Звичайний друкВиконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
І сказали вони мені: ті, які залишилися від полону, знаходяться там, у країні своїй, у великій біді й у приниженні; і стіна Єрусалима зруйнована, і ворота його спалені вогнем.
Нехай будуть вуха Твої уважні й очі Твої відкриті, щоб почути молитву раба Твого, якою я тепер день і ніч молюся перед Тобою за синів Ізраїлевих, рабів Твоїх, і сповідуюся в гріхах синів Ізраїлевих, якими згрішили ми перед Тобою, згрішили — і я і дім батька мого.
коли ж навернетеся до Мене і будете зберігати заповіді Мої і виконувати їх, то хоч би ви були вигнані на край неба, і звідти зберу вас і приведу вас на місце, яке обрав Я, щоб поставити там ім’я Моє.
Молю Тебе, Господи! Нехай буде вухо Твоє уважне до молитви раба Твого і до молитви рабів Твоїх, які люблять благоговіти перед ім’ям Твоїм. І благопоспіши рабові Твоєму тепер, і введи його в милість у людини цієї. Я був виночерпієм у царя.
і сказав цареві: нехай живе цар повіки! Як не бути сумним обличчю моєму, коли місто, дім гробів батьків моїх, у запустінні, і ворота його спалені вогнем!
і сказав цареві: якщо царю благоугодно, і якщо у благоволінні раб твій перед лицем твоїм, то пошли мене в Юдею, в місто, де гроби батьків моїх, щоб я відбудував його.
І сказав мені цар і цариця, яка сиділа поруч з ним: скільки часу триватиме путь твоя, і коли повернешся? І благоугодно було цареві послати мене, після того як я призначив час.
і лист до Асафа, охоронця царських лісів, щоб він дав мені дерев для воріт фортеці, яка при домі Божому, і для міської стіни, і для дому, в якому б мені жити. І дав мені цар, тому що благодійна рука Бога мого була наді мною.
9
И$ прїидо'хъ к вое^во'дамъ стра'нъ ꙁа рњко'ю. и^ да'хъ иM посла'нїе цр~ево, и^ посла' же цр~ь со мно'ю нача'лницы си'лныи и^ ко'нницы,
9
І прийшов я до зарічних областеначальників і віддав їм царські листи. Послав же зі мною цар військових начальників з вершниками.
Коли почув це Санаваллат, Хоронит і Товія, аммонитський раб, то їм було дуже прикро, що прийшов чоловік піклуватися про благо синів Ізраїлевих.
11
и^ прїидо'хъ въ і^ерsлимъ и^ бы'хъ т^ђ г~ дн~и”
11
І прийшов я в Єрусалим. І пробувши там три дні,
12
И$ въста'хъ но'щїю мђжиy малы со мною, и^ никомђже възвњсти'хъ ја%ко б~ъ е^сть въ срDци моеM, сътвори'ти съ і^и^л~емъ. и^ ско'тъ не бы'сть со мно'ю. то'кмо скоT на неMже сњдя'хъ.
12
устав я вночі з небагатьма людьми, які були зі мною, і нікому не сказав, що́ Бог мій поклав мені на серце зробити для Єрусалима; тварини ж не було зі мною ніякої, крім тієї, на якій я їхав.
І проїхав я вночі через ворота Долини перед джерелом Драконовим до воріт Гнойових, і оглянув я стіни Єрусалима зруйновані і його ворота, спалені вогнем.
14
и^ прїидоX къ вра'томъ ключа`, и^ к# кђпели цр~евњи. и^ не бы'сть мњсто скотђ` на не'мже сњдя'хъ да прои'деT,
14
І під’їхав я до воріт Джерела і до царської водойми, але там не було місця пройти тварині, яка була піді мною, —
і я піднявся назад по лощовині вночі й оглядав стіну і, проїхавши знову воротами Долини, повернувся.
16
стрегђщїи же не вњдя'хђ кђдњ а^ꙁъ и^дђ и^л^и чт^отворю`. н^о і^ё^де'ѓмъ и^ сщ~н#еникомъ и^ держа'внымъ и^ правителемъ про'чїимъ. и^же сътворя'хђ дњло даже дотогда`, ничесоy сказа'хъ
16
І начальники не знали, куди я ходив і що я роблю: ні юдеям, ні священикам, ні вельможам, ні начальникам, ні іншим виконавцям робіт я до того нічого не відкривав.
І сказав я їм: ви бачите біду, в якій ми знаходимося; Єрусалим спустошений і ворота його спалені вогнем; ходімо, побудуємо стіну Єрусалима, і не будемо надалі в такому приниженні.
І я розповів їм про руку Бога мого, що благодіє мені, а також і слова царя, які він говорив мені. І сказали вони: будемо будувати, — й укріпили руки свої на благу справу.
Почувши це, Санаваллат, Хоронит і Товія, аммонитський раб, і Гешем аравитянин глузували з нас і з презирством говорили: що це за справа, яку ви робите? чи не думаєте вже повстати проти царя?
Я дав їм відповідь і сказав їм: Бог Небесний, Він благопоспішить нам, і ми, раби Його, станемо будувати, а вам немає частки і права і пам’яті в Єрусалимі.
І встав Елияшив, великий священик, і брати його священики і побудували Овечі ворота: вони освятили їх і вставили двері їх, і від вежі Меа освятили їх до вежі Хананела.
Ворота Долини лагодив Ханун і жителі Заноаха: вони побудували їх, і вставили двері їх, замки їх і засуви їх, і ще лагодили вони тисячу ліктів стіни до воріт Гнойових.
Ворота Джерела лагодив Шаллум, син Колхозея, начальник округу Мицфи: він побудував їх, і покрив їх, і вставив двері їх, замки їх і засуви їх, — він же лагодив стіну біля водоймища Селах навпроти царського саду і до сходинок, що спускаються від міста Давидового.
16
По неM съѕида` нее^мїя сн~ъ завђ'ховъ нача'лникъ по'лђ ча'сти. виџ#сђровы да'же до врьте'па гро'ба двд~ва, и^ да'же до рыба'рица и^же вели'комъ дњ'ломъ създа'на е^сть. и^ да'ждь до до'мђ си'лнаго”
16
За ним лагодив Неємія, син Азбука, начальник половини округу Бефцурського, до гробниць Давидових і до викопаного ставка і до дому хоробрих.
і говорив при братах своїх і при самарійських військових людях, і сказав: що роблять ці жалюгідні юдеї? невже їм це дозволять? невже будуть вони приносити жертви? невже вони коли-небудь закінчать? невже вони оживлять камені з куп пороху, і притому попалені?
