~евы раби` твои`, и^сповњда'юся ꙁа грњхи сн~въ і^и^л~евъ, и%же съгрњши'ша пред# тобо'ю” І$ а'ꙁъ и^ до'мъ эTц~ь мои^хъ съгрᲇши'хомъ тебњ`.
6
Нехай будуть вуха Твої уважні й очі Твої відкриті, щоб почути молитву раба Твого, якою я тепер день і ніч молюся перед Тобою за синів Ізраїлевих, рабів Твоїх, і сповідуюся в гріхах синів Ізраїлевих, якими згрішили ми перед Тобою, згрішили — і я і дім батька мого.
7
сђ'етне прельще'ни е^смы, и^ не съхрани'хомᲆ за'повњдеи твоиX, и^ чи'ны и^ сђдовъ и^же повелњ` мољ=сїи ра'бъ твой”
7
Ми стали злочинцями перед Тобою і не зберегли заповідей і уставів і постанов, які Ти заповів Мойсеєві, рабу Твоєму.
8
Помяни` ё'бо словеса` и^же повелњ` мољсїю рабђ` твое^мђ гл~ющи” Є$гда престђ'пите а%ꙁъ расточђ` в^ы в# лю'ди”
8
Але пом’яни слово, яке Ти заповів Мойсеєві, рабу Твоєму, говорячи: якщо ви станете злочинцями, то Я розсію вас по народах;
9
И$ а'ще ѓ^брати'теся ко мнњ` и^ съхраните` за'повњди моя, и^ сътворите` я&. и^ а^ще бђдеT раз#сњя'нїе ва'ше эT коnца` нб~си до конца`, эTтђ'дђ съберђ` в^ы. и^ въведђ в^ы в мњсто ја%же и^збра'хъ и^ вселиTся и%мя мое т^ђ”
9
коли ж навернетеся до Мене і будете зберігати заповіді Мої і виконувати їх, то хоч би ви були вигнані на край неба, і звідти зберу вас і приведу вас на місце, яке обрав Я, щоб поставити там ім’я Моє.
10
И$ тїи раби твои` и^ людїе иXже и^скђпи`, въ крњпости твое'и вели'цњи, и^ рђко'ю твое'ю ѕњлною,
10
Вони ж раби Твої і народ Твій, який Ти відкупив силою Твоєю великою і рукою Твоєю могутньою.
11
не ё& б^о г~и, н^о бђди ё'хотвое` внима'яй въ мл~твђ раба` твоеh и^ на мл~твђ рабо'мъ твои^мъ. и^же хотя'тъ боя'тися и%мени твое^го. и ё^прави ё'бо рабђ` твое^мђ днесь, и^ да'и е^мђ млsть преD мђжемъ симъ и^ а'ꙁъ б^о бы'хъ виночрь'пчїя цр~евᲆ”
11
Молю Тебе, Господи! Нехай буде вухо Твоє уважне до молитви раба Твого і до молитви рабів Твоїх, які люблять благоговіти перед ім’ям Твоїм. І благопоспіши рабові Твоєму тепер, і введи його в милість у людини цієї. Я був виночерпієм у царя.
Глvа, в~”
1
Бы'сть въ мsць ниса'нъ, въ лњто, к~ е, а^ртаће'рћа цр~я, и^ вино` б^њ предо мною и^ вꙁя'хъ вино` и^ да'хъ цр~ю. и^ не бысть вино` предо мно'ю ꙁане` эTдадоX цр~ю почрьпа'нїе. и^ не бњ` дрђга'го преD ни'мъ,
1
У місяці Нисані, у двадцятий рік царя Артаксеркса, було перед ним вино. І я взяв вино і подав цареві, і, здавалося, не був сумним перед ним.
2
рече же м^и цр~ь чт^о ра'ди лице` твое ско'рбно е^сть. и^ нњ'си веселяся. и^ нњ'сть с^е то'кмо ѕло'ба срDца” И$ ё^боя'хся ѕњло
2
Але цар сказав мені: чому обличчя в тебе сумне; ти не хворий, цього нема, а справді сум на серці? Я дуже злякався
3
и^ реко'хъ цр~ю, цр~ю въ вњки живи`. чт^о ра'ди не пла'четъ лице` мое. понеже граD до'мᲆ гробо'въ эTц~ь моиX ѓ^пђстњ` и^ вра'та е^го съж#же'ны сђть ѓ^гнеM”
3
і сказав цареві: нехай живе цар повіки! Як не бути сумним обличчю моєму, коли місто, дім гробів батьків моїх, у запустінні, і ворота його спалені вогнем!
4
И$ рече м^и цр~ь” Кое'я ради ве'щи въспомина'еши ѓ^ сих#. и^ помолиX г~а б~а нб~си,
4
І сказав мені цар: чого ж ти бажаєш? Я помолився Богу небесному
5
и^ реко'хъ къ цр~ю. цр~ю а^ще ви'диTся бл~го, и^ ё^годенъ л^и е^сть раб# твой преD лицемъ твои^мъ, да по'слешъ мене` въ і^ё^де'ю въ' градъ гроb эTц~ь мои^хъ и^ съзи'ждђ е^го”
5
і сказав цареві: якщо царю благоугодно, і якщо у благоволінні раб твій перед лицем твоїм, то пошли мене в Юдею, в місто, де гроби батьків моїх, щоб я відбудував його.
6
Речеy м^и цр~ь, и^ цр~ца, и^же сидя'ше блиZ е^го. да'же до кое^го вре'мени бђдетъ пђть твой. и^ когDа ѓ^брати'шися, и^ ё^слади'хся преD лицемъ цр~евымъ, и^ посла` м^я” И$ положи'хъ е^мђ время
6
І сказав мені цар і цариця, яка сиділа поруч з ним: скільки часу триватиме путь твоя, і коли повернешся? І благоугодно було цареві послати мене, після того як я призначив час.
7
и^ реко'хъ цр~ю, а^ще ви'дится бл~го, посла'нїе да'ждь мн^њ къ вое^во'дамъ стра'нъ ꙁа рњко'ю, да приведTђ мене` дондеже прїидђ` въ і^ё^де'ю”
7
І сказав я царю: якщо царю благоугодно, то дав би мені листи до зарічних областеначальників, щоб вони давали мені перепустку, доки я не дійду до Юдеї,
8
и^ посла'нїе къ а^са'фђ стра'жђ лђга цр~ева. да да'сть м^и лњсъ да ё^крњпи'ти могђ` вра'та столпа` до'мђ. и^ стњ'ны гра'дныя и^ доM и^же вни'дђ во'нь” И$ да` м^и цр~ь рђко'ю б~а мое^го бл~гая со мно'ю”
8
і лист до Асафа, охоронця царських лісів, щоб він дав мені дерев для воріт фортеці, яка при домі Божому, і для міської стіни, і для дому, в якому б мені жити. І дав мені цар, тому що благодійна рука Бога мого була наді мною.
9
И$ прїидо'хъ к вое^во'дамъ стра'нъ ꙁа рњко'ю. и^ да'хъ иM посла'нїе цр~ево, и^ посла' же цр~ь со мно'ю нача'лницы си'лныи и^ ко'нницы,
9
І прийшов я до зарічних областеначальників і віддав їм царські листи. Послав же зі мною цар військових начальників з вершниками.
10
и^ слы'шаше санавал#ла'тъ а^ронитиs и^ товїи рабъ а^манїевъ. и^ ѓ^скорбле'ни сђть ѓ^ѕлобле'нїемъ вели'кимъ. ја%ко прихо'дитъ чл~къ и^же и%щетъ преспњва'нїя сн~овомъ і^и^л~евымъ.
10
Коли почув це Санаваллат, Хоронит і Товія, аммонитський раб, то їм було дуже прикро, що прийшов чоловік піклуватися про благо синів Ізраїлевих.
11
и^ прїидо'хъ въ і^ерsлимъ и^ бы'хъ т^ђ г~ дн~и”
11
І прийшов я в Єрусалим. І пробувши там три дні,
12
И$ въста'хъ но'щїю мђжиy малы со мною, и^ никомђже възвњсти'хъ ја%ко б~ъ е^сть въ срDци моеM, сътвори'ти съ і^и^л~емъ. и^ ско'тъ не бы'сть со мно'ю. то'кмо скоT на неMже сњдя'хъ.
12
устав я вночі з небагатьма людьми, які були зі мною, і нікому не сказав, що́ Бог мій поклав мені на серце зробити для Єрусалима; тварини ж не було зі мною ніякої, крім тієї, на якій я їхав.
13
и^ внидо'хъ въ врата до'лђ но'щїю, къ ё'стїю и^сточника смоко'вничнаго. и^ къ вра'томъ гнои^ныM, и^ помышля'хъ стњнђ` і^ерsли'мъскђю раꙁоре'нђ и^ вра'та е^го сконча'ны ѓ^гнеM,
13
І проїхав я вночі через ворота Долини перед джерелом Драконовим до воріт Гнойових, і оглянув я стіни Єрусалима зруйновані і його ворота, спалені вогнем.
14
и^ прїидоX къ вра'томъ ключа`, и^ к# кђпели цр~евњи. и^ не бы'сть мњсто скотђ` на не'мже сњдя'хъ да прои'деT,
14
І під’їхав я до воріт Джерела і до царської водойми, але там не було місця пройти тварині, яка була піді мною, —
15
и^ влњꙁо'хъ по пото'кђ но'щїи и^ помышля'хъ стњнђ`, и^ ѓ^браще'нъ прїидоX къ вра'томъ до'лђ и^ ѓ^братиXся.
15
і я піднявся назад по лощовині вночі й оглядав стіну і, проїхавши знову воротами Долини, повернувся.
16
стрегђщїи же не вњдя'хђ кђдњ а^ꙁъ и^дђ и^л^и чт^отворю`. н^о і^ё^де'ѓмъ и^ сщ~н#еникомъ и^ держа'внымъ и^ правителемъ про'чїимъ. и^же сътворя'хђ дњло даже дотогда`, ничесоy сказа'хъ
16
І начальники не знали, куди я ходив і що я роблю: ні юдеям, ні священикам, ні вельможам, ні начальникам, ні іншим виконавцям робіт я до того нічого не відкривав.
17
и^ рекохъ и^мъ. в^ы ꙁна'иᲄе ѓ^ꙁлобле'нїе сїе в# которомъ е^смы`. и^же і^ерsли'мъ ѓ^пђщенъ и^ вра'та е^го сконча'ны сђть ѓ^гне'мᲆ, прїидњте и^ съзи'ждемъ стњны і^ерsлимђ и^ не бђдемъ е^ще поношени,
17
І сказав я їм: ви бачите біду, в якій ми знаходимося; Єрусалим спустошений і ворота його спалені вогнем; ходімо, побудуємо стіну Єрусалима, і не будемо надалі в такому приниженні.
18
и^ скаꙁа'хъ и^мъ рђкђ б~а мое^го и^же е^сть бл~га со мною и^ словеса` цр~ева и^же гл~а мн^њ, и^ реко'хъ. въстанемъ и^ съзи'ждеM, и^ ё^крњпле'ни сђть рђки иX въ бл~го.
18
І я розповів їм про руку Бога мого, що благодіє мені, а також і слова царя, які він говорив мені. І сказали вони: будемо будувати, — й укріпили руки свої на благу справу.
19
слы'шаша же санавал#ла'тъ а^ронит#, и^ товїя ра'бъ а^манїевъ и^ гиса'мъ а^рави'тинъ. и^ посмњя'шася наM. и^ прїидо'ша къ намъ и^ ё^ничижи'шA. и^ реко'ша, ка'я е^сть сїя ве'щь ю%же творите`. е^гда сђпроти'вђ цр~ю эTмњта'етеся,
19
Почувши це, Санаваллат, Хоронит і Товія, аммонитський раб, і Гешем аравитянин глузували з нас і з презирством говорили: що це за справа, яку ви робите? чи не думаєте вже повстати проти царя?
20
и^ възда'хъ и^мъ словеса` и^ реко'хъ к ниM, б~ъ нб~си, то'и б~ъ на'шᲆ, и^ пособля'етъ наM, и^ мы` раби` е^го е^смы` въстанеM и^ съзидаеM. ва'м же нњсть ча'сти и^ прича'стїя и^ па'мяти въ і^и^л~и”
20
Я дав їм відповідь і сказав їм: Бог Небесний, Він благопоспішить нам, і ми, раби Його, станемо будувати, а вам немає частки і права і пам’яті в Єрусалимі.
Глvа, г~”
1
И$ въста` е^лїасђвъ сщ~ен#никъ вели'кїи, и^ бра'тїа е^го и^ сщ~енницы, и^ съзида'ша врата ста'дныя. сїи ѓ^ст~иша иX и^ положи'ша вра'та е^я`” и^ да'же до р~, лако'тъ стоя'тъ. ѓ^ст~иша е^го да же къ столпђ` а^намеи'лю.
1
І встав Елияшив, великий священик, і брати його священики і побудували Овечі ворота: вони освятили їх і вставили двері їх, і від вежі Меа освятили їх до вежі Хананела.
2
и^ близь е^го съзида'ша мђжи е^рихо'на, и^ бли'зь и^хъ съзида` закᲆхђръ, сн~а а^манїина.
2
І біля нього будували єрихонці, а біля них будував Закхур, син Імрія.
3
вра'та же ры'бнаа съзида'ша сн~ове а^сана'евы, сїи` сплетоша и^хъ и^ поста'виша вра'та е^го и^ заворы и^ верїя иX.
3
Ворота Рибні будували уродженці Сенаї: вони покрили їх, і вставили двері їх, замки їх і засуви їх.
4
и^ бли'ꙁъ иX съѕида` а^порамо'џъ сн~ъ ё'рїинъ, сн~а а^ккђсова, и^ блиZ е^го соѕида` мосолла'мъ, сн~ъ врахїевъ сн~а е^маꙁевиля. и^ бли'зъ е^го соѕида` данђ'и, сн~ъ ваа'новъ.
4
Біля них лагодив стіну Меремоф, син Урії, син Гаккоца; біля них лагодив Мешуллам, син Берехії, син Мешизабела; біля них лагодив Садок, син Баани;
5
и^ бли'зъ е^го соѕда'ша џекђи^ны. дръжавнїи же и^хъ не положиша и%го свое в# дњло г~а б~а свое^го”
5
біля них лагодили фекойці; втім, найзнатніші з них не нахилили шиї своєї попрацювати для Господа свого.
6
и^ вра'та стары'е соѕида'ше и^ѓ^а'да, сн~ъ фасековъ. и^ масђлла'мъ сн~ъ васодїевъ” Тїи и^сплетоша и^хъ, и^ поста'виша вра'та е^го и^ ꙁаво'ры и^ верїя.
6
Старі ворота лагодили Іоіада, син Пасеаха, і Мешуллам, син Бесодії: вони покрили їх і вставили двері їх, і замки їх і засуви їх.
7
и^ блиZ и^хъ соѕида'ша малтїя гаваѓ'ннинъ, и^ е^варонъ, миронаџитᲆ мђ'жи эT гаваѓ'на, и^ маа'съфа до сенїя кня'ѕя. и^же бы'сть ѓ^бо'нђ сᲄранђ` за рᲇко'ю.
7
Біля них лагодив Мелатія гаваонитянин, та Іадон з Меронофа, з жителями Гаваона і Мицфи, підвладними зарічному областеначальнику.
8
и^ блиZ е^го соѕида` ѓ^ꙁїиль сн~ъ а^рахїевᲆ зла'тарь. и^ блиZ е^го соѕида` а^нанїя, дорокеи'ма” И$ простро'ша і^ерsли'мъ да'же до сᲄњны` торго'выя ширњишїи.
8
Поруч з ним лагодив Уззиїл, син Харгаії, срібляр, а біля нього лагодив Хананія, син Гараккахима. І відновили Єрусалим до стіни широкої.
9
и^ бли'ꙁъ е^го соѕида` рафаїя сн~ъ а^сђ'рь нача'лникъ среDнїе стогны і^ерsлимъскїа.
9
Поруч з ними лагодив Рефаія, син Хура, начальник половини округу Єрусалимського.
10
и^ блиZ е^го соѕида` и^е^де'я сн~ъ е^рима'џовᲆ проти'вђ до'мђ е^го. и^ бли'ꙁъ е^го соѕида` а^т#тђџъ сн~ъ а^саванїинъ,
10
Біля них і навпроти дому свого лагодив Ієдаія, син Харумафа, а поруч з ним лагодив Хаттуш, син Хашавнії.
11
по'лᲆ ча'сти ё%гла. и^ соѕида` мельхїя сн~ъ е^и^рамовъ. и^ а^сђ'въ сн~ъ фаа'товъ до столпа` пека'реи”
11
На другій ділянці лагодив Малхія, син Харима, і Хашшув, син Пахаф-Моава; вони ж лагодили і вежу Пічну.
12
И$ бли'зъ и^хъ соѕида` саллђмъ сн~ъ а^лои'съ. нача'лникъ по'лђ ча'сти сто'гны і^ерsлимъскїя, то'й и^ дще'ри е^го”
12
Поруч з ними лагодив Шаллум, син Галлохеша, начальник половини округу Єрусалимського, він і дочки його.
13
И$ врата до'лняя соѕида` а^ннђмᲆ и^ ѓ^бита^телищное. тїи` соѕида'ша и^хъ. и^ поста'виша вра'та иX и^ ꙁаво'ры и^ верїя. и^ Wа~, лакоT во стенњ` да'же до вра'тъ грязныхᲆ.
13
Ворота Долини лагодив Ханун і жителі Заноаха: вони побудували їх, і вставили двері їх, замки їх і засуви їх, і ще лагодили вони тисячу ліктів стіни до воріт Гнойових.
14
и^ вра'та гря'зная съзида` мелхїа сн~ъ риха'въ нача'лникъ стогны` виџакраMскїя. то'и и^ сн~ы е^го. и^ положи'лъ вра'та е^го и^ заво'ры и^ ве'рїя.
