Друк брошуроюВиконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
І сказав Господь Мойсеєві у пустелі Синайській, у скинії зібрання, у перший [день] другого місяця, у другий рік після виходу їх із землі Єгипетської, говорячи:
2
възмњте съчтенїе всего со'ньма сн~овᲆ і^и^л~въ по роже'нїяX и^хъ, и^ по домо'мъ ѓ^ч~ьства и^хъ, и^ по числђ` и^ме'нъ и^хъ, вся'кᲆ мђжескъ полъ, по глава'мъ и^хъ”
2
підрахуйте всю громаду синів Ізраїлевих за родами їх, за сімействами їх, за числом імен, усіх чоловічої статі поголовно:
І взяв Мойсей і Аарон мужів, які названі поіменно,
18
Ве'сь же со'ньм# събра'ша въ а~ дн~ь мцsа, втора'го, втора'го лњта” И$ съгля'даша я& по роже'нїяхъ и^хъ, и^ по эTч~ьства'хъ и^хъ, и^ по числђ и^мени и^хᲆ эT к~ лњтъ и^ вы'ше, вся'къ мђжескъ полъ по глава'мъ и^хъ,
18
і зібрали вони всю громаду в перший [день] другого місяця. І оголосили вони родоводи свої, за родами їх, за сімействами їх, за числом імен, від двадцяти років і вище, поголовно,
як повелів Господь Мойсеєві. І зробив він підрахунок їм у пустелі Синайській.
20
И$ бы'ша сн~ове рђви'мли прьве'нца, і^и^л~ва, по роже'нїю и^хъ, и^ по соньмо'мъ и^хъ, и^ по домо'мъ эTч~ьства и^хъ, и^ по числђ` и^меn и^хъ, и^ по погла'вїю и^хъ, вся'къ мђжескъ полъ эT к~ лњтъ и^ вы'ше, вся'къ и^ды'и съ си'лою
20
І було синів Рувима, первістка Ізраїлевого, за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен, поголовно, всіх чоловічої статі, від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни,
підраховано в коліні Рувимовому сорок шість тисяч п’ятсот.
22
Сн~овъ же симеѓ'новыхъ, по роже'нїю и^хъ и^ по соньмо'мъ и^хъ, и^ по домо'мъ эTч~ьства иX, и^ по числђ` и^менъ иX, и^ по погла'вїю и^хъ, вся'к# мђже'скъ полъ эT к~, лњт# и^ вы'ше, вся'къ и^ды'и съ си'лою
22
Синів Симеона за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен, поголовно, всіх чоловічої статі, від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни,
підраховано в коліні Симеоновому п’ятдесят дев’ять тисяч триста.
24
Сн~овъ і^ю'дины'хъ по роже'нїю и^хъ, и^ по соньмо'мъ и^хъ, и^ по домоM эTч~ьства и^хъ, и^ по числђ` и^ме'нъ иX, и^ по погла'вїю и^хъ, вся'къ мђжескъ полъ, эT к~ лњтъ и^ вы'ше, вся'къ и^ды'и съ си'лою,
24
Синів Гада за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен [їх, поголовно, всіх чоловічої статі], від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни,
підраховано в коліні Гадовому сорок п’ять тисяч шістсот п’ятдесят.
26
И$ эT сн~овъ и^саха'ровъ, по роже'нїю иX, и^ по соньмо'мъ и^хъ, и^ по домо'мъ эTч~ьства и^хъ, и^ по числђ` и^ме'нъ и^хъ, и^ по погла'вїю и^хъ, вся'къ мђжескъ полъ, эT к~ лњтъ и^ вы'ше, вся'къ и^ды'и съ си'лою,
26
Синів Іуди за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен [їх, поголовно, усіх чоловічої статі], від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни,
підраховано в коліні Іудиному сімдесят чотири тисячі шістсот.
28
И$ эT сн~овъ заё^лонь по роженїю и^хᲆ, и^ по со'ньмомъ и^х#, и^ по домоM эTч~ьсᲄва иX по числђ` и^ме'нъ и^хъ, и^ по погла'вїю и^хъ, вся'къ мђжескъ полъ, эT к~, лњт# и^ вы'ше, вся'кᲆ и^ды'и съ си'лою
28
Синів Іссахара за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен [їх, поголовно, усіх чоловічої статі], від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни,
підраховано в коліні Іссахаровому п’ятдесят чотири тисячі чотириста.
30
И$ эT сн~овъ и^ѓ^сифль, и^ сыновъ е^фрњмль, по роже'нїю и^хъ, и^ по сонмо'мъ и^хъ, и^ по домо'мъ эTч~ьства и^хъ, и^ по числђ` и^ме'нъ и^хъ, и^ по погла'вїю и^хᲆ вся'кᲆ мђжескъ полъ, эT к~, лњт# и^ вы'ше вся'къ и^ды'и съ си'лою
30
Синів Завулона за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен [їх, поголовно, усіх чоловічої статі], від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни,
підраховано в коліні Завулоновому п’ятдесят сім тисяч чотириста.
32
И$ эT сн~овъ манасі'инъ по роже'нїю иX, и^ по соньмо'мъ и^хъ, и^ по домо'мъ эTч~ьства и^хъ, и^ по числђ` и^ме'нъ и^хъ, и^ по погла'вїю и^хъ вся'кᲆ мђжескъ поl и^хъ, эT к~, лњтъ и^ вы'ше, вся'кᲆ и^ды'и съ си'лою
32
Синів Йосифа, синів Єфрема за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен [їх, поголовно, усіх чоловічої статі], від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни,
підраховано в коліні Єфремовому сорок тисяч п’ятсот.
34
И$ эT сн~овъ веньа'минъ, по роже'нїю иX по соньмо'мъ и^хъ, по домо'м# ѓ^ч~ьсᲄва и^хъ по числђ` и^ме'нъ и^хъ, по погла'вїю` и^хъ, вся'къ мђжескᲆ полъ иX, эT к~ лњтъ и^ вы'ше, вся'къ и^ды'и сᲆ си'лою,
34
Синів Манассії за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен [їх, поголовно, усіх чоловічої статі], від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни,
підраховано в коліні Манассіїному тридцять дві тисячі двісті.
36
И$ эT сн~ов# га'довъ по роже'нїю и^хъ, по соньмо'мᲆ и^хъ, и^ по домо'мъ эTч~ьства и^хъ, и^ по числђ` и^ме'нъ и^хъ, и^ по погла'вїю и^хъ, вся'къ мђжескїи полъ и^хъ, эT к~, лњтъ, и^ вы'шеи, вся'къ и^ды'и съ си'лою
36
Синів Веніаміна за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен [їх, поголовно, усіх чоловічої статі], від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни,
підраховано в коліні Веніаміновому тридцять п’ять тисяч чотириста.
38
И$ эT сн~въ да'новъ по роже'нїю и^хъ, и^ по соньмо'мъ и^хъ, и^ по домо'мъ ѓ^ч~ьства и^хъ, по числђ` и^ме'нъ и^хъ, и^ по погла'вїю и^хъ, вся'къ мђжескъ полъ и^хъ, эT к~ лњт# и^ вы'ше, всяk и^ды'и съ си'лою,
38
Синів Дана за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен [їх, поголовно, усіх чоловічої статі], від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни,
підраховано в коліні Дановому шістдесят дві тисячі сімсот.
40
И$ эT сн~овъ а^си'ровъ по роженїю и^хъ, и^ по соньмо'мъ и^хъ, и^ по домо'мъ эTч~ьства и^хъ, и^ по числђ` и^ме'нъ и^хъ, по погла'вїю и^хъ, вся'къ мђжескъ полъ и^хъ эT к~ лњтъ и^ вы'ше, всяk и^ды'и съ си'лою
40
Синів Асира за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен [їх, поголовно, усіх чоловічої статі], від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни,
підраховано в коліні Асировому сорок одна тисяча п’ятсот.
42
И$ эT сн~овъ неџалимль по роже'нїю и^хъ и^ по соньмо'мъ и^хъ, и^ по домо'мъ эTч~ьства и^хъ, и^ по числђ` и^ме'нъ и^хъ, и^ по погла'вїю и^хъ, вся'кᲆ мђжескъ полъ и^хъ эT к~ лњтъ и^ вы'ше, вся'к# и^ды'и съ си'лою
42
Синів Неффалима за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен [їх, поголовно, усіх чоловічої статі], від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни,
І було всіх, що ввійшли в підрахунок, синів Ізраїлевих, за сімействами їх, від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни в Ізраїлі,
46
х~, ты'сђщь и^ Wг~, и^ е~ со'тъ, и^ н~”
46
і було всіх, що ввійшли у підрахунок шістсот три тисячі п’ятсот п’ятдесят.
47
Леви'ти же ѓтъ племе'ни ѓ^ч~ьства и^хъ, не съгляда'шася въ сн~охъ і^ил~выхъ”
47
А левити за поколіннями батьків їх не були пораховані між ними.
48
И$ рече г~ь къ мољ=сїю
48
І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
49
вњждь племя` левгі'ино, да не сᲆгляда'еши е&, и^ числа` и^хᲆ да не прїимеши среди` сн~овъ і^и^лвъ”
49
тільки коліна Левія не внось у перепис, і не враховуй їх разом із синами Ізраїля;
50
Ты' же приста'ви леви'ты къ хра'мђ свњдњнїя, и^ къ всњмъ съсђ'домᲆ е^го и^ къ всемђ е^ли'коже е^сть в не'мъ” да въздви'жђтъ сїи` хра'мъ, и^ вс^я съсђды е^го, и^ да слђжатъ в немъ, и^ ѓ^крsтъ хра'ма да ся въполча'тъ”
50
але доручи левитам скинію одкровення і все приладдя її і все, що при ній; нехай вони носять скинію і все приладдя її, і служать при ній, і біля скинії нехай ставлять стан свій;
51
И$ вънегда` въꙁдви'гнђти хра'мъ, да раꙁрђша'тъ леви'ты, и^ вънегда` поста'вити хра'мъ да поста'вятъ, а^ и^ноплеме'ниk прикасая'ся да ё%мреT”
51
і коли потрібно переносити скинію, нехай піднімають її левити; і коли потрібно зупинитися скинії, нехай ставлять її левити; а якщо приступить хто сторонній, відданий буде на смерть.
Сини Ізраїлеві повинні ставати кожен у стані своєму і кожен при своєму прапорі, за ополченнями своїми;
53
Леви'ти же да ся въполча'тъ съпротивъ ѓ^крsт# хра'ма свњдњ'нїя, и^ да не бђ'детъ съгрњше'нїя въ сн~охъ і^и^л~выхъ, и^ да снабдя'тъ леви'ти са'ми, снабдњ'нїе хра'ма свᲇдњ'нїя”
53
а левити повинні ставити стан біля скинії одкровення, щоб не було гніву на громаду синів Ізраїлевих, і будуть левити стояти на сторожі при скинії одкровення.
І зробили сини Ізраїлеві; як повелів Господь Мойсеєві, так вони і зробили.
Глvа, в~”
1
И$ рече г~ь къ мољ=сїю і^ а^а^ро'нђ гл~я,
1
І сказав Господь Мойсеєві й Аарону, говорячи:
2
чл~къ дръжа'ися по чинђ свое^мђ, и^ зна'менїю и^ по домо'мъ эTч~ьства и^хъ, да ся вᲆполча'ют# сн~ве і^и^л~вы прDе гм~ъ, ѓ^крsтъ хра'ма свњдњ'нїя, да ся въполча'ютᲆ сн~ове і^и^л~вы”
2
сини Ізраїлеві повинні кожен ставити стан свій при прапорі своєму, при знаках сімейств своїх; перед скинією зібрання навколо повинні ставити стан свій.
Ось ті, що увійшли у підрахунок, сини Ізраїля за сімействами їх. Усіх, що увійшли у підрахунок у станах, за ополченнями їх, шістсот три тисячі п’ятсот п’ятдесят.
33
Леви'ти же не сᲆгляда'шася, среди` сн~овъ і^и^л~въ, ја^коже заповњда` г~ь мољ=сїю”
33
А левити не увійшли у підрахунок разом із синами Ізраїля, як повелів Господь Мойсеєві.
І зробили сини Ізраїлеві все, що повелів Господь Мойсею: так ставали станами при прапорах своїх і так ішли кожен за племенами своїми, за сімействами своїми.
Глvа, г~”
1
Сїя же рожде'нїя мољ=сїя і^ а^ро'на, въ дн~ь во'нже гл~а г~ь мољ=сїю на горњ сина'исᲄњи”
1
Ось родовід Аарона і Мойсея, коли говорив Господь Мойсеєві на горі Синаї,
але Надав і Авиуд померли перед лицем Господа, коли вони принесли вогонь чужий перед лице Господа в пустелі Синайській, дітей же в них не було; і залишилися священиками Єлеазар та Іфамар при Аароні, батькові своєму.
5
И$ рече г~ь къ мољ=сїю гл~я,
5
І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
6
пои^ми племя` левїи^но, и^ поста'вї я предъ а^а^ро'номъ жерце'мъ, и^ да слђжатъ е^мђ”
6
приведи коліно Левія, і постав його перед Аароном священиком, щоб вони служили йому;
віддай левитів Аарону [братові твоєму] і синам його [священикам] у розпорядження: нехай будуть вони віддані йому з синів Ізраїлевих;
10
А$а^рона y и^ сн~ы е^го, пристави вᲆ хра'мњ свњдњнїя` и^ да снабдя'тъ жре'чество и^хъ. и^ вс^е е^же ё^ ѓ^лтаря и^ внђт'реняя` ꙁавњсы, и^ноплеме'никъ же прикаса'я^ся да ё%мретъ”
10
Аарону ж і синам його доручи [скинію одкровення], щоб вони пильнували священичі обов’язки свої [і все, що при жертовнику і за завісою]; а якщо приступить хто сторонній, відданий буде на смерть.
ось, Я взяв левитів із синів Ізраїлевих замість усіх первістків, що розкривають утробу, з синів Ізраїлевих [вони будуть замість них]; левити повинні бути Мої,
бо всі первістки — Мої; у той день, коли уразив Я всіх первістків у землі Єгипетській, освятив Я Собі всіх первістків Ізраїлевих від людини до худоби; вони повинні бути Мої. Я Господь.
і стовпи двору з усіх боків і підніжжя їх і кілки їх і шнури їх.
38
въполча'ю^щися съ пре'ди хра'ма на въсᲄо'ки” Мољ=сїи же і^ а^а^ро'нъ и^ сн~ове е^го, стрегђще стра'жбы ст~го. въ стра`жбах# сн~овъ і^и^л~въ, а^ и'ноплеме'нникъ прикоснђ'выися да ё%мрет#”
38
А з передньої сторони скинії, на схід перед скинією зібрання, повинні ставити стан Мойсей і Аарон і сини його, яким довірено охорону святилища за синів Ізраїлевих; а якщо приступить хто сторонній, відданий буде на смерть.
Усіх підрахованих левитів, яких підрахували Мойсей і Аарон за велінням Господнім, за родами їх, усіх чоловічої статі, від одного місяця й вище, двадцять дві тисячі.
і візьми левитів для Мене, — Я Господь, — замість усіх первістків із синів Ізраїля, а худобу левитів замість усієї первородної худоби синів Ізраїлевих.
від тридцяти років і вище до п’ятдесяти років, усіх здатних до служби, щоб відправляти роботи в скинії зібрання.
4
Сїя же дњлеса` сн~овъ каа'џовъ, эT среды` сн~овъ левїинъ, по соньмђ и^хᲆ, и^ по домо'мᲆ эTч~ьства и^хъ, въ хра'мњ свњдњ'нїя ст~ого ст~ыхъ”
4
Ось служіння синів Каафових [левитів за родами їх, за сімействами їх,] у скинії зібрання: носити Святе Святих.
5
И$ да въни'дђтъ а^а^ро'нъ и^ сн~ы е^го, е^гда` въꙁдви'гнетъся по'лкъ, и^ да съи'мђтъ ꙁавњсђ ѓ^сњня'ющђю, и^ да ѓ^бовью'т# в н^ю ковче'г# свњдњ'нїя,
5
Коли стану потрібно вирушити в дорогу, Аарон і сини його ввійдуть, і знімуть завісу, що закриває, і покриють нею ковчег одкровення;
6
и^ да покры'ютъ е^го покро'вомъ ко'жанымъ си'нимъ, и^ да въꙁложа'тъ на'нь ѓ^де'ждђ вс^ю си'нетънђю съверхђ, и^ да вложа'т# носи'ла”
6
і покладуть на неї покров зі шкір синього кольору, і поверх його накинуть покривало все з блакитної вовни, і вкладуть жердини його;
7
На трапе'ꙁњ же преDложе'нїя да положа'тъ на не'и, ѓ^де'жђ вс^ю багря'нђю и^ блю'да и^ кади'лница и^ ча'ша, і^ и^злива'лница и%миже вᲆꙁлива'ют#, и^ хлbњ на не'и въсегда` да бђ'дђтъ”
7
і стіл хлібів предкладення накриють одежею з блакитної вовни, і поставлять на ньому блюда, тарілки, чаші і кружки для узливання, і хліб його повсякчасний повинен бути на ньому;
8
И$ да възложа'тъ на ню` ѓ^де'ждђ червле'нђ, и^ да покрыю'тᲆ е^я` покро'вомъ ко'жаныM си'нимъ, и^ да въложаT носи'ла е^я`”
8
і покладуть на них одяг багряний, і покриють її покровом зі шкіри синього кольору, і вкладуть жердини його;
і візьмуть одяг з блакитної вовни, і покриють світильник і лампади його, і щипці його, і лотки його, і всі сосуди для єлею, які вживаються при ньому,
10
И$ да въложа'тъ и& и^ вс^я съсђ'ды е^го, въ покро'въ ко'жанъ си'нїи, и^ да възложа'тъ е^го на носи'ла”
10
і покриють його та все приладдя його покровом зі шкір синіх, і покладуть на носилки;
11
На ѓ^лтарь же ꙁлаты'и да положа'тъ, ѓ^де'жђ багря'нђ, и^ да покры'ютᲆ е^го покро'вом# кожаннымъ си'нимᲆ, и^ да въложа'т# носи'ла е^го”
11
і на золотий жертовник покладуть одяг з блакитної вовни, і покриють його покровом зі шкір синіх, і вкладуть жердини його.