Коли почув Санаваллат і Товія, й аравитяни, й аммонитяни, і азотяни, що стіни Єрусалимські відновлюються, що пошкодження почали лагодитися, то їм стало дуже прикро.
І оглянув я, і став, і сказав найзнатнішим і начальникам і решті народу: не бійтеся їх; пом’ятайте Господа великого і страшного і воюйте за братів своїх, за синів своїх і за дочок своїх, за дружин своїх і за доми свої.
15
Бы'сть же е^гда` ё^слы'шаша враѕи на'ши, ја%ко ја^влеn бы'сть на'мъ совњтъ и^хъ, разори` б~ъ ја%же съвњща'ша. и^ ѓ^брати'хоMся вс^и на стњ'ны е^ді'нъ кождо же къ дњ'лђ свое^мђ”
15
Коли почули вороги наші, що нам відомий намір їхній, тоді зруйнував Бог задум їхній, і всі ми повернулися до стіни, кожен на свою роботу.
З того дня половина молодих людей у мене займалася роботою, а інша половина їх тримала списи, щити і луки і лати; і начальники знаходилися позаду всього дому Іудиного.
Так виконували ми роботу; і половина тримала списи від сходу зорі до появи зірок.
22
въ вре'мя же т^о реко'хъ по'лкомъ. е^ді'нъ ко'ждо съ ѓ%трокомъ свои^мъ да пребыва'етъ въ среди і^ерsлима. и^ да бђдTђ вамъ стра'жа в но'щи и^ дн~ь на дњла'нїе
22
Крім цього, у той же час я сказав народу, щоб в Єрусалимі ночували всі з рабами своїми, — і будуть вони у нас вночі на варті, а вдень на роботі.
23
а%ꙁ же и^ бра'тїя мои` и^ ѓ'троцы мои, и^ стра'жи и^же бя'хђ послњ мене`, не снима'хомъ ѓ^дњя'нїя на'ша т^ђ, ни е^ді'нъ эT мђж'ъ”
23
І ні я, ні брати мої, ні слуги мої, ні вартові, які супроводжували мене, не знімали із себе одягу свого, у кожного були під рукою меч і вода.
у нас такі самі тіла, як тіла у братів наших, і сини наші такі самі, як їхні сини; а ось, ми повинні віддавати синів наших і дочок наших у раби, і деякі з дочок наших уже знаходяться в поневоленні. Немає ніяких засобів для викупу в руках наших; і поля наші і виноградники наші в інших.
6
И$ ѓ^скорбњ'хъ ѕњ'ло е^гда` слы'шахъ во'пль и^хъ по словеси` семђ`.
6
Коли я почув ремство їх і такі слова, я дуже розсердився.
і сказали їм: ми викуповували братів своїх, юдеїв, проданих народам, скільки було сил у нас, а ви продаєте братів своїх, і вони продаються нам? Вони мовчали і не знаходили відповіді.
9
Реко'х# же к ни'мъ, нњ'сть до'брая ве'щъ кою` творите` в^ы, чт^о ради не въ стра'сњ б~а на'шего хо'дите. е^же не поно'сиTся на'мъ эT ја^ꙁы'къ враго'въ на'шихъ.
9
І сказав я: недобре ви робите. Чи не в страху Бога нашого повинні ходити ви, щоб уникнути ганьблення від народів, ворогів наших?
І сказали вони: повернемо і не будемо з них вимагати; зробимо так, як ти говориш. І покликав я священиків і звелів їм дати клятву, що вони так зроблять.
І витрусив я одяг мій і сказав: так нехай витрусить Бог усяку людину, що не стримає слова цього, з дому його і з маєтку його, і так нехай буде в нього витрясено і порожньо! І сказало все зібрання: амінь. І прославили Бога; і народ виконав слово це.
14
эT дн~и того во'ньже повелњ` цр~ь мнњ` да бђ'дђ во'ждъ въ ꙁемли` і^ё'динњ, эT лњта к~ го. да'же до лњта, л~ го, и^ в~ го” А$ртаће'рћа цр~я по лњтXњ, в~і тиX, а%ꙁъ и^ братїя моя` пища и^же во'ждеM възда'тися и%мать не ја^до'хомъ.
14
Ще: з того дня, як визначений я був областеначальником їхнім у землі Юдейській, від двадцятого року до тридцять другого року царя Артаксеркса, протягом дванадцяти років я і брати мої не їли хліба областеначальників.
15
и^ пища и^же бы'ша пре'же мене` ѓ^тяг#чиша на нихъ. и^ прїя'ша эT ни'хъ въ хлњ'бњ, и въ винњ`, и^ въ пњ'няѕеX всякъ дн~ь, дидра'гмъ. м~” Но и^ слђже'бницы иX ѓ^блада'ша люDми” А/з# же не сътвориX та'ко ра'ди стра'ха бж~їя,
15
А попередні областеначальники, що були до мене, обтяжували народ і брали з нього хліб і вино, крім сорока сиклів срібла; навіть і слуги їхні панували над народом. Я ж не робив так зі страху Божого.
16
н^о па'че в дњ'ло стњна'мъ съѕида'хъ, и^ по'ля не кђпи'хъ. и^ вс^и ѓ%троцы мои събра'ни к дњ'лђ бя'хђ,
16
При цьому роботи на стіні цій я підтримував; і полів ми не закуповували, й усі слуги мої збиралися туди на роботу.
І ось що бувало приготоване на один день: один бик, шість добірних овець і птахи готувалися у мене; і за десять днів витрачалося безліч усякого вина. І, попри все те, хліба областеначальничого я не вимагав, тому що важка служба лежала на народі цьому.
Пом’яни, Боже мій, на благо мені усе, що я зробив для народу цього!
Глvа, ѕ~”
1
Бы'сть же е^гда` слы'ша санаваlла'тъ и^ товїя, і^ и^са'мђ а^рави'т#скомђ, и^ про'чимъ враго'мъ на'шимъ, ја^ко създа'хђ стњнђ`. и^ не ѓ^ста` в ни'хъ дх~ъ. и^ а'ꙁъ да'же до вре'мени ѓ%ного, две'рїи не поста'вихъ въ вра'тњхъ.
1
Коли дійшло до вух Санаваллата і Товії і Гешема аравитянина й інших ворогів наших, що я відбудував стіну, і не залишалося в ній пошкоджень — втім, до того часу я ще не ставив дверей у ворота, —
2
посла` санаваlла'тъ и^ сиса'м# къ мнњ` гл~ющи. прїиди и^ събере'мся въкђ'пњ в по'ле на мњ'сто ѓ%но гл~емое. тїи же мышля'хђ да сътво'рятᲆ м^и ѕло`”
2
тоді прислали Санаваллат і Гешем до мене сказати: прийди, і зійдемося в одному із сіл на рівнині Оно. Вони замишляли зробити мені зло.