14
А ворота Гнойові лагодив Малхія, син Рехава, начальник Бефкаремського округу: він побудував їх і вставив двері їх, замки їх і засуви їх.
15
и^ вра'та и^сто'чника съзида` соло'монъ сн~ъ халезе'ѓ^въ нача'лникъ села` мае'сфа. то'и съзида` е^я` и^ ё^тверди” и^ посᲄа'ви вра'та е^го и^ заво'ры и^ ве'рїа” и^ стњнђ кђ'плїи ко'жаныхъ до сто'гны цр~евы. и^ да'ждь до стђпнїи и^же и^схо'дятъ эT гра'да двд~ва”
15
Ворота Джерела лагодив Шаллум, син Колхозея, начальник округу Мицфи: він побудував їх, і покрив їх, і вставив двері їх, замки їх і засуви їх, — він же лагодив стіну біля водоймища Селах навпроти царського саду і до сходинок, що спускаються від міста Давидового.
16
По неM съѕида` нее^мїя сн~ъ завђ'ховъ нача'лникъ по'лђ ча'сти. виџ#сђровы да'же до врьте'па гро'ба двд~ва, и^ да'же до рыба'рица и^же вели'комъ дњ'ломъ създа'на е^сть. и^ да'ждь до до'мђ си'лнаго”
16
За ним лагодив Неємія, син Азбука, начальник половини округу Бефцурського, до гробниць Давидових і до викопаного ставка і до дому хоробрих.
17
Поне'мъ съзида'ша левљ=ти. раё'м# сн~ъ ваннаи'мъ. поне'мъ съзида'ше а^са'вїа началникъ по'лђ части сᲄо'гны кеи'лы сто'гны е^го.
17
За ним лагодили левити: Рехум, син Ванія; біля нього лагодив Хашавія, начальник половини округу Кеїльського, за свій округ.
18
и^ поне'мъ съѕида'ша бра'тїа и^хъ. венїи сн~ъ а^дана'довᲆ нача'лникъ по'лђ ча'сти кеи'лы.
18
За ним лагодили брати їхні: Баввай, син Хенадада, начальник Кеїльського напівокругу.
19
и^ съзида` блиZ е^го а^зђръ сн~ъ і^ѓ^сђе^в#, сн~ъ ма'сџа мњ'рђ весе'лђю. проти'вђ въсхо'да крњплњ'ишаго ё%гла.
19
А біля нього лагодив Езер, син Ісуса, начальник Мицфи, на другій ділянці, навпроти виходу до зброярні на розі.
20
и^ поне'мъ съѕида'ше варђхъ сн~ъ завђе^в# и^ мњ'рђ вто'рђю. и^ эT ё%гла да'же до вра'тъ до'мђ сђ'вовыхъ, сщ~енника вели'каго”
20
За ним ревно лагодив Варух, син Забвая, на другій ділянці, від рогу до дверей дому Елияшивового, великого священика.
21
Поне'мъ съѕида'ше меримђ'џъ сн~ъ ё%рїи сн~а а^к#кђсова мњ'рђ вторђ'ю эT вра'тъ до'мђ сђ'вова, до постигне'нїя до'мђ сђ'вова”
21
За ним лагодив Меремоф, син Урії, син Гаккоца, на другій ділянці, від дверей дому Елияшивового до кінця дому Елияшивового.
22
И$ поне'мᲆ съзида'ша сщ~енницы, мђж'и эT польскаго і^ѓ^рда'на.
22
За ним лагодили священики з околиць.
23
потњх'ъ съзида` венїами'нъ, и^ а^сђ'въ. проти'вђ домо'в# свои^хъ” И$ потњх'ъ созда` а^ꙁа'рїа сн~ъ маа^сїевъ сн~а а^на'нїина бли'ꙁђ до'мђ свое^го.
23
За ними лагодив Веніамін і Хашшув, навпроти дому свого; за ними лагодив Азарія, син Маасеї, син Ананії, біля дому свого.
24
по не'мъ създа` ванђ'и сн~ъ а^да'довъ мњ'рђ вторђ'ю эT до'мђ а^за'рїя да'жедо ё^клоне'нїя и^ да'же до ё%гла.
24
За ним лагодив Биннуй, син Хенадада, на другій ділянці, від дому Азарії до рогу і повороту.
25
џала'ха сн~а ё^за'и^на проᲄи'вђ ё^клоне'нїя, и^ сто'лпъ и^же възвыси'ся эT до'мђ цр~ева высо'ко, т^о е^сть въ дворњ` темни'цы. понеM фада'їя сн~ъ форо'совъ.
25
За ним Фалал, син Узая, навпроти рогу і вежі, що виступає від верхнього дому царського, яка біля двору в’язничного. За ним Федаія, син Пароша.
26
и^ наџини'ми и^же ѓ^бита'хђ въ ѓ^џа'лњ да'же до вертогра'да вра'тъ во'дныX къ въсто'кђ. и^ стоlпъ и^же възвыси'ся.
26
Нефинеї ж, які жили в Офелі, полагодили навпроти Водяних воріт на схід і до вежі, що виступає.
27
по ни'хъ създа'ша џекђе'ни мњрђ вторђ'ю эT страны` стоlпа` вели'каго и^ высо'каго да'же до стњны` цр~кви.
27
За ними лагодили фекойці, на другій ділянці, від місця навпроти великої вежі, що виступає до стіни Офела.
28
въ вы'шняа же къ вра'тоM коне'вымъ съзида'ша сщ~енницы, е^ді'нъ ко'ждо же проти'вђ до'мђ свое^го.
28
Далі за воротами Кінськими лагодили священики, кожен навпроти свого дому.
29
по ни'хъ съзида` саDдђ'къ сн~ъ е^м#ми'рь проти'вђ до'мђ свое^го. и^ поне'мъ създа'ше сама'їе сн~ъ сехенїевъ стра'жᲆ вра'тъ въсто'чныхъ.
29
За ними лагодив Садок, син Іммера, навпроти свого дому, а за ним лагодив Шемаія, син Шеханії, сторож східних воріт.
30
поне'мъ съѕида'ше а^нанїя сн~ъ селемїеv и^ а^ино'мъ сн~ъ селфе ше'стыи мњ'рђ вторђ'ю. по ни'хъ създа` мисђл#ла'мъ сн~ъ варахїевъ. проти'вђ съкро'вищницы свое^я”
30
За ним лагодив Хананія, син Шелемії, і Ханун, шостий син Цалафа, на другій ділянці. За ним лагодив Мешуллам, син Берехії, навпроти кімнати своєї.
31
поне'мъ созда'ше мелхїе сн~ъ сарафїевᲆ да'же до до'мђ виџанаџїева. и^ щиты прода'ющи проти'вђ вра'тъ сђ'дныхъ. и^ да'же до го'рницы ё%гла.
31
За ним лагодив Малхія, син Гацорфія, до дому нефинеїв і торговців, навпроти воріт Гаммифкад і до кутового житла.
32
и^ внђтри` го'рницы ё%глы въ вра'тњх# стаDныхъ. съзида'ша сн~ове кова'ческїя, и^ щитопрода'вницы”
32
А між кутовим житлом до воріт Овечих лагодили сріблярі і торговці.
Глvа, д~”
1
И$ бы'сть е^гда слы'шаше санавал#ла'тъ, и^же съзида'емᲆ стњ'ны, лђка'вно бњ` е^мђ, и^ гнњ'вася ѕњло. и^ посмњја^ся і^ё^де'ѓмъ”
1
Коли почув Санаваллат, що ми будуємо стіну, він розсердився і багато досадував і знущався з юдеїв;
2
И$ рече преD бра'тїею свое'ю, сїя си'ла сомо'роv, и^ рече чт^о і^ё^деи` сїю сътворя'ютъ свои гра'дъ, н^о пожира'ютъ л^и, и^л^и въꙁмо'гђтъ дн~есь, ѓ^ста'вяT ка'менїе съ пра'хоM бы'ти ꙁемли сож#же'нней,
2
і говорив при братах своїх і при самарійських військових людях, і сказав: що роблять ці жалюгідні юдеї? невже їм це дозволять? невже будуть вони приносити жертви? невже вони коли-небудь закінчать? невже вони оживлять камені з куп пороху, і притому попалені?
3
и^ товїя а^мани'тяниn, блиZ е^го прїиде, и^ рече и^мъ саме'ние, блиZ е^го прїиде, и^ рече и^мъ саме'ние пожираютъ, и^л^и ја^дя'тъ эT мњста иX, не възы'идетъ л^и лиси'ца, и^ разориT стњнђ` ка'менеи иX”
3
А Товія аммонитянин, який був поруч з ним, сказав: нехай будують їх; піде лисиця, і зруйнує їхню кам’яну стіну.
4
И$ рече нее^мїя, слы'ши б~е нашъ, ја%ко сътворе'ни е^смы` въ смњя'нїе” ѓ^брати` поноше'нїе и^хъ на главђ` и^хъ. и^ да'и иM въ посмњя'нїе в зе'млю плњне'нїя,
4
Почуй, Боже наш, у якій ми зневазі, і оберни ганьбу їх на їхню голову, і віддай їх на презирство в землі полону;
5
не покры'и безако'нїя иX”
5
і не покривай беззаконня їх, і гріх їх нехай не згладиться перед лицем Твоїм, тому що вони засмутили тих, що будують!
6
6
Ми однак же будували стіну, і складена була вся стіна до половини її. І в народу вистачало ретельности працювати.
7
Бы'сть же е^гда слы'шаше санавалаT, и^ товїя, и^ а^равїи и^ а^мони'ты, ја%ко и^зведе'на бы'сть щњ'ль сᲄњны` і^ерsли'скїа, зане` почаша междђ разбїенїя дњлати, гнњвахђся ѕњло”
7
Коли почув Санаваллат і Товія, й аравитяни, й аммонитяни, і азотяни, що стіни Єрусалимські відновлюються, що пошкодження почали лагодитися, то їм стало дуже прикро.
8
И$ събра'ни сђть вс^и въкђпњ, да прїидђтъ и^ ѓ^плъча'тся проти'вђ і^ерsлима”
8
І змовилися всі разом піти війною на Єрусалим і зруйнувати його.
9
И$ моли'хомъ б~а нашего, и^ поста'вихоM на стра'жи, на стњнњ` дн~ь и^ но'щъ, проти'вђ и^хъ”
9
І ми молилися Богу нашому, і ставили проти них варту вдень і вночі, для порятунку від них.
10
Рече же і^ё'да, и^стомле'на е^сть си'ла вра'гъ, и^ зеMля` мно'га е^сть, и^ мы` не мо'жемъ съзида'ти стњнђ`”
10
Але юдеї сказали: ослабла сила в носіїв, а сміття багато; ми не в змозі будувати стіну.
11
И$ реко'ша ѓ^скорбля'ю^щїи` на'съ, да не зна'ютъ и^ не вᲇдяT до'ндеже прїидемъ посредњ и^хъ, и^ ё^бїемъ и^хъ, и^ преста'ти сътвори'мъ дњло”
11
А вороги наші говорили: не дізнаються і не побачать, як раптом ми ввійдемо в середину їх і переб’ємо їх, і зупинимо справу.
12
Бы'сть же грядђщимъ і^ё^де'ѓ^мъ, и^же ѓ^бита'хђ бли'ꙁь и^хъ, гл~ющи намъ, въсходятъ эT всњхъ ја%зы'къ на' ны”
12
Коли приходили юдеї, які жили поряд з ними, і говорили нам разів десять, з усіх місць, що вони нападуть на нас,
13
И$ поста'вихъ въ мњсто послњ стnњ въ закрове'нїи, и^ поста'вихъ лю'ди по чинђ` с ме'чи и^ с# сђлицами и^ лђ'ки,
13
тоді в низинних місцях біля міста, за стіною, на місцях сухих поставив я народ за племенами з мечами їхніми, зі списами їхніми і луками їхніми.
14
и^ ви'дњхъ и^ въста'хъ. и^ реко'хъ къ державнњ'ишимъ и^ старњ'ишинаM. и^ къ про'чимъ ча'стемъ наро'да” Не бо'итеся эT лица` и^хъ. г~а на'шего вели'каго и^ стра'шнаго, въспомина'иᲄе и^ ѓ^полчи'теся ꙁа бра'тїю ва'шђ сн~овᲆ ва'шихъ и^ дще'ри ва'ши и^ же'ны ва'ши и^ домовъ ва'шихъ.
14
І оглянув я, і став, і сказав найзнатнішим і начальникам і решті народу: не бійтеся їх; пом’ятайте Господа великого і страшного і воюйте за братів своїх, за синів своїх і за дочок своїх, за дружин своїх і за доми свої.
15
Бы'сть же е^гда` ё^слы'шаша враѕи на'ши, ја%ко ја^влеn бы'сть на'мъ совњтъ и^хъ, разори` б~ъ ја%же съвњща'ша. и^ ѓ^брати'хоMся вс^и на стњ'ны е^ді'нъ кождо же къ дњ'лђ свое^мђ”
15
Коли почули вороги наші, що нам відомий намір їхній, тоді зруйнував Бог задум їхній, і всі ми повернулися до стіни, кожен на свою роботу.
16
И$ бы'сть эT дн~и того. по'лъ въчине'ныхъ ю%ношъ и^ дњ'лахђ дњ'ло. и^ полови'на и^хъ ё^гото'вана бы'сть къ бра'ни. и^ сђ'личницы и^ щи'тни и^ лђ'ки и^ ѓ^рђж'ницы и^ нача'лницы ꙁа всњмъ до'момъ і^ё'динымъ
16
З того дня половина молодих людей у мене займалася роботою, а інша половина їх тримала списи, щити і луки і лати; і начальники знаходилися позаду всього дому Іудиного.
17
съѕида'ющи стњ'ны, и^ нося'щїи бремена` съ ѓ^рђж'їемъ е^ді'нђ рђ'кђ свою творя'хђ дњ'ло и^ дрђго'ю держа'хђ ме'чъ.
17
Ті, що будували стіну і носили важке, яке накладали на них, однією рукою виконували роботу, а другою тримали спис.
18
съзида'ющимъ же е^ді'номђ комђж'до ме'чъ бы'сть ѓ^поя'санᲆ при бе'дрђ е^го. и^ съзида'хђ и^ трђбяхђ трђба'ми блиZ и^хъ.
18
Кожен із тих, що будували, підперезаний був мечем по стегнах своїх, і так вони будували. Біля мене знаходився сурмач.
19
и^ реко'хъ къ державнњ'ишимъ и^ къ старњ'ишинамъ, и^ къ про'чимъ ча'стемъ наро'да дњ'ло вели'ко е^сть и^ простра'нно. и^ м^ы эTлђче'ни е^смы` на стњнњ дале'че е^ді'нъ эT дрђга'го.
19
І сказав я найзнатнішим і начальникам і решті народу: робота велика і об’ємна, і ми розсіяні по стіні і віддалені один від одного;
20
и^ въ мњ'стњ и^дњж'е ё^слы'шите гла'съ трђ'бныи, та'мотецњте к на'мъ. и^ б~ъ на'шъ ѓ^полчи'тся ѓ^ наs.
20
тому звідки ви почуєте звук труби, в те місце збирайтеся до нас: Бог наш буде воювати за нас.
21
и^ мы` т^о сътворя'емъ дњ'ло. и^ по'лъ насъ держа'хђ сђ'лицы эT восхо'да ꙁори`. до'ндеже вꙁы'идђтъ ѕвњ'зды.
21
Так виконували ми роботу; і половина тримала списи від сходу зорі до появи зірок.
22
въ вре'мя же т^о реко'хъ по'лкомъ. е^ді'нъ ко'ждо съ ѓ%трокомъ свои^мъ да пребыва'етъ въ среди і^ерsлима. и^ да бђдTђ вамъ стра'жа в но'щи и^ дн~ь на дњла'нїе
22
Крім цього, у той же час я сказав народу, щоб в Єрусалимі ночували всі з рабами своїми, — і будуть вони у нас вночі на варті, а вдень на роботі.
23
а%ꙁ же и^ бра'тїя мои` и^ ѓ'троцы мои, и^ стра'жи и^же бя'хђ послњ мене`, не снима'хомъ ѓ^дњя'нїя на'ша т^ђ, ни е^ді'нъ эT мђж'ъ”
23
І ні я, ні брати мої, ні слуги мої, ні вартові, які супроводжували мене, не знімали із себе одягу свого, у кожного були під рукою меч і вода.
Глvа, е~”
1
И$ бы'сть во'пль лю'демъ и^ жена'мъ и^хъ, вели'къ стропти'вᲆ бра'тїи своиX і^ё^де'и.
1
І зробилося велике ремство в людях і у дружин їхніх на братів своїх юдеїв.
2
и^ бя'хђ и^же гл~ахђ” Сн~ове на'ши и^ дще'ри на'ши мно'го сђть ѕњ'ло. и^ прїимемъ ꙁа цњнђ` пшени'цђ и^ ја^диM и^ живе'м#.
2
Були такі, які говорили: нас, синів наших і дочок наших багато; і ми бажали б діставати хліб і годуватися і жити.
3
і^ бяхђ и^же гл~аша” Поля` на'ши и^ винограды на'ши и^ домы наша дадиM в ꙁалоh. и^ прїимемъ пшени'цђ въ гла'дъ”
3
Були і такі, які говорили: поля свої, і виноградники свої, і доми свої ми закладаємо, щоб дістати хліба від голоду.
