0

ўлоM двDвъ, р~м”

Псалом Давида.

¹

Ги~ въꙁваX к тебњ, ё^слы'ши м^я” Вонми гла'съ мл~твы моеа`, е^гда` въз#ꙁовђ` к тебњ”

¹

Господи, взиваю до Тебе, вислухай мене. Почуй голос моління мого, коли взиваю до Тебе.

²

дася и^справитъ молитва моя ја%ко кади'ло преD тобою, въздњ'анїе рђ'кђ моею` жрътва вечерная”

²

Нехай стане молитва моя як кадило перед Тобою; піднесення рук моїх — як жертва вечірня.

³

Положи` г~и храненїе ё^сто'мъ мои'мъ, и^ две'рь ѓ^граже'нїа ѓ^ ё^стнахъ мои'хъ”

³

Постав, Господи, охорону устам моїм і двері огорожі в устах моїх.

⁴

Не ё^клони срDце мое в# словеса лђкав#сᲄвїа, непщевати вины` ѓ^ грњсњхъ” Съ чл~кы дњ'лающими беꙁаконїе, и^ не съчета'юся съ избранными и^хъ”

⁴

Не відхили серця мого до слів лукавих — виправдовувати мої гріхи, разом з людьми, що чинять беззаконня, щоб не став я спільником пристрастей їхніх.

⁵

Пока'жеT м^я правеDникъ млsтїю, и^ ѓ^бличи'т# мя, е^ле'и же грᲇшнаго да не намастиT главы` моеа`” ЈА/ко е^ще и^ мл~тва моа въ вл~говоле'нихъ и^хъ,

⁵

Нехай навчає мене праведник милістю, нехай і викриває мене; єлей же слів грішника нехай не намастить голови моєї.

⁶

пожръты бышя при ка'мени сђдїя и^хъ” Оу^слы'шатся гл~и мои`, ја%ко въꙁмо'гшя,

⁶

І молитва моя проти злодіянь їхніх. Пожерла земля в безодні суддів їхніх.

⁷

ја%ко тлъща ꙁемли` просњдеся на ꙁем#ли. раз#сыпашяся ко'сти и^хъ прї а'дњ”

⁷

Почуті ж були слова мої як переможні; як груддя землі розметалися вони по землі; так розсипалися кості їхні над пеклом.

⁸

ЈА/ко к тебњ г~и г~и ѓ%чи мои`, на тя ё^повахъ, не эTи'ми дш~ю мою”

⁸

На Тебе ж, Господи, Господи, звернені очі мої; на Тебе надія моя, не відкинь душі моєї.

⁹

Съхрани мя эT сᲇти ю&же съста'вїша м^и, и^ эT събла'ѕнъ дњ'лающыX беꙁаконїе”

⁹

Охорони мене від сіті, що її поставили на мене, і від спокус, що їх наставили беззаконні.

¹⁰

Впадђтся въ мре'жя своя грњшницы, е^ді'нъ е^смь а^ꙁъ до'ндеже прейдђ”

¹⁰

У сіть свою впадуть грішники, а я з Тобою її перейду.