3
И$ посла'хъ к ни'мъ посло'въ гл~ющи. дњ'ло вели'ко. а%зъ творю` и^ не могђ` сни'ти, да не преста'нетъ дњ'ло. е^гда же съвершђ е& възы'идђ къ ва'мъ”
3
Але я послав до них послів сказати: я зайнятий великою справою, не можу зійти; справа зупинилася б, якби я залишив її і зійшов до вас.
У ньому було написано: чутка носиться в народах, і Гешем говорить, начебто ти і юдеї задумали відпасти, для чого і будуєш стіну і хочеш бути в них царем, за тими ж чутками;
і пророків поставив ти, щоб вони розголошували про тебе в Єрусалимі і говорили: цар Юдейський! І такі розмови дійдуть до царя. Отже, приходь, і порадимося разом.
8
И$ посла'хъ к ниM гл~ющи, нњ'сть сътворе'но по словеси` семђ` и^же т^ы гл~еши, ја%ко эT срDца твое^гот^ы л#же'ши и^х#,
8
Але я послав до нього сказати: нічого такого не було, про що ти говориш; ти вигадав це своїм розумом.
Прийшов я в дім Шемаії, сина Делаії, сина Мегетавелового, і він замкнувся і сказав: ходімо в дім Божий, всередину храму, і замкнемо за собою двері храму, тому що прийдуть убити тебе, і прийдуть убити тебе вночі.
11
И$ реко'хъ кт^о е^сть подо'бенъ мнњ` да бњжи'т#, и^ кт^о подо'бенъ ја%ко азᲆ, въни'детᲆ въ цр~ковь и^ живетъ, не вни'дђ”
11
Але я сказав: чи може втікати така людина, як я? Чи може такий, як я, увійти в храм, щоб залишитися живим? Не піду.
12
И$ разђмњ'хъ и^ с^е б~ъ не посла е^го, ја^ко пррoчествова сло'во на мя,
12
Я знав, що не Бог послав його, хоча він пророче говорив мені, але що Товія і Санаваллат підкупили його.
13
и^ товїа, и^ санаваlлатъ, ная'ша на мя наро'дъ да ё^страшђся и^ сътворю` тако, и^ съгрњшђ` и^ да бђ'дђ и^мъ въ и^мя лђкавое, і^ и^мњ'емъ ѕл^о, ја^ко да поно'сятъ м^и,
13
Для того він був підкуплений, щоб я злякався і зробив так і згрішив, і щоб мали про мене недобру думку і переслідували мене за це докорами.
Коли почули про це всі вороги наші, і побачили це всі народи, які навколо нас, тоді вони дуже впали в очах своїх і пізнали, що це діло зроблено Богом нашим.
17
И$ въ дн~и тїи мно'ѕи державнњ'ишїи въ і^ёде'и посланїа послаша к товїи` и^ эT товїя посланїя грядя'хђ к ниM,
17
Зверх того в ті дні найзнатніші юдеї багато писали листів, які посилалися до Товії, а Товіїні листи приходили до них.
Тому що багато хто в Юдеї був у клятвеному союзі з ним, бо він був зятем Шеханії, сина Арахового, а син його Іоханан узяв за себе дочку Мешуллама, сина Верехії.
тоді наказав я братові моєму Ханані і начальникові єрусалимської фортеці Хананію, бо він більше за багатьох інших був людиною вірною і богобоязкою,
3
И$ реко'х# и^мъ, да не эTверзђтся вра'та і^ерsлиMская до'ндеже възы'идетъ слн~це” И$ еще` и^мъ бдя'щиM, да ꙁаключаTся вра'та, и^ ꙁасђ'нђты да бђтъ засо'вами, и^ поста'вихъ стра'жи эT ѓ^бита'ющиX въ і^ерsлимњ. мђжъ е^ді'нъ ко'жDо во стра'жи свое'й. и^ мђжъ ко'жDо проти'вђ до'мђ свое^го
3
і сказав я їм: нехай не відчиняють воріт єрусалимських, доки не обігріє сонце, і доки вони стоять, нехай зачиняють і замикають двері. І поставив я сторожами жителів Єрусалима, кожного на свою варту і кожного навпроти дому його.
4
граD же бы'сть широ'къ ѕњло и^ вели'к#. и^ людїи ма'ло посреди е^го. и^ не бя'хђ домы` созда'ны
4
Але місто було просторе і велике, а народу в ньому було небагато, і доми не були побудовані.
І поклав мені Бог мій на серце зібрати найзнатніших і начальників і народ, щоб зробити перепис. І знайшов я родовідний перепис тих, які прийшли спочатку, і в ньому написано:
ті, які пішли з Зоровавелем, Ісусом, Неємією, Азарією, Раамією, Нахманієм, Мардохеєм, Билшаном, Мисферефом, Бигваєм, Нехумом, Вааною. Кількість людей народу Ізраїлевого:
І ось ті, що вийшли з Тел-Мелаха, Тел-Харши, Херув-Аддона й Іммера; але вони не могли показати про покоління своє і про плем’я своє, чи від Ізраїля вони.
І стали жити священики і левити, і воротарі і співці, і народ і нефинеї, і весь Ізраїль у містах своїх.
Глvа, и~”
1
Собра'н же весь полкъ ја%ко мђжъ е^ди'нъ, на простра'нъство и^же е^сᲄь преD вра'ты во'дными и^ реко'ша е%з#дрњ пи'сарю, да принесеT кни'гђ зако'на мољ=сїѓва. и%мже повелњ` г~ь і^и^л~ю,
1
Коли настав сьомий місяць, і сини Ізраїлеві жили по містах своїх, тоді зібрався весь народ, як одна людина, на площу, яка перед Водяними воротами, і сказали книжнику Ездрі, щоб він приніс книгу закону Мойсеєвого, який заповів Господь Ізраїлю.
І приніс священик Ездра закон перед зібрання чоловіків і жінок, і всіх, які могли розуміти, у перший день сьомого місяця;
3
и^ чте` в немъ ја%вно на пространъствњ и^же бы'сть преD вра'ты во'дными эT ё'тра да'же до полђдне, преD мђжи и^ жена'ми и^ премђдрыми, и^ ё'ши всего по'лка бяхђ вня'ты къ кни'ѕњ”
3
і читав з нього на площі, яка перед Водяними воротами, від світанку до полудня, перед чоловіками і жінками і всіма, які могли розуміти; і вуха всього народу були прихилені до книги закону.