4
І$ и'нїи гл~ахђ взаи^мъ прїимемᲆ. пњ'няѕи в дани цр~евњи. дае'м# же поля` на'ши и^ виногра'ды, и^ до'мы на'ша”
4
Були і такі, які говорили: ми позичаємо срібло на подать царю під заставу полів наших і виноградників наших;
5
И$ нн~њ ја%ко пло'ть бра'тїи на'шихъ, та'ко пло'ти на'ши сђть. и^ ја%ко сн~ове и^хъ та'ко и^ сн~ове на'ши” Се^ мы` поDни'ꙁиM сн~ы на'ши, и^ дще'ри на'ши в рабо'тђ. и^ эT дще'рїи сђть на'шихъ рабы'ни. не и^мњ'емᲆ эTкђ'дђ мо'жеM эTкђпи'ти” И$ поля` на'ши и^ виногра'ды на'ши и^нїи въздержа'тъ”
5
у нас такі самі тіла, як тіла у братів наших, і сини наші такі самі, як їхні сини; а ось, ми повинні віддавати синів наших і дочок наших у раби, і деякі з дочок наших уже знаходяться в поневоленні. Немає ніяких засобів для викупу в руках наших; і поля наші і виноградники наші в інших.
6
И$ ѓ^скорбњ'хъ ѕњ'ло е^гда` слы'шахъ во'пль и^хъ по словеси` семђ`.
6
Коли я почув ремство їх і такі слова, я дуже розсердився.
7
помысли же срDце мое въ мнњ`. и^ ꙁапрњти'хъ державнњ'ишимъ и^ старњ'ишинамъ, и^ реко'хъ и^мъ” Ро'стъ ни е^ді'ни эT бра'тїи на'шихъ сᲆдњла'ите” И$ събра'хъ сђпроти'вђ и^мъ содвиже'нїе вели'ко,
7
Серце моє обурилося, і я суворо дорікнув найзнатнішим і начальникам і сказав їм: ви берете лихву з братів своїх. І скликав я проти них велике зібрання
8
и^ реко'хъ иM. и^ м^ы, ја%ко ꙁна'ете эTкђпи'ли е^смы` бра'тїю на'шђ і^ё^де'и, и^же прода'ни бя'хђ ја^ꙁы'коM по може'нїю на'шемђ” И$ в^ы бо прода'ите бра'тїа ва'ши и^ эTда'сться вамъ” И$ ё^молча'ша не ѓ^брњто'ша чт^о эTвњща'ти”
8
і сказали їм: ми викуповували братів своїх, юдеїв, проданих народам, скільки було сил у нас, а ви продаєте братів своїх, і вони продаються нам? Вони мовчали і не знаходили відповіді.
9
Реко'х# же к ни'мъ, нњ'сть до'брая ве'щъ кою` творите` в^ы, чт^о ради не въ стра'сњ б~а на'шего хо'дите. е^же не поно'сиTся на'мъ эT ја^ꙁы'къ враго'въ на'шихъ.
9
І сказав я: недобре ви робите. Чи не в страху Бога нашого повинні ходити ви, щоб уникнути ганьблення від народів, ворогів наших?
10
и^ а'зъ и^ братїя мои, и^ ѓ'троцы мои ꙁаи^мова'хомъ эT ни'хᲆ мно'ги пᲇняѕи и^ пшени'цђ” И$ реко'хъ ѓ^ста'вимъ ё^бо прельще'нїе сїе,
10
І я також, брати мої і ті, що служили при мені, давали їм у борг і срібло і хліб: залишимо їм борг цей.
11
възда'ите и^мᲆ дне'сь поля` и^хъ, и^ виногра'ды и^хъ, и^ ма'слины и^хъ, и^ до'мы и^хъ. н^о па'че и^ эT пњ'няѕїи пшени'цы. вина` і^ е^ле'я и%м#же не въ пра'во проше'нїе вꙁаконя'ете в ниX, да'ите в ниX мњ'сто”
11
Поверніть їм нині ж поля їхні, виноградні й оливні сади їхні, і доми їхні, і ріст, за який зі срібла і хліба, і вина й олії, за який ви позичили їм.
12
И$ реко'ша въздади'мъ, эT ни'хъ ничего въспро'симъ” Та'коже сътво'риM ја%коже гл~еши” И$ въꙁваX сщ~еникоv и^ ꙁакля'хъ и^хъ да сътво'рятъ потомђ` чт^о гл~ахъ.
12
І сказали вони: повернемо і не будемо з них вимагати; зробимо так, як ти говориш. І покликав я священиків і звелів їм дати клятву, що вони так зроблять.
13
на'ипа'че ѓ^трясоX нњ'дра мои и^ рекоX. та'ко ѓ^трясе'тъ б~ъ вся'каго мђ'жа и^же не и^спо'лнитъ сло'ва того эT до'мђ е^го, и^ эT трђдовъ и^хъ. та'ко ѓ^трясе'нъ и^ пра'зденъ да бђ'детъ. и^ рече вс^е мно'жество а^ми'нь. и^ въсхва'лиша б~а” Сᲆтвори'ша лю'дїе ја^ко бы'сть рече'но.
13
І витрусив я одяг мій і сказав: так нехай витрусить Бог усяку людину, що не стримає слова цього, з дому його і з маєтку його, і так нехай буде в нього витрясено і порожньо! І сказало все зібрання: амінь. І прославили Бога; і народ виконав слово це.
14
эT дн~и того во'ньже повелњ` цр~ь мнњ` да бђ'дђ во'ждъ въ ꙁемли` і^ё'динњ, эT лњта к~ го. да'же до лњта, л~ го, и^ в~ го” А$ртаће'рћа цр~я по лњтXњ, в~і тиX, а%ꙁъ и^ братїя моя` пища и^же во'ждеM възда'тися и%мать не ја^до'хомъ.
14
Ще: з того дня, як визначений я був областеначальником їхнім у землі Юдейській, від двадцятого року до тридцять другого року царя Артаксеркса, протягом дванадцяти років я і брати мої не їли хліба областеначальників.
15
и^ пища и^же бы'ша пре'же мене` ѓ^тяг#чиша на нихъ. и^ прїя'ша эT ни'хъ въ хлњ'бњ, и въ винњ`, и^ въ пњ'няѕеX всякъ дн~ь, дидра'гмъ. м~” Но и^ слђже'бницы иX ѓ^блада'ша люDми” А/з# же не сътвориX та'ко ра'ди стра'ха бж~їя,
15
А попередні областеначальники, що були до мене, обтяжували народ і брали з нього хліб і вино, крім сорока сиклів срібла; навіть і слуги їхні панували над народом. Я ж не робив так зі страху Божого.
16
н^о па'че в дњ'ло стњна'мъ съѕида'хъ, и^ по'ля не кђпи'хъ. и^ вс^и ѓ%троцы мои събра'ни к дњ'лђ бя'хђ,
16
При цьому роботи на стіні цій я підтримував; і полів ми не закуповували, й усі слуги мої збиралися туди на роботу.
17
і^ё^де'и же и^ старњ'ишинъ, р~. и^ н~ мђжїи. і^ и'же грядя'хђ к на'мъ эT јаꙁы'ъ и^же въѓ%крsтъ наs сђть, къ трапепе'зњ мое'и”
17
Юдеїв і начальників по сто п’ятдесят людей бувало за столом у мене, крім тих, хто приходив до нас з навколишніх народів.
18
И$ бя'хђ ё^гото'вана мнњ` на ко'жDо дн~ь во'лъ е^ді'нᲆ, ѓ%венъ, ѕ~, и^ꙁбра'нныхъ. и^ коꙁе'лᲆ бы'сть м^и. такоy и^ эT птиц#. междђ десяти вино` гро'ꙁнDое, і^ ина мно'га възда'яхђ. на'ипа'че и^ пища госпоDствђ моемђ не в#ꙁыска'хъ. ѕњ'лна б^о бя'ше рабо'та на лю'дехъ сихᲆ, ё^тоненъ по'лкъ.
18
І ось що бувало приготоване на один день: один бик, шість добірних овець і птахи готувалися у мене; і за десять днів витрачалося безліч усякого вина. І, попри все те, хліба областеначальничого я не вимагав, тому що важка служба лежала на народі цьому.
19
помяни м^я б~е мои въ бл~го по всњ'хъ и^же сътвори'хъ лю'деM тњ'мъ”
19
Пом’яни, Боже мій, на благо мені усе, що я зробив для народу цього!
Глvа, ѕ~”
1
Бы'сть же е^гда` слы'ша санаваlла'тъ и^ товїя, і^ и^са'мђ а^рави'т#скомђ, и^ про'чимъ враго'мъ на'шимъ, ја^ко създа'хђ стњнђ`. и^ не ѓ^ста` в ни'хъ дх~ъ. и^ а'ꙁъ да'же до вре'мени ѓ%ного, две'рїи не поста'вихъ въ вра'тњхъ.
1
Коли дійшло до вух Санаваллата і Товії і Гешема аравитянина й інших ворогів наших, що я відбудував стіну, і не залишалося в ній пошкоджень — втім, до того часу я ще не ставив дверей у ворота, —
2
посла` санаваlла'тъ и^ сиса'м# къ мнњ` гл~ющи. прїиди и^ събере'мся въкђ'пњ в по'ле на мњ'сто ѓ%но гл~емое. тїи же мышля'хђ да сътво'рятᲆ м^и ѕло`”
2
тоді прислали Санаваллат і Гешем до мене сказати: прийди, і зійдемося в одному із сіл на рівнині Оно. Вони замишляли зробити мені зло.
3
И$ посла'хъ к ни'мъ посло'въ гл~ющи. дњ'ло вели'ко. а%зъ творю` и^ не могђ` сни'ти, да не преста'нетъ дњ'ло. е^гда же съвершђ е& възы'идђ къ ва'мъ”
3
Але я послав до них послів сказати: я зайнятий великою справою, не можу зійти; справа зупинилася б, якби я залишив її і зійшов до вас.
4
И$ посла'ша же кᲆ мнњ` ја%ко гл~ъ се'и, и^ посла'ша къ мнњ` посе'мᲆ,
4
Чотири рази присилали вони до мене з таким самим запрошенням, і я відповідав їм те саме.
5
и^ посла` къ мнњ` санавала'тъ, е~ го ѓ%трока свое^го, посла'нїе и^мњ'ющи в рђ'кђ свою` пи'санђ та'ко”
5
Тоді прислав до мене Санаваллат у п’ятий раз свого слугу, в якого в руці був відкритий лист.
6
Въ ја^зы'цњхъ слы'шано е^сть. и^ сиса'мъ реq. ја%кот^ы і^ и^ё^де'и мы'слите эTмњта'тися” И$ сего ра'ди т^ы съѕида'еши стњ'нђ и^ въздви'гнђти себе` хо'щеши и^мъ в# цр~я. сеа' же ра'ди вины
6
У ньому було написано: чутка носиться в народах, і Гешем говорить, начебто ти і юдеї задумали відпасти, для чого і будуєш стіну і хочеш бути в них царем, за тими ж чутками;
7
и^ прoрки поставля'еши себњ`. да бђ'деши въ і^ерsлимњ цр~емъ и^ въ і^ё^де'и. и^ нн~њ въꙁвњстятся цр~ю словеса` сїя. сего ра'ди нн~њ прїиди да сътво'римъ совњтъ въкђ'пњ”
7
і пророків поставив ти, щоб вони розголошували про тебе в Єрусалимі і говорили: цар Юдейський! І такі розмови дійдуть до царя. Отже, приходь, і порадимося разом.
8
И$ посла'хъ к ниM гл~ющи, нњ'сть сътворе'но по словеси` семђ` и^же т^ы гл~еши, ја%ко эT срDца твое^гот^ы л#же'ши и^х#,
8
Але я послав до нього сказати: нічого такого не було, про що ти говориш; ти вигадав це своїм розумом.
9
ја%ко вс^и страшатъ насъ гл~ющи, престанђтъ рђ'ки иX эT дњ'ла сего и^ не сътвориTся” Сего ради нн~њ наипаче ё^крњпи'хъ рђ'ки мои`,
9
Бо всі вони залякували нас, думаючи: опустяться руки їхні від цієї справи, і вона не відбудеться; але я тим більше зміцнив руки мої.
10
и^ аꙁъ внидо'хъ въ до'мъ семее^въ сн~а далаїе^ва, сн~а метавеи'лева, и^ се'и съдержася м^и и^ рече” Съберњ'мся въ до'мᲆ бж~їи среди е^го, и^ ꙁаключи'мо две'ри е^го, ја%ко прихо'дяT нощїю да забїютъ т^я”
10
Прийшов я в дім Шемаії, сина Делаії, сина Мегетавелового, і він замкнувся і сказав: ходімо в дім Божий, всередину храму, і замкнемо за собою двері храму, тому що прийдуть убити тебе, і прийдуть убити тебе вночі.
11
И$ реко'хъ кт^о е^сть подо'бенъ мнњ` да бњжи'т#, и^ кт^о подо'бенъ ја%ко азᲆ, въни'детᲆ въ цр~ковь и^ живетъ, не вни'дђ”
11
Але я сказав: чи може втікати така людина, як я? Чи може такий, як я, увійти в храм, щоб залишитися живим? Не піду.
12
И$ разђмњ'хъ и^ с^е б~ъ не посла е^го, ја^ко пррoчествова сло'во на мя,
12
Я знав, що не Бог послав його, хоча він пророче говорив мені, але що Товія і Санаваллат підкупили його.
13
и^ товїа, и^ санаваlлатъ, ная'ша на мя наро'дъ да ё^страшђся и^ сътворю` тако, и^ съгрњшђ` и^ да бђ'дђ и^мъ въ и^мя лђкавое, і^ и^мњ'емъ ѕл^о, ја^ко да поно'сятъ м^и,
13
Для того він був підкуплений, щоб я злякався і зробив так і згрішив, і щоб мали про мене недобру думку і переслідували мене за це докорами.
14
помяни` б~е товїю и^ санаваlлата по дњ'лђ иX си'цевђ, и^ наѓ^дїя пррoка и^ про'чиX пррoкъ и^же страшахђ мя”
14
Пом’яни, Боже мій, Товію і Санаваллата за цими справами їхніми, а також пророчицю Ноадію й інших пророків, які хотіли залякати мене!
15
И$ съверше'на е^сть стњна, к~е го, мцsа е^лђ'ла, вᲆ н~в дн~и”
15
Стіна була зроблена у двадцять п’ятий день місяця Елула, за п’ятдесят два дні.
16
И$ бы'сть б^о е^гда слы'шаша вс^и враѕи наши, и^ ё^боя'шася вс^и ја^зы'цы, и^же бя'хђ ѓ%крsтъ насъ, нападе` страX вели'къ въ ѓ%чи и^хъ, и^ позна'ша и^же эT г~а б~а нашего сътворе'но быs дњ'лот^о”
16
Коли почули про це всі вороги наші, і побачили це всі народи, які навколо нас, тоді вони дуже впали в очах своїх і пізнали, що це діло зроблено Богом нашим.
17
И$ въ дн~и тїи мно'ѕи державнњ'ишїи въ і^ёде'и посланїа послаша к товїи` и^ эT товїя посланїя грядя'хђ к ниM,
17
Зверх того в ті дні найзнатніші юдеї багато писали листів, які посилалися до Товії, а Товіїні листи приходили до них.
18
мно'ѕи б^о бя'хђ въ і^ё^де'и и^мњ'ющи въ кля'твњ е^го, ја%ко зя'ть б^њ сехенїевъ сн~а и^ё^рае^ва, і^ѓ^аннаџаn сн~ъ е^го прїя` дще'рь месол#ла'мовђ сн~а варахїева въ женђ`,
18
Тому що багато хто в Юдеї був у клятвеному союзі з ним, бо він був зятем Шеханії, сина Арахового, а син його Іоханан узяв за себе дочку Мешуллама, сина Верехії.
19
и^ словеса е^я` бњ'хђ кᲆ мнњ` гл~ющи, и^ словеса мои` эTнося'щи е^мђ и^ послаше посланїе товїя да ё^страшитъ мене`”
19
Навіть про доброту його вони говорили при мені, і мої слова переносилися до нього. Товія надсилав листи, щоб залякати мене.
Глvа, з~”
1
И$ бы'сть е^гда` създа'на е^сть стњна`, и^ положи'хъ две'ри и^ счита'хъ две'рницы. и^ пᲇв#цы и^ левљ=ти,
1
Коли стіна була побудована, і я вставив двері, і поставлені були на своє служіння воротарі і співці і левити,
2
повелњхъ а^нанїи бра'тђ мое^мђ, и^ а^на'нїи начаlникђ домђ ви'рова эT і^ерsлима” То'и б^о бњ` ја^ко мђжъ и%стинеn. и^ боја%ся б~а па'че про'чихъ”
2
тоді наказав я братові моєму Ханані і начальникові єрусалимської фортеці Хананію, бо він більше за багатьох інших був людиною вірною і богобоязкою,
3
И$ реко'х# и^мъ, да не эTверзђтся вра'та і^ерsлиMская до'ндеже възы'идетъ слн~це” И$ еще` и^мъ бдя'щиM, да ꙁаключаTся вра'та, и^ ꙁасђ'нђты да бђтъ засо'вами, и^ поста'вихъ стра'жи эT ѓ^бита'ющиX въ і^ерsлимњ. мђжъ е^ді'нъ ко'жDо во стра'жи свое'й. и^ мђжъ ко'жDо проти'вђ до'мђ свое^го
3
і сказав я їм: нехай не відчиняють воріт єрусалимських, доки не обігріє сонце, і доки вони стоять, нехай зачиняють і замикають двері. І поставив я сторожами жителів Єрусалима, кожного на свою варту і кожного навпроти дому його.
4
граD же бы'сть широ'къ ѕњло и^ вели'к#. и^ людїи ма'ло посреди е^го. и^ не бя'хђ домы` созда'ны
4
Але місто було просторе і велике, а народу в ньому було небагато, і доми не були побудовані.
