Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Премђ'дрыя же'ны соꙁда'ша хра'мы, а^ беꙁђмныя раскопа'ша рђка'ма свои^ма”
1
Мудра дружина влаштує дім свій, а нерозумна зруйнує його своїми руками.
2
Ходя'и пра'во бои'тся г~а, а ѓ^строптеваяи пђти` своя` ё^коре'нъ бђ'детъ”
2
Хто йде прямим шляхом, боїться Господа; а чиї шляхи криві, той нехтує Його.
3
И$ꙁъ ё^стъ безђмныхъ же'ѕлъ досажде'нїя, ё^стны же правеDныхъ храняT себе`”
3
У вустах нерозумного — бич гордости; вуста ж мудрих охороняють їх.
4
И$дњже нњсть воловъ ја%сли празDны, а^ и^дњже жи'та мно'га ја%вњ волђ` крњпость”
4
Де немає волів, там ясла порожні; а багато прибутку від сили волів.
5
Свњдњтель вњренъ не лжеT, раждиѕа'етъ же л#жа свњдњтель неправеденъ.
5
Вірний свідок не обманює, а свідок неправдивий наговорить багато неправди.
6
въꙁы'щеши премђдрости въ ꙁлы'хъ и^ не ѓ^бря'щеши е^я`, чю'вство же эT мђдрыхъ ё^до'бно”
6
Розпусний шукає мудрости, і не знаходить; а для розумного знання легке.
7
Вс^я проти'вна сђть мђже`ви безђмнђ, ѓ^рђ'жїе же чю'в#ствїю ё^стны премђдрыхъ”
7
Відійди від чоловіка нерозумного, у якого ти не помічаєш розумних уст.
8
Премђ'дрость хђдо'гихъ раꙁђмњетъ пђти и^хъ, ненакаꙁа'нїе же нечьсти'выхᲆ лестно”
8
Мудрість розумного — знання путі своєї, глупство ж безрозсудних — омана.
9
домо'ве беꙁако'нныхъ длъжнђ'ютъ ѓ^цњщенїя, домове же правеDныхъ прїя'тни”
9
Нерозумні глузують з гріха, а серед праведних — благовоління.
10
СрDце мђж'ђ чю'вствено ѓслабля'ет# дш~ђ е^го, е^гда' же веселиTся не примњша'ется печа'ль досажде'нїя”
10
Серце знає горе душі своєї, і в радість його не втрутиться чужий.
11
домо'ве же нечьсти'выхъ и^ꙁчезнђтъ, скровища же и^справля'ющиX пребыва'ютъ”
11
Дім беззаконних зруйнується, а житло праведних розквітне.
12
Є/сть пђть и^же мни'тся чл~комъ пра'въ быти, послDњнњя же е^го прїидTђ во дно а%дђ.
12
Є шляхи, які здаються людині прямими; але кінець їх — дорога до смерти.
13
къ весе'лїемъ не прилагаеTся печа'ль, кончи'на же ра'дости въ пла'чь прихо'дитъ”
13
І під час сміху іноді болить серце, і кінцем радости буває печаль.
14
Пђтїи свои^хъ насы'тиTся дръзосердъ, эT ꙁамышленїя же своеh мђж'ъ бл~гъ”
14
Людина з розбещеним серцем насититься від шляхів своїх, і добра — від своїх.
15
Неꙁлоби'въ вњ'рђ и^метъ вся'комђ словеси`, кова'рен же прихо'дитъ в покаа'нїе”
15
Нерозумний вірить усякому слову, розсудливий же уважний до шляхів своїх.
16
Премђдръ ё^боа'вся ё^кло'ниTся эT ꙁла, а^ безђмныи надњя'вся себњ смњша'ется съ беꙁако'нными”
16
Мудрий боїться і віддаляється від зла, а нерозумний дратівливий і самовпевнений.
17
На'глодђшенъ мђ'жъ беꙁъ совњта тво'ритъ, мQђ же мђдръ длъготръпитъ”
17
Запальний може зробити дурість; але людина, яка навмисне чинить зло, ненависна.
18
Раꙁдњля'ютъ беꙁђмнїи ѕло'бђ, ковар#ни же ё^дръжа'тъ чю'в#ствїе”
18
Невігласи одержують у частку собі глупоту, а розсудливі увінчаються знанням.
