Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
0
А$ллилђйа, ри~і” Каg з~і”
Аллилу́я, 118.
1
Блаже'ни непоро'чнїи в# пђть, ходя'щеи` в# ꙁако'нњ гн~и”
1
Блаже́нні непоро́чнії в путь [в путі́], ходя́щії в зако́ні Госпо́дні.
2
блаже'ни и^спыта'ющеи` свњдњнїа е^го, всњмъ срDцемъ в#ꙁы'щђтъ е^го”
2
Блаже́нні іспита́ющії свиді́нія Єго́, всім се́рдцем взи́щуть Єго́.
3
Не дњлающеи б^о беꙁако'нїе в пђтеX его ходиша”
3
Не ді́лающії бо беззако́нія в путе́х Єго́ ходи́ша.
4
Ты^ ꙁаповњда ѕа'повњди твоя, съхранити ѕњло”
4
Ти запові́дал єси́ за́повіді Твоя́ сохрани́ти зіло́;
5
Є$да и^спра'вилися бышя пђтїе мои`, съхранити ѓ^правданїа твоа”
5
даби́ іспра́вилися путіє́ мої́, сохрани́ти оправда́нія Твоя́.
6
Тогда` не постыжDђся е^гда призрю` на вся` ꙁа'повᲇди твоа”
6
Тогда́ не постижу́ся, внегда́ призрі́ти мі на вся за́повіді Твоя́.
7
И$сповњмся тебњ в# пра'вости срDца, внегда` наё^чи'ти ми ся сђдбам# пра'в#ды твоеа`”
7
Іспові́мся Тебі́ в пра́вості се́рдця, внегда́ научи́тимися судьба́м пра́вди Твоєя́.
8
ѓ^правданїа твоя съхраню`, не ѓ^ста'ви мене до ѕњла”
8
Оправда́нія Твоя́ сохраню́; не оста́ви мене́ до зіла́.
9
в чеM и^спра'витъ ю'нный пђть свой; в#негда съхранити словеса` твоя”
9
В чесо́м іспра́вить юні́йшій путь свой? Внегда́ сохрани́ти словеса́ Твоя́.
10
ВсMњ срDцемъ мои'мъ вꙁыскахъ тебе, не эTри'ни мене эT ꙁа'повњдей твои'хъ”
10
Всім се́рдцем мої́м взиска́х Тебе́; не отри́ни мене́ от за́повідій Твої́х.
11
в# срDци мое'мъ съкрыX словеса` твоя, да не съгрᲇшю` тебњ”
11
В се́рдці моє́м скрих словеса́ Твоя́, я́ко да не согрішу́ Тебі́.
12
Блsве'нъ е^си г~и, наё^чи` м^я ѓ^правда'нїемъ твои'м#”
12
Благослове́н єси́, Го́споди; научи́ м'я оправда́нієм Твої́м.
13
Оу^стна'ма мои'ма въꙁвњстихъ вся сђдбы` ё^стъ твои'хъ”
13
Устна́ма мої́ма возвісти́х вся судьби́ уст Твої́х.
14
На пђти` свᲇдњнїи твоиX насладихся, ја%ко ѓ^ вся'комъ бога'тьствњ”
14
На путі́ свиді́ній Твої́х наслади́хся, я́ко о вся́ком бога́тстві.
15
В ꙁа'повњдехᲆ твоиX поглђмлю'ся, и^ раꙁђмᲇю пђти твоя”
15
В за́повідех Твої́х поглумлю́ся, і уразумі́ю путі́ Твоя́.
16
Въ ѓ^правда'нихъ твои'х# поё^чюся, не ꙁабђ'дђ словесъ твоих#”
16
Во оправда́ніїх Твої́х поучу́ся; не забу́ду слове́с Твої́х.
17
въꙁда'жDь рабђ твоемђ, живи` м^я, и^ съхраню словеса твоа”
17
Возда́ждь рабу́ Твоєму́; живи́ м'я, і сохраню́ словеса́ Твоя́.
18
эTкрый ѓ'чи мои`, и^ раꙁђмᲇю чђдеса` эT ꙁако'на твое^го”
18
Откри́й о́чі мої́, і уразумі́ю чудеса́ от зако́на Твоєго́.
19
Пришле'цъ а^зъ е^смь на ꙁеMли`, не съкрый эT мене ѕа'повњди твоя”
19
Пришле́ць аз єсьм на землі́; не скрий от мене́ за́повіді Твоя́.
20
Въꙁлюби` дш~а моа, въжделњти сDђбы` твоя на вся'ко вре'мя”
20
Возлюби́ душа́ моя́ возжела́ти судьби́ Твоя́ на вся́коє вре́м'я.
21
Запрњтилъ е^си гръды'мъ, про'кляти ё^кланя'ющеися эT ꙁа'повњдей твоиX”
21
Запрети́л єси́ го́рдим; про́кляті уклоня́ющіїся от за́повідій Твої́х.
22
эTи'ми эT мене поно'съ и^ ё^ничиже'нїе, ја^ко свњдњнїи твоиX вꙁыскахъ”
22
Отими́ от мене́ поно́с [поноше́ніє] і унічиже́ніє, я́ко свиді́ній Твої́х взиска́х.