Книжник Ездра стояв на дерев’яному підвищенні, яке для цього зробили, а поруч з ним, праворуч від нього, стояли Маттифія і Шема, й Анаія й Урія, і Хелкія і Маасея, а ліворуч від нього Федаія і Мисаїл, і Малхія і Хашум, і Хашбаддана, і Захарія і Мешуллам.
І благословив Ездра Господа Бога великого. І весь народ відповів: амінь, амінь, піднімаючи догори руки свої, — і поклонялися і падали перед Господом лицем до землі.
Ісус, Ванаія, Шеревія, Іамин, Аккув, Шавтай, Годія, Маасея, Клита, Азарія, Іозавад, Ханан, Фелаія і левити пояснювали народу закон, тим часом як народ стояв на своєму місці.
8
и что'ша въ кни'зњ ꙁако'на бж~їя да стро'чно и^ ја%вно къ раꙁђмњнїю, и^ разђмњша лю'дїе е^гда чтя'шеся”
8
І читали з книги, із закону Божого, виразно, і приєднували тлумачення, і народ розумів прочитане.
9
Рече же нее^мїя. і^ е'з#дра сщ~енникъ и^ писе'цъ и^ левљ=ти толкђ'ющїи всMњ лю'демъ, и^ рече всњмъ людемъ. день сщ~енъ е^сть г~ђ б~ђ нашемђ, не печалђите и^ не плачите, понеy б^о плакаша вс^и лю'дїе е^гда слы'шахђ словеса зако'на,
9
Тоді Неємія, він же Тиршафа, і книжник Ездра, священик, і левити, які учили народ, сказали всьому народові: день цей святий Господу Богу вашому; не засмучуйтеся і не плачте, тому що весь народ плакав, слухаючи слова закону.
10
и^ речетъ и^мъ” И$дњте ја^дњте тђ'ки и^ пїите вино` медови'то, и^ посли'те части и^мъ. и^же не ё^гото'ваша себњ` ја^ко ст~ъ день гн~ь е^сть, и^ не печа'лђите и^б^о радость гн~я сїя си'ла наша е^сть”
10
І сказав їм: підіть, їжте жирне і пийте солодке, і посилайте частки тим, у кого нічого не приготовано, тому що день цей святий Господу нашому. І не засмучуйтеся, тому що радість перед Господом — підкріплення для вас.
11
Левљ=ти же мол#чанїе творя'хђ въ всњхъ лю'дехъ рекђщи, молчи'те ја%ко день ст~ъ е^сть и^ не тђжи'те,
11
І левити заспокоювали весь народ, говорячи: припиніть, тому що день цей святий, не засмучуйтеся.
12
абїе весь полкъ эTи'де да ја%сть и^ піеT и^ после'тъ части. и^ сътвори'ти весе'лїе вели'ко. ја%ко разђмњша словеса и^же ё^чаше и^хъ”
12
І пішов увесь народ їсти, і пити, і посилати частки, і святкувати з великою радістю, тому що зрозуміли слова, які сказали їм.
І тому оголосили і проголосили по всіх містах своїх і в Єрусалимі, говорячи: підіть на гору і несіть гілки оливи садової і гілки оливи дикої, і гілки миртові і гілки пальмові, і гілки інших широколистих дерев, щоб зробити кущі за написаним.
16
І$ и^ꙁыидо'ша вс^и лю'дїе и^ принесо'ша. сътвори'ша же себњ` жили'ще е^ді'нъ ко'ждо и^хъ въ сокро'вищихъ свои^хъ, и^ въ дворXњ свои^хъ, и въ дво'рњхъ до'мђ бж~їя. и^ на простра'н#ствњ вра'тъ воDныхᲆ. и^ на простра'нствњ вра'тᲆ е^фраи'ма”
16
І пішов народ, і принесли, і зробили собі кущі, кожен на своїй покрівлі і на дворах своїх, і на дворах дому Божого, і на площі біля Водяних воріт, і на площі біля Єфремових воріт.
Уся громада тих, що повернулися з полону, зробила кущі і жила в кущах. Від днів Ісуса, сина Навина, до цього дня не робили так сини Ізраїлеві. Радість була дуже велика.
18
ѕњ'ло. и^ чтя'хђ въ кни'ѕњ ꙁако'на бж~їа, на вся'кᲆ дн~ь, эT дн~е пе'рваго да'ждь до послDњняго” И$ сътвори'ша пра'здникъ. ꙁ~, дн~їи, и^ въ дн~ь, и~ и събра'нїя по ѓ^бы'чаю”
18
І читали із книги закону Божого щодня, від першого дня до останнього дня. І святкували свято сім днів, а у восьмий день післясвято за уставом.
Глvа, џ~”
1
Въ дн~ь же, к~д. мsца сего, собра'шася сн~ове і^и^л~еви въ по'стњ и^ въ врњтищахъ. и^ пер#сть на глава'хъ и^хъ.
1
У двадцять четвертий день цього місяця зібралися всі сини Ізраїлеві, постячись і у веретищі і з попелом на головах своїх.
І сказали левити — Ісус, Кадмиїл, Ванія, Хашавнія, Шеревія, Годія, Шеванія, Петахія: встаньте, славте Господа Бога вашого, від віку і до віку. Нехай славословлять достославне і превище за всяке славослів’я і хвалу ім’я Твоє!
[І сказав Ездра:] Ти, Господи, єдиний, Ти створив небо, небеса небес і все воїнство їх, землю і все, що на ній, моря й усе, що в них, і Ти живиш усе це, і небесні воїнства Тобі поклоняються.
і знайшов серце його вірним перед Тобою, й уклав з ним завіт, щоб дати [йому і] сімені його землю хананеїв, хеттеїв, аморреїв, ферезеїв, ієвусеїв і гергесеїв. І Ти виконав слово Своє, тому що Ти праведний.
і явив знамення і чудеса над фараоном і над усіма рабами його, і над усім народом землі його, тому що Ти знав, що вони гордовито поводилися з ними, і зробив Ти Собі ім’я до сьогодні.
І вказав їм святу Твою суботу і заповіді, й устави і закон дав їм через раба Твого Мойсея.
15
хлњбъ же съ нб~си да'лъ е^си и^мъ въ а^лчъбњ и^хъ въ сы'тость и^мъ. и^ во'дђ и^с ка'мени и^ꙁвелъ е^си и^мъ жаждђщимъ и^мᲆ” И$ реклъ е^си иM да вни'дђтъ и^ въꙁдръжа'тъ зе'млю, на ню'же простерлъ рђ'кђ твою` дати иM”
15
І хліб з неба Ти давав їм у голоді їх, і воду з каменю виточував їм у спразі їх, і сказав їм, щоб вони пішли й оволоділи землею, яку Ти, піднявши руку Твою, клявся дати їм.