12
И$ да възмђтъ вс^я сосђды слђже'бныя. в ни'хже слђжатъ въ ст~ыхъ, и^ въложа'тъ въ ѓ^де'жђ багря'нђю, и^ да покры'ютъ и^хъ покро'вомъ ко'жанымъ си'нимъ, и^ да воꙁложа'тъ на носи'ла”
12
І візьмуть усі речі службові, які вживаються для служіння у святилищі, і покладуть в одежу з блакитної вовни, і покриють їх покровом зі шкір синіх, і покладуть на носилки.
13
И$ покро'въ да възложа'тъ на ѓ^лтарь, и^ покры'ютъ е^го ѓ^де'жею все'ю багря'ною,
13
І очистять жертовник від попелу і накриють його одежею пурпуровою;
14
и^ да въꙁложа'тъ на'нь вс^я сосђды е^го и^же слђжа'тъ въ ни'х#, и^ кадилники и^ ви'лицы, и^ ча'ша, и^ покро'въ, и^ вс^я сосђды ѓ^лтаря`, и^ да въꙁложа'тъ на' ня покро'въ ко'жанъ си'нь, и^ да въложа'тъ носи'ла е^го” И$ да вᲆꙁмђт# ѓ^де'жђ багря'нђ, и^ да покры'ютъ ё^мыва'лницђ и^ стоя'ла е^я`, и^ да въложа'ть ю& в поволо'кђ ко'жанђ си'ню, и^ да възложа'тъ на носи'ла”
14
і покладуть на його всі сосуди його, які вживаються для служіння при ньому — вугільниці, виделки, лопатки і чаші, всі сосуди жертовника — і покриють його покровом зі шкір синіх, і вкладуть жердини його. [І візьмуть пурпуровий одяг, і покриють умивальник і підніжжя його, і покладуть на них шкіряне синє покривало, і поставлять на носилки.]
15
И$ егда` сверша'ть а^а^ро'нъ и^ сн~ове е^го, покрыва'ющи ст~ая, и^ вс^я сосђды ст~ая, и^ вънегда` въста'етъ по'лкъ” Тогда` же да вни'дђтъ сн~ове каа'џовы въздви'гнђти, да ся не прико'снђт# ст~ыхъ, да не ё^мрђтъ, и^ се е^сть слђже'нїе сн~въ каа'џовыX, въ хра'мњ свњдњ'нїя”
15
Коли, при відправленні стану в дорогу, Аарон і сини його покриють усе святилище і всі речі святилища, тоді сини Каафа підійдуть, щоб нести; але не повинні вони доторкатися до святилища, щоб не вмерти. Ці частини скинії зібрання повинні носити сини Каафові.
Єлеазару, сину Аарона священика, доручається єлей для світильника і запашне кадіння, і повсякчасне хлібне приношення і єлей помазання, — доручається вся скинія та все, що в ній, святилище і приладдя його.
17
И$ рече г~ь кᲆ мољ=сїю і^ а^а^ро'нђ гл~я,
17
І сказав Господь Мойсеєві й Аарону, говорячи:
18
да не поᲄреби'те со'ньма племе'ни каа'џова, эT среды` леви'тоv”
18
не погубіть коліна племен Каафових із середовища левитів,
19
Се же да сътвори'те и^мъ, и^ жи'ви бђдђтъ и^ не ё%мрђтъ, приходя'щим# и^мъ, къ ст~ымъ ст~ыхъ, а^а^ронъ и^ сн~ове е^го, да вни'дђтъ, и^ да ё^стро'итᲆ и^хъ, кое^го'ждо по ношенїю е^го
19
але ось що зробіть їм, щоб вони були живі й не померли, коли приступають до Святого Святих: Аарон і сини його нехай прийдуть і поставлять їх кожного на служіння його й біля ноші його;
20
да не вни'дђтᲆ внеꙁапђ видњти ст~ое и^ ё'мрђтъ”
20
але самі вони не повинні підходити дивитися святиню, коли покривають її, щоб не померти.
21
И$ рече г~ь къ мољ=сїю гл~я.
21
І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
22
пои'ми старњ'ишинъство сн~овъ геръсо'нь, і^ и^же по домо'мъ эTч~ьства и^хъ, и^ по со'ньмомъ и^хъ, и^ по племе'немъ и^хъ,
22
підрахуй і синів Гирсона за сімействами їх, за родами їх,
і завіси двору, і завісу входу до двору, що навколо скинії і жертовника, і шнури їх, і всі речі, що належать до них; і все, що робиться при них, вони повинні працювати;
27
по сло'вђ а^а^ро'на и^ сн~въ е^го, и^ да бђ'детъ вс^я, по всњмъ слђжбам# и^хъ, и^ по всњмъ дњ'лесемъ и^хъ, и^ да съгляда'еши и^хъ по и^ме'немъ вс^я дњлеса ја%же в ниX”
27
за наказом Аарона і синів його повинні виконуватися всі служби синів Гирсонових при всякому носінні важких речей і всякій роботі їхній, і доручіть їм охороняти все, що вони носять;
28
Сїя слђж'ба со'ньма сн~овъ геръсо'новъ, по всњмъ слђжбам# и^хъ, и^ по всњмъ дњ'лесемъ и^хъ, и^ да съгляда'еши и^хъ по и^ме'немъ вс^я дњлеса ја%же в ниX” Сїя слђж'ба со'ньма сн~овъ геръсо'новъ, въ хра'мњ свњдњ'нїя, и^ стра'жба и^хъ въ рђцᲇ џама'ра, сн~а а^а^ро'ня жерца`”
28
ось служби родів синів Гирсонових у скинії зібрання, і ось що доручається їх охороні під наглядом Іфамара, сина Аарона, священика.
29
Сн~ове же мера'рїины по племе'ни и^хъ, и^ по домо'мъ эTч~ьства и^хъ съгляда'ите и^хъ
29
Синів Мерариних за родами їх, за сімействами їх порахуй,
і стовпи двору з усіх боків і підніжжя їх, і кілки їх, і шнури їх, і всі речі при них і все приладдя їх; і поіменно порахуйте речі, які вони зобов’язані носити;
скажи синам Ізраїлевим: якщо чоловік або жінка вчинить який-небудь гріх проти людини, і через це зробить злочин проти Господа, і винна буде душа та,
7
да и^сповњсть грXњ и^же сᲆтвори'ша, и^ да эTда'стъ престђпле'нїе гла'вное, и^ пятђю ча'сть е^го, да приложи'тᲆ к немђ, и^ да эTда'стъ е^мђже съгрњши”
7
то нехай сповідаються у гріху своєму, який вони вчинили, і повернуть повністю те, в чому винні, і додадуть до того п’яту частину і віддадуть тому, проти кого згрішили;
8
А$ще нњсть чл~кђ ё%жикы ја^ко эTда'ти е^мђ престђпле'нїе, да эTдасть престђпле'нїе г~ђ, престђпле'нїе же эTда^емое г~ђ, жерцђ` да бђдетъ, ра'ꙁвњ ѓ^вна` ѓ^цыще'нїя, и^же помо'лится ѓ^ немъ грњха` е^го ра'ди”
8
якщо ж у нього немає спадкоємця, якому слід було б повернути за провину: то присвятити це Господу; нехай буде це священикові, зверх барана очищення, яким він очистить його;
оголоси синам Ізраїлевим і скажи їм: якщо зрадить кого дружина, і порушить вірність до нього,
13
и^ бђ'детъ кт^о с не'ю ло'же сњмени, и^ ё^таи'тᲆ эT ѓ'чїю мђжа свое^го, и^ ё^кры'ется, а^ ѓ^на' же бђд'етъ ѓ^скверне'на, и^ по'слђха не бђ'дет# на не'я, и^ сїя нᲇсть ја%та”
13
і переспить хто з нею і виллє сім’я, і це буде приховано від очей чоловіка її, і вона оскверниться таємно, і не буде на неї свідка, і не буде викрита,
14
И$ прїидетъ на него дх~ъ ревнова'нїя, и^ въꙁревнђе'тъ женњ свое'и, ѓ^на' же бђ'детъ ѓ^скверне'на, и^л^и прїидетъ е^мђ дх~ъ ревнова'нїю да възревнђеT женњ свое'и, а^ ѓ^на же бђ'детъ неѓ^сквернена”
14
і найде на нього дух ревнощів, і буде ревнувати дружину свою, коли вона осквернена, або зійде на нього дух ревнощів, і він буде ревнувати дружину свою, коли вона не осквернена, —
15
И$ да приведе'тъ мђжъ женђ` свою къ жерцђ`, и^ да принесе'т# да'ръ ꙁа ню, деся'тђю ча'сть мњры е^фи мђки` ја%чныя`, и^ да не влїетъ на' ню е^ле'я ниже да въꙁложи'тъ на ню` бњ'лаго џимїя'ма. тре'ба бо ревнова'нїя е^сть, тре'ба па'мяти, помина'ющи грњхъ”
15
нехай приведе чоловік дружину свою до священика і принесе за неї в жертву десяту частину ефи ячмінного борошна, але не зливає на нього єлею і не кладе ливану, тому що це приношення ревнощів, приношення спомину, що нагадує про беззаконня;
16
И$ да приведе'тъ ю& жре'цъ, и^ поста'вит# ю& пре'дъ гм~ъ.
16
а священик нехай приведе і поставить її перед лице Господнє,
17
и^ да во'ꙁметъ жрецъ во'дђ жи'вђ чи'стђ въ сосђ'дњ гли'нянњ и^ персти ꙁемли` сђщїя ё^ хра'ма свњдњ'нїя, и^ да во'ꙁметъ жре'цъ да въсы'плетъ въ во'дђ,
17
і візьме священик святої води у глиняну посудину, і візьме священик землі з підлоги скинії і покладе у воду;
18
и^ да поста'витъ жре'цъ женђ` пре'дъ гм~ъ, и^ да эTкры'етᲆ главђ` женњ, и^ да да'сᲄъ в рђцњ тре'бђ па'мяти, ᲄре'бђ ревнова'нїя, а^ в рђцњ жерцђ да бђ'детъ вода` ѓ^бличе'нїя, клено'мая с^и”
18
і поставить священик дружину перед лице Господнє, і відкриє голову дружини, і дасть їй у руки приношення спомину, — це приношення ревнощів, в руці ж у священика буде гірка вода, що наводить прокляття.
19
И$ да заклене'тъ ю& жре'цъ, и^ рече'тъ женњ`, а^ще не бы'сть н^икто'же с тобо'ю, и^ нњси' ли престђпи'ла ѓ^скверᲆни'тися эT мђжа свое^го, неви'нна бђ'ди эT воды` ѓ^бличе'нїя клено'мыя сея`”
19
І закляне її священик і скаже дружині: якщо ніхто не переспав з тобою, і ти не осквернилася і не зрадила чоловіка свого, то непошкоджена будеш від цієї гіркої води, що наводить прокляття;
і нехай пройде вода ця, що наводить прокляття, у нутрощі твої, щоб опух живіт [твій] і опало лоно [твоє]. І скаже дружина: амінь, амінь.
23
то” И$ да въпи'шетъ жре'цъ кля'твы сїя вᲆ кни'ги, и^ да ѓ^мо'чит# въ водњ` ѓ^бличе'нїя клено'мыя,
23
І напише священик заклинання ці на сувої, і змиє їх у гірку воду;
24
да напои'тъ женђ` водо'ю ѓ^бличе'нїя, и^ прокля'тїя и^ да вни'дет# в н^ю вода` кля'тая ѓ^бличе'нїя”
24
і дасть дружині випити гірку воду, що наводить прокляття, і ввійде в неї вода, що наводить прокляття, на шкоду їй.
25
И$ да во'змет# жре'цъ эT рђки` женьски тре'бђ ревнова'нїя. и^ да во'ꙁложи'тъ тре'бђ прDе гм~ъ, и^ да приведе'т# ю& къ ѓ^лтарю`”
25
І візьме священик з рук дружини хлібне приношення ревнощів, і піднесе це приношення перед Господом, і віднесе його до жертовника;
26
И$ да въ'ꙁметъ жреw го'ръстїю тре'бы па'мяти е^я`, и^ да принесе'тъ ю& жреw на ѓ^лта'рь, посе'м же напои'тᲆ водо'ю женђ` т^ђ”
26
і візьме священик жменею з хлібного приношення частину в пам’ять, і спалить на жертовнику, і потім дасть дружині випити води;
27
И$ бђ'детъ а^ще е^сть ѓ^скверне'на, и^ а'ще та'тбою, ё^таи'лася е^сть мђжа свое^го, и^ да ви'идеT в н^ю вода` кля'тая ѓ^бличе'нїя, и^ да надме'тъ чре'во е'и, и^ да эTпадеT стегно` е^я`, и^ да бђ'дет# жена` въ прокля'тїе въ лю'дехъ свои^хъ”
27
і коли напоїть її водою, тоді, якщо вона нечиста і зробила злочин проти чоловіка свого, гірка вода, що наводить прокляття, ввійде в неї, на шкоду їй, і опухне утроба її й опаде лоно її, і буде ця дружина проклятою в народі своєму;
28
А$ще л^и не бђ'детъ ѓ^скверне'на жена, и^ чsта е^сть, и^ невиnна бђ'детъ, и^ да прїиметъ въ чре'вњ и^ всње'тъ сњмя”
28
якщо ж дружина не осквернилася і була чиста, то залишиться неушкодженою і буде запліднена сіменем.
Ось закон про ревнощі, коли дружина зрадить чоловіка свого й оскверниться,
30
И$л^и чл~къ е^мђже а^ще наи'дет# на'нь дх~ъ ревнова'нїя, и^ възревнђ'етъ женњ` свое'и да поста'вит# женђ` свою прDе гм~ъ” И$ да сътвори'тъ е'и жре'цъ ве'сь ꙁакоn сїи,
30
або коли на чоловіка найде дух ревнощів, і він буде ревнувати дружину свою, тоді нехай він поставить дружину перед лицем Господа, і зробить з нею священик усе за цим законом, —
оголоси синам Ізраїлевим і скажи їм: якщо чоловік або жінка зважиться дати обітницю назорейства, щоб посвятити себе в назореї Господу,
3
и^ въздержи'тся эT ви'на и^ си'кера, и^ ѓ^цта ви'нна, и^ ѓ^цта ѓ^лови'нна, да не пїетъ, и^ е^ли'коже съдњ'лается эT гро'здъ ви'н#ныхъ да не пїетъ” И$ вина` свњжа'го и^ сђхо'го да не ја%стъ,
3
то він повинен утриматися від вина і міцного напою, і не повинен вживати ні оцту з вина, ні оцту з напою, і нічого виготовленого із винограду не повинен пити, і не повинен їсти ні сирих, ні сушених виноградних ягід;
4
въ вс^я дн~и моли'твы е^го, эT всего` е^же бђ'детъ эT ви'нничины и^ вина`, эT ко'сти и^ до скорᲆлђ'пы да не пїете, ниже ја%сте эT всего`”
4
у всі дні назорейства свого не повинен він їсти [і пити] нічого, що виготовляється із винограду, від зерен до шкірки.
5
И$ въ вс^я дн~и молбы` ѓ^цыще'нїя е^го, бричь да не въꙁы'идеT на главђ` е^го, до'ндеже сконча'ются дн~їе, е^ли'коже ѓ^бњща'лъ е^сть г~ђ, ст~ъ бђ'детъ расᲄя'и вла'сы главы` свое^я”
5
В усі дні обітниці назорейства його бритва не повинна доторкатися до голови його; до закінчення днів, на які він посвятив себе в назореї Господу, святий він: повинний ростити волосся на голові своїй.
6
И$ въ вс^я дн~и молбы` е^го г~ђ. наD все'ю дш~ею сконча'вшеюся, да не хо'дитᲆ.
6
В усі дні, на які він посвятив себе в назореї Господу, не повинен він підходити до мертвого тіла:
7
надъ эTц~а, и^ наD мт~ръ, и^ наD бра'та и^ наD сестрђ, да ся не ѓ^скверни'тъ эT ниX ё^ме'ршимъ и^мъ. ја^ко мольба` б~а е^го на главњ` е^го,
7
доторканням до батька свого, і матері своєї, і брата свого, і сестри своєї, не повинен він осквернятися, коли вони помруть, тому що посвята Богу його на чоло його;
8
вс^я дн~и мольбы` е^го, ст~ъ е^сть г~ђ”
8
в усі дні назорейства свого святий він Господу.
9
А/ще ли кт^о смр~тїю внеза'пђ ё^мретᲆ ё^ него` а%бїе, да ѓ^скверни'тся глава` мольбы` е^го, да ѓ^брїетъ вла'сы главы` своея`. во'ньже дн~ь ѓ^чи'стится, въ дн~ь з~ да ѓ^бросне'тъся,
9
Якщо ж помре при ньому хто-небудь раптово, ненавмисне, і він осквернить тим голову назорейства свого: то він повинен обстригти голову свою в день очищення його, у сьомий день повинен обстригти її,
й у восьмий день повинен принести двох горлиць, або двох молодих голубів, до священика, до входу в скинію зібрання;
11
И$ да сътвори'тъ жре'цъ е^ди'нђ грњха` ра'ди, а^ дрђгђю въ вс^есож#же'нїе, и^ да помо'лится жре'цъ ѓ^ не'мъ съгрњше'нїя ра'ди ѓ^ дш~и, и^ да ѓ^ст~итъ главђ` е^го” В то'и дн~ь во'н#же ѓ^ст~ится г~ђ въ дн~и молбы` е^го,
11
священик одного з птахів принесе в жертву за гріх, а іншого у всепалення, і очистить його від осквернення мертвим тілом, і освятить голову його в той день;
12
и^ да приведе'тъ а%гнецъ е^ді'нолњтенъ въ престђпле'нїе, дн~їе же пре'жнїи`, да не бђ'дђтъ е^мђ въ число`, поне'же ѓ^скверни'ся глава` мольбы` е^го”
12
і повинен він знову почати присвячені Господу дні назорейства свого і принести однолітнього агнця в жертву за провину; попередні ж дні пропали, тому що назорейство його осквернене.
