Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Си^ накаꙁа'нїя соло'моня нерасмотрен#ная. ја%же написа'ша дрђꙁи і^е^ꙁекїини цр~я і^ё^де'иска”
1
І це притчі Соломона, які зібрали люди Єзекії, царя Юдейського.
2
Сла'ва бж~їя кры'ти сло'во, сла'ва же цр~ева чти'ти повелњнїя е^го”
2
Слава Божа — покривати таємницею справу, а слава царів — досліджувати справу.
3
Нб~о высоко ꙁемля же глђбока, срDце же цр~ево не ѓ^блично.
3
Як небо у висоті й земля в глибині, так серце царів — недослідиме.
4
кђи неи^скђшено сребро и^ ѓ^цњсти'тся и^ бђдеT ѓ^цњще'нїе вс^е.
4
Відокреми домішки від срібла, і вийде у срібника сосуд:
5
ё^бива'и нечести'выа преD лицемъ цр~евомъ, і^ и^спра'виши въ правдђ прsтлъ е^го.
5
віддали неправедного від царя, і престіл його утвердиться правдою.
6
не горди'ся преD лицемъ цр~евомᲆ, и^ на мњстњ си'лныX не стани”
6
Не величайся перед лицем царя, і на місці великих не ставай;
7
Лђче б^о т^и е^сть е^гда` речетᲆ въꙁыити кᲆ себњ, неже ли смири'тися преD лицемъ си'лнаго.
7
тому що краще, коли скажуть тобі: «йди сюди вище», ніж коли понизять тебе перед знатним, якого бачили очі твої.
8
ја%же ви'дњста ѓ%чи твои гл~и, не припа'даи в# тя'жђ ско'ро, да не раска'ешися послњде. внегда т^я ё^бо про'сиT дрђ'гъ твои,
8
Не вступай поспішно в тяжбу: інакше що будеш робити після закінчення, коли суперник твій осоромить тебе?
9
въстђпа'и въспя'ть, не неради да не поноситъ ё^бо тебњ дрђгъ”
9
Веди тяжбу із суперником твоїм, але таємниці іншого не відкривай,
10
А$ сва'ръ твои и^ вражDа твоа не эTстђпиT, но бђ'детъ т^и ра'вна съ смр~тїю” БлгDть и^ любы свобожDаеT, в них# же ё^тверди себе да не в# поноше'нїи бђдеши. н^о съхрани пђти своя` до'брњ и^змᲇне'ны.
10
щоб не докорив тобі той, хто почує це, і тоді нечестя твоє не відійде від тебе. [Любов і дружба звільняють: збережи їх для себе, щоб не зробитися тобі достойним ганьби; збережи путі твої благовпорядкованими.]
11
ја%коже ја%блоко ꙁла'то въ ё^серя'ꙁи съ сардїискимъ каменемъ, си'це рещи сло'во приё^краша'ющимъ е&”
11
Золоті яблука у срібних прозорих посудинах — слово, сказане пристойно.
12
И ја%коже въ ёсеря'ꙁи ꙁла'томъ ка'мень мно'гоцњнныи вя'жется, си'це сло'во премђ'дро въ бл~го ё%хо послђшно”
12
Золота серга і прикраса з чистого золота — мудрий викривач для уважного вуха.
13
ЈА/коже и^схо'дище снњ'га въ жа'твђ зно'я полꙁђетъ, та'ко вњстникъ вњренᲆ послђшавшиX е^го дш~ъ б^о хотя'щихъ е^мђ пользђетъ.
13
Що прохолода від снігу під час жнив, те вірний посланець для того, хто посилає його: він доставляє душі господаря свого відраду.
14
ја%коже вњтри и^ ѓ'блацы и^ дождеве ја^вля'ющїися. та'ко и^ хваля'ющеися ѓ^ да'нїю ло'жноM.
14
Що хмари і вітри без дощу, те людина, яка хвалиться подарунками, яких не дає.