23
И$бо сњдоша кня'ѕи, и^ на мя клевеᲄа'хђ. ра'бъ же твой глђмля'шеся въ ѓ^прав#да'нихъ твоиX”
23
І́бо сідо́ша кня́зі і на м'я клевета́ху, раб же Твой глумля́шеся во оправда́ніїх Твої́х;
24
И$бо свњдњнїа твоа поё^че'нїе мое` е^сть, и^ совњти мои` ѓ^правданїа твоа”
24
і́бо свиді́нія Твоя́ — поуче́ніє моє́ єсть, і сові́ти мої́ — оправда́нія Твоя́.
25
Прильпе ꙁемли дш~а моя`, живи` мя по словеси` твоемђ”
25
Прильпе́ землі́ душа́ моя́; живи́ м'я по словесі́ Твоєму́.
26
пђти моя и^сповњдахᲆ, и^ ё^слы'ша м^я. наё^чи м^я ѓ^правда'нїем# твои'мъ”
26
Путі́ моя́ возвісти́х, і усли́шал м'я єси́; научи́ м'я оправда́нієм Твої́м.
27
Пђти ѓ^правда'нїи твоиX вразђми` м^я, и^ поглђмлюся в чюдесеX твои'хъ”
27
Путь оправда́ній Твої́х вразуми́ мі, і поглумлю́ся в чудесі́х Твої́х.
28
Въꙁдрњма` дш~а моа эT ё^ны'нїа, ё^тверди` м^я в# словесњхъ ᲄвои'хъ”
28
Воздрема́ душа́ моя́ от уни́нія; утверди́ м'я в словесі́х Твої́х.
29
Пђть непра'вды эTстави эT мене, и^ ꙁако номъ твои'мъ поми'лђй м^я”
29
Путь непра́вди отста́ви от мене́ і зако́ном Твої́м поми́луй м'я.
30
Пђть и'стинный и^ꙁ волихъ, и^ сDђбы` твоя не ꙁабыX”
30
Путь і́стини ізво́лих і судьби́ Твоя́ не заби́х.
31
Прилњпихся свњдњнїи твои'хъ, г~и, не посрами` мене”
31
Приліпи́хся свиді́нієм Твої́м, Го́споди, не посрами́ мене́.
32
Пђть ꙁа'повњдей твоих# текоX, е^гда разши'рилъ е^си срDце мое”
32
Путь за́повідій Твої́х теко́х, єгда́ разшири́л єси́ се́рдце моє́.
33
Законополо'жи мн^њ г~и пђть ѓ^правданїи твои'хъ, и^ вꙁы'щђ и& вы'нђ”
33
Законоположи́ мні, Го́споди, путь оправда́ній Твої́х, і взищу́ ї ви́ну;
34
вразђми` м^я, и^ і^спытаю ꙁаконъ ᲄвой, и^ съхраню` и& всњмъ срDцемъ мои'мъ”
34
Вразуми́ м'я, і іспита́ю зако́н Твой, і сохраню́ ї всім се́рдцем мої́м.
35
Настави м^я на пђть ꙁа'повњдей твоихъ, ја%ко тои въсхотњхъ”
35
Наста́ви м'я на стезю́ за́повідій Твої́х, я́ко ту́ю восхоті́х.
36
Приклони` срDце мое въ свњдᲇнїа твоа, а^ не в лихои'м#ство”
36
Приклони́ се́рдце моє́ во свиді́нія Твоя́, а не в лихої́мство.
37
эTврати` ѓ%чи мои`, не ви'дњти сђе'ты, в пђти твое'мъ живи` м^я”
37
Отврати́ о́чі мої́, є́же не ви́діти суєти́; в путі́ Твоє́м живи́ м'я.
38
Поста'ви рабђ твоемђ сло'во твое, въ страX твой”
38
Поста́ви рабу́ Твоєму́ сло́во Твоє́ в страх Твой.
39
эTи'ми поноше'нїе мое, е^же непщевахъ, ја%ко сђдбы твоя бл~гы”
39
Отими́ поноше́ніє моє́, є́же непщева́х; я́ко судьби́ Твоя́ бла́гі.
40
Се^ въжделњхъ за'повњди твоя, в# правдњ твое'й живи` м^я”
40
Се, возжела́х за́повіді Твоя́; в пра́вді Твоє́й живи́ м'я.
41
И$ да прїидетъ на мя млsть твоя, г~и, сп~се'нїе твое по словеси твое^мђ”
41
І да при́йдеть на м'я ми́лость Твоя́, Го́споди, спасе́ніє Твоє́ по словесі́ Твоєму́;
42
И$ эTвњща'ю поношя'ющиM м^и сло'во, ја%ко ё^поваX на словеса ᲄвоа”
42
і отвіща́ю поноша́ющим мі сло́во, я́ко упова́х на словеса́ Твоя́.
43
И$ не эTи'ми эT ё^стъ мои'хъ словесе и'стинна до ѕњла`, ја%ко на сђдбы твоя ё^повахъ”
43
І не отими́ от уст мої́х словесе́ і́стинна до зіла́, я́ко на судьби́ Твоя́ упова́х;
44
И$ сохраню зако'нъ твой всегда, в# вњкъ, и^ въ вњкъ вњка”
44
і сохраню́ зако́н Твой ви́ну, в вік і в вік ві́ка.