13
Сїи же ꙁако'нъ моле'нїя, вᲆнже дн~ь сконча'етъ, дн~ь мольбы` свое^я`, да принесе'тъ са'мъ къ две'ремъ хра'ма свњдњ'нїя”
13
І ось закон про назорея, коли виповняться дні назорейства його: слід привести його до входу в скинію зібрання,
і він принесе в жертву Господу одного однолітнього агнця без вад у всепалення, і одну однолітню агницю без вад в жертву за гріх, і одного барана без вад у жертву мирну,
і кошик опрісноків із пшеничного борошна, хлібів, спечених з єлеєм, і прісних коржів, помазаних єлеєм, і при них хлібне приношення й узливання;
16
И$ да принесе'тъ жреw прDе г~ь, и^ да сътвори'тъ е^же грњха` ра'ди е^го, и^ вс^есъж#же'нїе е^го”
16
і представить це священик перед Господом, і принесе жертву його за гріх і всепалення його;
17
ѓ^ве'н# же да сътвори'тъ тре'бђ сп~сеннђю` г~ђ на ко'шницњ ѓ^прњс'ночнњй, и^ да сътвори'тъ жре'цъ тре'бђ, и^ въꙁълїя'нїе е^го”
17
барана принесе в жертву мирну Господу з кошиком опрісноків, також зробить священик хлібне приношення його й узливання його;
18
И$ да ѓ^бро'снется ѓ^бњща'выи, прDе две'рми хра'ма свњдњнїя глава` молбы` е^го, и да въꙁложиT власы` на ѓ^гнь, и^же е^сть ё^ тре'бы сп~сеныя”
18
і обстриже назорей при вході в скинію зібрання голову назорейства свого, і візьме волосся голови назорейства свого, і покладе на вогонь, що під мирною жертвою;
19
И$ да въз'мет# жре'цᲆ ра'мо варе'но эT ѓ^вна`, и^ хлњбъ е^ді'нъ принесе'нъ эT ко'шницы, и^ ѓ^прњ'снокъ е^ді'нъ, и^ да въꙁложи'тъ на рђцњ` ѓ^бњща'вшемђся, по ѓ^броснове'нїи` главы` е^го”
19
і візьме священик зварене плече барана й один прісний пиріг з кошика й один прісний корж, і покладе на руки назорею, після того, як обстриже він голову назорейства свого;
20
И$ да принесе'тъ я& жреw, въꙁложе'нїе пре'дъ г~ь. с^е ст~о да бђдетъ жерцђ` къ грђ'дем# въꙁложе'нїя и^ къ ра'мђ ё^ча'стїя, по се'м же ѓ^бњщавы'ися, да пїетъ вино`.
20
і піднесе це священик, потрясаючи перед Господом: ця святиня — для священика, зверх грудей потрясання і зверх плеча возношення. Після цього назорей може пити вино.
21
сїи закоn ѓ^бњщавшемђся, и^же а^ще ѓ^бњща'е^тъ да'ръ г~ђ ѓ^ молбњ` свое'и, и^же а^ще ѓ^бря'щетъ рђка` е^го, по си'лњ молбы` е^го, ю^же а%ще ѓ^бњща'етъ, с^е да принесе'т# по зако'нђ ѓ^цњще'нїя е^го”
21
Ось закон про назорея, який дав обітницю, і жертва його Господу за назорейство своє, крім того, що дозволить йому достаток його; за обітницею своєю, яку він дасть, так і повинен він чинити, зверх узаконеного про назорейство його.
і представили приношення своє перед Господом, шість критих возів і дванадцять волів, по одному возу від двох начальників і по одному волу від кожного, і представили це перед скинією.
4
И$ рече г~ь къ мољ=сїю гл~я.
4
І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
5
възми` эT ни'хъ, и^ да бђ'дђтъ на дњлеса` слђже'бная хра'ма свњдњ'нїя, и^ даждь я& леви'томъ ко'ждо и^хъ, по дњлђ иX”
5
візьми від них; це буде для виконання робіт при скинії зібрання; і віддай це левитам, дивлячись за родом служби їх.
приношення його було: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного,
він приніс від себе приношення: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одну срібну чашу в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного,
приношення його: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного,
приношення його: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного,
приношення його: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного,
приношення його: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного,
Приношення його: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного,
Приношення його: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного,
приношення його: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного,
приношення його: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного,
приношення його: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного,
приношення його: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного,
Ось приношення від начальників Ізраїлевих при освяченні жертовника в день помазання його: дванадцять срібних блюд, дванадцять срібних чаш, дванадцять золотих кадильниць;
85
по р~, и^ л~ си'кль въ кое'м#ждомъ блю'дњ и^ по о~ си'кль ча'ши е^дїнои, въ всњ'хъ же съсђдXњ сребра` Wв~, у~, си'клевъ по си'клемъ ст~ымъ”
85
по сто тридцять сиклів срібла в кожнім блюді і по сімдесят у кожній чаші: отже, всього срібла в цих сосудах дві тисячі чотириста сиклів, за сиклем священним;
золотих кадильниць, наповнених курінням, дванадцять, у кожній кадильниці по десять сиклів, за сиклем священним: усього золота в кадильницях сто двадцять сиклів;
у всепалення всього дванадцять тельців із великої худоби, дванадцять баранів, дванадцять однолітніх агнців і до них хлібне приношення, і в жертву за гріх дванадцять козлів,
і в жертву мирну всього з великої худоби двадцять чотири тельці, шістдесят баранів, шістдесят [однолітніх] козлів, шістдесят однолітніх агнців [без вад]; ось приношення при освяченні жертовника після помазання його.
Коли Мойсей входив у скинію зібрання, щоб говорити з Господом, чув голос, який говорив до нього з кришки, що над ковчегом одкровення між двома херувимами, і він говорив йому.
Глvа, и~”
1
И$ гл~а г~ь къ мољ=сїю гл~я,
1
І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
2
гл~и а^а^ро'нђ рекїи к немђ`. е^гда` въста'виши свњти'ла по' рядђ, съпредњ` свњти'ла, да свњтяT. ꙁ~, свњщниk”
2
оголоси Аарону і скажи йому: коли ти будеш запалювати лампади, то на передній стороні світильника повинні горіти сім лампад.
І ось будова світильника: карбований він із золота, від стебла його і до квітів карбований; за образом, який показав Господь Мойсеєві, він зробив світильник.
5
И$ рече г~ь къ мољ=сїю гл~я.
5
І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
6
пои^ми леви'ты эT посрDњ сн~овъ і^и~левъ, и^ да ѓ^ци'стиши я&”
6
візьми левитів із середовища синів Ізраїлевих і очисти їх;
7
Си'це же да сътвори'ши и^мъ, ѓ^цыще'нїе да покропи'ши на ниX во'дђ ѓ^цњще'нїя, и^ да възы'идетъ бри'чь на все` тњ'ло и^хъ, і^ и^сперђт'ъ ри'ꙁы своя`, и^ чи'сты бђ'дђтъ”
7
а щоб очистити їх, вчини з ними так: окропи їх очищувальною водою, і нехай вони поголять бритвою все тіло своє і вимиють одяг свій, і будуть чисті;
і нехай візьмуть тельця і хлібне приношення до нього, пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, й іншого тельця візьми в жертву за гріх;
9
И$ да приведе'ши леви'ты преD хра'мъ свњдњ'нїа. и^ да и^ събере'ши ве'сь со'ньм# сн~въ і^и~лвъ”
9
і приведи левитів перед скинію зібрання; і збери всю громаду синів Ізраїлевих
10
И$ приведе'ши леви'ты преD г~ь, и^ да въꙁложаT сн~ве і^и~льстїи, рђки` своя` на леви`ты,
10
і приведи левитів їх перед Господом, і нехай покладуть сини Ізраїлеві руки свої на левитів;
11
и^ да эTлђ'читᲆ а^а^ро'нъ леви'ты эTда'нїе преD г~ь эT сн~въ і^и~лвъ, и^ да слђж'атъ слђж'бђ гв~и”
11
Аарон же нехай звершить над левитами посвяту їх перед Господом від синів Ізраїлевих, щоб відправляли вони служіння Господу;
12
Леви'ты же да въꙁложа'тъ рђ'ки на главы` телцемъ, и^ да сътвори'ши е^ді'нъ грњха` ра'ди. а^ вторы'и въ вс^есъж#же'нїе г~ђ, ѓ^чи'стити ѓ^ нихъ”
12
а левити нехай покладуть руки свої на голову тельців, і принеси одного в жертву за гріх, а іншого у всепалення Господу, для очищення левитів;
13
Поста'виши же леви'ты преD а^а^ро'номᲆ и^ преD сн~ъми` е^го. и^ да эTда'си я& эTда'нїе г~ђ”
13
і постав левитів перед Аароном і перед синами його, і зверши над ними посвяту їх Господу;
14
И$ да эTлђ'чиши леви'ты, эT среды` сн~въ і^и~лвъ, и^ да бђ'дђтъ мнњ”
14
і так відокрем левитів від синів Ізраїлевих, щоб левити були Моїми.
15
Посе'мъ же да вни'дTђ леви'ты слђжи'ти слђ'жбђ, въ хра'мњ свњдњнїа, и^ да ѓ^чи'стишї иX, и^ да эTда'си я& эTда'нїе преD гм~ъ. ја%ко эTда'нїа эTда'ны сїи мн^њ сђть, эT среды` сн~въ і^и~лвъ.
15
Після цього ввійдуть левити служити скинії зібрання, коли ти очистиш їх і звершиш над ними посвячення їх; тому що вони віддані Мені з синів Ізраїлевих:
і взяв левитів замість усіх первістків у синів Ізраїлевих;
19
эTда'х# же леви'ты эTда'нїеM” а^а^ро'нђ и^ сн~омъ е^го, эT среды` сн~овъ і^и~лвъ, слђжи'ти слђж'бђ сн~въ і^и~лвᲆ въ хра'мњ свњдњ'нїя. и^ да мо'лятся ѓ^ сн~њхъ і^и~лвыхъ. ја%ко да не бђ'детᲆ гнњвъ на сн~њхъ і^и~лвыхъ. е^гда` пристђпи'ти и^мъ къ ст~ымъ”
19
і віддав левитів Аарону і синам його із середовища синів Ізраїлевих, щоб вони відправляли служби за синів Ізраїлевих при скинії зібрання і служили охороною для синів Ізраїлевих, щоб не спостигло синів Ізраїлевих ураження, коли б сини Ізраїлеві приступили до святилища.
після цього ввійшли левити відправляти служби свої в скинії зібрання перед Аароном і перед синами його. Як повелів Господь Мойсеєві про левитів, так і зробили вони з ними.
ось закон про левитів: від двадцяти п’яти років і вище повинні вступати вони в службу для робіт при скинії зібрання,
25
эT н~ же лњтъ да ѓ^ста'нђтъ слђже'нїя, и^ да не слђжатъ по се'мъ”
25
а в п’ятдесят років повинні припиняти виконання робіт і більш не працювати:
26
И$ да слђ'жатъ бра'тїя е^го, въ хра'мњ свњдњ'нїа стрњщи` стражбђ`. а^ дњ'ла да не дњ'лаюT. та'ко сътвори` леви'тоM въ страQбњ иX”
26
тоді нехай допомагають вони братам своїм утримувати варту при скинії зібрання, працювати ж — нехай не працюють; так чини з левитами стосовно служіння їх.
І звершили вони Пасху в перший місяць, у чотирнадцятий день місяця ввечері, у пустелі Синайській: в усьому, як повелів Господь Мойсеєві, так і зробили сини Ізраїлеві.
і сказали йому ті люди: ми нечисті від дотику до мертвих тіл людських; для чого нас позбавляти того, щоб ми принесли приношення Господу в призначений час серед синів Ізраїлевих?
8
Рече же мољ=сїи к ни'мъ ста'ните т^ђ, да слы'шђ г~ь ѓ^ ваs чт^о повели'тъ”
8
І сказав їм Мойсей: постійте, я послухаю, що повелить про вас Господь.
9
И$ рече г~ь къ мољ=сїю гл~я,
9
І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
10
гл~и сн~омъ і^и~лвымъ рекїи” Чл~къ чл~къ и^же а'ще бђ'деT нечи'стъ ѓ^ дш~и чл~чи. и^л^и на пђти` дале'че, и^л^и въ васъ, и^л^и в роже'нїи ва'шемъ, и^ да сътвори'тъ па'схђ г~ђ”
10
скажи синам Ізраїлевим: якщо хто з вас або з нащадків ваших буде нечистий від доторкання до мертвого тіла, або буде в далекій дорозі, то і він повинен звершити Пасху Господню;
11
Въ мцsъ вторы'и. въ д~і дн~ь мцsа къ ве'черђ, да сътворя'тъ ю&, съ ѓ^прњ'сноки съ горчи'цами, да ја%дя'тъ ю&”
11
у чотирнадцятий день другого місяця ввечері нехай такі звершать її і з опрісноками і гіркими травами нехай їдять її;
12
Не ѓ^ста'вятъ же эT нея` наё%трїя, и^ ко'сти да не съкрђша'тъ эT нея`, по всемђ` ꙁако'нђ па'схи да сътворяT ю&”
12
і нехай не залишають від неї до ранку і кістки її не розтрощують; нехай звершать її за всіма уставами про Пасху;
13
Чл~къ же и^же а'ще чи'стъ бђ'детъ и^ на пђти` дале'че нњ'сть, и^ ѓ^ста'нетъ сътвори'ти па'схђ, потреби'тся дш~а т^а эT людїи' свои^хъ, ја'ко да'ра гн~я не прине'съ въ' время е^го, грњхъ сво'и прїиметъ чл~къ то'и”
13
а хто чистий і не знаходиться в [далекій] дорозі і не звершить Пасхи, — знищиться душа та з народу свого, тому що він не приніс приношення Господу у свій час: понесе на собі гріх людина та;
якщо буде жити у вас прибулець, то і він повинен звершити Пасху Господню: за уставом про Пасху і за обрядом її він повинен звершити її; один устав нехай буде у вас і для прибульця і для тубільця.
15
И$ въ дн~ь во'нже поста'вися храмъ, покры'лъ ѓ%блакъ хра'мъ, и^ до'мъ свᲇдњ'нїя, эT вече'ра же бᲇа'ше на хра'мњ а^ки ꙁаря` ѓ%гнена до заё%трїя.
15
У той день, коли поставлена була скинія, хмара покрила скинію одкровення, і з вечора над скинією ніби вогонь видний був до самого ранку.
Так було і завжди: хмара покривала її [удень] і подоба вогню вночі.
17
Є$гда же эTстђпа'ше ѓ%блаk эT хра'ма, по си'хъ въздвиꙁа'хђся сн~ве і^и~льᲄестїи, на мњ'сто на нем#же стоя'ше ѓ%блакъ. та'мо въполча'хђся сн~ве і^и~лви”
17
І коли хмара піднімалася від скинії, тоді сини Ізраїлеві вирушали в путь, і на місці, де зупинялася хмара, там зупинялися станом сини Ізраїлеві.
18
По повелњ'нїю гн~ю да въста'ютъ сн~ве і^и~лви. и^ по велњнїемъ гн~имъ ста'нђтъ вᲆ вся' дн~и, в ня'же ѓ^сњня'етъ ѓ%блакъ на хра'мᲇ да вᲆполча'юTся сн~ве і^и~лви”
18
За повелінням Господнім вирушали сини Ізраїлеві в путь, і за повелінням Господнім зупинялися: весь той час, коли хмара стояла над скинією, і вони стояли;
19
Є$гда' же премедлитъ ѓ%блакъ на хра'мњ дн~и мно'ги. да снабдяT сн~ве і^ил~ьтестїи снабдњ'нїе гн~е, и^ да не въста'юᲄъ”
19
і якщо хмара довгий час була над скинією, то і сини Ізраїлеві додержувалися цієї вказівки Господа і не вирушали;
20
И$ бђ'детъ е^гда` покры'етъ ѓ%блакъ дн~и чте'ныя на храмъ, гл~омъ гн~иM да ста'ютъ, и^ по велњ'нїемъ гн~имъ да подвижђтся”
20
іноді ж хмара недовгий час була над скинією: вони за вказівкою Господньою зупинялися, і за вказівкою Господньою вирушали у путь;
21
Бђ'детъ же е^гда` бђ'деT ѓ%блакъ эT ве'чера до ꙁаё%трїа, и^ а'ще въꙁдви'гнется ѓ%блакъ заё%тра, да въꙁдви'гнђтся дн~їю, и^л^и но'щїю.
21
іноді хмара стояла тільки від вечора до ранку, і зранку піднімалася хмара, тоді і вони вирушали; або день і ніч стояла хмара, і коли піднімалася, і вони тоді вирушали;
22
и^ а'ще подви'гнется ѓ%блакᲆ и^ да по'идTђ” И$л^и дн~ь, и^л^и мцsъ, и^л^и дн~їи ё^мно'житъ ѓ%блакъ ѓ^сеня'ющъ на не'мъ” да ста'нђтъ сн~ове і^и~лви, и^ да не въꙁдвиꙁа'ются. въ эTстђпле'нїи е^го, въꙁдвизашеся”
22
або, якщо два дні, або місяць, або кілька днів стояла хмара над скинією, то і сини Ізраїлеві стояли і не вирушали в путь; а коли вона піднімалася, тоді вирушали;
23
ЈА/коже по велњ'нїемъ гн~имъ въполча'ются, и^ по велњ'нїемъ гн~имъ да эTи'дђтъ, снабдњ'нїе гн~е да снабдᲇша по повеле'нїи гн~и, в рђцњ мољ=сїинњ”
23
за вказівкою Господньою зупинялися, і за вказівкою Господньою вирушали в путь: додержувалися вказівки Господньої за повелінням Господнім, даним через Мойсея.