16
Сїи же и^ эTц~и на'ши го'р#до съдњла'ша ѓ^жесточи'ша вы'я своя. и^ не слы'шаша за'повᲇдїи твои^хъ.
16
Але вони і батьки наші були упертими, і шию свою тримали пружно, і не слухали заповідей Твоїх;
17
и^ не хотњша слы'шати и^ не сђть вᲆспомянђли ди'вная твоа` и^же сътвори'лъ е^си и^мᲆ. и^ ѓ^жест'њ вы'я и^хᲆ и^ да'ша главђ` да ѓ^бра'тяTся на рабо'тђ свою` въ е^гљ=петъ” Ты' же б~е и^сцњли'тель, грњхо'въ ꙁащити'тель, и^ млsрдъ длъготрьпеливъ, и^ мно'гомлsтивъ не ѓ^ста'виши иX”
17
не захотіли підкорюватися і не згадали дивних діл Твоїх, які Ти чинив з ними, і тримали шию свою пружно, і, з упертости своєї, поставили над собою вождя, щоб повернутися в рабство своє. Але Ти Бог, що любиш прощати, благий і милосердий, довготерпеливий і многомилостивий, і Ти не залишив їх.
І хоча вони зробили собі відлитого тельця, і сказали: ось бог твій, який вивів тебе з Єгипту, і хоча робили великі обра́зи,
19
Тыy въ млsрдїи твое^мъ мно'ѕњмъ не ѓ^ста'вилъ е^си и^хъ въ пђсты'ни. сто'лпᲆ ѓ%блачныи не ё^кло'ни эT нихъ въ дн~и да и^ꙁведетъ ихъ по пђти`. и^ стоlпᲆ ѓ%гненыи въ но'щи, да ска'жетъ и^мᲆ пђть по не'мђже и^до'ша”
19
але Ти, з великого милосердя Твого, не залишав їх у пустелі; стовп хмарний не відходив від них удень, щоб вести їх по шляху, і стовп вогненний — уночі, щоб світити їм на шляху, яким вони йшли.
І ввійшли сини їхні, й оволоділи землею. І Ти підкорив їм жителів землі, хананеїв, і віддав їх у руки їхні, і царів їх, і народи землі, щоб вони чинили з ними за своєю волею.
І зайняли вони укріплені міста і плодючу землю, і узяли у володіння доми, наповнені всяким добром, водойми, висічені з каменю, виноградні й оливкові сади і безліч дерев із плодами для їжі. Вони їли, насичувалися, повнішали і насолоджувалися з великої благости Твоєї;
26
і^ и^ꙁмњни'шася и^ эTстђпи'ша эT тебе` и^ повръго'ша зако'нъ твой за'ди пло'ти и^х#. и^ прoрки твоа` и^зби'ша, и^же засвњдњтельствовахђ и^мᲆ да ѓ^братя'тся к тебњ`” И сътвори'ша же хђ'лы вели'ки.
26
і зробилися впертими й обурилися проти Тебе, і знехтували закон Твій, убивали пророків Твоїх, які умовляли їх навернутися до Тебе, і робили великі обра́зи.
І Ти віддав їх у руки ворогів їхніх, які пригнічували їх. Але коли, у скрутний для них час, вони волали до Тебе, Ти вислуховував їх з небес і, з великого милосердя Твого, давав їм спасителів, і вони рятували їх від рук ворогів їхніх.
Коли ж заспокоювалися, то знову починали робити лихе перед лицем Твоїм, і Ти віддавав їх у руки ворогів їхніх, і вони панували над ними. Але коли вони знову волали до Тебе, Ти вислуховував їх з небес, з великого милосердя Твого, визволяв їх багаторазово.
29
и^ свњдњтельствовалъ е^си и^мъ. да ѓ^братя'тся кᲆ ꙁако'нђ твое^мђ. ѓ^ниy въꙁгордњша и^ не ё^слы'шаша” Но въ повеленїи твое^мъ и^ въ сђдъбахъ твои^хъ сᲆгрњшиша. и^же сътвориT чл~къ и^ живетъ в ниX. и^ даша пле'щи е^же не послђшати, и^ вы'ю свою` ѓ^жесточи'ша и^ не слы'шаша”
29
Ти нагадував їм навернутися до закону Твого, але вони були упертими і не слухали заповідей Твоїх, і ухилялися від уставів Твоїх, якими жила б людина, якби виконувала їх, і хребет свій зробили твердим, і шию свою тримали пружно, і не слухали.
Очікуючи їхнього навернення, Ти барився багато років і нагадував їм Духом Твоїм через пророків Твоїх, але вони не слухали. І Ти віддав їх у руки іноземних народів.
І нині, Боже наш, Боже великий, сильний і страшний, який зберігає завіт і милість! нехай не буде малим перед лицем Твоїм усе страждання, яке осягало нас, царів наших, князів наших, і священиків наших, і пророків наших, і батьків наших і весь народ Твій від днів царів ассирійських до цього дня.
33
И$ т^ы пра'въ е^си во всXњ и^же прїидо'ша на на'сᲆ и^ ја%ко и%стин#ною сътвори'лъ е^си на'мъ” Мы' же нечести'во съдњлахомъ.
33
В усьому, що було з нами, Ти праведний, тому що Ти робив за правдою, а ми винні.
34
и^ цр~и на'ша, и^ нача'лницы наша, и^ сщ~е'нницы на'ша. и^ эTц~ы на'ша не сътвори'ша ꙁако'на твое^го, и^ не в#нима'ша повеле'нїи твоиX. и^ свњдњтельства твое^го и^же свњдњтельствовалъ е^си в ниX”
34
Царі наші, князі наші, священики наші і батьки наші не виконували закону Твого, і не слухали заповідей Твоїх і нагадувань Твоїх, якими Ти нагадував їм.
35
И$ тїи въ црsтвїи твое^мъ бл~гомъ. и въ бл~гости твое'и мно'ѕњ ја%же далᲆ е^си и^мъ. и^ в ꙁе'мли` ширњ'ишеи и^ тђчнои и^же далъ е^си преD ними не послђжи'ша тебᲇ. и^ не ѓ^брати'шася эT начина'нїи свои^хъ стропти'выX”
35
І в царстві своєму, при великому добрі Твоєму, яке Ти давав їм, і на широкій і родючій землі, яку Ти відділив їм, вони не служили Тобі і не наверталися від злих діл своїх.
І плоди свої вона в безлічі приносить для царів, яким Ти підкорив нас за гріхи наші. І тілами нашими і худобою нашою вони володіють за своєю сваволею, і ми у великому пригніченні.