5
б~ъ же да'лъ въ срDце мое и^ събра'хъ держа'внњишихъ князе'и и^ наро'дъ въ собо'ръ пђти и^ ѓ^брњто'хъ кни'гђ съвокђпле'ннаго пђти`, и^же въꙁыидо'ша прь'вое. и^ ѓ^брњто'хъ пи'сано в не'и,
5
І поклав мені Бог мій на серце зібрати найзнатніших і начальників і народ, щоб зробити перепис. І знайшов я родовідний перепис тих, які прийшли спочатку, і в ньому написано:
6
и^ тїи сн~ове и%стин#нїи. и^же въсходя'щїи эT плњне'нїя, преселе'нїя и^хже пресели` навходоносо'ръ цр~ь вављ=лоньскїи. и^ ѓ^брати'шася въ і^ерsлимъ и^ і^ё^де'ю мђжъ е^ді'нъ коQдо въ градъ свой.
6
ось жителі країни, які вирушили, із полонених, переселених Навуходоносором, царем Вавилонським, і повернулися в Єрусалим і Юдею, кожен у своє місто, —
7
съ зорова'велеM, і^е^сђе^м#, і^ нее^мїеM и^ а^за'рїа, и^ вее^льманае^ма'нъ, мардохе'и, веа^саn, масаџара'џъ, е%з#дра, въг#гђа'и. и^ наё'мъ, ваа'на. масџа'ръ” Число` мђжїи людїи і^и^л~евъ,
7
ті, які пішли з Зоровавелем, Ісусом, Неємією, Азарією, Раамією, Нахманієм, Мардохеєм, Билшаном, Мисферефом, Бигваєм, Нехумом, Вааною. Кількість людей народу Ізраїлевого:
8
сн~ове фаро'совы, Wв~, ро~в.
8
синів Пароша дві тисячі сто сімдесят два.
9
Сн~ове сафатїевы т~, о~в”
9
Синів Сафатії триста сімдесят два.
10
Сн~ове и^ре'евы, х~, н~в.
10
Синів Араха шістсот п’ятдесят два.
11
Сн~ове фаа^џ#моа'вовы” Сн~овъ и^ѓ^сђ'евыхъ і^ѓ^а'вовыхъ. Wв~, х~ и^ и~і.
11
Синів Пахаф-Моава, із синів Ісуса й Іоава, дві тисячі вісімсот вісімнадцять.
12
Сн~ове е^ла'мовы, Wа~, с~, н~д”
12
Синів Елама тисяча двісті п’ятдесят чотири.
13
Сн~ове соџђ'евы, и~ сTо, м~е”
13
Синів Заффу вісімсот сорок п’ять.
14
Сн~ове ꙁаха'ие^вы, з~, сотъ, ћ~”
14
Синів Закхая сімсот шістдесят.
15
Сн~ове венђ'ие^вы, х~, м~и” Сн~ове ꙁак#хђ'ие^вы, х~, ѕ~ десяT. сн~ве ванђевы х~, м~и.
15
Синів Биннуя шістсот сорок вісім.
16
сн~ве виреі^е^вы, х~, к~и.
16
Синів Бевая шістсот двадцять вісім.
17
сн~ве гетадовы, Wв~, тк~в.
17
Синів Азгада дві тисячі триста двадцять два.
18
сн~ве а^доникамли, х~ ѕ~, десяT, з~.
18
Синів Адоникама шістсот шістдесят сім.
19
сн~ве гавђі^е^вы, Wв~, ѕ~, десяT з~.
19
Синів Бигвая дві тисячі шістсот сім.
20
сн~ве и^дини, х~ н~д,
20
Синів Адина шістсот п’ятдесят п’ять.
21
Сн~ове а^ти'ри. и^ сн~ове е^ꙁехїевы џ~. со'тъ,
21
Синів Атера з дому Єзекії дев’яносто вісім.
22
и~” Сн~ове и^самїевы тк~и”
22
Синів Хашума триста двадцять вісім.
23
Сн~ове васа'їевы тк~д”
23
Синів Вецая триста двадцять чотири.
24
Сн~ове а^ри'фовы, рв~і” Сн~ове а^се'новы, с~ к~г.
24
Синів Харифа сто дванадцять.
25
Сн~ове гаваѓ'ни, л~”
25
Уродженців Гаваона дев’яносто п’ять.
26
Сн~ове веџалее%мовы, рк~и” Сн~ове а^то'фовы н~ѕ.
26
Жителів Вифлеєма і Нетофи сто вісімдесят вісім.
27
Сн~ове а^наџо'џовы, рк~и”
27
Жителів Анафофа сто двадцять вісім.
28
Сн~ве а^ꙁамо'џовы мђжи ви'џовы, м~в.
28
Жителів Беф-Азмавефа сорок два.
29
мђжи карїаџїари'мовы и^ фи'ровы и^ виро'џовы з~. сотъ, м~г.
29
Жителів Кириаф-Іарима, Кефири і Беерофа сімсот сорок три.
30
мђжи а^ра'ма и^ гава'я, х~, к~а.
30
Жителів Рами і Геви шістсот двадцять один.
31
мђжи махима'совы рк~в.
31
Жителів Михмаса сто двадцять два.
32
мђжи веџи'ли и^ ха'и, рк~г.
32
Жителів Вефиля і Гая сто двадцять три.
33
мђжи а^навїя дрђга'го, н~в. Сн~ове мегево'са дрђга'го, р~н и^ ѕ~.
33
Жителів Нево другого п’ятдесят два.
34
и^ мђжи и^лама'евы, Wа~ сн~в”
34
Синів Елама другого тисяча двісті п’ятдесят чотири.
35
Сн~ове і^а^ра'мовы т~к”
35
Синів Харима триста двадцять.
36
Сн~ове и^ери'ховы, тм~е”
36
Уродженців Єрихона триста сорок п’ять.
37
Сн~ове лодади'довы и^ ѓ'новы, з~ со'тъ к~а”
37
Уродженців Лода, Хадида й Оно сімсот двадцять один.
38
Сн~ове а^на'на, Wг~, џ~ соT л~”
38
Уродженців Сенаї три тисячі дев’ятсот тридцять.
39
Сщ~енницы, сн~ове иѓ^да'їевы в домђ` и^есђя', џ~ сотъ, о~г”
39
Священиків, синів Ієдаії, з дому Ісусового, дев’ятсот сімдесят три.
40
Сн~ове е^м#ми'ровы, Wа~, н~в”
40
Синів Іммера тисяча п’ятдесят два.
41
Сн~ове фас#сеё'ровы Wа~, см~з”
41
Синів Пашхура тисяча двісті сорок сім.
42
Сн~ове и^ра'мовы, Wа~ з~і
42
Синів Харима тисяча сімнадцять.
43
Левљ=ти же сн~ове и^ѓ^сђ'евы кадмїи'льскаго” Сн~ове ё^дђи'ли, о~д.
43
Левитів: синів Ісуса, з дому Кадмиїлового, з дому синів Годеви, сімдесят чотири.
44
пњвцы' же сн~ове а^са'фовы, рк~и.
44
Співців: синів Асафа сто сорок вісім.
45
две'рницы же, сн~ове сел#лђмли” Сн~ове а^ти'ровы” Сн~ове талмо'ни. сн~ове а^къкђ'вовы. сн~ове ти'товы. сн~ове савїины, рл~и,
45
Воротарі: сини Шаллума, сини Атера, сини Талмона, сини Аккува, сини Хатити, сини Шовая — сто тридцять вісім.
46
сн~ове наџи'мли. сн~ове и%лины. сн~ове а^сђфовы. сн~ове ꙁаваѓ^до'вы.
46
Нефинеї: сини Цихи, сини Хасуфи, сини Таббаофа,
47
сн~ове кирасовы. сн~ове сиса'и^ны. сн~ове фадони,
47
сини Кироса, сини Сиї, сини Фадона,
48
сн~ове лава'ни. сн~ове а^га'вовы. сн~ове а^кђ'вовы. сн~ове ё^та'евы, сн~ве кита'рсовы, сн~ве га'вовы. сн~ове селме'ины.
48
сини Левана, сини Хагави, сини Салмая,
49
сн~ове а^нановы. сн~ове саде'ины. сн~ве гаа'ровы.
49
сини Ханана, сини Гиддела, сини Гахара,
50
сн~ове раа^хїины. сн~ове раа^со'ни. сн~ве нехо'довы,
50
сини Реаії, сини Рецина, сини Некоди,
51
сн~ове е^гиꙁа'мли. сн~ове а%зины. сн~ве фе'совы.
51
сини Газзама, сини Уззи, сини Пасеаха,
52
сн~ове висїины сн~ове меи^но'новы. сн~ове нефоса'ины.
52
сини Весая, сини Меунима, сини Нефишсима,
53
сн~ове вак#вђковы. сн~ове а^хи'фовы. сн~ове а^рђрины.
53
сини Бакбука, сини Хакуфи, сини Хархура,
54
сн~ове васало'џовы. сн~ове мїидины. сн~ове а^даса'ни, сн~ове варкђвовы. сн~ове васалоџовы. сн~ове ми'дины. сн~ове а^даса'ни,
54
сини Бацлифа, сини Мехиди, сини Харши,
55
сн~ве варкђвли, сн~ове сисара'џовы. сн~ове џима'евы.
55
сини Баркоса, сини Сисари, сини Фамаха,
56
сн~ове нисїины, сн~ове а^ти'џївы.
56
сини Нециаха, сини Хатифи.
57
сн~ове рабо'въ соло'моновыX сн~ове сђти, сн~ове сафара'товы. сн~ове фери'дины.
57
Сини рабів Соломонових: сини Сотая, сини Соферефа, сини Фериди,
58
сн~ове лели'лины. сн~ове дорко'ни. сн~ове гадаи'ли.
58
сини Іаали, сини Даркона, сини Гиддела,
59
сн~ве фараха'совы, сн~ове сава'и^ни. сн~ве имђмини
59
сини Сафатії, сини Хаттила, сини Похереф-Гаццеваїма, сини Амона.
60
вси`, и^ наџине'и. и^ сн~ове слђгъ соло'моновыхъ, тч~в”
60
Усіх нефинеїв і синів рабів Соломонових триста дев’яносто два.
61
И$ сїи сђть и^же в#зошли` эT џелме'ла џелаrса хирђвъ, и^ро'нъ. и^еми'ръ. и^ не мого'ша сказати до'мђ эTц~ь свои^хъ сњмени и^хъ, эT і^и^л~я л^и быша
61
І ось ті, що вийшли з Тел-Мелаха, Тел-Харши, Херув-Аддона й Іммера; але вони не могли показати про покоління своє і про плем’я своє, чи від Ізраїля вони.
62
и^ сн~ове далњ'ия, сн~ове вђ'евы, сн~ве товїины сн~ве некодае^вы, х~, м~в.
62
Сини Делаії, сини Товії, сини Некоди — шістсот сорок два.
63
эT сщ~еnниk. сн~ве и^ѓ^вїины, сн~ове а^к#кђсовы. сн~ове верꙁел#ла'ины, ја%ко поја%ли эT дще'рїи герꙁел#ла'иныхъ, галаа^ди'тина же'ны. и^ прозва'шася по и'менехъ си'хъ”
63
І з священиків: сини Ховаії, сини Гаккоца, сини Верзеллія, який взяв дружину з дочок Верзеллія галаадитянина і став називатися їхнім іменем.
64
Сїи в#ꙁыска'ша писа'нїя и^хъ в числњ`, и^ не ѓ^брњто'шася і^ и^зве'ржени сђть эT сщ~енства”
64
Вони шукали родовідного свого запису, і не знайшлося, і тому виключені зі священства.
65
Рече же а^џерсаџа и^мъ, да не ја^дя'т# эT ст~ая ст~ыхъ, до'ндеже въста'неT сщ~енникъ ё^че'нъ и^ наказа'нъ”
65
І Тиршафа сказав їм, щоб вони не їли великої святині, доки не постане священик з уримом і тумимом.
66
И$ бы'сть весь собо'ръ, ја%ко мђжъ еді'нᲆ, Wм~, Wв~, т~, и^ ѕ~ деся'тъ.
66
Усе суспільство разом складалося із сорока двох тисяч трьохсот шістдесяти людей,
67
безъ рабъ и^ рабынь, и^хже бя'хђ, Wз~, тл~з, и^ междђ и^ми пњвцы` и пњвни'цы, сл~ѕ.
67
крім рабів їхніх і рабинь їхніх, яких було сім тисяч триста тридцять сім; і при них співців і співачок двісті сорок п’ять.
68
и^ ко'ни и^хъ х~, л~з, и^ м#ски` и^хъ, см~е,
68
Коней у них було сімсот тридцять шість, мулів у них двісті сорок п’ять,
69
вельблюди и^хъ, х~ л~е. ѓ^сли` иX, Wѕ~. з~ соT к~.
69
верблюдів чотириста тридцять п’ять, ослів шість тисяч сімсот двадцять.
70
И$ эT ча'сти нача'лныX эTч~ествъ да'ша въ дњло а^рџасаста'рови. и^ да'ша въ сокро'вище, зла'тыхъ, Wа~ и^ фїа'лъ н~, и^ ри'зъ жре'ческихъ, л~”
70
Деякі глави поколінь дали внески на провадження робіт. Тиршафа дав у скарбницю золотом тисячу драхм, п’ятдесят чаш, п’ятсот тридцять священичих одеж.
71
И$ эT нача'лникъ ѓ^би'телныхъ да'ша въ сокро'вище дњла зла'та, дра'гмъ Wк~” И$ сребра` мна'съ, Wв~, и^ т~,
71
І деякі з глав поколінь дали в скарбницю на провадження робіт двадцять тисяч драхм золота і дві тисячі двісті мин срібла.
72
и^ да'ша про'чїи лю'ди злата дра'гмъ, Wк~, и^ сребра` мна'съ, Wв~, и с~, и^ ри'зъ сщ~енническихъ, ћEз”
72
Інші з народу дали двадцять тисяч драхм золота і дві тисячі мин срібла і шістдесят сім священичих одеж.
73
ѓ^биташаy сщ~енницы и^ левљ=ти, и^ две'рницы, и^ пњвцы`, и^ про'чїи наро'дъ и^ наџине'и и^ весь і^и^л~ь въ гра'дњхъ своиX” И$ пришеD мsць седмыи, сн~веy і^и^л~евы бя'хђ въ' градњхъ свои^хъ”
73
І стали жити священики і левити, і воротарі і співці, і народ і нефинеї, і весь Ізраїль у містах своїх.
Глvа, и~”
1
Собра'н же весь полкъ ја%ко мђжъ е^ди'нъ, на простра'нъство и^же е^сᲄь преD вра'ты во'дными и^ реко'ша е%з#дрњ пи'сарю, да принесеT кни'гђ зако'на мољ=сїѓва. и%мже повелњ` г~ь і^и^л~ю,
1
Коли настав сьомий місяць, і сини Ізраїлеві жили по містах своїх, тоді зібрався весь народ, як одна людина, на площу, яка перед Водяними воротами, і сказали книжнику Ездрі, щоб він приніс книгу закону Мойсеєвого, який заповів Господь Ізраїлю.
2
и^ принесе` б^о е%з#дра сщ~енникъ зако'нᲆ преD мно'жествомъ мђже'и и^ же'нъ, всњм же и^же можа'хђ раꙁђмњти” Въ день прь'выи мsца седмаго,
2
І приніс священик Ездра закон перед зібрання чоловіків і жінок, і всіх, які могли розуміти, у перший день сьомого місяця;
3
и^ чте` в немъ ја%вно на пространъствњ и^же бы'сть преD вра'ты во'дными эT ё'тра да'же до полђдне, преD мђжи и^ жена'ми и^ премђдрыми, и^ ё'ши всего по'лка бяхђ вня'ты къ кни'ѕњ”
3
і читав з нього на площі, яка перед Водяними воротами, від світанку до полудня, перед чоловіками і жінками і всіма, які могли розуміти; і вуха всього народу були прихилені до книги закону.
4
Ста же е%з#дра писе'цъ на стђ'пню древенђ, и^же сътвориl гл~анїе. и^ ста'ша бли'зь е^го, матаџїя, и^ саме'я, и^ а^нїя, и^ ё'рїя и^ хелкїя. и^ маа^сїя ѓ^деснђю е^го” И$ к лњвои џа'да, и^ мисаи'лъ, и^ мелхїя, и^ ѓ^са'мъ, и^ а^сева'дъма, заха'рїя, и^ месолаM”
4
Книжник Ездра стояв на дерев’яному підвищенні, яке для цього зробили, а поруч з ним, праворуч від нього, стояли Маттифія і Шема, й Анаія й Урія, і Хелкія і Маасея, а ліворуч від нього Федаія і Мисаїл, і Малхія і Хашум, і Хашбаддана, і Захарія і Мешуллам.
5
И$ раꙁгнђвъ е%з#дра кни'гђ преD всњми людми`, ја%ко се'и б^њ наD людми и^ быs е^гда разгиба'ше ю&. ст^а весь полкᲆ
5
І відкрив Ездра книгу перед очима всього народу, тому що він стояв вище за весь народ. І коли він відкрив її, весь народ встав.
6
и^ блsви е^з#дра г~а б~а гласомъ вели'киM и^ эTвњщавъ весь полк#. и^ рече ами'нь и^ въздви'гше рђцњ свои`, и^ прекло'нᲆшеся, и^ поклони'шася б~ђ, просте'рты на ꙁемли`”
6
І благословив Ездра Господа Бога великого. І весь народ відповів: амінь, амінь, піднімаючи догори руки свої, — і поклонялися і падали перед Господом лицем до землі.
7
И$ паки и^сђ'и, и^ ваана'на, и^ саравїи бя'хђ раꙁђмњваю^ще, и^ а^канъ, и^ савасте'и, камᲆпти'съ. аза'рїя, и^ѓ^заве'дъ, ани фанесъ” Левљ=ти молчанїе сътворя'хђ въ людеX на слы'шанїе ꙁако'на” Людїе же стахђ на стђпню свою,
7
Ісус, Ванаія, Шеревія, Іамин, Аккув, Шавтай, Годія, Маасея, Клита, Азарія, Іозавад, Ханан, Фелаія і левити пояснювали народу закон, тим часом як народ стояв на своєму місці.