Глvа, і~”
1
И$ рече г~ь къ мољ=сїю гл~я.
1
І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
2
сътвори` себњ дв^њ трђбы` сре'бряны кова'ны съᲄвори'ши я& и^ да бђ'дета т^и на съзва'нїе со'ньмђ, и^ въставля'ти по'лки”
2
зроби собі дві срібні труби, карбованими зроби їх, щоб вони служили тобі для скликання громади і для зняття станів;
3
И$ да трђ'биши и'ма, и^ да събере'ᲄся к тебњ` ве'сь со'ньмᲆ преD две'рми хра'ма свњдњ'нїя”
3
коли засурмлять ними, збереться до тебе вся громада до входу в скинію зібрання;
4
А/ще л^и е^ди'ною трђбо'ю въстрђ'бятъ, да прїидђт# к тебњ вс^и кн~ѕи и^ ты'сящники і^и~льтестїи”
4
коли однією трубою засурмлять, зберуться до тебе князі й тисячоначальники Ізраїлеві;
5
И$ да трђ'бите въ ꙁна'менїе. и^ да въꙁдви'жђтся по'лцы въполча'ющїися на въсто'ки”
5
коли засурмите тривогу, піднімуться стани, що стають до сходу;
6
И$ да въстрђ'бите въ ꙁна'менїе вто'рое, и^ да възDви'гнTђся по'лцы въполча'ющїися эT ю'га” И$ да въстрђ'бите вᲆ ꙁна'менїе тре'тїе, и^ да ся въꙁдви'гнђтъ по'лцы, въполча'ющїися эT мо'ря” И$ да въстрђ'бите въ ꙁна'менїе четве'ртое, и^ въꙁдви'гнђтся по'лцы въполча'ющїися эT сњ'вера. ꙁна'менїя же да въстрђ'бятъ въ воздви'женїе иX”
6
коли в другий раз засурмите тривогу, піднімуться стани, що стають до півдня; [коли засурмите в третій раз тривогу, піднімуться стани, що стають до моря; коли в четвертий раз засурмите тривогу, піднімуться стани, що стають до півночі;] тривогу нехай сурмлять при вирушенні їх у путь;
7
Є$гда' же събере'те со'нмᲆ, да въстрђбите не въ ꙁна'менїе.
7
а коли потрібно зібрати зібрання, сурміть, але не тривогу;
8
сн~ве же а^а^ро'ни жерцы да трђ'бятъ трђба'ми, и^ да бђ'детъ ва'мъ зако'нъ вњ'чныи в роже'нїя ваша”
8
сини Ааронові, священики, повинні сурмити трубами: це буде вам постановою вічною у роди ваші;
і коли підете на війну в землі вашій проти ворога, що нападає на вас, сурміть тривогу трубами, — і будете пом’януті перед Господом, Богом вашим, і врятовані будете від ворогів ваших;
10
Въ дн~ь же весе'лїа ва'шего и^ въ пра'здникахъ ва'шихъ, и^ въ новомњ'сечїа'хъ ва'шиX, да въстрђ'бите трђба'ми. и^ на вс^есъж#же'нїе и^ на тре'бы сп~се'нїи ва'шиX, и^ да бђдTђ ваM на въспомина'нїе преD бм~ъ ва'шиM, а%зъ г~ь б~ъ вашъ”
10
і в день радости вашої, і в свята ваші, і в новомісяччя ваші сурміть трубами при всепаленнях ваших і при мирних жертвах ваших, — і це буде нагадуванням про вас перед Богом вашим. Я Господь, Бог ваш.
І сказав Мойсей Ховаву, сину Рагуїловому, мадианитянину, родичеві Мойсея: ми вирушаємо в те місце, про яке Господь сказав: вам віддам його; йди з нами, ми зробимо тобі добро, тому що Господь добре прорік про Ізраїль.
30
эTвњща` к немђ` не идђ`, н^о въ зе'млю мою`, и^ в роже'нїе мое` и^дђ`”
30
Але він сказав йому: не піду; я піду у свою землю і на свою батьківщину.
31
И$ реq, не ѓ^ста'ни насъ поне'же б^њ с на'ми въ пђсты'ни, и^ бђ'деши в наs ста'рецъ”
31
Мойсей же сказав: не залишай нас, тому що ти знаєш, як розташовуємося ми станом у пустелі, і будеш для нас оком;
хіба я носив в утробі весь народ цей, і хіба я народив його, що Ти говориш мені: неси його на руках твоїх, як нянька носить дитину, в землю, що Ти з клятвою обіцяв батькам його?
І сказав Господь Мойсею: збери Мені сімдесят мужів зі старійшин Ізраїлевих, яких ти знаєш, що вони старійшини і наглядачі його, і візьми їх до скинії зібрання, щоб вони стали там з тобою;
17
И$ сни'дђ, и^ гл~ю та'мо с тобо'ю и^ ё^и^мђ` эT' дх~а и^же при тебњ, и^ въꙁложђ` на' ня да подо'имђтᲆ с тобо'ю, накаꙁа'нїе людїе тїи, да не во'диши т^ы е^ди'нъ”
17
Я зійду, і буду говорити там з тобою, і візьму від Духа, Який на тобі, і покладу на них, щоб вони несли з тобою тягар народу, а не один ти носив.
Народу ж скажи: очистіться до завтрашнього дня, і будете їсти м’ясо; оскільки ви плакали голосно до Господа і говорили: хто нагодує нас м’ясом? добре нам було в Єгипті, — то і дасть вам Господь м’ясо, і будете їсти [м’ясо]:
19
Не е^ди'нъ дн~ь да ја^сте н^и два`, н^и е~, дн~їи, н^и і~ дн~їи, н^и к~ дн~ь”
19
не один день будете їсти, не два дні, не п’ять днів, не десять днів і не двадцять днів,
але цілий місяць [будете їсти], поки не піде воно з ніздрів ваших і не зробиться для вас огидним, за те, що ви знехтували Господа, Який серед вас, і плакали перед Ним, говорячи: для чого було нам виходити з Єгипту?
21
Рече же мољ=сїи, х~, ты'сящъ людїи сихъ, в ни'х же а%зъ е^смь, ты же рече мя'съ и^мъ да'мᲆ, да ја^дяT мцsъ дн~їи”
21
І сказав Мойсей: шістсот тисяч піших у народі цьому, серед якого я знаходжуся; а Ти говориш: Я дам їм м’ясо, і будуть їсти цілий місяць!
Мойсей вийшов і сказав народу слова Господні, і зібрав сімдесят мужів зі старійшин народу і поставив їх біля скинії.
25
И$ сни'де г~ь въ ѓ%блацњ и^ гл~а к немђ`. и^ ёя` эT' дх~а и^же на не'мъ, и^ въꙁложи` на о~ старецъ, ја%коже препочи` дх~ъ на ниX и^ пррoковаша, и^ посеM не преста'ша”
25
І зійшов Господь у хмарі, і говорив з ним, і взяв від Духа, Який на ньому, і дав сімдесятьом мужам старійшинам. І коли спочив на них Дух, вони стали пророкувати, але потім перестали.
26
И$ ѓста'ста дв^а мђжа в по'лцњ, и%мя е^ди'номђ е^лда'дъ и%мя второ'мђ мода'дъ, и^ препочи` на ниX дх~ъ, и^ сїа же бњ'ста эT в#пи'саныX, н^о не прїидо'ста къ хра'мђ, и^ пррoковаша въ по'лцњ”
26
Двоє з мужів залишилися в стані, одному ім’я Елдад, а другому ім’я Модад; але і на них спочив Дух [вони були з числа записаних, тільки не входили до скинії], і вони пророкували в стані.
І піднявся вітер від Господа, і приніс від моря перепелів, і накидав їх біля стану, на день шляху по одну сторону і на день шляху по другу сторону біля стану, майже на два лікті від землі.
І встав народ, і весь той день, і всю ніч, і весь наступний день збирали перепелів; і хто мало збирав, той зібрав десять хомерів; і розклали їх для себе навколо стану.
І звернувся Мойсей до Господа, говорячи: Боже, зціли її!
14
И$ рече г~ь къ мољ=сїю, а^ще эTц~ъ е^я` плю'я заплю'етъ въ лице` е^я`, и^ не срами'тся з~ дн~ь да эTлђчи'тся вн^њ полка`, и^ по си'хъ да вни'детъ”
14
І сказав Господь Мойсеєві: якби батько її плюнув їй у лице, то чи не повинна була б вона соромитися сім днів? отже, нехай буде вона у проказі сім днів поза станом, а після знову повернеться.
15
И$ эTлђчи'ся марїамъ вн^њ полка' з~ дн~їи” Лю'дїе же не въꙁдвиго'шася до'ндеже ѓ^чи'стися марїа'мъ”
15
І пробула Маріам у проказі поза станом сім днів, і народ не вирушав у путь, доки не повернулася Маріам.
і пішли в південну країну, і дійшли до Хеврона, де жили Ахиман, Сесай і Фалмай, діти Енакові: Хеврон же був побудований на сім років раніше Цоана, [міста] єгипетського;
24
и прїидо'ша до де'бри гро'ꙁдныя, и^ съгляда'ша ю&, и^ ё^рњꙁаша эTтђдђ ви'ничинђ съ греꙁнове'нїемъ е^ді'нђ эT ни'хъ, и^ въꙁдвиго'ша ю& на же'рдь, и^ эT ши'покъ и^ эT смо'ковъ”
24
і прийшли до долини Есхол, [і оглянули її,] і зрізали там виноградну гілку з одним гроном ягід, і понесли її на жердині двоє; взяли також гранатових яблук і смокв;
І пішли і прийшли до Мойсея й Аарона і до всієї громади синів Ізраїлевих у пустелю Фаран, у Кадес, і принесли їм і всій громаді відповідь, і показали їм плоди землі;
І розпускали недобрі чутки про землю, яку вони оглядали, між синами Ізраїлевими, говорячи: земля, яку проходили ми для огляду, є земля, що поїдає тих, що живуть на ній, і весь народ, який ми бачили на ній, люди високі на зріст;
і для чого Господь веде нас у землю цю, щоб ми впали від меча? дружини наші і діти наші дістануться у здобич ворогам; чи не краще нам повернутися в Єгипет?
якщо Господь милостивий до нас, то введе нас у землю цю і дасть нам її — цю землю, в якій тече молоко і мед;
9
Раꙁвњ эT г~а не бђ'дите эTстђпницы, вы' же не ё^бо'истеся люде'и земля` тоя`, поне'же ја%ко въ пи'щђ наM е^сть, эTстђпи'ло бо вре'мя эT ниX, г~ь же с на'ми, не бо'итеся и^хъ”
9
тільки проти Господа не повставайте і не бійтеся народу землі цієї; бо він дістанеться нам на поживу: захисту в них не стало, а з нами Господь; не бійтесь їх.
і скажуть жителям землі цієї, які чули, що Ти, Господь, знаходишся серед народу цього, і що Ти, Господь, даєш їм бачити Себе лицем до лиця, і хмара Твоя стоїть над ними, і Ти йдеш перед ними вдень у стовпі хмарному, а вночі в стовпі вогненному;
Господь довготерпеливий і многомилостивий [і істинний], Який прощає беззаконня і провини [і гріхи], і Який не залишає без покарання, але карає беззаконня батьків на дітях до третього і четвертого роду.
усі, які бачили славу Мою і знамення Мої, зроблені Мною в Єгипті й у пустелі, і спокушали Мене вже десять разів і не слухали голосу Мого,
23
И$ да не ё%зрятъ ꙁемля` е^ю'же кляXся эTц~емъ и^хᲆ. н^о ча'домъ и^хъ, ја^же сђть съ мно'ю ꙁд^њ, и^же не вњ'дятъ добра` и^ ѕла`” Всяk ю%ноша невњ'дыи си'мъ да'мъ ꙁе'млю, вси' же раꙁгнњвавшїи м^я не ё%зряT е^я`”
23
не побачать землі, яку Я з клятвою обіцяв батькам їх; [тільки дітям їх, що тут зі Мною, що не знають, що добро, що зло, усім малолітнім, хто нічого не розуміє, їм дам землю, а] усі, що дратували Мене, не побачать її;
24
Ра'бъ же мои хале'въ. ја%ко бы'сть дх~ъ и%нъ при не'мъ, и^ въслњ'дова мн^њ” Въведђ и& вᲆ ꙁе'млю в ню'же вхо'диT та'мо, и^ племя` е^го прїиметᲆ ю&,
24
але раба Мого, Халева, за те, що в ньому був інший дух, і він повністю підкорювався Мені, введу в землю, в яку він ходив, і сім’я його успадкує її;
за числом сорока днів, в які ви оглядали землю, ви понесете покарання за гріхи ваші сорок років, рік за день, щоб ви пізнали, що означає бути залишеним Мною.
і будете приносити жертву Господу, всепалення, або жертву, для якої заколюються воли і вівці, на виконання обітниці, або з ревности, або у свята ваші, щоб зробити приємні пахощі Господу, —
4
и^ да принесе'тъ принося'и да'ръ свои г~ђ. да принесе'тъ и^ тре'бђ мђки` пшени'чны деся'тђю часть е^фи, мњ'ры, вмњшены въ е^ле'ю четве'ртые ча'сти и%ны мњ'ры”
4
тоді той, хто приносить жертву свою Господу, повинен принести у приношення від хліба десяту частину [ефи] пшеничного борошна, змішаного с четвертою частиною гина єлею;
5
Вина' же на въꙁлїя'нїя четве'ртђю ча'сть и%ны мњ'ры, да сътвори'те въ вс^есъж#же'нїе, и^л^и въ тре'бђ а%гньцђ е^ди'номђ да сᲆтвори'те толи'ко, приноs вони` бл~гово'нїя г~ђ”
5
і вина для узливання принось четверту частину гина при всепаленні, або при жертві, що заколюється, на кожного агнця [у приємні пахощі Господу].
Всякий тубілець так повинен робити це, приносячи жертву у приємні пахощі Господу;
14
А/ще ли прише'лецъ въ ва'съ пребђ'дет# вᲆ ꙁемли` ва'шеи, и^л^и а'ще пребђ'дет# въ ва'съ в роже'нїи ва'шихъ, и^ да сътвори'тъ прино'съ въ во'ню` бл~гово'нїа г~ђ, ја%коже твори'те в^ы та'коже да сътвори'тъ
14
і якщо буде між вами жити прибулець, або хто б не був серед вас у роди ваші, і принесе жертву в приємні пахощі Господу, то і він повинен робити так, як ви робите;
то, коли з недогляду громади зроблена помилка, нехай уся громада принесе одного молодого вола [без вад] у всепалення, у приємні пахощі Господу, з хлібним приношенням й узливанням його, за уставом, і одного козла в жертву за гріх;
25
И$ да помо'лиTся жре'цъ ѓ^ все'мъ со'нмњ сн~овъ і^ил~евъ. и^ да ѓ^ста'вится и^мъ, ја%ко нехотњнїе е^сть” Сїи же принесо'ша да'ръ свои принесе'нїе г~ђ, грњхъ ра'ди своиX преD г~ь, нехотњ'нїи ради и^хъ”
25
і очистить священик усю громаду синів Ізраїлевих, і буде прощено їм, тому що це була помилка, і вони принесли приношення своє в жертву Господу, і жертву за гріх свій перед Господом, за свою помилку;
І вивела його вся громада геть зі стану, і побили його камінням, і він помер, як повелів Господь Мойсею.
37
И$ реq г~ь къ мољ=сїю гл~я.
37
І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
38
гл~и сн~омъ і^и~левымъ и^ рцы` и^мъ, да сътворя'тъ себњ повразки на ё%глехъ ри'зъ своиX в роже'нїиX свои^хъ. и^ да въꙁложаT на кра'я ё%глеX риZ своиX, пря'денїе си'нее”
38
оголоси синам Ізраїлевим і скажи їм, щоб вони робили собі китиці на краях одягу свого в роди їх, і в китиці, що на краях, вставляли нитки з блакитної вовни;
і будуть вони в китицях у вас для того, щоб ви, дивлячись на них, згадували всі заповіді Господні, і виконували їх, і не ходили услід серця вашого й очей ваших, які тягнуть вас до блудодійства,
повстали проти Мойсея, і з ними із синів Ізраїлевих двісті п’ятдесят мужів, начальники громади, яких закликали на зібрання, люди вельможні.
3
И$ въста'ша на мољ=сїа и^ а^а^ро'на и^ реко'ста к ни'ма, ё^ста'вися въ ваs ја%коже вс^и со'нми вс^и ст~и и^ в нихᲆ г~ь, то` чт^о ради въста'ете на со'нмъ гн~ь”
3
І зібралися проти Мойсея й Аарона і сказали їм: досить вам; уся громада, усі святі, і серед них Господь! чому ж ви ставите себе вище народу Господнього?
і сказав Корею і всім спільникам його, говорячи: завтра покаже Господь, хто Його, і хто святий, щоб наблизити його до Себе; і кого Він обере, того і наблизить до Себе;
невже мало вам того, що Бог Ізраїлів відокремив вас від суспільства Ізраїльського і наблизив вас до Себе, щоб ви виконували служби при скинії Господній і стояли перед громадою [Господньою], щоб служити їй?
і візьміть кожен свою кадильницю, і покладіть у них куріння, і принесіть перед лице Господнє кожен свою кадильницю, двісті п’ятдесят кадильниць; ти й Аарон, кожен свою кадильницю.
18
и^ взя'ша ко'ждо свои кади'лникᲆ и^ вложи'ша на' ня ѓ^гнь, и^ вложи'ша на' ня џимїя'м#, и^ поста'виша преD две'рми хра'ма свᲇдњ'нїя, мољ=сїи и^ а^а^ро'нъ”
18
І взяв кожен свою кадильницю, і поклали в них вогню, і всипали в них куріння, і стали при вході у скинію зібрання; також і Мойсей і Аарон.