І решта народу, священики, левити, воротарі, співці, нефинеї і всі, що відійшли від народів іноземних до закону Божого, дружини їхні, сини їхні і дочки їхні, усі, які могли розуміти,
приєдналися до братів своїх, до найпочесніших з них, і вступили в зобов’язання з клятвою і прокляттям — чинити за законом Божим, даним рукою Мойсея, раба Божого, і дотримуватися і виконувати всі заповіді Господа Бога нашого, й устави Його і постанови Його,
30
е^же не да'ти дще'реи на'шихъ лю'демъ зе'м#скимᲆ и^ дщере'и и^хъ не во'змемъ сн~овомъ на'шимъ”
30
і не віддавати дочок своїх іноземним народам, і їхніх дочок не брати за синів своїх;
31
Лю'дїе же ꙁемли` и^же вᲆзно'сятъ вс^я продаа'нїя, и^ вс^я на потребђ въ дн~и сђбо'ты да прода'ют# не въспрїимемъ ни'же кђ'пимъ эT ниX в сђбо'ты н^и въ дн~ь ст~ыи” И$ ѓ^ста'вимъ лњто сеDмое. и^ дња'нїе всњхъ рђкъ
31
і коли іноземні народи будуть привозити товари і все, що продається, в суботу, не брати в них у суботу і в священний день, і в сьомий рік залишати борги всякого роду.
32
ѓ^ста'вимъ, и^ поста'виM межи на'ми даа'ти на'мъ тре'тїя ча'сть дидра'гмы на лњто на дњ'ло до'мђ б~а на'шего.
32
І поставили ми собі в закон давати від себе по третині сикля в рік на потреби для дому Бога нашого:
33
въ хлњбы преDставле'нїя, и^ вᲆ жертвы повся`дне'вныя, и^ все`соyженїе при'сное” Сђбо'тъ но'вомњсечныX въ пра'ꙁницњхъ и^ въ ст~ая ја%же за грњхъ да помоляTся за і^и^л~я, и^ во все подобїе до'мђ б~а на'шего,
33
на хліби предкладення, на повсякчасне хлібне приношення і на повсякчасне всепалення, на суботи, на новомісяччя, на свята, на священні речі і на жертви за гріх для очищення Ізраїля, і на все, що звершується в домі Бога нашого.
34
и^ жре'бїи посла'хомᲆ на приноше'нїе древесᲆ междђ сщ~енникъ и^ левљ=тᲆ и^ лю'дїи, и^ да въꙁно'сятъ в до'мъ б~а на'шего. по до'мњхъ эTц~ъ на'шихъ эT вре'мени по времени, эT лњта до лњта сожега'ти на ѓ%лтари г~а б~а на'шего. ја%ко пи'сано е^сть въ ꙁако'нњ”
34
І кинули ми жереби про доставку дров, священики, левити і народ, коли якому поколінню нашому в призначені часи, з року в рік, привозити їх до дому Бога нашого, щоб вони горіли на жертовнику Господа Бога нашого, за написаним у законі.
35
И$ да прино'симъ прьвороDное земли` на'шея. и^ пр'ьвыхъ всњхъ плоD всякаго дре'ва, эT лњта до лњта. въ до'мъ гн~ь
35
І зобов’язалися ми щороку приносити в дім Господній початки з землі нашої і початки всяких плодів з усякого дерева;
також приводити в дім Бога нашого до священиків, що служать у домі Бога нашого, первістків із синів наших і з худоби нашої, як написано в законі, і первородне від великої і дрібної худоби нашої.
І початки з меленого хліба нашого і приношень наших, і плодів з усякого дерева, вина й оливи ми будемо доставляти священикам у комори при домі Бога нашого і десятину з землі нашої левитам. Вони, левити, будуть брати десятину в усіх містах, де у нас землеробство.
При левитах, коли вони будуть брати левитську десятину, буде знаходитися священик, син Аарона, щоб левити десятину зі своїх десятин відвозили в дім Бога нашого в кімнати, виділені для комори,
тому що в ці кімнати як сини Ізраїлеві, так і левити повинні доставляти принесене в дар: хліб, вино й оливу. Там священні сосуди, і священики, які служать, і воротарі, і співці. І ми не залишимо дому Бога нашого.
Глvа, а~і”
1
Обита'ша же нача'лници людїи въ і^ерsли'мњ, и^ прочїи` наро'ди посла'ша жребїи. да во'змђтᲆ е^ді'нђ часть эT десяти`. да пребыва'етъ въ і^ерsли'мњ гра'дњ ст~њмъ, и^ де'вять частїи въ' градXњ”
1
І жили начальники народу в Єрусалимі, а інші з народу кинули жереби, щоб одна з десяти частин їх ішла на проживання у святе місто Єрусалим, а дев’ять залишалися в інших містах.
2
Блsвиша же лю'дїе всњхъ мђж'їи и^же себњ` во'лею воꙁда'ша. да ѓ^бита'ютъ въ і^ерsли'мњ”
2
І благословив народ усіх, які добровільно погодилися жити в Єрусалимі.
Ось глави країни, які жили в Єрусалимі, — а в містах Юдеї жили, кожен у своєму володінні, по містах своїх: ізраїльтяни, священики, левити і нефинеї і сини рабів Соломонових; —
у Єрусалимі жили з синів Іуди і з синів Веніаміна. Із синів Іуди: Афаія, син Уззії, син Захарії, син Амарії, син Сафатії, син Малелеїла, із синів Фареса,
і брати їхні, які відправляли службу в домі Божому, — вісімсот двадцять два; й Адаія, син Ієрохама, син Фелалії, син Амція, син Захарії, син Пашхура, син Малхії,
і Матфанія, син Михи, син Завдія, син Асафа, головний зачинатель славослів’я під час молитви, і Бакбукія, другий після нього з братів його, й Авда, син Шаммуя, син Галала, син Ідифуна.
18
сп~д.
18
Усіх левитів у святому місті двісті вісімдесят чотири.
Начальником над левитами в Єрусалимі був Уззій, син Ванія, син Хашавії, син Матфанії, син Михи, із синів Асафових, які були співцями при служінні в домі Божому,
23
ја%ко заповDњ цр~ьска б^њ на ниX,
23
тому що від царя було про них особливе повеління, і призначено було на кожен день для співців відповідне утримання.
І Петахія, син Мешезавела, із синів Зари, сина Іуди, був довіреним від царя в усяких справах, що стосуються народу.