8
и что'ша въ кни'зњ ꙁако'на бж~їя да стро'чно и^ ја%вно къ раꙁђмњнїю, и^ разђмњша лю'дїе е^гда чтя'шеся”
8
І читали з книги, із закону Божого, виразно, і приєднували тлумачення, і народ розумів прочитане.
9
Рече же нее^мїя. і^ е'з#дра сщ~енникъ и^ писе'цъ и^ левљ=ти толкђ'ющїи всMњ лю'демъ, и^ рече всњмъ людемъ. день сщ~енъ е^сть г~ђ б~ђ нашемђ, не печалђите и^ не плачите, понеy б^о плакаша вс^и лю'дїе е^гда слы'шахђ словеса зако'на,
9
Тоді Неємія, він же Тиршафа, і книжник Ездра, священик, і левити, які учили народ, сказали всьому народові: день цей святий Господу Богу вашому; не засмучуйтеся і не плачте, тому що весь народ плакав, слухаючи слова закону.
10
и^ речетъ и^мъ” И$дњте ја^дњте тђ'ки и^ пїите вино` медови'то, и^ посли'те части и^мъ. и^же не ё^гото'ваша себњ` ја^ко ст~ъ день гн~ь е^сть, и^ не печа'лђите и^б^о радость гн~я сїя си'ла наша е^сть”
10
І сказав їм: підіть, їжте жирне і пийте солодке, і посилайте частки тим, у кого нічого не приготовано, тому що день цей святий Господу нашому. І не засмучуйтеся, тому що радість перед Господом — підкріплення для вас.
11
Левљ=ти же мол#чанїе творя'хђ въ всњхъ лю'дехъ рекђщи, молчи'те ја%ко день ст~ъ е^сть и^ не тђжи'те,
11
І левити заспокоювали весь народ, говорячи: припиніть, тому що день цей святий, не засмучуйтеся.
12
абїе весь полкъ эTи'де да ја%сть и^ піеT и^ после'тъ части. и^ сътвори'ти весе'лїе вели'ко. ја%ко разђмњша словеса и^же ё^чаше и^хъ”
12
І пішов увесь народ їсти, і пити, і посилати частки, і святкувати з великою радістю, тому що зрозуміли слова, які сказали їм.
13
И$ въ день вторы'и събрани сђть князи ѓ^би'телем#, вс^и лю'дїе, и^ сщ~енницы и^ левљ=ти къ е%з#дре писцђ` да преᲄолкђ'ет# и^мъ словеса зако'нная”
13
На другий день зібралися глави поколінь від усього народу, священики і левити до книжника Ездри, щоб він пояснював їм слова закону.
14
И$ ѓ^брњто'ша пи'сано въ ꙁако'нᲇ и^же повелњ` г~ь рђко'ю мољ=сїѓ^вою, да ѓ^битаю'т# сн~ове і^и^л~евы в# жили'ще въ день праз#дника, мsца седмаго,
14
І знайшли написане в законі, який Господь дав через Мойсея, щоб сини Ізраїлеві в сьомому місяці, у свято, жили в кущах.
15
да проповᲇда'ютъ и^ прорекђтъ гла'сомᲆ всњ'мъ посаDнымъ своиM въ і^ерsлимњ гл~ющи” И$ рече е%здра и^сходи'те въ горђ`. и^ принеси'те вњтви масли'чны. и^ эTра'сли дре'ва краснњ'ишаго, и^ эTра'сли мерсовы, и^ вњтви фини'чески. и^ эTра'сли дре'ва дђбра'внаго. сътворя'ти кђщи, ја%ко пи'сано е^сть”
15
І тому оголосили і проголосили по всіх містах своїх і в Єрусалимі, говорячи: підіть на гору і несіть гілки оливи садової і гілки оливи дикої, і гілки миртові і гілки пальмові, і гілки інших широколистих дерев, щоб зробити кущі за написаним.
16
І$ и^ꙁыидо'ша вс^и лю'дїе и^ принесо'ша. сътвори'ша же себњ` жили'ще е^ді'нъ ко'ждо и^хъ въ сокро'вищихъ свои^хъ, и^ въ дворXњ свои^хъ, и въ дво'рњхъ до'мђ бж~їя. и^ на простра'н#ствњ вра'тъ воDныхᲆ. и^ на простра'нствњ вра'тᲆ е^фраи'ма”
16
І пішов народ, і принесли, і зробили собі кущі, кожен на своїй покрівлі і на дворах своїх, і на дворах дому Божого, і на площі біля Водяних воріт, і на площі біля Єфремових воріт.
17
И$ сътвори'ша ве'сь со'ньмъ и^же и^ꙁыидо'ша эT плњне'нїя жили'ща, и^ ѓ^бита'ша в# жили'щихъ. ја%ко не сътвори'ша эT дн~їи і^сђса сн~а на'в#вљ=на такова, сн~ове і^и^л~еви да'же до дн~е ᲄого” И$ бы'сть весе'лїе вели'ко
17
Уся громада тих, що повернулися з полону, зробила кущі і жила в кущах. Від днів Ісуса, сина Навина, до цього дня не робили так сини Ізраїлеві. Радість була дуже велика.
18
ѕњ'ло. и^ чтя'хђ въ кни'ѕњ ꙁако'на бж~їа, на вся'кᲆ дн~ь, эT дн~е пе'рваго да'ждь до послDњняго” И$ сътвори'ша пра'здникъ. ꙁ~, дн~їи, и^ въ дн~ь, и~ и събра'нїя по ѓ^бы'чаю”
18
І читали із книги закону Божого щодня, від першого дня до останнього дня. І святкували свято сім днів, а у восьмий день післясвято за уставом.
Глvа, џ~”
1
Въ дн~ь же, к~д. мsца сего, собра'шася сн~ове і^и^л~еви въ по'стњ и^ въ врњтищахъ. и^ пер#сть на глава'хъ и^хъ.
1
У двадцять четвертий день цього місяця зібралися всі сини Ізраїлеві, постячись і у веретищі і з попелом на головах своїх.
2
и^ эTлђчено е^сть сњмя сн~въ і^и^л~евъ эT вся'каго сн~а чюжда” И$ сᲄа'ша и^сповњ'дахђ грњхи своя, и^ беꙁаконїа эTц~ъ своиX.
2
І відокремилося сім’я Ізраїлеве від усіх інородців, і встали і сповідувалися у гріхах своїх і в злочинах батьків своїх.
3
и^ ста'ша на сᲄоа'нїю иX. и^ что'ша въ кни'ѕњ зако'на г~а б~а свое^го. и^сповњда'хђся и^ покланя'хђся г~ђ б~ђ свое^мђ”
3
І стояли на своєму місці, і чверть дня читали з книги закону Господа Бога свого, і чверть сповідувалися і поклонялися Господу Богу своєму.
4
И$ сᲄа'ша же на стђпню левљ=тоM і^е^сђ'е, и сн~ы ка'дьмии^ли саха'нїа саравїа и^ сн~ове ханани. и^ вопїахђ гла'соM вели'киM кᲆ г~ђ б~ђ свое^мђ”
4
І стали на підвищене місце левити: Ісус, Ванія, Кадмиїл, Шеванія, Вунній, Шеревія, Ванія, Хенані, і голосно взивали до Господа Бога свого.
5
И$ реко'ша левљ=ти и^е^сђ'е, и^ каDмїиl. воста'ните и^ блsви'те г~а б~а на'шего эT' вњка да'же до' вњка. и^ блsвяT и^мя сла'вы твое'я. и^ вознесђтᲆ въ вся'ко блsвенїе и^ хва'лђ”
5
І сказали левити — Ісус, Кадмиїл, Ванія, Хашавнія, Шеревія, Годія, Шеванія, Петахія: встаньте, славте Господа Бога вашого, від віку і до віку. Нехай славословлять достославне і превище за всяке славослів’я і хвалу ім’я Твоє!
6
И$ ре'че е'здра. т^ы самъ г~и е^ді'нъ. т^ы сътвори` нб~о, и^ нб~о нб~ное. и^ вс^я во'и и^хᲆ, и^ землю` и^ вс^я ја^же в не'и сђть. мо'ря и^ вс^я ја%же в ни'хъ е^сть. и^ т^ы ѓ^живи'ши вс^я сїя. и^ во'и нбsнїи тебњ ся покланя'ютъ”
6
[І сказав Ездра:] Ти, Господи, єдиний, Ти створив небо, небеса небес і все воїнство їх, землю і все, що на ній, моря й усе, що в них, і Ти живиш усе це, і небесні воїнства Тобі поклоняються.
7
Ты` г~и б~е и^же и^ꙁбра'лъ е^си а^враа'ма. і^ и^ꙁвелъ е^си е^го эT селе'нїя халде'искаго, и^ положи'лъ е^си и^мя е^го а^враа'мъ”
7
Ти Сам, Господи Боже, обрав Аврама, і вивів його з Ура халдейського, і дав йому ім’я Авраама,
8
И$ ѓ^брњлъ е^си срDце е^го вњрно преD тобо'ю. и^ ꙁавњщаl е^си с ни'мъ ми'ръ, дати е^мђ зе'млю ханане'искђ, и^ хетъџе'искђ, и^ а^м#море'искђ, и^ фереꙁе'искђ, і^ е^вђсе'искђ и^ гергесе'искђ, и^ сњмени е^го” И$ напо'лнилъ е^си словеса` твоа` ја%ко пра'веденъ е^си.
8
і знайшов серце його вірним перед Тобою, й уклав з ним завіт, щоб дати [йому і] сімені його землю хананеїв, хеттеїв, аморреїв, ферезеїв, ієвусеїв і гергесеїв. І Ти виконав слово Своє, тому що Ти праведний.
9
и^ видњлъ е^си ѓ^ꙁлобле'нїе эTц~ъ на'шихъ въ е^гљ=п#тњ” Во'пль же и^хъ ё^слы'шалъ е^си на' морᲇ чрьмнMњ.
9
Ти побачив біду батьків наших в Єгипті і почув волання їх біля Червоного моря,
10
и^ далъ е^си ꙁна'менїе и^ чюдеса` въ е^гљ=птњ, на фараѓ'на и^ на вся` рабы` е^го, и^ на вси` лю'дїе ꙁемли` е^го” Поꙁна'лъ б^о е^си и^ жестоко сътвори'шася протиv и^хъ. и^ сътвори'лъ е^си себњ` и^мя” ЈА/ко въ то'й дн~ь
10
і явив знамення і чудеса над фараоном і над усіма рабами його, і над усім народом землі його, тому що Ти знав, що вони гордовито поводилися з ними, і зробив Ти Собі ім’я до сьогодні.
11
и^ море раꙁдњлъ е^си преD ни'ми. и^ пройдо'ша по'средњ мо'ря по' сђхђ” И$ гони'тели же иX въверглᲆ е^си въ глђби'нђ, ја%ко ка'мень въ во'дᲇ ѕњ'лнњ.
11
Ти розсік перед ними море, і вони серед моря пройшли по суші, і тих, що гналися за ними, Ти вверг у глибини, як камінь у великі води.
12
и^ въ столпњ ѓ%блачнњ водиl е^си и^хъ во' дн~и. и^ во столпњ ѓ%гненњ в но'щи, дабы' ся ѓ^свњща'лъ иM пђть по не'мђже и^до'ша”
12
У стовпі хмарному Ти вів їх вдень і в стовпі вогненному — вночі, щоб освітлювати їм шлях, яким вони йшли.
13
И на' горђ же сина'искђю съшелъ е^си, и^ гл~алъ е^си с ни'ми съ нб~се” И$ да'лъ е^си иM сђдїи` пра'вы, и^ ꙁако'нъ и%стинныи. чи'ны и^ повеленїя бл~га”
13
І зійшов Ти на гору Синай і говорив з ними з неба, і дав їм суди справедливі, закони вірні, устави і заповіді добрі.
14
И$ сђбо'тђ ст~ђю ᲄвою ја^ви'лъ е^си иM и^ повелњнїе и^ чи'ны, и^ за'конъ повелњлъ е^си и^мъ въ рђ'кђ мољ=сїѓвђ раба` твое^го.
14
І вказав їм святу Твою суботу і заповіді, й устави і закон дав їм через раба Твого Мойсея.
15
хлњбъ же съ нб~си да'лъ е^си и^мъ въ а^лчъбњ и^хъ въ сы'тость и^мъ. и^ во'дђ и^с ка'мени и^ꙁвелъ е^си и^мъ жаждђщимъ и^мᲆ” И$ реклъ е^си иM да вни'дђтъ и^ въꙁдръжа'тъ зе'млю, на ню'же простерлъ рђ'кђ твою` дати иM”
15
І хліб з неба Ти давав їм у голоді їх, і воду з каменю виточував їм у спразі їх, і сказав їм, щоб вони пішли й оволоділи землею, яку Ти, піднявши руку Твою, клявся дати їм.
16
Сїи же и^ эTц~и на'ши го'р#до съдњла'ша ѓ^жесточи'ша вы'я своя. и^ не слы'шаша за'повᲇдїи твои^хъ.
16
Але вони і батьки наші були упертими, і шию свою тримали пружно, і не слухали заповідей Твоїх;
17
и^ не хотњша слы'шати и^ не сђть вᲆспомянђли ди'вная твоа` и^же сътвори'лъ е^си и^мᲆ. и^ ѓ^жест'њ вы'я и^хᲆ и^ да'ша главђ` да ѓ^бра'тяTся на рабо'тђ свою` въ е^гљ=петъ” Ты' же б~е и^сцњли'тель, грњхо'въ ꙁащити'тель, и^ млsрдъ длъготрьпеливъ, и^ мно'гомлsтивъ не ѓ^ста'виши иX”
17
не захотіли підкорюватися і не згадали дивних діл Твоїх, які Ти чинив з ними, і тримали шию свою пружно, і, з упертости своєї, поставили над собою вождя, щоб повернутися в рабство своє. Але Ти Бог, що любиш прощати, благий і милосердий, довготерпеливий і многомилостивий, і Ти не залишив їх.
18
И$ е'ще же сътвори'ша себњ` те'льцы слїаны, и^ реко'ша. сїи сђть бо'ги ᲄвои` и^же и^ꙁведоша т^я эT е^гљ=пта. сътвори'ша же раZдра'женїе ве'лїе”
18
І хоча вони зробили собі відлитого тельця, і сказали: ось бог твій, який вивів тебе з Єгипту, і хоча робили великі обра́зи,
19
Тыy въ млsрдїи твое^мъ мно'ѕњмъ не ѓ^ста'вилъ е^си и^хъ въ пђсты'ни. сто'лпᲆ ѓ%блачныи не ё^кло'ни эT нихъ въ дн~и да и^ꙁведетъ ихъ по пђти`. и^ стоlпᲆ ѓ%гненыи въ но'щи, да ска'жетъ и^мᲆ пђть по не'мђже и^до'ша”
19
але Ти, з великого милосердя Твого, не залишав їх у пустелі; стовп хмарний не відходив від них удень, щоб вести їх по шляху, і стовп вогненний — уночі, щоб світити їм на шляху, яким вони йшли.
20
И$ дх~ъ ᲄвой бл~гыи да'лъ е^си и^же наё^читъ иX, и^ ма'ннђ твою не ѓ^скђдњлъ е^си эT ё'стъ и^хᲆ. и^ во'дђ да'лъ е^си и^мъ во жа'ждђ и^хъ”
20
І Ти дав їм Духа Твого благого, щоб наставляти їх, і манну Твою не віднімав від вуст їх, і воду давав їм для утамування спраги їх.
21
Четы'ридеся'ть лњтъ препита'лъ е^си и^хъ въ пђсты'ни, ничто'же и^мъ ѓ^скђдњ, ѓ^дња'нїя иX не състарњшася. и^ сапо'ги иX не раꙁрDашася”
21
Сорок років Ти годував їх у пустелі; вони ні в чому не терпіли нестачі; одяг їхній не старів, і ноги їхні не пухли.
22
И$ да'лъ е^си иM црsтва и^ люди и^ преча'сти и^мъ по жре'бїю. и^ въꙁдрᲆжаше зе'млю сїѓ'ню. и^ ꙁе'млю цр~я е^сево'ня. и^ зе'млю і^ѓ'га цр~я савана
22
І Ти дав їм царства і народи і розділив їм, і вони оволоділи землею Сигона, і землею царя Есевонського, і землею Ога, царя Васанського.
23
и^ ё^мно'жилъ е^си сн~ы иX ја^ко ѕвњзды нбsныя” І$ и^звелъ е^си и^хᲆ въ зе'мли ѓ^ ни'х же гл~алъ е^си эTц~емъ и^хъ и^ наслњ'диша ю&.
23
І синів їхніх Ти розмножив, як зірки небесні, і ввів їх у землю, про яку Ти говорив батькам їхнім, що вони прийдуть володіти нею.
24
и^ смири'лъ е^си пре ни'ми ѓ^бита'ющїи зе'млю ханане'и, и^ дал# е^си иX въ рђ'кђ иX. и^ цр~и и^хъ и^ лю'ди зе'мли да сътво'рятъ иM ја%ко ё^гоDнотњмъ”
24
І ввійшли сини їхні, й оволоділи землею. І Ти підкорив їм жителів землі, хананеїв, і віддав їх у руки їхні, і царів їх, і народи землі, щоб вони чинили з ними за своєю волею.
25
И$ прїя'ша гра'ды высо'кїя и^ въздръжа'ша до'мы по'лны всњхъ бл~гихъ, и^ во'ды ѓ^гра'жены ка'менїеM, и^ виногра'ды и^ масли'ны. и^ вся'ко дре'во снDњно въ мно'жесᲄво” И$ ја^до'ша и^ насыти'шася и^ ё^тол#стњша и^ разширњшася въ бл~гости се'й вели'цњи.