19
И$ вᲆста'ша на' ня коре'и и^ весь со'ньмᲆ е^го, преD две'рми хра'ма свᲇдњнїа, и^ ја%ви'ся слава гн~я всемђ` со'ньмђ”
19
І зібрав проти них Корей усю громаду до входу в скинію зібрання. І з’явилася слава Господня всій громаді.
І встав Мойсей, і пішов до Дафана й Авирона, і за ним пішли старійшини Ізраїлеві.
26
И$ гл~а къ со'нмђ рекїи, эTстђпи'те эT кђщ'ъ чл~къ непокори'выхъ си'хъ, и^ не прикоснетеся къ всемђ` е^ликоже е^сть и^хъ да не поги'бнете въ все'мъ грњси` и^хъ”
26
І сказав громаді: відійдіть від наметів нечестивих людей цих, і не доторкайтеся ні до чого, що належить їм, щоб не загинути вам [разом] у всіх гріхах їхніх.
І відійшли вони з усіх боків від житла Корея, Дафана й Авирона; а Дафан і Авирон вийшли і стояли біля дверей наметів своїх з дружинами своїми і синами своїми і з малими дітьми своїми.
а якщо Господь сотворить надзвичайне, і земля розверзне вуста свої і поглине їх [і доми їх і намети їх] і усе, що в них, і вони живими зійдуть у пекло, то знайте, що люди ці знехтували Господа.
кадильниці грішників цих смертю їх, і нехай розіб’ють їх на листи для покриття жертовника, бо вони принесли їх перед лице Господа, і вони зробилися освяченими; і будуть вони знаменням для синів Ізраїлевих.
І взяв Єлеазар священик мідні кадильниці, які принесли спалені, і розбили їх на листи для покриття жертовника,
40
Въ па'мятъ сн~оM і^и~левымъ, ја^ко да не прїидеT никтоy и^ноплеме'нникᲆ, и^же нњсть эT плода` а^а^ро'на, е^же възложи'ти џимїя'м# преD гм~ъ. и^ да не бђдетᲆ ја%ко и^ коре'и, и^ совњтницы е^го, ја%коже гл~а е^мђ г~ь мољ=сїѓ^мъ”
40
у пам’ять синам Ізраїлевим, щоб ніхто сторонній, який не від сімені Аарона, не приступав приносити кадіння перед лице Господнє, і не було з ним того, що з Кореєм і спільниками його, як говорив йому Господь через Мойсея.
41
И$ възропта'ша сн~ове і^и~льтестїи, наё^трїе на мољ=сїа и^ а^а^ро'на гл~юще, в^ы и^зби'ста люди гн~я”
41
На другий день уся громада синів Ізраїлевих нарікала на Мойсея й Аарона і говорила: ви умертвили народ Господній.
І сказав Мойсей Аарону: візьми кадильницю і поклади в неї вогню з жертовника і всип куріння, і неси швидше до громади і заступи їх, тому що вийшов гнів від Господа, [і] почалось ураження.
І повернувся Аарон до Мойсея, до входу в скинію зібрання, після того, як ураження припинилося.
Глvа, з~і”
1
И$ рече г~ь кᲆ мољ=сїю гл~я.
1
І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
2
гл~и сн~омъ і^и~левымъ, и^ возми` эT нихъ по е^ді'номђ жеꙁлђ` же'злъ, же'ꙁлъ эT всњхъ кн~ѕь и^хᲆ, по домо'мъ эTч~ьства и^хъ в~і жеꙁла`, и%мя же кое^гождо напиши на жезлњ` е^го”
2
скажи синам Ізраїлевим і візьми в них по жезлу від коліна, від усіх начальників їхніх за колінами, дванадцять жезлів, і кожного ім’я напиши на жезлі його;
3
И/мя же а^а^ро'не напиши' на жезлњ левљ=инњ, е^сть б^о же'ꙁлъ е^ді'нъ по племе'ни и^хᲆ до'мђ эTч~ьства и^хъ”
3
ім’я Аарона напиши на жезлі Левія, бо один жезл від начальника коліна їхнього [повинні вони дати];
4
И$ да положи'ши и& въ хра'мњ свњдњнїя пря'мо свњдњнїю, в ниX же ја%влю'ся тебњ т^ђ”
4
і поклади їх у скинії зібрання, перед ковчегом одкровення, де явлюся Я вам;
І сказав Мойсей синам Ізраїлевим, і дали йому всі начальники їхні, від кожного начальника по жезлу, за колінами їхніми дванадцять жезлів, і жезл Ааронів був серед жезлів їхніх.
На другий день увійшов Мойсей [і Аарон] у скинію одкровення, і ось, жезл Ааронів, від дому Левіїного, розцвів, пустив бруньки, дав цвіт і приніс мигдалини.
І сказав Господь Мойсеєві: поклади знову жезл Ааронів перед ковчегом одкровення для збереження, на знамення для непокірливих, щоб припинилося ремство їх на Мене, і вони не вмирали.
І сказали сини Ізраїлеві Мойсеєві: ось, ми вмираємо, гинемо, усі гинемо!
13
Всяk присеꙁаяй къ хра'мђ свњдњнїа гн~я ё%мретᲆ и^ до конца л^и ё%мира'юще поги'бнеM”
13
усякий, хто наближається до скинії Господньої, помирає: чи не доведеться всім нам померти?
Глvа, и~і”
1
И$ рече г~ь къ а^аро'нђ гл~я, т^ы и^ сн~ове твои` и^ доM эTц~а твое^го с тобо'ю, да во'ꙁмете пеrвеньства` грњхъ ст~ыхъ. ты же и^ сн~ове твои` да прїимете грњхи` жречества ва'шего”
1
І сказав Господь Аарону: ти і сини твої і дім батька твого з тобою понесете на собі гріх за недбалість у святилищі; і ти і сини твої з тобою понесете на собі гріх за несправність у священстві вашому.
2
И$ бра'тїю твою` племя` левљ=ино со'ньма эTц~а свое^го, и^ приведи` къ себњ, и^ да преDста'нђтъ тебњ, и^ да послђжатъ тебњ, и^ тебњ и^ сн~омъ твоиM с тобо'ю преD хра'момъ свњдњнїа”
2
Також і братів твоїх, коліно Левіїне, плем’я батька твого, візьми собі: нехай вони будуть при тобі і служать тобі, а ти і сини твої з тобою будете при скинії одкровення;
3
И$ да блю'дђтъ страж#бы` твоа, и^ страQбы` хра'ма. ра'ꙁвњ къ сосђдомъ ст~ымᲆ и^ ко ѓ^лᲄарю да не пристђпаюT, да не и^ꙁмрђтъ, и^ сїи, и^ в^ы”
3
нехай вони відправляють службу тобі і службу в усій скинії; тільки щоб не приступали до речей святилища і до жертовника, щоб не померти і їм і вам.
4
И$ прило'жатся к тебњ, и^ да блюдђтᲆ стражбы` хра'ма свњдњнїа, и^ вся` слђж'бы храма. а^ и^ноплеме'нникъ да не пристђпа'етъ къ ва'мъ,
4
Нехай вони будуть при тобі і відправляють службу в скинії зібрання, усі роботи по скинії; а сторонній не повинен наближатися до вас.
5
и^ да съблюде'те стражбы` ст~ыхъ, и^ страQбы` ѓ^лтаря`, и^ не бђдетъ ктомђ` гнњ'ва на сн~њхъ і^и~левыX”
5
Так відправляйте службу у святилищі і при жертовнику, щоб не було надалі гніву на синів Ізраїлевих;
6
А/зъ б^о взя'хъ братїю ва'шђ левљ=ты, эT среды сн~овъ і^и~левъ, ва'мъ в да'рᲆ вда'ныи, г~ђ слђжи'ти слђжбы хра'ма свњдњ'нїа”
6
бо братів ваших, левитів, Я взяв від синів Ізраїлевих і дав їх вам, у дар Господу, для відправляння служби при скинії зібрання;
7
Ты' же и^ сн~ове твои` с тобо'ю, съхрани'те жречество ва'ше, по всемђ` дњ'лђ ѓ^лтаря`, и^ внђтрьняа ꙁавњ'сы. и^ да слђ'жите слQђбы в данїа дахъ ваM жречество ва'ше, и^ноплеме'нникъ же пристђпа'я да ё^мретъ”
7
і ти і сини твої з тобою пильнуйте священство ваше в усьому, що належить жертовнику і що всередині за завісою, і служіть; вам даю Я в дар службу священства, а сторонній, який приступить, відданий буде на смерть.
І сказав Господь Аарону: ось, Я доручаю тобі спостерігати за приношеннями Мені; від усього, що посвячується синами Ізраїлевими, Я дав тобі і синам твоїм, заради священства вашого, уставом вічним;
ось, що належить тобі зі святинь великих, від того, що спалюється: усяке приношення їхнє хлібне, і всяка жертва їхня за гріх, і всяка жертва їхня за провину, що вони принесуть Мені; це велика святиня тобі і синам твоїм.
10
Въ ст~омъ ст~ыхъ да ја%сте я&. ве'сь мђжескъ полъ да ја%сте я&, т^ы и^ сн~ове твои` ст~а да бђ'дђтᲆ тебњ”
10
На найсвятішому місці їжте це; усі чоловічої статі можуть їсти, [ти і сини твої]; це нехай буде святинею для тебе.
11
Се' же да бђдетъ вамъ эT начаTка данїа и^хъ, эT всњхъ возложе'нїи сн~овъ і^и~левъ, тебњ да'хъ я& и^ сн~омъ твоиM, и^ дще'ремъ твоиM с тобо'ю, закоnно вњчно. вся'къ чи'стыи въ домђ твое^мъ да ја%сте я&”
11
І ось, що тобі з приношень дарів їхніх: усі приношення синів Ізраїлевих Я дав тобі і синам твоїм і дочкам твоїм з тобою, уставом вічним; усякий чистий у домі твоєму може їсти це.
Усе краще з єлею і все краще з винограду і хліба, початки їх, що вони дають Господу, Я віддав тобі;
13
вся'к# чи'стъ в домђ твое^мъ да ја%стъ я&”
13
усі перші плоди землі їх, що вони принесуть Господу, нехай будуть твоїми; усякий чистий у домі твоєму може їсти це.
14
Вся'ко наро'чное въ сн~њхъ і^и~левыX, тебњ да бђ'детъ”
14
Усе закляте в землі Ізраїлевій нехай буде твоїм.
15
И$ вся'къ эTвръза'яи^ вся'ка ложесна` эT всея` плоти, е^ли'ко прино'сятъ г~ђ, эT чл~ка до скота`, тебњ` да бђ'детъ. н^о и^скђпленїемъ и^скђ'пятся, сн~ове чл~чїи, и^ прьвенцы` скота` нечи'стаго да и^скђпяᲄся”
15
Усе, що розкриває утробу в усякій плоті, що приносять Господу, з людей і з худоби, нехай буде твоїм; тільки первісток з людей повинен бути викупленим, і первородне з худоби нечистої повинне бути викупленим;
16
И$скђ'пъ же и^хъ эT е^ди'наго мцsа, и^же съцᲇне'нїе, е~, си'кль, по си'клю ст~омђ, к~, мњ'дниць е^сть”
16
а викуп за них: починаючи від одного місяця, за оцінкою твоєю, бери викуп п’ять сиклів срібла, за сиклем священним, який у двадцять гер;
але за первородне з волів, і за первородне з овець, і за первородне з кіз, не бери викупу: вони святиня; кров’ю їх окроплюй жертовник, і жир їх спалюй у жертву, у приємні пахощі Господу;
18
А$ мяса тебњ да бђдTђ, ја^коже и^ грђ'ди възложенїа, и^ ра'мо десно'е тебњ да бђ'дђтᲆ”
18
м’ясо ж їх тобі належить, так само як груди приношення і праве плече тобі належать.
Усі принесені святині, які приносять сини Ізраїлеві Господу, віддаю тобі і синам твоїм і дочкам твоїм з тобою, уставом вічним; це завіт соли вічний перед Господом, даний тобі і нащадкам твоїм з тобою.
20
И$ рече г~ь къ а^а^ро'нђ въ земли` и^хъ, да не причасти'ши, ча'сти тебњ да не бђдетъ в ни'хъ” ЈА/ко а%ꙁъ часть е^смь твоа`, и^ прича'стїе твое, среди` сн~овъ і^и~левъ,
20
І сказав Господь Аарону: в землі їхній не будеш мати наділу і частки не буде тобі між ними; Я частка твоя і наділ твій серед синів Ізраїлевих;
а синам Левія, ось, Я дав у наділ десятину з усього, що в Ізраїля, за службу їх, за те, що вони відправляють служби в скинії зібрання;
22
И$ да не пристђпаютъ по се'мъ, сн~ове і^и~льтестїи къ хра'мђ свњдњ'нїа, прїя'ти грњха` смр~тнаго”
22
і сини Ізраїлеві не повинні надалі приступати до скинії зібрання, щоб не понести гріха і не померти:
23
Но^ да слђжаT левљ=ти сами слђжбђ хра'ма свњдњнїа, и^ сїи возмђтъ грњхъ и^хъ, въ зако'нъ вњчныи в роже'нїа и^хъ, и^ среди` сн~овъ і^и~левъ да не причастяT прича'стїя”
23
нехай левити відправляють служби в скинії зібрання і несуть на собі гріх їхній. Це устав вічний у роди ваші; серед же синів Ізраїлевих вони не одержать наділу;
24
ЈА/ко десяти'нђ сн~овъ і^и~левъ, е^лико а%ще эTлђча'тъ г~ђ, ё^частїе далъ е^смь левљ=тоM въ прича'стїе, сего ради рекох# иM среди` сн~оv і^и~лев#, да не причастяT прича'стїя”
24
тому що десятину синів Ізраїлевих, яку вони приносять у приношення Господу, Я віддаю левитам у наділ, тому і сказав Я їм: між синами Ізраїлевими вони не одержать наділу.
25
И$ рече г~ь къ мољ=сїю гл~я
25
І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
26
левљ=томъ да гл~еши рекїи к ниM, а%ще во'змете десяти'нђ, эT сн~овъ і^и~левъ, ја%же дахъ ваM эT нихᲆ въ прича'стїе, да ё^и^мете в^ы эT нея` ё^ча'стїе г~ђ десяти'нђ, эT десяти'ны ея`.
26
оголоси левитам і скажи їм: коли ви будете брати від синів Ізраїлевих десятину, яку Я дав вам від них у наділ, то підносьте з неї приношення Господу, десятину із десятини, —
так і ви будете підносити приношення Господу з усіх десятин ваших, які будете брати від синів Ізраїлевих, і будете давати з них приношення Господнє Ааронові священику;
ви можете їсти це на всякому місці, ви і [сини ваші і] сімейства ваші, тому що це вам плата за працю вашу в скинії зібрання;
32
И$ не прїимете иX ради грњха`, ја%ко эTлђчи'те тђкъ е^я эT нихъ. но ст~ыX сн~овъ і^и~леv да не ѓ^сквернавите, и^ да не ё%мрете”
32
і не понесете за це гріха, коли принесете краще з цього; і посвяченого синами Ізраїлевими не оскверните, і не помрете.
Глvа, џ~і”
1
И$ рече г~ь къ мољ=сїю і^ а^а^ро'нђ гл~я.
1
І сказав Господь Мойсеєві й Аарону, говорячи:
2
с^е раꙁлђче'нїе зако'на е^лико заповњ'да г~ь гл~я, гл~и сн~омъ і^и~левымᲆ, и^ да приведђтъ к тебњ ю^ницђ ры'жђ непоро'чнђ, ја^же не и%мать на себњ порока, и^ на не'иже нњсть было и%го”
2
ось устав закону, який заповів Господь, говорячи: скажи синам Ізраїлевим, нехай приведуть тобі руду телицю без вад, у якої нема недоліків, [і] на якій не було ярма;
3
И$ даси ю& къ е^лиа^за'рђ жерцђ` и^ да възведTђ ю& вн^њ поlчища на мᲇсто чи'сто, и^ да ꙁаколюᲄъ ю& преD нимъ”
3
і віддайте її Єлеазару священику, і виведе її геть зі стану [на місце чисте], і заколють її при ньому;
4
И$ да во'ꙁмеT е^лїаꙁа'рᲆ эT кро'ви ея`, и^ да въскропи'тъ съпреди` хра'ма свњдњнїа эT крови ея` сеDмижды”
4
і нехай візьме Єлеазар священик перстом своїм крови її й кров’ю покропить передню сторону скинії зібрання сім разів;
5
И$ да сожᲆгђтъ ю& преD нимᲆ, и^ ко'жђ ея`, и^ мя'са ея`, и^ кровь ея` с моты'лы ея` да соyгђтъ”
5
і спалять телицю на його очах: шкуру її і м’ясо її й кров її з нечистотою її нехай спалять;
6
И$ да во'зметᲆ жре'цъ древо ке'дрово і^ и'ссопъ. и^ соска'нїе червле'ное и^ да сложиT среди` сож#женыа ю%ница”
6
і нехай візьме священик кедрового дерева й ісопу і нитку з червленої вовни і кине на спалювану телицю;
7
И$ да и^спереT ри'зы своа` жре'цъ, и^ да ѓ^мы'етъ тњ'ло свое водо'ю, и^ потоM да вни'детъ въ по'лкъ, и^ нечи'стъ бђ'детъ жре'цъ до' вечера”
7
і нехай вимиє священик одяг свій, і обмиє тіло своє водою, і потім увійде в стан, і нечистим буде священик до вечора.
8
А$ и'же сожига'етъ ея` да и'сперетᲆ ри'ꙁы е^го. и^ да ѓ^мы'етъ тњ'ло е^го водо'ю, и^ нечи'стъ бђдетъ до' вечера,
8
І той, хто спалював її, нехай вимиє одяг свій водою, і обмиє тіло своє водою, і нечистим буде до вечора;
9
и^ да собереT члкъ по'пелъ чи'стъ ю%ница, и^ да и^знесетъ вн^њ по'лчища, на мњсто чи'сто. и^ да бђ'детъ со'ньмђ сн~овъ і^и~левъ въ снабдњнїе, вода` ѓ^кропле'нїа ѓ^цыще'нїе е^сть”
9
і хто-небудь чистий нехай збере попіл телиці і покладе поза станом на чистому місці, і буде він зберігатися для громади синів Ізраїлевих, для води очищувальної: це жертва за гріх;
і той, хто збирав попіл телиці, нехай вимиє одяг свій, і нечистий буде до вечора. Це для синів Ізраїлевих і для прибульців, які живуть у них, нехай буде уставом вічним.