25
и^ къ дворомъ и^же сђть на селехъ иX” и^ эT сн~овъ і^ё'диныX и^же ѓ^бита'ша в корїаџарњвоцᲇ
25
З тих, що жили в селах, на полях своїх, сини Іуди жили в Кириаф-Арбі і залежних від неї містах, у Дивоні і залежних від нього містах, у Ієкавцеїлі і селах його,
26
и^ в осђе',
26
у Ієшуї, у Моладі й у Беф-Палеті,
27
и^ въ вирсавїи`. и^ дво'ры иX,
27
у Хацар-Шуалі, у Вирсавії і залежних від неї містах,
28
28
у Секелагу, у Мехоні і залежних від неї містах,
29
29
у Ен-Риммоні, у Цорі й у Іармуфі,
30
лахи'съ и^ се'ла иX. и^ пребыва'ше ё^ вер#савы”
30
у Заноаху, Одолламі і селах їх, у Лахисі і на полях його, в Азеці і залежних від неї містах. Вони розташувалися від Вирсавії і до долини Енномової.
31
Сн~ове же венїами'ни эT гавада махама'съ, ё^модњ'лныи,
31
Сини Веніамінові, починаючи від Геви, у Михмасі, Гаї, у Вефилі і залежних від нього містах,
32
32
у Анафофі, Нові, Ананії,
33
33
Гацорі, Рамі, Гиффаїмі,
34
34
Хадиді, Цевоїмі, Неваллаті,
35
35
Лоді, Оно, в долині Харашимі.
36
и^ эT левљT ча'сти і^ё^де'и и^ венїамини”
36
І левити мали житла свої на ділянках Іуди і Веніаміна.
Сини Левія, гла́ви поколінь, вписані в літопис до днів Іоханана, сина Елиашивового.
24
и^ нача'лницы левљ=томъ. а^равїя, и^ саравїя, и^ ѓ^сђ'и. и^ сн~ы каDми'ловы, и^ бра'тїя иX по кра'тњхъ свои^хъ да въсхва'лятъ и^сповњдятъ по ꙁа'повњди двд~вњ мђж'а бж~їя, въздержа'тъ ра'вно по чинђ`, эT дн~и до дн~и”
24
Гла́ви левитів: Хашавія, Шеревія, та Ісус, син Кадмиїла, і брати їхні, при них поставлені для славослів’я при подяках, за встановленням Давида, чоловіка Божого — зміна за зміною.
25
И$ вънегда` събра'ти м^и две'рники.
25
Матфанія, Бакбукія, Овадія, Мешуллам, Талмон, Аккув — вартові, воротарі на сторожі біля порогів воріт.
При освяченні стіни Єрусалимської запросили левитів з усіх місць їхніх, наказуючи їм прийти в Єрусалим для звершення освячення і радісного свята зі славослів’ями і піснями при звуках кимвалів, псалтирів і гуслів.
І очистилися священики і левити, й очистили народ і ворота, і стіну.
31
въсходи'ти же сътвори'лᲆ нача'лницы і^ё'дины на стњ'ны, и^ поста'вихъ два кли'роса хвалы` ра'ди вели'кїя. и^ проидо'ша на десно на стњнђ` къ вра'тоM гря'ꙁнымᲆ.
31
Тоді я повів начальників Юдеї на стіну і поставив два великих хори для шестя, і один з них ішов праворуч стіни до Гнойових воріт.
і брати його: Шемаія, Азариїл, Милалай, Гилалай, Маай, Нафанаїл, Іуда і Хананій з музичними інструментами Давида, чоловіка Божого, і книжник Ездра попереду них.
37
на вра'тXњ хвали'ти проти'въ и^хᲆ, и^ вᲆꙁошли` на стђпни гра'да двд~ва на въсхо'дъ стњны` на доM двд~въ. и^ да'же до вра'тъ во'дныхъ, къ въсто'кђ.
37
Біля воріт Джерела, навпроти них, вони зійшли по сходах міста Давидового, по сходах, які ведуть на стіну поверх дому Давидового до Водяних воріт на схід.
38
и^ клиросъ вторы'и хвалђ` възда'ющи и^дяше эT сђпротивъ и^хъ” И$ а'ꙁъ по не'мъ и^ полови'нђ ча'сти людїи по стњнњ`, и^ на столпњ` ё^ри'мли. и^ да'же до стњны` пространнњ'иши,
38
Другий хор ішов навпроти них, і за ним я і половина народу, по стіні від Пічної вежі і до широкої стіни,
39
и^ на вра'тњхъ е^фраи'ма. и^ на вра'тњхъ стары'хъ, и^ на вра'тXњ ры'бных#. и сто'лпъ анамеи'ля, и^ эT сто'лпъ е^ма'џъ и^ да'же до вра'тъ стаDныхъ. и^ поста'виша въ вра'тњхъ стра'жїи”
39
і від воріт Єфремових, мимо старих воріт і воріт Рибних, і вежі Хананела, і вежі Меа, до Овечих воріт, і зупинилися біля воріт В’язничних.
40
Ста'ша же дв^а кли'роса хваля'ще в домђ` бж~їи, и^ а'зъ и^ по'лъ ча'сти, во'и съ мно'ю”
40
Потім обидва хори стали біля дому Божого, і я і половина начальників зі мною,
І приносили в той день великі жертви і веселилися, тому що Бог дав їм велику радість. Веселилися і дружини і діти, і радість Єрусалима було чути далеко.
44
Въсчита'ша же въ дн~ь то'и мђж'и наD сокро'вищемᲆ до'мђ гн~я. нача'лныхъ пло'довъ, и^ къ десяти'наM. да внђтръ вно'сятъ по ни'хᲆ нача'лницы граDски бл~годњя'нїи. сщ~енникоM и левљ=тоM. ја%ко весе'лїе б^њ въ і^ерsлимњ и^ въ і^ё^де'и. въ сщ~енницњхъ и^ въ левљ=тњхъ преDстоящи”
44
У той же день були приставлені люди до коморних кімнат для приношень початків і десятин, щоб збирати з полів при містах частки, покладені законом для священиків і левитів, тому що юдеям радісно було дивитися на священиків і левитів,
45
И съхрани'ша въздръжа'нїе б~ђ свое^мђ, и^ въздержа'ша ѓ^чище'нїя и^ пњвцовъ, и^ две'рниковъ, по повеле'нїю дв~да и^ соло'мона сн~а е^го”
45
які стояли і звершували службу Богу своєму і діла очищення і були співцями і воротарями за встановленням Давида і сина його Соломона.
Усі ізраїльтяни у дні Зоровавеля й у дні Неємії давали частки співцям і воротарям на кожен день і віддавали святині левитам, а левити віддавали святині синам Аарона.