45
И$ хождахъ в# широтњ, ја%ко ꙁа'повᲇди твоя в#ꙁыскахъ”
45
І хожда́х в широті́, я́ко за́повіді Твоя́ взиска́х;
46
И$ гл~ахъ ѓ^ свњдњнихᲆ твоиX пред# цр~и, и^ не стыдяXся”
46
і глаго́лах о свиді́ніїх Твої́х пред царі́ і не стидя́хся;
47
И$ поё^чахся в# за'повњдехъ твои'хᲆ, ихже въꙁлюбиX ѕњло`”
47
і поуча́хся в за́повідех Твої́х, я́же возлюби́х зіло́;
48
И$ въꙁдигох# рђцњ мои` к# ꙁаповњдемъ твои'мъ, и%хже въꙁлюбихъ, и^ глђмля'х#ся вᲆ ѓ^правданихъ твои'хъ”
48
і воздвиго́х ру́ці мої́ к за́повідем Твої́м, я́же возлюби́х, і глумля́хся во оправда́ніїх Твої́х.
49
Помяни слове'съ твоихъ рабђ твоемђ, и'хже ё^пова'нїе далъ м^и е^си,
49
Пом'яни́ словеса́ Твоя́ рабу́ Твоєму́, ї́хже упова́ніє дал мі єси́.
50
та мя ё^тᲇши въ смиренїи моемᲆ, ја%ко сло'во ᲄвое живи м^я”
50
То м'я уті́ши во смире́нії моє́м, я́ко сло́во Твоє́ живи́ м'я.
51
Гръдїи ꙁаконопрестђпова'хђ ѕњло`, эT ꙁако'на же твоего не ё^клонихся”
51
Го́рдії законопреступова́ху до зіла́; от зако́на же Твоєго́ не уклони́хся.
52
Помянђхъ сDђбы твоя эT вњка, г~и, и^ ё^тњшихся”
52
Пом'яну́х судьби́ Твоя́ от ві́ка, Го́споди, і уті́шихся.
53
Печаль прїа'тъ м^я, эT грњшникъ, ѓ^ставля'ющыхъ ꙁаконъ твой”
53
Печа́ль прия́т м'я от грі́шник, оставля́ющих зако́н Твой.
54
Пњта бњхђ мн^њ ѓ^правда'нїя твоя, на мњстњ пришельствїа мое^го”
54
Пі́та бя́ху мні оправда́нія Твоя́ на мі́сті прише́льствія моєго́.
55
Помянђхъ в нощи` и^мя твое г~и, и^ съхранихъ законъ твой”
55
Пом'яну́х в нощі́ і́м'я Твоє́, Го́споди, і сохрани́х зако́н Твой.
56
Си^ бысть мнњ ја^ко ѓ^правда'нїи твои'хъ вꙁыскахъ”
56
Сей бисть мні, я́ко оправда́ній Твої́х взиска́х.
57
Часть моа` е^си г~и, рњхъ съхрани'ти законъ твой”
57
Часть моя́ єси́, Го́споди; ріх сохрани́ти зако́н Твой.
58
Помолихся лицђ твое^мђ всњмъ срDцемъ моиM, поми'лђй м^я по словеси` твоемђ”
58
Помоли́хся лицю́ Твоєму́ всім се́рдцем мої́м; поми́луй м'я по словесі́ Твоєму́.
59
Помыслихъ пђти` твоя, и^ възвратихъ но'ѕњ мои` въ свњдњнїа твоя”
59
Поми́слих путі́ Твоя́ і возврати́х но́зі мої́ во свиді́нія Твоя́.
60
ёгото'вихᲆся и^ не смђтихся съхрани'ти ꙁа'повњди твоя”
60
Угото́вихся і не смути́хся сохрани́ти за́повіді Твоя́.
61
ю^жя грњшникъ ѓ^бяꙁа'шяся мн^њ, и^ закона твоего не ꙁабых#”
61
У́жя грі́шник об'яза́шася мні, і зако́на Твоєго́ не заби́х.
62
Полђнощи въстаа'хъ, и^сповњдатися тебᲇ на сђдбы` правды твоеа`”
62
Полу́нощі воста́х іспові́датися Тебі́ о судьба́х пра́вди Твоєя́.
63
прича'стникъ а^ꙁъ е^смь всњмᲆ боя'щиMся тебе, и^ храня'щиM за'повњди твоя”
63
Прича́стник аз єсьм всім боя́щимся Тебе́ і храня́щим за́повіді Твоя́.
64
Млsти твоеа` г~и и^сполнь ꙁемля`, ѓ^правданїемъ твои'мъ наё^чи м^я”
64
Ми́лости Твоєя́, Го́споди, іспо́лнь земля́; оправда́нієм Твої́м научи́ м'я.
65
бла'гость сътворилъ е^си с рабомъ твои^м# г~и, по словеси твое^мђ”
65
Благость сотвори́л єси́ с рабо́м Твої́м, Го́споди, по словесі́ Твоєму́;
66
Бл~гости и^ накаꙁа'нїю и^ ра'зђмђ наё^чи` м^я, ја^ко заповњдемъ твои'мъ вњ'ровахъ”
66
бла́гості, і наказа́нію, і ра́зуму научи́ м'я, я́ко за́повідем Твої́м ві́ровах.
67
ПрежDе даже не смирихся а^зъ прегрњших#, сего ради слово твое сᲆхраних”
67
Пре́жде да́же не смири́тимися, аз прегріши́х; сего́ ра́ди сло́во Твоє́ сохрани́х.
68
Бл~гъ е^си ты г~и, и^ бл~гостїю твоею` наё^чи м^я ѓ^правда'нїемъ твои'мᲆ”
68
Благ єси́ Ти, Го́споди; і бла́гостію Твоє́ю научи́ м'я оправда́нієм Твої́м.
