¹

Лђ'че хлњбъ съ сла'стїю въ ми'рњ, нежели доM и^спо'лнен# бл~гимъ мно'гимᲆ, и^ непра'ведномъ заколе'нїемъ со сва'ромъ.

¹

Краще шматок сухого хліба, і з ним мир, ніж дім, повний заколотої худоби, з розбратом.

²

ра'бъ смы'сленъ ё^дръжи'тъ господина несмы'слена, въ бра'тїю же раꙁдњли'тъ и^мњнїе на ча'сти”

²

Розумний раб панує над безпутним сином і між братами розділить спадщину.

³

ЈА/коже и^скђша'ется въ ѓ^гни` сребро` и^ зла'то, та'ко и^ꙁбра'н#ныхъ срDца эT г~а.

³

Плавильня — для срібла, і горно — для золота, а серця випробовує Господь.

⁴

ѕлы'и послђшаеT ја^зыка ꙁаконопрестђпна, пра'ведныи же не внимаетъ ё^сте'нъ л#жи'выхъ.

⁴

Злодій дослухається до вуст беззаконних, неправдомовець слухається язика пагубного.

⁵

рђга'яся ё^бо'гомђ, раꙁдражаетъ сътво'ршаго и&. и^ ра'дђя же ся ги'бнђщемђ не и^ꙁвине'тся, ми'лђяи же поми'лованъ бђдетъ”

⁵

Хто знущається з убогого, той хулить Творця його; хто радіє нещастю, той не залишиться непокараним [а милосердий помилуваний буде].

⁶

Вњне'ць ста'рости сн~ы сн~овъ, похвалаy дњтемъ эTц~ы и^хъ” Вњрномђ весь ми'ръ бога'тествъ, невњрномђ же ниже е^ді'нъ пњ'няѕь.

⁶

Вінець старих — сини синів, і слава дітей — батьки їхні. [У вірного цілий світ багатства, а в невірного — ні гроша.]

⁷

не сподоби'теся беꙁђмномђ ё^стнњ` вᲆ вњ'рђ, ни пра'веднаго ё^стнњ` въ лжђ`.

⁷

Непристойна для нерозумного поважна мова, тим більше знатному — вуста неправдиві.

⁸

м#зда` блгDть е^сть ё^ча'щимъ, и^дњже а^ще ѓ^братя'тся поспњ'ется и^м#”

⁸

Подарунок — дорогоцінний камінь в очах того, хто володіє ним: куди не звернеться він, матиме успіх.

⁹

И$же таи'т# ѓ^би'ды и%щетъ любве`, і^ и^же ненави'диᲄъ съкрыва'ти раꙁъдрђша'етᲆ дрђжбы и^ домы`”

⁹

Хто прикриває провину, той шукає любови; а хто знову нагадує про неї, той віддаляє друга.

¹⁰

Съкрђша'етъ преще'нїе срDце мђдраго, беꙁђмныи же и^ бїе'мъ не чю'етъ ра'нъ.

¹⁰

На розумного сильніше діє догана, ніж на дурня сто ударів.

¹¹

прекосло'вїя въздви'жетъ вся'къ ѕлы'и, г~ь же а%гг~ла неми'лостивна по'слетъ на'нь”

¹¹

Підбурювач шукає тільки зла; тому жорстокий ангел буде посланий проти нього.

¹²

Въпада'етъ въ печа'ль мђжђ смы'сленђ, беꙁђмнїи же раꙁмышля'ютъ ѕла'я”

¹²

Краще зустріти людині ведмедицю, позбавлену дітей, ніж дурня з його глупотою.

¹³

И$же въꙁдае'тъ ѕло'е въꙁ до'брое, не подви'жется ѕло` и^ꙁ до'мђ е^го.

¹³

Хто за добро відплачує злом, від дому того не відійде зло.

¹⁴

вла'сть даю'тъ сло'вомъ нача'ло пра'вды, преди же повњда'етъ ё^бо'жество и^ тя'жесть и^ сва'ръ.

¹⁴

Початок сварки — як прорив води; залиш сварку раніше, ніж розгориться вона.