Хто доторкнеться до мертвого тіла якої-небудь людини, нечистим буде сім днів:
12
Сїи да ѓ^чи'стится се'ю водо'ю вᲆ дн~ь г~, и^ вᲆ дн~ь, з~, чи'сᲄъ бђ'детъ” А/ще ли не ѓ^чи'стиTся ею` въ дн~ь г~, и^ въ дн~ь з~, нечи'стъ бђдетъ”
12
він повинен очистити себе цією [водою] у третій день і в сьомий день, і буде чистим; якщо ж він не очистить себе в третій і сьомий день, то не буде чистим;
13
Вся'къ прикаса'ася мр~твомђ эT вся'кїа дш~и чл~чи” А/ще ё%мретъ, не ѓ^чи'стяся сїи храM гн~ь ѓ^скверна'вилъ, и^ потреби'тся дш~а т^а эT і^и~ля, ја^ко вода` ѓ^кропле'нїа не въскропи'ся на'нь нечи'стъ е^сᲄь, ја^ко и^ на потомъ нечистота` е^го на не'мъ бђ'детъ”
13
усякий, хто доторкнеться до мертвого тіла якої-небудь людини померлої і не очистить себе, осквернить оселю Господа: знищиться людина та із середовища Ізраїля, бо вона не покроплена очищувальною водою, вона нечиста, ще нечистота її на ній.
Усякий, хто доторкнеться на полі до убитого мечем, або до померлого, або до кістки людської, або до гробу, нечистим буде сім днів.
17
И$ да во'змђтъ нечи'стомђ эT по'пела съж#женїа, и^ ѓ^цыще'нїа, и^ да возлїюT на'нь во'дђ живђ въ сосDђ”
17
Для нечистого нехай візьмуть попелу тієї спаленої жертви за гріх і наллють на нього живої води в посудину;
18
И$ да во'змеT и^с#сопъ, и^ ѓ^мо'читъ и& въ во'дђ мђж'ᲆ чи'стъ, и^ да кропи'тъ на храM, и^ на сосђды, и^ на дш~а и^же а%ще сђть т^ђ. и^ прися'гшиX ко'сти чл~чїи, и^л^и стрђп#ливђ и^л^и мр~твечи'нњ, и^л^и гро'бђ.
18
і нехай хто-небудь чистий візьме ісоп, і вмочить його у воду, і покропить намет і весь посуд і людей, які знаходяться в ньому, і того, хто доторкнувся до кістки [людської], або до вбитого, або до померлого, або до гробу;
19
да вᲆскропиT чи'стыи на нечи'стаго, вᲆ дн~ь г~. и^ вᲆ дн~ь з~, и^ ѓ^чи'стится сеDма'го дн~я, и^ да и^спереT ри'зы своа`, и^ да ѓ^мы'етъ тњло е^го водо'ю, и^ нечи'стъ бђдетъ до' вечера, и^ въ ве'черъ чисᲄъ бђдетъ”
19
і нехай покропить чистий нечистого в третій і сьомий день, і очистить його в сьомий день; і вимиє він одежу свою, і обмиє [тіло своє] водою, і на вечір буде чистим.
Якщо ж хто буде нечистим і не очистить себе, то знищиться людина та із середовища народу, бо вона осквернила святилище Господа; очищувальною водою вона не покроплена, вона нечиста.
І нехай буде це для них уставом вічним. І той, хто кропив очищувальною водою, нехай вимиє одяг свій; і той, хто доторкнувся до очищувальної води, нечистим буде до вечора.
навіщо ви привели громаду Господню в цю пустелю, щоб померти тут нам і худобі нашій?
5
Въскђ'южъ н^ы и^ꙁведо'сте и^ꙁъ е^гљ=пта, и^ прїидо'сте въ мњсто с^е зло'е, мњсто в немже не сњ'ется ни смо'кви. н^и виногра'да, ниже ши'покъ, ниже воды` е^сть пи'ти”
5
і для чого вивели ви нас з Єгипту, щоб привести нас на це негідне місце, де не можна сіяти, немає ні смоковниць, ні винограду, ні гранатових яблук, ні навіть води для пиття?
візьми жезл і збери громаду, ти й Аарон, брат твій, і скажіть на очах їхніх скелі, і вона дасть із себе воду: і так ти виточиш їм воду зі скелі, і напоїш громаду і худобу її.
І підняв Мойсей руку свою і вдарив у скелю жезлом своїм двічі, і потекло багато води, і пила громада і худоба її.
12
И$ рече г~ь къ мољсїю і^ а^а^ро'нђ гл~я. ја%ко не вњ'роваста ѓ^ст~ити мя преD сн~ьми і^и'л~ьтескими, сего` ради не вᲆведе'та в^ы соньма` сего` в# зе'млю ю%же да'хъ и^мъ”
12
І сказав Господь Мойсеєві й Аарону: за те, що ви не повірили Мені, щоб виявити святість Мою перед очима синів Ізраїлевих, не введете ви народ цей у землю, яку Я даю йому.
13
Си вода` сопе'рная. ја^ко похђли'ша сн~ове і^и^л~ьтестїи преD гм~ъ, и^ ѓ^ст~ися в ниX”
13
Це вода Мериви, біля якої ввійшли в суперечку сини Ізраїлеві з Господом, і Він явив їм святість Свою.
дозволь нам пройти землею твоєю: ми не підемо по полях і по виноградниках і не будемо пити води з колодязів [твоїх]; але підемо дорогою царською, не звернемо ні праворуч ні ліворуч, доки не перейдемо кордони твої.
Але Едом сказав йому: не проходь через мене, інакше я з мечем виступлю проти тебе.
19
Реко'ша же к ни'мъ сн~ове і^и^л~еви, поD горо'ю мине'мъ, и^ а'ще эT воды` твое'я пїе'мъ м^ы и^ ско'ты на'ша да'мы цњнђ` тебњ, и^но'го нњсть никое^го'же дњла, поD горо'ю да мине'мъ”
19
І сказали йому сини Ізраїлеві: ми підемо великою дорогою, і якщо будемо пити твою воду, я і худоба моя, то буду платити за неї; тільки ногами моїми пройду, що нічого не коштує.
20
Се'и же рече, не мине'ши сквоꙁњ м^я. і^ и^ꙁы'де проти'вђ и^мъ е^до'мъ с наро'домъ тя'жкым#, и^ рђко'ю крњ'пкою”
20
Але він сказав: не проходь [через мене]. І виступив проти нього Едом з численним народом і з сильною рукою.
нехай прилучиться Аарон до народу свого; бо він не ввійде в землю, яку Я даю синам Ізраїлевим, за те, що ви непокірними були велінню Моєму біля вод Мериви;
25
Возми` а^а^ро'на брата твое^го, и^ е^лиа^ꙁара сн~а е^го, и^ възведи` я& на ѓ%ръ горђ преD всњмъ со'ньмоM”
25
і візьми Аарона [брата твого] і Єлеазара, сина його, і зведи їх на гору Ор [перед усією громадою];
26
И$ съвлечи` а^аро'нђ ри'ꙁы еh, и^ ѓ^блечи` е^лиа^за'ра сн~а е^го, а^аро'н же приближи'в#ся да ё%мреT т^ђ”
26
і зніми з Аарона одяг його, і зодягни в нього Єлеазара, сина його, і нехай Аарон відійде і помре там.
і говорив народ проти Бога і проти Мойсея: навіщо ви вивели нас з Єгипту, щоб померти [нам] у пустелі, бо тут нема ні хліба, ні води, і душі нашій обридла ця негідна їжа.
І прийшов народ до Мойсея і сказав: згрішили ми, що говорили проти Господа і проти тебе; помолися Господу, щоб Він відігнав від нас зміїв. І помолився Мойсей [Господу] за народ.
І сказав Господь Мойсеєві: зроби собі [мідного] змія і вистав його на прапорі, і [якщо вжалить змій кого-небудь], ужалений, глянувши на нього, залишиться живим.
І послав Ізраїль послів до Сигона, царя Аморрейського, [з пропозицією мирною,] щоб сказати:
22
да про'идемъ сквоѕњ` ꙁемлю твою пђтемъ про'идемᲆ. не ё^клониMся н^и на села, н^и на виногра'ды, ниже пїемъ воды` эT кладязь твоиX. пђтемъ цр~ьскимъ поидемᲆ дондеже проидеM предњлы твоя`”
22
дозволь мені пройти землею твоєю; [ми підемо дорогою,] не будемо заходити на поля і виноградники, не будемо пити води з колодязів [твоїх], а підемо шляхом царським, поки не перейдемо меж твоїх.
Але Сигон не дозволив Ізраїлю йти через свій край; і зібрав Сигон весь народ свій і виступив проти Ізраїля в пустелі, і дійшов до Іааци, і воював з Ізраїлем.
24
И$ꙁби` я& і^и~ль сњ'ченїеM ме'чныM, и съвладњша земле'ю е^го, эT а^рно'на до а^во'ка, до сн~овᲆ а^м#мо'нь, ја%ко а^ꙁи'ръ предњли` сн~овъ а^мъмо'нь сђть”
24
І вразив його Ізраїль мечем і взяв у володіння землю його від Арнона до Іавока, до меж аммонитських, бо міцними були межі аммонитян;
І сказав Господь Мойсеєві: не бійся його, бо Я віддам його і весь народ його і всю землю його в руки твої, і вчиниш з ним, як вчинив із Сигоном, царем Аморрейським, що жив у Есевоні.
35
И$ ё^би'ша е^го, и^ сн~ы е^го и^ вс^я лю'ди е^го. да'ждь не ѓ^ста` в ни'хъ живы'и. и^ прїя'ша ꙁемлю и^хъ”
35
І вразили вони його і синів його і весь народ його, так що жодного не залишилося [живим], і оволоділи землею його.
І сказали моавитяни старійшинам мадіамським: цей народ поїдає тепер усе навколо нас, як віл поїдає траву польову. Валак же, син Сепфорів, був царем моавитян у той час.
І послав він послів до Валаама, сина Веорового, у Пефор, що на ріці Євфраті, в землі синів народу його, щоб покликати його і сказати: ось, народ вийшов з Єгипту і покрив лице землі, і живе він поряд зі мною;
отже, прийди, прокляни мені народ цей, тому що він сильніший за мене: можливо, тоді я зможу вразити його і вигнати його з землі; я знаю, що кого ти благословиш, той благословенний, і кого ти проклянеш, той проклятий.
ось, народ вийшов з Єгипту і покрив лице землі, [і живе поряд зі мною]; отже, прийди, прокляни мені його; можливо, тоді я буду в стані воювати з ним і вигнати його [із землі].
12
И$ рече г~ь къ валаа'мђ да не и^деши с ни'ми, ниже кленеши людїи. сђть б^о блsвены”
12
І сказав Бог Валааму: не ходи з ними, не проклинай народу цього, бо він благословенний.
13
И$ въста'въ валаа'мъ заё%тра, рече кн~ѕемъ вала'ковыM. вᲆꙁвратиᲄеся кᲆ гнsђ свое^мђ, не ѓ^сᲄа'ви ми б~ъ и^ти` с вами”
13
І встав Валаам зранку і сказав князям Валаковим: ідіть у землю вашу, бо не хоче Господь дозволити мені йти з вами.
14
И$ въста'вше кн~ѕи моа'вли прїидоша къ вала'кђ” и^ рекоша е^мђ, не хощетъ валаа'мъ прїити` с нами”
14
І встали князі моавитські, і прийшли до Валака, і сказали [йому]: не погодився Валаам іти з нами.
І відповів Валаам і сказав рабам Валаковим: хоча б Валак давав мені повний свій дім срібла і золота, не можу переступити повеління Господа, Бога мого, і зробити що-небудь мале або велике [за своєю волею];
19
И$ нн~њ в^ы потрьпи'те но'щъ сїю, да ё^вњде чт^о приложи'тᲆ г~ь гл~ати ко мнњ`”
19
втім, залишіться тут і ви на ніч, і я дізнаюся, що ще скаже мені Господь.
20
И$ прїиде б~ъ кᲆ валаа'мђ во снᲇ` но'щїю и^ рече е^мђ. а%ще ꙁовђще т^я пришли сђть чл~ци сїи въста'въ и^ди` въ слDњ и^хъ, н^о слово и^же а%ще гл~ю тебњ, т^о да сътвори`”
20
І прийшов Бог до Валаама вночі і сказав йому: якщо люди ці прийшли кликати тебе, встань, піди з ними; але тільки роби те, що Я буду говорити тобі.
Валаам встав уранці, осідлав ослицю свою і пішов із князями моавитськими.
22
И$ раZгнњвася ја%ростїю б~ъ ја^ко и%де сїи к немђ`. и' въсᲄаv а%гг~лъ бж~їи на сопротивле'нїе е^мђ на пђти`. сїи же сњдя'ше на ѓ^сля'ти свое^мђ, и^ дв^а раба` е^го с ниM”
22
І запалав гнів Божий за те, що він пішов, і став ангел Господній на дорозі, щоб перешкодити йому. Він їхав на ослиці своїй і з ним двоє слуг його.
23
И$ ё^ꙁрњ ѓ^сля` а%гг~ла бж~їя сђпроти'въ стоа'ща на пђти`, и^ мечъ и^звлечен# в рђцњ` е^мђ, и^ съвратися ѓ^се'лъ с пђти` и^дяше на' поле, и^ би'въ валаа'мᲆ ѓ^сля` жезло'мъ, е^же напра'витї е& на пђть”
23
І побачила ослиця ангела Господнього, що стоїть на дорозі з оголеним мечем у руці, і звернула ослиця з дороги, і пішла на поле; а Валаам став бити ослицю, щоб повернути її на дорогу.
І сказав Валаам ангелові Господньому: згрішив я, тому що не знав, що Ти стоїш проти мене на дорозі; отже, якщо це неприємно в очах Твоїх, то я повернусь.
І сказав Валаам Валаку: постій біля всепалення твого, а я піду; може, Господь вийде мені назустріч, і що Він відкриє мені, я оголошу тобі. І [залишився Валак біля всепалення свого, а Валаам] пішов на підвищене місце [запитати Бога].
4
валаамъ же и'де въпроси'ти б~а, и%де же пря'мо” И ја%ви'ся б~ъ валаа'мђ. и^ рече к немђ валаа'мъ. ꙁ~, тре'бищъ съгото'виX, и^ въꙁложиX теле'цъ, и^ ѓ^ве'нъ на тре'бища”
4
І зустрівся Бог з Валаамом, і сказав йому [Валаам]: сім жертовників влаштував я і приніс тельця і барана на кожному жертовнику.
І промовив притчу свою і сказав: з Месопотамії привів мене Валак, цар Моава, від гір східних: прийди, прокляни мені Якова, прийди, проголоси зло на Ізраїля!
8
Чт^о прокленђ` е^гоже не клене'тъ б~ъ. и^ чт^о ꙁлоблю е^гоже не ѓ^злоби б~ъ”
8
Як прокляну я? Бог не проклинає його. Як проголошу зло? Господь не проголошує [на нього] зла.
І відповів він і сказав: чи не повинен я достеменно сказати те, що вкладає Господь в уста мої?
13
И$ рече к немђ` вала'къ, пои^ди` е^ще` со мно'ю на мњсᲄо и%но, эTнюдђже ё%зриши иX эTтђ'дђ, н^о ча'сть и^хъ ё%зриши, а^ всњхᲆ не ё%зриши, и^ прокле'неши иX мн^њ та'мо”
13
І сказав йому Валак: піди зі мною на інше місце, з якого ти побачиш його, але тільки частину його побачиш, а всього його не побачиш; і прокляни мені його звідти.
14
И$ поя` е^го на стра'жбы се'лныя. на ве'рхђ и^сте'санъ и^ съграd т^ђ, з~. тре'бищь, и^ въꙁложи` телца` и^ ѓ'вна на тре'бище”
14
І взяв його на місце сторожі, на вершину гори Фасги, і побудував сім жертовників, і приніс по тельцю і барану на кожному жертовнику.
І запалав гнів Валака на Валаама, і сплеснув він руками своїми, і сказав Валак Валааму: я покликав тебе проклясти ворогів моїх, а ти благословляєш їх ось уже втретє;
І сказав Валаам Валаку: чи не говорив я послам твоїм, яких ти посилав до мене:
13
А$ще м^и да'сть вала'къ храM е^го по'лнъ сребра` и^ зла'та. не могђ` престђпи'ти сло'ва бж~їя, не сътвори'ти е^мђ ѕл^о и^л^и добро ѓ^ себњ`, е^ли'ко а'ще рече м^и б~ъ т^о гл~ю”
13
«хоча б давав мені Валак повний свій будинок срібла і золота, не можу переступити повеління Господнього, щоб зробити що-небудь добре чи зле за своєю волею: що скаже Господь, те й буду говорити»?
14
И$ нн~њ и^дђ до мњ'ста свое^го. ходи` да т^и съвњща'ю чт^о сътворя'тъ лю'дїе сїи, лю'демъ твои^м#, въ послDњняа дн~и”
14
Отже, ось, я йду до народу свого; піди, я провіщу тобі, що зробить народ цей з народом твоїм з часом.
Бачу Його, але нині ще немає; бачу Його, але не близько. Сходить зірка від Якова і постає жезл від Ізраїля, і вражає князів Моава і розтрощує всіх синів Сифових.
І ось, хтось із синів Ізраїлевих прийшов і привів до братів своїх мадіанитянку, на очах Мойсея й на очах усієї громади синів Ізраїлевих, коли вони плакали при вході у скинію зібрання.