69
ё^множися на мя непра'вда гордыX; Аз же всњмъ срDцемъ мои'мъ и^спыᲄа'ю за'повњди твоя”
69
Умно́жися на м'я непра́вда го́рдих; аз же всім се́рдцем мої́м іспита́ю за́повіді Твоя́.
70
ё^сы'рися ја%ко млеко срDце и^хъ, а^з же зако'нђ твоемђ поё^чихся”
70
Усири́ся, я́ко млеко́, се́рдце їх; аз же зако́ну Твоєму́ поучи́хся.
71
Бл~го мн^њ, ја^ко смирилъ мя е^си, да наё^чю'ся ѓ^правда'нїемъ твои'мъ”
71
Благо мні, я́ко смири́л м'я єси́, я́ко да научу́ся оправда́нієм Твої́м.
72
Бл~гъ мн^њ зако'нъ ё^стъ твои'хъ, паче ты'сђщъ злата` и^ сребра`”
72
Благ мні зако́н уст Твої́х па́че ти́сящ зла́та і сребра́.
1001
Сла'ва”
Сла́ва:
73
Рђцњ` твои` сътвори'ста м^я, и^ създа'ста м^я” Вразђми` м^я, и^ і^спыта'ю ꙁаповњди твоя”
73
Ру́це Твої́ сотвори́сті м'я і созда́сті м'я; вразуми́ м'я, і научу́ся за́повідем Твої́м.
74
Боя'щеи`ся тебе ё^зрятъ м^я, и^ въꙁвеселятся, ја^ко на словеса твоя ё^повах#”
74
Боя́щіїся Тебе́ у́зрять м'я і возвеселя́ться, я́ко на словеса́ Твоя́ упова́х.
75
Раꙁђмњхᲆ г~и, ја^ко правда повелњнїа твоя и^ въи^стинђ смирилъ м^я е^си”
75
Разумі́х, Го́споди, я́ко пра́вда судьби́ Твоя́, і воі́стину смири́л м'я єси́.
76
Бђди же млsть твоа`, да ё^тњшитᲆ м^я по словеси твое^мђ раба твоего”
76
Бу́ди же ми́лость Твоя́, да уті́шить м'я, по словесі́ Твоєму́ рабу́ Твоєму́;
77
да прїидђтъ мн^њ щедро'ты твоя, и^ живъ бђ'дђ, ја^ко законъ твой поё^че мое е^сть.
77
да при́йдуть мні щедро́ти Твоя́, і жив бу́ду, я́ко зако́н Твой поуче́ніє моє́ єсть.
78
да постыдяᲄся грᲆдїи, ја^ко без# пра'вды беꙁаконоваша на' мя. а%з же поглђмлюся в# заповњдехъ твои^хъ”
78
Да постидя́ться го́рдії, я́ко непра́ведно беззако́нноваша на м'я; аз же поглумлю́ся [размишля́ти бу́ду] в за́повідех Твої́х.
79
да ѓ^братят# м^я боящеи`ся тебе, и^ вњдђщеи` свDњнїа твоя”
79
Да обратя́ть м'я боя́щіїся Тебе́ і ві́дящії свиді́нія Твоя́.
80
Бђди срDце мое непоро'чно въ ѓ^правданиX твои^хъ, ја^ко да ся не постыждђ”
80
Бу́ди се́рдце моє́ непоро́чно во оправда́ніїх Твої́х, я́ко да не постижу́ся.
81
И$счеꙁа'етъ въ сп~се'нїе твое дш~а моа, в# сло'во твое ё^повахъ”
81
Ізчеза́єть во спасе́ніє Твоє́ душа́ моя́, на словеса́ Твоя́ упова́х;
82
И$ꙁчезо'шя ѓ%чи мои` в# сло'во твое, гл~юще, когда ё^тњшиши м^я;
82
ізчезо́ша о́чі мої́ в сло́во Твоє́, глаго́люще: когда́ уті́шиши м'я?
83
ја%ко быхъ ја%ко мњхъ на сланњ, ѓ^правда'нїи твои^хъ не забыхъ”
83
зане́ бих я́ко міх на сла́ні; оправда́ній Твої́х не заби́х.
84
коли'ко е^сть днїи раба твое^го, когда сътвори'ши эT гоня'щыхъ м^я сђдъ;
84
Коли́ко єсть дній раба́ Твоєго́? Когда́ сотвори́ши мі от гоня́щих м'я суд?
85
повњдашя мн^њ ꙁаконопрестђпницы глђмле'нїа, н^о не ја%ко закон# твой г~и”
85
Пові́даша мні законопресту́пници глумле́нія, но не я́ко зако́н Твой, Го́споди.
86
Вс^я ꙁа'повњди твоя и^стина” Беꙁ пра'вды погна'ша м^я помози м^и”
86
Вся за́повіді Твоя́ — і́стина; непра́ведно погна́ша м'я, помози́ мі.
87
Ма'ла не сконча'ша мене на земли`, а^з же не ѓ^ставихᲆ ꙁаповњди твоя”
87
Вма́лі не сконча́ша мене́ на землі́; аз же не оста́вих за́повідій Твої́х.
88
По млsти твоей живи м^я, и^ съхраню` свњдњнїа ё^стъ твои'хᲆ”
88
По ми́лості Твоє́й живи́ м'я, і сохраню́ свиді́нія уст Твої́х.
89
Въ' вњкы г~и сло'во твое пребыва'етъ на' нб~си,
89
Во вік, Го́споди, сло́во Твоє́ пребива́єть на небесі́.