¹⁵

и^же сђдитъ непра'ведне пра'веднаго, непра'веднаго же пра'ведне, нечи'стъ и^ мръꙁокᲆ эT г~а.

¹⁵

Хто виправдовує нечестивого і хто звинувачує праведного — обоє мерзота перед Господом.

¹⁶

въскђ'ю бя'ше и^мњнїе беꙁђмномђ, стяжа'ти премђдрости беꙁъсръдыи не мо'жетᲆ. и^же възно'ситъ до'мъ свои, и%щетъ съкрђше'нїа, а^ ѓ^стропᲄева'яися въ наё^че'нїе в#пада'етъ въ ѕла'я”

¹⁶

До чого скарб у руках нерозумного? Для придбання мудрости у нього немає розуму. [Хто високим робить свій дім, той шукає, як розбитися; а хто ухиляється від навчання, впаде в біди.]

¹⁷

Въ вся'ко время да и%маши дрђги, бра'тїя же въ бњдаX пособи'ви быва'ите” сего б^о ра'ди блгDти быва'ютъ.

¹⁷

Друг любить повсякчас і, як брат, з’явиться під час нещастя.

¹⁸

мQђ же беꙁђменъ въспле'щетъ ра'дђяся себњ, ја%коже порђча'яися и^ꙁрђчитъ дрђга свое^го, се'и же въ е^го ё^стнђ` ѓ%гнь събира'етъ.

¹⁸

Чоловік бідний на розум дає руку і ручається за ближнього свого.

¹⁹

грњхолю'бецᲆ ра'дђеᲄся сва'ром#, а^ жестосръдыи не ё^срњщеT бл~гих#.

¹⁹

Хто любить сварки, той любить гріх, і хто високо піднімає ворота свої, той шукає падіння.

²⁰

мђж# же премњн#ныи ја^зы'коM в#падаетъ въ ѕло`, срDце же беꙁђмнаh бо'лњзнь стяжа'вшомђ е&.

²⁰

Підступне серце не знайде добра, і лукавий язик потрапить у біду.

²¹

не веселиTся эTц~ъ ѓ^ сн~њ ненакаꙁаnнњ, сн~ъ же мђдръ веселиT мт~рь свою.

²¹

Породив хто дурня, — собі на лихо, і батько нерозумного не порадіє.

²²

срDце же весе'ло бл~гъ нра'въ тво'риT, мђжђ же скърбли'вђ засы'шђтъ ко'сти.

²²

Веселе серце доброчинне, як лікування, а сумовитий дух сушить кістки.

²³

прие%млющђ м#ꙁдђ` бес пра'вды в ня'дра, не поспњю'тся пђтїе въ пра'вдђ. нечести'вїи же ё^клоня'ютъ пђти` пра'выя,

²³

Нечестивий бере подарунок з пазухи, щоб викривити путі правосуддя.

²⁴

лице` разђмно мђжа премђдра, ѓ%чи же бизђмныхъ на коnциX земли`.

²⁴

Мудрість — перед лицем розумного, а очі дурня — на краю землі.

²⁵

гнњвъ эTц~ђ сн~ъ безђменъ, и^ бо'лњꙁнь ро'ж#шеи е^го.

²⁵

Нерозумний син — досада батькові своєму і засмучення для матері своєї.

²⁶

т#щеты` твори'ти мђжђ пра'веднђ не добро`, ниже прпDбно кова'ти ко'ва могђтеM ѓ^ пра'ведныхъ.

²⁶

Недобре й звинувачувати правого, і бити вельмож за правду.

²⁷

и^же щади'тъ гл~ъ и^спђститъ же'стокъ ра'ꙁђмъ, тръпели'въ же мђжъ мђдрᲆ лђчши и%щђщаго наё'ки.

²⁷

Розумний стриманий у словах своїх, і розсудливий холоднокровний.

²⁸

несмы'сленнђ въпро'шьшђ ѓ^ премђдрости, премђдрость въмњни'т ли ся е^мђ. ди'вна б^о кто` себе сътво'рь непщева'нїемъ мђдръ бы'ти”

²⁸

І нерозумний, коли мовчить, може здатися мудрим, і хто закриває вуста свої — розсудливим.