Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Не хвалися на ё^треняя, не вњси б^о чт^о приживетᲆ находя'и”
1
Не хвалися завтрашнім днем, тому що не знаєш, що народить той день.
2
да хва'литъ т^я и%скренїи а^ не твоя ё^ста`, тђждїи а^ не твои` ё^стнњ”
2
Нехай хвалить тебе інший, а не вуста твої, — чужий, а не язик твій.
3
Тяжко ка'мень и^ жестоносно пњсоk, гнњв же беꙁђмна'го тя'жїи ѓ%бое^го”
3
Важкий камінь, вагомий і пісок; але гнів дурня важчий за них обох.
4
безъмилостивна ја%рость и^ ѓ'стръ гнњвъ, н^о ничтоже поста'витъ рвенїе”
4
Жорстокий гнів, неприборкна лють; але хто устоїть проти ревнощів?
5
Лђчше ѓ^бличенїа эTкровена та'иныя любве.
5
Краще відкрите викривання, ніж прихована любов.
6
достовњрнњ'иши сђть стрђпи дрђга, нежели во'лнаа лобꙁанїя вра'га”
6
Щирі докори від того, хто любить, і неправдиві поцілунки ненависника.
7
дш~а въ сы'тости сђщи сотами рђга'ется, дш~и же ни'щетнњи и^ горкое бл~го ја^вляеTся”
7
Сита душа зневажає і стільник, а голодній душі все гірке солодке.
8
ЈА/коже когда` пти'ца эTлетиT эT гнњꙁда свое^го, тако чл~кђ поработи'въшђся е^гда ё^страни'тся эT свои^хъ мњстъ.
8
Як птах, який залишив гніздо своє, так людина, яка залишила місце своє.
9
мљ=ры и^ виномъ и^ кадилоM красится срDце, растръꙁа'ет же ся эT бњды дш~а.
9
Масті і пахощі радують серце; так солодкий усякому друг сердечною порадою своєю.
10
дрђга свое^го и^л^и дрђгA эTч~а не ѓ^ставляи, вᲆ дом же бра'та свое^го не вниди беZ времени. лђчше дрђгъ блиZ неже браT да'ле живыи.
10
Не залишай друга твого і друга батька твого, і в дім брата твого не ходи в день нещастя твого: краще сусід поблизу, ніж брат далеко.
11
премђдръ бђди сн~ђ да веселиTся срDце твое, и^ эTврати эT себе` поносли'ва словеса`.
11
Будь мудрий, сину мій, і радуй серце моє; і я буду мати, що відповідати тому, хто лихословить мене.
12
хитрыи ѕлыX находя'щего ё^крыва'ется, безђмнїи же и^ нашеDшђю тщетђ стя'жђтъ.
12
Розсудливий бачить біду і ховається; а недосвідчені йдуть уперед і караються.
13
эTи^ми ры'ꙁђ е^го прїиде б^о досажда'яи, и^же чђждая погђбля'ет#.
13
Візьми у нього одяг його, тому що він ручився за чужого, і за стороннього візьми від нього заставу.
14
и^же а^ще блsвиT дрђга ё%тро ве'лїемъ гла'сомъ, кленђщего ничесоже разньствова'ти непщђетъ.
14
Хто голосно хвалить друга свого з раннього ранку, того вважатимуть за лихомовця.
15
ка'пля и^згоня'тъ чл~ка въ дн~ь ꙁи'менъ и^с хра'ма свое^го, такоy и^ жена` клеветива и^с# свое^го до'мђ.
15
Безперестанний капіж у дощовий день і сварлива дружина — рівні:
16
сњверъ жесто'къ вњтръ, и^менеM же прїя'тенъ нарица'ется”
16
хто хоче приховати її, той хоче приховати вітер і масть у правій руці своїй, що дає знати про себе.
17
Желњꙁо желњꙁа ѓ%стриT, мђжъ же мђж'еви лице раꙁдража'етъ.
17
Як залізо гострить залізо, так людина гострить погляд друга свого.
18
и^же садитъ смоко'вницђ снњсть эT плода е^я`, а^ и^же хранитъ г~а свое^го честенъ бђдетъ”
18
Хто стереже смоковницю, той буде їсти плоди її; і хто береже господаря свого, той буде в шані.
19
ЈА/коже сђть не подо'бна лица лицеM, си'це же и^ срDца чл~чи.
19
Як у воді лице — до лиця, так серце людини — до людини.
20
а%дъ и^ погибель не насыща'ются, такоy ѓ%чи чл~чески несы'тњ. мръꙁосᲄь гв~и ё^твержа'ющеи ѓ%чи, и^ ненакаꙁа'ннїи неё^дръжани ја^ꙁы'ка.
20
Пекло й Аваддон — ненаситні; так ненаситні й очі людські. [Мерзота перед Господом той, хто зухвало піднімає очі, і нерозумні нестримані на язик.]
21
и^скђшенїе сребрђ и^ ꙁла'тђ раждеженїе, мQђ же и^скђша'ется ё^сты` хваля'щих# е^го” СрDце беꙁако'нника въꙁы'щетъ ѕл^а, срDце же пра'во въꙁыска'етъ ра'ꙁђма.
21
Що плавильня — для срібла, горно — для золота, те для людини вуста, які хвалять її. [Серце беззаконника шукає зла, серце ж праведне шукає знання.]
22
аще бїеши беꙁђмнаго по'средњ сонмища срамля е^го, не эTи'меши ё^бо безђмїя е^го.
22
Товчи нерозумного, як зерно у ступі, не відокремиться від нього глупота його.
23
раꙁђмне раꙁђмњва'и дш~ђ ста'да свое^го, и^ наста'виши срDце свое въ своа ста'да”
23
Добре спостерігай за худобою твоєю, май піклування про стада;
24
ја%ко не въ вњки мђж'еви дръжава и^ крᲇпость, ниже предаюT эT рода в роD.
24
тому що багатство не навіки, та й влада хіба з роду в рід?
25
прилежи по'лныX зла'цњхъ, и^ по'жнеши травђ`, и^ събери сњмя дђбра'вное.
25
Проростає трава, і з’являється зелень, і збирають гірські трави.
26
да и'маши ѓ%вца въ ѓ^дњнїе, чт^и по'ле да бђдђть т^и а%гньци”
26
Вівці — на одяг тобі, і козли — на купівлю поля.
27
Сн~е эT мене и%маши реченїа крњпка, въ жиꙁнь свою, и^ въ жиꙁнь твои^мъ ё^гоDникомъ”
27
І достатньо козячого молока на їжу тобі, на їжу домашнім твоїм і на споживу служницям твоїм.