90
в роD и^ родᲆ и^сти'на твоа” ѓ^сновалъ е^си землю, и^ пребыва'етъ
90
В род і род і́стина Твоя́; основа́л єси́ зе́млю, і пребива́єть.
91
ё^чиненїемъ твои'мъ. пребываеT дн~ь, ја%ко вся'ческая рабо'тна тебњ”
91
Учине́нієм Твої́м пребива́єть день; я́ко вся́чеськая рабо́тна Тебі́.
92
ЈА/ко а^ще не законъ твой поё^ченїе мое е^сть тогда ё^бо поги'блъ быхᲆ въ смиренїи моемъ”
92
Я́ко а́ще би не зако́н Твой поуче́ніє моє́ бил, тогда́ у́бо поги́бл бих во смире́нії моє́м;
93
Въ вњкъ не ꙁабђдђ ѓ^правDанїи твои^хъ, ја%ко въ нихъ живи'лъ м^я е^си”
93
во вік не забу́ду оправда́ній Твої́х, я́ко в них оживи́л м'я єси́.
94
Статїя, в~” Твой е^смь а^ꙁъ, сп~си м^я, ја%ко ѓ^правда'нїи твоиX в#ꙁыскахъ”
94
Твой єсьм аз, спаси́ м'я; я́ко оправда́ній Твої́х взиска́х.
95
Мене жда'шя грᲇшницы, погђбити м^я. свњдњнїа твоя раꙁђмXњ”
95
Мене́ жда́ша грі́шници погуби́ти м'я; свиді́нія Твоя́ разумі́х.
96
Всякоа кончи'ны видњхъ конецъ, широка ꙁа'повњдь твоя ѕњло`”
96
Вся́кия кончи́ни ви́діх коне́ць; широка́ за́повідь Твоя́ зіло́.
97
Коль въꙁлюбихъ ꙁаконъ твой г~и, весь дн~ь поё^ченїе мое е^сть”
97
Коль возлюби́х зако́н Твой, Го́споди; весь день поуче́ніє моє́ єсть.
98
Паче вра'гᲆ мои'хъ ё^мђ'дрилъ м^я е^си ꙁа'повᲇдїю твоею, ја%ко в вњкъ моя е^сть.
98
па́че враг мої́х умудри́л м'я єси́ за́повідію Твоє́ю, я́ко в вік моя́ єсть.
99
па'че всњхъ ё^чящыхъ м^я раꙁђмњх#, ја%ко свњдњнїа ᲄвоа поё^че'нїе мое е^сть”
99
па́че всіх уча́щих м'я разумі́х, я́ко свиді́нія Твоя́ поуче́ніє моє́ єсть.
100
Па'че ста'рецъ раꙁђмњхᲆ, ја^ко ꙁа'повњди твоя вꙁыскахъ”
100
па́че ста́рець разумі́х, я́ко за́повіді Твоя́ взиска́х.
101
эT вся'кого пђти лђкава въꙁбранихъ ногамᲆ мои'м#, ја%ко да съхраню` словеса` твоя”
101
От вся́каго путі́ лука́ва возбрани́х нога́м мої́м, я́ко да сохраню́ словеса́ Твоя́;
102
эT сђдебъ твои'хъ не ё^да'лихся, ја%ко ты ꙁаконополо'жилъ м^я е^си”
102
от суде́б Твої́х не уклони́хся, я́ко Ти законоположи́л мі єси́.
103
Коль слDака грᲆтани моемђ словеса` твоя, паче ме'да ё^сто'мъ мои'мъ”
103
Коль сладка́ горта́ні моєму́ словеса́ Твоя́; па́че ме́да усто́м мої́м.
104
эT ꙁаповњдей твои'хъ раꙁђмXњ, сего ради въꙁненавидњхъ всякъ пђть непра'вды”
104
От за́повідій Твої́х разумі́х; сего́ ра́ди возненави́діх всяк путь непра́вди.
105
Свњтилникᲆ нога'ма мои'ма ꙁаконъ твой, и^ свњтъ стеѕямъ мои'мъ”
105
Світи́льник нога́ма мої́ма зако́н Твой, і світ стезя́м мої́м.
106
Кляхся, и^ поста'вихъ съхрани'ти сђдбы` пра'вды твоеа`”
106
Кля́хся і поста́вих сохрани́ти судьби́ пра́вди Твоєя́.
107
Смирихся до ѕњла, г~и, живи` м^я по словеси твоемђ”
107
Смири́хся до зіла́; Го́споди, живи́ м'я по словесі́ Твоєму́.
108
Во'лная ё^стъ мои'хъ бл~говоли же г~и, и^ сђдбы` твоа наё^чи` м^я”
108
Во́льная уст мої́х благоволи́ же, Го́споди, і судьба́м Твої́м научи́ м'я.
109
дш~а моа в рђ'кђ твоею вы'нђ, и^ ꙁако'на твоего не ꙁабыхъ”
109
Душа́ моя́ в руку́ Твоє́ю [Алекс.: моє́ю] ви́ну, і зако́на Твоєго́ не заби́х.
110
Положи'шя грњшницы сњть мн^њ, и эT ꙁаповњдей твои'хъ не ꙁаблђдиX”
110
Положи́ша грі́шници сіть мні; і от за́повідій Твої́х не заблуди́х.