7
И ви'дњ финее'съ, сн~ъ е^ліа^ꙁа'ровъ внђ'къ а^а^ро'на жерца`, въста` и^ꙁъ среды` со'нма, и^ взе'мъ сђли'цђ свою в рђцњ”
7
Финеєс, син Єлеазара, сина Аарона священика, побачивши це, встав із середовища громади і взяв у руку свою спис,
Финеєс, син Єлеазара, сина Аарона священика, відвернув гнів Мій від синів Ізраїлевих, возревнувавши за Мене серед них, і Я не знищив синів Ізраїлевих у ревності Моїй;
тому що вони вороже вчинили з вами в підступництві своєму, спокусивши вас Фегором і Хазвою, дочкою начальника мадіамського, сестрою своєю, вбитою в день ураження за Фегора.
Сини Елиава: Немуїл, Дафан і Авирон. Це ті Дафан і Авирон, що були покликані в зібрання, які вчинили підбурення проти Мойсея й Аарона разом зі спільниками Корея, коли ці підбурювали проти Господа;
і розверзла земля уста свої, і поглинула їх і Корея; разом з ними померли і спільники їхні, коли вогонь пожер двісті п’ятдесят чоловік, і стали вони в знамення;
хто численніший, тому дай наділ більший; а хто менш численний, тому дай наділ менший: кожному слід дати наділ відповідно до числа тих, що ввійшли до підрахунку;
55
по жре'бїю. да ся раZдњли'тъ земля` и^хъ. на и^мена` племене'мъ эTч~ествїя иX. да причастяT”
55
за жеребом слід розділити землю, за іменами колін батьків їх повинні вони одержати наділи;
56
эT жре'бїя, да раздњли'ши прича'стїе и^хъ. междђ мно'гими, и^ малы'ми
56
за жеребом слід розділити їм наділи їх, як численним, так і нечисленним.
І було підраховано двадцять три тисячі всіх чоловічої статі, від одного місяця і вище; бо вони не були пораховані разом із синами Ізраїлевими, тому що не дано їм наділу серед синів Ізраїлевих.
І прийшли дочки Салпаада, сина Хеферового, сина Галаадового, сина Махирового, сина Манассіїного з покоління Манассії, сина Йосифового, і ось імена дочок його: Махла, Ноа, Хогла, Милка і Фирца;
і стали перед Мойсеєм і перед Єлеазаром священиком, і перед князями і перед усією громадою, біля входу в скинію зібрання, і сказали:
3
эTц~ъ нашъ ё%мре въ пђсты'ни. и^ се'и не б^њ средњ со'нма съста'вльшагося на' г~а. въ со'нмњ корњѓ^вњ, ја%ко грњха` ради свое^го ё%мре, сн~ове же не бы'ша е^мђ”
3
батько наш помер у пустелі, і він не був у числі спільників, які зібралися проти Господа зі збіговиськом Кореєвим, але за свій гріх помер, і синів у нього не було;
якщо ж немає братів батька його, віддайте наділ його близькому його родичеві з покоління його, щоб він успадкував його; і нехай буде це для синів Ізраїлевих поставлено в закон, як повелів Господь Мойсеєві.
І сказав Господь Мойсеєві: зійди на цю гору Аварим, [яка по цей бік Йордану, на цю гору Ново,] і подивися на землю [Ханаанську], яку Я даю синам Ізраїлевим [у володіння];
тому що ви не послухалися повеління Мого в пустелі Син, під час розбрату в громаді, щоб явити перед очима їхніми святість Мою при водах. [Це води Мериви при Кадесі в пустелі Син.]
нехай поставить Господь, Бог духів усякої плоті, над цією громадою людину,
17
и^же и^ꙁы'идетъ преD ни'ми, и^ кт^о вни'детъ преD лицемъ и^хъ, и^ кто` я& и^ꙁведетъ и^ кто` я& въве'детъ. и^ да не бђдђтъ сонмъ гн~ь, ја%ко ѓ^вца` не и^мђщи па'стыря”
17
яка виходила б перед ними і яка входила б перед ними, яка виводила б їх і яка приводила б їх, щоб не залишилася громада Господня, як вівці, в яких немає пастиря.
18
И$ рече г~ь къ мољ=сїю гл~я. пои^ми` съ собою и^сђ'са сн~а нављ=на. чл~ка и^же и%мать в себњ` дх~ъ, и^ да вᲆꙁложиши рђцњ свои` на'нь”
18
І сказав Господь Мойсеєві: візьми собі Ісуса, сина Навина, людину, в якій є Дух, і поклади на нього руку твою,
19
И$ да поставиши и& преD е^лїа^ꙁа'ромъ жерце'мъ. и^ да ꙁаповњ'сть е^мђ, преD всњмъ со'нмомъ, и^ да заповњждь ѓ^ немъ преD ними”
19
і постав його перед Єлеазаром священиком і перед усією громадою, і дай йому настанову перед очима їх,
і дай йому від слави твоєї, щоб слухала його вся громада синів Ізраїлевих;
21
ПрDе е^лїа^ꙁаромъ жерцеM, да станеT. и^ да въпраша'ютъ е^го сђда`, ја^вленїеM преD гм~ъ, реченїемъ е^го да и^ꙁы'дTђ, и^ рече'нїемъ е^го да вни'дђтъ, самъ и^ сн~ове і^и^л~евы, и^ весь сонмᲆ в#кђпᲇ”
21
і буде він звертатися до Єлеазара священика і запитувати його про рішення, через урим перед Господом; і за його словом повинні виходити, і за його словом повинні входити він і всі сини Ізраїлеві з ним і вся громада.
й узливання при ній чверть гина на одного агнця: на святому місці зливай узливання, вино Господу.
8
І$ а'гньцђ второ'мђ сътвори'ши кᲆ вечерђ потребњ е^го. и^ по въꙁлїя'нїи е^го да сътвори'ши, въ воню` бл~гово'нїа г~ђ”
8
Другого агнця принось увечері, з таким хлібним приношенням, як вранці, і з таким самим узливанням при ньому принось його в жертву, у приємні пахощі Господу.
А в суботу [приносьте] двох агнців однолітніх без вад, і в приношення хлібне дві десятих частини ефи пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, і узливання при ньому:
10
вс^есъж#же'нїя сђбо'ты сђбо'тамᲆ на вс^есᲆж#же'нїе всегда'шнее и^ въꙁлїя'нїа е^го”
10
це — суботнє всепалення в кожну суботу, зверх постійного всепалення й узливання при ньому.
і три десятих частини ефи пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, у приношення хлібне на одного тельця, і дві десятих частини ефи пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, у приношення хлібне на барана,
13
И$ десяти'нђ е^ді'нђ мђки` пшени'чны вмњшены въ е^ле'ю, а%гньцђ е^ді'номђ, на тре'бђ въ воню` бл~гово'нїя” Прино'съ же г~ђ,
13
і по десятій частині ефи пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, у приношення хлібне на кожного агнця; це — всепалення, приємні пахощі, жертва Господу;
14
въꙁлїя'нїе и^хъ по'лъ мњ'ры и'нъ, да бђ'детъ телцђ` е^ді'номђ. а^ тре'тїя ча'сть мњ'ры и'нъ да бђ'деT ѓ^внђ` е^ді'номђ” А$ четве'ртая ча'сть мњ'ры и'нъ, да бђ'детъ а%гньцђ е^ді'номђ, эT вина` с^е въ вс^есъж#же'нїе, эT мцsа до мцsа въ мцsы лњта”
14
й узливання при них повинно бути півгина вина на тельця, третина гина на барана і чверть гина на агнця; це всепалення в кожне новомісяччя в усі місяці року.
15
И$ козе'лъ е^ді'нъ эT ко'з# грњха` ра'ди, г~ђ на вс^есъж#же'нїе при'сное, да соᲄвори'те и^ въꙁлїа'нїе еh”
15
І одного козла приносьте Господу в жертву за гріх; зверх всепалення постійно слід приносити його з узливанням його.
16
Въ мцsъ же а~, въ д~і дн~ь мцsа, па'сха г~ђ”
16
У перший місяць, у чотирнадцятий день місяця — Пасха Господня.
і при них у приношення хлібне приносьте пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, три десятих частини ефи на кожного тельця, і дві десятих частини ефи на барана,
зверх новомісячного всепалення і хлібного приношення його, і зверх постійного всепалення і хлібного приношення його, й узливань їх, за уставом, у приємні пахощі Господу.
7
И$ деся'тыи дн~ь мцsа сего` наро'чиT ст~ъ да бђ'детъ ваM. и^ да ѓ^ꙁло'бите дш~а ваша, и^ всего` дњ'ла слђж'ня да не сътвори'те”
7
І в десятий [день] цього сьомого місяця нехай буде у вас священне зібрання: смиряйте тоді душі ваші і ніякої справи не робіть;
і по десятій частині ефи на кожного з семи агнців,
11
И$ коꙁла` е^ді'наго эT коꙁъ грњха` ради ѓцыстити ѓ^ ваs” Раꙁвњ е^же грњха` ради ѓ^цыщенїе, и^ вс^есъж#же'нїе всегдашнее, и^ треба е^я и^ вᲆꙁлїанїе еа`, по раZсђженїю е^а`, въ воню` бл~говонїа, приносъ г~ђ”
11
і одного козла в жертву за гріх, [для очищення вас,] зверх жертви за гріх, що приноситься в день очищення, і зверх всепалення постійного і хлібного приношення його, й узливання їх, [за уставом принесених у приємні пахощі, у жертву Господу].
12
И$ е~і дн~ь, з~ го, мцsа сего` нарочи'тъ ст~ъ да бђдетъ ваM. всего` дњ'ла слђжня да не сᲆтворите, и^ праꙁднђи'те вонь праꙁдникъ гв~и з~ дн~їи”
12
І в п’ятнадцятий день сьомого місяця нехай буде у вас священне зібрання; ніякої роботи не виконуйте і святкуйте свято Господнє сім днів;
і при них у приношення хлібне пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, три десятих частини ефи на кожного з тринадцяти тельців, дві десятих частини ефи на кожного з двох баранів,
Приносьте це Господу у свята ваші, зверх того, що приноситься вами, за обітницею або з ревности, всепалення ваші і хлібні приношення ваші, й узливання ваші і мирні жертви ваші.
І сказав Мойсей начальникам колін синів Ізраїлевих, говорячи: ось що повелів Господь:
3
Чл~къ чл~кᲆ и^же а%ще помо'лиTся ѓ^бᲇщанїеM г~ђ. и^л^и закленеTся кля'твою. и^л^и наречетъ наро'комъ, ѓ^ дш~и свое'и, да не ѓ^скверна'витъ словеси` свое^го, вс^е е^ли'ко и^зрече'тъ и^ꙁъ ё%стъ е^го, да сътвориT”
3
якщо хто дасть обітницю Господу, або поклянеться клятвою, поклавши зарок на душу свою, то він не повинен порушувати слова свого, але повинен виконати все, що вийшло з уст його.
4
А/ще ли помо'лится жена` ѓ^бᲇщанїеM г~ђ. и^ли наречеT наро'къ в домђ` эTц~а свое^го въ ю%ности свое'и”
4
Якщо жінка дасть обітницю Господу і покладе на себе зарок в домі батька свого, в юності своїй,
і почує батько обітницю її і зарок, який вона поклала на душу свою, і промовчить про те батько її, то всі обітниці її відбудуться, і всякий зарок її, що вона поклала на душу свою, відбудеться;
якщо ж батько її, почувши, заборонить їй, то всі обітниці її і зароки, які вона поклала на душу свою, не відбудуться, і Господь простить їй, тому що заборонив їй батько її.
7
А/ще ли пося'гнеT за' мђжь, т^о ѓ^бTњ ея` на не'и. по эTлђченїи эT ё%сᲄъ ея`, ја%же нарекла` е^сᲄь на' дш~ђ свою”
7
Якщо вона вийде заміж, а на ній обітниця її, або слово уст її, яким вона зв’язала себе,
8
И$ ё^слы'шиT мђж'ь е^я`, и^ помолчиT е'й. во'ньже дн~ь ё^слы'шиT, та'ко да станTђ вс^и ѓ^бᲇты е^я` и^ нареченїа е^я` ја%же нарекла` еs на' дш~ђ свою да станTђ”
8
і почує чоловік її і, почувши, промовчить: то обітниці її відбудуться, і зароки її, що вона поклала на душу свою, відбудуться;
якщо ж чоловік її, почувши, заборонить їй і відкине обітницю її, яка на ній, і слово уст її, яким вона зв’язала себе, [то вони не відбудуться, тому що заборонив їй чоловік її,] і Господь простить їй.
10
И$ ѓ^бњтᲆ вдови'чь и^ пђщени'ца. е^ли'ко а%ще ѓ^беща'етᲆ на' дш~ђ свою да пребђ'детъ и^мъ”
10
Обітниця ж удови і розведеної, який би вона не поклала зарок на душу свою, відбудеться.
Якщо дружина в домі чоловіка свого дала обітницю, або поклала зарок на душу свою з клятвою,
12
И$ ё^слы'шитъ мђжь ея`, и^ помолчиT е'й, не възбранитъ е'й. да ста'нђтъ вс^и ѓ^бњты е^я`, и^ вс^я нареченїа ея', ја%же нарекла` е^сть на' дш~ђ свою` да ста'нђтᲆ е'й”
12
і чоловік її чув, і промовчав про те, і не заборонив їй, то всі обітниці її відбудуться, і всякий зарок, який вона поклала на душу свою, відбудеться;
13
А/ще ли эTлђча'я эTлђчиT мђжь ея`, во'ньже дн~ь ё^слы'шитᲆ. вс^е е^ли'ко а'ще и^зошло` е^сть, и^ꙁъ ё%стъ ея`, по ѓ^бњтомъ ея`, и^ по нарече'нїемᲆ ея`, е^же на' дш~ђ ея`, не пребђ'детᲆ е'й, мђжь б^о ея` эTлђчилъ е^сть. и^ г~ь ѓ^цы'стиT е^я`”
13
якщо ж чоловік її, почувши, відкинув їх, то всі, обітниці її, що вийшли з уст її, і зароки душі її не відбудуться: чоловік її знищив їх, і Господь простить їй.
Всяку обітницю і всякий клятвений зарок, щоб смирити душу, чоловік її може затвердити, і чоловік її може відкинути;
15
А/ще ли молча` помоlчи'тъ е'й, эT дн~е до дн~е да ѓ^ста'нђтъ е'й вс^я ѓ^бњты ея`. и^ вс^я нареченїя ја%же до нея`, ста'нђтъ е'й, ја%ко молча'лъ е'й е^сть сїи дн~ь во'нже слыша”
15
якщо ж чоловік її мовчав про те день за день, то він тим затвердив усі обітниці її і всі зароки її, що на ній, затвердив, тому що він, почувши, мовчав про те;
І послав їх Мойсей на війну, по тисячі з коліна, їх і Финеєса, сина Єлеазара, [сина Аарона,] священика, на війну, і в руці його священні сосуди і труби для тривоги.
7
И$ въполчи'шася на мадїа^ма. ја%коже повелњ г~ь мољ=сїю, і^ и^зби'ша весь мђжескъ поl”
7
І пішли війною на Мадіама, як повелів Господь Мойсеєві, і вбили всіх чоловічої статі;
і разом з убитими їх убили царів мадіамських: Евия, Рекема, Цура, Хура і Реву, п’ятьох царів мадіамських, і Валаама, сина Веорового, убили мечем [разом з убитими їх];
і доставили полонених і здобич і захоплене до Мойсея і до Єлеазара священика і до громади синів Ізраїлевих, до стану, на рівнини моавитські, що біля Йордану, навпроти Єрихона.
ось вони, за порадою Валаамовою, були для синів Ізраїлевих приводом до відступу від Господа на догоду Фегору, за що й ураження було в громаді Господній;
і все, що проходить через вогонь, проведіть через вогонь, щоб воно очистилося, а крім того, й очищувальною водою треба очистити; усе, що не проходить через вогонь, проведіть через воду;
24
І$ и^спере'те риꙁы вашA въ дн~ь сеDмыи и^ да ѓ^цы'стится, и^ потоM да вни'детъ вᲆ по'лчище”
24
і одяг ваш вимийте в сьомий день, і очистіться, і після того входьте в стан.
і з половини синів Ізраїлевих візьми по одній частці з п’ятдесяти, з людей, з великої худоби, з ослів і з дрібної худоби, і віддай це левитам, що служать при скинії Господній.
З половини синів Ізраїлевих узяв Мойсей одну п’ятдесяту частину з людей і з худоби і віддав це левитам, які виконують службу при скинії Господній, як повелів Господь Мойсеєві.
і ось, ми принесли приношення Господу, хто що дістав із золотих речей: ланцюжки, зап’ястя, персні, серги і привіски, для очищення душ наших перед Господом.
І взяв Мойсей і Єлеазар священик золото від тисячоначальників і стоначальників, і принесли його до скинії зібрання, у пам’ять синів Ізраїлевих перед Господом.
люди ці, що вийшли з Єгипту, від двадцяти років і вище [які знають добро і зло,] не побачать землі, про яку Я клявся Аврааму, Ісааку та Якову, тому що вони не підкорялися Мені,
Якщо ви відвернетеся від Нього, то Він знову залишить його в пустелі, і ви погубите весь народ цей.
16
И$ пришеDше к немђ` и^ гл~аша, ѓ^гра'ды ѓ^вцаM да соградиM зд^њ скотоM свои^мᲆ. и^ ѓ^гра'ды и^мᲇнїемᲆ на'шиM.