15
въ долготерпе'нїи бл~го поё^ченїе цр~ево, ја^ꙁыk же мя'кокъ съкрђша'етъ ко'сти”
15
Лагідністю схиляється до милости вельможа, і м’який язик переломлює кістки.
16
МеD ѓ^брTњ ја%жDь дово'лно, да не насы'щься и^зблю'еши”
16
Знайшов ти мед, — їж, скільки тобі потрібно, щоб не пересититися ним і не виблювати його.
17
не ё^чащаи вносити но'гђ твою къ дрђ'гђ свое^мђ, е^да ка'ко насы'щся тебе въꙁненави'диT т^я”
17
Не вчащай входити в дім друга твого, щоб ти не надокучив йому і він не зненавидів тебе.
18
дреко'ль и^ ме'чь и^ стрњла ѓ%стра не беꙁ# грњха, та'ко и^ мђж'ъ свњдњтельствђяи на дрђга свое^го свњдњтельство лъже.
18
Що молот і меч і гостра стріла, те людина, яка виголошує лжесвідчення проти ближнього свого.
19
пђти ꙁла'го и^ стопы ꙁаконопрестђпнаго поги'бнTђ въ дн~ь ꙁо'лъ.
19
Що зламаний зуб і розслаблена нога, те надія на ненадійну [людину] в день біди.
20
ја%коже ѓ%цетъ неполеꙁно вре'дови, и^ ды'мъ ѓ^чи'ма, та'ко припаDши стра'сть въ тњ'ло срDце ѓ^скръбля'етъ. ја%ко же мо'леве в ри'зњ и^ чрьвїе въ дре'вњ, та'ко мђж'ђ ско'рбь пакоствђетъ срDце”
20
Що холодний день, для того, хто знімає із себе одяг, що оцет на рану, те той, хто співає пісень сумному серцю. [Як міль одягу і черва дереву, так печаль шкодить серцю людини.]
21
А$ще а^лчетъ враh твои насыщаи, а^ще ли жа'жDетъ напая'и е^го.
21
Якщо голодний ворог твій, нагодуй його хлібом; і якщо він спраглий, напої його водою:
22
с^е бо творя ё%глїе ѓ%гньное събира'еши на главђ е^го, г~ь же въꙁда'сть тебњ бл~гая”
22
тому що, [роблячи це,] ти збираєш палаюче вугілля на голову його, і Господь воздасть тобі.
23
Вњтръ сњверныи въꙁдви'жетъ ѓ%блаки, лице же бестђдно ја^ꙁы'къ раꙁдража'етъ”
23
Північний вітер приносить дощ, а таємна мова — незадоволені обличчя.
24
Лђче жи'ти въ ё%глњ на ја%снњ, неже въ храминњ ѓ%бще съ жено'ю клевети'вою”
24
Краще жити в кутку на покрівлі, ніж із сварливою дружиною у просторому домі.
25
ЈА/коже вода` стђде'на дш~и жа'ждђщи бл~гопрїя'тна, та'коже вsњ бл~га эT ꙁемля` дале'ча.
25
Що холодна вода для виснаженої спрагою душі, те добра звістка з далекої країни.
26
ја%коже и^сто'чникъ ꙁасыша'емъ и^схо'дища водњ гђ'битъ, та'ко не лњпо правеDникђ па'сти преD нечести'вымъ”
26
Що збурене джерело й пошкоджена криниця, те праведник, що падає перед нечестивим.
27
ЈА/сти ме'дъ мно'го не добро, хранити же подобаеT словеса мно'га”
27
Як недобре їсти багато меду, так домагатися слави не є слава.
28
ЈА/коже храM стњна'ми раꙁоре'нами неѓ^гражDенъ, та'ко мђж'ъ чт^о творя беZ совњта”
28
Що місто зруйноване, без стін, те людина, що не володіє духом своїм.