111
наслњдовахъ свњдᲇнїа твоя в# вњк#, ја^ко радованїе срDца моего сђть”
111
Наслі́довах свиді́нія Твоя́ во вік, я́ко ра́дованіє се́рдця моєго́ суть;
112
ѓ^братихъ срDце мое, сътвори'ти ѓ^правDанїя твоя в# вᲇкъ ꙁа въꙁдаа'нїе”
112
приклони́х се́рдце моє́ сотвори́ти оправда́нія Твоя́ в вік за воздая́ніє.
113
Законопрестђпныа въꙁненавидXњ, ꙁаконъ же твой въꙁлюбихъ”
113
Законопресту́пния возненави́діх, зако́н же Твой возлюби́х.
114
Помощникъ мой, и^ ꙁастђпникъ мои е^си т^ы, на словеса твоя ё^повахъ”
114
Помо́щник мой і Засту́пник мой єси́ Ти; на словеса́ Твоя́ упова́х.
115
ё^клони'теся эT мене лђка'внђющеи`, и^ і'спытаю ꙁа'повњди б~а моего”
115
Уклоні́теся от мене́, лука́внующії, і іспита́ю за́повіді Бо́га моєго́.
116
Застђпи` м^я по словеси` твое^мђ, и^ жив# бђ'дђ. и^ не посрами` мене эT чаа'нїа моего”
116
Заступи́ м'я по словесі́ Твоєму́, і жив бу́ду; і не посрами́ мене́ от ча́янія моєго́;
117
Помоꙁи м^и и^ сп~сђся, и^ поё^чюся въ ѓ^правда'нихъ твоиX вынђ”
117
помози́ мі, і спасу́ся, і поучу́ся во оправда́ніїх Твої́х ви́ну.
118
Оу^ничижилъ е^си вс^я эTстђпа'ющая эT ѓ^правда'нїи твоиX, ја%ко неправеDно помышленїе и'хъ”
118
Уничижи́л єси́ вся отступа́ющия от оправда́ній Твої́х; я́ко непра́ведно помишле́ніє їх.
119
Престђпа'ющаа непщевахъ вся грњшныя ꙁемли, сего ради възлюбиX свњдњнїа твоя”
119
Преступа́ющия непщева́х вся грі́шния землі́; сего́ ра́ди возлюби́х свиді́нія Твоя́.
120
Пригвозди` эT страха твое^го плоти моя, эT сђдебъ бо твоиX ё^боя'хся”
120
Пригвозди́ стра́ху Твоєму́ пло́ті моя́; от суде́б бо Твої́х убоя́хся.
121
сътворихъ сђдъ и^ пра'вдђ, не преда'жDь мене ѓби'дящымъ м^я”
121
Сотвори́х суд і пра́вду; не преда́ждь мене́ оби́дящим м'я.
122
Вᲆспрїими` раба` твоего въ бл~го, да не ѓ^клеветаютъ мене грᲆдїи”
122
Восприйми́ раба́ Твоєго́ во бла́го, да не оклевета́ють мене́ го́рдії.
123
ѓ%чи мои` и^счеꙁо'стњ въ сп~се'нїе твое`, и^ в# сло'во правды твоеа`”
123
О́чі мої́ ізчезо́сті во спасе́ніє Твоє́ і в сло́во пра́вди Твоєя́;
124
Сътвори` с# рабомъ твои'мъ по млsти твоей, и^ сђдбамᲆ твои'мъ наё^чи` м^я”
124
сотвори́ с рабо́м Твої́м по ми́лості Твоє́й і оправда́нієм Твої́м научи́ м'я.
125
Рабъ твой е^смь а^ꙁъ, враꙁђми` м^я, и^ наё^чюся свᲇдњнїемъ твои'мъ”
125
Раб Твой єсьм аз; вразуми́ м'я, і уві́м свиді́нія Твоя́.
126
Вре'мя сътворити гв~и, раꙁориша ꙁаконᲆ твой”
126
Вре́м'я сотвори́ти Го́сподеві; разори́ша зако́н Твой.
127
Сего ради възлюбиX ꙁа'повᲇди твоя, паче зла'та и^ топаꙁи'а”
127
Сего́ ра́ди возлюби́х за́повіді Твоя́ па́че зла́та і топа́зія.
128
Сего ради къ всњмъ ꙁа'повњдемъ твои'мъ направляхся, всякъ пђть неправды въꙁненавидњхᲆ”
128
Сего́ ра́ди ко всім за́повідем Твої́м направля́хся, всяк путь непра́вди возненави́діх.
129
ди'вна свњдњнїа твоя, сего ради и^спытаетᲆ я& дш~а моя”
129
Ди́вна свиді́нія Твоя́; сего́ ра́ди іспита́ я душа́ моя́.
130
ЈА/вленїе словесъ твои'хъ просвњщаетъ, и^ вразђмля'етᲆ младенца”
130
Явле́ніє слове́с Твої́х просвіща́єть і вразумля́єть младе́нці.
131
Оу^ста` моя` эTвръꙁохъ, и^ привлекохъ дх~ъ, ја%ко ꙁа'повњди твоя` желахъ”
131
Уста́ моя́ отверзо́х і привлеко́х дух, я́ко за́повідій Твої́х жела́х.
1002
Сла'ва”
Сла́ва:
132
Призри на' мя, и^ поми'лђй м^я, по сђдђ` любящиX и'мя твое”
132
При́зри на м'я і поми́луй м'я, по суду́ лю́б’ящих і́м'я Твоє́.