25
І зайняли вони укріплені міста і плодючу землю, і узяли у володіння доми, наповнені всяким добром, водойми, висічені з каменю, виноградні й оливкові сади і безліч дерев із плодами для їжі. Вони їли, насичувалися, повнішали і насолоджувалися з великої благости Твоєї;
26
і^ и^ꙁмњни'шася и^ эTстђпи'ша эT тебе` и^ повръго'ша зако'нъ твой за'ди пло'ти и^х#. и^ прoрки твоа` и^зби'ша, и^же засвњдњтельствовахђ и^мᲆ да ѓ^братя'тся к тебњ`” И сътвори'ша же хђ'лы вели'ки.
26
і зробилися впертими й обурилися проти Тебе, і знехтували закон Твій, убивали пророків Твоїх, які умовляли їх навернутися до Тебе, і робили великі обра́зи.
27
и^ далъ е^си и^хъ в рђ'кђ ѓ^скорбля'ющих#, и^ ѓ^зло'биша и^хъ. и^ въ вре'мя печа'ли свое'я възопи'ша к тебњ`, и^ т^ы съ нб~си ё^слы'шалᲆ е^си и^ по щедрота'мъ твои^мъ мно'гимᲆ. далъ е^си и^мъ сп~сенїе и^же сп~се и^хъ эT рђкъ вра'гъ иX”
27
І Ти віддав їх у руки ворогів їхніх, які пригнічували їх. Але коли, у скрутний для них час, вони волали до Тебе, Ти вислуховував їх з небес і, з великого милосердя Твого, давав їм спасителів, і вони рятували їх від рук ворогів їхніх.
28
И$ е^гда` покои'шася ѓ^бращени сђть, да сътво'рятъ лђкаво преD тобо'ю” И$ ѓ^ста^вилъ е^си иX в рђка'хъ вра'гъ и^хъ и^ нача'льствова'ша и%ми. и^ па'ки ѓ^брати'шася, и^ возопи'ша к тебњ`” Ты' же эT нб~се послђшалъ е^си і^ и^зба'вилъ е^си и^хъ въ щедрота'хъ твои^хъ мно'ѕњхъ,
28
Коли ж заспокоювалися, то знову починали робити лихе перед лицем Твоїм, і Ти віддавав їх у руки ворогів їхніх, і вони панували над ними. Але коли вони знову волали до Тебе, Ти вислуховував їх з небес, з великого милосердя Твого, визволяв їх багаторазово.
29
и^ свњдњтельствовалъ е^си и^мъ. да ѓ^братя'тся кᲆ ꙁако'нђ твое^мђ. ѓ^ниy въꙁгордњша и^ не ё^слы'шаша” Но въ повеленїи твое^мъ и^ въ сђдъбахъ твои^хъ сᲆгрњшиша. и^же сътвориT чл~къ и^ живетъ в ниX. и^ даша пле'щи е^же не послђшати, и^ вы'ю свою` ѓ^жесточи'ша и^ не слы'шаша”
29
Ти нагадував їм навернутися до закону Твого, але вони були упертими і не слухали заповідей Твоїх, і ухилялися від уставів Твоїх, якими жила б людина, якби виконувала їх, і хребет свій зробили твердим, і шию свою тримали пружно, і не слухали.
30
И$ продолжиl на ни'хъ лњта мно'га, и^ свњдњтельствовалъ е^си и^мъ съ дх~омъ твоиM. и^ прoрчьствъ прoркъ твоиX не вня'ша” И$ предалъ е^си ихъ в# рђ'кђ лю'деM земъскимᲆ.
30
Очікуючи їхнього навернення, Ти барився багато років і нагадував їм Духом Твоїм через пророків Твоїх, але вони не слухали. І Ти віддав їх у руки іноземних народів.
31
въ млsрдїих же твоиX мно'ѕXњ не сътвори'лъ е^си, въ сконча'нїе. н^и ѓ^сᲄа'виl е^си иX ја%ко б~ъ ја^ко силенᲆ млsтиv ще'дръ защитель е^си т^ы”
31
Але, з великого милосердя Твого, Ти не знищив їх до кінця, і не залишав їх, тому що Ти Бог благий і милостивий.
32
И$ нн~њ б~е на'шъ вели'кїи дръжа'вныи и^ стра'шныи. стрегђщїи завњт#, и^ млsти не эTврати лица` твое^го” Вся'каготрђ'да и^же ѓ^брњлъ наs и^ цр~и на'ша и^ нача'лницы на'ши и^ сщ~еnницы на'ши и^ прoрци наша. и^ эTц~ы на'ша, и^ вс^и лю'дїе твои`. эT дн~и цр~евъ а^с#сђ'ръ даy на' дн~ь то'й”
32
І нині, Боже наш, Боже великий, сильний і страшний, який зберігає завіт і милість! нехай не буде малим перед лицем Твоїм усе страждання, яке осягало нас, царів наших, князів наших, і священиків наших, і пророків наших, і батьків наших і весь народ Твій від днів царів ассирійських до цього дня.
33
И$ т^ы пра'въ е^си во всXњ и^же прїидо'ша на на'сᲆ и^ ја%ко и%стин#ною сътвори'лъ е^си на'мъ” Мы' же нечести'во съдњлахомъ.
33
В усьому, що було з нами, Ти праведний, тому що Ти робив за правдою, а ми винні.
34
и^ цр~и на'ша, и^ нача'лницы наша, и^ сщ~е'нницы на'ша. и^ эTц~ы на'ша не сътвори'ша ꙁако'на твое^го, и^ не в#нима'ша повеле'нїи твоиX. и^ свњдњтельства твое^го и^же свњдњтельствовалъ е^си в ниX”
34
Царі наші, князі наші, священики наші і батьки наші не виконували закону Твого, і не слухали заповідей Твоїх і нагадувань Твоїх, якими Ти нагадував їм.
35
И$ тїи въ црsтвїи твое^мъ бл~гомъ. и въ бл~гости твое'и мно'ѕњ ја%же далᲆ е^си и^мъ. и^ в ꙁе'мли` ширњ'ишеи и^ тђчнои и^же далъ е^си преD ними не послђжи'ша тебᲇ. и^ не ѓ^брати'шася эT начина'нїи свои^хъ стропти'выX”
35
І в царстві своєму, при великому добрі Твоєму, яке Ти давав їм, і на широкій і родючій землі, яку Ти відділив їм, вони не служили Тобі і не наверталися від злих діл своїх.
36
Се м^ы днsь раби` е^смы и^ ꙁе'млю ю%же далᲆ е^си эTц~емъ на'шимъ ја%сти
36
І ось, ми нині раби; на тій землі, яку Ти дав батькам нашим, щоб годуватися її плодами і її добром, ось, ми стали рабами.
37
плоD ея` цр~емъ. и^хже да'лъ е^си намъ за грᲇхи на'ша, и^ пло'тьми на'шими да владычествђю'тъ. и^ въ скотехъ на'шихъ е^ли'ко ё^гоDнотво'рятъ, и^ въ печа'ли вели'цњ е^смы`”
37
І плоди свої вона в безлічі приносить для царів, яким Ти підкорив нас за гріхи наші. І тілами нашими і худобою нашою вони володіють за своєю сваволею, і ми у великому пригніченні.
38
НаD всњми си'ми м^ы са'ми, полага'емъ вњрђ и^ пи'шемъ, и^ печата'ютъ вс^и нача'лницы на'ша. и^ левљ=ти на'ша и^ сщ~е'ннцы на'ша”
38
За всим цим ми даємо тверде зобов’язання і підписуємо, і на підписі печатка князів наших, левитів наших і священиків наших.
Глvа, і~”
1
И$ ё^ знамена'телех# же бы'ша сїи`. нее^мїя, артасаста сн~ъ а^халїевъ, и^ седекїя
1
Ті, які приклали печатки, були: Неємія-Тиршафа, син Гахалії, і Седекія,
2
сн~ъ а%раїя. а^ꙁарїя, и^ е^ремїя,
2
Сераія, Азарія, Єремія,
3
фасђръ, а^марїа, меlхїя,
3
Пашхур, Амарія, Малхія,
4
а^т#ти'съ, саванїя, маллXђ,
4
Хаттуш, Шеванія, Маллух,
5
і а^рамъ, мерамђ'џъ, а^вдїя,
5
Харим, Меремоф, Овадія,
6
данїиль, ганаџонъ, варђхъ,
6
Даниїл, Гиннефон, Варух,
7
месђл#ламъ, а^вїя. мїаминь,
7
Мешуллам, Авия, Миямин,
8
маа^зїя, мелга`, самаїя. сїи` сщ~е'нницы”
8
Маазія, Вилгай, Шемаія: це священики.
9
Па'ки же левљ=ти, і^сђсъ сн~ъ а^зарїя ваваnнђ. и^ эT сн~вᲆ надаD, каDмигель.
9
Левити: Ісус, син Азанії, Биннуй, із синів Хенадада, Кадмиїл,
10
и^ бра'тїа е^го сафа'нїа, ѓ^дђїа калитаn џалїа а^нанъ,
10
і брати їхні: Шеванія, Годія, Клита, Фелаія, Ханан,
11
миха роѓD, а^севїя,
11
Миха, Рехов, Хашавія,
12
какхоръ, саравїя, севанїя,
12
Закхур, Шеревія, Шеванія,
13
ѓ^дїя” Сн~ове а^ва'ни. венђнїевы,
13
Годія, Ваній, Венинуй.
14
началники людїи, форо'съ, фаа^џмоа'въ, и^ламъ, заџђїя”
14
Глави народу: Парош, Пахаф-Моав, Елам, Заффу, Ванія,
15
Сн~ы ван#нїи, а^згаD веваи,
15
Вунній, Азгар, Бевай,
16
а^а^нїя, ваг#го'я, и^дин
16
Адонія, Бигвай, Адин,
17
атиръ. е^зекїя, а^зђръ,
17
Атер, Єзекія, Азур,
18
ѓ^дђвїя, и^самъ, висїя,
18
Годія, Хашум, Бецай,
19
ри'џъ, анаџо'џъ, новаи,
19
Хариф, Анафоф, Невай,
20
меа^хвисъ, месђламъ, и^зи'ръ,
20
Магпиаш, Мешуллам, Хезир,
21
месои, е^ви'ль, садђ'къ. и^е^ддђя',
21
Мешезавел, Садок, Іаддуй,
22
фалтїя, ананїя,
22
Фелатія, Ханан, Анаія,
23
ѓ^сїе, ананїя, а^сђвъ,
23
Осія, Хананія, Хашшув,
24
а^до'и, фалая', совикъ
24
Лохеш, Пилха, Шовек,
25
раё'мъ, а^е^савана, масиа^лъ,
25
Рехум, Хашавна, Маасея,
26
и^ а^гїя, е^нанъ, и^намъ,
26
Ахия, Ханан, Анан,
27
малђхъ, реё'мъ, ваа'на,
27
Маллух, Харим, Ваана.
28
и^ про'чїи эT людїи” Сщ~е'нницы и^ левљ=ти, и^ две'рницы, и^ пњвцы наџанне'и. и^ вс^я и^же прихо'дитъ эT ја^зы'къ ꙁе'м#скихъ къ ꙁако'нђ бж~їю же'ны и^хъ, и^ сн~ове и^хъ, и^ дще'ри и^хъ и^ вся'къ вњдяи. и^ разђмњя'и
28
І решта народу, священики, левити, воротарі, співці, нефинеї і всі, що відійшли від народів іноземних до закону Божого, дружини їхні, сини їхні і дочки їхні, усі, які могли розуміти,
29
и^ ё^крњпляайся на братїю свою. и^ проклиная иX. и^ внидо'ша въ кляTвђ, и^ в# прокляᲄїе е^же ходити въ ꙁако'нњ бж~їи`, и^же данᲆ е^сть рђкою мољ=сїя раба` бж~їа” да сътворятъ и^ съхраняT вс^я повелᲇнїя гн~я. и^ сђды е^го
29
приєдналися до братів своїх, до найпочесніших з них, і вступили в зобов’язання з клятвою і прокляттям — чинити за законом Божим, даним рукою Мойсея, раба Божого, і дотримуватися і виконувати всі заповіді Господа Бога нашого, й устави Його і постанови Його,
30
е^же не да'ти дще'реи на'шихъ лю'демъ зе'м#скимᲆ и^ дщере'и и^хъ не во'змемъ сн~овомъ на'шимъ”
30
і не віддавати дочок своїх іноземним народам, і їхніх дочок не брати за синів своїх;
31
Лю'дїе же ꙁемли` и^же вᲆзно'сятъ вс^я продаа'нїя, и^ вс^я на потребђ въ дн~и сђбо'ты да прода'ют# не въспрїимемъ ни'же кђ'пимъ эT ниX в сђбо'ты н^и въ дн~ь ст~ыи” И$ ѓ^ста'вимъ лњто сеDмое. и^ дња'нїе всњхъ рђкъ
31
і коли іноземні народи будуть привозити товари і все, що продається, в суботу, не брати в них у суботу і в священний день, і в сьомий рік залишати борги всякого роду.
32
ѓ^ста'вимъ, и^ поста'виM межи на'ми даа'ти на'мъ тре'тїя ча'сть дидра'гмы на лњто на дњ'ло до'мђ б~а на'шего.
32
І поставили ми собі в закон давати від себе по третині сикля в рік на потреби для дому Бога нашого:
33
въ хлњбы преDставле'нїя, и^ вᲆ жертвы повся`дне'вныя, и^ все`соyженїе при'сное” Сђбо'тъ но'вомњсечныX въ пра'ꙁницњхъ и^ въ ст~ая ја%же за грњхъ да помоляTся за і^и^л~я, и^ во все подобїе до'мђ б~а на'шего,
33
на хліби предкладення, на повсякчасне хлібне приношення і на повсякчасне всепалення, на суботи, на новомісяччя, на свята, на священні речі і на жертви за гріх для очищення Ізраїля, і на все, що звершується в домі Бога нашого.
34
и^ жре'бїи посла'хомᲆ на приноше'нїе древесᲆ междђ сщ~енникъ и^ левљ=тᲆ и^ лю'дїи, и^ да въꙁно'сятъ в до'мъ б~а на'шего. по до'мњхъ эTц~ъ на'шихъ эT вре'мени по времени, эT лњта до лњта сожега'ти на ѓ%лтари г~а б~а на'шего. ја%ко пи'сано е^сть въ ꙁако'нњ”
34
І кинули ми жереби про доставку дров, священики, левити і народ, коли якому поколінню нашому в призначені часи, з року в рік, привозити їх до дому Бога нашого, щоб вони горіли на жертовнику Господа Бога нашого, за написаним у законі.
35
И$ да прино'симъ прьвороDное земли` на'шея. и^ пр'ьвыхъ всњхъ плоD всякаго дре'ва, эT лњта до лњта. въ до'мъ гн~ь
35
І зобов’язалися ми щороку приносити в дім Господній початки з землі нашої і початки всяких плодів з усякого дерева;
36
и^ прьвенци сн~овъ на'шихъ и^ ско'тъ на'шиX ја%ко пи'сано е^сть в ꙁако'нњ” И$ пр'ьвыX волъ на'шихъ, и^ пр'ьвыхъ ѓ^вчатъ на'шихъ приноси'ти въ до'мъ б~а на'шего сщ~е'нникомъ, и^же слђжатъ въ домђ` б~а нашего.
36
також приводити в дім Бога нашого до священиків, що служать у домі Бога нашого, первістків із синів наших і з худоби нашої, як написано в законі, і первородне від великої і дрібної худоби нашої.
37
и^ прь'выX пи'щъ нашиX, и^ плоD вся'каго дре'ва, і^ е^ле'ю да прино'симъ сщ~е'нникомъ въ съкро'вище до'мђ б~ђ нашемђ. и^ десяᲄи'нђ земли` нашея левљ=томъ” Тїи` левљ=ти десяти'нђ прїемлютъ во всXњ гра'дњхъ дњлъ нашихъ”
37
І початки з меленого хліба нашого і приношень наших, і плодів з усякого дерева, вина й оливи ми будемо доставляти священикам у комори при домі Бога нашого і десятину з землі нашої левитам. Вони, левити, будуть брати десятину в усіх містах, де у нас землеробство.
38
БђдеT же сщ~е'нникᲆ сн~ъ а^а^ро'новъ, съ левљ=ты въ десяти'нахъ левљ=томъ. и^ левљ=ти приносятъ десятђю ча'сть, десяти'ны свое'я в до'мъ б~а нашего, въ до'мъ съкро'вищныи б~а нашего.
38
При левитах, коли вони будуть брати левитську десятину, буде знаходитися священик, син Аарона, щоб левити десятину зі своїх десятин відвозили в дім Бога нашого в кімнати, виділені для комори,
39
ја%ко въ съкро'вища принесTђ сн~ы і^и^л~евы. и^ сн~ове левљ=тᲆстїи пр'ьвины, п#шени'цы и^ вина` і^ е^ле'а” И$ т^ђ бђдTђ сосђ'ди гн~и, и^ сщ~е'нницы и^ пњвцы и^ дверни'цы. и^ не ѓ^ста'вимъ до'мђ б~а на'шего”
39
тому що в ці кімнати як сини Ізраїлеві, так і левити повинні доставляти принесене в дар: хліб, вино й оливу. Там священні сосуди, і священики, які служать, і воротарі, і співці. І ми не залишимо дому Бога нашого.
Глvа, а~і”
1
Обита'ша же нача'лници людїи въ і^ерsли'мњ, и^ прочїи` наро'ди посла'ша жребїи. да во'змђтᲆ е^ді'нђ часть эT десяти`. да пребыва'етъ въ і^ерsли'мњ гра'дњ ст~њмъ, и^ де'вять частїи въ' градXњ”
1
І жили начальники народу в Єрусалимі, а інші з народу кинули жереби, щоб одна з десяти частин їх ішла на проживання у святе місто Єрусалим, а дев’ять залишалися в інших містах.
2
Блsвиша же лю'дїе всњхъ мђж'їи и^же себњ` во'лею воꙁда'ша. да ѓ^бита'ютъ въ і^ерsли'мњ”
2
І благословив народ усіх, які добровільно погодилися жити в Єрусалимі.