19
Въсполъзнђтся ѕлїи прDе бл~гими и нечестивїи послђжатъ при две'рахᲆ пра'веDныX”
19
Схиляться злі перед добрими і нечестиві — біля воріт праведника.
20
дрђѕи въꙁненави'дятъ дрђги ни'щїа, дрђѕи же бога'тымъ мно'ѕи”
20
Бідний ненавидимим буває навіть близькими своїми, а в багатого багато друзів.
21
Оу^коря'яи ё^богаго съгрњшиT, милђяи же ни'щаго бл~женъ”
21
Хто з презирством ставиться до ближнього свого, той грішить; а хто милосердний до бідних, той блаженний.
22
Блђдя'ще непра'веDнїи дњ'лаюT ѕлая, млsть же і^ и'стиннђ дњ'лаюT бла'ѕїи” Не свњдя'тъ млsти і^ и'стинны дњ'лателе ѕло'мъ, млsтыни же и^ вᲇра претворя'ютъ бл~гимъ
22
Чи не помиляються ті, що замишляють зло? [не знають милости і вірности ті, що чинять зло;] але милість і вірність у благомислячих.
23
ѓ^ всемъ пекђщися е^ді'но е^сть бл~го, и^ слащїи и^ безъ печа'ли въ ѓ^скђде'нїи бђ'дет#”
23
Від усякої праці є прибуток, а від марнослів’я тільки збиток.
24
Вњнецъ премђ'дрыхъ бога'тьствїе и^хъ, жи'тїе же беꙁђмныхъ ѕл^о”
24
Вінець мудрих — багатство їх, а глупота невігласів глупотою і є.
25
Изба'витъ ѕлђ` дш~ђ свњдњтель вњренъ, ражDиѕаеT л#жа свњдњтель льсти'въ”
25
Вірний свідок спасає душі, а неправдивий наговорить багато неправди.
26
Въ стра'сњ гн~и ё^пова'нїе крњпости, ча'домъ же свои^мъ ѓ^ста'виT ё^твръженїе ми'рђ”
26
У страху перед Господом — надія тверда, і синам Своїм Він притулок.
27
СтраX гн~ь и^сто'чникъ животен#, тво'риT же ё^кланя'тися эT сњти смр~тныя”
27
Страх Господній — джерело життя, що віддаляє від сітей смерти.
28
Въ мно'ѕњ ја^ꙁы'цњ сла'ва цр~ю`, въ ѓ^скђдњнїи же люDстњ съкрђше'нїе си'л#номђ”
28
У численності народу — велич царя, а при малолюдстві народу біда володареві.
29
Тръпели'въ мђж'ъ мно'гъ въ мђдрости, а^ ма'лодђшенъ крњпок# беꙁђма`”
29
У терплячої людини багато розуму, а дратівливий виявляє глупоту.
30
Крњпкодђшенъ мQђ срDцђ вра'чь, червъ же ко'стемъ срDце чювствено”
30
Лагідне серце — життя для тіла, а заздрість — гниль для кісток.
31
ѓ^клевета'яи ё^богаh раꙁдража'етъ сътво'ршаго и&, а^ и'же чтетъ и^ ми'лђетъ ни'щаго чте'тъ сътво'ршаго и&”
31
Хто пригноблює бідного, той хулить Творця його; хто ж шанує Його, той благодіє нужденному.
32
Зло'бою свое'ю эTринется нечести'выи, надњя'и же ся въ г~а свои^мъ прпDбїемъ пра'веденᲆ”
32
За зло своє нечестивий буде відкинутий, а праведний і при смерті своїй має надію.
33
Въ срDцы бла'ѕњ мђж'ђ почива'етᲆ премђдрость, въ срDци же беꙁђмнњ не поꙁна'ется”
33
Мудрість спочиває у серці розумного, і серед дурнів дає знати про себе.
34
Пра'вда възно'ситъ племя`, ё^маля'ют же ся лю'дїе грњхи`.
34
Праведність підносить народ, а беззаконня — нечестя народів.
35
прїя'тъ быва'етᲆ цр~емъ слђга` раꙁђменъ, свои^м же бл~гоѓ^браще'нїемъ эTи^метъ досажденїе.
35
Благовоління царя — до раба розумного, а гнів його — проти того, хто ганьбить його.