Глvа, г~і”
1
Въ дн~ь же то'и чте'но е^сть вᲆ кни'ѕњ мољ=сїѓвњ, слы'шащимъ лю'дем#. ѓ^брњте'но е^сть пи'сано в не'и да не и%мTђ влњсти а^мони'ти, и^ моа^ви'ти въ цр~ковь бж~їю даже до' вњка.
1
У той день було читано з книги Мойсеєвої вголос народу і знайдено написане в ній: аммонитянин і моавитянин не може ввійти в громаду Божу повіки,
2
того ради и^же не въстрњтоша сн~вᲆ і^и^л~евъ съ хлњбомъ и^ водо'ю” І$ и^ꙁведо'ша на нихъ валаа'ма на прокля'тїе и^хъ, и^ ѓ^брати'лъ б~ъ нашъ прокляTство на блsвенїе”
2
тому що вони не зустріли синів Ізраїля з хлібом і водою і найняли проти нього Валаама, щоб проклясти його, але Бог наш обернув проклін на благословення.
приготував для нього велику кімнату, в яку раніше клали хлібне приношення, ладан і сосуди, і десятини хліба, вина й оливи, призначені законом для левитів, співців і воротарів, і приношення для священиків.
6
въ всњх же тњхъ не бы'хъ въ і^ерsлимњ ја%ко въ лњтотрисо'тное, к~ е, а^рᲄаће'рска цр~я вављ=лон#ска, прїидо'хъ къ цр~ю, и^ въ конецъ дн~їи моли'хся цр~ю”
6
Коли все це відбувалося, я не був у Єрусалимі, тому що в тридцять другому році Вавилонського царя Артаксеркса я ходив до царя, і після декількох днів знову випросився в царя.
І всі юдеї стали приносити десятини хліба, вина й оливи в комори.
13
и^ в рђки и^хъ” А$на'нъ сн~ъ ꙁахђровъ, сн~ъ маџа'нїевъ, ја^ко вњрны и^скђшени сђть надъ ни'ми на ча'сти бра'тїи своиX”
13
І приставив я до комор Шелемію священика і Садока книжника і Федаію з левитів, і при них Ханана, сина Закхура, сина Матфанії, тому що вони вважалися вірними. І на них покладено роздавати частки братам своїм.
14
Вᲆспомяни` м^я бж~е мой того ради и^ да не ѓ^скђдњеT млsть моя` ја%же сътвори'хъ в домђ б~ђ мое^мђ и^ в чи'нњхъ е^го”
14
Пом’яни мене за це, Боже мій, і не згладь ревних діл моїх, які я зробив для дому Бога мого і для служіння при ньому!
У ті дні я побачив у Юдеї, що в суботу топчуть точила, возять снопи і нав’ючують ослів вином, виноградом, смоквами і всяким вантажем, і відвозять у суботній день у Єрусалим. І я суворо виговорив їм у той же день, коли вони продавали харчі.
16
и^ тљ=ря'не ѓ^бита'ша в неи възнося'щи ры'бы и^ вс^я прода'нная, и^ продавахђ в сђбо'ты. сн~овомᲆ і^ё'диныM въ іерsлі'ме
16
І тиряни жили в Юдеї і привозили рибу і всякий крам і продавали в суботу жителям Юдеї і в Єрусалимі.
І я зробив догану найзнатнішим з юдеїв і сказав їм: навіщо ви робите таке зло і оскверняєте день суботній?
18
ни` л^и сїя сътвори'ша эTц~ы наши. і^ и^зве'лъ б~ъ на'шъ на ни'хъ и^ на наs все` ѕл^ото`, и^ на гра'дъ се'и” И$ вы` приложи'сте ја%рости на і^и^л~я скверня'щи сђбо'тђ”
18
Чи не так чинили батьки ваші, і за те Бог наш навів на нас і на місто це все цю біду? А ви збільшуєте гнів Його на Ізраїля, оскверняючи суботу.
19
Бы'сть же е^гда` поко'ишася вра'та і^ерsлі'м#ская въ дн~ь сђбо'тныи реко'хъ, и^ ꙁапро'шA двери. и^ повелњлъ да не эTврьза'ютъ и^хъ даже по сђбо'тњ, и^ эT ѓ^тро'къ мои^хъ поста'вихъ на вра'тахъ да ни е^ді'нъ вно'ситъ бре'мя въ дн~ь сђбо'тныи”
19
Після цього, коли смеркалося біля воріт єрусалимських, перед суботою, я звелів замикати двері і сказав, щоб не відмикали їх до ранку після суботи. І слуг моїх я поставив біля воріт, щоб ніяка ноша не проходила в день суботній.
І ночували торговці і продавці всякого товару поза Єрусалимом раз і два.
21
свњдњтеlствова'хъ и^мъ, и^ реко'хъ и^мъ” Чт^о вы` пребыва'ете ё^ стњны`, а%ще втори'цею т^о сътворите` рђкђ послю` на ва'съ. того` ради эT вре'мени того не прїидо'ша въ сђбо'тђ”
21
Але я суворо виговорив їм і сказав їм: навіщо ви ночуєте біля стіни? Якщо зробите це в інший раз, я накладу руку на вас. З того часу вони не приходили в суботу.
22
И$ реко'х же левљ=тоM и^же бя'хђ ѓ^чище'ни дабы` пришла` съхрани'ти вра'та и^ ст~ити дн~ь сђбо'тныи, и^ сего ради въспомяни` м^я бж~е, и^ прости` м^и по мно'жествђ млsти твое^я”
22
І сказав я левитам, щоб вони очистилися і прийшли тримати варту біля воріт, щоб святити день суботній. І за це пом’яни мене, Боже мій, і пощади мене з великої милости Твоєї!
Я зробив за це догану і проклинав їх, і деяких з чоловіків бив, рвав на них волосся і заклинав їх Богом, щоб вони не віддавали дочок своїх за синів їхніх і не брали дочок їхніх за синів своїх і за себе.
26
Ни въ то'мъ л^и ѓ^бы'чаи съгреши'лъ соло'моn цр~ь і^и^л~евъ. і^ и'стинно въ ја^зы'цехᲆ мно'ѕњхъ не бы'сть цр~ь подо'бенъ е^мђ. и^ възлюбленъ б~ђ свое^мђ быs и^ поста'вилъ е^го б~ъ цр~емъ наD всњм# і^и^л~емъ, и^ того б^о и^зведо'ша на грXњ же'ны чю'ждїи.
26
Чи не через них, говорив я, грішив Соломон, цар Ізраїлів? У багатьох народів не було такого царя, як він. Він був любимим Богом своїм, і Бог поставив його царем над усіма ізраїльтянами; і однак же чужоземні дружини ввели в гріх і його.