3
Сїи б^о сђть нача'лницы вла'сти и^же ѓ^бита'ша въ і^ерsли'мњ. и^ въ гра'дњ і^ё'довᲇ” Э$бита' же е^ді'нъ ко'ждо въ дръжа'вњ свое'и, и^ въ гра'дᲇхъ і^и^л~я. сщ~ен#ницы левљ=ти цр~ковнїи слђ'ги, и^ сн~ове рабъ соло'моновыхъ”
3
Ось глави країни, які жили в Єрусалимі, — а в містах Юдеї жили, кожен у своєму володінні, по містах своїх: ізраїльтяни, священики, левити і нефинеї і сини рабів Соломонових; —
4
И$ въ і^ерsли'мњ ѓ^бита'ша эT сн~овъ і^ё'довыX, и^ сн~ов# венїаминь” эT сн~ов же і^ё'довыX а^џе'ей сн~ъ а^зїинъ, сн~ъ захарїинᲆ, сн~ъ самирїи, сн~ъ сафатїевᲆ. сн~ъ масеи'ль” эT сн~въ фаресъ,
4
у Єрусалимі жили з синів Іуди і з синів Веніаміна. Із синів Іуди: Афаія, син Уззії, син Захарії, син Амарії, син Сафатії, син Малелеїла, із синів Фареса,
5
и^ малїа сн~ъ варђховъ, сн~ъ хала'за. сн~ъ ѓ^зїя. сн~ъ а^даїя. сн~ъ і^ѓ^а^ри'моv. сн~ъ заха'рїевъ. сн~ъ силонїевъ”
5
і Маасея, син Варуха, син Колхозея, син Хазаії, син Адаії, син Іоіарива, син Захарії, син Шилонія.
6
Вс^и сн~ове фаре'совы, и^же ѓ^бита'ша въ і^ерsли'мњ. у~, ћ~, мђ'жи крᲇпки”
6
Усіх синів Фареса, які жили в Єрусалимі, чотириста шістдесят вісім, люди відмінні.
7
Си'же сђть сн~ове венїамини. сел#лоn сн~ъ месђла'евъ. сн~ъ и^ѓ^а'дъ. сн~ъ вадаїя. сн~ъ колїя. сн~ъ масїевъ. сн~ъ е^џїель. сн~ъ і^ѓ^саїя”
7
І ось сини Веніаміна: Саллу, син Мешуллама, син Іоеда, син Федаії, син Колаії, син Маасеї, син Іфиїла, син Ісаї,
8
И$ по неM е^ваи'ль, сел#ла'и, ц~, к~и.
8
і за ним Габбай, Саллай — дев’ятсот двадцять вісім.
9
і^ и^ѓ^ве'ль сн~ъ зе'хри преDста'тель наD ни'ми і^ё'да, сн~ъ а^сана'евъ, эT гра'да вто'раh и^
9
Іоїль, син Зихри, був начальником над ними, а Іуда, син Сенуї, був другим над містом.
10
эT сщ~е'нникъ. и^ а^дїя сн~ъ и^ѓ^а^ри'моv ја^хи'нь,
10
Зі священиків: Ієдаія, син Іоіарива, Іахин,
11
саре'я сн~ъ е^л#хина. сн~ъ месђла'мовъ. сн~ъ садо'ковъ. сн~ъ марїѓ'џъ. сн~ъ е^то'въ, преди до'мђ бж~їю”
11
Сераія, син Хелкії, син Мешуллама, син Садока, син Мераїофа, син Ахитува, який начальником у домі Божому,
12
И$ братїа иX дњ'лающи дᲇло цр~квї и~ соT, к~в. и а^даїя сн~ъ е^роа'ма, сн~а валалїина. сн~а нама'сова” Сн~ы заха'рїины. сн~ъ васеџђровъ. сн~ъ мельхїя
12
і брати їхні, які відправляли службу в домі Божому, — вісімсот двадцять два; й Адаія, син Ієрохама, син Фелалії, син Амція, син Захарії, син Пашхура, син Малхії,
13
и^ бра'тїа е^го нача'лници эTц~еM, с~, м~в” И$ месе'и сн~ъ е^зрїевъ. сн~а месарими'џова. сн~а е^м#ме'ря
13
і брати його, гла́ви поколінь — двісті сорок два; і Амашсай, син Азариїла, син Ахзая, син Мешиллемофа, син Іммера,
14
и^ бра'тїя и^хъ си'лны ѕњло, рк~и” И$ преDста'тель иX сокрїиль сн~ъ си'лныхъ,
14
і брати його, люди відмінні — сто двадцять вісім. Начальником над ними був Завдиїл, син Гагедолима.
15
и^ эT левљ=тъ, саме'я сн~ъ ѓ^сђвовъ. сн~ъ е^зрїевᲆ.
15
А із левитів: Шемаія, син Хашшува, син Азрикама, син Хашавії, син Вуннія,
16
16
і Шавфай, і Іозавад із глав левитів у зовнішніх справах дому Божого,
17
и^ маџанїа сн~ъ михаеv. і^ и^ѓ^виD сн~ъ самђи^е^въ,
17
і Матфанія, син Михи, син Завдія, син Асафа, головний зачинатель славослів’я під час молитви, і Бакбукія, другий після нього з братів його, й Авда, син Шаммуя, син Галала, син Ідифуна.
18
сп~д.
18
Усіх левитів у святому місті двісті вісімдесят чотири.
19
и^ дверᲆницы, а^к#кђвъ теламинъ, и^ бра'тїя и^хъ и^же стрежахђ враT, рѓ~в”
19
А воротарі: Аккув, Талмон і брати їхні, які несли сторожу біля воріт — сто сімдесят два.
20
20
Інші ізраїльтяни, священики, левити жили по всіх містах Юдеї, кожен у своєму наділі.
21
21
А нефинеї жили в Офелі; над нефинеями Циха і Гишфа.
22
эT нача'лникъ левљ=тъскихъ сн~ъ ванїевъ. и^ сн~ъ ѓ^зїевъ. сн~ъ а^вїевъ. сн~ъ миха'евъ. и^ эT сн~овъ а^са'фовыX, пою'щиX преD дњломᲆ до'мђ бж~їя.
22
Начальником над левитами в Єрусалимі був Уззій, син Ванія, син Хашавії, син Матфанії, син Михи, із синів Асафових, які були співцями при служінні в домі Божому,
23
ја%ко заповDњ цр~ьска б^њ на ниX,
23
тому що від царя було про них особливе повеління, і призначено було на кожен день для співців відповідне утримання.
24
и^ фаџаїа. сн~ъ васиза` до рђки` цр~евы вся'коя раd потребы людїи.
24
І Петахія, син Мешезавела, із синів Зари, сина Іуди, був довіреним від царя в усяких справах, що стосуються народу.
25
и^ къ дворомъ и^же сђть на селехъ иX” и^ эT сн~овъ і^ё'диныX и^же ѓ^бита'ша в корїаџарњвоцᲇ
25
З тих, що жили в селах, на полях своїх, сини Іуди жили в Кириаф-Арбі і залежних від неї містах, у Дивоні і залежних від нього містах, у Ієкавцеїлі і селах його,
26
и^ в осђе',
26
у Ієшуї, у Моладі й у Беф-Палеті,
27
и^ въ вирсавїи`. и^ дво'ры иX,
27
у Хацар-Шуалі, у Вирсавії і залежних від неї містах,
28
28
у Секелагу, у Мехоні і залежних від неї містах,
29
29
у Ен-Риммоні, у Цорі й у Іармуфі,
30
лахи'съ и^ се'ла иX. и^ пребыва'ше ё^ вер#савы”
30
у Заноаху, Одолламі і селах їх, у Лахисі і на полях його, в Азеці і залежних від неї містах. Вони розташувалися від Вирсавії і до долини Енномової.
31
Сн~ове же венїами'ни эT гавада махама'съ, ё^модњ'лныи,
31
Сини Веніамінові, починаючи від Геви, у Михмасі, Гаї, у Вефилі і залежних від нього містах,
32
32
у Анафофі, Нові, Ананії,
33
33
Гацорі, Рамі, Гиффаїмі,
34
34
Хадиді, Цевоїмі, Неваллаті,
35
35
Лоді, Оно, в долині Харашимі.
36
и^ эT левљT ча'сти і^ё^де'и и^ венїамини”
36
І левити мали житла свої на ділянках Іуди і Веніаміна.
Глvа, в~і”
1
Сїи же сђть сщ~енницы и^ левљ=ти и^же въсходя'щїи съ ꙁороваве'лемъ сн~омъ салаџїи'левымъ. і^ и^сђсара'и, и^е^ремїя, е%здра,
1
Ось священики і левити, які прийшли з Зоровавелем, сином Салафиїловим, і з Ісусом: Сераія, Єремія, Ездра,
2
а^марїя мђл#лђ'хъ,
2
Амарія, Маллух, Хаттуш,
3
сел#хе'нїа.
3
Шеханія, Рехум, Меремоф,
4
4
Іддо, Гиннефой, Авия,
5
5
Миямин, Маадія, Вилга,
6
6
Шемаія, Іоіарив, Ієдаія,
7
тїи началницы сщ~енникомъ и^ бра'тїя и^хъ въ дн~и и^сђ'а
7
Саллу, Амок, Хелкія, Ієдаія. Це глави священиків і брати їхні у дні Ісуса.
8
и^ левљ=ти же і^и^сђя, ванђ'и, кадмїи'ль, саравїа, и^ѓ^да'и, маџ#џа'нїя, при рђка'хъ и^хъ, и^ бра'тїя и^хъ, въ повседн~евномъ слђже'нїи”
8
А левити: Ісус, Биннуй, Кадмиїл, Шеревія, Іуда, Матфанія, головний при славослів’ї, він і брати його,
9
9
і Бакбукія й Унній, брати їхні, які нарівні з ними тримали сторожу.
10
И$е^сђ'я же роди` и^ѓ^а^ки'ма, и^ѓ^а^ки'мъ роди`, е^лиа^сива, е^лиа^си'въ роди`, и^ѓ^а^да'я.
10
Ісус породив Іоакима, Іоаким породив Елиашива, Елиашив породив Іоіаду,
11
и^ѓ^а^да'и роди` и^ѓ^наџа'на, і^ и^ѓ^наџа'нъ роди` а^ддђя.
11
Іоіада породив Іонафана, Іонафан породив Іаддуя.
12
Въ дн~и же и^ѓ^а^ки'ма бра'тїа е^го бя'хђ сщ~ен#ницы и^ нача'лницы ѓ^би'телеM, сара'їя, маа^рїа, і^е^ремїа, а^нанїа,
12
У дні Іоакима були священики, гла́ви поколінь: із дому Сераії Мераія, із дому Єремії Хананія,
13
е%здра, месола'мъ, а^марїя, и^ѓ^нъна'мъ,
13
із дому Ездри Мешуллам, із дому Амарії Іоханан,
14
а^малђхъ, и^ѓ^наџа'нъ, сел#хенїя, и^ѓ'сифъ,
14
із дому Мелиха Іонафан, із дому Шеванії Йосиф,
15
а^ра'и, мана'съ, марїѓ'џъ, е^л#ке'и,
15
із дому Харима Адна, з дому Мераїофа Хелкія,
16
а^дада'и, и^ ꙁаха'рїа, ганаџо'џъ, месола'мᲆ,
16
з дому Іддо Захарія, з дому Гиннефона Мешуллам,
17
а^вїа, зехри'мъ, венїами'нъ, керо'съ, е^фелетїе^въ,
17
із дому Авиї Зихрій, з дому Миніаміна, з дому Моадії Пилтай,
18
валга'съ, мамђ'и, семенїа, и^ѓ^а^наџаn,
18
із дому Вилги Шаммуй, із дому Шемаії Іонафан,
19
и^а^риM, маџана'и е^дїѓ, ѓ%ꙁ#зи,
19
із дому Іоіарива Мафнай, із дому Ієдаії Уззій,
20
села'їя, кал#ла'їа, кавеџъ,
20
із дому Саллая Каллай, із дому Амока Евер,
21
е^лкїа, а^савїа, и^ѓ^наџаn, сае^лъ”
21
із дому Хелкії Хашавія, із дому Ієдаії Нафанаїл.
22
Левљ=ти въ дн~и е^лїаси'ва, и^ѓ^а'да, иѓ^на'нъ, и^дђя. пи'саны началницы ѓ^би'телем#. и^ сщ~енницы въ црsтво да'рїя пе'рьскаго.
22
Левити, гла́ви поколінь, внесені в запис у дні Елиашива, Іоіади, Іоханана й Іаддуя, і також священики в царювання Дарія Перського.
23
и^ сн~ове левљ=и нача'лницы ѓ^би'телемъ пи'сани въ кни'ѕњ слове'сᲆ дн~їи. и^ да'же до дн~и и^ѓ^на'нъ сн~а е^лїа^си'въ.
23
Сини Левія, гла́ви поколінь, вписані в літопис до днів Іоханана, сина Елиашивового.
24
и^ нача'лницы левљ=томъ. а^равїя, и^ саравїя, и^ ѓ^сђ'и. и^ сн~ы каDми'ловы, и^ бра'тїя иX по кра'тњхъ свои^хъ да въсхва'лятъ и^сповњдятъ по ꙁа'повњди двд~вњ мђж'а бж~їя, въздержа'тъ ра'вно по чинђ`, эT дн~и до дн~и”
24
Гла́ви левитів: Хашавія, Шеревія, та Ісус, син Кадмиїла, і брати їхні, при них поставлені для славослів’я при подяках, за встановленням Давида, чоловіка Божого — зміна за зміною.
25
И$ вънегда` събра'ти м^и две'рники.
25
Матфанія, Бакбукія, Овадія, Мешуллам, Талмон, Аккув — вартові, воротарі на сторожі біля порогів воріт.
26
въ дн~и и^а^ки'ма сн~а и^е^сђева. сн~а и^ѓ^седе'кова, и^ въ дн~и нее^мїе^вы, и^ е'здры сщ~ен#ника и^ писᲆца`.
26
Вони були у дні Іоакима, сина Ісусового, сина Іоседекового, й у дні областеначальника Неємії і книжника Ездри, священика.
27
и^ въ ѓ^бновле'нїи стњны` і^ерsлимъски. и^ вꙁыска'ша левљ=ти эT всњхъ мњ'стъ свои^хъ, да въꙁведђтъ и^хъ въ і^ерsлимъ. и^ сътво'ряT ѓ^бновленїе и^ весе'лїе, в дњя'нїе и^ хвале'нїе пњсни, и^ в кимъва'ли и^ свирили и^ гђсли.
27
При освяченні стіни Єрусалимської запросили левитів з усіх місць їхніх, наказуючи їм прийти в Єрусалим для звершення освячення і радісного свята зі славослів’ями і піснями при звуках кимвалів, псалтирів і гуслів.
28
и^ събра'ни же сђть сн~ове пњснемъ, и^ эT градъ ѓ%крsтъ і^ерsлима и^ эT се'лъ нетђџа'та
28
І зібралися сини співців з округи єрусалимської і з сіл Нетофафських,
29
и^ эT до'мђ галга'лᲆ и^ эT страны` е^ва` и^ а^ꙁмавеT. ја%ко се'ла съзида'хђ себњ` пᲇвцы` ѓ%крsтᲆ і^ерsлима
29
і з Беф-Гаггилгала, і з полів Геви й Азмавета, тому що співці побудували собі села в околицях Єрусалима.
30
и^ ѓ^чищени сђть сщ~еnницы и^ левљ=ти. и^ ѓ^чисти'ша лю'ди и^ вра'та и^ стњ'ны
30
І очистилися священики і левити, й очистили народ і ворота, і стіну.
31
въсходи'ти же сътвори'лᲆ нача'лницы і^ё'дины на стњ'ны, и^ поста'вихъ два кли'роса хвалы` ра'ди вели'кїя. и^ проидо'ша на десно на стњнђ` къ вра'тоM гря'ꙁнымᲆ.
31
Тоді я повів начальників Юдеї на стіну і поставив два великих хори для шестя, і один з них ішов праворуч стіни до Гнойових воріт.
32
і^ и^до'ша ꙁа ни'ми ѓ^џа'їа и^ полови'на ча'сти нача'лникъ і^ё'диныхъ
32
За ними йшов Гошаія і половина начальників Юдеї,
33
и^ а^за'рїа, и^ е'здра и^ мисолла'мᲆ
33
Азарія, Ездра і Мешуллам,
34
і^ё'да. и^ венїами'нъ, и^ самела'їа, і^е^ремїя”
34
Іуда і Веніамін, і Шемаія і Єремія,
35
И$ эT сн~овъ сщ~енникъ въ трђба'хъ. ꙁаха'рїа сн~ъ и^ѓ^наџа'ноv. сн~ъ сама'їя, сн~ъ маџа'нїя, сн~ъ миха'їя, сн~ъ ꙁам#хђръ, сн~ъ а^са'фовъ,
35
а із синів священичих із трубами: Захарія, син Іонафана, син Шемаії, син Матфанії, син Михея, син Закхура, син Асафа,
36
и^ бра'тїа е^го сама'їа и^ ѓ^зїиl. и^ гело'нъ, и^а^ма'їя, наџанаи'ль, і^ё'да, и^ а^на'ни” Є$же хвали'ти въ пњ'снехъ дв~да мђ'жа бж~їа” И$ е'здра пи'сецъ преD ни'ми
36
і брати його: Шемаія, Азариїл, Милалай, Гилалай, Маай, Нафанаїл, Іуда і Хананій з музичними інструментами Давида, чоловіка Божого, і книжник Ездра попереду них.
37
на вра'тXњ хвали'ти проти'въ и^хᲆ, и^ вᲆꙁошли` на стђпни гра'да двд~ва на въсхо'дъ стњны` на доM двд~въ. и^ да'же до вра'тъ во'дныхъ, къ въсто'кђ.
