¹

Сн~е мои прмDрость внима'и, к мои'мъ же словесемъ прилага'и твое ё^хо.

¹

Сину мій! дослухайся до мудрости моєї, і прихили вухо твоє до розуму мого,

²

да съхрани'ши мы'сль бл~гђ” Чю'в#ствїе же моею ё^стнђ` заповᲇдаю тебњ”

²

щоб дотриматися розсудливости, і щоб вуста твої зберегли знання. [Не слухай улесливої жінки;]

³

Не внима'и ꙁлњ женњ меD бо ка'плетъ эT ё^сте'нъ жены любодњ'ици” ЈА/же въ врњмя наслажда'етъ твой горта'нь

³

тому що мед виливають вуста чужої дружини, і м’якша за єлей мова її;

⁴

послњ'ди же ё^бо го'рчїе жо'лчи ѓ^бря'щеши” И$зоѓ^стре'нъ па'че меча ѓ^бою^дђ ѓ^стра”

⁴

але наслідки від неї гіркі, як полинь, гострі, як меч двогострий;

⁵

Безђмїа бо но'ѕњ ниꙁво'дятъ прилњпля'ющая^ся е'й смертїю въ а'дъ” стопы` же е^я` не ё^твержа'ются”

⁵

ноги її сходять до смерти, стопи її досягають пекла.

⁶

На пђти бо живо'тны не нахо'дитъ, блђ'дна же тече'нїя е^я` и^ не бл~гораꙁђ'мна”

⁶

Якби ти захотів осягнути стежку життя її, то путі її непостійні, і ти не узнаєш їх.

⁷

Ны'нњ же сн~е послђш'аи мене, и^ не эTвръꙁи моя` словеса`”

⁷

Отже, діти, слухайте мене і не відступайте від слів уст моїх.

⁸

дале'че эT нея сътвори' ти пђть твои, и^ не приближи'ся къ две'ремъ до'мђ е^я`”

⁸

Тримай далі від неї путь твою і не підходь близько до дверей дому її,

⁹

да не предаси и%нњмъ живота` твое^го, и^ твое^го живота` неми'лостивомъ”

⁹

щоб здоров’я твого не віддати іншим і років твоїх мучителеві;

¹⁰

да не насытяTся и%нїи ᲄвое^а крњ'пости, а^ трђ'ды же твои въ домы тђ'ждая внидђтъ”

¹⁰

щоб не насичувалися силою твоєю чужі, і труди твої не були для чужого дому.

¹¹

И$ раска'ешися напослњдокъ твои, внегда` ё^бо и^стрђтся пло'ти тњ'ла твое^го, и^ рече'ши

¹¹

І ти будеш стогнати після, коли плоть твоя і тіло твоє будуть виснажені, —

¹²

ка'ко въꙁненавидњ'хъ наказа'нїе. и^ эT ѓ^бличе'нїи ё^клони'ся срDце мое,

¹²

і скажеш: «навіщо я ненавидів наставляння, і серце моє зневажало викривання,

¹³

и^ не послђш'аX гла'са накаꙁа'ющаго м^я, и^ къ ё^ча'щемђ м^я не прилагаX ё%ха мое^го”

¹³

і я не слухав голоси вчителів моїх, не прихиляв вуха мого до наставників моїх:

¹⁴

Въ ма'лњ быX ѕолᲆ всякомђ, посредњ цр~кве и^ со'нмища”

¹⁴

ледь не впав я у всяке зло серед зібрання і суспільства!»

¹⁵

Сн~е пїи во'ды эT свои^хъ съсђ'дъ, и^ эT свои^хъ стђде'нецъ і^ и^сто'чникᲆ,

¹⁵

Пий воду з твоєї водойми і ту, яка тече з твого колодязя.

¹⁶

да прелива'ются тебњ во'ды эT твое^го и^сто'чника. и^ въ твоя` пђти` да прохо'дяT твоя` во'ды,

¹⁶

Нехай [не] розливаються джерела твої по вулиці, потоки вод — по площах;

¹⁷

да бђ'дђтъ тебњ е^ді'номђ сђщђ, и^ да никтоже тђжDь причастится тебњ,

¹⁷

нехай вони будуть належати тобі одному, а не чужим з тобою.

¹⁸

і^ и^сто'чникъ твое^я воды` да бђ'детъ тебњ свои” И$ весели'ся съ жено'ю ја%же эT ю'ности твое^я,

¹⁸

Джерело твоє нехай буде благословенним; і утішайся дружиною юности твоєї,

¹⁹

е^лень любви и^ жре'бя твоиX блгDтїи да бесњдђетъ тебњ. твояy да послњдђетᲆ тебњ, и^ да е^сть с тобо'ю въ вся'ко вре'мя” Въ все'и любви съпребыва'яи, и^ ё^мно'женъ бђ'деши.

¹⁹

улюбленою ланню і прекрасною сарною: груди її нехай напувають тебе повсякчас, любов’ю її насолоджуйся постійно.

²⁰

не мно'гъ бђ'ди тђ'ждїи, не'же ѓ^бя'тъ бђди рђка'ма не твое^а.

²⁰

І для чого тобі, сину мій, захоплюватися сторонньою й обіймати груди чужої?

²¹

преD ѓ^чи'ма б^о сђть бж~їима пђтїе мђж'ђ, вся же тече'нїя е^го съꙁира'етъ”

²¹

Бо перед очима Господа путі людини, і Він вимірює всі стежки її.

²²

ꙁако'нопрестђпле'нїя б^о мђ'жа ё^лавля'ютъ, плњни'цами же грњ'хъ свои^хъ ко'ждо ꙁатяꙁа'ется”

²²

Беззаконного уловлюють власні беззаконня його, і в кайданах гріха свого він утримується:

²³

Сеи скончава'ется съ ненаказа'нными, эT мно'жества же свое^го жи'тїя и^ꙁвръжется. и^ погиба'етъ ꙁа беꙁђ'мїе”

²³

він помирає без наставляння, і від великого безумства свого губиться.