133
Стопы` моя напра'ви по словеси твоемђ, и^ да не ѓ^долњетъ м^и вся'ко безаконїе”
133
Стопи́ моя́ напра́ви по словесі́ Твоєму́, і да не облада́єть мно́ю вся́коє беззако́ніє;
134
И$зба'ви м^я эT клеветы` члчsкыа, и^ съхраню` за'повњди твоа”
134
ізба́ви м'я от клевети́ челові́чеськия, і сохраню́ за́повіді Твоя́.
135
Лице твое просвњти` на раба ᲄвое^го, и^ наё^чи м^я ѓ^правда'нїемъ твоиM”
135
Лице́ Твоє́ просвіти́ на раба́ Твоєго́ і научи́ м'я оправда́нієм Твої́м.
136
И$схо'дища вDона'я и^зведо'ста ѓ^чи мои`, понеже не съхранихᲆ ꙁаконъ ᲄвой”
136
Ісхо́дища водна́я ізведо́сті о́чі мої́, поне́же не сохрани́х зако́на Твоєго́.
137
пра'веденъ е^си г~и, и^ пра'ви сђди` твой”
137
Пра́веден єси́, Го́споди, і пра́ві суди́ Твої́;
138
Заповњда пра'вдђ свњдᲇнїа твоя, и^ і'стинђ ѕњло`”
138
запові́дал єси́ пра́вду свиді́нія Твоя́, і і́стину зіло́.
139
и^ста'яла м^я е^сть жа'лость твоа, ја%ко ꙁабы'ша словеса твоя вра'ѕи мои`”
139
Іста́яла м'я єсть ре́вность Твоя́, я́ко заби́ша словеса́ Твоя́ вразі́ мої́.
140
РажDеже'но сло'во твое ѕњло`, и^ рабъ твой възлюби е&”
140
Разжже́но сло́во Твоє́ зіло́, і раб Твой возлюби́ є.
141
ю'ноша а^зъ е^смь, и^ ё^ничиженъ, ѓ^правда'нїи твои^хъ не забыхъ”
141
Юні́йшій аз єсьм і унічиже́н; оправда́ній Твої́х не заби́х.
142
Пра'вда твоа` пра'вда в# вњкъ, и^ законъ твой и'стина”
142
Пра́вда Твоя́ — пра́вда во вік, і зако́н Твой — і́стина.
143
Ско'рби и^ нђжDа ѓ^брᲇто'шя м^я, ꙁа'повњди твоя поё^че'нїе мое”
143
Ско́рбі і ну́жди обріто́ша м'я; за́повіді Твоя́ — поуче́ніє моє́.
144
Пра'вда свDњнїа твоя в# вњкъ, враꙁђми` м^я, и^ жи'въ бђ'дђ”
144
Пра́вда свиді́нія Твоя́ — в вік; вразуми́ м'я, і жив бу́ду.
145
Възвахъ всњмъ срDцемъ мои'мъ, ё^слы'ши м^я г~и ѓ^правда'нїи твои^хᲆ взыщђ”
145
Воззва́х всім се́рдцем мої́м, усли́ши м'я, Го́споди; оправда́нія Твоя́ взищу́.
146
Въꙁва'хъ т^и, сп~си м^я, и^ сᲆхраню` свњдњнїа твоя”
146
Воззва́х Ті, спаси́ м'я, і сохраню́ свиді́нія Твоя́.
147
ПрDеварихъ в# беZго'дїи, и^ възваX, на словеса твоя ё^повахъ”
147
Предвари́х в безго́дії і воззва́х; на словеса́ Твоя́ упова́х.
148
прDевари'стњ ѓ%чи мои кᲆ ё^трђ, поё^читися словесеM твоиM”
148
Предвари́сті о́чі мої́ ко у́тру поучи́тися словесе́м Твої́м.
149
Глsа мой ё^слы'ши г~и по млsти твоеи^, по сDђбњ твоей живи' м^я”
149
Глас мой усли́ши, Го́споди, по ми́лості Твоє́й; по судьбі́ Твоє́й живи́ м'я.
150
Прибли'жишя гонящей м^я беꙁаконїе, эT ꙁако'на же твое^го ё^далишася”
150
Прибли́жишася гоня́щії м'я беззако́нієм; от зако́на же Твоєго́ удали́шася.
151
Блиꙁъ е^си т^ы г~и, и^ вс^и пђтїе ᲄвои` и'стина”
151
Близ єси́ Ти, Го́споди, і всі путіє́ Твої́ — і́стина.
152
И$сперва поꙁнахъ эT свњдњнїи твоиX, ја^ко в# вњкъ ѓ^сновалъ я& е^си”
152
Іспе́рва позна́х от свиді́ній Твої́х, я́ко в вік основа́л я єси́.
153
Ви'ждь смире'нїе мое, и^ і^зми м^я, ја%ко ꙁакона твое^го не ꙁабыхъ”
153
Виждь смире́ніє моє́ і ізми́ м'я, я́ко зако́на Твоєго́ не заби́х.
154
Сђди` сђдъ мой, и^ і^зба'ви м^я, по словеси твое^мђ живи` м^я”
154
Суди́ суд мой і ізба́ви м'я; словесе́ ра́ди Твоєго́ живи́ м'я.
155
далече эT грњшникъ сп~се'нїе, ја^ко ѓ^правда'нїи твои^хъ не вꙁыска'шя
155
Дале́че от грі́шник спасе́ніє, я́ко оправда́ній Твої́х не взиска́ша.