16
І підійшли вони до нього і сказали: ми побудуємо тут овечі двори для отар наших і міста для дітей наших;
17
а^ м^ы вᲆѓ^рђже'ни пои'деM на сᲄраQбђ прьвїи, сн~омъ і^и^л~евымъ. до'ндеже въведе'мᲆ я& в мᲇсто иX. и^ да вселяTся и^мњнїа на'ша въ гра'ды ё^твержены насе'лниk раd земля'”
17
самі ж ми перші озброїмося і підемо перед синами Ізраїлевими, доки не приведемо їх у місця їхні; а діти наші нехай залишаться в укріплених містах, для безпеки від жителів землі;
і підкорена буде земля перед Господом, то опісля повернетеся і будете невинні перед Господом і перед Ізраїлем, і буде земля ця у вас у володінні перед Господом;
23
А/ще ли не сътвори'те тако, съгрњши'те преD гм~ь. и^ ё^вњсте грXњ свои е^гда` в^ы пости'гнетъ ѕл^о,
23
якщо ж не зробите так, то згрішите перед Господом, і понесете покарання за гріх ваш, яке постигне вас;
24
да съградите в^ы себњ` ѓ^гра'ды и^мњнїю ва'шемђ. и^ ѓ^гра'ды ското'мᲆ вашиM, и^ꙁвњщенїе и^зъ ё%стъ ва'шихъ да сᲆтвори'те”
24
будуйте собі міста для дітей ваших і двори для овець ваших і робіть, що сказано устами вашими.
і сказав їм Мойсей: якщо сини Гадові і сини Рувимові перейдуть з вами за Йордан, усі озброївшись на війну перед Господом, і підкорена буде перед вами земля, то віддайте їм землю Галаад у володіння;
30
А/ще л^и не преидTђ вᲆѓ^рђже'ни с ва'ми на' брань преD гм~ъ да препђ'стите и^мњнїе и^хъ. и^ же'ны и^хъ, и^ ско'ты и^хъ. прежде васъ на ꙁемлю` ханаа'ню. и^ да причастяTся с вами на земли` ханаа'ни”
30
якщо ж не підуть вони з вами озброєні [на війну перед Господом, то пошліть перед собою майно їхнє, дружин їхніх і худобу їхню у землю Ханаанську], і вони одержать володіння разом з вами в землі Ханаанській.
І віддав Мойсей їм, синам Гадовим і синам Рувимовим, і половині коліна Манассії, сина Йосифового, царство Сигона, царя Аморрейського, і царство Ога, царя Васанського, землю з містами її та околицями, — міста землі в усі сторони.
із Раамсеса вирушили вони в перший місяць, у п’ятнадцятий день першого місяця; на другий день Пасхи вийшли сини Ізраїлеві під рукою високою на очах усього Єгипту;
4
Є$гљ=птяне же погрњба'хђ ё^ме'ршая эT ни'хъ вс^я, ја%же и^ꙁби` г~ь весь первене'цъ в земли` е^гљ=пет#стњи, и^ въ бо'ѕњхъ и^хъ, сътвори` эTм#ще'нїе г~ь.
4
тим часом єгиптяни ховали всіх первістків, яких уразив у них Господь, і над богами їхніми Господь учинив суд.
І піднявся Аарон священик на гору Ор за повелінням Господнім і помер там у сороковий рік після виходу синів Ізраїлевих із землі Єгипетської, у п’ятий місяць, у перший день місяця;
то проженіть від себе всіх жителів землі і знищіть усі зображення їхні, і всіх відлитих ідолів їхніх знищіть і всі висоти їхні зруйнуйте;
53
и^ погђби'те вс^я живђщая на земли`” И$ всели'теся в н^ю, ва'мᲆ б^о да'лᲆ е^сми ꙁе'млю и^хъ, ѓ%крsтъ по жре'бїю
53
і візьміть у володіння землю й оселіться на ній, тому що Я вам даю землю цю у володіння;
54
ѓ^быи'мете ꙁе'млю и^хъ въ ѓ^держа'нїе, по племе'немъ вашимъ. мно'гимъ ё^мно'жите ѓ^держа'нїе и^хъ, и^ ма'лыM ё^ма'лите ѓ^держа'нїе ихъ. в не'иже и^ꙁы'детъ жре'бїи е^го, та'мо да бђдетъ е^го, по племе'немъ эTч~ьствїи ва'шихᲆ причасти'те”
54
і розділіть землю за жеребом на наділи племенам вашим: численному дайте наділ більший, а нечисленному дай наділ менший; кому де випаде жереб, там йому і буде наділ; за колінами батьків ваших візьміть собі наділи;
55
А/ще л^и не погђ'бите живђщ'ихъ на ꙁемли` эT лица` ва'шего. и^ бђ'детъ ја%же ѓ^ста'вите ѓ^ нихъ, ѓ^стъни въ ѓ%чїю ва'шею. и^ ја%ꙁвы въ ре'брахъ ва'шихъ. и^ съвраждђ'ютъ вамъ на ꙁемли` на не'и же всели'теся”
55
якщо ж ви не проженете від себе жителів землі, то ті, що залишаться з них, будуть тернами для очей ваших і голками для боків ваших і будуть тіснити вас на землі, в якій ви будете жити,
дай наказ синам Ізраїлевим і скажи їм: коли ввійдете в землю Ханаанську, то ось земля, що дістанеться вам у наділ, земля Ханаанська з її кордонами:
3
И$ да бђ'детъ вамъ ё%го'лъ. ја^же эT лива'на эT пђсты'ни си'нъ даже до е^до'ма. и^ да бђ'дђтᲆ ваM прњдњ'лы да'же до лива'на. эT кра'я мо'ря слн~чнаго эT въсто'къ”
3
південна сторона буде у вас від пустелі Син, біля Едома, і піде у вас південний кордон від кінця Солоного моря зі сходу,
4
И$ да ѓ^бы'идђтъ ваs прњдњ'лы. эT лива'на до въше'ствїя и^кро'виня, и^ да про'идетъ до е^на'къ, и^ да бђ'детъ хо'дъ и^схо'дъ е^го на лива'нъ, кадис# варїи” И$ да и^ꙁы'детъ на село` а^раа'дово. и^ да про'идетъ до селмо'на,
4
і простягнеться кордон на південь до узгір’я Акравима і піде через Син, і будуть виступи її на південь до Кадес-Варні, звідти піде до Гацар-Аддара і пройде через Ацмон;
5
и^ да ѓ^бы'идетъ прњдњ'лы эT селмо'на, водоте'чь е^гљ=петскђ. и^ да бђ'детъ и^схоD мо'ре вели'кое”
5
від Ацмона простягнеться кордон до потоку Єгипетського, і будуть виступи його до моря;
6
И$ предњ'лы мо'рстїи да бђдђтъ ваM. мо'ре вели'кое да ё^лђчиT. с^е да бђ'детъ ваM прњдњ'лъ мо'рскїи”
6
кордоном західним буде у вас велике море: це буде у вас кордон на заході;
7
И$ с^е да бђ'детъ ваM предњ'лъ к сњверђ эT мо'ря вели'каго. и^ꙁмњ'рите сами себњ
7
на півночі ж буде у вас кордон: від великого моря проведіть його до гори Ор,
І дав повеління Мойсей синам Ізраїлевим і сказав: ось земля, яку ви розділите на наділи за жеребом, яку повелів Господь дати дев’яти колінам і половині коліна [Манассіїного];
поля при містах, які ви повинні дати левитам, від стіни міста повинні простягатися до [двох] тисяч ліктів, в усі боки;
5
И$ да и^змњ'риши странђ вн^њ гра'да, ја%же на восто'къ. двою` ты'сящђ лакот#” И$ страна` и^же къ сњ'верђ двою` ты'сящђ лако'тъ” И$ страна` ја%же кᲆ мо'рю двою` ты'сящђ ла'котъ” И$ страна` ја%же ко за'падђ двою` ты'сящђ ла'котъ” И$ гра'ды же посредњ сего` да бђ'дђтъ вамъ, и^ съдрᲆжа'нїа гра'довъ”
5
і відмірте за містом на східній стороні дві тисячі ліктів, і на південній стороні дві тисячі ліктів, і на заході дві тисячі ліктів, і на північній стороні дві тисячі ліктів, а посередині місто: такі будуть у них поля при містах.
6
И$ грады ја^же да'сте левљ=тоM ѕ~, граD да бђ'дђтъ ё^бњжныX. и^же да'сте бњ'гати в н^я ё^би'вшимъ. и^ къ сиM же, м~ и^ в~, грады”
6
З міст, які ви дасте левитам, [буде] шість міст для притулку, в які ви дозволите втікати убивці; і зверх них дайте сорок два міста:
усіх міст, які ви повинні дати левитам, буде сорок вісім міст, з полями при них.
8
Сїа же и^ гра'ды иXже да'сᲄе иM, эT ѓ^дрьжа'нїа сн~овᲆ і^и~леv эT многихъ мно'го, эT ма'лыхᲆ ма'ло. ко'ждо по прича'стїю свое^мђ, е^же пречастятъ, да дадя'тъ эT грDа левљ=томъ”
8
І коли будете давати міста з володінь синів Ізраїлевих, тоді з більшого дайте більше, з меншого менше; кожне коліно, дивлячись за наділом, який одержить, повинно дати з міст своїх левитам.
для синів Ізраїлевих і для прибульця і для поселенця між вами будуть ці шість міст притулком, щоб тікав туди всякий, хто вбив людину ненавмисне.
16
а%ще ли сосђ'домъ желњꙁныM ё^бїет# и& и^ ё%мреT. ё^бі'ица е^сть, смр~тїю да ё%мретъ ё^бі'ица”
16
Якщо хто вдарить кого залізним знаряддям так, що той помре, то він убивця: убивцю слід віддати на смерть;
17
А/ще ли ка'менемъ и^з рђки`, ё^бїетᲆ и&, и^ е^же ё%мрети эT него, и^ ё'мретъ, ё'бїица е^сть, смр~тїю да ё%мреT ё^бїйца”
17
і якщо хто вдарить кого з руки каменем, від якого можна померти, так що той помре, то він убивця: убивцю слід віддати на смерть;
18
А/ще ли сосђ'домъ дре'вянымᲆ, и^ꙁ рђки` е^гоже ради ё%мрети, и^ тᲇмъ ё^бїетъ и& и^ ё%мреT, ё^бі'ица е^сть, смр~тїю да ё%мретъ ё^бі'ица”
18
або якщо дерев’яним знаряддям, від якого можна померти, ударить з руки так, що той помре, то він убивця: убивцю слід віддати на смерть;
19
О$у'жикъ крови тоя` да ё^бі'етъ ё^би'вшаго, е^гда` ё^сря'щетъ и& тогда` ё^бїетъ и&”
19
месник за кров сам може умертвити убивцю: лиш тільки зустріне його, сам може умертвити його;
20
А/ще вражды` ради вр'ьжетъ на'нь, вся'къ сосђ'дъ с хи'тростїю и^ ё'мретъ”
20
якщо хто штовхне кого з ненависти, або з наміром кине на нього що-небудь так, що той помре,
21
И$л^и съ гнњ'вомᲆ ё^би'лъ и& рђко'ю и^ ё'мретᲆ, смр~тїю да ё%мретъ ё^би'выи, ё^бі'ица б^о е^сᲄь. смр~тїю да ё%мреT ё^би'вая и&” О$у'жикᲆ крови, да ё^бїетъ, ё^бїйцђ, е^гда` стрњтится с ниM”
21
або по ворожнечі вдарить його рукою так, що той помре, того, хто ударив, слід віддати на смерть: він убивця; месник за кров може умертвити убивцю, лиш тільки зустріне його.
22
А/ще л^и внеза'пђ и^ не вражды` ради, вр'ьжеT на'нь всякъ сосDђ, и^ не съ вра'ждо'ю”
22
Якщо ж він штовхне його випадково, без ворожнечі, або кине на нього що-небудь без наміру,
23
И$л^и вся'кимъ ка'мыкомъ и^мже вр'ьжетᲆ невњ'дыи и^ па'детᲆ на него и^ ё'мрет#, сїи же врагъ е^го не бњ`, ни'же хотя'и ѕла` е^мђ твори'ти”
23
або який-небудь камінь, від якого можна померти, не бачачи упустить на нього так, що той помре, але він не був ворогом його і не бажав йому зла,
24
И$ да сђдиT соньмᲆ междђ` ё^би'вшимъ, и^ межи ё%жикою кро'ви, по раZсђдженїю ѓ%номђ”
24
то громада повинна розсудити між убивцею і месником за кров за цими постановами;
25
да и^ꙁба'витъ со'ньмъ ё^би'вшаго и&, эT ё%жика кро'ви. и^ да ё^ста'виT со'ньм# вᲆ градњ ё^бњжнеM во'ньже ё^бњжиT, да живетъ т^ђ. до'ндеже ё%мретъ жре'цъ вели'кїи” е^гоже пома'заша е^ле'ѓмъ ст~ымъ”
25
і повинна громада врятувати убивцю від руки месника за кров, і повинна повернути його громада в місто притулку його, куди він утік, щоб він жив там до смерти великого священика, який помазаний священним єлеєм;
і знайде його месник за кров поза межами міста притулку його, і уб’є убивцю цього месник за кров, то не буде на ньому провини кровопролиття,
28
Въ гра'де б^о ё^бњжа'нїа да живе'тъ, до'ндеже ё%мретъ жре'цъ вели'кїи” По ё^мр~твїи жерца` вели'каго да с^я ѓ^брати'тъ ё^би'выи, въ зе'млю ѓ^дрᲆжа'нїа свое^го”
28
тому що той повинен був жити у місті притулку свого до смерти великого священика, а після смерти великого священика повинен був повернутися убивця в землю володіння свого.
29
И$ да бђ'детъ с^е вамъ вᲆ ѓ^правле'нїе сђда, в роже'нїа ва'ша, въ всXњ селе'нїихъ ва'шиX”
29
Нехай буде це у вас постановою законною в роди ваші, у всіх оселях ваших.
30
Вся'каго ё^би'вшаго дш~ђ, сђдїа по словесе'мᲆ преD по'слђховъ да ё^бїетᲆ ё^би'вшаh. по'слђх же е^ді'нъ да не послђшествђеT на' смр~ть дш~и”
30
Якщо хто уб’є людину, то убивцю слід убити за словами свідків; але одного свідка недостатньо, щоб засудити на смерть.
31
И$ да не во'змете и^скђ'па на дш~и, эT ё^би'вшаго. повиnнђ сђщђ е^мђ ё^бїенїю смр~тїю ё^бо да ё%мретᲆ” И$ да не во'змете и^скђпа, за' дђшђ эT ё^би'вшаго ви'ннаго сђща'го на ё^бїенїе, смр~тїю б^о да ё%мретъ”
31
І не беріть викупу за душу вбивці, який винний у смерті, але його слід віддати на смерть;
32
И$ да не во'зметᲆ и^скђ'па, на ё^бњже'нїе во' грDа ё^бњженїа, да па'ки живе'тъ на земли`, до'ндеже ё%мретъ жре'цъ вели'кїи”
32
і не беріть викупу за того, хто втік у місто притулку, щоб йому дозволити жити в землі своїй раніше смерти [великого] священика.
33
И$ да не поги'бнеT ꙁемля` ё^бїе'нїемᲆ на не'иже в^ы ѓ^бита'ете. кро'вь б^о сїа побїет# зе'млю, и^ не ѓ^чи'стится ꙁемля` эT кро'ви пролїа'нныя на не'и, толи'ко эT кро'ви пролива'ющаго”
33
Не оскверняйте землі, на якій ви [будете жити]; бо кров оскверняє землю, і земля не інакше очищається від пролитої на ній крови, як кров’ю того, хто пролив її.
34
да не ѓ^сквръни'те ꙁемля`, на не'иже живе'те. на не'иже а%зъ вселя'юся посредњ ваs, а%зъ б^о е^смь г~ь, вселя'аися средњ сн~овъ і^и^л~евъ”
34
Не слід оскверняти землю, на якій ви живете, серед якої живу Я; тому що Я Господь перебуваю серед синів Ізраїлевих.
Прийшли глави сімейств від племені синів Галаада, сина Махирового, сина Манассіїного з племен синів Йосифових, і говорили перед Мойсеєм [і перед Єлеазаром священиком] і перед князями, главами колін синів Ізраїлевих,
і сказали: Господь повелів господарю нашому дати землю в наділ синам Ізраїлевим за жеребом, і господареві нашому повелено від Господа дати наділ Салпаада, брата нашого, дочкам його;
якщо ж вони будуть дружинами синів якого-небудь іншого коліна синів Ізраїлевих, то наділ їх відніметься від наділу батьків наших і додасться до наділу того коліна, в якому вони будуть [дружинами], і відніметься від наділу нашого, що дістався за жеребом;
і навіть коли буде у синів Ізраїлевих ювілей, тоді наділ їх додасться до наділу того коліна, в якому вони будуть [дружинами], і від наділу коліна батьків наших відніметься наділ їх.
І дав Мойсей повеління синам Ізраїлевим, за словом Господнім, і сказав: правду говорить коліно синів Йосифових;
6
Се^ слово е^же заповᲇ'да г~ь дще'реM сал#паа'довыM гл~ющи, и^дњже а%ще го'дњ иM да бђдTђ вᲆ жены, ра'ꙁвᲇ эT соnма эTч~ьства свое^го да бђдTђ въ же'ны”
6
ось що заповідає Господь про дочок Салпаадових: вони можуть бути дружинами тих, хто сподобається очам їхнім, тільки повинні бути дружинами в племені коліна батька свого,
7
И$ да не и^зменится прича'стїе сн~овъ і^и^л~евъ, эT племе'не въ племя` и%но” ЈА/ко ко'ждо вᲆ прича'стїи племе'ни эTч~ьсᲄва своеh. да ся же'няT сн~ове і^и^л~еви”
7
щоб наділ синів Ізраїлевих не переходив з коліна в коліно; тому що кожен із синів Ізраїлевих повинен бути прив’язаний до наділу коліна батьків своїх;
і всяка дочка, що успадковує наділ у колінах синів Ізраїлевих, повинна бути дружиною кого-небудь з племені коліна батька свого, щоб сини Ізраїлеві успадковували кожен наділ батьків своїх,
9
И$ да не и^змениTся прича'стїе эT племе'ни, вᲆ племя` и%но. н^о ко'ждо вᲆ прича'щенїе свое да ся пое^млюT сн~ове і^и^л~еви,
9
і щоб не переходив наділ з коліна в інше коліно; тому що кожне з колін синів Ізраїлевих повинне бути прив’язане до свого наділу.