37
Біля воріт Джерела, навпроти них, вони зійшли по сходах міста Давидового, по сходах, які ведуть на стіну поверх дому Давидового до Водяних воріт на схід.
38
и^ клиросъ вторы'и хвалђ` възда'ющи и^дяше эT сђпротивъ и^хъ” И$ а'ꙁъ по не'мъ и^ полови'нђ ча'сти людїи по стњнњ`, и^ на столпњ` ё^ри'мли. и^ да'же до стњны` пространнњ'иши,
38
Другий хор ішов навпроти них, і за ним я і половина народу, по стіні від Пічної вежі і до широкої стіни,
39
и^ на вра'тњхъ е^фраи'ма. и^ на вра'тњхъ стары'хъ, и^ на вра'тXњ ры'бных#. и сто'лпъ анамеи'ля, и^ эT сто'лпъ е^ма'џъ и^ да'же до вра'тъ стаDныхъ. и^ поста'виша въ вра'тњхъ стра'жїи”
39
і від воріт Єфремових, мимо старих воріт і воріт Рибних, і вежі Хананела, і вежі Меа, до Овечих воріт, і зупинилися біля воріт В’язничних.
40
Ста'ша же дв^а кли'роса хваля'ще в домђ` бж~їи, и^ а'зъ и^ по'лъ ча'сти, во'и съ мно'ю”
40
Потім обидва хори стали біля дому Божого, і я і половина начальників зі мною,
41
И$ сщ~енницы е^лїаки'мъ, маа^сїя, венїами'нъ, махе'я, е^лиѓ^на, и^ заха'рїа, и^ а^нанїя,
41
і священики: Елиаким, Маасея, Миніамін, Михей, Елиоенай, Захарія, Хананія з трубами,
42
и^ семе'їя, и^ е^леа^ꙁа'ръ, и^ ѓ^ꙁїа и^ ѓ^а^нна'нъ, и^ мелхїя, и^ е^ламїи, и^ е^ꙁђръ” И$ слы'шаша пњвцы` и^ е^зра'и^я. и^ съгляда'ша и^ въжделњша
42
і Маасея і Шемаія, і Єлеазар і Уззій, і Іоханан і Малхія, і Елам і Езер. І співали співці голосно; головним у них був Ізрахія.
43
и^ пожро'ша въ дн~ь то'и, же'ртвы вели'кїи, и^ въꙁвесели'шася. ја%ко б~ъ б^о възвесели'лъ и^хъ весе'лїемᲆ вели'киM. н^о и^ же'ны и^хъ и ча'да иX ра'довахђся. и^ слы'шано бы'сть весе'лїе т^о въ і^ерsлмᲇ дале'че”
43
І приносили в той день великі жертви і веселилися, тому що Бог дав їм велику радість. Веселилися і дружини і діти, і радість Єрусалима було чути далеко.
44
Въсчита'ша же въ дн~ь то'и мђж'и наD сокро'вищемᲆ до'мђ гн~я. нача'лныхъ пло'довъ, и^ къ десяти'наM. да внђтръ вно'сятъ по ни'хᲆ нача'лницы граDски бл~годњя'нїи. сщ~енникоM и левљ=тоM. ја%ко весе'лїе б^њ въ і^ерsлимњ и^ въ і^ё^де'и. въ сщ~енницњхъ и^ въ левљ=тњхъ преDстоящи”
44
У той же день були приставлені люди до коморних кімнат для приношень початків і десятин, щоб збирати з полів при містах частки, покладені законом для священиків і левитів, тому що юдеям радісно було дивитися на священиків і левитів,
45
И съхрани'ша въздръжа'нїе б~ђ свое^мђ, и^ въздержа'ша ѓ^чище'нїя и^ пњвцовъ, и^ две'рниковъ, по повеле'нїю дв~да и^ соло'мона сн~а е^го”
45
які стояли і звершували службу Богу своєму і діла очищення і були співцями і воротарями за встановленням Давида і сина його Соломона.
46
И$ ја%ко въ дн~и двд~вы и^ѓ^а^сафа'тъ эT нача'ла бя'хђ поста'влени пњвцемъ старњишины, въ пњсни хваля'щи и^сповњдђ'ющи б~ђ”
46
Бо здавна у дні Давида й Асафа були встановлені глави співців і пісні Богу, хвалебні і подячні.
47
И$ весь і^и^л~ь въ дн~и зорова'веля и^ въ дн~и нее^мїя дая'хђ ча'сᲄи пњвцеM и^ две'рникомъ эT дн~и до дн~и бра'шно. и^ ст~яхђ левљ=ти. и^ левљᲄи ст~яхђ сн~овъ а^аро'новыхъ”
47
Усі ізраїльтяни у дні Зоровавеля й у дні Неємії давали частки співцям і воротарям на кожен день і віддавали святині левитам, а левити віддавали святині синам Аарона.
Глvа, г~і”
1
Въ дн~ь же то'и чте'но е^сть вᲆ кни'ѕњ мољ=сїѓвњ, слы'шащимъ лю'дем#. ѓ^брњте'но е^сть пи'сано в не'и да не и%мTђ влњсти а^мони'ти, и^ моа^ви'ти въ цр~ковь бж~їю даже до' вњка.
1
У той день було читано з книги Мойсеєвої вголос народу і знайдено написане в ній: аммонитянин і моавитянин не може ввійти в громаду Божу повіки,
2
того ради и^же не въстрњтоша сн~вᲆ і^и^л~евъ съ хлњбомъ и^ водо'ю” І$ и^ꙁведо'ша на нихъ валаа'ма на прокля'тїе и^хъ, и^ ѓ^брати'лъ б~ъ нашъ прокляTство на блsвенїе”
2
тому що вони не зустріли синів Ізраїля з хлібом і водою і найняли проти нього Валаама, щоб проклясти його, але Бог наш обернув проклін на благословення.
3
И$ бы'ст же е^гда` слы'шахђ зако'нъ, эTлђчи'ша всњхᲆ чђжихъ эT і^и^л~я.
3
Почувши цей закон, вони відокремили все іноплемінне від Ізраїля.
4
и^ на то'мъ бы'сть и^лїаси'въ сщ~енникъ. и^же бы'сть преDста'тель въ сокро'вищномъ домђ` б~а нашего. и^ прїятель, товїя,
4
А раніше того священик Елиашив, приставлений до кімнат при домі Бога нашого, близький родич Товії,
5
сътвори` себњ сокро'вище вели'ко. и^ т^ђ бя'хђ преD нимъ предъставля'ющи да'ры и^ џемїа'мъ и^ сосђды и^ десяти'нђ, пшени'цђ вино` і^ еле'и. ча'сти левљ=томъ и^ пњвцемъ и^ вњрныM и^ прь'выя сщ~ен#ническїя ча'сти,
5
приготував для нього велику кімнату, в яку раніше клали хлібне приношення, ладан і сосуди, і десятини хліба, вина й оливи, призначені законом для левитів, співців і воротарів, і приношення для священиків.
6
въ всњх же тњхъ не бы'хъ въ і^ерsлимњ ја%ко въ лњтотрисо'тное, к~ е, а^рᲄаће'рска цр~я вављ=лон#ска, прїидо'хъ къ цр~ю, и^ въ конецъ дн~їи моли'хся цр~ю”
6
Коли все це відбувалося, я не був у Єрусалимі, тому що в тридцять другому році Вавилонського царя Артаксеркса я ходив до царя, і після декількох днів знову випросився в царя.
7
И$ прїидо'хъ въ і^ерsлимᲆ и^ разђмњхъ ѕл^о чт^о сътвори'лъ е^лїаси'вᲆ товїи, да сътво'ряT е^мђ сокровище въ притво'рњ до'мђ бж~їя.
7
Коли я прийшов у Єрусалим і дізнався про лиху справу, яку зробив Елиашив, приготувавши для Товії кімнату на дворах дому Божого,
8
и^ ѕло` ми ви'дњлося ѕњло” І$ и^зве'ргъ вс^я сосђды до'мђ товїева во'нъ эT сокро'вищA
8
тоді мені було дуже неприємно, і я викинув усі домашні речі Товії геть з кімнати
9
и^ реко'хъ и^ ѓ^чи'стиша сокро'вище” И$ па'ки поста'вихъ сосђды въ домђ` бж~їи, жрътвђ и^ џимїа'мъ,
9
і сказав, щоб очистили кімнати, і повелів знову внести туди сосуди дому Божого, хлібне приношення і ладан.
10
и^ поꙁна'хъ ја%ко ча'сти левљTскїя не бы'ша да'ны” И$ побњго'ша е^ді'нъ къж'до въ странђ` свою левљ=ты и^ пњвцы` ᲄворя'ще дњло
10
Ще дізнався, що частки левитам не віддаються, і що левити і співці, які робили свою справу, розбіглися, кожен на своє поле.
11
и^хъ. и^ котора'хђся съ страти'гами, и^ реко'хъ чесо ради ѓ^ставися доM бж~їи, и^ събра'лъ и^хъ” И$ повелњвъ ста'ти въ стоя'нїи своиX
11
Я зробив за це догану начальникам і сказав: навіщо залишений нами дім Божий? І я зібрав їх і поставив їх на місце їхнє.
12
и весь і^ё'да приноша'ше десяти'нђ, пшени'цы и^ вина` и^ е^ле'я въ ꙁакро'вы, поD рђкђ селемїя сщ~ен#ника, и^ садо'ка писца`, и^ фада'їя эT левљ=тъ,
12
І всі юдеї стали приносити десятини хліба, вина й оливи в комори.
13
и^ в рђки и^хъ” А$на'нъ сн~ъ ꙁахђровъ, сн~ъ маџа'нїевъ, ја^ко вњрны и^скђшени сђть надъ ни'ми на ча'сти бра'тїи своиX”
13
І приставив я до комор Шелемію священика і Садока книжника і Федаію з левитів, і при них Ханана, сина Закхура, сина Матфанії, тому що вони вважалися вірними. І на них покладено роздавати частки братам своїм.
14
Вᲆспомяни` м^я бж~е мой того ради и^ да не ѓ^скђдњеT млsть моя` ја%же сътвори'хъ в домђ б~ђ мое^мђ и^ в чи'нњхъ е^го”
14
Пом’яни мене за це, Боже мій, і не згладь ревних діл моїх, які я зробив для дому Бога мого і для служіння при ньому!
15
Въ дн~ехъ тњхъ ви'дњхъ въ і^ё'дњ млатя'щиX лны` въ сђбо'тђ. нося'щихъ кро'шницы. и^ напрата'ющи на ѓ^сля'та вино, и^ гро'здїе, и^ смо'кви, и^ вся'ко бре'мя приноша'хђ въ і^ерsлимъ, въ дн~и сђботныи” И$ свњдњтельствова'хъ и^мъ да въ дн~ь которыи прода'ти подоба'етъ да продаю'тъ.
15
У ті дні я побачив у Юдеї, що в суботу топчуть точила, возять снопи і нав’ючують ослів вином, виноградом, смоквами і всяким вантажем, і відвозять у суботній день у Єрусалим. І я суворо виговорив їм у той же день, коли вони продавали харчі.
16
и^ тљ=ря'не ѓ^бита'ша в неи възнося'щи ры'бы и^ вс^я прода'нная, и^ продавахђ в сђбо'ты. сн~овомᲆ і^ё'диныM въ іерsлі'ме
16
І тиряни жили в Юдеї і привозили рибу і всякий крам і продавали в суботу жителям Юдеї і в Єрусалимі.
17
и^ ѓ^бличи` держа'внњишиX въ і^ё^деи` и^ рњхъ и^мъ” Чт^о сїя ве'щь ѕла` и^же в^ы творите`. и^ скверните` дн~ь сђбо'тныи,
17
І я зробив догану найзнатнішим з юдеїв і сказав їм: навіщо ви робите таке зло і оскверняєте день суботній?
18
ни` л^и сїя сътвори'ша эTц~ы наши. і^ и^зве'лъ б~ъ на'шъ на ни'хъ и^ на наs все` ѕл^ото`, и^ на гра'дъ се'и” И$ вы` приложи'сте ја%рости на і^и^л~я скверня'щи сђбо'тђ”
18
Чи не так чинили батьки ваші, і за те Бог наш навів на нас і на місто це все цю біду? А ви збільшуєте гнів Його на Ізраїля, оскверняючи суботу.
19
Бы'сть же е^гда` поко'ишася вра'та і^ерsлі'м#ская въ дн~ь сђбо'тныи реко'хъ, и^ ꙁапро'шA двери. и^ повелњлъ да не эTврьза'ютъ и^хъ даже по сђбо'тњ, и^ эT ѓ^тро'къ мои^хъ поста'вихъ на вра'тахъ да ни е^ді'нъ вно'ситъ бре'мя въ дн~ь сђбо'тныи”
19
Після цього, коли смеркалося біля воріт єрусалимських, перед суботою, я звелів замикати двері і сказав, щоб не відмикали їх до ранку після суботи. І слуг моїх я поставив біля воріт, щоб ніяка ноша не проходила в день суботній.
20
И$ ста'ша потре'бницы и^ прода'ющи вс^я прода'н#ная внњ` і^е^рsлима. е^дїнощи и^ два'щи
20
І ночували торговці і продавці всякого товару поза Єрусалимом раз і два.
21
свњдњтеlствова'хъ и^мъ, и^ реко'хъ и^мъ” Чт^о вы` пребыва'ете ё^ стњны`, а%ще втори'цею т^о сътворите` рђкђ послю` на ва'съ. того` ради эT вре'мени того не прїидо'ша въ сђбо'тђ”
21
Але я суворо виговорив їм і сказав їм: навіщо ви ночуєте біля стіни? Якщо зробите це в інший раз, я накладу руку на вас. З того часу вони не приходили в суботу.
22
И$ реко'х же левљ=тоM и^же бя'хђ ѓ^чище'ни дабы` пришла` съхрани'ти вра'та и^ ст~ити дн~ь сђбо'тныи, и^ сего ради въспомяни` м^я бж~е, и^ прости` м^и по мно'жествђ млsти твое^я”
22
І сказав я левитам, щоб вони очистилися і прийшли тримати варту біля воріт, щоб святити день суботній. І за це пом’яни мене, Боже мій, і пощади мене з великої милости Твоєї!
23
Но и^ въ дн~ехъ тњхъ ви'дњхъ і^ё^деи водя'щїи же'ны а^ꙁотїискїя а^монитяны и^ моа^виTскїя.
23
Ще в ті дні я бачив юдеїв, що взяли собі дружин з азотянок, аммонитянок і моавитянок;
24
и^ сн~ове и^хъ эT по'лђ ча'сти гл~ахђ а^зо'т#скимъ ја%ꙁы'комъ и^ не ё^мњя'хђ гл~ати і^ё^де'искїи”
24
і тому сини їхні наполовину говорять азотською, або мовою інших народів, і не вміють говорити юдейською.
25
И$ ꙁапрети и^мъ и^ прокля`, и^ пораꙁи` эT ни'хъ мђжїи и^ ѓ^плеши'лъ терꙁа'ющи и^хъ. и^ клялъся на' б~а да не даюT дщерїи свои^хᲆ сн~овомъ и^хъ и^ не прїемлютъ эT дще'рїи и^хъ сн~овомъ свои^мъ”
25
Я зробив за це догану і проклинав їх, і деяких з чоловіків бив, рвав на них волосся і заклинав їх Богом, щоб вони не віддавали дочок своїх за синів їхніх і не брали дочок їхніх за синів своїх і за себе.
26
Ни въ то'мъ л^и ѓ^бы'чаи съгреши'лъ соло'моn цр~ь і^и^л~евъ. і^ и'стинно въ ја^зы'цехᲆ мно'ѕњхъ не бы'сть цр~ь подо'бенъ е^мђ. и^ възлюбленъ б~ђ свое^мђ быs и^ поста'вилъ е^го б~ъ цр~емъ наD всњм# і^и^л~емъ, и^ того б^о и^зведо'ша на грXњ же'ны чю'ждїи.
26
Чи не через них, говорив я, грішив Соломон, цар Ізраїлів? У багатьох народів не було такого царя, як він. Він був любимим Богом своїм, і Бог поставив його царем над усіма ізраїльтянами; і однак же чужоземні дружини ввели в гріх і його.
27
ни` л^и мы` непослjђни сътворя'емъ ѕло` вели'ко, т^о да престђпа'емъ эT б~а на'шего, і^ и^зведеM же'ны и^ноплеме'нничи
27
І чи можна нам чути про вас, що ви робите все це велике зло, грішите перед Богом нашим, приймаючи у співжиття чужоземних дружин?
28
эT сн~ов же і^ѓ^да сн~а и^ельто'вова сщ~енника вели'каго зя'тя санавалаина ё^рони'тина е^гоже эTгони'лᲆ эT себе`”
28
І з синів Іоіади, сина великого священика Елиашива, один був зятем Санаваллата, хоронита. Я прогнав його від себе.
29
Въспомяни` г~и бж~е мои противъ и^хъ и^же скверня'тъ сщ~енъство. прави'ло же сщ~ен#ническо и^ левљ=т#ско”
29
Пом’яни їм, Боже мій, що вони осквернили священство і завіт священичий і левитський!
30
Сего раd ѓ^чи'стилъ и^хъ эT всњхъ чю'ждихъ нечисто'тъ, и^ поста'вихъ чи'ны сщ~ен#никомъ и^ левљ=томъ. е^ді'номђ ко'ждо слђжбђ е^го,
30
Так очистив я їх від усього чужоземного і відновив служби священиків і левитів, кожного у справі його,
31
и^ въ сложе'нїе древяное. въ временехъ посᲄа'вленыхъ” И$ въ прьвњ'ишиX помяни` м^я бж~е мои въ бл~го а^ми'нь”
31
і доставку дров у призначені часи і початки. Пом’яни мене, Боже мій, на благо мені!