156
щедро'ты твоа мно'гы г~и, по сђдбњ твоей живи` м^я”
156
Щедро́ти Твоя́ мно́гі, Го́споди; по судьбі́ Твоє́й живи́ м'я.
157
Мн'оѕи и^згоня'щеи` м^я и^ стђжа'ющеи` ми, эT свњдњнїи твои^хъ не ё^клонихся.
157
Мно́зі ізгоня́щії м'я і стужа́ющії мі; от свиді́ній Твої́х не уклони́хся.
158
видXњ нераꙁђмњва'ющая, и^ и^стаа^хъ, ја^ко словесъ твои^хъ не съхрани'ша”
158
Ви́діх неразуміва́ющия і іста́ях, я́ко слове́с Твої́х не сохрани́ша.
159
ви'ждь ја^ко за'повњди твоя въꙁлюбихъ, г~и, по млsти твоей живи м^я”
159
Виждь, я́ко за́повіді Твоя́ возлюби́х; Го́споди, по ми́лості Твоє́й живи́ м'я.
160
Нача'ло словесъ твои'хъ и'стина, и^ в вњкъ вс^я сDђбы пра'вды твоеа”
160
Нача́ло слове́с Твої́х — і́стина, і во вік вся судьби́ пра́вди Твоєя́.
161
Княѕи погна'шя м^я тђ'не, и^ эT словесᲆ твоиX ё^стра'шися срDце мое”
161
Кня́зі погна́ша м'я ту́не; і от слове́с Твої́х убоя́ся се́рдце моє́.
162
Възрадђюся а^зъ ѓ^ словесехъ твоиX, ја%ко ѓ^брᲇтааи` користь мно'гђ”
162
Возра́дуюся аз о словесі́х Твої́х, я́ко обріта́яй кори́сть мно́гу.
163
Неправдђ възненавидњхъ и^ ѓ^мерзњ м^и, зако'н# же твой въꙁлюбиX”
163
Непра́вду возненави́діх і омерзи́х; зако́н же Твой возлюби́х.
164
СеDми'цею дн~емъ хвали'хъ т^я, ѓ^ сђдбахъ правды твоеа`”
164
Седьмери́цею днем хвали́х Тя о судьба́х пра́вди Твоєя́.
165
Ми'ръ мно'гᲆ любящиM ꙁако'нъ твой, и^ нњсть и^мъ събла'ѕны”
165
Мир мног лю́б'ящим зако́н Твой, і ність їм собла́зна.
166
Ча'яхᲆ спасе'нїе твое г~и, и^ ꙁаповњди твоя въꙁ#любихъ”
166
Ча́ях спасе́нія Твоєго́, Го́споди, і за́повіді Твоя́ возлюби́х.
167
Съхрани` дш~а моа` свњдњнїя твоя, и^ възлюби я& ѕњло`”
167
Сохрани́ душа́ моя́ свиді́нія Твоя́ і возлюби́ я зіло́.
168
Съхранихъ за'повњди твоя и^ свњдњнїя твоя, ја%ко вс^и пђтїе мои` прDе тобою г~и”
168
Сохрани́х за́повіді Твоя́ і свиді́нія Твоя́, я́ко всі путіє́ мої́ пред Тобо́ю, Го́споди.
169
да прибли'жится мл~тва моя` прDе тя г~и, по словеси твое^мђ вразђми` м^я”
169
Да прибли́житься моле́ніє моє́ пред Тя, Го́споди; по словесі́ Твоєму́ вразуми́ м'я.
170
да вни'детъ прошенїе мое прDе т^я г~и, по словеси твое^мђ и^зба'ви м^я”
170
Да вни́деть проше́ніє моє́ пред Тя; Го́споди, по словесі́ Твоєму́ ізба́ви м'я.
171
эTры'гнђтъ ё^стнњ` мои` пњнїе, е^гда` наё^чиши мя ѓ^правда'нїеM твои'мъ”
171
Отри́гнуть устні́ мої́ пі́ніє, єгда́ научи́ши м'я оправда́нієм Твої́м.
172
Провњща'етъ ја%зы'къ мой словеса` твоя, ја%ко вс^я за'повњди твоа правда”
172
Провіща́єть язи́к мой словеса́ Твоя́, я́ко вся за́повіді Твоя́ — пра́вда.
173
Бђди рђка твоя спsти` м^я, ја%ко за'повњди твоя и^ꙁволихъ”
173
Да бу́деть рука́ Твоя́ є́же спасти́ м'я, я́ко за́повіді Твоя́ ізво́лих.
174
ВъжDелњхᲆ сп~се'нїе твое г~и, и^ законъ ᲄвой поё^ченїе мое е^сть”
174
Возжела́х спасе́ніє Твоє́, Го́споди, і зако́н Твой поуче́ніє моє́ єсть.
175
Жива` бђдетъ дш~а моа, и^ въсхва'литᲆ т^я, и^ сђд#бы твоя помогђтъ мн^њ”
175
Жива́ бу́деть душа́ моя́ і восхва́лить Тя; і судьби́ Твоя́ помо́гуть мні.
176
Заблђдихъ ја%ко ѓ^вча` поги'бшее, вᲆꙁыщи раба твоего, ја%ко за'повњди твоя не ꙁа'быхъ”
176
Заблуди́х, я́ко овча́ поги́бшеє; взищи́ раба́ Твоєго́, я́ко за́повідій Твої́х не заби́х.
1003
Сла'ва”
Сла́ва: