Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
мл~тва ё^бо'гаго е^гда ё^ны'етᲆ, и^ прDе бг~омъ пролње'т# мольбђ свою`, р~а. каg д~і”
1
Молитва скорботного, коли він у печалі виливає перед Богом благання своє.
2
Ги~, ё^слы'ши мл~твђ мою`, и^ во'пль мой к# тебњ` да прїидетъ”
2
Господи! Вислухай молитву мою, і плач мій до Тебе нехай дійде.
3
Не эTврати лица твое^го эT мене`” Во'ньже дн~ь а^ще скорблю` приклони` ко мн^њ ё^хо твое” Воньже дн~ь а^ще призовђ т^я, ско'ро ё^слы'ши мя”
3
Не відвертай лиця Твого від мене в день, коли я в скорботі. Прихили до мене вухо Твоє в той день, [коли] призву [Тебе]; скоро вислухай мене.
4
ЈА/ко и^ꙁчеѕо'шя ја%ко дымъ дн~їе мои`, и^ ко'сти моя ја%ко сђши'ло съсхошяся”
4
Бо щезають, наче дим, дні мої, і кості мої висохли.
5
ё^я'ꙁвенъ быхъ ја%ко трава`, и^ і'сше срDце мое`, ја^ко забыхъ снњ'сти хлњбᲆ мой”
5
Я підкошений, наче трава, і висохло серце моє, бо я вже забув їсти хліб мій.
6
эT гла'са въꙁдыханїа мое^го, прилпе кость моа пло'ти моей”
6
Від тяжкого зітхання мого присохли кості мої до плоті моєї.
7
ё^подобихся неја%сыти пђстыннњй, быX ја^ко нощный вранъ на ныри'щи”
7
Я став подібний до нічного птаха в пустелі, став як сова на руїнах.
8
Забдњхъ, и^ бых# ја^ко пти'ца ѓ^со'бящїася на здњ`”
8
Не сплю і став наче самотній птах на покрівлі.
9
Весь дн~ь понашяхђ м^и вра'ѕи мой, и^ хваля'щеи м^я мною кленя'хђся”
9
Кожного дня зневажають мене вороги мої, і ті, що хвалили мене, проклинають мене.
10
Зане пе'пелъ ја%ко хлњбъ ја^дяхъ, и^ питїе мое съ плачемъ растворяхъ”
10
Я вже попіл їм, наче хліб, і пиття моє змішую зі сльозами.
11
эT лица гнњва твое^го и^ ја%рости твоеа`, ја^ко възнесᲆ ниꙁвер#же м^я”
11
Від лиця гніву Твого і ярости Твоєї — Ти підніс і кинув мене.
12
дн~їе мо'и ја%ко сњнь ё^клони'шася, и^ а^ꙁъ ја%ко сњно и^схоX”
12
Дні мої, наче тінь, зникають, і я висох, як та трава.
13
ты` же г~и в# вњкᲆ пребыва'еши, и^ па'мяT твоа в роD и^ родъ”
13
Ти ж, Господи, перебуваєш вічно, і пам’ять про Тебе з роду в рід.
14
т^ы вᲆскр~съ ё^ще'дриши сїѓ'на ја^ко вре'мя ё^щедриᲄи е^го, ја%ко прїиде вре'мя”
14
Ти встанеш і змилосердишся над Сионом, бо вже час помилувати його, бо вже прийшов призначений час.
15
ЈА$ко бл~говоли'шя раби` твои` ка'менїе е^го, и^ пе'рсᲄь е^го ё^щеDрятъ”
15
Бо раби Твої полюбили й каміння його, і жаль їм руїн його.
16
и^ ё^бояTся ја^ꙁы'цы и^мени гн~я, и^ вси цр~їе ꙁеMстїи сла'вы твоеа`”
16
І будуть народи боятись імені Твого, і всі царі землі — слави Твоєї.
17
ЈА/ко съѕиждетъ г~ь сїѓ'на, и^ ја%виTся въ сла'вњ своей”
17
Бо відбудує Господь Сион і явиться у славі Своїй.
18
Призрњ` на мл~твђ ё^бо'гыхъ, и^ не ё^ничижи моленїя и^хъ”
18
Він зглянеться на молитви смиренних і не відкине благання їх.
19
да напишђтся сїи в родъ и^нъ, и^ лю'дїе ѕи'ждемїи въсхва'лятᲆ г~а”
19
І буде написано про це для поколінь майбутніх, і люди, що народяться, будуть хвалити Господа.
20
ја%ко призрњ с высоты ст~ы'а своеа`, г~ь съ нб~се на' ꙁемлю призрњ`”
20
Бо Він прихилився з висоти святої Своєї, поглянув Господь з небес на землю,
21
Оу^слы'шати въꙁдыха'нїе ѓ^кованныхъ, разрᲇши'ти сн~ы ё^мръщвеныX”
21
щоб почути стогін ув’язнених, звільнити синів, на смерть засуджених,
22
Въꙁвњсти'ти в# сїѓ'нњ и'мя гн~е, и^ хвалђ` е^го въ і^ерsли'мњ”
22
щоб прославляли ім’я Господнє в Сионі і хвалили Його в Єрусалимі,
23
внегда събратися лю'демъ в#кђ'пњ, и^ цр~їе рабоᲄати гв~и” эT
23
коли разом зберуться народи й царства, щоб служити Господу.
24
вњща е^мђ на пђти крњпости е^го, ё^мале'нїе днїи моиX въꙁвњсти` ми”
24
Ти виснажив у дорозі сили мої, вкоротив дні віку мого.
25
Не въꙁведи' мене вᲆ преполовле'нїе дн~їи мои^хъ, в рDо и^ ро'дъ лњта твоя”
25
І я сказав: «Боже мій! Не знищуй мене на половині життя мого, Твої літа в роді родів вічно.
26
в# нача'лњхъ т^ы г~и землю ѓ^снова`, и^ дњ'ла рђкъ твои^хъ сђть нб~са”
26
На початку Ти, [Господи,] землю створив, і небеса — діло рук Твоїх.
27
т^а поги'бнђтᲆ, ты же пребыва'еши” И$ вси` ја%ко ри'за ѓ^бетшя'ютъ, и^ ја^ко ѓ^де'ждђ съвњ'еши и^хъ, и^ і^змњня'т#ся”
27
Вони загинуть, Ти ж існуватимеш; вони, наче риза, постаріють; як одежу, переміниш їх, і вони зміняться.
28
Ты же то'жде еси, и^ лњта твоа не ѓ^скђдњютъ”
28
Ти ж усе Той Самий, і літа Твої не скінчаться.
29
Сн~ве рабъ твои^х# в#селятся, и^ сњмя и^хъ въ вњкъ и^спра'вится”
29
Сини рабів Твоїх будуть жити, і насліддя їх утвердиться перед лицем Твоїм повік».